Охорона праці
Мета охорони праці. Вирішення проблем безпеки й нешкідливості праці. Державне управління охороною праці. Види інструктажів з охорони праці. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2016 |
| Размер файла | 825,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Основна функція теплової завіси - підтримання температури повітря в приміщенні на необхідному, комфортному для перебування і роботи, рівні. З цієї причини зазвичай повітряно-теплова завіса вважається обігрівачем, хоча принцип її дії спрямований не на нагрівання повітря в приміщенні, а на відсікання потоку повітря з вулиці.
Теплова завіса також захищає потрапляння комах, пилу і бруду в приміщення.
Це досягається утворенням плоскої повітряного струменя, що має температуру, відмінну від температури повітря поза приміщенням.
По мірі просування від виходу з корпусу спеціального обладнання, струменя повітря змішується з повітрям вулиці з одного боку і з повітрям приміщення - з іншого.
В результаті він набуває деяку середню температуру, перешкоджаючи прямому струму повітря ззовні, утворення протягу і різкої зміни температури повітря в приміщенні.
23. Засоби індивідуального захисту людини при наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин. Типи та порядок їх використання
Захист тіла людини забезпечується використанням спецодягу, спецвзуття, головних уборів, капюшонів і рукавиць. Для захисту від бризків розплавленого металу використовують спецодяг з ляних, брезентових і вовняних тканин; для захисту від кислоти і лугу - з гумових і перхлорвінілових тканин.
Органи зору захищають окулярами не тільки від механічних пошкоджень, але і від теплових випромінювань При роботі з кислотами, лугами, речовинами, які виділяють пил - використовують герметичні окуляри з гумовою напівмаскою.
Органи дихання захищають апарати, які за принципом дії поділяються на ізолюючі - И та фільтруючі - Ф. Фільтруючі засоби захисту використовуються тоді, коли в повітрі є кисню більше 18 %. Фільтруючі ЗІЗ органів дихання за призначенням поділяються на типи:
проти аерозольні (ФА) - для захисту від аерозолів;
протигазові (ФГ) - для захисту від паро газоподібних сумішей;
універсальні (ФУ) - для захисту від паро газоподібних шкідливих речовин і аерозолів, які присутні в повітрі одночасно.
Ізолюючі ЗІЗ органів дихання за конструкцією поділяються на типи:
шлангові (ИШ) - які забезпечують подачу повітря, яке придатне для дихання, із чистої зони;
автономні (кисневі) (ИК) - які забезпечують подачу суміші для дихання із індивідуального джерела повітропостачання.
Проти аерозольні ЗІЗ органів дихання захищають від аерозолів в межах 0,28 - 0,34 мкм.
До засобів індивідуального захисту органів дихання відносяться респіратори та протигази.
24. Вимоги до виробничого освітлення, вплив на органи зору
Виробниче освітлення - це система заходів і пристроїв, що забезпечують сприятливу роботу зорового аналізатора людини та виключають шкідливий або небезпечний вплив світла на нього в процесі праці.
Освітлення у виробничих будинках і на відкритих площадках здійснюється природним і штучним світлом. При недостатності природного застосовують сполучене освітлення, при якому у світлий час доби використовується одночасно природне і штучне освітлення.
Нормуються всі види освітлення за характеристикою зорової роботи (ступеня її точності) відповідно до вимог ДБН В.2.5-28 - 2006 "Природне і штучне освітлення", згідно з яким для створення нормальних умов роботи зорового аналізатора людини в процесі праці повинні виконуватися такі основні вимоги:
освітленість на робочих місцях має відповідати характеру зорової роботи (забезпечення необхідної освітленості робочих поверхонь поліпшує умови бачення об'єктів, підвищує продуктивність праці);
рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні (при нерівномірній яскравості в процесі роботи око змушене переадаптуватися, що веде до стомлення зорового аналізатора);
відсутність різких тіней на робочих поверхнях (у полі зору людини різкі тіні спотворюють розміри й форми об'єктів розрізнення, що додатково втомлює зір, а тіні, що рухаються, можуть призвести до травм);
відсутність блисткості й засліпленості (блисткість викликає порушення зорових функцій, а засліпленість - призводить до швидкого втомлення зорового аналізатора і зниження працездатності людини);
сталість освітленості в часі (коливання освітленості викликає переадаптацію ока, призводить до значного втомлення);
правильна передача кольору (спектральний склад штучних джерел світла повинен бути максимально наближений до спектра природного освітлення);
забезпечення електро-, вибухо - і пожежонебезпечності;
економічність.
25. Класифікація та характеристика систем природного освітлення
Природне освітлення, створюване денним світлом (небозводом), найбільш благотворно діє на людину, не вимагає витрат енергії.
Природне освітлення у виробничих приміщеннях залежить:
від кліматичних і сезонних умов, часу доби;
від напрямку надходження світлового потоку.
Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення:
1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.
2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.
3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.
26. Класифікація та характеристика видів і систем штучного освітлення
За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяється на такі типи: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.
Аварійне освітлення включають при виході з ладу робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела й повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях і не менше 1 лк на території підприємства. Аварійне освітлення передбачається на підприємствах, де зупинка технологічних процесів може призвести до людських жертв або значних економічних втрат.
Охоронне освітлення передбачається для території підприємств, а також включається в неробочий час для освітлення приміщень. З цією метою використовується частина світильників робочого або аварійного освітлення.
Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей і матеріальних цінностей під час виникнення небезпеки. Воно передбачається у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50 чол., а також у приміщеннях цивільних і допоміжних будинків підприємств, якщо в них одночасно знаходиться більше 100 чоловік. Така система повинна забезпечувати освітленість на полу основних переходів не менше, ніж 0,5 лк, а на відкритих територіях - не менше 0,2 лк.
27. Класифікація та характеристика джерел штучного освітлення. Світильники. Захисний кут світильника
За розміщенням джерел світла штучне освітлення підрозділяється на загальне, місцеве й комбіноване.
При загальному освітленні світильники розташовують у верхній зоні приміщення. Загальне освітлення, у свою чергу, підрозділяється на рівномірне, коли світильники розташовані на однаковій відстані один від одного у верхній частині приміщення, і локальне, коли щільність розміщення світильників неоднакова й відповідає розташуванню устаткування в приміщенні.
При місцевому освітленні світильники розміщують безпосередньо над робочою поверхнею. При недостатньому рівні загального освітлення, місцева освітленість робочого місця й навколишнього простору значно відрізняються, що створює несприятливі умови праці й підвищує небезпеку травматизму. Тому на підприємствах використання тільки місцевого освітлення заборонено.
Поєднання системи місцевого й загального освітлення називається комбінованим освітленням.
28. Суть методів розрахунку та нормування штучного освітлення\
Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення покращує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, надаючи позитивну психологічну дію на працюючу, підвищує безпеку праці і знижує травматизм.
Недостатність освітлення приводить до напруги зору, ослабляє увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає засліплення, роздратування і різь в очах. Невірний напрям світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть привести до нещасного випадку або профзахворювань, тому важливий правильний розрахунок освітленості.
Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природного освітлення КПО (І,,) - це відношення природного освітлення, яке створюється в деякій точці заданої площини в середині приміщення світлом неба до значення зовнішнього горизонтального освітлення, яке створюється світлом повністю відкритого неба.
Природне освітлення - це освітлення приміщень світлом неба, яке проникає через світлові отвори. Природне за своїм спектральним складом є найбільш сприятливим. За конструктивними властивостями природне освітлення поділяється на бічне, верхнє та комбіноване. В даній лабораторії світлові отвори розташовані з однієї сторони зовнішньої стіни.
Як розрахувати штучне освітлення?
Загальне освітлення
Правилами проектування для загального освітлення рекомендується використовувати, як правило, газорозрядні лампи: для приміщень висотою до 6 м - люмінесцентні, для більш високих - типу "ДРЛ", "ДРИ", "ДНаТ", а також галогенні. Лампи розжарювання допускається застосовувати у випадку технічної неможливості або недоцільності застосування газорозрядних ламп (невеликі приміщення, невисокі вимоги до освітлення).
Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки, конструкції стелі.
Вибір норми освітленості здійснюється за ДБНВ 2.5 - 28-2006 "Природне та штучне освітлення", відповідно вибраного типу джерела світла (газорозрядні чи лампи розжарювання), системи освітлення і характеристики зорових робіт (найменший розмір об'єкта розпізнання, світлість фону, контраст об'єкта розрізнення з фоном).
29. Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях. Основні світлотехнічні величини
Основні світлотехнічні величини.
Для вимірювання освітленості використовується фотоелектричний люксметр типу Ю - 16. Прилад має три шкали для вимірювання освітленості в межах: від 0 до 25 лк, від 0 до 100 лк і від 0 до 500 лк, а застосування поглинаючого світофільтру Ф 102 дозволяє в 100 раз збільшити межі вимірювань.
Для розрахунку освітленості на робочому місці застосовують три методи:
метод коефіцієнта використання світлового потоку;
метод потужності (метод ват);
крапковий метод.
Основні світлотехнічні величини
Світло, а отже і зорова інформація про навколишній світ, сприймана оком людини, передається по зоровому нерві в спеціальний відділ кори головного мозку, в якому формується суб'єктивний зоровий образ. У процесі праці людина через зоровий аналізатор сприймає виробничу обстановку, предмети праці, які називають об'єктами розрізнення.
Для того, щоб людина могла якісно виконувати зорову роботу, необхідні певні характеристики світлових приладів і системи освітлення, що повинні відповідати параметрам об'єкта розрізнення і конкретним умовам праці.
Основними світлотехнічними величинами, що кількісно характеризують вплив світлового випромінювання на око людини, є наступні:
Сила світла (I) ? просторова щільність світлового потоку, що визначається відношенням світлового потоку (F) до тілесного кута (щ), в якому він поширюється. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд). Кандела являє собою силу світла точкового джерела, що випускається в перпендикулярному напрямку з площі в 1/600000 м2 чорного тіла при температурі затвердіння платини Т = 2042 К і атмосферному тиску Р = 101,325 КПа.
Світловий потік (F) ? це потік випромінювання, що оцінюється за його дією на очі людини. За одиницю світлового потоку прийнятий люмен (лм). Люмен відповідає світловому потоку, що випромінюється в одиничному тілесному кутіточковим ізотропним джерелом із силою світла 1 кандела.
Освітленість (Е) ? поверхнева щільність світлового потоку, перпендикулярного поверхні освітлення. Одиниця виміру ? люкс (лк). За люкс прийнята освітленість поверхні площею 1 м2 світловим потоком 1 лм. Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.
Яскравість (В) ? поверхнева щільність сили світла. Визначається як відношення сили світла (I) у даному напрямку до проекції поверхні, що освітлюється, на площу S, перпендикулярну до напрямку спостереження:
В = (I/S) М соѕ б,
де б - кут між паралеллю до поверхні й напрямку до ока. За одиницю яскравості прийнятий кд/м2.
30. Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації
Вібрація - цей коливальний пружний рух точки твердого тіла (механічної системи).
Вібрація характеризується такими параметрами:
амплітудою (зсувом щодо точки спокою) (а), мм;
частотою (f), Гц;
віброшвидкістю (V) м/с;
віброприскоренням (W) м/с2.
Класифікація вібрації
За дією на організм людини вібрація класифікується за такими ознаками:
за способом передачі вібрації на людину;
за напрямком дії вібрації;
за характером спектра;
за часовими характеристиками.
За способом передачі на організм людини вібрація підрозділяється на загальну й локальну.
Загальна вібрація діє на організм людини через опорні поверхні - сидіння, ноги людини.
Локальна вібрація діє на окремі частини тіла людини.
Джерелами локальної вібрації є пневматичні відбійні молотки, ковальсько-пресове устаткування, технологічне устаткування складальних цехів, шліфувальні й полірувальні верстати і т.п.
Нормуються параметри вібрації відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої та загальної вібрацій та ГОСТ 12.1.012-90 "Вибрационная безопасность. Общин требования".
Нормованими параметрами вібрації є середньоквадратичне значення віброшвидкості, її логарифмічний рівень або віброприскорення в октавних смугах частот (для загальної й локальної вібрації).
Загальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами fсг = 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц.
Локальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами fсг = 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц.
При оцінці вібрації за допомогою дози нормованим параметром є еквівалентне кориговане значення контрольованого параметра.
31. Шкідлива дія вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба\
Вібрація - цей коливальний пружний рух точки твердого тіла (механічної системи).
Під впливом інтенсивної вібрації (особливо локальної), в організмі людини відбуваються функціональні зміни окремих систем і регуляторної функції центральної нервової системи. Вібрація викликає появу вібраційної хвороби, що може призвести до втрати працездатності. Вібраційна хвороба може виявлятися у вигляді порушення діяльності вестибулярного апарата, зниженні температурної та больової чутливості людини.
Зазвичай у спектрі вібрації переважають низькочастотні вібрації негативно діють на організм. Деякі види вібрації несприятливо впливають на нервову і серцево-судинну системи, вестибулярний апарат. Найбільш шкідливий вплив на організм людини надає вібрація, частота якої збігається з частотою власних коливань окремих органів, приблизні значення яких такі (Гц): шлунок - 2.3; нирки - 6.8; серце - 4.6; кишечник-2.4; вестибулярний апарат - 0,5. Л, 3; очі - 40.100 і т.д.
32. Заходи та засоби захисту від вібрації в джерелі її виникнення та на шляху її розповсюдження
Вплив на джерело виникнення вібрації зводиться до зміни: конструктивних елементів джерела вібрації; характеру сил і моментів, обумовлених робочим процесом у машині, що викликають вібрацію. Використовують також методи зрівноважування окремих деталей, вузлів машин і механізмів; відстроювання за частотою робочого режиму обладнання від діапазону резонансних явищ.
Відстроювання від режиму резонансу виконується за допомогою раціонального вибору маси й пружності коливної системи, або зміною частоти змушувальної сили.
На шляху поширення вібрацію знижують за рахунок таких технічних рішень:
використання додаткових пристроїв, що вбудовують в конструкцію машини (віброізоляційні, віброгасні);
застосування покриття, що демпфірує вібрацію;
використання антифазної синхронізації джерел вібрації.
Останній метод може бути реалізований тільки при парній кількості джерел вібрації, та за умови, що ці джерела характеризуються однаковими вібраційними характеристиками.
При проектуванні засобів віброзахисту у ряді випадків використовують комбінації вказаних методів.
Ефективним методом зниження рівня вібрації є динамічне віброгасіння. Засоби динамічного віброгасіння за принципом дії підрозділяються на динамічні й ударні.
33. Засоби індивідуального захисту від шкідливої дії вібрації. Вимірювання вібрації та вібровимірювальна аппаратура
Індивідуальні засоби захисту працюючих від дії вібрації
Індивідуальні засоби захисту від дії вібрації за місцем контакту оператора з вібруючим об'єктом підрозділяються на такі види:
для рук оператора - рукавиці чи перчатки з віброгасними долонями; віброгасні вкладиші;
для ніг оператора - спеціальне взуття з віброгасною підошвою, віброгасні наколінники;
для тіла оператора - віброгасні нагрудники, пояси, спеціальні костюми.
Загальні вимоги до засобів індивідуального захисту від дії вібрації регламентуються ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. "Засоби індивідуального захисту від вібрації. Загальні технічні вимоги".
Вимірювання вібрації
Вимірювання вібрації виконують відповідно до положень ГОСТ12.3.012-75 ССБТ "Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования".
Для вимірювання загальної вібрації датчик вимірювального приладу закріплюють на робочій площадці чи сидінні оператора, а для контролю характеристик локальної вібрації - в місцях контакту рук працюючого з елементами обладнання.
Гігієнічну оцінку вібрації здійснюють такими методами:
Частотним (спектральним) аналізом.
Інтегральною оцінкою.
Дозною оцінкою.
Основним методом, що характеризує вплив вібрації на організм людини, є частотний аналіз - вимірювання логарифмічних рівней віброшвидкості (Lv) чи віброприскорення (Lw) на середньогеометричних частотах октавних смуг. Одержані величини представляють у графічному вигляді, як гістограми в координатах "Lv (Lw) - fсг", де fсг - середньогеометричні частоти октавних смуг. На цей графік наносять також значення ГДР вібрації для кожної середньогеометричної частоти, з урахуванням типу виробничого приміщення. Якщо гістограма реальних значень рівня вібрації (Lv чи Lw) перетинає графік залежності ГДР чи лежить нижче нього, то це свідчить про перевищення допустимого рівня вібрації. У цьому разі необхідно застосовувати відповідні заходи та засоби захисту працюючих.
В протилежному разі, коли гістограма реальних значень рівня вібрації (Lv чи Lw) лежить нижче графіка ГДР, це вказує на допустимість вібраційного впливу на персонал. Для загальної вібрації вимірювання виконують в триоктавних смугах частот. Інтегральну оцінку вібрації застосовують, як орієнтовну. Дослідження вібрації виконують спеціальними приладами - вимірювачами шуму і вібрації типу ВШВ-003.
34. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини
Джерелами шуму на виробництві є коливання, що виникають при зіткненні, терті, ковзанні твердих тіл, витіканні рідин і газів, при роботі верстатів, ручних інструментів, електричних машин і т.п.
У практиці виробничої санітарії шумом називається будь-який небажаний звук або сукупність звуків різної частоти й інтенсивності, що несприятливо впливають на організм людини. Пружні коливання часток середовища частотою 16 Гц.20 кГц називаються звуковими, коливання частот нижче 16 Гц - інфразвуковими, а коливання частотою вище 20 кГц - ультразвуковими. Інтенсивний шумовий вплив викликає в звуковому аналізаторі людини зміни, які спричиняють відповідну реакцію всього організму. Серед численних проявів несприятливого впливу шуму на організм людини виділяють: погіршення слуху, зниження розбірливості мови, розвиток втомлення, порушення сну, серцебиття
35. Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму
Гігієнічна оцінка шуму допускає його класифікацію за двома принципами - характером спектра і часовими характеристиками.
За характером спектра:
1. Широкополосний шум - з безперервним спектром більше 1-ї октави*;
2. Вузькополосний (тональний) шум - з безперервним спектром менше однієї октави або в спектрі якого присутні виражені дискретні тони. Тональний характер шуму встановлюється виміром у триоктавних смугах частот і визначається при перевищенні рівня в одній смузі над сусідніми не менше ніж на 10 дБ.
За часовими характеристиками:
1. Постійний - рівень звуку якого за 8-часовий робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБ А**.
** Індекс А означає виміри рівня шуму за шкалою А шумоміра, в режимі "повільно". Ця шкала відповідає частотній характеристиці звукового аналізатора людини, в якій низькочастотні складові шуму ослаблені в порівнянні з високочастотними.
2. Непостійний - рівень звуку якого за 8-часовий робочий день змінюється в часі більше ніж на 5 дБ А.
Непостійний шум, у свою чергу, підрозділяється на такі категорії:
а) коливні в часі, рівень звуку яких безупинно змінюється в часі;
б) переривчасті, рівень звуку яких східчасто змінюється більше ніж на 5 дБ А при тривалості інтервалів з постійним рівнем шуму > 1 С.
3. Імпульсні, що складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен тривалістю < 1с.
36. Рівень інтенсивності та рівень звукового тиску. Зв'язок цих рівнів
При поширенні звуку в пружному середовищі під дією звукових коливань утворюються ділянки згущення і розрідження тиску, які чергуються, що і визначає величину звукового тиску (P), як різницю тисків в збудженому (Р2) і не збудженому (Р1) середовищі (рис.1). Іншими словами, стосовно повітряного середовища, звуковий тиск це перемінна складова тиску повітря, що виникає в результаті збудження звуком, який накладається на атмосферний тиск і викликає його флуктуації.
Процес поширення звуку відбувається з перенесенням кінетичної енергії, який виражається у вигляді інтенсивності звуку (I).
Інтенсивність звуку - це середня кількість звукової енергії, що проходить в одиницю часу через одиницю поверхні, перпендикулярну до напрямку поширення звуку:
I = V · P; I = PІ/ (с · С).
де V - миттєве значення швидкості коливань; Р - миттєве значення звукового тиску; с - щільність середовища; (с ? С) - питомий акустичний опір середовища; С - швидкість звуку в середовищі.
Існують мінімальні значення інтенсивності звуку (Io) та звукового тиску (Рo), що розрізняються органами слуху людини. Ці величини називаються граничними. Вони встановлені для частоти 1000 Гц і складають Io = 10?№І Вт/мІ; Рo = 2 · 10?5 Па.
Вплив звуку на межі болючого відчуття людини перевищує граничні значення ~ у 1014 разів. Причому, значення цих порогів залежать і від частоти звукових коливань.
Так, найнижчі граничні значення цих параметрів спостерігаються в діапазоні 1.5 кГц.
У зв'язку з таким значним динамічним діапазоном сприйняття інтенсивності звуку і звукового тиску людиною, для зручності графічного зображення, наприклад за частотним спектром, представляють відносні логарифмічні рівні інтенсивності й звукового тиску стосовно граничних значень I0 і Р0 у такому вигляді:
Li = 10 Lg I / I0.
Оскільки інтенсивність звуку (I) пропорційна квадрату звукового тиску (Р), то виходячи з цього, можна представити величину логарифмічного рівня інтенсивності звуку в такий спосіб:
Lр = 10 Lg РІ / РІ0 = 20Lg Р / Р0.
Цю величину прийнято називати рівнем звукового тиску. Вона використовується при акустичних вимірах і визначенні нормативних значень, що вказані у відповідних нормативних документах.
Відповідно до прийнятих одиниць виміру виходить, що коли діюча інтенсивність звуку, наприклад (I1), перевищує граничну в 10 разів, тобто I1/I0 = 10 то результуюча величина складає 1 Б (Бел). Якщо перевищення становить 100 разів, то I2/Iо = 2 Б. і т.д.
У такий спосіб забезпечується вимір рівня звукового тиску у відносних одиницях - Белах.
37. Засоби індивідуального захисту від шуму, ульра - та інфразвуку, їх характеристика
Для захисту органів слуху використовують внутрішні та зовнішні протишуми.
Внутрішні протишуми або вставки виготовляються з ультратонкого волокна, м'якої гуми, вати, яка просочена воском, маслом чи парафіном. Такі м'які протишуми вставляють в зовнішній слуховий прохід вуха.
Зовнішніми протишумами є навушники. Для захисту слухового апарату людини, що працює, від середньо - і високочастотного виробничого шуму розроблені ефективні протишумні навушники ВЦНИИОТ-1. - 7.
Для підбирання засобів захисту від шуму (протишуми) необхідно знати частоту та інтенсивність шуму на робочому місці. Потім, порівнюючи отримані дані з захисними можливостями протишумних навушників і нормою інтенсивності шуму згідно ГОСТ 12.1.003-83 вибирають їх у відповідності з табл.1 (враховуючи частоту та силу шуму в дБ).
Вставки використовуються при інтенсивності шуму до 100 дБ при різних частотах шуму.
Навушники використовують при інтенсивності шуму від 100 до 120 дБ при різних частотах.
Шолом з навушниками використовують при інтенсивності шуму більше 120 дБ.
38. Вимірювання шуму на робочих місцях. Прилади для вимірювання шуму. Граничні межі
Вимірювання шуму виконують в такий спосіб:
на постійних робочих місцях - в зонах розташування органів керування технологічним устаткуванням;
у робочих зонах обслуговування машин - не менше, ніж у трьох точках робочої зони.
Вимірювання виконують спеціальними приладами - шумомірами типу ВШВ-003
Мікрофон шумоміра розташовують на висоті 1,5 м, на відстані 0,5 - 1м від обладнання.
При оцінці шуму вимірювані величини порівнюють з гранично допустимими величинами (ГДР.) рівня звукового тиску чи рівня звуку (еквівалентних рівнів звуку). Причому, для тонального й імпульсного шумів граничні значення зменшуються на 5 дБ. Для коливному в часі й переривчастому шумі максимальний рівень звуку складає Lmax < 110 дБ А, для імпульсного Lmax < 125 дБ.
39. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби
Пружні коливання часток середовища частотою 16 Гц.20 кГц називаються звуковими, коливання частот нижче 16 Гц - інфразвуковими, а коливання частотою вище 20 кГц - ультразвуковими
Хоча інфразвукові й ультразвукові коливання не викликають звукового відчуття у людини, вони біологічно впливають на її організм.
На даний час діють "Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку - ДСН 3.3.6.037-99
Як індивідуальні засоби захисту від шуму застосовують спеціальні вкладиші у вушну раковину - вставки (беруші) до 100 дБ, шумозахисні навушники ВЦНИИ ОТ 1-7 від 100 дБ до 120 дБ, а також шолом з навушниками при шумі більше 120 дБ.
40. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості
Іонізуючим випромінюванням називається любе випромінювання, яке прямо чи побічно викликає іонізацію середовища (тобто утворення заряджених атомів чи молекул - іонів).
Іонізуючі властивості мають космічні промені, а також природні іонізуючі випромінювання Землі, тобто поклади радіоактивних речовин.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є: ядерні реактори, прискорювачі заряджених частин, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи.
До іонізуючих випромінювань відносяться: корпускулярні випромінювання - (альфа, бета і нейрони) і електромагнітні випромінювання (гама та рентгенівське), які мають здатність при взаємодії з речовиною утворювати в ній заряджені атоми і молекули - (іони).
41. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно НРБ-76/87 (НРБУ - 97)
В ураженому організмі атоми і молекули клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини. Іонізація живих тканин організму приводить до розриву молекулярного зв'язку і зміни хімічного складу структури різних з'єднань. Зміна в хімічному складі значної кількості молекул приводить до загибелі клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі може відбуватися: заторможення функцій кровотворних органів, порушення нормального згортання крові, збільшення хрупкості судин, розлад діяльності шлунково-кишечного тракту, зниження опору організму інфекційним захворюванням.
Розрізняють зовнішнє і внутрішнє опромінення.
Зовнішнє опромінення - це джерело іонізуючих випромінювань, розміщене ззовні організму.
Внутрішнє опромінення - це попадання радіоактивних речовин всередину організму, при вдиханні повітря, при питті зараженої води. Це опромінення дуже небезпечне, так як викликає довго не заживаючі язви, які поражають різні органи.
В результаті дії на людину всіх природних джерел радіації (космічні промені, радіоактивні речовини Землі, оточуючі предмети, вода, земля) - середня сумарна доза опромінення складає приблизно 125 мбер в рік.
Крім природного опромінення, людина опромінюється і іншими джерелами. Наприклад: при просвічування шлунку, зубів, легень, рентгеноскопія, при перегляді телепередач безпосередньо біля телевізора (з великим екраном).
Персонал віком до 18 років не допускається до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання.
42. Нормування ГДД та ГД радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів
Також гранично-допустимі рівні іонізуючих втпомінювань визначаються,, Нормами радіаційної безпеки" - НРБ-76/87 та,, Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними і іншими джерелами іонізуючих випромінювань" - ОСП-72.
Різні тканини тіла неоднаково радіо чутливі. В залежності від сприймання опромінення органами людини, вони поділяються на 3 групи критичних органів:
I-а група - все тіло, гонади (статеві залози, що виробляють статеві клітини) та червоний кістковий мозок;
II-а група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кристалик ока та інші органи, за виключенням тих, які відносяться до 1 і 3 групи;
III-я група - шкіра, кісткова тканина, кістки, передпліччя, гомілка, долоні, ступні.
В якості основних дозових границь, в залежності від групи критичних органів, для категорії А встановлена гранично-допустима доза за рік (ГДД), для категорії Б - визначена границя дози за рік (ГД).
43. Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами
Умови безпеки при використанні радіоактивних ізотопів в промисловості вимагають проведення захисних заходів не тільки у відношенні людей, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами, але і у відношенні людей, які знаходяться у приміщеннях поряд, а також населення, яке живе на близькій відстані від підприємства.
Забезпечення безпеки працюючих з радіоактивними речовинами створюється таким чином (шляхом):
екранування;
встановлення ГДД опромінення;
будівельно-планувальні рішення;
використання ЗІЗ і колективного захисту;
зонування приміщень і територій.
Захист працюючих з радіоактивними ізотопами від шкідливих наслідків випромінювання створюється системою технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичними заходами.
44. Засоби колективного та індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань. Дозиметричний контроль
При роботі з радіоактивними ізотопами обов'язково потрібно використовувати заходи індивідуального захисту (ЗІЗ. ЗІЗ запобігають від попадання забруднень на шкіру і в середину організму, захищають від альфа - і частково від бета-випромінювань.
При використанні ЗІЗ потрібно обов'язково звертати увагу на послідовність їх вдягання і знімання. Після роботи з радіоактивними речовинами необхідно добре вимити руки і обличчя, а також перевірити їх чистоту дозиметричними приладами.
Безпеку роботи з РАР і джерелами випромінювання можна забезпечити тоді, коли є організований систематичний контроль за рівнем зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, а також за рівнем радіації навколишнього середовища. Всі, хто працює з РАР повинні бути забезпечені індивідуальними дозиметрами для контролю дози гама-випромінювань, яку одержує кожен працівник окремо.
За своїм характером і цілями дозиметричні прилади діляться на:
прилади для вимірювання зовнішніх потоків випромінювань
(мікрорентгенометр,, Кактус” і МРМ-2);
прилади для вимірювання активності повітря (установки з паперовими і
електричними фільтрами);
прилади для вимірювання рівня забрудненості поверхні (універсальний
радіометр ТНСС, переносний радіометр РУП-1);
установки сигнального і дозиметричного контролю (дозиметри ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В,,, Припять”).
45. Джерела ЕМП, їх класифікація за частотними діапазонами. Зони індукції та випромінювання
Відомо, що навколо провідника із струмом виникає одночасно електричне і магнітне поле. Ці поля не зв'язані одне з одним, коли струм не змінюється в часі. Це при постійному струмі. А при змінному струмі магнітне і електричне поле зв'язане одне з одним і тому це розглядають як електромагнітне поле (ЕМП).
В діапазоні високих і ультрависоких частот, інтенсивність опромінення визначається напруженістю двох складових ЕМП: напруженістю електричного поля Е, у вольтах на метр (В/м) і напруженістю магнітного поля Н, в амперах на метр (А/м).
ЕМП високих і надвисоких частот, має здатність самостійно поширюватись в просторі, з швидкістю, яка близька до швидкості світла (300 000 км/с). При цьому ЕМП, яке поширюється в просторі, несе з собою енергію. ЕМП змінюється з тією ж частотою, що й струм, який його створив.
Біля джерела ВЧ полів утворюються зони індукції і зони випромінювання, які розповсюджуються в залежності від частоти на різну віддаль. На відстані від джерела не більш як на 1/6 довжини хвилі - переважно є поля індукції і цей простір умовно рахується зоною індукції, а на більш далеких відстанях переважають поля випромінювання і цей простір рахується зоною випромінювання. В зоні індукції людина буде знаходитись в періодично змінному електричному і магнітному полі. В зоні випромінювання на людину діє електромагнітне поле з рівним і одночасно змінним електричними і магнітними складовими.
46. Шкідлива дія ЕМП на організм людини. Нормування ЕМП
Дія ЕМП на організм людини залежить від: характеру поля, яке створюється на робочому місці (ВЧ чи НВЧ); від відстані, на якій людина знаходиться, від джерела утворення, від часу дії, від діапазону частот, від інтенсивності опромінення.
Для якісної оцінки опромінення ЕМП - ВЧ і НВЧ - прийнята величина - інтенсивність дії поля, яка виражена у величинах напруженості електричного поля (В/м).
При дії ЕМП на людину, на її організм, проходить часткове поглинання їхньої енергії тканинами тіла. Під дією ВЧ ЕМП іони тканин приходять в рух, тобто в тканинах виникають високочастотні струми, які створюють тепловий ефект, поглинання енергії поля.
Систематична і довгочасна дії ЕМП на працюючих викликає зміни в організмі. Це проявляється у: головній болі, порушення сну, підвищена втомленість, роздратованість, пониження кров'яного тиску, зміни в печінці та селезінці, підвищена температура всього тіла, випадання волосся.
Розрізняють 3 степені ураження дією ЕМП:
легке ураження - характеризується нестійкими функціональними змінами в організмі. При цьому не потрібне довготривале лікування і не знижується працездатність потерпілих.
ураження середньої степені - характеризується виразними і стійкими порушеннями нервової системи, ендокринного апарату і системи кровообігу.
важкі ураження - в літературі не висвітлені, так як на практиці виробничники не допускаються до роботи уже при легкій і середній
степені ураження.
Нормування ЕМП проводиться у відповідності з ГОСТ 12.1.006-84 "Электромагнитные поля радиочастот”. Цей ГОСТ розповсюджується на ЕМП в діапазоні частот 60 кГц - до 300 ГГц і встановлює гранично допустимі значення напруженості і щільності потоку енергії ЕМП на робочому місці персоналу, який обслуговує установки, які випромінюють енергію ЕМП, а також методи контролю і основні способи та засоби захисту.
47. Технічний та індивідуальний захист від ЕМП. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) ЕМП
В залежності від умов опромінення ЕМП, характеру і місцезнаходження джерела, ЕМП можуть бути і різні засоби та методи захисту від опромінювання:
захист часом - (обмежений час перебування в зоні дії поля)
захист віддаллю (відстанню) - це розміщення робочих зон (пультів керування) на такі відстані від джерела полів, на яких напруга не перевищує допустимих значень. Ці відстані визначаються розрахунком і перевіряються інструментально на кожному робочому місці.
екранування робочих місць - використовується тоді, коли неможливо здійснити екранування апаратури, і це досягається з допомогою спорудження кабін чи ширм з покриттям із поглинаючих матеріалів.
виділення зон випромінювання - для кожної установки, яка випромінює ЕМ енергію вище ГД значень, потрібно виділяти окремі зони, в яких інтенсивність опромінення перевищує норми. Границі зон визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки, чи апаратури при роботі їх на максимальній потужності випромінювання.
засоби індивідуального захисту - використовуються в тих випадках, коли використання інших способів попередження дії ЕМВипромінювань неможливо. В якості ЗІЗ використовують: халат, комбінезон, капюшон, захисні окуляри.
екранування джерел випромінювання
В приміщенні, біля установки ВЧ на видному місці повинні бути вивішені електричні схеми установки, правила її експлуатації, інструкція з ОП та ТБ, попереджувальні плакати та написи, правила першої медичної допомоги потерпілому.
Контроль проводиться методом вимірювання напруженості та густини потоку енергії ЕМП. Для визначення інтенсивності ЕМП, які діють на обслуговуючий персонал використовують спеціальні прилади.
До приладів, які вимірюють ЕМП відносяться:
вимірювач напруженості електричного поля
вимірювач електромагнітного поля
вимірювач густини потужності
ИЕМП - вимірювач електромагнітного поля;
ПО-1 - вимірювач густини потужності.
48. Санітарно-гігієнічна класифікація та основні характеристики машинобудівних підприємств. Санітарно-захисна зона
Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.
Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами, встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас - 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 м, V клас - 50 м.
До I, II та III класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства по видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.
До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним та кольоровим литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості.
До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.
Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму. На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР.), на межі курортно - рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.
49. Вибір і розрахунок ділянки для промислового підприємства.,,Роза вітрів”
Розрахунок санітарно-побутових приміщень проводиться в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працюючих в найбільш чисельну зміну.
Відповідно до санітарної характеристики виробничі процеси поділяються на чотири групи, а кожна з них - ще на 2-5 підгруп.
До першої групи (має три підгрупи) відносяться виробничі процеси, що проходять при нормальних метеорологічних умовах та при відсутності шкідливих газів та пилових виділень.
До другої групи (має п'ять підгруп) відносяться виробничі процеси, що проходять при несприятливих метеорологічних умовах або пов'язані з виділенням пилу чи напруженою фізичною роботою.
До третьої групи (має чотири підгрупи) відносяться процеси, що характеризуються наявністю різко виражених шкідливих факторів.
До четвертої групи відносяться процеси, що вимагають особливого режиму для забезпечення якості продукції, а саме: пов'язані з переробкою харчових продуктів, виробництвом стерильних матеріалів, що вимагають особливої чистоти.
Площі виробничих ділянок визначають трьома методами: графічним - розміщенням обладнання на технологічному плануванні; розрахунковим - за питомими площами на верстат або одиницю іншого устаткування, на одного робітника, на одне робоче місце або на одиницю ремонту; розрахунковим - за площею, зайнятою устаткуванням, і перехідними коефіцієнтами.
При розрахунку виробничих площ ділянок (зовнішнього очищення і миття, розбірно-мийної, складання, фарбування, технічного діагностування машин і ін.) за площею, зайнятою устаткуванням і машинами, і перехідними коефіцієнтами, користуються формулою:
50. Вимоги до розміщення та експлуатації виробничих будівель та приміщень згідно санітарних норм
Санітарно-побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори.
Розташування, розміри, обробка тощо допоміжних приміщень обумовлюються цілою низкою санітарних вимог. Наприклад, вбиральні розташовують, як правило, на кожному поверсі на відстані не більше 75 м від найбільш віддаленого робочого місця, а душові слід влаштовувати в кімнатах, суміжних з гардеробними біля внутрішніх стін.
51. Вимоги безпеки, які ставляться до конструкції та обладнання у відповідності з ГОСТ, ДНАОП, НПАОП
Безпечна і безпомилкова робота технологічного обладнання може бути досягнута при оптимальному узгодженні роботи оператора з машиною, а також при антропометричній відповідності параметрів і габаритів обладнання з анатомічними особливостями людини. При обслуговуванні технологічного обладнання небезпеку становлять всі частини машини, які рухаються, здійснюють поворотно-поступальні рухи важелів - рухомі паси, ріжучі частини машини та ін. Небезпека зростає тоді, коли на деталях, що обертаються, є болти, шпонки або нерівності, нарізки та ін. Зона всередині машини, в якій рухаються механізми, є небезпечною, бо при потраплянні в неї або стиканні з якоюсь рухомою частиною може статися ушкодження тіла людини.
Тому при розташуванні технологічного обладнання необхідно враховувати: габаритні розміри і конструкцію машин; зону технологічного обслуговування, ремонту та розміщення сировини; робочі проходи, розриви між сусідніми машинами, між машинами і стінами; евакуаційні проходи для евакуації людей, центральний і пристінний, зі смугою транспорта або без неї.
52. Небезпечні зони обладнання. Огороджувальні, захисні, блокувальні, сигнальні та запобіжні пристрої, їх схеми
Небезпечною зоною називається простір, в якому можливе виникнення небезпечного або шкідливого виробничого фактора.
До небезпечних відносяться зони, розташовані поряд з не огородженим перепадами по висоті, неізольованими струмоведучими частинами електрообладнання, переміщаються знаряддями лову, машинами, їх частинами і працюючими органами. Небезпечними зонами вважаються також місця, в яких виробляються або зберігаються шкідливі речовини в концентраціях вище гранично допустимих, шкідливі випромінювання та місця, над якими переміщуються вантажі, у яких шум перевищує гранично допустимі норми. Небезпечні зони виникають також при руйнуванні тих чи інших конструкцій.
Нестаціонарний небезпечні зони звичайно виникають під дією безлічі змінюються небезпечних факторів, передбачити які не завжди вдається. Встановити їх дію можливо тільки при ретельному вивченні обставин, за яких ця зона утворилася. Для визначення просторової протяжності небезпечні зони попередньо визначаються її габаритні розміри на основі монографічного і топографічного аналізу небезпечних і травматичних ситуацій. Ступінь небезпеки і її показник навіть у межах однієї зони не є величиною постійною в часі, тому що зовнішні фактори періодично змінюються. Залежно від якості зовнішніх факторів і частоти їх ступеня.
Для профілактики нещасних випадків у небезпечних зонах доцільна реалізація нижче наступних заходів:
I). Пристрій запобіжних і захисних пристосувань, блокувань, які дублюють засобів безпеки на виробничому обладнанні.
а) огородження небезпечних зон - рухомих частин машин і механізмів, зон виділення відлітали частинок відпрацьованого матеріалу, струмоведучих частин електроустаткування, зон високих температур, шкідливих випромінювань, зон, небезпечних щодо вибуху, люків і інших прийомів, що працюють майданчиків, розташованих на висоті,
б) запобіжні пристрої: від механічних перевантажень - фрикційні і пружинні муфти, шпильки, штифти тощо, - від перевищення тиску (запобіжні й редукційні клапани, регулятори тиску тощо), від температурних перенапруг (автоматичні прилади, регулюють температуру), від переміщення рухомих частин за встановлені межі (обмежувачі ходу, автоматичні вимикачі підйому і т.п.), від займання та вибуху різних речовин (гідравлічні затвори), від перенапруги електричного струму.
II). Удосконалення відповідно до правил електробезпеки різних пристосувань для автоматичного захисного відключення трансформаторних установок, камер, підстанцій, ліній ел. передач, систем.
III). Установка пускових приладів і пристрій пристосувань з необхідними блокуваннями та сигналізацією автоматичного або дистанційного керування різними двигунами, агрегатами, машинами для якнайшвидшої їх зупинки з метою забезпечення безпеки працюючих.
YI). Установка приладів контролю статичного електрики, вимірювання опору ізоляції, контролю вибухонебезпечної і газо-насиченого середовища.
Y). Пристрій і удосконалення засобів сигналізації з метою вдосконалення безпеки працюють на машинах і механізмах внутрішньозаводського транспорту, на шляхах руху транспортних засобів, на вантажопідйомних пристроях, на агрегатах і обладнанні при досягненні гранично-допустимих параметрів в процесі виробництва, в холодильних камерах, в трюмах і т.д., для швидкого зв'язку між людьми, які перебувають в роз'єднаних приміщеннях і відсіках.
YI). Установка засобів телевізійного і радіоуправління технологічними процесами, підйомними і транспортними пристроями, якщо це викликається вимогами безпеки.
YII). Приведення у відповідність до вимог правил безпеки парових, водяних, кислотних і інших виробничих приміщень в тому числі забарвлення і маркування із сигнально попереджають і розпізнавальні кольори.
огороджувальні та запобіжні пристрої
Запобіжні пристрої застосовуються для автоматичного вимикання технологічного обладнання, систем механізму, робочого органу або зупинки технологічного процесу,
53. Причини аварій систем, які працюють під тиском. Системи які реєструються та контролюються Держгірпромнаглядом охорони праці
Недотримання правил улаштування і безпечної експлуатації обладнання, що працює під тиском більше атмосферного, призводить до вибуху, а відтак і до руйнування обладнання, будівель і до травматизму.
Основними причинами більшості аварій і несправностей обладнання є недостатня кваліфікація персоналу, порушення експлуатаційним персоналом правил технічної експлуатації, правил техніки безпеки і виробничих інструкцій, низька трудова і технологічна дисципліна, погана якість ремонтних робіт.
Практика показує, що багато аварій і несправностей носять ідентичний характер або є повторними, що свідчить про недостатню роботу щодо боротьби з аваріями. Для запобігання таким явищам необхідно, щоб кожна аварія, несправність або брак у роботі обладнання ретельно розслідувались і вивчались експлуатаційним персоналом з метою своєчасного їх усунення.
При відповідності документів вимогам Правил органи Держнаглядохоронпраці здійснюють реєстрацію котла з присвоєнням йому реєстраційного номера і повертають паспорт власнику котла. Відмітка про реєстрацію посудин під тиском ставиться в паспорті. Перереєстрацію котла проводять після демонтажу і установки його на новому місці. На кожному котлі має бути табличка, де вказується:
а) реєстраційний номер;
б) дозволений робочий тиск;
в) дата (рік, місяць) наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.
54. Безпечна апаратура для ємностей, які працюють під тиском. Перевірка та фарбування ємкостей і трубопроводів
Для спостереження за правильною роботою та безпечною експлуатацією котли обладнують арматурою, контрольно-вимірювальними приладами та приладами безпеки.
Контрольно-вимірювальні прилади слугують для систематичного контролю відповідності основних параметрів котла (тиск, температура та ін.) номінальним, а також для вимірювання кількості отриманої пари, витрати води, палива, повітря та ін. За показниками цих приладів визначають режим роботи котла. Тому всі контрольно-вимірювальні прилади мають бути встановлені на видному місці, зручному для спостереження за їх показниками.
Усі контрольно-вимірювальні прилади умовно поділяються на дві основні категорії: показуючі та реєструючі. Показуючі застосовують тоді, коли допускаються періодичні записи режиму роботи котла.
Реєструючі самописні прилади застосовують, коли необхідно знати параметри роботи агрегату постійно або за будь-який проміжок часу.
На щитку управління котла переважно встановлюються всі як показуючі так і реєструючі контрольно-вимірювальні прилади. За допомогою цих приладів здійснюється спостереження (і контроль) за такими величинами і параметрами:
Подобные документы
Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії. Охорона праці при експлуатації систем під тиском.
методичка [164,4 K], добавлен 11.11.2013Функціональна структура охорони праці. Документи, які впливають на строки проведення навчання з питань охорони праці та інструктажів. Гігієнічна оцінка умов праці. Основні повноваження правління Фонду. Система управління охороною праці в будівництві.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 12.04.2012Правові та організаційні засади охорони праці. Організація охорони праці на виробництві. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови праці на виробництві.
курс лекций [383,2 K], добавлен 09.12.2008Характеристика загальних принципів управління охороною праці. Аналіз обов’язків та повноважень власника підприємства і посадових осіб. Функції та завдання служби і комісії з питань охорони праці, громадського контролю. Шляхи фінансування охорони праці.
лекция [52,9 K], добавлен 29.04.2010Характеристика повноважень органів державного керування охороною праці. Основні функції й завдання керування охороною праці. Джерела фінансування охорони праці. Організація наукових досліджень. Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах.
реферат [29,0 K], добавлен 28.06.2010Особливості навчання, перевірки знань, видів інструктажу з охорони праці. Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці. Державний нагляд і методи громадського контролю за охороною праці.
реферат [26,8 K], добавлен 28.06.2010Мета організації спеціального навчання з охорони праці. Класифікація інструктажів за характером і часом проведення. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Причини виробничого травматизму та професійних захворювань, методи їх аналізу.
реферат [25,2 K], добавлен 25.04.2014Гігієнічна класифікація праці. Фактори, що визначають умови праці на виробництві та їх значення для здоров’я і працездатності людей. Державна система охорони праці в Україні. Координація діяльності органів державного управління охороною праці.
реферат [21,4 K], добавлен 30.10.2008Система управління охороною праці на підприємстві як забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності, створення належних умов праці: завдання, принципи, функції. Правове забезпечення рівня охорони праці при укладанні трудових договорів.
реферат [22,9 K], добавлен 30.11.2010Склад курсу "Охорона праці". Напрямки підготовки фахівців. Загальні положення ОП, зафіксовані в українському законодавстві, гарантія прав громадян при здійсненні охорони праці на виробництві, державне управління. Аналіз умов праці. Безпека на виробництві.
методичка [52,2 K], добавлен 20.03.2011
