Розробка та впровадження системи управління ризиками на підприємстві ТОВ "Хартеп"
Ідентифікація ризиків підприємства. Опис зовнішнього середовища підприємства. Організація процесу управління ризиком. Продукція підприємства та її характеристики. Страхування, передача ризику. Оцінювання небезпеки та імовірності ризиків по відділах.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2012 |
| Размер файла | 823,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИЗИК-МЕНЕДЖМПЕНТУ
1.1 Сутність ризику
1.2 Класифікація ризиків
1.2.1 Екологічні ризики
1.2.2 Інвестиційні ризики
1.2.3 Комерційні ризики
1.2.4 Кредитні ризики
1.2.5 Підприємницькі ризики
1.2.6 Політичні ризики
1.2.7 Промислові ризики
1.2.8 Технічні ризики
1.2.9 Фінансові ризики
1.3 Організація процесу управління ризиком
1.4 Методи виявлення ризику
1.4.1 Опитувальні листи
1.4.2 Карти потоків
1.4.3 Структурні діаграми
1.4.4 Пряма інспекція
1.5 Методи аналізу і оцінки ризиків
1.5.1 Метод аналізу сценаріїв
1.5.2 Метод аналізу чутливості
1.5.3 Метод дерева рішень
1.5.4 Метод експертних оцінок.
1.5.5 Метод імітаційного моделювання
1.6 Методи управління ризику
1.6.1 Зниження ризику
1.6.2 Розподіл ризику
1.6.3 Самострахування, збереження ризику
1.6.4 Страхування, передача ризику
1.7 Висновок до теоретичного розділу
2. АНАЛІТИЧНО-ДОСЛІДНИЙ РОЗДІЛ
2.1 Опис та характеристики об'єкту дослідження
2.1.1 Історія досліджуваного об'єкту
2.1.2 Організаційна структура підприємства
2.1.3 Опис зовнішнього середовища підприємства
2.1.4 Продукція підприємства та її характеристики
2.1.4.1 Оперативно-інформаційний комплекс автоматизованої системи диспетчерського управління
2.1.4.2 Автоматизована система комерційного обліку енергоресурсів (автоматизована інформаційно-вимірювальна система)
2.1.4.3 Автоматизована система управління технологічним процесом
2.1.5 Опис технологічного процесу розробки автоматизованих систем управління технологічним процесом
2.2 Ідентифікація ризиків підприємства
2.2.1 Розробка загального вигляду опитувального листа
2.2.2 Виявлення ризиків підприємства по відділах
2.2.3 Ідентифікація загальних внутрішніх ризиків підприємства
2.3 Висновок до аналітично-дослідного розділу
3. ПРОЕКТНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
3.1 Експертні оцінки ризиків
3.1.1 Оцінювання небезпеки та імовірності ризиків по відділах
3.1.2 Розрахунок інтегральних оцінок ризиків для підприємства
3.1.3 Визначення прийнятності ризиків для підприємства
3.2 Розробка плану управління ризиками на підприємстві
3.3 Автоматизація процесу кількісної оцінки ризиків
3.3.1 Опис використаного програмного забезпечення
3.3.1.1 Програма «Microsoft Word 2002»
3.3.1.2 Програма «Microsoft Excel 2002»
3.3.1.3 Програма «Microsoft Visio 2002»
3.4 Безпека життєдіяльності
3.4.1 Виявлення шкідливих та небезпечних факторів на досліджуваному об'єкті
3.4.2 Заходи для зменшення або уникнення шкідливих факторів
3.4.3 Опис параметрів приміщення
3.4.4 Вимоги до освітлення
3.4.5 Розрахунок природного освітлення
3.4.6 Техногенна безпека
3.4.6.1 Надзвичайні ситуації
3.4.6.2 Прогнозування екологічних і соціально-економічних наслідків очікуваної пожежі
3.4.6.3 Заходи, щодо запобігання виникненню і мінімізації наслідків імовірної надзвичайної ситуації
3.4.6.4 Інструкція про заходи пожежної безпеки в приміщеннях ТОВ „Хартеп”
3.5 Висновок до проектно-рекомендаційного розділу
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Управління ризиками - одна з основних функцій сучасного менеджменту. Ризики присутні у всіх напрямках, сферах підприємницької діяльності будь-якої організації, і повне усунення ризиків неможливе. Під час прийняття рішень керівник підприємства стикається з невизначеністю вхідної інформації, з імовірнісним характером майбутніх подій, з можливими змінами внутрішнього та зовнішнього середовищ організації. Необхідність скорішого освоєння і впровадження методів ризик-менеджменту в умовах ринкової економіки обумовлена перед усім тим, що в цей час відсутні реальні механізми фінансової підтримки підприємств в кризових ситуаціях. В більшості вони являються юридично самостійними господарськими суб'єктами, це означає не тільки можливість визначати свою фінансову та виробничу політику, але і відсутність зобов'язань держави по наданню підтримки в випадку аварії, страйку, фінансових чи інших труднощів.
Результатом формування нового, «безпечного» мислення стало виникнення і швидкий розвиток нової області знання - управління ризиком.
В усіх країнах з розвиненою економікою особлива увага приділяється забезпеченню підготовки спеціалістів в області аналізу ризику і управління ризиком та безпекою.
Ризик в підприємницькій діяльності природним образом сполучений з менеджментом, з усіма його функціями - плануванням, організацією, оперативним управлінням, використанням персоналу та економічним контролем. Кожна з цих функцій пов'язана визначеною мірою ризику і потребує створення адаптивної к нього системи господарювання.
Тобто необхідний особливий менеджмент ризику або специфічна система (підсистема) управління, яка основується на пізнанні економічної сутності ризику, розробці і реалізації стратегії відношення до нього в підприємницькій діяльності.
Управління ризиком (або ризик-менеджмент) визначає шляхи та можливості забезпечення стійкості підприємства, його здатності протистояти несприятливій ситуації. Організація грамотного ризик-менеджменту на підприємстві являється достатньо складним ділом, яке потребує значних витрат матеріальних і людських ресурсів.
Кожен керівник проекту розуміє, що проект має ризики, причому всі їх усунути неможливо. Скільки не плануй, ризик, або нездатність контролювати виникнення випадкових подій, завжди буде мати місце. По суті, план - це список того, що треба зробити. Як правило, план не враховує серйозних потенціальних ризиків в проекті.
Ризик - це імовірність настання небажаної події і всіх його можливих наслідків. Проектні ризики - це такі події, які, якщо відбудуться, можуть застопорити або знищити проект. Деякі небажані події можна виявити ще до початку проекту, деякі неможна ні передбачити, ні навіть уявити. Проектні ризики негативно впливають на цілі проекту по складанню графіку, визначення затрат і підготовку документації.
У зв'язку з цим виникла необхідність у розробці ті впровадженні системи управління ризиками на підприємстві. В якості досліджуваного об'єкта було взято одне з підприємств корпорації «Маст-Іпра», а саме ТОВ «Хартеп». Вивчення та впровадження ризик-менеджменту на даному підприємстві є необхідною умовою для здійснення успішної діяльності фірми.
Об'єктом дослідження є управління ризиками підприємства та розробка заходів щодо запобігання ризиків. Розроблена система дозволяє зменшити або компенсувати збитки для підприємства при настанні несприятливих подій.
Метою завдання є виявлення несприятливих ситуацій на підприємстві, їх можливих причин, імовірних наслідків і розробка плану управління ризиками на підприємстві. Управління ризиками дозволяє розробити методи мінімізації виникнення ризиків, їх взаємодії та запропонувати заходи, які компенсують ризики та нейтралізують їх. Ціль управління ризиками полягає в підвищенні ефективності реалізації проектів на всіх рівнях управління.
При отриманні вихідної інформації використовувались такі методи:
- спеціалізований опитувальний лист;
- організаційна структура підприємства;
- карта потоків для технологічного процесу розробки автоматизованої системи управління.
Для оцінки ризиків використовується метод експертних оцінок, для визначення кількісних параметрів без проведення експерименту або статистичної обробки характеристик, спеціально залученими для цієї цілі експертами. Цей метод використовується у випадку відсутності або недостатнього об'єму вихідної інформації.
Практична направленість методів управління ризиками дозволяє виявити та проранжувати фактори ризиків, а також змоделювати процес управління підприємством з урахуванням можливих несприятливих подій. Оцінити з певною імовірністю наслідки виникнення несприятливих ситуацій, розробити методи мінімізації їх взаємодій і запропонувати заходи компенсації ризиків.
Якісне управління ризиком підвищує шанси системи управління проектом досягти успіху і заочно зменшує небезпеку неефективної реалізації проекту.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИЗИК-МЕНЕДЖМПЕНТУ
1.1 Сутність ризику
У проектному аналізі використовуються орієнтовні розрахунки вартості, цін, обсягів продукції і строків для того, щоб передбачити майбутні події. Якою б не була якість орієнтовних розрахунків, майбутнє завжди залишається невизначеним. Рішення про вклад капіталу, засноване на майбутніх витратах і прибутках, має певну міру невизначеності, яку можна не брати до уваги. Елементи невизначеності, пов'язані з проектом, повинні бути оцінені так, щоб зробити мінімальним вплив можливих несприятливих подій у майбутньому.
Певна кількість параметрів, яка використовується для обчислення вартості капіталовкладень, поточних витрат, обігового капіталу для розрахунку фінансової або економічної ефективності проекту, вимагає визначення часових меж виконання проекту і стадії його виконання. Усі ці ключові елементи є вирішальними для успішного завершення проекту, а кожний елемент - предметом невизначеності.
Процеси прийняття рішень в управлінні проектами відбуваються в умовах присутності тої або іншої мір невизначеності, яка визначається наступними факторами:
- неповним знанням всіх параметрів, обставин, ситуації для вибору оптимального рішення, а також неможливістю адекватного і точного обліку всієї навіть доступної інформації і наявності імовірних характеристик поведінки середовища;
- наявність фактора випадковості, тобто реалізації факторів, які неможливо передбачити і спрогнозувати навіть в імовірній реалізації;
- наявність суб'єктивних факторів протидій, коли прийняття рішення йде в ситуації гри партнерів з протилежними або незбіжними інтересами.
Ризик - потенціальна, чисельно виміряна можливість несприятливих ситуацій і пов'язаних з ними наслідків в вигляді втрат, ущербу, збитків в зв'язку з невизначеністю, тобто з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими, в тому числі і форс-мажорними обставинами, загальним спадом цін на ринках, можливістю отримання непередбаченого результату в залежності від прийнятого господарського рішення, дії.
Невизначеність - це неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, в тому числі пов'язаних з ними затрат і результатів.
Ризик представляє собою події, які можуть відбутися в умовах невизначеності з деякою ймовірністю, при цьому можливі такі економічні результати:
- негативний (збитки, програш);
- позитивний (вигода, прибуток, виграш);
- нульовий (ні збитку, ні вигоди).
Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли імовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, невизначеність існує у той час, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки данні відсутні.
Класифікація ризиків буде подана у наступному підрозділі.
1.2 Класифікація ризиків
Класифікація ризиків - якісний опис ризиків по різних ознаках.
По роду виникнення ризики розділяються на:
- суб'єктивні (пов'язані з підприємцем) ризики (не розвинена здатність до ризику, не достаток досвіду, професіоналізму, необґрунтовані амбіції, порушення правил поведінки на ринку);
- об'єктивні ризики (недостатньо інформації, стихійні лиха, непередбачені зміни кон'юнктури ринку, рівня інфляції, законодавства, умов кредитування, інвестування).
В залежності від етапу рішення проблеми:
- на етапі прийняття рішення - помилки в використанні методів визначення рівня ризику через не достаток інформації або її низьку якість, використання дезінформації або навпаки відмінне володіння цими методами;
- на етапі реалізації рішення - помилки в реалізації правильного рішення, непередбачені зміни суб'єктивних умов.
По масштабам ризики розділяються на:
- локальні ризики - на рівні індивідуального виробництва, ризик окремої фірми, компанії, структурної ланки;
- галузеві - ризик, пов'язаний із специфікою галузі;
- регіональні ризики охоплює підприємництво на рівні території суб'єктів країни, економічних регіонів держави;
- національні ризики охоплюють підприємництво на рівні макроекономіки (враховуючи несподівані зміни в політиці, законодавстві, кредитуванні, оподаткуванні та інші);
- міжнародні ризики пов'язані із змінами в кон'юнктурі світового ринку, із відносинами між країнами.
По сфері виникнення ризики розділяються на:
- зовнішні ризики - ризики непов'язані з діяльністю підприємства (непередбачені зміни в економічній політиці, в макроумовах виробництва, стихійні нещастя на великих територіях, валютний ризик та інші);
- внутрішні ризики - ризики пов'язані із спеціалізацією підприємства (виробничий, фінансовий, страховий та інші).
По можливості страхування
- ризики, що страхуються - які піддаються кількісному визначенню і страхуванню організаціями, приймаючими на себе ризик страхування;
- ризики, що не страхуються - форс-мажорні ризики, оцінити рівень яких не можливо, також масштабні ризики, коли ніхто не готовий прийняти на себе ризик страховика.
По роду небезпечності ризики розділяються на:
- техногенні (антропогенні) ризики породжені діяльністю людини (аварійні ситуації, забруднення навколишнього середовища і інші);
- природні ризики, що не залежать від діяльності людини (землетруси, повінь, ураган, удар блискавки, виверження вулкану та інші);
- змішані ризики - події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини (зсув, викликаний проведенням будівельних робіт).
По характеру діяльності, з якою вони пов'язані ризики розділяються на:
- підприємницькі ризики, пов'язані з початком виробництва та прибутком (недоотримання прибутку, банкрутство, упущена вигода, непередбачені витрати та інші);
- фінансові ризики, що відносяться до області управління фінансами і взаємовідносин торгових партнерів в процесі угоди (невиконання зобов'язань контрагентів по угоді, неповернення кредиту, непередбачені судові витрати і інше);
- професійні ризики пов'язані з виконанням своїх професійних зобов'язань;
- інвестиційні ризики виникають при вкладенні інвесторами коштів з ціллю отримання прибутку (зміна доходності цінних паперів, процентні, валютні та інші);
- транспортні ризики виникають при транспортуванні вантажу (морські, повітряні, наземні);
- промислові ризики характерні для виробничої діяльності підприємств (поломка обладнання, станків, приборів, складних технічних комплексів, пошкодження промислових будівель та споруд);
- юридичні ризики пов'язані з низькою якістю законодавчих актів та непередбаченими змінами в законодавстві;
- комерційні ризики - внаслідок непередбачених змін в кон'юнктурі ринку і інших умовах комерційної діяльності;
- страхові ризики - це формування страхового фонду, управління ним, а також власним майном, грошовими коштами і персоналом;
- інноваційні ризики витікають із невизначеності в інноваційній сфері, починаючи від вироблення інноваційних ідей, втілення їх в продукті або технології і закінчуючи реалізацією відповідного продукту на ринку.
По можливості диверсифікації ризики розділяються на:
- систематичні ризики - властиві той чи іншій підприємницькі діяльності, наприклад на фондовому ринку систематичним вважають ризик зниження ціни цінних паперів в цілому;
- специфічні ризики пов'язані з отриманням підприємницького доходу від конкретної операції в даній сфері діяльності.
По ступеню допустимості ризики розділяються на:
- мінімальний ризик (характеризується рівнем можливих втрат очікуваного прибутку в межах 0-25%);
- підвищений ризик (не перевищує втрати очікуваного прибутку в 25-50%);
- критичний ризик ( характеризується можливими втратами очікуваного прибутку в 50-70%);
- недопустимий ризик (можливі втрати приближуються до розміру власних засобів, що може призвести до банкрутства фірми. Коефіцієнт ризику дорівнює 75-100%).
В залежності від можливого результату ризики розділяються на:
- чисті ризики означають можливість отримання негативного або нульового результату;
- спекулятивні ризики виражаються в можливості отримання як позитивного так і негативного результату.
1.2.1 Екологічні ризики
Екологічні ризики - імовірність наступу громадянської відповідальності за нанесення збитку навколишньому середовищу, а також життю та здоров'ю третім особам. Вони можуть виникнути в процесі будівництва і експлуатації промислових об'єктів і являється частиною промислового ризику.
Збиток навколишньому середовищу виражається в вигляді забруднення або винищення лісних, водних, повітряних або земельних ресурсів, нанесення шкоди біосфері і сільськогосподарським угіддям.
Під «нанесенням ущербу життю і здоров'ю третіх осіб» розуміється результат шкідливого впливу факторів промислової діяльності на навколишній промисловий об'єкт населення, виражений в вигляді збільшення захворюваності і смертності.
1.2.2 Інвестиційні ризики
Інвестиційні ризики пов'язані с можливістю недоотримання або втрати прибутку в ході реалізації інвестиційних проектів. Об'єктом ризику в даному випадку виступають майнові інтереси особи, яка здійснює вклад своїх коштів, інвестора.
Інвестиційні ризики класифікуються в залежності від особливостей реалізації проекту і способу залучення коштів. Виділяють наступні ризики:
- кредитні;
- виникаючі на першій стадії інвестиційного проекту;
- підприємницькі, пов'язані з другою стадією інвестиційного проекту.
Інвестиційні ризики мають складну структуру, оскільки кожна з перерахованих складових даної групи сама по собі не являється однорідною. В той же час вони не являються специфічними тільки для інвестиційної діяльності. Здійснення інвестиційного проекту проходить в дві стадії: на першій засоби інвестуються в різні активи, будівництво об'єктів або закупку оборотних фондів, а на другій повертаються вкладені кошти і проект починає приносити прибуток.
На першій стадії реалізації виникають ризики, пов'язані з можливим не завершенням проектної або будівельно-монтажної частини проекту, а також виявлення дефектів після прийняття об'єктів в експлуатацію.
На другій стадії інвестиційного проекту повинна бути забезпечена його окупність. Ця стадія пов'язана з торговою або виробничою діяльністю і відповідно знаходиться під впливом комплексу несприятливого впливу - підприємницьких ризиків.
1.2.3 Комерційні ризики
Комерційні ризики, пов'язані з можливістю недоотримання прибутку або виникнення збитків в процесі проведення торгових операцій, можуть виявлятись в вигляді наступних подій:
- неплатоспроможність покупця до моменту сплати за товар;
- відмова заказника від оплати продукції;
- зміна цін на продукцію після завершення контракту;
- зниження попиту на продукцію.
1.2.4 Кредитні ризики
Фінансові засоби можуть бути отримані в вигляді кредиту або кредитної лінії. Як правило, умовою видачі кредиту являється його цільове призначення - це означає, що він може бути використаний тільки для конкретного інвестиційного проекту. Інвестиційний проект має техніко-економічне обґрунтування, в якому передбачені строки освоєння кредиту та очікуваний прибуток. В цьому випадку виникають ризики, пов'язані з можливим не поверненням суми кредиту і процентів по ньому. Такі ризики називаються кредитними.
Для кредитора має значення не тільки сам факт повернення суми кредиту і процентів, а також строки повернення. Затримка строків призводить до фактичного зменшення доходу виданого кредиту, а з урахуванням інфляції і упущеної вигоди до збитків. Таким чином, для кредитора існує ризик прямих збитків в випадку не повернення суми кредиту або його частини, і ризик побічних збитків, пов'язаний із затримкою уплати головного боргу і процентів по ньому.
Різновидом кредитного ризику являється процентний ризик, який виникає в тому випадку, коли кредит отриманий під „плаваючу” процентну ставку. Процентний ризик виникає тоді, коли процентна ставка по кредиту визначається в залежності від змін світових економічних показників на дату отримання кредиту.
1.2.5 Підприємницькі ризики
Розрізняють внутрішні та зовнішні підприємницькі ризики.
Зовнішні пов'язані з нанесенням збитків і не отримання підприємцем очікуваного прибутку в наслідок порушення своїх зобов'язань контрагентам підприємця і по іншим не залежним від нього обставинам.
Внутрішні залежать від здатності підприємця організувати виробництво та реалізацію продукції. На них впливають такі фактори: рівень менеджменту, собівартість, якість і надійність продукції, умови реалізації, реклама, організація після продажного сервісу, наявність оборотних коштів, клієнтура та інші.
Підприємницькі ризики можуть бути обумовлені такими причинами:
- природними - землетрус, повінь, ураган, смерч, удар блискавки, шторм, виверження вулкану та інші;
- падіння літальних апаратів та їх частин;
- зношення будівель та споруд, поломка машин і обладнання;
- помилки персоналу;
- злочинні дії;
- порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця по угодам;
- непередбачені витрати - судові та інші.
1.2.6 Політичні ризики
Суть політичних ризиків полягає в можливості недоодержання доходу або втрати власності іноземного підприємця або інвестора в наслідок зміни соціально-політичної ситуації в країні.
Вони можуть проявлятися в вигляді таких подій:
- зміни в валютному законодавстві, які перешкоджають виконанню міжнародних контрактів або репатріації валютної виручки;
- зміни юридичної бази, які утрудняють здійснення підприємницької діяльності;
- націоналізація або експропріація підприємств, створених за участю іноземних інвесторів;
- внесення змін в арбітражне право;
- воєнні дії, громадянські хвилювання, масові безпорядки, які спричиняють ущерб майновим інтересам підприємців.
Політичні ризики супроводжують різні види підприємницької діяльності, якщо вона здійснюється за кордоном.
1.2.7 Промислові ризики
Промислові ризики - небезпека нанесення ущербу підприємству і третім особам в наслідок порушення ходу виробничого процесу. Крім того, до них відносять небезпеку пошкодження або втрати промислового обладнання та транспорту, руйнування зданий и споруд в результаті впливу таких зовнішніх факторів, як сили природи та злочинні дії.
Для промислового підприємства найбільш серйозним і частіше виникаючим являється ризик виникнення відмов машин і обладнання, а в більш тяжких виявленнях - виникнення аварійної ситуації. Це може відбутися на промислових об'єктах в результаті подій різного характеру:
- природного - землетрус, паводок, оповзні, ураган, смерч, удар блискавки, шторм, виверження вулкану та інші;
- техногенного - зношення зданій, споруд, машин і обладнання, помилки при його проектуванні або монтажі, злочинні дії, помилки персоналу, пошкодження обладнання при будівельних і ремонтних роботах та інші;
- змішаного - порушення природної рівноваги в результаті техногенної діяльності людини, на приклад виникнення нафтогазового фронту при розвідувальному буравленні свердловини або оповзня при будівельних роботах.
1.2.8 Технічні ризики
Технічні ризики супроводжують будівництво нових об'єктів і їх подальшу експлуатацію. Серед них виділяють будівельно-монтажні і експлуатаційні. Технічні ризики можуть бути складовою частиною промислових, підприємницьких та інвестиційних ризиків.
До будівельно-монтажних відносять такі ризики:
- втрати або пошкодження будівничих матеріалів і обладнання в наслідок несприятливих обставин - стихійні біди, вибухи, пожар, злочинні дії та інші;
- порушення функціонування об'єкту в наслідок помилок при проектуванні та монтажі;
- нанесення фізичного збитку персоналу, зайнятому на будівництві об'єкту.
Після закінчення будівництва об'єкту і здачі заказнику підрядчик приймає на себе гарантійні зобов'язання по забезпеченню його безперебійної експлуатації протягом гарантійного періоду.
1.2.9 Фінансові ризики
Фінансові ризики виникають в процесі управління фінансами підприємства. Найбільш часто зустрічаються валютні, процентні та портфельні ризики.
Під валютними ризиками розуміється імовірність виникнення збитків від зміни обмінних курсів в процесі зовнішньоекономічної діяльності, інвестиційної діяльності в інших країнах, також при отриманні експортних кредитів. Серед них розрізняють операційний, трансляційний та економічний ризики.
Операційний валютний ризик можна визначити як можливість виникнення збитків або недоотримання прибутку в результаті зміни обмінного курсу і впливу його на очікуваний прибуток від продажу продукції.
Трансляційний валютний ризик (балансовий) виникає при наявність в головної компанії дочірніх компаній або філіалів за кордоном. Його джерелом являється можлива невідповідність між активами і пасивами компанії, перерахованими в валютах різних країн.
Економічний валютний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне положення компанії. Економічний валютний ризик сильно проявляється в країнах, які залежать від імпорту товару.
Під процентними ризиками розуміється імовірність виникнення збитків в випадку зміни процентних ставок по фінансовим ресурсам. Серед них виділяють позиційний, портфельний, економічний та інші.
Позиційний ризик виникає, якщо проценти за використання кредитних ресурсів виплачуються по „плаваючій” ставці. Компанія, яка видала кредит або має депозит в банку під „плаваючі” проценти, понесе збитки в випадку зниження процентних ставок.
Портфельний ризик відображає вплив змін процентних ставок на ціну фінансових активів, таких, як акції і облігації. При цьому вплив оказується не на окремі види цінних паперів, а на інвестиційний портфель в цілому. Збільшення процентних ставок на основі кредитних ресурсів зменшує ціну портфеля, і навпаки.
Економічний (структурний) процентний ризик пов'язаний з взаємодією зміни процентних ставок на економічне положення компанії в цілому.
Портфельні ризики показують вплив різних макро - і мікроекономічних факторів на активи підприємця або інвестора. Портфель активів може складатися із акцій і облігацій підприємства, державних цінних паперів, термінових зобов'язань, грошових коштів, страхових полісів, нерухомості та інше. Окремі фактори ризику можуть оказувати протилежний вплив на різні види активів. Шляхом складання портфеля із різних активі по визначеній технології можна значно зменшити його ризикованість та збільшити доходність.
Збалансований (ринковий) портфель в найменшій степені підданий впливу факторів ризику, серед них розрізняють систематичні і несистематичні ризики.
1.3 Організація процесу управління ризиком
Управління ризиком - складний процес, який повинен зменшувати або компенсування збитків для об'єкту при несприятливих умовах. Управління ризиком - сукупність методів аналізу і нейтралізації факторів ризику, об'єднаних в систему планування, моніторингу та корегуючи вплив. Управління ризиком націлено на те, щоб визначити якомога більше можливих несприятливих подій (того, що може піти не так), зменшити їх вплив (визначити, що можна зробити до початку проекту), постаратися справитися з реакцією на ті події, які все ж таки відбудуться (спланувати дії в надзвичайних умовах) і забезпечити кошти на покриття непередбачених витрат.
Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків, визначення їх імовірних розмірів і наслідків, розробка та реалізація заходів по запобіганню або мінімізації пов'язаних з ризиками витрат.
Основні етапи процесу управління ризиком, представлені на рис. 1.1.
Планування проектного ризику формально пов'язано з виявленням, аналізом та оцінкою потенціальних проблемних ділянок до початку роботи над проектом. Це свого роду підготовка керівника проектом до того моменту, коли відбудеться рискова подія. Успішне управління проектним ризиком дозволяє керівнику проектом краще контролювати майбутнє, це може значно збільшити шанси своєчасного досягнення проектних цілей, в рамках затвердженого кошторису затрат і в повній відповідності с технічними вимогами.
Аналіз ризику - початковий етап, ціль якого отримання необхідної інформації про структуру, властивостях об'єкту та присутніх ризиках. Аналіз - процедура виявлення факторів ризиків і оцінки їх значимості по суті аналіз імовірності того, що відбудуться деякі небажані події та негативно вплинуть на досягнення цілей проекту. Зібраної інформації повинно бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на наступних стадіях. Аналіз складається із виявлення ризиків та їх оцінки.
Ризик може виявлятися різними способами: від імовірнісного аналізу в моделях дослідження операцій до чисто інтуїтивних догадок.
Рис. 1.1. Загальна схема процесу управління ризиком
Виявлення ризиків (якісна складова) - визначення всіх ризиків, які присутні в досліджуваній системі. Головне не пропустити важних обставин та детально описати всі важливі ризики. Якісна оцінка дає можливість визначити можливі види ризиків, а також фактори, які впливають на рівень ризиків при виконанні деякого роду діяльності.
Оцінки бувають як суб'єктивними, так і кількісними. Оцінки, які основані на «думці спеціалістів» або «внутрішньому голосі», можуть бути помилковими, так як залежать від кваліфікації спеціаліста, який робить висновок. Кількісні методи потребують більш детального аналізу факторів, тому вони більш надійні.
Оцінка ризику - це кількісне описання виявлених ризиків, в ході якого визначаються такі їх характеристики, як ймовірність та розмір можливого ущербу. В цей час формується набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій і для різних ризиків можуть бути построєні функції розподілу імовірності настання ущербу в залежності від його розміру.
Даючи оцінку ризику, який в може прийняти на себе фірма, підприємець перед усім походить із профілю її діяльності, із наявності необхідних ресурсів для реалізації програми фінансування можливих наслідків ризику, прагнути врахувати відношення до ризику партнерів по бізнесу і прорахувати свої дії так, щоб найкращим образом сприяти реалізації основної цілі фірми.
Виявлення і оцінка тісно пов'язані між собою. Сьогодні на практиці застосовуються багато різних підходів до виявлення і оцінки впливу небажаних подій.
Етап вибору методу впливу на ризик має на меті мінімізувати можливий ущерб в майбутньому. Кожен вид ризику допускає декілька традиційних способів його зменшення. При цьому виникає проблема оцінки порівняльної ефективності методів впливу на ризик для вибору найкращого з них.
Етап прийняття рішень - формування загальної стратегії управління всім комплексом ризиків підприємства. Визначаються необхідні фінансові трудові ресурси, відбувається постановка і розподіл задач серед менеджерів, здійснюється аналіз ринку відповідних послуг, проводиться консультація з спеціалістами.
Процес безпосередній вплив на ризик представлений трьома основними способами: зниження, збереження, передача, яка в свою чергу розподіляється на розподіл та страхування.
Зниження ризику - зменшення розміру можливого ущербу або ймовірності настання несприятливих подій.
Збереження ризику на існуючому рівні не завжди означає відмову від любих дій, направлених на компенсацію ущербу, хоча така можливість передбачена («Без фінансування»). Підприємство може створити спеціальні резервні фонди (фонди самострахування або фонд ризику), із яких буде вироблятися компенсація збитків при настанні несприятливих ситуацій. При збереженні ризику можуть бути перераховані отримання кредитів і позик для компенсації збитків і установлювати виробництво. В деяких випадках свідомо йдуть на збереження ризику. Деякі ризики дуже великі, їх просто не можливо або неможливо переадресувати або знизити (наприклад, землетрус або потоп).
Передача ризику означає передачу відповідальності за нього третім особам при збереженні існуючого рівня ризику. Передача ризику іншій стороні завжди приводить до виплати надбавки за неї.
Розподіл ризиків - дії по передачі, повної або часткової, ризиків іншій стороні за допомогою укладення контракту визначеного виду.
Страхування ризику передача ризику страховій компанії за визначену плату.
Контроль і корекція результатів - заключний етап управління ризиком з урахуванням нової інформації. Контроль складається з отримання інформації від менеджерів про збитки та прийнятих мірах по їх мінімізації.
1.4 Методи виявлення ризику
Для того щоб оцінити ризик і прийняти відповідне рішення, необхідно зібрати початкову інформацію про об'єкт - носій ризику. Наявність достатньо повної та структурованої інформації про ризик являється головною для вироблення ефективних мір по управлінню ними.
Існує багато методів кожен з яких допомагає отримати інформацію про характеристики окремих ризиків, які властиві певному виду діяльності. Доцільно використовувати комплекс методів, щоб вирішити поставлену задачу. Необхідно постійно слідкувати за ефективністю використання таких методів, щоб вносити до них вдосконалення, які можуть допомогти в майбутньому.
Неможливо однозначно сказати які методи будуть найбільш ефективними в кожному конкретному випадку. Робота по збору інформації та виявленню ризиків допомагає ідентифікувати більшість небезпек, а через деякий час виявити нові. Це може бути пов'язано з накопиченням досвіду і статистичних даних, а також з впровадженням нових технологій і використанням інших матеріалів. Важливою частиною організації діяльності в цій області являється створення спеціальної програми для контролю та виявленню нових ризиків.
Вироблений план по контролю та виявленню ризиків повинен мати власний бюджет та економічне обґрунтування, щоб затрати на виявлення ризику не перевищували збитки від них.
Одні методи базуються на аналізі статистичних, фінансових, управлінських та інших звітних документах підприємства. Другі - потребують безпосередньої інспекції місць розташування джерела небезпеки. Деякі методи виявлення ризику будуються на кількісному аналізі, а інші використовують тільки якісні підходи. Всі ці методи мають на меті одну ціль - виявити та описати існуючі в організації ризики.
Потрібно відмітити, що поставлена задача являється достатньо трудомісткою і потребує спеціальних знань. Оптимальним рішенням в такій ситуації являється залучення до роботи незалежних фірм або експертів в області оцінки ризиків та страхування.
До основних методів отримання вихідних даних на виробничих об'єктах належать:
- стандартний опитувальний лист;
- розгляд і аналіз первинних документів управлінських та фінансових звітів;
- аналіз даних щоквартальних і річних фінансових звітів;
- складання і аналіз діаграми організаційної структури підприємства;
- складання і аналіз карт технологічних потоків виробничих процесів;
- інспекційні відвідування виробничих підрозділів;
- консультації спеціалістів в даній технічній області;
- експертиза документації спеціалізованими консалтинговими фірмами.
Кожен з перерахованих методів спроможний дати достатньо велику кількість інформації, яка повинна бути проаналізована і структурована. Основна ціль такої роботи - установити зв'язок між різними даними, які містяться в різних джерелах.
1.4.1 Опитувальні листи
Існує два види опитувальних листів:
- універсальний (стандартизований) опитувальний лист;
- спеціалізований опитувальний лист.
Універсальний опитувальний лист містить позиції загального характеру і підходить для більшості типів виробництв. Перевага такої форми опитування полягає в тому, що пропонується деяка універсальна форма, яка включає всі сторони діяльності підприємства. Але універсальний опитувальний лист не в змозі передбачити всі можливі види збитків для конкретної галузі або підприємства.
Спеціалізований опитувальний лист розробляється для конкретних видів діяльності з урахуванням їх особливостей і деталізації окремих положень.
Кожен розділ опитувального листа повинен включати докладний перелік питань, який дозволить скласти повне представлення про структуру і кількісних показниках об'єкту.
До переваг такого способу збору інформації відноситься те, що при грамотному складанні питань на них може відповісти навіть службовець, який не має досвіду в області виявлення ризиків. Відділ або підрозділ по управлінню ризиком повинен забезпечити розсилання таких опитувальних листів у всі підрозділи і територіальні одиниці підприємства (філіали, відділи) з подальшим їх аналізом та обробкою.
Недоліком стандартних опитувальних листів являється те, що вони не стимулюють респондентів виявляти характерні для їх підрозділу особливості ризику, які виходять за межі поставлених питань.
1.4.2 Карти потоків
Карти потоків або потокові діаграми відображають графічно окремі технологічні процеси виробництва та їх зв'язок. Карти корисні для виявлення основних елементів виробничого процесу, від яких залежить його надійність і стійкість. Такі елементи називаються вузловими, бо якщо порушується їх режим і виходить із строю переривають увесь виробничий процес або призводять до виникнення критичної з точки зору аварійності ситуації. Процес, в конкретній карті, може охоплювати один вид діяльності організації, всі внутрішні виробничі процеси або окремий технологічний етап.
Карта потоків дозволяє виявити критичні області виробничого процесу і оцінити масштаби інциденту. Будь який технологічний процес можна розділити на три етапи: надходження вихідних матеріалів, їх обробка та вихід готової продукції. Якщо який-небудь інцидент приводить до виходу із строю елемента технологічного ланцюжка, то по карті потоків можна легко прослідити, наскільки серйозними будуть наслідки події і до яких збитків це може привести.
Аналіз карти потоків дозволяє виявити «вузькі» місця виробничого процесу. Якщо який-небудь призводить до виходу із строю елементу технологічного ланцюжка, то по карті потоків можна легко прослідити, наскільки серйозними будуть наслідки події і до яких збитків це може призвести.
Карти потоків являються корисними при аналізі процесів, що включають в себе ділянки, які складаються з паралельних гілок, які відповідають за одночасне протікання субпроцесів.
1.4.3 Структурні діаграми
Метод структурних діаграм призначений для аналізу особливостей структури підприємства і випливаючи з відси ризиків. Дані, отримані таким шляхом, корисні для оцінки внутрішніх підприємницьких ризиків, пов'язаних з якістю менеджменту, організацією збуту і реклами та інші, а також комерційних ризиків.
Структурні діаграми дозволяють визначити декілька форм внутрішнього ризику: дублювання, залежність і концентрацію.
Вид структурних діаграм залежить від сформованого типу управління і принципів розділу функцій для різних компаній. Для крупних фірм, які мають в складі багато різних підрозділів, спочатку будуємо базисну діаграму для всієї компанії, а потім структури окремих підрозділів на діаграмах наступного рівня.
1.4.4 Пряма інспекція
При вивченні опитувальних листів, фінансової документації або карт потоків деякі моменти виявляться неясними та викличуть додаткові питання. Для отримання додаткової інформації і перевірки на місці її достовірності та повноти можна організувати інспекційні поїздки на підприємство.
Ефективність інспекції залежить від кваліфікації співробітників, які її виконують. Пряма інспекція дозволить виявити та уточнити окремі аспекти розробленої програми управління ризиком, оцінити можливі витрати на управління на даному підприємстві і дати рекомендації по регулюванню рівня ризику.
При плануванні відвідування будь-якого об'єкту необхідно визначити перелік задач, які повинні бути вирішені шляхом проведення інспекції, і врахувати ряд специфічних факторів:
- рівень лояльності і підпорядкованості керівництва підприємства центральному управлінню;
- загальна кількість часу, що планується витратити на інспекцію;
- пору року, яка найбільш сприятлива для інспекції;
- можливі умови роботи інспекторів на підприємстві, степінь оснащеності технікою, наявність сучасних засобів зв'язку з центральним офісом.
Існує практика несподіваної інспекції об'єктів і завчасного повідомлення його працівників про інспекцію. В першому випадку поява інспекторів на підприємстві дозволяє зафіксувати такі сторони організації бізнесу, які були б приховані, якщо б керівництво повідомили завчасно. Завчасне повідомлення керівництва і працівників підприємства про майбутню інспекцію доцільно використовувати при необхідності отримання матеріалів і даних , для знаходження яких потрібен час.
По результатам інспекції в загальну базу даних підприємства необхідно внести відповідні уточнення, які стосуються переліку обладнання, виявлених ризиків, а також виробити рекомендації по перегляду існуючого рівня ризику і методам його регулювання.
1.5 Методи аналізу і оцінки ризиків
Головний наслідок ризику - перевитрати часу і засобів на його виконання за рахунок підвищення обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом.
Мета аналізу ризику - дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні данні для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.
1.5.1 Метод аналізу сценаріїв
При аналізі сценаріїв експерт об'єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Це тотожно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими особливостями:
- аналіз міри ризику бере до уваги відносну ймовірність значущості для кожної змінної величини на відміну від аналізу чутливості, який не обумовлює відносну ймовірність сценаріїв;
- аналіз міри ризику дасть ймовірність розподілу, яка вказує на відносну випадковість появи різних результатів масштабів реалізації проекту, а не тільки кількість можливих змін його середньої значущості.
Метою аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими - оптимістичним і песимістичним.
Найкращій, або оптимістичний, сценарій відображає уяву аналітика про те, наскільки поліпшуються умови реалізації проекту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано. Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Фактично експертна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш сприятливого оточення проекту.
Найгірший, або песимістичний, сценарій показує, наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається. Реалістичність набору подій базується на інформації, наскільки поганими є справи в проекті, якщо компанії не повезе. Ці два додаткових сценарії повинні бути внутрішньо послідовними.
1.5.2 Метод аналізу чутливості
Метою аналізу чутливості є використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин, що складають просування ліквідності і рентабельність.
Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід'ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту. Розробка проекту фактично є прогнозуванням розвитку ситуації з проектом.
Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості. Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.
Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:
- визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості;
- оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;
- розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної чистої теперішньої вартості від базової;
- визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту;
- розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжирування їх за убуванням (чим вища чутливість, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить, для проекту).
Таким чином, суть даного методу полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту до зміни тієї чи іншої змінної величини.
1.5.3 Метод дерева рішень
У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.
За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості.
1.5.4 Метод експертних оцінок
При цьому методі передбачається збір та вивчення оцінок експертів даного підприємства або зовнішніми експертами. Оцінки роблять різні спеціалісти, вони стосуються імовірності виникнення різних рівнів витрат. Всі оцінки базуються на обліку всіх факторів фінансового ризику, а також на статистичних даних.
Варіантний та імовірний характер багатьох процесів проектів підвищує роль експертних оцінок при визначенні економічних та фінансових показників. В перехідний період роль експертних висновків при визначенні відповідних показників значно зростає, оскільки показники, які використовуються для розрахунку, не являються директивними. Відповідна експертна оцінка може бути отримана як після проведення спеціальних досліджень, так і при використанні накопиченого опиту ведучих спеціалістів.
Збільшення ризику при здійсненні проекту потребує більш ретельної оцінки критичних моментів його реалізації.
Експертна оцінка - це виявлена за спеціальною методикою думка експертів по визначеному питанню. Експертна оцінка необхідна для прийняття рішення на етапі підготовки.
1.5.5 Метод імітаційного моделювання
У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, або методом Монте-Карло. Він полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.
Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає:
- визначення інтервалів можливої зміни основних ризикових змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами;
- оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний);
- встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними;
- багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;
- визначення ймовірності попадання результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.
Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього і лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма вибирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображує можливий стан справ у майбутньому. Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою ймовірністю. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому й однаково ймовірні. Завдяки даному методу в руках аналітика виявляється важливий інструмент управління ситуацією.
1.6 Методи управління ризику
Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розробку заходів по його зниженню. До методів зниження ризиків слід віднести:
- розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);
- резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
- зниження ризиків у плані фінансування;
- страхування.
1.6.1 Зниження ризику
Використання цього методу припускає: виключення ризику; зниження ймовірності виникнення несприятливої події; зниження можливого збитку в випадку реалізації ризику. Частіше всього це досягається прийняттям відповідних управлінських рішень, проведенням попереджальних організаційних та технічних заходів.
Цей метод полягає в розробці заходів, що позволяють знизити ймовірність виникнення несприятливої події, зменшити збиток (втрати) у разі його появлення. Перелік конкретних заходів, склад дій по зниженню ризиків обумовлюється специфікою діяльності підприємства, його потенціалом, рівнем виробничих та управлінських технологій.
До числа організаційних та технічних мір можуть відноситись:
- посилення безпеки матеріальних активів підприємства (будівлі, споруди, обладнання, сировина та матеріали);
- підвищення безпеки виробничих, технологічних процесів, умов зберігання і транспортування, дотримання правил експлуатації;
- встановлення систем контролю та оповіщення, різних захисних пристроїв;
- навчання персоналу способам поведінки у надзвичайних ситуаціях.
До числа управлінських мір можуть відноситись:
- відмова від здійснення дій, рівень ризику по яким дуже високий;
- забезпечення зажадання з контрагентів додаткового рівня премії за ризик;
- одержання від контрагентів певних гарантій;
- забезпечення компенсації збитку (втрат) у разі виникнення ризику за рахунок системи штрафних санкцій;
- створення механізмів лімітування концентрації ризиків, їх гранично припустимих рівнів.
1.6.2 Розподіл ризику
Використання цього методу позначає передачу відповідальності за несприятливу подію третім особам (партнери, контрагенти, учасники проекту) при збереженні існуючого рівня ризику. Передача ризику здійснюється договірними, юридичними методами шляхом внесення у текст документів спеціальних обмовок (договори, контракти).
Подобные документы
Розкриття суті і дослідження основних етапів процесу управління ризиками на підприємстві. Критерії оцінки міри ризику в діяльності фірми. Аналіз системи управління ризиками у ВАТ "Більшовик". Мінімізації фінансових і управлінських ризиків на підприємстві.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 24.05.2013Особливості роботи операційної системи підприємства за наявності ризиків в системі енергозабезпечення. Чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Негативні наслідки нестабільного енергозабезпечення. Управління енергетичною безпекою підприємства.
статья [39,6 K], добавлен 04.09.2008Характеристика ризику як об'єкта фінансового управління. Сучасні методи дослідження систематичних і не систематичних фінансових ризиків підприємства, механізми їх нейтралізації, особливості управління ризиками в операційній і інвестиційної діяльності.
курсовая работа [67,3 K], добавлен 11.12.2010Ризики в діяльності підприємства, джерела їх виникнення. Методи оцінки, прогнозування та зниження рівня ризиків. Сутність і структура механізму адаптації підприємства до ризику. Шляхи удосконалення управління ТОВ "Квадрат – Площа Слави" в умовах ризику.
курсовая работа [92,4 K], добавлен 10.04.2013Визначення, класифікація та порядок організації роботи з ризиками на підприємстві. Методичні аспекти побудови системи управління ризиками на ВАТ "Севастопольський морський завод". Розробка управлінських рішень щодо методів управління наявними ризиками.
курсовая работа [810,9 K], добавлен 22.02.2011Маркетингова діяльність підприємства. Управління трудовими ресурсами в ТД "Ніжин". Дослідження можливості впровадження концепції стратегічного управління. Прогноз діяльності підприємства на короткострокову перспективу. Організаційна культура підприємства.
отчет по практике [1,3 M], добавлен 12.03.2015Сутність ризиків і невизначеності. Класифікація ризиків за ознаком реалізації, за сферою виникнення, за ступенем дії на результати проекту; їх якісна і кількісна оцінка. Управління ризиками і методи зниження. Основні напрями регулювання ступеня ризику.
реферат [31,8 K], добавлен 02.04.2012Сутність процесу управління ресурсами підприємства, його основні види. Аналіз системи управління ресурсами КП "Івано-Франківськводоекотехпром". Розрахунок ефекту від впровадження запропонованих заходів з покращення системи менеджменту підприємства.
курсовая работа [434,5 K], добавлен 24.10.2012Сутність, фактори та напрями формування якості на підприємстві, критерії та система показників оцінювання. Методичні підходи до управління якістю діяльності торговельного підприємства. Розробка напрямків вдосконалення системи забезпечення якості.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 15.04.2013Економічна сутність та еволюція становлення потенціалу підприємства. Фактори впливу зовнішнього середовища на його формування. Розробка механізму стратегічного управління. Інструментальні засоби проведення експертної діагностики діяльності організації.
магистерская работа [2,1 M], добавлен 09.05.2014
