Судовий контроль в адміністративному судочинстві
Ступінь розробленості судового контролю в адміністративному судочинстві. Співвідношення понять "судовий контроль" та "правосуддя". Визначення меж судового контролю на різних стадіях розгляду адміністративних справ. Види та способи судового контролю.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.09.2018 |
| Размер файла | 89,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Івасин Олександр Романович
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ - 2015
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України.
|
Науковий керівник - |
кандидат юридичних наук, професор КРЕГУЛ Юрій Іванович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри правознавства. |
|
|
Офіційні опоненти: |
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України ЯРМИШ Олександр Назарович, Національна академія прокуратури України, головний науковий співробітник відділу досліджень проблем злочинності у сфері службової діяльності та корупції; |
|
|
кандидат юридичних наук ГЛУЩЕНКО Яна Борисівна, Київський апеляційний адміністративний суд, суддя. |
Захист відбудеться «20» лютого 2015 року о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а.
Автореферат розіслано «19» січня 2015 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.А. Плугатар
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
судовий контроль адміністративний судочинство
Актуальність теми. За період становлення системи органів судової влади в незалежній Україні підвищилося значення судових органів при здійсненні захисту фізичних та юридичних осіб від неправомірних дій, бездіяльності та рішень суб'єктів владних повноважень.
Верховна Рада України 6 липня 2005 року ухвалила Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України, із якого офіційно розпочалася ера адміністративної юстиції в Україні.
Прийняття КАС України було зумовлене збільшенням кількості звернень фізичних та юридичних осіб із позовними заявами на неправомірні дії, бездіяльність та рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, службових та посадових осіб, а також потребою у більш детальній регламентації процедури розгляду адміністративних справ. Із використанням досвіду європейських країн у системі судів загальної юрисдикції були створені адміністративні суди, які займаються вирішенням спорів згідно з КАС України.
Правильність обраного шляху щодо виокремлення та створення самостійної системи адміністративних судів та ефективності їх діяльності за 9 років існування КАС України підтверджується тим, що близько третини всіх процесуальних документів, ухвалених судами України, були прийняті саме адміністративними судами, із яких майже 5 924 727 - постанови щодо суті позовних вимог за загальної кількості процесуальних документів, ухвалених по суті різного виду спорів в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20 396 225 Статистична інформація за електронним ресурсом станом на 29.12.2014. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua..
Адміністративний суд виступає арбітром між скаржником та суб'єктом владних повноважень під час розгляду адміністративно-правових спорів, при цьому одним із основних завдань суду при розгляді такої справи є здійснення судового контролю. На сьогодні можна відзначити наявність як теоретичних проблем розуміння судового контролю, так і проблем у здійсненні судами такого контролю.
Науковий пошук за напрямом забезпечення ефективності здійснення судового контролю характеризується значною кількістю наукових робіт, у яких аналізуються окремі аспекти цієї проблеми. Так, зокрема, Ю.П. Битяк досліджував судовий контроль як специфічний вид контролю у сфері державного управління, особливістю якого є те, що його здійснюють несистематично, неповсякденно. О.М. Музичук судовий контроль визначав як один з підвидів державного контролю виконавчої влади. Л.П. Сушко досліджувала питання співвідношення понять «судового контролю» та правосуддя, класифікувала судовий контроль за суб'єктами, об'єктами, визначила критерії класифікації судового контролю. Е.Ф. Демський визначав поняття адміністративної юстиції як судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації. К.М. Ржепецька досліджувала судовий контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав і свобод людини. В.Б. Авер'янов класифікував судовий контроль залежно від різновиду судової юрисдикції. І.Л. Бородін досліджував питання прямого та непрямого судового контролю, розглядав питання співвідношення судового контролю з адміністративним контролем та прокурорським наглядом. В.М. Кравчук досліджував питання судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах і виділяв загальні та спеціальні способи контролю. Питання судового контролю за виконанням судового рішення також досліджували В.І. Розмаш та Д.Д. Луспенник.
Віддаючи належне цим науковим напрацюванням, слід наголосити на наявності низки недосліджених питань. Крім того, проблематика судового контролю в адміністративному судочинстві України досі не була предметом окремого наукового пошуку.
Водночас соціально-політичні події кінця 2013 року та 2014 року засвідчили те, що проблеми в діяльності судової системи потребують негайного вирішення. Громадянське суспільство вимагає змін у судовій системі, які сприятимуть відновленню довіри до судової влади та покращанню діяльності судів та суддів. У коаліційній угоді, підписаній більшістю народних депутатів України у Верховній Раді України VIII скликання, передбачені завдання щодо вдосконалення судової влади, окремо виділено створення дієвого механізму судового контролю за виконанням судових рішень.
Викладене вище зумовлює актуальність проведення комплексного дослідження питань судового контролю в адміністративному судочинстві.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на виконання положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006; Концепції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 614-р.; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі правознавства Київського національного торговельно-економічного університету в межах держбюджетної науково-дослідної теми: «Теоретико-правові проблеми юридичної відповідальності в економічній сфері» (державний реєстраційний номер 0113U000528, 2013-2015 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі вивчення, аналізу та узагальнення наукових праць у різних галузях юриспруденції, нормативно-правових актів України та судової практики запропонувати шляхи розв'язання проблемних питань, пов'язаних зі здійсненням судового контролю в адміністративному судочинстві.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
- з'ясувати ступінь розробленості судового контролю в адміністративному судочинстві;
- сформулювати визначення поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві»;
- встановити співвідношення понять «судовий контроль» та «правосуддя»;
- розкрити принципи судового контролю в адміністративному судочинстві;
- простежити генезис інституту судового контролю в адміністративному судочинстві;
- визначити межі судового контролю на різних стадіях розгляду адміністративних справ;
- здійснити класифікацію видів та способів судового контролю в адміністративному судочинстві;
- висвітлити проблемні аспекти судового контролю в адміністративному судочинстві;
- розробити комплекс заходів щодо вдосконалення правового регулювання судового контролю в адміністративному судочинстві.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час здійснення судового контролю при розгляді адміністративних справ.
Предмет дослідження - судовий контроль в адміністративному судочинстві.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань роботи. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний метод як загальнонауковий метод пізнання явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дало змогу опрацювати широке коло питань щодо здійснення судового контролю за діяльністю учасників адміністративного судочинства.
Метод абстрагування дав можливість відійти від несуттєвих якостей та зв'язків такого складного явища як судовий контроль та сконцентрувати увагу на найважливіших цілях дослідження, його ознаках і особливостях (підрозділ 1.1). За допомогою методу дедукції були визначені перспективні шляхи вдосконалення законодавства щодо здійснення судового контролю при розгляді адміністративних справ на різних стадіях (підрозділи 3.1-3.3). Індуктивний метод дав змогу окреслити системні недоліки організаційно-правового регулювання здійснення судами судового контролю шляхом розкриття конкретних теоретичних та практичних проблем (підрозділи 1.1, 2.1-2.3). Метод аналізу застосовано під час розгляду системи нормативно-правових актів, якими передбачено здійснення судового контролю при розгляді адміністративної справи та при виконанні судового рішення (підрозділи 2.1-2.3, 3.1-3.3). Метод синтезу використаний при формулюванні ряду загальнотеоретичних положень та змін до КАС України (підрозділи 1.2, 3.1-3.3). Функціональний метод сприяв виокремленню прав та обов'язків учасників судового контролю в адміністративному судочинстві (підрозділ 2.3). За допомогою системного підходу автором досліджено види та форми судового контролю в адміністративному судочинстві (підрозділи 1.1, 3.1-3.3).
Широко використовувались і спеціальні методи наукових досліджень: формально-логічний метод використаний при встановленні логіко-методологічних засад формулювання поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві» та пов'язаних з ним визначень (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний став основою для розроблення змін щодо вдосконалення заходів зі здійснення судового контролю (підрозділи 2.1-2.3, 3.1); логіко-юридичний використаний у критичному аналізі сутності певних норм адміністративного судочинства, якими врегульовані суспільні відносини, що виникають під час здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, а також з метою обґрунтування необхідності внесення змін до КАС України (підрозділи 3.2, 3.3); історико-правовий метод застосовувався під час дослідження генезису окремих норм законодавства в сфері здійснення судового контролю при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (підрозділ 1.3).
Інформаційну та емпіричну базу дослідження становить законодавство України, підзаконні нормативні акти, що регламентують судовий контроль в Україні, постанови пленумів та листи вищих спеціалізованих судів України, матеріали судової практики розгляду адміністративних справ (120 адміністративних справ), матеріали статистичних досліджень Мін'юсту, Держкомстату України, Єдиного реєстру судових рішень, матеріали соціальних опитувань працівників органів Державної виконавчої служби України та судів (250 опитаних).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, у якому:
вперше:
- сформульовано поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві», що визначається як діяльність адміністративного суду при здійсненні правосуддя з розгляду адміністративної справи, яка полягає в перевірці та наданні оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності об'єктів судового контролю на предмет відповідності їхніх дій, рішень та/або бездіяльності чинному законодавству України шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи;
- обґрунтовано необхідність встановлення обов'язку суду при постановленні судового рішення враховувати роз'яснення пленуму Вищого адміністративного суду України;
- запропоновано під поняттям «учасник судового контролю в адміністративному судочинстві» розуміти особу, яка залежно від свого правового статусу наділена певними правами, має певні обов'язки і реалізує їх у імперативному або диспозитивному порядку під час розгляду справи в порядку, визначеному КАС України.
удосконалено:
- механізм здійснення судового контролю за виконанням судових рішень шляхом внесення змін до ст. 160, 163, 267 КАС України, які передбачають обов'язок (а не право) суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення вже після того, як рішення набуло законної сили;
- класифікацію видів, форм та способів здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві;
- підхід щодо визначення поняття «контроль» як діяльності уповноваженого суб'єкта щодо моніторингу, перевірки та надання оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності фізичних або юридичних осіб, посадових або службових осіб на предмет відповідності чинному законодавству України чи іншим приписам, якими регламентується діяльність підконтрольного;
- правове розуміння учасників судового контролю в адміністративному судочинстві, їх класифікація та характеристика;
- пропозиції щодо внесення змін до ст. 242 КАС України, якими передбачено право постановляти окрему ухвалу Верховним Судом України при перегляді судових рішень Вищого адміністративного суду України;
- запропоновані зміни до ст. 166, 233 КАС України, якими визначений порядок постановлення та процедури оскарження окремої ухвали;
дістали подальшого розвитку:
- правове розуміння принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві як одного з основних положень, із якого розпочинається діяльність суду щодо здійснення судового контролю;
- обґрунтування історичної необхідності створення адміністративних судів, а також здійснення ними судового контролю;
- теоретичний підхід до співвідношення понять «судовий контроль» та «правосуддя»;
- обґрунтування шляхів удосконалення правових та організаційних засад здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки, пропозиції та рекомендації мають науково-прикладний характер та можуть бути використані у таких сферах:
- у правотворчій - для вдосконалення способів та механізмів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Авторські рекомендації використані при розробленні проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо забезпечення ефективного виконання судових рішень) від 29.05.2014 № 4966 (Довідка про впровадження № 05/3-15 від 19.06.2014, видана Керівником апарату Верховної Ради України);
- у практичній - для усунення проблемних питань під час здійснення судового контролю використані у діяльності Вищого адміністративного суду України та відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (Довідка про впровадження від 01.09.2014; Довідка про впровадження від 02.10.2014 № 01-Н);
- у науково-дослідній - для подальшого дослідження проблематики адміністративного судочинства та судового контролю;
- у навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Адміністративне право і процес», «Адміністративне судочинство», «Судові і правоохоронні органи» (Довідка про практичне впровадження в навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету від 14.10.2014 № 2739/28).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, її положення та висновки сформульовані на підставі особистих досліджень автора. Для обґрунтування низки положень роботи використовувалися праці інших учених, на які є посилання.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей та повідомлень на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин» (м. Донецьк, 21-22 вересня 2013 року); Міжнародний науковий юридичний конгрес «Публічне і приватне право. Реалізація теоретичних напрацювань» (м. Київ, 25 вересня 2013 року); Міжнародна юридична науково-практична Інтернет-конференція «Проблеми юриспруденції: Теорія, практика, суспільний досвід» (8 жовтня 2013 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у дев'яти наукових публікаціях, із яких чотири - у наукових фахових юридичних виданнях України, дві - у іноземних юридичних виданнях та три - у тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із яких основний текст - 180 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ Роботи
У вступі обґрунтовується актуальність і наукова новизна теми дисертації, вказується її зв'язок з науковими програмами, планами, темами та ступінь опрацювання і вивчення, визначаються об'єкт і предмет дослідження, окреслено мету, завдання, методи дослідження, висвітлюється практичне значення його результатів, вказані відомості про апробацію та публікації основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.
Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади судового контролю в адміністративному судочинстві» складається з трьох підрозділів, присвячених висвітленню генезису основних засад здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві.
У підрозділі 1.1 «Поняття та види судового контролю в адміністративному судочинстві» досліджено сутність поняття «контроль» та «нагляд». Проаналізувавши погляди різних авторів щодо визначення вказаних понять, автор доходить висновку, що поняття «контроль» є більш широким порівняно з поняттям «нагляд». Поняття «нагляд» охоплюється поняттям «контроль», а тому автор вважає, що доцільно розглядати поняття саме «контролю», а не «нагляду».
У дисертації запропоновано під поняттям «контроль» розуміти діяльність уповноваженого суб'єкта щодо моніторингу, перевірки та надання оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності фізичних або юридичних осіб, посадових або службових осіб на предмет відповідності чинному законодавству України або іншим приписам, якими регламентується діяльність підконтрольного.
Автором висвітлено співвідношення та відмінності понять «судового контролю» та «правосуддя». На основі аналізу теоретичних підходів до визначення сутності вказаних понять зроблено висновок про те, що «правосуддя» та «судовий контроль» спрямовані на виконання різних завдань, але реалізуються у процесі здійснення судом судочинства і між собою є нерозривно пов'язаними. Правосуддя передбачає здійснення органами судової влади - судами - діяльності шляхом розгляду і вирішення в порядку, встановленому процесуальним законом, цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративне правопорушення. Тоді як судовий контроль - це інший бік здійснення правосуддя, що полягає у визначенні відповідності діяльності учасників процесу та інших осіб правовідносин чинному законодавству та надання таким діям оцінки шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Наводиться власне розуміння поняття «судовий контроль в адміністративному судочинстві» та визначаються основні види судового контролю в адміністративному судочинстві: прямий та опосередкований (непрямий).
У роботі виділено стадії адміністративного судочинства, у ході яких суди здійснюють судовий контроль, а саме: 1) з моменту подання адміністративного позову до відкриття провадження у справі; 2) з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті (оголошення адміністративного позову); 3) з моменту початку розгляду справи по суті до винесення судового рішення у справі; 4) з моменту набрання судовим рішенням законної сили до виконання судового рішення у справі; 5) при оскарженні та перегляді судових рішень.
Крім цього, у підрозділі запропоновано класифікацію видів судового контролю в адміністративному судочинстві за наступними критеріями: за об'єктом (рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень); за стадіями здійснення (у процесі здійснення судового розгляду, при перегляді судового рішення, при виконанні судового рішення); за юрисдикцією (суд першої інстанції, апеляційний суд, касаційний суд); залежно від спрямованості контролю (прямий, опосередкований (непрямий).
У підрозділі 1.2 «Принципи судового контролю в адміністративному судочинстві» аналізуються теоретичні уявлення про сутність принципів, дається характеристика їх сучасного нормативно-правового закріплення, виокремлюються ті принципи, які притаманні саме судовому контролю в адміністративному судочинстві, висвітлюються характерні риси цих принципів, формулюється авторське визначення поняття «принципів судового контролю в адміністративному судочинстві», розкриваються засоби, що забезпечують їх практичне втілення.
Автор пропонує принципи судового контролю в адміністративному судочинстві розуміти як закріплені в нормативно-правових актах основоположні засади здійснення перевірки діяльності суб'єктів владних повноважень при розгляді адміністративних справ щодо визнання, реалізації та захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та інтересів держави.
Наголошується, що без дотримання принципів, закладених законодавством про адміністративне судочинство, здійснення судового контролю на різних стадіях є неможливим.
Акцентується увага на принципі диспозитивності як першочерговому принципі здійснення судового контролю, оскільки без звернення до суду він не може бути розпочатий. Підкреслюється, що принцип диспозитивності реалізується на різних стадіях адміністративного судочинства, а саме: 1) до відкриття провадження у справі - шляхом подання позову; 2) до початку судового розгляду - шляхом зміни підстав або предмета позову, примирення; 3) під час судового розгляду - шляхом здійснення прав або нездійснення свої прав під час судового розгляду, відкликання позовної заяви, збільшення або зменшення позовних вимог, відмови від позову, примирення; 4) після ухвалення судового рішення - шляхом оскарження судового рішення, отримання виконавчого листа, відмови від адміністративного позову до закінчення апеляційного або касаційного розгляду, примирення.
У підрозділі 1.3 «Генезис інституту судового контролю в адміністративному судочинстві» присвячений дослідженню еволюції судового контролю в адміністративному судочинстві.
Проаналізувавши наукові джерела та нормативно-правові акти, які діяли на території України, автор робить висновок, що такий інститут у тому вигляді, який нині закріплений у КАС України, раніше мав інші форми, наближені до сучасної.
У Радянському Союзі суд фактично здійснював судовий контроль не тільки з ініціативи заявників, а й із власної ініціативи, виконуючи наглядову функцію.
Автор зазначає, що система судових органів, які здійснюють судовий контроль у адміністративних справах, пройшла великий шлях щодо вдосконалення механізмів судового контролю. Такий прогрес позитивно впливає на захист прав та законних інтересів осіб у випадках порушень з боку суб'єктів владних повноважень законодавства України при прийнятті певних управлінських рішень.
Становлення адміністративної юстиції пройшло довгий шлях та отримало на сьогодні свій розвиток у КАС України, який чітко спрямований на здійснення перевірки діяльності суб'єктів владних повноважень з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб і прав та інтересів юридичних осіб та держави, а також перевірки законності дій інших суб'єктів при реалізації повноважень суб'єктів владних повноважень.
Розділ 2 «Організаційно-правові засади судового контролю в адміністративному судочинстві» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Правові засади здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві» автор аналізує правові засади здійснення судового контролю при розгляді адміністративних справ за КАС України.
Проаналізувавши нормативно-правові акти та систематизувавши їх, автор наводить ієрархію нормативно-правових актів, які регламентують здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві та поділяє їх на такі групи: 1) Конституція України; 2) міжнародні договори (угоди), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) закони України: а) якими регламентовано порядок здійснення адміністративного судочинства; б) якими визначено повноваження та компетенцію суб'єктів владних повноважень та прирівняних до них суб'єктів; в) якими передбачено порядок здійснення діяльності суб'єктів, що можуть виступати сторонами згідно з КАС України та не є суб'єктами владних повноважень чи прирівняних до них суб'єктів; 4) укази Президента України; 5) постанови Кабінету Міністрів України; 6) рішення Конституційного Суду України; 7) рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення; 8) постанови пленуму Вищого адміністративного суду України.
У зв'язку з відсутністю чіткої регламентації щодо застосування постанов пленуму Вищого адміністративного суду України та наявністю колізії у застосуванні одних і тих самих норм у різних видах судочинства, автором запропоновано винести на розгляд юридичної громадськості пропозиції щодо необхідності застосування постанов пленуму Вищого адміністративного суду України при постановленні судового рішення. Такі зміни сприятимуть однаковому застосуванню законодавства під час розгляду судами спірних правовідносин.
У підрозділі 2.2 «Організаційні засади здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві» розкриваються організаційні засади здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві.
Зазначається, що судовий контроль в адміністративному судочинстві здійснюють адміністративні суди, які входять до системи судів загальної юрисдикції та створюються за принципами територіальності і спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції становлять: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України.
Вивчивши думку різних науковців, а також нормативно-правові акти, автор пропонує для розгляду інструменти, які є притаманними для наступних етапів здійснення судового контролю: 1) з моменту подання адміністративного позову до відкриття провадження у справі; 2) з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті (оголошення адміністративного позову); 3) з моменту початку розгляду справи по суті до винесення судового рішення у справі; 4) з моменту вступу судового рішення в законну силу до виконання судового рішення у справі; 5) судовий контроль при оскарженні та перегляді судових рішень.
Підкреслюється, що на першому етапі суд визначається з дотриманням саме процесуального законодавства з боку позивача, оскільки суд не перевіряє законності та обґрунтованості дій, рішень або бездіяльності учасників судового розгляду. На другому етапі позивач може повністю або частково відмовитися від позовної заяви, відповідач може повністю або частково визнати адміністративний позов, сторони можуть повністю або частково примиритися, що в обов'язковому порядку передбачає перевірку законності дій сторін, а, по-друге, саме на цій стадії позивач може змінити предмет та підстави позову, тобто змінити суть спору. Третій етап безпосередньо стосується винесення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті та здійснення судом усіх обов'язкових заходів із розгляду справи в суді. Цьому етапу притаманна така форма судового контролю як оцінка доказів. На цьому етапі суд надає висновок (оцінює) позовну заяву. Четвертому етапу притаманні такі інструменти судового контролю: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; 2) накладення штрафу за невиконання судового рішення; 3) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду; 4) оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судового рішення. При цьому перші три заходи передбачають перевірку та оцінку діяльності саме відповідача - суб'єкта владних повноважень, а четвертий передбачає перевірку та оцінку діяльності державної виконавчої служби, яка здійснює примусове виконання судового рішення. На п'ятому етапі судовий контроль набуває нової форми, оскільки в апеляційному та касаційному провадженнях суд, здійснюючи судовий контроль, перевіряє саме суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, та надає його судовому рішенню правову оцінку.
Подобные документы
Проблематика судового нагляду як способу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Місце судового контролю серед інших видів контрольної діяльності. Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві. Юрисдикція адміністративних судів.
курсовая работа [97,6 K], добавлен 23.11.2014Проблемні питання поняття й змісту судового контролю за проведенням негласних слідчих дій. Аналіз підходів вчених до предмета судового контролю, його форм. Особливості судового контролю за розшуковими діями як однієї з форм контролю за розслідуванням.
статья [21,3 K], добавлен 17.08.2017Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Теоретико-методологічні засади проведення судових експертиз в адміністративному судочинстві. Сучасні проблеми класифікаційних систем в цій сфері. Судові експертизи в провадженнях порушення податкового, митного законодавства. Доказове значення експертів.
диссертация [214,0 K], добавлен 23.03.2019Юридично-правовий статус судового експерта. Особи, які не можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта. Права та обов’язки судового експерта. Відповідальність судового експерта: дисциплінарна; матеріальна; кримінальна.
реферат [25,7 K], добавлен 30.04.2008Поняття судового доказування та його етапи. Об'єкт пізнання в цивільному судочинстві. Докази і доказування в цивільному судочинстві як невід'ємна частина пізнання у справі. Поняття доказів в цивільному процесі. Співвідношення предмета та меж доказування.
реферат [14,4 K], добавлен 11.03.2010Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.
методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010Процесуальне положення захисника. Підготовка захисника до судового розгляду. Участь захисника під час судового розгляду. Участь захисника у судовому слідстві, в допиті підсудного. Участь захисника в допиті свідків і потерпілого.
реферат [34,0 K], добавлен 20.08.2007Суть та значення позову в адміністративному процесуальному праві. Співвідношення понять "позов" і "позовна заява". Елементи адміністративного позову: предмет, підстава, кваліфікація, зміст та сторони позову. Види позовів в адміністративному судочинстві.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 24.11.2010Учасники та сторони судового процесу: права, обов'язки та відповідальність. Касаційна скарга: зміст, порядок та правила подання і розгляду. Судовий контроль касаційної інстанції за діяльністю судів. Процесуальна форма позовної заяви, її реквізити.
контрольная работа [27,1 K], добавлен 14.07.2010
