ТІ_НДДКР>ТІ_{геол-роз.}>ТІ_{нафтопер.}>ТІ_{нафтотранс.}>ТІ_{виробн.}>ТІ_{консол.}>ТІ_{фінанс.}

де, ТІ_НДДКР - темп росту інвестицій в виробничо-технологічні НДДКР;

ТІ_{геол-роз} - темп росту інвестицій в геолорозвідувальні роботи;

ТІ_{нафтопер.} - темп росту інвестицій в нафтопереробку виробництва;

ТІ_{нафтотранс} - темп росту інвестицій в розвиток нафтотранспортування;

ТІ_{виробн.} - темп росту виробничих інвестицій в цілому;

ТІ_консол - темп росту інвестицій в консолідацію дочірніх структур;

ТІ_{фінанс.} - темп росту фінансових інвестицій підприємства.

Логіка співвідношення темпів зростання різних напрямів інвестування в рамках оптимальної інвестиційної стратегії розвитку нафтової компанії полягає в наступному.

1) Темп зростання інвестицій у виробничо-технологічні НДДКР в ідеалі повинен бути найвищим. По суті, саме інвестиції в науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, в модернізацію устаткування, в передові технології підвищення нафтовіддачі пласта і глибинне буріння нафтових свердловин закладають основу майбутньої ефективності функціонування компанії, дають їй незаперечні конкурентні переваги. В той же час інвестиції в НДДКР не націлені на швидку віддачу; вони носять явно виражений стратегічний характер. Зрозуміло, даний вид інвестицій достатньо ризикований, оскільки конкретні НДДКР можуть і не завершитися успіхом, проте у разі успішної реалізації саме інвестиції в НДДКР можуть істотно зменшити виробничі і технологічні ризики нафтової компанії в цілому, понизити собівартість нафтовидобутку і підвищити норму прибутку на інвестований капітал.

2) Другими по значущості для нафтової компанії є інвестиції в здійснення геологорозвідувальних робіт. За своєю суттю це також інвестиції в майбутнє компанії, але на відміну від інвестицій в НДДКР вони націлені не на генерування технологічних інновацій і підвищення перспективної віддачі інвестицій на вкладений капітал, а на довгострокову просторову диверсифікацію вкладень. У міру вичерпання запасів на експлуатованих родовищах нафти саме нові, раніше невідомі родовища можуть стати базисом прогресивного розвитку нафтової компанії. В той же час ці інвестиції декілька менш важливі, чим інвестиції в НДДКР, оскільки проста просторова диверсифікація діяльності компанії без інтенсифікації використання виробничих потужностей і впровадження передових технологій не може забезпечити стратегічні конкурентні переваги.

3) Темп зростання інвестицій в нафтопереробку є достатньо значущим для будь-якої нафтової компанії, що реалізовує стратегію побудови вертикально інтегрованої структури. По суті, однією з найбільш істотних ризиків для ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» зокрема є ризик не прогнозованої зміни світових цін на нафту. Саме тому вкрай важливим є нарощування в загальній структурі продажів нафтової компанії різних продуктів нафтопереробки, таких як бензин, мазут і ін. Річ у тому, що ціни на продукти нафтопереробки у меншій мірі схильні до коливань, чим ціни на сиру нафту, і інвестуючи значні засоби в нафтопереробку, будь-яка нафтова компанія фактично страхується від майбутньої ринкової ризиків і тим самим зменшує ступінь власної чутливості до коливань нафтового ринку. Крім того, в ціні продуктів нафтопереробки, за інших рівних умов, міститься більша питома вага доданої вартості, чим в ціні сирої нафти, і, отже, збільшуючи частку продуктів нафтопереробки в структурі продажів, нафтова компанія максимізувала власний грошовий потік.

4) Четвертим по рівню значущості для нафтової компанії є темп зростання інвестицій в створення і підтримку власних транспортних мереж (нафтопроводів і газопроводів). Власна транспортна інфраструктура дозволяє компанії повністю контролювати ланцюжок «видобуток нафти-переробка-продаж», тим самим нівелюючи залежність від ринкових посередників, що займаються транспортуванням нафти, і, відповідно, в стратегічній перспективі максимізувавши власний прибуток. В той же час темпи зростання інвестицій в техніко-технологічні НДДКР, геологорозвідку і нафтопереробку все ж таки повинні перевищувати темпи зростання інвестицій в нафтотранспортування, оскільки останні, на відміну від перших, носять не виробничий, а інфраструктурний характер.

5) Зростання інвестицій в НДДКР, геологорозвідку, нафтопереробку і нафтотранспортування повинно перевищувати темпи зростання виробничих інвестицій в цілому. Дане співвідношення означає, що у нафтовій компанії темпи зростання інвестицій екстенсивного характеру (у підтримку фонду нафтових діючих свердловин, на тому ж техніко-технологічному рівні) якщо і повинні рости, то меншими темпами, чим інвестиції інтенсивного, інноваційного, характеру.

6) Зростання виробничих інвестицій повинне перевищувати темпи зростання як інвестицій в побудову стійкої корпоративної структури (інвестицій в консолідацію акціонерного товариства), так і темпи зростання фінансових інвестицій. Логіка даного співвідношення в рамках пропонованої оптимальної послідовності поєднання темпів зростання інвестицій в розвиток Компанії полягає в тому, що саме виробничі інвестиції, як безумовний базис майбутнього прогресивного розвитку, повинні бути абсолютним пріоритетом фінансово-інвестиційного менеджменту.

7) Темп зростання фінансових інвестицій нафтової компанії повинені бути найменшим. По суті, інвестиції на фінансовому ринку повинні розміщуватися за залишковим принципом і лише в тому випадку, якщо розмір виробничої і корпоративної потреби в інвестиціях в певному періоді нижче суми джерел їх фінансування. Крім того, слід зазначити, що останніми роками інвестиції на фінансовому ринку, у тому числі і зарубіжному, активно використовувалися багатьма нафтовими компаніями з метою відходу від оподаткування або вивозу капіталу, що навряд чи можна розглядати як позитивні явища.

Зрозуміло, описана вище послідовність співвідношення темпів зростання інвестицій носить ідеальний, еталонний характер. Насправді у нафтової компанії, можуть мати місце істотні відхилення в співвідношенні темпів зростання розглянутих вище показників. Суть методу нормативної системи показників полягає в тому, що фактичний ряд темпів зростання інвестицій ранжуються і потім порівнюється з еталонним, після чого ефективність реалізації інвестиційної стратегії може бути розрахована на основі коефіцієнтів.

Гідністю, що полегшує практичне використання пропонованої методики, є те, що відсутність значень окремих показників в ті або інші періоди не заперечує можливості її використання. Якщо в певний період мало місце негативне значення того або іншого показника інвестицій (тобто, по суті, спостерігався відплив капіталу), то темп зростання інвестицій умовно можна прийняти за нуль. Для подальшого ж періоду необхідно розраховувати темп зростання інвестицій не по відношенню до негативного значення попереднього року, а по відношенню до позитивного значення інвестицій в рік, передуючий попередньому. Втім, у ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця», для якої і розроблена дана методика, негативні значення інвестицій зустрічаються вкрай рідко. Проте для вирішення таких проблеми у ВАТ НК «Альянс» необхідно створити цільовий фонд НДДКР. Засоби вказаного фонду повинні витрачатися по жорстко затверджених напрямах на економічно-технологічні інновації і організацію дослідно-конструкторських робіт. В даний час в досліджуваній компанії існує фонд розвитку, в якому акумулюються досить значні суми, фактичний розподіл яких є не дуже «прозорим». Створення фонду цільового НДДКР, на наш погляд, дозволило б вирішити проблему. Джерелом формування фонду НДДКР ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» може служити чистий прибуток компанії. При цьому відповідно до пропонованої методики оптимізації інвестиційної стратегії підприємства темпи зростання засобів, що акумулюються в даному фонді, повинні перевищувати темпи зростання будь-яких інших напрямів інвестування.

В цілому пропонована методика оптимізації інвестиційної стратегії підприємства дозволяє оцінити ефективність реалізації інвестиційної стратегії відповідно до основних пріоритетів фінансово-економічного розвитку компанії і обгрунтувати заходи по підвищенню ефективності інвестиційного розвитку.

Визначення стратегічних напрямів діяльності вимагає відповідної інвестиційної і фінансової складових, що забезпечують реалізацію товарно-ринкової стратегії. Для ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця»  важливо виробити раціональну структуру фінансування інвестиційних проектів в основних сферах діяльності (розвідка, видобуток, переробка, збут, операції на фондовому ринку). Оскільки компанії вдалося здійснити консолідацію фінансових потоків і концентрацію засобів, компанія здійснювала нарощування свого потенціалу за рахунок амортизаційних відрахувань, відвернення оборотних коштів, використання засобів фонду відтворення матеріально-сировинної бази, власного прибутку і залученого кредиту. В даний час зменшується частка засобів, що відволікаються з оборотних фондів, але зростає питома вага інших джерел, зокрема, інвестицій за рахунок випуску облігацій і розміщення американських депозитарних розписок .

Основна частка інвестицій останніми роками прямувала в сектор нафтовидобутку, що відповідало стратегічній лінії компанії на зміцнення і розширення сировинної бази, зростання видобутку.

Напрямами інвестиційної політики ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» є:

· оптимізація співвідношення власних і позикових засобів;

· формування портфеля інвестиційних проектів, в якому поєднуються високоризикові і надприбуткові інвестиції з надійними, але такими, що забезпечують середній рівень рентабельності. Конкретно для компанії це означає поєднання проектів з відносно швидшими термінами окупності у сфері нафтопереробки, нафтохімії і, особливо, збуту продукції з довгостроковими інвестиціями в розвідку і освоєння нових родовищ і підтримку видобутку на діючих родовищах;

· проведення активної амортизаційної політики, стимулюючої технологічне оновлення виробництва;

· придбання акцій підприємств нафтогазового комплексу, що забезпечують стратегічне посилення компанії за рахунок ефекту синергії.

Інвестиційна програма компанії на найближчий час, як і раніше, на 80% складається із засобів, що направляються на розвиток видобутку нафти. У цій частині програми - засоби на скорочення числа недіючих свердловин на освоєних родовищах, розвідка, освоєння нових родовищ. Інвестиції в зарубіжні проекти (казахстанські), а також в споруду каспійського трубопроводу передбачається фінансувати за рахунок зарубіжних партнерів, в т.ч. за рахунок стратегічного інвестора ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» - американської компанії «Атлантік Річфілд» (АРКО). Іншим крупним напрямом інвестицій будуть вкладення в модернізацію Херсонського НПЗ, третім - розширення збутової мережі, зокрема, будівництво декількох десятків автозаправних станцій.

ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» планує вкласти в реконструкцію Херсонського нафтопереробного заводу близько $500 млн.

Комплексна програма реконструкції розроблена американською компанією ABB Lummus Global і затверджена «Групою Альянс», розрахована на період до 2010 року, і включає будівництво установки гідрокрекінга по переробці прямогінного вакуумного газойля і важких дистилятів потужністю 950 тисяч тонн в рік; блоку ізомеризації бензинів потужністю 90-150 тис. тонн в рік; установки гідроочищення реактивного і дизельного палива, що забезпечує вихід продукції із змістом сірі не вище 0,005% і інше.

Крім того, будуть реконструйована установка сповільненого коксування і установка первинної переробки АВТ-2.

В ході будівництва нових і реконструкції існуючих установок буде здійснено повне переоснащення заводу в сучасне конкурентоздатне підприємство з глибиною переробки 92% і максимальним відбором високоякісних нафтопродуктів, повністю відповідних діючим і майбутнім вимогам стандартів України і ЄС, а також вимогам промислової і екологічної безпеки.

Після завершення реконструкції і пуску ХНПЗ чисельність його колективу складе близько 1300 чоловік.

Щорічні податкові відрахування всіх рівнів перевищуватимуть 1,3 мільярда гривень. Сумарний об'єм інвестицій в економіку України перевищить 3 мільярди гривень.

На жаль, в інвестиційній програмі ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» не приділяється достатньо уваги таким напрямам диверсифікаційній діяльності, як поглиблення переробки вуглеводневої сировини (попутного нафтового газу, зрідженого газу, фракцій переробки нафти і ін.) з метою отримання  нафтохімічної продукції.

Практика роботи транснаціональних і найбільших національних нафтогазових компаній показала, що виручка від реалізації нафтохімічних товарів займає істотну частку в сумарній виручці компанії і що в період падіння цін на нафту і нафтопродукти саме «нафтохімічне крило» дозволяло компаніям утримувати основні фінансові показники на прийнятному рівні.

ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» поки  самостійно вирішує проблему пошуку інвестиційних ресурсів, оскільки вітчизняна банківська структура не орієнтована на реальний сектор економіки, а державне фінансування зведене практично до нуля. В зв'язку з цим разом з вище вказаними джерелами компанія вдається до продажу своїх акцій, викупу акцій у утримувачів, придбання акцій інших підприємств, різних альянсів і стратегічних союзів. Такого роду діяльність є доповненням до інвестування в нове будівництво і модернізацію.

При виборі проектів компанія виходить з сукупності показників рентабельності і ризиків. Зазвичай використовуються стандартні процедури оцінки ефективності проекту, які доповнюються експертними оцінками екологічної прийнятності і поліпшення соціальних індикаторів. Найбільшою складністю є визначення портфеля інвестиційних проектів. Складність виникає із-за взаємного впливу проектів і кожного з проектів по відношенню до накопиченого капіталу. Для підвищення рівня обгрунтованості інвестиційних програм, компанія створює спеціалізоване управління інвестиційними проектами.

В міру розвитку ринкових відносин в нафтогазовому комплексі все більшого значення набувають операції по покупці активів з метою поглинання і злиття. Такий метод структурного зростання розглядається в компанії як альтернатива інвестуванню в нове будівництво і модернізацію діючого виробництва.

Враховуючи той факт, що процес приватизації нафтогазового комплексу ще продовжується, ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» як стратегічне завдання ухвалила рішення брати участь в конкурсі з продажу акцій нафтових компаній, що ще знаходяться в державній власності (компанії «Роснефть», «Славнефть» і ін.).

Особливою привабливістю є компанія «Роснефть», контролююча значні запаси нафти і що має частку в перспективному міжнародному проекті «Сахалін». Проте за акції «Роснефті» між нафтовими компаніями буде вестися запекла боротьба. Щоб перемогти, компанії утворюють альянси і стратегічні союзи: «Сиданко» (контрольована Онексимбанком) і «Брітіш петролеум»; «Юкос» і «Сибнефть» утворили суперхолдинг «ЮКСИ». Не стоїть осторонь і «Альянс», який утворив стратегічний союз з «Ройял Датч Шелл» (найбільша в світі англо-голландская нафтова компанія).

Таким чином, в зазначений період компанія успішно реалізувала фінансово-інвестиційну стратегію типу «Консорціум», що передбачає консолідацію інвестиційних ресурсів на базі інтеграції вітчизняних підприємств, розташованих вздовж технологічного ланцюжка «сировина - кінцевий продукт». Як джерела фінансування використані власні засоби, вторинна емісія акцій, привернуті засоби інтегрованих підприємств. Кредити надзвичайно малі.

Останнім часом намічається трансформація фінансово-інвестиційної стратегії у напрямі залучення іноземного капіталу шляхом виходу на світові фондові ринки (розміщення цінних паперів типу АДР). Компанія має іноземного стратегічного інвестора. Реалізує пакет інвестиційних проектів, націлених головним чином на ресурсно-ринкові стратегічні рішення.

3.2 Стимулювання інноваційної активності ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця» шляхом розробки та впровадження інноваційних проектів

Експертиза повинна забезпечити вибір якісного інноваційного проекту. Представлені інвесторам інноваційні проекти, повинні бути порівняні і піддаватися аналізу за допомогою єдиної системи показників. Це означає, що інформаційна база, точність і методи визначення вартісних і натуральних показників по варіантах повинні бути порівняні.

Порівняння представлених проектів визначається по:

· об'єму виконаних робіт, із застосуванням нових методів (технологій, устаткування і тому подібне);

· якісним параметрам інновацій;

· чиннику часу;

· рівню цін, тарифів. Умовам оплати праці.

Один з найважливіших принципів менеджменту -- забезпечення багатоваріантності заходів. Без аналізу зарубіжного досвіду, досвіду безпосередніх конкурентів інвестиції можуть себе не оправдати. Слід пам'ятати про співвідношення 1:10:100:1000, де 1 долар -- «економія» на ухваленні спрощеного рішення на стадії його формування, а 10, 100, 1000 -- втрати на подальших стадіях життєвого циклу рішення. В умовах ринкової економіки варіант інноваційного проекту вибирається з урахуванням інтересів інвестора.

При порівнянні варіантів необхідно дотримуватися принципів системного підходу. Тут потрібно врахувати найважливішу властивість систем -- емерджентність, яке обумовлює нерівність сукупного ефекту від комплексу заходів і величини ефектів від роздільного їх проведення. В основі порівняння інноваційних варіантів лежить принцип комплексного підходу, що вимагає обліку всієї сукупності заходів, які необхідно здійснити при реалізації даного варіанту рішення.

Однакові по величині витрати, здійснювані в різний час, економічно нерівнозначні. Значна тривалість життєвого циклу інновацій приводить до економічної нерівноцінності здійснюваних в різний час витрат і отримуваних результатів. Ця суперечність усувається за допомогою так званого методу приведеної вартості, або дисконтування, тобто приведення витрат і результатів до одного моменту. В якості такого моменту часу можна прийняти, наприклад, рік початку реалізації інновації.

Дисконтування грунтується на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в даний час володіє меншою цінністю. За допомогою дисконтування у фінансових обчисленнях враховується чинник часу. Ідея дисконтування полягає в тому, що для фірми першочерговим завданням є отримати гроші сьогодні, а не завтра, оскільки будучи інвестовані в інновації, вони завтра вже принесуть певний додатковий дохід. Крім того, відкладати отримання грошей на майбутнє ризиковано: при несприятливих обставинах вони принесуть менший дохід, чим очікувалося.

Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю називається дисконтом.

Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі складних відсотків:

a_t=(1+I)^tp

де, I -- процентна ставка, виражена десятковим дробом (норматив дисконтування);

tp -- рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);

t -- рік, витрати і результати якого наводяться до розрахункового.

За умови приведення до року початку реалізації інновацій маємо tp=0, отже



При позитивній величині норми відсотка на капітал i коефіцієнт дисконтування завжди менше одиниці (інакше гроші сьогодні коштували б менше, ніж гроші завтра).

Метод нарахування по складних відсотках полягає в тому, що в першому періоді нарахування проводиться на первинну суму кредиту, потім вона підсумовується з нарахованими відсотками і в кожному подальшому періоді відсотки нараховуються на вже нарощену суму. Таким чином база для нарахування відсотків постійно міняється. Іноді даний метод називають «відсоток на відсоток».

Чим нижче ставка відсотка і менший період часу t, тим вище величина майбутніх доходів. Таким чином, за допомогою дисконтування визначається чиста поточна вартість проекту.

Загальне правило при ухваленні рішення таке: інновації слід здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче (або рівний) за ринкову ставку відсотка по позиках. Відсоток виконує найважливішу роль в рішенні задачі ефективного розподілу ресурсів в ринковому господарстві, -- виборі найбільш прибуткового з можливих інноваційних рішень. Порівняння рівня доходу на капітал з процентною ставкою -- це один із способів обгрунтування ефективності інновацій.

Окрім чистого приведеного доходу, для відбору інноваційних проектів використовують і інші показники: термін окупності (Ток); період окупності (Пок) внутрішню норму прибутковості (Вп); рентабельність (R).

Термін окупності - показник, що відповідає на питання, за який термін можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник враховує первинні капітальні вкладення.

У міжнародній практиці застосовується, в основному, період окупності. Під періодом окупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнювати сумі інвестицій.

Внутрішня норма прибутковості - розрахункова ставка відсотків, при якій капіталізація отримуваного регулярно доходу дає суму, рівну інвестиціям. Це означає, що інвестиції окупаються.

Рекомендують відбирати ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче 15-20%.

Рентабельність (R) визначається як співвідношення ефекту і витрат на реалізацію проекту.

У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат (benefit - cost ratio).

У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості (profitabiliti index).

При оцінці ефективності інноваційних проектів керуються методичними рекомендаціями за оцінкою ефективності інвестиційних проектів і їх відбору для фінансування. Показники ефективності, які враховуються при реалізації інноваційного проекту:

· Народногосподарська - відображає ефективність проекту з погляду всього національного господарства для регіонів і галузей.

· Комерційна - враховує фінансові наслідки для учасників проекту

· Бюджетна - враховує вплив проекту на витрати (доходи) бюджету

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності за наступними формулами:

(прямий показник)

(зворотний показник)

Де Р - ефект (результат) від реалізації проекту;

В - витрати, пов'язані з реалізацією проекту.

Критерієм відбору проектів може бути мінімум витрат на їх реалізацію.

При відборі інноваційних проектів слід звернути увагу на способи зниження ризиків.

За наявності декількох варіантів найбільш ефективний варіант вибирається по мінімуму так званих приведених витрат

В_i = С_i + Е_нК_i = min

Де В_i - приведені витрати по кожному варіанту;

С_i - витрати виробництва (собівартість) по тому ж варіанту;

Е_н - норматив ефективності капітальних вкладень;

К_i - інвестиції по тому ж варіанту.

Оскільки інвестиції характеризуються одноразовістю або обмеженим періодом вкладень, тривалим терміном окупності, великої величиною, а витрати виробництва - це величина, як правило, річна, то для того, щоб привести до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта економічної ефективності або рівня процентної ставки, беруть частину інвестицій (капітальних вкладень). Звідси і з'явився термін «приведені витрати».

У плановій економіці величина Е_н встановлювалася централізовано. У ринковій економіці кожна компанія окремо. Підприємство встановлює такий норматив або на рівні процентної ставки i/або як норматив рентабельності інвестицій R_н. Виходячи з цього, можна приведені витрати представити таким чином:

В_i = С_i + i * К_i = min

В_i = С_i + R_н * К_i = min.

Після цього розраховують термін окупності додаткових інвестицій в інновації, який є часовим періодом, за який додаткові інвестиційні витрати на дорожчий варіант інновацій окупаються завдяки приросту економічних результатів, обумовленому реалізацією інновацій.

Розрахунковий термін окупності Т_р визначається за наступною формулою:

,

Де К₁ і К₂ - інвестиції в інновації по порівнюваних варіантах;

С₁ і С₂ - річні витрати відповідно по першому і другому варіантах.

Для вибору варіанту розрахункове значення терміну окупності Т_р порівнюється з його нормативною величиной Т_н = 1 / Е.

Додаткові інвестиції в інновації виправдані тоді, коли розрахунковий термін їх окупності не вищий за нормативне значення. Ефективніший варіант вибирається, якщо Т_р <  Т_н. Або інакше згідно приведеної формули можна сказати, що більш дорогою по інвестиціях другий варіант вважається ефективним тоді, коли додаткові інвестиції в нього окупляться економією на витратах в строк не більший нормативного.

Величина зворотна терміну окупності є коефіцієнтом ефективності додаткових інвестиційних вкладень в інновації або коефіцієнт порівняльної ефективності - Е_р.

Даний показник розраховується за формулою:

Е_р = .

Розрахункове значення коефіцієнта ефективності Е_р порівнюється з нормативною величиной Е_н, відповідній нормі доходу, що задовольняє інвестора, на капітал. Якщо Е_р > Е_н, то додаткові інвестиції в інновації, а, отже, і більш інвестиційноємкий варіант.

Таким чином, для вибору варіантів інноваційних заходів використовуються показники порівняльної економічної ефективності, які враховують вартісні частини, що лише змінюються за порівнюваних варіантах.

Такими показниками виступають наступні:

· приведені витрати;

· термін окупності додаткових інвестицій в інновації;

· коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.

Розглянемо на прикладі відбір інноваційного проекту НК «Альянс»: розроблено три варіанти винаходу на технологію виробництва. За даними таблиці розрахувати найбільш ефективний варіант.

Показники	Варіанти
	1	2	3
Інвестиції, $	22500	27600	19700
Витрати виробництва на одиницю, $.	13600	14700	13700
Річний об'єм виробництва.	700	1100	2500

Рішення. Використовуючи метод приведених витрат, визначається найбільш ефективний варіант пропонованого винаходу за наступною формулою:

В + Е_нК

Де: В - річні витрати виробництва виробу;

К - інвестиції;

Е_н - коефіцієнт економічної ефективності, приймаємо рівним 0,1

1 варіант - (13600 * 700) + 0,1 * 22500 = 11770 $

2 варіант - (14700 * 1100) + 0,1 * 27600 = 18930 $

3 варіант - (13700 * 2500) + 0,1 * 19700 = 36220 $

Можна зробити висновок, що: найбільш ефективний варіант пропонованого до використання винаходу - це 1 варіант, тобто найменші приведені витрати.

Запропонований нами інноваційний проект нафтовій компанії «Альянс» дає змогу запровадити технологію Pay By Touch (Сплатіть На Дотик) для підвищення зручності і безпеки при оплаті пального на АЗС «Альянс».

Біометрична технологія Pay By Touch являє собою сканування відбитків пальців, вона ідентифікує особу за допомогою біометрики, тобто за допомогою визначення унікальних фізичних і поведінкових характеристик. В даному випадку, просто сканується відбиток пальця водія для оплати придбаного палива. Це прискорює і полегшує процес оплати і підвищує його  безпеку.

На відміну від карт з магнітною смугою, які служать тільки для ідентифікації, технологія Pay By Touch зберігає всі операції і дані на своєму сервері. В результаті використання технології Pay By Touch можна буде істотно зменшити час обслуговування клієнта.

Технологія Pay By Touch в усіх відношеннях зручна, сплативши паливо клієнт отримає:

· Повний контроль витрат палива у вигляді оперативних звітів, з докладною інформацією: на скільки і коли заправився. Звіти можна отримати прямо через інтернет, або зателефонувати в центр продажу і замовити звіт в будь-якій зручній формі.

· Якщо раніше водії надавали до звіту чеки або відомості, то тепер в цьому немає необхідності. В звіті будуть відображатися реальні і абсолютно достовірні дані. Ця технологія повністю виключає всі можливі зловживання в звітності.

· Можливість оперативного поповнення особистого рахунку на АЗС просто сплативши рахунок, не заїжджаючи спеціально в центр продажів.

· Істотні знижки на паливо, залежно від об'єму придбаного палива.

Переваги використання технології Pay By Touch:

· Зручність користування

· Гарантія якості палива

· Захист від підвищення цін на паливо.

· Необмежений термін користування.

· Безпека і надійність.

· Розширена мережа АЗС

· Повний контроль і облік палива.

· Можливість отримати повну інформацію on-line

Оцінка економічної ефективністі даного проекту розглядається в наступному розділі.

3.3 Застосування сучасних методів щодо формування оцінки організаційно-економічної ефективності ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця»

Оскільки інноваційна діяльність є вирішальним елементом розвитку сучасного виробництва, проблеми економічного обґрунтування інноваційних рішень набувають особливої актуальності.

За часів державної власності та централізованих методів управління переважав єдиний методологічний підхід для всіх організацій до оцінки ефективності господарських рішень. Сутність його визначалась принципом: усе, що вигідно державі, має бути вигідним для всіх суб'єктів господарювання, тобто цей підхід передбачав для всіх глобальний критерій ефективності капітальний вкладень - економічний ефект, що одержується на всіх стадіях і етапах реалізації інновацій - від проведення досліджень і розробок до використання інновацій споживачем. Методичні суперечки стосувались лише показників, якими оцінювався цей ефект - це «приведені витрати» на реалізацію новини чи інтегральний показник - «річний економічний ефект».

Крім того, виділення коштів на здійснення капітальний вкладень, в основу, мало безоплатний характер. Такий підхід дозволяв купувати за кордоном нове обладнання, яке не використовувалось або використовувалось не на повну потужність, бо не вписувалось в існуючі технологічні процеси. Це призводило до зростання витрат на виробництво, формування цін за витратним принципом і до інших негативних наслідків [30].

У сучасних ринкових умовах підвищуються вимоги до економічних вимірів і економічних обґрунтувань прийняття рішень стосовно інноваційних проектів, які можуть фінансуватись тільки після економічної оцінки кожного з можливих їх варіантів. Слід зважати на те, що підприємства будують свою діяльність в напрямі досягнення своїх локальних цілей, перш за все можливості успішно функціонувати на ринках виробництва нових товарів, які з'являються в результаті впровадження нових технологій. Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якого підприємства є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанту інноваційного проекту передбачає одержання більших результатів з меншими чи однаковими витратами. Отже, у загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечують цей результат.

Водночас, необхідно розрізняти ефективність і результативність. Результативність є наслідком того, що «робляться потрібні, правильні речі», ефективність є наслідком того, що «правильно створюються ці самі речі». І перше і друге однаково важливо. Одержуючи інновацію (у вигляді нового продукту, технології, методів організацій й управління), що є результатом інноваційного процесу, важливо не тільки одержати нововведення з мінімальними витратами, а й саме нововведення, як цінність, що має бути корисною і потрібною, тобто відповідати певним вимогам як з боку споживачів цієї інновації.

Виходячи з цього, застосування економічно-ефективних інновацій слід визначити з урахуванням таких підходів:

1) оцінка економічної ефективності інновації стосовно підприємства, тобто як воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства.

2) оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю погляду на забезпечення неперервності інноваційного процесу і досягненням кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій), які відповідають вимогам ринку;

3) врахування часу, тобто здатність одержувати необхідні результати за визначений період часу.

Тільки єдність вищезазначених компонентів дає змогу охарактеризувати ефективність управління інноваційною діяльністю, що здійснюється на підприємстві. Від реалізації організаційно-економічних інновацій підприємство може отримати такі види ефекту:

· економічний (показники враховують у вартісному вираженні всі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій);

· науково-технічний (новизна, простота, корисність, надійність);

· фінансовий (фінансові показники);

· ресурсний (показники відображають вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу);

· соціальний (враховує соціальні результати реалізації інновацій);

· екологічний (показники фізичного стану навколишнього середовища). Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо визначаються очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

· покращення використання ресурсів;

· збільшення обсягу продаж;

· одержання прибутку від впровадження винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності;

· зміна асортименту продукції та поліпшення його якості;

· приріст і накопичення нових знань, вмінь та навиків;

· підвищення кваліфікації працівників;

Отже, ефективність організаційно-економічних інновацій на підприємстві визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів продуктів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин.

Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов'язані. Величина ефекту визначається також швидкістю поширення інновацій, наприклад, швидка зміна застарілої техніки, технології дає можливість економити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати від забруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових товарів викликає зміни структури цін, галузевої структури виробництва, підвищення рівня життя населення. Крім того, поширення інновацій створює нові знання, нову інформацію.

Для оцінки економічної ефективності інновацій у вітчизняній практиці використовуються система показників, які широко висвітлюються у [45]. Ці показники відображають співвідношення витрат і отриманих результатів, тобто тих ефектів, які будуть одержані від реалізації інновацій.

Основними показниками загальної ефективності інновацій є:

1. Інтегральний ефект.

2. Індекс рентабельності.

3. Норма рентабельності.

4. Період окупності.

1. Інтегральний ефект Е_інт є величиною різниць результатів і інноваційних витрат за розрахунковий період, приведених до одного, тобто з урахуванням дисконтування результатів і витрат.

,

Де: В_р - витрати розрахункового періоду (року);

Р_t - результати діяльності за t-й період;

В_t - інноваційні витрати в t-й рік;

_t - коефіцієнт дисконтування (дисконтний співмножник).

Назва цього показника в залежності від умов термінології може змінюватися, та інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена або чиста теперішня вартість, чистий приведений ефект, але суть їх одна і та ж.

2. Індекс рентабельності інновацій J_r.

Розглянутий нами метод дисконтування - метод порівняння різночасних витрат і доходів, допомагає вибрати напрями вкладення засобів в інновації, коли ці засобів особливо малі. Даний метод корисний для організацій, що знаходяться на підлеглому положенні і одержать від вищестоящого керівництва вже готовий бюджет, де сумарна величина можливих інвестицій в інновації вже визначена. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжирування всіх наявних варіантів інновацій в порядку спадаючої рентабельності. У якості ж показника рентабельності можна використовувати індекс рентабельності. Він має і інші назви: індекс доходності, індекс прибутковості.

Індексом рентабельності є співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.

Розрахунок індексу рентабельності ведеться по формулі:

,

Де: Д_j - дохід за t-й період;

K_t - сума інвестицій в інновації в періоді t.

Приведена формула відображає в чисельнику величину доходів, приведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику - величину інвестицій в інновації, продисконтованих до моменту початку процесу інвестування.

Або інакше можна сказати - тут порівнюються дві частини потоку платежів: дохід від інновацій та інвестиційних вкладень в інновації.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний з інтегральним ефектом, якщо інтегральний ефект Е_інт позитивний, то індекс рентабельності J_R > 1, і навпаки. При J_R > 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. Інакше J_R < 1 - неефективний.

Перевага в умовах жорсткого дефіциту засобів повинна віддаватися тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий індекс рентабельності.

3. Норма рентабельності Ер є тією нормою дисконту, при якій величина дисконтованих доходів за відповідний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням (витратам). В цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту згідно з наступними формулами:

і

Де: Д_t - дисконтовані доходи відповідного періоду;

К_t - дисконтовані вкладення того ж періоду.

Даний показник інакше характеризує рівень прибутковості конкретного інноваційного рішення, що виражається дисконтною ставкою, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до справжньої вартості інвестиційних засобів.

Показник норми рентабельності має і інші назви: внутрішня норма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

За кордоном розрахунок норми рентабельності часто застосовують як перший крок якісного аналізу інвестицій. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня норма доходності яких оцінюється величиною не нижче 15-20%.

Норма рентабельності визначається аналітично, як таке кінцеве значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого за економічний термін життя інновацій.

Отримувану розрахункову величину Е_р порівнюють з доцільною для інвестора нормою рентабельності. І лише тоді можна розглядати інноваційні рішення, коли Е_р не менше того, що вимагає інвестор.

Якщо інноваційний проект повністю фінансується за рахунок позики банку, то значення Е_р указує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним.

У разі, коли має місце фінансування з інших джерел, то нижня межа значення Ер відповідає ціні авансованого капіталу, яка може бути розрахована як середня арифметична зважена величина плат за користування авансованим капіталом.

4. Період окупності То є одним з найбільш поширених показників оцінки ефективності інвестицій. На відміну від використовуваного в вітчизняній практиці показника «термін окупності капіталовкладень», він базується не на прибутку, а на грошовому потоці з залученням інвестиційних засобів в інновації і суми грошового потоку до теперішньої вартості.

Термін окупності - це час, протягом якого можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект з урахуванням початкових капітальних вкладень.

Період окупності - це відрізок часу, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнювати сумі інвестицій: цей показник використовується в міжнародній практиці замість терміну окупності.

Інвестування в ринковій економіці пов'язане із значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим більша тривалість періоду окупності вкладень: за цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни; з'являються нові технології і вироби, що швидко знецінює попередні інвестиції.

Нарешті, орієнтація на показник «період окупності» часто обирається в тих випадках, коли немає впевненості в тому. Що інноваційний захід буде реалізований і тому власник засобів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін.

Період окупності розраховується за формулою:

,

Де: е - щорічні доходи;

а - щорічні витрати.

За ринкових умов оцінка економічної ефективності інновацій проводиться з метою визначення, гарантує той або інший інноваційний проект повернення вкладених грошових коштів інвестора за обумовлений період часу та бажану доходність чи ні. Тому фінансово-економічні критерії відіграють при обранні проектів для фінансування найважливішу роль.

При оцінці результатів організаційно-економічної ефективності також необхідно виявити результати впливу інновацій на соціальні та економічні результати. Для цього рекомендується проводити екологічний, інституційний та соціальні аналізи, виявити вплив їх на демографічний стан, рівень зайнятості, соціальну структуру, життєві умови, громадське життя, охорону здоров'я. І при виявленні негативних рис у цих аспектах, необхідно розробити заходи по їх усуненню або взагалі відхилити такі інновації від впровадження в практику. При цьому головну роль відіграють експертизи, які повинні проводитися на всіх етапах розробки, впровадження і експлуатації інновації.

Розглянемо економічну ефективність запропонованого нами інноваційного проекту ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця».

Основні економічні показники проекту:

Показники	І	ІІ	ІІІ	ІV	За рік
Витрати, грн.	2961,0	2931,7	3103,9	3318,0	12714,6
Прибуток до оподаткування, грн.	2133,9	3744,1	4119,8	4364,9	14362,7

Для характеристики інвестиційних витрат у статичній моделі можна використовувати показник середньорічних витрат (К), пов'язаних зі здійсненням інвестицій, або собівартість одиниці продукції (к), яка виробляється з використанням інвестиційного об'єкта.

При визначенні показника інвестиційних витрат усі витрати доцільно представити у вигляді двох елементів:

· вартість інвестиційного об'єкта (постійні витрати);

· поточні витрати.

Вартість інвестиційного проекту (К_рік) необхідно розрахувати з урахуванням принципу упущеної вигоди і включити витрати на придбання і відсотки на задіяний інвестиційний капітал.

У випадку, коли залишкова вартість дорівнює нулю, вартість інвестиційного об'єкта складає:

, де:

В - поточні витрати;

А - витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта;

п - період ектплуатації;

і - прийнята процентна ставка на капітал;

Порівняємо два альтернативних проекти.

Перший об'єкт (представлений ТОВ ТД НК «Альянс-Столиця»): залишкова вартість R₁=0, витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А₁=10000 грн., прийнята процентна ставка на капітал i=8 %, потокові витрати В₁=3178,65 грн., період експлуатації, n=4 квартали.

Інший об'єкт (створення нової смарт-картки): залишкова вартість R₂=0, витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А₂=12000 тис. грн., прийнята процентна ставка на капітал i=8%, потокові витрати В₂=2100 тис. грн., період експлуатації, n=3 квартали.

У зв'язку з тим, що альтернативні об'єкти, яки ми порівнюємо, мають залишкову вартість R=0. Таким чином отримаємо:

<

Перша інвестиція (наш інвестиційний проект) вигідніший за іншу інвестицію з точки зору порівняння витрат.

Для оцінки ефективності інвестицій з використанням показника доходів необхідно створити цільову функцію, що характеризує середньорічний розмір прибутку або чистого доходу.

Показник окупності або термін амортизації інвестиції характеризує час, необхідний для компенсації задіяного в інвестиції капіталу за рахунок доходів, що отримуються. Для оцінки ефективності проекту необхідно визначити термін окупності за наявними характеристиками об'єкта та порівняти його з установленим критерієм.

Визначимо фактичний періоду окупності для нашого інвестиційного проекту використовуючи формулу

Визначимо середньоквартальний показник:

грн.

Фактичний період окупності проекту:

Виходячи з даних можна сказати, що інвестиція в наший проект є вигідною, бо термін фактичної окупності - 2,7 кварталів менший за максимальний - 4 квартали.

Рентабельність є відносним показником, що характеризує величину доходу на одиницю капіталу. В умовах ринкової економіки мінімальна рентабельність може встановлюватися суб'єктивно підприємець, визначаючи його мотивацію інвестування очікуваним розміром прибутку. Вона порівнюється з фактичною рентабельністю об'єкта.

Рентабельність визначається:

П=3590,7 Розмір капіталу визначимо трьома методами:

К=А=10000 тис. грн. Капітал дорівнює повній сумі інвестиції

К=А/2=5000 тис. грн. Капітал дорівнює половині суми інвестиції

Спочатку визначимо залишкову вартість в кожному з 4-х кварталів. Капітал дорівнює залишкової вартості інвестиції:

грн.

грн.

грн.

грн.

К= (10000+7500+5000+2500)/4=6250 або

Найбільш ефективним є другий підхід до визначення вартості капіталу: найбільша рентабельність R=72%.

На основі наведених вище розрахунків ефективності проекту, що був запропонований для розглядання, можна зробити позитивні висновки про доцільність його впровадження.

При використанні статичних методів оцінки ефективності інвестиції отримуємо наступні результати: наш проект вигідніший за альтернативний з погляду порівняння витрат, бо 6078,65<6580 грн.; фактичний термін окупності проекту (t=2,785?3 квартали) менший за максимально припустимий (t=4 квартали); залежно від того, який підхід був обраний для визначення вартості капіталу, рентабельність проекту складає: 36, 72, 57%.

Проаналізувавши умови функціонування розглянутого проекту, можна зробити висновок, що ризик цього проекту пов'язаний з витратами на ремонт устаткування і психологічний бар'єр клієнтів щодо переходу на інноваційний метод розрахунку за паливо.

Для зниження імовірності такого ризику варто зберігати існуючих клієнтів та залучати нових шляхом запровадження активних заходів (участі у виставках, друкування у спеціалізованих журналах, розсилання рекламних проспектів та ін.). Для запобігання додаткових витрат на ремонт устаткування потрібно удосконалити систему планово-попереджувальних ремонтів, підвищити відповідальність робітників за стан устаткування.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що впровадження розглянутого проекту є вигідним, і що вкладені засоби повернуться прибутком для компанії.

Висновки до третього розділу

Впровадження нової техніки і технології - це вельми складний процес. Прийнято вважати, що вдосконалення технічних засобів знижує трудовитрати, частку праці у вартості одиниці продукції. Проте в даний час технічний прогрес «дорожчає», оскільки вимагає створення і застосування все більш дорогих верстатів, ліній, роботів, засобів комп'ютерного управління; підвищених витрат на екологічний захист. Все це відображає на збільшенні долі витрат на амортизацію і обслуговування застосовуваних основних фондів в собівартості продукції.

Проте, конкурентоспроможність організації або підприємства, їх здатність утриматися на ринку товарів і послуг залежить, в першу чергу, від сприйнятливості виробників товарів до новинок техніки і технології, що дозволяють забезпечити випуск і реалізацію високоякісних товарів при найбільш ефективному використанні матеріальних ресурсів.

Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу і економічна ефективність.

Їх стратегія направлена на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним в певній області.

Ефект від використання інновацій залежить від врахованих результатів і витрат. Визначають економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний і економічний ефект.

Залежно від тимчасового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного ефекту.

Ефективність визначається через співвідношення результату (ефекту) і витрат.

Завданням експертизи є оцінка наукового, технічного рівня і інвестиційної привабливості проекту.

Існують три основні методи експертизи інноваційних проектів, що фінансуються з бюджету: Описовий, порівняння положень «до і після»; порівняльна експертиза.

При відборі інноваційних проектів враховується фінансовий стан учасників, термін окупності, чистий приведений дохід, внутрішня норма прибутковості і рентабельність проектів.

Розглянутий спектр чинників, що впливають на успіх інновацій. Багато з них кількісно важко визначити тому висувають на перший план «портфельний» підхід до розгляду НДДКР, виробництва, маркетингу і фінансових питань.

Чітко визначена необхідність комплексної оцінки протягом всієї роботи над проектом за участю служб всіх сфер діяльності організації.

Аналіз повинен виходити з того, що:

· кожен чинник, що має вплив на економічні параметри проекту, повинен бути ретельно оцінений;

· відкидаються проекти, що не задовольняються хоч б одному істотному критерію;

· виявляється і оцінюється необхідність в додатковій інформації;

· існує база для зіставлення проектів;

· існує процедура узгодження дій керівників фірми, НДДКР і інших служб;

· розроблена процедура узагальнювальної оцінки (методи згортання багатокритерійних оцінок);

· останнє рішення за проектом залежить від проникливості, конструктивної позиції, інтуїції керівника корпорації.

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки виконаної роботи можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Реалії сьогодення потребують від керівників підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Інноваційний менеджмент являє собою галузь економічної науки і професійної діяльності, спрямовану на досягнення організацією інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики. Керівники підприємств повинні розуміти, що організаційно-економічний розвиток механізму підвищення інноваційної активності на підприємстві робить його більш конкурентоспроможним по відношенні до інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забезпечити процвітання підприємства може лише впровадження новітніх технологій та нововведень. В Україні до останнього часу організаційно-економічний механізм підвищення інноваційної активності здійснювався виключно у великих державних установах, керованих за допомогою вольових вирішень бюджетного фінансування і планування, але без врахування особливостей і закономірностей самого інноваційного процесу.