Технологічні особливості спиртового виробництва

За об'ємну частку спирту приймають середнє арифметичне двох значень об'ємної частки спирту, одержаних під час паралельних визначань, якщо розходження між ними не перевищує 0,06 %.

Контроль якості вимірювань

Значення нормативів контролю похибки визначання об'ємної частки спирту наведено в таблиці 13.

зерновий спиртовий крохмалистість

Таблиця 13 - Значення нормативів контролю похибки визначання об'ємної частки спирту

| Значення нормативів контролю
Збіжність, (r), n = 2, Р=0,95	Відтворність, (R), m = 2 Р = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К). Р = 0,95
0,06 %	0,12 %	± 0,06 %

Нижня границя вимірювання (LOD) -- 0,5 %.

Визначання проби на чистоту.

Метод базується на реакції сторонніх органічних мікродомішок спирту з концентрованою сірчаною кислотою.

Прилади та реактиви.

- Плитка електрична побутова згідно з ГОСТ 14919.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Колба 2-50-2 згідно з ГОСТ 1770.

- Піпетка 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227.

- Пробірки місткістю 25 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Циліндр 2-50 згідно з ГОСТ 1770.

- Кислота сірчана, х. ч., що витримує пробу Саваля, згідно з ГОСТ 4204,концентрована.

Проведення визначання.

10 см3 досліджуваного спирту поміщають у конічну колбу місткістю 50 см3 і швидко в три-чотири прийоми, постійно помішуючи, додають 10 см3 концентрованої сірчаної кислоти. Одержану суміш відразу нагрівають на електроплитці, постійно помішуючи в колбі до тих пір, доки не з'являться пухирці, що виходять на поверхню рідини з утворенням піни. Цей процес повинен тривати -- (30-40) с з моменту початку нагрівання.

Для цього розмір частини електроплитки, що бере участь у нагріванні, повинен бути близько м2, а решта поверхні електроплитки повинна бути накрита азбестом.

Вміст колби охолоджують, переливають в пробірку з пришліфованим корком і порівнюють забарвлення суміші спочатку із забарвленням спирту, а потім із забарвленням сірчаної кислоти, які налиті в аналогічні пробірки в однакових кількостях.

Спирт витримує тест на чистоту, якщо забарвлення суміші співпадає з забарвленням дослідного спирту і сірчаної кислоти.

Визначання проби на фурфурол.

Метод ґрунтується на реакції взаємодії фурфуролу з аніліном в присутності соляної кислоти з утворенням забарвлених розчинів.

Прилади та реактиви.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами.

- Крапельниця скляна лабораторна згідно з ГОСТ 25336.

- Піпетки 1-1-2-0,1; 1-1-2-0,2; 1-1-2-5; 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227.

- Пробірки місткістю 25 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Фотоелектроколориметр типу КФК згідно з чинними нормативними документами.

- Ампули скляні згідно з чинними нормативними документами.

- Анілін свіжо перегнаний (безбарвний, або світло-жовтого кольору, фракція з температурою кипіння (183--184) °С згідно з ГОСТ 5819.

- Кислота соляна, густиною 1,188 г/см3, згідно з ГОСТ 3118.

-Сіль динатрієва етилендіамін -- N,N,N?,N?-тетраоцтової кислоти 2-воднева (трилон Б), розчин з масовою концентрацією 18,6 г/дм3, згідно з ГОСТ 10652.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

- Фурфурол свіжо перегнаний (фракція з температурою кипіння (160-165) °С згідно з ГОСТ 10930. Зберігають у запаяній скляній ампулі.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Підготовка проби спирту до визначання.

Для визначання фурфуролу в спирті готують водно-спиртовий розчин з об'ємною часткою спирту 40 % згідно з таблиця 14.

Таблиця 14 - Об'єм води, який необхідно додати до 10 см3 вихідного спирту з відповідною об'ємною часткою для отримання водно-спиртового розчину з об'ємною часткою спирту 40 % за температури 20єС

Об'ємна частка спирту в розчині, за температури 20 °С, %	Об'єм води, у кубічних сантиметрах, яку додають в разі об'ємної частки вихідного спирту, %
	06,0	96.1	96,2	96,3	96.4	96,5	96,6	96,7	96,8	96,9	97,0
40	14,70	14,73	14,76	14,79	14,81	14,84	14,87	14,90	14,93	14,95	14,98

Приготовлений водно-спиртовий розчин з об'ємною часткою спирту 40 % витримують у водяній бані з температурою води 20 °С протягом 30 хв, після чого використовують для проведення визначання.

Проведення визначання.

Наявність фурфуролу визначають у ректифікованому спирті, виробленому із крохмалевмісної сировини. У ректифікованому спирті, одержаному із цукровмісної сировини, а також у спирті-сирці наявність фурфуролу не визначають.

Дослідний спирт розбавляють попередньо дистильованою водою до об'ємної частки спирту 40 %, за таблицею 2. Потім у пробірку місткістю 25 см3 з пришліфованим корком вносять 10 см3 дослідного спирту з об'ємною часткою 40 %, за допомогою крапельниці додають одну краплю розчину трилону Б, 0,2 см3 аніліну та 0,1 см3 соляної кислоти (густиною 1,188 г/см3), відміряних відповідними мікропіпетками. Вміст пробірки перемішують і залишають у темному місці на 35 хв.

Оптичну густину розчину вимірюють на фотоелектроколориметрі при синьо-зеленому світлофільтрі (max = 490 нм) у кюветі товщиною 5 мм. Одночасно з досліджуваним розчином готують контрольну пробу з такою самою кількістю спирту з об'ємною часткою 40 % розчину трилону Б та аніліну (без соляної кислоти). Досліджуваний розчин колориметрують не раніше, ніж через 35 хв та не пізніше ніж через 50 хв після його приготування, застосовуючи в якості розчину порівняння неробочу пробу.

Спирт витримує пробу на фурфурол, якщо за умов проведення визначання, не з'являється рожеве забарвлення, і оптична густина його дорівнює 0.

У разі одержання конкретного значення концентрації фурфуролу у спирті будують градуювальний графік за стандартними розчинами фурфуролу відповідно 0,125; 0,250; 0,500 та 1,000 мг/дм3 спирту об'ємною часткою 40 % в перерахунку на безводний спирт.

Обробляння результатів.

Масову концентрацію фурфуролу у спирті розраховують за формулою:

де р - масова концентрація фурфуролу у спирті в перерахунку на безводний спирт, мг/дм ;

рf - масова концентрація фурфуролу в досліджуваному спирті, знайдена за градуювальним графіком, мг/дм3;

V - об'єм досліджуваного спирту з об'ємною часткою 40 %, який був взятий для колориметрування, см3;

40 - об'ємна частка спирту а дослідженому розчині, %;

10 - об'єм досліджуваного спирту, см3.

Розрахунки проводять до другого десяткового знака. За остаточний результат аналізу беруть середнє арифметичне двох паралельних визначень та округлюють його до першого десяткового знака.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації фурфуролу в спирті в перерахунку на безводний спирт складає 0,25 мг/дм3.

Визначання окислюваності спирту.

Метод ґрунтується на візуальному порівнянні інтенсивності забарвлення досліджуваного розчину, одержаного після реакції окислення сторонніх органічних мікродомішок спирту розчином перманганату калію, з інтенсивністю забарвлення типового розчину.

Прилади та реактиви.

- Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С, з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Піпетка 1-1-2-1 згідно з ГОСТ 29227.

- Циліндри 2-50 або 4-50 згідно з ГОСТ 1770.

- Водяна баня згідно з чинними нормативними документами.

- Калію перманганат, згідно з ГОСТ 20490, водний розчин з масовою часткою 0,02 %, приготовлений з розчину з масовою часткою 1 %.

- Типовий розчин для визначання окислюваності спирту згідно з чинними нормативними документами.

Проведення визначання.

Досліджуваний спирт наливають до позначки в циліндр місткістю 50 см3 з пришліфованим корком, попередньо споліснутий цим самим спиртом. Циліндр зі спиртом занурюють у водяну баню з постійною температурою води 20 °С з таким розрахунком, щоб рівень води перевищував рівень спирту в циліндрі, і витримують не менше ніж 10 хв, щоб спирт досяг температури 20 °С. До спирту додають 1 см3 розчину перманганату калію з масовою часткою 0,02 %, закривають циліндр корком і перемішують, вмикають секундомір.

Циліндр знову занурюють у водяну баню з температурою води 20 °С і витримують до тих пір, поки червоно-фіолетове забарвлення суміші, поступово змінюючись, не досягне забарвлення тилового розчину. Після цього циліндр виймають з водяної бані та візуально порівнюють забарвлення досліджуваного спирту із забарвленням типового розчину, налитого в циліндр однакового розміру та якості скла. Час збіжності забарвлення приймають за закінчення реакції окислення. Тривалість реакції виражають у хвилинах.

Контроль якості вимірювань

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Значення нормативів контролю похибки визначання окислюваності спирту наведено в таблиці 15.

Таблиця 15 - Значення нормативів контролю похибки Визначання окислюваності спирту

Значення нормативів контролю
Збіжність, (г), n = 2, Р = 0,95	Відтворність, (R), m = 2, Р = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
1,0 хв	2,0 хв	± 0,5 хв

Нижня границя вимірювання (LOD) - 0,5 хв.

Визначання масової концентрації альдегідів.

Масову концентрацію альдегідів у спирті визначають фотоелектроколориметричним методом із застосуванням типових розчинів.

Визначання масової концентрації альдегідів з фуксиносірчистим реактивом 1 у спирті етиловому ректифікованому.

Метод ґрунтується на реакції взаємодії наявних у спирті альдегідів з фуксиносірчистим реактивом 1.

Прилади та реактиви.

- Ареометр скляний для спирту згідно з ГОСТ 18481

- Колориметр фотоелектричний лабораторний (фотоелектроколориметр) типу КФК згідно з чинними нормативними документами

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами

- Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498

- Пробірки місткістю 50 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами.

- Піпетки 1-1-2-2,1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227.

- Циліндр 1-50/335 згідно з ГОСТ 18481 або 1-500 згідно з ГОСТ 1770.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

- Розчини водно-етанольні типові для визначання альдегідів в спирті (з вмістом оцтового альдегіду 1,2,4,10 мг/дм3 безводного спирту) згідно з чинними нормативними документами.

- Фуксиносірчистий реактив 1 згідно з чинними нормативними документами.

- Фуксиносірчистий реактив 1 зберігають за температури (10 ± 5) °С (в холодильнику). Перед виконанням випробовувань реактив виставляють з холодильника і перевіряють його готовність до роботи. Для цього в пробірку вносять 10 см3 типового розчину з масовою концентрацією оцтового альдегіду 2 мг/дм3 безводного спирту, додають 2 см3 фуксиносірчистого реактиву 1, витримують 20 хв і після цього визначають на фотоколориметрі оптичну густину в кюветі товщиною 20 мм з світлофільтром довжиною світлової хвилі 540 нм. Оптична густина повинна бути в межах від 0,08 до 0,12. Якщо оптична густина нижча ніж 0,08, то фуксиносірчистий реактив 1 продувають повітрям протягом 1-2 хв. Якщо оптична густина вище ніж 0,12, то реактив для кількісного визначення не застосовують. Періодичність перевірки фуксиносірчистого реактиву 1 - двічі на місяць.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Підготовка проби спирту до визначання.

Для визначання альдегідів у спирті готують водно-спиртовий розчин з об'ємною часткою спирту 50 % за таблицею 16.

Таблиця 16 - Об'єм води, який необхідно додати до 10 см3 вихідного спирту з відповідною об'ємною часткою для отримання водно-спиртового розчину з об'ємною часткою спирту 50 % за температури 20 °С

Об'ємна частка спирту в розчині, за температури 20 °С, %	Об'єм води, у кубічних сантиметрах, яку додають в разі об'ємної частки вихідного спирту, %
	85,0	96,0	96,2	96,3	96,4	96,5	96,6	96,7	96,8	96,9	97,0
50	8,87	9,8	9,85	9,87	9,89	9,92	9,94	9,96	9,98	10,01	10,03

Приготовлений водно-спиртовий розчин з об'ємною часткою спирту 50 % витримують у водяній бані з температурою води 20 °С протягом 30 хв, після чого використовують для проведення випробовування.

Проведення визначання.

Перед проведенням випробовування типові розчини витримують за кімнатної температури не менше ніж 30 хв.

Отримання градуювальних характеристик типових розчинів і випробовування зразків спирту проводять одночасно і в однакових умовах.

Для побудови градуювального графіка в чотири пробірки поміщають по 10 см типових розчинів з масовою концентрацією оцтового альдегіду в безводному спирті відповідно 1,2,4,10 мг/дм3. В п'яту (n-у) пробірку вносять 10 см3 досліджуваного спирту об'ємною часткою 50 %. Одночасно випробовують не більше 10 проб (зокрема типові розчини). Пробірки поміщають у водяну баню з температурою (20 ± 0,5) °С і витримують протягом 10 хв. Після цього в усі пробірки додають по 2 см3 фуксиносірчистого реактиву 1. Пробірки закривають пришліфованими корками, перемішують вміст і витримують за температури (20 ± 0,5) °С протягом 20 хв. Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) визначають із застосуванням фотоелектроколориметра в кюветі товщиною 20 мм з світлофільтром довжиною світлової хвилі 540 нм у порівнянні з дистильованою водою.

Обробляння результатів.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше як з трьох паралельних вимірювань і з отриманих значень знаходять середнє арифметичне.

За отриманими після колориметрування результатами будують градуювальний графік, відкладаючи на осі абсцис значення масової концентрації альдегідів в безводному спирті, у міліграмах, на кубічний дециметр, а на осі ординат - відповідні їм значення оптичної густини типових розчинів.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією альдегідів у типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

За величиною оптичної густини досліджуваного водно-спиртового розчину визначають масову концентрацію альдегідів у спирті в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті, у міліграмах на кубічний дециметр, за допомогою градуюювального графіка.

За остаточний результат беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,3 мг альдегідів у перерахунку на оцтовий альдегід в 1 дм3 безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Визначання масової концентрацїї альдегідів з фуксиносірчистим реактивом і у спирті етиловому -- сирці

Альдегіди в етиловому спирті-сирці визначають аналогічно визначенню альдегідів в ректифікованому спирті.

Попередньо етиловий спирт-сирець розбавляють в 100 разів розчином спирту етилового ректифікованого «Вищої очистки» з об'ємною часткою 50 %. Для цього в мірну колбу місткістю 100 см3 вносять 1 см3 досліджуваного спирту-сирцю, об'єм колби доводять до позначки розчином спирту етилового ректифікованого «Вищої очистки» з об'ємною часткою 50 % та старанно перемішують.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті -- 0,5 мг/дм3.

Лінійність (L) вимірювань альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті в діапазоні -- 0,5--10,0 мг/дм3.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації альдегідів наведено в таблиці 17.

Таблиця 17 - Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації альдегідів

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95		Відтворність,(R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
0,3 мг/дм3		0,5 мг/дм3	± 0,15 мг/дм3

Визначання масової концентрації сивушного масла.

Сивушне масло -- це переважно суміш вищих спиртів: пропілового, ізопропілового, бутилового, ізобутилового, ізоамілового та інших. Визначання сивушного масла здійснюють одним з наведених методів.

Метод визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом дає можливість визначити загальну кількість вищих спиртів (за винятком пропілового та ізопропілового, які не дають кольорової реакції з саліциловим альдегідом) в перерахунку на суміш ізобутилового та ізоамілового спиртів, які в типових розчинах перебувають у співвідношенні 1:1.Метод визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом (П-ДМАБА) дає можливість визначити загальну кількість вищих спиртів у перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів, які в типових розчинах перебувають у співвідношенні 3:1:1.

Визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом.

Метод ґрунтується на реакції наявних у досліджуваному етиловому ректифікованому спирті вищих спиртів з розчином саліцилового альдегіду в присутності сірчаної кислоти.

Прилади та реактиви.

- Колориметр фотоелектричний лабораторний типу КФК згідно з чинними нормативними документами.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами.

- Піпетки 1-1-2-0,5; 1-2-2-5; 1-2-2-19 згідно з ГОСТ 29227.

- Пробірки місткістю 50 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Спиртовий розчин саліцилового альдегіду з об'ємною часткою 1 % згідно з чинними нормативними документами.

- Кислота сірчана, хімічно чиста, що витримує пробу Саваля, концентрована, згідно з ГОСТ 4204, або особливо чиста згідно з ГОСТ 14262.

- Розчини водно-етанольні типові для визначання сивушного масла в спирті з саліциловим альдегідом згідно з чинними нормативними документами.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Кількісне визначання масової концентрації сивушного масла в спирті.

Метод ґрунтується на колориметричному вимірюванні оптичної густини досліджуваного забарвленого розчину, отриманого після реакції наявних у спирті вищих спиртів з саліциловим альдегідом у присутності концентрованої сірчаної кислоти.

Проведення визначання.

По 10 см3 концентрованої сірчаної кислоти вносять у пробірки з пришліфованими корками, обережно по стінці пробірки додають: у першу пробірку 5 см3 досліджуваного спирту, в інші -- відповідно по 5 см3 типових розчинів з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 1,2,3,4,(15)мг/дм3 таким чином, щоб не відбувалось змішування рідин, а утворювалось два шари. Потім у кожну пробірку додають по 0,5 см3 спиртового розчину саліцилового альдегіду, пробірки закривають корками. Пробірки почергово перемішують і ставлять через точні проміжки часу в киплячу водяну баню, де витримують точно 10 хв. Після цього пробірки в тій самій послідовності, витримуючи встановлений інтервал часу, виймають з бані та занурюють у проточну холодну воду (краще в водяну баню з льодом) для швидкого охолодження (протягом 1 хв), до кімнатної температури (20 ± 5) °С. Інтенсивність утвореного в результаті реакції жовтого забарвлення (оптичну густину) вимірюють відразу на фотоелектроколориметрі з світлофільтром довжиною хвилі 540 нм в кюветі товщиною 20 мм порівняно з дистильованою водою.

Обробляння результатів.

Для розрахунку масової концентрації сивушного масла слід ввести поправку на наявні в спирті альдегіди, які також реагують з саліциловим альдегідом. Для цього від одержаних після колориметрування значень оптичної густини слід відняти значення розрахункової оптичної густини, що відповідає масовій концентрації альдегідів, які визначають у ректифікованому етиловому спирті. Ці значення оптичних густин наведено в таблиці 18.

Таблиця 18 - Поправкові значення оптичної густини залежно віл масової концентрації альдегідів

Масова концентрація альдегідів у ректифікованому спирті в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті, мг/дм3	Значення розрахункової оптичної густини за фотоелектроколориметром
	КФК-2	КФК-3
1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0 4,5 5,0 6,0 7,0 8,0 9,0 10,0	0,01 0,017 0,023 0,029 0,036 0,043 0,049 0,055 0,061 0,073 0,085 0,097 0,109 0,120	0,01 0,016 0,022 0,028 0,034 0,040 0,046 0,051 0,057 0,068 0,080 0,090 0.101 0,110

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше трьох разів і з отриманих значень знаходять середнє арифметичне.

За отриманими результатами будують градуювальний графік, відкладаючи на осі абсцис значення масової концентрації сивушного масла в безводному спирті у міліграмах на кубічний дециметр, на осі ординат -- відповідні їм значення оптичної густини типових розчинів.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією сивушного масла в типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

Масову концентрацію сивушного масла в досліджуваному спирті визначають за оптичною густиною досліджуваного розчину (мінус поправка на вміст альдегідів) за допомогою градуювального графіка.

За остаточний результат беруть середнє арифметичне двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,3 мг сивушного масла в перерахунку на суміш ізоамілового та ізобутилового спиртів (1:1) в 1 дм3 безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації сивушного масла в перерахунку на суміш ізоамілового та ізобутилового спиртів (1:1) в безводному спирті -- 0,5 мг/дм3.

Лінійність (L) вимірювань сивушного масла в перерахунку на суміш ізоамілового та ізобутилового спиртів (1:1) в безводному спирті в діапазоні 0,5--15 мг/дм3.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом наведено в таблиці 19.

Таблиця 19 - Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95		Відтворність,(R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
0,3 мг/дм3		0,6 мг/дм3	± 0,1 мг/дм3

Визначання масової концентрації сивушного масла (ізоамілового, ізобутилового і пропілового спиртів) з парадиметиламінобензальдегідом (П-ДМАБА).

Метод ґрунтується на колориметричному визначанні оптичної густини досліджуваного розчину після реакції наявних в етиловому ректифікованому спирті вищих спиртів з розчином парадиметиламінобензальдегіду в концентрованій сірчаній кислоті.

Прилади та реактиви.

- Ареометри для спирту згідно з ГОСТ 18481.

- Термометри ртутні скляні лабораторні з ціною поділки 0,1 та 0,5 °С з діапазоном вимірювань від мінус 30 до 30 °С та від 0 до 100 °С згідно з ГОСТ 13646.

- Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

- Колориметр фотоелектричний лабораторний типу КФК згідно з чинними нормативними документами.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Водяна баня згідно з чинними нормативними документами.

- Колби К-2-50-2, 2-100-2 і 2-250-2 згідно з ГОСТ 1770.

- Колба Кн-100 згідно з ГОСТ 25336.

- Циліндр 1-100 згідно з ГОСТ 1770.

- Бюретки 1-2-50-0,1 згідно з ГОСТ 29252.

- Піпетки 1-1-2-0,5, 1-2-2-5 і 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227.

- Пробірки місткістю 50 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Бюкси згідно з ГОСТ 23932.

- Склянки з пришліфованими корками місткістю 100 см3.

- Скляні палички згідно з чинними нормативними документами.

- Шпатель згідно з ГОСТ 9147.

- Штатив металевий згідно з чинними нормативними документами.

- Штативи для пробірок згідно з чинними нормативними документами.

- Кислота сірчана, х. ч., що витримує пробу Саваля, концентрована, згідно з ГОСТ 4204, або особливо ч. згідно з ГОСТ 14262.

- Парадиметиламінобензальдегід (П-ДМАБА), розчин з масовою концентрацією П-ДМАБА в сірчаній кислоті 0,075 %.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

- Розчини водно-етанольні типові для визначання масової концентрації сивушного масла в перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового і ізоамілового спиртів у співвідношенні 3:1 згідно з чинними нормативними документами.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Готування дослідних водно-спиртових розчинів.

Масову концентрацію сивушного масла в ректифікованому спирті визначають у водно-спиртовому розчині з об'ємною часткою спирту 40 %. ,

Безпосередньо перед визначанням ректифікований спирт розводять дистильованою водою до об'ємної частки спирту 40 % за температури 20 °С за таблицею 8.

Таблиця 20 - Об'єм води, який необхідно додати до 10 см3 вихідного спирту з відповідною об'ємною часткою для отримання водно-спиртового розчину з об'ємною часткою спирту 40 % за температури 20 °С

Об'ємна частка спирту в розчині, за температури 20 °С, %	Об'єм води, у кубічних сантиметрах, яку додають в разі об'ємної частки вихідного спирту, %
	88,0	96,0	96,1	96,2	96,3	96,4	96,5	96,6	96,7	96,8	96,9	97,0
40	12,50	14,70	14,73	14,76	14,79	14,81	14,84	14,87	14,90	14,93	14,95	14,98

Готування розчину парадиметиламінобензальдегіду (П-ДМАБА) в сірчаній кислоті.

0,075 г П-ДМАБА, зваженого з точністю до 0,0002 г, розчиняють в 40--50 см3 сірчаної кислоти в мірній колбі місткістю 100 см3, доводять об'єм до позначки тією самою кислотою і перемішують Приготовлений розчин зберігають у холодильнику за температури від 2 °С до 10 °С не більше 30 діб.

Кількісне визначання масової концентрації сивушного масла в спирті етиловому ректифікованому.

У п'ять пробірок з пришліфованими корками (або в мірні колби місткістю 50 см3) поміщають по 10см3 розчину П-ДМАБЛ, обережно по стінці пробірки, щоб не відбувалось змішування обох рідин, а утворилось два шари, наливають по 5 см3: в першу пробірку (колбу) -- досліджуваний водно-спиртовий розчин з концентрацією 40 %, в другу -- типовий розчин з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 3,0 мг/дм3 (у разі масової концентрації оцтового альдегіду 1мг/дм3), в третю -- типовий розчин з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 4,0 мг/дм3 (у разі масової концентрації оцтового альдегіду 2 мг/дм3), у четверту -- типовий розчин з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 7,0 мг/дм3 (у разі масової концентрації оцтового альдегіду

2 мг/дм3), в п'яту -- типовий розчин з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 10,0 мг/дм3 у разі масової концентрації оцтового альдегіду мг/дм3).

Вміст пробірок (або колб) енергійно перемішують протягом 10 с і почергово через точні проміжки часу пробірки (колби) вносять в киплячу водяну баню та витримують протягом 30 хв, фіксуючи час секундоміром. Після цього пробірки (колби) виймають з бані в тій самій послідовності (охолоджують у проточній холодній воді (або в водяній бані з льодом) до температури реакційної суміші (20 ± 5) °С. Інтенсивність забарвлення розчинів -- оптичну густину, визначають із застосуванням фотоелектроколориметра в кюветі товщиною 20 мм за довжини світлової хвилі 490 нм у порівнянні з дистильованою водою.

Обробляння результатів.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше трьох разів і з одержаних значень знаходять середнє арифметичне.

За одержаними після колориметрування результатами будують градуювальний графік, відкладаючи на осі абсцис значення масової концентрації сивушного масла в типових розчинах з відповідною масовою концентрацією суміші пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів, а на осі ординат -- відповідні значення оптичної густини типових розчинів.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією сивушного масла в типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

За величиною оптичної густини досліджуваного спирту етилового визначають масову концентрацію сивушного масла в спирті у перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів у співвідношенні (3:1:1), в безводному спирті, у міліграмах на кубічний дециметр. За остаточний результат беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних досліджень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,7 мг сивушного масла в перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів у співвідношенні (3:1:1) м3 безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації сивушного масла в перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів (3:1:1) в безводному спирті -- 1,0 мг/дм3. Лінійність (L) вимірювань сивушного масла в прерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів у співвідношенні (3:1:1) в безводному спирті в діапазоні від 1,0 до15 мг/дм3. Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом наведено в таблиці 21.

Таблиця 21 - Значення нормативів контролю похибки Визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95	Відтворність,(R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
0,7 мг/дм3	1,3 мг/дм3	± 0,5 мг/дм3

Випробовування етилового спирту-сирцю на вміст сивушного масла.

Вищі спирти сивушного масла в етиловому спирті - сирці визначають аналогічно визначенню вищих спиртів сивушного масла в ректифікованому етиловому спирті. Попередньо етиловий спирт-сирець розводять дистильованою водою до об'ємної частки спирту 40 % (Таблиця 21) і в 500 разів розчином ректифікованого спирту «Вищої очистки» з об'ємною часткою спирту 40 %. Одержаний водно-спиртовий розчин старанно перемішують.

Визначання масової концентрації кислот.

Метод базується на визначанні кислот, наявних у досліджуваному спирті, за об'ємом розчину гідроксиду натрію, витраченого на титрування.

Прилади та реактиви.

- Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСГ 24104.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Електроплитка побутова або колбонагрівач згідно з ГОСТ 14919.

- Бюретка 1-1-2-2-0,01 згідно з ГОСТ 29251.

- Крапельниця скляна лабораторна згідно з ГОСТ 25336.

- Колби К-2-4-500-34 ТХС або П-2-500-34 ТХС згідно з ГОСТ 25336.

- Склянки для зважування згідно з ГОСТ 25336.

- Трубка з натронним вапном згідно з чинними нормативними документами.

- Холодильник ХШ-1-200-19/26 ХС, зворотний згідно з ГОСТ 25336.

- Циліндр 2-100 згідно з ГОСТ 1770.

- Бромтимоловий синій (індикатор), згідно з чинними нормативними документами, 0,1 г індикатора розчиняють в 100 см3 етилового спирту з об'ємною часткою 20 %.

- Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NаОН) = 0,05 моль/дм3.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Проведення визначання.

100 см3 досліджуваного спирту поміщають у круглодонну або плоскодонну колбу місткістю 500 см3 з пришліфованим кульковим зворотним холодильником, додають 100 см3 дистильованої води і кип'ятять протягом 10--15 хв. Потім вміст колби охолоджують до кімнатної температури, закриваючи верхню частину холодильника трубкою з натронним вапном, яке періодично поновлюють. До вмісту колби додають 10 крапель розчину бромтимолового синього і титрують розчином гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,05 моль/дм3 до появи голубого забарвлення, яке не зникає під час перемішування протягом 1-2 хв.

Обробляння результатів.

Масову концентрацію кислот у спирті визначають за формулою:

р = V · 3 · 10 · 100/,

де р - масова концентрація кислот в перерахунку на оцтову в безводному спирті, мг/дм3;

V - об'єм розчину гідроксиду натрію, витрачений на титрування 100 см3 досліджуваного спирту, см3;

З - маса оцтової кислоти, що відповідає 1 см3 гідроксиду натрію, мг;

10 - коефіцієнт перерахунку на 1 дм3 спирту;

100/ -- коефіцієнт перерахунку на безводний спирт, де - об'ємна частка досліджуваного етилового спирту, %.

За остаточний результат визначання беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень масової концентрації кислот, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 2,0 мг/дм3 за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації кислот в перерахунку на оцтову кислоту в безводному спирті -- 1,0 мг/дм3.

Лінійність (L) вимірювань кислот в перерахунку на оцтову кислоту в безводному спирті в діапазоні -- 1,0--20 мг/дм3.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації кислот наведено в таблиці 22.

Таблиця 22 - Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації кислот

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95	Відтворність,(R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
2,0 мг/дм3	3,0 мг/дм3	± 1,0 мг/дм3

Визначання масової концентрації органічних речовин, що омилюються Визначання масової концентрації органічних речовин методом омилювання.

Метод ґрунтується на титрометричному визначанні органічних речовин після їх омилювання розчином гідроксиду натрію.

Прилади та реактиви.

- Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Електроплитка побутова або колбонагрівач згідно з ГОСТ 14919.

- Бюретка 1-1-2-2-0,01 згідно з ГОСТ 29251.

- Піпетка 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227.

- Склянки для зважування згідно з ГОСТ 25336.

- Трубка з натронним вапном згідно з чинними нормативними документами.

- Крапельниця скляна лабораторна згідно з ГОСТ 25336.

- Колби К-2-500-34 ТХС або П-2-500-34 ТХС згідно з ГОСТ 25336.

- Холодильник ХШ-1-200-19/26 ХС, зворотний згідно з ГОСТ 25336.

- Кислота сірчана х. ч., що витримує пробу Саваля згідно з ГОСТ 4204, розчин с (1/2,Н2SO4) 0,1 моль/дм3 або ос. ч. згідно з ГОСТ 14262.

- Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaОН) = 0,05 моль/дм3.

- Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaОН) = 0,1 моль/дм3.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Проведення визначання.

Після визначання масової концентрації кислот до нейтралізованого спирту додають 10 см3 гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3 і суміш кип'ятять у колбі, з'єднаній зі зворотним холодильником, протягом 1 год. Вміст колби охолоджують до кімнатної температури, закриваючи верхню частину холодильника трубкою з натронним вапном, яке періодично поновлюють. По закінченні охолодження знімають трубку і холодильник промивають дистильованою водою, а до суміші додають 10 см3 розчину сірчаної кислоти с (1/2 Н2SO4) = 0,1 моль/дм3, перемішують і надлишок кислоти відтитровують розчином гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,05 моль/дм3. Обробляння результатів.

Масову концентрацію органічних речовин, що омилюються, в спирті визначають за формулою:

р1= V1· 8,8· 10·100/

де р1 - масова концентрація органічних речовин в перерахунку на оцтово-етиловий естер в безводному спирті, мг/дм3;

V1 - об'єм розчину гідроксиду нагрію с (NаОН) = 0,1 моль/дм3, витрачений на омилення 100 см3 досліджуваного спирту, см3;

8,8 - маса оцтовоетилового естеру, що відповідає 1 см3 розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3, мг;

10 -- коефіцієнт перерахування на 1 дм3 спирту;

100/ -- коефіцієнт перерахування на безводний спирт, де - об'ємна частка досліджуваного етилового спирту, %.

Об'єм розчину гідроксиду натрію, витрачений на омилення органічних речовин в 100 см3 досліджуваного спирту, у кубічних сантиметрах, визначають за формулою:

V1= (10 + V2/ 2) ·K - 10,

де 10 -- об'єм розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3 та сірчаної кислоти с (1/2 Н2SO4) = 0,1 моль/дм3, см3; V2 - об'єм гідрокcиду натрію с (NaОН) = 0,05 моль/дм3, витрачений на титрування надлишку кислоти, см3; K - поправковий коефіцієнт до розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3.

У разі встановлення поправкового коефіцієнта, в розчин, отриманий після визначання органічних речовин, які омилюються, вносять по 10 см3 розчинів гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3 і сірчаної кислоти с (1/2 Н2SO4) = 0,1 моль/дм3, надлишок кислоти відтитровують розчином гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,05 моль/дм3.

Поправковий коефіцієнт до розчину с (NaОН) = 0,1 моль/дм3 (К) визначають за формулою з точністю до 0,0001:

К= 10 : (10 + \/3/2)

де V3 - об'єм розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,05 моль/дм3, витрачений на титрування надлишку кислоти, см3;

10 - об'єм розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 0,1 моль/дм3 і сірчаної кислоти с (1/2Н2SO4 ) = = 0,1 моль/дм3, см3.

За остаточний результат визначання беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 3,0 мг органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в 1 дм3 безводного спирту за довірчої ймовірності:

Р = 0,95.

Розчин гідроксиду натрію слід готувати з поправковим коефіцієнтом

0,9700--1,000.

Визначанні масової концентрації естерів у спирті етиловому-сирці проводять методом омилювання ,аналогічно попередньому досліду.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті - 2,0 мг/дм3.

Лінійність (L) органічних речовин, що омилюються, в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті п діапазоні -- 2,0--50 мг/дм3.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації органічних речовин, що омилюються, наведено в таблиці 23.

Таблиця 23 - Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації органічних речовин що омилюються

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95	Відтворність, (R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
3,0 мг/дм3	5,0 мг/дм3	± 1,5 мг/дм3

Визначання масової концентрації естерів.

Метод ґрунтується на фотоколориметричному визначанні інтенсивності забарвлення після реакції в лужному середовищі хлориду заліза (III) шестиводного з гідроксамовою кислотою, яка утворюється в результаті взаємодії естерів досліджуваного спирту і солянокислого гідроксиламіну.

Прилади та реактиви.

- Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

- Колориметр фотоелектричний лабораторний типу КФК згідно з чинними нормативними документами.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Термометри рідинні скляні з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498

- Лійки згідно з ГОСТ 25336.

- Колби 1-200-2 і 1-1000-2 згідно з ГОСТ 1770.

- Колби Кн-2-25-18 ТХС і Кн-2-50-18 ТХС згідно з ГОСТ 25336.

- Піпетки 1-2-2-5, 1-2-2-10 і 1-2-2-26 згідно з ГОСТ 29227.

- Склянки для зважування згідно з ГОСТ 25336.

- Циліндри 1-25,1-250 і 1-500 згідно з ГОСТ 1770.

- Гідроксиламін солянокислий, згідно з ГОСТ 5456, розчин з молярною концентрацією 2 моль/дм 3.

- Заліза (III) хлорид 6-водний, згідно з ГОСТ 4147, розчин с (FеСІ3 * 6Н20) = 0,37 моль/дм3.

- Кислота соляна, згідно з ГОСТ 3118, розчин с (НСІ) = 4 моль/дм3.

- Натрію гідроксид, згідно з ГОСТ 4328, розчин с (NaОН) = 3,5 моль/дм3.

- Папір фільтрувальний лабораторний згідно з ГОСТ 12026.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Готування розчину солянокислого гідроксиламіну концентрацією 2 моль/дм3.

Наважку солянокислого гідроксиламіну масою (69,60 ± 0,01) г розчиняють в мірній колбі місткістю 500 см3 в 200 см3 дистильованої води і доводять об'єм до позначки. Одержаний розчин перемішують і зберігають d холодильнику за температури від 2 до 10 °С протягом 30 діб.

Готування розчину соляної кислоти с (НСІ) = 4 моль/дм3.

500 см3 дистильованої води наливають у мірну колбу місткістю 1 дм3, поступово, безперервно перемішуючи, доливають 333 см3 концентрованої соляної кислоти, ретельно перемішують і охолоджують до температури 20 °С. Об'єм розчину доводять до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Розчин придатний для використання протягом 30 діб. Зберігають за температури від 10 до 20 °С.

Готування розчину хлориду заліза (III) 6-водного с (FеСІ3 ? 6Н20)=0,37 моль/дм3.

Наважку хлориду заліза (III) 6-водного масою (50,00 ± 0,01) г розчиняють у 400 см3 дистильованої води в мірній колбі місткістю 500 см3, додають 12,5 см3 розчину соляної кислоти с (НСІ) = 4 моль/дм3 і перемішують. Під час зберігання розчину може утворюватись осад, який необхідно відфільтрувати перед використанням. Розчин зберігають за температури від 5 до 20 °С протягом 30 діб.

Готування розчину гідроксиду натрію с (NaОН) = 3,5 моль/дм3.

Наважку гідроксиду натрію масою (70,00 ± 0,01) г розчиняють в 400 см3 дистильованої води в мірній колбі місткістю 500 см3, охолоджують до температури 20 °С, доводять об'єм отриманого розчину до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Розчин зберігають за температури від 5 до 10 °С протягом 30 діб.

Готування розчинів реакційної суміші.

Перед проведенням випробовування готують розчин реакційної суміші за допомогою змішування рівних об'ємів розчинів солянокислого гідроксиламіну 2 моль/дм3 і гідроксиду натрію с (NaОН) = 3,5 моль/дм3, враховуючи те, що на проведення аналізу одного зразка досліджуваного ректифікованого спирту витрачається 12 см3 суміші, а спирту-сирцю -- 24 см3 суміші. Отриману суміш перемішують і використовують для аналізу не пізніше, ніж через 6 год з моменту приготування.

Проведення визначання.

Для проведення випробовування необхідно приготувати дослідні розчини А і Б.

У дві конічні колби місткістю 50 см3 вносять по 6 см3 реакційної суміші. Потім в одну з колб (колба Б) додають 3 см3 розчину соляної кислоти і перемішують протягом 1 хв. Вміст цієї колби позначають розчином Б, вміст іншої -- розчином А.

В обидві колби вносять по 18 см3 досліджуваного спирту і одночасно обережно перемішують протягом 2 хв.

У колбу з розчином А доливають 3 см3 розчину соляної кислоти і також перемішують протягом 1 хв. В обидві колби додають по 3 см3 розчину хлориду заліза (III) 6-водного і одночасно перемішують їх вміст вищеописаним способом протягом 1 хв.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) розчину А вимірюють в порівнянні з розчином Б на фотоелектроколориметрі з довжиною світлової хвилі 540 нм в кюветі товщиною 50 мм.

Обробляння результатів.

Масову концентрацію естерів в ректифікованому спирті розраховують за формулою:

де рес - масова концентрація естерів в ректифікованому спирті в перерахунку на оцтовоетиловий в безводному спирті, мг/дм3;

- оптична густина;

0,0303 - постійний коефіцієнт, одержаний експериментально;

- об'ємна частка досліджуваного ректифікованого спирту, %;

100/ -- коефіцієнт перерахунку на безводний спирт.

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних вимірювань, різниця між якими не повинна перевищувати 0,2 мг естерів в перерахунку оцтовоетиловий естер в 1 дм3 безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації естерів в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті -- 1,0 мг/дм3.

Лінійність (L) вимірювань естерів в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті в діапазоні від 1,0 до 10 мг/дм3.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації естерів наведено в таблиці 24.

Таблиця 24 - Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації естерів

Значення нормативів контролю
Збіжність,(г) n = 2, P = 0,95	Відтворність, (R), m = 2, P = 0,95	Міра правильності (границя похибки вимірювання) (К), Р = 0,95
0,2 мг/дм3	0,3 мг/дм3	± 0,1 мг/дм3

Випробовування спирту етилового -- сирцю.

Для проведенню випробовування необхідно приготувати дослідні розчини А і Б.

У дві конічні колби місткістю 50 см3 вносять по 12 см3 реакційної суміші. Потім в одну з колб ( колба Б) додають 6 см3 розчину соляної кислоти і перемішують. Вміст цієї колби позначають як розчин Б, вміст іншої колби -- розчин А.

В обидві колби доливають по 6 см3 досліджуваного спирту, одночасно обережно перемішують та витримують за кімнатної температури протягом 2 хв.

Потім у колбу з розчином А додають 6 см3 розчину соляної кислоти і також перемішують.

В обидві колби додають по 6 см3 розчину хлориду заліза і одночасно перемішують їх вміст описаним вище способом протягом 1 хв.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) розчину А вимірюють у порівнянні з розчином Б на 3-ій - 4-ій хв на фотоелектроколориметрі за довжини світлової хвилі 540 нм у кюветі товщиною 5 мм.

Обробляння результатів.

Масову концентрацію естерів в етиловому спирті -- сирці розраховують за формулою:

де рес - масова концентрація у етиловому спирті -- сирці в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті, мг/дм3;

- оптична густина;

0,00099 -- постійний коефіцієнт, отриманий експериментально;

- об'ємна частка досліджуваного спирту-сирцю, %;

100/ -- коефіцієнт перерахунку на безводний спирт.

За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне результатів двох паралельних вимірювань, різниця між якими не повинна перевищувати 0,2 мг естерів у перерахунку на оцтовоетиловий естер в 1 дм3 безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Контроль якості вимірювань -- за таблицею 12.

Визначання об'ємної частки метилового спирту.

Метод ґрунтується на фотоелектроколориметричному визначанні інтенсивності забарвлення, одержаного після взаємодії динатрієвої солі хромотропової кислоти з формальдегідом, який утворюється в результаті окислення перманганатом калію метилового спирту, що міститься в досліджуваному спирті.

Прилади та реактиви

- Ваги лабораторні 2 класу з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

- Колориметр фотоелектричний лабораторний (фотоелектроколориметр) типу КФК згідно з чинними нормативними документами.

- Секундомір згідно з чинними нормативними документами.

- Баня водяна згідно з чинними нормативними документами.

- Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами.

- Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 100 °С згідно з ГОСТ 28498.

- Колби 2-50-2, 2-100-2 та 2-500-2 згідно з ГОСТ 1770.

- Піпетки 1-1-2-0,5, 1-1-2-2 та 1-2-2-5 згідно з ГОСТ 29227.

- Пробірки місткістю 25 або 45--50 см3 з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами.

- Калію перманганат, згідно з ГОСТ 20490, водний розчин з масовою часткою 1,5 % --Кислота сірчана х. ч., згідно з ГОСТ 14262, яка витримує пробу Саваля, або ос. ч. згідно з ГОСТ 4204.

- Натрій сірчистокислий, згідно з ГОСТ 195, водний розчин з масовою часткою 20 % - Хромотропової кислоти динатрієвая сіль 2-водна, ч. д. а. згідно з чинними нормативними документами, водний розчин з масовою часткою 2 %.

- Кислота ортофосфорна згідно з ГОСТ 6552.

- Розчини водно-етанольні типові з об'ємною часткою метилового спирту в безводному спирті 0,005; 0,01; 0,02; 0,03; 0,05 і 0,13 % згідно з чинними нормативними документами.

- Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Підготовка до визначання.

Готування водного розчину динатрієвої солі хромотропової кислоти з масовою часткою 2 %.

Наважку динатрієвої солі хромотропової кислоти (1,00 ± 0,01) г розчиняють в 25 см3 дистильованої води в мірній колбі місткістю 50 см3 і доводять об'єм розчину до мітки дистильованою водою за температури 20 °С. У разі наявності нерозчинних часток розчин фільтрують. Реактив зберігають у склянці з пришліфованим корком в холодильнику за температури від 2 до 8 °С 5 - 14 діб, тому рекомендовано готувати 10 см3 розчину, для чого до наважки (0,20 ± 0,01) г в стаканчику для зважування додають 10 см3 дистильованої води, перемішують скляною паличкою до розчинення.

Готування водного розчину перманганату калію з масовою часткою 1,5 % в кислому середовищі.

Наважку перманганату калію масою (1,50 ± 0,01) г розчиняють під час нагрівання у водяній бані з 50 см3 дистильованої води, додають 7,5 см3 ортофосфорної кислоти. Після охолодження розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять до позначки дистильованою водою.

Одержаний розчин переносять у склянку з темного скла з пришліфованим корком і використовують для випробовування не раніше ніж через 2 доби.

Готування водного розчину сірчистокислого натрію з масовою часткою 20 %.

Наважку сірчистокислого натрію масою (20,00 ± 0,1) г розчиняють за температури не вищої ніж 40 °С в 70--80 см3 дистильованої води в мірній колбі місткістю 100 см3, охолоджують до температури (20 ± 0,2) °С і об'єм розчину доводять до позначки дистильованою водою.

Реактив у розчині окислюється киснем повітря і зберігається не більше 5 діб.

Проведення визначання.

У пробірки з пришліфованими корками наливають по 2 см3 розчину перманганату калію, в кожну пробірку додають по 0,2 см3 одного з типових розчинів, одразу ж вміст пробірок перемішують і відзначають час для витримки протягом 3 хв, по закінченні витримки вносять по 0,4 см3 сірчистокислого натрію для знебарвлення реакційного середовища і перемішують. Потім доливають по 4 см3 концентрованої сірчаної кислоти, одразу ж перемішують і поміщають на 2--3 хв в баню з холодною водою для охолодження до кімнатної температури. Після чого в кожну пробірку додають по 0.1 см3 розчину динатрієвої солі хромотропової кислоти. Вміст пробірок перемішують і поміщають у баню з киплячою водою на 5 хв.

Потім пробірки виймають і охолоджують до кімнатної температури в бані з холодною водою.

Інтенсивність забарвлення (оптичну густину) в результаті проведеної реакції вимірюють на фотоелектроколориметрі в кюветах товщиною 10 мм з довжиною світлової хвилі 540 нм у порівнянні з дистильованою водою.

Обробляння результатів.

За отриманими після колориметрування типових розчинів результатами будують градуювальний графік, відкладаючи на осі абсцис значення об'ємної частки метилового спирту у перерахунку на безводний спирт, у відсотках, а на осі ординат - відповідні значення оптичних густин.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше трьох разів з одержаних значень знаходять середнє арифметичне.

Залежність між оптичною густиною і об'ємною часткою метилового спирту в типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

Аналіз спирту здійснюють паралельно з побудовою градуювального графіка за наведеною вище методикою. За оптичною густиною досліджуваного спиртового розчину на градуювальному графіку визначають об'ємну частку метилового спирту у перерахунку на безводний спирт у спирті етиловому ректифікованому, у відсотках. За остаточний результат вимірювання беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,002 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Аналіз етилового спирту - сирцю на вміст метилового спирту проводять аналогічно попередньому досліду.

Контроль якості вимірювань. Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8. Нижня границя визначання (LOD) об'ємної частки метилового спирту в 1 дм 3 безводного спирту - 0,002%.

Лінійність (L) вимірювань метилового спирту в 1 дм3 безводного спирту в діапазоні від 0,002 до 0,13 %.

Значення нормативів контролю похибки визначання об'ємної частки метилового спирту наведені в таблиці 25.