Модернізаційні інструменти інституціонального забезпечення екологізації промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізаційні інструменти інституціонального забезпечення екологізації промисловості

Шелудько Е.І.

Анотація

Актуальність теми дослідження. Розбудова ресурсоефективної економіки стала закономірним трендом розвитку багатьох розвинутих країн, навіть тих, які багаті на природні ресурси. Україна також розпочала трансформацію своєї економічної системи у відповідь на зростаючі виклики з боку ресурсних обмежень, кліматичних змін та конкуренції на міжнародних ринках. Вагомим поштовхом у цьому напрямі стало підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, згідно якої мають бути імплементовані принципові положення Директив ЄС, що стосуються «озеленення» промисловості, і, зокрема, ті, що впливають на діяльність та розвиток потенційно небезпечних виробництв. Звідси виникає необхідність у здійсненні моніторингу щодо впровадження інституціональних інструментів екологізації промислового виробництва та аналізу реалізації економічних реформ, які забезпечені низкою стратегічних державних документів у сфері «озеленення» промисловості.

Постановка проблеми. Сьогодні існує необхідність у реформуванні діючої системи управління якістю атмосферного повітря, управління водними ресурсами та водовідведенням, поводження з відходами, оскільки існуюча не дає змоги повною мірою забезпечити реалізацію директивних положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Комплексне вирішення назрілих екологічних проблем потребує злагоджених дій різних урядових інституцій та прийняття управлінських рішень щодо оцінки техногенно-екологічних ризиків і здійснення моніторингу впливу на довкілля підприємств промисловості; запровадження нових дієвих важелів державної політики щодо управління небезпечними виробництвами на основі концепції « «озеленення» промисловості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розкриття трансформаційних змін у промисловості у напряму її « «озеленення» та ролі держави у модернізації потенційно небезпечних виробництв значну увагу приділено у наукових працях Берзіної С.В., Буркинського Б.В., Веклич О.О., Галушкіної Т.П., Ілляшенко І.О., Кваши Т.К., Козаченко Т.І., Купінець Л.Є., МусіноїЛ.А., Омельченко А.А., Потапенко В.Г., Харічкова С.К., Хлобистова Є.В. та інших.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Нова екологічна політика це контроль за забрудненням навколишнього природного середовища, передусім, за промисловим забрудненням. У цьому контексті екологічна модернізація промислових підприємств зумовлена зміною екологічної політики держави стосовно підприємств-забруднювачів, у результаті реалізації якої покращиться якість життя для сучасних та прийдешніх поколінь, буде забезпечено «зелене» промислове зростання, сформовано дієві механізми для збереження і відновлення природного середовища. Впровадження нових інструментів державної політики в екологічній сфері є масштабною реформою, яка торкнеться усієї української промисловості, водночас формування системного бачення головних досягнень в імплементації міжнародних вимог щодо екотрансформації промислових підприємств є ще недостатньо дослідженим питанням у науковій літературі.

Постановка завдання, мети дослідження. Основним завданням публікації є розроблення дієвих заходів для удосконалення інституціональних інструментів управління екологічним розвитком промислових підприємств з метою підтримки імплементації Угоди з ЄС у сфері озеленення економіки України та оцінки впровадження Директив ЄС, імплементації інших міжнародних документів в українське законодавство, у тому числі з питань управління небезпечними підприємствами, що сприятиме мінімізації ризиків екологічних аспектів у процесі виробничої діяльності, ефективному запобіганню та контролю промислового забруднення, підвищенню рівня екологічної безпеки.

Метод або методологія проведення дослідження. В дослідженні використовуються такі методи наукового пізнання: діалектичний метод, методи порівняння та спостереження, методи економічного аналізу, аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного, системно-структурний метод.

Викладення основного матеріалу (результати роботи). Охарактеризовано поточний стан і тенденції розвитку потенційно небезпечних виробництв промисловості в Україні та окреслено особливості їх функціонування, що пов'язані певним чином із значним використанням потенційно - небезпечних технологій, зростанням екологічних проблем та територій, де є велика ймовірність природних та техногенних катастроф; здійснено аналіз стратегічних документів держави в сфері управління небезпечними виробництвами, обґрунтовано нові підходи до екологічної модернізації потенційно небезпечних виробництв, що визначаються пріоритетністю екологічної безпеки та підпорядкуванням цілей розвитку промислового виробництва стратегії техногенно-екологічної безпеки із узгодженням інтересів екології та економіки; розроблено рекомендації щодо екологічної реадаптації економічного зростання, пов'язаного із розвитком промисловості.

Галузь застосування результатів. Реалізація заходів впливу державної екологічної політики на діяльність промислових підприємств.

Висновки відповідно до статті. Запропоновані заходи щодо екологічної реадаптації економічного зростання у промисловості дозволяють удосконалити механізм запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення відповідно до міжнародних екологічних вимог та сприяють промисловцям і підприємцям у забезпеченні належного рівня «озеленення» технологічних процесів.

Ключові слова: потенційно небезпечні виробництва, модернізація, «зелена» економіка, екотрансформація промисловості.

Аннотация

екологічний промисловий озеленення економіка

Модернизационные инструменты институционального обеспечения экологизации промышленности

Шелудько Э.И.

Актуальность темы исследования. Развитие ресурсоэффективной экономики стало закономерным трендом эволюционирования многих развитых стран, даже тех, которые богаты природными ресурсами. Украина также начала трансформацию своей экономической системы в ответ на растущие вызовы со стороны ресурсных ограничений, климатических изменений и конкуренции на международных рынках. Весомым стимулом в этом направлении стало подписание Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом, согласно которому должны быть реализованы принципиальные положения Директив ЕС, касающиеся «озеленения» промышленности, и в частности, те, которые влияют на деятельность и развитие потенциально опасных производств. Отсюда возникает необходимость в осуществлении мониторинга по внедрению институциональных инструментов экологизации промышленного производства и анализа реализации экономических реформ, обеспечение которых поддерживается рядом стратегических государственных документов в сфере «озеленения» промышленности.

Постановка проблемы. Сегодня существует необходимость в реформировании действующей системы управления качеством атмосферного воздуха, управления водными ресурсами и водоотведением, обращения с отходами, поскольку существующая не позволяет в полной мере обеспечить реализацию директивных положений Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом. Комплексное решение назревших экологических проблем требует согласованных действий различных правительственных учреждений и принятия соответствующих управленческих решений по оценке техногенно-экологических рисков и осуществлению мониторинга воздействия на окружающую среду предприятий промышленности; внедрения новых действенных рычагов государственной политики по управлению опасными производствами на основе концепции «озеленения» промышленности.

Анализ последних исследований и публикаций. Значительное внимание проблемам раскрытия трансформационных изменений в промышленности в направлении ее «озеленения» и роли государства в модернизации потенциально опасных производств уделено в научных трудах Берзиной С.В., Буркинского Б.В., Веклич О.А., Галушкиной Т.П., Ильяшенко И.А., Кваши Т.К., Козаченко Т.И., КупинецЛ.Е., МусинойЛ.А., Омельченко А.А., Потапенко В.Г., Харичкова С.К., Хлобыстова Е.В. и других.

Выделение неисследованных частей общей проблемы. Новая экологическая политика это контроль за загрязнением окружающей природной среды, и, прежде всего, за промышленным загрязнением. В этом контексте экологическая модернизация промышленных предприятий обусловлена изменением экологической политики государства в отношении предприятий-загрязнителей, в результате реализации которой качественно улучшится жизнь современного и будущих поколений, будет обеспечен «зеленый» промышленный рост, сформированы действенные механизмы для сохранения и восстановления природной среды. Внедрение новых инструментов государственной политики в экологической сфере является масштабной реформой, которая коснется всей украинской промышленности, в то же время формирование системного видения главных достижений в осуществлении международных требований по экотрансформации промышленных предприятий еще недостаточно изучены в научной литературе.

Постановка задачи, цели исследования. Основной задачей публикации является разработка действенных мер по совершенствованию институциональных инструментов управления экологическим развитием промышленных предприятий с целью поддержки имплементации Соглашения с ЕС в сфере озеленения экономики Украины и оценки внедрения директив ЕС, имплементации других международных документов в украинское законодательство, в том числе и по вопросам управления опасными предприятиями, что будет способствовать минимизации экологических рисков в процессе производственной деятельности, эффективному предотвращению и контролю за промышленным загрязнением, повышению уровня экологической безопасности.

Метод или методология проведения исследования. В исследовании используются следующие методы научного познания: диалектический метод, методы сравнения и наблюдения, методы экономического анализа, анализа и синтеза, восхождения от абстрактного к конкретному, системноструктурный метод.

Изложение основного материала (результаты работы). Охарактеризованы текущее состояние и тенденции развития потенциально опасных производств промышленности в Украине и обозначены особенности их функционирования, связанные определенным образом со значительным использованием потенциально опасных технологий, ростом экологических проблем и территорий, где есть большая вероятность природных и техногенных катастроф; осуществлен анализ стратегических документов государства в сфере управления опасными производствами, обоснованы новые подходы к экологической модернизации потенциально опасных производств, которые предусматривают приоритетность экологической безопасности и подчинение целей развития промышленного производства стратегии техногенно-экологической безопасности с согласованием интересов экологии и экономики; разработаны рекомендации по экологической реадаптации экономического роста, связанного с развитием промышленности.

Область применения результатов. Реализация мер воздействия государственной экологической политики на деятельность промышленных предприятий.

Выводы в соответствии со статьей. Предложенные мероприятия по экологической реадаптации экономического роста в промышленности позволяют усовершенствовать механизм предотвращения, уменьшения и контроля промышленного загрязнения в соответствии с международными экологическими требованиями и способствуют промышленникам и предпринимателям в обеспечении надлежащего уровня «озеленения» технологических процессов.

Ключевые слова: потенциально опасные производства, модернизация, « «зеленая» экономика, экотрансформация промышленности.

Abstract

Modernizational instruments of institutional support of industry ecologization

Sheludko E.I.

Relevance of research topic. The development of a resource-efficient economy has become a natural trend for the development of many developed countries, even those that are rich in natural resources. Ukraine has also started transforming its economic system in response to growing challenges from resource constraints, climate change and competition in international markets. An important push in this direction was the signing of the Association Agreement between Ukraine and the European Union, according to which there should be an implementation of the substantive provisions of the EU Directives concerning the «greening» of industry, and in particular those affecting the activity and development of potentially dangerous industries. Hence, there is a need for monitoring of implementation of institutional instruments for ecologization of industrial production and analysis of the implementation of economic reforms, which are provided with a number of strategic state documents in the field of «greening» of the industry.

Formulation of the problem. Today there is a need for reforming the existing system of air quality management, water and wastewater management, waste management, since the current one does not allow full implementation of the policy provisions of the Association Agreement between Ukraine and the European Union. Comprehensive solution of urgent environmental problems requires coordinated actions of various government institutions and the adoption of managerial decisions on the assessment of technogenic and environmental risks and the monitoring of the environmental impact of industrial enterprises; there is also a need for the introduction of new effective levers of state policy on the management of hazardous production on the basis of the concept of «greening» of the industry.

Analysis of recent research and publications. The problems of the disclosure of the transformational changes in the industry in the direction of its «greening» and the role of the state in the modernization of potentially hazardous productions have been given considerable attention in the scientific works of Berzina S., Burkinskyi B., Veklych O., Galushkina T., Ilyashenko I., Kvasha T., Kozachenko T., Kupinets L., Musina L., Omelchenko A., Potapenko V., Harichkov S., Khlobistov Y. and others.

Selection of unexplored parts of the general problem. The new environmental policy is the control of pollution of the environment, primarily, the control of industrial pollution. In this context, the environmental modernization of industrial enterprises is conditioned by changing the state's environmental policy towards polluting enterprises, which will improve the quality of life for modern and future generations, will provide «green» industrial growth, form effective mechanisms for the preservation and restoration of the natural environment. The introduction of new instruments of state policy in the environmental sphere is a large-scale reform that will affect the entire Ukrainian industry, while the formation of a systematic vision of major achievements in the implementation of international requirements for the eco transformation of industrial enterprises is still an insufficiently researched issue in the scientific literature.

Setting the task and the purpose of the study. The main task of the publication is the development of effective measures to improve institutional instruments for managing the ecological development of industrial enterprises in order to support the implementation of the Agreement with the EU in the field of greening the Ukrainian economy and assessing the implementation of the EU Directives, the implementation of other international instruments in Ukrainian legislation, including management of hazardous enterprises, which will help minimize the risks of environmental aspects in the process of production, effective prevention and control of industrial pollution, raising the level of environmental safety.

Method or methodology for conducting research. The research uses the following methods of scientific knowledge: dialectical method, methods of comparison and observation, methods of economic analysis, analysis and synthesis, ascension from abstract to concrete, system-structural method.

Presentation of the main material (results of work). The current state and trends of the development of potentially dangerous industrial enterprises in Ukraine are characterized and the features of their functioning are characterized, which are connected in a certain way with the significant use of potentially dangerous technologies, the growth of environmental problems and territories where there is a high probability of natural and man-made disasters; the analysis of strategic documents of the state in the field of hazardous production management has been carried out; new approaches to environmental modernization of potentially hazardous industries, determined by the priority of environmental safety and subordination of the goals of the development of industrial production to the technology of environmental and ecological safety with the coordination of interests of the ecology and economy, are grounded; recommendations on ecological adaptation of economic growth related to the development of industry have been developed.

The field of application of results. Realization of measures of influence of state ecological policy on activity of industrial enterprises.

Conclusions according to the article. The proposed measures on ecological adaptation of economic growth in industry allow to improve the mechanism of prevention, reduction and control of industrial pollution in accordance with international environmental requirements and promote the industrialists and entrepreneurs in ensuring the proper level of «greening» of technological processes.

Keywords: potentially dangerous production, modernization, «green» economy, ecotransformation of the industry.

Основна частина

Актуальність теми дослідження. Імплементація ідеології «зеленої» економіки, як нової моделі економічного розвитку, що має на меті поліпшення добробуту населення та досягнення соціальної рівності з одночасним скороченням ризиків для навколишнього середовища та екологічного дефіциту, відбувається сьогодні шляхом реалізації в Україні положень низки важливих міжнародних документів: Декларації Тисячоліття ООН - щодо впливу економічних тенденцій на людський розвиток, рівень та якість життя населення; Глобальних цілей сталого розвитку людства - щодо розкриття можливостей впровадження раціональних моделей споживання та виробництва, раціонального використання природних ресурсів та здійснення невідкладних заходів в зв'язку зі зміною для задоволення потреб сучасного та майбутнього покоління людей; рішеннями Конференції ООН зі сталого розвитку «РІО+20» (м. Ріо-де-Жанейро, 2012 р.), на якій було підтримано ініціативи міжнародних організацій щодо розвитку і впровадження на національному рівні концепцій «зеленої» економіки, «зеленого» зростання, «інклюзивного зеленого» зростання та формування стратегій, планів дій та дорожніх карт розвитку країн у зеленому напряму. Однією з ключових цілей в комплексі Цілей Сталого Розвитку, визначеного програмою ООН «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030», означено створення гнучкої інфраструктури, сприяння всеосяжній і стійкій індустріалізації і заохочування інновацій. Як зазначено в Національній доповіді «Цілі Сталого Розвитку: Україна»: «стала індустріалізація України та впровадження інноваційних технологій у виробництво є необхідною передумовою стабільного зростання національної економіки та оптимізації її структури» [1, C.68]. Даний вислів концентрує у собі суть важливих відтворювальних процесів у промисловому виробництві та спонукає до осмислення ряду актуальних завдань щодо відновлення значущості промислового потенціалу української економіки та її здатності до модернізації. Вагомим поштовхом у цьому напрямі стало підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, згідно якої мають бути імплементовані принципові положення Директив ЄС, що стосуються «озеленення» промисловості, і, зокрема, ті, що впливають на діяльність та розвиток потенційно небезпечних виробництв. Звідси виникає необхідність у здійсненні моніторингу щодо впровадження інституціональних інструментів екологізації промислового виробництва та аналізу реалізації економічних реформ, які забезпечені низкою стратегічних державних документів у сфері «озеленення» промисловості.

Постановка проблеми. Сьогодні існує необхідність у реформуванні діючої системи управління якістю атмосферного повітря, управління водними ресурсами та водовідведенням, поводження з відходами, оскільки існуюча не дає змоги повною мірою забезпечити реалізацію директивних положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Комплексне вирішення назрілих екологічних проблем потребує злагоджених дій різних урядових інституцій та прийняття управлінських рішень щодо оцінки техногенно - екологічних ризиків і здійснення моніторингу впливу на довкілля підприємств промисловості; запровадження нових дієвих важелів державної політики щодо управління небезпечними виробництвами на основі концепції «озеленення» промисловості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розкриття трансформаційних змін у промисловості у напряму її «озеленення» та ролі держави у модернізації потенційно небезпечних виробництв значну увагу приділено у наукових працях Берзіної С.В., Буркинського Б.В., Веклич О.О., Галушкіної Т.П., Ілляшенко І. О., Кваши Т.К., Козаченко Т. І., Купінець Л. Є., Мусіної Л.А., Омельченко А.А., Потапенко В.Г., Харічкова С.К., Хлобистова Є. В. та інших.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Нова екологічна політика це контроль за забрудненням навколишнього природного середовища, передусім, за промисловим забрудненням. У цьому контексті екологічна модернізація промислових підприємств зумовлена зміною екологічної політики держави стосовно підприємств-забруднювачів, у результаті реалізації якої покращиться якість життя для сучасних та прийдешніх поколінь, буде забезпечено «зелене» промислове зростання, сформовано дієві механізми для збереження і відновлення природного середовища. Впровадження нових інструментів державної політики в екологічній сфері є масштабною реформою, яка торкнеться усієї української промисловості, водночас формування системного бачення головних досягнень в імплементації міжнародних вимог щодо екотрансформації промислових підприємств є ще недостатньо дослідженим питанням у науковій літературі.

Постановка завдання, мети дослідження. Основним завданням публікації є розроблення дієвих заходів для удосконалення інституціональних інструментів управління екологічним розвитком промислових підприємств з метою підтримки імплементації Угоди з ЄС у сфері озеленення економіки України та оцінки впровадження Директив ЄС, імплементації інших міжнародних документів в українське законодавство, у тому числі з питань управління небезпечними підприємствами, що сприятиме мінімізації ризиків екологічних аспектів у процесі виробничої діяльності, ефективному запобіганню та контролю промислового забруднення, підвищенню рівня екологічної безпеки.

Метод або методологія проведення дослідження. В дослідженні використовуються такі методи наукового пізнання: діалектичний метод, методи порівняння та спостереження, методи економічного аналізу, аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного, системно-структурний метод.

Викладення основного матеріалу. Здатність української промисловості до модернізації в її нинішньому стані та дослідження механізмів, що можуть сприяти оновленню галузі, тісно переплітається із екологічною її модернізацією, яка передбачає необхідність гармонізації екологічної та економічної політик, розширене застосування новітніх, насамперед, «зелених» технологій, раціональне використання природних ресурсів, перехід до низьковуглецевої, ресурсоощадної, соціальної економіки. Екологічна модернізація промислових підприємств - це, передусім, зміна екологічної політики держави стосовно підприємництва, результатом реалізації якої стане підвищення якості життя і економічної ефективності, забезпечення «зеленого» промислового зростання, збереження і відновлення природного середовища.

Сучасна екологічна ситуація в Україні значною мірою є наслідком перевантаження її території потенційно небезпечними виробництвами, переважну частину з яких (більше 50%) становлять підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою, зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних, радіаційно -та пожежонебезпечних речовин. Показники забруднення довкілля в Україні залишаються стабільно високими, навіть незважаючи на стагнацію промисловості. Загострюються проблеми, пов'язані із підвищенням частки застарілих технологій і обладнання, зниженням рівня модернізації та оновлення виробництва, кризою в економіці, що підвищує ризики техногенних катастроф [2].

Починаючи з 2003 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1288 від 29.08.2002 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів», в Україні проводиться реєстрація потенційно небезпечних об'єктів. Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, за даними станом на січень 2018 року, містить відомості про 26567 об'єктів [3, С. 10], до числа яких входять промислові підприємства, вугільні шахти, кар'єри, автозаправочні станції та автомобільні газонаповнювальні компресорні станції, магістральні газо-, нафто- і трубопроводи та їх відгалуження, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, підземні станції метрополітену, мости та шляхопроводи, тунелі, нафтогазові родовища, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин тощо [4].

В Україні щорічно виникає близько 120-140 надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (тільки протягом з січня 2018 р. до лютого 2019 р. було зареєстровано 136 надзвичайних ситуацій), які є потенційними джерелами екологічної небезпеки. З огляду на інформацію Аналітичних оглядів стану техногенної та природної безпеки в Україні за 2005-2018 роки, існує пряма залежність рівня виникнення надзвичайних ситуацій від концентрації небезпечних виробництв в регіонах. Висока ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру стійко фіксується у Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях. Регіони з найбільшою кількістю потенційно небезпечних виробництв співпадають з регіонами найбільшого зосередження населення. Зокрема, у Харківській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, де функціонує майже 38% об'єктів від загального їх числа, сконцентровано 33% населення (станом на 01.01.2018). Виявлено, що протягом 20122017 рр. кількість ПНО значно зросла не тільки у цих регіонах України, а також у Одеській, Миколаївській, Львівській, Полтавській, Київській областях та м. Києві (табл. 1).

Наприкінці 2018 р. Міністерство екології та природних ресурсів України оприлюднило черговий рейтинг «ТОП-100 найбільших підприємств-забруднювачів» [5], сформований на підставі даних офіційної статистики. Дві третини підприємств, що увійшли до цього рейтингу, локалізовані на території чотирьох областей: Дніпропетровська - 30, Донецька - 22, Запорізька - 9, Луганська - 6. Серед найбільших забруднювачів атмосферного повітря вищі місця посідають металургійні заводи, енергетичні підприємства та ТЕС. Найбільшими утворювачами відходів в Україні, відповідно рейтингу, є гірничо-збагачувальні комбінати, а лідерами щодо порушень вимог екологічної безпеки за скидами забруднених стічних вод сьогодні стають водоканали та великі металургійні заводи. Згідно Екологічного рейтингу областей України [6] у 2017 р. надходження від екологічного податку склали майже 3 млрд грн, проте на природоохоронні заходи регіонами було використано у середньому 16,3%. Згідно із законодавством, надходження від екологічного податку мають спрямовуватися на усунення першочергових екологічних проблем, а вони, ймовірно, йдуть на фінансування не пов'язаних з екологією питань або ж розпорошуються на місцевому рівні. Тільки Житомирська, Одеська, Тернопільська і Чернівецька області використали на природоохоронні заходи у 2017 р. більше 45% надходжень від екологічного податку. Це є свідченням того, що сучасна система адміністрування та використання надходжень від екологічного податку є неефективною та непрозорою. Вона потребує негайного та радикального реформування. Більш активне та цільове використання надходжень від екологічного податку на ефективні природоохоронні проекти має стати дієвим інструментом для боротьби з кризовими явищами в екології, знизити ймовірність техногенно-екологічних катастроф та зняти значну частину екологічних проблем у регіонах, а також сприяти поступовому виконанню зобов'язань України перед ЄС.

Кількість паспортизованих ПНО по регіонах України, 2005-2018 роки, одиниць