Експрес-діагностика фінансового стану як інструмент раннього антикризового реагування (на матеріалах ВАТ "Полтаваавтотранс")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Експрес-діагностика фінансового стану як інструмент раннього антикризового реагування (на матеріалах ВАТ "Полтаваавтотранс")

Зміст

Вступ

1. Методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризового стану підприємства

2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс"

3. Експрес-діагностика кризових параметрів підприємства

4. Прогнозування ймовірності загрози банкрутства ВАТ "Полтаваавтотранс" з використанням модельного інструментарію

5. Розробка стратегії антикризового фінансового управління ВАТ "Полтаваавтотранс"

Висновки та рекомендації

Список літератури

Вступ

Важливою проблемою функціонування та розвитку економіки України на сьогоднішній день є створення і застосування таких організаційних методів і технологій, що забезпечили б не тільки вихід із кризи і стану банкрутства значної частини українських підприємств, але і їх фінансове оздоровлення і процвітання.

На практиці можна відзначити наявність різних понять і визначень банкрутства, якими оперують фахівці. Зрозуміло, сьогоднішні економічні проблеми мають специфічні форми прояву. Однак, як свідчить світова практика, банкрутство - об'єктивне явище будь-якого сучасного ринку, що використовує неспроможність як ринковий інструмент перерозподілу капіталу і відбиває процеси структурної перебудови економіки. Такий підхід викликав необхідність дослідження проблемних питань подолання неплатоспроможності та банкрутства підприємств, а саме антикризового фінансового управління.

Науковці під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, у якому воно вже знаходиться. Ці напрямки найшли відображення у багатьох публікаціях вітчизняних та зарубіжних вчених: Є.М. Андрущака, В.Г. Балашова, В.В. Григорьєва, В.И. Гусєва, Г.П. Іванова, Е.М.Короткова, О.О. Беляєва, Д.В. Валового, Н.І. Глазунової, А.Г. Грязьової, Р.Г. Афанасьєва, Т.С. Клебанової, О.М. Бондара, О.В. Мозенкова. Однак, подібне трактування сутності антикризового управління послабляє його запобігальну, випереджальну спрямованість. Таким чином, невирішеним є питання розгляду антикризового управління як процесу запобігання кризи. Реалізація набору антикризових процедур, а саме передкризова підготовка, дозволить знизити ймовірність виникнення кризових ситуацій і банкрутства, підвищити таким чином ефективність діяльності підприємства та економіки в цілому. Бракує системного підходу до ідентифікації загрози неплатоспроможності, розробки та впровадження ефективних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.

Актуальний характер розглянутих вище питань визначив вибір теми дослідження, його мету і задачі.

Метою курсової роботи є розробка та обґрунтування напрямків подолання фінансової кризи суб'єкта господарювання на підставі діагностики його фінансового стану та прогнозування ймовірності банкрутства.

Об'єктом дослідження є процеси здійснення антикризового управління на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання в умовах перехідної економіки. Предметом дослідження є комплекс методів, інструментів та механізмів забезпечення постійно діючої системи антикризового управління підприємством.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі виконанні наступні завдання:

досліджено сутність фінансової кризи та механізм її розгортання на підприємстві;

з'ясовано характерні ознаки фінансової кризи та фактори, що її зумовлюють на мікрорівні;

проведено експрес-діагностику фінансового стану та встановлено масштаби фінансової кризи підприємства;

здійснено прогнозування ймовірності банкрутства господарюючого суб'єкта з використанням дискримінантних моделей;

розроблено заходи щодо фінансової стабілізації та уникнення банкрутства підприємства.

Теоретичну та методологічну основу роботи склали наукові та практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів з теорії життєвих циклів організації, проблем банкрутства, антикризового управління, стратегічного планування та управління, реструктуризації підприємств, виробничого, інвестиційного і фінансового менеджменту, економічного аналізу та ін. Інформаційною базою дослідження стали діючі закони і нормативні акти України, стандарти, методичні та інструктивні матеріали вітчизняних міністерств та відомств, міжнародних організацій, дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондової біржі, державних органів з питань банкрутства, публічна звітність акціонерного товариства, на матеріалах якого проведено дослідження.

В процесі роботи застосовувалися методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, логічного та історичного підходів до пізнання економічних явищ, об'єктів та процесів; діалектичний метод пізнання взаємопов'язаних процесів в системі антикризового управління підприємством в умовах перехідної економіки України. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та програм.

Робота виконана на матеріалах ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки.

1. Методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризового стану підприємства

Основу постійно здійснюваних процесів антикризового управління на підприємстві складає система перманентного моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища фірми. Перш, ніж починати розробку заходів антикризового управління на підприємстві (як попереджувального характеру, так i виходу із кризової ситуації, що склалася), необхідно провести діагностику динаміки та характеру стану підприємства, виявити існуючі проблеми, їх причини та можливі наслідки. Кінцевий висновок повинен містити усі отримані результати дослідження: характер прояву кризових явищ та їх вплив на діяльність підприємства, імовірність виникнення ситуації банкрутства та очікуваний термін, ступінь кризи та її масштаби, причини та фактори (що обумовили кризу та сприятимуть виходу з неї), прогноз стосовно розвитку зовнішнього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства, наявність передумов для виживання та подолання негативних кризових явищ за рахунок мобiлiзацiї внутрішніх ресурсів, можливі негативні наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів. Проведена таким чином діагностика дає керівництву підприємства об'єктивну та повну інформацію для прийняття управлінських рішень та обґрунтування програми необхідних антикризових заходів.

Діагностика кризових явищ на підприємстві становить собою систему цілісного фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому.

Залежно від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства поділяється на дві основні підсистеми:

- експрес-діагностика банкрутства;

- фундаментальна діагностика банкрутства.

Експрес-діагностика кризового фінансового стану (банкрутства) характеризується системою регулярного оцінювання кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваного на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу. Основною метою експрес-діагностики є визначення масштабів кризового стану підприємства на базі аналізу окремих сторін його кризового розвитку за ряд попередніх етапів.

Експрес-діагностика банкрутства здійснюється за такими основними етапами.

1) Визначення об'єктів спостереження "кризового поля", що реалізує загрозу банкрутства підприємства. Досвід показує, що в сучасних економічних умовах практично всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати загрозу його банкрутства. Тому система спостереження "кризового поля" має будуватися з урахуванням міри генерування цієї загрози шляхом виділення найбільш істотних об'єктів за цим критерієм. З цих позицій систему спостереження "кризового поля" підприємства можна представити такими основними об'єктами:

- ринкова вартість підприємства;

- структура капіталу підприємства;

- склад фінансових зобов'язань підприємства за терміновістю погашення;

- склад активів підприємства;

- склад поточних витрат підприємства;

- рівень концентрації фінансових операцій у зонах підвищеного ризику;

- чистий грошовий потік підприємства.

2) Формування системи індикаторів оцінювання загрози банкрутства підприємства. Система таких індикаторів формується за кожним об'єктом спостереження "кризового поля". До найважливіших об'єктів "кризового поля" належать: чистий грошовий потік, ринкова вартість підприємства, структура капіталу підприємства з позицій оцінювання автономії, склад фінансових зобов'язань підприємства за терміновістю погашення, склад активів підприємства з позиції їх ліквідності, склад поточних витрат підприємства, рівень концентрації фінансових операцій у зонах підвищеного ризику.

Система індикаторів за кожним об'єктом "кризового поля" поділяється на два класи: об'ємні та структурні індикатори. Об'ємні індикатори виражаються абсолютною сумою, структурні - відносними показниками, коефіцієнтами.

Склад індикаторів оцінювання загрози банкрутства залежить від особливостей фінансової діяльності підприємства, цілей діагностики.

3) Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами. Основу такого аналізу становить порівняння фактичних показників індикаторів із плановими (нормативними) та виявлення розмірів відхилень у динаміці. Зростання розміру негативних відхилень у динаміці характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності підприємства, що генерують загрозу його банкрутства.

У процесі аналізу окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства використовують такі стандартні методи:

- горизонтальний фінансовий аналіз;

- вертикальний фінансовий аналіз;

- аналіз трендів;

- порівняльний фінансовий аналіз;

- аналіз фінансових коефіцієнтів;

- аналіз фінансових ризиків;

- інтегральний фінансовий аналіз, заснований на "моделі "Дюпон".

4) Попереднє оцінювання масштабів кризового фінансового стану підприємство. Таке оцінювання здійснюється на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів з використанням розглянутих вище індикаторів оцінювання загрози банкрутства.

Як уже зазначалося, практика фінансового менеджменту при оцінюванні масштабів кризового фінансового стану підприємства використовує три принципових характеристики: легка фінансова криза; глибока фінансова криза; фінансова катастрофа. Кожна з цих характеристик за необхідності отримує більш поглиблену диференціацію (табл. 1.2).

Таблиця 1.1. Попереднє оцінювання масштабів кризового фінансового стану підприємства [46]

Об'єкти спостереження	Масштаби кризового фінансового стану
	Легка фінансова криза	Глибока фінансова криза	Фінансова катастрофа
Чистий грошовий потік	Зниження ліквідного грошового потоку	Від'ємне значення чистого грошового потоку	Різко від'ємне значення чистого грошового потоку
Ринкова вартість підприємства	Стабілізація ринкової вартості підприємства	Тенденція до зниження ринкової вартості підприємства	Обвальне зниження ринкової вартості підприємства
Склад фінансових зобов'язань підприємства за швидкістю погашення	Підвищення суми і питомої ваги короткострокових фінансових зобов'язань	Високий коефіцієнт невідкладних фінансових зобов'язань	Надмірно високий коефіцієнт невідкладних фінансових зобов'язань
Склад поточних витрат підприємства	Тенденція до зростання змінних витрат	Високий коефіцієнт операційного важеля при тенденції до зростання змінних витрат	Дуже високий коефіцієнт операційного важеля при тенденції до зростання загального рівня поточних витрат

Система експрес-діагностики банкрутства забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дає змогу вжити оперативних заходів щодо їх нейтралізації. Ефект такого запобігання найбільше відчувається на стадії легкої фінансової кризи підприємства. Остаточне визначення (ідентифікація) масштабів кризового фінансового стану підприємства має включати аналітичні й прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначати можливі напрями відновлення фінансової рівноваги господарюючого суб'єкта.

Фундаментальна діагностика банкрутства дає змогу одержати найбільш розгорнуту картину кризового фінансового стану підприємства і конкретизувати форми та методи його майбутнього фінансового оздоровлення.

З вищевикладеного зрозуміло, що своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи, її локалізація, використання елементів дослідження як заходи превентивної санації та відновлення платоспроможності становлять суть цілей діагностики в санаційному управлінні.

Тим часом проблема діагностики в санаційному управлінні належить до малодосліджених у вітчизняній економічній та управлінській науці. Це пояснюється дуже тривалим пануванням в українській економіці марксистсько-ленінського вчення, що виключає кризи при соціалізмі. Природно, що такий підхід вихолостив у теорії та практиці управління всю специфічну проблематику санаційного управління, включаючи діагностику.

Разом з тим, діагностика - особливий пізнавальний процес. Методичною і теоретичною основою її дослідження стали наукові праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених (рис. 1.1). Однак, незважаючи на великі і продуктивні дослідження діагностики методами математичної логіки, статистичного й інформаційного моделювання, кібернетичні додатки цих досліджень в економіці виявляють об'єктивні труднощі алгоритмізації і програмування процесів розпізнавання образів.

Система санаційного управління має властивості, що зумовлюють особливості механізму управління: гнучкість і адаптивність, здатність до диверсифікованості і своєчасного ситуаційного реагування, а також можливість ефективно використовувати потенціал підприємства і неформальні методи управління. ці особливості спричинені і завданнями, які вирішує діагностика: своєчасне розпізнавання симптомів, факторів і причин кризи, що наближається, їх класифікація та вироблення заходів, яких необхідно вжити. Об'єктом діагностики, крім самої соціально-економічної системи, можуть бути і її елементи (рис. 1.2).

Рис. 1.1. Методологічні й теоретичні основи дослідження діагностики в санаційному управлінні [58]

Результати наукових досліджень свідчать, що ефективність діагностики вища тоді, коли визначено послідовність етапів її здійснення:

- встановлення належності об'єкта до певного класу чи групи об'єктів;

- виявлення відмінностей об'єкта діагностики від об'єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими;

- визначення припустимих відхилень від базових показників;

- розробка методики формування інституціональних норм як базових показників.

Економічна діагностика і превентивна санація численних загроз фінансової неспроможності, організаційної дисфункції й інших аномалій є, на наш погляд, основними поняттями, що конституюють процес антикризового управління в цілому.



Рис. 1.2. Діагностика як елемент системи санаційного управління

Звідси випливає, що діагностика є функцією і специфічною стадією антикризового управління. Це вихідний пункт для прогнозу альтернативного розвитку підприємства.

Для вищого керівництва і власників підприємства діагностика є засобом одержання достовірної якісної інформації про його реальні можливості на початковій стадії економічної кризи й основою для використання особливих методів і механізмів менеджменту. Діагностика - це водночас і оцінювання вірогідності поточного фінансового обліку та звітності, база для висування гіпотез про закономірності і можливий нестійкий фінансово-економічний стан. Поряд із цим необхідне відоме узагальнення теорії діагностики, щоб узагальнити різноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану підприємства, його організаційної будови і системи управління.

У діагностиці підприємства існують два основних об'єкти аналізу: результати діяльності підприємства за певний період і його стан на сьогодні та основні бізнес-процеси підприємства (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Об'єкти діагностики підприємства

Визначивши основні об'єкти діагностики, варто зауважити, що не можна обмежити інструментарій діагностики розрахунком тільки фінансових показників. Фінансові показники мають з'являтися на кінцевій стадії діагностики. Вони за своєю суттю є замикаючими. Не слід забувати, що діагностика не здійснюється сама по собі - вона слугує цілям управління. А тому, аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, що забезпечують "фінансову функцію" підприємства, але й усі основні бізнес-процеси, пов'язані з діяльністю підприємства.

В ході діагностики результатів діяльності та стану підприємства використовується певний фінансовий інструментарій, що містить у собі велику кількість фінансових показників (коефіцієнтів), які найчастіше дублюють один одного, і необхідність використання тих чи інших коефіцієнтів є не завжди очевидною. З огляду на це, для цілей діагностики варто використовувати тільки ті показники, що є інформаційною основою для прийняття управлінських рішень. Керуючись принципом розумної достатності та на основі досвіду роботи з вітчизняними підприємствами, науковці Запорізького інституту державного та муніципального управління С.Я. Салига, О.І. Дацій та Н.В. Нестеренко вважають за достатнє обмежитися набором засобів фінансової діагностики, поданим на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Інструментарій фінансової діагностики [46]

Безпосереднє використання фінансової звітності є першим, але не основним кроком фінансової діагностики. Докладний аналіз підприємства за допомогою даних фінансової звітності зробити можна, але водночас одержати відповіді на деякі запитання уточнювального характеру можна тільки на підставі первинних фінансових звітів.

Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності є наступною стадією впорядкування фінансової інформації. Його зміст надзвичайно простий. У горизонтальному аналізі зіставляються (в абсолютному і процентному співвідношенні) основні статті балансу, звіту про прибуток і звіт про рух коштів. У вертикальному аналізі всі дані фінансових звітів подаються у відносному (процентному) виразі. Цей інструментарій фінансової діагностики дозволяє забезпечити порівнянність досліджуваних показників.

Суть даного принципу полягає в тому, що для прийняття рішення фінансові показники мають бути зіставлені та порівняні з іншими аналогічними показниками, що стосуються об'єкта діагностики. Існує два види показників для зіставлення:

- показники даного підприємства за попередні періоди;

- аналогічні показники інших підприємств, що належать до тієї самої галузі (зазвичай підприємств-конкурентів).

Це положення символізує прагматичну простоту основної мети діагностики: за результатами діагностики варто зробити по можливості два висновки:

1. Як змінився стан підприємства порівняно з попередніми періодами: погіршився чи покращився.

2. Наскільки успішно наше підприємство працює порівняно з конкурентами.

У даному контексті доречно згадати поняття нормативу, що прийшло "із глибини соціалістичних років". У багатьох посібниках з фінансового аналізу поряд з визначенням того чи іншого фінансового показника зазвичай вказують його цільовий норматив (наприклад, сума позикових коштів не повинна перевищувати 50% від загальної суми джерел фінансування). Подібні твердження слід використовувати з урахуванням специфіки галузі та особливостей функціонування самого підприємства. У світовій практиці методичним замінником нормативу фінансового показника є "середні по галузі" значення фінансових показників. Ці значення оцінюються щороку на основі фактичних результатів діяльності реальних підприємств з обліків галузевої належності і масштабу діяльності. Якщо ж таких даних немає чи вони є непорівнянними, то єдиним джерелом порівняння є значення цього показника підприємства за минулий період. Спостерігаючи позитивну (тобто спрямовану на поліпшення) динаміку якого-небудь показника підприємства його керівництво має підстави вважати, що воно працює успішно. Водночас негативна динаміка змушує шукати слабкі місця діяльності.

Третій інструментарій (рис. 1.4) фінансової діагностики - це традиційний набір фінансових коефіцієнтів. Якість діагностики загрози банкрутства визначається, передусім, набором оціночних показників (коефіцієнтів), що використовуються для отримання експертного висновку. Саме тому розробці переліку таких показників та обґрунтування доцільності їх застосування присвячено чимало досліджень іноземних [59, 69] та вітчизняних економістів-фінансистів [7, 15, 29, 34,36].

Вивчення спеціальної літератури за темою нашого дослідження показало, що на сьогодні не існує загальновизнаного переліку оціночних показників кризового стану та загрози банкрутства. Окремі дослідники пропонують надто обмежений їх перелік, до якого, як правило, входять коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт загального покриття та коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами. Інші дослідники не вважають за доцільне чітко виокремлювати систему показників-індикаторів загрози банкрутства та ототожнюють з нею систему показників фінансового стану підприємства. Такий підхід, на нашу думку, також є недостатньо коректним, оскільки не дає можливості чітко визначити правила (критерії) щодо наявності кризи розвитку підприємства.

Враховуючи пропозиції різних авторів, система фінансових показників для діагностики фінансового стану підприємства та загрози банкрутства має включати наступні блоки (рис. 1.5).

Після визначення структури фінансових показників виникає питання про часовий аспект діагностики, тобто коли й у якому обсязі робити діагностику підприємства. Це положення може бути охарактеризоване за допомогою принципу часової; погодженості фінансової діагностики. Відповідно до цього принципу діагностика підприємства має вироблятися відповідно до встановленого часового регламенту.

Рис. 1.5. Структура фінансових показників підприємства

Найбільш привабливим з практичного погляду уявляється регламент діагностики, при якому один раз на рік (у період підготовки річного звіту) здійснюється фундаментальна діагностика, що передбачає використання всього діагностичного інструментарію; щомісяця здійснюється оцінювання обмеженої кількості показників за результатами поточного місяця (зазвичай це робиться у перші числа наступного місяця).

Останню процедуру називають моніторингом діяльності підприємства, в ході якого здійснюється контроль показників, що характеризують оперативні результати діяльності.

Обов'язковою складовою фінансової діагностики має бути узагальнення результатів аналізу. Коли розраховано всі фінансові коефіцієнти, зроблено горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності й описано її особливості, характерні для аналізованого періоду, необхідно зробити висновки, заради яких, власне, і було здійснено все вищезазначене. Подання таких висновків має бути лаконічним і конструктивним, тобто спрямованим на пошук шляхів поліпшення діяльності компанії.

Отже, проведений аналіз теоретичних аспектів щодо діагностики фінансового стану та прогнозування банкрутства дає підставу стверджувати, що вона являє собою систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи. Діагностика кризи визнається одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу визначити ступінь розвитку кризи, її масштаби, реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства, обґрунтувати заходи, необхідні для її подолання, оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи та прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс"

Дослідження практичних аспектів антикризового фінансового управління, оцінки його можливостей як інструментарію раннього попередження і нейтралізації загрози погіршення результатів діяльності та зменшення потенціалу розвитку підприємства нами проведено на прикладі автотранспорту.

Як і будь-яка інша сфера виробництва, галузь автомобільного транспорту має низку специфічних особливостей, що відрізняють її від інших галузей господарства.

Вони полягають у наступному:

1) транспорт виконує важливу функцію - доведення товарів від виробника до споживача;

2) транспортування є продовженням процесу виробництва, оскільки продукт вважається готовим тоді, коли він доставлений на місце призначення;

3) транспортна продукція - переміщення вантажів та людей і є процес виробництва;

4) в продукції транспорту немає сировини, значну частку її вартості становить заробітна плата і пальне;

5) послуга автотранспорту - товар, що не має речової форми, а реалізується як результат - переміщення;

6) автомобільному транспорту належить основна (понад 80%) частка у загальному обсязі перевезень вантажів та пасажирів;

7) без участі автотранспорту практично не здійснюється жоден вид господарської діяльності.

Представник галузі автомобільного транспорту - відкрите акціонерне товариство "Полтаваавтотранс" (далі - ВАТ "Полтаваавтотранс") було створено 16 грудня 1994 року в процесі приватизації Обласного орендного автотранспортного підприємства "Полтаваавтотранс" на підставі договору між юридичними і фізичними особами шляхом придбання акцій, тобто об'єднання коштів та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Підприємство є юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу, не заборонену чинним законодавством, діяльність з дня її державної реєстрації. У своїй діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс" керується Законом України "Про господарські товариства" та іншими законодавчими актами, установчим договором та статутом.

Метою діяльності автотранспортного підприємства (АТП) ВАТ "Полтаваавтотранс" є отримання максимального прибутку шляхом найбільш повного і якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів, забезпечуючи високу ефективність транспортного процесу на основі раціонального використання матеріальних та трудових ресурсів. Крім того, підприємство надає транспортно-експедиційні послуги, а також займається торгіво-закупівельною діяльністю, в тому числі роздрібною та оптовою торгівлею, виконує інші види робіт, зокрема здійснює ремонт рухомого складу інших підприємств. З метою забезпечення високої якості обслуговування споживачів АТП постійно приділяє увагу безперервному удосконаленню організації перевезень, методів технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, здійснює впровадження нової техніки та технології, а також положень наукової організації праці.

ВАТ "Полтаваавтотранс" здійснює вантажні та пасажирські перевезення на основі підписаних договорів та прийнятих до виконання замовлень. Дане АТП працює у тісному зв'язку з іншими підприємствами, які постачають йому обладнання, паливо, шини, запасні частини і т.д. Воно наділене правами юридичної особи і може вступати у договірні відносини з іншими організаціями.

До складу виробничого підприємства входять наступні підрозділи: гаражі, 3 автотранспортні колони (дві вантажні, одна пасажирська), ремонтні майстерні та інші підрозділи, які спільними зусиллями забезпечують транспортний процес.

Організація роботи рухомого складу представляє собою комплекс заходів, які забезпечують найбільш раціональне та ефективне його використання на лінії. Найбільш важливими є заходи, що забезпечують своєчасний випуск рухомого складу на лінію, а також ті, які пов'язані з організацією руху, роботою водіїв та здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт.

ВАТ "Полтаваавтотранс" здійснює як відрядні, так і погодинні перевезення. Результати роботи вантажного відрядного та погодинного парків, а також автобусного парку, приведено в таблиці 2.1.1, з якої видно, що середня кількість автомобілів вантажного відрядного парку коливається від 39 до 41. Вантажопідйомність парку зростає з кожним роком. За 2008 рік порівняно з 2007 роком вона зросла на 45,33% і склала 318,7 т, але коефіцієнт випуску автомобілів на лінію зменшився з 14.2% у 2006 році до 10,0% - у 2008.

Аналогічна ситуація спостерігається у вантажному погодинному парку. За досліджуваний період середньоспискова чисельність автомобілів зменшилася з 14 до 7 автомобілів. Коефіцієнт випуску автомобілів на лінію за 2008 рік хоч і підвищився у порівнянні з 2006 роком на 0,114, та, на наш погляд, все ще залишається низьким. Через відсутність замовлень на перевезення середньоденний відпрацьований час одного автомобіля зменшився порівняно з 2007 роком на 34,62% і склав 5,1 год., тобто менше тривалості робочого дня.

Більш ефективно працює автобусний парк, проте показники його експлуатації також скорочуються.

Для детальної характеристики діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс" необхідно оцінити стан його фінансових, матеріальних та трудових ресурсів (таблиця 2.2).

Таблиця 2.1. Динаміка техніко-експлуатаційних показників роботи ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки

Показник	Роки	Відхилення, (+,-) тис. грн.	Темп змін, %
	2006	2007	2008	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007
А	1	2	3	4	5	6	7
Вантажний відрядний парк
1. Середня кількість автомобілів, од.	41	39	40	-2,0	1,0	-4,88	2,56
2. Загальна вантажопідйомність, тн	220,7	219,3	318,7	-1,4	99,4	-0,63	45,33
3. Коефіцієнт випуску автомобілів на лінію	0,142	0,127	0,1	0,0	0,0	-10,56	-21,26
4. Середньоденний відпрацьований час, год.	9,3	9,7	9,7	0,4	0,0	4,30	0,00
5. Коефіцієнт використання пробігу	0,473	0,48	0,495	0,0	0,0	1,48	3,13
6. Коефіцієнт використання вантажопідйомності	1,873	1,892	1,741	0,0	-0,2	1,01	-7,98
7. Середньорічний виробіток 1 автомобіля:
- тн	151,8	140,4	113,4	-11,4	-27,0	-7,51	-19,23
- ткм	7826,0	7793,0	5187,0	-33,0	-2606,0	-0,42	-33,44
Вантажний погодинний парк
1. Середня кількість автомобілів, од.	14	11	7	-3,0	-4,0	-21,43	-36,36
2. Коефіцієнт випуску автомобілів на лінію	0,150	0,154	0,264	0,0	0,1	2,67	71,43
3. Середньоденний відпрацьований час, год.	7,4	7,8	5,1	0,4	-2,7	5,41	-34,62
4. Середньодобовий пробіг, км	125,8	125,4	124,0	-0,4	-1,4	-0,32	-1,12
5. Середньорічний виробіток 1 автомобіля, тн/км	407,4	437,5	708,3	30,1	270,8	7,39	61,90
Автобусний парк
1. Середня кількість автобусів, од.	20	20	19	0,0	-1,0	0,00	-5,00
2. Загальна місткість автобусів, пас.	644,6	644,6	627,1	0,0	-17,5	0,00	-2,71
3. Коефіцієнт випуску автобусів на лінію	0,622	0,534	0,578	-0,1	0,0	-14,15	8,24
4.Коефіцієнт використання пробігу	0,990	0,990	0,991	0,0	0,0	0,00	0,10
5. Середньорічний виробіток на 1 пасажирське місце	3152	3152	2091	0,0	-1061,0	0,00	-33,66

Таблиця 2.2. Динаміка ресурсного потенціалу ВАТ "Полтаваавтотранс" у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення, (+,-) тис. грн.	Темп змін, %
				в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Фінансові ресурси - капітал	3927,3	3587,9	3399,5	-339,4	-188,4	91,36	94,75
1.1. Власний капітал, тис. грн.	2368,1	2133,1	2014,3	-235,0	-118,8	90,08	94,43
1.1.1. Статутний капітал, тис. грн.	30,5	30,5	61,0	0,0	30,5	100,00	200,00
1.2. Забезпечення наступних витрат і платежів, тис. грн.	1210,5	1150,3	1100,4	-60,2	-49,9	95,08	95,66
1.3. Позиковий капітал, тис. грн.	348,7	304,5	284,8	-44,2	-19,7	87,32	93,53
1.3.1. Довгострокові кредити, тис. грн.	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-	-
1.3.2. Короткострокові кредити, тис. грн.	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-	-
1.4. Поточні зобов'язання, тис. грн.	348,7	304,5	284,8	-44,2	-19,7	87,32	93,53
2. Матеріальні ресурси.	3927,3	3587,9	3399,5	-339,4	-188,4	91,36	94,75
2.1. Необоротні активи, тис. грн.	2807,7	2698,7	2527,1	-109,0	-171,6	96,12	93,64
2.1.1. Основні засоби, тис. грн.	2805,2	2696,2	2524,6	-109,0	-171,6	96,11	93,64
2.2. Оборотні активи, тис. грн.	1119,7	889,2	872,5	-230,5	-16,7	79,41	98,12
2.2.1. Запаси, тис. грн..	798,3	463,5	548,1	-334,8	84,6	58,06	118,25
2.2.2. Дебіторська заборгованість, тис. грн.	316,4	346,7	303,8	30,3	-42,9	109,58	87,63
2.2.3. Грошові кошти і поточні фінансові вкладення, тис. грн.	5,0	17,0	20,6	12,0	3,6	340,00	121,18
3. Трудові ресурси.
3.1. Середньоспискова чисельність працівників, чол.	175	161	140	-14,0	-21,0	92,00	86,96
3.2. Фонд оплати праці, тис. грн.	577,5	571,0	627,1	-6,5	56,1	98,87	109,82

Як свідчать дані таблиці 2.2, середньорічна вартість майна ВАТ "Полтаваавтотранс" у 2008 році становила 3399,5 тис. грн., це на 188,4 тис. грн. менше, ніж у 2007 році, та на 527,8 (339,4+188,4) тис. грн. менше, ніж у 2006 році. Це відбулося, головним чином, під впливом динаміки середньої вартості необоротних активів підприємства, які на 100% сформовані за рахунок основних засобів. Протягом досліджуваного періоду вартість основних засобів, виведених з експлуатації, значно перевищувала обсяги їх надходження. В результаті, середньорічна вартість основних засобів ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2008 рік порівняно з 2007 роком зменшилась на 171,6 тис. грн. і склала 2524,6 тис. грн.

Величина оборотних активів товариства за 2008 рік порівняно з 2006 роком зменшилась на 247,2 тис. грн. і склала 872,5 тис. грн.

Таке їх зменшення зумовлене наступними чинниками:

1) зменшилась величина запасів товариства на 250,1 тис. грн. Станом на 01.01.2006 р. їх сума склала 548,1 тис. грн.;

2) зменшились кошти у розрахунках (дебіторська заборгованість) порівняно з 2006 роком на 12,6 тис. грн. і склали 303,8 тис. грн. Ці зміни можна оцінити позитивно, адже вони свідчать про покращення розрахункової дисципліни на підприємстві;

3) грошові кошти підприємства порівняно з 2006 роком збільшились на 15,6 тис. грн. і склали у 2008 році 20,6 тис. грн.

Динаміка оборотних активів підприємства представлена на графіку (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Динаміка оборотних активів ВАТ "Полтавагротранс" за 2006-2008 роки

Зміни у складі та структурі активів ВАТ "Полтававтотранс", на наш погляд, підпорядковані єдиній меті - стимулювати вхідний грошовий потік та мобілізувати власні кошти для поповнення оборотного капіталу, адже діяльність підприємства за останні 3 роки була збитковою. На користь зробленого висновку свідчить той факт, що середньорічний розмір власного капіталу ВАТ "Полтаваавтотранс" також поступово скорочувався: за 2007 рік порівняно з 2006 - майже на 10,00%, за 2008 рік порівняно з 2007 роком - на 5,57% (таблиця 2.2).

З таблиці 2.2 також видно, що банківськими кредитами підприємство не користувалося, а розмір його поточних зобов'язань протягом досліджуваного періоду постійно зменшувався. Зокрема, в 2007 році порівняно з 2006 величина кредиторської заборгованості зменшилася на 44,2 тис. грн. (або на 12,68%), а в 2008 порівняно з 2007 роком - ще на 19,7 тис. грн. (або 6,46%).

Очевидно, що процеси зменшення оборотних активів та поточних зобов'язань підприємства відбувалися паралельно й майже синхронно, що зумовило величину та динаміку чистого робочого капіталу підприємства (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка оборотних активів, поточних зобов'язань та чистого робочого капіталу ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки

В результаті несвоєчасної виплати заробітної плати та погіршення умов соціального забезпечення чисельність працівників підприємства постійно скорочувалась. Так, якщо у 2006 році вона складала 175 осіб, то у 2008 - 140 осіб, що менше на 25 осіб.

З вищезазначеного зрозуміло, що зменшення ресурсів підприємства за всіма їх видами, тобто фінансових, матеріальних і трудових, свідчить про скорочення виробничого потенціалу господарюючого суб'єкта. Щоб з'ясувати, як зміни величини й структури майна та фінансових ресурсів позначилися на результатах діяльності акціонерного товариства, нами досліджені економічні показники його господарювання (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3. Економічні показники діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення, (+,-) тис. грн.	Темп змін, %
				в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Власний оборотний капітал, тис. грн.	-439,6	-565,6	-512,8	-126,0	52,8	128,66	90,66
2. Частка власних оборотних коштів в оборотних засобах, %	-39,26	-63,61	-58,77	-24,3	4,8	162,01	92,40
3. Чистий робочий капітал, тис. грн.	771,00	584,70	587,70	-186,3	3,0	75,84	100,51
4. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	2336,90	2355,90	2443,30	19,0	87,4	100,81	103,71
- на 1 тис. грн. активів	0,60	0,66	0,72	0,1	0,1	110,35	109,46
5. Собівартість готової продукції, тис. грн.	2489,80	2448,50	2535,50	-41,3	87,0	98,34	103,55
6. Рівень витрат виробництва до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), %	106,54	103,93	103,77	-2,6	-0,2	97,55	99,85
7. Прибуток (+), збиток (-) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-290,7	-213,9	-231,9	76,8	-18,00	73,6	108,4
8. Фінансовий результат від звичайної діяльності: прибуток (+), збитки (-), тис. грн.	-322,40	-147,60	-151,10	175,4	-3,5	45,70	102,37
- на 1 тис. грн. активів	-0,08	-0,04	-0,04	0,0	0,0	50,02	108,04
- на 1 тис. грн. виручки від реалізації продукції	-0,14	-0,06	-0,06	0,1	0,0	45,33	98,71
9. Чистий прибуток (збитки), тис. грн.	-323,00	-147,60	-151,10	175,4	-3,5	45,70	102,37
10. Рентабельність (збитковість) реалізованої продукції, %	-13,82	-6,27	-6,18	7,6	0,1	45,33	98,71

За даними таблиці 2.3, чистий доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки зросла на 106,4 тис. грн., або 4,55%, і склала 2443,3 тис. грн. Важливо, що збільшення виручки відбувалося, хоч і невисокими темпами (на 0,81% в 2007 порівняно з 2006 і на 3,71% - в 2008 порівняно з 2007), але постійно. Крім того, розмір доходу на 1 тис. грн. активів збільшувався в середньому на 10% за рік і в 2008 році склав 0,72 тис. грн. Враховуючи ці обставини, можна було б говорити про наявність тенденції до нарощення обсягів діяльності і сприятливі передумови економічного розвитку підприємства в перспективі. Однак, як показує динаміка рівня витрат виробництва до виручки від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) перевищувала вартість її реалізації на 6,54, 3,93 та 3,77% відповідно. Це негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства. Щоправда, зростання виробничої собівартості продукції відбувалося повільніше, ніж виручки від реалізації, а отже, перевищення величини виробничих витрат над цінами реалізації продукції, робіт, послуг автотранспортного підприємства поступово скорочується (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Співвідношення виручки від реалізації продукції та собівартості реалізованої продукції

На нашу думку, в разі, якщо найближчим часом керівництву ВАТ вдасться зберегти намічену динаміку розглянутих показників, підприємство зможе подолати бар'єр збитковості й увійде до прибуткової зони функціонування.

Як доводять розрахунки, головною причиною фінансових проблем товариства є збитковість його основної діяльності. Враховуючи сальдо доходів і витрат товариства від здійснення інших видів діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства за 2006-2008 роки був негативним. За 2006 рік збитки ВАТ становили 322,4 тис. грн. В наступному році підприємству вдалося скоротити їх величину на 54,3%, внаслідок чого збитки за результатами діяльності в 2007 році склали 147,6 тис. грн.

За 2008 рік сума збитків товариства порівняно з попереднім роком збільшилася на 3,5 тис. грн. і склала 151,1 тис. грн., але рівень збитковості основної діяльності це не вплинуло. За 2007-2008 роки він склав 6,27 та 6,18% відповідно.

Таким чином, негативні фінансові результати діяльності підприємства протягом досліджуваного періоду свідчать про помилки в роботі відділів постачання та закупівель. Та не дивлячись на негативні моменти в роботі, керівництво ВАТ "Полтаваавтотранс" намагається виправити фінансову ситуацію на підприємстві і вживає заходи щодо покриття збитків минулих років. Зокрема, нарощує обсяги реалізації продукції, робіт, послуг, намагаючись при цьому зменшувати собівартість реалізованої продукції.

Аналізуючи фінансово-господарський стан ВАТ "Полтаваавтотранс", нами здійснено оцінку його ділової активності (таблиця 2.1.4), яка проявляється у динамічному розвитку підприємства та досягненні ним поставлених цілей, що відображають натуральні й вартісні показники.

Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що показники ділової активності ВАТ "Полтаваавтотранс" дещо покращились порівняно з минулими періодами. Зокрема, відбулося незначне прискорення оборотності капіталу. За 2008 рік коефіцієнт оборотності капіталу склав 0,72 рази, що на 0,12 рази більше порівняно з 2006 роком.

Слід зазначити, що число оборотів капіталу є недостатнім для забезпечення нормальної фінансово-господарської діяльності товариства. Обсяг виручки від реалізації не забезпечує використання наявних ресурсів підприємства на належному рівні.

Про пожвавлення фінансово-господарської діяльності товариства свідчить прискорення оборотності дебіторської й кредиторської заборгованості, товарних запасів.

Таблиця 2.4. Оцінка ділової активності ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення, (+,-) тис. грн.	Темп змін, %
				в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Оборотність, рази
- капіталу	0,60	0,66	0,72	0,1	0,1	110,35	109,46
- поточних активів	2,09	2,65	2,80	0,6	0,2	126,95	105,69
- дебіторської заборгованості	7,39	6,80	8,04	-0,6	1,2	92,00	118,35
- матеріальних запасів	2,93	5,08	4,46	2,2	-0,6	173,63	87,70
2. Період обертання дебіторської заборгованості за рік, дні	49,42	53,71	45,38	4,3	-8,3	108,69	84,49
3. Період зберігання матеріальних запасів за рік, дні.	124,69	71,81	81,88	-52,9	10,1	57,59	114,02
4. Період обертання кредиторської заборгованості за рік, дні	54,46	47,18	42,55	-7,3	-4,6	86,62	90,18
5. Рентабельність за рік, %:
- активів	-8,22	-4,11	-4,44	4,1	-0,3	50,02	108,04
- поточних активів	-28,85	-16,60	-17,32	12,2	-0,7	57,54	104,33
- власного капіталу	-13,64	-6,92	-7,50	6,7	-0,6	50,73	108,41
- залученого капіталу	-92,63	-48,47	-53,05	44,2	-4,6	52,33	109,45
- продаж	-13,82	-6,27	-6,18	7,6	0,1	45,33	98,71
6. Фондовіддача основних засобів, грн.	0,83	0,87	0,97	0,0	0,1	104,89	110,76
7. Тривалість операційного циклу за рік, дні	174,10	125,52	127,26	-48,6	1,7	72,10	101,39
8. Тривалість фінансового циклу за рік, дні	119,64	78,35	84,72	-41,3	6,4	65,49	108,13

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за 2008 рік збільшився порівняно з 2006 роком у 1,09 рази, і склав 8,04 обороту. Це сприяло зменшенню терміну погашення платежів за відстроченими рахунками з 49,42 дня у 2006 році до 45,38 дня у 2008. Прискорення оборотності дебіторської заборгованості дозволило у 2008 році зменшити загальний розмір коштів, зосереджених у розрахунках з дебіторами, до 303,8 тис. грн., або на 12,6 тис. грн.

Коефіцієнт оборотності товарних запасів ВАТ "Полтаваавтотранс" у 2008 році порівняно з 2006 роком зріс у 1,5 рази і склав 4,46 рази. Тобто протягом 2008 року підприємство поновлювало запаси матеріалів майже 5 разів з періодичністю близько 82 дні. Безумовно, це позитивно вплинуло на фінансовий стан товариства і свідчить про підвищення ефективності роботи виробничих підрозділів ВАТ.

Оборотність кредиторської заборгованості у 2008 році також прискорилася. Якщо у 2006 році термін погашення зобов'язань перед постачальниками та іншими кредиторами склав 54,46 дні, то в 2008 році - 42,55 дні. Можна відзначити підвищення платоспроможності підприємства.

Таким чином, збільшення обсягів реалізації у 2007-2008 роках стало важливим стимулом для пожвавлення фінансово-господарської діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс", підвищення його платоспроможності та ділової активності.

Важливими характеристиками фінансового стану підприємства є фінансова стійкість, платоспроможність і ліквідність.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл та використання на підприємстві, за якого воно забезпечує свій розвиток за рахунок збільшення прибутку та капіталу при збереженні плато- й кредитоспроможності.

Платоспроможність - це наявність у підприємства засобів, розміщених в активі балансу для сплати всіх зобов'язань при одночасному здійсненні безперебійного процесу виробництва та реалізації.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Проаналізуємо деякі показники ліквідності та фінансової стійкості ВАТ "Полтаваавтотранс" (таблиця 2.5).

За 2006-2008 роки рівень фінансової стійкості ВАТ "Полтаваавтотранс" істотно не змінився. Про це свідчать дані таблиці 2.1.4. Зокрема, коефіцієнт автономії за 2008 рік порівняно з 2006 роком зменшився на 0,01 і склав 0,593. Тобто, 59,3% капіталу підприємства складають власні кошти. На одну гривню власного капіталу припадає 14,1 копійок позикового, це менше, ніж у

Таблиця 2.5. Показники ліквідності та фінансової стійкості ВАТ "Полтаваавтотранс" за 2006-2008 роки

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення, (+,-) тис. грн.	Темп змін, %
				в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007	в 2007 році порівняно з 2006	в 2008 році порівняно з 2007
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Коефіцієнт поточної ліквідності	3,211	2,920	3,064	-0,3	0,1	90,94	104,91
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	3,197	2,661	2,991	-0,5	0,3	83,23	112,42
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,014	0,056	0,072	0,0	0,0	389,35	129,56
4. Коефіцієнт автономії	0,603	0,595	0,593	0,0	0,0	98,60	99,66
5. Коефіцієнт фінансування	0,147	0,143	0,141	0,0	0,0	96,94	99,05
6. Коефіцієнт інвестування	0,843	0,790	0,797	-0,1	0,0	93,71	100,84

2006 році на 6 копійок. Відповідно частка позикового капіталу у формуванні активів збільшилася і склала 40,7%.

Не зважаючи на високі значення показника автономії (незалежності), власні кошти товариства в середньому на 80% зосереджені в іммобілізованих активах. Фінансування поточної операційної діяльності відбувається за рахунок кредиторської заборгованості, що свідчить про фінансову нестійкість і кризовий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт покриття за 2006-2008 роки зменшився на 0,147 і в 2008 році склав 3,046. Це означає, що за рахунок усіх наявних оборотних активів ВАТ "Полтаваавтотранс" мало змогу повністю покрити поточні зобов'язання й забезпечити нормальну платоспроможність підприємства, адже значення показника перевищує норматив (1,5-2,0).

Проміжний коефіцієнт покриття також задовольняє оптимальним співвідношенням (0,6-0,8). У 2008 році порівняно з 2007 він збільшився на 0,33 і становив 2,991.

Це, на нашу думку, також позитивне явище, оскільки короткострокові зобов'язання підприємство в змозі покрити за рахунок наявних грошових коштів і очікуваних надходжень від дебіторів.

За рахунок найліквідніших активів (грошових коштів і поточних фінансових вкладень) ВАТ "Полтаваавтотранс" у 2008 році може покрити лише 7,2% зобов'язань, але цього недостатньо для забезпечення ліквідності оборотних активів товариства на належному рівні (20-30%).

В цілому за результатами аналізу ліквідності й фінансової стійкості підприємства можна зробити висновок про недостатню його платоспроможність ВАТ "Полтаваавтотранс", оскільки більша частина обігових активів знаходиться в малоліквідній формі (запаси).

Таким чином, аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства показав, що скорочення обсягів перевезень та зниження інтенсивності експлуатації автомобільного парку спричинило отримання збитків за результатами діяльності ВАТ "Полтаваавтотранс" протягом 2006-2008 років, що стало причиною погіршення його платоспроможності, зниження рівня фінансової стійкості та вкрай низької ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

З метою виявлення ознак кризового стану та можливості банкрутства АТП необхідно здійснити аналіз його фінансового стану з використанням спеціальних методик.

3. Експрес-діагностика кризових параметрів підприємства

Щоб вижити в умовах ринкової економіки та не допустити банкрутства підприємству необхідно на високому рівні володіти мистецтвом антикризового фінансового менеджменту. Ефективність антикризового управління залежить від цілої низки факторів, одним із яких є науковий аналіз стану підприємства та прогнозування тенденцій його розвитку. Бачення майбутнього, і не суб'єктивне, а засноване на точному, науково обґрунтованому аналізі, дозволяє постійно тримати в полі зору всі прояви кризи, що наближається чи проходить.

Розробці стратегії антикризового фінансового управління передує експрес-діагностика фінансового стану господарюючого суб'єкта.

В загальному розумінні діагностика являє собою визначення стану об'єкта чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і "вузьких" місць.

Діагностика фінансової кризи підприємства передбачає можливість використання різних прийомів та методів аналізу. У загальному вигляді, проведення діагностичних досліджень звичайно допускає порівняння стану об'єкта оцінки з певною нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень і визначити їхній характер - позитивний чи негативний.

З метою оцінки масштабів та глибини кризових явищ у ВАТ "Полтаваавтотранс" необхідно провести експрес - діагностику фінансового стану підприємства на основі аналізу системи абсолютних та відносних показників фінансової сталості, ліквідності, прогнозування показників платоспроможності.

Щоб оцінити міру розбалансованості фінансових показників підприємства та його фінансовий стан у поточному та перспективному періодах, в роботі застосована методика аналізу фінансової стійкості на основі абсолютних співвідношень активів і пасивів.

Практичним втіленням цієї методики є використання агрегатних (балансових) моделей. Агрегати - це абсолютні оціночні показники, розраховані у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємств, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтній формі [27].

Найпоширенішим способом побудови та використання агрегатних моделей є балансові моделі оцінки фінансової стійкості підприємства, які отримали достатньо широке розповсюдження в спеціальній літературі. Розроблено типологію фінансової стійкості та балансові рівняння з метою їх оцінки, яку інколи називають моделями В.В. Ковальова. Запропонований підхід набув подальшого розвитку в роботах інших дослідників (А.Д. Шеремета, Н.А. Гринюк та інших).

В основу згаданого підходу покладено систему абсолютних показників, які характеризують склад і достатність джерел фінансових ресурсів, що використовуються на формування матеріальних оборотних активів:

власні оборотні кошти для формування запасів і витрат (Н1);

власні та довгострокові джерела формування запасів і витрат (Н2);

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (Н3);

запаси і витрати (Н4);

надлишок чи нестача власних коштів для формування запасів і витрат ();

надлишок чи нестача власних та довгострокових джерел формування запасів і витрат ();

надлишок чи нестача загальної величини основних джерел формування запасів і витрат ().

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування і характеризують ліквідність балансу підприємства.

За цим підходом фінансовий стан підприємства з певною мірою умовності розподіляється на чотири фінансових області: