Крос-юрисдикційне емпіричне дослідження впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя на правосвідомість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Внутрішніх Справ

Крос-юрисдикційне емпіричне дослідження впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя на правосвідомість

Погоріленко Артур Васильович

доктор філософії з галузі права, аспірант

Анотація

гуманістичний законодавство правосвідомість громадянин

Дана робота присвячена з'ясуванню ролі гуманістичних ідей в законодавстві у формуванні правосвідомості громадян та виявленню компонентів правосвідомості, що піддаються формуючому впливу гуманістичних ідей в законодавстві. Протягом останнього сторіччя левова кількість зусиль міжнародної спільноти була спрямована на побудову суспільства, що ґрунтується на гуманістичних ідеалах та цінностях. Цей період відзначився значними змінами у підходах до міжнародних відносин, створенням визначних міжнародно-правових актів з прав людини та формуванням міжнародної архітектури миру. Гуманістичні ідеї, такі як цінність та гідність кожної людини, рівність усіх перед законом, недоторканість особистості, свобода вираження думки стали ідеалом, який міжнародна спільнота прагне впроваджувати в різних куточках світу. Разом із тим, військові злочини Росії на теренах України продемонстрували, що ті законодавчі механізми забезпечення світового миру, сформовані у другій половині 20 століття, у 21 столітті перейшли у фазу кризи та більше не відповідають сучасним викликам. Навіть попри формальне закріплення цілого спектру гуманістичних ідеалів та принципів у міжнародному законодавстві та національному законодавстві більшості держав, все ж чомусь знаходяться цілі народи, для яких вони так і залишилися виключно на папері. У зв'язку з цим, виникла необхідність у дослідженні, що зможе з'ясувати дійсне значення гуманістичних ідей у формуванні правосвідомості. У даному дослідженні продемонстровано наявність чіткої тенденції щодо впливу гуманістичної ідеї цінності та гідності людського життя на правосвідомість громадян. Так, встановлено, що громадяни в країнах із забороненою практикою абортів, що є практичною законодавчою реалізацією гуманістичної ідеї цінності кожного людського життя, менш схильні допускати наявність абортів у власному житті. У них сформована така концептуально-правова картина світу, що не допускає навіть думки про аборт, при цьому дана позиція, на їх думку, не зміниться, навіть в умовах протилежного правового регулювання. Крім того, досліджено, що заборона абортів сприяє більш відповідальному ставленню до сексуальної активності та планування власної вагітності, тоді як легалізація аборту призводить до більш безвідповідального ставлення до сексуальної активності, збільшення кількості дітовбивства внаслідок небажаних вагітностей та поширення венеричних захворювань, що є маркером позитивного впливу правового регулювання захисту цінності людського життя від зачаття через заборону абортів на правосвідомість людини та здоров'я загалом. Таким чином, гуманістична ідея цінності людського життя має значний потенціал до впливу на правосвідомість громадян.

Ключові слова: правосвідомість; гуманістичні ідеї; цінності; життя; аборт; ненароджені; Європа; США; Україна.

Pohorilenko Artur Vasilievich PhD in the field of law, postgraduate student, National Academy of Internal Affairs

Cross-jurisdiction empirical study of the influence of the humanistic idea of the value of human life on legal consciousness

Abstract

This work is devoted to clarifying the role of humanistic ideas in legislation in the formation of legal consciousness of citizens and identifying the components of legal consciousness that are subject to the formative influence of humanistic ideas in legislation. During the last century, the lion's share of the efforts of the international community was aimed at building a society based on humanistic ideals and values. This period was marked by significant changes in approaches to international relations, the creation of significant international legal acts on human rights, and the formation of the international architecture of peace. Humanistic ideas, such as the value and dignity of every person, the equality of all before the law, the inviolability of the individual, freedom of expression have become an ideal that the international community seeks to implement in different parts of the world. At the same time, Russia's war crimes on the territory of Ukraine demonstrated that the legislative mechanisms for ensuring world peace, formed in the second half of the 20th century, have entered a crisis phase in the 21st century and no longer meet modern challenges. Even despite the formal enshrining of a whole range of humanistic ideals and principles in the international legislation and national legislation of most states, for some reason there are still whole peoples for whom they remained exclusively on paper. In connection with this, there was a need for a study that would be able to find out the true meaning of humanistic ideas in the formation of legal consciousness. This study demonstrated the presence of a clear trend regarding the influence of the humanistic idea of the value and dignity of human life on the legal consciousness of citizens. Thus, it has been established that citizens in countries with the prohibited practice of abortion, which is a practical legislative implementation of the humanist idea of the value of every human life, are less inclined to allow the presence of abortions in their own lives. They have formed such a conceptual and legal picture of the world that does not allow even the thought of abortion, while this position, in their opinion, will not change, even in the conditions of the opposite legal regulation. In addition, it has been studied that banning abortion promotes a more responsible attitude towards sexual activity and planning one's own pregnancy, while legalizing abortion leads to a more irresponsible attitude towards sexual activity, an increase in the number of infanticide due to unwanted pregnancies and the spread of venereal diseases, which is a marker of the positive impact of legal regulating the protection of the value of human life from conception through the prohibition of abortion on human rights consciousness and health in general. Thus, the humanistic idea of the value of human life has a significant potential to influence the legal consciousness of citizens.

Keywords: legal consciousness; humanistic ideas; values; life; abortion; unborn humans; Europe; USA; Ukraine.

Постановка проблеми

З кожним роком світ стає все більш різноманітним та комплексним. Протягом останнього сторіччя левова кількість зусиль міжнародної спільноти була спрямована на побудову суспільства, що ґрунтується на гуманістичних ідеалах та цінностях. Цей період відзначився значними змінами у підходах до міжнародних відносин, створенням визначних міжнародно-правових актів з прав людини та формуванням міжнародної архітектури миру. Гуманістичні ідеї, такі як цінність та гідність кожної людини, рівність усіх перед законом, недоторканість особистості, свобода вираження думки, свобода релігії, рівність етнічних, расових та національних спільнот, стали серцем правової думки, ідеалом, які міжнародна спільнота прагне впроваджувати в різних куточках світу.

Разом із тим, військові злочини Росії на теренах України продемонстрували, що ті законодавчі механізми забезпечення світового миру, сформовані у другій половині 20 століття, у 21 столітті перейшли у фазу кризи та більше не відповідають сучасним викликам. Навіть попри формальне закріплення цілого спектру гуманістичних ідеалів та принципів у міжнародному законодавстві та національному законодавстві більшості держав, все ж чомусь знаходяться цілі народи, для яких вони так і залишилися виключно на папері.

У зв'язку з цим, постають важливі наукові питання: яке дійсне значення має законодавство у розвитку гармонійної та конструктивної правосвідомості? Які правові механізми формування правосвідомості громадян є насправді дієвими? Якою мірою та за яких умов гуманістичні ідеї в законодавстві впливають на формування виваженої та законослухняної правосвідомості? Відповіді на дані питання є важливими в світлі тенденцій останніх років та можуть стати основою для побудови стабільної міжнародної спільноти та світового миру у майбутньому. Адже знаючи, яку дійсну роль законодавство та гуманістичні ідеали, в ньому закріплені, мають в процесі формування правосвідомості, законодавці й політики зможуть приймати більш обґрунтовані рішення щодо побудови держав та міжнародної спільноти. Своєю чергою, це дозволить сконструювати таке міжнародне законодавче поле, систему охорони прав людини та архітектуру безпеки, що матиме значний потенціал до побудови стабільного миру, справедливого й інклюзивного суспільства.

З огляду на зазначене, постає необхідність у системному емпіричному дослідженні, спрямованому на вирішення окреслених вище питань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Правосвідомість як психологічна та правова категорія вивчалася численними вітчизняними та іноземними вченими, серед яких В. Кощинець, О. Кудерміна, В. Чернєй, Л. Орбан-Лембрик, Л. Казміренко, Є. Моісеєва, О. Скакун, В. Муж, Т. Мартинюк, Ю. Калиновський, В. Тимошенко, М. Черкас, Т. Юрченко-Шеховцова, О. Шличек, М. Суходоля, Ф. Горак, Д. Лакоб, А. Клочек, П. Рабінович, М. Дурдинець, Н. Бровко, В. Копєйчіков, А. Колодій, С. Лисенков, В. Пастухов, О. Тихомиров, І. Панчук, Л. Радухівська, Д. Забзалюк, Д. Івановський, А. Возович, Д. Александров, В. Андросюк, К. Кленіна та інші.

Деякі з них, зокрема Ю. Калиновський, О. Скакун, Д. Забзалюк, Д. Івановський, Т. Юрченко-Шеховцова та М. Суходоля вивчали конкретні механізми, що опосередковують вплив законодавства на формування правосвідомості.

Та попри те, що, з першого погляду, питання формування правосвідомості є достатньо дослідженим у науковій літературі, станом на сьогодні відсутнє емпіричне наукове дослідження, спрямоване на з'ясування ролі гуманістичних ідей в законодавстві у формуванні правосвідомості громадян та виявлення компонентів правосвідомості, що піддаються формуючому впливу гуманістичних ідей в законодавстві. Зазначене і є метою даної статті.

Виклад основного матеріалу

Емпіричне дослідження впливу гуманістичних ідей в законодавстві на правосвідомість передбачає підбір необхідної методології. Станом на сьогодні, існує 2 основних способи дослідження впливу законодавства, а відповідно і гуманістичних ідей, в ньому закріплених, на правосвідомість. Перший з них передбачає проведення лонгітюдного моніторингу формування правосвідомості під впливом існуючого законодавства, тоді як інший - порівняння стану розвитку правосвідомості у громадян країн з різним законодавчим регулюванням одного з важливих питань суспільно-політичного життя.

Для цілей цього дослідження був обраний другий підхід. З огляду на це, необхідно було обрати одну з важливих гуманістичних ідей, яка по-різному врегульована в декількох країнах. Безумовно, найважливішою гуманістичною ідеєю є цінність та гідність кожної людини. Дана ідея знаходить відображення у різних правах людини, найважливішим та найбільш базовим з яких є право на життя. Право на життя є найбільш визнаним правом як на міжнародному, так і на національному рівні. Такі міжнародні нормативно-правові акти як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (далі - ICCPR), Конвенція ООН про права дитини (далі - CRC), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Американська конвенція з прав людини - усі передбачають наявність в кожної людини права на життя.

Разом із тим, хоча саме по собі право на життя є загальновизнаним, не всі його аспекти врегульовані однаково. Зокрема, слабко врегульовано як на міжнародному, так і на національному рівні питання захисту права на життя ненароджених.

Більшість міжнародних актів з прав людини не торкаються питання захисту життя ненароджених. Водночас, деякі з них прямо торкаються цього питання. Так, Американська конвенція з прав людини у ст. 4 прямо встановлює захист права на життя від моменту зачаття. У Преамбулі CRC беруться до уваги положення Декларації прав дитини, відповідно до якої дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. ICCPR, на відміну від Американської конвенції з прав людини та CRC, прямо не торкається питання захисту прав дитини до народження. Разом із тим, заборона смертної кари для вагітних жінок у ст. 6 (5) ICCPR фактично передбачає захист життя ненароджених [1]. Як стверджується в travaux preparatories до ICCPR: «Основною причиною вказівки в параграфі 4 [нині стаття 6 (5) - А. П.] оригінального тексту, що смертний вирок не повинен виконуватися щодо вагітних жінок, було врятувати життя невинної дитини» [2]. Таким же чином у звіті Генерального секретаря ООН 1955 року згадується, що намір параграфа «був натхненний гуманітарними міркуваннями та увагою до інтересів ненародженої дитини» [3]. Таким чином, можна віднести ICCPR до міжнародних актів, що захищають життя дитини від зачаття (що в даному випадку здійснюється через захист вагітних жінок від смертної кари).

Конвенція про права людини та біомедицину прямо не визначає, з якого моменту кожна людина має отримати захист у сфері медичних досліджень. Разом із тим, Пояснювальна записка до Конвенції у п. 19 стверджує, що людську гідність та особистість людини необхідно поважати, як тільки починається життя [4]. І хоча Пояснювальна записка не є обов'язковим документом у інтерпретації Конвенції, проте охоплює основні питання підготовчої роботи та роз'яснює об'єкт і мету Конвенції для кращого розуміння змісту її положень (Пункт ІІІ Преамбули до Пояснювальної записки).

Системне тлумачення інших міжнародних актів дає можливість зробити висновок про захист людського життя вже з моменту зачаття. Зокрема, це стосується Загальної декларації про геном людини, прийнятої у 1997 році Генеральною конференцією ЮНЕСКО. Відповідно до ст. 1 Декларації, геном людини лежить в основі початкової спільності всіх представників людського роду, а також визнання їх невід'ємної гідності та різноманітності; геном людини знаменує собою надбання людства. Кожна людина має право на повагу до її гідності та її прав, незалежно від її генетичних характеристик. Така гідність безперечно означає, що особистість людини не може зводитися до її генетичних характеристик, і вимагає пошани її унікальності та неповторності (ст. 2). Таким чином, відповідно до Декларації, кожна людина наділена безумовною гідністю та правами вже з моменту зачаття, оскільки саме в цей момент виникає унікальний людський геном окремого індивіда [5].

На національному рівні існують полярні тенденції щодо захисту життя ненароджених. Тоді як деякі країни та штати визнають право на життя або іншу форму захисту людського життя до народження, інші - ігнорують дане питання, або навпаки, допускають такі явища як аборт на запит.

У Європейському регіоні лише декілька країн визнають необхідність захисту життя ненароджених. До них належить Польща, яка у ст. 1 Ustawa z dnia 7 stycznia 1993 r. o planowaniu rodziny, ochronie plodu ludzkiego i warunkach dopuszczalnosci przerywania ciazy визнає право на життя ненароджених; Словаччина, яка у статті 15 (1) Конституції визнає необхідність захисту людського життя до народження; Угорщина, яка у ст. ІІ Конституції визнає необхідність захисту людського життя від зачаття; Італія, яка у art. 1 Act No 40 Feb. 19, 2004; art. 1, Law No. 194 May 22, 1978 визнає, що ненароджена дитина є носієм суб'єктивних прав, а держава має захищати людське життя від його зародження; Люксембург (Art. 1 Loi du 15 novembre 1978) та Албанія (Neni 1 Ligji Nr.8045, dt 7.12.1995), де гарантується повага до кожної людини із самого початку життя. Разом із тим, серед цих країн лише Польща практично захищає життя ненароджених через заборону аборту (у більшості випадків, крім вагітності в результаті зґалтування та загрози життю матері) та міцну сімейну політику, тоді як більшість інших країн Європи дозволяють аборт на поінформований запит жінки до певного строку (10-12 тижнів).

Тенденції щодо захисту людського життя в Європейському регіоні також невтішні. Спостерігається подальше зменшення кількості країн, що підтримують політику захисту прав та інтересів ненароджених. Зокрема, до 2018 року Ірландія була однією з цих лічених країн Європи, що захищали людське життя до народження від посягань. Так, стаття 40.3.3° Конституції Ірландії зазначала: «Держава визнає право на життя ненародженої дитини та, з належною увагою до рівного права на життя матері, гарантує у своїх законах повагу та, наскільки це практично можливо, його закони для захисту та відстоювання цього права» [1]. У 2018 році в Ірландії відбувся референдум [6], за результатами якого до даної статті Конституції були внесені правки, у результаті чого вона тепер звучить так: «Законом може бути передбачено переривання вагітності».

Протилежна ситуація щодо захисту цінності людського життя до народження спостерігається у США. Довгий час у США зберігалася федеральна заборона на аборт, що розповсюджувалася на всі штати. Підставою для такої заборони було історичне рішення Верховного Суду США в справі Roe v. Wade (22 січня 1973 року), відповідно до якого федеральна заборона абортів є неконституційною. У даному рішенні Верховний Суд США постановив, що закони Техасу, які передбачають кримінальну відповідальність за аборти, порушують конституційне право жінки на недоторканність приватного життя, яке, на його думку, неявно міститься у Чотирнадцятій поправці до Конституції США («...і жоден штат не може позбавити будь-яку особу життя, свободи чи власності без законної процедури») [7]. У 1992 році було прийнято схоже рішення у справі Planned Parenthood of Southeastern Pennsylvania v. Casey, де фактично було визнано конституційне право на аборт [8].

Разом із тим, у 2022 році, після довгої суспільної дискусії, обидва дані рішення були скасовані. Рішенням у справі Dobbs v. Jackson Women's Health Organization Верховний суд США постановив, що не існує ніякого конституційного права на аборт, погодившись із заявником, що ніщо в конституційному тексті, структурі, історії чи традиції США не підтримує право на аборт [9].

Станом на сьогодні, у США, де раніше аборти були дозволені у всіх штатах, відбуваються кардинальні зміни. Багато штатів відновили дію законів на захист ненароджених, тоді як інші передбачають захист ненароджених на рівні Конституцій штатів. Так, штат Алабама США станом на зараз визнає святість людського життя та право на життя від зачаття на рівні Конституції (art. I, § 36.06), як і штат Арканзас США, який визнає необхідність захисту людського життя від зачаття (Amendment 68 to Constitution). Відповідно до законодавства штату США Міссурі (M.R.S. XII, Section 188.017) визнається право на життя ненароджених; штатів США: Південна Дакота (S.D.C. § 34-23A-1.2), Теннессі (TN Code § 39-15-211 (a) (6), Кентукі (K. C. 311.781 (9), Техас (Sec. 170A.001 (5) Health and Safety Code), Міссісіпі (M. C. Ann. § 97-3-37), Міссурі (Mo. Rev. Stat. § 1.205 (1-2), Вісконсин (WI Stat § 940.04 (6) - визнається існування людської істоти від моменту зачаття. Штати Айдахо (I. C. § 39-9306), Алабама (Ala. Code § 26-23H-4), Луїзіана (Louisiana RS 40:1061), Джорджія (GA Code § 16-5-80), Оклахома (ENR. H. B. No. 4327), Південна Дакота (S.D.C. § 22-17-6), Теннессі (Tenn. Code § 39-15-213), Західна Вірджинія (W. V. Code §16-2Rv-1), Міссурі (Mo. Rev. Stat. § 1.205 (1-2), Вісконсин (1997 Wisconsin Act 292; WI Stat § 48.133) та Кентукі (K.C. 311.710 (2) - забороняють аборт у більшості випадків (крім окремих випадків, таких як зґвалтування чи загроза життю матері, залежно від штату).

Таким чином, бачимо значну полярність на міжнародному рівні щодо питання захисту життя ненароджених дітей. Захист життя ненароджених дітей на законодавчому рівні є практичною реалізацією гуманістичної ідеї гідності та цінності кожного людського життя. У тих країнах, де захист життя дитини реалізований на законодавчому рівні від моменту зачаття, можна констатувати повну реалізацію даної гуманістичної ідеї. Там же, де людське життя захищається лише після народження, відбувається часткова реалізація даної гуманістичної ідеї.

У зв'язку з цим, для з'ясування ступеню впливу гуманістичної ідеї цінності та гідності кожного людського життя на правосвідомість громадян було прийнято рішення опитати респондентів із країни, що належить до групи країн без належного законодавчого захисту ненароджених, а саме України, та штату США, який захищає цінність людського життя від зачаття - у даному випадку був обраний штат Луїзіана. Так, відповідно до ст. 57 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я», з метою охорони здоров'я жінки їй надається можливість особисто вирішувати питання про материнство. Своєю чергою, у ч. 6 ст. 281 Цивільного Кодексу України та у ст. 50 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» закріплені положення про штучне переривання вагітності (аборт) на строк до 12 тижнів. На противагу цьому, законодавство штату Луїзіана США визнає існування людської особи від зачаття та імплантації ембріона (Louisiana RS 14:2 (7) та захищає життя людської особи від зачаття та імплантації ембріона від аборту (крім випадків збереження життя чи здоров'я матері).

Як і в Україні, так і штаті США Луїзіана респонденти є особами віком від 18 років, жінки та чоловіки. Кількість респондентів в Україні: n = 153, у штаті США Луїзіана: n = 93. В Україні респондентами були студенти Івано-Франківського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія» (3-4 курс), Навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (3-4 курс), Юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (3-4 курс). У штаті США Луїзіана в аспекті місця навчання чи роботи вибірка загальна.

Респонденти в Україні були розділені на 2 групи (в кожній групі всі респонденти унікальні): (1) першій групі (далі - UAr) було запропоновано змоделювати ситуацію та відповісти на питання щодо власної поведінки в такій ситуації в межах законодавчого поля України (п = 109); (2) другій групі (далі - UAm) було запропоновано змоделювати ситуацію уявного переселення в одну з країн, де штучне переривання вагітності заборонене в більшості випадків, в даному випадку в Республіку Польщу та відповісти на питання щодо власної поведінки в такій ситуації (п = 44).

Респондентам із кожної з трьох сформованих груп були задані аналогічні питання. Питання сконструйовані по принципу «лінійки», тобто кожній особі запропоновано оцінити власне ставлення щодо заданих питань у межах пропонованої ситуації за шкалою від 1 до 10, де 1 - повністю не відповідає дійсності, а 10 - максимально відповідає дійсності. Відмінності між формулюванням питань були обумовлені наявним законодавчим регулюванням. Пропонується розглянути задані питання:

Пропонуємо розглянути аналітику наданих респондентами відповідей по кожному питанню. У процентному співвідношенні подається кількість респондентів, які позначили той чи інший бал у відповідь на поставлене запитання.

Перш за все, варто звернути увагу на відмінності у специфіці заданих респондентам питань. Так, респондентам з групи UAr було задане питання «У мене виникають думки щодо здійснення аборту», тоді як іншим групам - «У мене виникають думки щодо здійснення аборту попри заборону Законодавства». Частина «...попри заборону Законодавства» стимулює до роздумів над власними діями, тоді як питання без даної частки більшою мірою пов'язане з абстрактними роздумами над питанням аборту, аніж з конкретними діями. Зазначене може впливати на результати опитування.

Повертаючись до зазначених результатів, варто звернути увагу на полярні сторони графіку (бали 1 та 10). Спостерігаємо, що респонденти групи UAr значно частіше надали відповідь «максимально відповідає дійсності» (бал 10) у відповідь на поставлене запитання, ніж респонденти груп UAm та USA, при чому спостерігається чітка градація, де респонденти із групи UAr (із наявним дозволом аборту в країні) надали найбільшу кількість відповідей «максимально відповідає дійсності», респонденти групи UAm (із уявним переїздом в країну із законодавчою забороною на аборт) - менше, і найменше - із групи US, де респонденти знаходяться в межах реальної заборони на здійснення аборту.

У протилежній частині графіку (бал 1) спостерігаються високі показники для груп UAm та UAr, та менші показники для групи US.

Високі показники для групи UAr пояснюються специфікою заданого питання, що пов'язане радше із наявністю думок щодо аборту як такого, аніж із конкретними діями в цьому напрямку. Думки щодо аборту або виникають або не виникають, відповідно респонденти з даної групи і схильні надавати або повністю ствердні (бал 10), або повністю заперечувальні (бал 1) відповіді на задане питання (що підтверджується також меншою кількістю відповідей в середній частині шкали у респондентів з групи UAr, порівняно з респондентами з інших груп, як продемонстровано нижче).

Щодо групи US, спостерігаємо деяку непослідовність у полярних частинах графіку. З одного боку, оскільки законодавче поле штату Луїзіана забороняє здійснювати аборт, респонденти групи US менш схильні давати повністю ствердну відповідь на поставлене питання (бал 10), порівняно з респондентами з інших груп. Заразом, респонденти із даної групи також дали значно менше повністю заперечувальних відповідей на питання (бал 1), ніж респонденти з інших груп. Пояснюється це відсутністю правової однорідності в США щодо питання абортів, де, хоча багато штатів, включно з Луїзіаною, і вводять обмеження щодо можливості штучного переривання вагітності, все ж багато інших поки дозволяють дану антилюдську практику. У зв'язку з цим, закріплюються дві паралельні тенденції: унаслідок впливу гуманістичних положень штату Луїзіана формується група людей з наміром щодо збереження людського життя від зачаття (про що свідчить зменшення кількості респондентів що дали максимально ствердну відповідь на питання (бал 10), та поруч із тим, унаслідок відсутності зазначеної правової однорідності серед інших штатів США, менша кількість респондентів у групі US готові повністю відмовитися від наміру скористатися даною «послугою» (низька кількість відповідей на бал 1).

Своєю чергою, високі показники по балу 1 у респондентів з групи UAm є цілком послідовними та за логікою відповідними низькій кількості відповідей даної групи за балом 10, оскільки запропоноване законодавче поле Республіки Польщі є однорідним, а сама країна суверенною, що, врешті, чинить формуючий вплив на правосвідомість, а саме знижує бажання здійснити аборт у випадку непланованої вагітності.

Наступним кроком пропонується проаналізувати не лише полярні бали шкали, а й усі інші, для чого запропоновано просумувати по кожній групі відсоткові показники в межах від 1-3 (назва групи балів «не відповідає дійсності»), від 4-7 (назва групи балів «не впевнений (-а)») та від 8-10 (назва групи балів «відповідає дійсності»).

Аналізуючи кількісне представлення результатів опитування, варто розпочати із групи UAr. Як бачимо, у достатньо великої частини респондентів (55,7%) навіть не виникає думка про аборт, тоді як у 24,5% з них дана думка виникає. Своєю чергою, законодавча заборона аборту, в сукупності з більш предметним формулюванням запитання, спонукала вже меншу кількість респондентів із групи UAm ствердно відповідати на поставлене запитання, та більшу кількість із них, порівняно із групою UAr, - заперечити щодо власного бажання здійснити аборт. Паралельно збільшується кількість респондентів, що не визначилися із власними намірами (22,8%). Пов'язується це із усвідомленням власної відповідальності за майбутні дії².

У групі US, де респонденти є резидентами штату із забороною здійснення аборту, послідовно зменшується кількість осіб, що погоджуються із наявністю думок щодо можливості здійснення аборту, навіть порівняно з групою UAm (20,5% UAm до 18,28% US). Разом із тим, спостерігаємо, що в групі US значно збільшується кількість респондентів, що не визначилися із власними намірами та менша кількість осіб, порівняно із групою UAm, готові повністю відмовитися від можливості здійснити аборт. Як і пояснювалося вище, така тенденція пов'язується із неоднорідністю правового регулювання абортів у США та можливістю легко звернутися до послуг абортів у штатах, де це дозволено.

Таким чином, аналіз відповідей респондентів на питання №1 даного опитування дає можливість зробити декілька висновків. З одного боку, виявлено, що гуманістичні положення законодавства Республіки Польща та штату Луїзіана мають позитивний вплив на наміри респондентів щодо здійснення аборту. З іншого боку, продемонстровано, що неоднорідність законодавчого поля в питанні абортів може частково нівелювати позитивний вплив гуманістичних ідей на правосвідомість. Найбільш гармонійний вплив на правосвідомість відбувається тоді, коли на території всієї держави правове регулювання питання абортів є узгодженим.

Результати відповідей на дане питання у графічному представленні свідчать про незначні відхилення у результатах в межах балів від 3-9. Полярні значення шкали демонструють, що респонденти із групи US рідше повністю погоджуються із можливістю підкупити медпрацівників, ніж респонденти груп UAr та UAm (1,08% відповідей на бал 10 у групі US проти 9,10% - UAm, та 6,60% - UAr). Водночас, серед групи US так само менше відповідей по балу 1, що свідчить про повну неготовність підкупити медпрацівника, ніж у інших групах (41,94% - US, 59,10% UAm, 70,80% UAr). Проте, це компенсується більшою кількістю відповідей на бал 2 у респондентів групи US порівняно з іншими групами (27,96% US до 6,8% UAm та 5,7% UAr).

Таким чином, графічне представлення результатів опитування по цьому питанню свідчить про загальну тенденцію до відмови від вчинення корупційних правопорушень у всіх групах респондентів.

Разом із тим, для більш глибокого аналізу подаємо кількісні показники, просумовані за трьома групами.

Аналізуючи відповіді респондентів в контексті даного способу представлення результатів, спостерігаємо таку картину. Респонденти з групи UAr, де аборти дозволені, та із групи US, де вони заборонені, демонструють практично однакові показники (із незначними відхиленнями, що не мають статистичної значимості). У обох цих групах більшість респондентів заперечують можливість вчинення корупційних дій та низька кількість респондентів виявляють готовність до них.

Своєю чергою, респонденти із групи UAm, якими є українці, що моделюють переїзд до країни із забороненою практикою абортів, виявляють вже значно більшу готовність до корупційних правопорушень (15,9%) та значно менша кількість респондентів із цієї групи заперечують щодо можливості корупційних дій (70,4%).

Зазначене свідчить про те, що в умовах стабільного законодавства респонденти як і в країнах із дозволеною практикою абортів, так і в штатах із забороненою такою практикою відмовляються від корупційних дій, що свідчить, загалом, про високу їх правосвідомість в цьому питанні. Заразом, якщо особа довгий час перебувала в умовах дозволу вчинення аборту і раптово опиняється в умовах повної заборони, вона схильна до протестних дій, що виявляються у пошуку можливостей повернення до минулого становища, і, зокрема, у готовності до вчинення корупційних правопорушень.

Розглянемо аналіз відповідей по третьому питанню.

Як бачимо, по балам від 2 до 9 більшість показників по всім групам знаходяться в межах до 10% . На полярних сторонах шкали респонденти із групи UAr висловлюють меншу готовність до звернення до фахівців інших країн, ніж респонденти із інших груп. Пояснюється це тим, що респонденти із групи UAr моделювали ситуацію, у якій вони (чи їх партнери) мають термін вагітності більше 12 або навіть 22 тижнів. Разом із тим, відповідно до чинного законодавства України, здійснення аборту за бажанням жінки здійснюється лише до 12 тижнів (ст. 281 Цивільного Кодексу України). Аборт строком від 12 до 22 тижнів здійснюється виключно за наявності медичних показів, викладених у Постанові Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. №144, зокрема наявності таких захворювань як туберкульоз, ВІЛ/СНІД та інших важких розладів фізичного чи психічного здоров'я. Аборт же строком більше 22 тижнів в Україні не проводиться (хоча формально за його проведення фахівцем з профільною медичною освітою не передбачається будь-яка відповідальність [10].

Варто звернути увагу, що вже на 12 тижні вагітності в утробі матері перебуває дитина зі сформованими частинами тіла. Усі органи, м'язи, кінцівки та кістки перебувають на своєму місці, а статеві органи вже можуть бути ідентифіковані. У дитини вже окреслені унікальні риси обличчя, вуха, пальці, ніс [11].

Рис. 1. Дитина на 12 тижні внутрішньоутробного розвитку [12]

Якщо мова йде про більш пізні терміни, зокрема більше 22 тижнів, то дитина на такому строку вагітності вже здатна жити поза утробою матері, тобто в неї вже наявний весь арсенал внутрішніх та зовнішніх органів, який дозволяє жити автономно [11].

Рисунок 2. Дитина на 20 тижні внутрішньоутробного розвитку [12]

Отже, як і у зв'язку з законодавчими вимогами, так і у зв'язку з високою сформованістю дитини на 12 і більше тижнях вагітності (що не відміняє факту наявності людського життя вже від моменту зачаття), наважитися на аборт на цих строках психологічно більш важче, що і обумовило більшу кількість відповідей по балу 1 та меншу - по балу 10 у респондентів із групи UAr, порівняно з іншими групами, які моделювали ситуацію вагітності та можливий аборт уже від моменту зачаття.

Додатково представляємо кількісний аналіз результатів по запропонованим групам балів.

Як і в графічному представленні результатів, бачимо значно меншу готовність респондентів групи UAr звернутися за послугами аборту в інших країнах, що пояснюється більшими термінами вагітності.

Щодо респондентів двох інших груп, спостерігаємо, що в групі US значно менша кількість тих, хто готовий звернутися за послугами аборту в інші країни (36,3% UAm до 27, 96% US), так і більша кількість тих, хто заперечує щодо такої готовності (45,50% UAm до 58,06%). Паралельно, в групі US зменшується кількість тих, хто не визначилися (18,30% UAm до 13,98% US).

Аналізуючи дані показники, варто відзначити, що респонденти із групи UAm значно менший час, порівняно з респондентами групи US, перебувають під уявною дією законодавства, що забороняє проведення аборту. Відповідно, це відображається і на результатах, де респонденти групи US виявили як меншу готовність до вчинення аборту в країнах (штатах), де це дозволено, так і меншу невпевненість, порівняно з респондентами групи UAm.

В сукупності це свідчить про те, що для позитивного впливу гуманістичних ідей в законодавстві необхіден деякий час, і процес формуючого впливу законодавчих положень та гуманістичних ідей, у них закріплених, є поступовим.

Пропонуємо розглянути результати відповідей на четверте питання.

У межах даного питання спостерігаємо варіювання з незначними відхиленнями показників по усім групам в межах до 15% в балах від 3 до 9. Полярний показник 10 балів демонструє незначні відхилення по групам. Разом із тим, полярний показник 1 бал демонструє, що респонденти групи UAr значно частіше (на 10% більше респондентів порівняно з групою US) виявляють незгоду із запропонованим твердженням, що свідчить про їх більшу відкритість на питання абортів у майбутньому. Оскільки в даному випадку формулювання питання для респондентів групи UAr є ідентичним до формулювання питань для інших груп, можна констатувати вплив законодавства України щодо дозволу вчинення абортів на респондентів даної групи, у зв'язку з чим вони і виявляють більшу відкритість до питання абортів у майбутньому.

Додатково представляємо результати сумування показників по балам від 1-5 та від 6-10.

Результати аналізу показників в межах запропонованих діапазонів балів свідчать про те, що респонденти в країнах та штатах, де забороняється практика абортів (UAm та US) менш схильні вдаватися до практики абортів у майбутньому, порівняно з групою UAr, що відповідають в межах юрисдикції із дозволеною практикою абортів. Зазначене саме по собі є свідченням конструктивного впливу гуманістичних положень законодавства штату Луїзіана США та Польщі на правосвідомість респондентів.

Разом із тим, порівняно з групою US, менша кількість респондентів із групи UAm заперечують щодо запропонованого твердження, і більша кількість - погоджуються, що є свідченням позитивного впливу узгодженості законодавства Польщі щодо питання абортів, порівняно із США, де це питання є неузгодженим у всіх штатах та на федеральному рівні.

Таким чином, результати аналізу відповідей по питанню № 4 демонструють, що респонденти в країнах із законодавчим регулюванням цінності людського життя від зачаття та захистом цього життя до народження менш схильні вдаватися до питання аборту у майбутньому, ніж респонденти із країн, де дозволяється дітовбивство. Заразом, як і у аналізі відповідей на питання № 1 було виявлено, що узгодженість законодавства в межах певної юрисдикції чинить додатковий конструктивний формуючий вплив на правосвідомість.

Аналізуючи в цілому результати опитування по даному блоку запитань, можемо констатувати наявність декількох тенденцій. З одного боку, результати опитування по питанням № 1 та № 4 демонструють наявність конструктивного впливу гуманістичних ідей в законодавстві на ставлення респондентів до питання абортів та рівень їх готовності вдаватися до даної практики у своєму житті. У межах цих же питань було додатково виявлено, що більш конструктивний вплив гуманістичних ідей в законодавстві на правосвідомість відбувається в країнах (штатах) із високою узгодженістю правового регулювання захисту цінності людського життя від зачаття. Результати аналізу відповідей по питанню №3 дали можливість констатувати, що одним з додаткових факторів, що закріплюють конструктивний вплив гуманістичних ідей в законодавстві, є тривалість їх дії на правосвідомість. Зазначене узгоджується із результатами минулих досліджень інших вчених [13-16].

Таким чином, результати опитування по даному блоку запитань демонструють наявність конструктивного впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя від зачаття до природної смерті на усі компоненти правосвідомості. Так, вплив на правову ідеологію виявляється у формуванні такої концептуально-правової картини світу, що не допускає аборту як правового явища. Вплив на правову психологію виявляється у збільшенні поваги до прав ненароджених, усвідомленні цінності життя кожної людини, а, відповідно, належності людині від зачаття усього обсягу прав, що належать вже народженим людям. Своєю чергою, вплив на поведінковий компонент правосвідомості виявляється у відмові від вчинення аборту безпосередньо респондентами, навіть у кризових життєвих ситуаціях.

Підтверджуються висновки щодо позитивного впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя до народження в законодавстві також дослідженнями, здійсненими іншими авторами в США.

Так, серед осіб та політичних груп, що підтримують вільний доступ до аборту, часто звучить твердження, що законодавчі обмеження роблять аборт більш небезпечним, але не роблять його менш поширеним. Стверджується, що політика захисту життя просто замінює безпечні, законні аборти такою ж кількістю небезпечних, незаконних і вимушених абортів [17-18]. Іншими словами, якщо жінка вагітна і не хоче нею бути, вона не буде зважати на законність чи незаконність своїх дій чи ризики для власного здоров'я, коли вирішуватиме питання здійснення аборту. Будь-яка з жінок, яка готова зробити безпечний, законний аборт, також готова зробити небезпечний, незаконний аборт. Коли законний аборту буде неможливо отримати, вона зробить незаконний. Коли незаконний більше не буде потрібний через лібералізацію законів, вона спокійно буде користуватися законними послугами [19].

Інші ж політичні групи стверджують дещо інакше, а саме, що заборони аборту дійсно знижують їх кількість. Проте замість цього народжується велика кількість небажаних та непотрібних дітей, які стають кримінальними правопорушниками та маргіналами [19].

Разом із тим, як зазначають Koch et al. [20], твердження щодо того, що заборона абортів тільки призводить до використання нелегальних та набагато більш небезпечних аналогів, ніколи не проходило прямої перевірки і не повністю узгоджується з емпіричними даними, особливо в тому, що стосується материнської смертності та захворюваності [21]. Koch et al. [22] також виявили, що після заборони абортів у Чилі (1989 р.) коефіцієнт материнської смертності (КМС) знизився з 41,3 до 12,7 на 100 000 живонароджених (269,2%). Koch et al. [23] так само виявили, що у штатах Мексики з більш строгим законодавством до абортів не спостерігається більша материнська смертність. Вона там є навіть нижчою, хоча на думку авторів за цим стоять інші причини ніж абортативне законодавство. Так, автори Koch et al. [24] відзначають, що приблизно 98% материнських смертей у Мексиці пов'язані з причинами, відмінними від штучного аборту, такими як кровотеча, гіпертонія та еклампсія, непрямі причини та інші патологічні стани. Таким чином, у випадку зміни правового статусу абортів можна очікувати лише незначного або нульового впливу на загальну материнську смертність. Аналогічні висновки були зроблені й іншими дослідниками у пізніших роках, що оцінювали стан материнської смертності у Мексиці, а також США [21]. Отже, емпіричні дані свідчать про те, що заборона абортів не призводить до збільшення материнської смертності, а, отже, і не призводить до збільшення кількості нелегальних абортів.

Щодо збільшення кількості небажаних вагітностей та дітей унаслідок заборони абортів, емпіричні дані також спростовують дану тезу. Ряд дослідників у США досліджували вплив різних способів обмеження доступу до аборту на народжуваність та дійшли протилежних висновків. Зокрема, Kane, T.J., & Staiger, D. [25] не знайшли емпіричного підтвердження тому, що обмеження на доступ до абортів призвели до підвищення народжуваності серед підлітків у деяких штатах США. Ряд дослідників виявили, що встановлення обов'язкової згоди батьків на проведення аборту своїми дітьми підлітками, встановлення якісних форм добровільної згоди та зниження державного фінансування абортів знижує кількість абортів серед підлітків та інших вікових груп людей [26-33]. Іншими дослідниками було підтверджено, що зниження кількості абортів відбувається внаслідок зменшення кількостей вагітностей, як результат більш активного використання контрацептивних засобів [30; 34-40] та зниження сексуальної активності [21].

Таким чином, важливим результатом запровадження законодавчого захисту людського життя від зачаття є зниження кількості абортів унаслідок зменшення кількості вагітностей. Отже, громадяни починають більш відповідально ставитися до процесу сексуальної активності та планування вагітності [19], що є індикатором позитивного впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя від зачаття, закріпленої в законодавстві, на ціннісний та поведінковий компоненти правосвідомості.

Напротивагу цьому, як свідчать інші дослідження, збільшення доступності абортів сприяє збільшенню їх кількості саме внаслідок більш невпорядкованої сексуальної активності. Так, емпіричні дані із 41 країни за період з 1980-2000 рік демонструють, що, крім падіння народжуваності, легалізація абортів призводить до збільшення сексуальної активності [41]. Пояснюється це тим, що наявність «страхівки» у формі можливості «відвернути» наслідки своїх вчинків за допомогою аборту спонукає людей більш безвідповідально ставитися до своєї сексуальної поведінки [19]. Наслідком збільшення сексуальної активності є більша кількість вагітностей, що «компенсується» ще більшою кількістю абортів унаслідок їх легалізації [22; 42-43]. Паралельно збільшується кількість венеричних захворювань, унаслідок кількісного збільшення сексуальних контактів [22; 44].

Супроводжується легалізація абортів загальним зниженням народжуваності. Так, масова легалізація аборту в країнах Східної Європи у другій половині 20 століття призвела до 25% падіння народжуваності. У Чехословаччині, Угорщині, Болгарії та Румунії навіть довелося повернути минулі обмеження з метою відновити демографічний потенціал країн [43; 45]. Аналогічні тенденції спостерігалися і в США, особливо після рішення Roe v. Wade (1973 р.), наслідком якого стало 4% падіння народжуваності по штатам [46-48].

Таким чином, напротивагу конструктивному впливу на правосвідомість законодавчої реалізації гуманістичної ідеї цінності кожного людського життя від зачаття, легалізація аборту призводить до більш безвідповідального ставлення до сексуальної активності та планування вагітності, збільшення кількості дітовбивства внаслідок небажаних вагітностей та поширення захворюваності, що є маркером негативного впливу на правосвідомість легалізації штучного переривання вагітності. Зазначене підтверджує результати нашого емпіричного дослідження впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя від зачаття до природної смерті на правосвідомість.

Зазначені вище результати демонструють суттєву спроможність гуманістичних ідей, закріплених у законодавстві, формувати правосвідомість громадян, зокрема через правові дозволи, заборони та інші механізми законодавчого впливу. Зокрема це стосується базової гуманістичної ідеї цінності та гідності кожної людини, найбільш яскраве вираження якої в правовому полі відбувається через закріплення за кожною людиною права на життя.

Висновки

Крос-юрисдикційне дослідження впливу гуманістичних ідей в законодавстві на правосвідомість продемонструвало наявність чіткої тенденції щодо впливу гуманістичної ідеї цінності людського життя в законодавстві на правову ідеологію, правову психологію та поведінковий компонент правосвідомості громадян. Так, встановлено, що громадяни в країнах із забороненою практикою абортів, що є практичною законодавчою реалізацією гуманістичної ідеї цінності кожного людського життя, менш схильні допускати наявність абортів у власному житті. У них сформована така концептуально-правова картина світу, що не допускає навіть думки про аборт, при цьому дана позиція, на їх думку, не зміниться, навіть в умовах протилежного правового регулювання. Зазначене свідчить про позитивний вплив гуманістичної ідеї щодо цінності та гідності людського життя від зачаття до природної смерті на правову ідеологію. Вплив на правову психологію виявився у збільшенні поваги до прав ненароджених, усвідомленні цінності життя кожної людини, а, відповідно, належності людині від зачаття усього обсягу прав, що належать вже народженим людям. Своєю чергою, вплив на поведінковий компонент правосвідомості виявився у відмові від вчинення аборту безпосередньо респондентами, навіть у кризових життєвих ситуаціях.