Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

б) виводять з ладу окремі системи організму;

в) можуть діяти в обох перерахованих напрямках.

158. Яка дія подразнюючих речовин?

а) чоловік стає дратівливим;

б) подразнюють слизуваті оболонки;

в) стимулюють роботу залоз внутрішньої секреції.

159. Які наслідки настають під впливом мутагенних речовин?

а) порушується репродуктивна функція;

б) порушується генетичний код;

в) веде до патологічних змін органів.

160. Як діють речовини-сенсибілізатори?

а) як наркотик;

б) мають задушливу дію;

в) діють як алергени.

161. Що не входить у класифікацію ХНР - «по синдрому переважної дії»?

а) ХНР шкірно-резорбтивної дії;

б) ХНР подразнюючої дії;

в) ХНР кардіотоксичної дії.

162. Що не входить у класифікацію ХНР - «по вибірковості дії»?

а) нервової дії;

б) кров'яної дії;

в) загальнотоксичної дії.

163. Що не входить у класифікацію ХНР - «по тривалості дії»?

а) летальної дії;

б) короткочасної дії;

в) постійної (хронічної) дії.

164. Який з показників не входить у нормативи якості природного середовища?

а) медичний;

б) технологічний;

в) біологічний.

165. Що встановлює медичний показник якості природного середовища?

а) граничний рівень загрози здоров'ю людини;

б) витривалість організму людини в даному середовищі існування;

в) дає дозвіл підприємствам на викиди і стоки.

166. Що оцінює технологічний показник якості природного середовища?

а) рівень природоохоронної техніки;

б) рівень екотехнологій;

в) рівень установлених границь техногенного впливу на людину.

167. Що визначає ГДК?

а) кількісні показники речовини;

б) якісні показники речовини;

в) фізико-хімічну природу речовини.

168. До чого прирівнюються нижні безпечні границі впливу канцерогенів на людину?

а) прирівнюються до ГДК;

б) установлюються нижче ГДК;

в) таких границь взагалі не існує.

169. Що не відноситься до характерних властивостей біологічно небезпечних речовин?

а) їхній зовнішній вигляд;

б) труднощі з визначенням окремих видів збудників;

в) здатність проникати в приміщення.

170. Яким шляхом збудники інфекцій не попадають в організм людини?

а) через шкіру;

б) через слизуваті оболонки;

в) через біополе.

171. Що не відноситься до небезпечних психофізіологічних факторів?

а) недоліки органів почуття;

б) недоліки освіти;

в) нестача досвіду.

172. Чи необхідно враховувати фактори, що визначають готовність до небезпек для професій зв'язаних з ризиком?

а) необхідно в обов'язковому порядку;

б) такої необхідності немає;

в) необхідність виникає періодично - тільки під час виконання небезпечної роботи.

173. Який стан не відноситься до критичного в психофізіологічному плані?

а) фрустрація;

б) транс;

в) захопленість.

174. Стрес - це...?

а) сильна мотивація досягнення цілі при наявності серйозної перешкоди;

б) реакція організму на ситуацію, при якій він має потребу в адаптації;

в) перешкода, стан, проблема, від яких неможливо відійти.

175. Що не відноситься до поняття фрустрації?

а) хвороба;

б) норми і правила поведінки;

в) нестача досвіду.

176. Що мається на увазі під терміном аварія?

а) велика по масштабах подія, що приводить до тяжких наслідків;

б) порушення нормального життя і діяльності людей на окремій території;

в) небезпечна подія техногенного характеру.

177. Чи можуть бути класифіковані техногенні НС за галузевою ознакою?

а) можуть;

б) не можуть;

в) класифікуються у разі виникнення НС.

178. Як можуть класифікуватися техногенні аварії і катастрофи по масштабах наслідків?

а) як глобальні;

б) як інтерконтинентальні;

в) як загальнодержавні.

179. Як можуть класифікуватися НС по характеру негативного чинника?

а) як пов'язані з викидом небезпечних речовин;

б) як пов'язані з негативними змінами в атмосфері;

в) як пов'язані з негативними змінами в ноосфері.

180. Які матеріальні втрати при великій НС?

а) до 1 млн. доларів США;

б) до 1 млрд. доларів США;

в) до 10 млрд. доларів США.

181. Які НС бувають з точці зору класифікації природних аномальних явищ?

а) пов'язані з екзогенними процесами;

б) пов'язані з екзотермічними процесами;

в) пов'язані з адіабатними процесами.

182. Які НС не виділяються по динаміці розвитку?

а) раптові;

б) що повільно розвиваються;

в) спонтанні.

183. Яка кількість потерпілих при середній НС?

а) від 100 до 1000 чоловік;

б) від 1000 до 10000 чоловік;

в) понад 10000 чоловік.

184. Які НС виділяються по тривалості дії негативного чинника?

а) одномиттєві;

б) багаторазові;

в) безперервні.

185. Скільки позицій галузей в Україні виділяються по загальних ознаках реагування на НС?

а) п'ять;

б) шість;

в) сім.

186. Що відноситься до НС техногенного характеру?

а) транспортні аварії;

б) зміна стану водних ресурсів;

в) терористичні акти.

187. Що відноситься до НС природного характеру?

а) гідродинамічні аварії на греблях і дамбах;

б) підвищений рівень радіації;

в) масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами.

188. Що відноситься до НС соціально-політичного характеру?

а) аварії на спорудах життєзабезпечення;

б) інфекційна захворюваність людей;

в) виявлення боєприпасів, що задавнилися.

189. У чому особливість НС військового часу?

а) обов'язкова евакуація міського населення;

б) непередбачуваність за часом і за розповсюдженням;

в) можливість виникнення голоду.

190. Які функції виконують огороджувальні захисні пристрої?

а) забезпечують блокування механізмів;

б) забезпечують фізичну перешкоду;

в) обмежують небезпечний параметр.

191. Що з перерахованого не відноситься до заходів колективного захисту?

а) попереджуючі захисні пристрої:

б) пристрої дистанційного керування;

в) обидва - це пристрої колективного захисту.

192. До якого типу пристроїв відносяться уловлювачі в ліфтах і підйомниках?

а) до блокувального;

б) до спеціального;

в) до гальмового.

193. З якою метою використовується такий засіб колективного захисту як пристрої автоматичного контролю і сигналізації?

а) вони призначені для передачі інформації з метою попередження персоналу;

б) вони призначені для автоматичного забезпечення виробничого процесу;

в) вони призначені для автоматичного переривання технологічного процесу у випадку виникнення небезпечної ситуації.

194. На скільки груп розділяються знаки безпеки?

а) на дві;

б) на три;

в) на чотири.

195. Як виглядають знаки заборони?

а) форма знака трикутна, ободок червоного кольору;

б) форма знака кругла, ободок червоного кольору;

в) форма знака прямокутна, ободок синього кольору.

196. Як виглядають попереджуючі знаки?

а) форма знака прямокутна, ободок синього кольору;

б) форма знака прямокутна, ободок зеленого кольору;

в) форма знака трикутна, ободок чорного кольору.

197. Як виглядають пропонуючі знаки?

а) форма знака кругла, ободок червоного кольору;

б) форма знака трикутна, ободок чорний;

в) форма знака прямокутна, ободок зелений.

198. Як виглядають вказівні знаки?

а) форма знака прямокутна, ободок синій;

б) форма знака трикутна, ободок чорний;

в) форма знака кругла, ободок червоний.

199. Яку інформацію несе червоний сигнальний колір?

а) небезпека, стоп;

б) увага;

в) проста інформація.

200. Яку інформацію несе жовтий сигнальний колір?

а) дозвіл;

б) увага;

в) границі проїзду.

201. Яку інформацію несе синій сигнальний колір?

а) будь-яку інформацію;

б) безпека;

в) увага.

202. Яку інформацію несе білий сигнальний колір?

а) позначає місця складування;

б) несе в собі просту інформацію;

в) увага.

203. Яких ЗІЗ персоналу не буває?

а) ЗІЗ тіла;

б) ЗІЗ ніг;

в) ЗІЗ внутрішніх органів.

204. Назвіть категорію, що не входить у колективні засоби і методи боротьби із шумом?

а) протишумові навушники;

б) засоби, що знижують шум у джерелі виникнення;

в) засоби, що знижують шум на шляху поширення.

205. Що з перерахованого відноситься до засобів зниження шуму в джерелі виникнення?

а) звукоізоляційні кабінети для персоналу;

б) архітектурно-планувальні методи;

в) установка «антизвуку».

206. Назвіть засоби, що знижують шум на шляху поширення?

а) встановлення екранів;

б) встановлення устаткування на демпферних прокладках;

в) застосування малошумного устаткування.

207. Що не належить до протишумових ЗІЗ?

а) розміщення джерел звуку в кожухах;

б) протишумові шоломи;

в) протишумові костюми.

208. Якого роду пристрої не використовуються для боротьби з вібрацією?

а) що демпфірують;

б) що амортизують;

в) що заглушають.

209. Який із принципів не відноситься до основного по забезпеченню радіаційної безпеки?

а) захист часом;

б) замісна йодотерапія;

в) захист екраном.

210. Як називається зменшення джерел потужності радіації до мінімальних величин?

а) захист відстанню;

б) захист кількістю;

в) захист часом.

211. Назвіть спосіб захисту від радіації, при якому проводять ізолювання випромінюючого об'єкта.

а) захист відстанню;

б) захист кількістю;

в) захист екраном.

212. Що не відноситься до методів захисту від медичних діагностичних джерел опромінення?

а) виключення необґрунтованих радіологічних досліджень;

б) використання апаратури, оснащеною технікою посиленого візуального зображення;

в) застосування замісної йодотерапії.

213. Що не відноситься до основних захисних заходів від поразки електричним струмом?

а) контроль ізоляції;

б) застосування випрямляючих пристроїв;

в) захисне заземлення.

214. Яка напруга повинна застосовуватися в приміщеннях з підвищеною небезпекою?

а) 42 В;

б)36 В;

в) 220 В.

215. Яка напруга застосовується в особливо небезпечних приміщеннях?

а) 6 В;

б) 12 В;

в) 24 В.

216. Який з заходів відноситься до організаційних по електробезпечності?

а) відключення від напруги робочого місця при налагоджувальних роботах;

б) налагодження переносних захисних заземлень;

в) вимоги до персоналу.

217. Який вік допуску для самостійній роботі з електроустаткуванням?

а) 16 років;

б) 18 років;

в) 21 рік.

218. Який з заходів відноситься до технічних по електробезпечності?

а) перевірка відсутності напруги;

б) дотримання правил експлуатації;

в) допуск до роботи тільки навченого персоналу.

219. Що з перерахованого відноситься до основних захисних засобів від електричного струму?

а) вимірювальні штанги;

б) діелектричні рукавички;

в) ізолюючі підставки.

220. Що з перерахованого відноситься до додаткових захисних засобів від електроструму?

а) покажчики напруги;

б) індикатори;

в) діелектричні боти і калоші.

221. Що з перерахованого застосовується для запобігання професійних захворювань, що виникають під впливом електромагнітних випромінювань?

а) демпфіруючи пристрої;

б) встановлення допустимих норм опромінення;

в) різного роду амортизатори.

222. Чи розрізняється принципово друг від друга захист від електромагнітних і радіоактивних випромінювань?

а) розрізняються кардинально:

б) принципових розходжень немає;

в) маються істотні відмінності тільки у випадку явної погрози персоналові.

223. Що не відноситься до методів захисту від інфрачервоного випромінювання?

а) спеціальне фарбування приміщення;

б) теплоізоляція випромінюючих поверхонь;

в) організація раціонального режиму роботи і відпочинку.

224. За рахунок чого досягається зниження ультрафіолетового випромінювання?

а) за рахунок раціонального розміщення робочих місць;

б) за рахунок охолодження гарячих поверхонь;

в) за рахунок теплоізоляції джерел випромінювання.

225. Що не застосовується для захисту від лазерного випромінювання?

а) телевізійні системи спостереження за виробничими процесами:

б) захисні кожухи й екрани;

в) зниження потужності лазерної установки.

226. Назвіть, що є основним захистом населення від дії хімічно небезпечних речовин у стандартних ситуаціях?

а) застосування ЗІЗ;

б) санітарне нормування газових викидів і стоків;

в) вживання в їжу біологічно чистих продуктів.

227. На чому заснована специфічна профілактика інфекційних захворювань?

а) на застосуванні засобів санітарії;

б) на карантинних заходах;

в) на щепленні населення.

228. Які заходи не використовуються для захисту населення від інфекцій під час НС?

а) індивідуальні;

б) колективні;

в) обидва методи застосовуються.

229. Що таке дезінфекція?

а) це руйнування токсинів;

б) це знищення гризунів;

в) це знищення комах.

230. Що із себе представляє дезінсекція?

а) це знищення хвороботворних мікробів;

б) знищення мишей і пацюків;

в) боротьба з комахами.

231. Дератизація - це...

а) антивірусний захист;

б) знищення комах;

в) боротьба з гризунами.

232. Що не відноситься до біологічного захисту?

а) дезінтеграція ХНР;

б) дератизація;

в) дезінсекція.

233. Які дані не даються при оповіщенні населення про загрозу зараження місцевості?

а) яка речовина викинута;

б) кількість цієї речовини;

в) які міри захисту необхідно почати.

234. У яку сторону необхідно виходити з зони хімічного зараження?

а) за напрямком з вітру - убік зменшення концентрації ХНР;

б) необхідно рухатися назустріч вітру;

в) виходять із зони зараження перпендикулярно напрямку вітру.

235. Де більш безпечно знаходиться при хімічному зараженні місцевості?

а) у будинку;

б) на вулиці;

в) це залежить від небезпечної речовини.

236. Якщо відбулося зараження хлором, то де в будинку необхідно вкриватися?

а) на верхньому поверсі;

б) на нижньому поверсі;

в) не має значення.

237. Де в будинку необхідно знаходитися при аміачному зараженні місцевості?

а) чим вище - тим краще;

б) унизу будинку;

в) це не важливо.

238. Які повинні бути ваші дії у випадку, якщо сигнал оповіщення про зараження місцевості застав вас у будинку?

а) квартиру залишати не можна;

б) необхідно негайно залишити приміщення;

в) принципового значення це не має.

239. Яким розчином переважно просочити тканину при захисті від хлору?

а) лужним;

б) кислим;

в) нейтральним.

240. Яким розчином переважно просочити тканину при захисті від аміаку?

а) лужним;

б) кислим;

в) нейтральним.

241. У якій частині будинку необхідно знаходитися при хімічному зараженні місцевості?

а) з підвітряної сторони;

б) з навітряної сторони;

в) у середині

242. Після одержання сигналу «Відбій хімічної тривоги» необхідно...

а) провітрити всі приміщення;

б) зберегти герметичність приміщень;

в) перед провітрюванням необхідно виждати дві доби.

243. Що є основним способом захисту домашніх продуктів харчування від зараження?

а) їхня ізоляція від зовнішнього середовища;

б) кип'ятіння перед вживанням;

в) просте миття продуктів.

244. Чи потрібно ізолювати домашні харчові сховища (наприклад, льохи і підвали) при загрозі НС?

а) досить забезпечити герметизацію самих продуктів харчування;

б) необхідна обов'язкова герметизація;

в) потрібно тільки для овочів і фруктів.

МОДУЛЬ 2. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

ТЕМА 7. ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

7.1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ

У цей час міжнародне право з питань захисту людей, в основному, базується на чотирьох Женевських Конвенціях (12 серпня 1949 р.) і двох Додаткових Протоколу до Женевських Конвенцій (8 червня 1977 р.).

У Конвенціях викладаються норми гуманності, під час війни, стосовно поранених, хворих у діючих арміях і на флоті, осіб, що потерпіли корабельну аварію, обігу з військовополоненими, а також захисту цивільного населення.

В умовах сучасного ведення воєн Конвенції не забезпечують повний захист всім жертвам. Додаткові Протоколи розширюють і поглиблюють правове поле в справах захисту осіб, що беруть участь у збройному конфлікті.

У цих документах дається чітке визначення всім учасникам конфлікту. Так, особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Будь-який комбатант, що попадає під владу противної сторони, є військовополоненим. Всі військовополонені користуються захистом.

Всі поранені, хворі і особи, що потерпіли корабельну аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать, користуються повагою і захистом. При всіх обставинах з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мері і у найкоротший термін медичну допомогу і догляд, що вимагає їхній стан. Між ними не проводиться ніякого розходження, по яким би те не було міркуванням, крім медичних.

Цивільне населення повинне ставитися з повагою до перерахованих категорій осіб, навіть якщо вони належать до противної сторони, і не допускати стосовно них актів насильства.

Осіб, що перебувають під владою противної сторони, заборонено піддавати фізичному або психічному насильству або шкоді шляхом якої-небудь невиправданої дії або недогляду. Зокрема забороняється піддавати таких осіб навіть із їхньої згоди: фізичним каліцтвам, медичним або науковим експериментам, видаленню органів або тканин для пересадження.

Проти зазначених осіб забороняються репресалії.

У четвертій частині Першого Додаткового Протоколу обмовляється захист цивільного населення від наслідків воєнних дій. Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об'єктів сторони, що перебувають в конфлікті, повинні завжди проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об'єктами і військовими об'єктами і відповідно направляти свої дії тільки проти військових об'єктів.

Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктами нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення.

Напад невиборчого характеру забороняються, а зокрема:

- напади, які не спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- засоби ведення бойових дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- напади, що попутно тягнуть за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і збиток цивільним об'єктам.

Забороняється напад на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.

Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використатися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити військові об'єкти від нападу або прикриття воєнних дій.

Напади повинні строго обмежуватися військовими об'єктами, тобто об'єктами, які в силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії. У випадку сумніву в тім, чи не використається об'єкт, що призначений для цивільних цілей, наприклад місце відправлення культу, житловий будинок або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використається в цивільних цілях.

Відносно захисту культурних цінностей і місць відправлення культу забороняється:

- робити які-небудь ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам'ятників, творів мистецтва або місць відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину народів;

- використати такі об'єкти для підтримки військових зусиль;

- робити такі об'єкти об'єктами репресалій.

У Протоколах обмовляється захист об'єктів необхідних для виживання цивільного населення і захист природного середовища. Так забороняється використати голод серед цивільного населення як метод ведення війни, а відповідно до цього забороняється піддавати нападу або знищувати, вивозити або приводити в непридатність запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для постачання і запаси питної води, а також іригаційні спорудження.

При веденні бойових дій повинна проявлятися турбота про захист природного середовища від великого, довгострокового і серйозного збитку. Це мається на увазі заборона використання методів або засобів ведення війни, які заподіюють такий збиток природному середовищу і тим самим завдають шкоди здоров'ю або життю населення.

У Документах особлива увага приділяється захисту установок і споруд, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні важкі втрати серед цивільного населення.

Шоста глава Першого Додаткового Протоколу дає визначення Цивільної оборони і установлює завдання ГО.

«Цивільною обороною» є виконання деяких або всіх згаданих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек і допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лих, а також створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійна допомога; боротьба з пожежами; виявлення і позначення небезпечних районів; знезаражування і інші подібні міри захисту; термінове надання даху і постачання; термінова допомога у відновленні і підтримці порядку в районах лиха; термінове відновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, істотно необхідних для виживання; додаткова діяльність, необхідна для здійснення кожної з вищезгаданих завдань, включаючи планування і організацію, але не обмежувана цим.

7.2 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА УКРАЇНИ

3 лютого 1993 р. введений у дію Закон України «Про Цивільну оборону України». Потім в Закон були внесені зміни відповідно до поточного законодавства України.

Законом визначається, що Цивільна оборона України є системою органів керування, сил і засобів, які створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

Систему Цивільної оборони становлять:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діям у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного керування процесами захисту населення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міських державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення і інформаційного забезпечення;

- спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання цивільної оборони;

- курси і навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі категорії населення, а розподіл по обсязі і відповідальності по їхньому виконанню здійснюється по територіально-виробничому принципу.

Завданнями Цивільної оборони України є:

- попередження надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і ліквідація їхніх наслідків;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час і постійне інформування його про існуючу обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, більших пожеж, стихійного лиха і застосування засобів поразки;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування, керування, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їхньої готовності для постійного функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів керування і сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

7.3 ЄДИНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

24 червня 2004 р. прийнятий Закон України «Про правові принципи цивільного захисту», що багато в чому доповнює і дає новий напрямок системі Цивільної оборони України.

У Загальних Положеннях даного Закону приводиться визначення ряду термінів:

- цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підлеглими їм силами і засобами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, які забезпечують виконання цих заходів з метою попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, що загрожують життю і здоров'ю людей, що створюють матеріальні збитки в мирний час і особливий період;

- єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів керування, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики в сфері цивільного захисту;

- підсистеми єдиної системи цивільного захисту - сукупність підлеглих спеціально вповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних і територіальних органів керування, на які покладають визначені законом завдання в конкретних сферах цивільного захисту;

- служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, попередженням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного і військового характеру, ліквідація їхніх наслідків, захистом населення і територій від їхнього негативного впливу;

- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних і інших гуманітарних операціях;

- сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів і підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна і аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне і аварійно-рятувальне устаткування, засоби пожежогасіння і індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повідь, землетрусів і інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного і військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- зона можливого зараження - окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайних ситуацій, техногенного, природного або військового характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей або заподіяння матеріальних втрат;

- ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - проведення комплексу заходів, що включають аварійно-рятувальні і інші невідкладні роботи, що здійснюються у випадку виникнень надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру (далі - надзвичайні ситуації), і спрямовані на призупинення дії небезпечних факторів, порятунку життя і збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

- першочергові заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації - оперативне здійснення організаційно-технічних і інших невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення мінімальних потреб життєзабезпечення населення, що постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

- техногенна безпека - стан захищеності населення, територій, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

- несприятливі побутові або нестандартні ситуації - ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері, які не придбали масштаб надзвичайної ситуації, або являють собою загрозу життя і здоров'ю людей і заподіяння матеріальних збитків.

Цивільний захист здійснюється з метою:

- реалізації цивільної політики, спрямованої на збереження безпеки і захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і навколишнього середовища від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час і особливий період;

- подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

- гарантування державою конституційного права на захист життя, здоров'я і їхнього майна, а юридичним особам - на безпечне функціонування;

- добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

- комплексного підходу до рішення завдань цивільного захисту;

- створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їхніх наслідків;

- територіальності і функціональності єдиної системи цивільного захисту;

- мінімізації заподіяння шкоди навколишньому середовищу;

- гласності, вільного доступу населення до інформації в сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Основними завданнями цивільного захисту є:

- збереження і аналітична обробка інформації про надзвичайні ситуації;

- прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

- здійснення нагляду і контролю в сфері цивільного захисту;

- розробка і виконання законодавчих і інших нормативно-правових актів, притримування норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

- розробка, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для попередження надзвичайних ситуацій;

- оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про складну обстановку і заходи, що застосовуються для попередження надзвичайних ситуацій і подолання їхніх наслідків;

- організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної і іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків;

- надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню у випадку виникнення несприятливих господарських або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способам захисту у випадку виникнення надзвичайних, несприятливих або нестандартних ситуацій і організація навчань;

- міжнародне співробітництво в сфері цивільного захисту.

Структуру єдиної системи цивільного захисту представляють центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створені ними функціональні і територіальні підсистеми ЄДСЗ.

Функціональні підсистеми ЄДСЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної з попередженням НС і захистом населення і територій у випадку їхнього виникнення.

Територіальні підсистеми ЄДСЗ створюються в АРК, областях, містах Києві і Севастополі для попередження і ліквідації наслідків НС у границях відповідних територій і включають територіальні органи керування спеціально вповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту і відповідні комісії техногено-екологичної безпеки і НС.

ЄДСЗ може функціонувати в режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності і у режимах НС, які встановлюються виконавчої влади і державних адміністрацій всіх рівнів.

7.4 РЕЖИМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄДСЗ

Режим повсякденного функціонування

1. Режим повсякденного функціонування ЄДСЗ установлюється за умови нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при відсутності епідемій, епізоотій, епифітотий.

2. У режимі повсякденного функціонування органи керування, сили і засоби ЄДСЗ:

- забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

- розробляють і виконують науково-технічні програми по попередженню НС і зменшенню можливих втрат;

- здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час НС;

- забезпечують підготовку органів керування до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організують навчання населення обігу із ЗІЗ у таких ситуаціях;

- створюють і обновляють матеріальні резерви для ліквідації наслідків НС;

- проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, що може привести до виникнення НС.

Режим підвищеної готовності

1. Режим підвищеної готовності ЄДСЗ установлюється у випадку суттєвого погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при наявності погрози виникнення НС.

2. У режимі повішеної готовності органи керування ЄДСЗ:

- надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, у випадку виникнення несприятливих або нестандартних ситуацій;

- формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС, готовлять пропозиції по її нормалізації;

- підсилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення НС і їхніх масштабів;

- розробляють заходи щодо захисту населення і територій в умовах НС;

- приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їхніх дій і направляють їх у випадку потреби в район виникнення НС;

- здійснюють заходу щодо попередження виникнення НС.

Режим надзвичайної ситуації

1. Режим НС ЄДСЗ установлюється у випадку виникнення і під час ліквідації наслідків НС.

2. У режимі НС органи керування ЄДСЗ:

- визначають границі територій, на якій виникла НС;

- організують захист населення і територій в умовах НС;

- організують роботу з локалізації або ліквідації наслідків НС, залучають необхідні сили і засоби;

- здійснюють безперервний контроль за розвитком НС, станом аварійних об'єктів і прилеглих територій;

- оперативно доповідають вищим органам керування про розвиток НС і заходах, що виконуються.

7.5 КЕРУВАННЯ ЄДСЗ

Загальне керівництво ЄДСЗ здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє керування діяльністю ЄДСЗ покладає на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Керівництво територіальними підсистемами ЄДСЗ здійснюється першими керівниками місцевої виконавчої влади.

У складі спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту діють:

- урядовий орган державного нагляду в сфері цивільного захисту;

- органи оперативного реагування на НС у сфері цивільного захисту;

- органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи і інших НС.

Спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади з питань ЦЗ:

- забезпечує реалізацію державної політики і здійснює державний нагляд за дотриманням законів і інших нормативно-правових актів у сфері ЦЗ;

- забезпечує діяльність ЄДСЗ;

- контролює організацію виконання заходів, спрямованих на захист населення і територій від НС;

- перевіряє стан готовності своїх територіальних органів, сил і засобів ЦЗ до дій у режимі НС;

- забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері ЦЗ;

- контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків НС;

- забезпечує перевірку наявності і підтримки в постійній готовності на потенційно небезпечних об'єктах систем виявлення НС і локальних систем оповіщення;

- перевіряє наявність і готовність до використання по призначенню у випадку виникнення НС засобів колективного і індивідуального захисту населення, майна ЦЗ, їхній зміст і облік;

- проводять вибіркові перевірки підготовки до дій в умовах НС на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності;

- з'ясовує причини виникнення НС, невиконання заходів щодо попередження цих ситуацій;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

До сил ЦЗ належать:

- оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

- спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування і їхні підрозділи;

- аварійно-відбудовні формування, спеціальні служби центральних і інших органів виконавчої влади, на які покладені завдання ЦЗ;

- формування особливого періоду;

- аварійні і піротехнічні підрозділи;

- технічні служби і їхні підрозділи;

- підрозділу забезпечення і матеріальних ресурсів.

7.6 ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Об'єкт господарської діяльності - це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади і ін. На всіх об'єктах ЦЗ організується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків НС, зниження витрат, створення умов для підвищення стійкості об'єктів і своєчасного проведення АРІНР.

Відповідальність за організацію і стан ЦЗ, за постійну готовність її сил і засобів до проведення АРІНР несе начальник ЦЗ об'єкта - керівник підприємства, установи і організації.

Начальник ЦЗ об'єкта підкоряється відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого перебуває об'єкт, а також начальникові ЦЗ міста (району), на території якого розташований об'єкт. У допомогу начальникові ЦЗ об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники по: інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічному забезпеченню.

Заступник начальника ЦЗ по евакуаційних заходах керує розробкою плану евакуації на кожну можливу НС, організує підготовку місць для розміщення евакуйованих.

Заступник начальника ЦЗ по інженерно-технічній частині - головний інженер об'єкта - керує розробкою плану перебудови підприємства на особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС, керує аварійно-технічною, протипожежною службою і службою сховищ і укриттів.

Заступник начальника ЦЗ по матеріально-технічному постачанню або помічник директору з постачання - забезпечує накопичення і збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і транспорту. На нього покладається матеріально-технічне забезпечення: будівництво (прибудовування) укриттів, евакозаходів, проведення АРІНР і інші заходи.

До складу керівництва ЦЗ об'єкта також входять керівники громадських організацій.

На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності створюються наступні служби ЦЗ - оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного і хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання і світломаскування; аварійно-технічна; сховищ і укриттів; транспортна; матеріально-технічного постачання і ін. На них покладається виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні АРІНР.

Служба оповіщення і зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерській зв'язку, електроцеху). На службу покладається організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу НС. Крім того, служба усуває аварії в мережах і спорудах зв'язку, що перебувають в осередках поразки, районах лиха.

Медична служба організується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби - головлікар. Служба забезпечує комплектацію, навчання і підтримку в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна і медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно - епідеміологічне попередження.

Надає медичну допомогу ураженим і евакуює їх у лікувальні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їхніх родин у місцях розміщення евакуйованих.

Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і проводить заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних і отруйних речовин; створює і навчає формування і установи радіаційного і хімічного захисту; здійснює контроль за змістом засобів індивідуального захисту і спеціальної техніки. Проводить радіаційну і хімічну розвідку, реалізовує контроль за опроміненням і зараженням особового складу, проводить заходу щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони і народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримує громадський порядок у районах лих і під час проведення АРІНР.

Служба енергопостачання і світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби - головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газом, теплом, електроенергією об'єкта. Оснащує уразливі ділянки енергетичних мереж різного роду системами і засобами захисту.

Аварійно-технічна служба організується на базі виробничих, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи щодо захисту устаткування, підвищення стійкості основних споруджень, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи з розбору завалів, локалізації і ліквідації аварій на комунікаціях і спорудженнях об'єкта.

Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається розробкою розрахунків укриття робітників, службовців і населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів, за правильністю їхньої експлуатації; організацією будівництва захисних споруджень.

Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезення евакуйованих; організує перевезення сил і засобів до вогнища поразки (у районах нещасть); готовить транспорт для перевезення людей; евакуації постраждалих і інших цілей ЦЗ; проводить роботи зі знезаражування транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання створюється на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання; вчасно забезпечує формування всіма видами оснащення і продовольства; організує ремонт техніки і різного майна, його підвіз до ділянок (місцям) робіт, збереження і облік; забезпечує продуктами і предметами першої необхідності персоналу, як на об'єкті, так і в місцях розселення (евакуації).

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

8.1 ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ І ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Принципи захисту виникають із основних положень Женевської Конвенції про захист жертв війни і Додаткових Протоколів до неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави по створенню матеріальної бази захисту. До них ставляться:

- принцип безумовного примата безпеки;

- принцип ненульового (прийнятного) ризику, що полягає в старанні досягти такого ризику на підприємстві, який можна було б розглядати як прийнятний;

- принцип платежів за ризик. Розмір платежів залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку;

- принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права піддавати людини ризику без його згоди;

- принцип невід'ємного права кожного на здоров'я;

- принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами і іншими нормативно-правовими актами;

- принцип свободи інформації, щодо безпеки людини, полягає в обліку суспільної думки під час прийняття рішень по будівництву небезпечних підприємств;

- принцип раціональної безпеки передбачає максимальне-можливе економічно обґрунтоване зниження ймовірності виникнення НС і пом'якшення їхніх наслідків;

- принцип превентивної безпеки - максимально можливе значення ймовірності виникнення НС;

- принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і території у випадку загрози НС.

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат і недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям і навколишньому середовищу у випадку виникнення НС центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підлеглі їм сили і засоби, підприємства установи і організації незалежно від форми власності, добровільні формування здійснюють: оповіщення і інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття в захисних спорудженнях, евакуацію, інженерну, медичну, психологічну, екологічну, радіаційний і хімічний захист.

8.2 Оповіщення і інформування. Спостереження і лабораторний контроль

Оповіщення і інформування в сфері цивільного захисту включають:

- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу погрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення і організаційно-технічне об'єднання постійно діючих локальних систем оповіщення і інформування населення по спеціальних системах спостереження і контролю в зонах можливого зараження;

- централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення і інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форм власності і підпорядкування у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Спостереження і лабораторний контроль включають:

- створення і підтримування в постійній готовності загальнодержавної і територіальної систем спостереження і лабораторного контролю;

- організацію збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, зараження продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води, радіоактивними, хімічними речовинами і інфекційними мікроорганізмами.

8.3 Інженерний захист

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням і ризиком виникнення НС здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:

- облік під час розробки генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення НС на окремих територіях і в регіонах;

- здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків НС для безпеки населення і навколишнього середовища у випадку виникнення таких ситуацій;

- будівництво споруд, будинків, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

- розробка і впровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

- створення комплексних схем захисту населених пунктів і об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протипаводкових, протисельових, протилавинних, протиерозійних і інших інженерних споруд спеціального призначення.

Укриття в захисних спорудах

Для забезпечення вкриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруджень шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогоджуваного розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності приєднання і використання частини приміщень для вкриття населення у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;

- обстеження і узяття на облік підземних і наземних будівель і споруджень, що відповідають захисним вимогам, споруджень підземного простору населених пунктів, гірських вироблень і природних порожнеч;

- дообладнування з урахуванням вимог захисту підвальних і інших поглиблених приміщень;

- будівництва поглиблених споруджень, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

- будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших укриттів;

- будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Захисні споруди підрозділяються по:

місткості: малої місткості (150-600 чол); середньої місткості (600-2000 чол); великої місткості (більше 2000 чол);

призначенню: для захисту населення; для розміщення органів керування і медичних установ;

місцю розташування: вбудовані; що знаходяться окремо; метрополітени; у гірських виробленнях;

термінам будівництва: побудовані заздалегідь; швидкозбудовані;

захисним особливостям: сховища; протирадіаційні вкриття (ПРУ); найпростіші вкриття - щілини (відкриті і перекриті).

Сховища повинні будуватися з обліком наступних основних вимог:

- забезпечувати безперервне перебування в них людей не менш 2 діб;

- будуватися на ділянках, які не затоплюються;

- бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

- не дозволяється прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища;

- прокладка трубопроводів каналізації і водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;

- мати входи і виходи з тим же ступенем захищеності, що і основні приміщення, а на випадок завалу мати аварійний вихід.

Протирадіаційні вкриття (ПРУ) використаються головним чином для захисту від радіоактивного зараження населення сільської місцевості і невеликих міст; крім того, вони захищають від рідкокрапельних отруйних речовин і частково від хімічних і бактеріологічних аерозолів. Частина з них будується завчасно в мирний час, інші зводяться (пристосовуються) тільки в передбаченні надзвичайних ситуацій або виникненні загрози збройного конфлікту.

Найпростіші укриття будуються на маршрутах евакуації і тимчасово в заміській зоні, коли кількість існуючих сховищ не забезпечує необхідну кількість людей.

Захисне спорудження повинне завжди перебувати в готовності до прийому людей. Поняття готовності захисного спорудження містить у собі комплекс вимог, яким повинні відповідати сучасні сховища і укриття для забезпечення захисту людей.

Найважливішими із цих вимог є:

- цілісність конструкцій і встаткування;

- надійна герметизація приміщень і наявність систем повітропостачання;

- оснащення сховищ і вкриттів санітарно-технічним і іншим устаткуванням, контрольно-вимірювальними приладами, забезпеченістю запасами води;

- справність систем внутрішнього встаткування, приладів і пристроїв, наявність потрібного оснащення інвентарю і документації по експлуатації і ін.;

- підготовленість обслуговуючого персоналу;

- належний санітарний стан приміщень.

8.4 ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЕВАКУАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розміщені об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення в зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, що проживає в населених пунктах, які перебувають у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей.

3. У випадку виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або остаточного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих районах за рішенням Кабінету Міністрів України у випадку:

- небезпеки радіоактивного забруднення біля АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю населення, що проживає в зоні зараження);