Формування ефективної цінової політики підприємства

Теоретичні основи розробки та реалізації цінової політики підприємства. Оцінка формування цінової політики ТОВ "Надзбруччя млин". Аналіз борошномельно-круп’яної галузі України. Взаємозв’язок фінансового стану підприємства та політики ціноутворення.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.06.2009
Размер файла 2,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Наразі ми заморозили всі довгострокові проекти, які потребували серйозних фінансових вкладень, переглянули стратегічний план компанії в частині розвитку. Оптимізували витратні статті бюджетів усіх компаній. Наше головне завдання на сьогодні -- зберегти робочі місця”. - Говорить директор із корпоративного і стратегічного розвитку концерну «НІКО» Максим Рабинович.

“Ми ставимо перед собою три мети: звільняємо торговельні площі для колекції нового сезону, повертаємо максимум вкладених у колекцію грошей, привертаємо увагу до компанії, торгової марки та магазину. Найефективнішими вважаю знижки від 15 до 50%. Цінова політика брендів Adidas і Sаlomon не дозволяє знижувати вартість товару у фірмових магазинах на суму понад 50% вартості. Та в цьому немає й потреби -- усе, що залишається, ми передаємо до стокових магазинів”. - Говорить Юрій Гош, менеджер з роздрібного продажу ДП «Адідас-Україна» (м. Київ, мережа фірмових магазинів «Адідас»).

“Ми розпродуємо залишки колекції, а це приблизно 30% асортименту.

У будь-якій колекції є моделі, які не дуже добре продаються за початковою ціною, і знижки наприкінці сезону (максимум 50%) допомагають досягти необхідного рівня продажу. До речі, наприкінці лютого -- на початку березня (період максимальних знижок і надходження нової колекції) продаж у торгівців одягом та взуттям зростає на 15-20%. І ми не виняток. Після розпродажу в нас залишається 7-8% асортименту”. - Говорить Валерій РОДІН, комерційний директор ТОВ «Відіван» (м. Київ, мережа магазинів чоловічого одягу «Відіван»).

“Ми знижуємо ціну на меблі у переддень новорічних свят, до 8 Березня і на травневі свята. Раз на рік надаємо знижки на ексклюзивні моделі меблів. Знижки до 20% дають можливість залучити нових покупців, розширити ринки збуту і зберегти обсяги продажу на потрібному рівні в періоди їх зменшення. Разом з тим під час проведення активної рекламної кампанії вдається збільшити обсяги продажу на 15-20%. Невисокий рівень рентабельності меблевого виробництва не дозволяє встановлювати високі знижки”. - Говорить Галина Сапожнікова, заступник комерційного директора ЗАТ «Лагода» (м. Київ, виробництво та продаж меблів).

“У нас широкий спектр знижок. 1. Сезонний чинник -- наприкінці літа встановлюємо знижки на кондиціонери, а навесні -- на обігрівальну техніку. 2. Зміна колекції -- знижуємо ціну старих моделей для того, щоб звільнити місця в торговельному залі для розміщення нових. 3. Залучення нових покупців -- відкриття кожного нового магазину супроводжується знижками до 50%. 4. Лояльність постійних клієнтів -- знижки 3, 5 і 10% постійно діють для власників дисконтних накопичувальних карток. Знижки більш ніж 50% дозволити собі ми не можемо -- на ринку побутової техніки спостерігається гостра конкуренція, і націнки тут мінімальні. Знижки, що становлять більш ніж половину вартості, можливі в компаній, які імпортують техніку за сірими схемами або які від початку встановлюють високі роздрібні ціни. Знижки допомагають нам збільшити товарообіг, а відтак і прибуток компанії. Наприклад, у період передноворічних акцій обсяги продажу зростають у середньому на 80%”. - Говорить Наталя Власнюк, PR-менеджер компанії «Домотехніка» (м. Київ, торгівля побутовою технікою).

“Ми використовуємо знижки для підвищення лояльності клієнта та звільнення магазину від товарних запасів. Роздрібним покупцям пропонуємо два види знижок: накопичувальні (від 3 до 10%) та сезонні (до 70%). Останні надаємо в січні та липні, уцінюючи взуття на 20-50%. На ультрамодні моделі, які в наступному сезоні навряд чи будуть популярними, даємо максимальну знижку -- 70%. У сезон знижок наші обсяги продажу залишаються практично на тому самому рівні, що й у попередні місяці. Так виходить тому, що до кінця сезону наші магазини зазвичай не можуть похвалитися ні різноманітністю асортименту, ні повним розмірним рядом. Тому, знижуючи ціну на взуття, ми домагаємося лише виконання плану за обсягами продажу”. - Говорить Діана Підкурганна, заступник генерального директора СП «Пальміра Рута» (м. Київ, мережа магазинів взуття «Монарх», «Брукс»).

Криза, на думку Ф. Котлера, відкриває перед розумними і далекоглядними підприємцями величезні бізнесові перспективи. Зазвичай вона (криза) спричиняє перерозподіл ринку: слабкі фірми втрачають позиції, а на їх місце приходять сильніші. Аби отримати право долучитися до категорії останніх, треба вміти використовувати можливості, що відкриваються перед фірмою в умовах спаду.

Зокрема, професор зі США радить вітчизняним підприємцям не зловживати тимчасовим (кон'юнктурним) зиском і більше покладатися не на підвищення рівня цін (навіть якщо воно виглядає досить спокусливо з огляду на зменшення пропозиції імпортних виробів), а на застосування низки добре продуманих і спланованих маркетингових заходів - починаючи з перегляду позицій на ринку і закінчуючи коригуванням усіх аспектів виробничо-збутової діяльності, що здатні протистояти кризі і забезпечити підприємству надійні ринкові позиції у довготривалій перспективі [83].

У період інфляції краще взагалі не працювати і потім зробити дооцінку, аніж постійно змінювати ціну, оскільки в останньому разі валові витрати не збільшуються.

Сьогодні, коли на ринку хаос, мало хто наважиться щось порадити, окрім традиційного: "залягти на дно". Однак саме під час кризи стає очевидною необхідність багатьох речей. І ми настійливо рекомендуємо керівникам: робіть дооцінку саме зараз - це вигідно. Якщо Ваш бухгалтер забув про це, нагадайте йому. Багато хто плутає дооцінку зі зміною цін. Проте це різні речі. Отже, дооцінюйте, збільшуйте валові затрати, зменшуйте податки. Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей було розроблено та затверджено Міністерством економіки і Міністерством фінансів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.06.93 р. за №69.

Порядком визначено, що підприємства всіх форм власності проводять на початку кожного місяця переоцінку товарно-матеріальних цінностей за умови зміни цін на виробничі запаси і товари.

Переоцінці підлягають лише товарно-матеріальні цінності, які купуються: сировина, матеріали, конструкції та деталі, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, обладнання для комплектації продукції, будматеріали, предмети малоцінні й ті, що швидко зношуються, які знаходяться на складах і не були в експлуатації, а також товари, що знаходяться на підприємствах торгівлі, споживчої кооперації та у постачальницько-збутових організаціях.

Для проведення переоцінки виробничих запасів і товарів на перше число кожного місяця за наказом керівника проводиться інвентаризація їх наявності. Проте порядок дозволяє за рішенням керівника проводити переоцінку виробничих запасів за даними обліку.

Порядком визначено, що переоцінка товарно-матеріальних цінностей може проводитися лише один раз на місяць (на початок місяця) за цінами, які склалися у розрахунках з постачальниками на перше число наступного місяця.

Перелік товарно-матеріальних цінностей, які підлягають дооцінці, визначається шляхом співвідношення цін, що склалися у розрахунках із постачальниками на початку і наприкінці місяця.

При цьому для визначення підстав для дооцінки приймається мінімальна ціна на початок місяця і максимальна ціна, яка склалася у розрахунках наприкінці місяця.

За наслідками дооцінки складається розрахунок, підсумкові дані якого вносяться до акта переоцінки. Вся сума дооцінки спрямовується на поповнення оборотних коштів підприємства [82].

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ “НАДЗБРУЧЧЯ МЛИН”

2.1 Аналіз борошномельно-круп'яної галузі України в умовах кризи

Борошномельно-круп'яна галузь промисловості відіграє важливу роль у забезпеченні населення, а також інших галузей харчової індустрії, борошном та крупами. Найважливішими факторами, які впливають на розміщення борошномельно-круп'яних підприємств, є споживачі та сировинні ресурси.

Україна володіє достатнім потенціалом для заготівлі продовольчого зерна для виробництва борошна й круп. Щорічна потреба країни в продовольчому зерні, у тому числі для виробництва хліба й хлібобулочних виробів, оцінюється від 5,7 до 7 млн. тонн. Традиційно використовується широкий спектр зернових культур. Головна роль у продовольчому споживанні належить пшениці - 80%. На частку жита й гречки припадає по 7 й 5% відповідно. Використання рису й кукурудзи в середньому становить приблизно 3%. Споживання інших зернових і зернобобових культур на виробництво борошна й круп традиційно незначне й разом становить близько 4%.

В Україні борошно є сировиною для найважливіших продуктів харчування, тому виробництво цього товару в країні вважається стратегічним. Офіційно зареєстровані статистикою обсяги виробництва борошна в Україні за останні 5 років коливалися в межах 3 млн. тонн, не враховуючи поганий урожай зернових в 2003 році, що викликав зниження випуску борошна.

Згідно з діючими стандартами, вітчизняні борошномельні підприємства виробляють борошно наступних видів:

· пшеничне борошно чотирьох сортів (питлівка, вищий, перший, другий, обійне);

· житнє борошно трьох сортів (сіяне, обдирне, обійне);

· житньо-пшеничне й пшенично-житнє обійне борошно [85].

Також в Україні вироблятися борошно другого сорту з твердої пшениці (дурум), кукурудзяне, вівсяне, у незначних об'ємах - рисове, ячмінне, гречане, соєве. Найбільшу частку в структурі випуску борошна займає пшеничне борошно - близько 90% (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Структура виробництва борошна в 2002-2008 роках, тис. тонн

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008*

Пшеничне

2710

2686

2724

2540

2678

2662

2059

Житнє

354

289

252

269

243

252

209

Кукурудзяне

9

5

7

5

7

8

12

Борошно, усього

3076

2984

2986

2819

2942

2931

2283

* - згідно з попередніми даними Держкомстату Джерело: Держкомстат.

На сьогодні в Україні налічується близько 700 підприємств, які займаються переробкою зерна, із них 200 - комбінати хлібопродуктів. Потужності з виробництва борошна знаходяться на рівні більше 11 млн. тонн, що приблизно в три рази більше, ніж необхідно для власного споживання. За офіційними даними, крупні борошномельні підприємства виробляють близько 70% борошна від загального виробництва. У країні також активно працює велика кількість приватних міні-вітряків, сукупна потужність яких, на думку незалежних експертів, дозволяє покрити потреби вітчизняного ринку борошна на 30%. Найбільшими центрами з виробництва борошна є Київ та Київська область, а також Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька, Одеська області.

Найкрупніші борошномельні підприємства України:

1.

ЗАТ «Kиївмлин» (Київ).

2.

ДП «Новопокровський КХП» (Харківська обл.).

3.

ВАТ «Дніпромлин» (Дніпропетровська обл.).

4.

ЗАТ «Донецький КХП №1» ДАК «Хліб України» (Донецька обл.).

5.

ВАТ «Луганськмлин» (Луганська обл.).

6.

ЗАТ «Переробник» (Дніпропетровська обл.).

7.

ВАТ «Сімферопольський КХП» (АР Крим).

8.

ДП «Куліндоровський КХП», (Одеса).

9.

ВАТ «Вінницький КХП - 2» (Вінницька обл.).

10

ВАТ «Миколаївський КХП» (Миколаїв).

Джерело: Держкомстат

Так як пшеничне та житнє борошно - основа для випічки хліба, то в структурі споживання борошна в середньому близько 88% припадає на частку хлібопекарської промисловості. Також борошно використовується в домашньому господарстві, макаронній, кондитерській промисловості, для виробництва дитячого харчування, харчових концентратів та в громадському харчуванні. Ячмінне, кукурудзяне, соєве борошно в хлібопекарнях використовується досить рідко.

Об'єми експорту й імпорту борошна з(в) України безпосередньо залежать від урожаю зернових культур. Експорт борошна як пшеничного, так й інших видів в основному спрямований на Росію, Грузію, Молдову. Щодо географії офіційного імпорту борошна в Україну, то основними постачальниками борошна в нашу країну були Росія й Білорусь. Незначні об'єми імпортуються із країн Європейського Союзу - Німеччини й Франції, а також з Туреччини.

Для українського ринку борошна найпотужнішими факторами, які впливають на цінову ситуацію, є можливий дефіцит вітчизняної сировини, вартість пшениці, як на світовому ринку, так і на ринках Європи, Росії й Казахстану, а також законодавчі процеси.

Ще однією особливістю українського ціноутворення на ринку борошна є значний адміністративний тиск, що може виявлятися з метою недопущення зростання цін на хлібобулочну продукцію.

Крупи є традиційним українським продуктом, що відрізняється стабільним широким вжитком, завдяки своїй високій поживності.

В Україні найпоширеніші такі круп'яні культури як гречка й просо. До них також відноситься сорго й чумиза. Умовно круп'яними є ячмінь, овес, пшениця, кукурудза, горох і сочевиця. Найбільше продовольче значення мають гречка, просо й рис [34, 84].

За офіційним даними, щорічне виробництво круп становить близько 300-400 тис. тонн. Основні підприємство з виробництва круп зосереджені в зонах вирощування круп'яних культур, що дозволяє їм мати стабільну сировинну базу й заощаджувати на виробничо-логістичних витратах. Потужності з виробництва круп перебувають на рівні більше 50,5 тис. тонн.

У структурі вітчизняного виробництва круп лідером стабільно залишається гречана крупа, що користується найбільшим попитом у населення, - близько 40-50% у сумарному об'ємі вироблених в Україні круп (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Структура виробництва круп в Україні, тис. тонн

Найменування

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008*

Гречана

108,1

143,3

145,3

102,0

125,5

119,7

92,2

Пшенична

30,4

21,1

25,8

21,2

11,7

15,6

-

Манна

17,6

17,3

23,5

18,8

23,4

29,8

-

Рисова

20,1

24,8

14,6

20,4

13,9

9,0

6,1

Ячна

30,5

15,0

16,9

17,9

16,4

12,5

7,0

Кукурудзяна

7,1

8,1

12,7

14,8

24,8

32,2

38,7

Горохова

28,7

25,3

14,2

13,3

28,7

45,7

50,0

Пшоно

19,4

19,5

13,5

11,7

12,8

17,3

10,4

Продолжение таблицы 2.2

Найменування

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008*

Вівсяна

10,9

7,8

9,7

8,3

5,8

5,5

4,2

Перлова

13,4

6,0

7,2

6,9

11,4

4,6

3,1

Інші

9,9

12,8

12,3

10,2

216,9

45,1

0,8

Усього

296,2

301,0

295,7

245,5

497,6

341,2

277,3

* - згідно з попередніми даними Держкомстату
Джерело: Держкомстат.

В Україні налічується близько 400 великих підприємств з випуску круп. Це спеціалізовані підприємства (65-70% ринку) і невеликі приватні підприємства (30-35%).

Найбільші об'єми круп виробляються в Київській, Хмельницькій, Харківській, Луганській та Кіровоградській областях, де традиційно розташовані більші промислові заводи. Протягом останнього десятиліття незмінним лідером є Київська область.

Рейтинг підприємств України з виробництва круп:

1.

КП «Білоцерківхлібопродукт» (Київська обл.).

2.

ВАТ «Хмeльницький КХП» (Хмельницький).

3.

ЗАТ «Дворечанський елеватор» (Харківська обл.).

4.

ТОВ «Альтера» (Черкаська обл.).

5.

ДП «Новоукраїнський КХП» ДАК «Хліб України» (Кіровоградська обл.).

6.

«Сквирський КХП» (Київська обл.).

7.

ДП «Украгротрейд» (Луганська обл.).

8.

ТОВ «Подільський смак» (Хмельницька обл.).

9.

ЗАТ «Нива» (м. Луганськ).

10.

ЗАТ «Васильківхлібопродукт» (Київська обл.).

Середнє споживання на душу населення становить дещо більше 10 кг круп за рік. Помітне зниження споживання традиційних видів круп та зростання попиту на крупи швидкого приготування, сухі круп'яні сніданки, мюсли, пластівці.

Експорт українських круп залежить від рівня виробництва, що прямо пов'язаний з об'ємами зібраного врожаю, і щорічно становить близько 15-20%. Попит на крупи характеризується високим рівнем стабільності. Багато експортерів мають давно налагоджені канали збуту. Основу експорту, більше 60%, становить гречана крупа.

Географія поставок традиційно представлена в основному країнами пострадянського простору - Росія, Білорусь, Грузія, Молдова, Вірменія. Значні партії гречки експортуються в Німеччину. Серед виробників провідними експортерами є: ТОВ «Альтера», ТОВ «Біосен», ВАТ «Хмельницький КХП», ДП «Миргородський КХП №1», ВАТ «Сквирський КХП», КП «Білоцерківхлібопродукт».

Вітчизняний ринок круп найменше залежить від імпорту, об'єми якого незначні. В основному поставляються крупи швидкого приготування. Найбільшим постачальником є компанія Nestle.

Ціни на крупи залежать від урожаїв круп'яних культур. Зважаючи на те, що врожай круп'яних культур збирають в основному в осінній період, його показник впливає більшою мірою на цінову політику наступного календарного року. Внутрішні ціни на крупи регулюють вплив і активність експортних операцій. При значному зростанні цін виникають проблеми зі збутом круп і на вітчизняному ринку. Часті зміни цін більш характерні у неврожайні роки [34, 86].

Варто дати оцінку підсумка збору врожаю зернових культур у 2008 році. В Україні під урожай 2008р. сільськогосподарські культури було посіяно на площі 27,1 млн.га, у т.ч. сільськогосподарськими підприємствами - на 19,4 млн. га (71,6%), господарствами населення - на 7,7 млн.га (28,4%). Порівняно з 2007р. загальна посівна площа збільшилась на 1,1 млн. га (на 4,1%).

Господарствами усіх категорій у 2008р. одержано 53,3 млн.т зерна (включаючи кукурудзу) у вазі після доробки, з них зерна продовольчих культур - 27,5 млн. т (52%), фуражних зернових - 25,8 млн. т (48%). Порівняно з 2007р. виробництво зерна збільшилось у 1,8 раза, що зумовлено зростанням урожайності зернових культур (на 12,9 ц з 1 га, або в 1,6 раза) та площі їх збирання (на 1,9 млн. га, або на 14,4%) (Додаток А).

Сільгосппідприємствами вироблено 42,1 млн.т зерна (79% загального валового збору), господарствами населення - 11,2 млн.т (21%). Урожайність зернових культур в аграрних підприємствах (35,5 ц з 1 га) вища, ніж у господарствах населення, на 3,6 ц.

Рис. 2.1. Структура виробництва зернових і зернобобових культур, у % до загального обсягу.

Джерело: Держкомстат.

У 2008р. значно кращий, ніж у 2007р., зібрано врожай пшениці - 25,9 млн.т (у 1,9 раза більше), ячменю - 12,6 млн.т (у 2,1 р.б.), кукурудзи на зерно - 11,4 млн.т (у 1,5 р.б.), жита - 1,1 млн.т (у 1,9 р.б.), вівса - 0,9 млн.т (у 1,7 р.б.), проса - 220,7 тис.т (у 2,6 р.б.), що зумовлено збільшенням їх зібраних площ та підвищенням урожайнос-ті. Більше зібрано гречки - 240,6 тис.т (на 10,7%), за рахунок зростання урожайності на 1,5 ц з 1 га (на 21,4%). У той же час менше, ніж у 2007р., отримано рису - 100,7 тис.т (на 6,8% менше), що зумовлено зменшенням площі збирання.

У таблиці “Динаміка виробництва зернових та зернобобових культур” (Додаток Б) відображена динаміка виробництва зернових та зернобобових культур по областях і по Україні в цілому.

Як видно із даної таблиці, площа збирання і валовий збір по Україні за 2008р. збільшились по відношенню до 2007р. на 114,4 і 181,8 відсотка, а урожайність на 12,9 ц з 1 га.

Також важливим показником є ціна реалізації продукції сільського господарства, у табл. 2.3 відображені середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами з 1996 по 2008 роки.

Таблиця 2.3 Динаміка середніх цін реалізації сільськогосподарськими підприємствами зернових та зернобобових культур

Рік

Середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) зернових та зернобобових культур, грн. за т1

1996

168,4

1997

176,1

1998

154,2

1999

200,4

2000

443,8

2001

381,3

2002

312,5

2003

535,1

2004

453,1

2005

417,8

2006

515,2

2007

833,5

2008

778,6

1 Без ПДВ, транспортних, експедиційних та накладних витрат, але з урахуванням дотацій і доплат.

Джерело: Держкомстат.

Отже, з табл. 2.3. видно, що з 1996 по 2008 рік середня ціна на зернові та зернобобові зросла майже у 7 разів. Це пояснюється тим, що попит на дані товари зріс і продовжує зростати а також тим, що даний товар є незамінним.

Незважаючи на зміну фінансових обставин в країні в основному ціни БКГ залишилися незмінними. Цьому є кілька причин.

За будь-яких варіантів розвитку ринку борошна та крупи (похідні продукти хліб та хлібобулочні вироби) залишились основою раціону українців.

Крім того, за кризових умов, скорочення надходжень, доходів населення і, як наслідки, зниження купівельної активності, окремі цінові сегменти будуть більше споживати круп та хліба, або повністю орієнтувати на них свій раціон.

Інша причина полягає в тому, що кінцеві продукти БКГ відносяться до категорії соціально-значимих продуктів, а тому ціни на них доволі жорстко регулюються державою. З одного боку збільшення попиту могло б принести більше прибутків борошнокруп'яним заводам чи млинам, проте обмеження цін на них не дає реалізувати цю можливість.

Загалом по галузі можна зробити такі короткі висновки:

1. В останні роки, в порівнянні з попередніми, значно зросли обсяги виробництва, посівні площі, урожайність та збір продуктів борошномельно-круп'яної галузі. Це спричинено насамперед збільшенням виробничих потужностей сільськогосподарських підприємств, що стало можливим завдяки потужним вливанням коштів приватного сектору.

2. Набільша частка виробленого в країні борошна припадає на пшеничне, йому належить головна роль у продовольчому споживанні - 80%. На частку жита й гречки припадає по 7 й 5% відповідно. Використання рису й кукурудзи в середньому становить приблизно 3%. Споживання інших зернових і зернобобових культур - близько 4%.

3. У структурі вітчизняного виробництва круп лідером стабільно залишається гречана крупа, що користується найбільшим попитом у населення, - близько 40-50% у сумарному об'ємі вироблених в Україні круп.

2.2 Аналіз взаємозв'язку фінансового стану підприємства та політики ціноутворення

Цінова політика підприємства є відображенням правельної фінансової стратегії.

З метою детального аналізу стану основних засобів скористаємось даними Балансу та Звіту про фінансові результати підприємства ( додаток В). Результати аналізу відображені в табл. 2.4

Таблиця 2.4 Динаміка показників оновлення, вибуття, зносу, приросту та придатності основних засобів

Показники

2007 рік

2008 рік

Відхилення

+/-

%

Наявність на початок року, тис. грн.

482,1

655,5

+173,4

135,9

Знос, тис. грн.

7,1

48,7

+41,6

685,9

Первісна вартість, тис. грн.

489,2

704,2

+215

143,9

Надійшло за рік, тис. грн.

184,8

6645,8

+6461

3596,2

Вибуло за рік, тис. грн.

21,4

32,6

+11,2

152,3

Наявність на кінець року, тис. грн.

655,5

7268,7

+6613,2

1108,8

Коефіцієнт оновлення

0,281

0,914

+0,633

325,2

Коефіцієнт вибуття

0,044

0,049

+0,005

111,3

Коефіцієнт зносу

0,01

0,07

+0,06

700

Коефіцієнт приросту

0,36

10,1

+9,74

2805,6

Коефіцієнт придатності

1,36

11,1

+9,74

816,2

Коефіцієнт оновлення за 2007 рік складає 184,8/655,5=0,281, за 2008 рік складає 6645,8/7268,7=0,914. Це свідчить про розвиток підприємства та покращення його стану.

Коефіцієнт вибуття за 2007 рік складає 21,4/482,1=0,044, за 2008 рік складає 32,6/655,5=0,049. Відхилення є незначним і сам коефіцієнт знаходиться в межах норми.

Коефіцієнт приросту за 2007 рік складає (655,5-482,1)/ 482,1=0,36, за 2008 рік складає (7268,7-655,5)/ 655,5=10,1. Це свідчить про високий приріст основних фондів і як наслідок успішну діяльність організації. 3 вищеназвані коефіцієнти слід розглядати взаємопов'язано, адже вони свідчать, що організація активно оновлює основні виробничі фонди, має їх високий приріст та низький рівень вибуття порівняно із минулим роком.

Коефіцієнт зносу за 2007 рік складає 7,1/482,1=0,01, за 2008 рік складає 48,7/655,5=0,07. В порівнянні з минулим роком відбувся значний знос основних виробничих засобів.

Коефіцієнт придатності за 2007 рік складає 655,5/482,1=1,36, за 2008 рік складає 7268,7/655,5=11,1. Коефіцієнт придатності за останній рік суттєво зріс, що свідчить про високий рівень технічного стану основних засобів.

Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача та фондомісткість. Фондовіддача характеризує виробництво продукції на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість - показник обернений показнику фондовіддачі. При розрахунку фондовіддачі можуть використовуватись як вартісні так і натуральні вимірники обсягу продукції та основних виробничих фондів. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів, показники фондовіддачі та фондомісткості потрібно визначити по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення та їх активної частини (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Динаміка фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності

Показники

2007 р.

2008 р.

Зміна

+/-

%

Фондовіддача основних фондів

3,528

0,517

-3,01

14,6

Фондовіддача активної частини основних фондів

3,156

0,214

-2,94

6,78

Фондомісткість продукції

0,283

1,931

+1,64

682

Фондомісткість продукції по активній частині ОФ

0,112

1,146

-1,03

1023

Фондоозброєність основними фондами

19,86

227,1

+207

1143

Для розрахунку фондовіддачі використовується формула

Фв = Q/В осн.ф. (2.1),

де Q - обсяг виробленої продукції,

В осн.ф. - вартість основних фондів. Фондовіддача основних фондів за 2007 рік = 2312,9 / 655,5=3,528. За 2008 рік = 3763,3/7268,7=0,517

Для розрахунку фондомісткості використовується формула

Фм = В/Q (2.2)

Фондомісткість за 2007 рік = 655,5/2312,9=0,283. За 2008 рік = 7268,7/3763,3 = 1,931.

Для розрахунку фондомісткості використовується формула

Фозб. = В осн.ф. / Ч (2.3),

де В осн.ф - вартість основних фондів,

Ч - кількість працівників. Фондоозброєність за 2007 рік = 655,5/33=19,86. За 2008 рік = 7268,7/32=227,1.

Аналіз собівартості продукції (послуг). Класифікація витрат на виробництво продукції дозволяє визначити структуру собівартості (табл. 2.6). Під структурою собівартості продукції розуміють процентне відношення витрат, що входять до неї, тобто питому вагу різних видів у собівартості продукції. Структура собівартості обумовлена специфічними особливостями роботи кожного підприємства - технічною численністю. Ступенем амортизації, обсягом випуску продукції, характером технологічних процесів і використаної сировини чи матеріалів.

Таблиця 2.6 Структура і динаміка статей собівартості продукції

Статті витрат, грн.

2007 р.

2008 р.

Відхилення

+/-

%

Сировина і матеріали

53,9

69,8

+15,9

129,5

Покупні вироби і послуги

11,3

13,1

+1,8

115,9

Основна з/п робітників

136,5

149,6

+13,1

109,5

Додаткова з/п робітників

-

-

-

-

Нарахування на з/п робітників

20,7

33,8

+13,1

163,2

Витрати на підготовку виробництва

134,8

155,8

+21

115,5

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

61,8

71,4

+9,6

115,3

Цехові витрати

16,5

19,5

+3

118,1

Загально виробничі витрати

60,3

81,6

+21,3

135,3

Інші виробничі витрати

19,2

22,4

+3,2

116,6

Виробнича собівартість

515

616,3

+101,3

119,6

Адміністративні витрати

23,9

27,8

+3,9

116,3

Позавиробничі витрати

44,5

53,1

+8,6

119,3

Повна собівартість

583,4

697,2

+113,8

119,5

Всі статті витрат у 2008 році у порівнянні з 2007 роком зросли, зокрема стаття сировина і матеріали - на 29,5%, загальновиробничі витрати - на 35,3%, позавиробничі витрати, виробнича і повна собівартість - на 19%, цехові витрати - на 18,1%. З одного боку це свідчить про зростання витрат, а з іншого - про те, що організація дозволяє собі такі витрати і продовжує функціонувати.

Для визначення фінансового стану підприємства необхідно проаналізувати показники ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності підприємства (Додаток Д).

Аналіз динаміки фінансових показників дозволить здійснити якісний аналіз не лише фінансової, виробничої чи маркетингової діяльності організації, а й проаналізувати ефективність менеджменту підприємства загалом. Ці показники дозволять визначити рівень залучених кредитів у діяльність підприємства, здатність їх вчасного повернення, успішність діяльності на ринку тощо.

Показники ліквідності підприємства є нижчими норми, в 2008 році вони ще погіршилися. Це є негативним аспектом, проте для підприємства малого розміру допустимо.

Показники фінансової стійкості, зокрема фінансової стабільності, є високими і вищими норми, що свідчить про стабільний фінансовий стан підприємства.

Щодо показників ділової активності: збільшились тривалість обігу фінансових ресурсів (днів), коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, коефіцієнт забезпечення власними коштами, рентабельність продукції, рентабельність продаж; знизились коефіцієнт ділової активності, коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів, тривалість одного обороту оборотного капіталу , доля оборотного капіталу, доля власного оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу.

Для характеристики технічного рівня підприємства у процесі аналізу використовують показники фондоозброєності, енергоозброєності та ін. Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача та фондомісткість продукції. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів, показник фондовіддачі визначається по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення, активної їх частини.

Маркетингова діяльність організації оцінюється в першу чергу прибутками організації, показниками рентабельності продаж, рентабельності виробництва та рентабельність продукції.

Узагальнюючими показниками діяльності менеджменту організації є прибуток, висока рентабельність виробництва, продукції та її продаж, стабільність фінансової системи.

Аналіз вищеназваних показників відображений в табл. 2.7

Таблиця 2.7 Аналіз результатів господарської діяльності підприємства

Показники

2007р.

2008 р.

Відхилення

тис.грн.

тис.грн.

тис.грн.

%

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

480,6

656,8

+176.2

136.6

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

400,5

547,3

+146.8

136.6

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

583,4

697,2

+113,8

119,5

Валовий прибуток

144,3

182

+37.7

126.1

Чистий прибуток

7,8

10,7

+2.9

137.1

Вартість основних фондів, тис. грн.

655,5

7268,7

+6613.2

1108.8

Чисельність працівників, чол.

33

32

-1

96.9

Фондоозброєність основними фондами, тис. грн./чол.

19,86

227,1

+207

1143

Фондовіддача основних виробничих фондів

3,528

0,517

-3,01

14,6

Фондовіддача активної частини основних фондів

3,156

0,214

-2,94

6,78

Фондомісткість продукції

0,283

1,931

+1,64

682

Фондомісткість продукції по активній частині основних фондів

0,112

1,146

+1,03

1023

Продуктивність праці одного працюючого, тис. грн.

97.3

117.6

+20.3

120.8

Трудомісткість продукції, год./грн.

28.2

14.9

-13.3

52.8

Рентабельність виробництва, %

1.3

1.5

+0.2

115.3

Рентабельність продукції, %

2.17

11.9

+9.73

548.3

Рентабельність продаж, %

0.12

0.17

+0.05

141.6

Середньомісячна зарплата, грн.

11,3

14,2

+2.9

125.6

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

24,1

117,7

+93.6

488.3

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

49,6

12,7

-36.9

25.6

Застосування ефективної політики ціноутворення.

В ТОВ "Надзбруччя млин” для визначення базової ціни на продукцію підприємства широко використовують метод визначення ціни на базі скорочених витрат -- метод прямих витрат. Цей метод заснований на розділенні витрат підприємства на змінні і умовно-постійні.

Метод прямих витрат заснований на тому, що розраховується виробнича собівартість продукції, що включає прямі і невигідні витрати, пов'язані з виробництвом даної продукції. Потім до виробничої собівартості додається надбавка, яка повинна забезпечити покриття з побутових і адміністративних витрат і отримання бажаного прибутку.

У міру розвитку ринкових відносин даний метод починають застосовувати вітчизняні підприємства, зокрема ТОВ "Надзбруччя млин”. Для встановлення базової ціни можна використовувати також метод маркетингових оцінок.

Методи маркетингових оцінок (оцінка реакції покупця, встановлення схожої ціни, проведення конкурсу пропозицій покупців, тендерний метод) орієнтовані не на кількісну оцінку витрат підприємства і норму прибутку, а на довільне встановлення цін, тому їх використовують в окремих випадках.

В Україні до переходу до ринкових відносин були встановлені державні ціни. Основним методом в ціноутворенні був метод повних витрат (традиційно він і зараз найбільш поширений). Він припускає, що до повної суми всіх витрат на одиницю продукції додають певну суму, відповідну планованій нормі прибутку (рентабельності продукції). Розрахована цим методом ціна забезпечує повне покриття всіх витрат і отримання планованого прибутку. Але при цьому не стимулюються зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції, а також не враховується еластичність попиту. Якщо попит знизиться, об'їм реалізації може виявитися недостатнім для прибуткової діяльності підприємства в цілому.

Варіацією методу повних витрат є метод вартості виготовлення. Суть його полягає в тому, що до повної суми витрат (на одиницю продукції) на купувальні сировина, матеріали, вузли, напівфабрикати додають суму (відсоток), відповідну доданій підприємством вартості. Цей метод дозволяє врахувати власний внесок підприємства у формування вартості продукції.

Перераховані методи визначення базової ціни на продукцію ТОВ "Надзбруччя млин” (товари, роботи, послуги) застосовуються як окремо, так і в різних комбінаціях.

Розробка напрямів цінової політики і встановлення ціни на конкретну продукцію (товар, роботу, послугу) ТОВ "Надзбруччя млин” відносяться до сумісних функцій маркетингової і фінансової служб підприємства. При цьому основні задачі фахівців по маркетингу -- вивчити ринок, еластичність попиту на продукцію, вироблювану підприємством, проаналізувати ціни конкурентів, проводити маркетингову політику, регулювати маркетингову складову ціни (використовувати систему знижок, надбавок), контролювати реалізацію продукції.

До основних задач фінансових менеджерів ТОВ "Надзбруччя млин” в області цінової політики відносяться визначення базової ціни, встановлення динаміки валових витрат залежно від об'єму виробництва, визначення такої ціни і об'єму реалізації продукції, при яких підприємство одержить максимальний прибуток, а також розрахунки впливу на фінансовий результат пропозицій різних служб (виробничої, маркетингової, постачальницької і ін.) про збільшення або зменшення тих або інших видів витрат в цілях нарощування виробництва і збуту продукції.

При ухваленні цінових і інших фінансових рішень, а також для обґрунтовування необхідності збільшення витрат на маркетинг фінансові менеджери ТОВ "Надзбруччя млин” використовують дані маркетингових досліджень, аналізують інформацію про вплив маркетингової політики на динаміку попиту на продукцію підприємства. Вони визначають доцільність варіантів зміни ціни продукції, витрат на рекламу, на просування її до споживача і інші маркетингові заходи для збільшення виручки від реалізації і прибутку. При цьому враховують можливість зміни об'єму попиту у зв'язку із зміною ціни, тобто еластичність попиту від ціни.

Еластичність попиту від ціни -- це міра відносної зміни об'єму попиту на продукцію при зміні ціни. Якщо попит еластичний, то при підвищенні ціни він знижується, виручка від реалізації зменшується, а підприємство може втратити значну частину прибутку або навіть весь прибуток. І навпаки, якщо попит нееластичний, то при підвищенні ціни він майже не змінюється, а виручка від реалізації і прибуток збільшуються.

При виборі варіантів зміни ціни керівництво ТОВ "Надзбруччя млин” керується наступними правилами:

* при еластичності попиту більше одиниці (попит еластичний) зміна ціни на 1% дає більше 1% зміни об'єму збуту. Отже, зниження ціни викликає таке підвищення попиту, при якому загальна виручка зростає;

* якщо еластичність попиту рівна одиниці, то кожний відсоток зміни ціни приносить 1% зміни об'єму збуту;

* при еластичності попиту менше одиниці (попит нееластичний) зміна ціни на 1% дає менше 1% зміни об'єму збуту. Тому зниження ціни не викликає такого підвищення попиту і не компенсує зменшення виручки.

Для максимізації прибутку фінансові менеджери використовують варіантні розрахунки прибутку при різних цінах і об'ємах виробництва і визначають оптимальний об'єм виробництва і ціну, забезпечуючи найбільший прибуток.

Випуск кожної додаткової одиниці продукції на ТОВ "Надзбруччя млин” викликає приріст загальної виручки на величину, яка в економічній теорії називається граничною виручкою, а також збільшення валових (сумарних) витрат на величину, звану граничними витратами. Якщо гранична виручка ТОВ "Надзбруччя млин” перевищує граничні витрати, то прибуток збільшується, і навпаки, якщо гранична виручка ТОВ "Надзбруччя млин” менше граничних витрат, прибуток зменшується. При цьому треба пам'ятати правило: найбільший прибуток підприємству забезпечують об'єм випуску продукції і ціна, при яких граничні витрати рівні або максимально наближаються до граничної виручки. З урахуванням цього вибирають якнайкращий варіантний розрахунок прибутку.

2.3 Дослідження сильних та слабких сторін цінової політики підприємства

Першим етапом аналізу цінової політики підприємства є дослідження організаційної структури.

Згідно з останніми досягненнями теорії та практики менеджменту структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії. Оскільки з часом стратегії змінюються, то виникає необхідність у відповідних змінах організаційних структур.

Організаційну структуру визначають як категорію менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку.

Ланка управління -- відокремлений орган (працівник), наділений функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.

Рівень управління -- сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.

Організаційна структура управління визначається також як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління організацією (підприємством).

Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

? адаптивність (здатність організаційної структури пристосовува­тися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

? гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

? адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

? спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

? оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

? оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);

? надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

? економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації Джерело: [47, 237].

Згідно класичної теорії організації, структура організації повинна бути розроблена зверху вниз. На рис. 2.3.1 відображена організаційна структура ТОВ "Надзбруччя млин".

Рис. 2.2. Організаційна структура ТОВ "Надзбруччя млин".

Дана організаційна структура є лінійною, вона являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням.

Перевагами даного типу структури тут є:

? чіткість і простота взаємодії;

? надійний контроль та дисципліна;

? оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

? економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліками є:

? потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

? обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

? перевантаження вищого керівництва;

? можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Наступним кроком у дослідженні цінової політики є аналіз персоналу. Для цього доцільно провести аналіз обігу та використання трудових ресурсів.

В цьому розділі слід провести аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, визначити резерви трудових ресурсів, шляхи їх більш повнішого та ефективнішого використання (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Структура і динаміка кадрового складу підприємства

Категорії персоналу

2007 рік

2008 рік

Відхилення

чол.

%

чол.

%

(+;-)

%

Адміністративно-управлінський персонал

3

9,1

3

9,4

0

0

Виробничий персонал

30

90,9

27

84,4

-3

6,5

Допоміжний персонал

-

-

2

6,2

+2

0

Разом

33

100

32

100

-1

3

Згідно даних показників, зміни кадрового складу є незначними і підприємство повністю забезпечене трудовими ресурсами. 2 працівники були переведені на допоміжний персонал для забезпечення кращої функціональності виробничого процесу.

Необхідно провести порівняльний аналіз фактичних показників використання робочого часу з плановими (кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин); середня кількість днів роботи одного робітника; середня тривалість робочого дня; середня кількість годин роботи одного робітника; зміна фонду робочого часу з планом за рахунок: зміни числа робітників, зміни середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником, зміни середньої тривалості робочого дня) (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Динаміка використання робочого часу в організації

№ п\п

Показник

2007 р.

2008 р.

Відхилення

(+/-)

%

1.

Кількість відпрацьованих л/днів всіма робітниками

8165

7018

-1147

14

2.

Кількість відпрацьованих л/год. всіма робітниками.

65320

56146

-9174

14

3.

Середньооблікова чисельність робітників, чол.

33

32

-1

3

4.

Показники використання робочого часу

4.1.

Середня кількість днів роботи 1-го робітника (п.1/п.3)

247

219

28

12,3

4.2.

Середня тривалість робочого дня, год. (п.2/п.1)

8

8

0

0

4.3

Середня кількість годин роботи 1-го робітника (п.2/п.3).

1979

1755

-224

12,3

Помітне зниження відпрацьованого робітниками часу в 2008 році в порівнянні з попереднім роком. Це не спричинено якимись значними подіями, адже середня тривалість робочого дня не змінилася. Скоріше це спричинено зовнішніми факторами.

На ТОВ “Надзбруччя млин” для кращого ефекту використовують поєднання двох політик: політика стабільних цін та політика цін ринкової переваги.

Це зумовлено передусім специфікою діяльності підприємства, оскільки ТОВ “Надзбруччя млин” займається в основному переробкою круп у борошно, попит на його послуги є стабільним і часто носить сезонний характер. Це дозволяє тримати ціни на одному рівні, не турбуючись про зниження попиту на послуги підприємства, знизити витрати на маркетинг. Проте є ряд незручностей - дохід підприємства знову ж таки носить сезонний характер, неможливість істотного підвищення цін на свої послуги.

Рівень цін на підприємстві формується виходячи з основних концепцій ціноутворення.

Перша концепція, обґрунтована представниками класичної політичної економії, ґрунтується на теорії трудової вартості. Згідно з нею ціна визначається сукупністю затрат на виробництво товару, тобто витратами виробництва. Крім того, ціна включає і прибуток, який є формою додаткового продукту, створеного найманою працею. Отже, ціна за цією концепцією виражає затрати праці у їх суспільно необхідній формі.

Друга концепція при визначенні ціни на перший план ставить корисність товару. Прибічники цієї концепції ґрунтуються на теорії граничної корисності, згідно з якою ціна товару визначається ціною граничної останньої одиниці продукту і визначається суб'єктивно. Головний недолік цієї концепції в тому, що вона не дає об'єктивного критерію визначення ціни.

Третя концепція ціноутворення обґрунтована англійським економістом А. Маршаллом, який певною мірою поєднав названі вище концепції. Найнижчим рівнем ціни є витрати виробництва, бо якщо ціна менша за них, то виробник не вироблятиме товар і не поставлятиме його на ринок. Отже, покупцеві й оцінювати товар з точки зору його корисності не буде чого. Однак покупець з його оцінкою корисності впливає на ціну в проміжку між найвищим її рівнем, якого прагне виробник, і найнижчим, яким є витрати виробника. Саме у цьому проміжку під впливом взаємодії попиту (покупець з його оцінкою корисності товару) і пропозиції (продавець з його витратами виробництва і бажанням отримати максимальний прибуток) і встановлюється рівень рівноважної ціни, за якою товари і реалізуються [56, 142].

На ТОВ “Надзбруччя млин” рівень цін формується виходячи з третьої концепції ціноутворення, адже перша є недосконалою і не враховує інтереси клієнтів, що може призвести до втрати останніх і як наслідок втрати певного рівня доходів. Друга концепція не підходить через свою обмеженість. Отже, залишається концепція, обґрунтована англійським економістом А. Маршаллом.

ТОВ “Надзбруччя млин” не володіє новими товарами (послугами), які потрібно просувати на ринок, тому жодна із активних стратегій їй не підходить. Підприємство обрало пасивну стратегію. Це пов'язано з тим, що пріоритетним напрямком діяльності є надання послуг, а не продаж товарів. Тобто підприємство не виходить на ринок з новим товаром, який потрібно просунути, натомість його послуги добре відомі і не вимагають активного просування. ТОВ “Надзбруччя млин” формує ціни з огляду на зміни цін конкурентів та ситуацію на ринку.

Визначення стратегії ціноутворення зумовлює і вибір методу ціноутворення.

Для розрахунку мінімального рівня ціни продукції (робіт, послуг) використовуються об'єктивні методи ціноутворення, в основі яких лежить калькуляція ціни. Наприклад, розрахунок ціни на основі:

- змінних витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції (робіт, послуг), які визначають мінімальний, демпінговий рівень цін;

- повних витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), які забезпечують беззбитковість діяльності;

- середніх витрат плюс прибуток, рівень якого може встановлюватися, виходячи з вимог державного регулювання рівня рентабельності, або, виходячи з господарської доцільності в отриманні певної маси прибутку.

В будь-якому з випадків, які розглядалися, до складу ціни, крім витрат та прибутку підприємства, включаються також податки та відрахування, встановлені державою [64, 31].

На ТОВ “Надзбруччя млин” з об'єктивних методів ціноутворення використовують медод повних витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). Це дає змогу впевнитись у гарантованому прибутку підприємства та його беззбитковості.

Крім калькуляційних методів розрахунку рівня цін можуть застосовуватися суб'єктивні методи встановлення цін, які грунтуються на вивченні ринку збуту продукції, досвіду практиків чи знань експертів. Такими методами ціноутворення є:

- визначення ціни з урахуванням суб'єктивно відчутної цінності виробу чи сприйняття цін споживачами;

- встановлення ціни за результатами пробних продаж невеликих партій продукції за різними цінами;

- встановлення свідомо завищеної ціни з наступним її поступовим зниженням до рівня, який створює масовий попит;

- проведення "закритих торгів" (аукціонів) з випадковими учасниками;

- використання інформації про рівень цін на вироби-аналоги;

- запрошення експертів і таке інше [64, 34].

З вищеназваних суб'єктивних методів ТОВ “Надзбруччя млин” використовує метод визначення ціни з урахуванням суб'єктивно відчутної цінності виробу чи сприйняття цін споживачами та метод використання інформації про рівень цін на вироби-аналоги.

Ці методи є найдоцільнішими для даного підприємства, оскільки послуги по переробці круп є свого роду незамінними і мають незникаючу цінність у клієнтів, а використання інформації про рівень цін на вироби-аналоги дає змогу не перевищити і не занизити ціну на власну продукцію.

З метою свідомого впливу на реалізацію своєї продукції (товарів та послуг) підприємство може використовувати різні цінові знижки, які надаються покупцям залежно від умов постачання продукції, обсягів купівлі, способів оплати, умов страхування тощо.

Використання системи цінових знижок дозволяє активно впливати на обсяги реалізації товарів (робіт, послуг), використовувати позитивні та лімітувати негативні наслідки коливання попиту, управляти швидкістю надходження грошових коштів на рахунок підприємства та обсягом формування кредиторської та дебіторської заборгованості [64, 52].

На ТОВ “Надзбруччя млин” використовують лише кількісні знижки, оскільки бонусні та часові знижки для підприємства з переробки круп є недоцільними, знижки "сконто" і "декорт" собі не може дозволити підприємство, дисконтні знижки і знижка при авансовій оплаті не підходять через відсутність постачання та авансової оплати як таких, а закриті та спеціальні не підтримуються організацією.

Отже, загалом по ціновій політиці ТОВ “Надзбруччя млин” можна зробити такі висновки.

На підприємстві немає відповідної функціональної одиниці, яка реально займалася б розробкою цінової політики. Фактично на підприємстві ціни на продукцію визначає власник. Базуючись на власному розумінні ринкової ситуації.

Функцію обгрунтованого визначення цін могла б перебрати на себе бухгалтерія. Проте, виходячи з невеликих розмірів підприємства та значного обсягу робіт, що виконується цим підрозділом а також через економію на персоналі, займатися ціновим управлінням тут практично не можливо.

Тому, формування цінової політики на підприємстві є централізованим, сконцентрованим в руках однієї керівної особи, а тому може вважатися неефективним.

РОЗДІЛ 3 Управління впровадженням нової цінової стратегії ТОВ “НАДЗБРУЧЧЯ МЛИН” в умовах невизначеності ринкового середовища

3.1 Обґрунтування необхідності впровадження нової цінової стратегії на підприємстві

Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу , підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.


Подобные документы

  • Особливості формування цінової політики торговельної фірми. Зміст цінової політики підприємства. Порівняльна характеристика цінової політики виробничого та торговельного підприємств. Удосконалення управління ціновою політикою фірми.

    реферат [27,0 K], добавлен 16.04.2003

  • Розробка тактики фірми й здійснення товарної, цінової та збутової стратегії просування товару на ринку як основний напрямок діяльності маркетингових служб. Аналіз діючої цінової політики підприємства ТОВ "Медикор" та пропозиції щодо шляхів її покращення.

    дипломная работа [353,5 K], добавлен 18.06.2009

  • Торговельне підприємство як суб'єкт господарської діяльності. Механізм фінансової діяльності торговельного підприємства. Особливості цінової політики підприємства. Аналіз асортиментної політики та маркетингової стратегії торговельного підприємства.

    дипломная работа [737,9 K], добавлен 13.05.2012

  • Оцінка ефективності товарної політики підприємства. Визначення цінової політики підприємства. Процес сприйняття споживачами товару чи послуг. Ціна турпакету на одного туриста. Розвиток комунікаційної політики підприємства, мережа функціональних зв’язків.

    контрольная работа [17,4 K], добавлен 06.11.2011

  • Суть і цілі цінової політики. Основні напрямки дослідження факторів чутливості споживачів до ціни. Особливості формування моделей цінової політики підприємств в ринкових умовах. Процес ціноутворення у системі маркетингової діяльності ВАТ "КОМО".

    контрольная работа [31,6 K], добавлен 19.10.2012

  • Аналіз факторів, що впливають на процес ціноутворення. Вплив конкурентної структури ринку на ціни. Особливості та цілі маркетингової цінової політики. Взаємозв'язок між витратами, обсягом виробництва і доходом. Цінова політика комунального підприємства.

    курсовая работа [221,6 K], добавлен 10.03.2011

  • Аналіз господарської діяльності внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища ВАТ "Фармак", його товарної і цінової політики. Характеристика системи руху товарів і їх збуту на підприємстві. Формування попиту і стимулювання збуту продукції.

    курсовая работа [74,8 K], добавлен 19.10.2010

  • Сутність і зміст маркетингу як управлінської діяльності; стратегії диверсифікації, товарної, цінової і збутової політики; основні чинники. Особливості маркетингової політики компанії "Apple": характеристика, позиція на ринку, аналіз стану підприємства.

    курсовая работа [273,8 K], добавлен 20.04.2011

  • Сутність ключових чинників споживчого вибору на ринку мінерально-столових вод України. Характеристика проведення АВС-аналізу асортименту підприємства. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару. Розробка напрямків цінової політики.

    статья [311,8 K], добавлен 11.09.2017

  • Вивчення особливостей маркетингового забезпечення що надає можливість визначити комплекс заходів, які спрямовані на розробку товарної політики у рамках формування товарного асортименту підприємства, розробку цінової політики та підвищення ефективності.

    статья [113,6 K], добавлен 13.11.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.