Удосконалення системи управління проектом ТОВ "Херсонкабельторг"

На будівельних підприємствах усі розробки, запропоновані до впровадження, можна поділити на дві групи. В першу вводять проекти підвищення якісного рівня раніше освоєної продукції і удосконалення діючих технологій. Другу групу складають проекти створення принципійно нових виробів. Але широкомасштабне впровадження інновацій різного типу призводить до тимчасового погіршення показників основної діяльності підприємства.

В більшості випадків в процесі удосконалення діючого механізму інноваційного управління основну увагу треба приділити аналізу стану та варіантів раціоналізації організаційних структур, форм, методів і засобів управління на базі підвищення якісного рівня підприємництва - кадрового і інформаційного, технічного. Тому управління проектами всіх цих заходів дозволяє забезпечити ефективність роботи підприємствами в цілому.

Одним із елементів управління проектом підприємства є управління персоналом, так як кожен проект здійснюється за допомогою людських ресурсів, їх вміннями і можливостями.

У найбільш узагальненому вигляді управління персоналом і розвиток виробничої демократії реалізується за двома напрямками:

застосування різних форм участі персоналу в управлінні виробництвом;

участь персоналу організацій в розподілі результатів виробництва. Фахівці, які досліджують теоретичні і прикладні аспекти менеджменту,

зазначають на важливості спільного управління за участі роботодавців, найманих працівників та їх представницьких органів з огляду на можливість опрацювати найоптимальніші управлінські рішення й досягнення економії сукупних трудових витрат. Нині працівники здатні приймати рішення з різних питань оперативного управління, тоді як роль менеджера має зводитись до вироблення стратегії, рекомендацій, переконання персоналу, створення здорового соціально-психологічного клімату.

Необхідно виділити, що новий тип сучасного працівника - висококваліфікованого, відповідального, ініціативного потребує залучення нових стимулів, що передбачають реалізацію не лише матеріальних, а й трудових, статусних потреб. Останнє безпосередньо пов'язане з участю працівників в управлінні виробництвом і розподілі його результатів.

Потреба в якомога широкому впровадженні виробничої рівноправності персоналу зумовлена низкою причин економічного характеру:

нагальну потребу для суб'єктів господарювання підвищення своєї конкурентоспроможності, що потребує залучення персоналу до опрацювання і реалізації організаційно-управлінських рішень;

необхідність зменшення для власників капіталу економічних видатків соціально-трудових конфліктів;

подолання відчуження персоналу від власності й процесів прийняття управлінських рішень та підвищення на цій основі результативності трудової діяльності;

- підвищення залучення персоналу в системі «людина-техніка».
Соціальна спрямованість впровадження управління персоналом виражається в:

послабленні протистояння між власниками засобів виробництва і робочої сили шляхом передачі (уступки) капіталом певних повноважень за збереження свого домінуючого стану на виробництві та у соціально-трудових відносинах;

досягнення соціального компромісу між працею і капіталом на основі залучення різних форм погодження інтересів соціальних партнерів і поступового переходу від конфронтаційного типу соціально-трудових відносин до загально-партнерських;

оптимізацію відносин між працею і капіталом на принципах соціального партнерства.

Для глибшого розуміння механізмів запровадження і розвитку управління персоналом можна класифікувати за наступними критеріями.

За критерієм залучення персоналу і його представницьких органів до управління виробництвом і розподілу його результатів, управління персоналом може розвиватися на рівні фірми, підприємства, цеху (дільниці), робочого місця.

За критерієм способу залучення персоналу до опрацювання й запровадження організаційно-управлінських рішень і розподілу результатів виробництва правомірно виділяти:

пряме залучення, тобто коли працівники беруть безпосередньо участь у виконанні управлінських функцій, що виходять за межі їхніх традиційних обов'язків;

побічне залучення - коли працівники делегують своє право участі в управлінні створюваним ними представницьким органом;

комбіноване залучення, коли поєднує перші два способи участі. Залежно від ступеня, масштабів участі персоналу в управлінні

виробництвом і розподіл його результатів можуть бути відокремлені такі різновиди виробничого управління персоналом як співучасть, спільне управління, робітничий контроль, самоуправління.

За критерієм джерела права залучення персоналу і його представницьких органів до управління виробництвом і розподілу результатів господарської діяльності його участь може бути на основі:

реалізації трудових прав;

реалізації прав власності (так як працівники ТОВ «Xepcoнкaбeльтopг^,' є водночас акціонерами підприємства та володіють паєм у колективній власності);

одночасної реалізації трудових прав і прав власності.

За критерієм правових засад залучення персоналу та його представницьких органів до управління виробництвом і розподілу його результатів можна виділити інституціональні й інформативно-договірні форми.

Перші застосовуються відповідно до норм чинного законодавства, другі - згідно зі статутом підприємства, угодами між соціальними партнерами, колективним договором.

На практиці участь в управлінні виробництвом може реалізуватися за такими основними напрямками.

Працівники отримують право самостійного рішення щодо таких аспектів діяльності, як вибір засобів реалізації трудового процесу, режим роботи і відпочинку, запровадження нових методів роботи. Працівники можуть бути залучені до постановки цілей, які їм належить досягти, визначення завдань, що потребують вирішення працівникам надається право контролю за якістю продукції й водночас встановлюється відповідність за кінцевий результат. Партисипативне управління дає працівникам право на формування складу робочих груп із членів організації й на визначення, з ким вони кооперуватимуться в процесі групової діяльності. Працівники залучаються до різних творчих груп, органів управління на низовому рівні й рівні організації. Можна створювати представницькі організації найманих працівників, які діють на правових засадах і беруть безпосередню участь у вирішенні різних проблем соціально-трудового характеру. Наймані працівники та їхні представницькі органи можуть контролювати за діями роботодавця без безпосереднього залучення до управління підприємством. Працівникам і їхнім представницьким органам надається право накладати вето на рішення з певного кола питань, які приймаються роботодавцем без погодження з представницькими органами персоналу. Працівники мають паритетне з роботодавцем представництво в органах управління підприємством і відповідне право на участь у вирішенні завдань виробничого та соціально-трудового характеру. За такої форми розвитку виробничої рівноправності, як самоуправління, персонал і його представницькі органи отримують право (в обсязі та на умовах, визначених законодавством і чинними нормативно-договірними актами) на:

- пряме управління підприємством з головних питань підприємницької діяльності на основі принципу «одна людина - один голос» і побічне управління

- через вибраними ними і підконтрольних їм представників;

- з інших питань;

- найом адміністрації за контрактом з покладанням на неї функції оперативного управління підприємством.

На прикладі досвіду окремих країн з удосконалення соціально-трудових відносин на основі залучення працівників до прийняття організаційно-управлінських рішень та участі в розподілі результатів виробництва можна побачити, що в американських фірмах застосовують чотири форми управління персоналом:

Участь працівників в управлінні працею і якістю продукції на рівні цеху (дільниці);

Створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів;

Запровадження системи участі персоналу в прибутках;

Участь представників найманої праці у роботі ради директорів компанії. Таким чином, можна зробити висновок, що впровадження управління проектом та участі персоналу в управлінні виробництвом значно підвищують ефективність діяльності підприємства «Херсонкабельторг».

3.2 Удосконалення системи управління якістю в ТОВ «Херсонкабельторг», як однієї із складових управління проектом

У сучасних умовах хазяйнування і переходу України до ринкової економіки без докорінного поліпшення якості продукції не може бути ефективно вирішена ні одна значна наукова, виробнича та соціальна проблема. Більш того, забезпечення якості продукції поставлено у ряд домінуючих економічних проблем для всіх країн світу.

Системне управління якістю розглядається як основний засіб створення конкурентоспроможної продукції не тільки у провідних країнах світу, але й у країнах з перехідною економікою. Високі вимоги і постійна увага до підвищення якості всіх видів продукції є важливими засадами для удосконалення економіки в цілому. Важливу роль у комплексному управлінні якістю та розширенні випуску продукції високої якості відіграють принципи управління якістю продукції і методи її забезпечення. Система управління якістю в цілому складається з проектування (планування) якості, контролю якості, управління якістю та реалізується через систему правового забезпечення якості продукції.

Аудит діючих систем показав, що найбільшу увагу під час розробки і впровадження систем якості необхідно приділяти таким розділам ДСТУ ISO 9001-95.

а) Відповідальність керівництва.

Політика якості, що є прерогативою керівництва підприємства, повинна бути підкріплена планом якості, що передбачає конкретні етапи робіт з якості, терміни їхнього виконання та відповідальних осіб за їх виконання. План якості і політика якості повинні бути затверджені першим керівником підприємства і з затвердження конкретного обсягу фінансових ресурсів на їхню реалізацію.

б) Аналіз контракту.

Оскільки ТОВ «Херсонкабельторг» знаходилося тривалий час у планово-розподільній системі і за інерцією робітників підрозділів підприємства, працюючи з замовниками, зберегли менталітет минулої системи. На підприємстві необхідно запровадити відділ маркетингу, котрий повинен постійно проводити аналіз контрактів (договорів) та аналіз тендерних торгів, виявити на постійній основі причини відмов клієнтів від укладання договорів і провалів на тендерних торгах з оформленням відповідних протоколів.

в) Управління проектуванням.

Якість та конкурентноздатність продукції на три чверті залежить від роботи проектно-конструкторських підрозділів підприємства. Персонал підприємства на етапі виробництва може вплинути на якість у значно меншому ступені. Тому фахівці, які зайняті проектуванням повинні знати запити ринку, результати тендерних торгів у частині технічних питань, добре організувати планування процесу проектування і взаємодію між підрозділами.

г) Внутрішні перевірки якості.

Головним завданням внутрішнього аудиту є виявлення на постійній основі невідповідностей та вироблення рекомендацій з поліпшення діючих систем якості.

Аудитори повинні мати відповідну підготовку, практичний досвід, знати правила і техніку внутрішнього аудиту.

Результати перевірок повинні оформлюватися у сфері протоколів і направлятися керівництву підприємства для прийняття рішень, усунення невідповідностей і створення ситуації для попередження їхнього перетворення.

д) Підготовка персоналу.

Важливий розподіл стандарту, де ефективна діяльність підприємства залежить від рівня професійної підготовки кадрів.

В останній час дуже важливо навчати і виконувати персонал в режимі самооцінки і самоконтролю. У цьому випадку різко зменшується роль відділів технічного контролю за якістю продукції і дотриманням технологічних процесів, оскільки обслуговуючим персоналом на всіх етапах виробництва і є відділ технічного контролю.

Але, оскільки, підприємство «Херсонкабельторг» - молода і невелика фірма було б доцільно запровадити посаду менеджера з якості. Він повинен бути повноправним членам керуючої ланки фірми, а не робітником допоміжної служби.

В обов'язки менеджера з якості повинно входити наступне коло питань:

контроль за сировиною та напівфабрикатами від постачальників;

участь у плануванні випробувань продукції, що випускається, та аналіз їх результатів з позицій необхідності внесення змін до конструкції (складу) продукції технології її виробництва з метою постійного поліпшення якості цієї продукції;

оцінка діючої системи забезпечення якості на відповідність сучасним принципам і нормам;

робота з замовниками: аналіз рекламацій; уточнення та конкретизація різноманітних задач, що виникають, розробка і обґрунтування шляхів їх вирішення;

планування якості, зокрема, складання програм підвищення якості та контроль за їх реалізацією.

Кожен товар або вироблена продукція на протязі свого життєвого циклу має декілька інтерпретацій якості. На початковій стадії це закладена в проект, на основі розробки маркетингових стратегій і виконання в процесі проектної розробки теоретична проектна якість. На етапі виробництва - від вихідних суміжників, матеріалів, вхідних виробів та агрегатів, використаних виробничих технологій до вихідного контролю - реальна якість виробництва (виробнича якість). Цей етап, як правило підлягає найбільшому контролю, характеризується високим рівнем технологічної забезпеченості і найбільшою ступінню формальності здійснення контролю і управління оперативними процесами, тобто уважним відстеженням якості внутрішніх складових, технологій і компонент виробів.

Після представлення будматеріалів та інших виробів на ринок акценти уваги зміщуються. Покупця звичайно менше цікавлять внутрішні особливості виробів (матеріали, використані технології) тоді як абсолютно принципову роль приймають зовнішні, вихідні атрибути товару - споживацька якість, тобто сукупність технічних характеристик виробів, забезпечуючи можливістю задовольняти конкретні потреби. Самостійну роль при оцінці товару грає така формальна ознака, як авторитет (марка) виробника.

Іншим формальним способом посвідчення якості товару являється його офіційна сертифікація, тобто видача, компетентними органами свідоцтва про якість товару. Контролю при цьому підлягають вихідні матеріали, дотримання використаних технологій, стан виробництва товару.

На основі світового досвіду розроблені і впровадженні системи і правила здійснення процедур сертифікації. Основні етапи сертифікації визначаються, наприклад, міжнародними стандартами ISO. Закони деяких країн формують свої переліки товарів, котрі підлягають обов'язковій сертифікації. Обов'язкова сертифікація - засіб гарантії забезпечення інтересів споживача. Продукція ТОВ «Херсонкабельторг» сертифікована системою сертифікації УкрСЕПРО.

Якість і ціна. Покупець і виробник по-різному приймають їх співвідношення. Покупець має ряд альтернативних пропозицій (конкуренція), вирішує задачу мінімізації своїх витрат при умові задоволення поставлених вимог. Найбільш надійно ця задача вирішується шляхом безпосереднього використання товару в реальних умовах. У випадку, коли це не можливо, доцільно використовувати апарат математичного моделювання процесу використання альтернатив. Порівняння техніко-економічних показників конкуруючих товарів і вибір конкурентної альтернативи представляє визначену методологічну проблему, але вона може бути вирішена на основі алгоритму альтернативного розподілення.

Виробник, при виробленні товару і представленні його покупцю, зустрічається з проблемою максималізації своїх доходів, котра вирішується шляхом прикладання визначених зусиль для забезпечення конкурентоспроможності (доходності) своїх виробів. Немає доходу - вироби не конкурентоспроможності. Його конкурентоспроможність визначається наступною логічною необхідністю: проектна якість, виробнича якість (сертифікована чи ні) - собівартість - споживацька якість - ціна - попит - сукупний дохід. Якість коштує грошей. Підвищення якості призводить до підвищення витрат на його забезпечення, що відображається на ціні, попиті і в кінцевому рахунку і на прибутку.

Проблему оптимізації співвідношення якості, ціни і попиту виробник повинен дослідити апріорі, оскільки вже реалізовані рішення потім важко виправити. Такі досліди проводяться в складних випадках за допомогою математичного моделювання процесів використання конкуруючих альтернатив і предметного співставлення їх можливостей. Вихідні і прогнозні оцінки в таких дослідах також можуть бути отриманні на основі використання алгоритму альтернативного розподілу.

Таким чином, споживацька якість і її прообраз - виробнича якість, тим більше в багатокритеріальному їх представленні, ніяк не можна розглядати в відриві від ціни, тобто бути самоціллю. Якість без ціни і функціональної ефективності - формальне і більш умовно-декоративне поняття. Це можна зобразити у наступному вигляді (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Особливості інтересів виробника і споживача

Реальне об'єднання позицій виробника і споживача відбувається тільки при отриманні співвідношення ціни і якості і при такій оптимальності (раціональності) можливо, і складається головна задача інституту сертифікації. В процедурі сертифікації повинен бути зроблений більший акцент на підтвердження споживацьких якостей виробів, чим на оцінці дотримання процедур. Тільки ціна і підтвердження (практично або теоретично) споживацької якості можуть бути для реальної характеристики виробів при проведенні відповідних досліджень. Співвідношення «ціна - якість» для споживача - основа оцінки практичної корисності товару, а для виробника - база основних своїх витрат і визначення стану конкурентоспроможності своїх виробів. При такому погляді на проблему співвідношення понять «якість» і «конкурентоспроможність» сертифікація отримує особливості обгрунтованної рекомендації до придбання необхідного товару.

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість виробів першого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багато спрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому (рис. 3.2).

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить, що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується. Всіляке ж зменшення витрат праці означає зростання його продуктивності.

Якість продукції формується, як відомо, під вагомим впливом сучасних досягнень розвитку науки і техніки. Проте існує і зворотній зв'язок.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє неабиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, робото технічних комплексів тощо.

Рис. 3.2. Багатоспрямований вплив підвищення якості продукції на виробництво та імідж підприємства

Рівень якості засобів виробництва і предметів споживання безпосередньо впливає на структуру виробництва, функціональний розподіл потужностей будівельних підприємств. Підвищення технічного рівня засобів праці і якості предметів праці дозволяє використовувати більше інвестиційних і матеріальних ресурсів для випуску споживачів товарів, а поліпшення якості продукції підприємств видобувних галузей створює додаткові фінансові можливості для масштабного державного інвестування і швидкого розвитку відповідних галузей обробної індустрії. Технічний рівень машин і устаткування у певний мірі визначає структуру виробничих потужностей, використаних для виготовлення нових знарядь праці та запасних частин до них.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів. В зв'язку з цим достатньо навести такий приклад. Технологічні заходи, що до підвищення якості металу шляхом його термічної обробки і покриття пластмасами вимагають майже втричі менше інвестицій, ніж на створення потужностей для адекватного додаткового обсягу його виробництва.

Зрештою високоякісна продукція повніше і дешевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об'єднати у три взаємопов'язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Серед технічних шляхів підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належне підґрунтя технічного рівня і якості виробів формується у процесі їх проектування. Саме у цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості у відповідності з вимогами ринку свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмов технічних пристроїв спричинюється дефектами, допущеними при проектуванні виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних шляхів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому і національному ринках небезпідставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів, щодо технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, тенденцій розвитку науки і техніки.

Ринкові умови господарювання передбачають активне і широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на усі підприємствах. До таких чинників відносяться: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної технології; удосконалення методів технічного контролю і розвиток масового самоконтролю на усіх стадіях виготовлення продукції; розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами і споживачами продукції; вивчення і запровадження позитивного досвіду, накопиченого зарубіжними і вітчизняними підприємствами у галузі проектування і виготовлення високоякісних виробів тощо.

Нагальною потребою є розробка і використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування і забезпечення виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції. Формами і методами економічного впливу на ці процеси є перш за все узгоджена система прогнозування і планування якості продукції, встановлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товару, достатньо потужними мотивація праці усіх категорій працівників підприємства, а соціального - всебічна активізація людського чинника, проведення правильної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньо виробничий технічний контроль якості.

Таким чином, удосконалення управління системи якості в ТОВ «Херсонкабельторг» значно підвищить конкурентоспроможність продукції, що виробляється і також зменшить витрати на виготовлення вікон та дверей на 20%, в результаті чого підвищиться не тільки прибуток підприємства, а й рентабельність виробництва в цілому. Управління системою якості дозволить фірмі зайняти провідні позиції на внутрішньому ринку і надати переваги своїй продукції вітчизняного виробництва над імпортованими комплектуючими виробами, зокрема фірми REHAU. Тому підприємству, яке хоче досягти успіхів у бізнесі, необхідно, починаючи з вищого керівництва і закінчуючи рядовими співробітниками, проводити цілеспрямовану діяльність, пов'язану з використанням сучасних методів управління якістю, покращенням організаційної структури, підвищенням кваліфікації. Наслідком стане підвищення якості продукції, вихід на нові ринки збуту, збільшення прибутків підприємства.

3.3 Рішення економічної задачі за допомогою комп'ютерної програми Пошук рішення в EXCEL

Комп'ютерна техніка грає важливу роль в управлінні виробництвом. За допомогою сучасного ПК можливо спрогнозувати майбутній прибуток підприємства, ефективність виробництва та розвиток підприємства в цілому.

В даній роботі зроблено прогноз максималізації прибутку при зміні деяких факторів виробництва. Наприклад, щоб здобути максимальний прибуток підприємство повинно мати на складі 400 метрів ПВХ-профілю. Максимальний випуск метало пластикових дверей повинен сягати 12 виробів. мінімальний-8.

Задача виконана за допомогою Пошуку рішення. Для вирішення задачі необхідно виділити цільову ланку в якій буде висвітлене рішення. В нашому випадку цільова функція ($S$15) містить максимальний прибуток від виробництва різних видів дверей. Він складає 44524 у.о.

Звіт по обмеженнях показує, у яких межах може змінюватися випуск продукції, що ввійшов в оптимальне рішення, при збереженні структури рішення. Тут приводиться:

значення змінюваних осередків в оптимальному рішенні;

нижні межі переміні їхнього значення;

значення цільової функції при випуску даного типу товару;

верхні межі переміни осередків рішення;

значення цільової функції при випуску продукції, що ввійшли в оптимальне рішення на верхніх межах.

У таблиці 2 приводиться значення для обмежень:

величина використаних ресурсів;

двоїсті оцінки, що показує як зміниться цільова функція при зміні ресурсів на одиницю;

значення збільшення ресурсів, при яких зберігається оптимальний набір перемінних, утворюючих рішень.

У такий спосіб за допомогою програми Пошук рішення (EXCEL) зроблено оптимальний підбір продукції, що випускається, для максимального прибутку.

Висновки

В процесі дослідження теми дипломної роботи «Управління проектами ЗЕД підприємства виробника будівельних комплектуючих виробів (на прикладі ТОВ «Херсонкабельторг»)» можна зробити висновок, що будівельна промисловість України знаходиться у дуже складному стані. Значно зменшене інвестування в основний капітал та інвестиції з державних джерел фінансування. Будівництво об'єктів та виробництво будівельних матеріалів здійснюється, в основному, за рахунок власних коштів підприємств-замовників та населення. Таким чином, зміна системи фінансування повинна сприяти більш ефективному використанню грошових витрат на введення в дію об'єктів для замовників, розвиток будівельної індустрії та економічного стимулювання працівників будівельно-монтажних організацій.

Законодавча база діяльності будівельного комплексу забезпечує підтримку розвитку будівельної індустрії України. Зокрема, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 року надає право будівельним підприємствам України здійснювати імпорт сировини та матеріалів необхідних для ефективного їх функціонування.

Розвиток будівельного комплексу України був порівняний з будівельною індустрією у технічно-розвинених, зокрема США. Стан будівної промисловості матеріалів відображений при допомозі аналізу зовнішньоекономічної та господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонкабельторг». Підприємство здійснює ефективну зовнішньоекономічну діяльність з Німеччиною та Польщею, звідки поставляє ПВХ - профіль для виробництва металопластикових вікон та дверей. Будівельні комплектуючі матеріали цієї фірми зайняли провідні позиції за якістю та ціною на ринках України.

Управління проектом включає в себе управління персоналом та управління якістю. Так як, ТОВ «Херсонкабельторг» досить молоде підприємство в його управлінні полічені деякі недоліки. Тому застосування запропонованих методів менеджменту значно поліпшить ефективність управління та рентабельність виробництва в цілому. Управління якістю займає дуже важливе місце в виготовленні будівельних комплектуючих виробів, тому керівництву ТОВ «Херсонкабельторг» необхідно звернути увагу на запропоновану систему управління якістю.

Із застосуванням комп'ютерної техніки виконано розробку економічної задачі з аналізу, удосконалення та прогнозування системи управління проектом.

Усі данні розраховані за допомогою комп'ютерної програми Пошук рішення (EXCEL). Програма пошук рішення надала можливість передбачити максимальний прибуток при виробництві та продажу метало пластикових дверей. При встановленні обмежень у ресурсах програма Пошук рішення знайшла оптимальний варіант максимального прибутку. При цьому кількість виготовляємих дверей може коливатися від встановленого максимального та мінімального значення. Таким чином, максимальний прибуток буде становити 44524 у.о.

Таким чином, у дипломній роботі було розглянуто та проаналізовано основні аспекти зовнішньоекономічної діяльності будівельного комплексу і промисловості будівельних матеріалів, та винесені пропозиції щодо удосконалення проектом ТОВ «Херсонкабельторг».

Перелік використаної літератури

1. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.91.

2. Закон України від 6 квітня 2000 року №1641-111 Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів

3. Закон України від 22 лютого 2000 року №1490-111 Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти

4. Закон України від 14 вересня 2000 року №1953-111 Про особливості приватизації об'єктів незакінченого будівництва

5. Закон України від 20 жовтня 2000 року №1699-111 Про планування та забудування територій

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 року №1437 Про затвердження прогнозу розвитку житлового будівництва на 2000-2004 роки

7. Абрамов Л.И. Организация и планирование строительного производства. Управление строительной организацией. - М.: Стройиздат, 1990. - с. 58-62

8. Амалиев Т.И. Рентабельность строительных организаций в условиях рынка // Экономика строительства. - 2004. - №5 - с. 29-31

9. Бень Т., Лоскутова Я. Методологічні підходи до формування власних інвестиційних ресурсів підприємства // Економіка України. - 2003. - №10.-С. 11-16.

10. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П. І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

11. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент.-К.: МП «ІТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лімітед», 1998.-448 с.

12. Бугрова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень // Економіка України. - 2003. - №10.-С. 29-32.

13. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. - Житомир: ПП «Рута», 2007 - с 235-238

14. Бардыш Г.А. Совершенствования строительно-производственного комплекса. - Львов: Світ, 2003. - с. 157-159

15. Будівельні матеріали: підручник для вузів / Кривенко П.В., Барановський В.Б., Безсмертний М.П. та ін., за ред. Кривенка П.В. - К.: Вища школа, 2004-с 115-118

16. Василенко В. Умови підвищення ефективності спеціального режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. - 2000. - №3.-С. 48-51.

17. Васильченко С.М. Теоретичні основи інвестування // Фінанси України. -2001. - №1.-С. 93-98.

18. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций - М.: Финстатинформ, 1997.

19. Головатюк В.М., Чечелюк О.А. Вплив економіки і політичних факторів на привабливість інвестиційного середовища // Фінанси України. - 2000. - №5.-С. 111-128.

20. Головатюк В.М., Чечелюк О.А. Вплив правового середовища на привабливість інвестиційного клімату // Банківська справа. - 2000. - №6.-С. 13-16.

21. Довбня А.А., Погдинщиков И.И. Оценка эффективности менеджмента и реализация политики в области качества // Стандарты и качество. - 2004 - №8.-с. 12-15

22. Жердецький П.Ф., Пересада А.А. Економіка будівельного комплексу: Навч. посібник для студентів вузів за спец. «Фінанси та кредит», «Економічне і соціальне планування». - К.: Вища школа, 2006- с 18-25, с. 41-53

23. Жидецький В.І., Джижрей B.C., Мельников О.В. Основи охорони праці. Підручник. - Вид. 5-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2005. - с. 201-203

24. Кандыба A.M. Внешнеэкономическая деятельность в промышленном комплексе. - К.: «Урожай», 2003. - с. 112-115

25. Корзун С.А. Про новосілля не забудемо… // Наддніпрянська правда - 1997. - 9 серпня П. Корзун С.А. херсонським шифером вкривають дахи і в Туреччині // Наддніпрянська правда. - 2006. - 10 березня

26. Кривов Р. Время строить // То, что надо. - 2004. - 31 марта. - с. 4

27. Короткий Ю. Два взгляда на качество товара // Стандарты и качество. - 2004. - №1. с. 58-59

28. Кучеренко О. Крыша как источник благоденствия или «бизнес под ключ» // Мир техники и технологий. - 2007. - №12

29. Маркусенко М.В. Экономические методы управления строительством / Маркусенко М.В., под ред. Михайлова-Степанюта И.А.; АН Беларуси, Ин-т экономики. - Минск: Навука і тзхніка, 2006. - с. 25-27

30. Осинняя И., Заборников Е.: «Пол-Украины торгует нашей продукцией, считая ее немецкой» // Караван. - 2006. - №7 - с. 12

31. Рынок стройматериалов и услуг: подборка статей // Бизнес. 2007. - №13г с. 39-48

32. Розвиток будівельної індустрії у технічно розвинених країнах. // Вісник. Економіка. - 2006. - випуск 43 - с 63

33. Реформирование ценообразования и взаимоотношений в строительстве (Подготовлено: Беркута А.В., Губень П.И., Шаранова Т.А.) - К., 2005. - с. - С. 259

34. Савченко Е. Новые технологии строительства - экономия плюс комфорт // Финансовая Украина. - 2007. - №9. - с. 31

35. Совершенствование организационного проектирования ферм // Персонал. -2007. - №3.-с. 16-27

36. Сухарський B.C. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: теорія, методологія, практика. Курс лекцій, - ТАНГ, 2006. - с 5-11

37. Титаренко В.П. Організаційно-економічні напрямки удосконалення системи зовнішньоторговельного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки України. - К., 2002 р.

38. Узлюк Т.А. Зовнішньоторговельні відносини в умовах системної трансформації економіки України. - К., 2001 р.

39. Ушеренко С.В. Міжнародний маркетинг у торгово-економічних відносинах України і Франції. - К., 1999 р.

40. Федосова О.В. малі будівельні фірми: умови організації та розвитку. // Будівництво України. - 2005. - №2. - с 2-4

41. Фомишин СВ. Международные экономические отношения: Учебное пособие, - К.: Вища школа, 2007. - с. 121-124

42. Хаджинов И.В. Зовнішньоекономічна стратегія України в контексті її інтеграції до європейської економічної системи. - Донецьк, 2004 р.

43. Чернова Г.В., Кудрявцев А.А. «Керування ризиками» М.: Проспект 2003 р.

44. Чоботюк О.И. Міжнародний науково-технічний трансфер у перехідній економіці. - К., 2002 р.

45. Чубів Н.В. Керування ризиком. - М.: Юнити-дана, 1999 р.

46. Шахів В.В. Страхування: Підручник для вузів.-М.: ЮНИТИ, 2000 р.

47. Шаберкина Л. Управление проектами как элемент инновационного менеджмента // Российский экономический журнал. - 2006. - №1. - с. 56-59.

48. Шевченко Л. Менеджмент персонала: Новые подходы к управлению внутрифирменной занятостью // бизнес Информ. - 2007. - №3. - с. 41-43

49. Шевчук В.Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. - К.: Будівельник, 2006. - с. 38-41

50. Шубин Н.В. Экономические проблемы создания строительных производственных объединений: анализ, структура, пути формирования. - Свердловск: Изд-во Урал, ун-та, 2005.-е. 132

Размещено на Allbest.ru