Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства (на прикладі ПП "Приват-Транс")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Факультет документальних комунікацій та менеджменту

Кафедра менеджменту

ДИПЛОМНА РОБОТА БАКАЛАВРА

на тему «Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства (на прикладі ПП «Приват - Транс»)»

Виконала: студентка 4 курсу, напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Стасюк Наталія Миколаївна

Рівне - 2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності підприємств

1.1 Поняття і суть зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.2 Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств

1.3 Транспортне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.4 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Розділ 2. Економічний аналіз та оцінка зовнішньоекономічної діяльності ПП «Приват - транс»

2.1 Загальна характеристика управління ПП «Приват - Транс»

2.2 Аналіз ефективності управління ЗЕД на ПП «Приват - Транс»

2.3 Фінансово-економічний аналіз роботи ПП «Приват - Транс»

2.4 Оцінка процесу транспортно-експедиторського обслуговування транспортних перевезень ПП «Приват - Транс»

2.5 Охорона праці на ПП «Приват - Транс»

2.6 Шляхи удосконалення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Приват - Транс»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює діяльність підприємств, умов їх функціонування на ринку. Тому підприємствам для того, щоб вижити, необхідно правильно визначати свою стратегію та тактику поведінки на ринку та систематично проводити управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі країни.

Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою, яка намагається зайняти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі.

Новий етап входження у світове господарство вимагає істотних зусиль як від окремих підприємств, так і від держави в цілому, від чого, зрештою, буде залежати не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, а насамперед, можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як підсистеми світової економіки. Саме тому тема дипломної роботи «Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства» є доситьактуальною.

Теоретичним дослідженням окремих напрямків у сфері зовнішньоекономічної діяльності займалися такі українські економісти як, [1] Білорусів О.С., [6] Гребельник О.П., [9] Дахно І. І., [11] Дідківський М.І., [28] Козак Ю.Г., [29] В. Козик, [22] Шкурупій О.В., [36] ПучкоІ.В., [43] Тюріна Н.М. та ін.

Мета дослідження: дослідження теоретичних аспектів управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства та аналіз ефективності управління ЗЕД на ПП «Приват - Транс».

Завдання дослідження:

1. Дослідити теоретичні засади аспектів управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

2. Здійснити аналіз ефективності управління зовнішньоекономічної діяльності на ПП «Приват - Транс».

3. Провести аналіз фінансово-економічний діяльності підприємства ПП «Приват - Транс».

4. Запропонувати шляхи удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю на ПП «Приват - Транс».

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ПП «Приват - Транс», яке знаходиться за адресою: м. Рівне вул. Відінська, 10.

Предметом дослідження є процес управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

Методи дослідження: аналітичний, метод порівнянь, економічний аналіз.

Інформаційну базу дослідження склали документи і матеріали органів державної влади і управління, законодавчі і нормативні акти України. В тому числі, булі використані наступні документи: форма №1-м - баланс підприємства, форма №2-м - звіт про фінансові результати, штатний розпис.

В першому розділі розкрито сутність управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства:поняття зовнішньоекономічної діяльності підприємства; фактори що впливають на ефективність ЗЕД підприємства; нормативно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В другому розділі проведено аналіз та оцінка зовнішньоекономічної діяльності ПП «Приват - Транс»: розглянуто загальну характеристику управління ПП «Приват - Транс»; проведено аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; розглянуто шляхи вдосконалення управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності підприємств

1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті поступову інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних економічних зв'язків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з другого [22, с.6] .

Значимість таких зв'язків у розвитку країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний розвиток ряду країн підтверджує позитивний вплив і вигідність розширення участі кожної з них у міжнародному поділі праці та у різноманітних формах міжнародних зв'язків.

Очевидним є той факт, що зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства.

Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності виявляється в такому: [11, с.18].

· це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект зовнішньоекономічної діяльності);

· це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аспект)

Поняття «зовнішньоекономічна діяльність (далі у роботі візьмемо за скорочення ЗЕД)» з'явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку зовнішньоекономічної діяльності на рівні суб'єктів господарювання.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію ЗЕД в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері [11, с.20]. У цей період прийняті важливі законодавчі акти, зокрема, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991), «Про митну справу в Україні» (1991), «Про єдиний митний тариф» (1992), «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (1994), «Про операції з давальницькою сировиною» (1995), «Про режим іноземного інвестування» (1996) та ін.

На підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття - «зовнішньоекономічні зв'язки» (надалі у тексті використаємо скорочення ЗЕЗ) і «зовнішньоекономічна діяльність».

В історичному аспекті ЗЕЗ є продуктом цивілізації, оскільки виникають з появою держави і еволюціонують водночас з її розвитком. В економічному аспекті ЗЕЗ - це операції з обігом товарів, послуг, грошових коштів і капіталу між різними економічними і валютними зонами.

В сучасних умовах ЗЕЗ впливають на рішення соціально-економічних проблем практично у всіх країнах світу. Цей вплив виконується як на рівні держави, так і на рівні регіонів країни і окремих підприємств.

Класифікаційна система ЗЕЗ складається з видів і форм зв'язків. За напрямом товарного потоку ЗЕЗ поділяються на такі види - експортні та імпортні, а за структурною ознакою - на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі та інвестиційні. До форм ЗЕЗ відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо[13, с. 85 ].

Необхідність існування ЗЕЗ обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці ЗЕЗ, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

ЗЕДрозуміють як один з аспектів ЗЕЗ, як сферу самостійної виробничо-комерційної діяльності підприємств і організацій [23, с.12]. В ході реформи економіки України підприємства й організації одержали право виходу на зовнішній ринок. Вони самостійні в виборі іноземного партнера і номенклатури товарів для експортно-імпортної угоди, у встановлені ціни, в визначені виду і форми ЗЕД .

Зовнішньоекономічна діяльність багатозначна. Саме поняття її видів і форм в економічній літературі трактувалось по-різному.

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [17].

ЗЕДв усіх країнах спрямована на таке:

· реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік;

· сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в статті 3 «Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності» міститься перелік суб'єктів ЗЕД, в нашій країні які представлені на рисунку 1.1.

Суб'єкти ЗЕД -- це суб'єкти господарської діяльності, що належать до різних форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції з закордонними партнерами. При цьому суб'єкти ЗЕД поділяються на: суб'єкти мікроекономічного рівня діяльності (рис. 1.1); макроекономічного рівня діяльності (рис. 1.2); міждержавного рівня діяльності (рис. 1.3).



Рис. 1.1. Суб'єкти ЗЕД України мікроекономічного рівня діяльності

Суб'єктами макроекономічного рівня є Україна, як держава, в особі її повноважних органів у межах їх компетенції, а також недержавні органи управління (рис. 1.2) [14] .

Рис1.2. Суб'єкти ЗЕД України макроекономічного рівня діяльності

Існують різні науково-практичні підходи у визначенні суб'єктів ЗЕД. Таке різноманіття пов'язано з різними критеріями, що взяті за основу класифікації (табл. 1.1) [22, с.16].



Рис 1.3. Суб'єкти ЗЕД міждержавного рівня діяльності

Таблиця 1.1 Класифікація суб'єктів ЗЕД за різними ознаками.

Ознака класифікації суб'єкти ЗЕД	Ознака класифікації суб'єкти ЗЕД
За рівнями економічної діяльності	Мікроекономічний, макроекономічний, міждержавний або наддержавний.
За характером власності	Приватні, кооперативні, державні.
За обсягом операцій	Великі, середні малі.
За належністю капіталу	Національні, іноземні, змішані.
За правовим статусом	повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відкритого і закритого типу, командитні товариства.
За сферою господарської діяльності	Промислові, с/г, торгові, транспортні, страхові, посередницькі, туристичні та інші.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законодавством України, насамперед Цивільним кодексом [46]. Фізичні особи, що мають постійне місце проживання на території України, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, що не мають такого права, набувають його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянином якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їхніх установчих документів із моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Підприємці мають право здійснювати ЗЕД після державної реєстрації їх як учасників ЗЕД. Цю реєстрацію виконує орган виконавчої влади на підставі подання заяви подавця, копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про їхню реєстрацію як підприємця.

Крім заборони на втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбачених чинним законодавством, аналізованих як обмеження права на здійснення ЗЕД, установлено інші гарантії цієї діяльності. Так, суб'єкт ЗЕД, що одержав від діяльності у власність засоби, майно й немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів ЗЕД у власника в будь-якій платній і безкоштовній формі без його згоди забороняється, крім випадків, передбачених законодавством України [14].

Усі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з їх законами, а також брати участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземний суб'єкт господарської діяльності при здійснення ним ЗЕД має право відкрити в Україні своє представництво. Здійснення іноземною фірмою операцій із продукцією українського походження без вивезення її з митної території України, включаючи продаж, обмін і передачу іншим особам, вирішується тільки за наявності зареєстрованого «представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності». Реєстрація представництва необхідна також при бажанні іноземної фірми відкрити рахунок в українських банках.

Одним із основних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є підприємство.

ЗЕД підприємства ґрунтується на можливості одержання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг, ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства(надалі у тексті візьмемо за скорочення ЗЕДП) - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок [41, c.86 ].

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності у здійсненні ЗЕД керуються відповідними принципами [28, c.288]:

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає:

у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва: у праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у ЗЕЗ; праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку дотримуватися при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати ЗЕД.

3. Принципом юридичної рівності і недискримінації: у рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь - яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону: у регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для ЗЕД умови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

Функції ЗЕД [32]

· організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

· міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

· організація міжнародного грошового обігу.

Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону),що являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД [43, c.10].

Важливим завданням розвитку зовнішньоекономічного комплексу кожної країни є об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для України умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є:

· зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

· розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності;

· підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема.

Здійснювати будь-яку зовнішньоекономічну діяльність мають право усі суб'єкти ЗЕД. Відповідно до чинного законодавства, суб'єкти ЗЕД можуть здійснювати такі види діяльності які зображенні на рис.1.4 [14].

Основні мотиви розвитку ЗЕД [6, c.7].:

· розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;

· закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання;

· залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;

· залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках;

· участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Структурною одиницею ЗЕД є зовнішньоекономічна операція.

Зовнішньоекономічна операція (надалі у тексті візьмемо за скорочення ЗЕО) - це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладання і виконання торгової, інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру [13, c.86].



Рис. 1.4. Види ЗЕД, дозволені ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»

ЗЕО можуть здійснюватися за такимиосновними напрямами [6, c.16]:

· міжнародна торгівля (експортно-імпортні операції, включаючи реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі, торгові операції суперницького типу);

· міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і франчайзингових угод, інжиніринг, реінжиніринг, консалтинг тощо);

· міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств з іноземним капіталом, інвестиції в межах вільних економічних зон).

Сучасну систему ЗЕД характеризують такі риси [23]:

1.Посилення взаємозв'язку між кон'юнктурою на світових ринках товарів та послуг і внутрішніх ринках окремих держав. Широкий розвиток набувають такі форми та елементи в системі ЗЕД, як інформаційний обмін, послуги зв'язку, транспортне обслуговування, консалтинг, франчайзинг, ноу-хау, лізинг, страхування тощо.

2.Новий міжнародний поділ праці, який склався останніми роками, характеризується відносним зниженням частки сировини та матеріалів у світовій торгівлі. Швидшими темпами розвиваються наукоємні, високотехнологічні галузі: хімія, приладобудування, електроніка, авіакосмічна промисловість.

3.Розвиток інтеграційних процесів. Поступово ліквідуються економічні кордони між країнами і створюється єдиний регіональний економічний простір, який підпорядковується загальному регулюванню.

4.Вивезення капіталу. Це створює фундамент для утворення транснаціональних корпорацій ( або ТНК), які, як правило, бувають національними за капіталом та інтернаціональними за сферою діяльності.

5.Переміщення робочої сили із країни в країну, що є наслідком відмінностей у людських, сировинних та фінансових ресурсах. Щорічно в пошуках роботи в світі переміщується до 25 млн. людей.

6.Зростання обсягів зовнішньої торгівлі, що сприяє зниженню витрат виробництва.

7.Активна та цілеспрямована роль держави щодо втягнення країни в систему глобальної світової економіки. Метою державного регулювання є створення сприятливих правових, економічних та політичних умов, які забезпечують ефективну, з точки зору інтересів країни та окремого підприємця, зовнішньоекономічну діяльність на усіх рівнях.

8.Жорстке міжнародне регулювання ЗЕД. Кожна двостороння міжнародна економічна угода стає багатосторонньою, оскільки повинна відповідати положенням СОТ, виконувати вимоги близько 40 міжнародних організацій у цій галузі.

1.2 Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Виходячи на світовий ринок, підприємству варто вирішити два основні питання щодо організації своєї ЗЕД:

- питання щодо визначення способу формування найбільш сприйнятливої та ефективної організаційної структури управління ЗЕД;

- питання щодо чіткого встановлення способу керування створеною структурою для досягнення поставленої мети.

В галузі міжнародного бізнесу існує перелік типів організаційних структур [28, c.256]. На етапі започаткування ЗЕД на підприємстві робиться вибір оптимального типу організаційної структури саме для даного підприємства за конкретних умов. Такий вибір здійснюється на базі аналізу чинників, які здійснюють вплив на ефективність організації ЗЕД підприємства. Їх поділяють на зовнішні та внутрішні (рис. 1.5).

Вибір найбільш сприйнятливої та ефективної організаційної структури управління ЗЕД підприємства залежить не лише від розглянутих чинників, а й від методів виходу на зовнішні ринки: безпосередній вихід через власну зовнішньоторговельну фірму/відділ зовнішньоекономічних зв'язків або вихід за допомогою посередників [27, c. 92].

Рис. 1.5. Чинники ефективності ЗЕД

Організовуючи та здійснюючи ЗЕД, кожне окреме підприємство має детального аналізувати всі чинники та виокремлювати ті з них, які будуть сприяти підвищенню ефективності організації ЗЕД [27, c. 93].

Історично першими видами зовнішньоекономічних операцій стали експорт та імпорт. Крім звичайного експорту та імпорту товарів і послуг у світовій практиці широко застосовуються також інші види зовнішньоекономічних операцій. До них належать товарообмінні операції, ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти, міжнародний лізинг та ін. Види основних та забезпечувальних операцій наведені на рис. 1.6.[24].

Рис. 1.6. Зовнішньоекономічні операції

Крім того, усі види зовнішньоекономічних операцій поділяються на операції: товарообмінні, купівлі-продажу.

При операціях купівлі-продажу ми маємо справу з експортом і імпортом: один контрагент виступає в контракті тільки як продавець-експортер чи тільки як покупець-імпортер, тоді як при товарообмінних операціях і експортером інших, чи виступаючи експортером, бере на себе зобов'язання закупити якісь товари (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни покупця.

Операції купівлі-продажу - контракти, згідно з якими продавець (експортер) зобов'язується передати товар, який є об'єктом угоди, у власність покупця (імпортера) за умови, що останній сплатить за товар відповідну суму. Види цих операцій [3]:

· Експортні операції- комерційна діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів національного виробництва. Для виконання такої операції експортер повинен: вивчити кон'юнктуру ринку; вибрати доцільну стратегію поведінки на ринки; вивчити митний режим країни-імпортера; провести рекламу свого товару; направити покупцям пропозицію на продаж товару; укласти контракт; проводити контроль за виконанням контракту [29, c.7].

· Імпортні операції- закупівля і ввезення іноземних товарів в країну для їх реалізації на внутрішньому ринку.В цьому випадку ініціатива за імпортером. Він : вивчає ціни на товар; вибирає експортерів і доцільний спосіб закупки товарів; проводить переговори; підписує контракт на імпорт товарів; забезпечує своєчасну оплату [29, c.7].

· Реекспортні операції- передбачають продаж і вивіз із країни раніше ввезених до неї товарів без їх переробки. Країна, що ввозить, а потім вивозить у третю країну товари називається реекспортером.

· Реімпортні операції - являють собою експортні операції, що не відбулися, і означає повернення до країни раніше вивезених товарів. Сюди відносяться: повернення забракованих покупцем товарів; повернення товарів, не проданих на аукціонах; повернення товарів, не реалізованих через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами кордону своєї країни двічі (при вивозі і ввозі).

Товарообмінні операції- передбачають експорт товарів та послуг за кордон за умов здійснення імпорту (послуг) з-за кордону.Умови здійснення цих операцій визначаються конкретним типом угоди.

Типи товарообмінних операцій [3]:

· Бартерна операція- це операція з обміну певної кількості товарів на еквівалентну по вартості кількість іншого товару. Таким чином, бартерна операція не припускає ніяких грошових розрахунків між контрагентами. У бартерній угоді встановлюється або сума, на яку сторони зобов'язуються поставити товар, або кількість взаємопостачаємих товарів. Переваги даної операції перед операціями купівлі-продажу полягає в тому, що для її здійснення не потрібна валюта и сторони не прибігають до посередництва банків.

· Зустрічні закупівлі- означають зобов'язання експортера закупити на визначену суму товари в країні імпортера. Після узгодження ціни товару імпортер ставить обов'язковою умовою контракту закупівлю експортером товарів у його країні на визначену суму. Крім того, у період переговорів сторони можуть і не знати, які конкретно товари імпортер може запропонувати і які експортер може закупити. Для імпортера важливо записати цю обставину в контракт для того, щоб шляхом зустрічної закупівлі зберегти частину валюти у своїй країні [29, c.9]. За версією експертів ООН, виділяють три види міжнародних зустрічних торговельних угод:

- бартерні угоди (barter transactions);

- торговельні компенсаційні угоди (commercial compensation);

- промислові компенсаційні угоди (industrial compensation).

· Компенсаційні операції- відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. Механізм здійснення таких операцій зводиться до наступного: кожен контрагент готує два списки товарів: в одному перелічуються товари, які хотів би продати, а в другому - купити; зустрічаючись, контрагенти обговорюють номенклатуру товарів, і в результаті утворюються два списки; погодивши перелік товарів, сторони - контрагенти переходять до узгодження цін; погодивши ціни і умови постачання, сторони підписують контракт із двома додатками [29, c.11].

· Великомасштабні операції на компенсаційній основі- операції, за яких одна країна використовує обладнання та технології іншої країни та будує на своїй території промисловий або сільськогосподарський об'єкт, продукцією якого і буде розраховуватися за поставлене. Основні риси цих операцій: великомасштабність (сотні тисяч, а то й мільйони доларів); довгострокове кредитування і на великі суми, тому для її здійснення залучаються великі банки; довгостроковий характер операцій (до 10 років і більше).

· Операції на давальницькій сировині- об'єктом угоди є сировина та продукція, яка виготовляється з неї. Розрахунки за цими операціями здійснюються трьома способами: частиною продукції, яка була виготовлена та залишається в країні при поверненні решти продукції власнику сировини; частково готовою продукцією, частково грошима; використання країни переробки як посередника для подальшому продажу продукції третім країнам.

· Викуп застарілої продукції- стосується, насамперед, машинно-технічних виробів. Ініціатором таких операцій виступає імпортер. Якщо експортер пропонує імпортеру придбати в нього нові машини, то імпортер ставить обов'язковою умовою викупити у нього застарілу техніку. Імпортеру такі операції дуже вигідні тому, що він знижує свої валютні витрати і позбавляється від старої техніки, замінюючи її новою [29, c.14].

· Поставки на комплектацію- операції, при яких замовник на виготовлення обладнання або машинно-технічної продукції висуває вимогу - включити в остаточну вартість продукції комплектуючі з власної країни.

Відповідно до Закону України від 16.04.91 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) визначено, як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у ЗЕД [14].

Суб'єкти ЗЕД при складанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) використовують вимоги національного законодавства, рекомендації міжнародних органів й організацій, передбачені світовою практикою, а також сукупність різних гарантій і застережень. Коректне складання зовнішньоекономічного договору (контракту) є запорукою успішного проведення зовнішньоекономічної операції, пов'язаної з переміщенням товарів й інших предметів через митний кордон України.

Зовнішньоекономічний договір укладається в простій письмовій формі. Повноваження представника на укладення договору випливає з доручення, статутних документів. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта ЗЕД уповноваженим суб'єктом ЗЕД України, вважаються діями цього іноземного суб'єкта [30, c.186].

Сторони договору мають бути здатними укласти його відповідно до законодавства України та/або закону місця укладання договору. Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України з урахуванням міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних організацій.

Для підписання зовнішньоекономічного договору суб'єктам ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади. Вони мають право укладати різні види договорів, крім тих, які заборонені законодавством України.

Якщо зовнішньоекономічний договір не відповідає вимогам українського законодавства або міжнародних договорів України, то він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Форма зовнішньоекономічного договору визначається правом місця його укладання.

Права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання договору, або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є [44, c.125]:

· продавцем - у договорі купівлі-продажу;

· лізингодавцем - у лізинговій угоді;

· ліцензіаром - у ліцензійному договорі;

· комітентом (консигнатором) - у договорі комісії (консигнації);

· довірителем - у договорі доручення;

· перевізником - у договорі перевезення;

· експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

· страхувальником - у договорі страхування;

· кредитором - у договорі кредитування тощо.

Залежно від виду зовнішньоекономічного договору здійснюється вибір того чи іншого застосованого права. При прийманні виконання за контрактом береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше [30, c.187].

1.3 Транспортне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Міжнародні транспортні перевезення є важливим видом ЗЕД. Товар не може бути доставлений з однієї країни до іншої без використання транспортних засобів; при цьому, природно, вартість товару зростає. Обсяг міжнародних перевезень такий великий, а транспортні операції настільки складні, що необхідності встановити єдині правила і норми в міжнародному транспортуванні. Актуальність зведення національних норм у єдину систему стандартів підкреслюється ще й тим, що у світі утворено, по суті, єдину транспортну систему, яка охоплює, принаймні, території розвинутих країн Європи, Північної Америки і багатьох країн інших регіонів.

Міжнародним вважається перевезення, здійснюване між двома чи більшою кількістю держав.

Міжнародні перевезення- переміщення вантажів або пасажирів за допомогою будь-якого виду транспорту з пункту відправлення до пункту призначення, які знаходяться на територіях різних країн або на території іноземної країни. [19, c. 218].

Міжнародні перевезення вантажів забезпечуються морським, річковим, залізничним, повітряним, автомобільним, трубопровідним транспортом.

Транспортні витрати істотно впливають на контрактну ціну товару, обсяги торгівлі. Вони бувають настільки великими, що роблять експорт та імпорт товарів невигідним.

Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньоторговельної угоди. Їхній зміст визначається особливостями вантажу, видом транспортного засобу, періодичністю поставки, митними процедурами тощо.

Особливістю міжнародних перевезень є те, що при відправленні вантажу, як правило, керуються законодавством країни відправлення, а при його видачі в кінцевому пункті -- законом країни призначення.

Правове регулювання відносин, які виникають із здійснення міжнародних перевезень, має специфіку [32]:

1. Регулювання міжнародних перевезень здійснюють міжнародні організації і, відповідно їх найважливіші умови визначені в міжнародних угодах - транспортних конвенціях. Угоди містять уніфіковані матеріально-правові норми, необхідні для врегулювання суперечок, що найчастіше виникають при морських та автомобільних міжнародних перевезеннях.

2. Норми конвенцій про міжнародні перевезення є імперативними (тобто вони не допускають вибору, їм повинні обов'язково підкорятися).

3. Специфіка регулювання міжнародних перевезень може виявитися у відображення норм міжнародних договорів у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них.

Види правового регулювання доцільно виділяти за такими ознаками які представлені на рис. 1.7. [28, c.302].

Рис. 1.7.Види правового регулювання міжнародних перевезень

Багатосторонні міжнародні договори та конвенції стосуються як певних видів транспорту, так і окремих питань перевезень.

Україна бере участь переважно у двосторонніх договорах. До говори можуть укладатися від імені Уряду України чи відповідного міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади, до компетенції яких входить укладання таких договорів [17].

Міжнародні перевезення в Україні регулюються під керівництвом Міністерства транспорту України (далі - Мінтранс) в особі Державного департаменту авіаційного транспорту України, Державного департаменту морського і річкового транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного департаменту автомобільного транспорту України [17].

Мінтранс, зокрема, сприяє розвиткові ЗЕЗ, за дорученням Уряду представляє інтереси транспортно-дорожнього комплексу в міжнародних організаціях, укладає в установленому порядку міжнародні договори про розвиток міжнародного сполучення транспортно-дорожнього комплексу, погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; забезпечує здійснення у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

Міжнародними договорами та національними законодавствами багатьох держав передбачено, що для здійснення міжнародних перевезень перевізник повинен отримати від уповноваженого органу спеціальний дозвіл (ліцензію). Таку вимогу містить і українське законодавство, де вказується, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним видами транспорту здійснюються за наявності ліцензії, виданої уповноваженим органом.

Основний міжнародно-правовий акт, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів - Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р.[35, c.165].

Питання, пов'язані з транзитом через територію України, також регулюються. Найважливішим національним актом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, є Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. [16]. Норми Закону проголошують принцип свободи транзиту вантажів, торкаються питань маршрутів та способів транзиту вантажів. Зазначається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). У Законі визначені основні положення стосовно тарифів і розрахунків при транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних послуг (робіт), на застосування цивільно-правової відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про транзит вантажів [16].

Організація міжнародних перевезень здійснюється при виконанні таких умов [9, c.196]:

* здійснення реєстрації транспортних засобів;

* здійснення допуску (ліцензування) до виконання міжнародних перевезень;

* забезпечення сертифікації транспортних засобів;

* отримання дозволу на здійснення міжнародних перевезень;

* виконання митних процедур;

* страхування відповідальності перевізника;

* дотримання умов праці та відпочинку екіпажів транспортних засобів;

* візова підтримка роботи водію.

Підприємства, які нерегулярно займаються зовнішньоторговельними операціями, як правило, звертаються до послуг спеціалізованих транспортно-експедиторських підприємств (надалі у тексті ТЕП). Це зумовлено тим, що транспортна робота потребує спеціальних знань, великого практичного досвіду і при великій віддаленості від портів, кордонів дуже дорого коштує.

Дуже велика кількість угод у міжнародній торгівлі здійснюється за допомогою посередників.

Залучення торгового посередника дає змогу:

· збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;

· збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і передпродажного сервісу;

· збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

· збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон'юнктури за більш високими цінами, оскільки посередники, існуючи поряд з кінцевими споживачами, одразу реагують на будь-які зміни попиту.

Посередницькі операції регулюються нормами трудового і цивільного права.

Згідно з діючим Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» має таке тлумачення :«Транспортно-експедиторська діяльність-підприємницька діяльністьізнадання транспортно-експедиторськихпослугз організаціїтазабезпеченняперевезень експортних,імпортних, транзитних або інших вантажів; Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;»[17] . Цей Закон присвячений регулюванню окремого виду підприємницької діяльності - транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів .

Міжнародна діяльність ТЕП протягом останнього часу значно поширилася. Вони здійснюють широкий комплекс послуг та дають змогу виробникам і споживачам сконцентрувати свою діяльність на профільних для себе операціях.

Перелік видів послуг, які надаються транспортно-експедиторськими фірмами, є досить значним і охоплює [40, c.218]:

-- вивчення кон'юнктури світового, регіональних та національних транспортних ринків, проведення комплексного маркетингового дослідження транспортного ринку;

--комплексну логістику, визначення оптимальних маршрутів транспортування вантажів;

--здійснення фрахтування, укладення та допомогу при укладенні транспортних контрактів;

-- організацію завантажувальних та відвантажувальних робіт;

-- організацію складування вантажів;

--оформлення необхідної документації, в тому числі передбачену митними процедурами та підготовку дозвільних, технічних, товаросупроводжувальних документів;

-- надання консультацій замовникам;

-- контроль за проходженням вантажів до місця призначення, у тому числі контроль за процесом власне транспортування, завантаження та відвантаження, складування тощо;

--здійснення розрахунків, які пов'язані з транспортуванням вантажів, фрахтом тощо.

1.4 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Роль державного регулювання ЗЕД насамперед полягає у підтримці національних галузей виробництва, тому що альтернативою відсутності такого регулювання є безмитна торгівля. А в цьому разі при наявності жорстокої конкуренції з боку імпортних товарів підйом і функціонування національного виробництва стає неможливим [44, c.215].

Кожна країна проводить державне регулювання ЗЕД. Таке регулювання залежить від зовнішньоекономічної політики (надалі у тексті використаємо скорочення ЗЕП) держави, котра регулює економічні відносини з іншими державами, а також відіграє помітну роль у питанні залучення іноземних інвестицій у національну економіку, насамперед у виробництво.

Оскільки засоби ЗЕП будь-якої держави мають форму самостійних односторонніх актів її уряду, котрі встановлюють режим зовнішньої торгівлі цієї країни, або форму угод з урядами інших держав, які регулюють торговельні взаємовідносини, то існують два основних правових джерела торговельно-політичних засобів [25]:

· національне законодавство, що встановлює режими експорту та імпорту товарів;

· двосторонні та багатосторонні торговельні угоди уряду однієї держави з урядами інших держав.

Виконуючи завдання обмеження або стимулювання експорту чи імпорту, зовнішньоекономічна політика набуває форм протекціонізму, лібералізації або стимулювання експорту. Протекціонізм спрямований на створення конкурентних переваг власним товаровиробникам і утруднення іноземним конкурентам проникнення на внутрішній ринок. Здійснюється шляхом підвищення ставок ввізного мита і використанням технічних бар'єрів на шляху руху товарів. Лібералізація, що сприяє проведенню заходів ЗЕД, призводить до поступового скорочення різноманітних обмежень у сфері зовнішньої торгівлі.

Основним документом, що регламентує ЗЕД в Україні, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, який запровадив правове регулювання видів ЗЕД, заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України, а також принципи та загальну політику державного регулювання ЗЕД. Законом установлено, що Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території [14].

ЗЕД України як суверенної держави обов'язково повинна бути впорядкованою та відрегульованою у відповідності з існуючими у світовій практиці нормами. Якщо порівнювати Україну з тими державами, що мали достатньо часу на створення і модернізацію своєї ЗЕП еволюційним шляхом, то перед нашою країною постало нелегке завдання побудови зовнішньоекономічної політики разом із створенням власної системи зовнішньої торгівлі у дуже стислі строки після отримання державного суверенітету.

Наша держава, відповідно до ст. 7 Закону України «Про ЗЕД», здійснює регулювання ЗЕД за допомогою передбачених у Законах України актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції [14].

Використовуючи загальноприйняті інструменти ЗЕП, Україна не тільки формує власні ЗЕЗ, а також використовує можливість впливати на зовнішньоторговельну політику інших країн.

Митно-тарифне регулювання - це найважливіший механізм державного регулювання ЗЕД. Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання ЗЕД і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти

Державне регулювання ЗЕД в Україні, яке складається з митно-тарифного та нетарифного регулювання (рис. 1.8.).

Рис. 1.8. Державне регулювання ЗЕД в Україні

Головними цілями державного регулювання ЗЕД в Україні є [3]:

- захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів ЗЕД;

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

- заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД;

- наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

В Україні створено ефективну систему регулювання ЗЕД [9, c.118]:

1) на державному рівні (державні органи в межах їх компетенції, представлені у табл.1.2);

2) на недержавному рівні (недержавні органи управління економікою: Торгово-промислова палата України та регіональні, валютні та фондові біржі);

3) на рівні підприємств - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Таблиця.1.2 Органи державного регулювання ЗЕД та їх компетенції

Органи регулювання	Межі компетенції
Верховна Рада України	- створення та зміна законодавчої бази, що стосується ЗЕД; - затвердження головних напрямів ЗЕП України; - розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД; - затвердження ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних; - установлення спеціальних режимів ЗЕД на території України; - затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягають ліцензуванню чи заборонені для експорту/імпорту.
Кабінет Міністрів України	- втілення заходів до реалізації ЗЕП України; - здійснення координації діяльності міністерств та відомств України по регулюванню ЗЕД; - затвердження нормативних актів з питань ЗЕД; - проведення переговорів і укладення міжурядових договорів України з питань ЗЕД; - складання платіжного балансу та зведеного валютного плану України; - забезпечення виконання рішень Ради безпеки ООН з питань ЗЕД
Міністерство економіки України	- забезпечення проведення єдиної ЗЕП суб'єктами ЗЕД та координація їх ЗЕД; контроль за додержанням усіма суб'єктами ЗЕД законів України та умов міжнародних договорів України; координація роботи торговельних представництв України в іноземних держава
Національний банк України	- реалізація валютної політики держави; - регулювання курсу національної валюти України; - здійснення обліку та розрахунків за наданими й одержаними державними кредитами і позиками; - проведення операцій з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України в розпорядження НБУ; - забезпечення гарантій кредитам, які надаються суб'єктам ЗЕД іноземними банками та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду або іншого державного майна України
Державна митна служба України	затвердження актів з питань митної політики України; здійснення митного контролю на території держави
Антимонопольний комітет України	здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства суб'єктами ЗЕД
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі	- здійснення оперативного регулювання ЗЕД в Україні відповідно до чинного законодавства;- прийняття рішень про порушення та проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань - здійснення заходів нетарифного регулювання ЗЕД

Крім центральних органів, діють також органи місцевого управління ЗЕД, до яких належать [14]:

· місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;

· територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД України.

Головними світовими організаціями, які регулюють та контролюють зовнішньоекономічну діяльність та їх основні завдання яких представлені на рис.1.9. [22, c.244].

Кожна країна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території, метою якого є: захист власних економічних інтересів та законних інтересів суб'єктів ЗЕД; створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД; розвиток усіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всіх напрямів використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері ЗЕД.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством [14].

Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи [24]. Всі суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Суб'єкт ЗЕД, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд.



Рис.1.9. Головні світові організації, які регулюють ЗЕД

Розділ 2. Економічний аналіз та оцінка зовнішньоекономічної діяльності ПП «Приват - транс»

2.1 Загальна характеристика управління ПП «Приват - Транс»

Згідно Статуту, приватне підприємство «Приват - Транс» ( надалі ПП «Приват - Транс»), розташований за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 10. Мале підприємство яке, займається організацією автоперевезень вантажів, надання транспортно - експедиційних та експедиторських послуг, а також здійснює посередництво в наданні послуг.

ПП «Приват - Транс», створене відповідно до законодавства і керується у своїй діяльності Законами України «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» [14], Цивільним [46] та Господарським кодексами [5] та іншим нормативно - правовими актами України. Засновник і власник підприємства є - громадянка України Шикалова Тетяна Іванівна.

ПП «Приват - Транс» створене для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації тобто від 31.05.2007 року, має права та обов'язки і здійснює свою діяльність згідно дійсного Статуту та чинного законодавства України. Свою діяльність на підставі чинного законодавства, здійснює на території України та за її кордоном. Підприємство має розрахунковий та інші рахунки в тому числі валютний в банківських установах, печатку та штампи зі своєю назвою, а також інші реквізити і проводить свою діяльність на засадах самофінансування і самоокупності.