Удосконалення системи управління проектом ТОВ "Херсонкабельторг"

83

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретико-методологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності будівельного комплексу України

1.1 Основна мета та задачі управління проектом зовнішньоекономічної діяльності будівельних підприємств України

Існує декілька розумінь терміну проекту:

Зведення знань по управлінню проектами РМІ, США «Управління проектами або Project Managent - це Міністерство керівництва і координації життєвого циклу проекту шляхом використання сучасних методів і техніки управління для осягнення поставлених в проекті результатів по складу, по об'єму робіт, вартості, часу, якості та задоволенню учасників проекту». [32]

Англійська асоціація проект-менеджерів: «Управління проектом це управлінська задача по закінченню проекту в часі, в рамках закладеного бюджету і згідно з теоретичними специфікаціями та вимогами. Проект-менеджер залишається відповідальним за досягнення цих результатів».

Німеччина: «Управління проектом - це єдність управлінських задач організації, техніки та засобів для реалізації проектів». В поняття «управління» (менеджмент) входять наступні ознаки:

Окремий індивідуум не в змозі справитися з рішенням великого об'єму задач, це потребує об'єднання спеціалістів і розподілу праці. Результатом є необхідність в соціально-технічній системі чи системі управління, що переслідує встановленні цілі.

Щоб досягти конкретні цілі, потрібні ресурси, котрі необхідно забезпечити, скомбінувати, скоординувати і використовувати.

Дії по забезпеченню досягнення цілей позначають словом «менеджмент» (управління). З одного боку, структура системи управління повинна розвиватися планово, з іншого-необхідно організаційно оформити протікання процесів, комунікацій та прийняття рішень як всередині системи так і за її межами. 4) Організація як соціально-технічна система визначає рамки, всередині яких управління (як інструмент) може вирішувати свої задачі (управління як функція). Усі виділенні ознаки управління мають силу для всіх видів проектів, а також заходів, котрі мають ознаки проекту. [32] Основуючись на цих характеристиках, можна зазначити управління проектом як міжпрофесійну корпорацію процесів планування, управління га прийняття рішень при міжпрофесійній постановці задач. Основний зміст.

Як правило, проект тоді рахується успішним, коли вдалося досягти поставленні цілі при дотриманні встановлених строків та бюджету. Всі положення дисципліни «управління проектом» основується на наступній гіпотезі: організоване протікання проекту більше сприяє досягненню цілей проекту, чим неорганізоване (організація замість імпровізації). Компонентами такої організації являється:

зміст робіт (що?);

час робіт (коли?);

порядок роботи (з ким?).

Зміст роботи по управлінню проектом складається із об'єктів та дій або процесів для створення цих об'єктів. Кінцевий об'єкт або «попередня область» проекту декомпозується в структурній моделі проекту на декількох рівнях на часткові об'єкти або дії. Для уточнення «предмету» проекту в цілому і для окремих елементів структурного плану проекту повинні бути знайдені і включені основні та часткові цілі. Оскільки цілі проекту можуть змінюватися в ході його здійснення і знайдені помилки повинні бути усунені, необхідно систематичне управління змінами, контролювати їх проведення, їх дію на строки, витрати та інші характеристики проекту. Управляти якістю проекту необхідно з початку його реалізації. Вимоги до якості зазначає замовник, а виконавець повинен його досягти. Управління контрактами регулює відносини з замовником, виконавцем та постачальниками. Окрім декомпозиції проекту необхідно визначити роботи та процеси, котрі необхідно виконувати для досягнення результату і встановлювати їх послідовність при допомозі структурної або фазової моделі, котра поділяє весь процес на часові відрізки (фази). В першому приближенні задається виконання проекту. Закінчення фаз відповідає віхам і контролюючим подіям проекту. В більшості випадків віхам відповідають встановленні проміжкові результати. В кінці кожної фази повинно прийматися рішення про переривання проекту чи продовження, можливо продовження зі значними модернізаціями.

Для детального планування робіт і строків не достатньо однієї структурної моделі, необхідно його доповнювати сітковим планом. Сітковий план повинен включати віхи, фазові моделі. Вони показують залежність окремих робіт один від одного і дозволяють зробити визначення самих ранніх та пізніх строків початку і закінченню окремих робіт, а також резервів часу. Якщо на окремі роботи спровокувати необхідні для їх виконання засоби, то можна опреділитися в засобах на проект в цілому (мультикативне планування), розприділенні в часі. Шляхом визначення залежних від часу витрат здійснюється також планування потреб в коштах для проекту і формування його бюджету. Для планування виконання робіт, часу, ресурсів і вартості існують спеціальні пакети програмного забезпечення, котрі можна використовувати для роботи як на персональному комп'ютері так і на інших ЕОМ. Згадані методи і способи необхідні для попередньої координації, орієнтовані на майбутнє. При текучій координації робіт необхідно враховувати похибки дійсного прогресу проекту від заданого. Це задача оперативного управління проектом. Тут необхідно визначення досягнутого прогресу проекту на текучій момент, встановлення системи звітності та ефективної комунікації, що дозволяє швидко інформувати усіх зацікавлених осіб про етап проекту. При управлінні проектом котрий захоплює не тільки порівняння заданого і дійсного стану проекту та аналіз відхилень, але й регулювання складних відносин між строками, затратами та цілями проекту. Якщо проект здійснюється в рамках підприємства, то задача керівника підприємства - задати ціль проекту і регулювати розприділення відповідальності. В задачу керівника проектом може входити окрім орієнтування проекту, його планування, контролю задач та управління ним, також створення в проекті і для проекту робочого клімату, котрий забезпечує ціленаправленість та економічне здійснення проекту і надає кожному учаснику проекту можливість самореалізації.

Основні цілі та задачі управління проектом.

Цілі проекту, задачі і роботи, котрі необхідно здійснювати для їх досягнення, разом з ресурсами, що вимагаються і складають «предметну область» проекту, і його змістовну сутність. Оскільки цілі, задачі, роботи. їх об'єми або інші елементи предметної області проекту в процесі його життя потерпають змін в цьому випадку виникає необхідність управління предметною областю проекту.

Управління предметною областю проекту.

Для проекту повинні бути встановлені вимоги або стандарти якості результатів, по яким оцінюється успішність закінчення проекту. Визначення цих вимог, їх підтримка і контроль на протязі «життя» проекту вимагає здійснення управління якістю. В кожному проекті установлюється період часу та строки виконання проекту. Час це найважливіший, але нажаль «негнучкий ресурс» тому усі роботи і взаємодія всіх учасників повинні бути сплановані, контролюватися і своєчасно повинні прийматися заходи для ліквідації чи запобіганню небажаних відхилень від встановлених строків. Все це складає функції управління часом. Кожен проект має також встановлений бюджет, але не завжди проекти закінчуються в його рамках. Для того, щоб цього не сталося необхідно керувати вартістю.

Кожен проект здійснюється з допомогою людських ресурсів. їх вміннями і можливостями. В кожному періоді часу здійснення проекту необхідна різна кількість трудових ресурсів з відповідною кваліфікацією. Ядро цих спеціалістів складають команду проекту, яка являється тимчасовою. Таким чином, в проекті з'являється коло обов'язків, пов'язаних з підбором людей, розподіленням обов'язків і відповідальності, організацією ефективної роботи команди, плануванням і контролем їх роботи. Все це потребує управління персоналом.

Управління контрактами і забезпечення проекту - це діяльність по підготовці планування. Укладення угод, контролю за їх виконанням.

Управління ризиком - функція управління, яка направлена на визначення ризику, і застосуванню заходів по його зниженню. Розглядені основні функції управління проектом реалізуються в протязі життєвого циклу проекту по замкнутому колу управління, послідовно минаючи процеси (функції) управління, такі як планування, організація, координація, оперативне управління, контроль, аналіз, регулювання.

Оточення управління проектом. Управління проектом по використаним професійним знанням тісно пов'язане з загальним управлінням, яке включає наступні дисципліни: політика та бізнес, стратегічне планування, управління фінансами, економіка бізнесу, бухгалтерський облік, маркетинг, збут, інформаційні системи.

Технічне управління проектом або управління технологічними процесами. Цей вид управління поєднаний з управлінням виробничими процесами і залежить від галузі і типу виробництва. Але й тут можна виділити однакові функції, котрі повинні в кожному випадку доповнювати спеціальні функції. Наскільки сильно повинні відрізнятися ці функції видно з традиційних сфер застосування управління проекту на заході: будівництво, аерокосмонавтика, інформаційно розрахункові системи, банківська справа та ін. До загальних функцій управління в усіх цих областях можна віднести:

управління спеціалістами, контроль якості;

управління режимом і графіком робіт;

управління комунікаціями;

управління суміжниками;

управління змінами, матеріально-технічне управління, керівництво контрактами, керівництво персоналом, експлуатація обладнання, юридична служба, комп'ютерне програмне забезпечення. Допоміжні і підтримуючи дисципліни та функції необхідні для успішного управління проектом. Під поняттям успішного управління проектом розуміється досягнення цілей проекту при дотриманні встановлених обмежень на:

тривалість строку продовження проекту;

вартість і бюджет проекту;

якість виконаних робіт і специфікація;

Проект є невід'ємною частиною сучасного розвитку суспільства, так як його реалізація приносить поліпшення соціального та економічного клімату. Проекти бувають великі та малі. Великі проекти вимагають набагато більших зусиль по реалізації фінансових засобів і більш досконалого підходу при реалізації. Великі проекти, відносять до ризикованих, тому що на їх реалізацію необхідно велику кількість фінансових засобів і не завжди вдається притримуватися поставлених обмежень.

Основною метою проекту є досягнення поставлених задач, при мінімальних витратах та мінімально витраченому часі. Досягнення цих чинників можливо лише в тому випадку якщо проект буде спланований успішно з самого початку його зародження і до його кінця. Невід'ємною частиною проекту є його керівник. Його участь в проекті дає можливість досягнення кращих показників при закінченні проекту.

Наука управління проектами являється швидко розвиваючою та перспективною, з розвитком економіки кількість здійснюваних проектів зростає, і необхідність управління проектами буде зростати.

1.2 Роль і значення будівельного комплексу в соціально-економічному та зовнішньоекономічному розвитку України

будівельний комплекс управління зовнішньоекономічний

Капітальне будівництво - одна із важливих і значних галузей матеріального виробництва. Як складова частина народногосподарського комплексу воно виконує функції створення, оновлення та модернізації основних фондів виробничого і невиробничого призначення, що забезпечує їх розширене відтворення.

Побудовані та здані в експлуатацію будівлі, споруди, оснащені відповідним технологічним, інженерним, санітарно-технічними та іншими видами устаткування, створюють матеріально-технічну базу всіх галузей народного господарства.

Функціонально будівельний комплекс - це міжгалузева система, що взаємодіє з усіма галузями матеріального виробництва, соціальної сфери і виконує функції інтегратора народногосподарського комплексу України.

Значна роль будівельного комплексу в планомірному регулюванні пропорцій та темпів розвитку галузей народного господарства, раціональному розміщенні продуктивних сил і розвитку територіально-економічних регіонів.

Промисловість як основна галузь, що створює економічний потенціал країни, базується на капітальному будівництві. Підприємства усіх її галузей можуть нарощувати свою потужність, впроваджувати на них науково-технічний прогрес, змінювати структуру вироблюваної продукції і підвищувати її якість, а також створювати необхідні виробничо-побутові умови праці робітників лише завдяки зведенню відповідних будівель, споруд, а також оснащення їх технологічним і інженерним устаткуванням. Ці умови можуть здійснюватися шляхом повного будівництва, розширення, реконструкції або технічного переоснащення діючих підприємств.

Реконструкції та технічному переоснащенню надається перевага при вирішенні питання направлення капітальних вкладень на те чи інше промислове підприємство. Це пов'язано перш за все з інтенсифікацією виробництва та підвищенням ефективності капітальних вкладень.

Зростає роль будівельного комплексу у вирішенні соціально-побутових завдань, що пов'язані з поліпшенням умов і підвищенням рівня життя народу. Ця роль визначається в розвитку забудови міст та сільських населених пунктів на основі факторів і вимог сучасної архітектури з метою вирішення життєвої проблеми в нашій країні.

Будівництво значною мірою впливає на формування, розвиток та матеріально-технічне оснащення агропромислового комплексу, від чого залежить збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, її переробка, збереження, доведення до споживача та ін. Житлове та культурно-побутове будівництво на селі - один з головних факторів підвищення добробуту сільського населення та закріплення його у місцях проживання. Розвиток усіх видів транспорту та зв'язку також не можливий без будівництва відповідних об'єктів, споруд, шляхів тощо для їх виробничого функціонування та створення обслуговуючої інфраструктури.

Роль будівництва значно зростає в умовах переходу до ринкової економіки. При цьому в найкоротші строки необхідно наситити ринок, забезпечити всі галузі народного господарства будівельною продукцією, значно змінивши її структуру.

Таким чином, роль будівельного комплексу в умовах інтенсифікації економіки країни, підвищення її соціально-економічного добробуту народу різностороння.

На капітальне будівництво направляються величезні матеріально-технічні і фінансові ресурси, які повинні використовуватися найбільш економно, з максимальною ефективністю та результативністю.

Для більш повного усвідомлення ролі та значення капітального будівництва в системі суспільного виробництва необхідно розглянути його основні поняття.

Будівельний комплекс - функціональна міжгалузева система, що являє собою регульовану, об'єднану економічними та організаційними зв'язками і стимулами сукупність міністерств, корпорацій, концернів, підприємств і організацій. Цілеспрямована їх діяльність повинна найбільш раціонально забезпечити матеріалізацію капітальних вкладень, досягнення найвигіднішого кінцевого результату у створенні нових, розширенні, реконструкції та освоєнні діючих виробничих об'єктів, будов і споруд різного призначення. [22]

На середньому рівні управління будівельний комплекс сформувався як складна система підрядних будівельно-монтажних організацій, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, будівельного та шляхового машинобудування. Складові частини (підсистеми) будівельного комплексу надто різноманітні за умовами праці, зв'язками, застосуванням знарядь праці, створенням готової будівельної продукції. Наприклад, умови праці робітників в цехах машинобудівних підприємств по виготовленню екскаваторів або інших будівельних машин, на підприємствах по виробництву будівельних матеріалів чи конструкцій значно відрізняються від умов праці робітників на будівельних майданчиках.

Будівельна індустрія - матеріально-технічна база і виробнича основа галузі капітального будівництва. Вона об'єднує перш за все підприємства збірної галузі «Промисловість будівельних конструкцій і деталей, а також допоміжні та обслуговуючі підприємства, що безпосередньо підпорядковані будівельним корпораціям, концернам, об'єднанням та організаціям.

Виробничу основу будівельної індустрії становлять підрядні будівельні, монтажні та спеціалізовані організації, а також ті, що виконують роботи господарським способом. Розвиток будівельної індустрії залежить від обсягів; темпів розвитку ряду галузей промисловості, зокрема, чорної металургії, машинобудування, енергетики, промисловості будівельних матеріалів, деревообробної промисловості та інших, що зумовлює складні міжгалузеві зв'язки капітального будівництва.

Готова продукція капітального будівництва - це закінчені та здані в експлуатацію будови, споруди або їх комплекси (промислові, агропромислові, транспортні підприємства, квартали забудови міст та ін.) різних галузей народного господарства, які повинні забезпечити в планові або нормативні строки виробництво і випуск галузевої продукції або надання послуг відповідно до техніко-економічних показників затвердженого проекту. Вона оцінюється кошторисною вартістю будівництва. [13]

У створенні готової будівельної продукції беруть участь не лише підприємства та організації будівельного комплексу, а й підприємства та установи замовників різних міністерств, концернів, корпорацій, які забезпечують будови необхідною проектно-кошторисною документацією, технологічним устаткуванням, деякими спеціальними матеріалами та ін. Готова будівельна продукція в соціальній сфері часто передається в експлуатацію замовникам «під ключ».

Однією з характерних особливостей будівельної продукції є велика різниця в її конструктивно-планувальних рішеннях, методах організації, технології, трудомісткості та строках створення (останні часто вимірюються роками).

Товарна будівельна продукція - частина готової продукції по вартості. Вона вимірюється кошторисною вартістю будівельно-монтажних робіт на закінчених будівництвом підприємствах, їх чергах, пускових комплексах, окремих будівлях та спорудах, що підготовлені для випуску галузевої продукції або надання послуг, а також по житлових будинках, школах, лікарнях і інших об'єктах соціальної сфери. До товарної продукції може відноситись вартость закінчених комплексів робіт, що виконані за договором субпідряда спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями.

Проміжна будівельна продукція - закінчені комплекси робіт, конструктивні елементи або частини будівлі (наприклад, підземна частина, стіни, санітарно-технічні роботи та ін.). У відповідні періоди вона приймалась замовниками для оплати через банк по їх кошторисній вартості, а тепер застосовується в оперативному плануванні та обліку діяльності будівельних організацій. [13]

Об'єкт будівництва - це кожна окрема будівля (будинок, споруда, цех заводу та ін.) з усіма внутрішніми мережами водопостачання, каналізації, газо-, тепло - та електрозабезпечення, телефонізації та радіофікації, допоміжними приміщеннями, благоустроєм та іншими роботами і витратами, на нове будівництво, реконструкцію або розширення якої є окремий проект і кошторис. Кожний об'єкт будівництва локально закріплюється на місцевості, що потребує всебічного врахування місцевих умов для його спорудження.

Будова - це комплекс об'єктів будівництва, на який розроблено і затверджено єдиний проект із зведеним кошторисним розрахунком. Для забезпечення великих будов необхідними матеріалами, напівфабрикатами, конструкціями та іншими виробами, а також складським та транспортним господарством, ремонтно-експлуатаційною базою будівельних машин біля них створюють виробничі бази.

Пусковий комплекс - сукупність об'єктів будівництва або їх частин основного виробничого та допоміжного призначення, енергетичного і складського господарства, зв'язку, інженерних мереж, очисних споруд і благоустрою, що можуть забезпечити випуск продукції, надання послуг, передбачених проектом при нормативних умовах праці відповідно до діючих санітарно-технічних, протипожежних та інших нормативів.

Черга будівництва промислового підприємства - визначена проектом частина підприємства, об'єкту, яка після закінчення будівництва та пусконалагоджувальних робіт може забезпечити нормативний випуск продукції або надання послуг частково до повної потужності цього підприємства. Черга може складатися з одного або кількох пускових комплексів.

Залежно від форм відтворення основних виробничих фондів у галузях народного господарства та ефективності запланованих капітальних вкладень капітальне будівництво розподіляється на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення діючих підприємств.

Нове будівництво відбувається на нових майданчиках, де створюються цілі нові підприємства, їх черги або пускові комплекси. До нього відносять також філії та окремі виробництва великих підприємств, які після введення їх в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі. В разі введення підприємства чи споруд в експлуатацію чергами до нового будівництва відносяться перша та наступні черги до введення в дію всіх запроектованих потужностей на повний розвиток підприємства (споруди). До нового будівництва також відносять спорудження на новому майданчику підприємства такої ж або більшої потужності замість підприємства, що підлягає ліквідації, подальша експлуатація якого за технічними, економічними умовами або санітарно-економічними вимогами недоцільна.

Розширення - будівництво додаткових дільниць на діючому підприємстві (споруді), спорудження нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, побічного та обслуговуючого призначення на території діючого підприємства або на прилеглих до нього майданчиках з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція - це переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, допоміжного та обслуговуючого призначення, як правило без розширення наявних будівель, споруд основного призначення. Вона виконується з метою удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня, поліпшення умов праці та охорони навколишнього середовища. Все це досягається на базі впроваджень в процесі виконання будівельно-монтажних робіт науково-технічного прогресу, в результаті чого збільшується виробничі потужності, поліпшується якість та видозмінюється номенклатура продукції, що виготовляється.

Технічне переоснащення - комплекс заходів, направлених на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць діючих підприємств на базі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництв, модернізації та заміни застарілого устаткування новим, більш продуктивним, а також удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних цехів. Його мета - всебічна інтенсифікація виробництва, збільшення його потужності, поліпшення якості продукції за умови зростання продуктивності праці, скорочення робочих місць, зниження матеріаломісткості та собівартості продукції.

Капітальні вкладення - витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення діючих підприємств і оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства, будівництво об'єктів усіх галузей соціально-побутової сфери, а також виконання проектно - та геолого-розвідувальних робіт.

Вони включають витрати на просте та розширене відтворення основних фондів і мають два основних джерела фінансування: національний дохід та власні кошти місцевих Рад народних депутатів, підприємств, установ та організацій.

Розрізняють валові та чисті капітальні вкладення. До перших належать витрати на всі види будівництва згідно з повною кошторисною вартістю його; до других ті, що використовуються на розширене відтворення фондів і їх розмір виражає приріст основних фондів у народному господарстві.

У процесі створення матеріально-технічної бази для розширеного відтворення основних фондів капітальні вкладення виконують три основні функції: забезпечують приріст нових фондів; покривають на ті, що вибувають з експлуатації; створюють необхідний заділ для здійснення безперервності будівництва об'єктів у наступні роки.

Економіка будівництва - галузь економічної науки, яка вивчає закономірності та тенденції розвитку капітального будівництва в цілому; фактори, які сприяють підвищенню його ефективності; форми та методи економічної роботи в будівельних корпораціях, концернах, організаціях, проектно-розвідувальних установах та на підприємствах-замовниках.

В узагальненому вигляді економіка будівництва - це наука про закономірності розвитку та функціонування будівельного комплексу як складової частини народногосподарського комплексу.

Основна мета економічної роботи в капітальному будівництві - науково обґрунтувати вибір та впровадження оптимальних рішень на всіх стадіях інвестиційного процесу, при плануванні, проектуванні, здійсненні будівництва та освоєнні введених в експлуатацію виробничих потужностей та об'єктів будівництва усіх галузей народного господарства. Економічна робота повинна виконуватися у всіх ланках управління капітальним будівництвом для досягнення найбільш високих економічних результатів та високої якості будівельної продукції при мінімальних витратах трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів.

Ринкова економіка у будівельному комплексі охоплює всі напрями виробничої, господарської та фінансової діяльності будівельно-монтажних організацій, підприємств будівельної індустрії та промисловості будівельних матеріалів.

Характерними ознаками переходу до ринку є роздержавлення, приватизація цих підприємств і організацій. Одночасно ринок вимагає більшої відповідальності та ризику в організації виробництва та господарсько-фінансової діяльності їх. Необхідні ресурси для своєї діяльності підприємства можуть придбати самостійно на основі договірних обов'язків з постачальниками.

У будівельному комплексі ринок охоплює такі основні види продукції як повністю закінчені об'єкти будівництва та підготовлені до експлуатації виробничі підприємства, їх черги або пускові комплекси; будинки та споруди соціальної сфери; квартири; сировинні ресурси та готові будівельні матеріали і вироби підприємств промисловості будівельних матеріалів та інвестиції індустрії, а також земельні ділянки під будівництво.

Розрахунки за готову продукцію можуть здійснюватися на підставі державних (оптових), регульованих (кошторисних) та вільних договірних цін.

Прибуток, який залишається на підприємстві або в організації після сплати податків та інших платежів в бюджет, переводить у повне розпорядження трудового колективу.

Вільний ринок, перш за все, визначають ціна, споживчий попит і ефективність.

Кожне будівельне підприємство, яке ефективно функціонує в ринкових умовах являється суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють сукупність напрямів, форм і методів торгівельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю в будівельних комплексах - це системний вплив на об'єкт - виробничі структури, фірми, організації, колективи людей для забезпечення їх життєздатності, узгодженості в роботі і досягнення кінцевого результату. Важливим елементом управління зовнішньоекономічною діяльністю є цілепокладання, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності. У напрямку управління зовнішньоекономічною діяльністю розрізняють поняття керуючої і керованої ланок. Керуючу ланку представляють спеціальні органи управління, працівники апарату управління, що безпосередньо здійснюють розробку і реалізують рішення з метою кращого використання потенціальних можливостей, закладених в керованій ланці і досягнення поставленої мети. В Україні до керуючої системи зовнішньоекономічною діяльністю відносяться: Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державний митний комітет України, Антимонопольний комітет України, місцеві ради народних депутатів України та їх розпорядчі органи діють згідно із законами України.

Керована ланка є елементом системи, що сприймає керований вплив від керуючої ланки в даному випадку це: юридичні особи, які мають постійне місце знаходження на території України і здійснюють будівельну діяльність на території України; структурні одиниці іноземних об'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України та інші об'єкти господарської діяльності передбачені законами України.

В економіці з ринковим типом відносин підприємства і організації зовнішньоекономічної діяльності є об'єктом і суб'єктом управління зовнішньоекономічної діяльності, носієм управлінських функцій.

Метод управління - це спосіб здійснення управлінської діяльності, при якому досягаються цілі управління зовнішньоекономічною діяльністю. Методи управління тісно пов'язані з принципами управління. Методи управління виступають в ролі способів реалізації принципів. Методи мають більш альтернативний характер. Для зовнішньоекономічної діяльності характерні два методи управління - економічний і адміністративний. [15]

Головними інструментами економічного методу управління є митний тариф на товари, що ввозяться або вивозяться з території України; митні збори; ціни на експортовані та імпортовані товари; акцизний збір; норми прискореної амортизації основних виробничих фондів; норми амортизації на імпортне обладнання; ставки надання і одержання кредитів, ставки страхування і одержання кредитів, позик; іноземні інвестиції на території України та інше.

Основними інструментами адміністративного методу управління є ліцензування і квотування товарів, заборона окремих видів експорту та імпорт) товарів, застосування спеціальних імпортних процедур та спеціальних правових режимів, заходи проти недобросовісної конкуренції, розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності.

Ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару з визначенням його загального обсягу. [29]

Квота - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено транспортувати (імпортувати) протягом встановленого строку, та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Поглиблення міжнародного співробітництва як в кількісному так і якісному виявленні неминуче сприяє розвитку нових форм взаємодії націй, удосконалення старих. Доповнюючи та розвиваючи вже «відпрацьовані» зв'язки, нові форми міжнародної ділової активності тим самим «устають» в струнку систему міжнародних економічних відносин. Одною з найпоширеніших форм міжнародної ділової активності являється будівництво промислових об'єктів та споруджень за кордоном. Дякуючи йому з'явилась можливість забезпечити потребу тієї чи іншої якісної продукції. Крім того. більша части на вироблюваної продукції згодом виходить на рівень кращих світових зразків.

Організаційно таке співробітництво здійснюється на основі міжнародних договорів на будівництво промислових об'єктів та споруджень, укладання угод про виробничо-технічне поточне співробітництво, промислове співробітництво.

Такі договори передбачають участь партнерів своїми силами і можливостями в здійсненні сумісної програми будівництва конкретного об'єкту. Договори про будівництво промислових об'єктів та споруджень мають деякі типові характеристики. Сторонами в таких міжнародних угодах можуть бути іноземні урядові заклади або урядові корпорації - в якості замовника, а компанія або декілька компаній, сумісно заснованих в іншій країні, в якості підрядчика.

З юридичної точки зору такий тип міжнародного договору - це договір на виконання робіт, поставку матеріалів, надання послуг або комбінація цих трьох форм договору. З економічної точки зору - це договір про передачу технологій з одної країни в іншу. Договір може бути «під ключ» і тоді підрядчик повинен передати замовнику спорудження, готове до використання або ж здавати його по стадіям, з опробуванням та прийняттям кожної стадії замовником. Друга особливість міжнародного договору підряду міститься в тому, що він звичайно потребує великих коштів. Часто замовник не має можливості фінансувати захід зі своїх власних коштів, через це воно може фінансуватися міжнародними органами такими як: Світовий банк, Європейський інвестиційний банк і т. п.

Другим фінансовим аспектом таких угод являється те, що вони викликали в життя різні види договірних гарантій таких, як тендерна гарантія, гарантія виконання, гарантія повернення платежу.

Третьою особливістю міжнародних договорів підряду є те, що їх виконання часто розтягується на довгий період часу. На протязі цього часу економічна ситуація може змінитися.

З цієї причини прийнято вводити в даний тип договору спеціальні умови, направлені на зниження економічного ризику, притаманного для довгострокових договорів таких як:

Застереження про перегляд ціни; Застереження про труднощі.

Правове керівництво «Про складання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів» було розроблене організацією, котра займається такими питаннями - ЮНСИТРАЛ - з серпня 1987 р. [31]

Договори на будівництво заводів та споруджень за кордоном звичайно укладається на стандартних бланках, адаптованих до вимог конкретної угоди. Всесвітньо відомим стандартним договором є FIDIC, підготований Міжнародною федерацією інженерів-консультантів.

Договір складається з наступних частин: загальні умови з бланками пропозицій для учасників торгів; умови конкретних заявок з керівними зазначеннями по підготовці конкретних пунктів.

Договір може бути належним чином підписаний обома сторонами в присутності свідків.

Під впливом науково-технічного прогресу все більше зростає масштабність і складність предметів торгівлі. Даний процес примушує замовників притягувати інжинірингові фірми котрі спеціалізуються у визначених галузях виробництва, для розробки технічних умов замовлень на зведення промислових та інших об'єктів.

З переходом до ринкової економіки перш за все здійснюються заходи щодо зміни організаційних умов управління. Важливим напрямом такого переходу к нова інвестиційна політика орієнтована на першочергове будівництво об'єктів соціальної сфери та агропромислового комплексу, що повинно у порівняно короткі строки значно поліпшити добробут населення. Здійснення цієї політики пов'язано з докорінними змінами у багатьох сферах діяльності республіканських, місцевих органів управління та підприємств, організацій, корпорацій, асоціацій будівельного комплексу.

Одна з головних умов успішної реалізації інвестиційної політики - збалансованість будівельної програми за джерелами її фінансування з потужностями будівельно-монтажних організацій, матеріально-технічними ресурсами з тим, що об'єкти будівництва зводилися та передавалися замовникам в експлуатацію у нормативні або більш короткі строки, що доводить зменшити незавершене будівництво.

Значні обсяги незавершеного будівництва (особливо промислових об'єктів) щорічно призводять до омертвління десятків мільйонів гривень. Така практика несумісна з ринковою економікою та об'єктивною потребою в підвищенні ефективності інвестицій.

Інвестиції являють собою всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які можуть спрямовуватися в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути грошові кошти, цільові банківські вклади, акції та інші ціні папери, рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування тощо), майнові права, які виходять з авторського права.

Інвестиції - особливий вид товару, який має часто загальнонаціональний характер або зачіпає такі сфери життя населення, як екологія, архітектура, містобудування, транспортна та соціально-побутова інфраструктура та інше.

Найчастіше інвестиції спрямовуються на відтворення основних фондів у формі капітальних вкладень.

Під інвестиційною діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Вона може бути у вигляді проектної організаційної та управлінської діяльності, яка здійснюється з метою реалізації запланованої і обґрунтовано прийнятої інвестиції. Головна мета, що досягається за допомогою інвестиції, характеризується здобутими техніко-економічними показниками виробництва, підвищенням соціального рівня життя населення.

Однією з основних умов досягнення мети є реалізація завдань інвестиції по будівництву об'єкту. Завдяки організаційним заходам, ефективність інвестицій можлива лише тоді, коли цільова настанова характеризується точно визначеними параметрами і реальними можливостями їх досягнення. Інвестиційна діяльність органічно пов'язана з процесом капітального будівництва.

Об'єкти інвестиційної діяльності - це заново створені та модернізовані основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади (внески), науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути вітчизняні та зарубіжні юридичні особи, держави.

Інвестори приймають рішення про вкладення власних позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей. Вони можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Інвестиційний процес незалежно від методів господарського управління включає такі етапи: підготовчі роботи, проектування, будівництво, освоєння збудованих підприємств, об'єктів і оцінка досягнутих результатів.

Капітальні вкладення за своїм економічним змістом - головне джерело розширеного відтворення основних фондів та одержання прибутку в народному господарстві. Вони супроводжують увесь інвестиційний процес, починаючи з наукових досліджень, які пов'язані з проектуванням об'єктів будівництва, і закінчуючи освоєнням їх після введення в експлуатацію на повну проектну потужність.

Відповідно до принципів комплексного та системного періоду управління економікою інвестиційний процес можна трактувати як сукупність економічних відносин на всіх стадіях, пов язаних з освоєнням, розширенням, підтримкою на певному рівні та удосконалення основних фондів і використанням зворотних коштів інвестиційного призначення. Таким чином, інвестиційний процес є органічною частиною всього процесу відтворення фондів і являє собою підсистему управління економікою в цілому.

Терміни «інвестиційний процес» і «капітальні вкладення» близькі за змістом. В економічних відносинах вони розрізняють в основному за рівнем комплектності та близькості зв'язків відповідних відношень. Терміном «інвестиційний процес» підкреслюється системні, а терміном «капітальні вкладення» - внутрішньосистемні ознаки досліджуваного об'єкту - управління.

Підвищення ефективності капітальних вкладень тісно взаємопов'язане і удосконаленням системи управління інвестиціями. Від цього залежать пропорції розподілу та використання матеріальних і фінансових ресурсів, співвідношення обсягів і темпів освоєння капітальних вкладень для суспільних потреб, взаемоузгодженість інвестиційних процесів, співвідношенням величин витрат і ефектів, тобто ефективність капітальних вкладень.

У зв'язку з розширенням міжнародного економічного співробітництва в галузі інвестиційної діяльності постають завдання управління інвестиційним процесом на сумісних підприємствах та будовах. Управління інвестиційним процесом у нашій країні удосконалюється з використанням досвіду зарубіжних країн в цій сфері економічної діяльності. Поряд з вивченням і аналізом загальних особливостей проведення інвестиційної політики особлива увага приділяється узагальненню форм і методів рішення конкретних інвестиційних завдань і розробок. Це стосується перш за все методів відбору капітальних вкладень в галузевих напрямках, на цільові програми, вибору методики визначення розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, систем їх фінансування та кредитування, створення та розподілу прибутків у галузях народного господарства республіки, на промислових підприємствах та будівельно-монтажних організаціях.

Безпреривне збільшення капітальних вкладень у розвиток народного господарства і залучення для цього величезних матеріальних і трудових ресурсів було малоефективним. У зв'язку з цим по новому поставлено питання формування інвестиційної політики. Характерною рисою розвитку економіки на сучасному етапі є випереджаючий темп зростання кінцевих народногосподарських результатів в порівнянні із збільшенням трудових і матеріальних витрат та фінансових ресурсів.

Капітальні вкладення можуть фінансуватись за рахунок державних централізованих інвестицій; коштів громадських та кооперативних організацій, індивідуальних забудовників. Основним джерелом (починаючи з 1990 р.) стають власні кошти підприємств, організацій, установ, банківські кредити та іноземні інвестиції.

За складом основних груп витрат капітальні вкладення включають вартість будівельно-монтажних робіт (грошові витрати, що пов'язані з будівництвом споруд, будинків, прокладанням інженерних мереж та ін.); кошти на придбання технологічного інженерного та іншого устаткування, інструментів та інвентарю для об'єктів, що будуються; кошти на інші капітальні роботи (наприклад проектно-розвідувальні роботи, підготовку експлуатаційних кадрів на промислових новобудовах; утримування дирекції, або технічного нагляду замовників, авторський нагляд проектувальників та ін.).

Для забезпечення безперервного планомірного та пропорційного розвитку всіх галузей народного господарства, територіальних районів, а також з метою систематичного підвищення матеріального та культурного рівня життя населення необхідно найбільше доцільно розподіляти капітальні вкладення в галузевому і територіальному напрямках, а також на нове будівництво, розширення, реконструкцію або технічне переоснащення діючих підприємств і об'єктів. Такий розподіл відбувається при плануванні структури капітальних вкладень.

Галузева структура характеризує співвідношення капітальних вкладень. відсотки, що направляються на розвиток основних галузей народного господарства і промисловості.

Територіальна структура відображає співвідношення капітальних вкладень, які направляються на розвиток господарства укрупнених регіонів республіки, областей, районів, великих міст. На територіальну структуру впливають перш за все обґрунтований вибір місця будівництва об'єктів, стан життєво-комунального господарства в регіоні, рівень забезпечення життєвими та соціально-культурними потребами населення тощо.

Технологічна структура показує співвідношення, відсоток питомої ваги основних груп витрат, які входять до складу капітальних вкладень, а саме: на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інструментів та інвентарю об'єктів будівництва, інші витрати. На промислових об'єктах більш економічно вигідна така структура, в якій (порівняно з попередньою) відносно зменшується витрати на будівельно-монтажні роботи і збільшуються на придбання устаткування. На це можуть впливати перш за все впровадження в проектах будов заходів технічного прогресу, проведення реконструкції чи технічного переоснащення замість нового будівництва.

У різних галузях народного господарства, зокрема в промисловості і в соціальній сфері, технологічна структура капітальних вкладень надто різна, наприклад, на будівництві промислових об'єктів витрати на придбання устаткування можуть становити 45-50%, а будова житлово-комунального господарства - 2-3%. [13]

Відтворювана структура характеризує співвідношення витрат на просіє розширене нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення діючих підприємств, а також на покриття витрат основних фондів, які вибули внаслідок зношення в процесі експлуатації.

Як було зазначено вище основним джерелом капітальних вкладень та інвестицій стають власні кошти підприємств, організацій, установ, іноземні інвестиції та банківські кредити. Найбільш яскравим прикладом може бути діяльність будівельного комплексу «Київбуд», котрий першим в Україні застосовував нові схеми інвестування житлового будівництва, почавши споруджувати житло за кошти громадян. У 1996 році за допомогою залучених АКБ «Аркада» 130 млн. доларів приватних інвестицій холдинг «Київміськбуд» збудував 5000 квартир. 30% усього житла в Україні, споруджено підрядним способом, припадає на Київ, а в столиці 99% усіх підрядних робіт здійснив «Київміськбуд». Це підприємство виконує всі види будівельних робіт, тому є можливість організувати своєрідний будівельний конвеєр і таким чином здійснити будівництво, оскільки ціна для масового вітчизняного замовника важливіша за планування та якість опорядження квартири. Банк «Аркада» пожертвував своєю універсальністю та разовим прибутком і став першим в Україні інвестиційним банком з рентабельністю 2-3%. Прибуток банк заробляє не високим процентом кредитування, а виниклими обсягами залучених інвестицій. [8]

Таким чином, в Україні вперше було запроваджено нову форму зведення житла з власників коштів населення. На сьогоднішній день, розгорнув свою діяльність і будує житло з інвестицій населення Молодіжний житловий комплекс - найбільший будівельний комплекс України.

В обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих промислових, сільськогосподарських, транспортних, торгових та інших підприємств, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення.

До інвестицій в основний капітал належать витрати на будівельні роботи всіх видів; та монтаж обладнання; на придбання обладнання, що потребує чи не потребує монтажу, передбаченого на будівництво, на придбання виробничого інструменту господарчого інвентарю, що включене до кошторису на будівництво; на придбання машин і обладнання, що не входить до кошторису на будівництво та на інші капітальні роботи і витрати.

До будівельних підприємств належать будівельно - монтажні. Ремонтно - будівельних та інших організацій, основною діяльністю яких є виконання за контрактами підряду із замовниками робіт, що відповідно до загального класифікатора галузі народного господарства відносяться до галузі «Будівництво».

До підрядних робіт включена вартість робіт з нового будівництва. реконструкції, розширення, технічного переоснащення діючих підприємств, вартість робіт з капітального та поточного ремонтів та інших підрядних робіт (пусконалагоджувальні гідро намиві, культуротехнічні). В табл. 1.1 відображений обсяг інвестицій в основний капітал.

Таблиця 1.1. Інвестиції в основний капітал

Роки	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
	млн. грн.
Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах)	12557	12401	13958	17552	23629
Індекси інвестицій в основний капітал (відсотків до попереднього року)	78,0	91,2	106,1	100,4	114,4

З таблиці видно, що інвестиції в основний капітал мають непостійний характер. Це зумовлено економічним становищем України в цілому. На основі таблиці можна побудувати графік індексів інвестицій. (рис. 1.1)

Рис. 1.1. Індекси інвестицій в основний капітал

Графік індексів інвестицій в основний капітал у порівнянні до 1997 р. відображає чітку картину падіння інвестицій. Наступна таблиця (табл. 1.2) характеризує обсяг інвестицій також і в будівельні та монтажні роботи за формами власності.

Таблиця 1.2. Інвестиції в основний капітал і будівельні та монтажні роботи за формами власності

	Інвестиції В основний капітал		За формами власності
Роки		Державна	Комунальна	Приватна (включаючи кошти населення на будівництво власних житлових будинків)	Колективна	Міжнародних організацій та юридичних осіб
			Всього інвестицій
1985	44690	35863		1373	7454	…
1990	55368	43077		1747	10544	1
2002	16097	8505	1680	913	4994	5
2003	12557	5859	825	931	4937	5
2004	11449	4627	639	1036	5143	4
2005	12151	4717	749	1057	5552	76
2006	12197	5390	845	953	4887	122
2007	13955	5441	997	992	6385	140
			Будівельні та монтажні роботи
1985	34236	26196	1321	6719
1990	37319	26749		1717	8853
2002	10797	5387	1478	875	3054	1
2003	7450	3351	709	892	2495	3
2004	6709	2669	522	992	2523	5
2005	6891	2592	603	1023	2629	44
2006	6342	2608	671	891	2092	80
2007	6920	2529	781	866	2673	71

Таблиця показує, що майже половина інвестицій в основний капітал в будівельні та монтажні роботи надходять зі сторони держави. Більш конкретне відображення державного фінансування можна побачити в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Інвестиції в основний капітал і будівельні та монтажні роботи за рахунок державних централізованих джерел фінансування

	Інвестиції в основний капітал	У тому числі на будівельні та монтажні роботи
	млн. грн. (у порівнянних цінах)	Відсотків від загального обсягу	млн. грн. (у порівнянних цінах)	Відсотків від загального обсягу
1985	35863	80	26196	77
1990	14949	27	12315
2002	3526	22	3066	28
2003	1907	15	1611	22
2004	965	8	727	11
2005	824	7	689	10
2006	923	8	630	10
2007	715	5	539	8

Падіння інвестицій в основний капітал і будівельні та монтажні роботи за рахунок державних централізованих джерел фінансування значно вплинуло на розвиток будівельного комплексу в цілому. Технологічна структура інвестицій в основний капітал відображає відсотковий розподіл ресурсів.

Таблиця 1.4. Технологічна структура інвестицій в основний капітал

Роки	Інвестиції в основний капітал		У тому числі на
		Будівельні та монтажні роботи	Обладнання. інструмент та інвентар	Інші капітальні роботи та витрати
1985	100	50	41	9
1990	100	44	43	13
2002	100	66	27	7
2003	100	59	34	7
2004	100	56	36	8
2005	100	51	41	8
2006	100	46	47	7
2007	100	43	49	8

Таким чином, можна зробити висновок, що інвестиції в основний капітал мають нестійкий характер. Тобто вони залежать від фінансового стану економіки країни.

1.3 Законодавча база діяльності будівельного комплексу України

Згідно діяльності законодавчої бази України будівельний комплекс діє на основі наступних законів та постанов:

1. Закон України від 6 квітня 2000 року №1641-111 Про майнову відповідальність за порушення договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів. Цей Закон визначає загальні правові основи відповідальності за недотриманням встановлених умовами договору підряду (контракту) строків завершення виконання робіт на будівництві об'єктів і здійснення розрахунків за них і направлений на посилення договорів дисципліни і відповідальності за цільове і ефективне використання засобів Державного бюджету України, засобів державних і комунальних підприємств, закладів і організацій.