Персональні комп'ютери і комп'ютерні мережі стали важливим фактором не тільки благополуччя малих і зростаючих підприємств, але і їхнього виживання. Вони є інструментом, що дозволяє раціоналізувати роботу, підвищити продуктивність праці службовців і знизити витрати. Для цього і створюються комп'ютерні мережі. Інформаційна система без комп'ютерної мережі не існує.

Правильно зроблене капіталовкладення в комп'ютерну мережу допоможе поліпшити рентабельність підприємства, допоможе підприємству заробляти гроші за рахунок чотирьох основних факторів.

Воно дозволить:

* Знизити адміністративні накладні витрати

* Підвищити продуктивність праці

* Раціоналізувати ведення справ

* Знизити витрати на апаратні засоби

Комп'ютерна мережа є інструментом, що дозволяє підвищити продуктивність праці. Вона дозволяє працівникам підприємства витрачати менше часу на рутинні операції, заощаджуючи його для продуктивності праці. Розсилаючи службові записки по електронній пошті, менеджери рятуються від необхідності друкувати, копіювати і розносити їх. Електронна пошта забезпечує практично миттєву доставку кореспонденції і реакцію на неї.

Наявність мережі дозволяє знижувати витрати на апаратні засоби, дозволяє спільно використовувати досить дороге периферійне устаткування, таке як лазерні принтери, пристрої резервного копіювання, комунікаційне устаткування. Це знижує їхню вартість, що приходиться на одного користувача і забезпечує доступ до нього великому числу працівників.

Комп'ютерні мережі, периферійне устаткування і програмне забезпечення разом є складовими частинами інформаційної логістичної системи.

Підприємство має всі таки технічні засоби. Так, у єдину комп'ютерну інформаційну систему підприємства входить реально діюча комп'ютерна мережа.

Наявність єдиного інформаційного простору і засобів комунікацій дає переваги у використанні зовнішніх периферійних пристроїв, як лазерних принтерів, сканерів, ресурсів інших комп'ютерів і т.п..

Усе це приводить до того, що керування підприємством прямо залежить від такої існуючої інформаційної логістичної системи, робить цю систему більш доступною і гнучкою.

Основу будь-якої комп'ютерної інформаційної мережі складають апаратні засоби. До них відносять у першу чергу сам персональний комп'ютер, принтери, сканери, модеми, концентратори, HUB(розвітвлювач), UPS (джерела безперебійного живлення) і т.д. В економічному відділі підприємства майже всі робочі місця оснащені ПК.з такими характеристиками:

Таблиця 2.3

Характеристики апаратного забезпечення

Тип комплектуючого	Найменування комплектуючого
Процесор	AMD Athlon 1000 MHz
HDD	IBM 40.0Gb
Пам'ять	DIMM 128Mb PC266
CD-ROM	40sp. TEAC
Монітор	Samsung 17” 755DF
Принтер	Canon LBP 810 600dpi
Сканер	ACER Prisa 300x600
Концентратор	ATI AT 904Tx

У даний момент на підприємстві встановлене програмне забезпечення, яке варто розділити на:

- програмне забезпечення для комп'ютерних мереж і операційні системи для ПК;

- прикладні програми.

Таблиця 2.4

Програмне забезпечення

Компонент	Тип
Операційна система	MS Windows 98 SE
	MS Windows NT 4.0 Serv.
Пакети прикладних програм	MS Office 2000
	InterBase 6.0
Утиліти	AVP 3.5

В якості існуючої інформаційної логістичної системи на підприємстві використовується така система автоматизації діяльності підприємства, як 1С:Підприємство7.7.

1С:Підприємство є універсальною системою автоматизації діяльності підприємства. За рахунок своєї універсальності система 1С:Підприємство може бути використана для автоматизації самих різних ділянок економічної діяльності підприємства: обліку товарних і матеріальних засобів, взаєморозрахунків з контрагентами, складського обліку, розрахунку заробітної плати, розрахунку амортизації основних засобів, бухгалтерського обліку по будь-яких розділах і т.д.

Основною особливістю системи 1С:Підприємства є її конфігурованість. Разом з конфігурацією система 1С:Підприємство виступає в якості вже готового до використання програмного продукту, орієнтованого на визначені типи підприємств і класи розв'язуваних задач.

Система 1С:Підприємство має компонентну структуру. Частина можливостей, наданих системою для рішення задач автоматизації, є базовими, тобто підтримуються в будь-якому варіанті постачання системи. Це, насамперед, механізми підтримки довідників і документів. Інші можливості реалізуються компонентами системи: наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків. Таким чином, склад установлений компонент визначає функціональні можливості системи.

Усього існують три основних компоненти: «Бухгалтерський облік», «Оперативний облік», «Розрахунок». Кожен компонент розширює можливості системи своїм механізмом обробки інформації. Ці механізми не можна однозначно зіставити з конкретними задачами автоматизації предметної області, однак, вони мають досить чітку спрямованість, що визначає вибір складу необхідних компонентів, для створення конкретної конфігурації, а на її базі - інформаційної логістичної системи.

Розділ 3. Розробка маркетингової стратегії

Після проведення сегментації ринку і позиціонування товару фірмі необхідно детально розробити для свого цільового споживача всі складові маркетингової стратегії.

Оскільки споживачі на ринку мають однорідні потреби, фірма розглядає весь ринок як цільовий може забезпечити задоволення потреб усіх споживачів, доцільно обрати стратегію масового маркетингу, сутність якого полягає в орієнтації на широкий споживчій ринок з використанням одного базового комплексу маркетингу.

Розділ 4. Вибір стратегії ціноутворення

Вибираючи цінову стратегію насамперед треба вирішити, яка маркетингова мета буде досягнута. Цінова політика - це комплекс заходів щодо визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів і отримання прибутку.

Ціноутворення є складовою частиною роботи з досягнення стратегічних цілей фірми.

Цінова стратегія - план фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. При обранні стратегії враховують цілі цінової політики, а також психологію ціносприйняття.

Процес установлення вихідної ціни на товар можна відобразити таким чином:

Визначення цілей ціноутворення;

Аналіз факторів, що впливають на ціну ( витрати, попит, конкуренція);

Вибір цінової стратегії;

Розрахунок ціни.

Нижньою межею є собівартість (отримання прибутку неможливе), а верхнею межею є попит.

На першому етапі визначають цілі ціноутворення.

Такою ціллю для нашої фірми визначено збільшення частки ринку. При цьому фірма зніжує ціни і сподівається , що зростання збуту поліпшить її позиції на ринку і приведе до збільшення прибутку у майбутньому. Низькі ціни, привабливі для значної частини ринку, дають змогу збільшувати обсягі продажу товарів і вести активну цінову конкурентну боротьбу. Тобто фірма вибірає стратегію низьких цін.

Розділ 5. Формування каналів збуту та системи товароруху

5.1 Система каналів збуту

Політика розподілу - це діяльність фірми з планування, реалізації та контролю руху товарів від товаровиробника до споживача з метою задоволення пориту і отримання прибутку. Основна мета цієї політики - організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції.

Стратегію політики розподілу наша фірма обрала виходячи з цілей розподілу: проникнення на нові ринки, збільшення чатки ринку, обсягів продажу. В подальшому визначається організаційна структура систему збуту і типи торгових посередників.

Основним органом збуту визначаємо ділерську мережу. Зважаючи на те, що саме професіоналізм посередників гарантує ефективність бутових операцій, обіраємо тип каналів розподілу. Вибір довжини каналів розподілу (кількість його рівнів) залежитиме від таких факторів:

Вартості товару;

Кількості потенційних споживачів;

Бажання виробника контролювати збут;

Коливання цін на ринку.

Зважаючи на ці фактори, основними каналами збуту мають бути :

Однорівневий канал для збуту продукції організаціям-споживачам (косметичним салонам); посередниками тут виступають гуртові фірми.

Дворівневий канал для збуту продукції кінцевим споживачам; посередниками в такому разі стають гуртові фірми та торгові агенти.

Збутова стратегія фірми буде однаковою в усіх географічних районах ринку.

У виборі методу реалізації виробів фірма обрала інтенсивний рівень каналу розподілу.

5.2 Формування системи товароруху

Розробка нової концепції управління матеріальними потоками, одержала назву "логістики". Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер, пов'язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики. Реалізація основних положень логістики дає можливість скоротити витрати на транспортування і збереження продукції на 15-20 %, зменшити рівень запасів на 50 %, знизити тривалість робочого циклу на 50-70 %.

Поряд із поняттям "управління матеріальним потоком" спеціалісти виділяють ще два терміни - "управління матеріалами" і "управління розподілом". Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства, другий - розподілу готової продукції серед споживачів.

Різноманітні логістичні операції, що їх виконують спеціалісти фірми можна поділити на таки види:

Планування розподілу.

Управління запасами.

Управління складами.

Відвантаження і транспортування.

Поновлення замовлень.

Впровадження системи логістики на фірмі спонукало до створення і використання сучасної корпоративної інформаційної системи, що забезпечує значно повніше задоволення попиту на продукцію компанії, а також дає можливість істотно знизити витрати на логістику і закупівлі. Сучасна система постачання, управління складами і логістикою дозволила знизити їх до 1,5%

Застосування логістичних розробок дозволило: скоротити час виробництва товарів на 25%, знизити собівартість виробництва продукції до 30%, скоротити об'єми матеріально-технічних запасів від 30 до 70%.

Впровадження інформаційної логістичної системи дозволило автоматизувати такі процеси:

Облік по окремих товарах і по групах

Розрахунок рівня страхового запасу

Складський облік

Диспетчеризація робіт і планування термінів поставок

Частота поповнення запасу

Інтеграція з бухгалтерією

Обробка повернень

Планування маршрутів

Упаковка і партії товару

Визначення джерел доставки

Задачі та управління ресурсами

Оптимізація відвантаження

Автоматизовані склади

Обробка поставок

Відслідковування витрат на обробку

Комплектування та упаковка

Управління навантажено-розвантаженим обладнанням

Обробка невиконаних замовлень

Відслідковування та моніторинг.

Завдання вибору виду транспорту вирішується з урахуванням інших завдань збутової логістики, а саме створення та підтримання оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки тощо, тому фірма обирає залізничний (на дальні відстані) і автомобільний (на короткі) транспорт.

5.3 Визначення витрат та ефективності системи збуту

Статті витрат, пов'язані зі збутом

Таблиця 7

Статті витрат	Сума	%
Показники,	тис.грн.
1. Матеріальні витрати	150,1	0,82
2. Витрати на оплату праці	1689,3	9,2
3. Відрахування на соціальні потреби	641,5	3,5
4. Амортизація обладнання	2352,3	12,8
5 Витрати на маркетинг (організація каналів збуту та контроль	1500,2	8,2
6. Оплата услуг рекламних агенств	4000,5	21,8
7. Оплата услуг транспортних агенств	7800,4	41,8
8. Витрати на навчання персоналу	50,2	0,3
9. Інши витрати	153,6	0,8
Всого	88541,7	100

Як видно, найбільшу питому вагу складають витрати на транспортування та рекламу продукції.

Визначають ефективність збутових витрат, як і всіх інших, порівнюючи отриманий ефект із витратами на його досягнення, це є показник рентабельності . Ефектом в даному випадку є збільшення прибутку, збільшення оборотності товарних запасів, збільшення обсягів продажу, та збільшення частки ринку. Продумана політика і удала форма маркетинг - плану забезпечили фірмі прогрес у розширенні ринку, постійно підвищуються показники рентабельності

Потреба цехів у матеріалах, залежно від типу виробництва й особливості діяльності підприємства, визначається за певними нормами їх (матеріалів) витрат та обсягом виробничої програми.

При масовому та багатосерійному виробництві потреба в матеріалах складається у нелегальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на по/детальні норми витрат.

В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів- Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та багатосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в погрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи й на робочі місця при використанні інтегрованої системи виробництва й постачання "точно в час" (японський варіант "канбан"), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо "з коліс", зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму [261.

Активний спосіб забезпечення має такі переваги порівняно з пасивним:

])поліпшується використання транспортних засобів у результаті скорочення їх простоїв під час навантаження та розвантаження, змен шуються витрати на внутрішні перевезення, в тому числі за рахунок повнішого використання вантажопідйомності транспорту; сприяє ліквідації зайвих запасів у цехах та скороченню документообороту;

сприяє впровадженню прогресивної транзитної системи забезпечення, за якої матеріальні ресурси, що надходять, не розвантажують на центральних складах забезпечення, а везуть прямо на місце їх без
посереднього споживання - до цеху та на дільниці, при цьому значно зменшується обсяг робіт із завантаження, поліпшується обіг матеріальних ресурсів;

дає змогу поліпшити організацію виробництва, звільняючи робітників виробничого персоналу цехів та дільниць від оформлення документів на одержання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

· об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів в основному та допоміжному виробництві;

· контроль за величинами витрат на їх придбання та зберігання;

· прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та раціонального їх використання. Умовно поділяють на 2 групи:

загальні

конкретні

Загальні показники - матерілємність та матеріаловіддача. Ці показники в даному випадку вимірюються у вартісних та натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються в цілому по підприємству або в цілому по галузі.

Матеріаловіддача - у вартісному виразі визначається тільки на рівні галузі як відношення продукції в грошовому виразі до затрачених на її виробництво матеріальних ресурсів.

Матеріалоємність - показує величину витрат на виробництво одиниці продукції і визначається як загальна і конкретна матеріалоємність.

Загальна матеріалоємність визначається тільки на рівні підприємства або в цілому по підприємству як витрати матеріальних ресурсів у вартісному виразі на вироблену одиницю продукції у вартісному виразі.

З метою визначення кількості випускаємих виробів і чи належать вони до стандартів, спочатку потрібно визначити конструкторську, технологічну та технічну матеріалоємність.

Конструкторська матеріалоємність - вага виробу. Використовується для порівняльного аналізу даного виробу з зарубіжними виробниками.

Технологічна матеріалоємність - характеризує стан технічних процесів для порівняння величини відходів та витрат сировини і матеріалів під час зміни технологічного процесу на різних підприємствах.

Технічна матеріалоємність - визначає витрати матеріальних ресурсів, які пов'язані з обслуговуванням обладнання на весь час його використання та визначає обсяг матеріальних витрат в розрахунку на одиницю виробництва продукції і характеризує один із головних елементів ефективності виробництва (рівень використання матеріальних ресурсів).

В залежності від поставленого завдання та специфіки підприємства розраховують показники конкретної матеріалоємності у натуральному та ненатуральному вартісному вимірі.

У натуральному вимірі виміряються:

· витрати сировини;

· витрати палива;

· витрати енергії.

У вартісно-натуральному вимірі: кількість витрат матеріальних ресурсів на одиницю готової продукції.

Конкретні показники:

§ коефіцієнт використання сировини та матеріалів - характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції визначається як відношення корисних витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції;

§ коефіцієнт розкрою - відношення загальної площі, одержаної при розкрої певної заготовки даного товару до об'єму використаних матеріалів;

§ коефіцієнт вилучення - процес виходу продукції із сировини означає скільки одержано чистого прибутку і який рівень відходів;

§ витратний коефіцієнт - є оберненою величиною коефіцієнту використання (перевищення норми витрат матеріальних ресурсів спричиняє підвищення собівартості продукції).

Ці коефіцієнти характеризують рівень технологічних та організаційних процесів по випуску даного виду товару.

Використання матеріальних ресурсів як оборотних фондів характеризується двома показниками:

· коефіцієнт оборотності, який визначається як відношення грошової виручки до середньої вартості оборотних фондів;

· середня тривалість виробничого процесу (дня) визначається як відношення кількості днів до коефіцієнту оборотності.

Класифікація витрат і матеріальних

1. Антикризове управління полягає в забезпеченні економічної безпеки фірми (підприємства, організації) -- це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Рівень антикризового управління фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Головна мета антикризового управління підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Типову структуру функціональних складових антикризового управління показано на рис. 2.



Рис. 2. Типовий перелік функціональних складових економічної безпеки підприємства.

Додаток 1

Діаграма бізнесу-процесу відділу "AS-ІS"

Контекстна діаграма

Діаграма декомпозиції бізнес - процесу відділу

ДОДАТОК 2

Фізична структура підсистеми інформаційної логістичної системи