Оцінка ефективності проектування інформаційної логістичної системи підприемства

У світовій практиці в цій якості виступає, як правило, "постійний долар" або інша стабільна грошова одиниця (наприклад, європейська).

Інфляція стала невід'ємним елементом економічної дійсності в нашій країні. Врахування інфляції необхідно при розрахунку нарощеної суми грошей і визначення дійсної ставки відсотків при одержанні кредитів:

(2.16)

Де С - нарощена сума до кінця терміну закінчення кредиту з урахуванням інфляції;

N - сума отриманої позички;

і - ставка відсотків;

h - темп інфляції;

n - тривалість позички в роках.

Проблема ризику є однієї з основних при порівнянні і виборі варіантів інвестицій. Для зменшення ризику прибігають до різних методів, що дозволяють підвищити надійність результатів інвестицій: аналіз чутливості, метод математичної статистики, економіко-математичне моделювання. Передбачається, що ризик може бути зменшений при більш чіткому розумінні дії механізму формування прибутку з урахуванням різних залежностей, факторів і т.д. У фінансовому аналізі ефективності інвестицій в основному використовують 4 показники: період окупності - Пок, чистий приведений доход - W, внутрішня норма прибутковості - qв і рентабельність - V.

Багато фірм для підвищення надійності при виборі варіантів проекту орієнтуються не на один, а на два і більше вимірників. У приведеній нижче таблиці 2.5 утримуються дані про частоту застосування тих або інших вимірників ефективності в США.

Частота застосування показників

Таблица 2.5

Показатели	Основной (%)	Вспомогательный (%)
Внутрішня норма прибутковості	69	14
Чистий приведений доход	32	39
Інші методи	12	21

1. Показник Пок - період окупності інвестицій найбільш близький по своєму змісті до традиційного в Україні показникові "Строк окупності" капітальних вкладень. Відмінність між ними полягає в тому, що при підрахунку Пок враховують усі первісні інвестиції (капітальні витрати й експлуатаційні витрати), а при підрахунку "Строку окупності" тільки первісні капітальні вкладення. Під періодом окупності (Пок) розуміють тривалість періоду, у плині якого сума чистих доходів, дисконтированных (визначення будь-якої вартісної величини на деякий момент часу) на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.

а) Пу - спрощений показник періоду окупності (без обліку фактора часу).

(2.17);

де К- розмір інвестицій;

R - щорічний чистий доход.

К= 70 000 тис. грн. Для визначення Пок підсумовуємо річні доходи (чисті грошові потоки першого, другог і частини третього року)

25095 + 26085 + 0,69* 27322 = 70 000 тис. грн., тобто 2,69 років.

б) Пок - період окупності з урахуванням фактора часу:

де -- сума послідовних членів ряду доходів Sm, дисконтова них за ставкою

q (ставке сравнения) Sm < К < Sm+i.

Rt - розмір члена потоку платежів;

Vt - дисконтний множник по ставці q.

Така оцінка вже була зроблена у фінансовому аналізі :

Звідси період окупності (за умови, що доход може виплачуватися і за частину року) складе:

Пок= 2,75 року.

2. Чистий приведений доход - W являє собою суму дисконтированных фінансових підсумків за всі роки проекту, вважаючи від дати початку інвестицій. Дана величина характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності, її кінцевий результат.

(2.19)

Для нашого проекту

75990,00-32600 = 43390,00 грн.

де Vt- дисконтний множник по ставці qв;

rt - елемент фінансового потоку, що може бути позитивною і негативною величиною;

r = 1 + qв;

t - час, вимірюваний від початку інвестиційного процесу.

4. Рентабельність (індекс прибутковості) - V являє собою співвідношення приведених доходів до приведеного на цю дату інвестиційним витратам:

(2.21)

де t = 1,...,n1;

j= 1,...,n2;

Ej - показники чистого доходу;

Mt - розміри інвестиційних витрат.

Показники сучасних величин вкладень і чистих доходів мають наступні значення:

Показник рентабельності інвестицій: 2,30

72118 : 32600 = 2,30

Коли V - інвестиції не рентабельні і не забезпечують норматив рентабельності qн. При V = 1 означає, що прибутковість капіталовкладень точно відповідає нормативові рентабельності qн.

Всі отримані результати розрахунків зводяться в таблицю Таблиця 2.6а

Таблиця 2.6а

	Показатели эффективности	Проект
3.	Спрощений строк окупності	2,69 года
4.	Период окупаемости с учетом фактора времени Пок	2,75 года
5.	Чистый приведенный доход W	43390,00
6.	Внутренняя норма доходности -- qb	45%
7.	Рентабельность	2,3
	(индекс доходности) - V

Статистичний метод - це метод оцінки інвестиційних ризиків за допомогою статистичних показників.

Відомі різні визначення поняття «ризик»; у найбільш загальному виді ризик може бути визначений як ймовірність здійснення деякої небажаної події.

Ризикованість інвестування характеризується ступенем варіабельності доходу (чи прибутковості), що може бути отриманий у разі реалізації інвестиційного проекту. Такий критерій є досить очевидний: чим більш варіабельний дохід (прибутковість), тобто чим більш він непередбачений, тим більш ризиковане інвестування. З курсу статистики відомі міри, що дозволяють оцінити варіабельність деяких показників: це розмах варіації, дисперсія, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації.

Формули для підрахунку цих показників такі:

Дисперсія

,	(7.1)

де - розрахунковий доход ( прибуток ) по проекту при різних значеннях кон'юнктури ринку,

- середній очікуваний доход за проектом,

- значення ймовірності, що відповідає розрахунковому доходу

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення

,	(7.2)

Розмах варіації

,	(7.3)

де - найбільше значення доходу за інвестиційним проектом,

- найменше значення доходу за інвестиційним проектом.

Коефіцієнт варіації

,	(7.4)

Перші три показники є не дуже зручними для використання оцінки ризикованості інвестиційних проектів, тому що вони залежать від абсолютних значень середньої та елементів оцінюваного варіаційного ряду. Іншими словами, якщо абсолютні значення двох порівнюваних ризикованих альтернатив істотно розрізняються ці показники за винятком коефіцієнта варіації непорівнянні. Саме з цієї причини коефіцієнт варіації найкращий з цих показників для просторово-тимчасових зіставлень ризикованості інвестування.

Ці статистичні показники виміру ризику можна використовувати як для реальної , так і фінансової форми інвестування. Але для визначення ризикованості та прибутковості фінансової форми інвестування ( тобто інвестування в різні види цінних паперів) використовуються специфічні показники , такі як в- коефіцієнт або ще його називають в- фактор.

в- коефіцієнт - це вимірювач недиверсифікованого ризику , що відображає яким чином цінний папір реагує на ринкові сили. Його визначають шляхом аналізу взаємозв'язку фактичної доходності цінного паперу з фактичною ринковою доходністю (прибутковістю).

Формула для розрахунку в- коефіцієнту наступна:

,	(7.5)

де - значення бета-коефіцієнту,

Р- кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому,

- середньоквадратичне відхилення прибутковості від індивідуального виду цінних паперів.

- середньоквадратичне відхилення прибутковості по фондовому ринку в цілому (знаходиться як середньо зважене відхилення прибутковості по більшості цінних паперів, що обертаються на фондовій біржі).

Кожний цінний папір має свій бета коефіцієнт (в), що характеризує його ризикованість. Цей показник є мірою ринкового ризику цінного паперу. Він показує мінливість прибутковості конкретного цінного паперу стосовно ринкової прибутковості (тобто до прибутковості середньо ринкового портфеля).

Значення бета коефіцієнту може бути від'ємним, а може бути і позитивним. Знак перед ним вказує в якому напрямку змінюється доходність даного цінного паперу та він не впливає на його ризикованість.

1. Якщо перед бета коефіцієнтом стоїть знак +, то це означає, що доходність даного цінного паперу коливається в тому ж напрямку , що і ринкова доходність.

2. Якщо перед бета коефіцієнтом стоїть знак -, то це означає, що доходність даного цінного паперу коливається в протилежному напрямку ніж ринкова доходність.

Чим більше значення в-коефіцієнту за модулем, тим більш ризикований цінний папір. Рівень ризику за цим показником визначають наступним чином:

в = 1 - це цінні папери , що мають середній рівень ризику,

в < 1 -це цінні папери , що мають низький рівень ризику,

в > 1 -це цінні папери , що мають високий рівень ризику.

Бета коефіцієнти регулярно розраховуються за статистичними даними про прибутковість цінних паперів і друкуються у фінансовій пресі.

Типи ризиків:

1.Невчасне виконання робіт підрядчиком - > які заходи:

Страхование профессиональной ответственности требуется только в том случае, когда генеральный подрядчик несет ответственность за подготовку архитектурного или технического проекта, управление проектом, оказание других профессиональных услуг по проекту.

Юридическая ответственность генерального подрядчика возникает в случае его неспособности обеспечить соответствие профессиональных услуг определенным стандартам качества, общепринятым в данной деятельности.

По возможности, такие стандарты должны четко определяться контрактом, что снижает вероятность появления недоразумений в отношении критериев для определения юридической ответственности.

Договоры страхования профессиональной ответственности заключаются на время выполнения услуг подрядчиком, а также на гарантийный период. Обычно эти договоры включают предельный уровень страхового возмещения, указываемый либо в исчислении по годам, либо в целом по страхуемому проекту.

Під час проектування в інформаційної логістичної системі мають бути закладені адаптивні властивості, які б давали змогу оперативно модернізувати її згідно зі змінами, які виникли, в економічній інформаційній та організаційних системах управління економічним об'єктом, а також в інформаційно-обчислювальній системі.

Адаптивні властивості системи мають забезпечувати її адекватність реальному процесу управління об'єктом.

Ефективність системи - це ступінь її відповідності своєму призначенню. Розрізняють економічну та функціональну ефективність.

Критерій ефективності - не число, як показник, а тенденція (наприклад, звести до мінімуму витрати).

Оцінка економічної ефективності основана на співставленні витрат та результатів. Основним показником економічної ефективності інформаційної логістичної системи є річний економічний ефект.

Річний економічний ефект визначається за наступною формулою:

Е = Ерічн - Є·К ,	(1)

де Ерічн - річна економія (прибуток), що викликана інформаційною системою. Це господарський чи бухгалтерський прибуток. Він являє собою різницю між виручкою та явними витратами. Явні витрати - це усі грошові витрати підприємства, включаючи амортизацію;

К - одноразові витрати (капіталовкладення), що пов'язані зі створенням інформаційної системи;

Є - норма прибутку (нормативна прибутковість).

З точки зору економічного змісту величина Є складається з норми віддачі на капітал та норми підприємницького доходу.

Добуток ЄК на ринковій термінології називається неявними витратами бізнесу, оскільки характеризує віддачу капіталу, яка могла би бути у іншій сфері, наприклад, при його розміщенні в банку. Величина Є в ринкових умовах не повинна бути менше річної банківської ставки (надійного банку).

Одиниці виміру у формулі (розмірність величин) наступні: Е - грн./рік; Ерічн - грн./рік; К - грн.; Є- 1/рік.

Річний економічний ефект являє собою абсолютний показник ефективності. Система вважається ефективною, якщо Є ? 0.

Річний економічний ефект також можна визначати як суму внутрішнього та зовнішнього ефектів:

Е=Езовн+Евн ,	(2)

де Езовн - зовнішній ефект;

Евн - внутрішній ефект.

Зовнішній економічний ефект - це ефект, що забезпечується за рахунок удосконалення зовнішніх функцій керування та поліпшення господарської діяльності об'єкта керування.

Зовнішній економічний ефект визначається за формулою:

Езовн=Сзовн+А+Ш+ЄО ,	(3)

де Сзовн - економія на собівартості продукції об'єкта управління;

А - приріст виручки від реалізації продукції або нереалізаційної діяльності, що пов'язана з інформаційною системою;

Ш - скорочення штрафів та інших незапланованих витрат;

О - скорочення обсягів оборотних коштів, яке має разовий характер, тому у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.

Склад статей, за якими розраховується економія на собівартості продукції за рахунок інформаційної системи, зазвичай наступний:

Сзовн=Ссм + Сте + Сзппр + Ссэо + Сбр ,	(4)

де Ссм - економія на сировині та матеріалах;

Сте - економія на паливі та енергії на технологічні цілі;

Сзппр - економія на заробітній платі виробничих працівників;

Ссэо - економія на утриманні та експлуатації обладнання;

Сбр - скорочення втрат від браку.

Якщо впровадження інформаційної логістичної системи не впливає на якусь статтю витрат у складі собівартості, то ця стаття, звичайно, не фігурує в розрахунках зовнішнього економічного ефекту.

Основними факторами економічної ефективності є зниження собівартості та збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Внутрішній економічний ефект - ефект, що забезпечується за рахунок внутрішніх функцій керування й утворюється всередині економічних підрозділів (відділів) за рахунок підвищення продуктивності праці і скорочення чисельності керуючого персоналу при впровадженні інформаційної системи.

Внутрішній економічний ефект визначається за такою формулою:

Евн=ПБ - П ,	(5)

де ПБ - річні приведені витрати по базовому варіанту інформаційної системи;

П - річні приведені витрати по запропонованому варіанту інформаційної системи.

В свою чергу, річні приведені витрати по пропонованому системи визначаються за формулою:

П = С + ЄК ,	(6)

де С - річні експлуатаційні витрати на інформаційну систему;

ЄК - приведені капітальні витрати (оскільки капітальні витрати мають разовий характер, то у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.)

Капітальні витрати на логістичної інформаційну систему носять разовий характер. Вони направляються в основні й оборотні кошти, тобто в засоби виробництва. Свою вартість вони переносять на продукцію вроздріб за рахунок амортизаційних відрахувань. Капітальними їх називають тому, що вони не втрачаються, а відтворюються.

Стосовно до інформаційної логістичної системи прийнято групувати капітальні витрати в такий спосіб:

К=Кпр+Ктс+Клс+Кпо+Кио+Куп+Кво+Кпл+Коэ ,	(7)

де Кпр -- витрати на проектування системи ;

Ктс -- витрати на технічні засоби керування;

Клс -- витрати на створення ліній зв'язку локальних мереж;

Кпо -- витрати на програмне забезпечення;

Кио -- витрати на формування інформаційної бази.

Куп -- витрати на навчання персоналу;

Кво-- витрати на допоміжне устаткування (пристрої пожежегасіння, джерела безперебійного електропостачання та ін.);

Кпл-- витрати на виробничу площу;

Коэ-- витрати на ввідну експлуатацію.

До складу експлуатаційних витрат на входять наступні витрати:

С = Сзп+Сао+Сто+Слс+Сиоц+Сні+Сел+Сін	(8)

де СЗП -- зарплата управлінського персоналу, що працює з використанням системи;

САВ -- амортизаційні відрахування;

СТО -- витрати на технічне обслуговування;

СЛЗ -- оренда ліній зв'язку (глобальних обчислювальних мереж);

СІОЦ -- оренда машинного часу зовнішнього інформаційно-обчислювального центра, що здійснює обслуговування інформаційної системи даного підприємства;

СНІ-- витрати на носії інформації;

СЕЛ -- витрати на електроенергію;

СІН -- інші витрати.

Таким чином, розрахунок внутрішнього економічного ефекту зводиться до наступного: визначається різниця в річних приведених витратах за базовим і пропонованим варіантами інформаційної системи :

ЕВН=ПБ-П=СЗП-САВ-СТО-СЛЗ-СІОЦ-СНІ-СЕЛ-СІН-ЄК ,	(9)

де Є - норма прибутку (більше річної банківської ставки).

Економія на заробітній платі управлінського персоналу в зв'язку з впровадженням інформаційної логістичної системи складає величину:

СЗП= СЗПБ*(1(1+чb)/(1+b)) ,	(10)

b - приріст продуктивності праці управлінського персоналу.

Важливим моментом є визначення середньозваженої величини b при впровадженні системи. Особливістю цього розрахунку є аналіз структури робіт управлінського персоналу підрозділу та можливості підвищення продуктивності праці за допомогою інформаційної системи по кожному виду роботи. Тобто, потрібне попереднє обстеження характеру роботи управлінського персоналу. Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи наведено в таблиці 1 [2;с.184].

Таблиця 1.

Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи

Вид роботи	Приріст продуктивності праці, у %	Фактор приросту
Реєстрація інформації в журналах та картотеках	80-100	Виключення дублювання
Пошук інформації	100-120	Електронні картотеки
Друкарські роботи	200-250	Текстові редактори
Економічні розрахунки	300-500	Висока швидкість розрахунків
Участь у виробничих нарадах	10-50	На робочому місці
Обмін службовою документацією	50-80	Електронна пошта
Оформлення графічних матеріалів	150-300	Машинна графіка
Професійне навчання	50-100	Автоматизовані навчальні системи

Допоміжними показниками економічної ефективності є розрахункова прибутковість:

ЕР=(ЕРІЧН / К)*100%	(11)

та обернена величина - строк окупності:

ТОК=1/ ЕР = К / ЕРІЧН .	(12)

Розглянуті показники є статичними показниками ефективності, оскільки не враховують невідповідності у часі витрат на інформаційну систему та результатів від її функціонування.

Показники, які враховують розподіл витрат та результатів в часі на основі концепції тимчасової вартості грошей, називаються динамічними, і використовують їх при значних строках оцінки витрат та результатів створення системи. [8;с.40].

Ці методи є способом визначення розмірів інвестицій в довгострокові проекти капіталовкладень.

2.8 Оцінка ризиків проекту

ВИСНОВКИ

Вході виконання курсової роботи розроблена інформаційна система, що призначена для рішення наступних задач:

" керування випуском рентабельної продукції;

" планування оптимального обсягу випуску продукції виходячи з обмежених запасів матеріалів;

" скорочення документообігу.

Структура інформаційної системи складається з трьох взаємозалежних модулів, що включають апаратне і прикладне програмне забезпечення.

Впровадження інформаційної системи на підприємстві приведе до наступних результатів:

" підвищення якості прийнятих управлінських рішень;

" скорочення кількості інформації, фиксируемой на паперових носіях;

" скорочення часу обробки інформації;

" розширення можливості доступу до інформації зацікавлених осіб.

Економічна ефективність інформаційної системи - це оцінка результативності системи, що визначається порівнянням витрат з отриманим від її використання ефектом як результатом діяльності ИС. Ефект від розробленої ИС соціальний, тому що підвищується престижність праці, технічний, і економічний (ріст продуктивності праці, економія бюджетних засобів.

Для розрахунку витрат необхідно врахувати всі кошти які будуть витрачені на розробку і реалізацію інформаційних систем з самого початку.

Для розрахунку витрат був розроблений план впровадження в якому визначені всі етапи розробки, час на виконання кожного з етапів та працівники що братимуть участь в розробці системи.

Затрати, яких зазнає підприємство, складаються з тих витрат, що пов'язані з використанням систем. На підприємтсві існує серйозна база апаратного забезпечення, яка частково задовольняє вимоги інформаційної системи, тому потрібні ще додаткові витрати коштів на придбання апаратного та програмного забезпечення. Сума, яку було виділено на придбання додаткового програмного забезпечення і його оновлення- 7000,00грн. та 58000,00грн. на апаратне забезпечення.

Крім наведених, існують ще й такі витрати, як витрати на заробітну плату працівникам.

Для впровадження системи підприємству потрібні грошові кошти у розмірі 70000,00 грн. Інформаційна система розрахована на термін дії 5 років. В результаті створення ІС підприємство планує одержати доход від:

· підвищення швидкості обробки одержаної інформації;

· зменшення канцелярських витрат;

· підвищення продуктивності праці робітників;

· зменшення строків проходження документів.

На протязі 5 років установа планує одержати доход що значно перевищує витрати.

Інформаційна логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.
2. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним потоком.

Успішний процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп'ютерної мережі виробництва.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об'єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб'єктові загального виробничого процесу зв'язатися з будь-яким його іншим суб'єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва.

Інформаційна логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для підприємства ланкою, яка пов'язує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів.

Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху, між цехами і, нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення.

Очевидно, функції, пов'язані з формуванням матеріального потоку промислового підприємства, технологічно зв'язані, а витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Інформація виступає рушієм діяльності логістичної системи і тримає її відкритою - здатною пристосовуватися до нових умов. У зв'язку з цим одним із ключових понять логістики є поняття інформаційного потоку.В загальному вигляді інформаційний потік є переміщенням у деякому середовищі даних, виражених у структурному вигляді.

Щодо логістики інформаційний потік - це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.

Зростання ролі інформаційних потоків у сучасній логістиці обумовлено такими основними причинами:

- для споживача інформація про статус замовлення, наявність товару, строки постачання, відвантажувальні документи і т.п. є необхідним елементом споживчого логістичного сервісу;

- з позицій управління запасами в логістичному ланцюзі наявність повної та дострокової інформації дозволяє скоротити потребу в запасах і трудових ресурсах за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту;

- інформація збільшує гнучкість логістичної системи щодо того, як, де і коли можна використовувати ресурси для досягнення конкурентних переваг.

У логістиці виділяють такі види інформаційних потоків (залежно від виду систем, які пов'язуються потоком):

- горизонтальний, який належить до одного рівня ієрархії логістичної системи;

- вертикальний - від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.

Залежно від місця проходження:

- зовнішній, що циркулює всередині логістичної системою і зовнішнім середовищем;

- внутрішній, що циркулює всередині логістичної системи або її окремого елемента.

Залежно від напрямку по відношенню до логістичної системи:

-вхідний;

-вихідний.

Залежно від призначення:

- директивні (управляючі);

- нормативно-довідкові;

- обліково-аналітичні;

- допоміжні.

Взаємозв'язок матеріального та інформаційного потоків є очевидним, однак відповідність одного потоку іншому є умовною. Власне кажучи, вміст матеріального потоку, як правило, відображають дані інформаційного потоку, але за часовими параметрами вони можуть не збігатися. На практиці в логістичних системах матеріальні та інформаційні потоки нерідко випереджають або запізнюються один щодо одного.

Шлях, яким рухається інформаційний потік у загальному випадку може не збігатися з маршрутом переміщення матеріального потоку.

Вимірюється інформаційний потік кількістю обробленої або переданої інформації за одиницю часу. Інформаційний потік ґрунтується на переміщенні паперових або електронних документів. Залежно від цього, він може вимірюватися або кількістю оброблених і переданих одиниць паперових документів або сумарною кількістю документорядків у цих документах, або кількістю інформації (біт), яка міститься в тому чи іншому повідомленні.

Інформаційний потік характеризується такими параметрами:

- джерело виникнення;

- напрямок руху потоку;

- періодичність;

- вид існування;

- швидкість передачі та прийому;

- інтенсивність потоку та ін.

Управління інформаційним потоком можна здійснювати таким чином:

- змінюючи напрямок потоку;

-обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому;

- обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.

Отже, різноманітні інформаційні потоки, які циркулюють всередині і між елементами логістичної системи, між логістичною системою і зовнішнім середовищем, утворюють логістичну інформаційну систему.

Логістична інформаційна система - це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих або інших функціональних завдань з управління матеріальними потоками [4;с.55].

Так само як і будь-яка інша система, інформаційна система повинна складатися з впорядковано взаємозалежних елементів та володіти деякою сукупністю інтегративних якостей. Декомпозицію інформаційних систем на складові елементи можна здійснювати по-різному. Найчастіше інформаційні системи поділяють на дві підсистеми: функціональну і забезпечувальну.

Функціональна підсистема складається із сукупності розв'язуваних завдань, згрупованих за ознакою спільності мети.

Забезпечувальна підсистема у свою чергу, включає такі елементи:

- технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які забезпечують обробку і передачу інформаційних потоків;

- інформаційне забезпечення, які містить у собі різні довідники, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних;

- математичне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.

Інформаційні логістичні системи, як правило, є автоматизованими системами управління логістичними процесами. Тому математичне забезпечення в логістичних інформаційних системах-це комплекс програм і сукупність засобів програмування, які забезпечують вирішення задач управління матеріальними потоками, обробку текстів, отримання довідкових даних і функціонування технічних засобів.

Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками як на мікро-, так і на макрорівні.

На рівні окремого підприємства інформаційні системи, у свою чергу, поділяють на три групи:

- планові;

- диспозитивні (або диспетчерські);

- виконавчі (або оперативні).

Інформаційні логістичні системи, які входять у різні групи, відрізняються як своїми функціональними, так і забезпечувальними підсистемами. Функціональні підсистеми відрізняються складом розв'язуваних завдань. Забезпечувальні підсистеми можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням. Різні інформаційні системи мають свою специфіку .

Серед розв'язуваних завдань можуть бути такі:

- створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;

- управління мало змінними даними;

- планування виробництва;

- загальне управління запасами;

- управління резервами та інші завдання.

У планових інформаційних системах найвищий рівень стандартизації під час вирішення задач, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення.

Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можуть вирішуватися такі завдання:

- детальне управління запасами (місцями складування);

- керування внутрішньо складським або внутрішньозаводським транспортом;

- відбір вантажів за замовленням та їх комплектування, облік вантажів, які відправляються, та інші завдання.

Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміністративного або оперативного управління. Обробка інформації в цих системах здійснюється в темпі, зумовленому швидкістю її надходження на ЕОМ. Це так званий режим роботи в реальному масштабі часу, який дозволяє отримувати необхідну інформацію про переміщення вантажів у поточний момент часу і вчасно видавати відповідні адміністративні та керуючі впливи на об'єкт управління. Цими системами можуть вирішуватися різноманітні завдання, пов'язані з контролем матеріальних потоків, оперативним управлінням переміщеннями і т.п.

Відповідно до концепції логістики інформаційні системи, які належать до різних груп, інтегруються в єдину інформаційну систему. Розрізняють вертикальну і горизонтальну інтеграцію.

Вертикальною інтеграцією вважається зв'язок між плановою, диспозитивною і виконавчою системами за допомогою вертикальних інформаційних потоків.

Горизонтальною інтеграцією вважається зв'язок між окремими комплексами завдань у диспозитивних і виконавчих системах за допомогою горизонтальних інформаційних потоків.

В цілому переваги інтегрованих інформаційних систем можна сформулювати так:

- зростає швидкість;

- зменшується кількість помилок в обліку;

- зменшується обсяг непродуктивної, “паперової” роботи;

- поєднуються раніше розрізнені інформаційні блоки.

Проектування інформаційної логістичної системи є особливо важливим етапом, адже саме тоді закладаються її базові характеристики (споживчі властивості), найголовнішими серед яких є якість і надійність[5;с.21]. Це означає, що інформаційна система у процесі свого функціонування має забезпечити:

- інформаційні потреби користувачів;

- адекватність реальним інформаційним і технологічним процесам об'єкту управління;

- високу економічну ефективність.

Споживчі властивості виражають:

- функціональна повнота. Відображає рівень задоволення інформаційних потреб користувачів -- осіб, які приймають рішення, та рівень автоматизації управлінських робіт на заданому об'єкту управління;

-своєчасність. Забезпечується можливістю своєчасного здобуття потрібної інформації;

функціональна надійність. Відображає надійність інформаційного, програмного, технічного та ергономічно го забезпечень під час оброблення даних;

-адаптивна надійність. Виражається у властивості системи виконувати свої функції при їх зміні під впливом навколишнього середовища (зміна ресурсів, структури інформаційно-обчислювальної системи та ін).

Під час розроблення інформаційної логістичної системи слід ураховувати, що інформаційні потреби користувача залежать від рівня структури управління, на якому він знаходиться.

Перший, найнижчий, рівень (управління дільницею, робочим місцем) -- оперативне управління. Саме таким є управління процесом випуску продукції. Суть його полягає в тому, що інженерно-технічний персонал під час управління виносить оперативні рішення, які визначаються набором різноманітних чітко визначених правил. Наприклад, прийняття рішення щодо збільшення запасів матеріалів, якщо їхній рівень стає нижчим від установленого.

Другий рівень стосується технічного або адміністративного втручання (управління цехом). Працівники цього рівня можуть приймати як регламентовані, так і нерегламентовані рішення. Управління будується на основі застосування методів моделювання процесів.

На цих рівнях прийняття управлінських рішень про виконання задач системою повинно бути добре структурованим, а також мають бути задані правила вироблення рішень для можливих ситуацій, крім аварійних.

На третьому рівні реалізується стратегічне управління, що є функцією вищого управлінського персоналу. Процес прийняття рішень нерегламентований, тому особливо важливою для нього є довідкова функція системи. Керівники системи управління, які не володіють формальними методами програмування, можуть використовувати мову запитів для доступу до інформації, що зберігається у файлах, не вдаючись до посередництва технічного персоналу. Тому під час проектування слід ураховувати вимоги, пов'язані з функціями управління об'єктом, які вона має задовольняти:

-релевантність (лат. геlеvаnt -- суттєвий, доречний). Одержувана інформація (мусить бути відповідною запитам будь-якій особі, що приймає рішення (директора, майстра та ін.). Існують відмінності між даними й інформацією. Інформація -- це дані, релевантні споживачеві;

-управління за відхиленнями. Це не потребує значної кількості детальної інформації. Особи, що приймають рішення повинні бути поінформовані про критичні чинники, що впливають на результати підприємства (фірми);

-точність. Дані, на основі яких формується інформація, мають бути адекватними і відображати поточний стан об'єкта управління (не застарілі);

-своєчасність. Інформація має бути подана тоді, коли вона потрібна користувачеві;

-пристосованість. Система повинна задовольняти різні запити користувача. Наприклад, запит підсумковий (про обсяг збуту продукції), запит детальний (про обсяг збуту продукції за споживачами).

Під час проектування в інформаційної логістичної системі мають бути закладені адаптивні властивості, які б давали змогу оперативно модернізувати її згідно зі змінами, які виникли, в економічній інформаційній та організаційних системах управління економічним об'єктом, а також в інформаційно-обчислювальній системі.

Адаптивні властивості системи мають забезпечувати її адекватність реальному процесу управління об'єктом.

Ефективність системи - це ступінь її відповідності своєму призначенню. Розрізняють економічну та функціональну ефективність.

Критерій ефективності - не число, як показник, а тенденція (наприклад, звести до мінімуму витрати).

Оцінка економічної ефективності основана на співставленні витрат та результатів. Основним показником економічної ефективності інформаційної логістичної системи є річний економічний ефект.

Річний економічний ефект визначається за наступною формулою:

Е = Ерічн - Є·К ,	(1)

де Ерічн - річна економія (прибуток), що викликана інформаційною системою. Це господарський чи бухгалтерський прибуток. Він являє собою різницю між виручкою та явними витратами. Явні витрати - це усі грошові витрати підприємства, включаючи амортизацію;

К - одноразові витрати (капіталовкладення), що пов'язані зі створенням інформаційної системи;

Є - норма прибутку (нормативна прибутковість).

З точки зору економічного змісту величина Є складається з норми віддачі на капітал та норми підприємницького доходу.

Добуток ЄК на ринковій термінології називається неявними витратами бізнесу, оскільки характеризує віддачу капіталу, яка могла би бути у іншій сфері, наприклад, при його розміщенні в банку. Величина Є в ринкових умовах не повинна бути менше річної банківської ставки (надійного банку).

Одиниці виміру у формулі (розмірність величин) наступні: Е - грн./рік; Ерічн - грн./рік; К - грн.; Є- 1/рік.

Річний економічний ефект являє собою абсолютний показник ефективності. Система вважається ефективною, якщо Є ? 0.

Річний економічний ефект також можна визначати як суму внутрішнього та зовнішнього ефектів:

Е=Езовн+Евн ,	(2)

де Езовн - зовнішній ефект;

Евн - внутрішній ефект.

Зовнішній економічний ефект - це ефект, що забезпечується за рахунок удосконалення зовнішніх функцій керування та поліпшення господарської діяльності об'єкта керування.

Зовнішній економічний ефект визначається за формулою:

Езовн=Сзовн+А+Ш+ЄО ,	(3)

де Сзовн - економія на собівартості продукції об'єкта управління;

А - приріст виручки від реалізації продукції або нереалізаційної діяльності, що пов'язана з інформаційною системою;

Ш - скорочення штрафів та інших незапланованих витрат;

О - скорочення обсягів оборотних коштів, яке має разовий характер, тому у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.

Склад статей, за якими розраховується економія на собівартості продукції за рахунок інформаційної системи, зазвичай наступний:

Сзовн=Ссм + Сте + Сзппр + Ссэо + Сбр ,	(4)

де Ссм - економія на сировині та матеріалах;

Сте - економія на паливі та енергії на технологічні цілі;

Сзппр - економія на заробітній платі виробничих працівників;

Ссэо - економія на утриманні та експлуатації обладнання;

Сбр - скорочення втрат від браку.

Якщо впровадження інформаційної логістичної системи не впливає на якусь статтю витрат у складі собівартості, то ця стаття, звичайно, не фігурує в розрахунках зовнішнього економічного ефекту.

Основними факторами економічної ефективності є зниження собівартості та збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Внутрішній економічний ефект - ефект, що забезпечується за рахунок внутрішніх функцій керування й утворюється всередині економічних підрозділів (відділів) за рахунок підвищення продуктивності праці і скорочення чисельності керуючого персоналу при впровадженні інформаційної системи.

Внутрішній економічний ефект визначається за такою формулою:

Евн=ПБ - П ,	(5)

де ПБ - річні приведені витрати по базовому варіанту інформаційної системи;

П - річні приведені витрати по запропонованому варіанту інформаційної системи.

В свою чергу, річні приведені витрати по пропонованому системи визначаються за формулою:

П = С + ЄК ,	(6)

де С - річні експлуатаційні витрати на інформаційну систему;

ЄК - приведені капітальні витрати (оскільки капітальні витрати мають разовий характер, то у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.)

Капітальні витрати на логістичної інформаційну систему носять разовий характер. Вони направляються в основні й оборотні кошти, тобто в засоби виробництва. Свою вартість вони переносять на продукцію вроздріб за рахунок амортизаційних відрахувань. Капітальними їх називають тому, що вони не втрачаються, а відтворюються.

Стосовно до інформаційної логістичної системи прийнято групувати капітальні витрати в такий спосіб:

К=Кпр+Ктс+Клс+Кпо+Кио+Куп+Кво+Кпл+Коэ ,	(7)

де Кпр -- витрати на проектування системи ;

Ктс -- витрати на технічні засоби керування;

Клс -- витрати на створення ліній зв'язку локальних мереж;

Кпо -- витрати на програмне забезпечення;

Кио -- витрати на формування інформаційної бази.

Куп -- витрати на навчання персоналу;

Кво-- витрати на допоміжне устаткування (пристрої пожежегасіння, джерела безперебійного електропостачання та ін.);

Кпл-- витрати на виробничу площу;

Коэ-- витрати на ввідну експлуатацію.

До складу експлуатаційних витрат на входять наступні витрати:

С = Сзп+Сао+Сто+Слс+Сиоц+Сні+Сел+Сін	(8)

де СЗП -- зарплата управлінського персоналу, що працює з використанням системи;

САВ -- амортизаційні відрахування;

СТО -- витрати на технічне обслуговування;

СЛЗ -- оренда ліній зв'язку (глобальних обчислювальних мереж);

СІОЦ -- оренда машинного часу зовнішнього інформаційно-обчислювального центра, що здійснює обслуговування інформаційної системи даного підприємства;

СНІ-- витрати на носії інформації;

СЕЛ -- витрати на електроенергію;

СІН -- інші витрати.

Таким чином, розрахунок внутрішнього економічного ефекту зводиться до наступного: визначається різниця в річних приведених витратах за базовим і пропонованим варіантами інформаційної системи :

ЕВН=ПБ-П=СЗП-САВ-СТО-СЛЗ-СІОЦ-СНІ-СЕЛ-СІН-ЄК ,	(9)

де Є - норма прибутку (більше річної банківської ставки).

Економія на заробітній платі управлінського персоналу в зв'язку з впровадженням інформаційної логістичної системи складає величину:

СЗП= СЗПБ*(1(1+чb)/(1+b)) ,	(10)

b - приріст продуктивності праці управлінського персоналу.

Важливим моментом є визначення середньозваженої величини b при впровадженні системи. Особливістю цього розрахунку є аналіз структури робіт управлінського персоналу підрозділу та можливості підвищення продуктивності праці за допомогою інформаційної системи по кожному виду роботи. Тобто, потрібне попереднє обстеження характеру роботи управлінського персоналу. Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи наведено в таблиці 1 [2;с.184].

Таблиця 1.

Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи

Вид роботи	Приріст продуктивності праці, у %	Фактор приросту
Реєстрація інформації в журналах та картотеках	80-100	Виключення дублювання
Пошук інформації	100-120	Електронні картотеки
Друкарські роботи	200-250	Текстові редактори
Економічні розрахунки	300-500	Висока швидкість розрахунків
Участь у виробничих нарадах	10-50	На робочому місці
Обмін службовою документацією	50-80	Електронна пошта
Оформлення графічних матеріалів	150-300	Машинна графіка
Професійне навчання	50-100	Автоматизовані навчальні системи

Допоміжними показниками економічної ефективності є розрахункова прибутковість:

ЕР=(ЕРІЧН / К)*100%	(11)

та обернена величина - строк окупності:

ТОК=1/ ЕР = К / ЕРІЧН .	(12)

Розглянуті показники є статичними показниками ефективності, оскільки не враховують невідповідності у часі витрат на інформаційну систему та результатів від її функціонування.

Показники, які враховують розподіл витрат та результатів в часі на основі концепції тимчасової вартості грошей, називаються динамічними, і використовують їх при значних строках оцінки витрат та результатів створення системи. [8;с.40].

Ці методи є способом визначення розмірів інвестицій в довгострокові проекти капіталовкладень. Процес аналізу і вибору різних способів вкладення коштів має назву фінансового планування.

Держава впливає на діяльність підприємства такими засобами:

· Ліцензування, патентування, квотування.

· Сертифікація і стандартизація.

· Застосування нормативів та лімітів.

· Регулювання цін та тарифів.

· Надання інвестиційних, податкових та інших пільг.

Держава також регулює порядок реєстрації та ліквідації підприємства, регламентує використання трудових ресурсів, екологічну ситуацію.

Відділ маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання є самостійним структурним підрозділом підприємства.

Задачі відділу:

4. Забезпечення реалізації продукції підприємства.

5. Забезпечення 100% виконання завдань і зобов'язань по постачанню продукції і товарів у відповідності із заключеними договорами і замовленнями-підрядами зовнішньо-торгових організацій.

6. Раціоналізація роботи збутової служби підприємства, зниження затрат на збут продукції.

В склад відділу можуть входити підрозділи вивчення попиту і реклами, планування по окремим видам готової продукції.

На підприємстві сформована необхідна виробнича і фінансова база для здійснення виробничої діяльності, встановлене високопродуктивне обладнання, яке дозволяє випускати продукцію високої якості. При цьому підприємство має цілий ряд виробничих факторів, сприяючих його діяльності, це:

1. Сучасні промислово-виробничі споруди.

2. Наявність високопродуктивного обладнання.

3. Наявність власного транспорту для доставки сировини і допоміжних матеріалів.

4. Висока якість продукції при низькій ціні.

Фінансова діяльність кожного промислового підприємства здійснюється способом використання системи грошових відносин, що складаються в процесі виробництва і реалізації продукції.

Організація фінансової роботи на підприємстві проводиться фінансовим відділом і базується на таких принципах:

- самостійність підприємства;

- безперервність діяльності підприємства;

- можливість поділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди та періодичність виявлення результатів діяльності;

- грошовий вираз всіх господарських операцій.

Керівник фінансового відділу - головний бухгалтер, який несе відповідальність за фінансову дисципліну та фінансовий станпідприємства.

До його функцій відносяться:

- облік та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності;

- контроль обліку фінансових, розрахункових та кредитних операцій;

- Крім головного бухгалтера у фінансовому відділі працює ще три співробітника.

На даному підприємстві готується обов'язкова фінансова звітність , а саме “Баланс”, “Звіт про фінансові результати”, “Звіт про рух грошових коштів” та “Звіт про власний капітал”. Така звітність складається 1 раз на рік, але завдяки тому, що впроваджена інформаційна система 1С-бухгалтерія, складати таку звітність можна за потребою.

Слід зазначити, що на підприємстві не проводиться детальна оцінка фінансового стану, а фінансовий аналіз носить нерегулярну та вибіркову форму.

Причиною такої ситуації може бути відсутність задовільного методологічного забезпечення фінансового аналізу та стратегічного планування. Саме тому для економічної служби підприємства була створена підсистема планування рентабельності в межах інформаційної логістичної системи.

Підсистема створювалась для рівня стратегічного управління, що є функцією вищого управлінського персоналу.

2.9 Оцінка рівня інформаційного забезпечення аналізу рентабельності і фінансового стану підприємства

Складовими частинами інформаційної логістичної системи є технічні засоби, засоби телекомунікацій (зв'язку) так і прикладні програми й операційні системи. Бази даних і програмне забезпечення використовують як інструмент для діловодства і раціоналізації фінансової праці. Їхнє використання дозволяє скоротити час, необхідний на підготовку конкретних маркетингових і виробничих проектів, зменшити непродуктивні витрати при їхній реалізації, виключити можливість появи помилок у підготовці бухгалтерського, технологічного й іншого видів документації, що дає для підприємства прямий економічний ефект.

Підвищення ефективності використання інформаційних логістичних систем досягається шляхом побудови і сумісності інформаційних систем, що дозволяє усунути дублювання і забезпечити багаторазове використання інформації, установити визначені інтеграційні зв'язки, обмежити кількість показників, зменшити обсяг інформаційних потоків, підвищити ступінь використання інформації.

Розвиток систем телекомунікацій, а зокрема, технологій локальних обчислювальних мереж, дозволить об'єднати всі технічні засоби обробки цифрової і текстової інформації в єдину внутрівиробничу інформаційну систему. Найбільш ефективною системою інформації вважається система, заснована на одночасному використанні обчислювальної техніки і засобів автоматизованої обробки текстової інформації, об'єднаних у єдину систему.

Так, пропоновані сучасними умовами вимоги до систем управління можуть бути задоволені лише за допомогою сучасних засобів автоматизації управління.

Досвід показує, що в наш час для рішення цих задач не обійтися без допомоги комп'ютерної техніки, що дозволяє в найбільш зручній формі зберігати і представляти користувачам потрібну їм службову інформацію. Для найбільш злагодженої роботи різних служб підприємства комп'ютери зручно поєднувати в так звані локальні обчислювальні мережі, що дозволяють здійснювати зв'язок між різними користувачами цієї мережі, що знаходяться на деякій відстані один від одного (звичайно, у різних приміщеннях одного будинку). Однак, такі мережі вимагають для своєї роботи відповідного програмного забезпечення, необхідного для забезпечення робіт узагалі подібної мережі й відображаючого специфіку роботи даного підприємства.