Модель державного управління на основі технології «електронного урядування» формалізовано у в Законі України «Про основи розбудови інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки», Плані заходів з його реалізації, чинній Програмі діяльності Уряду та інших. Але в зазначених документах тільки в узагальненому вигляді представлена модель традиційного електронного урядування, яка не враховує особливостей її функціонування в умовах криз. Тому ця модель потребує як деталізації та конкретизації у таких документах як концепція, стратегія та програма електронного урядування, так і включення в ці документи окремого розділу з питань функціонування електронного урядування в специфічних умовах криз, у тому числі, враховувати можливість здійснення проти України кібертерористичних дій, проведення спеціальних інформаційних операцій, ведення інформаційних війн(кібервійн), де об'єктами є елементи або система в цілому електронного урядування. В таких умовах з метою захисту національного кіберпростору можливе введення обмежень на використання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання ІКТ та Інтернет.

3.2 Впровадження інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи системи державного управління

Інформаційні технології (ІТ) та засоби телекомунікації стали невіддільною складовою сьогодення, обов'язковим інструментом у роботі фахівців практично будь-якої сфери діяльності. Здивування викликає вже не їх наявність, а скоріше їх відсутність чи недостатньо ефективне використання. Якщо говорити про рівень комп'ютеризації приватного бізнесу і громадян, то він хоча й нижче, ніж у провідних країнах Європи та США, але відмічається поступове скорочення цього розриву. Мова йде не лише про веб-сайти бізнес-структур, які де-факто стали неодмінним атрибутом більшості бізнес-компаній, в практику повноцінно ввійшли засоби електронної комерції - інтернет-магазіни, віртуальні вітрини і каталоги товарів та послуг, електронні замовлення та платежі.

Ситуація навколо освоєння інформаційних і комунікаційних технологій органами державного управління стала причиною обґрунтованого занепокоєння в суспільстві. Сучасний стан інформаційно-аналітичної роботи в органах державного управління і місцевого самоврядування оцінюється так, що не відповідає сучасним вимогам.

У такому складному організмі, яким є сучасне суспільство, без ІТ неможливо налагодити ефективну взаємодію між державними структурами та відповідним чином підвищити ефективність формування і прийняття рішень, знизити управлінські помилки. Особливе питання - можливість громадян впливати на прийняття державних рішень, контролювати органи влади всіх рівнів, можливість забезпечення закону і порядку, захищаючих права і свободи особистості.

Завдання сучасного суспільства можна вирішити, тільки застосовуючи сучасні засоби. Можна тимчасово відкласти впровадження інформаційних технологій ціною збільшення державного апарату, зниження рівня оплати праці в державному секторі, погіршення умов розміщення державних установ. Але це поставить під загрозу виконання багатьох державних функцій і в кінцевому підсумку завдасть істотної шкоди репутації і інтересам держави.

Ефективність роботи системи державного управління визначається трьома складовими:

- ефективністю взаємодії з громадянами та підприємствами;

- ефективністю внутрішньої роботи кожної установи окремо;

- ефективністю взаємодії органів влади між собою.

За допомогою ІТ можливе істотне підвищення ефективності всіх трьох ланок. Упровадження ІТ, як показує практика, призводить до оптимізації організаційної структуру і процедур, що виконуються, роблячи їх більш простими й логічними.

Результати впровадження ІТ можна розділити на два класи - стратегічні та тактичні. Тактичні - пов'язані із скороченням витрат (фінансових, часових та ін.). Стратегічні - поліпшення якості прийнятих рішень, підвищення довіри громадян до влади, істотне зниження прямих і непрямих суспільних витрат на утримання органів влади.

Готовність державних структур до роботи й активного використання ІТ у своїй професійній діяльності визначають психологічні бар'єри, подолання сформованих стереотипів, фактично переосмислення традиційних підходів і методів, формування системного мислення, вміння бачити в нових ІТ можливість доступу до нових джерел інформаційних ресурсів і сукупність практичних прийомів, методів, засобів та управлінських технологій, що розширюють можливості користувачів.

ІТ - різнорідний комплекс, що включає крім технічного лінгвістичне, інформаційне, математичне (аналітичне), програмне, організаційне, правове, ергономічне і методичне забезпечення. Усі вони повинні бути у складі і без кожного з них ІТ різко знижує свій потенціал. Саме сукупність, а не окремі складові ІТ (тим більше що багато компонентів у принципі віртуальні й приховані від людини) забезпечують необхідний ефект. Звідси основна проблема для керівництва органів державної влади: перебороти психологічний бар'єр, що заважає у всій повноті представити переваги ІТ в їх системній цілісності.

Ще один аспект - освоєння нових ІТ, сугубо професійно-кадровий. Потреби в інформаційно-аналітичній роботі у керівництва органів державної влади орієнтовані на рішення з застосуванням ІТ наступних завдань:

- аналіз суті проблемних ситуацій, факторів причинно-наслідкових зв'язків;

- змістовне формулювання проблем, що підлягають рішенню;

- прогнозування значимих подій у зовнішньому середовищі, здатних вплинути на розвиток проблемних ситуацій;

- прогнозування можливих наслідків варіантів управлінських рішень;

- розробку рекомендацій і умов щодо досягнення бажаних результатів (альтернатив рішень);

- вироблення компромісу при наявності декількох конкурентноздатних альтернатив дій із суперечливими оцінками за різними критеріями.

При цьому, аналітична робота конкретного керівника, як правило, не допускає чіткої математичної постановки, але повинна бути логічно коректною і базуватися на державних регламентах.

Регламентація аналітичної діяльності керівництва у вигляді регулярної процедури, що включає визначену послідовність завдань, частіше неприйнятна для керівництва органів державної влади як і спроби втручання в їх обов'язки. Підтримка керівників за профілем їх професійної діяльності повинна будуватися з урахуванням їх інформаційних потреб та індивідуальних особливостей. Тому центральним завданням для фахівців у сфері ІТ повинна стати розробка дружніх інтерфейсів на базі професійної ділової мови і сформованих правил, прийнятих в органах державної влади.

З упровадженням ІТ постійно зростають обсяги інформації, яка оброблюється машинним способом. При цьому число документів, породжуваних діяльністю організацій, збільшується пропорційними темпами. За статистикою, в США спостерігається стійке зростання обсягу паперових документів на рівні 7% на рік, у Росії - 10-15% на рік.

За даними дослідження, що проводилося Siemens Business Services у низці компаній:

- 30 % часу робочих груп витрачається на пошуки та погодження документів;

- 6 % документів безповоротно губляться;

- кожний внутрішній документ копіюється до 20 разів;

- на 20 - 25 % зростає продуктивність праці персоналу при використанні електронного документообігу;

- вартість архівного збереження електронних документів на 80% нижче в порівнянні з їх паперовими копіями.

Рушійним фактором упровадження систем електронного документообігу і, як наслідок, електронних архівів, безсумнівно, повинна стати державна програма “Електронна Україна”.

Створення, оснащення і наповнення електронного архіву надають можливість державним організаціям і великим підприємствам здолати паперову лавину, перейти до сучасних технологій використання документів.

Для створення і роботи з електронними архівами, залежно від масштабів і завдань державної організації, пропонується обрати один із наступних варіантів:

- створення файлових масивів. Цей варіант полягає в організації сховища для документів створених в електронному виді, або перекладних в електронний вид. Сховищем є будь-який локальний або мережний диск, магнітооптична або DVD-бібліотека.

Для спрощення пошуку необхідного документа інформація “всередині сховища” структурується по вкладених каталогах, самі назви яких говорять про документи, що знаходяться в них.

Основна перевага - простота реалізації й обслуговування, тому його використання доцільне на «початковій стадії» накопичення інформації в електронному вигляді.

При зростанні кількості “одиниць збереження” подібного архіву настає момент, коли число вкладених папок для зручності пошуку теж прийдеться збільшувати. При подальшому збільшенні кількості папок і ступеня вкладеності пошук необхідного документа перетворюється в проблему;

- створення електронних картотек на основі файл-серверних і клієнт- серверних СУБД і додатків. Для реалізації даного рішення широко застосовуються файл-серверні та клієнт-серверні додатки, що використовують СУБД. Програма-клієнт дозволяє внести запису про документи по ключових полях, заповнити електронну картку документа.

Інформація, внесена в неї, записується в таблиці СУБД і може бути швидко отримана за допомогою механізму запитів. Результати запитів, як правило, виводяться в зручному для користувача виді (таблиця або набір електронних карток). Залежно від прав користувача існує можливість редагування облікових записів, внесення змін.

Основні переваги даного способу організації збереження - можливість швидкого пошуку інформації про документ, запис про місце його розміщення і внесення інформації про нові документи, а також редагування інформації про раніше зареєстровані в системі. Основним недоліком є відсутність швидкого доступу безпосередньо до самого документа;

- створення архівних систем з можливістю пошуку документа в картотеці по облікових записах (картці) й отримання документа в електронному вигляді. Цей варіант організації системи електронного архіву поєднує два вищезазначених (файлові масиви і картотеку). Облік ведеться за допомогою використання клієнт-серверних або файл-серверних додатків і СУБД. Результат пошуку не тільки містить запис «картки» документа, але і забезпечує вивід на екран або пристрій друку самого документа;

- створення систем архіву і документообігу. Незважаючи на «різнорідність» завдань збереження і створення нової інформації на основі збереженої вони успішно реалізуються «всередині» однієї системи. Такі продукти вже успішно впроваджуються на підприємствах. Описаний спосіб поєднує всі перераховані раніше і додає в них можливість керування процесами створення документів з маршрутизацією між користувачами, підписами, перевірками, затвердженнями, аналізом проходження документа та ін. На відміну від перших трьох варіантів він передбачає використання системи на всіх робочих місцях учасників процесу розробки, перевірки, затвердження документів.

Основні перспективи розвитку електронних архівів, як і систем електронного документообігу, пов'язані з активним розвитком ІТ. Зараз перспективним рішенням є використання Web-технологій і XML. Крім того, розширюються самі організації та підприємства - з'являються філії, територіально розрізнені підрозділи. Виникає необхідність у створенні єдиного інформаційного простору, що дозволяє мати доступ до всієї бази електронного архіву (для територіально рознесених підрозділів) або до її частини, що стосується спільних проектів (для використання партнерами).

Успішність впровадження ІТ залежить від ступеню залучення керівників і службовців державних структур до цього процесу. Досягнення високого рівня ефективності роботи державних організацій за рахунок використання ІТ можливе лише в умовах, коли керівники та службовці отримують через ІТ дійсно інструменти доступу до нових джерел інформації, сукупність практичних прийомів, методів, засобів й управлінських технологій, що розширюють їх можливості.

Перехід на системи електронного архіву і документообігу в державних організаціях повинен здійснюватися з врахуванням тенденцій, що склалися на ринку ІТ та з урахуванням досвіду роботи крупних компаній та бізнес- структур.

3.3 Оптимізація та розвиток інфраструктури підготовки, консультування та підвищення кваліфікації державних службовців з використанням сучасних підходів

Одним із важливих напрямів реформування освіти залишається створення умов для професійної перекваліфікації та освіти упродовж усього життя. Необхідно повернутися до проблеми модернізації системи професійно-технічної освіти, дистанційної освіти, системи професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників. Нарешті, освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти.

Національним проектом має стати створення Національної електронної бібліотеки, яка об'єднає освітні, наукові, університетські, музейні ресурси в єдину мережу.

Водночас варто зазначити, що ці розробки та напрацювання в цілому по країні мають дещо еклектичний характер, і хоча майже кожне окреме відомство чи організації має власні, іноді дуже суттєві, досягнення, для поєднання наявних інформаційних ресурсів не вистачає ні адміністративних, ні фінансових ресурсів.

Багато баз даних, або баз знань, або мережевих навчальних ресурсів є доступними лише для невеликої кількості державних службовців через технологічні чи організаційні обмеження, часто відбувається неефективне використання або дублювання вже наявних ресурсів.

Ідея створення єдиної системи онлайн-підтримки державних службовців України почала розроблятися в Національній академії у 1999 р., але лише із розвитком технологій Інтернет-порталів вона з 2007 р. почала набувати своєї реалізації в масштабах Національної академії. На рис. 3.1 зображено існуючу сервіс-орієнтовану модель системи підтримки державних службовців, побудовану засобами Microsoft SharePoint Services.

Рис.3.1. Сервіс-орієнтована модель системи підтримки державних службовців

За такої моделі користувачі (внутрішні і зовнішні) мають доступ різного рівня до значної кількості різнорідних за побудовою, змістом та характером інформаційних ресурсів: баз даних публікацій і дисертаційних робіт, інформаційних сторінок та електронних фахових видань, засобів комунікації та групової роботи через єдиний веб-інтерфейс.

Такий підхід дає змогу користувачеві не зважати на інструмент реалізації інформаційного ресурсу (СУБД, мова програмування тощо) чи його фізичне місцезнаходження. Він отримує доступ до всього пулу ресурсів Національної академії залежно від повноважень, які надаються йому при авторизації, але незалежно від місця свого перебування - через Інтернет.

Але інформаційні ресурси Національної академії не є єдиними в Україні, які забезпечують навчання та інформаційну підтримку державних службовців. Існує значна кількість веб-сторінок та он-лайн баз даних, використання яких значно спростило б роботу державних службовців. Водночас деякі державні установи не мають достатніх технічних засобів для створення власних інформаційних ресурсів. Для вирішення цієї проблеми можливо використання так званих “хмарних” технологій, які набули особливого значення у світі під час глобальної економічної кризи.

«Хмарні» технології реалізують підхід, за якого організації можуть надавати назовні надлишок своїх інформаційних або технологічних ресурсів чи отримувати додаткові ресурси від інших організацій. При цьому користувачеві не обов'язково знати, ресурси якого саме сервера він використовує в цю хвилину та як побудовані і де розташовані бази даних, до яких він звернувся за інформацією.

«Хмарні» послуги включають програмне та апаратне забезпечення - від електронної пошти до цілих ІТ-платформ, що розташовані у «хмарі». Це означає, що відбувається надання ресурсів на вимогу - тобто коли вони дійсно потрібні.

Робоча ємність контролюється у «хмарі» та є динамічною або еластичною: обчислювальні ресурси призначаються та вивільняються у міру необхідності.

У США та Європі урядові організації звертають усе більшу увагу на «хмарні» технології, поки що здебільшого на муніципальному та регіональному рівнях. Національний інститут стандартів та технологій (NIST) США наразі уточнює своє визначення поняття «хмари». «Хмарні» послуги відповідають чинним нормативним актам, наприклад, Закону США про передачу і захист даних установ охорони здоров'я 1996 р. (НІРАА), Закону Сарбейнса-Окслі 2002 р. (SOX) та Федеральному закону про забезпечення захисту інформації 2002 р. (FISMA).

За характером «хмари» може здаватися, що цей термін має вільне тлумачення, але у NIST вираз «хмарні обчислення» означає ось що:

* Послуги на вимогу. Організація може отримати необхідне, коли це їй потрібно.

* Широкий доступ до мережі. «Хмара» забезпечує мережевий доступ та управління програмним забезпеченням та сервісами - а це означає доступ будь-де та будь-коли.

* Об'єднання ресурсів. Велика кількість користувачів розділяє незалежні від місця розташування ресурси та витрати у екологічно-збалансований спосіб.

* Гнучкий розподіл ресурсів. У міру зміни потреб послуги у «хмарі» можуть швидко розростатися. Організації не потрібно турбуватися про підключення нових серверів до мережі або перерозподіл ресурсів.

* Вимірювання послуг. Використання тарифікується - за кожного користувача або за годину. Це означає, що платити організації доведеться лише за те, чим вона користується. Рівні обслуговування визначаються на договірній основі.

Так само, як телекомунікаційні компанії пропонують споживачам цілий ряд послуг - основні пакети підключення, преміум-пакети, можливість оплати за фактом перегляду - «хмарні» технології забезпечують уряду гнучкий вибір у сфері комп'ютерних ресурсів. Вираз «хмарні обчислення» звучить більш невизначено, ніж є насправді. Натомість, концепція «хмари» є досить простою: це мережа комп'ютерних ресурсів, розташованих у будь-якому місці, якими можна поді литися.

Рис. 3.2. Доступ до інформації у “хмарі”

«Якщо ми можемо зайти до мережі та відправити електронного листа за лічені хвилини, якщо невеликі підприємства можуть управляти всією своєю фінансовою системою он-лайн у короткий проміжок часу, чому уряд має витрачати мільярди доларів на інформацію, яка за своїм характером може не бути засекреченою?», - зазначав Вівек Кундра, керівник федеральної інформаційної служби США у вересні 2009 р.

Федеральні, державні та місцеві органи влади можуть скористатися «хмарою», щоб надавати кращі послуги, навіть коли працюють з меншою кількістю ресурсів. Розповсюджуючи ІТ-послуги у «хмарі», державна організація може сконцентруватися на критично важливих потребах, одночасно економлячи на масштабах та стандартизації.

Вибір переходу до «хмарних» технологій не здійснюється за принципом «все або нічого». Є гнучка можливість обирати, які послуги отримувати у «хмарі», а які - забезпечувати власними силами. Пріоритети та вимоги до безпеки конкретної державної установи або організації визначають рівень «хмарних» ресурсів, якими вони користуватимуться.

Якщо ближче придивитися до «хмари», є три основні групи пропозицій:

* ресурси, якими люди користуються щодня - програмне забезпечення як послуга (SaaS);

* операційне середовище, в якому працюють програми - платформа як послуга (PaaS);

* центри обробки даних - інфраструктура як послуга.

Переведення деяких завдань до «хмари» покращує ситуацію в організації, звільняючи час, бюджет та трудові ресурси.

Є три основних типи «хмарних» послуг: SaaS, PaaS і Іаа8. Завдяки SaaS можна додавати такі послуги, як електронна пошта, за допомогою PaaS можна вільно надавати послуги без необхідності управляти інфраструктурою. Завдяки IaaS ви отримуєте можливості центру обробки даних з оплатою по факту використання для додавання функцій центральних процесорів, зберігання, мережевих послуг або вебхостингу.

Рис. 3.3. Види ресурсів у «хмарі»

Масштабована архітектура «хмари» змінює погляд на надання державних послуг громадянам. Розмір бюджету або персоналу не обмежує інформаційні технології, коли платформа для індивідуальних послуг є в наявності та широко використовується як мережа. «Хмарні» платформи дають державним установам можливість сконцентруватися на послугах, які вони мають надавати громадянам, без необхідності турбуватися або керувати інфраструктурою, потрібною для таких послуг.

У «хмарі» можуть бути розміщені програми, якими державний службовець користується на робочому місці для збільшення продуктивності, управління контактами, обробки платежів, тощо. SaaS мають сенс як у теперішній, так і майбутній економіці. Вони можуть знизити витрати, пов'язані з придбанням програмного забезпечення в короткостроковій перспективі. У більш довгостроковому плані вони сприяють організаціям з обмеженими ІТ-ресурсами у вчасному застосуванні та підтримці необхідного програмного забезпечення, одночасно зменшуючи споживання енергії та видатки.

Програмне забезпечення послуги на вимогу від самого початку вийшли на 4-те місце у списку 10 головних пріоритетів у сфері політики та технологій для державних керівників з інформаційних технологій, виданому NASCЮ у 2010 р., - хоча ще минулого року цього пункту взагалі не було у списку. У SaaS застосовується інфраструктура «хмарних» обчислень для надання однієї програми багатьом користувачам незалежно від їхнього місцеперебування, замість традиційної моделі «по одній програмі на кожен робочий стіл».

Усе більше урядових груп у США переходять на SaaS у застосуванні офісних програм. Наприклад, в окрузі Клемет, штат Орегон, користуються електронною поштою, розташованою у «хмарі». Якби не економія витрат на абонентські послуги, організація не змогла б удосконалити свою обмежену існуючу систему або збільшити ефективність системи.

PaaS - це операційне середовище «хмари» з інструментами, потрібними організації періодично, на вимогу для створення та розміщення он-лайн послуг, програмного забезпечення, веб-сайтів та мобільних пристосувань. Завдяки PaaS організація може сконцентруватися на постачанні програм, а не вихідної інфраструктури, яку утримує та оновлює постачальник послуг “хмари” у своїх центрах обробки даних. Можна також застосовувати PaaS для створення сервісів, з якими працюють багато користувачів одночасно. Наприклад, Управління з охорони довкілля (ЕРА) США надає свої загальнодоступні екологічні дані ЕпуігоМаррег як послугу громадянам та органам влади на рівній основі, використовуючи платформу картографування у «хмарі».

Завдяки PaaS можна розробляти нові програми або сервіси у «хмарі» незалежно від певної платформи, а також надавати їх користувачам по Інтернету. PaaS забезпечує інструменти для розробки прикладних програм, що базуються на «хмарі», на додачу до послуг з тестування, застосування, співпраці, хостингу та обслуговування програм. Доступність пропозицій PaaS дає можливість будь-якому програмісту створювати системи в масштабі підприємства, інтегровані з іншими веб- сервісами та базами даних - це властивість «хмарних» обчислень, що сприяє розвитку економічних можливостей для невеликих установ та дає місцевим органам влади змогу широко мислити.

Відкрита архітектура PaaS може підтримувати інтеграцію з успадкованими програмами та операційну сумісність із місцевими системами, що є важливим аспектом, оскільки влада працює в змішаному ІТ-середовищі. Операційна сумісність забезпечує гнучкість і можливість скористатися перевагами «хмари», одночасно зберігаючи дані та програми локально, наскільки це необхідно.

Скільки центрів обробки даних потрібно для управління керівними органами? Беручи до уваги, що «хмара» пропонує зберігання, мережі та сервери як послугу, технології вже не обмежуються традиційними локальними відділами інформаційних технологій. Центри обробки даних на вимогу забезпечують практично необмежені обчислювальні потужності навіть найменшим урядовим підрозділам для реагування на коливання попиту. Нюанс: у світі IaaS доведеться управляти значно більшою інфраструктурою.

Центри обробки даних на вимогу - що також називаються IaaS - забезпечують обчислювальні потужності, пам'ять та системи зберігання даних, зазвичай з погодинною тарифікацією, на основі споживання ресурсів. Іноді IaaS називають «голим залізом» (апаратними засобами без ПЗ) на вимогу.

Постачальники послуг з «хмарних» обчислень застосовують віртуалізацію для забезпечення адаптаційних можливостей, що часто потрапляють у категорію переваг. Віртуалізація означає створення віртуальних машин з фізичних серверів - тобто численних операційних середовищ у межах одного фізичного. Таким чином можна добитися максимальних обчислювальних можливостей на основі наявних ресурсів. Технології віртуалізації корисні для будь-яких ІТ-груп, зацікавлених у рентабельній консолідації даних, уже не кажучи про «хмарні» обчислення. Однак варто пам'ятати, що віртуальні машини потребують керування та обслуговування, незалежно від того, чи базуються вони на інфраструктурі постачальника послуг, чи у власному центрі обробки даних організації, тобто віртуалізація та переміщення віртуальних серверів, а відділені платформи не означають відмови від власних підрозділів з інформаційних технологій.

Водночас за такого підходу значно легше дотримуватись вимог до зберігання інформації, що є власністю держави.

На цей час Національна академія впритул наблизилася до реалізації наступного етапу розвитку своїх інформаційних ресурсів - інтеграції із наявними ресурсами інших навчальних закладів та центрів підвищення кваліфікації галузі «Державне управління» за допомогою «хмарних» технологій.

Створення державної «хмари» для поєднання наявних державних інформаційних та технологічних ресурсів є значною мірою організаційно-методологічним, а не суто технічним завданням. Необхідно детально опрацювати концепцію та алгоритм поєднання наявних інформаційних ресурсів у «хмару», розробити правила та порядок обміну обчислювальними та інформаційними ресурсами, єдиного профілю державного службовця.

Висновки

Розбудова в Україні сучасного демократичного суспільства, її прагнення інтегруватись в Європейський Союз стикаються з багатьма перепонами, серед яких наслідки світової економічної кризи, внутрішньополітична нестабільність, підвищення рівня інфляції та безробіття, зниження довіри громадян до влади тощо. Це свідчать про суттєве зниження ефективності діяльності системи органів державного управління та органів місцевого самоврядування, необхідність її якісного оновлення шляхом запровадження нових форм і методів управління та сучасного інструментарію на основі інформаційних технологій, одним з яких є впровадження системи електронного урядування. До того ж подібне реформування має обов'язково враховувати досвід провідних країн світу, адже проблема пошуку шляхів ефективного реформування влади є актуальною не лише для України.

На даний момент існує декілька підходів до визначення поняття «електронний уряд», що є результатом відповідної неоднозначності його трактування у Сполучених Штатах Америки, Великобританії та Канаді. Визначення поняття «електронне урядування» фахівці формулюють на підставі різних підходів та принципів.

Під поняттям «електронний уряд», яке походить від англійського «e- government», спочатку розуміли футуристичний уряд «електронних громадян», що регулює життя і безпеку комп'ютерної мережі в цілому й електронний бізнес зокрема. У сучасному розумінні термін «e-government» тлумачиться не лише як «електронний уряд», а й «електронне управління державою», тобто використання в органах державного управління сучасних технологій, у тому числі й Інтернет-технологій.

Більшість публікацій, існуючих сьогодні в літературі можна умовно поділити на чотири групи. Перша характеризується теоретизованим визначенням «електронного уряду» та можливостями змін у суспільстві в результаті його впровадження. Друга, навпаки, зосереджена на прикладному аспекті даної проблематики шляхом розроблення окремих елементів «електронного уряду» і застосування в діяльності органів влади або їх підрозділах. Третя - взагалі розглядає суто технічні аспекти: варіанти побудови мережі, необхідні апаратні засоби та специфічне програмне забезпечення. Четверта група відрізняється спробами комплексного дослідження даної проблематики, орієнтацією на забезпечення максимальної ефективності державного управління.

У своїй роботі я виконала наступні завдання завдання:

1. провела дослідження теоретичних основ інформаційних технологій та визначила роль і значення інформаційних систем в державному управлінні;

2. розкрила функцій інформаційних технологій в удосконаленні механізмів державного управління;

3. окреслила проблеми впровадження інформаційних технологій в умовах адміністративної реформи;

4. проаналізувала основні складові електронного урядування в державному управлінні;

5. дослідила документообіг як необхідної складової місцевого самоврядування та оцінила нормативне забезпечення державної політики у сфері інформатизації;

6. визначила шляхів удосконалення механізмів державного управління в сфері інформаційних технологій.

Узагальнюючи всі завдання виконані у свої курсовій роботі можна зробити висновок про те, що для успішного втілення електронного урядування як ідеї та забезпечення повної реалізації всіх його переваг нашій державі, безперечно, необхідно пройти складний шлях наближення системи державного управління до європейських стандартів. Для цього Україні необхідний певний час, оскільки остаточний перехід до електронного врядування потребує багато проміжних етапів від декларування на найвищому державному рівні цього напрямку в якості пріоритетного до удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, які будуть безпосередньо здійснювати відповідні функціональні обов'язки. При цьому перехід від традиційного управління до електронного урядування має відбуватися поступово та супроводжуватися відповідними змінами у розвитку суспільства, що сприятиме його стабілізації. Подальші дослідження за даною проблематикою доцільно спрямувати в напрямку з'ясування передумов еволюційного переходу від традиційного управління до електронного урядування.

Список використаної літератури

1. Голобуцький О. Електронний уряд [Електронний ресурс] / О. Голобуцький, О. Шевчук. -- Режим доступу : http://www.e-ukraine.org.ua.

2. Гринберг А. С. Информационные технологии управления [Текст] : учеб. пособ. для ВУЗов / Гринберг А. С., Горбачев Н. Н., Бондаренко А. С. -- М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. -- 479 с.

3. Демкова М. Електронне урядування - запорука прозорості та ефективності влади / М. Демкова // Юридичний журнал. - 2007. - № 3 (57). - С. 124-126.

4. Дубов Д. В. Інформаційна безпека в умовах впровадження електронного урядування / Д. В. Дубов// Вісник книжкової палати. - 2006. - № 7. - C. 34-38.

5. Дубов Д. В. Основи електронного урядування: навч. посіб. / Д. В. Дубов, С. В. Дубова. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 176 с.

6. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / О. А. Баранов, І. Б. Жиляєв, М. С. Демкова, І. Г. Малюкова; за ред. І. Г. Малюкової. - К. : ТОВ “Поліграфі-Плюс”, 2007. - 254 с.

7. Журавльов А.В. Проблеми створення та основні завдання інформаційно-технологічної підсистеми дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації державних службовців. / А В. Журавльов // Вісн. НАДПСУ. - 2012. - № 3. - С. 335-339.

8. Журавльов А.В. Проведення Інтернет-консалтингу та організація інформаційної підтримки за допомогою мережевих технологій в галузі державної служби України / А. В. Журавльов // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід : зб. наук. пр. - К., 2000. - С. 235-237,

9. Закон України “Про доступ до публічної інформації” // ВВР України. - 2011. - № 32. - С. 314.

10. Иванов А. Основа бизнеса современного офиса [Электронный ресурс]. -- Режим доступа : http://ofEline.cio-world.ru/2006/51/282322/.

11. Информационные технологии и эффективность системы государственного управления [Электронный ресурс]. -- Режим доступа : http://www.microsoft.com/Rus/ Government/analytics/default. mspx.

12. Коліушко І. Б. Електронне урядування - шлях до ефективності та прозорості державного управління / І. Б. Коліушко, М. С. Демкова // Інформаційне суспільство. Шлях України. - К. : Бібліотека інформ. суспільства, 2004. - С. 138-143;

13. Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1035-2007-р від 21.11.2007 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.

14. Міністерство оборони США. “DISA пропонує DoD. Хмарні обчислення за допомогою RACE”, Прес-реліз Міністерства оборони США, 5 жовт. 2009 р. - Режим доступу: http://www.disa.mil/news/pressreleases/2009/race 100509.html

15. Національна асоціація державних менеджерів з інформаційних технологій. 10 головних пріоритетів у сфері політики та технологій для державних CIO на 2010 рік. NASCIO, листоп. 2009 р. -- Режим доступу : http://www.nascio.org/publications/

16. Національний науковий фонд. Дані у «хмарах» передаються в шість разів швидше: прес- реліз NSF 09-032, 25 лют. 2009 р. - Режим доступу : http://www.nsf.gov/news/news summ.jsp?cntn id=114229

17. Опсал Енді. Сім округів Колорадо спільно користуються послугами хмарного обчислення. Government Technology, 12 січ. 2010 р. -- Режим доступу : http://www.qovtech.com/gt/736939

18. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика [Текст] : навч. посіб. / Почепцов Г. Г., Чукут С. А. -- К. : Знання, 2006. -- С. 497--512.

19. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади [Електронний ресурс] : Указ Президента України № 683/2002 від 01.08.2002 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

20. Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 1302-2009-п від 26.11.2009 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.

21. Про затвердження Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України № 1153 від 7 груд. 2005 р. // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 49. - Ст. 3058.

22. Про затвердження Порядку обов'язкової передачі документованої інформації : Постанова Кабінету Міністрів України № 1454 від 28.10.2004 р. // Урядовий кур'єр [Текст]. -- 2004. -- 10 листоп. -- №9 214.

23. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 черв. 2004 р. № 746 // Офіц. вісн. України. - 2004. - № 23. - Ст. 1554,

24. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 1302 від 29.08.2002 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

25. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні [Електронний ресурс] : Указ Президента України № 928 від 31.07.2000 р. -- Режим доступу : www.portal.rada.gov.ua.

26. Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 3- 2002-п від 04.01.2003 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

27. Таунс Стів. Державні CIO пропонують уряду альтернативи хмарних обчислень. Government Technology, 24 січ. 2010 р. -- Режим доступу : http://www.qovtech.com/qt/articles/734128

28. Шеверда В. А. Електронне урядування як спосіб підвищення ефективності системи державного управління / В. А. Шеверда // Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення : матеріали міжнар. наук. конф., м. Суми, 10-12 травня 2007 р. - Суми : СОІППО, 2007. - Ч-2. - С. 168.

29. Юлдашев О. Електронне урядування: проблеми та перспективи / О. Юлдашев // Персонал. - К.: МАУП, 2007. - № 10. - С. 42-46.

30. Microsoft. Муніципальна влада використовує он-лайн сервіси обміну повідомленнями, річна економія - 40%. Соціол. дослідж. Microsoft. трав. 2009 р. -- Режим доступу : http://www.microsoft.com/casestudies/Case Study Detail. aspx?CaseStud vl D=40000Q4251

31. Microsoft. Округ Клемет, Орегон, модернізує ІТ-діяльність, переходячи на серверний обмін повідомленнями. Соціологічне дослідж. Microsoft. листоп. 2009 р. -- Режим доступу : http://www.microsofit.com/casestudies/CaseStudy Detail.aspx?casestudvid=4000005954

32. Microsoft. Постачальник послуг ПЗ представляє рентабельне електронне урядове рішення. Соціол. дослідження Microsoft, листоп. 2009 р. -- Режим доступу : http://www.microsoft.com/casestudies/Case Study Detail. aspx?CaseStudvlD=4000005770

33. Концепція розвитку електронного урядування в Україні [Електронний ресурс]: розпорядження Кабінету Міністрів України № 2250-р. від 13.12.2010 (Урядовий портал) -- Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=243928514

Размещено на Allbest.ru