Поширення пандемії COVID-19 в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поширення пандемії COVID-19 в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми Матеріал підготовлено на виконання проекту «Соціально-правові та кримінологічні наслідки поширення пандемій та шляхи їх усунення в Україні» (реєстр. номер 2020.01/0155), що виконується за підтримки Національного фонду досліджень України.

© Батиргареєва В. С., Борисов В. І., Євтєєва Д. П., Калініна А. В., Колодяжний М. Г, Шрамко С. С., 2020

Постановка проблеми

Останнім часом завдання своєчасної рефлексії правової науки на небезпечні кримінально протиправні виклики тісно переплітається з функцією прогнозування та розробкою пропозицій щодо ефективних заходів мінімізації численних соціально-правових та кримінологічних наслідків гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, що спричиняється коронаві- русом SARS-CoV-2. Виявилося, що накопичений людством дотепер досвід боротьби з епідеміями в багатьох країнах світу є недостатнім для боротьби з цією хворобою внаслідок перш за все недостатнього розуміння важливості синхронного вжиття колективних заходів безпеки в усіх без винятку регіонах світу. Незасвоєння минулих драматичних уроків, пов'язаних із поширенням у світі небезпечних хвороб, а тому й фактичною непідготовленістю сучасного соціуму до нових загроз життю та здоров'ю людини, також вплинуло на цей процес. Крім того, дається взнаки і поширення явища інфодемії як масового неспокою (а то й явного в окремих випадках психозу в умовах глобалізації), при якій навіть незначний інформаційний поштовх стосовно ключової в конкретний момент проблеми, пов'язаної з очевидною загрозою, здатний за короткий час істотно похитнути увесь світопорядок, що вже встиг перетворитися у зв'язку з необхідністю боротьби з пандемією СОУГО-19 на подібність глобально хворого соціального організму, ураженого, до того ж, й чис- ленними соціально-економічними, військово-політичними та соціоморальними недугами¹.

Історія існування людства як біологічного виду на планеті Земля - це боротьба за виживання. Серйозну загрозу, поряд із природними катакліз- мами, війнами, політичними диктатурами і т. п., становлять (а деякі і дотепер) епідемії небезпечних хвороб, як-от: чума, холера, малярія, гепатити В та С, туберкульоз, ВІЛ/СНІД та ін. За різних часів від них у світі померли сотні мільйонів людей. Й у ХХІ ст. проблема епідемій, які нерідко набувають масштабу пандемій, не розв'язана. Замість цього людство продовжує стикатися з усе новими й новими інфекційними хворобами. Так, на початку двохтисячних років у світі було зафіксовано спалах пташиного грипу (H5N1). У 2009 р. набув поширення так званий свинячий грип А (H1N1), що уразив понад 250 тис. людей у 130 державах світу, спричинивши чималий економічний збиток фермерським господарствам. Перелік пандемій так само можна доповнити ко- ронавірусом Близькосхідного респіраторного синдрому (2012), епідемією лихоманки Ебола, що вразила населення Західної Африки (2014), вірусом Зіка (2016) та ін.

У 2019 р. набула всеохоплюючого поширення гостра респіраторна хвороба COVID-19, яка спричиняється коронавірусом SARS-CoV-2, що стало викликом для епідемічної безпеки й соціального благополуччя людства. За даними ВООЗ, із грудня 2019 р. по грудень 2020 р. коронавірусна інфекція розповсюдилася майже у всіх (!) країнах світу Батиргареєва В С, `Світ ніколи не буде таким, як рані-ше: до картини кримінологічного футуризму' Правові заса-ди епідемічної безпеки: виклики та перспективи [ Полтава, 29 квітня 2020 ] 26. Минфин, `Коронавирус: статистика по странам ` (Мин-фин, 22 ноября 2020) <https://index.minfin.com.ua/reference/ coronaviras/geography/> (дата звернення: 22.11.2020).. Станом на 20 листопада 2020 р. цю хворобу діагностовано у 87,2 млн осіб, з яких 1,3 млн хворих померли від різних її ускладнень World Health Organization, `Weekly operational update on COVID-19 - 20 November 2020' (World Health Organization, 20 November 2020) <https://www.who.int/publications/m/item/ weekly-operational-update-on-covid-19--20-november-2020> (accessed 24.11.2020).. Як повідомляє МОЗ України, станом на 24 листопада 2020 р. в Україні захворіли 647,9 тис. осіб, з них 11,2 тис. - померли Міністерство охорони здоров'я України, `Оперативна ін-.

Наразі, без сумніву, можна констатувати, що будь-яка епідемія таких масштабів, як поширення хвороби СОУГО-19, стає дуже помітним (якщо не визначальним з-поміж інших) фоновим явищем для вчинення певних кримінальних та інших правопорушень, обумовлених соціальним станом, в якому опинилося людство. Це призводить до загострення криміногенної обстановки як у цілому у світі, так і в окремих регіонах. Однак помітне погіршення стану безпеки людини, суспільства, держави в епідемічному та кримінологічному сенсі - це лише частина негативних наслідків, що продукуються гострою ситуацією, пов'язаною із пандемією у світі. Окрім розуміння природи походження небезпечної хвороби, що розглядається, її наслідків для людського організму та способів лікування, людству вкрай необхідно замислюватися й над спектром інших негативних наслідків, що виявляються безпосередньо або опосередковано під час поширення епідемій та залишатимуться й після її подолання. Такі негативні наслідки здатні призвести до змін в економічному укладі окремих домогосподарств та суспільства загалом, ставленні до колективної та індивідуальної безпеки людей, поширенні нових форм інформаційного обміну між людьми та зникненні традиційних канонів спілкування один з одним та ін. Так, наприклад, за оцінками фахівців, епідемія іспанського грипу («іспанка») у 1918-1920 рр. у світовій економіці призвела до зниження глобального ВВП на 6%, тоді як «вартість» Другої світової війни оцінена у 8-9%. Що стосується збитків світовому господарству через сучасну пандемію, то дійсну вартість цієї кризи розрахувати дуже важко. Єдине, на чому можна акцентувати увагу, - це той факт, що вже в березні 2020 р. рівень падіння світового ВВП оцінювався у 10% глобального ВВПформація про поширення коронавірусної інфекції 2019-nCoV' (Міністерство охорони здоров'я України, 7 грудня 2020) <https://moz.gov.ua/article/news/operativna-informacija-pro-. Звісно ж, цей економічний наслідок, як і багато інших наслідків різного характеру пандемічної кризи, значно впливатиме на подальшу світову економічну ситуацію. Разом із тим існує чимало інших соціально-правових та кримінологічних наслідків, котрі необхідно буде розцінювати як прояв постпандемічного синдрому суспільства, життя якого зазнало багато незворотних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема як самого явища сучасної пандемії, так і її різноманітних наслідків активно почала розроблятися вченими різних країн приблизно з березня 2020 р., коли ВООЗ оголосила про поширення у світі пандемії коронавірусу¹. Відтоді у великій кількості з'явилися публікації зарубіжних і вітчизняних фахівців у багатьох галузях знань. Однак на той час вони мали здебільшого характер прогностичних розрахунків та опису моделей можливих сценаріїв подальшого розвитку ситуації, пов'язаної із поширенням зазначеної пандемії у світі в цілому та окремих регіонах зокрема. Проте згодом з'явилося більш-менш системне бачення всієї палітри негативних наслідків як на рівні світового товариства, так і певних його соціальних груп. Водночас стосовно й окремих країн став проводитися поглиблений аналіз тих змін, що несе із собою пандемія. Принаймні на теперішній час у науковій площині так звана коронакриза і все, що з нею пов'язане, є найпопулярнішою та найактуальнішою темою у світовому і національному ракурсах, про що свідчить надзвичайно велика кількість публікацій.

Уявляється, що ознайомлення з цим доробком можна проводити за тим чи іншим алгоритмом, що зумовлюватиметься насамперед галузевою приналежністю знання, сферою прояву негативних наслідків поширення пандемії, географією цього явища тощо. У суспільних науках фахівцями аналізуються насамперед економічні, політичні та соціальні проблеми, що поставали як раніше із розповсюдженням у світі будь-яких інших епідемій, так і з поширенням пандемії COVID-19 (Huber, C. at al. (2018) WHO Director-General `WHO Director-General's opening remarks at the media briefing on COVID-19-11 March 2020' (The World Health Organization, 11 March 2020) <https:// www.who.int/director-general/speeches/detail/who-director- general-s-opening-remarks-at-the-media-briefing-on-covid-19-- 11-march-2020> (accessed: 07.12.2020). <sup>Huber С and others, `The Economic and Social Burden of the 2014 Ebola Outbreak in West Africa' [2020] (218, Issue Supplement 5)</sup> The Journal of Infectious Diseases 698-704. https://doi.org /10.1093/infdis/jiy213 ; Tisdell C A, `Economic, social and political issues raised by the COVID-19 pandemic' [2020] (68) Economic Analysis and Policy 17-28 <https:// doi.org/10.1016/j.eap.2020.08.002>, Clement A. Tisdell (2020) Tisdell C A, `Economic, social and political issues raised by the COVID-19 pandemic' [2020] (68) Economic Analysis and Policy 17-28 <https://doi.org/10.1016/j.eap.2020.08.002>,

А. В. Юревич at al. (2020) Юревич А В, Юревич М А, `Социально-психологичес-, А. Е. Хасуєв (2020)кий контекст распространения коронавирусной инфекции',

C. Kostova at al. (2019)(Федеральное государственное бюджетное учреждение, A. Sui at al. (2004)науки Институт психологии Российской академии наук), P. Wilton (1993)⁸, J. Hiscott at al. (2020)⁹, S. K. Brooks at al. (2018)¹⁰, Z. Bambery at al. (2018)¹¹, N. Fernandes (2020)¹² та ін.). При цьому нерідко поза увагою дослідників залишаються проблеми, пов'язані із дотриманням у такі періоди законності і правопорядку в суспільстві, охорони конституційних прав, свобод та інтересів громадян. Окрім цього, вже зараз слід приступити до аналізу того, як наслідки у перелічених вище суспільних сферах впливатимуть у майбутньому на правове регулювання суспільних відносин та їх охорону, наприклад, в Україні. Усі ці та багато інших питань потребують свого осмислення та систематизації.

Метою статті є виокремлення та аналіз найбільш гострих соціально-правових та кримінологічних наслідків поширення пандемії COVID-19 в Україні з тим, щоб установити силу їх впливу на подальшу життєдіяльність українського суспільства й своєчасно мінімізувати їх негативну дію.

Виклад основного матеріалу

Не викликає сумнівів, що найтяжчим наслідком розглядуваної пандемії є висока смертність. Разом із тим коро- навірусна хвороба викликала й низку інших негативних наслідків, пов'язаних фактично з усіма сферами життєдіяльності сучасного суспільства. Розглянемо основні сфери прояву цих наслідків.

Права людини. Поширення у світі пандемії коронавірусу та введення карантинних заходів різного ступеня суворості сприяло виникненню певного обмеження конституційних прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина (наприклад, права на вільний розвиток своєї особистості; свободи пересування, вільного вибору місця проживання; права вільно залишати територію України; права на охорону здоров'я, медичну допомогу; права проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; права на здійснення підприємницької діяльності та ін., що виявилося у забороні залишати місце проживання, введенні режиму надзвичайної ситуації, карантину «вихідного дня» тощо). Слід зауважити, що можливість таких обмежень передбачена Конституцією України. Так, у ст. 64 (абз. 2) допускається встановлення окремих обмежень в умовах, зокрема, надзвичайного стану. Незважаючи на доволі складну ситуацію, держава (поки що) не пішла шляхом запровадження надзвичайного стану - було обрано більш м'який варіант застосування примусових заходів у протидії поширенню пандемії COVID-19. Можливість запровадження таких заходів випливає зі ст. 33 Конституції України, відповідно до якої законом можуть бути обмежені свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію. Законодавча база щодо можливості застосування таких обмежень в Україні була закладена значно раніше, виходячи з попередніх надзвичайних ситуацій, пов'язаних із хворобами (епідеміями, масовими захворюваннями), хоча й не таких масштабних, як пандемії.

Правове регулювання. Поява нових видів та способів суспільно небезпечної поведінки, обумовлених ситуацією пандемії, потребує скрупульозного їх аналізу та розробки de lege ferenda як нормативно-правових актів, що упереджають таку поведінку, так і внесення певних змін у чинне охоронне законодавство, зокрема адміністративне та про кримінальну відповідальність.

В умовах пандемії важливого значення набуває політика держави щодо забезпечення організаційно-правових заходів та нормативного супроводження боротьби з наслідками пандемії.

Так, оголосивши в березні 2020 р. карантин, уряд розпочав протидію подальшому поширенню COVID-19 та визначив заходи з подолання наслідків, спричинених епідемією в різних сферах суспільного життя. Положення нормативно-правових актів, прийнятих у поточному році, спрямовані за такими векторами: запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби; забезпечення лікування від коронавірусної хвороби; забезпечення державної підтримки різних сфер та соціально-економічних прав громадян у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби; посилення юридичної відповідальності за порушення карантинних правил.

Головний нормативний акт із регулювання питань, що виникають у зв'язку із поширенням серед населення інфекційних хвороб, було прийнято ще 24 лютого 1994 р. - це Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» N° 4004-ХІІ; 6 квітня 2000 р. - Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ. Правове регулювання ситуацій, пов'язаних із протидією поширенню інфекційних хвороб, було введене й до кодифікованого законодавства. Статтею 325 чинного Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. Усе це дозволило доволі оперативно перейти до створення системи нормативно-правових актів, спрямованих на протидію поширенню саме пандемії СОУГО-19. У розвиток зазначених законодавчих положень Кабінет Міністрів прийняв значну кількість постанов, у тому числі й «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoУ-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392. Остання через жорсткий характер закріплених нею обмежень стала в суспільстві «яблуком розбрату», окремі її положення навіть мали розглядатися в Конституційному Суді України на предмет відповідності Конституції України, однак під час розгляду справи втратили чинність.

Надалі був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19)» від 17 березня 2020 р. № 530-ІХ (далі - Закон № 530-ІХ) та ін.

Рішучість перших організаційно-правових заходів, що були здійснені на підставі зазначених нормативно-правових актів, на фоні в цілому незначних (на той час) показників поширення коро- навірусної хвороби в Україні порівняно з епідеміологічними ситуаціями інших країн (зокрема тих, що виникли в Італії, Іспанії, Франції) створила, як уявляється, ілюзію швидкого вирішення епідемічної проблеми. Уже 13 квітня 2020 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” щодо запобігання поширенню коронаві- русної хвороби (COVID-19)» № 555-ІХ, яким термін дії застосування певних заходів було обмежено 3-ма місяцями. Як показав подальший розвиток надзвичайної ситуації в Україні, таке законодавче рішення виявилося явно передчасним.

Запроваджуючи комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на протидію пандемії та її наслідкам, законодавець, певна річ, приділив увагу і заходам відповідальності, які мають застосовуватися до порушників карантинних правил, зокрема адміністративної та кримінальної.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коро- навірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 р. № 530-IX Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) було доповнено статтею 44 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціаль-них та економічних гарантій у зв'язку з поширенням ко-ронавірусної хвороби (СОУТО-19): Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 540-20., якою встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей¹. Слід наголосити, що до прийняття вказаного Закону адміністративної відповідальності за такі порушення не передбачалося. У листопаді 2020 р. ст. 44³ КУпАП було доповнено частиною 2, якою передбачається відповідальність за нено- сіння під час карантину засобів індивідуального захисту в громадських місцях» Кодекс України про адміністративні правопорушен-ня: Закон України № 8073-Х від 07.12.1984. URL: https:// zakon.rada.gov. ua/laws/show/80731-10#Text. Примітка. Новела з'явилася із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адмі-ністративні правопорушення щодо запобігання поширен-ню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 р. № 1000-ІХ (Про внесення змін до Кодексу України про ад-міністративні правопорушення щодо запобігання поши-ренню коронавірусної хвороби (COVID-19): Закон України № 1000-іХ від 06.11.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1000-20#Text)..

Кримінально-правове забезпечення охорони відповідних суспільних відносин також зазнало змін, які пройшли декілька етапів. Закон № 530-ІХ виклав ст. 325 Кримінального кодексу України (далі - КК) «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням» у новій редакції, відповідно до якої поняття «інфекційні хвороби» було введено на заміну поняттю «інфекційні захворювання» (як виявилося згодом - така заміна була тимчасовою), а санкція частини 1 суттєво посилилася шляхом: а) збільшення розміру штрафу від 1000 до 3000 (за попередньою редакцією - до 100) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - нмдг); б) введення покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років. Останнє обумовило переведення цього діяння залежно від ступеня тяжкості в бік посилення: зі злочину невеликої тяжкості на злочин середньої тяжкості за класифікацією до змін у КК, що відбулися 01.07.2020 р. На теперішній час це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Однак 30 березня 2020 р. новій редакції ст. 325 КК було надано строкового характеру - Законом України від 30.03.2020 р. № 540-ІХ³ передбачалося, що вона буде чинною протягом трьох місяців з дня опублікування Закону № 530-ІХ, тобто до 17 червня 2020 р. включно. Вісімнадцятого червня 2020 р. положення цього Закону втратили чинність.

З 1 липня 2020 р., тобто через тринадцять днів, набрав чинності Закон України від 22.11.2018 р. № 2617-УШ Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень: Закон України № 2617-УІІІ від 22.11.2018. ШЬ: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2617-19., яким у санкції ч. 1 ст. 325 КК порівняно із Законом № 530-ІХ було збільшено розмір штрафу від 2 000 до 5 000 нмдг; покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років залишилося.

Модернізація нормативного регулювання відповідальності за порушення карантинних правил була здійснена у надзвичайно стислі строки, законодавчі зміни виявилися неузгодженими, непослідовними й породили низку правозастосов- них проблем. Зокрема, серед них слід відмітити: проблему співвідношення та відмежування складів адміністративного правопорушення у ст. 44³ КУпАП та кримінального правопорушення у ч. 1 ст. 325 КК (в частині наслідків у вигляді можливості спричинення шкоди за ч. 1 ст. 325); надмірну суворість санкцій у ст. 44 Державна служба статистики України, 'Експрес-випу- ски Держстату у 2020 році' (Державна служба статистики України, 2020) <http://www.ukrstat.gov.ua/> (дата звернення:

. КУпАП та їх неспівмір- ність із санкціями ст. 325 КК, що порушує принцип системно-правової узгодженості суміжного законодавства; питання щодо чинності норми ч. 1 ст. 325 КК у проміжок часу з 18 червня 2020 р. до 30 червня 2020 р.; непослідовність ланцюга правопорушень у нормах ст. 44³ КУпАП і ст. 325 КК та відсутність місця для кримінального проступку. Отже, необхідність подальшого внесення змін та доповнень у чинне адміністративне законодавство та законодавство про кримінальну відповідальність залишається актуальною.

Економіка. Одним із негативних наслідків поширення пандемії СОУГО-19 слід визнати падіння світової економіки як такої, що значно погіршило соціально-економічне становище як країн світу, так і, зокрема, України, про що свідчить офіційна статистична інформація.

У жовтні 2019 р. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі -- Мінекономіки) було надано основні прогнозовані показники економічного і соціального розвитку України на 2020--2022 рр. за двома можливими сценаріями, які було розроблено та ухвалено Кабінетом Міністрів України (далі - Кабмін). За першим сценарієм (базовим) зростання реального обсягу ВВП передбачалось на 4,8%, а індексу споживчих цін - на 5,8%. Середньорічний обмінний курс до долара США при цьому мав становити 24,8 грн. За другим сценарієм (альтернативним) представлені відповідні показники прогнозувались на рівні 3,7%, 5,5% і 27 грн¹.

У березні 2020 р. після введення в Україні режиму карантину Мінекономіки вніс суттєві корективи до прогнозів на 2020 р. у бік погіршення, зокрема, було визначено: скорочення ВВП до попереднього року на 4,8 %; збільшення індексу споживчих цін на 11,6%; рівень безробіття - 9,4% Міністерство фінансів України, `Макроекономічний прогноз на 2020-2022 роки' (Міністерство фінансів Украї-ни) <https://mof.gov.ua/uk/macroeconomic_forecast_for_2020- 2022-379> (дата звернення: 24.11.2020). <sup>Міністерство фінансів України, `Макроекономічний прогноз на 2020-2022 роки' (</sup>Міністерство фінансів Украї-ни) <https://mof.gov.ua/uk/macroeconomic_forecast_for_2020- 2022-379> (дата звернення: 24.11.2020).. Однак соціальна реальність виявилася більш суворою. Пандемія хвороби СОУГО-19 та пов'язані з нею карантинні заходи значно знизили показники економічного та фінансового розвитку. Так, за інформацією Державної служби статистики України, реальний ВВП у другому кварталі 2020 р., порівняно з попереднім (з урахуванням сезонного фактору), зменшився на 9,9%, а порівняно з другим кварталом 2019 р. - на 11,4%. У січні-серпні 2020 р. експорт товарів становив лише 93,4% порівняно із січнем-серпнем 2019 р., а імпорт - 85,4%³.

Показовою є статистична інформація щодо доходів та витрат населення за час карантину в Україні. Наприклад, у другому кварталі 2020 р., порівняно з аналогічним періодом минулого року, реальний наявний дохід українців зменшився на 7,3 %. При цьому за період, що вивчається, у структурі доходів громадян частка заробітної плати зменшилась на 3,1%. Водночас за цей термін часу доходи населення від державної соціальної допомоги зросли на 3,5%. Указані процеси призвели й до зменшення купівельної спроможності громадян, оскільки у другому кварталі 2020 р., порівняно з аналогічним кварталом 2019 р., придбання товарів та послуг скоротилось на 3,3% Державна служба статистики України, 'Експрес-випу- ски Держстату у 2020 році' (Державна служба статистики України, 2020) <http://www.ukrstat.gov.ua/> (дата звернення:..

Про погіршення соціально-економічного стану свідчать й відомості щодо рівня безробіття населення. Так, у другому кварталі 2020 р. було зафіксовано найгірший, починаючи з кінця 2017 р., показник (9,9%). Лише за один квартал 2020 р., що за часом збігається з упровадженням у країні режиму карантину, рівень безробіття збільшився на 1,3% Державна служба статистики України, `Експрес-випу- ски Держстату у 2020 році' (Державна служба статистики України, 2020) <http://www.ukrstat.gov.ua/> (дата звернення:..

Аналіз інших соціально-економічних показників більш пізнього періоду (другий-третій квартали 2020 р.) також демонструє несприятливі тенденції. У січні-серпні 2020 р., порівняно з аналогічним періодом року попереднього, простежується зменшення індексу промислової продукції на 5,3%. Це стосується як видів промислової діяльності, так і основних промислових груп. Тісно пов'язаним із ним є показник заборгованості із виплати заробітної плати. За 8 місяців 2020 р., якщо порівнювати з таким самим періодом часу минулого року, він збільшився: на економічно активних підприємствах - на 5,4%; на підприєм- ствах-банкрутах - на 5,3%¹.

Віддзеркаленням змін у розвитку економіки є й дані Державної служби статистики України щодо індексу цін у січні-вересні 2020 р. порівняно із січнем-вереснем 2019 р. Зокрема, збільшення цін простежувалося на такі види товарів і послуг: загальний рівень споживчих цін (на 2,4%); продукти харчування (на 2,6%); алкогольні напої та тютюнові вироби (на 11,1 %); охорона здоров'я (на 4,8%); зв'язок (на 7,4%); освіта (на 13,4%); ресторани та готелі (на 6,6%) Державна служба статистики України, `Експрес-ви- пуски Держстату у 2020 році' (Державна служба статистики України, 2020) <http://www.ukrstat.gov.ua/> (дата звернення:. <sup>Державна служба статистики України, `Експрес-випус- ки Держстату у 2020 році'</sup> (Державна служба статистики України, 2020) <http://www.ukrstat.gov.ua/> (дата звернення:.. Отже, наведений індекс споживчих цін перевищує минулорічні прогнозні показники Мінекономіки на 2020 р. Таким чином, макроекономічні показники України протягом березня-вересня 2020 р., порівняно із попереднім роком, знизилися. За окремими показниками таке зниження є різким, у зв'язку з чим є гостро необхідним організаційно-правове втручання з метою запобігання погіршенню ситуації у сфері економіки в подальшому. На цій підставі можна зробити висновок, що економічне падіння за своїм характером належить до основних соціально-правових проблем, пов'язаних із пандемією COVID-19 в Україні.

Соціальне життя та інформаційний простір. Закономірним наслідком карантинних обмежень стала соціальна ізоляція особи, яка унеможливила її повноцінну реалізацію в соціумі, здійснювану у звичний спосіб. Соціальна ізоляція є своєрідною антитезою того стану, що «сучасна людина, яка володіє вільним духом або духом соціальних зв'язків, не може формувати і дотримуватися самообмежень; вирватися з повсякденної рутини або дозвільного життя для неї є непереборною фізичною та моральною перешкодою» Хасуев А Э, `Социальная изоляция и самоизоляция человека: социально-философский анализ ` [2020] (2) Эко-. До того ж саме соціальна еволюція Homo Sapiens визначила історію, сучасний та майбутній стан людства на нашій планеті в комунікативному плані як підґрунтя для самозбереження та ефективної взаємодії людей між собою. У свою чергу, за правилом ланцюгової реакції вона викликає практично неосяжне коло власних негативних наслідків, що лише пригнічують ситуацію та які здолати без відповідного регулювання (здебільшого за допомогою правового інструментарію) не уявляється можливим. При цьому одні з них в умовах коро- накризи проявляються вже зараз, інші ж є віддаленими і пролонгованими, дія яких продемонструє себе повною мірою в майбутньому. Отже, у майбутньому людство все частіше і частіше вдаватиметься до проблематики різноманітних наслідків соціальної ізоляції (самоізоляції) людини, адже саме цей факт багато в чому стане визначальним у побудові нового формату спілкування, ведення господарства, розвитку цифрових технологій та розробці систем пристосування як окремих індивідів, так і цілих соціальних груп до фактично нової реальності й стилю життя.

Усі очевидні наслідки соціальної ізоляції можна поділити на економічні, політичні, суто медичні та ін. Але перш за все доречно зосередити увагу на тих, які можна віднести до сфери морально- психологічних, що інколи набувають характеру й правових.

У підґрунті ідеальної моделі життєвого успіху сучасної людини (здоров'я, відчуття безпеки, реалізація в соціальному плані, матеріальна стабільність і наявність сім'ї) знаходиться концепція ієрархії потреб відомого американського психолога А. Маслоу, згідно з якою ця ієрархія представлена потребами фізіологічними, безпеки, належності, любові, самоповаги й самореалізаціїномические и гуманитарные исследования регионов 122-128 <https://elibrary.ru/item.asp?id=42804641>. Отже, потреба в безпеці є сенсоутворюючою в людському житті. Ця базова потреба в ситуації ізоляції, що пов'язана із запровадженням карантинних заходів, перестає задовольнятися через три аспекти: а) загострення сімейних конфліктів, що стають можливими саме в умовах вимушеного тривалого знаходження разом в одному місці всіх членів деяких сімей; б) підвищення рівня агресії як такої стосовно інших осіб і навіть самоагресії під впливом кумулятивного ефекту від шквального інфо- навантаження негативного характеру, основним джерелом якого виявляються електронні засоби масової інформації; в) збільшення в особи ймовірності стати жертвою від низки правопорушень, фоном для яких стають саме умови соціальної

ізоляції. У свою чергу, висловлене стає серйозною правовою проблемою, розв'язання якої нерідко потребує втручання правоохоронних органів.

Водночас вимушене перебування в умовах соціальної ізоляції призводить до вельми серйозних наслідків для людей літнього віку. Адже той факт, що ці люди в більшій мірі піддаються ризику заразитися на COVID-19 (особливо ті, в яких є будь- які хронічні хвороби), лише підсилює негативні стереотипи про громадян літнього віку, які можуть розглядатися як зайвий тягар для суспільства. І це ще сильніше ізолює цю категорію громадян від решти членів суспільства. Тому наразі вони стикаються не лише з підвищеним ризиком для здоров'я, а й з великими труднощами життя в самоізоляції, потребуючи в такі часи ще більшої підтримки суспільства¹. У Мадридському міжнародному плані дій з проблем старіння ще у 2002 р. зазначалося, що люди похилого віку можуть відчувати фінансові, фізичні, психологічні та правові перепони під час отримання послуг у сфері охорони здоров'я. Вони також можуть зіштовхнутися із дискримінацією, пов'язаною з віком та з ознакою вікової інвалідності, при наданні їм медико-сані- тарних послуг, тому що їх лікування може мати меншу цінність, ніж лікування молоді Департамент международного и регионального со-трудничества Счетной палаты РФ, `Социальные послед-ствия пандемии COVID-19 и инклюзивность' [2020] https:// ach.gov.ru/upload/pdf/Covid-19-inclusion.pdf. <sup>United nations, `Madrid International Plan of Action on Ageing ` (United Nations, 2002) 37</sup> https://www.un.org/en/events/. На наш погляд, висловлене стосується й таких уразливих соціальних категорій, як особи з інвалідністю, ді- ти-сироти, мігранти, засуджені, що перебувають у місцях обмеження або позбавлення волі, та ін.

Перебування людини тривалий час у стресовій ситуації та накопичення тривожних станів стає додатковим навантаженням для імунної системи її організму та викликом для психічного здоров'я. Замкненість в обмеженому просторі у значній мірі цьому сприяє. Тому недаремно у кризові періоди серед населення, окрім серцево-судинних захворювань, спостерігається збільшення випадків онкологічних захворювань та хвороб крові. Ситуація ускладнюється і через недостатність кваліфікованих спеціалістів у сфері психології та психіатрії, відсутність психологічної грамотності та низької культури населення, в цілому через незадовільний стан громадського здоров'я в Україні. Таким чином, погіршення психосоматики людини - безпосередній негативний наслідок будь-якої соціальної кризи як такої та соціальної ізоляції, зокрема.

Ще одним наслідком ізоляції морально-психологічного характеру є обмеження «традиційних» каналів отримання необхідних відомостей за рахунок розширення інформації, що отримується з електронних масмедіа. Як справедливо стверджують фахівці, «для збереження психічного здоров'я людині надзвичайно важливо отримувати зовнішню інформацію через різні канали (зір, слух, тактильні чуття, запах). Обмеження каналів інформації призводить до відчуття неповноцінності отриманої інформації, недовіри до зовнішньої реальності, неадекватності сприйняття зовнішньої ситуації. Як наслідок, це призводить до збільшення неадекватних форм поведінки в суспільстві, збільшення кількості психічних розладів сус- пільства»pastevents/pdfs/Madrid_plan.pdf.. У таких умовах закономірним наслідком соціальної ізоляції є підвищення небезпеки інфодемічного хаосу, який створюється через процвітання явища дезінформації, найкоротшим шляхом отримання якої є всесвітня мережа Інтернет. У законодавстві України фактично не передбачено серйозних правових наслідків за її поширення, навіть незважаючи на наявність численних гуманітарних криз, які зачіпають нашу країну, та положення Доктрини інформаційної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. N° 47/2017 про боротьбу з дезінформацією та деструктивною пропагандою з боку Російської Федерації як один із пріоритетів державної політики в інформаційній сфері. Після спалаху коронавірусної хвороби наприкінці 2019 р. і ще до часу офіційного оголошення у світі пандемії COVID-19 в інтернет-просторі, різного роду соціальних мережах і месенджерах стали поширюватися неправдиві повідомлення про походження, масштаби поширення, засоби профілактики та лікування, а так само й про різні інші аспекти захворювання внаслідок інфікування вірусом SARS-CoV-2. Також набули популярності так звані конспірологічні теорії змови та висловлювання ненависті на адресу мешканців Китаю та осіб, які захворіли, або навіть тих, стосовно кого висловлювалася підозра з приводу наявності в них цієї хвороби. У результаті всіх цих дій в умовах глобалізації створилася ситуація проявів масового психозу (інфодемії).

Стан правопорядку. Підкреслимо, що чутливим барометром кризових явищ у будь-якому суспільстві завжди була, є й буде кримінальна проти- правність. У березні 2020 р. Європол опублікував доповідь під назвою «Pandemic Profiteering: How Criminals Exploit the COVID-19 Crisis» («Пандемічний спекулянт: як злочинці експлуатують кризу COVID-19»)¹. У цій доповіді стисло наведено позицію аналітиків Європолу щодо головних змін у кримінальній дійсності пандемічного періоду. Так, зазначається, що правопорушники швидко скористалися можливостями, які відкриває криза, адаптуючи до цього свою протиправну діяльність або вдаючись до вчинення нових видів кримінально караних дій. Чинниками, що впливають на відмічені зміни, зокрема, є: високий попит на певні товари, як-от: захисне спорядження та фармацевтична продукція; зниження мобільності і потоку людей до ЄС або транзитом через ЄС; залишення громадян вдома та дистанційний характер роботи з використанням можливостей інтернет-простору; непомітність деяких кримінальних дій та їх перенесення у домашні умови або на онлайн-пристрої внаслідок обмежень у суспільному житті; уразливість людей через підвищення тривоги і страху; скорочення поставок певних незаконних товарів до ЄС². При цьому, ґрунтуючись на інформації, наданій державами - членами ЄС та власними експертами, Європолом робиться висновок про зростання кіберзлочинності, шахрайства, продажу контрафактної медичної та санітарно-гігієнічної продукції, засобів індивідуального захисту та формування нового, так званого «карантинного» типу організованої злочинності, коли групи правопорушників реалізують цілі схеми, видаючи себе за представників органів влади та медиків із метою вчинення шахрайства і крадіжок³.

Аналіз криміногенної ситуації в Україні протягом періоду карантину свідчить про:

1) збільшення кількості кримінально караних порушень санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням (ст. 325 КК). Якщо за січень 2020 р. (у «до- карантинний» період) таких порушень було обліковано 13, то вже у березні їх кількість склала 35, а у жовтні 2020 р. показник правопорушень, вчинених з початку року, склав 78 Офіс Генерального прокурора, `Статистична інформа-ція 2020 рік: Про зареєстровані кримінальні правопорушен-ня та результати їх досудового розслідування' (Офіс Гене-рального прокурора, 05.11.2020) <https://www.gp.gov.ua/ua/ stat_n_st?dir_id=113897&libid=100820&c=edit&_c=fo> (дата звернення: 08.12.2020).. Необхідно відмітити, що протягом 2019 р. за відносно стабільної епідемічної ситуації за період із січня по грудень всього за ст. 325 КК було обліковано 70 кримінальних правопорушень Офіс Генерального прокурора, `Статистична інформа-ція 2019 рік: Про зареєстровані кримінальні правопорушен-ня та результати їх досудового розслідування' (Офіс Гене-рального прокурора, 09.01.2020) <https://www.gp.gov.ua/ua/ stat_n_st?dir_id=113897&libid=100820&c=edit&_c=fb> (дата звернення: 08.12.2020).;

2) формування «ковідного» напряму шахрайської діяльності, що виявляється у кримінальних правопорушеннях, пов'язаних із:

а)придбанням та продажем медичних засобів індивідуального захисту (захисних масок, масок- респіраторів, антисептичних засобів, ліків і т. д.), продуктів харчування, речей індивідуального вжитку тощо через мережу Інтернет;

б)розповсюдженням «високоефективних ліків» від коронавірусу або препаратів, які унеможливлюють зараження ним;

в)дезінфекцією приміщень, автомобілів, речей і т. п. від коронавірусу;

г)пропозиціями надання грошової допомоги у зв'язку із поширенням COVID-19 від держави, органів місцевого самоврядування, посадовців, банківських установ, приватного сектору та ін. (які особа отримує на електронну пошту - фішинг, або мобільний телефон - телефонне шахрайство), для отримання якої необхідно повідомити індивідуальні ідентифікаційні дані банківських карток або, навпаки, потрібно терміново надати таку допомогу близьким родичам особи для лікування від коронавірусу (як правило, таке звернення адресується телефоном і головною групою ризику є особи середнього та похилого віку, адже шахраї звертаються до них від імені дітей чи онуків; також до потенційної жертви може звертатися «медичний персонал»: лікар, медсестра та ін.) Long C, `Coronavirus-related crimes capitalize on fear' (Associated Press News, 24 March 2020) https://apnews.com/ article/ec678534da3d8a6817c285650414ccf4; Interpol, `INTERPOL і т. п.;

3) збільшення кількості випадків вандалізму, мародерства, хуліганства, особливо в нічний час, оскільки низка приміщень залишилася без належної (а подекуди й зовсім не існуючої) системи охорони, а правоохоронні органи не завжди можуть фізично впоратися із додатковим навантаженням;

4) стрімкий розвиток кіберзлочинності, пов'язаний із тим, що правопорушники також почали надавати перевагу дистанційному режиму роботи. Так, кіберполіція України застерігає, що під час пандемії коронавірусу набули поширення, наприклад, випадки розповсюдження фейків із метою створення паніки та дестабілізації ситуації в умовах карантину¹;

5) збільшення кількості проявів домашнього насильства, а також насильницьких кримінальних правопорушень і кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, вчинених на побутовому ґрунті, оскільки багато сімей у зв'язку із самоізоляцією опиняються в ситуації надмірного психологічного навантаження, що призводить до сплесків агресії. Так, наразі констатовано, що ще на початку режиму карантину у Франції кількість звернень з приводу домашнього насильства зросла на 36%, а в Австралії - на 75 % Редакция Esquire, 'Во всем мире из-за карантина рас-тет число случаев домашнего насилия В Европе прячутся в аптеках по кодовому слову' [3 апреля 2020] Esquire <https:// esquire.ru/articles/168403-vo-vsem-mire-iz-za-karantina-rastet- chislo-sluchaev-domashnego-nasiliya-v-evrope-pryachutsya-v- aptekah-po-kodovomu-slovu/>;

6) пожвавлення деяких фонових для злочинності явищ. Зокрема, це виявилося в підвищенні ступеня алкоголізації населення, а звідси - збільшенні кількості кримінальних правопорушень, вчинених у стані алкогольного сп'яніння. Зростання рівня споживання алкоголю населенням у період карантину можна пояснити тим, що дехто вбачає в алкогольних напоях порятунок від коро- навірусної інфекції, хтось обирає алкоголь як засіб зняття стресу, хтось перебуває у відчаї через тимчасову втрату роботи або отримання статусу безробітного та ін. Із тих же причин можна передбачити і підвищення рівня вживання наркотиків та їх аналогів;