Машинобудування в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота

(з дисципліни: економіка)

на тему:

Машинобудування в Україні

Зміст

Вступ.

1. Значення машинобудівного комплексу в економічному житті країни.

2. Склад машинобудування як галузі. Машинобудування Південного економічного району.

· Структура галузі.

· Машинобудівна галузь району.

· Питання спеціалізації.

· Розміщення машинобудування району в промислових вузлах.

3. Інтенсифікація розвитку машинобудівного комплексу Південного економічного району.

4. Деякі висновки з наведених у роботі матеріалів.

Вступ

Машинобудування є головною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємств машинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексу припадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країні ця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.

1. Значення машинобудівного комплексу в економічному житті країни.

Машинобудівний комплекс займає перше місце по випуску валової продукції, друге місце по основних фондах (25%) і перше місце по промисловому персоналу (42%).

Він забезпечує науково-технічний прогрес і перебудову економіки всієї країни, тому його галузі розвиваються прискореними темпами, а їхнє число безупинно зростає.

Сучасне машинобудування подане власне машинобудуванням і металообробкою, які включають декілька десятків галузей і підгалузей, подібних за технологіями та сировині, що використовується. Окрім того, в його склад входить “мала” металургія - виробництво сталі і прокату на машинобудівних підприємствах. Машинобудування об`єднує більше 70 галузей, підгалузей та виробництв, зокрема такі галузі, як енергетичне, верстатобудівне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, виробництво інструментів та приладів, технологічного обладнання для різних галузей промисловості, (хімічної, харчової, легкої, поліграфічної, лісової, целюлозо-паперової, будівельної, гірничодобувної тощо). В свою чергу кожна з цих галузей включає в себе підгалузі або галузі. Наприклад, в транспортне машинобудування входять автомобільна, вагонобудівельна, літакобудівельна, суднобудівельна та інші галузі.

Асортимент продукції, що випускається машинобудуванням, надзвичайно великий, що не тільки обумовлює глибоку диференціацію його галузей, але і робить сильним вплив на розміщення виробництва окремих видів продукції. При цьому навіть при одному цільовому призначенні продукції, що випускається, розміри, склад, технологічні процеси, форма громадської організації виробництва на підприємствах таких галузей сильно відрізняються.

Машинобудування є ведучою галуззю усієї промисловості, її серцевиною. Воно постачає народному господарству верстати, транспортні засоби (судна, тепловози, електровози, вагони, автомобілі, літаки тощо), сільськогосподарські машини, екскаватори, генератори для електростанцій, технологічне обладнання для заводів, фабрик і тим самим сприяє розвитку всіх галузей народного господарства, впровадженню в них досягнень науково-технічного прогресу. Машинобудування забезпечує економічну незалежність країни.

Отож, спробуємо розглянути машинобудівний комплекс Південного економічного району як перспективного для впровадження якісно нових технологій машинобудування та виробництва продукції, яка повністю відповідала закордонним аналогам. Специфічним фактором, який може вплинути на розвиток машинобудування Південного економічного району, є його географічне розташування - тут розміщуються всі крупні морські порти країни, що робить меншими витрати на транспортування готової продукції на експорт, а машинобудівні підприємства району мають пріоритет в отриманні нових зразків обладнання.

Для з`ясування перспектив подальшого розвитку машинобудування району необхідно розглянути склад підприємств галузі, принципи їх розміщення, склад споживачів продукції підприємств району, сучасний стан машинобудування, перспективи виходу з кризи.

2. Склад машинобудування як галузі.

Машинобудування Південного економічного району.

І. Структура галузі.

По ролі і значенню в народному господарстві галузі машинобудування можна об'єднати в 3 взаємозалежні групи:

1. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в усьому народному господарстві - це приладобудування (Севастопольський з-д), хімічне машинобудування (Новокаховський з-д), електротехнічне й енергетичне машинобудування (Херсонський з-д).

2. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в самому машинобудуванні - це верстатобудування (Одеські з-ди) й інструментальна промисловість (Вознесенський з-д) .

3. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в окремих галузях господарства - це будівельно-дорожнє (Миколаївський "Дормашина), тракторне і сільськогосподарське машинобудування (Херсонський, Одеський, Сімферопольський з-ди), автомобілебудування (авторемонтний в Первомайську, Одеський автоскладальний) тощо.

В структурі сучасних машинобудівних заводів багато спільного, незважаючи на їх різну спеціалізацію. В узагальненому вигляді можна вважати, що кожен машинобудівний завод має наступні основні цехи: ливарний, ковальсько-пресовий, механічний та складальний, а також цілий ряд допоміжних (модельний, деревообороний тощо). В ливарському цеху з чорних або кольорових металів чи їх сплавів отримують заготовки деталей. В ковальсько-пресовому цеху їх оброблюють ковкою на молотах або штамповкою на пресах. Обробка ковкою або штамповкою заготовки деталі ще мають досить великі припуски, тому в механічних цехах їх оброблюють на токарних, фрезерних, стругальних та інших станках до потрібних розмірів. Таким чином із заготовки отримують готову деталь, яка поступає потім в складальний цех або відправляється на інші підприємства.

Структура машинобудування змінюється дуже швидко. Так, за останні десятиріччя виникли нові галузі, пов`язані з випуском засобів автоматизації, електроніки та телемеханіки, космічної техніки, обладнання для атомної енергетики, реактивної авіації тощо. Машинобудування щороку випускає сотні нових видів машин та приборів.

Комплекс вирізняється широким розвитком міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв`язків, які ґрунтуються на виробничому кооперуванні.

Машинобудування є найскладнішою та найбільш диференційованою галуззю промисловості. В залежності від цільового призначення продукції, що випускається, воно ділиться на енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожне, виробництво технологічного обладнання для промисловості та інші групи. Кожна з них складається, в свою чергу, з кількох галузей. Особливе місце займає станкобудування, виробництво ковальсько-пресових машин, забезпечення розвитку самого машинобудування. Як видно з першої частини цього розділу (розподіл машинобудівних галузей на 3 основні групи), всі вищевказані групи присутні в машинобудуванні Південному економічному районі, що робить дещо легшим потенційне переобладнання цієї галузі.

ІІ. Машинобудівна галузь району.

Розміщення підприємств галузі, їх спеціалізація.

Машинобудівна галузь району має певні переваги перед машинобудуванням в інших районах країни. Такими перевагами, як вже вказувалося, є близькість морських портів, а відповідно - й вихід на ринки країн дальнього і, що на даний момент особливо важливо, ближнього зарубіжжя, так як саме в країнах колишнього СРСР знаходиться більшість традиційних споживачів продукції машинобудування України. В Південному економічному районі розміщені підприємства суднобудування та підприємства з ремонту суден, а ця галузь хоча і є праце - та матеріалоємною, але й приносить значні прибутки при відповідній організації виробництва. В районі представлені майже всі види машинобудування. Окрім того, в районі історично є досить висока технічна культура, і з огляду на викладені фактори тут цілком можливе впровадження нових в Україні технологій та виробництв.

Ключовим в районі є машинобудівний комплекс міжрайонного та міжнародного значення. Його профіль складає випуск багато- та малотоннажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, обладнання для харчової промисловості (млинарське, холодильне, для консервного виробництва), важких кранів, машин для будівельно-доріжних робіт, телевізорів та електротехніки, кіноапаратури, поліграфічних машин. Основними факторами розміщення машинобудування є приморське розташування (для суднобудування), близькість баз чорної металургії (Донбас, промислове Придніпров`я), наявність кваліфікованих трудових ресурсів (інженерів, техніків та робітників) та науково-дослідницьких і конструкторських організацій, споживацький фактор (розвинені сільське господарство, харчова промисловість).

Машинобудування відіграє суттєву роль у внутрішньорайонних міжгалузевих та внутрішньогалузевих взаємозв`язках. Випускаючи обладнання для профілюючих галузей сільського господарства, харчової промисловості, транспорту, воно так чи інакше стало елементом міжгалузевих комплексів. В той самий час Одеський лакофарбовий завод, який виготовляє десятки видів лаків, фарб, емалей, або ж Сімферопольський завод пластмасових виробів (з фенопласту, амінопласту, волокна, капрону) працюють для потреб машинобудування, яке являє собою вузол складних міжгалузевих зв`язків. З іншої сторони, в машинобудуванні Південного району результативно розвивається кооперування та інші виробничі зв`язки. Верстати Одеських заводів використовуються майже всіма машинобудівними підприємствами району. Особливо тісні зв`язки налагоджені в системі суднобудівного галузевого комплексу. Його забезпечують дизелями і дизель-генераторами Первомайський машинобудівний завод, електромоторами - Ново-Каховський електромашинобудівний завод, холодильним обладнанням, поковкою та штамповкою - Одеський завод “Центроліт”.

Відмітимо, що на основі міжрайонної спеціалізації і комплексного розвитку склався досить потужний Південний машинобудівний міжгалузевий район України, який просторово зміщений до берегової лінії або близько від неї від Ізмаїла на заході до Керчі на сході. Головні його центри-ядра - Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Нова Каховка.

З точки зору особливостей розміщення виробництва та степені розчленування технологічного процесу галузі машинобудування класифікується наступним чином: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин механізмів, приладів та інструментів; виготовлення металевих виробів та заготовок; ремонт машин та обладнання.

В цілому машинобудування відноситься до галузей так званого "вільного розміщення", тому що воно в меншому ступені, ніж будь-яка інша галузь промисловості, зазнає впливу від таких чинників, як природне середовище, наявність ресурсів - корисних копалин (характерні особливості Південного району - близькість Криворізького залізорудного та Керченського залізорудного басейнів), води (Миколаїв забезпечується водними ресурсами з Південного Бугу, Херсон, Каховка, Нова Каховка - з Дніпра) , тощо. В той же час на розміщення підприємств машинобудування сильний вплив має ряд економічних чинників, особливо концентрація виробництва, його спеціалізація, кооперація, працемісткість окремих видів продукції, зручність транспортно-економічних зв'язків, що виникають у процесі кооперації машинобудівних підприємств.

Машинобудівний комплекс району має широке коло постачальників сировини (чорні та кольорові метали) та різного рода матеріалів (пластмас, гумотехнічних виробів, технічних тканин тощо).

Розміщення машинобудування визначається в значній мірі працемісткістю виробів, рівнем кваліфікації праці, що використовується, а також особливостями спеціалізації і кооперованих зв'язків підприємств. Рівень металоємності сам по собі не є визначальним чинником розміщення машинобудування. Багато видів продукції машинобудування, що відрізняються високою металоємністю, є одночасно і працемісткими. Масовий і крупносерійний випуск готової продукції настільки сильно знижує витрати на її виготовлення, що це виправдує виникаючі в ході кооперованих зв'язків або постачань продукції споживачам далекі перевезення Наприклад, виправданим є вигідним транспортування споживачам на досить великі відстані в різних районах країни Одеських причепів та фургонів, приладів та інструментів.

Розміщення підприємств машинобудування знаходиться в прямій залежності від техніко-економічних факторів виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструкційна складність виробів, що виготовляються. По характеру технологічного процесу багато галузей машинобудування тяжіють до районів високої технічної культури, які володіють кваліфікованими робітничими кадрами, а такими в районі є Миколаївська, а особливо - Одеська області. В той самий час такі райони часто самі є досить значними споживачами готової продукції "машинобудування для машинобудування".

Варто підкреслити, що в машинобудуванні споживацький фактор має на розміщення виробництва більший вплив, ніж сировинний. Виготовлення машин та обладнання споживає значну кількість чорних металів, що виробляються в Україні.

За умови територіальної розрізненості сировинних баз та основних споживачів машин та обладнання райони споживання мають перевагу. Справа в тому, що в машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції складає в середньому 1,3-1,5 т, між тим як витрати на транспортування будь-якої машини набагато більше витрат на транспортування метала, який був використаний для її виробництва. Тому навіть металоємні виробництва, які дають малотранспортабельну продукцію (особливо, якщо вона масова), часто тяжіють до районів споживання, як це видно на прикладі Херсонського комбайнобудівного заводу.

Глибока спеціалізація заводів змушує здійснювати, здавалося б, явно невигідні перевезення. Існування такого роду перевезень неминуче в умовах сучасної організації машинобудівного виробництва. Випуск же малосерійної або індивідуальної продукції епізодичний і не може визначати розміщення підприємств по її виготовленню в залежності від металургійних баз і споживачів.

Створення всіх підприємств-суміжників у районі розташування головного підприємства-споживача при невеликій розмаїтості виробів і матеріалів, що поставляються, виявляється неможливим. Випуск же кінцевих видів продукції машинобудування, що йдуть в інші галузі самого машинобудування або народного господарства, призначений для задоволення всього народного господарства, побуту й експорту. Споживачі цих видів продукції розміщаються у всіх районах країни і за її межами. Тому в переважній більшості випадків розміщення підприємств машинобудування району не може орієнтуватися на чинник споживання його продукції.

Тільки окремі види продукції, призначені для використання в специфічних природних умовах, випускаються в районах їхнього споживання - кораблі та кукурудзозбиральні комбайни, що випускаються в Південному економічному районі, дуже часто знаходять тут і свого споживача.

Зазначені особливості розміщення машинобудування району обумовлює велику роль і значення транспортного чинника в здійсненні кооперованих постачань і забезпеченні споживачів готовою продукцією.

Ритмічність роботи конвеєрів і потокових ліній машинобудівних заводів залежить від чіткої роботи як підприємства-суміжників, так і транспорту. Розвинена транспортна мережа району, яка склалась історично (залізничний транспорт, розвинена система річкових та морських портів), можливість використовувати різні види транспорту між підприємствами, що кооперуються, підвищує надійність внутрішньо- і міжрайонних зв'язків. У результаті здешевлення транспортування продукції на усіх видах транспорту через зростання обсягів перевезення, близькість постачальників продукції в даний час грає набагато меншу роль, ніж у минулому.

Розміщення машинобудівних підприємств залежить від характеру виробництва, його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі показників витрат сировини, енергії, устаткування у розрахунку на випуск одиниці продукції. Залежно від впливу цих чинників галузі машинобудування об`єднується в такі групи:

1. Радіотехніка, робототехніка, електроніка (Одеса), приладобудування (Севастополь), верстатобудування (Одеса, Котовськ) , інструментальна промисловість (Вознесенськ) та інші. Підприємства цих галузей об`єктивно тяжіють до промислових центрів, де є кваліфіковані кадри, науково-дослідні інститути відповідного профілю, виробнича та невиробнича інфраструктури. Характерне розміщення підприємств в районах із розвиненим машинобудуванням. Велике значення в організації виробництва верстатів мають науково-дослідні та конструкторські центри (дослідно-експериментальні заводи та центри в Бориславі, Каховці, Одесі)

Верстатобудівна промисловість - технічна база всього машинобудування. Витрати металу в ній, як правило, невеликі, велика частина заготовок і деталей робиться на самих підприємствах, кооперація з іншими заводами частіше усього зводиться до постачань двигунів, ливарних виробів, електроустаткування. На їхнє розміщення великий вплив має працемісткість продукції, наявність кваліфікованих кадрів робітників, інженерно-технічного персоналу і конструкторів.

Підприємства галузі оснащені складним устаткуванням. Збільшення випуску більш сучасних верстатів - напівавтоматів і автоматів, фрезерних, шліфувальних, агрегатних, прецизійних, верстатів із програмним керуванням, станочних ліній і, нарешті, автоматизованих цехів і заводів - підсилило в розміщенні верстатобудування роль великих наукових і конструкторських центрів. Зросла роль кооперованих зв'язків (уніфікація стандартних вузлів у різних типах верстатів, спеціальне електротехнічне устаткування і т.д.). Вузька спеціалізація верстатобудівних підприємств визначила широкий розвиток міжрайонних зв'язків: кожне з них забезпечує своєю продукцією більшість районів країни.

Виробництво слабкострумової апаратури, точних машин, інструментів пов'язано із штампуванням і точною виливкою заготовок, точною механічною обробкою деталей, складанням деталей, вузлів і агрегатів. Переважає масово-потокова організація виробництва, у якому зайняті висококваліфіковані кадри, використовується у великій кількості робоча сила. Підприємства галузі споживають відносно невелику кількість матеріалів, але різноманітного асортименту (чорні, кольорові, благородні метали, різноманітні види скла, пластмас і т.д.). Складність і точність продукції, що випускається, пред'являє дуже високі вимоги до культури виробництва, оснащення технікою. Багато підприємств галузі (особливо слабкострумові - електротехнічної, електронної й іншої апаратури) зайняті переважно монтажем і складанням деталей, що надходять у порядку кооперації, і вузлів.

2. Автомобілебудування (Одеса, Котовськ, Первомайськ), двигунобудування (Нова Каховка, Миколаїв), тракторобудування (Одеські тракторні плуги), виробництво устаткування для легкої та поліграфічної (Одеса) промисловості. Заводи цих галузей тяжіють до центрів загального машинобудування, кваліфікованих кадрів, а також виробництва металу і енергії.

Воно об'єднує підприємства малої металоємкості, але підвищеної енергоємності і працемісткості. Основними технологічними процесами в середньому машинобудуванні є механічна обробка деталей, складання їх на конвеєрах у вузли, агрегати і готові машини. Ця галузь споживає велику кількість різноманітних чорних і кольорових металів, пластмас, гуми, скла. Підприємства середнього машинобудування найбільше багаточисельні, вузькоспеціалізовані, мають широкі кооперовані зв'язки. Їхня продукція масова і крупносерійна, вона включає виробництво автомобілів, тракторів, комбайнів, двигунів для них, насосів і компресорів, машин і різного технологічного устаткування для легкої, харчової, поліграфічної промисловості.

3. Важке машинобудування району - це підприємства з виробництва металургійного, підйомно-транспортного устаткування (Одеський кранобудівний), металевих виробів (Нова Каховка), суднобудування (Керч, Миколаїв, Херсон), які тяжіють до джерел метало постачання і районів споживання готової продукції. Для важкого машинобудування характерні підприємства повного виробничого циклу (заготовка - механічна обробка - збирання) з випуском продукції невеликими серіями та навіть по індивідуальним замовленням. В залежності від тих чи інших причин вони орієнтовані не тільки на металургійні бази, але й на райони споживання.

Ця група галузей машинобудування відрізняється великим споживанням металу, відносно малою працемісткістю і використанням енергії. Важке машинобудування включає виробництво устаткування для металургійних підприємств, великого енергетичного устаткування, важких верстатів і ковальсько-пресових машин, великих морських і річкових судів, локомотивів і вагонів. Особливості виробництва продукції важкого машинобудування полягають у виготовленні заготовок деталей, їх механічній обробці і складанні великогабаритних вузлів, агрегатів і цілих секцій. Для цієї групи галузей характерні як підприємства закінченого виробничого циклу, що самостійно здійснюють заготівлю, обробку і складання деталей і вузлів, так і заводи, що суміщають ці операції з монтажем привізних деталей, агрегатів і секцій, які надходять у порядку кооперованих зв'язків. У складі галузі є й вузькоспеціалізовані заводи.

Витрати на сировину і матеріали тут складають від 40 до 85%, витрати на зарплату 8-15%, витрати на транспорт від 15 до 25%, витрати на електроенергію 8-15%.

Заводи важкого машинобудування можуть бути орієнтовані як на металургійні бази, так і на райони споживання.

Виробництво металургійного устаткування склалося як у великих районах виробництва металу, так і поза цими районами. Підприємства цього профілю спеціалізуються на виготовленні окремих видів устаткування для видобутку руди, її підготування, доменного, сталеплавильного, ливарного, прокатного устаткування або окремих вузлів. Суднобудування охоплює будування та ремонт суден, а також суднове будівництво. Воно ділиться на річкове та морське.

Суднобудування "прив`язане" до морських узбереж (часто знаходяться в гирлах річок) та до внутрішніх водних шляхів сполучення. Серед галузей машинобудівного комплексу суднобудування вирізняється найбільш тривалим циклом виробництва. Інші особливості: будівельно-монтажний характер технологічних операцій, випуск різноманітних типів суден, наявність численних суміжників.

За призначенням судна поділяються на транспортні, промислові (для вилову та обробки риби тощо), промислово-обробні (нафтобурові установки, лісосплавні судна тощо), спортивно-туристські. Найбільш значна за складом - група транспортних суден, що включає в себе грузові та пасажирські, а також судна змішаного типу. Нарешті, для сухогрузних суден характерна спеціалізація за типом грузу, що перевозиться та за грузообробкою.

На заводах Чорноморського басейну поруч із транспортними суднами (танкери, ліхтеровози, контейнеровози) виготовляють також промислові судна, особливо для рибальських та китобійних флотилій.

Більшість підприємств суднобудівної промисловості розміщається поза металургійними базами, незважаючи на споживання ними великої кількості незручних для транспортування профілів металу. Суднобудівні заводи спеціалізуються на випуску судів визначеного призначення, із різними типами суднових двигунів. Складність сучасних судів обумовлює установку на них різноманітного типового і спеціального устаткування. Тому в суднобудуванні винятково сильно розвиті кооперовані зв'язки з численними підприємствами-суміжниками, що поставляють не тільки устаткування, але і нерідко цілі агрегати і секції судів. Будівництво судів починається на суші, а добудовуються вони на плаву. Тому багато морських верфей розміщені в укритих устях великих рік, або захищених від моря гаванях.

Виробництво великого енергетичного устаткування виникло і розвивалося переважно поза металургійними базами у великих центрах розвитого машинобудування, що спеціалізуються на виробництві окремих видів цей складної, продукції, що вимагає кваліфікованої праці.

Переважно поза металургійними базами розміщається виробництво важких верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Їх випускають невеликими серіями і нерідко по індивідуальних замовленнях для вітчизняних і закордонних заводів.

4. Підприємства загального машинобудування району - виробництво сільськогосподарських машин (Херсон, Одеса), промислової арматури (Нова Каховка), будівельних і шляхових машин (Одеський, Миколаївський з-ди) підприємства з ремонту машин (Іллічівськ, Котовськ, Каховка) розміщуються ближче до районів споживання готової продукції. Сільськогосподарське машинобудування явно тяжіє до місць споживання готової продукції, причому спеціалізація підприємств знаходиться у строгій відповідності із профілем сільського господарства різних районів країни. Ця група машинобудівних галузей характеризується середніми нормами споживання металу, енергії, невисокою працемісткістю.

Підприємства загального машинобудування виготовляють технологічне устаткування для будівельної промисловості, дорожні і сільськогосподарські машини. Переважають спеціалізовані підприємства, зв'язані з виготовленням заготовок і складанням конструкцій, агрегатів і деталей, що поставляються в порядку кооперації. Ряд підприємств, що випускають устаткування для галузей промисловості з хімічною технологією, потребує спеціальні види сталі, кольорових металів і пластмас.

Підприємства загального машинобудування - одні з самих численних у галузі.

Витрати на зарплату вартості продукції тут складають від 12 до 33%, витрати на сировину і матеріали в цій групі не дуже великі - від 4 до 8%, витрати на електроенергію 3 - 5%.

Сільськогосподарське машинобудування має у своєму розпорядженні численні і великі підприємства по виробництву різного сільськогосподарського інвентарю для опрацювання ґрунтів, посіву культур, збору врожаю.

Найбільш складною продукцією підприємств сільськогосподарського машинобудування є виробництво комбайнів. У комбайнобудуванні велике значення мають кооперовані зв'язки з підприємствами-суміжниками.

Сільськогосподарське машинобудування в районі тяжіє до районів споживання, з огляду на профіль сільськогосподарського виробництва.

Галузі металообробки (ремонт машин та обладнання, виробництво окремих нескладних металевих виробів і конструкцій) - орієнтуються в розміщенні на споживача і в районі можуть знаходитися майже повсюдно. Загальне машинобудування характеризується переважанням збирання металевих конструкцій, а також виготовленням відносно простих, але досить великих по розмірам заготовок. Типові представники цієї групи галузей - транспортне машинобудування (без автомобільного машинобудування, яке представлене в районі представлене автоскладанням, авторемонтом та виготовленням фургонів та причепів), виробництво технологічного обладнання для промисловості (окрім легкої та харчової) та будівництва, сільськогосподарське машинобудування (без тракторобудування). По особливостям виробництва загальне машинобудування пов`язане головним чином з районами споживання готової продукції, за винятком тих випадків, коли вироби, що випускаються, вирізняються абсолютною транспортабельністю.

ІІІ. Питання спеціалізації машинобудівних підприємств району

Перехід від універсалізму до спеціалізації та кооперування підприємств набагато збільшив би районоутворюючу роль машинобудування. Разом з тим змінився і характер розміщення виробництва. Тепер машинобудування організується у вигляді територіальних сполучень, що пов`язані між собою в виробничому відношенні. Виникають локальні машинобудівні комплекси (від заготовки деталей до збирання готових виробів), що відповідають природній та економічній специфіці району.

Розвиток усіх видів спеціалізації в машинобудуванні обумовило винятково широке кооперування як між його підприємствами, так і з заводами інших галузей, що поставляють конструкційні матеріали, вироби з пластмас, скла і т.д. При цьому вони спеціалізуються на випуску не тільки масової продукції (наприклад, автопричепи та інструменти), але й дрібносерійної та навіть індивідуальної (ковалсько-пресове устаткування).

Спеціалізація машинобудування досягла дуже високого розвитку. У галузі широко поширена предметна спеціалізація, технологічна спеціалізація і подетальна спеціалізація. Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції, що випускається, - масовим, крупносерійним, дрібносерійним, індивідуальним. Випуск масової продукції зменшує можливості створення на підприємствах усього технологічного процесу і сприяє розвитку технологічної спеціалізації. Однак і випуск особо складної дрібносерійної й індивідуальної продукції нерідко можливий тільки на основі подетальної і технологічної спеціалізації.

В умовах розвиненої спеціалізації машинобудівних заводів на випуску визначених видів продукції усі більше значення отримує уніфікація виробництва окремих видів машин, устаткування, деталей і інструментів, що випускаються на різних, але родинних підприємствах галузі. Цей процес також має сильний вплив на розміщення підприємств машинобудування району. Уніфіковані вироби дозволяють забезпечувати більш широке коло споживачів кожному підприємству, тим самим зміцнюючи і розвиваючи внутрішньорайонні зв'язки, сприяє зонуванню збуту продукції родинних підприємств.

Продукція машинобудівного комплексу потрібна практично всюди, тобто для машинобудування характерна повсякмісність споживання.

Серед факторів, що впливають на розміщення машинобудування, особливе місце займають спеціалізація та кооперація. Розвиток спеціалізації полягає не тільки в відособленні окремих галузей, але й в чіткому розподілі праці між підприємствами всередині окремо взятої галузі. Так, наприклад, верстатобудівельні підприємства спеціалізуються по типах верстатів, які вони випускають ( токарні, фрезерні, револьверні, верстати-автомати та інші).

По мірі розвитку предметної та подетальної спеціалізації умови розміщення виробництва диференціюються. Наприклад, завод з виробництва комбайнів для збирання кукурудзи з їх громіздкою мало транспортабельною продукцією варто розмістити поруч із районом споживання, і навпаки - при виробництві металоємної і транспортабельної продукції завод варто розмістити поруч із сировинною базою.

Розподіл праці в сучасних умовах призводить до виділення нових виробництв і все більшої іх спеціалізації. Внаслідок цього всередині машинобудування можна виділити наступні галузі:

- галузі предметної спеціалізації - транспортне та сільськогосподарське машинобудування, виробництво технологічного обладнання для різних галузей промисловості, будівництва тощо;

- галузі технологічної спеціалізації - виготовлення ливарницьких виробів, ковальсько-пресових виробів тощо;

- галузі подетальної спеціалізації - виробництво запчастин, підшипників, металоконструкцій тощо;

o виконання ремонтних робіт.

В територіальному відношенні ці групи галузей машинобудування мають різні сфери впливу. Галузі предметної спеціалізації вирізняються найбільш широкими зв`язками по збуту продукції. Для галузей технологічної та подетальної спеціалізації характерне обслуговування потреб одного або декількох економічних районів. Виконання ремонтних робіт носить, як правило, локальний характер.

В силу специфіки технологічного процесу (складність конструювання та виробництва машин) та по історичним причинам, зокрема, тому, що підприємства виникали як універсальні і в такому стані реконструйовувалися, в середині машинобудування явно переважають підприємства предметної спеціалізації. На долю підприємств подетальної та технологічної спеціалізації припадає значно менша частина продукції, що випускається.

Підприємства предметної спеціалізації, але універсальні за структурою виробництва розміщуються в залежності від вимог кінцевої стадії технологічного процесу - збирання, так як мають, як правило, споживацьку орієнтацію. Між тим в складі таких підприємств знаходяться заготовка та механічна обробка, для яких характерні інші фактори розміщення. Тому поглиблення спеціалізації виробництва, особливо розвиток подетальної спеціалізації, неодмінно супроводжується зміною в розміщенні машинобудівних підприємств.

В перспективі продовжується поглиблення спеціалізації машинобудівного виробництва. Виникають нові та вдосконалюються вже діючі спеціалізовані підприємства та цехи по випуску заготовок, вузлів та агрегатів внутрішньогалузевого та міжгалузевого призначення. На основі уніфікації виробів та технологічних процесів відбувається подальше розширення кооперування виробництва.

Посилюється металургійна частина машинобудівного комплексу, тобто "мала" металургія. На машинобудівних підприємствах намічено використання деталепрокатних станів, які дозволяють обробляти металопрокат з найменшими відходами. Крупні заводи отримують потужності з виробництва малотоннажних спеціальних економічних профілів прокату, що дає можливість більш повно задовольняти вимоги машинобудування в прокаті необхідного асортименту.

Спеціалізація визиває рост кооперування виробництва. В свою чергу розширення сфери кооперування в машинобудуванні призводить до збільшення числа підприємств-суміжників, які забезпечують роботу того чи іншого головного заводу, і поруч із цим збільшує кількість напівфабрикатів в собівартості готової продукції. Для машинобудування типові зв`язки по кооперуванню, які розповсюджуються і на інші галузі промисловості як постачальників сировини, напівфабрикатів та виробів, необхідних в процесі виробництва машин та обладнання.

На противагу спеціалізації кооперування інтегрує розміщення підприємств, що взаємодіють між собою. На цій основі виникають локальні машинобудівні комплекси, де різні заводи взаємопов`язані у виробничому відношенні, сумісно беруть участь у випуску готової продукції.

З метою скорочення транспортних витрат доцільним вважається наближення підприємств-суміжників до головних підприємств машинобудування . При цьому подетально та технологічно спеціалізовані підприємства-суміжники вигідно розміщувати в невеликих містах та селищах міського типу з тим, щоб раціонально використовувати трудові ресурси.

ІV. Розміщення машинобудування району в промислових вузлах.

Розглянемо машинобудівні підприємства Південного економічного району при його розподіли на промислові вузли.

У Південному економічному районі сформувались наступні промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховсько-Бериславський, Сімферопольський, Севастопольський, Керченський, Саксько-Єваторійський.

Найбільшим промисловим вузлом Південного економічного району є Одеський. Його машинобудівними центрами є Одеса, Ізмаїл, Котовськ, Іллічівськ, Олександрівка, Дачне, Великодолинське та інші населені пункти.

Найбільшими підприємствами машинобудівної галузі в Одесі є виробничі об`єднання "Продмаш", верстатобудівне, важкого кранобудування, "Одесахолодмаш", "Одесагрунтомаш" та науково-виробничі об`єднання "Кисеньмаш" і "Харчопромавтоматика". Крім того, тут працюють заводи "Епсилон", "Кінап", важкого вагонобудування, "Нептун", судноремонтний.

В Ізмаїлі працюють судноремонтний завод, судноремонтно-механічний, завод ремонтно-технологічного устаткування.

Портом з великою базою для ремонту контейнерів є Іллічівськ.

В Котовську працюють авторемонтний завод та завод "Південь-ремверстат".

До Миколаївського промислового вузла входять Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ та інші міста.

В Миколаєві, як і в цілому в промисловому візлі, переважає машинобудування. Тут знаходяться кілька великих підприємств суднобудування: ВО "Чорноморський суднобудівний завод", заводи "Океан" і Миколаївський судноремонтний, "Гідрореммаш", "Дормашина", "Млинмашина", "Поліграфмаш", дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем.

В Первомайську, як і в Миколаєві, провідною галуззю є машинобудування. В місті працює машинобудівний завод "Фрегат", що випускає дощувальні установки, машинобудівний, авторемонтний.

В Вознесенську машинобудування представлене заводом гідропресів та інструментальним заводом.

Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон. До складу вузла входять також Цюрупінськ, Гола Пристань, Антонівка та інші населені пункти.

В Херсоні розміщені суднобудівний та судноремонтний заводи, комбайнобудівний завод та завод карданних валів, електромашинобудівний завод і завод "Прибой".

До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Берислав, Дніпряни, Козацьке, Любимівка та інші.

Одною з провідних галузей промисловості Нової Каховки - центру промислового вузла - є машинобудування, яке представлене електромашинобудівним заводом та заводом гідротехнічних металоконструкцій.

В Каховці працюють заводи електрозварювального устаткування, ремонтний дослідний, експериментально-механічний, завод "Сільгоспагрегат".

Машинобудування у Бериславі представлене машинобудівним заводом та дослідно-експериментальним заводом нестандартного устаткування.

До Сімферопольського промислового вузла входять Сімферополь та навколишні села. Тут машинобудування представлене наступними підприємствами: заводами "Сільгоспдеталь", "Сантехпром", електромашинобудівний, виробничими об`єднаннями "Кримпродмаш", "Пневматика", "Фотон".

До Севастопольського промислового вузла належить Севастополь - багатогалузевий промисловий комплекс. З машинобудівних підприємств відомі:виробниче об`єднання "Севастопольський морський завод", приладобудівний завод та деякі інші.

Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч. Провідними машинобудівними підприємствами є завод "Затока" (суднобудування) та виробниче об`єднання "Керчрибпром".

В Саксько-Євпаторійському промисловому вузлі машинобудування представлене слабо.

Серед галузей машинобудування достатньо розвинене траспортне машинобудування - це Миколаївський суднобудівний завод (вантажні судна, танкери, дизельні теплоходи), Херсонський суднобудівний завод (морські та річкові судна, буксири, самохідні баржі, плавучі доки). Є окремі судноремонтні підприємства в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Керчі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії.

Вирізняється Одеський завод важкого кранобудування, який виготовляє дизельні крани вантажопідйомністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони), Миколаївський завод “Дормашина” (бульдозери, скрепери, укладачі асфальтобетону).

Сільськогосподарське машинобудування пердставлене Херсонським комбайнобудівним заводом - виготовляє кукурудзозбиральні машини, Одеським - виготовляє тракторні плуги, Сімферопольським - запчастини і обладнання для сільськогосподарських машин.

Верстатобудування зосереджене в Одесі - два заводи, продукують універсальні верстати та верстати з ЧПК.

В районі виготовляють енергетичне й електротехнічне устаткування та машини, електродвигуни, дизелі, обладнання для автомашин та тракторів у Новій Каховці, Херсоні, Первомайську, Сімферополі, Одесі. Новокаховський електромашинобудівний завод освоїв випуск електродвигунів для вугільної та хімічної промисловості, а Херсонський - тракторні стартери, електрообладнання для автомобілів “АвтоЗАЗу” тощо.

Виробництво кіноапаратури зосереджене на Одеському заводі “Кінап”, поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні та електронно-гравіювальні апарати - теж в Одесі.

3. Інтенсифікація розвитку машинобудівного комплексу Південного економічного району.

Інтенсифікація машинобудівного комплексу повинна розглядатися в двох аспектах. По-перше, інтенсифікація машинобудівного виробництва всередині машинобудівного комплексу району, тобто випуск передової техніки з мінімальними витратами живої праці, і, по-друге, інтенсифікація в галузях народного господарства, що ґрунтується на базі впровадження новітніх машин, устаткування, приладів і пристроїв, які випускаються машинобудівниками. Ці напрямки інтенсифікації тісно взаємопов`язані і не можуть відбуватися у відриві один від іншого. Первинним, природно, є виробництво машин і устаткування в машинобудівному комплексі, і від того, як машинобудування справляється з поставленими задачами, залежить ефективність роботи інших галузей народногосподарського комплексу в цілому.

Темпи впровадження досягнень науково-технічного прогресу значною мірою залежать від положення справ всередині машинобудівного комплексу, від того, як швидко машинобудівники зможуть перейти на випуск техніки нових поколінь і оснастити ними різні галузі народного господарства.

Які ж головні напрямки інтенсифікації усередині машинобудівного комплексу району? Це, насамперед, відновлення виробничого апарата машинобудівних підприємств. У процесах його відновлення надзвичайно важливо визначити задачі поточного дня і перспективи, пустити в хід усі важелі і стимули та змусити їх працювати на кінцевий результат. Задачею поточного дня є активізація людського фактора і на цій основі максимально можливе використання створеного потенціалу. Дійсно, використовувані в машинобудівному комплексі людські й основні промислово-виробничі ресурси при їхньому раціональному використанні, по оцінках спеціалістів, дозволяють одержувати в 1,5-1,7 рази більше продукції. Іншими словами, навівши порядок у власному будинку, званому машинобудівним комплексом, вже зараз практично без додаткових витрат, за рахунок організаційних факторів можна отримати значні об'єми додаткової продукції, необхідної народному господарству.

Не менш важливим є перехід машинобудування на наступний, більш високий щабель автоматизації виробництва на базі використання роботизованих виробництв. Розширення потреб різних галузей народного господарства і комплексів взаємозалежних виробництв по номенклатурі, якості, продуктивності і надійності техніки та постійна заміна існуючих технологічних процесів більш сучасними змушують машинобудівників відмовлятися від традиційних методів конструювання й організації виробництва машин та устаткування. Світова практика показує, що найбільше ефективними тут є перехід до автоматизованого проектування і виготовлення машин і пристроїв із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки й зрощування процесів проектування і виготовлення сучасних машин у єдиний ланцюжок. Такий підхід у декілька разів прискорює проектування і виробництво машин і робить досягнення наукової і конструкторської думки реальними вже сьогодні, а не у віддаленому майбутньому.

Пріоритетними на першому етапі реконструкції машинобудівного комплексу будуть галузі: верстатобудування, приладобудування, електроніка й електротехніка, у котрих надзвичайно важливо домогтися зміни існуючого положення справ. У першу чергу саме тому, що вони служать базою для створення реальних передумов переозброєння виробничого апарата самого машинобудування новими технікою і технологіями.

Дуже важливо перерозподілити сили і ресурси другого ешелону машинобудівників, що зайняті підтримкою техніки в робочому стані. Тут також приховані величезні матеріальні і трудові резерви.

Прискорене відновлення виробничого апарата в машинобудуванні, а потім і омолодження парку устаткування в інших галузях народного господарства дозволять скоротити чисельність ремонтників і устаткування, на якому робляться запасні частини і відновлюються деталі, у 2-3 разу в порівнянні з нині існуючою, а це також обіцяє багатомільйонну економію.

Природно, ці проблеми не можуть бути вирішені при нинішньому рівні технічної оснащеності машинобудування. Тому ключовою проблемою переорієнтування останнього на інтенсивний шлях розвитку є прискорення науково-технічного прогресу в машинобудівному комплексі, що включає в себе широкомасштабне впровадження нових машин і устаткування, ефективних технологічних процесів, використання прогресивних конструкційних матеріалів. Важливий резерв прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в машинобудівний комплекс - удосконалення організаційної структури останнього, що повинно здійснюватися одночасно з подальшим поглибленням спеціалізації і розвитком кооперації у виробництві машин і устаткування.

На сьогодні виробничі потужності в машинобудівному комплексі району використовуються в середньому на 30-40%. Кожне друге підприємство суттєво зменшило випуск основних видів продукції. Через відсутність оборотних коштів, проблем із взаємозаліками, високих цін на продукцію, що випускається, та інші проблеми, труднощі із збутом продукції мають 80% машинобудівних підприємств регіону.

Морально застарілими є практично 100% основних фондів машинобудівних підприємств регіону, фізично застарілими - до 65% основних фондів. Лише близько 1% від загального об`єму продукції машинобудівного комплексу регіону відповідає вимогам світового ринку.

Без перебудови всієї матеріально-конструкторської основи з широким використанням сучасних конструктивних матеріалів (і досягненням на цій основі скорочення споживання металу) обійтись неможливо.

Настав час впритул зайнятись проблемою формування базових машинобудівних виробництв. Мова йде про створення комплексу виробництв, що обслуговуватимуть саме машинобудування (виробництво заготовок, нормалей, оснастки, інструменту тощо). Це так зване "машинобудування для машинобудування" - заготовчі, обслуговуючі та допоміжні підприємства, що спеціалізуються на комплексному випуску деталей і вузлів міжгалузевого призначення.

Враховуючи особливості розвитку машинобудування в Одеській області, найбільш оптимальним був би розвиток на якісно новій технологічній основі верстатобудування і електронної промисловості, в Миколаївській області - суднобудування, судноремонту, в Херсонській області - приладобудування, електромашинобудування, виготовлення медичного обладнання, в Криму - збільшення питомої ваги підприємств з виробництва машинобудівної продукції для харчової та легкої промисловості.

Вирішенню цих проблем в немалій мірі сприяло б формування регіонального ринку виробництва і збуту конкурентоздатної продукції та послуг, на яких спеціалізуються окремі області українського Причорномор`я.

В самому катастрофічному стані з машинобудівних галузей району опинилось верстатобудування. Відсутність сировини та палива, безперервні відключення електроенергії, зміни на цілому ряді виробництв технології і технологічних процесів призвели до того, що в окремі місяці падіння обсягів виробництва сягали 20%. В Одесі, наприклад, з 14 верстатобудівних підприємств жодне не працює на повну потужність, хоча меш, ніж 10 років тому виготовлені тут верстати впливали на розвиток індустрії всього Радянського Союзу.

Вже упродовж 5 років верстатобудівні підприємства всього регіону не закуповують нового обладнання, не поновлюється парк верстатів - при тому, що кожного року на всіх підприємствах необхідно поновлювати щонайменше 30% парку верстатів. По самим скромним оцінкам, відставання в технічному переоснащенні верстатобудування регіону порівняно з розвиненими державами складає не менше 25-30 років.

Машинобудівний комплекс регіону в цілому і верстатобудування особливо втрачають найцінніше, що вони мають - кадровий потенціал, що формувався десятиріччями. З одного боку, звільняються висококваліфіковані спеціалісти - вони звикли до високої оплати праці, але її сьогодні фактично "з`їдають" високі податки. З іншого боку, почався загальний відтік робочої сили з машинобудівних підприємств, причому цей процес абсолютно неконтрольований з боку держави.

В самі важкі кризові періоди свого розвитку всі країни контролювали співвідношення падіння об`ємів виробництва, змін в зарплаті і в цінах на основні споживчі товари, що дозволило зберегти кадровий потенціал в галузях матеріального виробництва. В Україні ж падіння обсягів виробництва в машинобудівному комплексі регіону склало приблизно 70%, реальна зарплата зменшилась принаймні в 10-12 разів, ціни на продукти харчування значно зросли. Тому зараз близько 80% робітників машинобудівних підприємств регіону опинилися за межею бідності.

Необхідно визнати, що однією з причин, які призвели до такої ситуації в вітчизняному машинобудуванні, було те, що його намагалися зробити автономним, незалежним від колишніх кооперативних зв`язків, які складалися роками. Називалася цифра у 70-75% - таким нібито має бути рівень автономності вітчизняного виробництва для того, щоб почався його підйом. Але зараз абсолютно зрозуміло, що без відродження традиційних господарських зв`язків обійтись неможливо. Тим більше, що основними посередниками між підприємствами стали комерційні структури, чиї послуги коштують недешево, до того ж посередники обирають лише ті види діяльності, що швидко приносять прибуток. Це боляче вдарило по підприємствам із складною комплектизацією продукції, тобто саме по підприємствах машинобудівного комплексу.

Щодо кризи неплатежів, якою охоплена переважна більшість машинобудівних підприємств не тільки Південного економічного району, але й усієї країни, то є такий засіб її подолання, як індексація коштів підприємств, що знаходяться на рахунках банків із використанням фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів.

Вкрай болюче питання - доля суднобудівного комплексу регіону і України в цілому. Потрібно пам`ятати, що вітчизняне суднобудування - це 8 заводів, близько 30 науково-дослідних інститутів, десятки підприємств-суміжників по всій країні.

Хоча спад виробництва в суднобудуванні не такий великий порівняно із іншими галузями - в 1996 році називалась цифра в 10% - досягнуто це лише завдяки ініціативі самих корабелів. Роль держави в розвитку цієї надзвичайно важливої і перспективної галузі практично зведена до нуля. Варто підкреслити, що стратегічні можливості нашого суднобудування немалі. Окрім танкерів, рефрижераторів, багатотоннажних грузових суден, наші корабели можуть будувати швидкохідні катера та круїзні яхти, мало- та середньотонажні судна для обслуговування зовнішньоекономічних зв`язків із країнами-сусідами, судна типу ріка-море, судна, спеціально обладнані для освоєння причорноморського шельфу тощо.

Протягом останніх років, наприклад, виробництво тільки металорізальних верстатів щороку скорочувалося в середньому на 40%. Падіння виробництва зумовлюється не тільки загальноекономічною кризою, але й зміною сучасної кон`юнктури ринку устаткування. Це формує такі тенденції, що потребують урахування виробниками:

- скорочення попиту на кваліфіковане наукомістке устаткування;

- стабілізацію, а останнім часом і збільшення попиту на універсальне неавтоматизоване устаткування з ручним управлінням;

- розширення попиту на легке багатофункціональне устаткування для малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності;