Нормуємо токарну операцію 040 у новому технологічному процесі (додаток Д).

1. То=0,098 хв.

2. Визначаємо допоміжний час:

А) встановити, закріпити, відкріпити і зняти деталь у пневматичному патроні з фіксацією по центровому отвору: t_доп=0,24 хв.;

Б) час, зв'язаний з переходом: t_пер=0,23 хв.;

В) час на контрольний вимір (заміряти скобой 16,3): t_конт=0,06 хв.

Періодичність контрольних вимірів Кпер.=0,9.

В загальному обліку час на контрольні виміри

t_Зконт=t_контр^. Кпер.=0,06 ^.0, 9=0,054 хв.

Г) допоміжний неперекриваємий час: t_Днеп=t_доп +t_Зконтр=0,24 +0,23=0,47 хв.;

Д) поправочний коефіцієнт на Кt_в , не пов'язаний з типом виробництва: Кtв=0.87;

Е) допоміжний неперекриваємий час з урахуванням Кtв:

t_Днеп=t_неп^. Кtв=0.47^.0, 87=0.409 хв.

Визначаємо оперативний час: t_оп.=0.098+0.409=0.507 хв.

Час на обслуговування робітничого місця (4% до оперативного часу):

Тобсл.=0.507 ^. 0, 04=0.020 хв.

Час на відпочинок і особисті потреби складає 4% від оперативного часу:

Тотд. = 0,507^.0,04 = 0,020 хв.

Визначаємо підготовчо-заключний час:

А) час на наладку верстату, інструменту, пристроїв: t_Нал=18 хв.;

Б) час на отримання і здачу інструменту: t_о-з.=8 хв.;

В) загальному обліку підготовчо-заключний час Тп. з.=18+8=26 хв.

Визначаємо штучний час:

Тшт.=0.507 х (1+0.020 +0.020)=0.527 хв.

Норма часу складає: Н вр.=0.527+26/300=0.614.

Визначаємо час зайнятості робітничого на робітничому місці:

Тзрм = tв.н. = tкнтр. = 0,409 + 0,054 = 0,463 хв.

Коефіцієнт занятості робочого на робочому місці:

Кз. = Тзрм / Топ. = 0,463 / 0,507 = 0,91.

Норма виробітки деталей за зміну:

Нв. = Fсм. / Тшт.к. = 480 / 0,614 = 782 шт.

Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання, що принципово відрізняється від мотивування. Стимулювання - це одні з коштів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування. Як стимули можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, носії зобов'язань і можливостей, надавані можливості й багато чого іншого, що може бути запропоновано людині в компенсацію за його дії або що він бажав би одержати в результаті певних дій. Людина реагує на багато стимулів не обов'язково свідомо. На окремі стимули його реакція навіть може не піддаватися свідомому контролю.

Стимулятором поводження може бути заохочення, воно вселяє віру в себе, стимулює молодих людей досягти кращих трудових результатів. Щоб рішення було більше діючим, воно повинне бути винятково справедливою, підтриманою думкою співробітників. Зроблена довіра розвиває почуття відповідальності, бажання гарне виконати завдання, виправдати надії колективу.

Розповсюдженою формою є матеріальне стимулювання. Роль даного процесу стимулювання винятково велика. Однак дуже важливо враховувати ситуацію, у якій матеріальне стимулювання здійснюється, і намагатися уникати перебільшення його можливостей, тому що людина має дуже складну й не однозначну систему потреб, інтересів і цілей.

На підприємстві самостійно розробляють і затверджують форми оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови впровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

В оплаті праці основою є тарифна система, що використається для розподілу робіт залежно від їхньої складності, значимості й умов праці різних категорій працівників [47, c.22].

При тарифній системі можна виділити дві основні форми оплати праці:

- погодинна - відповідно до тарифної ставки оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година);

- відрядна - за основу розрахунку заробітної плати береться кількість виконаної роботи й розцінка за одиницю продукції.

Почасово-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю роботи за досягнення певних кількісних і якісних показників працівникові виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. У більшості випадків розмір премій установлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати. Преміювання здійснюється, як правило, щомісяця.

Договірно-преміальна оплата праці передбачає виплату робітникові-відрядникові, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за виконання й перевиконання кількісних і якісних показників.

Преміювання робітників провадиться на підставі положень, які розробляються безпосередньо на підприємстві. Найпоширенішими показниками для преміювання робітників є: виконання й перевиконання виробничих завдань по випуску продукції й підвищенню продуктивності праці, підвищення ритмічності випуску продукції, економія сировини й матеріалів, відсутність шлюбу та ін.

Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання, що принципово відрізняється від мотивування. Стимулювання - це одні з коштів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування. Як стимули можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, носії зобов'язань і можливостей, надавані можливості й багато чого іншого, що може бути запропоновано людині в компенсацію за його дії або що він бажав би одержати в результаті певних дій. Людина реагує на багато стимулів не обов'язково свідомо. На окремі стимули його реакція навіть може не піддаватися свідомому контролю.

Стимулятором поводження може бути заохочення, воно вселяє віру в себе, стимулює молодих людей досягти кращих трудових результатів. Щоб рішення було більше діючим, воно повинне бути винятково справедливою, підтриманою думкою співробітників. Зроблена довіра розвиває почуття відповідальності, бажання гарне виконати завдання, виправдати надії колективу.

Розповсюдженою формою є матеріальне стимулювання. Роль даного процесу стимулювання винятково велика. Однак дуже важливо враховувати ситуацію, у якій матеріальне стимулювання здійснюється, і намагатися уникати перебільшення його можливостей, тому що людина має дуже складну й не однозначну систему потреб, інтересів і цілей.

На підприємстві самостійно розробляють і затверджують форми оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови впровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

В оплаті праці основою є тарифна система, що використається для розподілу робіт залежно від їхньої складності, значимості й умов праці різних категорій працівників.

При тарифній системі можна виділити дві основні форми оплати праці:

- погодинна - відповідно до тарифної ставки оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година);

- відрядна - за основу розрахунку заробітної плати береться кількість виконаної роботи й розцінка за одиницю продукції.

Почасово-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю роботи за досягнення певних кількісних і якісних показників працівникові виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. У більшості випадків розмір премій установлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати. Преміювання здійснюється, як правило, щомісяця.

Договірно-преміальна оплата праці передбачає виплату робітникові-відрядникові, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за виконання й перевиконання кількісних і якісних показників.

Преміювання робітників провадиться на підставі положень, які розробляються безпосередньо на підприємстві. Найпоширенішими показниками для преміювання робітників є: виконання й перевиконання виробничих завдань по випуску продукції й підвищенню продуктивності праці, підвищення ритмічності випуску продукції, економія сировини й матеріалів, відсутність шлюбу та ін.

3.3 Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві

3.3.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у відділі бухгалтерії на підприємстві ХЕЛЗ “Укрелектромаш”

Відділ бухгалтерії ВАТ “ХЕЛЗ “Укрелектромаш” розташований на першому поверсі трьохповерхового цегельного будинку. Загальна площа приміщення складає 40м², висота приміщення 3 метри. У приміщенні працює 4 людини, таким чином на одного працюючого приходиться 30м³ обсягу і 10м² площі в відділі.

Стіни офісного приміщення обклеєні шпалерами світло-бежевого кольору, стеля побілена білим вапном, підлога покрита світлим лінолеумом. У приміщенні знаходиться 4 столи робітників, 2 шафи, 4 комп'ютери, 4 стільця, кімната розрахована на чотирьох працюючих.

Температура повітря в перехідний період складає 22⁰ С, при відносній вологості 60-40%, що відповідає вимогам СНіП 2.04.05-91, ДОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86 [2].

У даному відділі установлений кондиціонер Sumsung, продуктивністю 600 м³/год. Але одного кондиціонера даного типу не достатньо для видалення надлишкового тепла в даному приміщенні. Для створення нормальних умов праці необхідно установити у відділку ще один кондиціонер або змінити на кондиціонер з більшою продуктивністю.

У відділі центральна система опалення, за допомогою якої підтримується необхідна температура повітря у зимовий період. У випадку, якщо центральна система опалювання не працює, або недостатньо обігріває приміщення, обігрівати кімнату можна за допомогою кондиціонеру.

Визначимо достатність природного освітлення в даному відділі, ширина якого складає 5 м, довжина 8 метрів. У приміщенні знаходиться одне вікно.

В основу розрахунку виробничого освітлення покладений метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Одним з основних завдань при розрахунку виробничого освітлення є визначення необхідної площі світлових отворів при природному освітленні.

Для цього ми використовуємо методику, описану в СНіП II-4-79. Освітленість приміщення природним світлом характеризується коефіцієнтом природної освітленості (КПО). На вимоги СНіП II-4-79 величина коефіцієнта природної освітленості (КПО) повинна бути не меншого 1,5%. Природне світло проникає в приміщення через односторонні бічні світлові отвори. При односторонньому природному бічному освітленні, згідно СНіП II-4-79, нормується мінімальне значення КПO в точці, розташованій на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових отворів, на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні (або підлоги).

Нормовані значення KПO для будівель, що розташовуються в I, II, IV і V поясах світлового клімату, слід визначати по формулі:

;

де - значення KПO, визначуване по таблиці 1 і 2 СНіП II-4-79.

%;

m - коефіцієнт світлового клімату, m=0,9 (Харків знаходиться в IV світловому поясі (рис.3.1.));

Рис 3.1. Зонування території України за поясами світлового клімату

С - коефіцієнт сонячності клімату .

Одержимо

%.

Набутого значення KПO указує на недолік природного світла.

Розрахуємо площу світлового отвору для забезпечення природної освітленості при бічному освітленні по формулі:

;

де - площа підлоги приміщення

;

- коефіцієнт світлової активності отвору або світлова характеристика вікна, згідно СНіП II-4-79 (таблиця 4) так, як відношення від довжини приміщення до його ширини рівне 1,6 і відношення ширини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна 2,3, тому ;

- коефіцієнт, що враховує затінювання вікон протистоячими будівлями ;

- коефіцієнт запасу, залежний від концентрації пороши в приміщенні, розташування скла в світлових отворах ;

- загальний коефіцієнт світлопропускання, визначається по формулі

;

де - коефіцієнт світлопропускання, визначуваний СНіП II-4.79 (таблиця 6) з урахуванням виду світлопропускаючого матеріалу - скло віконне листове подвійне ;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла світлового отвору, визначуваний по СНіП II-4.79 (таблиця 6) з урахуванням виду палітурок для вікон, - дерев'яні подвійні роздільні ;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях; сталеві форми ;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях, визначуваний по СНіП II-4.79 (таблиця 7); за умови, що сонцезахисним пристроєм є внутрішні жалюзі, що забираються,;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в захисній сітці, що встановлюється під ліхтарями, що приймається рівним по СНіП II-4.79 .

Отже

;

- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при бічному освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення і підстилаючого шару, прилеглого до будівлі, по СНіП II- 4.79 (таблиця 9) при середньому коефіцієнті віддзеркалення з урахуванням відношення довжини приміщення до його ширини =1,7

Таким чином, одержуємо:

.

Отже, для забезпечення необхідного рівня природного освітлення потрібно забезпечити площу віконних отворів не менше 12 .

Таким чином, в даному відділі достатньо природного освітлення, і не треба в день використовувати штучне освітлення.

Для освітлення відділу планування у вечірній час використовується 15 люмінесцентних ламп типу ЛБ по 20 Вт кожна. Вони розташовані у вигляді трьох світильників під стелею на відстані 2 м симетрично одна від одної. Також на кожному столі використовується місцеве освітлення у виді настільної лампи типу Б - 40. За вимогами нормативів (нормоване значення для данного типу та розміру приміщення складає 400 лк) [8].

Санітарно-побутові приміщення розташовані в кінці коридору на тому ж поверсі, що і відділі бухгалтерії. Вони представляють собою 2 туалети (чоловічий та жіночий), 2 умивальники та кімнату відпочинку, де можна розігріти обід та відпочити в обідню перерву.

Значення параметрів, які характеризують санітарно -гігієнічні умови праці у приміщенні відділу планування занесені в табл.3.5..

Таблиця 3.5 Значення параметрів, які характеризують санітарно -гігієнічні умови праці

Параметри	Фактичне значення	Норматив по ДОСТ 12.1.005.88, СНіП 2.04.05-9 та іншим державним стандартам	Відповідність фактичного значення державному нормативу
Температура повітря в перехідний період, оС	22	22	Відповідає
Відносна вологість, %	40-60	40-60	Відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,15	0,1-0,2	Відповідає
Освітленість, лк	404	400	Відповідає
Рівень шуму, дБА	70	73	відповідає

Згідно з даними табл.3.5. та державними нормативами, значення параметрів, які характеризують умови праці в приміщенні, відповідають тим, які потрібні.

3.3.2 Техніка безпеки

Приміщення відділу планування підприємства відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки по електронебезпечності, тому що вологість у приміщенні низька. У даному відділі знаходяться 4 комп'ютери R-line, принтер Hewlett Packard, телефон з факсом Panasonic, все устаткування працює під напругою 220 В. Устаткування сучасне, комп'ютери з жидкокристалличними моніторами, що випромінюють менше електромагнітних випромінювань, чим стандартні. Розташування комп'ютерів відповідає санітарним нормам, відстань від стіни до задньої стінки комп'ютера складає більш 1 метра, прохід між рядами робочих місць складає 1,2 м. У приміщенні знаходиться 15 розеток, які працюють під напругою 220В, всі електроприбори підключені до мережі через систему захисних трансформаторів, які у випадку короткого замикання відключають апаратуру та запобігають виникненню пожежі. Для захисту людей від поразки електрострумом використовується заземлення.

Інструктаж з техніки безпеки на ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» проводиться при надходженні на роботу, а потім щорічно.

Рівень шуму в приміщенні дорівнює 70 дБА, що менше встановленого нормативу, та відповідає СН 3223-85, Гсан ПіН 3.3.2.007-98 [7]. Джерелом шуму являються вентиляційні системи. Джерело електромагнітного випромінювання це комп'ютери та інші електричні пристрої.

3.3.3 Пожежна безпека

Пожежна профілактика передбачає у виробничих приміщеннях, офісах фірм і інших приміщень у процесі їхньої експлуатації наявність ефективних заходів, що попереджають загоряння чи, у випадку пожежі, що забезпечує швидке гасіння його.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки, є Закон України „Про пожежну безпеку”, прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності [1].

Згідно СНіП 2.09.02 - 95 існує п'ять категорій приміщень по пожежобезпеці.

Приміщення відділу планування відноситься до категорії Д пожежної небезпеки виробництва, ступінь вогнестійкості будинку - III , у якому знаходиться приміщення, її категорія відповідає пожежної небезпеки виробництва.

Категорія Д - характеризується наявністю в приміщенні кількостінегорючих речовин та матеріалів у холодному стані.

Так як на підприємстві можливе виникнення пожежі з горінням твердих горючих речовин, які супроводжуються тлінням, то клас пожежі можно віднести до класу А. Згідно з потрібними нормами та розмірами приміщення, можно зробити висновки, що для захисту приміщення відділу планування потребується не менше 2 пінних вогнегасників типу ОХП - 10, або двох порошкових вогнегасників типу ОП - 5.

З огляду на наявність у відділі електронно-обчислювальної техніки і комп'ютерів, з метою забезпечення універсальної захищеності й устаткування можна рекомендувати оснащення даного приміщення двома порошковими вогнегасниками типу ОП - 5.

3.3.4 Рекомендації з удосконалення охорони праці на підприємстві «Укрелектромаш»

Проаналізувавши стан санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки та пожежної безпеки у відділі планування підприємства ХЕЛЗ «Укрелектромаш» можна зробити наступні висновки:

1. Санітарно-гігієнічні умови праці в цілому відповідають нормативам та нормам СНіП ІІ - 90-81, СН 512-78, ДсанПиН 3.3.2.007-98, СН 3223-85, СНіП 2.09.04-87 та СНіП 2.0.02-89. Але є деякі недоліки. До них можна віднести недостатність кондиціювання приміщення, та слабке штучне освітлення. Для відповідності кондидіціювання нормативу необхідно додатково встановити ще один кондиціонер потужністю 2,6 кВт.

2. Техніка безпеки на підприємстві цілком відповідає нормативам та вимогам з техніці безпеки. Проаналізувавши умови середовища в приміщенні, можна віднести їх до класу без підвищеної небезпеки, керівництво підприємства уважно слідкує за технічним станом обладнання та дотримується всіх необхідних заходів щодо запобігання виникнення поразки електричним струмом або короткого замикання.

3. Стан навчання та інструктажу по техніці безпеки знаходиться на високому рівні, інструктаж проводиться регулярно раз на рік та обов'язково при прийомі на роботу.

4. Протипожежні заходи відповідають категорії пожежної небезпеці та класу вогнестійкості будівлі, в якому знаходиться банк, в установі банку організована добровільна пожежна дружина. Дані зауваження рекомендовано прийняти до уваги при складанні колективної угоди на 2010р.

3.4 Розрахунок економічної ефективності

3.4.1 Економічна ефективність від підвищення конкурентноздатності електродвигуна АІР 90А2

Необхідно розрахувати, які результати може принести підприємству проведення рекламних компаній і підвищення ціни на електродвигуни.

Обсяг продаж до підвищення становив 52563 шт. за рік, собівартість одного електродвигуна - 142,85 грн.; ціна до підвищення 224 тис. грн. Тоді прибуток буде дорівнює:

(224-142,85)*52563= 4 265 487, 4 грн.

Якщо обсяг електродвигунів не змінювати, а підвищити ціну до 295 грн., також провести рекламні компанії, які обійдуться у 100000 грн. (за інформацією Торгового Дому),то можна отримати наступний прибуток:

Пр = (295 - 142, 85)*52563 - 100000 = 7 897 460, 45 грн.

Приріст прибутку:

7 897 460, 45 - 4 265 487, 4 = 3 631 973, 05 грн.

Якщо об'єм ринкової ніші складає 1 657 654 шт., а насиченість ринку 178 965 шт. Це дає змогу виробити 1 478 689 електродвигунів. Тому, можна спрогнозувати, що обсяг електродвигунів на наступний рік можна збільшити мінімум до 100 000 шт., та максимум до 700 000 шт. (за інформацією Торгового дому про виробничі потужності).

Таким чином, можна розрахувати очікуваний прибуток з незмінною ціною 224 грн. Прибуток буде складати при обсягу у 100 000 шт.:

Пр = (224 - 142)*100 000 = 8 200 000 грн.

А при обсягу 700 000 шт.:

Пр = (224 - 142)*700 000 = 57 400 000 грн.

Припустимо, що ціну підвищили до 295 грн., то очікуваний прибуток буде складати:

Пр = (295 - 142)*100 000 = 15 300 000 грн.

При обсягу у 700 000 шт.:

Пр = (295 - 142)*700 000 = 107 100 000 грн.

Приріст прибутку при обсягу 100 000 складає:

15 300 000 - 8 200 000 = 7100000 грн.

Приріст прибутку при обсягу 700 000 складає:

107 100 000 - 15 300 000 = 91 800 000 грн.

Таким чином, за рахунок вдосконалення техніки та технології можна підвищити конкурентоспроможність продукції, а отже, знизити трудомісткість виготовлення деталі на 13,76% що забезпечить зростання продуктивності праці на 15,96% це дало змогу зекономити у рік 1743,38 грн.. Також за рахунок методу оцінки конкурентоспроможності можна підвищити ціни з 224 грн. за одиницю до 295 грн. та провести рекламні компанії, що дасть змогу збільшити прибуток підприємства на 3 631 973, 05 грн., спробувати виробляти мінімум 100 000 електродвигунів з прибутком 15 300 000, та максимум 700 000 електродвигунів з прибутком 7100000 грн. Запропоновані заходи підвищують імідж ВАТ ХЕЛЗ «Укрелектромаш» в очах потенційних споживачів продукції, а отже й підвищується конкурентноздатність електродвигуна АІР 90А2 та самого підприємства в цілому (табл. 3.8).

З таблиці видно, що розроблені в дипломному проекті заходи мають позитивну ефективність, а отже економічно доцільні.

Таблиця 3.8 Економічна ефективність розроблених заходів для ВАТ ХЕЛЗ “Укрелектромаш”

Заходи	Річний економічний ефект, тис. грн..	Приватні показники
		Зниження трудомісткості, %	Ріст продуктивності праці, %
Удосконалювання техніки й технології виробництва	1,743	13,76	15,96
Оцінка конкурентноздатності електродвигунів	3 631	-	-
Збільшення виготовлення об'єму електродвигунів до 100 000 шт.	7100	-	-
Збільшення виготовлення об'єму електродвигунів до 700 000 шт.	91 800	-	-

3.4.2 Визначення економічної ефективності заходів щодо вдосконалювання технології

Запропонований варіант технологічного процесу виготовлення робили «ротор», у порівнянні з існуючим на заводі, забезпечує зниження трудомісткості обробки деталі, підвищення якості деталі, а також зниження собівартості виробництва цієї деталі. В новому варіанті технологічного процесу пропонується замінити застаріле обладнання - верстат DXRO 160 (використовується більше 17 років, вартість 42468 грн.) вітчизняним типу 1Н713Ф3 (вартість 28680 грн.) більшої точності. Це дозволить зменшити розбіжності у допуску до 0, 01 мм порівняно з існуючими, що коливаються від 0,10 до 0,2 мм. В цьому випадку можливо виготовляти більшу кількість виробів та покращити якість виробу - двигуна (зменшити зазор між ротором і статором до 0,2 мм і менше). При цьому особливу увагу слід виділити саме застосуванню точних засобів контролю точності та збільшенню оперативності їх застосування - контролю кожної деталі. Це підвищить ККД двигуна і покращить умови його використання.

Внаслідок зниження величини припуску, завдяки використанню прогресивних заготівельних операцій, основний час на обробку деталі зменшився з 0,702 хв. до 0,098 хв, майже у 7,2 разу.

Таким чином, економічний ефект, забезпечуваний в 2006 р. за рахунок впровадження вищевказаних заходів, можна розрахувати по формулі.

Э_t = З_1t * А_1t - З_2t * А_2t, (3.41)

де З_1t, З_2t - економічні витрати на одиницю виробленої продукції з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів відповідно по базовому й новому варіантах в 2005 році.

А_2t - річний обсяг виробництва продукції по новому варіанті в натуральних одиницях в 2006 р.

При визначенні річного економічного ефекту від впровадження технологічних інновацій розрахунок поточних витрат по порівнюваних варіантах ((Ct) здійснюється в розрізі тільки статей витрат, що змінюються. У цьому випадку це:

1. Річна заробітна плата основних виробничих робітників (основна й додаткова) з відрахуваннями на соціальні заходи щодо даної деталі на 018 операцію (розраховуємо по базовому й проектному варіантах) визначаємо за формулою [54, c.15-17]:

З_s = C_r * R_n * R_о * R_c * t_шт * В, (3.42)

де C_r - годинна тарифна ставка робітника (верстатника) складає 0,54грн. /год.;

R_n - коефіцієнт, що враховує премії, доплати складає 1,4;

R_о, R_c - коефіцієнти, що враховують відповідно оплату відпусток, пільгових годин і нарахування на соціальні заходи R_о= 1,1; R_c = 1,4;

t_шт -норма часу на операцію, нормо-ч.

t_{шт проект.} = 0,527 нормо-ч.; t_{шт баз.} = 0,634 нормо-ч.

за базовим варіантом:

З_{s баз.} = 0,54*1,4*1,1*1,4*0,634*10000 = 7381,28 грн.

за проектним варіантом:

З_{s проект.} = 0,54*1,4*1,1*1,4*0,527*10000 = 6135,5 грн.

Економія по заробітній платі складе: 1245,78 грн./рік.

2. Витрати на силову електроенергію визначаються за формулою:

З_э = (С_э*t_м*В*К_п*К_n*К_с*N_э)/, (3.43)

де С_э - вартість 1 квт-ч, грн. складає 0,22 грн. /год.;

t_м - машинний час роботи встаткування, при обробці однієї

деталі, ч. t_{м баз.} = 0,205 ч.; t_{м проект.} = 0,146;

К_п - коефіцієнт втрат електроенергії в мережі (1,05);

К_n - коефіцієнт використання електродвигунів по потужності; К_{n баз.} = 0,6; К_{n проект.} = 0,65;

К_с - коефіцієнт попиту силової електроенергії (для встаткування до 30 одиниць ремонтної складності - 0,97,для автоматів - 0,98 -1,38);

N_э - сумарна потужність електродвигунів, квт;

N_{э баз.} = 7,0;N_{э проект.} = 7,5; _баз. = 0,85; _баз. = 0,9.

Отже, за базовим варіантом:

З_{э баз.} = (0,22*0,205*10000*1,05*0,6*0,97*7,0)/0,85 = 2269,6 грн.

за проектним варіантом:

З_{э проект.} = (0,22*0,146*10000*1,05*0,65*0,97*7,5)/0,9 = 1772 грн.

Економія по електроенергії 497,6 грн./рік.

Таким чином, сумарні витрати будуть рівні: базовому варіанту:

З_1t *А_1t= 7381,28 + 2269,6 = 9650,88 грн.

По проектному варіанту:

З_2t *А_2t= 6135,5 + 1772 = 7907,5 грн.

Річний економічний ефект складає:

9650,88 - 7907,5 = 1743,38 грн.

Крім того, скорочення витрат часу привело до зниження трудомісткості й відповідно росту продуктивності праці.

Зниження трудомісткості виготовлення продукції (t і зріст продуктивності праці (Пt розрахуємо в такий спосіб:

t = ((tб-tн)/t_б)*100%, (3.44)

ПТ = (t_{б /} t_н)*100% - 100%, (3.45)

де (t - зниження трудомісткості;

t_б t_н - трудомісткість виготовлення на i - операції відповідно по

по базовому й новому варіантах, нормо-ч.

По базовому варіанті t_б = 0,712 нормо-ч., у результаті вдосконалення t_н = 0,614 нормо-ч. Значення підставляємо у формулі:

(t = ((0,712 - 0,614)/0,712)*100% = 13,76%;

(ПТ = (0,712 / 0,614)*100% - 100% = 15,96%.

З розрахунку видно, що запропоновані заходи щодо вдосконалення техніки й технології економічно доцільні. У результаті запропонованих технологічних заходів отриманий економічний ефект у розмірі 1743,38 грн., відбулося зниження трудомісткості виготовлення деталі на 13,76% що забезпечило зріст продуктивності праці на 15,96%.

ВИСНОВОК

Операційна стратегія, у сукупності з корпоративної стратегією, охоплює весь спектр діяльності організації і допускає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити підприємству можливість швидко реагувати на будь - які неминучі зміни в майбутньому.

Операційну стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність завдань виробництва завданням більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури з часом мають тенденцію змінюватися, операційна стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої організації можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до мінливих запитів клієнтів організації щодо її продукції чи послуг.

Кінцева ефективність операційної стратегії зумовлена не тільки її власним змістом, але й тим, наскільки комплексно й органічно вона взаємозалежна зі всіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.

У роботі розглянуті теоретичні основи розробки операційної стратегії підприємства Відзначено, що стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій.

В аналітичному розділі на основі даних про діяльність роботи ВАТ ХЕЛЗ "Укрелектромаш»" оцінена операційна стратегія підприємства, зроблений аналіз фінансового стану і техніко-економічних показників, розглянуті питання охорони праці.

У роботі на основі аналізу фінансового стану діяльності ВАТ ХЕЛЗ «Укрелектромаш» власне операційної стратегії підприємства виявлені недоліки в роботі і розроблені заходи, спрямовані на їхнє усунення.

Аналіз організації техніки і технології показав, що процес виробництва продукції досить механізований і автоматизований. Спеціальне устаткування, автоматичні лінії, агрегатні верстати займають 70% усіх виробничих площ. Крім того, на підприємстві застосовують спеціальне устаткування й інструменти. У роботі був проаналізований технологічний процес виготовлення ротору. У результаті дослідження особливостей виробництва на підприємстві було запропоновано для підвищення конкурентноздатності продукції особливу увагу приділити підвищенню точності складальних одиниць ( ротора - статора) і підвищення надійності ККД двигунів завдяки зниженню електромагнітних втрат і шкідливих дій електричних полів. Це підвищує надійність усього виробу, однак вимагає цілеспрямованого удосконалення технології на всіх етапах виготовлення двигуна.

Аналіз технологічного процесу виготовлення деталі дозволив розробити ряд технологічних рішень, що знижують трудомісткість механічної обробки деталі. Організація економіки і мотивації праці на ВАТ ХЕЛЗ "УКРЕЛЕКТРОМАШ" характеризується як задовільне.

У проектному розділі для вдосконалення операційної стратегії запропоновано оцінити ємкість ринку для визначення потенційного попиту, та об'єму ринкової ніші, та методика оцінки для підвищення конкурентоспроможності продукції. Крім того, у роботі висунуті впровадження по охороні праці та техніки безпеки. За рахунок вдосконалення техніки та технології можна підвищити конкурентоспроможність продукції, а отже, знизити трудомісткість виготовлення деталі на 13,76% що забезпечить зростання продуктивності праці на 15,96% це дало змогу зекономити у рік 1743,38 грн.. Також за рахунок методу оцінки конкурентоспроможності було запропоновано підвищити ціни з 224 грн. за одиницю до 295 грн. та провести рекламні компанії, що дасть змогу збільшити прибуток підприємства на 3 631 973, 05 грн., спробувати виробляти мінімум 100 000 електродвигунів з прибутком 15 300 000, та максимум 700 000 електродвигунів з прибутком 7100000 грн. Запропоновані заходи підвищують імідж ВАТ ХЕЛЗ «Укрелектромаш» в очах потенційних споживачів продукції, а отже й підвищується конкурентноздатність електродвигуна АІР 90А2 та самого підприємства в цілому 1184 грн., а від впровадження підвищення конкурентноздатності 445000 грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991р. //Закони України. /Під ред. В. П. Опришко. - Київ: Верховна Рада України. Інститут законодавства, 1996. -Т.1. - С.191-200.

2. 3акон Україна "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р. Закони України. /Під ред. В. П. Опришко. - Київ: Верховна Рада України. Інститут законодавства, 1996. -Т.1. -С.310-331.

3. Про основні напрямки конкурентної політики на 1999-2000р. і міри, що стосуються їхньої реалізації: Указ Президента України від 26 лютого 1999р. №219/99. //Урядовий кур'єр. - 1999. - 3 березня. - С.4.

4. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление: Пер. с англ. /Под ред. Ю. Н. Каптуревского. - СПб: Питер, 2002. - 544 с.

5. Абросимов И.Д. Менеджмент, как система управления хозяйственной деятельностью - М.: Знание, 1996г.

6. Адиев Р.В. Стратегическое планирование на предприятии. Деньги и кредит №7, 2001г.

7. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996г

8. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. -- М.: Экономика, 1989. -- 520 с.

9. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ./ И. Ансофф, Макдоннел Эдвард Дяс -- СПб.: ПитерКом, 1999. -- 416 с.

10. Ансофф И. Стратегическое управление: пер. с английского Е.Л. Леонтьева, 1989г.

11. Афанасьев М.П. Маркетинг: Стратегия и практика фирмы - М.: Финстат, 1995г.

12. Бабанский А. В. Системы непрерывного улучшения продуктов и процесов. - Мн.: «Экоперсектива», 1999. - 236 с.

13. Балабанів А.Н. Короткий довідник технолога-машинобудівника.- М.:Видавництво стандартів 1992.-464с.

14. Короткий довідник металіста /Під заг. ред. П.Н. Орлова, Е.А. Скороходова-М.: Маш-ння 1987.-960с.

15. Бандурин А. Б. Стратегический менеджмент организации. Конспект лекций/ А. Б. Бандурин, Б. А. Чуб http://www.cfin.ru /management /chub /index. shtml.

16. Боумэн Клифф. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -- 176 с.

17. Василенко В. О. Стратегічне управління. Навч. посіб./ В. О. Васи-ленко, Т. І. Ткаченко - К.: ЦУЛ, 2003. - 396 с.

18. Василенко В. О. Теорія та практика розробки управлінських рішень. Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 420 с.

19. Василенко В. А., Мельник И.Е. операционное и ситуационное управление в системе менеджмента: Учебное пособие. - М.: МГИУ, 2002. - 530 с.

20. Велесько Е. И. Стратегическое управление: практика принятия системных решений: Учебн. пособие. -- Мн.: Технологія, Изд. БГЭУ, 1997. 196 с.

21. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприятии. -- М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184 с.

22. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учебник для студ. вузов. М.: МГУ, 1995. -- 252с.

23. Воронкова А.Є. Стратегічне керування конкурентноздатним потенціалом підприємства: діагностика й організація. - Луганськ: Вид-во Восточно- українського нац. університету, 2000. - 315 с.

24. гэлловэй Лес. Операционный менеджмент. - СПб: Питер, 2001. - 320 с. (серия «Теория и практика менеджмента»)

25. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. -- К.: Вища школа, 1995. - 348 с.

26. Голубков Е. П. Использование системного анализа в принятии плановых решений. -- М.: Экономика, 1982. - 192 с.

27. Гольдштейн Г. Я. Основы менеджмента. Конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 1997. - 128 с.

28. Дамб Ф. Корпоративне управління: Віч на віч з парадоксами: Пер. з англ./ Ф. Демб, Ф. Найбауер -- К.: Основи, 1997. -- 304 с.

29. Дикань В. Л. Реформирование экономики Украины и конкуреноустойчивость предприятия. - Харьков, 1997. - 234 с.

30. Дилфорт Д. Производственный и операционный менеджмент. - Минск, 1995. - 424 с.

31. Добринцев И.С. Курсове проектування по предметі «Технологія машинобудування»: Учебн. посібник-м: Машинобудування, 1965.184с.

32. Довідник технолога-машинобудівника. У 2-х т.Т1 /під ред. АГ.Косилової і Р.До Мєщаєва-4-і ізд.-М:Маш-ння 1986.-656с.

33. Добров Г. М. Прогнозирование науки и техники. -- М.: Наука, 1977. - 104 с.

34. Доил П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Контуревского. -- СПб.: Питер, 1999. -- 560 с.

35. Евланов Л. Г. Основы теории принятия решений / Под ред. Е. М. Сергеева -- М.: Экономика, 1984. - 380 с.

36. Ефремов В. С. Стратегия бизнеса: Концепции и методы планирования: Учебн. пособие. -- М.: Финпресс, 1998. -- 192 с.

37. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. -- М.: Политиздат, 1986. - 236 с.

38. Идрисов А.Б. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций, 1997г.

39. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. пособие: В 2 ч. Ч. 1. Мн.: Минсанта, 1998. -- 296 с.

40. Инновационный менеджмент: Справочное пособие. -- 2-е изд. перераб. и доп. / Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. -- М.: Центр исследований и статистики науки, 1998. - 544 с.

41. Карлофф Б. Деловая стратегия. -- М.: Экономика, 1991. - 184 с.

42. Козлов С. Ю. Создание, реорганизация и ликвидация предприятий. -- М.: Современная экономика и право, 1999. -- 144 с.

43. Козловський В., Маркина Т.В., Макаров В. М. Производственный и операционный менеджмент. Ученик - СПб.: Специальная література, 1999. - 366 с.

44. Котлер Ф. Основы маркетинга. -- М.: Прогресс, 1990. - 568 с.

45. Круглов М. И. Стратегическое управление корпорацией: Учеб. для вузов. -- М.: Русская деловая литература, 1998. -- 768 с.

46. Курочки А. С. организация управления предприятием. К.:МАУП, 1996. - 256 с.

47. Ладанов И.Д., Пронников В.А. Совершенствование управления экономикой на основе японской модели менеджмента. - М.: Информэлектро, 1990

48. Лифіц І.М. Теорія і практика оцінки конкурентноздатності товарів і послуг. - М: Юрайт-М., 2001. - 224 с.

49. Лещишин М. Научная организация підготовки производства. -Киев: Техника, 1989. - 234 с.

50. Маркова В. Д.Стратегический менеджмент: Курс лекций/ В. Д. Маркова, С. А. Кузнецова -- М.: ИНФРА-М, 1999. -- 288 с.

51. Мескон М. Основы менеджмента/ М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури М.: Дело, 1992. - 580 с.

52. Методичні рекомендації з виконання курсового проекту за курсом «Система технологій» для студентів спеціальностей 7.050201,7.050108, 8.0000007 усіх форм навчання / Скл. В.Г. Чистяк, В.Г. Шкурупій -Харків: ХДЭУ, 2004.-76с.

53. Методичні рекомендації до лабораторних робіт і практичних занять за курсом «Техніка і технологія виробництва» для студентів усіх форм навчання Ч2/Сост.В.Г.Чистяк, Н.Ф.Савченко, А.С.Васильеа.-Харків: Изд.ХГЭУ.-92с.

54. Минав Э. С., Агава И.Г., Аббата Дага А. Управление производством и операціями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организация». Модуль 15. - М.: ИНФРА - М., 2000. - 256 с.

55. Моисеева Н. К. Конкурентоспособность, маркетинг, обновление. Т. 1/ Н. К. Моисеева, Ю. П. Анискин -- М.: Внешторгиздат, 1993. - 204 с.

56. Момот В. Модель розподілу конкурентних переваг підприємства в економічному просторі // Економіст. 2002. - №5. с. 64-67.

57. Моррисей Дж. Целевое управление организацией. -- М.: Сов. радио, 1979. - 188 с.

58. Нємцов В. Д. Стратегічний менеджмент/ В. Д. Нємцов, Л. Є. Довгань - К.: ДП “Експрес-Поліграф”, 2001. - 560 с.

59. Обробка металів різанням: Довідник технолога /А.А. Панів і ін- М: Маш-ння 19088.-736с.

60. Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В. стратегія розвитку міжнародного підприємництва ті іноземних інвестицій в Україні.- К.:Інститут світової економіки та міжнародних віносин АН України, 1992.

61. Пименко В., Пименов В. Формування конкурентної стратегії підприємства //Стандарти і якість. 2002. - №6. с. 62-66.

62. Петухов В. Н. Корпорации в российской промышленности: законодательство и практика. -- М.: Город, 1999. -- 208 с.

63. Пономаренко В. С. Стратегічне управління підприємством. - Харків: Основа, 1999. - 620 с.

64. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. -- К.: Основи, 1998. -- 392 с.

65. Производственный менеджмент: Ученик для вузов / С. Д. Ильенкова, А. В. Бандури, Г. Я. Горбовцев и др. Под ред. С. Д. Ильенковой. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 583 с.

66. Район Б. Стратегический учет для руководителя: Пер с англ. / Под ред. В. А. Микрюкова. -- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 148 с.

67. Родионова В. Н., Федоркова Н. В. А. Н. Чекменев Стратегический менеджмент: Конспект лекций/ Воронеж: Изд. ВГТУ, 2000. - 80 с.

68. Скударь Г. Стратегія підйому конкурентноздатності підприємства: Проблеми і доданки успіху. //Економіка України - 2000р. №6. с.16 - 24.

69. Стерлин А., Тулин В. Стратегическое планирование в промышленных корпорациях США. - М.: Наука, 1990.

70. Стердш А. Стратегическое планирование в промышленных корпорациях США/ А. Стердш, В. Тулин -- М.: Наука, 1990. -- 264 с.

71. Тарасов В. К. Персонал-технология: отбор и подготовка менеджер-ров. М.: Машиностроение, 1989. - 190 с.

72. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. -- М.: Закон и право, 1996. - 328 с.

73. Теория управления / Под ред. О. В. Козловой. -- М.: Экономика, 1985. - 264 с.

74. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: Искусство разработ-ки и реализации стратеги. Учебник для вузов: Пер. с англ./ А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд -- М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998. -- 576 с.

75. Уварова Т. Забезпечення конкурентноздатності як локальна функція керування підприємством. //Підприємництво, господарство і право. 1999. №4.-С.49-51.

76. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент. Учебник для студ. высш. учебн. заведений. -- М.: ЗАО “Бизнес-школа”, 1998. -- 416 с.

77. Фатхудинов Р. А. Производственный менеджмент: Ученик для вузов. - М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1997. - 447 с.

78. Фоков Р.И. Выбор оптимальной организация и технологи при планировании работы предприятия. - К., 1989. - 320 с.

79. Хач Д. Планирование и контроль: концепция контрлинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. А. А. Турчака, Л. Г. Головача, М. Л. Лукашевича. -- М.: Финансы и статистика, 1997. - 456 с.

80. Хентце Й. Основные идеи стратегического менеджмента // Проблемы теории и практики управления. -- 1989. -- № 2. - С.20.

81. Хэй Д. Теория организации промышленности. В 2 т. Пер. с англ./ Д. Хэй, Д. Моррис [Под ред. А. Г. Слуцкого. -- СПб.: Экономическая школа, 1999. -- Т. 1. -- 384 с.; Т. 2. -- 592 с.

82. Чейз Ричард Б., Эквилайн Ніколас Дж., Якобс Роберт, Производственный и операционный менеджмент, 8-е издание. Пер. Англ.. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. - 704 с.

83. Челноков В. А. Автоматизированная система программно-целевого управления. -- М.: АНХ при СМ СССР, 1980. - 160 с.

84. Економічна стратегія фірми: Навчальний посібник. /Під ред. А.П. Градова. - Санкт-Петербург: Спеціальна література, 1995. - 284 с.

85. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: Навч. посібник/ С. В. Оборська -- К.:КНЕУ,1999.--384с.

86. Эванс Дж. Р. Маркетинг/ Эванс Дж. Р., Берман Б. -- М.: Экономика, 1990. - 288 с.

87. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А. П. Градова. -- СПб.: Специальная литература, 1995. - 488 с.

88. Экономическая стратегия фирмы / Под. ред. А. П. Градова - 2-е изд. -- СПб.: Специальная литература, 1999. -- 588 с.

89. Gibson L. James, Ivancevich M. Jon, Donnelly H. James. Organizations: Behavior, Structure, Process. Irwin .Inc., Boston, 1991.

90. Griffin W. Ricky. Management. Houghton Mifflin Com., Boston, 1987

91. Hampton R. David. Management. McGraw-Hill Book Com., New York, 1986.

92. Hitt A. Michael, Middlemist R. Dennis, Mathis L. Robert. Management Consepts and Effective Practice. West Publishing Com., New York, 1983.

93. Plunkett R. Warren, Attner F. Raymond Introduction to management. Kent Pub. Com., Boston, 1987.

94. Robbins P. Stephen. Management Consepts and Practices. Prentice-Hall Inc., Ontario, 1986.

Размещено на Allbest.ru