Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

постачання продовольство військо комп'ютерний

Вступ

1. Теоретичні основи вибору форм постачання продовольства

1.1 Загальні засади забезпечення військ продовольством

1.2 Сутність моделей централізованого та децентралізованого управління постачанням матеріальних ресурсів

1.3 Методичні підходи до вибору форм постачання матеріальних ресурсів

Висновки

2. Аналіз сучасних підходів до забезпечення продовольством внутрішніх військ МВС України

2.1 Загальна схема організації забезпечення продовольством

2.2 Характеристика централізованої форми управління постачанням продовольства

2.3 Характеристика децентралізованої форми управління постачанням продовольства

Висновки

3. Розробка методики вибору форм управління постачанням продовольства у внутрішніх військах МВС України

3.1 Методичні основи порівняльного оцінювання варіантів постачання продовольства

3.2 Розрахунок складових ефекту від здійснення постачання продовольства

3.3 Методика розрахунку вартісних показників за варіантами постачання продовольства

3.4 Комп'ютерна програма вибору форм управління постачанням продовольства

3.4.1 Призначення програми та характеристика вихідних даних

3.4.2 Робота з комп'ютерною програмою

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перехід України до ринкової економіки, нова суспільна економічна ситуація в країні, здійснили глибокий вплив на військову організацію Держави, серйозно відбилися на діяльності оборонних структур Держави. В сучасних умовах гостро стоїть проблема ефективного використання військово-економічних ресурсів, пошук та знаходження шляхів економічного забезпечення військ, що вимагає безвідкладного вирішення цілого ряду практичних і теоретичних задач, удосконалення форм і методів матеріального забезпечення. Серед них однією з самих актуальних виявилась проблема переходу України з жорстко централізованої економіки до економіки ринкового типу. Для органів продовольчого забезпечення це означає переміщення акценту їх діяльності зі сфери розподілу продовольства, що отримане централізовано до проблеми децентралізованих заготівель.

Відомо, що заготівля продовольства це важливий елемент продовольчого забезпечення, який має багато спільного з громадським ринком, але в той же час йому притаманно багато специфічних рис, які пов'язані з особливостями економічного механізму його функціонування. Дані особливості обумовлені характером і призначенням військової продукції, що включають в себе специфіку воєнно-економічних відносин, а також зв'язків в системі ринкових відносин.

Роль і значення продовольчого забезпечення військ України в сучасних умовах постійно росте, а задачі продовольчої служби ускладнюються. Від повного і своєчасного забезпечення підрозділів в значній мірі залежить виконання службово-бойових завдань, їх бойова та мобілізаційна готовність.

В даний момент проблеми забезпечення військ продовольством пов'язані з переходом економіки держави на ринкові відносини. Зокрема, заготівля продовольства для військ відбувається в умовах, що характеризуються значною невизначеністю середовища, в основі якої лежать розбіжність інтересів суб'єктів процесу заготівлі - постачальника продовольства та заготівельних органів внутрішніх військ МВС України (ВВ МВС України). Різноманітність інтересів суб'єктів ринку призводить до ускладнення процесів заготівлі продовольства. Для вирішення цих проблем треба розробляти спеціалізовані схеми суб'єктів ринку продовольства.

Ринкові умови господарювання вимагають пошуку раціональних управлінських рішень щодо організації забезпечення військових частин продовольством. Виникають нові джерела та способи постачання матеріальних ресурсів. Особливо великі можливості надає ринок продовольчих товарів, який характеризується різноманітністю, динамічністю і сезонністю.

Для ефективного використання коштів Державного бюджету, що використовуються на забезпечення продовольством військових частин внутрішніх військ МВС України необхідно вирішувати задачі постачання продовольства у відповідності з принципами закупівельної логістики та воєнно-економічного аналізу.

Головними питаннями, на які треба відповісти в процесі забезпечення організації матеріальними ресурсами за допомогою закупівельної логістики є:

- що закупити;

- у кого закупити;

- на яких умовах закупити.

Ціль системи фізичного розподілу складається у зниженні витрат, що пов'язані з переміщенням готової продукції від місця виробництва до місця споживання та її зберіганням у відповідності з рівнем обслуговування споживача, що потрібен.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук та закупівля необхідних матеріалів задовільної якості та за мінімальними цінами. У вивченні ринку, яке проводиться відповідними відділами фірм, питання цін - головне, але істотну роль також відіграє аналіз інших факторів, у тому числі можливих логістичних витрат та строків постачання.

На оптимізацію ланки логістичного ланцюгу "закупівля" впливають не тільки зовнішні фактори, але й внутрішні пріоритети, що пов'язані з різним розумінням оптимальної діяльності та цілями інших ланок, що викликає необхідність пошуку економічних компромісів між різними структурними підрозділами фірми.

Успішне здійснення закупівель зумовлює наявність різноманітної інформації про ринки, де вони відбуваються. Що ж стосується задач вивчення ринку закупівель, то вони полягають в регулярному збиранні та оцінці докладної інформації в цілях визначення ємності ринку та створення передумов для оптимізації закупівель. Вихідним пунктом дослідження ринку повинна бути точно сформульована постановка проблеми.

При переході до ринкових умов єдині системи нормативів удосконалення матеріально-технічної бази втрачають своє попереднє значення. Кожен суб'єкт господарювання самостійно оцінює конкретну ситуацію та приймає рішення.

В умовах жорстких бюджетних обмежень, які характерні для всіх часів та держав, рівень бойової готовності військ все більше залежить не тільки від обсягу ресурсів, що виділяються на оборону та безпеку країни, але й ефективності їх використання. Зв'язок результатів діяльності всіх структурних елементів воєнної організації держави з ефективністю використання ресурсів стає все більш тісною та відчутною. Звідси випливає зростаюча роль воєнно-економічного аналізу, який забезпечує практичну діяльність керівників всіх рівнів методами кількісного аналізу та обґрунтування воєнно-економічних рішень.

Спираючись на об'єктивні економічні закони, використовуючи економічні, технічні, військові та інші ознаки, а також системний підхід до дослідження процесів та явищ у військах, органах військового державного управління, в оборонно-промисловому комплексі, спеціалісти воєнно-економічного аналізу вирішують задачі підготовки науково обґрунтованих рекомендацій по обсягу належних асигнувань на розвиток засобів озброєної боротьби, вибору найбільш доцільних способів проведення заходів у військах та виробничої сфері діяльності воєнної організації держави. Методичний апарат воєнно-економічного аналізу дозволяє також проводити експертизу проектів та пропозицій у галузі будівництва ВВ МВС України, воєнної реформи, формування державного оборонного замовлення та програм озброєння, військової та спеціальної техніки.

Володіння аналітичними навичками дозволяє в умовах конкурентної (ринкової) економіки оцінювати альтернативні варіанти організації діяльності та обґрунтовувати рішення, що приймаються. В основі технології аналітичної роботи покладена системна оптимізація. Воєнно-економічний аналіз дозволяє оптимізувати програми озброєння та державного оборонного замовлення, економічно обґрунтувати тактико-технічні характеристики озброєння та військової техніки, вибирати найбільш економічні варіанти при вирішенні задач тилового забезпечення та організації бойової підготовки, ефективно проводити торги при закупівлі матеріальних засобів (товарів та послуг) для державних потреб, удосконалювати механізм фінансово-економічного забезпечення воєнного будівництва та реформування ВВ МВС України.

Задача воєнно-економічного аналізу складається з формування різних способів досягнення цілі, що поставлена, у всебічному їх аналізі та знаходженні найбільш доцільного варіанту здійснення заходів. В деяких випадках варіанти досягнення цілі задаються, залишаються лише задачі їх оцінки та аналізу.

В цій роботі особлива увага приділяється розробці методичного апарату, що стане у пригоді начальнику продовольчої служби при прийнятті рішення на вибір форми управління постачанням продовольства до військової частини. Прийняття рішення на постачання продовольства за допомогою цієї роботи, дозволить ефективно витрачати кошти Державного бюджету, що виділяються на забезпечення ВВ МВС України продовольством.

Методичний апарат, що поданий у статті, був використаний при розробці комп'ютерної програми в середовищі Windows - Excel, що дозволить підвищити оперативність та знизити трудомісткість при щорічному виборі форм управління постачанням кожного виду продовольства до військових частин ВВ МВС України.

Метою даної роботи є постановка та дослідження задачі вибору форм управління постачанням продовольства у військові частини ВВ МВС України з урахуванням воєнно-економічних та ринкових факторів, а разом з тим і розробка методики вибору цих форм.

Дослідження задачі будується на методах воєнно-економічного аналізу, узагальнених показників ефективності постачання продовольства в умовах ринкової економіки.

1. Теоретичні основи вибору форм постачання продовольства

1.1 Загальні засади забезпечення військ продовольством

Під організацією продовольчого забезпечення підрозділів МВС України розуміється визначена система органів управління продовольчою службою та підпорядкованих їм закладів із запасами продовольства, техніки та майна, а також встановлені законодавчими положеннями порядок та правила діяльності продовольчої служби.

Задачами продовольчого забезпечення є:

- організація повноцінного харчування військовослужбовців з урахуванням умов несення служби за діючими нормами продовольства та хлібопечення, організація продовольства штатних службових тварин;

- своєчасна та повна реалізація обсягів поставок на продовольство фураж та майно продовольчої служби за укладеними договорами;

- розробка організаційно-мобілізаційних заходів по продовольчій службі;

- обрахування потреби, витребування обсягів поставок, заготівля, зберігання продовольства, техніки та майна;

- планування та забезпечення МВС України продовольством, технікою та майном, а також організація виготовлення і ремонту техніки та майна;

- проведення сезонних заготівель картоплі, овочів та сіна;

- організація правильного зберігання продовольства та майна в складах підрозділів МВС та своєчасне поповнення запасів;

- знаходження та використання місцевих ресурсів (децентралізована заготівля) продовольства та майна;

- обладнання їдалень та продовольчих складів сучасним технологічним та холодильним обладнанням, застосування сучасних засобів механізації;

- організація підсобного господарства;

- організація та ведення обліку, складання та надання органу забезпечення та з'єднанню заявок, звітів, зведень та донесень;

- витребування грошових коштів за кодом 1133 "продукти харчування";

- систематичний контроль за веденням обліку, зберігання, витрачанням продовольства, фуражу, продукції підсобного господарства та використанням майна;

- організація експлуатації, утримання, технічного обслуговування та ремонту техніки і майна продовольчої служби;

- організація економічної роботи в продовольчій службі;

- організація і проведення спеціальної підготовки посадових осіб продовольчої служби;

- проведення необхідних заходів, які забезпечують захист продовольства та майна продовольчої служби від впливу сучасних видів високоточної зброї;

- здійснення постійного ділового зв'язку з організаціями торгівлі по питаннях торгового обслуговування військовослужбовців підрозділів МВС та членів їх сімей, організація роботи солдатських чайних (кафе).

Виконання завдань, покладених на продовольчу службу, здійснюється органами управління, в розпорядженні яких знаходяться: продовольчі бази та склади з запасами продовольства, техніки та майна, їдальні військових частин, військові хлібопекарні, ремонтні підприємства, підсобні господарства, військові школи молодших спеціалістів.

Продовольче забезпечення-один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

Головною задачею та кінцевою метою продовольчого забезпечення є повноцінне та високоякісне харчування особового складу, що визначає підтримання фізичних сил, витривалості, здоров`я військовослужбовців та в кінцевому рахунку - високу боєздатність підрозділів МВС України.

Виконання цих задач досягається:

- плануванням забезпечення на науковій основі;

- визначенням потреби в продовольстві та техніки продовольчої служби;

- правильним витребуванням;

- своєчасною заготівлею продовольства, продуктів сезонних заготівель та правильною організацією його зберігання;

- своєчасною та повною видачею належного продовольства за нормами продовольчих пайків військовослужбовцям;

- організацією правильної експлуатації техніки та майна продовольчої служби в підрозділах частини та проведенням інших заходів.

Важливо при цьому здійснювати режим економії, вести поточний облік та складати періодичну звітність, проводити контрольно-ревізійну роботу, приймати участь у вихованні у військовослужбовців почуття особистої відповідальності.

В цілому, продовольче забезпечення націлене на виконання задач бойової служби, на підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності підрозділів МВС як в мирний, так і у військовий час.

Головними принципами продовольчого забезпечення є:

- централізація забезпечення. Головним джерелом забезпечення продовольством, технікою та майном продовольчої служби є централізовані ресурси держави, економіка держави, а в ній такі галузі, підприємства, які виготовляють і постачають підрозділам МВС матеріальні засоби.

- суворе нормування забезпечення продовольством та майном продовольчої служби. Дозволяє організувати повноцінне харчування всіх контингентів військовослужбовців, економно витрачати матеріальні та грошові засоби, які виділяються на продовольче забезпечення підрозділів МВС України.

- отримання продовольства від місцевих баз постачальників. Дозволяє зберегти якість продуктів, знизити втрати та скоротити пробіг автотранспорту.

- раціональне використання державних коштів, які виділені на закупівлю продовольства. Дозволяє проводити тендерні (конкурсні) торги на закупівлю продовольства у декількох постачальників, тобто закупити продовольство, яке задовольняє нас за якістю та має найменшу ціну.

На сучасному етапі реформування систем тилового забезпечення всіх військових формувань, забезпечення підрозділів продовольством здійснюється шляхом проведення тендерних торгів.

Тендерні (конкурсні) торги - поширена форма пошуку потенційних постачальників на основі конкурсного відбору їх письмових пропозицій у відповідності з раніше сформульованими критеріями оцінки. Тендерні торги проводяться у випадку, якщо потрібно закупити продовольство для забезпечення військових частин або налагодити довгострокові зв'язки між постачальником та споживачем. Тендерні торги вигідні як постачальнику, так і споживачу. Закупівля може здійснюватись шляхом таких процедур:

- відкритих торгів (тендерів);

- торгів з обмеженою участю;

- двохступеневих торгів;

- запиту цінових пропозицій (котирувань);

- закупівлі у одного постачальника.

Основним способом здійснення закупівель є застосування процедури відкритих торгів. Звичайно відкриті торги проводяться при розміщенні замовлень на поширені товари відносно нескладного обладнання та послуг, котрі можуть запропонувати багато фірм.

Під час здійснення закупівлі, очікувана вартість якої не перевищує суми, еквівалентної 20000 євро (для робіт 100000 євро ) не є обов'язковим застосування процедури відкритих торгів, а також норм Положення про порядок підготовки і проведення торгів (тендерів), що до обов'язкової публікації оголошення про здійснення закупівлі у "Віснику державних закупівель", та подання звіту про результати здійснення проведення відкритих торгів, тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані виконавці за винятком тих, які пройшли відбір за процедурою попередньої кваліфікації.

Під час проведення торгів з обмеженою участю, тендерні пропозиції мають право подавати лише ті виконавці, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі.

Застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких дорівнює або перевищує суму 100 тисяч євро, потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому ним порядку, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників.

Закриті торги звичайно проводяться на постачання дороговартісного сучасного обладнання з високими технічними характеристиками і на складні підрядні роботи, що вимагають високої кваліфікації. Такі торги проводяться на постачання технологічного обладнання, на проведення дослідницьких чи проектних робіт, а також на спорудження комплексних, промислових та інших об'єктів.

Якщо порівняти відкриті та закриті торги, то відкриті дають можливість боротися за одержання замовлень набагато більшому числу фірм і консорціумів. Звичайно у відкритих торгах і перед кваліфікаційних торгах беруть участь до декількох десятків фірм, у закритих торгах число учасників скорочується до 5-7 фірм.

У разі коли на території свого регіону є достатня кількість кваліфікованих вітчизняних виробників товарів, виконавців робіт та послуг, що є предметом закупівлі, включено до переліку товарів, які в достатній кількості виробляються на території України, замовник може обмежитися участю у процедурі закупівлі виключно вітчизняних виробників.

Заходами захисту вітчизняного ринку є застосування 10-відсоткової преференційної поправки до ціни тендерної пропозиції вітчизняного виробника.

При проведенні торгів з обмеженою участю на закупівлю товарів та послуг, тендерна документація надсилається одночасно із запрошенням для участі у торгах.

За наданням тендерної документації закупівельний орган має право вимагати плату, яка не повинна перевищувати суми, необхідної для покриття витрат на підготовку такої документації та її розсилання. Претендент торгів має право звернутися до замовника за роз'ясненням щодо тендерної документації. закупівельний орган не пізніше ніж за три дні до закінчення строку подання тендерних пропозицій повинен дати відповідь на запит претендента.

Під час подання тендерної пропозиції претендент одночасно вносить тендерне забезпечення, розмір якого не повинен перевищувати одного відсотка очікуваної вартості продукції у разі проведення торгів на закупівлю робіт, та п'яти відсотків - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах визначених тендерною документацією.

Закупівельний орган не повинен починати будь які переговори з виконавцем стосовно внесення зміни до змісту поданої тендерної пропозиції, включаючи зміни її ціни та коригувань тендерної пропозиції, але має право звернутися до претендентів за роз'ясненнями змісту їхніх тендерних пропозицій з метою полегшення їх розгляду, оцінки та порівняння.

У разі коли для визначення найкращої тендерної пропозиції використовуються критерії інші, ніж ціна, у тендерній документації має бути визначений (за можливістю) їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальної оцінці тендерних пропозицій.

Процедура двоступеневих торгів застосовується у таких випадках:

- замовник не може скласти конкретний перелік товарів (робіт) або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести попередні переговори з виконавцями;

- всі тендерні пропозиції, подані виконавцями на відкриті торги, замовник відхилив через змову виконавців щодо ціни відповідного товару, робіт чи послуг, а також коли виконавці, які подали тендерні пропозиції, не відповідали вимогам, викладеним у тендерній документації;

- предметом закупівлі є здійснення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання консультаційних та інших спеціальних послуг.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи: на першому етапі всім виконавцям пропонується подавати попередні тендерні пропозиції, без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому повинна лише передбачати пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, підтвердження професійної та технічної компетентності виконавців та їх відповідності кваліфікаційним вимогам.

Замовник проводить переговори з будь-ким із виконавців. Після отримання попередніх пропозицій замовник має право внести зміни до тендерної документації щодо технічних вимог та вимог до якості предмета закупівлі чи запропонувати нові характеристики та критерії оцінки пропозицій. Про зміну умов тендерної документації замовник інформує всіх виконавців під час надання їм запрошень до участі у другому етапі торгів.

В другому етапі замовник пропонує виконавцям, попередні тендерні пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, надати остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.

Закупівля шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) для закупівель вже готових для вжитку товарів чи послуг, які не виробляються спеціально або за окремими специфікаціями замовника і для яких є постійно діючий ринок, та за умов, що вартість закупівлі не перевищує суму, еквівалентну 20 тисячам євро (для робіт - 40 тисячам євро).

Закупівля у одного постачальника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з виконавцем після проведення з ним переговорів.

Процедура закупівлі у одного постачальника застосовується замовником після погодження в установленому порядку з уповноваженим органом у разі:

- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов'язані із захистом авторських прав;

- відсутності конкуренції (з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені (виконані) тільки певним виконавцем, і при цьому немає альтернативи;

- потреби у здійсненні додаткових поставок первинним виконавцем, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли зміна виконавця може призвести до закупівлі обладнання або послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявним обладнанням або послугами;

- необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через не передбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з виконавцем цих робіт, якщо такі роботи технічно чи економічно пов'язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50 відсотків вартості головного договору;

- закупівлі товарів, робіт чи послуг, які у зв'язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю;

- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного конкурсу;

- закупівель, які здійснюються за значно нижчими від ринкових цінами, що діють протягом дуже короткого строку;

- закупівлі послуг щодо виконання наукових досліджень та розробок, медичних та побутових послуг;

- виникнення нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити.

Курс євро фіксується на день відправлення для публікації оголошення про проведення торгів але на день відправлення запрошень до участі в торгах (запрошення - у разі застосування процедури закупівлі у одного постачальника).

Замовник не має права ділити закупівлю товару, роботи, послуги на частини з метою уникнення проведення торгів.

Проведення тендеру включає наступні етапи:

- реклама;

- розробка тендерної документації;

- публікація тендерної документації;

- прийом та вскриття тендерних пропозицій;

- оцінка тендерних пропозицій;

- підтвердження кваліфікації тендерних торгів;

- пропозиція та присудження контракту.

Організація тендерних торгів - складна та багатопланова робота. Важливе значення тут має правильне оформлення тендерної документації.

Тендерна документація, як правило, має досить великий обсяг та виконує ряд важливих функцій, а саме:

- інструктує учасників торгів про процедуру торгів;

- дає опис товарів та послуг, які закупаються;

- встановлює критерії для оцінки пропозицій;

- визначає умови майбутнього контракту.

Оцінка тендерних пропозицій ведеться в суворій відповідності з критеріями, які приведені в тендерній документації. Основні правила процедури оцінки є такими:

- попереднє призначення членів тендерного комітету, які проводять оцінку пропозицій;

- розглядання тільки тих пропозицій, які відповідають вимогам, викладеним в тендерній документації;

- безумовне слідування оголошеним в тендерній документації процедурам оцінки;

- відсутність будь-яких переговорів з учасниками торгів.

Тендерний комітет складає звіт про оцінку тендерних пропозицій, в якому повинно бути показано, як оцінювались тендерні пропозиції, обґрунтовані причини пропозицій та надані рекомендації по присудженню контракту. Найчастіше головним критерієм для відбору пропозицій є найвища якість в поєднанні з мінімальною ціною.

Переможцем тендерних торгів визнається учасник, який надав найбільш вигідну, таку що відповідає кваліфікаційним вимогам тендерну пропозицію.

Оцінка пропозицій, які поступили до потенційного споживача, може вестись різними способами. Це може бути строго регламентований процес як при тендерних торгах або більш вільна процедура. Частіше всього основними критеріями для відбору пропозицій є найвища якість в поєднанні з мінімальною ціною, гарантії своєчасного та в повному обсязі забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

1.2 Сутність моделей централізованого та децентралізованого управління постачанням матеріальних ресурсів

В країнах з ринковою економікою в основному застосовуються дві форми організації постачання матеріальних ресурсів, які функціонують на принципах логістики, - централізована та децентралізована. Кожній із вказаних форм може бути притаманна згрупована або розгалужена служба постачання та збуту. При згрупованій службі всі її підрозділи, які виконують окремі функції (постачання, збут, збереження запасів, перевезення і т. і.), знаходяться у веденні одного відділу. Для розгалуженої служби характерним є розгалуження лінійних підрозділів по двох або більше відділах.

Централізація є доцільною, якщо тільки вона не зковує ініціативу організацій, які входять в ту чи іншу фірму та які спеціалізуються на випуску окремих видів продукції. Головні переваги централізації управління службами матеріально - технічного забезпечення складаються із зниження витрат та створення умов для розробки єдиної заготівельної, збутової та транспортної політики фірм. Імпульсом до більш широкого застосування на фірмах західних країн централізованої форми організації управління матеріально - технічним забезпеченням стала переорієнтація виробництва на випуск товарів, які потрібні окремим категорія споживачів. Це призвело до зростання витрат, які пов`язані з реалізацією готової продукції.

Звичайно централізована форма управління постачанням матеріальних ресурсів застосовується на фірмах, які випускають однорідну продукцію та які мають невелику кількість підприємств, що розташовані в одному регіоні. Перевага децентралізованої форми управління надається на фірмах з організаціями, що розташовані в різних районах та які спеціалізуються на випуску одного або декількох видів продукції. Іноді використовується змішана форма управління. Вона зустрічається на фірмах з організаціями, які використовують різну сировину та матеріали і разом з тим великий обсяг поставок деяких з них.

Зменшення витрат обернення при централізації постачання матеріальних ресурсів досягається за рахунок того, що вона, сприяючи збільшенню партій товарів, що закуповують у постачальника, робить можливим більш широкий вибір останніх та створює умови для вигідного контрактування транспорту та отримання знижок на ціну товарів. При децентралізованій формі організації служб постачання та збуту виробничі відділення та організації фірми змушені робити закупівлі порівняно невеликого обсягу та нести через це істотні транспортні витрати.

Централізація постачання матеріальних ресурсів скорочує витрати обігу ще й за рахунок зменшення матеріальних запасів в кожному виробничому відділенні та підприємстві фірми, зменшення витрат на проектування та експлуатацію меншої кількості інформаційних контролюючих систем. В той же час підвищується координація робіт з іншими службами фірми, створюється підґрунтя для більш успішного вирішення конфліктів, які виникають між ними та встановлення більш дійового контролю за розподіленням та споживанням.

Разом з тим централізація управління постачанням матеріальними ресурсами викликає деякі складності. Це відноситься до тих фірм, в яких окремі організації та підрозділи несуть повну відповідальність за отримання прибутку. Володіючи автономією та піддаючись відносно менш жорсткому контролю з боку керівництва фірми, вони опасаються, що централізація в області постачання матеріальних ресурсів може привести до обмеження свободи їх вибору.

Для варіанту централізованого управління зі з групованими службами типовою є схема, подана на рис. 1.1, при якій центральна служба - матеріально-технічного забезпечення (на схемі це служба управління матеріалами) несе відповідальність за рух матеріалів в організаціях фірми, за потоки сировини, що входить, напівфабрикатів та готової продукції, яка відправляється споживачам, а також за забезпечення виробничого процесу всіма необхідними матеріалами в потрібний час та в потрібних кількостях. При такій організації служба управління матеріалами підпорядковується віце-президенту фірми і іноді може бути об'єднана в єдиний відділ виробництва та проектування.



Рис. 1.1. Схема централізованого управління матеріально-технічним забезпеченням при згрупованій організації відповідних служб

Схема (рис. 1.1) має структуру, при якій вище керівництво, президент та віцепрезидент фірми керують блоком підрозділів, тих що відповідають за фінансові питання, питання фінансової політики, виробництва продукції, перспективних розробок та досліджень, і врешті, за питання матеріально-технічного забезпечення. Функціональний підрозділ матеріально-технічного забезпечення має в своєму складі розвинуту структуру лінійних підрозділів, які займаються закупівлею сировини, обладнання, комплектуючих; транспортним обслуговуванням підприємств; управлінням складським господарством та запасами; обробкою інформаційних даних та обслуговуванням клієнтури фірми. Ці лінійні служби пов'язані між собою як через керівництво, так і на пряму в залежності від характеру рішення питань (оперативного або довгострокового).

Служба матеріально-технічного забезпечення, як показано на схемі (рис. 1.1), має централізоване управління та безпосередньо забезпечує не тільки постачання та збут продукції, але також планування та контроль її виробництва. Вказана схема (рис. 1.1) застосовується на фірмах, які спеціалізуються на випуску великих партій товарів, з технологічно близькою номенклатурою.

Типова схема централізованого управління матеріально-технічним забезпеченням без групування його служб застосовується, коли ті або інші підрозділи служб мають найбільше значення для діяльності компанії в цілому. Звичайно така схема притаманна фірмам з централізацією управління виробництвом всієї гами продукції, її контролю та збуту (рис. 1.2). Недолік цієї форми управління в тому, що в її межах достатньо тяжко досягнути повного взаємозв'язку при виконанні всіх задач, які стоять перед матеріально-технічним забезпеченням.

Рис. 1.2. Централізоване управління матеріально-технічним забезпеченням при розгалуженій організації служб

Система, подана на рис. 1.2, також має централізоване управління. На відміну від схеми на рис. 1.1 ця схема характеризується більшою кількістю функціональних підрозділів. Так, в ній в якості окремої ланки виділена функція закупівель та організація транспортного забезпечення фірми, в задачу яких входить виконання кінцевих транспортних операцій з розвантаження товарів, що були закуплені та передаванню їх у складське господарство фірми. Особливістю даної системи є поєднання в межах виробничого відділу функцій по виробництву товарів, що випускає фірма та управління запасами. Необхідно відмітити, що рівень централізації, системи що розглядається дещо нижче в порівнянні з попередньою. Однак всі переваги єдиної системи організації виробничого процесу фірми та пов'язаного з ним управління запасами зберігаються і для даної системи.

При варіанті децентралізованого управління зі згрупованими службами матеріально-технічного забезпечення типова схема її організації зумовлює окрему відповідальність за забезпечення постачання та збут на кожному підприємстві фірми, яке спеціалізується на випуску окремих видів продукції. Ця схема зумовлює концентрацію функцій матеріального постачання в межах однієї служби кожної організації постачання, яке відповідає за той чи інший вид продукції (на рис. 1.3-1.4 умовно показані тальки два виду продукції - А та В). При умовах коли в концентрації таких функцій немає необхідності, застосовується децентралізована форма управління з розгалуженою службою матеріально-технічного забезпечення.

На рис. 1.3 наведений один з варіантів структурної схеми децентралізованого управління виробництвом та постачання матеріальних ресурсів. Система складається з трьох рівней. В безпосередньому підпорядкуванні вищого керівництва фірми знаходяться чотири підрозділи: які ведуть фінансові активи фірми та цінні папери, юридичну службу, кадрові питання та зв'язок з громадськістю. Ці підрозділи відображають функції, які покладені на апарат керівництва. Другий рівень управління складають функціональні підрозділи, які безпосередньо організують питання фінансування виробництва, дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки, а також весь комплекс питань, пов'язаних з випуском окремих видів продукції. Третя ланка управління знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні цих підрозділів та відповідає за дослідження ринку та збутову політику; вона пов'язана з підрозділом, який займається контролем фінансової діяльності та статистичним обліком.

Рис. 1.3. Децентралізоване управління матеріально-технічним забезпеченням при згрупованій організації служб

До функцій підрозділу матеріально-технічного забезпечення входить увесь технологічний ланцюг, включаючи транспортування та складування матеріалів, а також обслуговування покупців готової продукції. Лінійна служба підрозділу, яка проводить контроль за запасами, здійснює функції планування виробництва разом зі службами виробничого підрозділу. При цьому вона виходить з наявності та номенклатури запасів на складі фірми. Схема подана на рис. 1.4, має ще більш розвинуту децентралізацію на третьому рівні управління. Окремі функції постачання матеріальних ресурсів покладаються на відділ закупівель та транспортну службу. Функція управління запасами покладена на виробничий відділ. До функцій служби маркетингу входить також складування та управління запасами готової продукції. Координація функцій управління постачанням матеріальних ресурсів проводиться на другому рівні структури, що робить ці відділи більш автономними, а з іншого боку, ускладнює прийняття управлінських рішень на цьому рівні.

Як при централізованій, так і при децентралізованій схемі управління функції служби матеріально-технічного забезпечення можуть бути об'єднані з виробничими функціями в межах одного відділу. Можливий і інший варіант об'єднання функцій, при якій службі постачання та збуту товарів передається частина виробничих функцій (дивись рис. 1.1 та 1.3). Це робиться для досягнення найкращої координації між окремими службами фірми та свідчить про визначену ступінь гнучкості застосовуємих організаційних структур.

Вибір конкретної форми організації управління постачанням на рівні фірм в різних галузях економіки в західних країнах, окрім вже відмічених вище загальних причин, залежить також від цілого ряду факторів. В багатьох випадках структура організації та управління постачанням матеріальних ресурсів пов'язані з напрямком потоків продукції, її різноманітністю, особливістю постачальників та споживачів, а також стратегічними цілями фірми.



Рис. 1.4. Децентралізоване управління матеріально-технічним забезпеченням при розгалуженій організації служб

Таким чином, кожна з форм управління постачанням матеріальних ресурсів до організації має як свої переваги, такі недоліки. Тому не можна казати, що одна є кращою, а друга гіршою. Для визначення найбільш доцільної форми управління постачанням матеріальних ресурсів до конкретної організації необхідно враховувати всі ринкові умови в яких існує дане підприємство і вибирати таку форму управління, яка найбільш повно задовольняє цим умовам.

1.3 Методичні підходи до вибору форм постачання матеріальних ресурсів

Підходи до вибору форм постачання матеріальних ресурсів здійснюються у відповідності з принципами закупівельної логістики.

Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, товарами та послугами.

Головні задачі закупівельної логістики складаються з того, щоб:

- визначити необхідний обсяг, асортимент та раціональний режим надходження матеріальних ресурсів на підприємство, а також гранично допустимі ціни при закупівлі та доставлені продукції;

- вибрати виходячи з цього найбільш доцільних постачальників, узгодити з ними всі умови та заключити договір, який фіксує досягнуту угоду;

- витримувати обґрунтовані строки закупівлі сировини та комплектуючих виробів;

- забезпечувати точну відповідність між кількістю поставок та потребою в них;

- дотримуватись вимог виробництва з якості сировини та комплектуючих виробів;

- організовувати ефективне постачання ресурсами робочих місць;

- контролювати економічні параметри процесу постачання та знаходити нові можливості по зменшенню витрат, пов'язаних з рухом вхідних матеріальних потоків та використанням матеріальних ресурсів (табл. 1.1).

По відношенню з постачальниками рекомендується дотримуватися наступних принципів партнерства:

- поводитися з постачальниками також, як і з клієнтами фірми;

- не забувати демонструвати спільність інтересів;

- знайомити постачальника зі своїми задачами та знати про його ділові операції;

- проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника;

- дотримуватись прийняті на себе обов'язки;

- враховувати в діловій практиці інтереси постачальника;

- підтримувати по можливості стабільні контракти в діловій сфері;

- чітко контролювати постачальника по виконанню ним своїх обов'язків;

- своєчасно інформувати постачальника про відхилення, які виникають та їх економічних наслідках.

При вирішенні задач логістики закупівель головна увага повинна приділятися зменшенню загальних витрат пов'язаних з придбанням матеріальних ресурсів. Найбільшу питому вагу в витратах, пов'язаних із закупівлями, займають: ціна матеріальних ресурсів, витрати на транспортування та витрати на управління запасами матеріальних ресурсів.

Загальна стратегія управління закупівлями матеріальних ресурсів складається з основних критеріїв (показників), які визначають політику фірми. До них відносяться (рис. 1.5):

- мінімальні витрати на закупівлю матеріальних ресурсів;

- повне задоволення планових замовлень в номенклатурі та обсягах поставок матеріальних ресурсів;

- синхронізація строків доставлення матеріальних ресурсів з виробничим розкладом;

- якість вихідних матеріальних ресурсів;

- відсутність зривів у поставках;

- мінімізація загальних витрат управління закупівлями та запасами матеріальних ресурсів;

- постачання матеріальних ресурсів "точно в строк";

- зменшення логістичних ризиків (від недотримання параметрів поставок);

- оптимальний вибір постачальника.

Таблиця 1.1

Характеристика основних методів закупівель

Методи закупівель	Переваги	Недоліки
Закупівля товарів однією партією	Простота оформлення документів; гарантія поставки всієї партії; підвищені торгові знижки	Велика потреба в запасах та складських приміщеннях; призупинення оберненості капіталу
Регулярні закупівлі малими партіями	Прискорюється обертаємість капіталу, тому що товари оплачуються по мірі надходження окремих партій; досягається економія складських приміщень; зменшуються витрати на документування поставки, тому що оформлюється тільки замовлення на всю поставку	Збільшуються витрати на транспортування; подріблення замовлень; підвищується можливість несвоєчасного постачання товарів
Щоденні ( щомісячні) поставки за котирувальними відомостями	Прискорена обертаємість капіталу; зниження витрат на складування та зберігання; своєчасність поставок	Збільшення витрат на оформлення документів; подрібнення замовлень; множина постачальників
Отримання товарів за ступенем необхідності	Відсутність твердих зобов'язань по закупівлі визначеної кількості товарів; прискорення обертає мості капіталу; мінімум роботи по оформленню документів	Подрібнення замовлень; множина постачальників
Закупівля товару з негайною здачею	Прискорюється обертаємість капіталу; зменшення транспортних витрат	Збільшення витрат, які пов'язані з необхідністю детального оформлення документації при кожному замовленні; подрібнення замовлень; множина постачальників

Стратегія закупівель матеріальних ресурсів, яка реалізується логістикою закупівель, базується на критеріях, що розглянуті, аналізі ринку постачальників встановлених часових пріоритетах. До числа найважливіших пріоритетів відносяться: конкурентоспроможність постачальників на ринку конкретних матеріальних ресурсів, можливість надання ними цінових знижок при довготривалих взаємовідносинах, відповідність поставок логістичній стратегії фірми, максимальне зниження витрат на доставлення та зберігання матеріальних ресурсів від постачальників, можливість довготривалого партнерства в бізнесі.

Здійснення закупівель включає в себе вибір методу закупівель, розробку умов поставок та оплати, а також транспортування матеріальних ресурсів. При цьому складаються графіки поставок, здійснюється експедирування. Завершуються закупівлі організацією приймального контролю.

Суттєвою частиною закупівельної діяльності є економічні розрахунки, тому що необхідно точно знати, скільки будуть коштувати ті чи інші роботи та рішення. При цьому визначають наступні види витрат:

- витрати на виконання заказу з основних видів матеріальних ресурсів;

- витрати на транспортування, експедитування та страхування;

- витрати на вантажопереробку;

- витрати на контроль за виконанням умов договору про постачання;

- витрати на приймання та перевірку матеріальних ресурсів;

- витрати на пошук інформації про потенційних постачальників.

В межах проведення економічних розрахунків до задач закупівельної логістики треба віднести розрахунок витрат через дефіцит матеріальних ресурсів.

Вибір методу закупівель залежить від складності кінцевого продукту, складу комплектуючих виробів та матеріалів; від періодичності, партій їх споживання, обсягів закупівель, рівня постійних витрат служби постачання та витрат на формування та утримання запасів.

Основними методами закупівель є:

- оптові закупівлі;

- регулярні закупівлі малими партіями;

- закупівлі по мірі необхідності та різні комбінації методів, що перераховані.

У кожного методу є свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час та зменшити витрати (табл. 1.1).

Розглянемо методи, які використовуються найбільш часто.

Закупівля товарів однією партією. Метод зумовлює поставку товарів великою партією за один раз (оптові поставки).

Регулярні закупівлі малими партіями. В цьому випадку покупець заказує необхідну кількість товарів, яку постачають йому партіями на протязі визначеного періоду.

Щоденні (щомісячні) закупівлі за котирувальними відомостями. Такий метод закупівель широко застосовується, де купуються дешеві та товари, які швидко використовуються. Котирувальні відомості складають щоденно (щомісячно) та включають наступні дані:

- повний перелік товарів;

- кількість товару, яка знаходиться на складі;

- потрібна кількість товарів.

Отримання товарів за ступенем необхідності. Цей метод схожий на регулярну поставку товарів, але характеризується наступними особливостями:

- кількість товару точно не встановлюється, а визначається приблизно;

- покупці по кожному замовленню зв'язуються із постачальником;

- оплачується тільки поставлена кількість товару;

- по закінченню строку контракту замовник не зобов'язаний приймати та оплачувати товари, які ще тільки повинні бути поставлені.

Закупівля товару з негайною здачею. Сфера застосування цього методу - придбання товарів, які використовуються досить рідко, коли неможливо отримувати їх за ступенем необхідності.

Існує два основних критерії вибору постачальника: вартість придбання продукції чи послуг та якість обслуговування.

Вартість придбання включає в себе ціну продукції чи послуг та корисність, яка не має грошового виразу, до якої можна віднести, наприклад, зміну іміджу організації, соціальну значимість сфери діяльності фірми, перспективи зростання та розвитку виробництва.

Якість обслуговування включає в себе якість продукції чи послуги та надійність обслуговування. Під надійністю обслуговування розуміють гарантованість обслуговування споживача потрібними йому ресурсами на протязі заданого проміжку часу і поза залежністю від негативних непередбачених обставин, які можуть виникнути (недопостачань, порушення строків доставлення і т. і). Надійність можна оцінити через вірогідність відсутності відмови в задоволенні замовлення споживача. В деяких випадках якість обслуговування, а також окремі умови поставки не відображаються на ціні придбання.

Окрім головних критеріїв вибору постачальника, існують і інші критерії, кількість яких може бути достатньо великою.

Кожній організації притаманна своя особиста форма організації служби матеріально-технічного забезпечення. Це викликано особливостями сфери діяльності організації і служба матеріально-технічного забезпечення повинна мати таку форму, яка б задовольняла умовам, що висуваються до неї. Тобто забезпечувала організацію всіма необхідними матеріальними ресурсами в повному обсязі та точно в строк. Причому витрати при здійсненні постачання матеріальних ресурсів для потреб організації повинні бути якомога меншими.

Для раціонального здійснення постачання матеріальних ресурсів, службі матеріально-технічного забезпечення необхідно приймати рішення про вибір оптимального методу закупівель, який би повністю задовольнив умовам, щодо забезпечення організації матеріальними ресурсами . При цьому на вибір методу закупівель матеріальних ресурсів (рис. 1.5) будуть здійснювати вплив такі фактори як:

- задачі закупівельної логістики;

- основні критерії вибору постачальників;

- головні принципи партнерства;

- основні критерії управління закупівлями матеріальних ресурсів;

- особливості сфери діяльності організації;

- структура та можливості підрозділів матеріально-технічного забезпечення;

- наявність та обсяги складських приміщень;

- фінансовий стан організації;

- рівень кваліфікації персоналу організації.

Враховуючи вищеперераховане, треба сказати, що вибір форми управління постачанням матеріальних ресурсів до організації залежить від діяльності цієї організації. Тобто умови функціонування підприємства повинні бути визначальними при виборі найдоцільнішого методу постачання матеріальних ресурсів до даної організації.

Висновки

1. Продовольче забезпечення - один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів ВВ МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

Головною задачею та кінцевою метою продовольчого забезпечення є повноцінне та високоякісне харчування особового складу, що визначає підтримання фізичних сил, витривалості, здоров`я військовослужбовців та в кінцевому рахунку - високу боєздатність підрозділів внутрішніх військ..

2. В даний момент проблеми забезпечення військ продовольством пов'язані з переходом економіки держави на ринкові відносини. Це обумовлює різноманітність інтересів суб'єктів процесу заготівлі - постачальника продовольства та заготівельних органів ВВ МВС України, ускладнює процес заготівлі продовольства. Для вирішення цих проблем необхідно вирішувати задачі постачання продовольства у відповідності з принципами закупівельної логістики та воєнно-економічного аналізу.

3. Важливом моментом при здійсненні забезпечення військових частин ВВ МВС України є вибір форми управління постачанням продовольства, яка б забезпечувала ефективне використання коштів Державного бюджету, що виділяються на забезпечення діяльності ВВ, в тому числі і на продовольче забезпечення. При виборі форм управління постачанням продовольства до військових частин ВВ МВС України є доцільним використання методів закупівельної логістики стосовно закупівель продовольства для потреб військ, а також врахування факторів, що здійснюють істотний вплив на здійснення цього процесу.

2. Аналіз сучасних підходів до забезпечення продовольством внутрішніх військ МВС України

2.1 Загальна схема організації забезпечення продовольством

Основу організаційної структури продовольчих служб різних рівнів управління в загальній системі продовольчого забезпечення складають чітко та обґрунтовано розмежовані функції управління продовольчим забезпеченням в конкретних умовах військової частини. Функції управління продовольчим забезпеченням в продовольчих службах різних рівнів ієрархії включають:

- планування продовольчого забезпечення на основі потреби в продовольстві та покритті її ресурсами із реальних джерел;

- встановлення раціональних господарських зв'язків по поставках продовольства до військових частин;

- організація та планування продовольчого забезпечення військових частин продовольством, яке відповідає державним стандартам;

- оперативне регулювання руху продовольства на основі суворого обліку та контролю;

- контроль за використанням продовольства у військових частинах;

- вдосконалення організації продовольчого забезпечення у військових частинах на основі прогресивних досягнень науки та практики.

В залежності від господарської самостійності та територіальної розгалуженості військових частин, складаються різні умови, які потребують відповідного розмежування функцій управління, вибору типу структури органів постачання та вибору форми управління постачанням продовольства.