Комунальна енергетика є одним із найважливіших секторів економіки України, з багатьма проблемами, що останнім часом особливо загострилися. З-поміж ключових чинників, що зумовлюють виникнення цих проблем, чільне місце посідає низька енергоефективність. Відсутність необхідних за масштабом інвестицій у галузь (з боку держави, міжнародних фондів, тощо) призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

Виконано аналіз сучасного стану систем теплопостачання України. Показано, що на теперішній час більшість систем теплопостачання великих міст України знаходиться в кризисному стані, що пояснюється фізичним зносом їх основних структурних елементів (у деяких містах до 70%).

Основними споживачами теплової енергії є житлово-комунальний сектор (44%) та промисловість (35%), інші галузі економіки разом споживають близько 21% тепла.

Потреби споживачів у тепловій енергії забезпечується опалювальними та промислово опалювальними котельнями, ТЕЦ, квартирними генераторами, джерелами теплових вторинних енергоресурсів, нетрадиційними та відновлюваними джерелами теплової енергії.

Існуюча загроза національним інтересам у сфері теплопостачання спонукає державні органи формувати відповідну політику щодо реформування системи не тільки в технічній, а й в соціально-економічній площині.

Аналізуються основні напрямки реформування системи теплопостачання в Україні, які знайшли своє відображення у Законах України, а також у "Енергетичній стратегії України на період до 2030 р." та проекті Національної стратегії теплопостачання.

Ревізіями фінансово-господарської діяльності теплопостачальних комунальних підприємств (далі - підприємства) за період 2008 - 2009 роки та І півріччя 2010 року встановлено, що Підприємства зазначеної галузі в основному є монополістами на ринку житлово-комунальних послуг, але фінансовий стан переважної більшості з них критичний.

Загальна сума збитків за 2009 рік становила 446,7 млн грн., а за І півріччя 2010 року собівартість наданих послуг перевищила нараховану суму доходів на 581 млн гривень.

Лише 14 % підприємств є прибутковими. У окремих регіонах практично жодне комунальне підприємство теплопостачання не отримало прибуток за результатами діяльності у І півріччі 2010 року.

Крім того, кредиторська заборгованість на 989 млн грн. перевищила дебіторську. Це означає, що навіть при умові надходження 100 % коштів від усіх боржників, теплопостачальні підприємства не зможуть погасити власну заборгованість (в більшості це борги за енергоносії) на суму майже 1 млрд гривень.

Однією з основних причин збитковості підприємств теплопостачання є встановлення тарифів в розмірі, що не забезпечують покриття фактичних затрат надавачів послуг, та відсутність у місцевих бюджетах джерел для покриття даної різниці. В результаті на теплопостачальних підприємствах накопичилася різниця між фактичними витратами та доходами, отриманими згідно існуючих тарифів, станом на 01.01.2009 в сумі 1,8 млрд грн., а протягом 2009 року і І півріччя 2010 року борг зріс ще на 0,4 млрд грн. і досяг 2,1 млрд гривень.

З метою виправлення такої ситуації у Державному бюджеті України на 2010 рік передбачено надання субвенції місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах за спожиті населенням комунальні послуги. Станом на 01.11.2010 на зазначені цілі спрямовано з державного бюджету 2,7 млрд грн., з місцевих бюджетів - лише 71,7 млн гривень.

Водночас у ІІІ, ІV кварталах 2010 року органи місцевого самоврядування, зважаючи на збільшення вартості газу для населення, в переважній більшості регіонів затвердили тарифи, які забезпечують покриття фактичних витрат комунальних підприємств, що надають послуги з теплопостачання.

Іншим суттєвим чинником критичного фінансового стану підприємств є дефіцит обігових коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Навіть при існуючих тарифах, борги населення за комунальні послуги досягли 2,6 млрд грн., що майже дорівнює вартості теплової енергії, виробленої в І півріччі 2010 року.

Причиною такого стану з одного боку є недостатня платоспроможність населення, а з другого - відсутність у надавачів послуг теплопостачання реальних важелів впливу на боржників.

В результаті лише за рахунок списання на операційні витрати безнадійних боргів витрати підприємств зросли на 162,2 млн гривень.

Більшість підприємств не виконують умови Галузевої та регіональних програм енергозбереження внаслідок незабезпечення виділення місцевими органами самоврядування відповідних фінансових ресурсів. В результаті витрати на енергоносії у 2009 році порівняно з 2008 роком зросли в середньому на 15 % при збільшенні обсягів виробництва - на 0,7 %.

Через високий рівень зношеності мереж, використання фізично і морально застарілого обладнання, а в окремих випадках - і безгосподарність керівників, втрати води і енергоносіїв в більшості регіонів перевищують нормативний рівень та сягають в окремих випадках до 30 %. За два з половиною роки загальна сума понаднормативних втрат склала 63,5 млн грн., з яких 28,5 млн грн. віднесено на збільшення собівартості тепла.

Лише ДП „Криворізька теплоцентраль" у 2008 та 2009 роках понад встановлену норму втрачено тепла на суму відповідно 7 та 8,6 млн гривень.

На 110 млн грн. збільшено витрати підприємств теплопостачання внаслідок сплати штрафів, пені та неустойки. Крім того, на операційні витрати віднесено 26,3 млн грн. нестач і втрат матеріальних цінностей. На утримання соціальної сфери затрачено 16 млн грн. В кінцевому результаті всі ці витрати збільшили суму збитків.

Крім зовнішніх чинників, на які підприємства галузі теплопостачання мають обмежені можливості впливу, погіршення фінансового стану є наслідком допущення незаконних та необґрунтованих витрат, що призвело до безпідставного завищення собівартості наданих послуг та завищення збитків на суму 23,2 млн гривень.

Так, при дефіциті обігових коштів керівниками підприємств не забезпечено достатнього контролю за законним витрачанням коштів на виконання ремонтних робіт та робіт з благоустрою, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на 1,3 млн грн. Такі факти мали місце практично у всіх регіонах, проте найбільше їх виявлено у Закарпатській і Одеській областях та АР Крим.

Необґрунтовані виплати із заробітної плати та різного роду заохочень склали майже 1 млн грн. Найбільшого поширення набули факти виплати премій та винагород при погіршені основних виробничих показників, якості наданих послуг та за відсутності джерел фінансування.

Встановлено випадки перевищення норм списання енергоносіїв на виробництво теплоенергії. Зокрема в МКП „Міськтеплокомуненерго” (м. Красний Луг, Кіровоградська область) протягом опалювального періоду 2009 - 2010 років списано вугілля у кількості, що у 1,7 разів перевищує норму, на суму 315,6 тис. грн. За рахунок збільшення у 5,6 разів норми списання вугілля Краснолуцьким КП „Міськтеплокомуненерго” (Луганська область), вартість тепла було завищено на 189,5 тис. гривень.

На фінансові результати також негативно вплинули порушення в частині не дотримання встановленого порядку бухгалтерського обліку.

На 4,5 млн грн. завищено вартість виробленого тепла через застосування завищених норм амортизації, нарахування амортизації на основні засоби, які виведені з експлуатації, знаходилися у фінансовій оренді або були продані чи списані.

Зокрема ОКП „Миколаївоблтеплоенерго" в результаті нарахування амортизації на закриті котельні збільшило операційні витрати на 3,3 млн грн. КП „Павлодартеплоенерго” (Дніпропетровська область) амортизація у сумі 120,4 тис. грн. нараховувалась на мережі гарячого водопостачання, які не експлуатувалися та знаходилися на консервації з січня 2008 року.

Недотримання КТП „Алчевськтеплокомуненерго" (Луганська область) норм діючого законодавства в частині нарахування резерву сумнівних боргів призвело до необґрунтованого завищення вартості наданих підприємством послуг з теплопостачання на 6,5 млн гривень.

Безпідставно збільшено вартість тепла на 6,9 млн грн. через включення окремими підприємствами до складу операційних витрат вартості давальницької сировини.

Неналежна увага у періоді, охопленому контролем, приділялась питанню підвищення рівня доходів підприємств. Контрольними заходами встановлено втрат доходів на суму понад 45 млн гривень.

Так, відключення гарячого водопостачання у міжопалювальний період є одним із чинників погіршення фінансового стану надавачів послуг. Підприємства, що заборгували за газ, не мають можливості цілорічно надавати послуги гарячого водопостачання, але амортизаційні відрахування, заробітна плата, загальновиробничі та адміністративні витрати включаються до вартості тепла щомісячно і практично в однаковому розмірі.

Надання послуг гарячого водопостачання дало б можливість отримати додаткові доходи і скоротити суму збитків. Так, розрахункові втрати доходів від відключення постачання гарячої води по одному лише теплопостачальному підприємству м. Дніпропетровська МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі” становлять 21,4 млн гривень.

Зменшення кола споживачів, яке відбувається останнім часом внаслідок встановлення індивідуальних систем опалення, при незмінній потужності обладнання та протяжності мереж, призводить до зменшення доходів. Тільки в м. Івано-Франківську в 2008 році від послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання відмовились 1431 абонент, в 2009 році - 1328, в першому півріччі - 777. Аналогічна ситуація і в інших регіонах.

Через зменшення кількості споживачів розрахункова сума втрачених доходів по 8-ми теплопостачальних підприємствах Дніпропетровської області за 2008 - 2009 роки становить 1,1 млн гривень.

Після перерахунків за не надані (неякісно надані) послуги населенню з теплопостачання, дохід ВО „Селідоветепломережа” (Донецька область) зменшився на 7 млн грн. Із зазначених причин втратили доходи теплопостачальні підприємства у Закарпатській, Луганській, Херсонській та ряду інших областей.

Понад 900 тис. грн. недоотримало ЛМКП „Львівтеплокомуненерго” внаслідок реалізації бюджетним установам та іншим підприємствам теплової енергії за тарифами встановленими для населення.

Встановлено господарські операції, наслідками яких для комунальних підприємств були фінансові втрати та вимивання з обігу оборотних засобів.

Так, в результаті неврахування КП „Теплоенерго” (м. Кременчук, Полтавська область) у договорі на виробництво теплової енергії на давальницьких умовах, укладеного з ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Завод), особливостей когенераційної установки, яка в межах одного технологічного процесу одночасно виробляє як теплову, так і електричну енергію, теплопостачальне підприємство недоотримало доходу на суму 3,8 млн грн. Комунальному підприємству передавалася лише теплова енергія, а електрична залишалася у власності Заводу без відшкодування КП „Теплоенерго” вартості газу використаного на її виробництво.

Концерном МТМ на підставі договору комісії було передано ТОВ „Промексімгруп” (Запорізька область) товарно-матеріальних цінності (засувки пічні та ролики печі для нагрівання) на загальну суму 53,3 млн грн., з яких досі не реалізовано та не повернуто підприємству - 1,9 млн грн. Ймовірність повернення зазначених цінностей є сумнівною, оскільки з 2008 року ТОВ „Промексімгруп” не звітує про результати своєї фінансово-господарської діяльності.

Однак, найбільших втрат доходів зазнали підприємства теплопостачання через укладання збиткових угод. В переважній більшості це угоди, за якими проводились розрахунки за спожитий природний газ з ДП „Газ-тепло” НАК „Нафтогаз України”.

Непоодинокі випадки порушення законодавства при використанні бюджетних коштів.

Так, з 1,5 млрд грн., отриманих у 2008 - 2009 роках та І півріччі 2010 року з державного та місцевих бюджетів на виконання різних заходів, з порушенням чинного законодавства було використано понад 2,6 млн грн. Крім того, попереджено незаконні витрати бюджетних коштів на 18 млн гривень.

В основному підприємствами завищувалася сума, що підлягала відшкодуванню з бюджету у вигляді різниці в тарифах шляхом завищення кількості споживачів, включення до розрахунків на відшкодування зазначеної різниці понаднормативних втрат води, тепла і електроенергії, необґрунтованих виплат заробітної плати, премій, сум безнадійних боргів тощо.

Виявлено ряд фактів прийняття керівництвом підприємств неефективних управлінських рішень, що також є одним із чинників збитковості.

Так, КПТМ „Черкаситеплокомуненерго” бюджетні кошти, виділені Черкаською міською радою на впровадження енергозберігаючих технологій в сумі 2,5 млн грн., було розміщено на депозитному рахунку комерційного банку. Відсотки за депозитом становили 94,3 тис. грн., однак в разі спрямування коштів за цільовим призначенням підприємство змогло зекономити за цей же період близько 790 тис. гривень.

Практично на кожному підприємстві виявлено факти незабезпечення з боку керівників та головних бухгалтерів збереження майна та дотримання вимог законодавчих актів щодо порядку ведення бухгалтерського обліку, внаслідок чого вартість активів занижено на суму понад 29 млн гривень.

Встановлено заниження в обліку боргових зобов'язань на 3,2 млн грн., недостач матеріальних цінностей і грошових коштів на 0,5 млн гривень.

Таким чином, сучасний стан підприємств теплопостачання характеризується дефіцитом фінансових ресурсів, незадовільним технічним станом обладнання та мереж, громіздкістю непродуктивних витрат та низьким рівнем фінансової дисципліни.

Доведено, що одним із найважливіших напрямків підвищення ефективності реконструкції систем теплопостачання слід вважати напрямок підвищення ефективності за рахунок якості регулювання, забезпечення об'єктивності та незалежності встановлення тарифів, в умовах існуючих обмежень (дефіцит коштів на комплексну модернізацію та реконструкцію СТ, стійке зростання цін на енергоносії, тощо) вирішення задач розробки ефективних проектів модернізації та реконструкції муніципальних систем теплопостачання за рахунок підвищення якості регулювання, забезпечення об'єктивності та незалежності встановлення тарифів є актуальними для України.

Стан, існуючі та майбутні проблеми систем теплопостачання

В умовах постійного дефіциту паливних ресурсів в Україні, необхідності зниження енерговитрат при виробництві, транспортуванні та споживанні теплової енергії, питання оптимізованого теплопостачання населених пунктів є державним завданням. Законом України "Про теплопостачання" визначено основні принципи державної політики у сфері теплопостачання:

· підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання;

· оптимальне поєднання систем централізованого, помірно-централізо-? ваного, децентралізованого та автономного теплопостачання;

· періодичний перегляд, удосконалення та техніко-економічна оптимізація схем теплопостачання.

Проте на сьогодні в сфері теплопостачання існують невирішені проблеми, що характерні для більшості населених пунктів України, зокрема:

ь потужності встановленого обладнання котелень, як правило, значно перевищують теплові навантаження;

ь не виконуються вимоги чинних в Україні норм і правил щодо регулювання та обліку теплової енергії при її виробництві, транспортуванні та споживанні;

ь основне та допоміжне обладнання котелень практично вичерпало всі допустимі терміни експлуатації (термін експлуатації понад 57% котелень перевищує 20 років);

ь низька надійність теплових мереж через відсутність їх резервування, вичерпаний природний ресурс та незадовільна теплоізоляція, що обумовлює великі втрати тепла (до 30%), суттєві економічні збитки внаслідок частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт;

ь в більшості міст централізоване гаряче водопостачання здійснюється за графіком, в окремих містах, у т. ч. обласних центрах, воно взагалі відсутнє, а трубопроводи систем гарячого водопостачання не підлягають відновленню.

Також серйозною проблемою в населених пунктах є некероване відключення споживачів від централізованої системи теплопостачання та перехід на індивідуальне (поквартирне) опалення, що призводить до "розбалансування" теплових мереж та "перевантаження" газових мереж, тиск і діаметри яких не враховують додаткового обсягу споживання газу. Це призводить до значних втрат паливо-енергетичних ресурсів та збитків, особливо в нинішніх умовах зростання цін на енергоносії, зокрема на природний газ.

Теплопостачальні підприємства, які експлуатують потужні централізовані системи теплопостачання не в змозі скорочувати свої витрати у строгій відповідності з рівнем падіння попиту на тепло в короткостроковий та середньостроковий перспективах. Таким чином, зниження попиту на тепло веде не до економії палива, а до надлишкового виробництва тепла, яке розсіюється у вигляді теплових втрат.

Затрати залишаються високими і їх неможливо в короткий період скоротити, внаслідок чого виникає необхідність в підвищенні тарифів, що в свою чергу веде до зниження кількості споживачів. Підвищення тарифів дає можливість теплопостачальним підприємствам інвестувати кошти в модернізацію своїх систем. Разом з цим, підвищення тарифів призводить до зниження ринкової долі сектору централізованого теплопостачання. Якщо паралельно з ростом цін не підвищується якість послуг, споживачі переходять на інші (автономні, індивідуальні) системи опалення.

Побутові споживачі, в основному, звертають увагу на якість послуг, хочуть мати можливість змінювати температуру опалення в будинку, а також включати і виключати опалення за власним бажанням та не залежати від опалювальних періодів. Споживачі також хочуть мати можливість швидко та легко вирішувати питання, пов`язані з обслуговуванням та розрахунками. Ціна починає грати важливу роль у тому випадку, коли в значній мірі різняться ціни на види опалення: зокрема, якщо ціни на газ для побутових споживачів продовжують субсидуватися, а ціни на послуги централізованого теплопостачання ростуть; або, коли теплопостачальні організації значно завищують тарифи з метою покриття своїх затрат внаслідок неефективної системи. Недостатня увага до споживача виявляється значною довгостроковою проблемою систем централізованого теплопостачання. Таке падіння попиту на послуги централізованого теплопостачання може бути тимчасовим, поки споживач робить свій вибір і ринок приходить в нову рівновагу, з іншого боку споживач може лишитися можливості вибору, яку буде вкрай складно або навіть неможливо створити заново.

Для вирішення даної проблеми політика держави, теплопостачальних організацій має бути спрямована на перехід від виробничої моделі управління до моделі, орієнтованої на споживача. Такий перехід дозволить споживачу отримувати якісні послуги, що, скоріше за все, збільшить його бажання підтримувати і оплачувати послуги централізованого теплопостачання. Крім цього, теплопостачальні підприємства централізованого теплопостачання матимуть можливість більш адекватно підтримувати рівновагу між попитом та пропозицією, скорочуючи при цьому затрати. Це дасть можливість проводити комплекс реформ в галузі теплоенергетики з метою економічного розвитку та енергетичної безпеки держави.

Основні напрями удосконалення роботи систем теплопостачання складає значну частину енергетичного балансу України і є питанням національного масштабу. Сутність енергетичної безпеки - це стале та надійне теплозабезпечення. У випадках збоїв, або виходу з ладу систем теплопостачання можуть постраждати тисячі сімей, підприємств та громадських організацій. Системи централізованого теплопостачання, при ефективному управлінні можуть в значній мірі сприяти вирішенню питань енергетичної безпеки. Диверсифікація, ефективність та стабільність в енергетичному секторі складають головні умови довгострокової енергетичної безпеки.

Державна політика у сфері теплопостачання визначається принципами щодо ефективного, екологічно безпечного та надійно пристосованого до потреб сучасної ринкової економіки теплозабезпечення населення з урахуванням перспективи розвитку. Лібералізація ринків газу та електроенергії можуть безпосередньо впливати на теплопостачання, і аналогічно централізовані системи теплопостачання можуть вплинути на лібералізацію ринків газу і електроенергії. Ця проблема повинна увійти в політичну стратегію. В той час як моніторинг може здійснюватися на місцях, необхідні заходи за результатами моніторингу повинні, як правило, прийматися на державному рівні. Централізовані системи теплопостачання можуть сприяти захисту навколишнього середовища завдяки зниженню викидів. В той же час застарілі неефективні системи централізованого теплопостачання можуть нашкодити заходам, спрямованим на поліпшення стану довкілля.

Проведення державної природоохоронної політики може сприяти модернізації систем теплопостачання, а також впровадженню наступного покоління таких систем. Політика у відношенні форм власності на житло, а також житлова політика впливають на централізоване теплопостачання.

Взаємодія між політикою в цих сферах з політикою у сфері централізованого теплопостачання може серйозно впливати на енергоефективність. Державна координація приватизаційної політики у сфері централізованого теплопостачання поліпшить якість управління в галузі. Добре спланована політика у секторі теплопостачання може дати значний позитивний ефект з економічної точки зору. Законодавчо-нормативна база в сфері теплопостачання повинна сприяти підвищенню енергоефективності, якості теплопостачання та сервісного обслуговування споживачів.

Одним із основних напрямів державної політики, державного управління та господарювання у сфері теплопостачання є розробка та впровадження схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України на основі оптимального поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання. Кабінет Міністрів України своїм дорученням від 10.04.2007 р. №45445/7/1-06 зобов`язав Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації вжити заходів щодо розроблення та затвердження оптимізованих схем централізованого теплопостачання населених пунктів. Згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. №4 "Про затвердження "Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", питання про відключення окремого житлового будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання розглядається міжвідомчою комісією лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку схеми перспективного розвитку теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. "Методичні рекомендації з розроблення енерго- та екологоефективних схем теплопостачання населених пунктів України", які затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.04.2006р. №147, установлюють склад, порядок розроблення та затвердження енерго- та екологоефективних схем теплопостачання населених пунктів.

Схема теплопостачання служить передпроектним документом, в якому обґрунтовується економічна доцільність та господарська необхідність проектування і будівництва нових, розширення та модернізація діючих джерел теплової енергії і теплових мереж. Для прийняття рішень по теплопостачанню того чи іншого населеного пункту проводиться паспортизація діючої системи, зокрема:

ь обстеження котелень міста щодо подальшої їх ефективної експлуатації;

ь обстеження теплових мереж з метою виявлення аварійних участків;

ь розрахунок теплового балансу щодо відповідності встановлених теплових потужностей тепловим навантаженням споживачів.

У результаті проведення узагальнення та аналізу існуючої системи теплопостачання, перспективи забудови, а також місцевих умов розробляються першочергові невідкладні заходи (на період до 2-х років) щодо оптимальної роботи котелень, теплових мереж та їх можливої модернізації і реконструкції.

Проводяться гідравлічні розрахунки теплових мереж з можливим переходом на двотрубні системи і улаштуванням індивідуальних теплових пунктів (ІТП). Це дає можливість знизити теплові втрати при транспортуванні, зменшити металоємність теплових мереж відповідно і капіталовкладення в будівництво, а також знизити експлуатаційні витрати. Облаштування будинків індивідуальними тепловими пунктами передбачає регулювання теплообміну внутрішніх систем опалення та гарячого водопостачання, облік спожитої теплової енергії та регулювання температурних режимів.

Заходи другої черги реконструкції системи теплопостачання на період до 5-ти років повинні врахувати розробку та впровадження енергозберігаючих технологій: систем водо-електричного опалення, когенераційних установок, в тому числі на базі діючих опалювальних котелень, геліоопалювальних, теплових насосних установок, а також використання для теплообміну вторинних енергоресурсів (ВЕР) та палива - відходів виробництва (деревини, соломи тощо). Вибір рішення щодо теплопостачання міста при декількох можливих варіантах схеми теплопостачання необхідно здійснювати з урахуванням:

Ш максимального використання існуючої системи теплопостачання та заходів щодо її модернізації;

Ш надійного забезпечення джерел енергії паливно-енергетичними ресурсами та водою;

Ш вибору місця розташування нових джерел теплової енергії, прокладання теплових мереж та їх резервування.

Для кожного запропонованого варіанту схеми теплопостачання визначають капітальні та експлуатаційні затрати та термін їх окупності. Схему теплопостачання за оптимальним варіантом затверджують органи місцевого самоврядування після громадського обговорення. Термін дії затвердженої схеми теплопостачання повинен бути не меншим 5-7 років.

На рівні Кабінету Міністрів України, Мінрегіонбуду України та Мінжитлокомунгоспу України прийнято рішення щодо розробки нормативного документу порівняння різних схем теплопостачання, гармонізованих з відповідними директивами ЄС.

Використання сучасних технологій енергозбереження дасть можливість знизити залежність країни від світових цін на енергоносії. Сьогодні населення, а також бюджетні установи різних рівнів сплачують втрати тепла у відкритих під`їздах, в неутеплених горищах та підвалах будинків, через старі вікна, через невідремонтовані стіни, також через неекономічне, застаріле обладнання.

Недостатня ізоляція внутрішніх мереж опалення та гарячого водопостачання або її відсутність в неопалювальних приміщеннях (наприклад, підвалах) веде до значних втрат тепла. Практично для всього житлового фонду характерна проблема технічного та морального зношення інженерного обладнання будинків. В системах опалення будинків відсутнє обладнання автоматичного регулювання споживання теплової енергії в залежности від температури зовнішнього повітря, температури повітря в квартирах. З огляду на означене, з метою прийняття заходів щодо ефективного використання та скорочення споживання енергетичних ресурсів в житловому фонді необхідно провести енергетичне обстеження (енергетичний аудит) будинків.

Результати енергетичного обстеження заносяться в енергетичний паспорт будинку, в якому фіксується рівень ресурсозбереження. Це буде хорошим інструментом для власника та окремого мешканця будинку.

Основні функції діяльності Міжнародного Консультативного Форуму з питань енергозбереження

1. Активна участь у формуванні політики в сфері теплопостачання на державному та регіональному рівнях.

2. Розроблення нормативних документів (ДБН, ДСТУ, постанов та ін.)

3. Розроблення схем теплопостачання населених пунктів України з залученням до теплових балансів нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

4. Технології енергозбереження.

5. Енергетичний аудит та енергопаспортизація в будівництві та житлово-комунальному господарстві, зокрема у комунальній теплоенергетиці

Отже, підвищення енергоефективності та впровадження енергоресурсозберігаючих технологій - це стратегічне завдання для нашої держави. До цього спонукають як постійний ріст цін на енергоносії, так і зростання об`єму викидів двоокису вуглецю, що негативно впливає на клімат та навколишнє середовище. Ефективність використання первинних енергоносіїв та перетворених на їх основі інших видів енергії в нашій країні досить низька. В значній мірі це пов`язано з ростом тепло - та енергоспоживання в житловому секторі. Нажаль, цей процес пов`язаний не стільки з ростом обсягів житлового фонду, а із збільшенням втрат тепло енергоресурсів в житловому фонді та інженерних мережах внаслідок їх зростаючого зношення, яке інколи наближається до критичної межі (60%), а десь і досягає її. З урахуванням цього стає ясно, яке першочергове значення для економіки країни має підвищення експлуатаційних характеристик будівель та скорочення споживання енергії в будинках. Саме тут знаходяться перспективи реального зниження ресурсоспоживання при забезпеченні необхідного рівня комфорту проживання.

Враховуючи вищевикладене та з метою поліпшення фінансового стану комунальних підприємств, що надають послуги з теплопостачання, Кабінету Міністрів запропоновано вжити наступні заходи.

На рівні Кабінету Міністрів України:

запровадити ціни на природний газ для виробників теплової енергії, в частині забезпечення нею населення, на рівні цін, встановлених для населення;

розглянути питання щодо можливості надання теплопостачальним підприємствам преференцій з оподаткування та одночасним зобов'язанням направляти вивільнені обігові активи лише на капітальні видатки з реконструкції мереж та виробничого устаткування.

На рівні Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України:

ініціювати внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.07.2006 № 955, щодо встановлення максимальних рівнів рентабельності та інвестиційної складової у розрізі груп споживачів;

розглянути питання щодо можливості стягнення до бюджету коштів, отриманих як інвестиційна складова тарифу, у разу використання їх не на капітальні видатки з реконструкції мереж та виробничого устаткування, а на поточні потреби підприємств;

розробити та затвердити умови преміювання працівників комунальних підприємств, що надають регульовані послуги, якими передбачити основні критерії: рівень зменшення втрат, запровадження енергозберігаючих технологій, економію матеріальних ресурсів.

Органам місцевого самоврядування:

під час формування місцевих бюджетів на відповідний період передбачити кошти для фінансування місцевих програм розвитку, якими передбачено заходи з капітального ремонту, оновлення обладнання, експлуатації інженерних мереж і споруд;

затверджувати окремі тарифи для опалення місць загального користування мешканцям, які проживають у багатоквартирних будинках, але відмовляються від послуг централізованого теплопостачання;

забезпечити 100 відсоткове укладення договорів з населенням на послуги з теплопостачання до кінця 2011 року;

підвищити рівень персональної відповідальності керівників підприємств за станом ведення бухгалтерського обліку, збереження майна та підвищення ефективності його використання.

2.2 Загальна характеристика організації