Деякі особливості роботи сільськогосподарських підприємств

Міністерство аграрної політики України

Путивльський коледж Сумського НАУ

ЗВІТ

з технологічної практики

5.050113 ЗП39-А

Виконав:

студент 39-А групи

Воронов С.В.

Керівник:

Панасенко В.В.

Дата підготовки роботи

________200_р.

Дата захисту роботи

_________200_р

Оцінка____________

Путивль 2009

ПЛАН

Вступ

1.Практика в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ «Злагода 21»

1.1 Коротка економічна характеристика ПП АФ «Злагода 21»

1.2 Контролер - лаборант якості продукції в сільськогосподарських підприємствах

1.3.Експедитор із матеріально-технічного забезпечення.

1.4 Реалізатор (агент реалізації)сільськогосподарської продукції)

1.5 Завідувач складу (комірник) на підприємстві

2.Приймальник сільськогосподарської сировини на переробних підприємствах

2.1 Приймальник сировини на молокозаводі

2.2 Приймання сировини на м'ясокомбінаті

2.3 Приймання сировини на хлібокомбінаті, елеваторі

3.Спеціаліст із зовнішньо - економічних зв'язків

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

ПП АФ «Злагода 21» знаходиться в Сумській області, м. Путивль вул. Комсомольська 10.

ПП АФ «Злагода 21» знаходиться в зоні помірно - континентального клімату, в північно-західній частині Сумської області, в перехідній зоні між Лісостепом і Поліссям.

Ґрунти господарства достатньо різноманітні і представлені в основному чорноземом опідзоленим та чорноземом опідзоленим змитим суглинковим, бонітет фунту 40 балів. Ґрунтове покриття сінокосів представлено в основному лугової глибоко слабо солонцюватої і болотної слабо солонцюватої та садової солончаковим суглинковими ґрунтами. Ці ґрунти найбільш придатні для вирощування зернових та технічних культур.

Товариство створено з метою об'єднання майнових, земельних і інших ресурсів його учасників, використання стимулюючих принципів приватної власності на засоби виробництва і землю, та отримання прибутку і доходів акціонерів на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів, майна і виробничого потенціалу.

Предметом діяльності товариства є:

- виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація сільськогосподарської продукції, закупівля сільськогосподарської продукції;

- виробництво і реалізація рослинництва;

- перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

- розробка та освоєння технологій по переробці сировини та відходів власного виробництва, корисних копалин тощо;

- маркетингова, торговельно-посередницька, науково - дослідницька,проектно-конструкторська діяльність, оптова і роздрібна торгівля;

- фінансово - кредитна, облікова та інша діяльність, пов'язана із залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів тощо;

- зовнішньоекономічна діяльність відповідно до вищенаведених напрямів.

1.Практика в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ «Злагода 21»

1.1 Коротка економічна характеристика ПП АФ «Злагода 21»

Товариство здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України , Статутом та установчим договором. Статутний фонд товариства ПП АФ «Злагода 21» становить 6032000 гривні, поділено на 17900 простих акцій номінальною вартістю 337 гривень кожна. ПП АФ «Злагода 21» є суб'єктом приватної власності. Його майно складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства.

Господарство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її в встановленому порядку й обсязі органам державної статистики. Фінансово-господарська діяльність здійснюється відповідно до планів, які затверджуються вищим органом товариства. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку. Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов'язки головного бухгалтера визначаються чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є Наказ про облікову політику. Посадові особи несуть встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в річному звіті та балансі.

На працівників, із якими укладено трудові договори, розповсюджується дія законодавства про працю, вони підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню, згідно чинного законодавства України.

Землі є головним засобом виробництва основної сільськогосподарської продукції і раціональне землекористування має бути результатом дбайливого ведення господарства. Товариство орендує земельні угіддя (паї) на умовах договору оренди у відповідальності з чинним законодавством. Орні землі зручно розташовані по відношенню до населених пунктів і ферми на відстані не більш 1,5 км. За останні 3 роки склад і структура землекористування господарства не змінювалась. Приведемо данні в таблиці.

Таблиця 1. Експлікація земель по формі № 6-зем.

№ п/п	Назва землевласників та землекористувачів	Умови надання	Кадастровий номер земельних ділянок	Код цільового використання	Загальна площа, га	Сільськогосподарські землі
						Всього	З них
							Рілля	Сіножаті	Пасо вища
						34	42	42.1	42.8
	ПП АФ «Злагода 21»	оренда		2.1.

Питома вага рілля в структурі загальної площі господарства складає 73,9 %, а сільськогосподарських угідь 100,0 %, пасовища та сіножаті займають 26,1 % в структурі сільськогосподарських угідь. Так як землі рілля найбільш придатні для вирощування зернових та технічних культур, а площа сіножатей та пасовищ дозволяє отримувати корми в достатній кількості, то це й обумовлює спеціалізацію господарства.

1.2 Контролер - лаборант якості продукції в сільськогосподарських підприємствах

Проходячи практику в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ «Злагода 21», я визначив що такої посади немає на підприємстві але користуючись додатковою інформацією визначив чим повинен займатись цей працівник.

Приймати участь у проведенні лабораторного аналізу якості продукції рослинництва і тваринництва, оформлення посвідчень, сертифікату складання актів при прийманні продукції.

Якість це сукупність і співвідношення властивостей які обумовлюють їх здатність задовольнити потреби населення та промисловості. Воно реалізується вимогами які встановлюються тим чи іншим продуктом.

Показники якості зерна

Проходячи практику в ПП АФ «Злагода 21» я проводив відбір зразків на окремі види зернових культур, брав участь у визначенні якості зерна органолептичним та лабораторним способом.

Якість зерна - сукупність властивостей та ознак(біологічних, фізико - хімічних, технологічних, споживчих), як визначають придатність зерна до використання за призначенням( на продовольчі потреби, для пивоваріння ті ін.).

Під показниками якості зерна розуміють характеристик його властивостей, які формують якість, розрізняють базисну і граничну норми якості зерна.

Важливими показниками якості зерна є органолептичні показники, вологість, натурна маса, кількість та якість клейковини ( для зерна пшениці ), наявність домішок (мінеральних, органічних, зернових, шкідливих). Ці показники якості нормуються стандартами. Є показники, які характеризують якісний бік зерна, але не нормуються стандартами (абсолютна маса зерна, хімічний склад, питома вага та ін. ).

Велике практичне значення має органолептична, (візуальна) оцінка якості зерна, оскільки дає попереднє судження про достоїнства зернової маси. До органолептичних показників належать колір, запах, смак.

КОЛІР ЗЕРНА. Свіже здорове зерно повинно мати колір, характерний для цієї культури. Плодові оболонки такого зерна, гладенькі, прозорі, щільно прилягають до насіннєвих оболонок. Вони мають блиск, добре ідентифікований основний колір. У запліснявілого зерна оболонки коричневі, а ендосперм кремовий. Колір визначають візуально при розсіяному денному світлі, а також при освітленні лампами розжарювання або люмінесцентними. Результати порівнюють з описанням цього показника в стандарті на певну культуру.

ЗАПАХ ЗЕРНА. Свіже, здорове зерно кожної культури має свій специфічний запах. У зерна він з'являється внаслідок контактів його з насінням 6ур'янів, плодами і вегетативними органами пахучих рослин при вирощуванні, обмолоті, зберіганні. Найчастіше зерно буває з полиновим, часниковим і сажковим запахами. Якщо зерно ушкоджене кліщами, воно набуває кліщового запаху - амбарного, пліснявого, затхлого, гнильного, солодового, кліщового. У зволоженого і сирого зерна пліснявілий запах з'являється внаслідок розвитку пліснявих грибів.

Розрізняють чотири ступені псування зерна залежно від запаху:

Солодовий запах, використовують у продовольчих шлях у невеликих кількостях.

Пліcняво - затхлий запах, використовують для технічних

цілей, з дозволу санітарно - епідеміологічного та ветеринарного нагляду може бути використане на корм тваринам і птиці.

Це зерно використовують лише в технічних шляхах.

Запах зерна є показником якості,що нормується стандартами. Згідно із стандартами зерно повинно мати запах, властивий свіжому, без затхлого, солодового, пліснявого.

Запах зерна визначають у цілого або розмеленого зерна, шляхом вкладання відібраної наважки у чашку і встановлення запаху або нагріванням, коли запах слабо виражений.

СМАК ЗЕРНА. Нормальне, здорове зерно має специфічний для кожної зернової культури смак - прісний. У дефектному зерні смак може бути солодкуватий (підморожене. проросле), кислий, затхлий, пліснявий та ін.

Визначають смак зерна шляхом очищення його від домішок і розмелюють на лабораторному млинку і змішуванням його з питною водою. Утворений розчин дозолять до кипіння і дають час настоятися. Смак визначають органолептично після того, як суміш охолоне.

До фізичних показників зерна належать натурна маса зерна, маса 1000 зерен, склоподібність, вміст основного зерна і домішок, зараженість і ушкодженість шкідниками, свіжість і вологість зерна.

НАТУРНА МАСА ЗЕРНА. Під цим показником розуміють масу встановленого об'єму зерна. Натурну масу зерна виражають у грамах на 1 л. зерна і визначають за допомогою літрової пурки.

Натурна маса зерна залежить від зернової культури, вологості, величини і повновагості зерна. Більшу натурну масу має зерно сухе, виповнене, округле, з гладенькою і блискучою поверхнею. Знижує цей показник наявність легких сторонніх домішок, а підвищують важкі сторонні домішки. Зерно з високою натурною масою має вишу якість. Вихід борошна і крупів з такого зерна вищій. Натурна маса зерна нормується стандартами.

Цей показник визначають за допомогою літрової пурки після відокремлення із середньої проби великих домішок просіюванням їх на ситі і старанним перемішуванням. При визначенні натурної маси великої партії зерна використовують пурку місткістю 20 л.

МАСА 1000 ЗЕРЕН дає змогу визначити величину і повновагість зерна, його хімічний склад, якість зерна. Висока натурна маса зерна і велика маса 1000 зерен свідчать про переваги не тільки великого, а й дрібного зерна. Низьку натурну масу і порівняно велику масу 1000 зерен має велике, погано налите зерно. Визначають масу 1000 зерен шляхом видалення по дві паралельні наважки зерна із середньої проби і обчислюють за допомогою формул заданих у стандарті.

СКЛОПОДІБНІСТЬ ЗЕРНА. В основу даного поняття покладено візуальне сприйняття зовнішнього вигляду зерна, зумовлене його консистенцією, тобто щільністю розміщення в ендоспермі крохмальних зерен і зцементованістю їх білками зерна. Зерно може мати борошнисту, склоподібну і частково склоподібну консистенцію. Склоподібність добре виражена у зерні пшениці, рису, ячменю і кукурудзи. Склоподібна пшениця цінується вище борошнистої, оскільки з такого зерна виробляють значно більше борошна вищих сортів. Борошно із склоподібного зерна пшениці характеризується вищими хлібопекарськими властивостями. Склоподібний рис цінується вище ніж борошнистий, бо він краще зберігає форму при варінні. Більш придатна для переробки на крупи і склоподібна кукурудза. Для пивоваріння більш цінними є зерно ячменю з борошнистою консистенцією. Для виробництва крохмалю кращою є кукурудза з борошнистим ядром. Склоподібність враховується стандартами при визначенні підтипів пшениці і рису. Визначають склоподібність зерна із середньої проби зерна пшениці або рису видаляють наважку і очищують її від домішок. Із очищеного зерна видаляють наважку масою 10 г. і шеретують на лущильнику або вручну.

ВМІСТ ОСНОВНОГО ЗЕРНА І ДОМІШОК. До основного відносять цілі і пошкоджені зерна, які за характером пошкоджень не належать до зернових домішок, що засмічують зерно. До домішок зерна пшениці належать усі часточки, що ' залишаються на ситі при просіюванні: мінеральні домішки (грудочки землі, галька, пісок, частинки шпаку, руди та ін.); органічні домішки (частинки стебел, листя стержні колоса, ость, плівки та ін.); насіння всіх дикорослих і культурних рослин, які не належать до зернових домішок; зерна пшениці, полби, жита і ячменю прогнилі, запліснявілі, обвуглені, підсмажені зі зіпсованим ендоспермом коричневого і чорного кольору; шкідливі домішки (рослинного і тваринного походження) небезпечні для здоров'я людини.

До зернових домішок належать такі зерна пшениці:

биті і виїдені, незалежно від характеру і розміру пошкодження;

давлені:

щуплі - недорозвинуті;

пророслі, які корінцем або паростком вийшли нагору;

із загубленим корінцем або паростком, але деформовані з явно зміненим кольором оболонки внаслідок проростання;

пошкоджені морозом - зморщені (деформовані), білясті (деформовані), потемнілі, зелені;

пошкоджені самозігріванням або сушінням (підсмажені), запліснявілі, із зміненим кольором оболонок і ендоспермом від кормового до світло-коричневого кольору;

роздуті при висушуванні;

зелені;

-зерна жита, ячменю і полби цілі і- пошкоджені, які за характером пошкоджень не віднесені до сторонніх домішок.

Стандартами нормується загальна кількість домішок, які засмічують зерно. їх складові частини (галька, ріжки, мінеральні домішки та ін.), нормується вміст зернових домішок.

Ступінь засміченості зерна хлібних злаків, гречки і насіння бобових культур враховують при розміщенні, транспортуванні і зберіганні їх. Залежно від ступеня чистоти зерно і насіння цих культур поділяють на три групи: чисте, середньої чистоти і засмічене.

ЗАРАЖЕНІСТЬ І УШКОДЖЕНІСТЬ ШКІДНИКАМИ. Зерно хлібних злаків і насіння культур можуть бути ушкоджені шкідниками в уявній (наявність живих шкідників у міжзерновому просторі) та прихованій формі (всередині самих зерен). Ушкодженими шкідниками є зерна з виїденими із зовні або зсередини частково або повністю зародком, оболонками. ендоспермом або сім'ядолями. Шкідники не тільки поїдають зерно, а й забруднюють його своїми виділеннями. Це призводить до розвитку мікрофлори і призводить до псування зерна. Стандартами нормується зараженість зерна шкідниками. Борошномельні підприємства приймають зерно заражене кліщем, не вище першого ступеня. Зерно другого і третього ступеня, зараженого кліщем і довгоносиками, підлягає спеціальній обробці. Крім того в зерні визначають наявність хрущаків, борошноїдів, клопів-черепашок.

СВІЖІСТЬ ЗЕРНА. Чим свіжіше зерно, тим більша його якість. Зерно вважають свіжим доти, доки не відбулися суттєві зміни в його хімічному складі і зовнішньому вигляді. У несвіжому зерні підвищується кислотність, вміст розкішних у воді речовин. Несвіже зерно втрачає всій колір, блиск, у ньому з'являється сторонній запах і смак.

ВОЛОГІСТЬ ЗЕРНА. При розміщенні, транспортування і зберіганні зерна хлібних злаків, гречки і насіння бобових культур враховують їхню вологість. Залежно від вологості зерно поділяють на такі групи: сухе, середньої сухості, вологе і сире. Підвищений вміст вологи у зерні зменшує його харчову цінність і негативно впливає на зберігання. Стандарти на зерно хлібних злаків і насіння бобових культур нормують у зерні і насінні вміст вологи.

Таким чином у результаті освоєння професії контролера - лаборанта якості продукції в сільськогосподарських підприємствах я навчився визначати якість продукції органолептичним та лабораторним методом , ознайомився з оформленням сертифікатів і посвідчень продукції, причинами що впливають на зниження якості. Вивчив теоретичні основи визначення якості, набув вмінь, знань та навичок, проаналізував переваги та недоліки.

1.3 Експедитор із матеріально - технічного забезпечення

Проходячи практику в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ «Злагода 21», я визначив що такої посади немає на підприємстві але користуючись додатковою інформацією визначив чим повинен займатись цей працівник.

Я брав участь у плануванні потреби окремих підрозділів у матеріально - технічних ресурсах, в оформленні документів на її постачання, приймання оплати, навчився вести обмін і складати звіти про виконання планів матеріально - технічного забезпечення.

В умовах розвитку сільськогосподарських підприємств велике значення мають формування матеріально - технічної організації, її відмовлення, постачання господарств речовинами, засобами виробництва.

До речових елементів матеріально - технічної бази належать засоби і предмети праці. Засоби і предмети праці розрізняють за роллю у процесі виробництва строком використання та вартістю. Це основа для поділу їх на виробничі і невиробничі. За строками використання та вартістю, засоби поділяються на основні і оборотні. До основних належать ті, що служать кілька років, зберігаючи початкову фізичну форму.. Оборотні засоби беруть участь у виробництві або в невиробничій сфері протягом одного року або навіть цілого виробничого циклу після чого припиняють своє існування. Найбільшу групу основних засобів на сільськогосподарських підприємствах становлять виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення.

До них належать:

1.Будівлі.

2.Споруди

3.Передавальні пристрої.

4.Машини й устаткування.

5.Транспортні засоби.

6.Виробничий і господарський інвентар.

7.Робоча худоба.

8.Продуктивна худоба.

9.Багаторічні насадження.

10.Інструмент та інші основні засоби.

Основні засоби обліковують у натуральному грошовому, а деякі й в умовному вираженні.

До оборотних засобів виробництва належать:

1 Виробничі засоби

2 Незавершене виробництво

3 Молодняк тваринний, тварини на відгодівлі

4 Фонди обігу, цінні папери.

Засоби виробництва на підприємстві створюються залежно від спеціалізації, розміру, території, географічного положення, природних умов, забезпеченості трудовими ресурсами. Підприємством тваринницького напрямку потрібні приміщення для утримання худоби, кормоцехи, силосні та сіножаті споруди, приміщення для первинної обробки або сортування продукції, тощо:

1.Тваринницьких - у головах

2.Складських - у тонах або кубічних метрах

3.Гаражів - в умовах машино - місцях.

Положення матеріально технічної бази є однією із складових ефективного функціонування аграрного виробництва. При цьому особлива увага приділяється системі підприємств агротехсервісу. Функціонування цих підприємств чітко визначена політика управління, що призводить до збитковості, значною мірою пояснює низький рівень матеріально - технічного забезпечення сільського господарства.

Кожне підприємство в залежності від природних умов, від розміру своєї території підбирає необхідну техніку, тобто систему машин, які послідовно виконують роботу або технологічні операції. Експлуатація сільськогосподарської техніки супроводжується процесами як фізичного так і морального старіння, наслідком цього є поліпшення техніко - економічних показників і її використання.

Розраховуючи потребу в техніці та засобах механізації визначають : склад агрегатів та потреби в них, кількість агрегатів, кількість тракторів по марках, потреби в машинах для корму виробництва, загальну потребу в машинах і засобах механізації.

Визначення потреби в техніці може проводитись: аналітичним, графоаналітичним, нормативним способами.

У ПП АФ «Злагода 21» я був присутній на прийманні участі у розрахунку аналітичним методом потреби визначають за допомогою формули:

Ка =О

Д * Н * Кз

де,

О - Обсяг роботи,

Д - Робочі дні,

Н - Норма виробітку на агрегаті, га.

Кз - коефіцієнт

Кількість машин визначають множенням кількості агрегатів на число машин.

Складаються заявки на сільськогосподарську техніку, запасні частини, мінеральні добрива, інші матеріально - технічні ресурси.

Якщо є потреба в цих матеріально - технічних ресурсах, то їх просто купують на спеціалізованих ринках або у виробника.

Забезпечення підприємства матеріально - технічними ресурсами ускладнюються договори поставки або купівлі продажу.

У господарстві обов'язково розраховують потребу у нафтопродуктах. Річну потребу в паливно - мастильних матеріалах визначають на основі плану механізованих робіт і встановлених нормативів, витрат на певний вид роботи, виходячи з технологічних норм вирощування сільськогосподарських культур, а також обсягів робіт у тваринництві, використання стаціонарних двигунів, забезпечення роботи ремонтних майстерень, тощо.

Для одержання гарного врожаю треба не тільки використовувати новітні технології, а й використовувати мінеральні добрива і пестициди.

На сучасному етапі основною вимогою до застосування міндобрив є оптимізація з додержанням обов'язкового економічного ефекту. Потреби культури в мінеральних добривах по господарству розраховують сумуванням потреби цін культури, по окремих полях, на яких будуть вирощувати.

Таким чином, освоюючи професію експедитора я набув знань, вмінь та навичок планування потреби окремих підрозділів, навчився оформляти документи на їх постачання. приймання, оплату, вести облік і складати звіти про виконання планів, проаналізував стан забезпеченості матеріально - технічними ресурсами в сільському господарстві ПП АФ «Злагода 21».

1.4 Реалізатор (агент реалізації)сільськогосподарської продукції

З переходом до ринкових відносин введенням в дію законів України «Про підприємництво», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про підприємства в Україні», кожне підприємство повинно дбати не тільки про виробництво продукції рослинництва і тваринництва, а й самостійно організовувати збут виробленої продукції, знаходити шляхи підвищення ефективності збуту, з цією метою на багатьох сільськогосподарських підприємствах введено посаду реалізатора продукції. Але нажаль такої посади в товаристві в якому я проходив практику такого фахівця немає, користуючись додатковою літературою та консультацією на підприємстві, я зробив висновки чим повинен займатися реалізатор.

У товаристві, реалізатор виконує функції : складання планів реалізації з грошових надходжень з урахуванням попиту і пропозиції знаходити найбільш ефективні способи і форми збуту продукції, налагоджувати стосунки з потенційними покупцями, укладати угоди по реалізації, здійснювати контроль за виконанням підприємств замовлень у визначенні сторони, номенклатури і якості продукції відповідно з договором, контролювати своєчасність розрахунків за реалізовану продукцію, погоджувати ціни на інші договірні зобов'язання в процесі реалізації перевірять правильність оформлення приймальних документів, штрафних санкцій та претензій до покупців.

Працюючи реалізатором сільськогосподарської продукції, я вивчив порядок укладення річних і кваліфікаційних планів реалізації, приймав безпосередньо участь у складанні місячних планів.

Плани реалізації в господарстві укладаються з метою пропорційного розподілу надходжень від реалізаційної продукції покриття потреб господарства в коштах на матеріально - технічне забезпечення.

Плани реалізації складаються по всій номенклатурі продукції, яку планується реалізувати. Обраховують наступним чином: від обсягів планованого виробництва окремих видів продукції відняти обсяг запасів продукції по нормативах.

В планах реалізації обов'язково вказується прогнозована ціна, на одиницю продукції з урахуванням попиту і пропозиції, тобто кон'юнктури ринку, яка уклалась на той момент.

Визначаючи прогнозовану ціну я розрахував коефіцієнт кон'юнктури попереднього місяця і коефіцієнт кон'юнктури поточного місяця. Кон'юнктури попереднього місяця визначають як відношення обсягу попиту в попередньому місяці на цю продукцію до обсягу пропозиції, а коефіцієнт кон'юнктури поточного місяця, як відношення обсягу планового попиту до обсягу запланованої пропозиції. Після цього ціну, що склалась в попередньому місяці, перемножують на коефіцієнт кон'юнктури поточного місяця і ділять на коефіцієнт попереднього місяця .

Зведені номенклатурні плани в ПП АФ «Злагода 21» складаються на визначений період (тиждень, місяць, квартал, рік).

В ПП АФ «Злагода 21»визначають розміри запосів залежно від циклічності виробництва продукції рослинництва, нормативи запасів розраховують на рік. Ці нормативи визначають з урахуванням потреби господарства в окремих видах продукції. По-перше, це потреба в насінні яка визначається множенням планових площ посіву на норму висіву на 1га. По - друге, це потреба в тваринництві, кормах, яка визначається множенням поголів'я тварин на норми витрат кормів на 1 голову.

Реалізатор вивчає, яка продукція продається більшими обсягами, вимоги покупців, до якості та ціни товару.

Головний агроном отримавши ці дані робить висновки що до того, як покращити якість продукції, під яку культуру збільшити посівну площу.

Проходячи практику в сільськогосподарському підприємстві ПП АФ «Злагода 21», я ознайомився з обов'язками реалізатора сільськогосподарської продукції, з організацією комерційної діяльності підприємства, з асортиментами народного споживання, вивчив нормативні акти, що регулюють комерційні зв'язки, брав участь у складанні проекту договору і специфікації до нього, допомагав оформляти транспортні та розрахункові документи.

1.5 Завідувач складу (комірник) на підприємстві

В процесі виробництва сільськогосподарська продукція потребує систематичного поповнення виробничими запасами. Належність на підприємстві запасних матеріальних запасів потребує організації належного складського господарства та систему обліку.

Для зберігання цінностей створюються склади та комори, а також спеціалізовані склади для зберігання нафтопродуктів( добрив ) та інших необхідних запасів в господарстві.

Контроль за надходженням, зберіганням та відпуском товарно - матеріальних цінностей здійснює завідуючий складом або комірник.

Завідуючий складом, перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків та своїх зобов'язань, повинен підписати договір про повну і індивідуальну відповідальність за ресурси.

В типовому договорі вказується назва підприємства, тобто ПП АФ «Злагода 21», якому належить зберігання матеріальних цінностей, керівник, Адміністрація яка виступає від імені підприємства з однієї сторони і працівник що займає посаду керівника.

1) Працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення довірених йому цінностей і зобов'язується бережно ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей підприємства і приймати заходи до попередження збитків;

- своєчасно інформувати адміністрацію підприємства про всі обставини які загрожують забезпеченню, зберігання довірених йому матеріальних цінностей.

- вести облік складання і надавати в установленому порядку товарно - грошові звіти про рух цінностей.

- приймати участь в інвентаризації матеріально - технічних цінностей.

2) Адміністрація зобов'язується:

- надавати працівнику умови необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного зберігання довірених йому матеріальних цінностей.

- ознайомлювати працівника з діючим законодавством про матеріальну відповідальність працівників і службовців ПП АФ «Злагода 21», за шкоду заподіяну підприємством, а також діючими інструкціями нормативними актами і правилами зберігання, перевезення або застосування в процесі виробництва наданих його матеріальних цінностей;

- проводити в установленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

На сільськогосподарське підприємство ПП АФ «Злагода 21»» матеріальні цінності надходять в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюється на підставі договорів на постачання.

На матеріали, що надійшли від постачальників, одержують розрахункові документи: платіжні вимоги з специфікацією, товарно - транспортні накладні, накладні, спеціалізовані накладні ( Додаток 3).

Для одержання матеріалів із складу постачальника або транспортної організації, експедитору бухгалтерія виписує довіреність за встановленою формою, яка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою господарства.

Приймання й оприбуткування продукції і матеріалів, що надійшли від постачальників оформляється на відповідних складах, як правило шляхом складання накладних, внутрішньогосподарського користування, які виписуються на підставі розрахункових та інших супровідних документів постачальника. Накладні виписуються на фактично прийняту кількість цінностей.

Облік продукції і матеріалів на складах здійснює матеріально - відповідальна особа (завідуючий складом - комірник).

Запасні частини і ремонтні матеріали відпускають на проведення технічних обслуговувань, поточних і капітальних ремонтів тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин, агрегатів та інших засобів. За відомістю дефектів на ремонт машин (Ф №130). Цей документ складається з 2-х примірників, один з яких передають на склад і він є підставою для відпуску зазначених деталей і ремонтних матеріалів протягом цього терміну дії документу, а другий одержання запасних частин і матеріалів в гаражі та у інших місцях проведення технологічних обслуговувань і ремонтів. У названих документах зазначають ліміт відпуску відповідних запасних матеріалів та їх фактичне одержання по мірі відпуску зі складу для проведення ремонтних робіт.

Записане в книзі складського обліку завідувач складу робить щодня окремо по кожному документу, після кожного запису виводять залишок.

Проведення інвентаризації на складі

Під час проходження практики в ПП АФ «Злагода 21» я приймав участь у проведенні інвентаризації на складі. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві, розпорядчим документом керівники структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Для проведення інвентаризації на складі створюється робоча інвентаризаційна комісія:

- здійснюють інвентаризацію майна, товарно - матеріальних цінностей.

- разом з бухгалтерією господарства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо зарахування нестач і надлишків за пересортування, а також списання у межах норм природних витрат.

- вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпуску товарно - матеріальних цінностей.

- несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації.

- оформляють протокол із зазначенням станом складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозиції про зарахування нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. До початку проведення інвентаризації або визначеної підприємством , установою, в присутності комісії м матеріально - відповідальної особи складає звіт про останні проведені операції, відображають їх у складському обліку і разом з описом документів під розписку здають в бухгалтерію.

Наявність майна при інвентаризації визначають шляхом його обов'язкового перерахунку, переважування, обмірювання і реєстрації у інвентарному описі(акті).

На час, коли комісія залишає об'єкт інвентаризації, матеріально - відповідальна особа в присутності інвентаризаційної комісії зачиняє, відчиняє приміщення, а голова комісії опечатує його контрольним пломбіратором, який видається йому перед початком інвентаризації.

При інвентаризації застосовується типові форми документів: бланки інвентаризаційних описів, вони можуть бути заповнені як від руки так і засобами обчислювальної техніки.

Під час проходження практики в ПП АФ «Злагода 21» я ознайомився із змістом договору про повну матеріальну відповідальність завідуючого складом, ознайомився з порядком, відпуску товарів зі складу.

2.ПРИЙМАЛЬНИК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ НА ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1 Приймальник сировини на молокозаводі

Під час проходження практики ми побували на молокозаводі «Сухого обезжиреного молока» Філія ВАТ «Вімм - Білль - Данн» міста Буринь.

На Буринському молокозаводі ми побачили, як завод самостійно виготовляє і упаковує масло, виробляє обезжирене молоко (1,5%жиру), населення де збирається молоко в основному Буринський і Недригайлівський райони.

Лабораторією досліджується:

- кислотність;

- жирність;

- платність.

Завод має 60 молоковозів, охолодження молока відбувається до 0, за добу завод сушить 20-22т сухого молока.

Конкуренти: Глухівський, Роменський молокозаводи. Молоко закупляється в населення по ціні 1,15за літр.

На заводі працює 250чол. середня заробітна плата 2000грн. Молоко, що надходить на молокопереробні підприємства повинно відповідати вимогам ГОСТ 13264-88 "Молоко коров'яче. Вимоги при закупівлях". Воно має бути одержане від здорових тварин, у господарствах, благополучнихінфекційних хвороб. Молоко після доїння має бути профільтроване /очищене/ і охолоджене в господарстві не пізніше ніж через 2 години після доїння.

Молоко не повинно містити інгібіторів і нейтралізуючих речовин, а вміст у ньому важких металів, афлатоксинів, залишкових кількостей пестицидів не повинен перевищувати максимально допустимого рівня, затвердженого Міністерством охорони здоров'я. Воно повинно мати густину не менше 1,027г/см³, не мати сторонніх запахів і присмаків, кислотність не вище 20°Т, ступінь чистоти не нижче II групи, бактеріальне обсіменіння не більше 4 млн./см³ і вміст соматичних клітин не більше 1 млн./см³. Залежно від усіх показників молоко поділяється на вищий, перший і другий сорт. Найбільш високі вимоги пред'являють до молока, що іде на виготовлення продуктів дитячого харчування, сичужних сирів і стерилізованих молочних продуктів. У такому молоці не повинно бути більше 500 тис. соматичних клітин в 1 сантиметрі кубічному.

Вершки одержують сепаруванням молока і мають широке застосування. їх рекомендують споживати при виразці шлунку, гастритах, для посиленого харчування дітей і дорослих.

Залежно від термічної обробки вершки виготовляють пастеризовані. Вони бувають без наповнювачів і з наповнювачами.

Пастеризовані вершки випускають із вмістом жиру: 8,10,20 і 35%.

Стерилізовані вершки мають у своєму складі 10% жиру. На наповнювачі вершків використовують цукор, какао, каву га інші добавки.

Більшість дефектів питного молока характерні для вершків, і деякі з них посилюються внаслідок високої концентрації в них жиру. Для упаковки питного молока і вершків використовують споживчу і транспортну тару. Споживчою тарою служать широкогорлі скляні пляшки, паперові пакети, мішечки з поліетиленової плівки.

Транспортна тара - фляги, бідони, цистерни. Транспортна тара повинна бути закрита кришкою з гумовою прокладкою. Фляги, бідони і люки цистерн пломбують.

Маркування наносять на поверхню тари фарбою, що не змивається, вказуючи такі дані: назва підприємства чи товарний знак, назва продукції, об'єм або маса нетто, день або число кінцевого терміну реалізації, позначення стандарту, інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність 100 г продукту.

При транспортуванні молока та вершків додержуються санітарних правил перевезення продуктів, що швидко псуються.

Пастеризоване і пряжне молоко зберігають при температурі /4⁺ 2°С/, строк зберігання не перевищує 36 год. з моменту закінчення технологічного процесу, з них не більше 18 год. на підприємстві - виробнику. Термін зберігання стерилізованого молока не більше 2 місяці при температурі від 1 до 20°С.

Масло коров'яче - це високо жирний харчовий продукт, виготовлений із вершків молока і містить крім жиру, білки, лактозу, вітаміни. Основною сировиною для виготовлення масла служать солодкі і кислі вершки як допоміжна сировина використовується сіль, сухе молоко, кава, какао, мед, цикорій, цукор, олія, соки та ін.

Розрізняють два способи виготовлення вершкового масла: збиванням вершків і перетворенням високожирних вершків.

Згідно з діючими нормативно-технічними документами питне молоко на товарні сорти не поділяється.

З органолептичних показників визначають зовнішній вигляд, консистенцію, колір, смак і запах.

Пастеризоване молоко повинно бути однорідною рідиною без осаду, колір білий з трохи жовтуватим відтінком, запах молока специфічний, приємний, а смак злегка солодкуватий.

З фізико-хімічних показників у молоці визначають масову частку жиру, кислотність, температуру ,густину, групу чистоти.

Вміст жиру повинен бути не менший тієї величини, що позначена на маркуванні. Густина 1,024 -1,037 г/см³. Кислотність від 20°Т до 25°Т.

Молоко повинно бути не нижче першої групи чистоти. Температура молока при реалізації 8°С, стерилізованого - 20°С.

Вади молока виникають внаслідок низької якості сировини, порушення технології виготовлення умов і термінів зберігання.

Вади кольору виникають при згодовуванні тваринами деяких видів кормів і розвитку пігментоутворюючих мікроорганізмів, хвороб тварин, використання ліків, погане зберігання молока.

Причиною виникнення вад консистенції є хвороби тварин, мікроорганізми.

До вад молока належить пригорілість, гіркота, кислуватість, наявність кормового присмаку.

Значною вадою молока є наявність сторонньої мікрофлори, пестицидів та антибіотиків. Поширена вада - фальсифікація водою, сирим молоком, крохмалем.

Масло вершкове - високо жирний харчовий продукт, виготовлений із вершків. Крім жиру в масло переходять всі складові частини вершків - білки, лактоза, вітаміни. Масова частка жиру в маслі складає від 50 дл 82,5%, масова частка білків - 0,5-3,5%.

Енергетична цінність масла 590-870 ккал/100г.

Біологічна цінність масла визначається наявністю жиророзчинних вітамінів /А, Д, Е,/ та незначної кількості водорозчинних групВ і вітамін С.

Основною сировиною для виготовлення масла є солодкі і кислі вершки. Як допоміжна сировина використовуються - сіль, сухе молоко, кава, какао, цикорій, мед, цукор, олія.

Сировина для виготовлення масла повинна бути доброякісною, так як її дефекти передаються у готовий продукт.

Є два способи виготовлення вершкового масла: збиванням вершків і перетворенням високо жирних вершків.

Виготовлення вершкового масла способом збивання: очистка, нормалізація, пастеризація, охолодження та дозрівання вершків; промивання масляного зерна, засіл масла, підфарбування, механічна обробка і розфасування.

При виготовленні кисло вершкового масла після фізичного дозрівання вершки сквашують, охолоджують. Виготовлення вершкового масла шляхом збивання вершків проводять у масловиготувачах періодичної і неперервної дії.

2.2 Приймання сировини на м'ясокомбінаті

Під час проходження практики ми приймали сировину на м'ясокомбінаті і ми дізналися:

М`ясо належить до найважливіших продуктів харчування як джерело повноцінних білків, а також жирів, мінеральних, екстрактивних речовин і деяких вітамінів. За допомогою м'яса і м'ясних продуктів світові потреби в білку тваринного походження задовольняють приблизно на 27,4%.

Харчова цінність м'яса визначається його хімічним складом, енергетичною цінністю, смаковими властивостями і рівнем засвоюваності. Найбільш важливою складовою частиною м'яса є білки, тому що основна частка їх представлена повноцінними, легкозасвоюваними протеїнами, які використовуються організмом людини для побудови своїх тканин.

Основною сировиною для виробництва м'яса в Україні є велика рогата худоба і свині. Невелику частку займають вівці, а також кози, коні і кролики. На якість м'яса впливає порода, стать, вік, вгодованість, умови відгодівлі і утримання тварин, стан їх перед забоєм.

М'ясна продуктивність худоби характеризується кількістю і якістю м'яса та інших продуктів, які одержують при забої тварин. Продуктивність худоби вивчають живою, приймальною і забійною масами, а також забійним виходом.

Жива маса залежить від умов відгодівлі, утримання худоби, віку і породи.

Забійна маса худоби-- це маса свіжої (ще теплої) туші після повного її оброблення, що включає субпродукти та жир-сирець.

Забійний вихід - це відношення забійної маси туші до приймальної живої маси худоби, виражене в процентах.

Велика рогата худоба. Близько 55% всього валового виробництва м'яса одержують від забою великої рогатої худоби. Якість м'яса визначається породністю худоби. Вищою якістю характеризується продукція худоби м'ясного напрямку, в якої м'ясо ніжне, соковите, приємне на смак, помірним відкладанням жиру і переважно між м'язами.

Значне поширення має худоба комбінованого напрямку, яка характеризується помірно розвиненими м'язами, легкою головою, розвинутим кістяком.

Велика рогата худоба молочного напрямку займає близько половини всього поголів'я і дає продукцію нижчих споживних властивостей. Відкладання жиру у неї переважає під шкірою і біля внутрішніх органів, в обмеженій кількості - в м'язах.

Залежно від віку і статі велику рогату худобу ділять на чотири групи: І - доросла худоба (корови, воли, бугаї, телиці старше З років) і корови-первістки з приймальною масою менше 350 кг; II- корови-первістки у віці до 3 років, з приймальною масою 350 кг і більше; III-- молодняк-- тварини у віці від 3 міс. до 3 років; ІV- телята у віці від 14 днів до 3 місяців.

За вгодованістю вікові групи тварин ділять на І і II категорії. Молодняк залежно від приймальної живої маси ділять на чотири класи: відбірний-- 450 кг і більше, перший-400-450 кг, другий -350-400 кг, третій - 300-350 кг. Молодняк відбірний, першого і другого класів відносять до І категорії, молодняк третього класу ділять на І і II категорії.

Свині характеризуються плодовитістю, скороспілістю, високим забійним виходом, раціональним використанням кормів. За продуктивними ознаками свиней ділять на три основні типи: сальний, беконний і м'ясо-сальний (універсальний).

Свині сального типу мають широкий тулуб і голову, короткі ноги, великі округлі окости, тонку шкіру. До них відносять миргородську, беркширську, північнокавказьку та інші породи.

Свині беконного типу відрізняються видовженим тулубом, високими кінцівками, розвинутими окостами і тонкою гладкою шкіркою. Беконних свиней відгодовують для отримання нежирного "мармурового" м'яса з різноманітними прошарками жиру. Така свинина ніжна, соковита, смачна. До цієї групи належать естонська беконна, литовська, латвійська, естонська біла, ландрас. Свині м'ясо-сальних (універсальних) порід мають поєднанні якості м'ясних та сальних порід.

Залежно від живої маси, віку і товщини сала свиней за вгодованістю ділять на п'ять категорій.

До І категорії відносять свиней віком до 8 місяців, живою масою 80-105 кг.

До II категорії - свиней, крім свиноматок, живою масою 60-130 кг, з товщиною сала 1,5-4 см, а також підсвинків живою масою від 20 до 60 кг, з товщиною сала не менше 1 см.

Для III категорії свиней важливим показником є товщина сала- 4,1 і більше.

Кнурів і свиноматок живою масою понад 130 кг відносять до IV категорії, а поросят-молочників живою масою 4-8 кг, у яких не виступають ребра і остисті відростки хребців, - до V категорії.

Первинна обробка худоби, тобто її забій і розбирання туш здійснюється на забійних пунктах споживчої кооперації, бойнях і м'ясокомбінатах. На якість м'яса і стійкість його при зберіганні впливають стан тварин перед забоєм і технологія їх первинної обробки.

Обробка великої рогатої худоби складається з таких операцій: оглушення, забій і знекровлення тварин, виділення голови, нижніх кінцівок і внутрішніх органів (нутрівки), розчленування туші, зачищення півтуш, ветеринарна і товарознавча оцінка з маркуванням.

Під час переробки тварин здійснюється ветеринарно-санітарний контроль за якістю м'яса і продуктів забою. Залежно від виявленої хвороби тварин м'ясо можуть віднести до умовно-придатного чи непридатного для споживання.

Хвороби тварин поділяють на інфекційні і інвазійні (глистяні).

Серед інфекційних захворювань тварин поширеним є туберкульоз, бруцельоз, ящур, рожа (свиней). Після забою тварин і під час зберігання в м'ясі відбуваються зміни під дією тканинних ферментів і мікроорганізмів, які потрапляють у м'ясо з повітря. Найбільш суттєвим є фізико-хімічні і біохімічні зміни м'язової тканини зв'язані з процесом дозрівання м'яса, коли воно набуває необхідної соковитості, ніжної консистенції, здатності до набрякання, а також специфічного приємного смаку і аромату, що проявляється після термічної обробки.

Залежно від часу після забою тварин і змін якісних показників автолітичні зміни м'яса умовно ділять на три послідовних стадії: посмертне заклякання, дозрівання і глибокий автоліз. Відповідно до цих стадій змінюється і стан м'яса.

Посмертне заклякання - наступає через 2-3 години після забою тварин і починається з м'язів шиї.

Дозрівання м'яса - це сукупність змін властивостей м'яса, зумовлених поглибленням автолізу, внаслідок яких м'ясо набуває добре вираженого аромату і смаку, стає м'яким і соковитим, більш вологомістким і доступним дії травних ферментів у порівнянні з м'ясом у стані посмертного заклякання.

Псування м'яса - тривале зберігання дозрілого м'яса в охолодженому стані призводить до глибоких автолітичних процесів у ньому. Таке м'ясо має неприємні органолептичні ознаки і небезпечне для споживання.

М'ясо різних тварин характеризується відповідним споживними властивостями і відрізняється за органолептичними показниками, морфологічним і хімічним складом. При вивченні споживних властивостей м'яса важливе значення мають стать, вік тварин, вгодованість, спосіб вирощування тощо.

М'ясо великої рогатої худоби залежно від віку поділяють на телятину, віком від двох тижнів до трьох місяців, яловичину молодняку, віком від трьох місяців до трьох років і яловичину дорослої худоби, старшої трьох років.

Яловичину від дорослої худоби поділяють на м'ясо бугаїв і м'ясо корів, волів, телиць.

Свинину поділяють за статтю, віком і вгодованістю. Виділяють м'ясо кнурів і свиноматок; м'ясо поросят-молочників з масою туші у теплому стані від 3 до 6 кг, підсвинків-- масою від 12 до 39 кг у шкурі і від 10 до 34 кг без шкури. З врахуванням вгодованості і якості свинину ділять на 5 категорій.

Маркування м'яса. Залежно від вгодованості і результатів ветеринарно-санітарної експертизи на кожну тушу, півтушу або четвертину м'яса всіх видів, які випускають у реалізацію і для переробки, ставлять харчовою фарбою клеймо. На ньому зображено номер підприємства і слово "Ветогляд".

Для кожної категорії вгодованості встановлено клеймо відповідної форми.

Круглим клеймом маркують всі види м'яса І категорії вгодованості, а також свинину V категорії; квадратним - всі види м'яса II категорії; овальним - свинину III категорії; трикутним півтуші свинини IV категорії, а також туші і півтуші всіх видів нестандартного (худого) м'яса; ромбовидним - м'ясо кнурів, а також свинину, яка не відповідає вимогам IV категорії і категорії якості, що використовується для промислової переробки для харчових цілей.

М'ясо, яке визнане умовно придатним, позначають відповідним клеймом, але праворуч від нього ставлять штамп, що вказує спосіб знезараження ( "Фіноз - на замороження", "Стерилізація", "На варену ковбасу", "Ящур" та ін.).

2.3 Приймання сировини на хлібокомбінаті і елеваторі

Під час проходження практики ми побували на Путивльському хлібозаводі, де ознайомились із прийманням сировини.

Хліб не виготовляється з житньої муки, завод муку не закупляє. Закваска привозиться з Сумської області, очищення води не відбувається, вода м. Путивль. Муку постачають в мішках з Буринського, Глухівського, Путивльського р- н. Доставка продукту по селах кожен день за виключенням неділі. Випічка хліба ведеться тільки в ночі тому що: вигідніша електроенергія, в ранці реалізація населенню, менша температура в цеху.

Працюючих 30 ч., середня заробітна плата 1000грн. Націнку підприємство не робить,

Лабораторії немає, приймаються індивідуальні замовлення ( на випічку пиріжків, короваїв, тощо ).

Хлібопечення - найбільш розвинута галузь харчової, промисловості України. Ця галузь займає одне з перших місць у виробничій діяльності споживчої кооперації нашої держави.

Споживання хлібних продуктів (хліб і макаронні вироби в перерахунку на борошно; борошно, крупи, бобові) в Україні, згідно з фізіологічними нормами, повинно становити 110 кг на людину за рік. Фактичне ж споживання цих продуктів перевищує фізіологічну норму. При раціональному харчуванні дорослій людині досить 125 кг хлібобулочних виробів за рік або від 300 до 400 г на добу. На хліб із житнього борошна повинна припадати 1 /3 частина всієї кількості хлібобулочних виробів .

Класифікація хлібобулочних виробів

Найширшим поняттям, яке об'єднує всі групи хлібних виробів (хліб, булочні і здобні вироби та ін.), є поняття "хлібобулочні вироби ". Це харчові продукти, які випікають із борошна, дріжджів, солі, води та додаткової сировини.

У хлібопекарській промисловості всі хлібопекарські вироби об'еднують у вісім основних груп.

1. Хліб із житнього борошна із суміші житнього і пшеничного борошна; з житнього борошна сіяного, обдирного і оббивного, з суміші різних сортів житнього і

пшеничного борошна.

2.Хліб з пшеничного борошна: оббивного, вищого, 1-го і 2-го сортів; із суміші різних сортів борошна.

3.Булочні вироби ( батон, булки, булочки, булочний дріб'язок, ріжки, сайки, плетенки та ін.): з пшеничного борошна вищого , 1 -го і 2-го сортів; із суміші різних сортів пшеничного борошна.

4.Вироби здобні булочні (булки, булочки, ватрушки, здоба, перепічки, конвертики та ін.): з пшеничного борошна 1 -го і вищого сортів; із житнього борошна; із суміші житнього і пшеничного борошна.

5.Вироби бубличні , хлібні палички і соломка: з пшеничного борошна вищого сорту; із пшеничного борошна 1 -го сорту.

6.Вироби сухарні, хлібні хрусти: з пшеничного борошна вищого сорту; із пшеничного борошна 1-го , 2-го сортів; сухарі армійські.

7.Пиріжки, пироги, пончики. 8.Хлібобулочні дієтичні вироби.