Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.95.046 (043.3)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ

ТОКАРЄВА КСЕНІЯ СЕРГІЇВНА

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного і адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Калюжний Ростислав Андрійович,

Національний авіаційний університет, професор кафедри теорії та історії держави і права

Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Остапенко Олексій Іванович,

Національний університет “Львівська політехніка”, заступник директора Навчально-наукового інституту права та психології;

кандидат юридичних наук Заєць Олександр Михайлович,

Одеський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри конституційного та міжнародного права.

Захист відбудеться “22” липня 2015 року о “___” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “___” червня 2015 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. М. Сопілко

АНОТАЦІЯ

Токарєва К. С. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет, Київ, 2015.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. У роботі сформовано методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Розроблено підходи до визначення їх сутності та значення, місця у системі строкових обмежень адміністративної відповідальності.

Систематизовано та класифіковано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень, розкрито їх значення. Обґрунтовано предмет доказування та доведено обставини, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку статті 38 КУпАП, розкрито поняття відповідної постанови, визначені вимоги до її змісту.

Автором порівняно досвід окремих країн Європи та запропоновані шляхи вдосконалення законодавства у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Україні.

Ключові слова: правові наслідки, строк, строкові обмеження, накладення адміністративного стягнення, закриття справи, виключення провадження, доведення вини, презумпція невинуватості.

адміністративний стягнення обмеження відповідальність

АННОТАЦИЯ

Токарева К. С. Правовые последствия окончания срока наложения административного взыскания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право; финансовое право; информационное право. - Национальный авиационный университет, Киев, 2015.

Диссертация является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным научным исследованием правовых последствий окончания срока наложения административного взыскания. В работе сформировано методологию исследования правовых последствий окончания срока наложения административного взыскания. Разработаны подходы к определению их сущности и значения, места в системе сроковых ограничений административной ответственности.

Охарактеризировано понятие “срока наложения административного взыскания” как установленного законом периода времени с момента совершения (обнаружения) правонарушения или принятия решения о закрытии уголовного производства до момента вынесения законного постановления о наложении административного взыскания уполномоченным органом (должностным лицом) или судом, по окончании которого производство по делу об административном правонарушении не может быть начато, а начатое подлежит прекращению. Сроки наложения административных взысканий классифицированы на общие и специальные в зависимости от вида и степени вредности правонарушения.

Раскрыто значение причин пропуска сроков наложения административных взысканий, которые заключаются в совокупности условий, приводящих к затягиванию рассмотрения дела об административном правонарушении. Осуществлена их классификация в зависимости от таких критериев как: момент возникновения, источник и субъект воздействия. Обоснованно предмет доказывания для закрытия дела об административном правонарушении на основании пункта 7 части 1 статьи 247 КУоАП, который заключается в установлении: 1) вида деяния, имеющего признаки административного правонарушения и предусмотренного для него срока наложения административного взыскания; 2) момента совершения (обнаружения) правонарушения или принятия решения о закрытии уголовного производства; 3) срока, который истек с момента совершения (обнаружения) правонарушения или принятия решения о закрытии уголовного производства до момента рассмотрения дела. Отмечено о запрете осуществлять любую оценку установленных обстоятельств дела на предмет наличия вины лица.

Доказано, что к обстоятельствам подлежащим установлению во время закрытия дела об административном правонарушении по окончании сроков статьи 38 КУоАП, не принадлежит вина лица. К аргументам, которые подтверждают неоправданность одновременного установления вины и закрытия дела с вышеупомянутых оснований, отнесены: 1) отказ государства от привлечения лица к административной ответственности; 2) нарушение права человека на справедливый суд и презумпции невиновности; 3) изменение цели и предмета рассмотрения дела; 4) исключение производства; 5) отсутствие права суда на совершение дополнительных процессуальных действий; 6) отсутствие правовых оснований в Кодексе Украины об административных правонарушениях; 7) возможность доказательства вины в порядке гражданского судопроизводства.

Определено понятие “постановления о прекращении дела об административном правонарушении по окончании срока наложения административного взыскания”, требования к его содержанию.

Проведен сравнительный анализ нормативно-правового регулирования правовых последствий окончания срока наложения административного взыскания отдельных стран Прибалтики, Восточной, Юго-Восточной и Центральной Европы. Обнаружено, что несмотря на терминологические расхождения и разную продолжительность сроков наложения административных взысканий, правовые последствия их окончания в Молдове, Латвии, Литве, Польше, Эстонии, Чехии и Хорватии одинаковы - это прекращение производства и закрытие дела. Установлены их отличительные признаки. Проанализированы особенности подходов к определению правовых последствий окончания срока наложения административного в украинском контексте взыскания стран устоявшейся западной демократии - Австрии, Франции, Англии и Уэльса. С учетом опыта стран ЕС, предложены пути совершенствования законодательства в сфере реализации правовых последствий окончания срока наложения административного взыскания в Украине.

Ключевые слова: правовые последствия, срок, сроковые ограничения, наложение административного взыскания, закрытие дела, исключение производства, доказывание вины, презумпция невиновности.

SUMMARY

Tokarevа K. Legal consequences of the expiry of term for imposition of administrative penalties. - Manuscript.

Dissertation for competition of the academic degree of the candidate of legal sciences 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - National Aviation University, Kyiv, 2015.

The thesis is dedicated to the comprehensive analysis of the legal consequences of the expiry of term for imposition of an administrative penalty.

The paper formulates the research methodology of the legal consequences of the expiry of term for imposition of an administrative penalty, the main approaches to determine their nature and value, place in the system of time limits of administrative responsibility. The causes of omission of deadlines of imposition of administrative penalties are systematized and classified, their value is disclosed. The subject of proof is explained; the circumstances that are to be established during the termination of case of administrative offense under expiration of term of Article 38 CUAO are proved; the concept of relevant regulations is defined, as well as requirements for its content.

The author compared the experience of some European countries and offered the ways of improving the legislation on the legal consequences of the expiry of term for imposition of an administrative penalty in Ukraine.

Key words: legal consequences, term, time limits, imposition of administrative penalties, termination of case, exclusion of proceedings, proving of guilt, presumption of innocence.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

- обґрунтувати предмет доказування та довести обставини, що підлягають встановленню під час закриття справи за закінченням строків статті 38 КУпАП;

- визначити поняття “постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення” та вимоги до її змісту;

- здійснити порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи;

- окреслити особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення в Австрії, Франції, Англії та Уельсі;

- запропонувати шляхи вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі закриття справи про адміністративне правопорушення і застосування строків накладення адміністративних стягнень.

Предмет дослідження становлять правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на діалектиці та системному підході. Метод діалектики дозволив проаналізувати розвиток способів правового регулювання строків накладення адміністративних стягнень, встановити наявність науково-практичних проблем і був використаний під час дослідження суперечності прийняття суддівських постанов (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3). Системний підхід надав можливість вивчення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення у єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Загальнонаукові методи аналізу та синтезу дозволили здійснити визначення понять, сформувати сутність правових категорій, з'ясувати причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Порівняльний метод використовувався під час аналізу нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень зарубіжних країн (підрозділи 3.1, 3.2), у розділі 1 для співставлення існуючих наукових думок у досліджуваній сфері. Метод контент-аналізу якісного типу дозволив вивчити матеріали законодавчої, наукової та практичної бази та інтерпретувати віднайдені результати (розділи 1-3). Комплексне застосування вищеописаних методів надало повноцінну основу для проведення даного дослідження та розв'язання поставлених науково-практичних задач.

Нормативно-правовою основою стали: положення Конституції України, законів та підзаконних актів України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України, постанови органів судової влади України усіх ланок, а також законодавство таких європейських республік як: Молдова, Латвія, Литва, Естонія, Польща, Чехія, Хорватія, Австрія, закони і судова практика Франції, Англії та Уельсу.

Емпіричним фундаментом дослідження є: наукова література; статистична інформація Державного комітету статистики України, Державної судової адміністрації України; дані щодо розгляду справ і матеріалів про адміністративні правопорушення місцевими загальними судами, апеляційними судами; статистика кримінального правосуддя Міністерства юстиції Англії і Уельсу; результати анкетного опитування 411 осіб; матеріали справ про адміністративні правопорушення, що були закриті за закінченням строків накладення адміністративних стягнень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним науковим дослідженням правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. У роботі проведено аналіз теоретичних і практичних проблем обраного предмету дослідження, виявлені недоліки законодавчого забезпечення прав осіб, щодо яких справа підлягає закриттю за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, запропоновані варіанти вирішення поставлених задач, зокрема:

вперше:

- сформовано методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням законодавчого, міжнародно-правового та теоретико-практичного аспектів. Розроблено підходи до визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які запропоновано розглядати як: 1) правовідносини, що виникають у зв'язку із вчиненням діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення і спливом передбаченого законом часу для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) результат специфічного реагування держави в особі уповноважених органів (посадових осіб) на момент часу, який минув з дня вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження, шляхом прийняття постанови про закриття справи; 3) обов'язок держави не вчиняти жодних дій із переслідування особи за вчинення діянь, що мають ознаки адміністративного правопорушення; 4) стан припинення суспільного осуду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, у зв'язку із закінченням встановленого законом часу для його застосування;

­ обґрунтовано предмет доказування справи про адміністративне правопорушення під час її закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, який полягає у встановленні: 1) виду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення та передбаченого для нього строку накладення адміністративного стягнення; 2) моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 3) строку, що сплив з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту розгляду справи;

­ доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. Невиправданість її одночасного визнання і закриття справи за вищезазначених підстав, аргументована: 1) відмовою держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності; 2) порушенням права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості; 3) зміною цілі та предмету розгляду справи; 4) виключенням провадження; 5) відсутністю права суду на вчинення додаткових процесуальних дій; 6) відсутністю правових підстав у Кодексі України про адміністративні правопорушення; 7) можливістю доведення вини в порядку цивільного судочинства;

­ запропоновано розглядати правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення як елемент системи строкових обмежень адміністративної відповідальності;

удосконалено:

- поняття “строку накладення адміністративного стягнення” через врахування у визначенні таких ознак як: “встановленого законом періоду часу з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження”, “моменту винесення законної постанови про накладення адміністративного стягнення”;

- класифікацію строків накладення адміністративного стягнення за критерієм виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення;

- систему причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень шляхом узагальнення сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення та їх класифікацію залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу;

- основні дефініції, зокрема: “постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення”, “закриття справи про адміністративне правопорушення”;

- критерії диференціації підстав закриття справ про адміністративні правопорушення шляхом врахування наявності ознак адміністративного правопорушення;

- вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, які доповнені положеннями про необхідність зазначення: дати вчинення (а для триваючих правопорушень - дати виявлення) адміністративного правопорушення або дати прийняття рішення про закриття кримінального провадження; дати закінчення строку накладення адміністративного стягнення; частини статті 38 КУпАП, що встановлює строк накладення адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню;

дістали подальшого розвитку:

­ результати порівняльного аналізу нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи, який дозволив встановити їх спільні та відмінні риси;

­ підходи до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення країн усталеної західної демократії, які базуються на положенні про неможливість вчинення будь-яких юридичних дій в межах переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку;

­ уявлення щодо основних напрямків вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати, пропозиції та висновки дисертації мають науково-теоретичне та практичне значення і можуть бути використані:

- у правозастосовчій діяльності - під час реалізації статей 38, 247 КУпАП та вдосконалення порядку дій уповноважених органів (посадових осіб) з розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення (лист Управління громадської безпеки МВС України в Київській області від 21.01.15 р. № 16/б-380; акт впровадження Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві від 27.12.14 р.);

- у нормотворчій сфері - під час підготовки змін та доповнень до законів та нормативно-правових актів України у сфері притягнення до адміністративної відповідальності (лист Комітету Верховної ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/11-72 від 21.01.15 р.; акт впровадження Адміністрації Президента України від 26.12.14 р.);

- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень загальнотеоретичних питань правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень (акт впровадження Адміністрації Президента України від 26.12.14 р.);

- у навчальному процесі - теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані для викладання дисциплін “Адміністративне право”, “Конституційне право”, “Право Європейського Союзу” та при підготовці підручників, навчальних посібників, начально-методичних матеріалів (акт впровадження Національного авіаційного університету від 15.12.14 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено на десяти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: 1) “Актуальні питання правової теорії та юридичної практики” (м. Одеса, 12-13 вересня 2014 р.); 2) “Шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку суспільства” (м. Донецьк, 3 жовтня 2014 р.); 3) “Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави” (м. Запоріжжя, 3-4 жовтня 2014 р.); 4) “Вплив сучасної юридичної науки на політичні й соціально-економічні процеси в Україні” (м. Одеса, 24 жовтня 2014 р.); 5) “Законодавство України: історія розвитку, соціальна обумовленість, якість, застосування та вдосконалення” (м. Запоріжжя, 5-6 грудня 2014 р.); 6) “Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє” (м. Донецьк, 5-6 грудня 2014 р.); 7) “Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики” (м. Одеса, 12-13 грудня 2014 р.); 8) “Юридична наука і практика: виклики часу” (м. Київ, 12 березня 2015 р.); 9) “Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті” (м. Одеса, 10-11 квітня 2015 р.); 10) “Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства” (м. Київ, 10-11 квітня 2015 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертації було опубліковано у семи наукових статтях (дві з них у виданнях зарубіжних держав) та десяти тезах доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації побудована відповідно до мети та задач дослідження і складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, семи додатків (49 сторінок) та списку використаних джерел (253 найменування, 31 сторінка). Загальний обсяг дисертації складає 270 сторінок з яких 190 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено обґрунтування актуальності теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, задачі, об'єкт та предмет дослідження, перераховані використані наукові методи, визначено змістовно, що саме досліджувалось кожним методом, викладено наукові положення, які виносяться на захист, вказано на ступінь новизни одержаних результатів, а також наведено відомості про практичне значення одержаних результатів, опубліковані наукові праці, апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади закінчення строку накладення адміністративного стягнення” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Методологія дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення” здійснено огляд літератури за темою, розроблені підходи до визначення основних понять, в тому числі сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати у законодавчому, міжнародно-правовому та теоретико-практичному аспектах. Законодавчий аспект досліджує правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які випливають із статей 247, 284 КУпАП, надає тлумачення понять “виключення провадження”, “закриття справи про адміністративне правопорушення”. Міжнародно-правовий аспект заснований на практиці Європейського суду з прав людини та аналізі презумпції невинуватості в структурі права людини на справедливий суд. Теоретико-практичний аспект розглядає правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення з точки зору їх реалізації у судовій практиці, визначає їх науково-теоретичне значення. Досліджена історична хронологія змін правового регулювання строків накладення адміністративних стягнень, які поступово збільшувались та варіювались за спеціальними ознаками.

У підрозділі 1.2. “Місце правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в системі строкових обмежень адміністративної відповідальності” надано визначення поняття системи строкових обмежень адміністративної відповідальності як сукупності встановлених законом часових відрізків вчинення уповноваженими органами (посадовими особами) або судом конкретно визначених дій під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення яких призводить до визнання цих дій незаконними або виникнення інших юридично значимих наслідків. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати як елемент даної системи. Класифіковані строкові обмеження притягнення до адміністративної відповідальності в залежності від моменту накладення адміністративного стягнення. Визначено поняття строків накладення адміністративних стягнень, надано їх характеристику. Проведено класифікацію строків накладення адміністративних стягнень залежно від виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення, визначені особливості їх застосування.

Розділ 2 “Адміністративно-правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Значення причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень” розглянуто і систематизовано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень, які полягають у сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. До них віднесено: несвоєчасне направлення матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення в суд; неналежну підготовку матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) та повернення судом справ на дооформлення (доопрацювання); зволікання судів при перевірці обставин вчинених діянь; відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою учасників процесу; відкладення розгляду справи з метою проведення експертизи; оскарження постанов до суду апеляційної інстанції; відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; значне навантаження суддів. Класифіковано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу.

У підрозділі 2.2. “Предмет доказування та обставини, що підлягають встановленню під час закриття справи за закінченням строку статті 38 КУпАП” визначено поняття “закриття справи про адміністративне правопорушення”, здійснено класифікацію підстав закриття справи залежно від критерію наявності ознак адміністративного правопорушення. Розкрито зміст закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративних стягнень як відмови держави (в особі уповноважених органів) від притягнення особи до адміністративної відповідальності, що реалізується шляхом припинення будь-яких процесуальних дій спрямованих на накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтовано предмет доказування справ про адміністративні правопорушення під час їх закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. Наведено положення про те, що суд повинен описати факти, що наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, однак він позбавлений права здійснювати будь-яку оцінку встановлених обставин справи на предмет наявності вини особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Невиправданість одночасного визнання вини та закриття справи за вищезазначених підстав підтверджена сімома науково-практичними аргументами.

У підрозділі 2.3. “Поняття та зміст постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення” обґрунтована доцільність закриття справи за статтею 247 КУпАП до моменту її передачі на розгляд суду та під час підготовки до судового розгляду. Розкрито поняття “постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення” як процесуальної форми рішення суду чи іншого уповноваженого органу (посадової особи) про припинення вчинення будь-яких дій спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що призводить до неможливості встановлення її вини в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення. Визначені вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Обґрунтована пропозиція заміни вживаних КУпАП термінів із “закриття справи” на “закриття провадження”, роз'яснено порядок використання понять “термін” та “строк”.

Розділ 3 “Шляхи вдосконалення реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Україні” складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи” присвячений дослідженню правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень країн: Східної Європи (Молдова, Польща), Прибалтики (Литва, Латвія, Естонія), Центральної Європи (Чехія), Південно-Східної Європи (Хорватія). Виявлено, що строки накладення адміністративних стягнень в Україні тривалістю у два місяці, які відраховуються з дня вчинення (виявлення) правопорушення, серед порівнюваних держав є найкоротшими. Встановлено, що не зважаючи на термінологічні розбіжності, правові наслідки закінчення строків накладення адміністративних стягнень для всіх країн однакові - це припинення провадження, закриття справи, неможливість призначення покарання за порушення. Виявлено, що окремі кодекси передбачають такі особливі правові наслідки як: 1) звільнення від відповідальності - особа вважається такою, що не притягалась до адміністративної відповідальності (Молдова); 2) покарання вважається неіснуючим (Польща); 3) залишення справи без розгляду (Чехія).

У підрозділі 3.2. “Особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Австрії, Франції, Англії та Уельсі” узагальнені нормативно-правові визначення строку накладення адміністративного стягнення у законодавстві досліджуваних країн, встановлена специфіка їх термінології. Виявлено, що в Австрії строк накладення адміністративного стягнення характеризується часом протягом якого уповноважений орган може вчинити дії з переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку. Доведено, що у Франції його закінчення є однією з підстав для припинення (погашення) публічного переслідування, що здійснюється з метою застосування покарання. З'ясовано, що строк накладення адміністративного в українському контексті стягнення в Англії та Уельсі передбачений як давність притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення найлегших порушень типу “summary offences” і являється не часом притягнення до відповідальності в повному сенсі цього слова (яка б завершувалась винесенням остаточного рішення (вироку) із присудженням покарання), а часом на звернення до суду з наміром ініціювати процес публічного переслідування.

У підрозділі 3.3. “Вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС” запропоновано: визначити на рівні закону обставини, які повинні підлягати обов'язковому встановленню під час закриття справи за закінчення строків ст. 38 КУпАП; встановити заборону здійснення будь-якої оцінки обставин вчиненого діяння на предмет наявності вини особи щодо якої справа підлягає закриттю за закінченням строків накладення адміністративних стягнень; передбачити, що у разі закінчення строків накладення адміністративних стягнень доведення вини чи невинуватості особи повинно здійснюватись в окремому порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Окрім того, обґрунтовано пропозиції: збільшити тривалість строків накладення адміністративних стягнень ст. 38 КУпАП; встановити, що у будь якому випадку адміністративне стягнення не може бути накладено пізніше двох років з дня вчинення адміністративного правопорушення; закріпити на рівні закону можливість закриття справи за статтями 38 та 247 КУпАП до моменту її передачі на розгляд суду, під час підготовки до розгляду в суді та безпосередньо під час судового розгляду. У роботі сформульовано детальні вимоги до постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наголошено на необхідності запровадження двох систем імперативних та диспозитивних підстав зупинення перебігу строків накладення адміністративних стягнень, пов'язаних і не пов'язаних із зупиненням провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ВИСНОВКИ

Дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним науковим дослідженням правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. У висновках сформульовано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових задач щодо визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення; порівняльно-правового аналізу правового регулювання наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Україні та зарубіжних державах; виявлення недоліків законодавчого забезпечення прав осіб, щодо яких справа підлягає закриттю за закінченням строку накладення адміністративного стягнення; обґрунтування пропозицій внесення змін до національного адміністративного законодавства з урахуванням досвіду країн ЄС. У підсумку отримані такі найбільш важливі та практично значущі наукові результати:

1. Сформовано методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням законодавчого, міжнародно-правового та теоретико-практичного аспектів. Розроблено підходи до визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які запропоновано розглядати як: 1) правовідносини, що виникають у зв'язку із вчиненням діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення і спливом передбаченого законом часу для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) результат специфічного реагування держави в особі уповноважених органів (посадових осіб) на момент часу, який минув з дня вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження, шляхом прийняття постанови про закриття справи; 3) обов'язок держави не вчиняти жодних дій із переслідування особи за вчинення діянь, що мають ознаки адміністративного правопорушення; 4) стан припинення суспільного осуду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, у зв'язку із закінченням встановленого законом часу для його застосування.

2. Встановлено місце правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в системі строкових обмежень адміністративної відповідальності, що визначена як сукупність встановлених законом часових відрізків вчинення уповноваженими органами (посадовими особами) або судом конкретно визначених дій під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення яких призводить до визнання цих дій незаконними або виникнення інших юридично значимих наслідків. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати як елемент даної системи.

Охарактеризовано поняття “строку накладення адміністративного стягнення” як встановленого законом періоду часу з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту винесення законної постанови про накладення адміністративного стягнення уповноваженим органом (посадовою особою) або судом, із закінченням якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. Строки накладення адміністративних стягнень класифіковано на загальні та спеціальні залежно від виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення. Особливості застосування строків накладення адміністративних стягнень визначені у наявності спеціальних умов їх правової реалізації, а саме: 1) розмежуванні загальних та спеціальних правових норм; 2) існуванні окремого правового режиму строків накладення адміністративних стягнень для юридичних осіб; 3) визначенні моменту з якого розпочинається їх відлік.

3. Розкрито значення причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень, які полягають у сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. До них віднесено: несвоєчасне направлення матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення в суд; неналежну підготовку матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) та повернення судом справ на дооформлення (доопрацювання); зволікання судів при перевірці обставин вчинених діянь; відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою учасників процесу; відкладення розгляду справи з метою проведення експертизи; оскарження постанов до суду апеляційної інстанції; відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; значне навантаження суддів.

Класифіковано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу.

4. Обґрунтовано предмет доказування справи про адміністративне правопорушення під час її закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, який полягає у встановленні: 1) виду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення та передбаченого для нього строку накладення адміністративного стягнення; 2) моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 3) строку, що сплив з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту розгляду справи.

Доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. До аргументів, які підтверджують невиправданість її одночасного визнання і закриття справи за вищезазначених підстав, віднесено: 1) відмову держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності; 2) порушення права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості; 3) зміну цілі та предмету розгляду справи; 4) виключення провадження; 5) відсутність права суду на вчинення додаткових процесуальних дій; 6) відсутність правових підстав у Кодексі України про адміністративні правопорушення; 7) можливість доведення вини в порядку цивільного судочинства.

5. Визначено поняття “постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення” як процесуальної форми рішення суду чи іншого уповноваженого органу (посадової особи) про припинення вчинення будь-яких дій спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що призводить до неможливості встановлення її вини в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.

Сформовані вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, яка повинна містити: дату; місце складення; посаду; прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову; дату, серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення; подані матеріали справи про адміністративне правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, місце роботи, посаду особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення; посилання на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення; посилання на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, що надає право уповноваженому органу (посадовій особі) приймати постанову; дату вчинення (а для триваючих правопорушень - дату виявлення) адміністративного правопорушення або дату прийняття рішення про закриття кримінального провадження; дату закінчення строку накладення адміністративного стягнення; посилання на частину статті 38 КУпАП, що встановлює строк накладення адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню; постановлене рішення про закриття справи із зазначенням особи, якої воно стосується, діяння, що мало ознаки адміністративного порушення, вчиненого цією особою та правової підстави його прийняття; порядок оскарження постанови; підпис посадової особи, яка розглянула справу.

6. Здійснено порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи та виявлено, що не зважаючи на термінологічні розбіжності та різні тривалості строків накладення адміністративних стягнень, правові наслідки їх закінчення в Молдові, Латвії, Литві, Польщі, Естонії, Чехії та Хорватії є однаковими - це припинення провадження та закриття справи. Відмінними правовими наслідками закінчення строку накладення адміністративного стягнення визначені такі як одночасне: звільнення від відповідальності, не існування покарання, залишення справи без розгляду.

7. Окреслені особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення країн усталеної західної демократії і встановлено, що під змістом цього поняття розуміється: 1) неможливість уповноваженого органу вчинити дії щодо переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку (Австрія); 2) обов'язок уповноваженого органу або суду не вчиняти жодних подальших юридичних дій (кроків), які були б спрямовані на здійснення розслідування чи реалізацію публічного обвинувачення (Франція); 3) заборона на звернення до суду з наміром ініціювати процес публічного переслідування (Англія та Уельс).