Підприємство, як об’єкт державного регулювання. Підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності

№	Найменування показника, тис.грн.	2010рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
1.	Прибуток (П), тис.грн.	7 750,1	8 220,3	11 600,3	16 702,5
2.	Амортизаційні відрахування (А), тис.грн.	4 037,5	4 080,1	5 103,8	7 980,9
3.	Позикові кошти (К), тис.грн.	7 217,5	6 280,4	4 088,9	3 150,5
4.	Кредиторська заборгованість (З), тис.грн.	29 136,0	22 526,0	19 678,0	14 920,4
5.	Коефіцієнт самофінансування (Кс)	0,33	0,43	0,70	1,4

Однак суб'єкт, що господарює, не завжди може цілком забезпечити себе власними фінансовими ресурсами і тому широко використовує позикові та залучені кошти, як елемент, що доповнює самофінансування. В нашому випадку для ТОВ "Фішер - Мукачево" рівень самофінансування за 2010-2011роки з кожним роком зростає, що свідчить про збільшення власних коштів підприємства, тобто про позитивну тенденцію. Згідно прогнозу, який був проведений за методом найменших квадратів, коефіцієнт самофінансування повинен зростати і у 2012 році досягти свого максимального значення, що для підприємства було б дуже позитивною тенденцією.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.2. Динаміка коефіцієнта самофінансування СП УА ТОВ "Фішер - Мукачево" за 2010- 2013 роки

Принцип валютної самооплатності полягає в перевищенні надходжень валюти над його витратами. Дотримання цього принципу означає, що суб'єкт, що хазяює, не "проїдає" свій валютний фонд, а постійно накопичує його.

Наступне джерело по розглянутій проблемі це підручник за редакцією Е. С. Стояновій "Фінансовий менеджмент: теорія і практика". Даний автор приділяє особливу увагу специфічним методам аналізу: це розрахунки ефекту фінансового важеля й операційного важеля, а також розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Найважливішими коефіцієнтами звітності, що використовуються у фінансовому керуванні по Е. С. Стояновій, є: - коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, термінової ліквідності і чистий оборотний капітал);

- коефіцієнти ділової чи активності ефективності використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність матеріально - виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

- коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

- коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів);

- коефіцієнти ринкової активності (прибуток на одну акцію, балансова вартість однієї акції, співвідношення ринкової ціни акції і її балансової вартості, прибутковість акції і частка виплачених дивідендів).

Важливим інструментом фінансового менеджменту є не тільки аналіз рівня і Динаміки основних коефіцієнтів у порівнянні з визначеною базою, вважає автор, але і визначення оптимальних пропорцій між ними з метою розробки найбільш конкурентоздатної фінансової стратегії.

Як відомо, фінансовий ліверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, який впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного Капіталу. Тобто фінансовий ліверидж уявляє собою об'єктивний фактор, який виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Тобто для того, щоб підвищити рентабельність власних засобів, підприємство повинне регулювати співвідношення власних і позикових засобів.

Ключовими елементами операційного аналізу служать: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності.

Дія операційного важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку. У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення валової маржі (результату від реалізації після відшкодування перемінних витрат) до прибутку.

Застосування матричних балансів для оцінки фінансового стану.

У статті М.И. Литвина, розглядаються деякі можливості застосування матричних методів оцінки й аналізу фінансових показників, пов'язаних з діючою формою бухгалтерського балансу.

Як відомо, матрична модель являє собою прямокутну таблицю, елементи якої відбивають взаємозв'язок об'єктів. Вона дуже зручна для фінансового аналізу, оскільки простій і наочна форма сполучення різнорідних, але взаємозалежних економічних явищ.

Бухгалтерський баланс підприємства можна представити як матрицю, де по горизонталі розташовані статті активу (майно), а по вертикалі -- статті пасиву (джерела засобів). Розмірність матриці бухгалтерського балансу може відповідати кількості статей по активу і пасиву балансу 42x35, але для практичних цілей цілком Достатньо розмірності 10x10 за скороченою формою балансу.

У матриці балансу необхідно виділити чотири квадранти за наступною схемою :

Матричні баланси підприємства складаються за єдиною методикою. Перші два баланси носять статичний характер і показують стан засобів підприємства на початок і кінець періоду. Третій баланс відбиває динаміку зміна засобів підприємства за рік (найбільш придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків).

Актив	Пасив
Необоротні активи	Власний капітал
Оборотні активи	Зобов'язання

Рис. 5.3. Матриця бухгалтерського балансу

Правила складання матричної моделі для перших трьох балансів не складні.

Вибирається розмір матриці, статті активу відбиваються по горизонталі матриці, статті пасиву - по вертикалі.

Заповнюється балансовий рядок і графа матриці в точній відповідності з даними бухгалтерського балансу.

Послідовно, починаючи з першого рядка активу балансу, підбираються джерела засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства (див. табл. 5.3.). Перевіряються всі балансові підсумки по горизонталі і вертикалі матриці, (таблиця 5.4.).

Найбільш відповідальним є третій етап складання матриці - підбір джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Тут варто виходити з кола фінансових прав І повноважень наданих підприємству, економічної природи оборотних і оборотних, власних і позикових засобів, господарської доцільності.

Для ТОВ "Фішер - Мукачево" можна запропонувати наступний варіант підбору коштів (таблиця 5.3.). Підбір джерел засобів проводиться в названій послідовності й у межах залишку засобів.

Матричні баланси істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу. З їхньою допомогою можна: визначити зв'язок статей активу (майна підприємства) і статей пасиву балансу (джерела засобів); розрахувати структуру і визначити якість активів по балансу підприємства і достатність джерел їхнього фінансування; розрахувати весь набір показників і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості, платоспроможності, використання ресурсів підприємства; об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, з'ясувати причини його зміни за звітний період; установити параметри, що характеризують наближення підприємства до порогу неплатоспроможності (банкрутства).

Таблиця 5.3.

Пропонована послідовність підбору джерел фінансування для ТОВ "Фішер - Мукачево"

Статті активу балансу	Джерела засобів (статті пасиву)
Необоротні активи
1. Основні засоби і нематеріальні активи	Статутний капітал. Довгострокові кредити і позики. Фонди нагромадження і нерозподілений прибуток.
2. Капітальні вкладення.	Довгострокові кредити. Статутний капітал. Фонди нагромадження і нерозподілений прибуток.
3. Довгострокові фінансові вкладення.	Статутний капітал. Фонди нагромадження і нерозподілений прибуток.
Оборотні активи
1. Запаси	Статутний капітал (залишок). Резервний капітал. Фонди нагромадження і нерозподілений прибуток (залишок). Короткострокові кредити і позики. Кредитори. Фонди споживання і резерви.
2. Дебітори.	Кредитори. Короткострокові кредити і позики.
3. Грошові кошти.	Резервний капітал. Фонди нагромадження і нерозподілений прибуток. Кредити і позики. Фонди споживання і резерви.

Баланс грошових надходжень і витрат підприємства узгоджує бухгалтерський баланс з фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, що течуть оборотами коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне представлення про склад і структуру грошових доходів і витрат, факторах, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках.

Таблиця 5.4.

Пропонований розрахунок матричного балансу ТОВ "Фішер - Мукачево" за 2011 рік., тис.грн.

Пасив	Статутний капітал	Нерозподілений прибуток	Разом власний капітал	Довгострокові зобов'язання	Короткострокова заборгованість	Інші поточні зобов'язання	Всього поточних зобов'язань	БАЛАНС
Актив
Нематеріальні активи і незавершене будівництво	111,1		111,1					111,1
Інші фінансові інвестиції		2 835,1	2 835,1					2 835,1
Основні засоби	12 045,6	2 170,7	14 216,3	7 217,5	9 831,3	2 800,4	9 796,6	34 065,5
Разом необоротні активи	12 156,7	5 005,8	17 162,5	7 217,5	9 831,3	2800,4	9 796,6	37011,7
Запаси (виробничі запаси і товари)		9 166,9	9 166,9					9166,9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.		11 928,1	11 928,1		10707,8		10707,8	22635,9
Дебіторська заборгованість за розрах.					5784,7		5784,7	5784,7
Інша поточна дебіторська заборгованість					11,8		11,8	11,8
Грошові кошти та їх еквіваленти		3 780,3	3 780,3					3780,3
Разом оборотні активи		24 875,3	24 875,3					24875,3
БАЛАНС	12 156,7	29 881,1	42 037,8	7 217,5	26335,6	2800,4	29136	78391,3

5.2 Методика оцінки ефективності запропонованих заходів удосконалення діяльності ТОВ "Фішер - Мукачево"

З метою покращання фінансового стану підприємства чи вибору кредиту як одного із джерел фінансування заходу можна орієнтуватися на фондовий ринок. У цьому разі об'єктом розроблення організаційного заходу в магістерській роботі може бути запропоновано закритий фінансовий проект для покращання структури капіталу ТОВ "Фішер - Мукачево". Нижче наведено основні поняття, особливості і принципи оцінки ефективності фінансових проектів.

Фінансовий проект - це окремій і особливий випадок інвестиційного проекту, метою якого є досягнення суто фінансових результатів. Це проект, спрямованій на передачу коштів на умовах, які складаються на фінансовому ринку, без орієнтації на пільгове кредитування, зумовлене неринковими чинниками. Тому у фінансовому проекті необхідно враховувати ринкову конкурентну взаємодію сторін та оцінювати позиції кожної з них [17, с.79].

Учасники будь-якого фінансового проекту:

1) особи, які надають кошти (кредитор, позикодавець);

2) особи, які позичають кошті (дебітор, позичальник).

Основний зміст фінансового проекту - схема потоку платежів, які спрямовуються від кредитора до дебітора і назад на певних умовах. Потоки платежів здійснюються, в основному, у відсотковій чи дисконтній формі.

Розробляє проект дебітор (ТОВ "Фішер - Мукачево"), який зацікавлений у найбільш вигідному для себе способі одержання кредиту і разом з тим - у найбільшій привабливості проекту для можливих кредиторів. Привабливість проекту визначається не тільки його вигідністю, але й надійністю виконання умов. У зв'язку з цим у фінансовому проекті присутня і третя сторона - гарант виконання умов, який компенсує втрати дебітора при невиконанні передбачених фінансовим проектом умов. Підсумком розробки фінансового проекту юридичний документ - угода між учасниками проекту. Гарантом виконання умов такої угоди виступає держава в особі правоохоронних органів.

Особливості закритого і відкритого фінансового проекту полягають ось у чому. Закритий фінансовий проект орієнтований на заздалегідь визначене коло учасників, з якими укладають двосторонні чи багатосторонні угоди. Закритий характер має фінансовий проект залучення засобів.

Відкритий фінансовий проект орієнтований на залучення довільної кількості учасників, згодних із запропонованими умовами розміщення коштів. Відповідно до цього відкритий фінансовий проект включає витрати на залучення інформаційних структур, які поширюють відомості про умови проекту і операційні витрати (комісійні тощо). Основний тип відкритих фінансових проектів - емісія цінних паперів - акцій, облігацій, ощадних і інвестиційних сертифікатів. Такі цінні папери як ф'ючерси, опціони тощо здебільшого служать спекулятивним, а не інвестиційним цілям, і є одночасно важливим інструментом механізму страхування угод (хеджування) на біржовому ринку.

Розробимо фінансовий проект залучення коштів (закритий проект) для ТОВ "Фішер - Мукачево", виходячи з його потреби в коштах на певний період часу (розрахунковий період - 2 роки). При визначенні обсягів залучених для кредиту коштів варто враховувати не тільки необхідну суму кредиту, але й відсоткові ставки залучення коштів, а також час, на які вони залучаються. Відсоткові ставки, у свою чергу, залежать від тривалості періоду надання кредиту і від самої суми кредиту.

Сума, яка підлягає поверненню ТОВ "Фішер - Мукачево", отже, й спосіб оцінки проекту, залежить від схеми кредитування.

Якщо передбачити одержання одноразового кредиту в сумі, яка надає можливість покрити усі потреби ТОВ "Фішер - Мукачево" в розрахунковому періоді і повернення запозиченої суми наприкінці періоду разом із відсотковим нарахуваннями, то обсяг суми, що повертається, (Вт) можна визначити за формулою:

Вт=(1+е)т*Рп, (5.2)

де е - відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

Т - час від одержання кредиту до його повернення, роки;

Рп - сума необхідних коштів до кінця п-го інтервалу, грн.

Вт = (1 + 0,2)* 100 000 = 144 000 грн.

Обсяг суми, що повертається, менший, якщо передбачено одержання кредиту частинами, що забезпечують покриття витрат поступово :

, (5.3)

де Тп - час, від кінця п-го інтервалу до моменту повернення.

Сума повернення кредиту залежить не тільки від схеми кредитування , але й від схеми повернення. Крім зазначеного раніше варіанта повернення наприкінці періоду, практикується часткове сплачення боргу до моменту закінчення терміну угоди, так звана амортизація платежів. Використовують схеми повної чи часткової амортизації рівними частками (виплата кредитору постійної ренти).

При повній амортизації дебітор виплачує регулярно (N разів) таку суму В, що поточна вартість (Р) платежів зберігається із сумою кредиту :

, (5.4)

Звідки

, (5.5)

Або

, (5.6)

де

(5.7)

а Вт визначається за наведеними раніше (5.4) чи (5.5)

= грн.

При частковій амортизації СП "Фішер - Мукачево" виплачує борг у вигляді ренти, що покриває частину суми Вт, а залишок виплачує наприкінці терміну разом з останньою рентною платою.

На нашу думку, найбільш гнучка і найбільш вигідна для підприємства є схема, при якій кредит надається частками, які покривають поточні потреби, і ці частки повертаються кредитору у встановлений термін разом з відсотками, накопиченими з моменту надання.

Якщо передбачити одержання кредиту на початок п-го інтервалу в сумі Рп, яка дорівнює витратам на цей інтервал, а здійснення платежу через час фп , п + фп <Т, тоді розрахунок потоку платежів необхідно виконувати за формулою :

, (5.8)

Де

t = фn ……., Т…

В усіх розглянутих варіантах ставки відсотка е може бути різними, залежати як від тривалості, так і від кредитованих сум.

При розробці фінансового проекту необхідно спочатку зробити огляд кредитного ринку для встановлення рівня ставки у різних кредиторів, а потім здійснити розрахунки потоків платежів за різними схемами кредитування і повернення сум.

Кожний із зазначених варіантів забезпечує покриття тих самих витрат дебітора, тому вибір кращого (для дебітора) варіанта кредиту (закритого фінансового проекту) може бути зроблений за найменшою поточною величиною (PV) потоку платежів.

Під PV потоку платежів мається на увазі сума, яку слід було б внести на депозит для того, щоб вона покривала усі платежі :

, (5.9 - 5.10)

тобто

(5.11)

Оцінка ефективності проекту з позиції кредитора виконується шляхом порівняння ефективності альтернативних варіантів інвестицій. Для порівняння оцінки прибутковості потоку платежів, що передбачається в проекті, необхідно використовувати традиційні показники ефективності інвестицій: МРУ, ПСК та інші.

Особливий вплив на вибір фінансового проекту кредитором чинять показники інвестиційного ризику, що включають кредитний, відсотковий і валютний ризики.

З метою захисту від кредитного ризику передбачається один із варіантів:

а) застава майна дебітора,

б) повний (частковий) поділ ризику зі страховиками інвестиції чи гарантом;

в) диверсифікованість кредитного портфеля (розподіл інвестицій між багатьма позичальниками для зменшення залежності загального відсотки від імовірності неповернення окремим дебіторам).



Висновки до розділу 5

Прийнявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації щодо покращення й оздоровлення підприємства:

1. необхідно збільшувати частку власного оборотного капіталу у вартості майна і домагатися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу були вище темпів росту позикового капіталу;

2. вжити заходів по зниженню кредиторської заборгованості;

3. варто збільшити обсяг інвестицій в основний капітал і його частку в загальному майні організації;

4. необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства; особливо звернути увагу на збільшення найбільш ліквідних активів;

5. вжити заходів по збільшенню власних джерел засобів і скороченню позикових пасивів для покращення фінансової самостійності організації.



Висновки

Провівши дослідження щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності СП УА ТОВ "Фішер - Мукачево" за період 2010-2011 років можна зробити такі висновки стосовно його фінансового стану та перспектив розвитку:

1. Протягом аналізованого періоду СП УА ТОВ "Фішер - Мукачево" дотримувалося всіх нормативів встановлених для нього згідно законодавства

2. Відбулися позитивні зрушення в структурі балансу. Загальна величина валюти балансу за два роки збільшилася на 13 205,3 тис. грн. (за 2010 р. збільшилась на 2 403,4 тис. грн. і на 10 801,9 тис. грн. збільшилась за 2011 рік). Це свідчить про стійкий фінансово-майновий стан підприємства. На протязі аналізованого періоду спостерігається як зростання так і спад за багатьма статтями активу і пасиву балансу. Зокрема, дані свідчать про зростання частки доходних активів в валюті балансу, зменшення частки недоходних активів та оптимізацію підприємством частки високоліквідних активів у загальних активах у 2011 році. Загалом структура активів значно покращилася у 2011 році порівняно з 2010 роком, що говорить про покращення використання активів.

3. Частка зобов'язань зросла, що свідчить про збільшення кредиторської заборгованості підприємства та про менш ефективний оборот коштів між його структурними підрозділами. Так, кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги у 2011 порівняно з 2010 роком зросла на 3 719,5 тис. грн., тобто 21,1%. Проте загалом вона зменшилась на 2 325,3 тис. грн. , що складає зменшення на 4,5%. Позитивним є той факт, що у структурі пасиву балансу частка цього Показника за два роки зменшилася на 9,05 %. Та водночас відбулося збільшення поточних зобов'язань за розрахунками та інших поточних зобов'язань. Абсолютне відхилення по першій статті за два роки склало 1525,3 тис.грн. або 40,7% в сторону збільшення. Питома вага в структурі пасивів поточних зобов'язань за розрахунками також збільшилась : з 5,38% в 2009 році до 6,42% в 2011 році. Щодо інших поточних зобов'язань, то на протязі аналізованого періоду також спостерігається значне збільшення по цій статті : з 4,0 тис.грн. в 2009 році до 2 800,4 тис.грн. в 2011 році, і в загальному за два роки збільшення на 2 796,4 тис.грн (41590,4 %). Відповідно питома вага в структурі пасивів змінилася в сторону збільшення (3,56% за два роки).

4. В загальній структурі пасивів протягом аналізованого періоду відбувалося поступове скорочення капіталу підприємства. Дана тенденція зумовлена активною діяльністю по залученню коштів і відповідно стрімким ростом зобов'язань. Однак для подальшого розширення діяльності підприємства слід провести пошук шляхів збільшення власного капіталу.

5. Позиковий капітал підприємства дещо перевищує власний. Так, питома вага статутного капіталу склала 15,41% на кінець аналізованого періоду, що є досить непоганим показником для підприємства.

6. Негативним чинником можна назвати збільшення довгострокових фінансових інвестицій, що свідчить про те, що від основної господарської діяльності вилучаються кошти. На даному підприємстві спостерігається значне щорічне збільшення інвестицій (2 452,1 тис.грн. у 2010 році порівняно з 2009 роком і 244,9 тис.грн. у 2011 році порівняно з 2010 роком, і в загальному 2 697 тис.грн. за два роки) і в підсумку їх частка за два роки становила 3,43%, що може внести значні негативні зміни у фінансову стійкість підприємства.

У ході роботи було виявлене наступне:

досить тяжка структура активів, тобто на підприємстві є значні накладні витрати та висока чутливість до зміни виручки;

пасивна частина балансу характеризується незначним перевищенням позикових засобів над власними;

зростання дебіторської заборгованості, зумовлене тим, що підприємство розширює свою діяльність.

Далі в ході дослідження проводився аналіз ліквідності балансу. Для цього було виконане наступне:

зроблене угруповання активів по ступені їх ліквідності і пасивів по термінах їх погашення;

виконаний аналіз результатів порівняння цих значень і виявлена недостатня ліквідність балансу організації, особливо в частині найбільш термінових зобов'язань;

за результатами розрахунку поточної ліквідності зроблений висновок про платоспроможність організації в короткостроковому періоді.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність на дату складання балансу. Він показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань. Критичне значення - К ?0,2 [29;30]. Ка 2009р = 1,2; Ка 2010р = 1,0; Ка 2011р = 0,9.

Розраховані фінансові коефіцієнти ліквідності знаходяться в межах нормованих значень, що говорить про фінансову стабільність організації.

У процесі роботи проведена оцінка фінансової стійкості підприємства. Було відзначено, що:

1. залежність підприємства від довгострокових зобов'язань постійно знижується, на протязі аналізованого періоду;

2. показники ділової активності змінилися;

3. показник оборотності матеріальних запасів збільшився;

4. підприємство повністю забезпечене власними обіговими коштами.

Велика частина прибутку йде на комерційні витрати, потрібно скоротити ці витрати і спрямувати ці кошти в оборот. Можна спрямувати ці кошти на погашення заборгованості і збільшення оборотного капіталу.

Проаналізувавши фінансовий стан ТОВ "Фішер - Мукачево" можна сказати, що найтяжчим періодом для підприємства були перші 4 квартали. Та починаючи з 5 кварталу фінансовий стан на підприємстві почав покращуватися і зараз знаходиться на стабільному прибутковому рівні.

Дані аналізу показують, що для підвищення фінансової стійкості і ліквідності повинні бути прийняті визначені заходи. Для цього необхідно домогтися збільшення питомої ваги основних джерел формування запасів і витрат у складі загальної величини джерел засобів. Цього можна досягти двома шляхами :

Ш збільшення розміру власних джерел засобів - здійснюється за рахунок збільшення розміру статутного фонду, а також за рахунок прибутку ;

Ш збільшення розміру джерел позикових засобів - досягається шляхом залучення довгострокових і короткострокових банківських кредитів. З огляду на теперішню економічну ситуацію на підприємстві , воно може сподіватись на одержання як довгострокових так і короткострокових банківських кредитів.

Найбільш прийнятним для здійснення є другий варіант, тому що одержання позикових засобів дозволить знизити рівень кредиторської заборгованості і тим самим підвищити ліквідність підприємства. З огляду на теперішній стан основних фондів підприємства , вони можуть бути використані як застава за кредитом.

Така політика підприємства створює стимули до негайної оплати відвантаженої продукції, що прискорює повернення оборотних коштів, дозволяє знизити середній термін обороту кредиторської заборгованості і тим самим зменшити її середній розмір.

Варто вжити заходів по наступних напрямках:

- зниження в складі джерел засобів питомої ваги кредиторської заборгованості;

- скорочення середнього терміну обороту дебіторської заборгованості;

- залучення позикових засобів.

Прийнявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації щодо покращення й оздоровлення підприємства:

1. необхідно збільшувати частку власного оборотного капіталу у вартості майна і домагатися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу були вище темпів росту позикового капіталу;

2. вжити заходів по зниженню кредиторської заборгованості;

3. варто збільшити обсяг інвестицій в основний капітал і його частку в загальному майні організації;

4. необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства; особливо звернути увагу на збільшення найбільш ліквідних активів;

5. вжити заходів по збільшенню власних джерел засобів і скороченню позикових пасивів для покращення фінансової самостійності організації.

Размещено на Allbest.ru