Молодіжна кадрова політика в період становлення громадянського суспільства

79

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Суть, основні принципи та пріоритети державної молодіжної політики України

1.2 Основні напрями державної молодіжної політики у сфері зайнятості

1.3 Порівняльний аналіз реалізації державної молодіжної політики в Україні та країнах Європейського Союзу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Проблеми реалізації трудового потенціалу молоді

2.2 Основні напрями роботи з подолання безробіття серед молоді в регіоні

2.3 Сприяння економічній самостійності, зайнятості і підприємництву молоді

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

3.1 Основні проблеми реалізації молодіжної політики в Херсонській області

3.2 Вироблення рекомендацій щодо покращення стану реалізації молодіжної плітики в області

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

ВСТУП

Сьогодні Україна знаходиться на важливому етапі свого економічного, політичного і соціального розвитку. Сучасна фінансова криза породила безліч проблем в різних сферах людських відносин, особливо гостро це торкнулося сфери зайнятості. Основним учасником, якого торкнувся цей негативний процес, стала українська молодь. Саме вона є найбільш активною складовою цивільного суспільства: молоді краще пристосовані до впровадження інноваційних проектів і технологій в різних сферах, вони є зосередженням принципово нових знань і ідей, вони мобільні і повні сил для будівництва свого життя.

Українська молодь в своїй більшості приймає ідеї демократичного суспільства, свободи думок, свободи вибору власного шляху. По соціально-політичних установках і ціннісних орієнтаціях вона в цілому підтримує демократію. Дві третини молодих громадян визнають свободу виразу своїх політичних поглядів, можливість поступати відповідно до совісті.

У основній масі молоді переважають настрої і дії, що свідчать про її націленість на життя і роботу в умовах суспільства з ринковою економікою. В цілому молоде покоління краще адаптується до нинішніх умов і глибше входить в сучасну економічну систему, ніж старше покоління.

По самооцінці, молоде покоління вважає себе головним чинником стійкості розвитку держави і в більшості своїй - рушійною силою корінних перетворень в суспільстві. Українська молодь - головний замовник гідного майбутнього, головний стратегічний ресурс нашої країни.

Для нормального функціонування системи сучасного суспільства необхідна нова хвиля управлінців і економістів, які б формувалися на основі нових принципів. Разом з тим в даний час в Україні ще не створена система формування кадрового резерву, його навчання і використання. Найбільш заповзятливі представники молоді, котрі бачать до себе байдужість держави, йдуть по шляху просування через приватні комерційні структури, "тіньову економіку" і не розглядають державну службу, суспільну діяльність як свою вірогідну перспективу.

Вирішальною умовою успішного розвитку сучасної України є забезпечення її конкурентоспроможності. Це припускає зміцнення її позицій в зовнішньополітичній сфері і світовому розподілі праці, світовій науці, культурі і технологіях, підвищення якості життя, ефективності державного управління.

Успішне вирішення цих задач неможливе без ефективної участі молоді.

Ступінь ефективності цієї участі визначається тим, наскільки молодь:

- знає, розділяє, приймає цілі і завдання державного і суспільного розвитку, пов'язує з ними свої життєві перспективи;

- володіє необхідними фізичними, особовими, освітніми, професійними якостями;

- має необхідні можливості для активної участі в розвитку країни.

При цьому необхідно враховувати, що молодь, як соціально-вікова група, володіє рядом особливостей: по-перше, через об'єктивні причини молодь відрізняє несформованість ціннісних, духовно-етичних орієнтирів і недолік життєвого досвіду, що збільшує вірогідність помилкового вибору при ухваленні відповідальних рішень; по-друге, молоді властиво неповне включення в існуючі соціально-економічні відносини. При цьому одночасно саме молодь найбільшою мірою забезпечує соціальну мобільність і є джерелом економічної ініціативи; по-третє, як і будь-яка соціальна група, молодь має власні цілі і інтереси, які не завжди співпадають з цілями і інтересами всього суспільства; по-четверте, молодь виконує особливі соціальні функції.

Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів добиваються саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді; що стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку.

Очевидно, що стратегічні переваги будуть у тих держав і суспільств, які навчаться ефективно використовувати людський потенціал і в першу чергу той інноваційний потенціал розвитку, носієм якого є молодь.

Актуальність зазначеної проблеми зумовила вибір теми випускної роботи: «Молодіжна кадрова політика держави в період становлення громадянського суспільства».

Цілісна і послідовна державна молодіжна політика покликана забезпечити високу ефективність реалізації соціальних функцій молоді, що є найважливішим чинником стійкого розвитку суспільства і успішного рішення задач, що стоять перед державою. Навпаки, відсутність або недостатній розвиток державної молодіжної політики знижує якість реалізації соціальних функцій молоді, в цілому - приводить до гальмування державного і соціально-економічного розвитку.

Відмінною особливістю державної молодіжної політики як складової частини соціальної політики є те, що ті, відносно кого і проводиться ця політика є одним з головних суб'єктів її реалізації. Молодь творить свою політику. Ця творчість виявляється у формі молодіжної ініціативи, в створенні і діяльності молодіжних суспільних об'єднань. Молодіжна політика припускає активну інноваційну участь молоді в житті суспільства. Це примушує розглядати молодіжну політику у ряді питань стратегічного розвитку всього суспільства, нарощування його творчого потенціалу і інноваційних ресурсів.

Об'єкт дослідження - процес реалізації кадрової молодіжної політики.

Предмет дослідження - кадрова молодіжна політика.

Основна мета роботи полягає в дослідженні проблем і перспектив забезпечення реалізації державної молодіжної політики в Україні і в Херсонській області.

Відповідно до даної мети в дослідженні були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати стан і визачити проблеми реалізації державної молодіжної політики на державному і регіональному рівнях;

- порівняти механізми впровадження державної молодіжної політики в Україні та Європейському Союзі;

- дослідити механізм реалізації молодіжної політики зайнятості в Херсонській області;

- визначити основні проблеми реалізації молодіжної політики на Херсонщині;

- виробити рекомендації до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо покращення стану реалізації молодіжної політики в Херсонській області.

У даній роботі використано комплекс взаємопов'язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження:

- аналіз літератури;

- аналіз документів;

- системний метод;

- аналіз нормативно-правової бази.

Практична значустість дослідження полягає в розробці та поглибленні теоретико-методичних підходів та виробленні практичних рекомендацій до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо підвищення рівня ефективності реалізації молодіжної політики в Херсонській області.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки (протокол № 7 від 12.02.2010, протокол № 9 від 21.03.2010).

Публікації: за матеріалами дослідження опублікована стаття «Молодіжна кадрова політика держави в період становлення громадянського суспільства», яка опублікована у збірці студентських наукових робіт «Сучасні соціальні процеси в Україні: тенденції, реалії та перспективи». Випуск 2. - с.120.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (64 найменування) та додатків. Основний текст дослідження викладено на 64 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 81 сторінок.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Суть, основні принципи та пріоритети державної молодіжної політики України

Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів сягають саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді, що стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку.

Саме тому в новому тисячолітті стратегічні переваги будуть у тих держав і суспільств, які навчаться ефективно використовувати людський потенціал і в першу чергу той інноваційний потенціал розвитку, носієм якого є молодь.

Україна традиційно знаходиться в центрі глобальних та регіональних політичних і економічних процесів. Завдання забезпечення її поступального, стійкого розвитку і безпеки вимагає ефективної і адекватної реакції на сучасні виклики, досягнення національної конкурентоспроможності у всіх сферах [16, c.5].

Розвиток демократичної держави з сучасною соціально спрямованою економікою буде ефективнішим лише за активної участі молоді. Творчий потенціал і соціальний ресурс молоді є одним з найважливіших основ модернізації суспільства. В умовах нових світових впливів (дружньої до молоді держави) назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

У свою чергу, в якості однієї з найважливіших умов виступає забезпечення відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження й нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані зі здійсненням комплексу заходів з освіти й виховання молоді. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. - студенти вузів І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Для вирішення молодіжних питань в Україні діє достатньо досконала нормативно-правова база. А саме: Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”, Закони України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки”, “Про молодіжні і дитячі громадські організації”.

Крім того в країні реалізується низка загальнодержавних програм, зокрема: Державна програма “Репродуктивне здоров'я нації” на період до 2015 року, Державна програма підтримки сім'ї на період до 2010 року, Національна програма забезпечення молоді житлом на 2003-2012 роки, Державна програма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки, Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки тощо [21, c.12]

При визначенні загальнонаціональних пріоритетів мають бути враховані інтереси молоді. Вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством. Необхідно на державному рівні створювати умови для самореалізації молоді і включення молоді в процеси розвитку України. Це розширить соціальну базу перетворень, забезпечить соціальне, культурне і економічне відтворення і розвиток країни.

Молодіжна політика України є системною діяльністю держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян [17, c.15].

Для українських органів державної влади у здійсненні молодіжної політики найголовнішими напрямками діяльності є:

- забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;

- надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охороні здоров'я, професійній підготовці й працевлаштуванню;

- забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації національної молодіжної політики;

- пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;

- залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави.

Відповідно, молодіжна політика України є одним з напрямків діяльності держави, націленим на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини й розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив, на формування у молодих громадян патріотизму й поваги до історії й культури свого народу й дотримання прав людини.

Варто враховувати, що досягнення молодими людьми економічної самостійності, реалізація її творчого потенціалу, розвиток підприємницької активності, формування в них світогляду громадянина-патріота, творця майбутнього своєї країни багато в чому обумовлено наявністю підтримки й проведенням активної політики з боку держави й місцевої влади.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв'язанні стратегічних проблем розвитку суспільства [13, c.25].

Пріоритетними принципами молодіжної політики в сучасних умовах є:

- сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства;

- надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;

- повага до поглядів молоді та її переконань;

- правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку [16, c.5].

Враховуючи потребу відповідно реагування на новітні виклики, принципами молодіжної політики є:

1) Дотримання прав людини і розвиток демократії, з особливим акцентом на наступному: забезпечення повного використання молодими людьми прав людини, відчуття власної гідності, і заохочення їхньої відданості цій справі;

2) Cприяння активній участі молодих людей в демократичних процесах і структурах;

3) Сприяння рівним можливостям для участі всіх молодих людей у різних аспектах їхнього життя;

4) Забезпечення гендерної рівності та недопущення всіх форм насильства на гендерному ґрунті;

5) Сприяння усвідомленій освіті та діям молодих людей в питаннях довкілля і сталого розвитку;

6) Полегшення доступу всіх молодих людей до інформації та консультаційних послуг;

7) Співіснування в різноманітних суспільствах, з особливим акцентом на наступному: заохочення молодих людей сприяти, в своєму повсякденному житті, культурній різноманітності, міжкультурному діалогу і співпраці та релігійним аспектам;

8) Недопущення всіх форм дискримінації, расизму, ксенофобії та екстремізму і протидія їм;

9) Підтримка ініціатив молодих людей та їхніх організацій в недопущенні та стримуванні конфліктів, а також в їхньому вирішенні шляхом діалогу;

10) Підтримка роботи української молоді з молодими людьми третіх країн - біженцями, особами, що шукають притулку, та переміщеними особами;

11) Подальше заохочення субрегіональної та міжнародної співпраці молоді в Європі та Світі;

12) Заохочення молодих людей сприяти глобальній солідарності та співпраці.

13) Відповідність потребі соціальної інтеграції молодих людей та підвищення її конкурентноздатності, з особливим акцентом на наступному: підтримка самостійності і добробуту молодих людей, їхнього доступу до гідних умов життя; сприяння доступу молодих людей до освіти, навчання і трудового життя, зокрема, шляхом заохочення і визнання неформальної освіти; підтримка переходу молодих людей від освіти до ринку праці, наприклад, шляхом посилення можливостей для узгодження потреб приватного і трудового життя; забезпечення рівного права молодих людей на доступ до творчих і артистичних діяльностей, спортивної діяльності; підтримка інтеграції молодих людей, які проживають в умовах бідності,залишилися без освіти; заохочення діалогу і солідарності між людьми різних поколінь [31, c.17].

Життєво важливими пріоритетами молодіжної політики України повинні стати:

- розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

- формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

- забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

- створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища;

- охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

1.2 Основні напрями державної молодіжної політики у сфері зайнятості

Проблема переходу від навчання до професійної освіти та до праці є ключовою для молоді, як соціальної групи. Отримання професійної кваліфікації і робочого місця разом із створенням своєї сім'ї є найважливішими соціальними функціями, що реалізовуються у молодому віці.

З моменту свого офіційного виникнення, після прийняття „Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (1992 р.) та Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993 р), державна молодіжна політика в нашій країні одним із своїх пріоритетних напрямів визначила забезпечення зайнятості і гарантій професійної підготовки і працевлаштування молоді [17, c.9].

Політика працевлаштування та зайнятості молоді здійснюється державою через розвиток інфраструктури, що передбачає створення та підтримку спеціалізованих організацій, які здійснюють діяльність щодо зайнятості молоді, її професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки. А саме: центри тимчасової сезонної зайнятості, молодіжні біржі праці, бізнес-інкубатори для молоді, студентські трудові загони, молодіжні об'єднання та центри праці тощо.

У розділі 3 Доктрини молодіжної політики України визначено наступні шляхи сприяння зайнятості та працевлаштуванню молоді:

- створення системи аналізу та прогнозу щодо попиту на професії на ринках праці та адекватного реагування системи освіти та працевлаштування;

- збереження гарантії першого робочого місця, адаптація та підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці, розширення можливостей здобуття професійної освіти;

- розробка та імплементація заходів з квотування робочих місць для молоді;

- сприяння адаптації молоді у трудових колективах;

- сприяння соціальному партнерству між владою та бізнесом для забезпечення зайнятості молоді;

- організація молодіжних практик на робочих місцях для молоді, що навчається;

- здійснення довгострокових програм щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, підтримка їх стабільності, повноцінної трудової діяльності;

- реалізація спеціальних програм працевлаштування вразливих груп молоді, що потребують соціального захисту та мають труднощі в пошуку роботи;

- сприяння самозайнятості молоді;

- формування державних механізмів підтримки молодіжного підприємництва;

- реалізація заходів матеріально-технічної та фінансової підтримки діяльності молодіжних навчальних підприємств, навчально-ділових центрів, комерційних організацій;

- підтримки молодіжних неурядових організацій в реалізації бізнес-ідей та молодіжного підприємництва через стимулювання їхніх ініціатив;

- створення системи заохочень та преференцій для молоді, що має значні професійні досягнення.

У нормативно-правових документах, які регламентують державну молодіжну політику, забезпечення гарантій у сфері праці і зайнятості молоді описане детальніше [42, c.39].

Воно включає забезпечення умов для досягнення економічної самостійності і реалізації права молодих людей на працю. Як основні напрями в області державної молодіжної політики в даних документах вказані:

- урахування специфіки молодіжної робочої сили при здійсненні державної молодіжної політики, зокрема інтересів найменше захищених груп молоді при визначенні заходів соціальної підтримки в період тимчасової незайнятості;

- використання економічних стимулів, зокрема податкових пільг, що підвищують зацікавленість підприємств в наданні послуг з працевлаштування і прийомі на роботу молоді, професійному навчанні, підвищенні кваліфікації і перепідготовці молодих працівників;

- встановленні квот для прийому на роботу молоді з числа соціально незахищених категорій і закріплення відповідальності працедавців при невиконанні зобов'язань по квотуванню;

- здійснення заходів, що полегшують перехід від навчання до праці, зокрема шляхом створення спеціалізованих служб зайнятості, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, організації суспільних робіт [33, с.66].

Механізми реалізації цих положень полягають в розробці і реалізації цільових програм на основі доповідей про положення молоді, в яких повинен міститися аналіз стану життєвих умов і соціальних проблем молоді, ціннісних орієнтацій, інтересів і потреб, а також аналіз ефективності молодіжної політики, пропозиції щодо необхідності змін соціальних стандартів і нормативів.

Нині в Україні діє Державна цільова соціальна програма «Молодь України (2009-2015роки)», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р.N 41, та реалізовується низка загальнодержавних програм, положення яких спрямовані на вирішення соціальних проблем молоді, сприяння її соціальному розвитку.

Метою Програми «Молодь України» є створення системи всебічної підтримки громадянської активності молоді, спрямованої на самовизначення і самореалізацію, формування необхідних для цього правових, гуманітарних та економічних передумов, надання соціальних гарантій.

Основними завданнями Програми є:

- створення умов для інтелектуального самовдосконалення молоді,

- творчого розвитку особистості;

- утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей;

- пропаганда та формування здорового способу життя;

- створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості

- молоді;

- надання підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям;

- інтеграція українських молодіжних організацій до відповідних європейських і світових організацій.

- Виконання Програми дасть змогу:

- підвищити рівень економічної активності молоді, збільшити кількість молодих підприємців, підвищити конкурентноздатність молоді на ринку праці;

- підвищити рівень громадської активності, толерантності, моральності підростаючою покоління, зміцнити патріотичні настрої у свідомості молодих людей;

- підвищити загальний рівень правової культури молоді, поваги до прав і свобод людини, формування відповідальності за власне життя і життя країни;

- забезпечити чітку координацію зусиль органів державної влади та громадських організацій, об'єднань молоді у сфері реалізації державної молодіжної політики;

- удосконалити механізми ефективного партнерства та взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськими організаціями, об'єднаннями молоді, молодіжними представницькими та консультативно-дорадчими органами у формуванні й реалізації державної політики;

- створити мережу державних соціальних закладів для реабілітації молоді з метою зменшення негативних проявів у суспільстві;

- збільшити чисельність позашкільних навчальних закладів, соціокультурних, спортивних, дозвіллевих та інших закладів і установ, що мають на меті забезпечення виховання та проведення змістовного дозвілля молоді, об'єктів інфраструктури сприяння зайнятості молоді та підтримки молодіжного підприємництва та чисельність охопленої ними молоді;

- збільшити показники представництва молоді в органах державної влади та у консультативно-дорадчих органах при органах державної влади та місцевого самоврядування усіх рівнів;

- досягти збільшення чисельності молоді, залученої до діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій, інших об'єднань молоді [19, c.25].

1.3 Порівняльний аналіз реалізації державної молодіжної політики в Україні та країнах Європейського Союзу

Молодіжна політика в державі повинна базуватися на загальних концептуальних засадах:

- молодіжна політика має бути адресована усій сукупності молоді та не залежати від соціально-економічних характеристик тих чи інших її представників;

- повинна забезпечувати вдалий перехід молодих людей до дорослого життя;

- молодіжна політика повинна передбачати довгострокові інвестиції, оскільки з життям молоді прямо пов'язане майбутнє будь-якої держави.

Виходячи з названих засад, можна зробити висновок що поняття молоді не є однозначним та універсальним. Якщо говорити про молодь як про сукупність носіїв певних ознак («молодь як буття»), то визначати молодіжну політику треба крізь призму діяльності молодіжних організацій та інших форм роботи з молоддю. Зосередження на процесі включення молоді у доросле життя («молодь як набуття певних ознак») передбачає іншу розстановку акцентів при визначенні змісту молодіжної політики, оскільки обумовлює необхідність цілісного бачення форм адаптації молоді до нового простору існування. Таке бачення є відмовою від розуміння молоді як гомогенної сукупності людей із статичним набором проблем, що є предметом вирішення політики. Відповідно, значно розширюється інструментарій молодіжної політики. Можна припустити, що заходи, спрямовані на забезпечення буття молоді, є цільовими (конкретними та короткостроковими)

Підготовка до дорослого життя передбачає розробку довготривалих та комплексних стратегій. Це обумовлено тим, що в такому контексті вплив на будь-яку сферу життя молоді тягне за собою вплив і на інші сфери. Тому усі політики, спрямовані на забезпечення проблем молоді, повинні бути зведені разом, а молодь необхідно розглядати не як механічну сукупність, а як інтегровану групу [42, c.57].

Таким чином, однією з визначальних характеристик молодіжної політики є її комплексність, яка має місце як на рівні визначення кола адресатів та адресантів молодіжної політики, так і при виборі засобів та інструментів її реалізації.

Сучасна система розробки молодіжної політики в європейських країнах базується на таких принципах: відкритості, відповідальності, ефективності, узгодженості. Виходячи з цього, визнаними європейською спільнотою методами координації молодіжної політики є: участь (залучення), волонтерські послуги, інформування, зміна ставлення органів влади до молодіжної проблематики. Такий підхід має чимало спільного з принципами молодіжної політики на національному рівні, що значно спрощує врахування позитивного зарубіжного досвіду при запровадженні методів координації.

Участь (залучення). Програми, спрямовані на підвищення громадської активності молоді, повинні впроваджуватися на локальному рівні (наприклад, у школах). Такий рівень впровадження дозволить місцевим органам влади проявити гнучкість при розробці політики, а також випробувати інноваційні механізми залучення молоді, які в подальшому можуть бути запроваджені на регіональному та загальнонаціональному рівнях.

Інформування. Головною метою в рамках застосування цього методу є не просто поширення інформації, а доведення інформації до того, кому вона адресована. Це передбачає скоординовані дії, наявність належних ресурсів, а також участь молоді у створенні та забезпеченні функціонування інструментів комунікації [9, c. 31].

Надання волонтерських послуг. Волонтерські послуги - це форма громадської активності, освітній досвід та фактор забезпечення інтегрованості молоді у суспільство.

Враховуючи, що цей метод координації має впроваджуватись на всіх рівнях управління (місцевому, регіональному, загальнонаціональному), доцільним є стимулювання відповідної діяльності у термінах законодавства, шляхом надання соціальних привілеїв та забезпечення соціального захисту.

Нове розуміння проблем молоді. Перший крок - проведення відповідних досліджень, в ході яких необхідно зібрати широкий спектр статистичних даних, що ілюструють життя молоді. Другий крок - формування мережі інституцій, які забезпечать належну інтерпретацію зібраних даних та запропонують конкретні заходи для реалізації в рамках молодіжної політики. Третій крок - забезпечення належної комунікації між структурами, що проводитимуть аналіз, та реалізаторами політики.

Однією з визначальних рис молодіжної політики є її динамічність, як спроможність вдало реагувати на виклики часу та актуальність, як орієнтація на вирішення тих проблем і задоволення тих потреб, що становлять найбільший інтерес для молоді в конкретних соціально-політичних умовах. Це ставить її у постійну залежність від наявної політичної, економічної та соціокультурної ситуації. На сьогоднішній день соціологічні, економічні та культурологічні характеристики європейської молоді зазнали істотних змін. Процес європейської інтеграції обумовив зміну демографічних показників, індивідуальних та колективних моделей поведінки, соціального клімату тощо. В результаті молодь набула певних особливостей, які мають бути враховані при розробці молодіжної політики. По-перше, молодість триває довше. Під тиском економічних та соціокультурних факторів молоді люди, в середньому, пізніше досягають певних рубежів їхнього життя: закінчення навчання, працевлаштування, створення сім'ї тощо. По-друге, життєвий шлях молоді перестав бути лінійним. На сьогодні соціальні ролі молоді істотно перемішані: можна бути студентом, мати сімейні обов' язки, мати роботу, шукати роботу та жити з батьками тощо. Таке розпорошення соціальних ролей обумовлює неможливість розробки уніфікованої молодіжної політики, яка передбачає єдину систему заходів для представників різних соціальних груп молоді. По-третє, традиційні колективні моделі поведінки вже не мають великого впливу, поступившись тенденції до індивідуалізації молоді. Організація родини та планування кар'єри не є стандартизованими.

Аналіз характеристик європейської молоді обумовлює адресність молодіжної політики. Тобто розроблені програми та проекти повинні бути адресовані конкретній цільовій групі та сприяти вирішенню безпосередньо її проблем. Виконання цієї умови підвищує ефективність політики, тобто сприяє досягненню найкращого результату за умови витрачання найменшого обсягу ресурсів [52, c.91].

Аналіз компонентів молодіжної політики повинен здійснюватися з урахуванням таких питань:

1. Чи наявна структура спроможна сприяти вирішенню наявних актуальних проблем молоді?;

2. Чи може наявна структура забезпечити цілісність молодіжної політики?
Фактором, що впливає на відповідність або невідповідність цим критеріям, є рівень активності громадського сектора в ході розробки та реалізації молодіжної політики. Цей фактор можна представити через два показники:

- рівень участі молоді у діяльності громадських організацій (НДО);

- рівень залучення молоді до процесу розробки та прийняття управлінських рішень.

Кожен з названих показників є лакмусом розвиненості громадського сектора в державі та може аналізуватися окремо.

Одним з основних кроків, спрямованих на підвищення рівня громадської активності молоді є підвищення суб'єктності молодіжної спільноти, тобто сприяння розвитку молодіжних громадських організацій. Соціальними партнерами у здійсненні молодіжної політики міста є батьки та особи, що їх замінюють, засоби масової інформації, бізнес-спільнота, політичні партії, профспілки, релігійні спільноти, установи, підприємства, трудові та навчальні колективи тощо. Однак основними партнером держави у виробленні та здійсненні молодіжної політики міста є громадський сектор, представлений молодіжними громадськими організаціями. Таким чином, залучення молоді до діяльності громадських, в тому числі молодіжних, організацій спрямоване на виконання важливої соціальної функції стимулювання громадської активності молоді. Прикладом вдалого функціонування системи громадських організацій є досвід Литви [38, c.128].

Молодіжна політика - один з пріоритетних напрямків діяльності громадських організацій в Литві.Статистика свідчить, що з 7000 НДО 1/5 або 1/6 частина є молодіжними організаціями. Відповідно, це означає, що 13% молоді в Литві є членами тих чи інших організацій. Однак інтерпретувати такі цифри необхідно з урахуванням того, що, по-перше, не усі громадяни є членами НДО, а по-друге - немає обмежень щодо членства для однієї особи.

Найбільш залучені до громадського сектору - школярі, які є членами спортивних та музичних клубів. Інтереси учнів представлені у шкільних радах - органах учнівського самоврядування. Однак в той самий час лише 1/5 (17%) школярів беруть участь у самоуправління; лише 3% з тих, хто бере у ньому участь, робить це через шкільні ради, 1% - через шкільного президента, 6% - через громадські організації, а решта намагаються вирішити власні проблеми самостійно.

Громадська активність молоді на місцевому рівні залежить від підтримки муніципалітетів та фактично не може справляти позитивного впливу на вирішення проблем молоді.

В рамках діяльності громадських організацій повинна вирішуватися проблема професійної перепідготовки кадрів, які представлять НДО у відносинах з державними органами та відповідальні за безпосередню роботу з молоддю [46, c.172].

Досліджуючи участь молоді у процесі розробки та прийняття управлінських рішень та враховуючи розмаїття гравців, причетних до вироблення та реалізації молодіжної політики, важливо відстежувати ефективність співпраці на таких рівнях:

- вертикальна взаємодія при виробленні молодіжної політики (в межах системи державних органів);

- горизонтальна взаємодія при виробленні молодіжної політики (співпраця громадських організацій між собою та з державними органами);

- участь молоді (співпраця з громадськими організаціями та з державними органами безпосередньо).

Ці рівні взаємодії перебувають у нерозривній єдності, що обумовлено системним характером молодіжної політики. Активність молоді прямо пов'язана з можливістю самовираження та участі у процесі прийняття рішень. Спрямовані на підвищення активності молоді заходи передбачають:

- процес прийняття рішень повинен розглядатися як один з пріоритетних напрямків роботи та передбачати співпрацю національних та інтернаціональних громадських організацій щодо вироблення відповідного курсу;

- статус та можливості громадської освіти повинні підвищуватися та розширюватися.

Забезпечення співпраці з державою та іншими елементами політичної системи єважливим напрямком діяльності молодіжних організацій. Це є нормою для суспільства, яке прагне об'єднуватись та розвиватись. Співпраця не повинна зводитися лише до конструктивної критики, а має включати надання порад, рекомендацій, а також механізмів їх втілення в життя. Зважаючи на те, що громадська активність молоді передбачає не лише вплив на задоволення неполітичних потреб останньої, а й її участь у процесі прийняття та реалізації управлінських рішень, держава повинна створити систему горизонтальної взаємодії з представниками молодіжного середовища у процесі вироблення молодіжної політики.

Досвід Нідерландів. «Молода дія» (2003-2006 роки) - комплексний проект, спрямований на підвищення політичної активності молоді. Координацію проекту здійснюють урядові представники п'яти міністерств. Головна увага спрямована на усунення бар'єрів у політиці та практиці допомоги дітям та молодим людям. Структура такої співпраці обумовлена нагальними потребами молоді. Основна мета - поставити молодь, а не інституції, в центр системи розробки та реалізації молодіжної політики. Крім того, завданнями є:

- домогтися інтегрованості молодіжної політики;

- визначити найбільш актуальні проблеми;

- забезпечити кращу координацію між Міністерством, що відає питаннями молодіжної політики, та іншими акторами.

Зміни молодіжної політики повинні бути імплементовані на локальному та регіональному рівнях усіма організаціями, чия діяльність пов'язана з молодіжною проблематикою. Простір для удосконалення виникає у тих площинах, де сфери компетенцій різних урядових підрозділів збігаються.

Національний уряд підписав угоди з 13 муніципалітетами та 4 провінціями, спрямованими на практичне втілення принципу тісної співпраці та координації різних рівнів, а також з іншими організаціями, залученими до процесу розробки молодіжної політики. Усі питання порядку денного та виконання угод активно контролюватиметься, будуть вноситися реулярні поправки відповідно до зміни загальної ситуації. Закінченням програми стане досягнення конкретних результатів та надання офіційних рекомендацій від відповідальних урядовців щодо необхідних змін у структурі молодіжної політики з метою підвищення її ефективності [56, c.68].

Молодіжна політика повинна базуватися на бажанні задовольнити потреби та прагнення молоді. Для забезпечення цього вона повинна розроблятися за участю молоді, а не лише для молоді. Необхідною умовою ефективності політики є її сприйняття та підтримка молодими людьми, включно з тими, що перебувають поза організованими структурами. Тому інший ефективний механізм - організація діалогу між представниками центрів прийняття управлінських рішень та молоддю безпосередньо. Такий діалог можливий в рамках молодіжних форумів, а також безпосередньої участі молодих людей в роботі центральних та місцевих органів влади. Однак такий механізм підвищення активності молоді породжує загрозу створення системи уявної, а не реальної участі молоді в управлінській діяльності. Крім того, важливим є питання, якою мірою можливий вплив молоді на політику. В цьому контексті досить показовим є поданий у таблиці досвід Люксембурга.

Досвід Люксембурга. Кожна середня школа має шкільну раду з обраних членів, яка посилає своїх представників до Національної шкільної студентської ради. Організація фінансується за рахунок бюджетних коштів. Вона діє як слабка лобістська структура. Однак було чимало закидів щодо недемократичності цієї структури. Наприклад, молоді люди, що мають серйозні фізичні вади, не представлені у Раді. Тобто про реальне рівне представництво молоді не йдеться. В результаті складається враження, що державні органи не бажають мати критика в особі Ради, а політика залучення молоді в цьому контексті перетворюється на порожні декларації.

В рамках молодіжних форумів на локальному рівні кожні два місяці відбувається обговорення важливих проблем молоді. Мета таких обговорень - інтеграція молоді у процес прийняття рішень, але молодь здебільшого представлена особами віком від 12 до 20 років. Це призводить до викривленого представництва молоді під час ідентифікації проблем та розробки молодіжної політики [21, c.47].

Невід'ємним елементом молодіжної політики є її інформаційна складова. Молодь відчуває себе погано інтегрованою до суспільного життя. Вона часто є непідготовленою до життя в умовах конкуренції та вільного ринку. Однак загрозливою тенденцією є низький рівень зацікавленості у подоланні такого соціального відчуження. Головне питання - що утримує молодь від участі у громадських організаціях? Найбільш перспективний канал залучення молоді до громадського життя - локальний рівень, а конкретний сектор - освітні інституції. Однак одна з основних проблем молодіжної політики полягає у відсутності належного педагогічного впливу, що є основою подальшої громадської активності молоді. На жаль, часто політики обмежуються деклараціями та створенням нових інституцій, що дуже незначним чином впливає на вирішення проблем молоді. Однак, незважаючи на такі невтішні тенденції, вдала інформаційна політика є запорукою ефективності молодіжної політики взагалі, а тому заходи, спрямовані на стимулювання її розвитку, необхідні.

Молодіжна політика як комплексна сфера регулювання має певні загальні особливості, що обумовлені специфікою молоді як об'єкту політики. Ряд проблем, з якими стикаються молоді люди, не залежать від політичної та економічної ситуації в певній країні, а також соціокультурних особливостей певного середовища. Різною є лише інтенсивність та актуальність у конкретний період в межах певного регіону.

„Національна політика молоді певною мірою перегукується з загальноєвропейськими тенденціями, зокрема, в Європі наявні ті ж проблеми, що і в Україні - це наркоманія, алкоголізм, різні негативні соціальні прояви, але європейські підходи до вирішення цих питань відрізняється від того, що є в Україні": Денис Ковриженко, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив [12, c.19].

Однак відбір проблем для політики та механізмів їх вирішення залежить від тих підходів, які визначені та обумовлені загальною системою здійснення молодіжної політики в державі. Інша якість молодіжної політики в європейських країнах обумовлена специфікою підходів до визначення формального, процедурного та змістового компонентів політики. Це впливає на визначення цілей та пріоритетів діяльності, вибір механізмів реалізації поставлених завдань, розробка способів оцінки ефективності програм та проектів.

Порівнюючи молодіжну політику в європейських країнах та Україні, варто звернути увагу на ряд моментів, що обумовлюють якісну відмінність між ними:

Формування політики наоснові принципу консенсусу. Зокрема, молодіжнаполітика Європейського Союзу, відображена в Білій книзі, яка розроблялася за активної участі громадськості. Цей документ є продуктом консенсусу між європейськими структурами та громадськими організаціями. В Україні подібна практика широкогота системного консультування відсутня. Це пов'язано з процедурними складностямита ресурсною ємністю, пов' язаними з реалізацією такого проекту. Однак позитиви від створення комплексного документу очевидні.

Формальна визначеність цілей, завдань, пріоритетів. В Україні засадничі основи молодіжної політики здебільшого є декларативними, розмитими та не передбачають визначення конкретного вектору діяльності, можливого на їх основі. Крім того, чимало програм не містять деталізації декларативних положень, що значно ускладнює процес їх реалізації. В європейських країнах поняття „пріоритет діяльності" передбачає більш конкретне визначення кроків, які необхідно здійснити для досягнення визначених в межах програми цілей. Це сприяє прозорості процедури реалізації молодіжної політики, а також створює можливість контролю за реалізацією на кожному з етапів [41, c.71].

Наявність стратегії. В Україні реалізація більшості програм передбачена у короткостроковій перспективі. При чому дії, які мають бути здійснені протягом цих строків не конкретизуються, в Європі - навпаки. Кожна програма поділяється на першочергові, другорядні підпрограми. Це має велике значення для розрахунку необхідних ресурсів, які потрібні для реалізації програми. Крім того, такий підхід стимулює забезпечення комплексності молодіжної політики як цілісної сфери регулювання.

Загальне порівняння основних відмінностей молодіжної політики в Україні та в країнах ЄС, що обумовлюють разючі відмінності в частині позитивного впливу на її ефективність, подано у таблиці (див. дод. А).

На основі аналізу загальних особливостей молодіжної політики в Україні та в країнах ЄС можна зробити висновки про позитиви, притаманні молодіжній політиці в Європі, що стосуються:

- методик розробки молодіжної політики та стратегій її впровадження (планування ресурсів, контроль на кожному етапі, належна оцінка ефективності);

- діагностики проблем молодіжної спільноти та визначення цільової аудиторії тієї чи іншої програми;

- відповідності критеріям комплексності, динамічності, актуальності та адресності.

Поняття молоді є складним та неоднозначним, а тому однозначно верифікувати молодіжну політику практично неможливо. Молодіжна політика комплексне явище, що передбачає єдність різних елементів. Основними системоутворюючими елементами молодіжної політики є інформаційна складова, а також взаємодія між державою, громадським сектором та безпосередньо з молоддю. Основними концептуальними характеристиками молодіжної політики, що забезпечують її ефективність, є: комплексність, динамічність, актуальність, адресність. Відповідність цим характеристикам закладена в засадничі принципи розробки та впровадження молодіжної політики в європейських країнах. Недоліки молодіжної політики в Україні у порівнянні з європейськими країнами пов'язані з неналежними методиками (процедурами, механізмами) розробки та реалізації молодіжної політики, а також відсутністю стратегічного підходу до розробки програм у даній сфері.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1 Проблеми реалізації трудового потенціалу молоді

Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова зайнятість) і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості). З поглибленням соціально-економічних перетворень нині фундаментальне значення людської праці в розвитку суспільства набуває дедалі більшої ваги. Ускладнюються уявлення щодо особистості сучасного працівника, глибинних основ прояву його мотивації до трудової діяльності. Дослідження соціальних проблем, ціннісних орієнтацій та спонукальних мотивів до різних моделей поведінки на ринку праці дають змогу не лише проаналізувати ситуацію на ньому та виробити механізми та важелі впливу, але й закладають базис для з'ясування передумов підвищення якості людського капіталу та конкурентоспроможності робочої сили як новітнього чинника економічного розвитку та національної конкурентоспроможності.

Проблематика працевлаштування та зайнятості молоді давно є предметом дослідження учених (економістів, демографів, психологів, соціологів), перебуває у фокусі уваги журналістів, представників державних установ та неурядових організацій. Водночас суспільно-економічні трансформації часів незалежності України, швидкість світових глобалізаційних тенденцій призводять до загострення ситуації на ринках праці усіх рівнів та сегментів, спонукають до динамічного аналізу ситуації та пошуків оптимальних рішень.Соціально-економічні аспекти праці та зайнятості, зовнішніх трудових міграцій в межах національного, регіональних та локальних ринків праці досліджуються Д.Л. Богинею, В.В. Онікієнком, Е.М. Лібановою, О.А.Грішновою, С.І. Бандуром, О.М. Балакірєвою, І.В. Перегудовою, О.А. Малиновською, І.М. Прибитковою та багатьма іншими вітчизняними науковцями [45,c.21].

Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття [47, c.59].