Судовий контроль в адміністративному судочинстві
Ступінь розробленості судового контролю в адміністративному судочинстві. Співвідношення понять "судовий контроль" та "правосуддя". Визначення меж судового контролю на різних стадіях розгляду адміністративних справ. Види та способи судового контролю.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.09.2018 |
| Размер файла | 89,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У підрозділі 2.3 «Учасники судового контролю в адміністративному судочинстві» розкривається склад учасників судового контролю при розгляді адміністративних справ за КАС України.
Проаналізувавши думки різних науковців та нормативно-правові акти, а також судову практику, автор визначив суб'єктний склад судового контролю в адміністративному судочинстві: суб'єкт владних повноважень - відповідач; особа, інтересів якої стосується діяльність такого суб'єкта - позивач; два суб'єкти владних повноважень; суб'єкт владних повноважень - позивач; особа, інтересів якої стосується діяльність такого суб'єкта, - відповідач.
Стверджується, що учасниками судового контролю в адміністративному судочинстві є суд (суддя), сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.
З'ясовано, що учасником судового контролю в адміністративному судочинстві є особа, яка залежно від свого правового статусу наділена певними правами та має певні обов'язки і реалізує їх у імперативному або диспозитивному порядку під час розгляду справи в порядку, визначеному КАС України.
При цьому суд (суддя) є особливим учасником правовідносин, оскільки результат розгляду справи не впливає на його права та обов'язки. Такий суб'єкт наділений правами та обов'язками, які покладені виключно на нього, делегування таких прав та обов'язків не допускається.
У свою чергу, під час здійснення судового контролю при оскарженні судового рішення або перегляді справи перевіряється та надається правова оцінка судовому рішенню та діяльності суду (судді), який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суб'єктів судового контролю запропоновано класифікувати залежно від реалізації прав та обов'язків на активних (суд, сторони, треті особи та їх представники) та пасивних (секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).
Розділ 3 «Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на різних його стадіях» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадії розгляду адміністративної справи» висвітлюються способи здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві на стадії розгляду адміністративної справи.
Автор у роботі зазначає, що здійснюючи судовий контроль, суд перевіряє дії (рішення, бездіяльність) учасників судового процесу, обставини справи, докази тощо та надає їм правову оцінку. Підкреслюється, що суд, реагуючи на виявлені порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її до відповідних суб'єктів владних повноважень для вжиття заходів з усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, або застосувати заходи процесуального примусу.
Проаналізувавши зміст нормативно-правових актів, а також позиції вчених-процесуалістів, автор формулює власне поняття «окремої ухвали», котре пропонує розуміти як процесуальний спосіб судового впливу (контролю) на виявлені під час судового розгляду та ухвалення судового рішення порушення, що полягає у складанні окремого процесуального документа, що є обов'язковим до виконання на території України, який направляється до відповідного суб'єкта владних повноважень чи уповноваженого органу для усунення відповідних порушень законодавства.
Законодавець визначає такі заходи процесуального примусу при порушенні законодавства: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід.
Автор зазначає, що заходи процесуального примусу є видом процесуальної відповідальності за порушення або невиконання процесуальних обов'язків, визначених законодавством України або встановлених головуючим у судовому засіданні. Тобто заходи процесуального примусу є, по суті, превентивними заходами, які застосовуються для припинення протиправних дій або для запобігання їх негативним наслідкам, та формами судового контролю.
У свою чергу, заходи процесуального примусу слід відрізняти від заходів адміністративної та кримінальної відповідальності, а тому суд повинен чітко розрізняти в діях або бездіяльності учасників судового процесу або осіб, присутніх у залі судового засідання, склад адміністративного або кримінального правопорушення та відрізняти його від підстав для застосування заходів процесуального примусу.
Автор також пропонує зміни до КАС України з метою упорядкування процедури постановлення окремої ухвали та застосування заходів процесуального примусу.
У підрозділі 3.2 «Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадіях оскарження та перегляду судового рішення» визначена специфіка здійснення судового контролю при оскарженні та перегляді судового рішення в адміністративній справі.
Проаналізувавши напрацювання вчених та чинні нормативно-правові акти, автор дійшов висновку, що судовий контроль при оскарженні судових рішень має певну специфіку, яка є спільною і для апеляційного, і для касаційного розгляду. Відмінність полягає у тому, що в окремих випадках апеляційний суд має право досліджувати нові докази та встановлювати нові обставини, а касаційний суд таким правом не наділений.
Таким чином, при перегляді судових рішень судовий контроль здійснюється по-різному, проте метою судового контролю є перевірка та оцінка діяльності учасників судового розгляду на предмет законності та обґрунтованості дій, рішень та бездіяльності, а також судових рішень.
У КАС України передбачений також судовий контроль при перегляді судових рішень касаційної інстанції Верховним Судом України та при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами судом, який ухвалив судове рішення. При цьому суд спочатку встановлює наявність підстав для перегляду таких судових рішень, а вже потім приймає рішення по суті справи. При цьому за такого перегляду справу розглядає той суд, який ухвалював судове рішення.
Іншою особливістю судового контролю на цій стадії є те, що суд не досліджує докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.
У підрозділі 3.3 «Заходи судового контролю в адміністративному судочинстві на стадії виконання судового рішення» автор розкриває зміст судового контролю в адміністративному судочинстві при виконанні судового рішення в адміністративній справі та наводить його особливості.
Проаналізувавши думки вчених-процесуалістів, автор пропонує класифікувати способи контролю за наслідками, які застосовуються до відповідача (суб'єкта владних повноважень). При цьому спеціальні способи передбачають певні наслідки (як позитивні, так і негативні) для суб'єкта владних повноважень - відповідача, тоді як загальний спосіб контролю передбачає певні наслідки для посадової особи державної виконавчої служби або органу державної виконавчої служби, тобто суб'єкт, на якого покладено обов'язок забезпечити виконання судового рішення. При цьому такі спеціальні способи не застосовуються до несуб'єктів владних повноважень. На таких суб'єктів покладаються обов'язки з виконання судових рішень.
Автор за результатами вивчення спеціальних способів судового контролю за виконанням судового рішення визначив такі недоліки:
- позивач не має права подавати до суду заяву або позовну заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;
- без зобов'язання судом подати звіт неможливо накласти штраф за невиконання судового рішення на керівника суб'єкта владних повноважень, який повинен забезпечити виконання судового рішення.
Автор пропонує вжити низку першочергових заходів із удосконалення судового контролю за виконанням судових рішень, які підвищать ефективність та якість виконання судових рішень, постановлених за результатами розгляду адміністративних справах.
ВИСНОВКИ
У висновках на основі проведеного комплексного та системного дослідження проблем судового контролю в адміністративному судочинстві вирішено наукове завдання щодо вдосконалення судового контролю в адміністративному судочинстві, сформульовані нові наукові знання та розроблені рекомендації, які відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та практичної діяльності, зокрема:
1. Запропоновано поняття «контроль» розуміти як діяльність уповноваженого суб'єкта щодо моніторингу, перевірки та надання оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності фізичних або юридичних осіб, посадових або службових осіб на предмет відповідності чинному законодавству України або іншим приписам, якими регламентується діяльність підконтрольного.
Судовий контроль в адміністративному судочинстві визначається: як діяльність адміністративного суду при здійсненні правосуддя з розгляду адміністративної справи, яка полягає у перевірці та наданні оцінки діям, рішенням та/або бездіяльності учасників адміністративного судочинства на предмет відповідності їх дій, рішень та/або бездіяльності чинному законодавству України шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Метою судового контролю в адміністративному судочинстві є дотримання прав та законних інтересів учасників правовідносин.
Об'єктом судового контролю в адміністративному судочинстві є суспільні відносини, які виникають при здійсненні судом судового контролю за діяльністю учасників адміністративного процесу, а саме: сторін, третіх осіб, їх представників, інших учасників судового процесу, а також суду у випадку розгляду справи про оскарження або перегляду судового рішення.
2. У ході дослідження принципів судового контролю в адміністративному судочинстві встановлено, що учасники судового процесу ініціюють самостійно в межах прав, наданих КАС України, здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на початок, здійснення та закінчення судового контролю в адміністративному судочинстві, а також використовують інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів.
3. Доведено, що система судових органів, які здійснюють судовий контроль у адміністративних справах, пройшла великий шлях становлення за період з кінця 19 століття до 2005 року, в результаті чого був прийнятий КАС України та були створені адміністративні суди, що позитивно позначилося на захисті прав та законних інтересів осіб у випадках порушень з боку суб'єктів владних повноважень законодавства України при прийнятті певних управлінських рішень.
4. На сьогодні можна чітко стверджувати, що «правосуддя» та «судовий контроль» спрямовані на виконання різних завдань, але реалізуються в процесі здійснення судом судочинства і є між собою нерозривно пов'язаними. Правосуддя передбачає здійснення органами судової влади - судами - діяльності шляхом розгляду і вирішення в порядку, встановленому процесуальним законом, цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення. Тоді як судовий контроль - це інша сторона здійснення правосуддя, що полягає у визначенні відповідності діяльності учасників процесу та інших осіб правовідносин чинному законодавству та наданні таким діям оцінки шляхом ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
5. Проаналізувавши доробок практиків та теоретиків, можна стверджувати, що наразі відсутнє комплексне дослідження судового контролю в адміністративному судочинстві. З метою поглиблення наукових знань про судовий контроль в адміністративному судочинстві види судового контролю в адміністративному судочинстві доцільно класифікувати за такими основними критеріями: об'єктами контролю (за рішеннями, за діями, за бездіяльністю суб'єкта владних повноважень); стадіями здійснення (у процесі здійснення судового розгляду, при перегляді судового рішення, при виконанні судового рішення); юрисдикцією (суд першої інстанції, апеляційний суд, касаційний суд); залежно від направленості контролю (прямий, опосередкований (непрямий).
Особливу увагу приділено саме класифікації залежно від направленості контролю, оскільки за цим критерієм судовий контроль в адміністративному судочинстві проявляється якнайяскравіше:
1) прямий судовий контроль - це контроль, який здійснюється безпосередньо судом у межах предмета позову;
2) опосередкований (непрямий) судовий контроль - здійснюється поза межами предмета позову. Опосередкований (непрямий) - має дві форми, а саме: судовий контроль, який здійснюється при оцінці об'єкта в межах позовних вимог на предмет порушень законодавства, які безпосередньо не впливають на суть розгляду даної справи, проте суд має відреагувати на такі порушення законодавства; судовий контроль, який здійснюється при порушенні порядку розгляду справи будь-ким, хто присутній при розгляді справи в суді і не впливає на суть розгляду справи (видалення із судового засідання, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення порядку в судовому засіданні або невиконанні вимог суду).
6. У результаті аналізу теоретико-прикладних аспектів та нормативно-правового регулювання судового контролю в адміністративному судочинстві можна стверджувати, що судовий контроль на різних стадіях розгляду здійснюється в різні способи:
- на стадії розгляду справи та перегляду справи, суд застосовує такі способи судового контролю, як: постановити окрему ухвали; застосувати заходи процесуального примусу (попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід).
- при виконанні судового рішення суду притаманні такі способи судового контролю, як: загальний спосіб (передбачає перевірку діяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судового рішення); спеціальні способи (зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду, або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду).
7. У ході дослідження доведено, що суд (суддя) є особливим учасником правовідносин, оскільки результат розгляду справи не впливає на його права та обов'язки, такий суб'єкт наділений правами та обов'язками, які покладені виключно на нього, делегування таких прав та обов'язків не допускається.
Встановлено, що судовий контроль в адміністративному судочинстві здійснюється за діяльністю як учасників судового контролю, так і суду, який ухвалював спірне судове рішення.
Суб'єктів судового контролю доцільно класифікувати залежно від способу реалізації своїх прав та обов'язків на: активних (суд, сторони, треті особи та їх представники) та пасивних (секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).
8. У ході дослідження комплексу правовідносин в сфері судового контролю виявлено нечіткість правового регулювання завдань адміністративного судочинства, яка призводить до виникнення спорів щодо підсудності однієї і тієї ж справи різним процесуальним законам, а тому доцільно внести зміни до КАС України, а саме: до частини 2 статті 1 КАС України, де передбачити в завданні адміністративного судочинства також «розгляд спорів між суб'єктами владних повноважень про відсутність повноважень та інших справ, де стороною є суб'єкт владних повноважень, у випадках передбачених цим Кодексом».
9. У результаті проведеного аналізу юрисдикційної практики і здійснення низки соціологічних та статистичних заходів виявлено неоднакове застосування судами норм процесуального права (при визначенні підсудності справ, застосуванні різних форм та способів судового контролю). У свою чергу, у своїх постановах пленумів Вищий адміністративний суд України чітко роз'яснює застосування таких норм процесуального права. Суди досить часто ігнорують позицію ВАС України з таких питань. Як перший етап вирішення означеної проблеми необхідно винести на розгляд юридичної громадськості пропозиції щодо обов'язку суду застосовувати постанови пленуму Вищого адміністративного суду України при постановленні судового рішення, а саме:
Частину 2 статті 161 КАС України викласти в такій редакції:
«2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, а також постанови пленумів Вищого адміністративного суду України, прийнятих з питань роз'яснень норм матеріального та процесуального права».
10. У ході вивчення проблематики судового контролю виділено недоліки судового контролю за виконанням судового рішення. Змушені констатувати, що:
- позивач не має права подавати до суду заяву або позовну заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;
- без зобов'язання судом подати звіт неможливо накласти штраф за невиконання судового рішення на керівника суб'єкта владних повноважень, який повинен забезпечити виконання судового рішення.
Оскільки зазначені недоліки знижують ефективність виконання судових рішень, то вбачається за необхідне внести зміни до КАС України:
- частину четверту статті 160 доповнити пунктами 17 та 18 такого змісту:
«17) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання постанови.
18) накладення штрафу за невиконання постанови».
- у частині першій статті 163:
у пункті 4 абзац сьомий - виключити.
- у частині першій статті 207:
у пункті 4 абзац п'ятий - виключити.
- у частині першій статті 232:
у пункті 4 абзац п'ятий - виключити.
- у статті 267:
частину першу викласти в наступній редакції:
«1. Позивач має право протягом 30 днів після вступу постанови в законну силу подати до суду, який прийняв постанову в адміністративній справі, клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання постанови. Суд протягом 10 днів постановляє ухвалу, якою зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого прийнята постанова, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови»;
частину другу викласти в такій редакції:
«2. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою встановлює новий строк подання звіту, а у випадку повторного неподання звіту або невиконання постанови накладає на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат»;
перше речення частини п'ятої викласти в такій редакції:
«5. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача в судовому засіданні з повідомленням сторін».
11. Опрацювавши нормативно-правове регулювання та доктринального розуміння «окремої ухвали», виявлено недоліки (відсутність чіткого порядку ухвалення та оскарження окремої ухвали), які ускладнюють судовий контроль, натомість доцільно:
11.1. Доповнити ст. 242 КАС України частиною 4, якою встановити, що Верховний Суд України у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
11.2. Внести зміни до ст. 166 КАС України, де визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в дорадчій кімнаті при винесенні завершального судового рішення з розгляду справи по суті або на початку розгляду справ по суті.
11.3. Внести зміни до ст. 166 КАС України, у якій передбачити право суду ухвалити окрему ухвалу і до вирішення справи по суті, у випадку встановлення судом порушень закону під час судового розгляду справи по суті.
11.4. Внести зміни до ст. 233 КАС України, у якій передбачити право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції у Верховному суді України з метою оскарження окремої ухвали Вищого адміністративного суду України.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Івасин О. Р. Окрема ухвала в адміністративному процесі як спосіб судового контролю / О. Р. Івасин // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 60. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2013. - С. 152-158.
2. Івасин О. Р. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах / О.Р. Івасин // Судова апеляція: науково-практичний журнал. - Вип. 2 (31). - К., 2013. - С. 25- 34.
3. Івасин О. Р. Адміністративний процес як об'єкт наукового дослідження / О. Р. Івасин // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. - Вип. 7 (211). - К., 2013. - С. 36-39.
4. Івасин О. Р. Суб'єкти судового контролю в адміністративному судочинстві / О. Р. Івасин // Порівняльно-аналітичне право: електронне наукове фахове видання. - № 4/2013. - Ужгород, 2013. - С. 185-189.
5. O. Ivasyn. Judicial control in the administrative process of Ukraine // THEORY AND PRACTICE IN LAW: Research articles. - San Francisco, California, USA, B&M Publishing, 2013 - p. 69-75. ISBN-10: 0989879917, ISBN-13: 978-0-9898799-1-0
6. Ивасын А. Р. Принцип диспозитивности судебного контроля в административном процессе Украины / А. Р. Ивасын // Новый университет: научный журнал. Серия «Экономика и право». - № 6-7 (28-29). - Йошкар-Ола.: Коллоквиум, 2013. - С. 66-68. ISSN 2221-7347
7. Івасин О. Р. Звіт за виконанням судового рішення як спеціальний спосіб судового контроль за КАС України / О. Р. Івасин // Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Донецьк, 21-22 вересня 2013 р.). - Д.: Східноукраїнська наукова юридична організація, 2013. - 108 с.
8. Ивасын А. Р. Судебный контроль по административному судопроизводству Украины / А. Р. Ивасын // Публичное и частное право. Реализация теоретических разработок: сб. научн. трудов Междунар. научн. юрид. конгр.(г. Киев, 25 сентября 2013 г.). - К., 2013. - 148 с.
9. Івасин О. Р. Зміст адміністративного процесу як об'єкту наукового дослідження / О. Р. Івасин // Проблеми юриспруденції: теорія, практика, суспільний досвід: тези наук. доп. Міжнар. юрид. наук.-практ. Інтернет-конф. (м. Київ, 8 жовтня 2013 р.). - К., 2013. - 280 с.
АНОТАЦІЯ
Івасин О.Р. Судовий контроль в адміністративному судочинстві. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України. - Київ, 2015.
Дисертація присвячена дослідженню основних питань судового контролю при здійсненні судами адміністративного судочинства в адміністративних справах. У роботі досліджений зміст понять «контроль», «нагляд», «судовий контроль», «правосуддя». Також розглядається здійснення контролю судами в процесі розгляду адміністративних справ. Визначені форми та способи здійснення судами судового контролю в адміністративному судочинстві, а також етапи та межі здійснення такого судового контролю. Розглянуті принципи здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві. В роботі проаналізовані генезис становлення адміністративної юстиції та здійснення судового контролю на території України.
У дослідженні визначені форми реалізації судового контролю, проведений глибокий аналіз форм та способів здійснення судового контролю на різних стадіях здійснення судочинства за КАС України.
Автором розмежовані види судового контролю в адміністративному судочинстві, а також визначено сутність судового контролю при розгляді адміністративних справ за КАС України. На основі проведеного дослідження передбачені дієві механізми вдосконалення судового контролю та форм його здійснення за КАС України.
Ключові слова: контроль, судовий контроль, правосуддя, форми здійснення судового контролю, судовий контроль в адміністративному судочинстві, судовий контроль за виконанням судових рішень, звіт про виконання судового рішення.
АННОТАЦИЯ
Ивасын А.Р. Судебный контроль в административном
судопроизводстве. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт Министерства внутренних дел Украины. - Киев, 2015.
Диссертация посвящена исследованию основных вопросов судебного контроля при осуществлении судами административного судопроизводства по административным делам. В работе осуществлено исследование содержания понятий «контроль», «надзор», «судебный контроль», «правосудие». Автором проанализировано соотношение понятий «судебный контроль» и «правосудие».
В своей работе автор предлагает собственное определение понятий «контроль», «отдельное определение». Помимо этого в работе предложено новое понятие «судебный контроль в административном судопроизводстве».
Также рассматривается осуществление контроля судами в процессе рассмотрения административных дел. В исследовании автор производит изучение и анализ основных видов судебного контроля, а именно: прямого и косвенного (непрямого), а также рассматривает их инструментарии.
В работе определены формы и способы осуществления судами судебного контроля в административном судопроизводстве, а также этапы и границы осуществления такого судебного контроля.
В исследовании рассмотрены принципы осуществления судебного контроля в административном судопроизводстве, а также предложена классификация и разделение принципов. В ходе анализа автор выделяет принцип диспозитивности как первоочередной, без которого судебный контроль не производится.
В работе проанализировано становление административной юстиции и осуществления судебного контроля на территории Украины. Автором определено, что институт административной юстиции до 2005 года как таковой не существовал, но имел иные формы, очень схожие с современными, - в КАС Украины. Кроме того, указано, что был период, когда суд производил надзор и самостоятельно проверял законность вынесения решений без какого-либо обращения заинтересованных лиц.
В диссертации определены формы реализации судебного контроля, проведен глубокий анализ форм и способов осуществления судебного контроля на разных стадиях осуществления судопроизводства по КАС Украины.
Подобные документы
Проблематика судового нагляду як способу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Місце судового контролю серед інших видів контрольної діяльності. Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві. Юрисдикція адміністративних судів.
курсовая работа [97,6 K], добавлен 23.11.2014Проблемні питання поняття й змісту судового контролю за проведенням негласних слідчих дій. Аналіз підходів вчених до предмета судового контролю, його форм. Особливості судового контролю за розшуковими діями як однієї з форм контролю за розслідуванням.
статья [21,3 K], добавлен 17.08.2017Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Теоретико-методологічні засади проведення судових експертиз в адміністративному судочинстві. Сучасні проблеми класифікаційних систем в цій сфері. Судові експертизи в провадженнях порушення податкового, митного законодавства. Доказове значення експертів.
диссертация [214,0 K], добавлен 23.03.2019Юридично-правовий статус судового експерта. Особи, які не можуть бути судовими експертами. Відвід та самовідвід судового експерта. Права та обов’язки судового експерта. Відповідальність судового експерта: дисциплінарна; матеріальна; кримінальна.
реферат [25,7 K], добавлен 30.04.2008Поняття судового доказування та його етапи. Об'єкт пізнання в цивільному судочинстві. Докази і доказування в цивільному судочинстві як невід'ємна частина пізнання у справі. Поняття доказів в цивільному процесі. Співвідношення предмета та меж доказування.
реферат [14,4 K], добавлен 11.03.2010Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.
методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010Процесуальне положення захисника. Підготовка захисника до судового розгляду. Участь захисника під час судового розгляду. Участь захисника у судовому слідстві, в допиті підсудного. Участь захисника в допиті свідків і потерпілого.
реферат [34,0 K], добавлен 20.08.2007Суть та значення позову в адміністративному процесуальному праві. Співвідношення понять "позов" і "позовна заява". Елементи адміністративного позову: предмет, підстава, кваліфікація, зміст та сторони позову. Види позовів в адміністративному судочинстві.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 24.11.2010Учасники та сторони судового процесу: права, обов'язки та відповідальність. Касаційна скарга: зміст, порядок та правила подання і розгляду. Судовий контроль касаційної інстанції за діяльністю судів. Процесуальна форма позовної заяви, її реквізити.
контрольная работа [27,1 K], добавлен 14.07.2010
