Адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду

До основних ознак правообмежень, які дозволяють розглядати їх як самостійний елемент адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, а також відмежувати від інших його складових, дисертант відносить наступні: 1) вони обумовлені специфікою спеціального та індивідуального адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду; 2) мають тимчасовий характер; 3) їх дотримання носить добровільний характер; 4) проявляються в пасивній поведінці; 5) мають превентивний характер; 6) їх недотримання чи порушення обумовлює настання негативних наслідків.

Далі, дисертант формулює визначення «правообмежень, що встановлені для суддів адміністративних судів», а також здійснює їх класифікацію. При цьому використовується кілька критеріїв поділу: 1) за рівнем нормативно-правового регулювання; 2) за формою нормативного закріплення; 3) за рівнем конкретизації адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду; 4) за моментом виникнення та терміном дії; 5) за формою зовнішнього вираження; 6) за функціональною спрямованістю; 7) за змістом.

Розділ 3 «Сучасний стан адміністративно-правового регулювання статусу судді адміністративного суду та перспективи його вдосконалення» складається з чотирьох підрозділів, присвячених аналізу нормативно-правових актів, в яких знайшли своє відображення основні елементи адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду.

У підрозділі 3.1 «Система обов'язків судді адміністративного суду та основні напрями їх вдосконалення» здійснюється аналіз положень КАСУ та Закону, в яких встановлені зобов'язання для суддів адміністративних судів і на основі проведеного дослідження формулюються конкретні пропозиції з їх удосконалення.

Дослівне тлумачення норм КАСУ, аналіз юридичної літератури та узагальнення результатів проведеного опитування свідчить, що своєчасний, справедливий та безсторонній розгляд справи не гарантує учасникам адміністративного процесу надійний захист їх прав і законних інтересів. У зв'язку з цим, дисертант пропонує внести зміни до п. 1 ч. 4 ст. 54 Закону і додатково закріпити в ньому такі критерії, як «всебічність», «об'єктивність» та «повнота». Також, дисертант доходить висновку про необхідність доповнення п. 2 ч. 4 ст. 54 Закону за рахунок включення до нього такого обов'язку, як дотримання службової дисципліни.

Оскільки забезпечення виконання рішення є одним із основних завдань адміністративної юстиції, від ефективності реалізації якого залежить не лише авторитет конкретного суду, але й ефективність усього адміністративного судочинства, дисертант пропонує внести зміни: по-перше, до ч. 2 ст. 54 Закону, яку доповнити п. 1-1, що зобов'язує суддів здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою виконання винесених рішень; по-друге, до ст. 267 КАСУ, що визначає порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

З метою уніфікації системи обов'язків судді адміністративного суду, запропоновано виключити з ч. 4 ст. 54 Закону наступні положення: по-перше, п. 2 (дотримуватися правил суддівської етики) як такий, що повністю поглинається п. 4 (додержуватися присяги судді); по-друге, п. 7 (щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру) як такий, що повністю поглинається п. 6 (виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, встановлених Законом «Про засади запобігання і протидії корупції»).

Проаналізувавши міжнародні нормативно-правові акти, чинне законодавство, а також результати проведеного опитування, дисертант наполягає на необхідності розширення системи професійних обов'язків суддів адміністративних судів шляхом включення до неї такого обов'язку, як підвищення та вдосконалення свого професійного рівня.

Підрозділ 3.2 «Основні тенденції розвитку законодавства, що визначає службові права суддів адміністративних судів» присвячений визначенню шляхів удосконалення нормативно-правових актів, які закріплюють права суддів адміністративних судів. З цією метою дисертант вивчає наукову літературу, аналізує положення Закону, КАСУ і міжнародних нормативно-правових актів, а також узагальнює результати проведеного опитування. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що закріплена в чинному законодавстві система основних прав суддів адміністративних судів не дозволяє ефективно здійснювати розгляд адміністративних справ, а тому має бути розширена. Зокрема, до неї мають бути включені такі права: 1) на самостійне прийняття рішень у межах наданих повноважень; 2) на незмінюваність посади протягом строку, на який його було призначено чи обрано; 3) на вдосконалення свого професійного рівня; 4) на застосовування заходів процесуального примусу; 5) на висловлення окремої думки (в разі відправлення правосуддя в складі колегії суддів); 6) на внесення до Верховного Суду України подання про дачу роз'яснень з питань застосування законодавства; 7) на отримання інформації та матеріалів, необхідних для виконання службових повноважень; 8) на забезпечення необхідних організаційно-технічних умов діяльності; 9) на участь у суддівському самоврядуванні, а також на звернення до органів суддівського самоврядування з питань, що стосуються внутрішньої діяльності судів; 10) на утворення об'єднань та участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня. Далі, дисертант наводить аргументи на користь висловлених припущень, а також формулює конкретні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства.

У підрозділі 3.3 «Роль юридичних гарантій в забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів» викладені основні міркування щодо зміцнення адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду за рахунок розширення гарантій його незалежності. У першу чергу, дисертант обґрунтовує необхідність доповнення системи гарантій незалежності суддів, яка закріплена в ч. 4 ст. 47 Закону, такою гарантією, як «організаційна незалежність суддів». Також, пропонується внести цілу низку змін і доповнень до інших статей Закону, спрямованих на удосконалення механізму, процедури та підстав ліквідації адміністративних судів.

Аналізуючи таку гарантію незалежності, як визначений порядок добору кандидатів на посаду судді адміністративного суду, дисертант вивчає висловлені в науковій літературі погляди на основні засоби забезпечення її реалізації. Далі, з'ясовує основні причини недосконалості процедур підбору суддівських кадрів для адміністративного судочинства та оцінює висловлені в літературі способи їх усунення. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що саме конкурсний порядок заміщення посад в адміністративних судах сприятиме професійному добору суддівських кадрів і дасть можливість об'єктивно оцінити знання та здібності кандидатів на відповідну посаду. Тому, його пропонується законодавчо закріпити як одну з гарантій незалежності суддів. Проаналізувавши процедуру призначення суддів на адміністративні посади, дисертант визначає її основні недоліки та формулює конкретні пропозиції з їх усунення.

У рамках аналізу такої гарантії, як незмінюваність суддів, дисертант визначає недоліки та переваги висловленої в літературі пропозиції щодо обмеження терміну суддівських повноважень. На основні проведеного дослідження робиться висновок про її неприйнятність, оскільки будь-яке обмеження принципу незмінюваності може бути використане як важіль для незаконного втручання в діяльність суду, а також для звільнення найбільш «принципових» суддів. Спираючись на аналіз реальних прикладів із життя, дисертант формулює низку пропозицій, спрямованих на зміцнення гарантій незмінюваності суддів. Далі, дисертант аналізує юридичну природу та зміст таких гарантій, як недоторканість та імунітет, визначений процесуальним законом порядок здійснення судочинства, таємниця ухвалення судового рішення, заборона втручання у здійснення правосуддя, а також відповідальність за неповагу до суду чи судді. На основні проведеного дослідження формулюються конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на їх зміцнення, а також встановлення реальних засобів захисту суддів адміністративних судів від підриву їх авторитету та паплюження професійної гідності.

Завершуючи аналіз гарантій реалізації повноважень суддів адміністративних судів, дисертант робить висновок, що оскільки більшість із них закріплено в першій главі третього розділу Закону, дещо некоректною виглядає її назва: «Загальні положення статусу судді». Зважаючи на зміст статей, які входять до цієї глави, пропонується змінити її назву на «Гарантії реалізації повноважень судді». Одночасно, другу главу запропоновано назвати «Загальні положення статусу судді», статтю 50 («Посвідчення судді») перенести з першої глави в другу, а ст. 52 («Незмінюваність судді»), навпаки, з другої глави - в першу.

Підрозділ 3.4 «Шляхи впровадження в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері обмеження основних прав і свобод суддів адміністративних судів» присвячений порівняльно-правовому дослідженню національного законодавства та міжнародних стандартів, які встановлюють обмеження та заборони, пов'язані із виконанням суддівських повноважень.

Для зручності аналізу, всі правообмеження було поділено на шість груп: 1) вимоги щодо несумісності; 2) вимоги щодо дотримання політичного нейтралітету; 3) обмеження права на свободу слова та асоціацій; 4) заборони щодо використання службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди чи в особистих інтересах; 5) заборона вчиняти дії, що ускладнюють функціонування суду чи підривають авторитет судової влади; 6) інші обмеження та заборони, пов'язані із недопущенням виникнення сумнівів в неупередженості, об'єктивності та незалежності судді під час розгляду справи. В рамках дослідження цих груп, дисертант детально вивчає відповідні положення Конституції, Закону, інших вітчизняних нормативно-правових актів, міжнародні стандарти, погляди науковців та практичних працівників, а також результати проведеного анкетування. Такий аналіз дозволяє виявити недоліки та прогалини законодавчого регулювання кожної з названих груп правообмежень, а також запропонувати шляхи їх усунення.

Завершуючи порівняльний аналіз національного і міжнародного законодавства, в якому встановлюються правообмеження для суддів адміністративних судів, дисертант звертає увагу на той факт, що Закон закріплює лише обмеження, які діють на час виконання суддею наданих йому повноважень і не містить надійних механізмів захисту від дій недобросовісних суддів, які припинили свою суддівську діяльність. З метою усунення цього недоліку, пропонується в законодавчому порядку передбачити такі правообмеження для суддів, які вийшли у відставку або були звільнені з посади з інших підстав: 1) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах або в інтересах інших осіб інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням суддівських повноважень; 2) представляти інтереси будь-якої особи у справах, які вони раніше розглядали або в яких виносили рішення; 3) вчиняти інші дії, що можуть викликати сумнів в незалежності, об'єктивності та неупередженості суду, або негативно вплинути на авторитет суду чи судової влади в цілому.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці проблеми адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду, формулюванні обґрунтованих теоретичних узагальнень, а також пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Найбільш важливими є такі висновки.

Адміністративно-правовий статус судді адміністративного суду - це закріплена в Конституції та інших законодавчих актах, забезпечена та гарантована державою цілісна, стабільна, інтегративна, внутрішньо узгоджена система логічно пов'язаних між собою елементів (службових повноважень, гарантій реалізації повноважень, правообмежень), що визначають політико-правове становище усіх без винятку суддів адміністративних судів, які займають відповідні штатні суддівські посади, встановлюють межі їх можливої та дозволеної поведінки в сфері здійснення адміністративного судочинства, відображають їх найбільш істотні та стійкі характеристики, а також визначають їх місце та роль в суспільстві та державі.

Службові повноваження судді адміністративного суду - це закріплена в нормативному порядку та забезпечена заходами державного примусу неподільна єдність службових прав та обов'язків судді, що знаходять своє практичне втілення в актах судової влади і встановлюють межі його можливої та необхідної службової поведінки, її конкретний вид і міру, визначають рамки його відповідальності, звітності, підконтрольності, розкривають конкретні форми, засоби, способи, методи і прийоми реалізації його основних функцій та реалізуються шляхом владного впливу судді на учасників розгляду адміністративної справи з метою виконання покладених на нього завдань у сфері адміністративного судочинства.

Службові обов'язки судді адміністративного суду - це визначені в нормах адміністративного права, об'єктивно обумовлені та забезпечені силою державного примусу об'єктивно необхідні, найбільш доцільні та соціально корисні варіанти поведінки судді адміністративного суду, спрямовані на створення всіх необхідних умов для розгляду адміністративної справи, а також задоволення потреб та інтересів учасників адміністративного судочинства. Службові права судді адміністративного суду, як один з основних елементів його адміністративно-правового статусу, це забезпечена силою державного примусу міра належної (можливої, допустимої, найбільш доцільної) поведінки судді, обсяг, межі, конкретний вид і форма якої визначається нормами адміністративного права за його внутрішнім переконанням, і яка спрямована на реалізацію покладених на нього завдань і функцій у сфері адміністративного судочинства, а також задоволення його особистих професійних інтересів.

Гарантії реалізації повноважень судді адміністративного суду - це обумовлена особливостями суспільного розвитку система (сукупність) закріплених у чинному законодавстві та гарантованих державою нормативних, організаційних, економічних, соціальних та інших засобів і умов, спрямованих на забезпечення належної, повної та ефективної реалізації суддею наданих йому повноважень у сфері адміністративного судочинства, їх надійну та всебічну охорону, захист і поновлення, а також усунення можливих перешкод неналежного виконання суддею своїх функцій. Правообмеження, що встановлені для суддів адміністративних судів - це сукупність закріплених в чинному законодавстві та обумовлених специфікою адміністративно-правового статусу заборон, обов'язків та інших вимог, спрямованих на обмеження правових можливостей судді з метою недопущення можливого використання наданих йому владних повноважень та авторитету судової влади з протиправною метою, а також забезпечення незалежного, неупередженого, об'єктивного та професійного розгляду і вирішення адміністративних справ.

З метою удосконалення існуючої на сьогодні системи обов'язків суддів адміністративних судів необхідно внести цілий ряд змін і доповнень до чинного законодавства, спрямованих на: 1) розширення системи обов'язків шляхом включення до неї таких критеріїв розгляду справи, як «всебічність», «об'єктивність» та «повнота», а також таких обов'язків, як дотримання службової дисципліни, здійснення контролю за своєчасністю і повнотою виконання винесених рішень, а також постійне підвищення рівня кваліфікації та професійної майстерності; 2) уніфікацію системи обов'язків шляхом виключення з неї таких обов'язків, як дотримання правил суддівської етики та щорічне подання фінансової декларації.

У ч. 2 ст. 54 Закону мають бути закріплені такі основні права суддів: 1) на самостійне прийняття рішень у межах наданих повноважень; 2) на незмінюваність посади протягом строку, на який його було призначено чи обрано; 3) на вдосконалення свого професійного рівня; 4) на застосовування заходів процесуального примусу; 5) на висловлення окремої думки (в разі відправлення правосуддя в складі колегії суддів); 6) на внесення до Верховного Суду України подання про дачу роз'яснень з питань застосування законодавства; 7) на отримання інформації та матеріалів, необхідних для виконання службових повноважень; 8) на забезпечення необхідних організаційно-технічних умов діяльності; 9) на участь у суддівському самоврядуванні, а також на звернення до органів суддівського самоврядування з питань, що стосуються внутрішньої діяльності судів; 10) на утворення об'єднань та участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

З метою підвищення ролі юридичних гарантій в забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів необхідно: 1) доповнити перелік гарантій незалежності суддів такими гарантіями, як організаційна незалежність суддів, конкурсний порядок заміщення посад у суді, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів спеціалізації, черговості та однакової кількості справ для кожного судді; 2) внести зміни до Закону, спрямовані на удосконалення механізму, процедури та підстав ліквідації адміністративних судів; 3) наділити Раду суддів України правом приймати рішення про призначення суддів на адміністративні посади в адміністративних судах; 4) зміцнити гарантії незмінюваності суддів адміністративних судів шляхом законодавчого закріплення: правила, згідно з яким рішення про призначення чи обрання судді на посаду не має зворотної сили; положення про заборону переміщення суддів з посади (як по горизонталі, так і по вертикалі) без їх згоди; заходів захисту суддів адміністративних судів у випадку реорганізації судової системи; 5) встановити додаткові механізми захисту суддів адміністративних судів від підриву їх авторитету та паплюження професійної гідності.

З метою приведення національного законодавства, яке закріплює обмеження та заборони для суддів адміністративних судів, до вимог міжнародних стандартів необхідно внести такі зміни до чинного законодавства: 1) заборонити суддям обіймати будь-які посади, незалежно від їх сплачуваності; 2) визначити умови та порядок здійснення суддями наукової, викладацької та творчої діяльності; 3) заборонити суддям брати участь у громадській діяльності та публічних заходах, які мають політичний характер; 4) встановити додаткові обмеження права суддів на свободу слова; 5) встановити законодавчу заборону суддям використовувати своє посадове становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди, в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; 6) включити до переліку обов'язків суддів такі обов'язки, як вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою усунення обставин, які порушують обмеження щодо роботи близьких осіб; уникнення будь-яких ситуацій, що можуть спричинити конфлікт інтересів, а також вжиття всіх можливих заходів щодо його врегулювання; 7) заборонити суддям не лише «брати участь» у страйках, але також і бути їх організаторами; 8) передбачити в чинному законодавстві відповідальність суддів за порушення встановлених обмежень; 9) передбачити додаткові обмеження та заборони для суддів у відставці; 10) доповнити текст присяги згадкою про необхідність дотримання суддею встановлених правообмежень тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лаптєв С. С. Правова природа службових прав судді адміністративного суду / С. С. Лаптєв // Актуальні проблеми права: теорія та практика. - 2013. - № 28. - С. 207-214.

2. Лаптєв С. С. Службові обов'язки судді адміністративного суду як елемент його адміністративно-правового статусу / С. С. Лаптєв // Актуальні питання розвитку адміністративного права та правоохоронної діяльності. Спеціальний випуск. - 2013. - № 7. - С. 185-194.

3. Лаптєв С. С. Юридичні гарантії: поняття, ознаки та місце в адміністративно-правовому статусі судді адміністративного суду / С. С. Лаптєв // Митна справа. - 2013. - № 6 (90), частина 2, книга 1. - С. 240-247.

4. Лаптєв С. С. Концептуальний підхід до визначення структури адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду / С. С. Лаптєв // Митна справа. - 2013. - № 3 (87), частина 2, книга 1. - С. 310-316.

5. Лаптев С. С. Юридическая природа и содержание служебных полномочий судьи административного суда / С. С. Лаптев // Право и политика (Кыргызская Республика). - 2013. - № 3. - С. 194-199.

6. Лаптєв С. С. Класифікація юридичних обов'язків судді адміністративного суду / С. С. Лаптєв // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 1-2 листопада 2013 року). - Харків : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2013. - С. 34-37.

7. Лаптєв С. С. Місце адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду в системі правових статусів людини та громадянина / С. С. Лаптєв // Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки : Міжнародна науково-практична конференція, м. Київ, 14-15 вересня 2013 р. - К. : Центр правових наукових досліджень, 2013. - С. 76-78.

8. Лаптєв С. С. Поняття, зміст та основні ознаки адміністративно-правового статусу судді адміністративного суду / С. С. Лаптєв // Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 07-08 вересня 2013 року). - Харків : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2013. - С. 24-27.

9. Лаптев С. С. Полномочия судьи административного суда: понятие, признаки и составляющие элементы / С. С. Лаптев // Право и околоправовые науки: новые векторы исследований развитие институциональной структуры правового государства в современных условиях : международная конференция (14 сентября 2013 года, г. Санкт-Петербург). - СПб. : Фонд развития юридический науки. Центр академических публикаций, 2013 - С. 40-43.

Размещено на Allbest.ru