Адміністративні послуги у сільському господарстві України

Размещено на http://allbest.ru

1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК: 351.823.1(477)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративні послуги у сільському господарстві України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Скоромний Ярослав Ігорович

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, доцент Баклан Олег Володимирович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, завідувач кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент Правдюк Андрій Леонідович, Вінницький національний аграрний університет, доцент кафедри правознавства

Захист відбудеться «27» лютого 2015 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Генерала Родімцева, 19, навчальний корпус № 1, кімната 97

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий «23» cічня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після вступу України до Світової Організації Торгівлі зростає актуальність вирішення питань підвищення рівня стандартів виробництва та управління в аграрному секторі, налагодження нових ефективних механізмів державного захисту національних сільськогосподарських товаровиробників. Усвідомлення державою важливості ефективного вирішення зазначених питань знайшло своє підтвердження у законодавчому закріпленні основних засад державної аграрної політики на період до 2015 року, у яких акцентується увага, серед іншого, і на пріоритетності реформування сільського господарства України. Останнє має враховувати позитивний досвід європейських країн щодо належної реалізації принципів аграрної політики країн Європейського Союзу, серед яких вагоме місце належить якісному забезпеченню прав та інтересів людини за допомогою публічно-сервісної діяльності держави.

Справді, початком реалізації зазначеного принципу в Україні вважається 1998 рік, коли було прийнято Концепцію адміністративної реформи. Водночас ті результати, які було отримано, свідчать про відсутність стабільності та ефективності в діяльності органів державної влади щодо надання необхідних громадянам публічних послуг, зокрема адміністративних послуг у сільському господарстві України. Безумовно, це пояснюється й тим, що процес формування нової парадигми адміністративного права, відповідно до якої ця галузь права передусім має поставати публічно-сервісним правом, тобто правом, спрямованим на обслуговування потреб і інтересів приватних осіб у їх стосунках з органами публічної адміністрації, знаходиться поки ще на початковій стадії розвитку.

Незважаючи на несприятливі законодавчі умови, провідні фахівці в галузі адміністративного права (В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, І. Б. Коліушко, В. П. Тимощук та ін.) зробили вагомий внесок у формування нового інституту адміністративного права - інституту адміністративних послуг. Інші вчені (В. І. Курило, О. П. Світличний та ін.) активно продовжували ці наукові пошуки у контексті надання адміністративних послуг у аграрній та земельній сферах. Однак на сьогодні відсутні комплексні наукові напрацювання, які стосуються надання адміністративних послуг у сільському господарстві України. Таким чином, виникає об'єктивна потреба у осмисленні й аналізі як теоретико-методологічних проблем надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, так і проблем формування адміністративно-правового, інституційного та організаційного забезпечення надання зазначених послуг. У зв'язку з цим тема дисертації постає актуальною і її дослідження сприятиме як розвитку адміністративного права України, так і вирішенню практичних питань щодо якісного надання адміністративних послуг різноманітним суб'єктам сільськогосподарського виробництва.

Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних фахівців у галузі загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного, аграрного, земельного права та теорії державного управління й економіки: В. Б. Авер'янова, І. В. Арістової, А. Л. Бейкуна, Д. В. Бусуйок, І. В. Венедиктової, В. М. Гаращука, О. В. Гафурової, І. П. Голосніченка, М. П. Гурковського, Ю. В. Даньшиної, С. Л. Дембіцької, Є.І. Добролюбової, Є. В. Додіна, В. С. Долечека, В. М. Єрмоленка, О. В. Зайчука, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, В. В. Коняєвої, М.Х. Корецького, Р. О. Кубійди, Ю. О. Кузнецової, В. І. Курила, І. С. Куспляка, М. А. Латиніна, Є. В. Морозової, О. В. Нестерова, Н. М. Оніщенко, Г. М. Писаренко, О. О. Погрібного, Л. В. Прудіуса, П. Т. Саблука, О. П. Світличного, В. І. Семчика, О. В. Скрипнюка, В. Л. Тамбовцева, В. П. Тимощука, Ю. О. Тихомирова, Ю. М. Тодики, В. Ю. Уркевича, А. Є. Шаститка, М. В. Шульги та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів та природокористування України у межах Державної науково-технічної програми «Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України». Тема дисертації безпосередньо пов'язана з адміністративно-правовими аспектами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових праць у галузі юриспруденції, чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародного досвіду та законодавства, узагальнення практики їх реалізації, визначити сутність та особливості надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, організаційно-правові засади та суб'єктів надання зазначених послуг; надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері надання адміністративних послуг, у тому числі й у галузі сільського господарства України. Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

- з'ясувати структуру, сучасний стан, державну політику, державне управління та напрями його трансформування у галузі сільського господарства України;

- розкрити сутність та правові передумови надання адміністративних послуг в Україні;

- визначити концептуальні засади надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства України;

- висвітлити правове забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України;

- дослідити структуру та повноваження суб'єктів надання адміністративних послуг у сільському господарстві України на центральному рівні;

- визначити структуру та повноваження суб'єктів надання адміністративних послуг у сільському господарстві України на місцевому рівні;

- окреслити концептуальний підхід стосовно класифікації адміністративних послуг у сільському господарстві України та напрями його реалізації;

- розкрити організаційно-правові засади удосконалення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України;

- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства України.

Предмет дослідження становлять адміністративні послуги у галузі сільського господарства України, організаційно-правове та інституційне забезпечення їх надання.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний, логічний, системний аналіз, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-юридичний та ін. Провідним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дає змогу розглянути у взаємозв'язку теоретико-методологічні засади та організаційно-правове й інституційне забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України. Застосування методів і прийомів наукового пізнання спрямовується системним підходом, що надає можливість досліджувати проблему адміністративних послуг у сільському господарстві України в комплексі. Логіко-семантичний метод застосовувався для поглиблення понятійного апарату, визначення понять та їх співвідношення (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.1). Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні правового забезпечення надання адміністративних послуг у зазначеній сфері, адаптації національного законодавства до правових стандартів Європейського Союзу (підрозділи 1.3, 2.1, 3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми адміністративного та аграрного законодавства України, що регулюють суспільні відносини з надання адміністративних послуг у сільському господарстві України та правовий статус суб'єктів, які надають зазначені послуги, обґрунтовувалися висновки та пропозиції щодо коригування й доповнення чинного законодавства України (підрозділи 2.1-2.3, 3.1). Застосування системно-структурного методу в роботі допомогло з'ясувати структуру суб'єктів надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, визначити систему класифікацій адміністративних послуг у зазначеній сфері та систему концептуальних засад надання адміністративних послуг у сільському господарстві України (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 3.1).

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці авторського підходу до визначення й удосконалення адміністративно-правових, інституційних та організаційних засад надання адміністративних послуг у сільському господарстві України і визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці адміністративного права комплексним дослідженням цієї проблематики.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:

вперше:

- запропоновано концептуальні засади надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, які ґрунтуються на теоретичних засадах надання адміністративних послуг, правових та організаційних стандартах надання цих послуг у країнах Європейського Союзу, враховують сучасний стан сільськогосподарської галузі в Україні, необхідність забезпечення продовольчої безпеки України, прав і можливостей мешканців сільських територій, підпорядкування діяльності відповідних органів влади інтересам основної ланки - виробників сільськогосподарської продукції;

- комплексно досліджено правове та інституційне забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, що сприятиме активізації публічно-сервісної діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України і підпорядкованих йому служб, інспекцій та агентств;

- запропоновано та обґрунтовано системну модель суб'єктів надання адміністративних послуг у сільському господарстві України,особливостями якої постають: існування центрального та місцевого рівнів публічно-сервісної діяльності; забезпечувальний та безпосередній характер надання адміністративних послуг; конструктивна взаємодія суб'єктів надання зазначених послуг;

удосконалено:

- правове забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, що виявляється у системному баченні його як цілісного утворення двох складових (загальної і спеціальної) та визначенні концепції формування кожної із них;

- підхід щодо удосконалення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, який виходить із комплексного дослідження удосконалення: процедури надання зазначених послуг (правового забезпечення), суб'єктів надання послуг (інституційного забезпечення), управлінських інструментів (організаційного забезпечення);

дістало подальшого розвитку:

- класифікація адміністративних послуг у сільському господарстві України, що зумовлено обґрунтованим визначенням головних та допоміжних критеріїв класифікації, яка сприятиме виробленню уніфікованих моделей правового регулювання суспільних відносин, що виникають під час надання відповідних видів адміністративних послуг;

- визначення адміністративно-правових повноважень відповідних органів виконавчої влади, які надають адміністративні послуги у сільському господарстві та які здійснюють контроль за цим процесом; запропоновано для належного забезпечення дисципліни та законності під час надання конкретних адміністративних послуг закріплювати ці повноваження за різними органами, які не підпорядковуються один одному;

- структура правового інституту надання адміністративних послуг, складовими якого постають відповідні підінститути надання адміністративних послуг у різноманітних сферах суспільного життя, зокрема у сільському господарстві;

- напрями удосконалення діяльності суб'єктів, що здійснюють контроль за якістю надання адміністративних послуг у сільському господарстві України, а саме шляхом впровадження інновацій у їх діяльність, використовуючи позитивний міжнародний досвід щодо створення відповідної системи управління якістю та підготовки кваліфікованих кадрів;

- пропозиції до Закону України «Про адміністративні послуги» та інших складових (нормативно-правових актів) публічно-сервісного законодавства у сфері сільського господарства України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розвитку адміністративно-правових засад надання адміністративних послуг у аграрному секторі економіки України;

- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для внесення змін і уточнень до нормативно-правових актів публічно-сервісного законодавства України, зокрема до Закону України «Про адміністративні послуги», до положень про центральні органи виконавчої влади, повноваження яких поширюються на сферу сільського господарства;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних у дисертації результатів допоможе підвищити якість надання адміністративних послуг у сільському господарстві України відповідними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з навчальної дисципліни «Адміністративне право» (акт впровадження від 31 липня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки наукової розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на Міжнародній науковій конференції «Міжнародні читання з міжнародного права пам'яті професора П. Є. Казанського» (м. Одеса, 8-9 листопада 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку юридичної науки та практики» (м. Львів, 20-21 грудня 2013 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти наукових статтях, чотири із яких опубліковані у фахових юридичних виданнях України, одна - у зарубіжному виданні та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою, завданням та обраним предметом дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 253 сторінки. Список використаних джерел складається із 245 найменувань і займає 31сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження та публікації, представлено структуру дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади впровадження інституту адміністративних послуг у сільському господарстві України» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню теоретико-методологічного підґрунтя надання адміністративних послуг у сільському господарстві Україні.

У підрозділі 1.1 «Сільське господарство України: структура, сучасний стан, державна політика, державне управління та напрями його трансформування» з'ясовано роль аграрного сектору у розвитку економіки України, а також структуру агропромислового комплексу (далі - АПК). Зважаючи на існуючі доктринальні розробки (наприклад, роботи В. М.Єрмоленка, В. І.Курила), зроблено висновок, що центральною ланкою структури АПК постає сільське господарство, галузями якого є рослинництво, тваринництво, лісове та ставкове господарство, рибництво. Ґрунтуючись на працях фахівців у галузі аграрного права (передусім В. М. Єрмоленка, О. В. Гафурової, О. О. Погрібного, В. І. Семчика, В. Ю. Уркевича) і даних статистичних досліджень, проаналізовано сучасний стан та специфіку сільського господарства України, склад та особливості правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері сільського господарства. Усвідомлено, що до кола комплексних аграрних відносин належать і організаційно-управлінські відносини, які регулюються нормами адміністративного права. Невід'ємними складовими суб'єктів зазначених відносин постають органи державної влади, оскільки існують об'єктивні причини втручання держави в аграрний сектор економіки України, які зумовлені природними та соціально-економічними чинниками. Передусім йдеться про формування та реалізацію державної аграрної політики.

З'ясовано визначення понять «державне управління» і «державне регулювання» та їх співвідношення, використовуючи результати досліджень фахівців у галузі адміністративного права та державного управління - В. Б. Авер'янова, В. В. Гуревського, А. Л. Бейкуна. Отримані висновки сприяли визначенню юридичних ознак і особливостей державного регулювання сільського господарства. Підкреслено, що пошук нових підходів в організації управління, у тому числі у сфері сільського господарства, зумовив проголошення адміністративної реформи, у рамках якої було схвалено Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, основні положення якої проаналізовано у роботі. Акцентовано увагу на важливості впровадження в Україні принципів аграрної політики, що існують в Європейському Союзі (далі - ЄС), адаптації в Україні європейських критеріїв якості публічних послуг, що сприятиме належному наданню адміністративних послуг сільськогосподарським виробникам в Україні.

У підрозділі 1.2 «Сутність та правові передумови надання адміністративних послуг в Україні» вважалося за доцільне дослідити адміністративні послуги з позиції інституту адміністративного права, що сприятиме, на думку дисертанта, впровадженню ефективної моделі таких послуг у сільському господарстві України. Передусім проаналізовано етапи виникнення й розвитку теорії надання публічних послуг органами державної влади у різних країнах світу (зокрема Франції. Німеччини, Великобританії, США) та, відповідно, і трансформаційні процеси у сфері державного управління, їх особливості у різних країнах, а також в Україні (починаючи з 1997 року - розробка Концепції адміністративної реформи в нашій країні). З'ясовано, що особливості функціонування публічного управління у кожній державі зумовлювали і специфічні акценти під час формування зазначеної мети, що характерно й для України.

Зважаючи на те, що державне управління має відповідати новим умовам сьогодення, звертається увага на переосмислення предмета та методів адміністративного права (наприклад, роботи В. Б. Авер'янова, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, Є. В. Додіна). У роботі поділяється точка зору щодо існування закономірностей стосовно взаємопроникнення між галузями права (публічного та приватного), що зумовлює корисність використання у адміністративному праві поняття «послуги», яке притаманне галузям приватного права, та включення до змісту предмета цієї галузі надання адміністративних послуг. Ґрунтуючись на результатах доктринального аналізу (В. Б. Авер'янов, В. П. Тимощук, М. П. Гурковський та інші вчені), а також історично-правового аналізу актів, сформульовано власну позицію щодо визначення поняття «адміністративні послуги», що збігається з точкою зору законодавця, закріпленою у Законі України «Про адміністративні послуги». Досліджено співвідношення понять «публічні послуги», «державні послуги», «муніципальні послуги», «адміністративні послуги». Акцентовано увагу на необхідності ідентифікації адміністративних послуг як правової категорії за допомогою їх ознак (В. Б. Авер'янов, Г. М. Писаренко), які мають враховуватися під час вироблення теорії адміністративних послуг. З'ясовано, що викладене вище дає підстави стверджувати про становлення такого інституту адміністративного права, як адміністративні послуги.

У підрозділі 1.3 «Концептуальні засади надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства України», виходячи із визнання імперативом забезпечення пріоритету прав людини як вищої цінності у діяльності держави у різних сферах суспільного життя, досліджуються пріоритетні засади надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства України.

Визначено підхід, відповідно до якого концептуальні засади надання адміністративних послуг у сфері сільського господарства мають виходити передусім із наступного: 1) теоретичних засад надання адміністративних послуг (підрозділ 1.2); 2) правових та організаційних стандартів надання адміністративних послуг у країнах-членах Європейського Союзу (далі - ЄС); 3) врахування сучасного стану сільськогосподарської галузі (підрозділ 1.1) та особливих потреб у отриманні цих послуг сільськогосподарських виробників, зважаючи на різні складові галузі, різноманітний правовий статус суб'єктів такої діяльності, необхідність забезпечення рівних прав і можливостей мешканців сільських територій (порівняно з мешканцями міста) щодо отримання адміністративних послуг. Підкреслюється, що інтегративний ефект від запропонованого підходу можливий за умови удосконалення як кожної складової, так і за рахунок забезпечення постійних зв'язків між ними.

Запропоновано та обґрунтовано доцільність впровадження наступних конструктивних організаційно-правових заходів задля гарантування зазначеного вище інтегративного ефекту: 1) обґрунтоване формування правового забезпечення надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства; 2) формування ефективної системи суб'єктів надання зазначених послуг, складовими якої постають: суб'єкти забезпечення надання послуг та суб'єкти, що безпосередньо ці послуги надають. Розкрито особливості зазначених заходів.

Відповідно до запропонованого підходу комплексно досліджено особливості адміністративних послуг, що надаються у сфері сільського господарства, використовуючи метод класифікації цих послуг за критерієм - характер питань, що вирішуються. Надано загальну характеристику з кожного виду адміністративних послуг (наприклад, реєстрація суб'єктів сільськогосподарського виробництва; надання земельних ділянок сільськогосподарським товаровиробникам для ведення сільськогосподарської діяльності; надання документів дозвільного характеру, зокрема сертифікатів, що необхідних для реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції тощо).

Проаналізовано існуючі організаційно-правові стандарти надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства в Україні та з'ясовано, що вони затверджені на різних рівнях органів виконавчої влади. Останнє, на думку автора, вимагає певного коригування, зокрема закріплення виключно на законодавчому рівні, що потребує найскорішого прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України. Зважаючи на інтеграцію нашої держави до ЄС, а також на важливість удосконалення надання адміністративних послуг у зазначеній сфері в Україні, у роботі досліджено шляхи вирішення цієї проблеми у країнах Європи (Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Франція, Ірландія).

Розділ 2 «Правове та інституційне забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України» складається із трьох підрозділів і присвячений реалізації концептуальних засад надання зазначених послуг, розроблених у підрозділі 1.3.

У підрозділі 2.1 «Правове забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України» реалізована перша складова зазначеної концепції. Виходячи із того, що правове регулювання публічно-сервісних відносин, а саме, їх адміністративно-правове регулювання, потребує ефективного правового забезпечення, а також, зважаючи на ст. 4 Закону України «Про основні засади державної аграрної політики у період до 2015 року», у роботі передусім сформована авторська позиція щодо розуміння поняття правового забезпечення надання адміністративних послуг у сільському господарстві України. Запропоновано зазначене правове забезпечення досліджувати як системне утворення, що складається із трьох підсистем та постає невід'ємною частиною публічно-сервісного законодавства України.

Визначено склад першої підсистеми системи правового забезпечення - це нормативно-правові акти, призначені для регулювання відносин, які виникають під час надання адміністративних послуг у цілому. Запропоновано цю підсистему вважати загальною складовою публічно-сервісного законодавства.

Друга підсистема має висвітлювати рівень правового забезпечення публічно-сервісних відносин у сільському господарстві, зокрема під час надання адміністративних послуг у зазначеній сфері.

Третя підсистема правового забезпечення має враховувати сучасні глобалізаційні процеси та включати до себе (за умови ратифікації) ті міжнародні нормативно-правові акти, норми яких регулюють як загальні засади надання адміністративних послуг, так і спеціальні засади їх надання у сфері сільського господарства.

Другу та третю підсистеми визначено спеціальними складовими відповідного публічно-сервісного законодавства. Запропоновано та обґрунтовано концепцію формування кожної із складових правового забезпечення.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти надання адміністративних послуг у сільському господарстві України на центральному рівні: структура та повноваження» реалізовано першу частину другої складової концепції надання адміністративних послуг у сільському господарстві України. Ґрунтуючись на положеннях Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи органів виконавчої влади» та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», усвідомлено доцільність появи нових і реорганізації старих центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ), затвердження нової схеми їх організації та взаємодії, особливості функціонального призначення ЦОВВ - міністерств, служб, агентств та інспекцій.