Охорона праці
Мета охорони праці. Вирішення проблем безпеки й нешкідливості праці. Державне управління охороною праці. Види інструктажів з охорони праці. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2016 |
| Размер файла | 825,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- 1. Мета охорони праці. Основні шляхи вирішення проблем безпеки та нешкідливості праці
- 2. Основні законодавчі акти із охорони праці, їх короткий зміст
- 3. Державне управління охороною праці
- 4. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці
- 5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- 6. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві
- 7. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить
- 8. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві
- 9. Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності
- 10. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть
- 11. Обов'язки роботодавця (адміністрації) з питань охорони праці
- 12. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві
- 13. Пил і його види. ГДК пилу. Дія пилу на організм людини
- 14. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища
- 15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов
- 16. Контрольно-вимірювальні прилади для визначення параметрів мікроклімату. Комфортна зона
- 17. Параметри мікроклімату та їх нормування в залежності від виду виконуваної роботи
- 18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини
- 19. Принцип побудови та дія природної вентиляції (аерації). Дефлектори
- 20. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів
- 21. Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну
- 22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса
- 23. Засоби індивідуального захисту людини при наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин. Типи та порядок їх використання
- 24. Вимоги до виробничого освітлення, вплив на органи зору
- 25. Класифікація та характеристика систем природного освітлення
- 26. Класифікація та характеристика видів і систем штучного освітлення
- 27. Класифікація та характеристика джерел штучного освітлення. Світильники. Захисний кут світильника
- 28. Суть методів розрахунку та нормування штучного освітлення\
- 29. Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях. Основні світлотехнічні величини
- 30. Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації
- 31. Шкідлива дія вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба\
- 32. Заходи та засоби захисту від вібрації в джерелі її виникнення та на шляху її розповсюдження
- 33. Засоби індивідуального захисту від шкідливої дії вібрації. Вимірювання вібрації та вібровимірювальна аппаратура
- 34. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини
- 35. Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму
- 36. Рівень інтенсивності та рівень звукового тиску. Зв'язок цих рівнів
- 37. Засоби індивідуального захисту від шуму, ульра - та інфразвуку, їх характеристика
- 38. Вимірювання шуму на робочих місцях. Прилади для вимірювання шуму. Граничні межі
- 39. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби
- 40. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості
- 41. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно НРБ-76/87 (НРБУ - 97)
- 43. Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами
- 44. Засоби колективного та індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань. Дозиметричний контроль
- 45. Джерела ЕМП, їх класифікація за частотними діапазонами. Зони індукції та випромінювання
- 46. Шкідлива дія ЕМП на організм людини. Нормування ЕМП
- 47. Технічний та індивідуальний захист від ЕМП. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) ЕМП
- 48. Санітарно-гігієнічна класифікація та основні характеристики машинобудівних підприємств. Санітарно-захисна зона
- 49. Вибір і розрахунок ділянки для промислового підприємства.,,Роза вітрів”
- 50. Вимоги до розміщення та експлуатації виробничих будівель та приміщень згідно санітарних норм
- 51. Вимоги безпеки, які ставляться до конструкції та обладнання у відповідності з ГОСТ, ДНАОП, НПАОП
- 52. Небезпечні зони обладнання. Огороджувальні, захисні, блокувальні, сигнальні та запобіжні пристрої, їх схеми
- 53. Причини аварій систем, які працюють під тиском. Системи які реєструються та контролюються Держгірпромнаглядом охорони праці
- 54. Безпечна апаратура для ємностей, які працюють під тиском. Перевірка та фарбування ємкостей і трубопроводів
- 55. Безпечність експлуатації котельних, компресорних установок, трубопроводів і газопроводів
- 56. Безпека при експлуатації балонів
- 57. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах
- 58. Заходи безпеки при переміщенні вантажів. Переміщення вантажів вручну та їх норми
- 59. Дія електричного струму на організм людини та види можливих уражень
- 60. Перша допомога потерпілому від ураження електричним струмом
- 61. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них
- 62. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних та трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю
- 63. Виникнення статичної електрики, її небезпечна дія та засоби локалізації
- 64. Призначення та принцип дії захисного заземлення. Суть його розрахунку та схема
- 65. Штучні та природні заземлювачі, їх характеристика. Крокова напруга
- 66. Схема захисного занулення, суть занулення. Захисне автоматичне відключення
- 67. Ізоляція струмопровідних частин, норми опору на ізоляцію. Прилади та методи вимірювання опору ізоляції
- 68. Призначення та правила експлуатації індивідуальних засобів захисту з електробезпеки
- 69. Процес горіння. Види горіння. Умова горіння
- 70. Причини виникнення пожеж на виробництві, їх статистика
- 71. Основні заходи щодо профілактики пожеж. Вогнестійкість
- 72. Забезпечення промислових об'єктів протипожежною автоматикою та технікою. Дренчерні та спринклерні установки пожежегасіння
- 73. Вогнегасні речовини та засоби пожежегасіння. Будова та ефективність дії вогнегасників
- 74. Класифікація виробництв за пожежевибухонебезпекою. Класифікація будівельних матеріалів за їх здатністю до горіння
- 75. Організація пожежної охорони. Функції та права органів держпожнагляду. Відповідальність за протипожежний стан об'єктів
- 77. Класифікація виробництв за пожежевибухонебезпекою. Класифікація будівельних матеріалів за їх здатністю до горіння
- 78. Вибір і розрахунок ділянки для промислового підприємства.,,Роза вітрів”
1. Мета охорони праці. Основні шляхи вирішення проблем безпеки та нешкідливості праці
"Охорона праці" є одним з найважливіших завдань державної діяльності. Звідси і випливає конкретна ціль та мета вивчення дисципліни "Охорона праці" у вищому навчальному закладі - це підготовка спеціаліста, який у своїй практичній виробничій діяльності зміг би:
розробляти технологічні процеси;
проектувати обладнання;
організувати правильно працю;
керувати виробництвом,щоб не було нещасних випадків, професійних захворювань та травматизму.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Повністю безпечних і не шкідливих виробництв немає. Завдання охорони праці - звести до мінімального ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.
Велике значення в створенні здорових і безпечних умов праці має стандартизація. Вона дозволяє приймати діючі заходи щодо підвищення технічного рівня і впорядкування розроблення нормативно - технічної документації з безпеки праці.
2. Основні законодавчі акти із охорони праці, їх короткий зміст
До основних законодавчих актів відноситься:
Конституція України (розділ II,, Права, свободи та обов'язки людини та громадянина”, ст.43-46);
Другий розділ Конституції України закріплює систему прав, свобод і обов'язків, яку можна поділити на особисті (природні, громадянські), політичні, соціальні, економічні, культурні, екологічні та сімейні права і обов'язки. Сукупність конституційних норм, що закріплюють ці права і обов'язки визначає конституційно правовий статус людини і громадянина.
Кодекс законів про працю України (КЗПП), (глава XI,,, Охорона праці" ст.153-173);
Кодекс законів про працю України визначає засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці.
Закон України,, Про охорону праці”, (нова редакція - 9 розділів 44 ст.);
Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони праці, серед яких чільне місце займають:
пріоритет життя й здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;
повна відповідальність власника підприємства за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
соціальний захист працівників;
повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.
Закон України,, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. (11 розділів 55 ст.);
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Закон України,, Про охорону здоров'я”; (5 розділів і 44 статті)
Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні, соціальні основи охорони здоров'я населення України. За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров'я.
Закон України,, Про пожежну безпеку”, (41 ст.);
Діючий Закон визначає загальні правові, економічні і соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій області незалежно від виду їх діяльності і форм власності.
Закон України,, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. (7 розділів і 51 стаття);
Цей закон регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Закон України,, Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”;
Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.
Закон України,, Про дорожній рух”;
охорона праця безпека
Закон України,, Про охорону навколишнього природного середовища”;
Закон визначає, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Закон України,, Про колективні договори та угоди”;
Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання взаємин між власником підприємства і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.
Закон України,, Про поводження з радіоактивними відходами”.
3. Державне управління охороною праці
У відповідності до Закону України,, Про охорону праці" є розділ VI,, Державне управління охороною праці" в якому міститься стаття 31,, Органи державного управління охороною праці" де сказано: державне управління охороною праці здійснюють:
· Кабінет Міністрів України;
· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд - Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду)
· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
· рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
В статтях 32-35 - говориться про компетенції та повноваження цих органів:
забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці
розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;
здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
4. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці
У відповідності з законом України,, Про охорону праці" є розділ 8,, Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці”. В ньому є стаття 44,, Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці”. Вона говорить: за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.
Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків.
Адміністративна відповідальність - настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, коли з одного боку, такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, з іншого - відсутні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення. Адміністративна відповідальність виражається в положенні на виновних осіб грошових штрафів. (Право накладання штрафів мають державні інспектора Держгірпромнагляду за охороною праці).
Матеріальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов'язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.
Найбільш суттєвими умовами матеріальної відповідальності працівника є:
перебування працівника в трудових відносинах із підприємством, установою, організацією, якій було заподіяно збитку;
визначення розміру матеріальної відповідальності працівника;
наявність провини працівника.
Кримінальна відповідальність - за порушення правил охорони праці передбачених статтями 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законодавства та інших нормативно-правових актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян.
5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
У відповідності з законом України,, Про охорону праці" є розділ 7,, Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці”. У ньому є стаття 38,, Органи державного нагляду за охороною праці”.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд)
спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежить від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України,, Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”,,, Про пожежну безпеку”,,, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та іншими нормативно-правовими актами і положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.
6. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві
В промисловості, на підприємствах, в організаціях, установах проводиться триступеневий контроль за станом охорони праці.
На першій ступені контролю бере участь: майстер і громадський інспектор з охорони праці (який вибирається в трудовому колективі), які кожен день перевіряють на своєму участку стан робочих місць, справність обладнання, наявність і справність загороджень, індивідуальних засобів захисту та інше. Про виявлені недоліки повідомляється в спеціальному журналі і приймаються заходи щодо їх усунення (заточний верстат - усувається на місці).
На другій ступені контролю бере участь: начальник цеху, представник комісії з охорони праці від профкому цеху, провідний спеціаліст, які один раз в тиждень (в установлений день) перевіряють стан охорони праці в цеху.
На третій ступені контролю бере участь: головний інженер підприємства, начальники служб і відділів, представник комісії з охорони праці професійної спілки, які один раз в місяць перевіряють стан охорони праці на підприємстві, в цілому (велике підприємство 2-3 дня). Результати перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів в директора чи головного інженера (роботодавця) з відповідним оформленням наказу.
7. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить
Інструктажі та навчання проводяться у відповідності до "Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці" (від 26. січня 2005 року - НПАОП 0.00-4.12 - 05).
За характером і часом проведення інструктажів з ОП поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;
з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство;
з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи на робочому місці з працівником:
новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
який буде виконувати нову для нього роботу;
з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
при порушенні працівником вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести до травм, аварій, пожеж тощо;
при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
при перерві в роботі виконавця,робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт понад 60 днів.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
при виконанні разових робіт, непередбачений трудовою угодою;
при ліквідації аварій, стихійного лиха;
при проведенні робіт на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.
Особа яка проводить інструктаж, вносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали пронумеровані і скріплені печаткою.
8. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві
Положення про розслідування визначає, які ушкодження здоров'я працівників відносяться до нещасних випадків. Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження отримані внаслідок пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу легшу роботу терміном не меньш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.
За результатом розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також інші.
Нещасні випадки, пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання, або у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формрю Н-1.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий, повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
До факта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою.
Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних матеріалів.
На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.
Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу - місцевому органу виконавчої влади.
Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається також до санепідемстанції.
Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є потерпілий.
Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не меньш як 2 роки.
9. Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок. Статистичний метод - базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих; за робочими місцями, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням яке спричинило травму. Топографічний метод - заключається у вивченні причин нещасних випадків по місцю їх пригоди. Він ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) умовними знаками відмічаються місця, де стаються нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити робочі місця, участки з підвищеною травмонебезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму Монографічний метод - базується на вивченні травматизму, який включає в себе достатнє дослідження всього комплексу умов праці, в яких стався нещасний випадок: трудового і технологічного процесу, робочого місця, основного і допоміжного обладнання, засобів колективного та індивідуального захисту і т.п. При монографічному аналізі широко використовуються також технічні засоби дослідження (випробування обладнання, контроль параметрів виробничого середовища і т.п.). Економічний метод - полягає у вивчення економічних витрат, які викликані виробничим травматизмом, а також в оцінці соціально-економічної ефективності заходів щодо попередження нещасних випадків. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів. Ергономічний метод - ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку. Метод анкетування. Розробляються анкети для працівників і на підставі анкетних даних (відповіді на запитання) розробляють профілактичні заходи, щодо попередження нещасних випадків. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявлені відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.
10. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть
Причини нещасних випадків поділяються на організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні.
Організаційні причини:
незадовільна організація, розташування і утримання робочих місць, проходів та проїздів;
порушення режиму роботи і відпочинку;
використання невідповідного інструмента, обладнання, пристроїв;
недостатня освіченість робітників, невідповідність працюючого роботі, що він виконує;
незадовільна якість або відсутність індивідуальних захисних засобів;
відсутність попередження про небезпеку;
неправильна організація праці, нераціональний режим роботи;
тривале вимушене одноманітне або ненормальне положення тіла чи окремих його частин та їх перенапруження.
Технічні причини:
недосконалість технологічних процесів;
недосконалість обладнання і пристроїв;
відсутність огорож і запобіжних пристроїв;
незадовільний стан обладнання, інструмента і пристроїв.
Санітарно-гігієнічні причини:
недостатність об'єму і площі виробничих приміщень;
ненормальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху і тиск повітря);
теплові випромінювання;
освітлення не відповідає нормам;
шкідливі та отруйні речовини;
шкідливі випромінювання;
шум і вібрації;
поганий стан побутових і профілактичних установок та пристроїв.
11. Обов'язки роботодавця (адміністрації) з питань охорони праці
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
12. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві
Пропаганда охорони праці допомагає швидкому впровадженню у виробництво сучасних засобів техніки безпеки, підвищенню культури виробництва на всіх участках, створення на кожному робочому місцю умов для високопродуктивної та безпечної праці.
Правильна організація праці, навчання та інструктажів працюючих безпечним методам праці - важлива умова зниження травматизму і професійним захворюванням на виробництві.
Особливо важливу роль у пропаганді охорони праці відіграє кабінет з охорони праці. Він створюється у відповідності до "Типового положення про кабінет охорони праці”. Кабінет з охорони праці створюється на підприємстві з кількістю працюючих 400 і більше осіб. Коли осіб до 400, то кабінет може бути суміщеним з приміщенням для навчальних занять. Для кабінету виділяється певна площа, кімната, в залежності від кількості працюючих.
Основним призначенням кабінету є:
навчання та інструктажі з безпечних методів роботи, охорони праці;
проведення семінарів, тематичних занять;
організація консультацій, лекцій, бесід, перегляд кінофільмів, діафільмів;
допомога цехам та виробничим участкам в організації і роботі кутків, вітрин з охорони праці.
Кабінет з охорони праці повинен бути обладнаний та повинен мати:
нормативно-технічну документацію з охорони праці;
наглядні посібники (плакати, схеми, макети, натуральні взірці та інші засоби пропаганди охорони праці);
технічні засоби навчання.
13. Пил і його види. ГДК пилу. Дія пилу на організм людини
Причини виділення пилу на виробництві можуть бути самі різні. Пил утворюється при дробленні та розмеленні, транспортуванні сипких матеріалів, механічному обробленні крихких матеріалів, обробленні поверхні (шліфування, глянцевання), при упакуванні чи розфасуванні і т.п. Ці причини пилоутворення є основними або первинними. В умовах виробництва виникають і вторинні пилоутворення-це при прибиранні приміщень, при пересуванні транспорту, при руху людей і т.п.
За походженням пил буває:
органічний:
рослинний (бавовняний, ляний, дерев'яний, борошняний, кам'яновугільний, паперовий та ін.);
тваринний (вовняний, роговий, кістковий, волосяний);
штучний (органічних фарб, вибухових речовин тощо)
неорганічний -
металевий (міді, заліза, цинку, свинцю, марганцю і т.п.)
мінеральний (кварцю, азбесту, графіту і т.п.);
штучний (карборунд, цемент, сода, скло);
змішаний з різних видів пилу.
Пил буває:
крупно дисперсний (розмір частинок більше 50 мкм),
середньо дисперсний (розмір частинок в межах 50 - 10 мкм),
мілко дисперсний (розмір частинок менше 10 мкм).
За вибухонебезпечністю пил буває - вибухонебезпечний та вибухобезпечний.
Ряд шкідливих речовин діють на організм людини переважно фіброгенно, викликаючи подразнення слизових оболонок дихальних шляхів і осідають в легенях, практично не попадаючи в кровообіг. Це в основному пил металів - чавун, залізо, мідь, алюміній. Цей пил утворюється при металообробці, прокаті, штамповці, ливарному виробництві. Найбільшу небезпеку створює мілко дисперсний пил. Такий пил не осідає в приміщенні, а знаходиться весь час в завислому стані та легко проникає в легені.
14. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища
Для контролю і визначення вмісту шкідливих речовин в повітрі використовують такі методи: лабораторні, експресивні та індикаторні. Лабораторні методи визначення шкідливих речовин в повітрі - це відбирання проби повітря на виробництві і аналіз в лабораторних умовах. Використовуються універсальні газоаналізатори (УГ), робота яких основана на кольорових реакціях в невеликих об'ємах високо чуттєвої рідини чи твердої речовини (силікагель) - це метод експресивний. Індикаторні методи аналізу використовують для визначення високо небезпечних речовин (ртуть, ціанисті сполуки і т.п.) - на основі лакмусового паперу.
Основним методом аналізу запиленості повітря промислових підприємств є метод ваговий (лабораторний). Цей метод оснований на принципі визначення збільшення ваги фільтра при пропусканні через фільтр дослідного повітря певного об'єму. В якості фільтрів використовують паперові аналітичні фільтри аерозольні (АФА). Різниця в масі фільтра до і після протягування запиленого повітря через аспіратор і розрахунок за певними формулами, характеризує вміст пилу в повітрі в порівнянні з нормами (ГДК). Дисперсність пилу визначається розрахунковим методом з допомогою приладу АЗ-5 - при малих концентраціях пилу.
15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов
Здатність людського організму підтримувати постійну температуру при зміні параметрів мікроклімату і при виконанні різної за важкістю роботи - називається терморегуляцією. Для забезпечення нормального мікроклімату в робочій зоні ДСН встановлює оптимальні та допустимі параметри температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в залежності від пори року. При визначенні оптимальних і допустимих параметрів мікроклімату враховується: - період року - холодний, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +100 С і нижче; теплий - який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище +100 С - категорія робіт - легкі фізичні роботи (категорія I) - охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 - 140 Вт (90-120 ккал/год.); - фізичні роботи середньої важкості (категорія II) - охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176 - 232 Вт (151-200 ккал/год.) - важкі фізичні роботи (категорія III) - охоплюють види діяльності, при яких витрати енергії становлять 291 - 349 Вт (251-300 ккал/год.).
16. Контрольно-вимірювальні прилади для визначення параметрів мікроклімату. Комфортна зона
Температура повітря у виробничих приміщеннях не є постійною величиною, тому замірювання проводять в кількох точках приміщення на робочих місцях в різний час, на висоті 1,5 м від підлоги, при роботі стоячи (0,5 - 1 м - при роботі сидячи) і не ближче 1 м від джерела тепла чи від зовнішніх стін. При вимірюванні температури вище 0 0С використовують ртутні термометри, а при температурі нижче 0 0С використовують спиртові термометри. Для вимірювання температури повітря в умовах теплового випромінювання використовують парний термометр, який складається з двох ртутних термометрів.
Відносну вологість повітря у виробничих приміщеннях вимірюють за допомогою психрометрів. Психрометр Августа - складається з двох термометрів: сухого і змоченого (вологого).
Вимірювання швидкості руху повітря. Для визначення швидкості руху повітря 0,4-2 м/с використовують крильчатий анемометр, а для швидкості повітря від 1 до 20 м/с чашковий анемометр.
Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється приладами - актинометрами, дія яких основана на поглинанні променевої енергії і перетворення її в теплову енергію, кількість якої реєструється на шкалі приладу. Барометричний тиск вимірюється приладом, який називається барометр.
17. Параметри мікроклімату та їх нормування в залежності від виду виконуваної роботи
Мікроклімат у виробничих приміщеннях визначаються такими параметрами: - температурою повітря - t (оС); - відносною вологістю - R (%) - ц (%); - швидкістю руху повітря на робочому місці - х (м/с); - атмосферний тиск (Р),. Життєдіяльність людини проходить в досить широкому діапазоні тисків 550 - 950 мм. рт. ст. (734 - 1267 гПа = (0,9 - 1,06) * 105 Па). Однак на здоров'я людини впливає швидка зміна тиску, а не сама величина тиску. Нормальним тиском рахується тиск 760 мм. рт. ст. (1013 гПа). Тому для нормальної роботи організму, температура навколишнього середовища на робочому місці повинна бути в межах 16-25 0С в залежності від виду роботи і пори року (ДСН 3.3.6.042-99). Максимальне значення температури не повинно перевищувати 28 0С + 5 = 33 0С, а мінімальне допустиме значення температури не менше 13 0С. Вологість повітря також значно впливає на терморегуляцію організму людини. Дія температури навколишнього середовища залежить від відносної вологості. Підвищена вологість є несприятливим фактором не тільки в умовах жари, але і при пониженій температурі. Підвищена вологість (а це більше 85 %) затрудняє терморегуляцію із-за зниження випаровування поту, дуже низька вологість (а це менше 20 %) викликає пересихання слизистих оболонок дихальних шляхів. Оптимальна величина відносної вологості складає 60-40 %. Швидкість руху повітря - в приміщеннях є також важливим фактором, який впливає на теплове самопочуття людини. Мінімальна швидкість руху повітря, яка відчувається людиною, складає 0,1 - 0,15 м/с. У відповідності до ДСН 3.3.6.042-99,, Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень" в зимовий період швидкість руху повітря на робочих місцях не повинна перевищувати: оптимальна - 0,1 - 0,3 м/с, допустима - 0,1 - 0,5 м/с, а в літній період: оптимальна - 0,1 - 0,4 м/с, допустима - 0,1 - 0,6 м/с. В гарячих цехах допускається збільшення швидкості руху повітря-обдування працюючих (повітряне душування) - до 3,5 м/с.
18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини
Шкідлива речовина - це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.
Токсичними (отруйними) називаються речовини, які, потрапляючи в організм навіть у відносно невеликих кількостях, викликають порушення нормальної життєдіяльності аж до отруєння. Вони можуть бути у вигляді газу, пари, рідини і пилу.
Шкідливі речовини утворюються також як побічні продукти в процесі самої роботи. Цинк і кислоти, які використовують при оцинковуванні, мають незначну токсичну дію, але в результаті взаємодії їх з арсеном в разі забруднення може утворитись арсеновмісний водень - речовина високої токсичності.
Хімічнонебезпечні й шкідливі виробничі чинники класифікуються за характером дії на організм людини:
токсичні (свинець, ртуть та ін.);
подразнювальні (хлор, бензин, гас, кислоти, луги тощо);
сенсибілізуючі (бензин, гас І т. ін.);
канцерогенні (продукти неповного згоряння авіаційних палив та ін.);
мутагенні (свинець, ртуть і т. ін.);
такі, що впливають на репродуктивну функцію (спирти, креолін тощо);
за шляхом проникнення в організм людини:
через органи дихання (хлор, ефір, азот, гелій, окис вуглецю і т. ін.);
через шлунково-кишковий тракт (свинець, хромовий ангідрид, ціаністі сполуки і т. ін.);
через шкірні покриви і слизові оболонки (гас, бензин тощо).
За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший - надзвичайно небезпечні; другий - високонебезпечні; третій - помірнонебезпечні; четвертий - малонебезпечні.
19. Принцип побудови та дія природної вентиляції (аерації). Дефлектори
Повітрообмін при природній вентиляції проходить внаслідок різниці температур повітря в приміщенні та зовнішнього повітря, а також в результаті дії вітру. Різниця температур повітря в середині (більш висока температура) і ззовні приміщення, а відповідно і різниця густини, викликають поступання холодного повітря в приміщення та витіснення з нього теплого повітря. При дії вітру: з завітреної сторони будови створюється понижений тиск, внаслідок чого проходить витяжка теплого чи забрудненого повітря з приміщення; з навітреної сторони будови створюється надлишковий тиск і свіже повітря поступає в приміщення на заміну повітря, яке виходить. Робота витяжних вентиляційних пристроїв у великій мірі залежить від обдуву їх вітром. Природна вентиляція виробничих приміщень може бути неорганізованою та організованою (аерація). При неорганізованій вентиляції поступання і видалення повітря проходить через нещільності, вікна, квартирки, спеціальні канали, шахти, заслінки.
Організована природна вентиляція (це така, яка піддається регулюванню через аераційні ліхтарі, шахти різних конструкцій) називається аерацією. Аерація здійснюється в холодних цехах за рахунок вітрового тиску, а в гарячих цехах за рахунок одночасної чи роздільної дії гравітаційного та вітрового тисків. Природна вентиляція здійснюється ще з допомогою дефлекторів. Дефлектор складається з дифузора, циліндричної обичайки, ковпака, який служить для захисту від попадання атмосферних опадів в патрубок, а конус служить для запобігання задування вітру всередину дефлектора. Вітер обдуваючи обичайку дефлектора, створює на більшій частині його окружності розрідження, внаслідок чого повітря з приміщення рухається по повітропроводу та патрубку, а тоді виходить на зовні через дві круглі щілини між обичайкою, краями ковпака та корпусу. Єфективність роботи дефлекторів залежить головним чином від швидкості вітру, а також висоти встановлення його над гребінем даху (це 1,2-2 м).
20. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів
Припливні системи служать для подачі до приміщення чистого вентильованого повітря замість вилученого. Припливне повітря за потребою піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо).
Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу) забруднене або нагріте відпрацьоване повітря.
Взагалі, в приміщенні передбачаються як припливні, так і витяжні системи. Їхня продуктивність повинна бути збалансована з урахуванням можливості надходження повітря до суміжних приміщень або з них. У приміщеннях може бути також передбачена тільки витяжна або тільки припливна система. У цьому разі повітря надходить до приміщення зовні або із суміжних приміщень через спеціальні прорізи або вилучається з приміщення, або перепливає до суміжних приміщень.
21. Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.
Місцева вентиляція при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.
Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників у гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).
Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається з вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу чи зверху воріт або дверей.
Місцева витяжна вентиляція
Забезпечує вловлювання шкідливих виділень (газів, парів, пилу) безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в приміщенні. У промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу
Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом. Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки е характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.
22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса
Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів системи опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.
Метою опалення приміщень є - підтримання в них в холодну пору року заданої температури повітря, яка передбачена відповідними санітарними нормами (ДСН, СН 245-71).
В залежності від теплоносія, системи опалення бувають: водяні, парові, повітряні і комбіновані.
Подобные документы
Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії. Охорона праці при експлуатації систем під тиском.
методичка [164,4 K], добавлен 11.11.2013Функціональна структура охорони праці. Документи, які впливають на строки проведення навчання з питань охорони праці та інструктажів. Гігієнічна оцінка умов праці. Основні повноваження правління Фонду. Система управління охороною праці в будівництві.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 12.04.2012Правові та організаційні засади охорони праці. Організація охорони праці на виробництві. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови праці на виробництві.
курс лекций [383,2 K], добавлен 09.12.2008Характеристика загальних принципів управління охороною праці. Аналіз обов’язків та повноважень власника підприємства і посадових осіб. Функції та завдання служби і комісії з питань охорони праці, громадського контролю. Шляхи фінансування охорони праці.
лекция [52,9 K], добавлен 29.04.2010Характеристика повноважень органів державного керування охороною праці. Основні функції й завдання керування охороною праці. Джерела фінансування охорони праці. Організація наукових досліджень. Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах.
реферат [29,0 K], добавлен 28.06.2010Особливості навчання, перевірки знань, видів інструктажу з охорони праці. Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці. Державний нагляд і методи громадського контролю за охороною праці.
реферат [26,8 K], добавлен 28.06.2010Мета організації спеціального навчання з охорони праці. Класифікація інструктажів за характером і часом проведення. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Причини виробничого травматизму та професійних захворювань, методи їх аналізу.
реферат [25,2 K], добавлен 25.04.2014Гігієнічна класифікація праці. Фактори, що визначають умови праці на виробництві та їх значення для здоров’я і працездатності людей. Державна система охорони праці в Україні. Координація діяльності органів державного управління охороною праці.
реферат [21,4 K], добавлен 30.10.2008Система управління охороною праці на підприємстві як забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності, створення належних умов праці: завдання, принципи, функції. Правове забезпечення рівня охорони праці при укладанні трудових договорів.
реферат [22,9 K], добавлен 30.11.2010Склад курсу "Охорона праці". Напрямки підготовки фахівців. Загальні положення ОП, зафіксовані в українському законодавстві, гарантія прав громадян при здійсненні охорони праці на виробництві, державне управління. Аналіз умов праці. Безпека на виробництві.
методичка [52,2 K], добавлен 20.03.2011
