Особливості забезпечення безпеки суб’єктів конкурентної розвідки в умовах загострення політичної ситуації в Республіці Білорусь

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості забезпечення безпеки суб'єктів конкурентної розвідки в умовах загострення політичної ситуації в Республіці Білорусь

Білошицький В. І., Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

Гунін В. Є., Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка

Смолянюк В. Ф., Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка

Biloshytskyi V. I., Hunin V. E., Smolianiuk V. F. Features of ensuring the security of subjects of competitive intelligence in the context of an aggravation of information and psychological confrontation

In the course of the research carried out by the authors of the article, it was determined that Belarus has recently been intensively acquiring new stable signs of not only a totalitarian state, but also an authoritarian one. In a state with such a political regime, undesirable values and target orientations are suppressed by political methods by one person in power. The recent metamorphoses of the components of the political system in the Republic of Belarus and their possible consequences are explained by the authors as follows.

From a formal point of view, Belarus is a presidential-parliamentary republic. However, an analysis of the degree of influence of different branches ofpower on political life in the Republic indicates a different situation. In particular, today an unlimited super-presidential system of government is actually operating in this country, which is the basis for the assertion of the sole power of President A. Lukashenko. So, having come to power as a classic, essentially populist politician, A. Lukashenko, at the present time, largely relying on the state-police apparatus, widely uses repressions against his political opponents.

The authors of the article summarize that, taking into account the current political situation in Belarus, the modern political regime in this country can be confidently characterized as authoritarian-populist. This is confirmed by the latest events both on the territory of the Republic and abroad. At the same time, the nature of the events taking place indicates their direct connection with the activities of the Belarusian special services. Namely, the direct influence of the State Security Committee of the Republic of Belarus (KGB RB) on all spheres of activity in the country and the attempts of this special service to control the activities of the Belarusian opposition abroad are traced.

The studies carried out by the authors showed that after the collapse of the Soviet Union, in comparison with other special services of the post-Soviet space, the KGB of the Republic of Belarus avoided radical democratic changes and remained in the form of a small copy of the KGB of the USSR. A feature of this special service and other law enforcement agencies is that today their leaders are appointed directly by the President of the Republic. It is also necessary to take into account the fact that most of these leaders at one time received military education in the Russian Federation.

At the same time, based on the assessment of domestic and Western political scientists of the current political situation in Russia, the authors of the article came to the conclusion that its state is also constantly undergoing destructive changes. Thus, the fact that the leadership of the Russian Federation has recently been sharply raising the question of the need to expand the spheres of influence of the Federal Security Service (FSS) outside the country is alarming. Consequently, the Kremlin's desire to control the political situation in its neighbors, including in Belarus, is constantly increasing.

According to the authors of the article, at the moment, by all external signs, the integration of the armed forces of the Republic of Belarus into the so-called Belarusian-Russian grouping has already taken place. At the same time, cooperation between the KGB RB and the FSS received interstate legislative support and covered almost all spheres ofpolitical life in the Republic. Thus, representatives of the FSS of the Russian Federation are officially present in all state bodies of the Republic of Belarus. Thus, given the nature of cooperation between the law enforcement agencies of the Republic of Belarus and the Russian Federation, as well as the hybrid war of Russia against Ukraine, the authors argue reasonably that Belarus poses a certain military threat to our country.

An assessment of the current political situation in the Republic of Belarus and its similarity with the Russian Federation, as well as a deep analysis of the peculiarities of the activities of the special services of this country, made it possible for the authors of the article to develop some practical recommendations in the interests of subjects of competitive intelligence. According to the authors, the recommendations presented suggest that the subjects of competitive intelligence should adhere to certain security measures in the course of their professional activities in the territory of the Republic of Belarus in the context of an aggravated political situation in this country (subject to the influence of the FSB of the Russian Federation on the activities of the KGB of the Republic of Belarus). The authors assume that the proposed recommendations will increase the efficiency of the performance of important government tasks by the subjects of competitive intelligence.

Keywords: populism, ideology, political regime of the Republic of Belarus, State Security Committee of the Republic of Belarus, Federal Security Service of the Russian Federation, authoritarianism, democracy, opposition, referendum, competitive intelligence.

У ході проведеного дослідження авторами статті доведено, що сучасний політичний режим в Республіці Білорусь можна впевнено визначити як авторитарно-популістський. Це підтверджують останні події, які відбуваються як на території Республіки, так і за її межами. Характер цих подій опосередковано вказує на їх прямий зв 'язок з діяльністю білоруських спецслужб. Зокрема простежується вплив Комітету державної безпеки Республіки Білорусь (КДБРБ) на сфери політичного життя в країні. Зафіксовано неодноразові випадки, коли КДБРБ намагається впливати на білоруську опозицію за кордоном.

Дослідження показали, що КДБ РБ після розпаду Радянського Союзу на відміну від інших спецслужб на пострадянському просторі уникнув суттєвих демократичних змін, зокрема залишився, так би мовити, маленькою копією КДБ СРСР. Особливістю КДБ РБ та інших силових відомств є те, що їх керівники призначаються безпосередньо Президентом Білорусі, при цьому більшість з них отримали військову освіту в Російській федерації (РФ).

За порівнянням політичного режиму в Білорусі із ситуацією в РФ авторами визначено, що Кремль в сучасних умовах поставив питання щодо необхідності розширити сфери впливу Федеральної служби безпеки (ФСБ) за межі країни. Про це свідчить постійно зростаюче з боку керівництва РФ бажання контролювати політичну ситуацію у «сусідів», зокрема в Білорусі.

За основними зовнішніми ознаками на сьогоденні вже відбулася інтеграція збройних сил РБ в так зване білорусько-російське військове угруповання. Порядок співпраці КДБ РБ з ФСБ РФ закріплено чинним законодавством цих країн. Під контролем вказаних спецслужб опинилися всі державні структури, політичні та громадські організації в Республіці. Зокрема представники ФСБ РФ мають право у службових справах офіційно перебувати в усіх державних органах Білорусі.

Отже, з огляду на продовження гібридної війни РФ проти України, а також враховуючи характер співпраці між силовими структурами цих країн, можна з впевненістю стверджувати, що сучасний політичний режим в Білорусі становить певну загрозу національній безпеці України та її складовим.

Оцінка сучасної політичної обстановки в РБ у порівнянні з РФ, а також глибинний аналіз особливостей діяльності спеціальних служб цих країн, надали можливість авторам статті розробити рекомендації щодо забезпечення безпеки діяльності суб'єктів конкурентної розвідки з огляду на характер співробітництва між ФСБ РФ та КДБ РБ. Очікується, що ці рекомендації сприятимуть суб'єктам конкурентної розвідки якісно та ефективно виконувати важливі державні завдання.

Ключові слова: популізм, ідеологія, політичний режим Республіки Білорусь, Комітет державної безпеки Республіки Білорусь, Федеральна служба безпеки Російської Федерації, авторитаризм, демократія, опозиція, референдум, конкурентна розвідка. безпека державний розвідка

Постановка проблеми в загальному вигляді. Хоча за останні роки в офіційний лексикон РБ все міцніше стало входити слово «національний», зокрема: Доктрина національної безпеки, національні інтереси РБ, Загальнонаціональне телебачення і т.п., а національне самовизначення Білорусі безпосередньо пов'язано із державним становленням білоруського народу, проте сучасні події в країні свідчать про протилежне.

В білоруському суспільстві на сьогоденні склалося єдине уявлення про головну мету розвитку держави - забезпечення національної безпеки, проте конкретизація цієї мети все ще залишається питанням дискусійним. Формально законодавством Республіки закріплено положення, що народ Білорусі є носієм її суверенітету та єдиним джерелом державної влади. Відповідно до чинного законодавства РБ, управлінські рішення, будучи видом людської діяльності, складають суть державного управління. Центри прийняття найважливіших державних рішень в Білорусі є її Президент, Уряд (Рада Міністрів), Парламент (Національні збори), система судів. Вершину владної піраміди очолює Президент. Згідно з Конституцією Президент Республіки Білорусь - глава держави, гарант Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент виконує функції арбітра між владою, володіє конституційними повноваженнями в усіх гілках влади. Центри прийняття політичних рішень реагують на політичний порядок, виробляючи державну політику Щодо зовнішньополітичного курсу країни - на сучасному етапі Білорусь твердо обрала шлях побудови союзної з Росією держави при визнанні необхідності залишити багатовекторність зовнішньої політики [1].

Разом з тим, аналіз сучасних подій в цій країні свідчить, що Білорусь набирає стійких ознак не тільки авторитарної держави, але й тоталітарної, в якій небажані цінності та цільові орієнтації придушуються політичними методами однією людиною, яка знаходиться при владі. Крім того, в країні з'явилася стійка тенденція до уніфікації цінностей та інтересів, що йде як знизу - з прагнення самого суспільства до консервативних традицій, так і зверху - для підтримки гомогенності та стабільності політичної системи, її більш легкої керованості. Велика частина населення Білорусі, яка звикла до опіки та підтримки з боку держави, всякого роду пільг та виплат, неохоче приймає необхідність переходу до конкурентної соціальної системи. Про це свідчать результати проведених в країні референдумів. Зокрема, на початку розбудови держави в Білорусі відбулося два республіканських референдуми: в травні 1995 і листопаді 1996 року. За результатами травневого референдуму 1995 року, більшість громадян Білорусі висловилася за конституційне закріплення двомовності (російській мові поряд з білоруським був наданий статус державної), зміна державної символіки, зміцнення економічних і політичних зв 'язків з Російською Федерацією, а також за право президента на розпуск парламенту в передбачених законом особливих випадках. За результатами референдуму 24 листопада 1996 була прийнята редакція Конституції Республіки Білорусь зі змінами та доповненнями, запропонованими президентом О. Г. Лукашенком (70,5% населення висловилися «за» цю редакцію). Крім того, був перенесений День незалежності Республіки Білорусь на 3 липня (День звільнення Білорусі від гітлерівських загарбників), збережено смертну кару (лише 17,9% населення висловилися за скасування смертної кари), збережена державна форма власності на землю (лише 15,3% населення висловилися за вільну, без обмежень купівлю-продаж землі). Ще два питання не отримали масової підтримки: «Чи виступаєте Ви за те, щоб керівники місцевих органів виконавчої влади обиралися безпосередньо жителями адміністративно -територіальної одиниці?» («За» висловилося 29,9%) і «Чи згодні Ви, що фінансування всіх гілок влади має здійснюватися гласно і лише з державного бюджету?» («За» - 32,1%). Разом з тим, протягом існування РБ, агрегацію (узагальнення) інтересів білоруського народу повинні були виконувати політичні партії. На сьогоднішній день в РБ зареєстровано 18 політичних партій. Проте, до останніх подій в країні спостерігалося відсутність буди яких опозиційних поглядів з їх боку. Перелічені фактори та консервативність білоруського народу поступово призвели до майже безмежної влади Президента Олександра Лукашенка, який вже понад 20 років очолює цей пост, а період його правління від народу отримав назву «лукашенківщина» [2].

Зв'язок проблеми з важливими науковими і практичними завданнями. Після розвалу СРСР незалежна Білорусь починає відновлювати державні символи Білоруської народної республіки (БНР) і проводити демократичні реформи. Однак у 1994 р. президентом стає Олександр Лукашенко, великий симпатик радянської системи управління, який на хвилі розчарування економічною кризою почав проводити політику «Back to USSR». Він відновив радянський прапор і герб Білорусі, поступово винищив усю опозицію, збудував міцну і всеосяжну вертикаль влади, пішов на стрімке зближення з РФ. О. Лукашенко править Білоруссю 27 років. Сучасна Білорусь значно більш русифікована за Україну і ця русифікація продовжує поглиблюватися. За переписом 2009 р. лише 54% населення вважали рідною мовою білоруську, а послуговувалися нею тільки 23%. У порівнянні, у 1999 р. ці показники були 74% і 37% відповідно. Зараз населення Білорусі складає майже 9,5 млн., яке проживає в одній кліматично-рельєфній зоні (без гір і моря). При цьому 20% білорусів мешкають у Мінську. Це найвищий європейський показник концентрації населення в столиці. Сучасна білоруська мова отримала назву «трасянка» - суржик, який утворився при її змішуванні з російською [3].

Отже, на сьогодні в Білорусі існує нічим необмежена суперпрезидентська система правління, яка є основою для утвердження режиму одноосібної влади президента О. Лукашенка. Попри те, що з формальної точки зору Білорусь є президентсько -парламентською республікою, аналіз співвідношення впливу гілок влади свідчить саме про суперпрезидентський характер республіки. Гіпертрофований характер президентської влади корелюється з послабленням і деградацією тих інститутів державної влади, які повинні бути основними запобіжниками концентрації влади в руках Президента. Йдеться передусім про Парламент і Конституційний суд.

Слабкість згаданих інститутів та перевага над ними виконавчої влади на чолі з Президентом зумовлена як формальними, так і неформальними факторами: свідома недостатня розробленість або об'єктивна невизначеність формальних правил і процедур у взаємовідносинах між різними інститутами державної влади призводить до появи так званих сірих зон, які відкривають перед президентом широке поле можливостей для дій позаправового характеру і посилення в такий спосіб своєї фактичної влади [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні етапи становлення сучасного політичного режиму Білорусі та його легітимаційні основи розглянуто в [1]. Характер примусової уніфікації цінностей білоруського народу з метою узурпації влади в РБ досліджено в [2]. Конституційні повноваження центральних органів державної влади досліджено в [3]. У цьому контексті місце інституту президентства у системі державної влади крізь призму практичної реалізації принципу поділу влад розкрито в [4, 5]. Роль популізму в створенні і підтримці політичного режиму в РБ досліджено в [6, 7].

Проте, до теперішнього часу як вітчизняними, так й іноземними науковцями -політологами майже не приділялося уваги дослідженню питання, яку саме роль в умовах сьогодення відіграють силові структури Білорусі, зокрема Комітет державної безпеки (КДБ) РБ, у підтримці режиму О. Лукашенка,. Також, з огляду на загальний аналіз останніх публікацій вітчизняної політичної науки, ми можемо констатувати відсутність досліджень, пов'язаних із з'ясуванням особливостей забезпечення безпеки діяльності представників державних інституцій України на території РБ, зокрема суб'єктів конкурентної розвідки.

Метою статті є вироблення практичних рекомендацій суб'єктам конкурентної розвідки щодо дотримання певних заходів безпеки під час виконання фахової діяльності на території РБ в умовах загострення політичної ситуації в цій країні. Запропоновані рекомендації розроблені на основі аналізу особливостей сучасного політичного режиму в Білорусі, характеру взаємовідносин та співпраці КДБ РБ з ФСБ РФ, а також з огляду на резонансні події, що відбуваються на території Білорусі протягом останніх 2 років.

Виклад основного матеріалу.

Як насправді відбувається трансформація політичного процесу в РБ і які наслідки такої трансформації можуть становити загрозу національній безпеці Україні та її складовим? Так, починаючи з 90-х років, у політичному процесі РБ став присутнім популізм, який набув в цій країні характерних особливостей. Чимало дослідників (М. Баранов, В. Карбалєвич, В. Рондо, І. Шуленкова та ін.) погоджуються з тим, що виразні популістські риси властиві тому політичному режимові, який почав стверджуватися в Білорусі саме з 1994 р., після приходу до влади президента Олександра Лукашенка. Зокрема з початком свої каденції О. Лукашенко зміг завадити «обуржуазненню» колишньої радянської номенклатури, і очолена ним «народна революція» в Білорусі мала водночас антиноменклатурне та антибуржуазне спрямування. О. Лукашенко зумів зіграти на настроях мас, уміло розділяючи «народ» та винне у всьому погане «начальство». «Лукашизму» стала властивою ще одна характерна риса популізму - граничне спрощення усіх соціальних і політичних проблем, нав'язування суспільству думки про можливість їх простого вирішення. Режим О. Лукашенка починає постійно шукати ворогів, організовує «боротьбу» із ними. Для нього властивими стають риси харизматичного лідера. Його харизма є «не стільки політичною, скільки моральною, і визначається словами «чесний», «справедливий», «щирий», «народний». На сьогодні режим О. Лукашенка активно експлуатує ідею соціальної справедливості. Зрозуміло, що успіх білоруського президента був би неможливий без фактичної монополії на засоби масової інформації (ЗМІ) та майже безмежної відданості йому силових структур країни.

Отже, білоруський режим ствердився не тільки як популістський, але й авторитарний, із певними особливостями, пов'язаними із трансформацією радянської економічної системи. Так, суто популістські прийоми О. Лукашенка почали потужно підкріплюватися брутальними репресіями проти будь-якої більш-менш дієвої опозиції режиму. Іншою виразно рисою авторитарного режиму О. Лукашенка є відмова білоруського президента від безпосередньої опори на певну партію. Він завжди був і залишається позапартійним. Проте, починаючи з 2007 року, у країні почала діяти формально неполітична і неурядова організація «Біла Русь». Вже станом на 2008 рік до складу цієї організації у “добровільно-примусовому” порядку увійшло більшість чиновників та майже 40% членів парламенту. Попри офіційну неучасть глави держави у діяльності «Білої Русі», для всіх очевидним є зв'язок зазначеної організації з О. Лукашенком, а також її орієнтація на всебічну підтримку президента [4].

Якщо взяти до уваги положення ст. 1 Конституції Білорусь, ця країна офіційно проголошена унітарною демократичною соціальною правовою державою. Основний закон Білорусі встановлює принцип розподілу влад: державна влада в країні здійснюється на основі її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до ст. 6 державні органи в межах своїх повноважень є самостійними: вони взаємодіють між собою, стримують і врівноважують один одного. Водночас поправки, які були внесені в Конституцію 1994 р. за наслідками двох республіканських референдумів - 24 листопада 1996 р. та 17 жовтня 2004 р., створили інституціональні умови як для утвердження домінуючого становища інституту президентства в політичній системі країни, так і для встановлення, фактично, режиму особистої влади в країні президента О. Лукашенка. Зокрема основний закон (ст. 79) Білорусі наділяє президента статусом глави держави, гаранта Конституції, прав і свобод людини та громадянина, а також посередника між органами державної влади. Це дає змогу говорити про те, що президент Білорусі формально виведений за рамки кожної з трьох гілок влади. Зокрема він фактично перебуває над ними та виконує роль арбітра в контексті взаємовідносин між органами влади. Цікавою є та особливість, що президента Білорусі обирають шляхом всенародного голосування терміном на п'ять років. Але, за результатами республіканського референдуму 17 жовтня 2004 р., який у свій час було ініційовано президентом О. Лукашенком, була скасована конституційна норма, згідно з якою одна й та ж сама особа не могла обиратися на пост президента більш, аніж два терміни поспіль. Скасування цієї норми дало можливість О. Лукашенкові балотуватись на виборах у березні 2006 р. та грудні 2010 р., й, відповідно до цього, втретє та вчетверте поспіль стати Президентом Білорусі.

Поправки до Конституції Білорусі також дали можливість О. Лукашенку отримати значні важелі впливу і на судову гілку влади, зокрема право за згодою Ради Республіки призначати суддів і голів Верховного та Вищого господарського суду, Генерального прокурора, голову Конституційного суду. Крім того, президент одноосібно призначає шістьох з дванадцяти суддів Конституційного суду та всіх інших суддів Білорусі, а також має право звільняти Генерального прокурора, голів і суддів Конституційного, Верховного та Вищого Господарського суду [5].

Підсумовуючи викладене, доцільно наголосити, що О. Лукашенко, прийшовши до влади як класичний, по суті популістський, політик, зараз значною мірою утримує свої важелі управління за допомогою державно-поліцейського апарату, який сам створив і який дає йому можливість широко застосовувати репресії щодо своїх політичних опонентів. Водночас популістська риторика та популістська технологія політичного «самопозиціонування» порівняно успішно продовжують застосовуватися ним для забезпечення лояльності значної частини населення країни. Така політика сприяє збереженню О. Лукашенком режиму авторитаризму при використанні популістських прийомів управління державою, зокрема посилює роль голови держави в ухваленні не тільки політичних, але й економічних рішень. Все це разом дало змогу О. Лукашенку знову балотуватись у 2015 р. на пост Президента та формально отримати більше 80% довіри від білоруського населення [6]. З огляду на такий стан справ, теперішній білоруський політичний режим можна визначити як авторитарно-популістський. Показовими у контексті зазначеного режиму правління країною стають такі популістські висловлювання О. Лукашенка, як наприклад, «...часом доводиться рятувати державу, порушуючи закон», або «... та хіба я буду дивитись на якісь там закони, якщо поряд страждає людина? ». Звідси, власно кажучи, йде і його оголошення війни всім силам, які нібито перешкоджають волевиявленню та розвитку простого народу, зокрема війни бюрократії,

незалежним судам, опозиційним ЗМІ, підприємцям, -парламенту, політичним партіям, громадським об'єднанням тощо [7].

Які сучасні резонансні події відбуваються в Білорусі з огляду на специфіку управління О. Лукашенком країною? Так, з відкритих джерел отримано інформацію, що 24 серпня 2017 р. громадянина України Павла Гриба було затримано співробітниками КДБ РБ і передано російській ФСБ, яка висунула йому звинувачення у терористичний діяльності, інкримінуючи статтю 205 Карного кодексу (КК) РБ «терористичний акт», засудивши його до шести років позбавлення волі. 25 жовтня 2017 р. у Білорусі співробітники КДБ РБ затримали власного кореспондента «Українського радіо», громадянина України Павла Шаройка, якого звинуватили у «шпигунстві» і засудили до понад восьми років позбавлення волі. 23 травня 2021 р., співробітники білоруських силових структур затримали засновника каналу Nexta громадянина РБ Романа Протасевича після примусової посадки в Мінську літака Ryanair рейсу Афіни-Вільнюс. Влада Білорусі звинуватила Р. Протасевича за трьома статтями КК РБ, зокрема статтею 130 (розпалювання соціальної ворожнечі і нерівності), стаття 293 (організація масових заворушень) и статтею 342 (організація дій, що грубо порушують громадський порядок). За оцінкою висловлювань західних експертів, ця спецоперація була добре спланована білоруськими спецслужбами разом із російськими і готувалася не один день. 3 серпня 2021 року в парку міста Києва неподалік від місця проживання знайшли повішеним при загадкових обставинах білоруського опозиціонера, лідера білоруських емігрантів, голову «Білоруського дому в Україні» - Віталія Шишова. Із відкритих ЗМІ стає відомим, що за В. Шишовим останнім часом велося невідомими особами приховане спостереження, він неодноразово отримував з Білорусії інформацію від знайомих про можливі провокації, що готуються проти нього керівництвом РБ, аж до можливого викрадення та фізичної ліквідації. Українські правоохоронні органи припускають, що загибель В. Шишова пов'язана з масштабною операцією КДБ РБ під умовною назвою «Трест», мета якої - захоплення і вивезення на територію РБ найбільш впливових прихильників білоруської опозиції і лідерів протестного руху, що переховуються за кордоном.

У той же час влада РБ проводить масові репресії щодо білоруської опозиції на території своєї країни. Так, правозахисний центр «Весна» повідомляє, що у травні 2020 р. в Мінську та інших місцях почалися передвиборчі протести, пов'язані з арештом опозиційних кандидатів у президенти та недопущенням їхньої участі у президентських перегонах. У відповідь на це, 25 березня 2021 р., силовими структурами Білорусії в Мінську та інших білоруських містах було затримано щонайменше 245 осіб, які приймали участь в акціях до Дня Волі. Серед затриманих також були журналісти, які висвітлювали події за завданнями редакцій. Також, за даними центру «Весна», 27 березня того ж року, тільки у Мінську було затримано близько 400 протестувальників. За загальними підсумками білоруського правозахисного центру, станом на серпень 2021 року понад 600 політв 'язнів було засуджено до різних термінів ув'язнення, затримано майже 25 тисяч осіб, а тисячі білорусів покинули свою країну [8].

Слід визначити, яку ж роль відіграють білоруські спецслужби у підтримці режиму О. Лукашенка. Повертаючись в минуле стає зрозумілим, що після розпаду Радянського Союзу в кожній пострадянській республіці залишилися фрагменти такої інституції як державна безпека. Закономірно, що руйнування потужної централізованої структури призвело до проблем в її національних підрозділах. Вони опинилися в новому ідеологічному просторі і в специфічній обстановці, що вимагає адаптації, освоєння методів, що відрізняються від колишніх умов оперативної діяльності. З цим зіткнулися без винятку всі спецслужби. Але на сьогоднішній день найбільш консервативними органами держбезпеки на просторах колишнього СРСР залишилися білоруські спецслужби. В нашому випадку вони не тільки не змінили назви організації - КДБ, а й святкують своє професійне свято 20 грудня, як і працівники органів безпеки Росії. Ще один невипадковий збіг: у Білорусії є своя «Альфа». Регіональний підрозділ відомої групи «А» в Мінську був створений в березні 1990 року. Після розпаду СРСР білоруси зберегли цю структуру, підпорядкувавши її голові КДБ. Співробітники цього спеціального підрозділу тісно співпрацюють з «колегами» з російського Антитерористичного центру: регулярно обмінюються досвідом, проводять спільні тренування. На рахунку групи більше 500 бойових операцій, але, зважаючи на відсутність тероризму в цій країні, «Альфа» відточує майстерність на звичайних злочинцях, зокрема на членах білоруської опозиції. При цьому хоча керівництво білоруського КДБ змінювалося, за оцінкою фахівців структурно органи цієї країни уникнули руйнівних реформ. Щоправда, в квітні 2002 року за указом О. Лукашенка чисельність співробітників КДБ скоротили відразу на 10 відсотків, але зміни торкнулися переважно центрального апарату і управління

військової контррозвідки. Всі оперативники залишилися на своїх місцях. Зараз КДБ РБ очолює прихильник «русского мира» генерал-лейтенант ВАКУЛЬЧИК Валерій Павлович.

Крім КДБ до спецслужб Білорусі відносяться Державний комітет фінансових розслідувань, Служба безпеки президента, Комітет з питань безпеки Союзу Росії і Білорусі, в якомусь сенсі - Комітет державного контролю. Особливістю місцевих спецслужб є взаємоконтроль всіх (за винятком Служби безпеки президента) силових відомств. На вершині піраміди цих структур - Рада безпеки. Діяльність силових відомств контролює безпосередньо президент. Ще в 2005 році, О. Лукашенко офіційно оголосив, що відтепер за діяльністю КДБ й інших силових відомств встановлено такий жорсткий контроль, якого раніше в історії Білорусі не було, зокрема поставив завдання КДБ працювати там, «де не можуть спрацювати ні міліція, ні прокуратура, ні інші відомства і контролюючі органи» [9].

Потребує уваги в контексті загроз щодо забезпечення безпеки діяльності представників українських державних організацій на території РБ той факт, що керівники силових відомств в цій країні призначаються і звільняються з посади безпосередньо президентом Республіки. Здійснивши аналіз місць отримання вищої освіти нещодавно призначених топ -чиновників, військово-політичних керівників, очільників силових міністерств Республіки Білорусь, доходимо висновку, що більшість з них здобули військову освіту в Російській Федерації, а окремі з посадовців народилися за межами Білорусі. Наведемо окремі приклади:

прем'єр-міністр Республіки Білорусь ГОЛОВЧЕНКО Роман Олександрович. Народився 10 серпня 1973 року в місті Жодіно Мінської області. У 1996 році закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ РФ за спеціальністю “Міжнародні відносини”;

державний секретар Ради безпеки Республіки Білорусь ШЕЙМАН Віктор Володимирович. Народився 26 травня 1958 року в селі Солтанішки Вороновського району Гродненської області, БРСР. У 1980 році закінчив Благовєщенське (Амурської області, РФ) вище танкове командне червонопрапорне училище. Згодом - Військову академію РБ. Після заворушень в РБ за невідомих обставин 11 червня 2021 року подав у відставку;

міністр оборони Республіки Білорусь генерал-лейтенант ХРЕНІН Віктор Геннадійович. Народився 1 серпня 1971 року у м. Новогрудок Гродненської обл., БРСР. Отримав вищу освіту в Омському вищому загальновійськовому командному училищі;

начальник ГШ ЗС Республіки Білорусь, перший заступник міністра оборони Республіки Білорусь генерал-майор ГУЛЕВІЧ Віктор Володимирович. Народився 14 травня 1969 року в селі Велика Падер Слуцького району Мінської області (БРСР). У 1990 році закінчив з червоним дипломом Московське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради РРФСР;

заступник держсекретаря Ради безпеки Республіки Білорусь генерал-майор ПУЗИКОВ Михайло Васильович. Народився у 1961 році в селі Городище 1-е, Брасовського району Брянської обл., РРФСР. У 2004 р. закінчив з відзнакою Військову академію ГШ ЗС Російської Федерації;

начальник Головного розвідувального управління, заступник начальника ГШ ЗС Республіки Білорусь генерал-майор КОСИГІН Руслан Анатолійович. Народився 28 липня 1968 року в Гурзуфі, Крим. Закінчив Челябінське вище командне училище. Привертають увагу часті поїздки Р. Косигіна в штаб Західного військового округу ЗС РФ в Санкт-Петербурзі та відвідування ним рідного Гурзуфу влітку 2014 року, вже після тимчасової окупації АР Крим Росією;

командувач Силами спеціальних операцій (ССО) ЗС Республіки Білорусь генерал -майор ДЕНИСЕНКО Вадим Іванович. Народився 3 вересня 1967 року у місті Будапешті, Угорщина. У 2008 році закінчив з відзнакою Військову академію ГШ ЗС Російської Федерації;

голова Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь генерал-лейтенант ЛАНКО Анатолій Петрович. Народився 24 травня 1963 року у с. Кулаковка Белинічського району Могилевської обл., БРСР. У 1986 році закінчив Голицинське Вище прикордонне училище КДБ СРСР ім. К. Є. Ворошилова, у 2001 році - Академію Федеральної прикордонної служби Російської Федерації;

перший заступник Голови Державного військово-промислового комітету Республіки Білорусь ДЕМІДЕНКО Ігор Михайлович. Народився 18 серпня 1967 року у м. Бобруйськ, Могилевської області. У 2010 році закінчив Військову академію ГШ ЗС Російської Федерації;

міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь генерал-лейтенант міліції ШУНЕВИЧ Ігор Анатолійович. Народився 27 березня 1967 року в Луганській області, УРСР. У 2007- 2012 роках працював у КДБ Республіки Білорусь;

начальник Служби безпеки президента Республіки Білорусь (колишнє 9 управління КДБ БРСР) генерал-майор ШАХРАЄВ Дмитро Васильович. Народився у 1974 році. Відомо, що протягом 1992 - 1993 років Д. Шахраєв навчався в мінському ПТУ № 222 торгівлі за спеціальністю продавця продуктових товарів. Інформація щодо його біографії та особливостей отримання ним військової освіти у відкритих джерелах відсутня, що також наводить на певні думки, за яких умов і навіщо її приховують від громадськості;

голова Комітету Державної Безпеки Республіки Білорусь генерал-лейтенант ТЕРТЕЛЬ Іван Станіславович. Народився 8 вересня 1966 року в селі Привалки Гродненського району Гродненської області (БРСР). У 1989 році закінчив Рязанське гвардійське вище повітряно -десантне училище За оцінкою окремих відкритих джерел інформації І. Тертель входив до кола розробників плану вбивства Павла Шеремета, яке відбулося у 2016 році [9].

Як бачимо, багато хто з керівного складу силових структур цієї країни у свій час мали і, не виключено, на сьогоднішній день мають безпосередні зв'язки з ФСБ Росії. У відкритому доступі із зрозумілих причин немає біографічних даних багатьох керівників основних підрозділів білоруських силових структур. Але, з огляду на аналіз представленого вище списку видно, що у вищому військово-політичному командуванні Білорусі практично всі нещодавно призначені керівники пройшли через ідеологічний та навчальний апарат Російської Федерації. Поряд з тим, за всіма зовнішніми ознаками можна впевнено стверджувати, що білоруські збройні сили вже пройшли інтеграцію в регіональне білорусько-російське угрупування військ. Зокрема, регулярно проводяться спільні військові навчання, на яких здійснюється бойове злагодження боєздатних білоруських і російських підрозділів. Показово для політичного режиму Білорусі є те, що основні частини російських сил вторгнення, які брали участь в окупації частини Грузії та України, зараз беруть участь у військових парадах в Мінську. Отже, існує достатньо велика ймовірність використання керівництвом Білорусі території своєї країни як плацдарму для можливого наступу на Київ і відрізання території західної України від Центру. Це змушує керівництво нашої держави тримати біля кордонів з РБ велику кількість боєздатних військових частин ЗС України, що унеможливлює їх швидке застосування на Заході України або для прикриття адміністративного кордону з окупованим Кримом чи Придністров'ям.

У той же час небезпечним для України залишається питання щодо безпосереднього розширення зони впливу ФСБ за межі Федерації, зокрема її зв'язків з КДБ РБ. Так, на початку 1999 р. в діяльності російських спецслужб з'явився новий пріоритет - контроль над політичною ситуацією в країнах СНД. У червні 1999 р. була прийнята Концепція інформаційної безпеки держав СНД. В списку джерел виникнення загроз, зазначених в Концепції, на адресу цього різновиду безпеки першим пунктом була названа державна політика ряду зарубіжних країн, спрямована на здійснення глобального моніторингу політичних, економічних, військових, екологічних та інших процесів з метою отримання односторонніх переваг. У грудні того ж року була схвалена програма дій Росії і Білорусі щодо реалізації положень Договору про створення союзної держави. У розділі про спільну діяльність спецслужб з'явився пункт щодо проведення спільних заходів проти негативного інформаційного впливу на державні органи, громадські організації і населення союзної держави, а також припинення будь-яких спроб розвідувальної діяльності спеціальних служб і організацій х боку третіх країн.

Як видно на прикладі РБ, бажання Кремля контролювати політичну ситуацію у сусідів щороку зростає. Стає очевидним, якій саме російській спецслужбі доручено виконання цього важливого завдання. Так, 12 травня 2005 року директор ФСБ Микола Патрушев на своєму виступі в Держдумі заявив, що його службою була розкрита змова проти білоруського режиму, яку західними неурядовими організаціями було сплановано в Братиславі. Фактично вперше глава російської спецслужби висловився про загрози політичному режиму в сусідній країні. На наступний день КДБ РБ підтвердило інформацію ФСБ РФ, тим самим погодившись на втручання відомства М. Патрушева у внутрішні справи Білорусії. Через тиждень пройшла зустріч керівників спецслужб країн СНД в Астані, по закінченню якої керівник ФСБ акцентував присутнім увагу про небезпеку «кольорових» революцій. Тему щодо негативу «кольорових» революцій підтримав не тільки глава КДБ Білорусі, а й керівник Комітету нацбезпеки Казахстану. Проте для отримання ФСБ РФ можливості займатися у повному обсязі питаннями безпеки в інших країнах СНД в Федерації починають створювати спеціальні додаткові структури. Так, на базі ФСБ Указом президента РФ в країні створюються органи зовнішньої розвідки. ФСБ отримує на законодавчому рівні право окрім контррозвідувальної діяльності займатися розвідкою. Головною структурою для корегування діяльністю розвідувальних підрозділів ФСБ стає Управління координації оперативної інформації (УКОІ) Департаменту аналізу прогнозу і стратегічного планування (ДАПСП) ФСБ РФ. У 2006 р. ФСБ отримує додаткові права. Зокрема Держдума схвалила закон, який дозволяє використовувати можливості цієї спецслужби для ліквідації терористів за кордоном. Питання кого і за яких обставин ФСБ визначатиме причетним до такої діяльності, потребує окремого ґрунтованого дослідження.

Які ж основні особливості співпраці КДБ РБ з ФСБ РФ, що представляють небезпеку для України, варті з нашого боку особливої уваги? Формально співпраця спеціальних служб РФ та РБ базується на принципах взаємної вигоди, суворого дотримання міжнародних норм і внутрішнього законодавства сторін, а також конфіденційності та оперативності. Головним змістом цієї діяльності є використання взаємних можливостей для виявлення загроз життєво важливим інтересам обох держав, інформування про них президентів і голів уряду, органів державної влади, а також участь в рамках своєї компетенції в нейтралізації зовнішніх та внутрішніх загроз, що виникають в цих країнах. Звичайно співробітництво ФСБ не обмежується лише з КДБ РБ. На сьогодні відповідно до сучасної зовнішньої політики РФ найближчими сусідами Федерації залишаються країни СНД. В рамках укладених договорів і досягнутих домовленостей ФСБ РФ підтримує співпрацю і здійснює офіційні контакти з усіма спецслужбами, органами безпеки, правоохоронними органами та прикордонними структурами держав - учасниць Співдружності. Але співпраця КДБ РБ з ФСБ РФ суттєво відрізняється від інших. Характерною ознакою такої співпраці стає те, що Росія та Білорусія заключили низку угод і склали до них протоколи за напрямами роботи щодо узгодження або реалізації конкретних спільних дій та заходів. Формально керівництво процесом співпраці спецслужб є Рада керівників органів безпеки і спеціальних служб держав -учасниць СНД (РКОБ), в роботі якої в якості повноправних членів беруть участь органи безпеки десяти держав - учасниць Співдружності, а РНБ Республіки Узбекистан - в якості спостерігача. Але РФ в цій сфері ніколи не поступалась своїм так званим «лідерством». Всіма процесами в зазначеній Раді керує ФСБ РФ, а країни-учасниці, які свого часу вимагали рівноправності, до теперішнього часу беруть участь в засіданнях лише формально. Таким чином, РКОБ стало результатом процесу формування централізованого механізму. Так, у 1995 р., після розпаду СРСР, з ініціативи Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації на багатосторонньому рівні було організовано Нараду керівників органів безпеки і спеціальних служб держав -учасниць СНД, на базі якого для більш тісної координації спільних зусиль в різних областях, підвищення ефективності інформаційної взаємодії рішенням Ради глав держав Співдружності була створена Рада керівників органів безпеки і спеціальних служб держав -учасниць СНД. До сьогодні відповідно до рішень цієї Ради постійно здійснюється інформаційний обмін з широкого кола питань, розвивається практика проведення узгоджених заходів, поглиблюється взаємна допомога в сфері підготовки кадрів, оснащення оперативних підрозділів спеціальними технічними засобами. Виконуються багатосторонні програми по боротьбі з тероризмом, іншими насильницькими проявами екстремізму, організованою злочинністю. Якщо проаналізувати зазначену співпрацю за останні 10-15 р.р., стає зрозумілим, що свої обов'язки виконують всі спецслужби крім РФ, адже, як видно, ФСБ не дуже переймається розшуком осіб, які скоїли злочини, в країнах СНД [10].

Також ФСБ РФ співпрацює з КДБ РБ і в рамках Антитерористичного центру (АТЦ) СНД, який був створений у 2000 р. за рішенням Ради глав держав СНД і працює під загальним керівництвом РКОБ (отже ФСБ). Центр здійснює аналіз інформації, що надходить, удосконалює нормативну правову базу співробітництва, формує спеціалізований банк даних, готує і проводить спільні навчання. Завдяки цьому РФ реалізує всі намічені плани і програми за напрямками взаємодії, а також у вирішенні знову виникаючих завдань. До числа останніх можна віднести проблеми забезпечення безпеки об'єктів паливно-енергетичного комплексу, протидії розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки, боротьби з кібертероризмом. При цьому РФ прикладає багато зусиль для розширення своїх можливостей в рамках РКОБ та постійно надає пропозиції щодо гармонізації національних законодавств держав -учасниць СНД. Без вирішення цього завдання Росії складно усунути правові перешкоди, які ускладнюють практичну реалізацію досягнутих домовленостей. Разом з тим політичні реалії та оперативна обстановка, важливі в першу чергу для Росії, викликали необхідність задіяти потенціал спеціальних служб та інших правоохоронних органів в системі колективної безпеки, створеної в рамках Організації Договору про колективну безпеку (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан і Узбекистан). Відповідно до задуму РОКБ, у форматі «сімки» розроблено механізм своєчасного реагування на зміни оперативної обстановки в межах відповідальності ОДКБ, в тому числі можливість створення колективних антитерористичних сил із спеціальних підрозділів по боротьбі з тероризмом, а також формування ефективної системи оперативного обміну інформацією між компетентними органами держав -членів ОДКБ [11].

Безумовно РФ не обмежується впливом на спецслужби Білорусії лише РКОБ, АТЦ та іншими організаціями. На даний час активно використовується така форма співпраці, як проведення спільних засідань колегій КДБ Білорусі і керівництва ФСБ Росії. В ході їх проведення обговорюються актуальні напрямки та проблематика двостороннього співробітництва, виробляються шляхи підвищення ефективності взаємодії органів безпеки і спецслужб, а також плануються конкретні спільні оперативні заходи щодо забезпечення безпеки держав. Останнім часом між РФ та РБ активізувався обмін «чутливою» інформацією, розвивається прикордонне співробітництво, спрямоване на спільне вироблення і реалізацію практичних заходів, що забезпечують підвищення надійності захисту та охорони Державного кордону і зміцнення його режиму. Тісне співробітництво між цими державами стало можливим через присутність на території РБ російських прикордонних формувань, яке здійснюється у форматі прикордонного співробітництва в рамках Ради командувачів Прикордонними військами і Ради з прикордонних питань держав - членів Євразійського економічного співтовариства. Зі слів колишнього керівника ФСБ Бортнікова О.В., найефективніше діє Прикордонний комітет Союзної держави Росії і Білорусії. Поряд з переліченим слід також зазначити, що на території РБ офіційно знаходяться представники ФСБ, а представників КДБ РБ на території РФ чомусь немає. Керівництво ФСБ РФ відкрито заявляє, що вказані заходи (розміщення офіційних представників на території Білорусії) дозволяють організовувати міжнародне співробітництво в інтересах забезпечення безпеки Російської Федерації [12].

З огляду на особливості співпраці з ФСБ РФ з КДБ РБ можна виділити перелік основних завдань, які ставляться перед білоруською спецслужбою щодо України. Зокрема, до таких завдань відносяться наступні:

створення сприятливих умов для ведення розвідки на території Україні (особливо в прикордонних з РБ районах);

викриття та попередження на території Білорусії діяльності

розвідувальних/контррозвідувальних органів України;

викриття на території Білорусі джерел «чутливої» інформації, що діють в інтересах українських державних органів;

отримання білоруською спецслужбою «чутливої» інформації щодо особливостей внутрішньополітичної обстановки та контррозвідувального режиму на території України, сил і засобів, позицій, планів застосування частин та підрозділів силових структур нашої держави (у т.ч. в районі проведення ООС);

встановлення фактів участі громадян Білорусі в ООС на боці українських військових формувань;

з'ясування реальних настроїв населення України по відношенню до Білорусі, оцінка загроз Республіці від діяльності українських націоналістичних рухів.

Звичайно, що для виконання зазначених завдань керівництво Білорусі залучає всі наявні в державі сили та засоби. Проте, у нашому випадку доцільно виділити ті основні напрями діяльності КДБ РБ, які реалізуються в рамках виконання спецслужбою розвідувальних/контррозвідувальних завдань щодо громадян України та білоруської опозиції, зокрема:

поширення серед місцевого населення Білорусії пропаганди з використанням теле-, радіо- та друкованих засобів щодо необхідності повідомляти КДБ про опозиційно (в т.ч. проукраїнські) налаштованих громадян Республіки;

залучення до співробітництва громадян Білорусії, які відвідують територію У країни. Зокрема цим громадянам білоруська спецслужба відпрацьовує завдання щодо зйомки на відеореєстратор або смартфон місць розташування українських військових частин, підрозділів прикордонної служби, поліції, загальної обстановки в містах та селищах;

використання постійно перетинаючих з Україною державний кордон РБ водіїв автобусів, фур, іншого автотранспорту, для виявлення громадян Білорусі, які мають контакти з представниками силових структур України. Окремо білоруським прикордонникам ставиться завдання доповідати про будь-які позаштатні ситуації на кордоні з Україною, зокрема провіз заборонених речей, перевищення норм, прострочені документи та ін. ;

проведення розвідувальних заходів поблизу державного кордону РБ з Україною з використанням елементів приховування діяльності білоруської спецслужби від сторонніх осіб. Особливо мова йде про ті заходи, що проводяться спільно з представниками ФСБ РФ;

створення надійної мережі інформаторів білоруської спецслужби на території Україні, зокрема в прикордонних районах Чернігівської області;

постійне здійснення білоруською спецслужбою спроб проникнути до структур силових відомств України тощо.

З огляду на проведений аналіз сучасної політичної обстановки в РБ, з урахуванням особливостей діяльності спеціальних служб Білорусії за останні роки, зокрема протягом того часу, коли РФ веде гібридну війну проти України, можна визначити основні чинники, що деструктивно впливають на безпеку суб'єктів конкурентної розвідки, які виконують завдання нашої держави на території РБ (за умов впливу ФСБ РФ на діяльність КДБ РБ).

По перше, КДБ РБ з початком ведення РФ гібридної війни проти України суттєво збільшив рівень своєї зацікавленості до внутрішньополітичних процесів в нашій країні. Звісно, це відбувається не без участі ФСБ РФ. До такого висновку наштовхують не тільки наведені вище матеріали щодо особливостей співпраці російських та білоруських спецслужб, але й інші звернення в незалежних ЗМІ безпосередніх свідків або учасників тих резонансних подій, що відбувалися не тільки на території Білорусі, але й за її межами.

По-друге, як вже було доведено раніше, РФ та Білорусь де-юре і де-факто є союзними державами, тому вони звичайно мають координувати свою діяльність в усіх напрямах, в тому числі у секторі безпеки і оборони. Доведено, що О. Лукашенко в цьому процесі не є самостійною фігурою, а повністю залежить від політики Кремля. Також доведено, що ФСБ РФ тісно співпрацює з КДБ РБ, зокрема зазначені спецслужби планують і проводять спільні операції як усередині країни, так і за її межами. Викладені матеріали вказують на серйозні наміри Кремля щодо повного контролю і корегування зовнішньої та внутрішньої політики Білорусі, постійного впливу на діяльність білоруських силових структур.

По-третє, контррозвідувальний режим в Білорусі аналогічний російському, а отже досить жорсткий. Але слід враховувати й те, що на сьогоднішній день Комітет держбезпеки Республіки за рекомендацією ФСБ РФ докладає особових зусиль у проведенні заходів з виявлення на території Білорусі джерел «чутливої» інформації серед представників іноземних державних установ. Отже фактично конкурентна розвідка, що діє на території РБ, вимушена займатися професійною діяльністю в країні з, так би мовити, «подвійним» контррозвідувальним режимом. Тому суб'єктам конкурентної розвідки під час планування, підготовки та проведення фахових заходів потрібно враховувати всі ризики та небезпеки цього режиму. Особливо це стосується тих суб'єктів, які раніше залишили свій «слід» в інформаційному просторі, зокрема виказували своє незадоволення щодо подій в Білорусі або агресивного характеру політики Росії стосовно інших країн. Також небезпечними залишаються поїздки в РБ тих осіб, які мали будь-які зв'язки з білоруським опозиційним рухом або брали участь на боці України у бойових діях в районі проведення ООС (АТО).