Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.781: 341

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду

фінансове право; інформаційне право

Київ - 2014

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Гриценко Володимир Григорович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри правознавства

доктор юридичних наук, професор Заросило Володимир Олексійович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, завідувач кафедри правоохоронної діяльності;

кандидат юридичних наук Шруб Інна Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ, старший викладач кафедри адміністративної діяльності

Захист відбудеться «27» лютого 2014 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий «25» січня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиС.О. Короєд

адміністративний правовий суддя службовий

Анотація

Лаптєв С.С. Адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

Наукова цінність дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше в українській адміністративно-правовій науці на монографічному рівні, з урахуванням положень чинного законодавства, міжнародно-правових стандартів і правозастосовчої практики проведено комплексний аналіз теоретичних та практичних засад правового статусу судді адміністративного суду, розкрито суперечності його адміністративно-правового регулювання, а також зроблено спробу визначити шляхи їх подолання.

Дисертація присвячена аналізу адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду та визначенню відповідності нормативно-правових актів, які його регулюють, Конституції та міжнародним стандартам. В роботі розкривається поняття адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, визначається його структура, ознаки та місце в системі правових статусів. Проводиться детальний аналіз сутності та змісту таких основних елементів статусу судді адміністративного суду, як службові повноваження, права та обов'язки судді адміністративного суду, гарантії реалізації повноважень, а також правообмеження, встановлені для суддів адміністративних судів. На основі проведеного дослідження формулюються авторські визначення даних категорій, аналізуються їх ознаки та характерні риси, а також проводиться їх класифікація.

Особлива увага приділяється аналізу нормативно-правових актів, які закріплюють систему службових прав та обов'язків судді адміністративного суду, виявленню їх основних недоліків, а також розробці науково-обґрунтованих пропозицій з їх усунення. Крім того, визначаються основні шляхи підвищення ролі юридичних гарантій в забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів, а також формулюються конкретні рекомендації, спрямовані на приведення національного законодавства, яке закріплює обмеження та заборони для суддів адміністративних судів, до вимог міжнародних стандартів.

Ключові слова: адміністративне судочинство, адміністративні суди, адміністративно-правовий статус, гарантії реалізації повноважень, правообмеження, службові обов'язки, службові повноваження, службові права, суддя адміністративного суду.

Аннотация

Лаптев С.С. Административно-правовой статус судьи административного суда. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

Научная ценность диссертационного исследования заключается в том, что впервые в украинской административно-правовой науке на монографическом уровне, с учетом положений действующего законодательства, международно-правовых стандартов и правоприменительной практики осуществлен комплексный анализ теоретических и практических основ правового статуса судьи административного суда, раскрыты противоречия его административно-правового регулирования, а также предпринята попытка определить пути их преодоления.

Диссертация посвящена анализу административно-правового статуса судьи административного суда и определению соответствия нормативно-правовых актов, которые его регулируют, Конституции и международным стандартам. В работе раскрывается понятие административно-правового статуса судьи административного суда, проводится его отграничение от других смежных категорий, определяется его структура, признаки и место в системе правовых статусов. Проведенное исследование разрешило выделить три главных элемента, которые составляют структуру статуса судьи административного суда: служебные полномочия, гарантии реализации полномочий и правоограничения. К второстепенным элементам, раскрывающим наиболее тонкие грани статуса судьи административного суда, конкретизируют его положение и место в системе органов государственной власти, отнесено юридическую ответственность, функции, принципы, формы, методы деятельности и некоторые другие.

В рамках исследования юридической конструкции служебных полномочий судьи административного суда сделан вывод, что данная категория является сложным правовым явлением, структуру которого образует неделимое единство служебных прав и обязанностей, а также судейское усмотрение. Также, обосновывается авторский взгляд на назначение и характерные признаки таких основных элементов статуса судьи административного суда, как служебные полномочия, права и обязанности, гарантии реализации полномочий, а также правоограничения, установленные для судей административных судов. На основе проведенного исследования формулируются авторские определения данных категорий и проводится их классификация.

Проанализировав международные документы, действующее законодательство, а также результаты проведенного опроса, выясняется необходимость расширения системы профессиональных обязанностей судей административных судов, а также обосновываются конкретные предложения, направленные на решение данной задачи. С целью определения путей совершенствования нормативно-правовых актов, которые закрепляют права судей административных судов, исследуется научная литература, анализируются положения отечественного и международного законодательства, а также обобщаются результаты анкетирования. На основе проведенного исследования делается вывод, что предусмотренная действующим законодательством система основных прав судей административных судов не позволяет эффективно осуществлять рассмотрение административных дел, и поэтому должна быть расширена. С целью устранения данного недостатка формулируются конкретные изменения и дополнения в ряд нормативно-правовых актов.

Особое внимание в работе уделяется определению основных путей укрепления административно-правового статуса судьи административного суда за счет расширения гарантий реализации судейских полномочий и повышения их роли в обеспечении независимости судей. С этой целью подробно анализируются соответствующие положения Конституции, Закона, других отечественных нормативно-правовых актов, международные стандарты, взгляды ученых и практических работников, а также результаты проведенного опроса. Такой анализ дал возможность выявить недостатки и пробелы законодательного регулирования основных гарантий, а также предложить пути их устранения. Также, в работе осуществляется сравнительно-правовое исследование национального законодательства и международных стандартов, которые устанавливают ограничения и запреты, связанные с выполнением судейских полномочий. Такое исследование позволило выявить основные недостатки и пробелы в правовом регулировании правоограничений, установленных для судей административных судов, а также сформулировать конкретные предложения по их устранению.

Ключевые слова: административное судопроизводство, административные суды, административно-правовой статус, гарантии реализации полномочий, правоограничения, служебные обязанности, служебные полномочия, служебные права, судья административного суда.

Annotation

S.S. Laptev. Administrative legal status of the administrative court judge. - Manuscript.

A thesis for the academic degree of PhD in Law, field of specialization: 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - Open International University of Human Development «Ukraine», Kyiv, 2014.

The scientific value of the study presented in this thesis is that for the first time in Ukrainian science of administrative law, a comprehensive analysis of theoretical and practical foundations of the legal status of the administrative court judge was made, contradictions of its administrative legal regulation were described, and an attempt to determine the ways of overcoming these contradictions was made at the monographic level, taking into account provisions of Ukrainian law, international legal standards and the practice of application of law.

The thesis is devoted to the analysis of administrative legal status of the administrative court judge and determining the conformity of regulatory acts that govern it, the Constitution and international standards. The work describes the meaning of administrative legal status of the administrative court judge and describes its structure, features and place within the system of legal statuses. Detailed analysis of the meaning and nature of such principal elements of the status of administrative court judge as official powers, rights and duties of the administrative court judge, guarantees of realization of his powers, and legal limitations applicable to administrative court judges was offered. Author's definitions of these categories are formulated, their hallmarks and typical features are analyzed and their classification is offered on the basis of this study.

Special attention is given to the analysis of regulatory acts providing the system of powers and duties of the administrative court judge, determination of their main flaws and development of scientifically-substantiated proposals on how to remedy them. In addition, the main ways of improving the role of legal guarantees in ensuring independence of administrative court judges were determined and specific recommendations on bringing the national legislation imposing limitations and restrictions upon administrative court judges into conformity with international standards were outlined.

Keywords: administrative judicial proceedings, administrative courts, administrative legal status, guarantees of realization of powers, legal limitations, official duties, official powers, official rights, administrative court judge.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З проголошенням незалежності України та початком демократичних реформ, спрямованих на формування громадянського суспільства та правової держави, перед наукою та практикою було поставлене завдання проведення такої судово-правової реформи, за якої кожному громадянину буде гарантовано повноцінний судовий захист від неправомірних дій та рішень органів публічного управління. Виконання цього завдання на сьогодні стало можливим завдяки створенню незалежних і безсторонніх адміністративних судів, функціонування яких спрямоване на утвердження принципу верховенства права та законності в діяльності публічної адміністрації.

Однак, незважаючи на те, що процес створення адміністративних судів триває вже друге десятиріччя, реальних зрушень у цій сфері так і не було досягнуто. В першу чергу, це обумовлено тим, що основні зусилля науковців і законодавця увесь цей час були спрямовані на створення необхідних умов функціонування адміністративних судів. Зокрема, було вжито ряд заходів щодо їх територіальної організації, інстанційності та спеціалізації, матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення тощо. Применшувати роль і значення цих кроків у становленні адміністративного судочинства не варто. Водночас не варто применшувати роль і значення внутрішніх чинників, які впливають на характер взаємовідносин суддів адміністративних судів з іншими органами публічного управління, тим самим визначаючи ступінь їх незалежності, самостійності та неупередженості. Більшість таких факторів охоплюється категорією адміністративно-правовий статус, і саме їх неналежне регулювання є основною причиною того, що на сьогодні адміністративні суди так і не стали надійними захисниками прав громадян у сфері публічно-правових відносин.

Ухвалення нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, на який науковці та практичні працівники покладали великі надії та сподівання, теж суттєво не позначилось на становищі суддів адміністративних судів у суспільстві. Так, фактично кожен третій суддя та кожен четвертий фахівець у галузі права переконаний, що цей Закон невиправдано обмежує правові можливості суддів адміністративних судів, оскільки зрівнює їх правовий статус із правовим статусом суддів інших судових юрисдикцій. Із такою думкою варто погодитись, адже специфіка завдань, вирішення яких покладається на суддів адміністративних судів, обумовлює потребу наділення їх значно ширшими правовими можливостями, покладення на них додаткових обов'язків, встановлення більш суворих обмежень і заборон, а також забезпечення особливих гарантій захисту від незаконного впливу та тиску з боку органів публічного управління.

Таким чином, зміцнення адміністративно-правового статусу суддів адміністративних судів продовжує залишається актуальною проблемою сучасної судово-правової реформи. Адже саме від того, наскільки чітко та юридично грамотно в чинному законодавстві будуть врегульовані всі особливості правового статусу суддів адміністративних судів, буде залежати як подальша доля адміністративної юстиції, так і доля судової гілки влади в цілому.

Окрім суто практичної цінності, обраний напрям дослідження становить значний науково-теоретичний інтерес. Справа у тому, що до сьогодні специфічні особливості адміністративно-правового статусу суддів саме адміністративних судів не були предметом комплексного наукового аналізу. Звісно, правовий статус особи взагалі, та адміністративно-правовий статус окремих суб'єктів права (народних депутатів, державних службовців, працівників міліції тощо) досить детально досліджений в юридичній літературі. Зокрема, розробкою цих питань займались такі видатні науковці, як В.Б. Авер'янов, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, М.А. Бояринцева, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, В.В. Зуй, С.А. Комаров, М.І. Матузов, О.І. Радченко, О.Ф. Скакун, М.С. Строгович, О.В. Чернецька, Н.Ю. Хаманєва, А.Ю. Якимов, Н. Янюк та багато інших. Окремі елементи правового статусу суддів адміністративних судів розглядали в своїх роботах також В.М. Бевзенко, Ю.В. Георгієвський, М.П. Запорожець, П.Ф. Карпечкін, І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда, В.Т. Маляренко, Л.М. Москвич, О.Н. Панченко, О.М. Пасенюк, Ю.С Педько, М.В. Сірош, В.Є. Скомороха, В.І. Шишкін, І.В. Шруб та деякі інші науковці. Однак про суддів адміністративних судів вони говорили або в контексті загального аналізу правового статусу представників судової гілки влади, або в рамках характеристики інституту адміністративного судочинства в цілому.

Таким чином, незважаючи на значні здобутки проведеної судово-правової реформи, а також досягнення науковців, на сьогодні актуальними все ще залишається значний масив проблемних питань, які тією чи іншою мірою пов'язані з адміністративно-правовим статусом суддів адміністративних судів. Нерозробленість цих проблем в адміністративно-правовій теорії та їх недостатня урегульованість в чинному законодавстві, обумовлюють актуальність та необхідність проведення подальшого науково-теоретичного дослідження, спрямованого на отримання цілісного уявлення про адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду з метою вироблення конкретних рекомендацій з його удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі науки адміністративного права та процесу. Зміст та основні положення роботи відповідають основним завданням здійснення судово-правової та адміністративної реформ в Україні, а також спрямовані на реалізацію Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 26 грудня 2012 р. (протокол № 5).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі наукового аналізу, вивчення та узагальнення теоретичних розробок, чинного законодавства України та практики його застосування визначити та комплексно дослідити основні елементи адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, і на цій основі сформулювати теоретичні висновки та науково обґрунтовані рекомендації щодо їх подальшого зміцнення.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

- розкрити поняття адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, а також визначити його структуру та основні ознаки;

- дослідити категорію службових повноважень судді адміністративного суду, сформулювати її поняття, визначити структуру та характерні риси;

- проаналізувати зміст службових прав і обов'язків судді адміністративного суду, визначити їх специфічні ознаки та сформулювати науково-обґрунтовані визначення;

- розглянути гарантії реалізації повноважень, а також правообмеження, встановлені для суддів адміністративних судів, як невід'ємні елементи їх адміністративно-правового статусу;

- проаналізувати нормативно-правові акти, які закріплюють систему службових прав та обов'язків судді адміністративного суду, виявити їх недоліки та розробити пропозиції щодо їх усунення;

- визначити основні шляхи підвищення ролі юридичних гарантій в забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів;

- сформулювати конкретні рекомендації, спрямовані на приведення національного законодавства, яке закріплює обмеження та заборони для суддів адміністративних судів, до вимог міжнародних стандартів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі набуття, реалізації та забезпечення адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань в роботі використано сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об'єкт дослідження, а саме: діалектичний метод, застосування якого дало можливість розглянути адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду в його взаємозв'язку з іншими правовими явищами в їх єдності та протиріччі (підрозділ 1.1); розкрити взаємозв'язок між статусом адміністративного суду та статусом судді цього суду (підрозділ 1.2); поглибити понятійний апарат (підрозділи 1.2, розділ ІІ); аналіз і синтез, за допомогою яких з'ясовано місце адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду в системі правових статусів (підрозділ 1.1); системний підхід, який застосовувався з метою дослідження адміністративно-правового статусу як системного феномена (підрозділ 1.1), визначення його основних структурних елементів і виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків між ними (підрозділ 1.2), а також дослідження їх сутності та змісту (розділ ІІ); логіко-семантичний метод дозволив поглибити понятійно-категоріальний апарат науки адміністративного права та теорії судоустрою (підрозділи 1.2, розділ ІІ), а також більш ґрунтовно проаналізувати наукові джерела, національне та міжнародне законодавство з метою завершеного вивчення предмета дослідження (розділи 1, 2 та 3); за допомогою порівняльно-правового методу вдалося визначити критерії розмежування адміністративно-правового статусу суддів адміністративних та інших судів (підрозділ 1.2), визначити спільні та відмінні риси між правами та обов'язками суддів (підрозділ 2.1), а також провести більш глибоке дослідження міжнародного законодавства та визначити шляхи його імплементації в національну правову систему (розділ ІІІ); методи класифікації та групування використовувалися при дослідженні наукових підходів до визначення поняття та структури адміністративно-правового статусу (підрозділ 1.1), а також поняття, ознак та класифікації службових повноважень судді адміністративного суду, його прав, обов'язків, гарантій діяльності та правообмежень (розділ ІІ); формально-юридичний метод, який у поєднанні з методами логічного аналізу та контент-аналізу документів дозволив всебічно дослідити систему нормативно-правових актів, що регулюють порядок реалізації суддею адміністративного суду свого правового статусу, виявити їх недоліки, прогалини, суперечності та прорахунки, а також розробити рекомендації, спрямовані на їх усунення (розділ ІІІ); соціологічні методи використовувались при проведенні анкетування суддів адміністративних судів і фахівців у галузі права з метою з'ясування наявних у досліджуваній сфері проблем, встановлення першочергових напрямів реформування та з'ясування доцільності й обґрунтованості сформульованих пропозицій (розділ ІІІ).

Теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців з проблем загальної теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права і процесу, державного управління та інших юридичних наук.

Нормативно-правовою базою дослідження є положення Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, що визначають адміністративно-правовий статус суддів, а також нормативні документи міжнародних організацій.

Емпіричну базу складають статистичні дані та аналітичні довідки Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України; дані проведеного анкетування 70 суддів адміністративних судів, 170 працівників апарату адміністративних судів, 180 фахівців у галузі права і 180 громадян - відвідувачів адміністративних судів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є одним з перших в українській адміністративно-правовій науці монографічним дослідженням, в якому з урахуванням положень чинного законодавства, міжнародно-правових стандартів і правозастосовчої практики проведено комплексний аналіз теоретичних та практичних засад адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, розкрито суперечності його адміністративно-правового регулювання, а також зроблено спробу визначити шляхи їх подолання.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних положень, висновків та пропозицій, що характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

- вперше сформульовано визначення та структуру адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду як системи елементів (службових повноважень, гарантій реалізації повноважень, правообмежень), що встановлюють межі їх можливої та дозволеної поведінки в сфері здійснення адміністративного судочинства, відображають їх найбільш істотні та стійкі характеристики, визначають їх політико-правове становище в суспільстві та державі;

- удосконалено категорію службових повноважень судді адміністративного суду як неподільної єдності службових прав та обов'язків судді, що знаходять своє практичне втілення в актах судової влади і встановлюють конкретний вид і міру його можливої та необхідної службової поведінки, визначають рамки його відповідальності і звітності, розкривають конкретні форми та засоби реалізації його основних функцій та реалізуються шляхом владного впливу судді на учасників розгляду адміністративної справи з метою виконання покладених на нього завдань у сфері адміністративного судочинства;

- удосконалено категорію службових обов'язків судді адміністративного суду як об'єктивно необхідних, найбільш доцільних та соціально корисних варіантів поведінки, спрямованих на створення необхідних умов для розгляду адміністративної справи, а також задоволення законних інтересів учасників адміністративного судочинства. В якості нових службових обов'язків запропоновано розглядати такі, як: здійснення контролю за своєчасністю та повнотою виконання винесених рішень; уникнення будь-яких ситуацій, що можуть спричинити конфлікт інтересів, а також вжиття всіх можливих заходів щодо його врегулювання;

- удосконалено категорію службових прав судді адміністративного суду як міри можливої, допустимої, найбільш доцільної поведінки судді, обсяг, межі, конкретний вид і форма якої визначається нормами адміністративного права за його внутрішнім переконанням, і яка спрямована на реалізацію покладених на нього завдань і функцій у сфері адміністративного судочинства, а також задоволення його особистих професійних інтересів. До службових прав запропоновано віднести право на: внесення до Верховного Суду України подання про дачу роз'яснень з питань застосування законодавства; звернення до органів суддівського самоврядування з питань, що стосуються внутрішньої діяльності судів;

- удосконалено характеристику гарантій реалізації повноважень судді адміністративного суду як сукупності гарантованих державою нормативних, організаційних, економічних, соціальних та інших засобів і умов, спрямованих на забезпечення належної, повної та ефективної реалізації суддею наданих йому повноважень у сфері адміністративного судочинства, їх надійну та всебічну охорону, захист і поновлення, а також усунення можливих перешкод неналежного виконання суддею своїх функцій;

- удосконалено розуміння правообмеження, що встановлені для суддів адміністративних судів, як сукупності заборон та вимог, спрямованих на обмеження правових можливостей судді з метою недопущення можливого використання наданих йому владних повноважень та авторитету судової влади з протиправною метою, а також забезпечення незалежного, неупередженого, об'єктивного та професійного розгляду і вирішення адміністративних справ;

- дістала подальший розвиток характеристика недоліків нормативно-правових актів, що закріплюють систему службових прав та обов'язків судді адміністративного суду, та з метою їх усунення запропоновано: 1) розширення системи обов'язків шляхом включення до неї таких критеріїв розгляду справи, як "всебічність", "об'єктивність" та "повнота", таких обов'язків, як дотримання службової дисципліни, здійснення контролю за своєчасністю і повнотою виконання винесених рішень, постійне підвищення рівня кваліфікації та професійної майстерності; 2) уніфікувати систему обов'язків шляхом виключення з неї таких обов'язків, як дотримання правил суддівської етики та щорічне подання фінансової декларації; 3) розширення системи прав такими, як: право на застосовування заходів процесуального примусу, на внесення до Верховного Суду України подання про дачу роз'яснень з питань застосування законодавства, право на отримання інформації та матеріалів, необхідних для виконання службових повноважень, право на забезпечення необхідних організаційно-технічних умов діяльності, право на участь у суддівському самоврядуванні, а також на звернення до органів суддівського самоврядування з питань, що стосуються внутрішньої діяльності судів, право на утворення об'єднань та участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

- дістало подальший розвиток положення про роль юридичних гарантій в забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів, з метою підвищення яких запропоновано: віднести до переліку гарантій організаційну незалежність суддів, конкурсний порядок заміщення посад у суді, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів спеціалізації, черговості та однакової кількості справ для кожного судді; внести зміни до Закону, спрямовані на удосконалення механізму, процедури та підстав ліквідації адміністративних судів; наділити Раду суддів України правом приймати рішення про призначення суддів на адміністративні посади в адміністративних судах; заходів захисту суддів адміністративних судів у випадку реорганізації судової системи; встановити такі додаткові механізми захисту суддів адміністративних судів від підриву їх авторитету та паплюження професійної гідності;

- дістали подальший розвиток пропозиції, спрямовані на приведення національного законодавства, яке закріплює обмеження та заборони для суддів адміністративних судів, до вимог міжнародних стандартів, а саме: заборона суддям обіймати будь-які посади, незалежно від їх оплачуваності; визначення умов та порядку здійснення суддями наукової, викладацької та творчої діяльності; заборона суддям брати участь у громадській діяльності та публічних заходах, які мають політичний характер; встановлення додаткових обмежень права суддів на свободу слова.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції спрямовані на подальше вдосконалення законодавства в сфері адміністративного судочинства, розвиток науки адміністративного права, підвищення професійної підготовки суддів й інших спеціалістів юридичного профілю і можуть бути використані: у правотворчій сфері - при розробці нових нормативно-правових актів, які регулюють адміністративно-правовий статус суддів адміністративних судів, а також при підготовці змін і доповнень до КАСУ, Закону «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актів, спрямованих на зміцнення адміністративно-правового статусу суддів та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів; у правозастосовчій сфері - для удосконалення практичної діяльності суддів адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративних справ; у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін («Адміністративне право України», «Адміністративний процес»), спецкурсів («Адміністративна реформа», «Адміністративне судочинство»), при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних і методичних посібників, лекцій і методичних рекомендацій, а також при удосконаленні вже існуючих та розробці нових навчальних планів і програм (Акт впровадження в навчальний процес Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 17.01.2014 р.); у науково-дослідній роботі - для подальшого розвитку положень науки адміністративного права а також теорії держави та права (Акт впровадження в науково-дослідну роботу Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 17.01.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні (м. Харків, 1-2 листопада 2013 р.); Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки (м. Київ, 14-15 вересня 2013 р.); Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні (м. Харків, 7-8 вересня 2013 р.); Право и околоправовые науки: новые векторы исследований развитие институциональной структуры правового государства в современных условиях (Санкт-Петербург, 14 сентября 2013 г.).

Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації, що обґрунтовані в дисертації, дістали відображення у 9 наукових публікаціях, 4 яких статті - опубліковані у наукових фахових виданнях України, 1 стаття - в іноземному науковому виданні, та 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях, одна з яких міжнародна.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність і логіку викладення матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (336 найменувань) та 8 додатків (на 40 сторінках). Загальний обсяг роботи - 275 сторінок, обсяг основного тексту - 205 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, розкривається стан наукового опрацювання проблеми, її значущість, визначаються мета, основні завдання, об'єкт, предмет і методологія дослідження, наукова новизна, практичне і теоретичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів виконаної роботи та публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні уявлення про адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду» складається з двох підрозділів, у яких аналізуються наукові погляди на місце статусу судді адміністративного суду в системі правових статусів, його структуру та характерні риси.

Підрозділ 1.1 «Місце адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду в системі правових статусів та його співвідношення із суміжними поняттями» присвячений визначенню сутності та змісту категорії «адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду». З цією метою, в першу чергу, аналізується етимологічне походження, а також різноманітні наукові підходи до розуміння таких понять, як «статус», «правовий статус», «спеціальний правовий статус», «адміністративно-правовий статус» тощо. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що правовий статус є комплексною правовою категорією, яка розкриває всі грані закріпленого у праві становища особи, його соціально-юридичні ознаки. Вона має непересічну цінність, тому що з її допомогою визначаються основні, найбільш суттєві зв'язки, що виникають між людьми, між особою та суспільством, а також між особою та державою.

З метою відмежування категорії «правовий статус» від суміжних понять, аналізуються обґрунтовані в літературі погляди на її співвідношення із такими поняттями, як «правове положення» та «правове становище». На основі проведеного дослідження дисертант приходить до таких висновків: по-перше, використання слова «положення» для позначення правового становища особи є некоректним; по-друге, незважаючи на різницю між поняттями «правовий статус» та «правове становище», в даному дослідженні пропонується використовувати їх як рівнозначні оскільки, по суті, і «статус», і «становище» позначають одне й те ж - місце, яке займає особа в суспільстві та державі.

В рамках аналізу системи правових статусів дисертант завертає увагу на відсутність в юридичній літературі усталеної думки з цього питання. Проаналізувавши різноманітні наукові підходи, робиться висновок, що будь-який правовий статус має складну трирівневу структуру, яка дозволяє розглядати його в нерозривній єдності загального, особливого та індивідуального. Виходячи з цього, в структурі адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду пропонується виділяти: загальний правовий статус особи, спеціальний правовий статус судді адміністративного суду та індивідуальний статус.

У підрозділі 1.2 «Поняття, структура та ознаки адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду» робиться спроба сформулювати авторське визначення поняття «адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду». З цією метою дисертант аналізує ст. 51 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон), яка спеціально присвячена статусу судді і доходить висновку, що вона містить лише загальне визначення судді, як представника судової гілки влади, але аж ніяк не його правового статусу. Далі, розглядаються обґрунтовані в літературі наукові підходи до визначення поняття «правового статусу судді», які теж не дозволяють визначити специфіку статусу суддів саме адміністративних судів. У зв'язку з цим, пропонується сформулювати авторське визначення, в основу якого покласти науково-обґрунтовані уявлення про структуру та характерні риси досліджуваної категорії.

Проаналізувавши етимологічне значення термінів «структура», «склад» та «елементи», а також різноманітні наукові погляди на поняття та структуру правового статусу особи, державних службовців, посадових осіб і суддів, дисертант робить висновок, що під структурою адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду необхідно розуміти сукупність закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою істотних і стійких зв'язків та властивостей, що найбільш чітко відображають увесь комплекс адміністративно-правових засобів, через які виражається відношення держави до суддів адміністративних судів. До основних елементів, що складають структуру статусу судді адміністративного суду, дисертант відносить службові повноваження, гарантії реалізації повноважень та правообмеження. Водночас, названі елементи не вичерпують всієї структури статусу судді, оскільки на законодавчому рівні знаходять своє безпосереднє відображення інші елементи. Зокрема, це юридична відповідальність, функції, принципи, форми та методи діяльності тощо. Саме вони розкривають найбільш тонкі грані статусу суддів адміністративних судів, конкретизують їх положення і місце в системі органів державної влади.

Аналізуючи ознаки правового статусу судді адміністративного суду, дисертант відмічає поліаспектність наукових поглядів до визначення їх кількості та змістовного наповнення. Узагальнивши різноманітні наукові підходи, він виділяє лише ті кваліфікуючі ознаки, які дозволяють отримати максимально повне уявлення про сутність і соціальне призначення статусу судді адміністративного суду, а також відмежувати його від правового статусу інших носіїв судової гілки влади. Як підсумок, дисертант формулює авторське визначення адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду.

Розділ 2 «Характеристика окремих елементів адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду» складається з трьох підрозділів, у яких аналізуються службові повноваження, гарантії їх реалізації, а також обмеження та заборони, встановлені для суддів адміністративних судів.

У підрозділі 2.1 «Службові повноваження судді адміністративного суду» аналізується юридична природа, ознаки, структура та класифікація службових повноважень судді адміністративного суду. Визначивши етимологічне значення терміну «повноваження», дисертант робить висновок, що його необхідно відрізняти від таких суміжних понять, як «функції» і «компетенція».

В рамках визначення юридичної конструкції службових повноважень, дисертант аналізує різноманітні наукові погляди на їх зміст. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що повноваження судді адміністративного суду є складним правовим явищем, структуру якого утворює неподільна єдність службових прав та обов'язків, а також суддівський розсуд.

Службові повноваження судді адміністративного суду характеризуються тим, що вони: 1) є базовим елементом статусу судді; 2) характеризують його роль і призначення як представника судової гілки влади, тобто розкривають його юридичне положення, а також місце, яке він займає в ієрархії судових посад; 3) встановлюють межі можливої та необхідної службової поведінки, її конкретний вид і міру; 4) визначають рамки його відповідальності, звітності та підконтрольності; 5) встановлюють засоби та способи виконання покладених на нього завдань; 6) реалізуються шляхом владного впливу судді на учасників розгляду адміністративної справи; 7) визначають характер та основні юридичні принципи його взаємовідносин з іншими учасниками адміністративного процесу; 8) являють собою неподільну єдність службових прав та обов'язків; 9) встановлюються в нормативному порядку; 10) носять державно-владний, публічний характер; 11) забезпечуються заходами державного примусу; 12) реалізуються виключно в системі судових процесуальних відносин; 13) знаходять свою реалізацію в актах судової влади.

Підсумовуючи аналіз повноважень судді адміністративного суду, дисертант формулює їх авторське визначення, а також проводить їх класифікацію. Далі, обґрунтовується необхідність у більш детальному науковому аналізі таких основних складових службових повноважень судді, як їх права та обов'язки.

Підрозділ 2.1.1 «Поняття та класифікація основних обов'язків судді адміністративного суду» присвячений дослідженню юридичної конструкції службових обов'язків судді адміністративного суду. В першу чергу, дисертант з'ясовує етимологічне значення терміну обов'язок, а також аналізує наявні в юридичній літературі підходи до його розуміння. Проведене дослідження дозволяє сформулювати авторське визначення службових обов'язків судді адміністративного суду, а також визначити такі їх основні ознаки: 1) вони знаходять своє закріплення в нормативно-правових актах, тобто мають чітке нормативне регулювання; 2) їх виконання забезпечується силою державного примусу; 3) у них виражається об'єктивно необхідний, найбільш доцільний і соціально корисний варіант поведінки; 4) через них законодавець формулює свої вимоги до суддів адміністративних судів; 5) вони спрямовані на створення всіх необхідних умов для розгляду адміністративної справи, а також задоволення потреб та інтересів учасників адміністративного судочинства; 6) за їх невиконання винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

Що стосується класифікації службових обов'язків, то дисертант пропонує їх поділяти за такими критеріями: 1) за змістом; 2) за способом виконання; 3) за формою нормативного закріплення; 4) за спрямованістю.

У підрозділі 2.1.2 «Поняття та класифікація службових прав судді адміністративного суду» розкривається сутність та основний зміст службових прав судді адміністративного суду. З цією метою дисертант аналізує різноманітні наукові підходи до визначення даної категорії і з'ясовує, що в юридичній літературі й досі не досягнуто принципової єдності поглядів на це питання.

Далі, в роботі аналізується специфіка службових прав суддів адміністративних судів, і виділяються такі їх ознаки: 1) за своєю природою вони є суб'єктивним правом, тобто належать конкретному суб'єкту - судді адміністративного суду, і визначають його правові можливості як конкретного носія судової влади; 2) вони завжди формально визначені; 3) суддя реалізує їх з метою задоволення суспільних інтересів, тобто для виконання покладених на нього завдань і функцій у сфері адміністративного судочинства; 4) вони не мають абсолютного характеру, а їх реалізація має здійснюватися в тих межах, які визначені правовим актом, і тими засобами, які допускаються ним; 5) вони забезпечуються конкретною юридичною необхідністю інших осіб, тобто їх реалізація суддею адміністративного суду передбачає виконання відповідних обов'язків кореспондуючою стороною; 6) їх реалізація забезпечується силою державного примусу; 7) їх використання залежить від внутрішнього переконання судді, його волі, свідомості, бажань, конкретної ситуації та обставин справи; 8) вони призначені не лише для забезпечення належного розгляду та вирішення адміністративних справ, але також для задоволення особистих професійних інтересів судді; 9) їх зміст визначається специфікою правового статусу судді адміністративного суду та того місця, яке він займає в ієрархії судових посад. Наведені ознаки лягли в основу авторського визначення службових прав судді адміністративного суду.

На завершення, дисертант здійснює класифікацію службових прав судді адміністративного суду, які пропонується поділяти за такими критеріями: 1) за правовим змістом; 2) за сферою реалізації; 3) за призначенням; 4) за характером можливої поведінки; 5) за формою нормативного закріплення.

Підрозділ 2.2 «Місце та роль юридичних гарантій в структурі адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду» присвячений характеристиці гарантій реалізації суддею адміністративного суду наданих йому службових повноважень. Розпочинаючи аналіз юридичних гарантій дисертант, в першу чергу, визначає їх роль у становленні та розвитку адміністративного судочинства. Вона зводиться до наступного: 1) від гарантій залежить доля існування інституту адміністративного судочинства та судової гілки влади в цілому, оскільки вони визначають спрямованість та основні напрями судової реформи; 2) від них залежить досконалість і збалансованість механізму забезпечення прав і свобод суддів адміністративних судів, адже їх головне призначення полягає в створенні таких умов для їх діяльності, які необхідні для повної реалізації наданих їм повноважень; 3) вони створюють необхідні юридичні умови для перетворення закріплених у законодавстві прав і свобод з можливостей на реальність; 4) вони спрямовані на усунення можливих причин та перешкод неповного або неналежного забезпечення повноважень суддів адміністративних судів; 5) вони виступають як своєрідна «компенсація» за обмеження та заборони в діяльності суддів адміністративних судів.

Далі, аналізуються різноманітні наукові погляди на місце юридичних гарантій в структурі адміністративно-правового статусу, а також на визначення їх сутності та основного змісту. В результаті проведеного дослідження з'ясовується, що формулюючи поняття юридичних гарантій науковці використовують найрізноманітніші категорії: «заходи», «засоби», «принципи», «умови», «способи», «фактори», «норми», «інститути», «процедури», «соціальні структури» тощо. Провівши їх детальний аналіз, дисертант дійшов висновку, що в основі визначення поняття юридичних гарантій мають лежати такі категорії, як засоби та умови. Всі інші терміни не мають прямого відношення до визначення змісту аналізованого поняття, хоча і перебувають з ним у тісному логічному зв'язку. Окрім зовнішньої форми вираження, дисертант виділяє ще цілу низку характерних ознак юридичних гарантій: 1) всі вони мають бути нормативно закріплені, хоча їх характер може бути різним (економічним, соціальним, організаційним, матеріальним тощо); 2) вони спрямовані на забезпечення ефективного здійснення суддею адміністративного суду своїх службових повноважень, зокрема, забезпечують правомірну реалізацію наданих йому прав і обов'язків, їх надійну охорону, захист і поновлення; 3) з одного боку, вони мають динамічний характер, постійно розширюють і поглиблюють свій внутрішній зміст; а з іншого - характеризуються стабільністю і незалежністю від впливу зовнішніх факторів; 4) їх основне призначення полягає у забезпеченні досягнення певного результату; 5) всі гарантії внутрішньо пов'язані між собою і в своїй сукупності утворюють цілісну внутрішньо узгоджену систему, до якої входять наступні складові елементи: правові норми, організаційно-правова діяльність судді адміністративного суду, а також спеціальні гарантуючі методи впливу на суспільні відносини; 6) вони мають пролонгований у часі і за колом осіб характер (продовжують діяти навіть після закінчення виконання суддею своїх службових повноважень, а також поширюють сферу свого впливу не лише на суддів адміністративних судів, але також і на членів їх сім'ї). Наведені ознаки дозволили сформулювати авторське визначення «гарантій реалізації повноважень судді адміністративного суду», а також провести їх класифікацію.

У підрозділі 2.3 «Правообмеження, що встановлені для суддів адміністративних судів, як невід'ємний елемент їх адміністративно-правового статусу» досліджується юридична природа та зміст обмежень і заборон, пов'язаних із виконанням повноважень судді адміністративного суду. З цією метою дисертант вивчає погляди науковців на місце правообмежень в структурі адміністративно-правового статусу особи, з'ясовує їх співвідношення та взаємозв'язок з іншими елементами статусу, а також аналізує обґрунтовані в науковій літературі визначення даної категорії. Проведене дослідження дозволяє визначити мету, завдання, ознаки та інші характеристики правообмежень, що встановлені для суддів адміністративних судів. Зокрема, метою встановлення правообмежень для суддів адміністративних судів, на думку дисертанта, є недопущення можливого використання наданих їм владних повноважень та авторитету судової влади з протиправною метою, а також забезпечення незалежного, неупередженого, об'єктивного та професійного розгляду і вирішення адміністративних справ. Реалізація зазначеної мети ставить перед правообмеженнями цілу низку завдань, основними з яких є наступні: 1) забезпечення ефективного функціонування інституту адміністративного судочинства; 2) недопущення поведінки, що може нашкодити репутації судді, авторитету адміністративного суду, в якому він працює, та судової влади в цілому; 3) запобігання конфлікту особистих інтересів судді адміністративного суду з публічними інтересами; 4) визначення правових меж службової поведінки судді; 5) обмеження можливостей протиправного використання суддями наданих їм повноважень, зменшення свавілля, недопущення зловживань посадовим становищем; 6) підвищення відповідальності суддів адміністративних судів за реалізацію службових повноважень; 7) забезпечення незалежного, професійного та ефективного виконання завдань адміністративного судочинства; 8) гарантування безстороннього, об'єктивного, повного та неупередженого розгляду адміністративних справ; 9) запобігання корупції тощо.