Розробка проекту капітального ремонту колони К-2 установки АТ-2

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Розробка капітального ремонту колони К-2 установки АТ-2

Вступ

У наш час, коли промисловість розвивається надзвичайно швидкими темпами, дуже важливо щоб усі галузі розвивалися рівномірно. Саме тому розвиток енергогенеруючої та нафтохімічної галузей, а отже і створення сучасних нафтопереробних установок - питання дуже актуальне.

Ректифікація - це тепло- і масообмінний процес поділу рідких сумішей на їхні складові частини, що різняться по температурах кипіння.

Сутність процесу полягає в тому, що нагріта сировина у вигляді парорідинної суміші надходить у ректифікаційну колону, у якій парова фаза відділяється від рідкої й піднімається нагору по колоні, а рідка перетікає вниз. Парова фаза зазнає ректифікації у верхній частині колони (концентраційної), від місця введення сировини, рідка фаза - у нижній частині колони (відгінної).

У ректифікаційній колоні розміщені ректифікаційні тарілки на яких здійснюється контакт парів, що піднімаються по колоні, зі стікаючою рідиною (флегмою). Флегма створюється в результаті того, що частина верхнього продукту вертається в рідкому стані на верхню тарілку й стікає на нижні тарілки, збагачуючи низькокиплячими компонентами й конденсуючись з парів висококиплячі компоненти.

Для ректифікації рідкої частини сировини в нижній частині колони під першу тарілку підводить тепло шляхом подачі нагрітого продукту (“ гарячого струменя”) і введення випаровуючого агента (перегрітої водяної пари), у результаті чого легка частина нижнього продукту переходить у парову фазу й, тим самим, створюється парове зрошення. Це зрошення, піднімаючись із самої нижньої тарілки й вступаючи в контакт зі стікаючої рідкою фазою, збагачує висококиплячими компонентами останню. У підсумку зверху колони безупинно відбирається низкокипляча фракція, знизу - висококиплячий залишок.

Для підтримки робочого стану обладнання на підприємстві створена ремонтна служба. Мета ремонтної служби полягає не тільки в ремонті обладнання, але й в зменшення простою обладнання в ремонті, підвищення якості ремонту, розробка більш досконалих технологій ремонтів та збільшення механізації та автоматизації ремонтних робіт. В даний час підприємство знаходиться у стані промислового підйому, тому для усунення всіх цих недоліків має всі можливості.

Метою даного проекту є розробка капітального ремонту колони К-2 установки АТ-2, проведення необхідних розрахунків, розробка креслень, що повністю відображають конструкцію апарату, його складових частин та деталей.

1. Загальна частина

1.1 Основне виробниче обладнання дільниці, його призначення і технічні характеристики

Сира нафта із ТСБ двома потоками надходить у сировинні резервуари № 21, 22, 23 парку № 2 установки ЕЛЗУ. Із цих резервуарів нафта надходить на вхід сировинних насосів Н-1/1 (Н-1/2, Н-1/3) установки ГК-3/1 № 2. Є можливість подачі нафти із ТСБ безпосередньо на вхід сировинних насосів, минаючи резервуари парку №2. На виході сировинних насосів Н-1/1 (Н-1/2,Н-1/3) нафта розділяється на два потоки, по одному з них надходить на блок атмосферної перегонки АТ, а по другому - на блок атмосферної перегонки тАТ.

Витрата нафти на установку підтримується постійним регулятором з корекцією за рівнем у колоні К-1, клапан якого розташований на нагнітальній лінії насосів Н-1/1 (H-1/2, H-1/3). При підвищенні рівня в колоні К-1 до 80 % або зниженні до 20 %, в операторну видається світловий і звуковий сигнал.

З нагнітальної лінії насоса Н-1/1 (Н-1/2, Н-1/3) сира нафта першого потоку розділяється і надходить паралельно чотирма введеннями в трубні пучки теплообмінників I групи за схемою:

1) Т-14(тр. пр-р)(Т-28(тр. пр-р),

теплоносій у Т-14: фракція 300-370 ⁰С із К-3/1 від Т-33;

теплоносій у Т-28: фракція 350-500 ⁰С із К-13 після Т-68 ;

2) Т-12(тр. пр-р)(Т-29(тр. пр-р),

теплоносій у Т-12 і Т-29: фракція 280-300 ⁰С із К-3/2 від Н-10/1 (Н-10/2);

3) Т-38/1(тр. пр-р)(Т-38/2(тр. пр-р)(Т-16/1(тр. пр-р),

теплоносій у Т-38/1,2 : фракція 140-180 ?С із К-3/4 від Н-12 (Н-11/2);

теплоносій у Т-16/1: ВЦО колони К-13 від Н-40/1 (Н-40/2);

4) Т-38/4(тр. пр-р)(Т-38/3(тр. пр-р)(Т-15(тр. пр-р),

теплоносій у Т-38/4,3: фракція 180-280 ⁰С із К-3/3 від Н-11/1 (Н-11/2);

теплоносій у Т-15: ВЦО колони К-2 від Н-21/1 (Н-21/2);

Пройшовши I групу теплообмінників, нафта надходить на ЕЛЗУ.

Тиск нафти на вході в I групу теплообмінників підтримується не більш 1,6 МПа (16,0 кгс/см²). При підвищенні тиску до 1,5 МПа (15,0 кгс/см²) в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація.

Температура нафти на вході в загальний колектор теплообмінників I групи виміряється термопарою. Температура нафти на виході із загального колектора теплообмінників I групи виміряється термопарою й підтримується не вище 130 ⁰С. Температура нафти на виході з кожного теплообмінника вимірюється термопарами.

Для захисту сировинних теплообмінників від підвищення тиску вище1,6 МПа (1,6 кгс/см²) на лінії виходу сировинних насосів установлені запобіжні клапани з тиском 1,7 МПа (17 кгс/см²) зі скиданням у лінію приймання сирої нафти з парків № 2 установки ЕЛЗУ на приймання насосів Н-1/1 (Н-1/2, Н-1/3).

Знесолена й зневоднена нафта з установки ЕЛЗУ надходить у колектор сировинних теплообмінників II групи й розділяється на чотири паралельні потоки, проходячи теплообмінники за схемою:

1) Т-33(тр. пр-р)(Т-68(міжтр. пр-р),

теплоносій у Т-33: фракція 300-370 ⁰С із К-3/1 від Т-17/4;

теплоносій у Т-68: фракція 350-500 ⁰С із К-13 від Н-50/1 (Н-50/2);

2) Т-16/2(міжтр. пр-р)(Т-36/2(міжтр. пр-р),

теплоносій у Т-16/2 і Т-36/2: надлишок мазуту від насоса Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3), затемнений продукт від насоса Н-42/1,2, надлишок гудрону від насоса Н-41/1 (Н-41/2, Н-41/3);

3) Т-10(тр. пр-р),

теплоносій: НЦО колони К-2 з рибойлерів Т-18 (Т-60/2);

4) Т-36/1(тр. пр-р),

теплоносій: НЦО колони К-13 з рибойлерів Т-19, Т-20/1 (Т-20/2);

Тиск на вході в II групу теплообмінників підтримується не більш 1,2 МПа (12,0 кгс/см²). При підвищенні тиску до 1,2 МПа (12,0 кгс/см²) в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація.

Температура нафти на вході в загальний колектор теплообмінників II групи виміряється термопарою. Температура нафти на виході із загального колектора теплообмінників II групи підтримується не вище 200⁰С і вимірюється термопарою, а температура нафти на виході з кожного теплообмінника вимірюється теж термопарами.

Після теплообмінників II групи знесолена й зневоднена нафта двома паралельними потоками проходить по міжтрубному простору теплообмінників III групи:

1) Т-17/3,Т-17/2,

теплоносій у Т-17/2,3: гудрон колони К-13 або мазут колони К-2 при простої блоку ВПМ;

2) Т-17/4,Т-17/1,

теплоносій у Т-17/1: гудрон колони К-13 або мазут колони К-2 при простої блоку ВПМ;

теплоносій у Т-17/4: фракція 300-370 ⁰С із колони К-3/1 від насоса Н-9 (Н-10/2).

Тиск на вході в теплообмінники III групи підтримується не більш 1,0 МПа (10,0 кгс/см²). При досягненні тиску 1,0 МПа (10,0 кгс/см²) по шкалі приладу в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація.

Температура на виході із загального колектора теплообмінників III групи підтримується не вище 250 ⁰С и вимірюється термопарою. Температура нафти на виході з кожного теплообмінника III групи вимірюється термопарами.

Після теплообмінників III групи нафта направляється на 12 тарілку колони К-1.

У ректифікаційній колоні К-1 з нафти виділяється розчинений у ній газ і частина бензинових фракцій.

З верху колони К-1 суміш вуглеводневого газу, водяної пари і пари бензину надходить у конденсатори-холодильники повітряного охолодження ХК-1/1-4, де конденсується й охолоджується, а потім газорідинна бензинова суміш надходить у водяний доохолоджувач Т-3/1 і далі в рефлюксну ємність Е-1. Сюди ж з виходу насоса Н-6 (Н-7/2) виводиться надлишок бензину з рефлюксної ємності Е-2. У рефлюксній ємності Е-1 відбувається поділ газу, бензину і води.

Бензинова фракція з ємності Е-1 забирається насосом Н-4 (Н-5/2) і подається в якості гострого зрошення на верх колони К-1, а балансова кількість бензину насосом Н-7/1 (Н-7/2) прокачується по міжтрубному простору теплообмінників Т-65,Т-63,Т-9,Т-64 подається на 18 тарілку стабілізатора К-4. Є можливість гостре зрошення в колону К-1 подавати насосом Н-7/1 (Н-7/2).

Теплоносіями в Т-65, Т-63, Т-9, Т-64 служать:

- при працюючому блоці ВПБ: у Т-65, Т-63, Т-9 - бензинова фракція 105- 180 ⁰С; у Т-64 - стабільний бензин з Т-18 (Т-60/2);

- при непрацюючому блоці ВПБ: у Т-65, Т-63, Т-9, Т-64 - стабільний бензин з Т-18 (Т-60/2).

Температура верху колони К-1 підтримується не вище 150 ⁰С, регулятором, клапан якого розташований на лінії подачі гострого зрошення в колону. Витрата гострого зрошення в колону К-1 реєструється приладом.

Тиск у колоні К-1 підтримується не більш 0,42 МПа (4,2 кгс/см²) регулятором, клапан якого розташований на лінії виводу газу з Е-1. При підвищенні тиску до 0,42 МПа (4,2 кгс/см²) в операторнiй спрацьовує світлова й звукова сигналізація. Газ із Е-1 разом з газом з ємності Е-3 виводиться в лінію паливного газу, потім разом з паливним газом проходить через сепаратор С-16 і далі подається до форсунок печей П-1/1-7. Також можливий його вивід через сепаратор С-1 у факельний трубопровід високого тиску. Газовий конденсат із сепаратора С-1 насосом Н-1а (Н-1б, Н-1в) виводиться в нафтові резервуари ЕЛЗУ. Витрата газового конденсату реєструється приладом. При досягненні рівня в С-1 80 % по шкалі приладу в операторній спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Витрата газу з Е-1 реєструється приладом, розташованим на лінії скидання газу із Е-1 в колектор паливного газу установки.

Температура бензину в ємності Е-1 підтримується не вище 50 ⁰С і виміряється термопарою. Тиск у ємності Е-1 підтримується таким же, як і в колоні К-1, і контролюється за показниками технічного манометра.

Рівень бензину в ємності Е-1 підтримується постійним регулятором, клапан якого встановлений на лінії виводу бензину в стабілізатор К-4. При зниженні рівня в ємності Е-1 до 20 % або підвищенні до 80 % по шкалі приладу, в операторній спрацьовує світлова й звукова сигналізація. При досягненні рівня в ємності Е-1 82 % по шкалі приладу, спрацьовує сигналізатор верхнього рівня. Колір бензину, що виводиться з ємності Е-1 контролюється приладом для визначення кольору типу “Тон-420”.

Технологічний конденсат, що сконденсувався в нижній частині рефлюксної ємності Е-1 автоматично скидається в ємність Е-86, звідки насосом Н-86/1 (Н-86/2) по лінії сульфідвмісних конденсатів відкачується на установку ректифікації сульфідвмісних технологічних конденсатів. Є можливість виводу технологічного конденсату ємності Е-1 разом з технологічним конденсатом ємності Е-2 у каналізацію повз Е-86 або на очисні спорудження заводу. Рівень поділу фаз “бензин-вода” у ємності Е-1 підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії скидання конденсату в ємність Е-86. Передбачена попереджувальна сигналізація при наявності води на верхньому електроді давача приладу.

Рівень у ємності Е-86 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії відкачки конденсату з ємності. Витрата конденсатів реєструється приладом. При досягненні рівня в ємності Е-86 80 % по шкалі приладу, спрацьовує сигналізатор верхнього рівня.

Температура низу колони К-1 підтримується не вище 250 ⁰С за рахунок подачі напіввідбензиненої нафти, яка забирається насосом Н-3/1 (Н-3/2) з низу колони й прокачується через піч П-1/1 двома паралельними потоками, де нагрівається до температури не вище 375 ⁰С, і повертається в якості “ гарячого струменя” в К-1. Температура “ гарячого струменя” на вході в колону К-1 виміряється термопарою. При виході з ладу насосів Н-3/1 (Н-3/2) технологічною схемою передбачена можливість циркуляції “ гарячого струменя” насосами Н-2/1 (Н-2/2, Н-2/3) по лінії, що з'єднує нагнітальні лінії насосів Н-3/1 (Н-3/2) і Н-2/1 (Н-2/2, Н-2/3).

Температура низу К-1 контролюється за показниками приладу.

Температура нафти на виході зі змійовиків печі П-1/1 регулюється приладами, клапани яких розташовані на лініях подачі паливного газу до пальників печі П-1/1. Температура димових газів на виході з печі П-1/1 виміряється термопарами. Температура на перевалах печі підтримується не вище 850 ⁰С и виміряється термопарами.

Витрата напіввідбензиненої нафти через лівий і правий змійовики печі П-1/1 регулюється приладами, клапани яких розташовані на вході в кожний змійовик печі. При зниженні витрати до 20 м³/год спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Розрідження в камерах згоряння печі П-1/1 підтримується в межах від 40 до 70 Па ( від 4 до 7 кгс/м²) і виміряється приладами. Зміст кисню в димових газах підтримується в межах від 4 до 6 %.

Для забезпечення безпечних умов експлуатації печі П-1/1 передбачені технологічна сигналізація й блокування. При зниженні тиску паливного газу до форсунок печі до 0,15 МПа (1,5 кгс/см²) спрацьовує попереджувальна сигналізація, а при зниженні до 0,05 МПа (0,5 кгс/см²) автоматично закриваються електропривідні засувки на лінії подачі газоподібного палива до пальників печей. При зниженні тиску повітря КІП і А в колекторі живлення приладів на щиті в операторній до 0,1 МПа (1 кгс/см²) автоматично закриваються електропривідні засувки на подачі газоподібного і подачі рідкого палива до пальників печі П-1/1. При зниженні тиску в лінії повітря КІП і А до 0,2 МПа (2 кгс/см²) спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Основна частина напіввідбензиненої нафти з низу колони К-1 забирається насосом Н-2/1 (Н-2/2, Н-2/3) і подається в змійовики двопотічних технологічних печей П-1/2, П-1/3 і П-1/7, де нагрівається до температури не вище 375 ⁰С и надходить двома введеннями на 45 тарілку (зверху) в основну ректифікаційну колону К -2. Температура напіввідбензиненої нафти на вході в К -2 реєструється термопарою.

Витрата напіввідбензиненої нафти через змійовики печей регулюється по кожному потоці відповідно регуляторами, клапани яких розташовані на вході в змійовики печей. При зниженні витрати нафти до 20 м³/год в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Температура на виході зі змійовиків печей П-1/2,3,7 регулюється приладами, клапани яких розташовані на лініях подачі паливного газу до пальників печей. Температура на перевалах печей підтримується не вище 850 ⁰С и виміряється термопарами. Температура димових газів у газоходах печей виміряється термопарами. Вміст кисню в димових газах підтримується від 4 до 6 %.

Розрідження в камерах згоряння печей П-1/2,3,7 підтримується в межах від 38 до 70 Па ( від 3,8 до 7,0 кгс/м²) і контролюється за показниками тягомірів.

Аналогічно печі П-1/1 передбачені технологічні сигналізації й блокування, які передбачають автоматичне закриття електропривідних засувок на лініях подачі паливного газу до пальників кожної з печей при зниженні тиску в лінії газу до 0,05 МПа (0,5 кгс/см²) і автоматичне закриття засувок на лініях подачі рідкого й на лініях подачі газоподібного палива при зниженні тиску повітря КІП і А в колекторі живлення приладів на щиті в операторній до 0,1 МПа (1,0 кгс/см²). Попереджувальна світлова й звукова сигналізація спрацьовує при зниженні тиску в лінії паливного газу до печей до 0,15 МПа (1,5 кгс/см²) і при зниженні тиску повітря КІП і А до 0,2 МПа (2,0 кгс/см²).

Напіввідбензинена нафта,що надходить в основну ректифікаційну колону К-2 розділяється на фракції:

з верху колони - бензинова фракція НК-180 ⁰С;

у якості бічних погонів - фракції: 140-180 ⁰С, 180-280 ⁰С, 280-300⁰С, 300-370⁰С;

з низу колони - фракція >350 ^о С.

Колона К-2 складається з 50 тарілок. З них:

36 - трапецевидно-клапанні двопоточі;

6 - щілинних;

4 - відцентрові ;

2 - глухі;

2 - розподільчі.

Відцентрова тарілка являє собою багатоелементний секційний контактний пристрій з відцентровою сепарацією фаз. Основним вузлом тарілки є контактний елемент, що полягає з завихрювача у вигляді радіальних лопаток, обичайки завихрювача, сепараційної обичайки, переточної труби з відбивачем. Контактні елементи розташовуються на полотнах з кроком 420 мм. Полотна опираються на кільце, приварене до корпуса, і центральну балку й перекривають увесь перетин колони. Між собою полотна кріпляться струбцинами із клином через отвори в відбортовках. Перетоки розміщаються уздовж рознімань полотен із кроком 420 мм.

Вище введення сировини (між 44 і 45 тарілкою) перебуває насадка «Кедр».

Насадка «Кедр» являє собою пакети, що полягають із вертикальних аркушів із двонаправленими гофруваннями, що забезпечують можливість обом фазам переходити в суміжні канали, утворені гофрами. Тиск парів у кубі колони К-2 під секцією насадки реєструється приладом.

З верху колони К-2 пари бензину, гази і водяні пари з температурою не вище 150 ⁰С надходять у повітряні конденсатори-холодильники ВХ-2/1,2,3,4, де конденсуються й охолоджуються, потім направляються у водяний до охолоджувач Т-2/5, де до охолоджуються до температури не вище 60⁰С і надходять у рефлюксную ємність Е-2, де відбувається поділ бензину й води.

Частина бензину з рефлюксної ємності Е-2 забирається насосом Н-5/1 (Н-5/2) і подається в якості гострого зрошення в колону К -2, а надлишкова кількість бензину забирається насосом Н-6 (Н-7/2), і відкачується в рефлюксну ємність Е-1. Якщо надходження бензину в ємність Е-2 незначне ( у межах від 30 до 40 м³/год), то подача гострого зрошення в колону К-2 і відкачка бензину з ємності Е-2 здійснюється одним насосом - Н-5/1 (Н-5/2) або Н-6 (Н-7/2), тому що між нагнітальними лініями цих насосів є сполучна лінія. Бензин колони К-2, змішавшись у ємності Е-1 з бензином колони К -1 за схемою, описаній вище, направляється на стабілізацію в колону К -4.

Температура верху колони К -2 підтримується не вище 150 ⁰С і регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії подачі гострого зрошення в колону. При підвищенні температури верху вище 150 ⁰С спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Витрата гострого зрошення в колону К -2 реєструється приладом.

Тиск у колоні К -2 підтримується не більш 0,18 МПа (1,8 кгс/см²) і регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії виводу газу з ємності Е-2 у лінію газу з ємності Е-4. При підвищенні тиску в колоні до 0,15 МПа (1,5 кгс/см²) в операторній спрацьовує світлова й звукова сигналізація. Далі газ із ємностей Е-2 і Е-4 виводиться на пальники печі П-1/3. Є також можливість виводу газу з Е-2 у факельну лінію.

Температура газо продуктової суміші на вході в рефлюксну ємність Е-2 виміряється термопарою.

Рівень бензину в ємності Е-2 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії відкачки бензину в ємність Е-1. При зниженні рівня до 20 % або його підвищенні до 80 % в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При досягненні рівня в ємності Е-2 82 % по шкалі приладу спрацьовує сигналізатор верхнього рівня.

Відстояний технологічний конденсат з низу ємності Е-2 автоматично скидається в ємність Е-86 і далі відкачується за схемою, описаній вище. Рівень розділу фаз “ бензин-вода” у ємності Е-2 підтримується регулятором, клапан якого встановлений на лінії виводу конденсату в ємність Е-86. Передбачена попереджувальна сигналізація при наявності води на верхньому електроді давача приладу.

Витрата бензину з ємності Е-2 підтримується постійним регулятором, клапан якого розташований на лінії його відкачки в ємність Е-1.

Для захисту конденсаційно-холодильної апаратури колони К-2 від корозії застосовуються інгібітор корозії «Геркулес 30617» і нейтралізатор «Геркулес 54505», які подаються в шлемову лінію колони.

Надлишкове тепло колони К-2 знімається двома циркуляційними зрошеннями: верхнім і нижнім.

Верхнє циркуляційне зрошення (ВЦО) з 26 тарілки колони К -2 забирається насосом Н-21/1 (Н-21/2) і направляється в сировинний теплообмінник Т-15, де охолоджується до температури не вище 170⁰С, і повертається на 23 тарілку колони К-2.

Рівень на 26 тарілці виміряється рівнеміром і підтримується в межах від 100 мм до 700 мм. При зниженні рівня на тарілці до 100 мм (12,5 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Якщо рівень на тарілці знизиться до 50 мм (6,25 %), то спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-21/1 (Н-21/2).

Витрата ВЦО підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії його повернення на 23 тарілку колони К -2. Температура ВЦО на 23 тарілці колони К -2 виміряється термопарою.

Температура ВЦО на вході в колону К -2 підтримується не вище170⁰С, виміряється термопарою й регулюється шляхом зміни витрати сирої нафти через теплообмінник Т-15.

Нижнє циркуляційне зрошення (НЦО) з 39 тарілки колони К-2 забирається насосом Н-8/1 (Н-8/2) і направляється в рибойлер Т-18 (Т-60/2), де охолоджується, підігріваючи низ стабілізатора К-4, після чого надходить у теплообмінник Т-10, а потім з температурою не вище 210 ⁰С повертається на 36 тарілку колони К-2.

Рівень на 39 тарілці виміряється приладом і підтримується в межах від 100 мм до 700 мм. При зниженні рівня на тарілці до 100 мм (12,5 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Якщо рівень на тарілці знизиться до 50 мм (6,25 %), то спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-8/1 (Н-8/2).

Витрата НЦО підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії його повернення на 36 тарілку колони К-2. Температура HЦО на 36 тарілці колони К-2 виміряється термопарою.

Температура повернення НЦО в колону К-2 виміряється термопарою й регулюється зміною витрати знесоленої й збезводненої нафти через теплообмінник Т-10. На виході НЦО з рибойлера Т-18 (Т-60/2) установлений клапан регулятора температури низу колони К-4. Для усунення де балансу між кількістю циркуляційного зрошення, що пропускається цим клапаном, і кількістю НЦО, установлюваним регулятором, передбачена сполучна лінія між вхідним і вихідним колекторами рибойлера Т-18 (Т-60/2) з встановленням на ній регулятора тиску, що працює за принципом “ до себе”. При зниженні тиску НЦО в системі до 0,6 МПа (6,0 кгс/см²) в операторну видається світловий і звуковий сигнал.

Бокові погони колони К-2 самопливом виводяться у відповідні секції від парної колони К-3, де проводиться відпарювання легких фракцій водяною парою. Перегріта водяна пара в колону К-3 подається з пароперегрівача печі П-1/2.

Боковий погон - фракція 140-180 ⁰С (умовно) - з 13 тарілки колони К-2 надходить в IV секцію колони К-3 (К-3/4), де проходить від парка легких фракцій, пари повертаються в колону К-2, а фракція 140-180 ⁰С забирається насосом Н-12 (Н-11/2) і надходить у теплообмінник Т-38/2, потім у теплообмінник Т-38/1 і далі разом із фракцією 180-280 ⁰С виводиться з установки.

Температура низу секції К-3/4 виміряється термопарою й підтримується не вище 230 ?С. Температура кінця кипіння фракції 140-180 ⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки. Температура верху К-3/4 виміряється приладом.

Витрата фракції 140-180⁰С регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії виводу фракції з установки. Рівень в К-3/4 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 140-180 ⁰С із К-2 у К-3/4. Рівень в К-3/4 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-12 (Н-11/2).

Кількість пари, що подавати в секцію К-3/4, реєструється приладом.

Тиск у секції К-3/4 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 140-180⁰С на виході з установки контролюється кольороміром типу “Тон-420”, установленим на виході з теплообмінника Т-38/1, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон-фракція 180-280⁰С (умовно) - з 23 тарілки колони К-2 надходить в III секцію від парної колони К-3 ( К-3/3), з верхньої частини секції К -3/3 пари легких фракцій і води повертаються в колону К-2 на 22 тарілку, а фракція 180-280 ⁰С забирається насосом Н-11/1 (Н-11/2) і надходить у теплообмінник Т-38/3, після чого направляється в теплообмінник Т-38/4 і далі з температурою не вище 50 ⁰С виводиться з установки разом із фракцією 140-180⁰С у товарні парки № 17, № 12 ТСБ або на секцію 300 установки ЛК-6у, або в сировинні парки установки вторинної перегонки світлих нафтопродуктів. Є можливість виводу загальної гасової фракції 140-280⁰С по лінії некондиційних продуктів у парк № 6 ЭЛЗУ або на вхід сировинних насосів Н-1/1 (H-1/2, H-1/3), а також у лінію дизельного палива.

Температура фракції 140-280⁰С на виході з установки виміряється термопарою.

Температура верху секції К -3/3 виміряється приладом. Температура низу секції К-3/3 підтримується не вище 250⁰С і виміряється термопарою. Температура кінця кипіння фракції180-280⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 180-280 ⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на лінії після теплообмінника Т-38/4. Рівень у К -3/3 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 180-280 ⁰С з К -2 у К -3/3. Рівень у К-3/3 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-11/1 (Н-11/2).

Кількість пари, що подавати в секцію К -3/3, реєструється приладом.

Тиск у секції К -3/3 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 180-280 ⁰С, виведеної з теплообмінника Т-38/4, контролюється кольороміром типу “Тон-420”, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон - фракція 280-300 ⁰С (умовно) - з 35 тарілками колони К -2 надходить в II секцію від парної колони К-3 ( К -3/2), з верхньої частини секції К -3/2 пари легких фракцій і води повертаються в колону К -2 на 34 тарілку, а фракція 280-300 ⁰С забирається насосом Н-10/1 (Н-10/2) і направляється спочатку в теплообмінник Т-29, потім у теплообмінник Т-12, після чого з температурою не вище 70 ⁰С виводиться з установки разом із фракцією 300-370 ⁰С.

Температура фракції 280-300 ⁰С на виході з установки виміряється термопарою.

Температура низу секції К -3/2 підтримується не вище 280 ⁰С и виміряється термопарою. Температура верху секції виміряється приладом.

Температура кінця кипіння фракції 280-300 ⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 280-300 ⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на лінії виходу фракції з теплообмінника Т-12. Рівень у К-3/2 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 280-300 ⁰С з К-2 в К-3/2. Рівень в К-3/2 при роботі підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-10/1 (Н-10/2).

Кількість пари, що подавати в секцію К-3/2, реєструється приладами.

Тиск у секції К -3/2 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 280-300⁰С на виході з теплообмінника Т-12 контролюється кольороміром типу “Тон-420”, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон - фракція 300-370 ⁰С (умовно) - з 44 тарілки колони К-2 надходить в I секцію від парної колони К-3 ( К-3/1), з верхньої частини секції К-3/1 пари легких фракцій і води вертаються в колону К-2 на 43 тарілку, а фракція 300-370 ⁰С забирається насосом Н-9 (Н-10/2) і направляється в теплообмінник Т-17/4, потім у теплообмінник Т-33 і в теплообмінник Т-14. Пройшовши теплообмінники Т-17/4, Т-33 і Т-14 і охолодившись до температури не вище 70 ⁰С, фракція виводиться з установки окремо або разом із фракцією 280-300 ⁰С. У лінію відкачки фракції 300-370 ⁰С також виводиться надлишок ВЦО колони К-13. Вивід фракції з установки здійснюється в товарні парки № 13, 18 ТСБ, також існує можливість виводу в парк № 6 ЭЛЗУ або на прийом сировинних насосів Н-1/1(Н-1/2, Н-1/3). Затемнену фракцію 300-370 ⁰С можна направити в паливний мазут.

Температура фракції 300-370 ⁰С на виході з установки виміряється термопарою. Температура низу секції К-3/1 підтримується не вище 350⁰С и виміряється термопарою. Температура верху секції виміряється приладом.

Температура кінця кипіння фракції 300-370⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 300-370⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на нагнітальній лінії насосів Н-9 (Н-10/2). Рівень у К-3/1 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 300-370 ⁰С із К-2 К-3/1. Рівень в К-3/1 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм по приладу. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-9 (Н-10/2).

Кількість пари, що подається в секцію К-3/1, реєструється приладами.

Тиск у секції К-3/1 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 300-370⁰С контролюється кольороміром типу “Тон-420”, установленим на виході з теплообмінника Т-14, при потемнінні спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Мазут з низу колони К-2 з температурою не вище 360⁰С забирається насосом Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3) і подається в піч блоку вакуумної перегонки мазуту П-1/4, де нагрівається до температури не вище 410⁰С після чого направляється на вакуумну перегонку в колону К-13. Для від парки легких фракцій від мазуту в низ колони К-2 подається перегріта водяна пара з пароперегрівників печі П-1/2. Його витрата стабілізована регулятором. Температура перегрітої водяної пари на виході з пароперегрівача П-1/2 виміряється термопарою. Надлишкова кількість мазуту з низу колони К-2 відкачується з установки за схемою:



ВХ-31/1-6 блоку АТ установки ГК-3/1 № 1 ( паливна станція цеху №6).

При пуску, зупинці установки й у режимі циркуляції мазут з нагнітальної лінії Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3) виводиться в паралельно працюючі теплообмінники Т-17/1,2,3. Є також можливість послідовного включення по мазуту теплообмінників: Т-17/1Т-17/2Т-17/3. Повітряні холодильники ВХ-31/1-6 працюють на охолодження мазуту тільки при пуску й зупинці установки. При нормальному режимі роботи ВХ-31/1-4 працюють на охолодження вакуумного газойлю блоку ВПМ, а мазут направляється поз. ВХ-31/1-6 блоку АТ. При необхідності, є можливість прохолоджувати у ВХ-31/5,6 НЦО колони К-2, ВЦО колони К-2, НЦО колони К-13 блоку ВПМ або НЦО колони К-13. На охолодження в повітряних холодильниках тХВ-3/1,2 блоку тАТ установки ГК-3/1 № 2 і ВХ-31/1-6 блоку АТ установки ГК-3/1 № 1 мазут подається тільки в тому випадку, якщо його температура перевищує 99⁰С - установлену норму технологічного режиму. Температура мазуту на виході з установки виміряється термопарою й регулюється зміною кількості подаваної нафти в теплообмінники Т-16/2 і Т-36/2, а на виході з Т-31/1 - зміною кількості подаваної на охолодження оборотної води.

Температура низу колони К-2 підтримується не вище 360 ⁰С і виміряється термопарою.

Рівень у колоні К-2 регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на лінії викиду насосів Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3). Витрата надлишку мазуту реєструється приладом. При простої блоку ВПМ витрата мазуту з низу колони К-2 реєструється й регулюється приладом, клапан якого також розташований на лінії викиду насосів Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3). При нормальному технологічному режимі рівень у колоні К -2 підтримується в межах від 100 мм до 700 мм по приладу. При зниженні рівня до 100 мм (12,5 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3).

При підвищенні тиску в лінії нагнітання насосів Н-25/1 (Н-25/2, Н-25/3) до 1,0 МПа (10кгс/см²) в операторній спрацьовує попереджувальна сигналізація (прилад поз. PIA 60).

Стабілізація прямогінного бензину блоку АТ

Стабілізація бензину колон К-1 і К-2, що надходить із рефлюксної ємності Е-1 здійснюється в ректифікаційній колоні-стабілізаторі К-4. Балансова кількість бензину з ємності Е-1 забирається насосом Н-7/1 (Н-7/2) і подається в міжтрубний простір теплообмінника Т-65, потім у міжтрубний простір теплообмінника Т-63, у міжтрубний простір теплообмінника Т-9 і в міжтрубний простір теплообмінника Т-64. По трубному просторі теплообмінників Т-65, Т-63 і Т-9 проходить теплоносій - фракція 105-180 ⁰С, виведена з колони К-6, а по трубному просторі теплообмінника Т-64 - стабільний бензин, виведений з колони К-4 в колону К-5. Після нагрівання в цих теплообмінниках бензин з Е-1 направляється в стабілізатор К-4. Існує можливість виводу бензину від насоса Н-7/1 (Н-7/2) повз стабілізатор К-4 у лінію виводу бензинової фракції 105-180⁰С с установки.

Витрата бензину в стабілізатор К-4 підтримується постійним регулятором з корекцією за рівнем у рефлюксній ємності Е-1, клапан якого розташований на лінії викиду насоса Н-7/1 (Н-7/2).

З верху стабілізатора К-4 пари легких вуглеводнів (газова “головка”) вуглеводні, що надходять у повітряні конденсатори-холодильники ВХ-62/1,2, а потім направляються у водяні до охолоджувачі Т-3/2,3, де вони конденсуються й охолоджуються до температури не вище 35⁰С, після чого “голівка” виводиться в рефлюксну ємність Е-3.

Температура продукту на вході в ємність Е-3 виміряється термопарою, розташованою на лінії виходу «голівки» стабілізації з Т-3/2,3.

З рефлюксної ємності Е-3 “голівка” забирається насосом Н-13 (Н-17) і частково подається на зрошення колони К-4, а надлишкова кількість виводиться в резервуарні парки установки ГФУ. Технологічний конденсат з низу ємності Е-3 виводиться в промстоки шляхом відкриття засувки вручну на дренажній лінії.

Температура бензину Е-1 на вході в стабілізатор К-4 виміряється термопарою. Температура верху стабілізатора К-4 підтримується не вище 60 ⁰С и регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії подачі зрошення в колону К-4. Витрата гострого зрошення стабілізатора К-4 реєструється приладом.

Тиск у колоні К-4 підтримується не вище 0,6 МПа (6,0 кгс/см²) регулятором, клапан якого розташований на лінії виводу газу з ємності Е-3 у лінію спільного виводу газу ємностей Е-1 і Е-3 з установки в паливну мережу або в лінію виводу факельного газу на УУФГ.

При підвищенні тиску в колоні К-4 до 0,56 МПа (5,6 кгс/см²) в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Витрата газу в паливну мережу з ємності Е-3 реєструється приладом.

Рівень у рефлюксній ємності Е-3 підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії відкачки “голівки” з установки. При підвищенні рівня до 80 % або його зниженні до 20 % по шкалі приладу, в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При досягненні рівня в ємності Е-3 82 % по приладу спрацьовує сигналізатор верхнього рівня.

Витрата “голівки” з установки реєструється приладом. Температура голівки з установки реєструється приладом.

Стабільна бензинова фракція НК-180 ⁰С с низу колони К-4 надходить у рибойлер Т-18 (Т-60/2), звідки частина бензину у вигляді парів повертається в колону К-4 для підтримки температури низу, а рідка фаза під тиском К-4 надходить у трубний простір теплообмінника Т-64, де охолоджується за рахунок нагрівання бензину з Е-1, що надходить в К-4, а потім направляється в колону К-5 блоку вторинної перегонки.

Температура низу стабілізатора К-4 підтримується не вище 170⁰С за рахунок подачі НЦО колони К-2 у рибойлер Т-18 (Т-60/2) і регулюється регулятором, клапан якого розташований на лінії виводу НЦО колони К-2 з рибойлера Т-18 (Т-60/2). Температура вуглеводневих парів, виведених з рибойлера Т-18 (Т-60/2) у колону К-4 виміряється термопарою.

Рівень у рибойлері Т-18 (Т-60/2) регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії відкачки стабільного бензину з Т-18 (Т-60/2) у Т-64. При підвищенні рівня в рибойлері до 80 % або його зниженні до 20 % в операторній спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація.

2. Спеціальна частина

2.1 Призначення, конструкції і технічна характеристика колони

В промисловості найбільш поширення отримали насадкові, тарілчасті, сітчасті, клапані, решітчасті та ін.) та роторно-плівкові ректифікаційні колони. Перевага тарілчастої колони полягає в тому, що за рахунок ступінчастого контакту фаз відбувається більш висока ступінь розділення суміші на компоненти. До їх недоліків слід віднести складність пристрою і високу вартість, низькі граничні навантаження по газу, відносно високий гідравлічний опір.

Конструкція колони наведена в графічній частині проекту.

Напіввідбензинена нафта,що надходить в основну ректифікаційну колону К-2 розділяється на фракції:

- з верху колони - бензинова фракція НК-180 ⁰С;

- у якості бічних погонів - фракції: 140-180 ⁰С, 180-280 ⁰С, 280-300⁰С, 300-370⁰С;

- з низу колони - фракція >350 ^о С.

Колона К-2 складається з 56 трапецевидно-клапаних двопоточих тарілок. Матеріал корпусу (біметалевий) 09Г2С+08Х13, матеріал тарілок Ст0Х13.

2.2 Робота колони та можливі несправності

Основна частина напіввідбензиненої нафти з низу колони К-1 забирається насосом Н-2/1 (Н-2/2, Н-2/3) і подається в змійовики двопотічних технологічних печей П-1/2, П-1/3 і П-1/7, де нагрівається до температури не вище 375⁰С и надходить двома введеннями на 6 тарілку в основну ректифікаційну колону К-2. Температура напіввідбензиненої нафти на вході в К-2 реєструється термопарою.

З верху колони К-2 пари бензину, гази і водяні пари з температурою не вище 150⁰С надходять у повітряні конденсатори-холодильники ВХ-2/1,2,3,4, де конденсуються й охолоджуються, потім направляються у водяний до охолоджувач Т-2/5, де до охолоджуються до температури не вище 60⁰С і надходять у рефлюксную ємність Е-2, де відбувається поділ бензину й води.

Частина бензину з рефлюксної ємності Е-2 забирається насосом Н-5/1 (Н-5/2) і подається в якості гострого зрошення в колону К -2, а надлишкова кількість бензину забирається насосом Н-6 (Н-7/2), і відкачується в рефлюксну ємність Е-1. Якщо надходження бензину в ємність Е-2 незначне ( у межах від 30 до 40 м³/год), то подача гострого зрошення в колону К-2 і відкачка бензину з ємності Е-2 здійснюється одним насосом - Н-5/1 (Н-5/2) або Н-6 (Н-7/2), тому що між нагнітальними лініями цих насосів є сполучна лінія. Бензин колони К-2, змішавшись у ємності Е-1 з бензином колони К-1 за схемою, описаній вище, направляється на стабілізацію в колону К -4.

Температура верху колони К-2 підтримується не вище 150 ⁰С і регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії подачі гострого зрошення в колону. При підвищенні температури верху вище 150 ⁰С спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Витрата гострого зрошення в колону К-2 реєструється приладом.

Тиск у колоні К-2 підтримується не більш 0,18 МПа (1,8 кгс/см²) і регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії виводу газу з ємності Е-2 у лінію газу з ємності Е-4. При підвищенні тиску в колоні до 0,15 МПа (1,5 кгс/см²) в операторній спрацьовує світлова й звукова сигналізація.

Для захисту конденсаційно-холодильної апаратури колони К-2 від корозії застосовуються інгібітор корозії «Геркулес 30617» і нейтралізатор «Геркулес 54505», які подаються в шлемову лінію колони.

Надлишкове тепло колони К-2 знімається двома циркуляційними зрошеннями: верхнім і нижнім.

Верхнє циркуляційне зрошення (ВЦО) з 35 тарілки колони К-2 забирається насосом Н-21/1 (Н-21/2) і направляється в сировинний теплообмінник Т-15, де охолоджується до температури не вище 170⁰С, і повертається на 31 тарілку колони К-2.

Рівень на 35 тарілці виміряється рівнеміром і підтримується в межах від 100 мм до 700 мм. При зниженні рівня на тарілці до 100 мм (12,5 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Якщо рівень на тарілці знизиться до 50 мм (6,25 %), то спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-21/1 (Н-21/2).

Витрата ВЦО підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії його повернення на 31 тарілку колони К-2. Температура ВЦО на 31 тарілці колони К -2 виміряється термопарою.

Температура ВЦО на вході в колону К-2 підтримується не вище170⁰С, виміряється термопарою й регулюється шляхом зміни витрати сирої нафти через теплообмінник Т-15.

Нижнє циркуляційне зрошення (НЦО) з 21 тарілки колони К-2 забирається насосом Н-8/1 (Н-8/2) і направляється в рибойлер Т-18 (Т-60/2), де охолоджується, підігріваючи низ стабілізатора К-4, після чого надходить у теплообмінник Т-10, а потім з температурою не вище 210 ⁰С повертається на 17 тарілку колони К-2.

Рівень на 21 тарілці виміряється приладом і підтримується в межах від 100 мм до 700 мм. При зниженні рівня на тарілці до 100 мм (12,5 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. Якщо рівень на тарілці знизиться до 50 мм (6,25 %), то спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-8/1 (Н-8/2).

Витрата НЦО підтримується регулятором, клапан якого розташований на лінії його повернення на 17 тарілку колони К-2. Температура HЦО на 17 тарілці колони К-2 виміряється термопарою.

Температура повернення НЦО в колону К-2 виміряється термопарою й регулюється зміною витрати знесоленої й зневодненої нафти через теплообмінник Т-10. На виході НЦО з рибойлера Т-18 (Т-60/2) установлений клапан регулятора температури низу колони К-4. Для усунення дебалансу між кількістю циркуляційного зрошення, що пропускається цим клапаном, і кількістю НЦО, установлюваним регулятором, передбачена сполучна лінія між вхідним і вихідним колекторами рибойлера Т-18 (Т-60/2) з встановленням на ній регулятора тиску, що працює за принципом “ до себе”. При зниженні тиску НЦО в системі до 0,6 МПа (6,0 кгс/см²) в операторну видається світловий і звуковий сигнал.

Бокові погони колони К-2 самопливом виводяться у відповідні секції відпарної колони К-3, де проводиться відпарювання легких фракцій водяною парою. Перегріта водяна пара в колону К-3 подається з пароперегрівача печі П-1/2.

Боковий погон - фракція 140-180 ⁰С (умовно) - з 43 тарілки колони К-2 надходить в IV секцію колони К-3 (К-3/4), де проходить відпарка легких фракцій, пари повертаються в колону К-2, а фракція 140-180 ⁰С забирається насосом Н-12 (Н-11/2) і надходить у теплообмінник Т-38/2, потім у теплообмінник Т-38/1 і далі разом із фракцією 180-280 ⁰С виводиться з установки.

Температура низу секції К-3/4 виміряється термопарою й підтримується не вище 230 ?С. Температура кінця кипіння фракції 140-180 ⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки. Температура верху К-3/4 виміряється приладом.

Витрата фракції 140-180⁰С регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії виводу фракції з установки. Рівень в К-3/4 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 140-180 ⁰С із К-2 у К-3/4. Рівень в К-3/4 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-12 (Н-11/2).

Кількість пари, що подавати в секцію К-3/4, реєструється приладом.

Тиск у секції К-3/4 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 140-180⁰С на виході з установки контролюється кольороміром типу “Тон-420”, установленим на виході з теплообмінника Т-38/1, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон-фракція 180-280⁰С (умовно) - з 35 тарілки колони К-2 надходить в III секцію відпарної колони К-3 ( К-3/3), з верхньої частини секції К-3/3 пари легких фракцій і води повертаються в колону К-2 під 36 тарілку, а фракція 180-280 ⁰С забирається насосом Н-11/1 (Н-11/2) і надходить у теплообмінник Т-38/3, після чого направляється в теплообмінник Т-38/4 і далі з температурою не вище 50 ⁰С виводиться з установки разом із фракцією 140-180⁰С у товарні парки № 17, № 12 ТСБ або на секцію 300 установки ЛК-6у, або в сировинні парки установки вторинної перегонки світлих нафтопродуктів. Є можливість виводу загальної гасової фракції 140-280⁰С по лінії некондиційних продуктів у парк № 6 ЕЛЗУ або на вхід сировинних насосів Н-1/1 (H-1/2, H-1/3), а також у лінію дизельного палива.

Температура фракції 140-280⁰С на виході з установки виміряється термопарою.

Температура верху секції К-3/3 виміряється приладом. Температура низу секції К-3/3 підтримується не вище 250⁰С і виміряється термопарою. Температура кінця кипіння фракції 180-280⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 180-280 ⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на лінії після теплообмінника Т-38/4. Рівень у К-3/3 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 180-280 ⁰С з К-2 у К-3/3. Рівень у К-3/3 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-11/1 (Н-11/2).

Кількість пари, що подавати в секцію К-3/3, реєструється приладом.

Тиск у секції К-3/3 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 180-280 ⁰С, виведеної з теплообмінника Т-38/4, контролюється кольороміром типу “Тон-420”, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон - фракція 280-300 ⁰С (умовно) - з 19 тарілки колони К-2 надходить в II секцію від парної колони К-3 (К-3/2), з верхньої частини секції К-3/2 пари легких фракцій і води повертаються в колону К-2 на 35 тарілку, а фракція 280-300 ⁰С забирається насосом Н-10/1 (Н-10/2) і направляється спочатку в теплообмінник Т-29, потім у теплообмінник Т-12, після чого з температурою не вище 70 ⁰С виводиться з установки разом із фракцією 300-370 ⁰С.

Температура фракції 280-300⁰С на виході з установки виміряється термопарою.

Температура низу секції К-3/2 підтримується не вище 280 ⁰С и виміряється термопарою. Температура верху секції виміряється приладом.

Температура кінця кипіння фракції 280-300⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 280-300 ⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на лінії виходу фракції з теплообмінника Т-12. Рівень у К-3/2 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 280-300 ⁰С з К-2 в К-3/2. Рівень в К-3/2 при роботі підтримується в межах від 200 мм до 700 мм. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-10/1 (Н-10/2).

Кількість пари, що подається в секцію К-3/2, реєструється приладами.

Тиск у секції К -3/2 контролюється за показниками технічного манометра й приладу.

Колір фракції 280-300⁰С на виході з теплообмінника Т-12 контролюється кольороміром типу “Тон-420”, при потемнінні спрацьовує попереджувальна сигналізація.

Боковий погон - фракція 300-370 ⁰С (умовно) - з 11 тарілки колони К-2 надходить в I секцію відпарної колони К-3 ( К-3/1), з верхньої частини секції К-3/1 пари легких фракцій і води вертаються в колону К-2 під 14 тарілку, а фракція 300-370 ⁰С забирається насосом Н-9 (Н-10/2) і направляється в теплообмінник Т-17/4, потім у теплообмінник Т-33 і в теплообмінник Т-14. Пройшовши теплообмінники Т-17/4, Т-33 і Т-14 і охолодившись до температури не вище 70⁰С, фракція виводиться з установки окремо або разом із фракцією 280-300 ⁰С. У лінію відкачки фракції 300-370⁰С також виводиться надлишок ВЦО колони К-13. Вивід фракції з установки здійснюється в товарні парки № 13, 18 ТСБ, також існує можливість виводу в парк № 6 ЕЛЗУ або на прийом сировинних насосів Н-1/1(Н-1/2, Н-1/3). Затемнену фракцію 300-370 ⁰С можна направити в паливний мазут.

Температура фракції 300-370⁰С на виході з установки виміряється термопарою. Температура низу секції К-3/1 підтримується не вище 350⁰С и виміряється термопарою. Температура верху секції виміряється приладом.

Температура кінця кипіння фракції 300-370⁰С регулюється витратою виведеної фракції з установки.

Витрата фракції 300-370⁰С регулюється приладом, регулювальний клапан якого розташований на нагнітальній лінії насосів Н-9 (Н-10/2). Рівень у К-3/1 регулюється приладом, клапан якого розташований на лінії перетікання фракції 300-370 ⁰С із К-2 К-3/1. Рівень в К-3/1 підтримується в межах від 200 мм до 700 мм по приладу. При зниженні рівня до 200 мм (25 %) або збільшенні до 700 мм (87,5 %) по приладу спрацьовує попереджувальна світлова й звукова сигналізація. При зниженні рівня до 50 мм (6,25 %) по приладу спрацьовує блокування по зупинці насоса Н-9 (Н-10/2).