Система адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність Національної гвардії України

Постановка проблеми

Національна гвардія України (НГУ) як самостійна силова структура існувала з 1991 до 2000 рр., а з 13 березня 2014 р. НГУ стала військовим формуванням з правоохоронними функціями на базі внутрішніх військ МВС України. Протягом цих років було прийнято чимало нормативно- правових актів, спрямованих на регулювання діяльності НГУ, зокрема: Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. № 1431-ХІІ “Про військові формування на території України”, Закон України “Про Національну гвардію України” від 4 жовтня 1991 р. № 1174-ХІІ, Указ Президента України від 20 січня 1995 р. № 71/95 “Про підпорядкування окремих підрозділів НГУ Міністерству внутрішніх справ України”, Закон України від 11 січня 2000 р. № 1363-ХІУ “Про розформування Національної гвардії України” та ін.

Незважаючи на доволі розгалужену систему адміністративного законодавства у цій сфері, є потреба у прийнятті додаткових нормативно- правових актів, які б охоплювали всю систему службово-бойової діяльності НГУ.

У наш час Україна перебуває в умовах кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці. Це, насамперед, стосується загострення суперечностей і дестабілізації становища у Донецькій та Луганській областях, а як наслідок - загроза державному суверенітету, територіальній цілісності, демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України. У таких умовах центральне місце серед органів державної влади належить силам охорони правопорядку, а особливо Національній гвардії України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями. Основний вид діяльності НГУ - службово-бойова, що полягає у виконанні правоохоронних завдань переважно військовими методами. Саме така діяльність потребує ретельного правового регулювання на законодавчому рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Варто зазначити, що, незважаючи на надзвичайну важливість і актуальність питання вивчення діяльності НГУ, вітчизняна та зарубіжна наука не приділила достатньої уваги розробленню адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ. Відсутність дефініцій, адекватного понятійного апарату вказує на істотні прогалини у чинному законодавстві України.

Водночас у правовій науковій літературі теоретичного і методологічного характеру зосереджено чимало ідей та обґрунтованих положень, які стосуються зазначеної проблематики. Теоретичні аспекти проблеми поняття та сутності службово-бойової діяльності НГУ розглянуто у працях таких учених-правознавців, як О. М. Бандурка, С. М. Гусаров, І. В. Зозуля, Р. А. Калюжний, К. Колпаков, О. Г. Комісаров, М. В. Корнієнко, В. В. Крутов, О. Кузніченко, М. В. Лошицький, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, А. М. Подоляка, В. Я. Покайчук, О. Н. Ярмиш та ін.

Безпосереднім теоретичним підґрунтям для дослідження службово-бойової діяльності НГУ є наукові розробки Ю. В. Аллерова, С. В. Бєлая, В. П. Городнова, Г. А. Дробахи, А. В. Жбанчика, І. О. Кириченка, О. В. Кривенка, С. Т. Полторака, А. С. Спаського, О. М. Шмакова, С. А. Ярового та інших вітчизняних фахівців.

Незважаючи на значну теоретичну базу дослідження діяльності НГУ, у науковій сфері недостатньо розкриті визначення системи адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ. Тому зазначена проблематика потребує подальшого наукового дослідження.

Метою статті є визначення системи адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- визначити сутність і нормативний зміст поняття службово-бойової діяльності Національної гвардії України;

- розглянути й проаналізувати систему адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ;

- визначити шляхи вдосконалювання системи адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ.

Виклад основного матеріалу. Система адміністративного законодавства регулює доволі широке коло питань функціонування НГУ, у тому числі службово-бойову діяльність. Саме визначення терміна “службово-бойова діяльність НГУ” розкривається науковцями по- різному.

Так, відповідно до “Словника офіцера внутрішніх військ з воєнно-наукових питань” службово-бойова діяльність - це вид правоохоронної діяльності, який характеризується формуванням внутрішньої безпеки держави і полягає у виконанні правоохоронних завдань переважно через їх службову діяльність (правоохоронними методами), а у разі загострення обстановки - і військовими методами [1, с. 267].

Учений І. І. Приходько вбачає у службово- бойовій діяльності НГУ сукупність профілактичних, охоронних, захисних, режимних, ізоляційно-обмежувальних заходів (дій), які проводяться підрозділами (частинами, з'єднаннями) НГУ і спрямовані на охорону важливих державних об'єктів, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави, її конституційного ладу, громадської безпеки, законності та правопорядку, захисту населення у надзвичайних ситуаціях у мирний час і в умовах воєнного часу [2, с. 10].

Як зазначалося у нашій попередній статті, службово-бойова діяльність НГУ охоплює охоронні, режимні, ізоляційно-обмежувальні, захисні заходи та дії, які проводяться у мирний час, в умовах виникнення кризових ситуацій та в особливий період з метою охорони об'єктів, громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, законності та правопорядку, суверенітету і територіальної цілісності держави, а також її конституційного ладу [3, с. 145].

Таким чином, службово-бойова діяльність НГУ - це сукупність узгоджених і взаємопов'язаних профілактичних, охоронних, захисних, режимних, ізоляційно-обмежувальних заходів (дій) органів, підрозділів, частин та окремих посадових осіб НГУ, що здійснюються з метою забезпечення виконання завдань, які стоять перед НГУ відповідно до законодавства у мирний час і в умовах воєнного часу, а також кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці.

За роки незалежності України було прийнято чимало нормативно-правових актів у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності НГУ. Так, 11 жовтня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України, згідно з якою частиною Збройних сил України стали війська наземної оборони, до яких входили Прикордонні війська, Республіканська гвардія та війська цивільної оборони. Згодом, 4 листопада 1991 р. ухвалою Верховної Ради України № 1175-ХІІ було введено в дію Закон України № 1174-ХІІ “Про Національну гвардію України”, відповідно до якого НГУ стала державним озброєним органом на базі внутрішніх військ, що покликаний захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя й особисту гідність громадян, їхні конституційні права і свободи від злочинних посягань та інших антигромадських дій.

Пізніше, у 1992 р. додатково було прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Положення про обов'язки і права особового складу НГУ, Положення про Головне управління командувача Національної гвардії України, Положення про Військову раду НГУ та про персональний склад Військової ради НГУ.

26 січня 1993 р. Верховна Рада України внесла зміни до Закону України “Про Національну гвардію України”, в якому НГУ була наділена повноваженнями брати участь в охороні громадського правопорядку, разом з органами внутрішніх справ виконувати функції щодо охорони громадського порядку в населених пунктах, а також під час проведення масових громадсько-політичних, спортивних та інших заходів, припинення масових безпорядків, які спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу або дезорганізують роботу органів державної влади й управління, підприємств, установ та організацій.

У 1995 р. оперативне управління НГУ було підпорядковано Президентові України, а згодом, 15 грудня 1999 р. виходить Указ Президента України № 1573/99 “Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади”, яким ліквідувалося Головне управління командувача Національної гвардії, а його функції передавалися у міністерства внутрішніх справ і оборони. Одразу за цим Указом Президент видає новий Указ про передачу підрозділів Національної гвардії України в інші військові формування. 11 січня 2000 р. Законом України № 1363-ХГУ “Про розформування Національної гвардії України” Національну гвардію України було розформовано як військове формування.

НГУ відновила свою діяльність відповідно до Закону України від 13 березня 2014 р. № 876-УГГ “Про Національну гвардію України”, згідно з яким НГУ стала військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій [4].

Таким чином, система адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ, формувалася протягом усього часу незалежності України. Проте після відродження НГУ кількість нормативно- правових актів невпинно зростає, починаючи із законів і закінчуючи підзаконними актами. Тому поступово створюється система адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ.

В юридичній літературі система законодавства визначається як єдиний комплекс діючих нормативно-правових актів держави, структурованих на складові елементи залежно від характеру врегульованих нормативним актом відносин та його юридичної чинності. Поняття “система законодавства” розглядається у широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні система законодавства - це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно- равових актів та інших правових приписів [5, с. 397]; цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів) [6, с. 142].

У вузькому розумінні система законодавства - це система всіх виданих парламентом або уповноваженими суб'єктами, у тому числі й народом на референдумі, законів. Іншими словами, система законодавства є формою існування правових норм, засобом їх організації у правові акти [5, с. 397]; це цілісна сукупність законів, прийнятих уповноваженими суб'єктами [6, с. 142].

Система адміністративного законодавства - це галузь законодавства України, акти якого регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері функціонування публічної адміністрації.

Якщо говорити про систему адміністративного законодавства, що регулює службово-бойову діяльність НГУ, то вона являє собою єдину систему нормативно-правових актів, що регулює сукупність узгоджених і взаємопов'язаних профілактичних, охоронних, захисних, режимних, ізоляційно-обмежувальних заходів (дій) органів, підрозділів, частин та окремих посадових осіб НГУ, які здійснюються з метою забезпечення виконання завдань, що стоять перед НГУ відповідно до законодавства у мирний час і в умовах воєнного часу, а також кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці.