Підприємство, як об’єкт державного регулювання. Підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності

Під час роботи на комп'ютері людина піддається впливові ряду шкідливих і небезпечних факторів, що пов'язано з небезпекою одержання травм і професійних захворювань.

Максимально зменшити кількість шкідливих впливів на людину при високій продуктивності праці, створити комфортні умови для роботи людей - ось одна з головних задач охорони праці.

Умови праці користувачів ЕОМ повинні відповідати закону про охорону праці, який визначає основні положення, спрямовані на реалізацію прав громадян, охорону їхнього життя і здоров'я в процесі їхньої трудової діяльності, регулює відносини між власником підприємства і робітником з питань безпеки гігієни праці, установлює єдиний порядок організації праці на Україні.

Приміщення економічного відділу розташовано на другому поверсі трьохповерхового будинку. У приміщенні розташовано 3 робочих місць з комп'ютерами. Відповідно до норм ДНАОП 0.00-1.31-99 площа, що відводиться для робочого місця з комп'ютером повинна бути не менше 6 м2, об'єм не менше 20 м3. Розміри даного приміщень складають: довжина - 7 м, ширина - 3,7 м, висота - 3,2 м, тобто загальна фактична площа складає 25,9 м2. Необхідна площа на 3 робочих місця із установленими ПК складає 18 м2, що не перевищує фактичну. Обсяг кабінету на одного працюючого складає 82,88.м3, отже відповідає нормі (ДНАОП 0.00-1.31-99) -не менше 20 м3.

По категорії вибухо - і пожежонебезпеки, згідно дане приміщення відноситься до категорії В - пожежонебезпечне, тому що присутні тверді матеріали, що горять, такі як дерев'яні столи, папір і інше. Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будинку, ступінь вогнестійкості будівлі II.Згідно з ДНАОП 0.00-1.31-99 ЕОМ повинні розташовуватись в будівлі не менше ніж II ступню вогнестійкості.

По ступені небезпеки поразки людей електричним струмом відділ, згідно, класифікується як приміщення з підвищеною небезпекою, тому що не виключена можливість одночасного дотику людини до маючих з'єднання з землею конструкціям будинку, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування, що можуть виявити під напругою - з іншого.

При роботі з ПК людина може піддатися впливу шкідливих та небезпечних факторів. Під шкідливими виробничими факторами розуміють фактори, тривалий вплив яких викликає розвиток професійних захворювань. Небезпечні виробничі фактори - вплив яких на працюючого викликає травму, тобто пошкодження організму. Шкідливі і небезпечні чинники, з якими стикається економіст при роботі з ПК, приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Перелік шкідливих та небезпечних виробничих факторів

Найменування факторів	Можливі джерела їх виникнення	Характер дії
Небезпека ураження електричним струмом	Мережа живлення	Небезпечний
Пожежонебезпечність приміщень	Наявність матеріалів, що згорають і джерел запалення (електроапаратура)	Небезпечний та шкідливий
Електромагнітне випромінювання в тому числі і рентгенівське	ЕПТ (Дисплей є джерелом рентгенівського, радіочастотного, ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання, та випромінювання звукового діапазону)	Шкідливий
Статична електрика	ЕПТ монітору і діелектрична поверхня екрана	Шкідливий
Іонізація повітря	Статична електрика і рентгенівське випромінювання	Шкідливий
Підвищений рівень шуму	Шум створюється перетворювачем напруги ЕОМ, її технічною периферією, а також людьми, що працюють в аудиторії	Шкідливий
Несприятлива освітленість	Недостатнє штучне і природне освітлення	Шкідливий
Незадовільні параметри мікроклімату	Незадовільний стан системи опалення і вентиляції	Шкідливий
Психофізіологічні напруження	Монотонність праці, перенапруженість зорових аналізаторів, розумова напруженість, незручність і статичність пози	Шкідливий

Проектування робочих місць, які обладнані моніторами, відноситься до числа найважливіших проблем ергономічного проектування в галузі обчислювальної техніки.

Робоче місце і взаємне розташування всіх його елементів повинно відповідати фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи.

Ергономічними аспектами проектування робочих місць з моніторами є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці(наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрана, документів, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, здатність регулювати робоче місце і його елементи.

Головними елементами робочого місця економіста є письмовий стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи. Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення програміста і оператора. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше розташоване в зоні легкої досяжності робочого простору.

Моторне поле - простір робочого місця, у якому можуть здійснюватися рухові дії людини.

Максимальна зона досяжності рук -- це частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними максимально витягнутими руками при русі їх у плечовому суглобі.

Розглянемо оптимальне розміщення предметів праці і документації в зонах досяжності рук:

— дисплей розміщується в зоні а (у центрі);

— клавіатура - у зоні г/д;

— системний блок розміщується в зоні б (ліворуч);

— принтер знаходиться в зоні а (праворуч).

Висота робочої поверхні рекомендується в межах 680 - 760 мм. Висота робочої поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути 650 мм. Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги повинна бути в межах 420 - 550 мм. Поверхню сидіння рекомендується робити м'якою. Передній край закругленим, а кут нахилу спинки робочого крісла - регульованим.

Повітря робочої зони.

Мікроклімат - метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на людину сполученнями температури, відносної вологості, швидкості руху повітря й теплового випромінювання.

Робота на персональному ПК не вимагає фізичної напруги, підняття і перенесення важких предметів, виконується сидячи. Енерговитрати не перевищують 120 кКал/год, отже ця робота може бути віднесена до категорії важкості - легка фізична.

Параметри мікроклімату обираються відповідно до вимог з урахуванням категорії робіт по енерговитратам для теплого й холодного періодів року. При роботі економіста на ПК повинні бути забезпечені оптимальні параметри мікроклімату, приведенні у таблиці 3.2.



Таблиця 3.2.

Оптимальні параметри мікроклімату для економічного відділу

Період року	Температура, °С	Відносна вологість	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
Теплий	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення вищевказаних оптимальних метеорологічних умов у помешканні передбачена система опалення (загальне парове) в холодному періоді, та вентиляція (загальна приточно-витяжна штучна) і кондиціювання в теплому, відповідно до СНиП 2.04.05-92.

Допустимий рівень іонізації повітря помешкання відповідно до СН 21.52-80 повинен складати 1500 - 3000 один./м3.

Освітлення.

Нормування освітлення здійснюється відповідно до ДБН В2.5.-28-2006.

Відділ забезпечений комбінованим освітленням. В темний час доби передбачається загальне і/або місцеве рівномірне штучне, а в світлий - бокове одностороннє природне освітлення два віконних прорізи.

Для розміру об'єкту розрізнення 0,3 - 0,5 мм (III розряд зорової роботи) світлового фону і середнього контрасту об'єкту розрізнення з фоном (підрозряд "г") нормоване значення коефіцієнта КПО енIII = 2%. Мінімальна освітленість Еmin=300 лк, підтримується за рахунок кількості та потужності електроламп.

Для визначення нормованого значення КПО при природному освітленні для умов міста Київ (IV-й світловий пояс) використовується формула:

eнIV = eнIII*m*c = 2*0,9*1 = 1,8

де eнIII - нормований розмір КПО для третього поясу світлового клімату,

eнIII = 2%;

с - коефіцієнт сонячного клімату, с = 1 (всі вікна виходять на схід);

m - коефіцієнт світлового клімату, m = 0,9.(для IV-го світлового поясу).

Шум та вібрація.

Одним з найбільш поширеніших чинників зовнішнього середовища, який несприятливо впливає на людину, є шум. Вплив шуму на організм людини залежить від рівня звукового тиску, частотних характеристик, тривалості дії, а також індивідуальних особливостей людини.

При тривалій дії шуму у оператора ЕОМ виявляються симптоми утомленості, нервового збудження, що сприяють погіршенню працездатності і допущенні помилок при роботі. Для уникнення шкідливої дії шуму на організм працюючого, необхідне дотримання нормованих параметрів, які не повинні перевищувати допустимих величин. При роботі на комп'ютері рівень шуму відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 не повинен перевищувати 50 дБА. Згідно ГОСТ 12.1.012-90 рівень віброшвидкості для категорії 3, тип "В", в умовах комфорту не повинен перевищувати 75 дБ.

Випромінювання.

Джерелами електромагнітного випромінювання (ЕВМ), у тому числі рентгенівського, є електронно-променеві трубки (ЕСТ). Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки будь-якій точці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/год. Захист користувачів ЕОМ від рентгенівського випромінювання забезпечуються за допомогою екранів із спеціального затемненого скла.

Психофізиологічний шкідливий фактор.

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

В більшості випадків праця співробітників адміністративної будівлі характеризується тривалою багатогодинною (8 годин і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях. В постійному сидячому положенні виникає втома (біль) від статистичного навантаження значної кількості м'язів шиї, плечей, рук та ніг, що приводить до погіршення кровообігу, виникає біль в області попереку. Внаслідок динамічного навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м'язах кистей рук, оніміння та уповільнена рухливість пальців, судоми м'язів кисті, ниючий біль в ділянці зап'ястя.

У результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати професійні захворювання: дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової систем. Ці захворювання увійшли до Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р., № 1662.

Трудова діяльність працівників як виробничої, так і невиробничої сфери належить до категорії робіт з високим рівнем нервово-психічного перевантаження, оскільки пов'язана з частим прийняттям відповідальних рішень в умовах дефіциту часу, безпосереднім контактом із людьми різних типів темпераменту тощо.

Джерелами можливої поразки електричним током для економіста можуть служити: комп'ютер, принтер та інша офісна техніка, що залучена до електричної мережі.

Персональна ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотири ядерної мережі змінного струму з глухо заземленою нейтраллю, напругою 380/220 В, частотою 50 Гц.

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

– конструктивні заходи (ПК відноситься до електроустановок до 1000 В закритого виконання, всі токоведучі частини знаходяться в кожухах. Ступінь захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинами усередині захисного корпуса і від улучення води усередину корпуса ІР-44, де перша "4"-захист тіл, розміром більш 1,0 мм, друга "4"-захист від бризгів води);

– в якості схемно-конструктивного заходу безпеки застосовується занулення - навмисне з'єднання металевих частин комп'ютера, що у випадку аварії можуть виявитися під напругою, з нейтраллю;

– експлуатаційні міри (необхідно дотримуватися правила техніки безпеки при роботі з високою напругою, а також наступної міри обережності не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі, технічне обслуговування і ремонт робити тільки при вимкнутому живленні).

Відповідно до ОНТП 24 - 86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" приміщення для експлуатації ПЕОМ відноситься до пожежонебезпечної категорії В.

Пожежна безпека у приміщенні здійснюється згідно вимог ГОСТ 12.1.004-85. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования, ДНАОП 0.01-1.01-95. Правила пожежної безпеки в Україні.

Найбільш ймовірною і основною причиною виникнення пожежі в приміщенні експлуатації ПЕОМ є займання електропроводки внаслідок короткого замикання та з інших причин. Тому система запобігання пожежі повинна передбачати наступні заходи:

- при відчутті запаху горілої ізоляції потрібно вимкнути все обладнання та повідомити відповідальну особу про імовірність короткого замикання;

- виконання правил пожежної безпеки при роботі з комп'ютером;

- періодичний контроль цілісності і надійності електроізоляції;

- експлуатація електрообладнання без перевантаження;

- наявність протипожежних інструкцій;

- навчання, атестація і переатестація персоналу з пожежної безпеки;

- наявність системи захисту від атмосферної електрики;

- заборона куріння в приміщенні.

Система пожежного захисту включає наступні заходи і засоби:

- застосування будівель із ступенем вогнестійкості не нижче ІІ,

- наявність пристроїв автоматичного вимкнення електроустаткування,

- оснащення системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими оповіщувачами,

- наявність первинних засобів пожежогасіння - 2 газових вогнегасника типу ВВ-5.

Організаційні заходами протипожежної профілактики: є вступний інструктаж під час вступу на роботу, навчання персоналу правилам пожежної безпеки; видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації, плану евакуації персоналу у випадку пожежі.

Названі фактори чинять певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питанням охорони праці. Управління охороною праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства.



Висновки до розділу 3

Згідно з Законом України "Про охорону праці" та наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 255 від 15.11 2004 р. "Про затвердження Типового положення про службу охорони праці" УАП ТОВ "Фіщер - Україна" створена служба охорони праці та встановлено види її діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-технічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Відповідно до цілей цього положення, служба охорони праці вирішує питання забезпечення:

- безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

- вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- професійного добору виконавців для визначення видів робіт.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директору. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони прані, що діють в межах підприємства.



Розділ 4. Правова частина

4.1 Правове поняття підприємства

Розкриває поняття підприємства частина 7, ст. 62 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, діє на основі статуту або модельного статуту та незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо, самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а також має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається Господарським кодексом та іншими законами.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

4.2 Порядок створення спільного підприємства

Порядок створення спільних підприємств (СП)- сукупність положень національного законодавства, що регламентують процес створення спільних підприємств. Відповідно до законодавства України спільне підприємство може бути створене: через придбання іноземним інвестором частки участі (паю, акцій) діючого підприємства без іноземної інвестиції; через придбання юридичною або фізичною особою України права участі в підприємстві зі 100% іноземною інвестицією.

Процес створення спільних підприємств на території України передбачає такі етапи: 1) розробка позицій українського партнера щодо створення спільного підприємства; 2) пошук і вибір іноземного партнера; 3) підготовка й підписання партнерами протоколу про наміри; 4) розробка техніко-економічного обґрунтування та його узгодження партнерами; 5) підготовка установчих документів на основі техніко-економічного обґрунтування; 6) реєстрація спільного підприємства. Пропозицію створення спільного підприємства на території України розробляє потенційний засновник.

З огляду на багатоплановість і складність питань, які необхідно вивчити при підготовці техніко-економічного обґрунтування, ініціатори створення спільного підприємства можуть консультуватися у державних органах і у спеціалізованих госпрозрахункових фірмах. Результатом проведеної роботи є пакет документів, підготовлений партнерами, який охоплює: установчий договір про створення спільного підприємства; статут спільного підприємства; техніко-економічне обґрунтування спільного підприємства.

Досвід розробки пропозицій створення СП засвідчує, що ця робота є обсяговою, потребує аналізу правових, економічних та інших питань з урахуванням конкретних умов. До підготовки пакета документів про створення СП залучають групу фахівців, організовану на базі українського партнера, яка складається з кваліфікованих експертів і обов'язково одного з майбутніх керівників СП. Розробивши основні вимоги, українська сторона веде пошук партнера. Якщо пропозиція створення СП виходить від іноземного партнера із зазначенням основних контурів майбутнього підприємства, група спеціалістів відповідного профілю аналізує її та уточнює позиції з іноземним партнером. Українське підприємство, що має намір створити СП, до пропозиції, зробленої можливим іноземним партнером, включає такі дані: рівень якості продукції, яку планують випускати, її порівняння зі світовими аналогами; технічні характеристики обладнання; наявність окремих споруд і вільних площ для внеску до статутного фонду; професійна підготовка і кваліфікація кадрів; забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями; місце розташування підприємства щодо постачальника сировини, напівфабрикатів.

Позиція українського партнера передбачає в обов'язковому порядку розв'язання проблеми валютного самозабезпечення СП. За законодавством потреби у валюті СП мають покривати за рахунок власних валютних ресурсів. Потреби і надходження в іноземній валюті мають бути збалансовані (рівні), що на практиці означає реалізацію принципу валютного самозабезпечення. Конкретні деталі постачання й реалізації в іноземній валюті партнери розробляють під час переговорів і підготовки ТЕО, однак на початкових етапах створення СП український партнер повинен мати загальну схему валютного самозабезпечення. Пошук іноземного партнера ґрунтується на загальновизнаній у світовій практиці системі. Спершу визначають коло фірм-продуцентів, відомих на світовому ринку, за допомогою спеціалізованої служби Торгово-промислової палати або через консультаційно-посередницькі фірми чи зовнішньоторговельні об'єднання.

Потенційний український учасник СП виходить із системи критеріїв, на основі яких відбирає певну кількість фірм (8-10) для детальнішого вивчення. Такими критеріями є: розміри активів та їхня динаміка в останні два-три роки; співвідношення власного і позиченого капіталів; співвідношення основного і обігового капіталів; кількість зайнятих на підприємстві; динаміка отриманого прибутку в останні 2-3 роки. Ці абсолютні показники доповнюють відносними показниками, які в цілому характеризують різні аспекти вкладення капіталу. Відібравши 3-4 фірми, українське підприємство надсилає їм офіційні запити із загальними вимогами до створюваного СП, із зазначенням технічних характеристик продукції, яку планують випускати. Відомості, викладені в запиті, мають дати потенційному іноземному партнеру уявлення про масштаби запланованого СП, загальні підходи до рівня конкурентоспроможності, можливий попит на продукцію на внутрішньому ринку, наявність споруд для СП чи необхідність спорудження нових.

Для вибору партнера використовують також практику міжнародних тендерів (торгів) - відкритих і закритих. У разі проведення відкритих тендерів українські учасники зацікавлені в найбільш представницькій участі іноземних фірм з тим, щоб обрати партнера серед значної кількості виробників. У закритих торгах беруть участь лише деякі іноземні фірми. Це реально за наявності особливого інтересу партнера базової країни, а також бажання залучити до тендерів лише певне коло фірм, добре відомих замовникам у конкретній галузі. Державну реєстрацію іноземних інвестицій здійснює міська державна адміністрація протягом 3 робочих днів після подання документів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Незареєстроваві іноземні інвестиції не дають права на отримання пільг і гарантій, передбачених законом. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише в разі порушення встановленого її порядку (відмова з мотивів недоцільності реєстрації не допускається). Вона має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена в судовому порядку.

4.3 Нормативно-правове регулювання діяльності спільних підприємств

Переваги іноземних інвестицій над іншими видами економічної допомоги незаперечні. Вони виступають додатковим джерелом інвестування у вітчизняне виробництво, його модернізацію, розробку та запровадження нових технологій (не збільшуючи при цьому зовнішнього боргу країни, а навіть сприяючи отриманню коштів для його погашення), а також завдяки виробничій та науково-технічній кооперації забезпечують інтеграцію вітчизняної економіки у світову.

Правовий режим іноземного інвестування в Україні регулюється національним законодавством України та міжнародними договорами України, що після їх схвалення Верховною Радою України імплементуються у національне законодавство.[40.c - 83]

Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на нормативних актах господарського законодавства. До них відносяться: Конституція України, зокрема її положення щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України та гарантування захисту прав усіх суб'єктів, в т. ч. права власності (ч. 4 ст. 13), права приватної власності (ст. 41), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) та ін.;

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 січня 2006 р. щодо порядку випуску та обігу цінних паперів в Україні;

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. щодо загальних засад здійснення інвестиційної діяльності в Україні незалежно від її суб'єктів;

Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. щодо основних засад створення та діяльності цих товариств;

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 14 березня 1995 р. щодо порядку надання в оренду майнових комплексів державних і комунальних підприємств;

Закон України "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р. щодо права іноземних суб'єктів господарювання виступати в ролі покупців у процесі приватизації та порядку набуття ними права власності на об'єкти приватизації, щодо повноважень органів приватизації (Фонду державного майна, його регіональних відділень та представництв) виступати з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою власності;

Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997р. із змінами і доповненнями від 02.10.2001 р. щодо порядку здійснення лізингових операцій в Україні та інші закони;

Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. (поточна редакція 01.01.2004 щодо особливості створення та діяльності спільних підприємств, в яких беруть участь державні суб'єкти господарювання;

Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 р.(поточна редакція від 15.03.2001 року, підстава 2299-14) щодо порядку створення та діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

інші нормативні акти, що регулюють основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

Розділ інвестиційного законодавства що визначає режим іноземного інвестування містить нормативні акти, в тій чи іншій мірі спеціально присвячені цьому питанню. До них належать:

Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.(поточна редакція від 16.12.2012, підстава 4835-17) , що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (як уже згадувалося, це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України "Про іноземні інвестиції" від 18 вересня 1991 р., дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р., що діяв до набуття чинності однойменним Законом від 19 березня 1996 р.);

Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" від 16.03.2004 р.;

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 1 квітня 1991 р., який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності та встановлює особливості, принципи та форми здійснення останньої;

Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.,(поточна редакція від 17.02.2006 р.) що визначає правові засади створення та функціонування таких зон;

Митний кодекс України від 12 грудня 2004 р., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в т. ч. товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації чи власного споживання;

Указ Президента України "Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні" від 11 травня 1997 р;

Указ Президента України "Питання Палати незалежних експертів з питань іноземних інвестицій" від 14 травня 1997 р.;

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" від 07.07.2003 р. № 580/2003;

Слід приділити увагу також офіційним роз'ясненням Конституційного Суду України наприклад, Рішення від 14.03.2002 р. № 3 - уп/2002 відносно тлумачення деяких інвестиційних законів, а також скеровуючим роз'ясненням вищих судових інстанцій, наприклад, Вищого господарчого Суду України, відомчим роз'ясненням Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Адміністрації Президента України та інших.

Також дуже важливим правовим джерелом є міжнародні договори, заключені Україною з багатьма країнами, передусім це двосторонні договори про сприяння та захист інвестицій, чи про усунення подвійного оподаткування. Менше багатосторонніх договорів за участю України. Деяку роль відіграють рекомендаційні акти міжнародних організацій, особливо економічних.

Також значним є м'яке право - міжнародні торгівельні звичаї та інші правила які застосовуються в міжнародній правовій практиці, що не закріпленні у вигляді зобов'язуючих норм.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях нажаль і зараз набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причин такого становища чимало. Значну роль у залученні Іноземних інвестицій в Україні відіграє якість правового регулювання іноземних інвестицій та його стабільність що нажаль поки що не відповідає цим вимогам, хоч попри все об'єм інвестицій зростає, особливо це помітно в останній час.

Процес інтернаціоналізації сучасного світового господарства вимагає нового рівня багатобічних економічних взаємин, тому використання різних аспектів і форм зовнішньоекономічної діяльності для підприємств і організацій знаходить усе більш широке застосування. Нині суб'єкти всіх форм власності займаються зовнішньоекономічною діяльністю далі -- (ЗЕД). Основним нормативним актом, що регулює цю діяльність, є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. У ньому закріплені основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, її види, він визначає суб'єктів ЗЕД, встановлює основи правового й економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. У ньому сформульовані принципи оподатковування, митного регулювання, страхування зовнішньоекономічних операцій, методи захисту прав і законних інтересів держави й інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Зовнішньоекономічна діяльність -- діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.[35.c-110] Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у Господарського кодексу, та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються Господарським кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами. Суб'єкти господарської діяльності України й іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

* принцип суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає: у виключному праві народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання в сфері міжнародних економічних відносин;

* принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає в праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки і здійснювати її в будь-яких формах, що не заборонені чинними законами України;

* принцип юридичної рівності і недискримінації, який полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

* принцип верховенства закону, що полягає в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності лише законами України;

принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території і за межами згідно із законами України і нормами міжнародного права;

* принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввозі і вивозі товарів. Принцип еквівалентності передбачає обмін товарами, збалансований за видом і за вартістю. Одним з негативних наслідків порушення принципу еквівалентності в зовнішньоекономічній діяльності, що виражаються в демпінгових постачаннях, є те, що до України з боку іноземних держав і міжнародних економічних організацій застосовуються антидемпінгові заходи. На основі загального поняття зовнішньоекономічної діяльності визначимо більш детально коло учасників, які безпосередньо можуть виступати як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. До них відносяться:

* фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які володіють цивільною правоздатністю і дієздатністю згідно із законами України і які постійно проживають на території України;

* юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, у тому числі юридичні особи, майно або капітал яких знаходиться цілком у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

* об'єднання фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місце перебування на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

* структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами згідно з українськими законами (філії, відділення тощо), але які мають постійне місцезнаходження на території України;

* спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місце перебування на території України;

* інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

До іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні відносяться суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження (офіційно зареєстроване місцезнаходження органу управління даного суб'єкта) або постійне місце проживання (проживання на території держави не менше 1 року при відсутності постійного місця проживання на території іншої держави) за межами України. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права на здійснення всіх її видів, прямо не заборонених законами України, незалежно від форм власності й інших ознак. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність згідно з їх статутними документами з моменту придбання ними статусу юридичної особи. організаційний правовий господарювання

Основна мета юридичної особи інвестора - одержати прибуток за розрахунковий переіод. Розмір прибутку визначається у вигляді відсотка від інвестиційних витрат, що називаються прибутковістю інвестицій або рівнем прибутковості.[41.c-179] - Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України можуть відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють ЗЕД на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію цих представництв здійснює Міністерство економіки України протягом 60 робочих днів із дня подачі іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. За реєстрацію з них стягується плата в розмірі, установленому Кабінетом Міністрів України. У випадку відмови в реєстрації представництва, іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити відмову в судових органах України. Для іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" установлюються такі правові режими:

* національний режим, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав і зобов'язань не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується до усіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також до експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, що входять разом з Україною в економічні союзи;

* режим найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають права, преференції і пільги в області пошлин, податків, зборів, якими користується іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої країни (виняток становить спеціальний режим); * спеціальний режим, що застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, у які входить Україна, і у випадку встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України. Відповідно до Господарського кодексу України, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

* суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу;

* підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.



Висновки до розділу 4

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв'язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності.

Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується високою якістю життя населення, в основі якого лежить економіка, що передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм власності, але і інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і капіталу.

Підвищення інвестиційної активності нині має стати ключовою проблемою інвестиційної політики як окремої фірми так і держави вцілому. Таке підвищення потребує створення певних передумов: зниження рівня (темпів) інфляції; стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування; збільшення заощаджень населення; стабільності протягом тривалого часу основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти інвестиційної діяльності.



Розділ 5. Шляхи, напрямки і резерви покращення роботи спільного українсько-австрійського товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШЕР-МУКАЧЕВО"

5.1 Покращення ефективності діяльності за рахунок вдосконалення фінансового аналізу на СП "Фішер - Мукачево"

Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двох модульної структури :

* експрес-аналіз фінансового стану,

* деталізований аналіз фінансового стану.

Метою експрес-аналізу є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта, що хазяює. У процесі аналізу В.В. Ковальов пропонує розрахувати різні показники і доповнити їх методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця.

Автор вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз звітності.

Ціль першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і власне кажучи: визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.

Ціль другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта, що господарює.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його ціль - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів (таблиця 5.1.).

Таблиця 5.1.

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу ТОВ "Фішер-Мукачево"

Напрямок аналізу	Показники
1. Оцінка економічного потенціалу суб'єкта господарювання
1.1.Оцінка майнового стану	Величина основних засобів і їхня частка в загальній сумі активів. Коефіцієнт зносу основних засобів. Загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
1.2. Оцінка фінансового стану.	Величина власних засобів і їхня частка в загальній сумі джерел. Коефіцієнт покриття (загальний). Частка власних оборотних коштів у загальній їхній сумі. Частка довгострокових позикових засобів у загальній сумі джерел. Коефіцієнт покриття запасів.
1.3. Наявність "хворих" статей у звітності.	Збитки. Позички і позики, не погашені в термін. Прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість. Векселі видані (отримані) прострочені.
2. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності.
2.1. Оцінка прибутковості.	Прибуток, рентабельність загальна. Рентабельність основної діяльності.
2.2. Оцінка динамічності.	Порівняльні темпи росту виторгу, прибутку й авансового капіталу. Оборотність активів. Тривалість операційного і фінансового циклу. Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості.
2.3. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу.	Рентабельність авансованого капіталу. Рентабельність власного капіталу.



В.В. Ковальов пропонує проводити експрес-аналіз фінансового стану за вище викладеною методикою. Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідність більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Ціллю деталізованого аналізу фінансового стану є більш докладна характеристика майнового і фінансового положення суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в звітному періоді, що минає, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Наступну програму поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фішер - Мукачево" можна представити таким чином:

1 .Попередній огляд майнового і фінансового стану суб'єкта господарювання.

Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності.

Виявлення "хворих" статей звітності.

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання.

Оцінка майнового стану

Побудова аналітичного нетто.

Вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз балансу.

Аналіз якісних зрушень у майновому стані

Оцінка фінансового положення.

Оцінка ліквідності.

Оцінка фінансової стійкості.

3.Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Оцінка основної діяльності.

Аналіз рентабельності.

Розглянемо далі методику аналізу фінансового стану, пропоновану И.Т.Балабановим у його книзі "Основи фінансового менеджменту".

Рух будь-яких ТМЦ, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витратою коштів, тому фінансовий стан суб'єкта, що господарює, відображає всі сторони його виробничо-торгової діяльності. Характеристику фінансового стану И.Т. Балабанов пропонує провести за наступною схемою:

* аналіз прибутковості (рентабельності);

* аналіз фінансової стійкості;

* аналіз кредитоспроможності;

* аналіз використання капіталу;

* аналіз рівня самофінансування;

* аналіз валютної самооплатності.

Аналіз прибутковості підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Aбсолютний показник прибутковості - це сума прибутку, чи доходів.

Відносний показник - рівень рентабельності. Рентабельність являє собою прибутковість, чи прибутковість виробничо-торгового процесу, її величина вимірюється рівнем рентабельності. Рівень рентабельності на підприємствах, зв'язаних з виробництвом продукції (товарів, робіт , послуг ) , визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.

У процесі аналізу вивчають динаміку зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності і фактори, які визначають.

Фінансове стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних коштів покриває засоби, вкладені в активи (основні фонди, НМА, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і Розплачується в термін за своїми обов'язками. Головним у фінансовій діяльності, вважає И.Т. Балабанов, є правильна організація і використання оборотних коштів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання оборотних коштів приділяє основну увагу.

Характеристика фінансової стійкості містить у собі аналіз: склад і розміщення активів підприємства; динаміки і структури джерел фінансових ресурсів; наявності власних оборотних коштів; кредиторської заборгованості; наявності і структури оборотних коштів; дебіторської заборгованості; платоспроможності.

Під кредитоспроможністю підприємства розуміється наявність у нього передумов для одержання кредиту і здатність повернути його в термін. Кредитоспроможність позичальника характеризується його акуратністю при розрахунках по раніше отриманих кредитах, його поточним фінансовим станом і перспективами зміни, здатністю при необхідності мобілізувати кошти з різних джерел.

При аналізі кредитоспроможності використовується цілий ряд показників. Найбільш важливими з них є, норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність. Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансі. Ліквідність підприємства - це здатність його швидко погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів.

Вкладення капіталу повинне бути ефективним. Тому бажано використовувати математичну модель. На рис.5.1. представлено всю сукупність факторів, що впливає на розвиток ТОВ "Фішер - Мукачево". Розглянута в роботі модель є найбільш простою, базовою. Вона може модернізуватись як в "глибину", тобто в сторону ускладнення, так і в "ширину", тобто в сторону більш глобального охоплення факторів, які можуть бути враховані математично.

Необхідно зазначити, що модель підприємства може бути використана як для завдання прогнозування повернення кредиту, так і для інших розрахунків, пов'язаних з діяльністю підприємства, наприклад, для розрахунків із закупівлі сировини або планування виробництва.

Ця модель може бути легко реалізована у вигляді електронних таблиць, зокрема в середовищі Microsoft Excel .

Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку, що приходиться на одиницю вкладеного капіталу. Ефективність капіталу - комплексне поняття, що включає в себе використання оборотних коштів, основних фондів НМА. Тому аналіз ефективності капіталу проводиться за окремими частинами:

1.Ефективність використання оборотних коштів характеризуються, насамперед, їх оборотністю. Під оборотністю засобів розуміється тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва і обертання. Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в чи днях кількістю оборотів за звітний період

2.Ефективність використання капіталу в цілому. Капітал у цілому являє собою суму оборотних коштів, основних фондів і НМА. Ефективність використання капіталу найкраще виміряється його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу виміряється процентним відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.1. Фактори, які впливають на економічний стан ТОВ "Фішер - Мукачево"

Самофінансування означає фінансування за рахунок власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Ефективність самофінансування і його рівень залежить від питомої ваги власних джерел. Рівень самофінансування можна визначити за допомогою коефіцієнта

(5.1.)

самофінансування:

де П - прибуток, що направляється у фонд нагромадження; А - амортизаційні відрахування; К - позикові кошти;

З - кредиторська заборгованість та ін. залучені кошти.

Для ТОВ "Фішер - Мукачево" за 2010 - 2011 роки рівень самофінансування розрахований у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Фактичні та прогнозні коефіцієнти самофінансування ТОВ "Фішер - Мукачево" за 2010 - 2013 роки