Адміністративно-правові засади інформатизації в системі охорони громадського порядку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 351.741+351.759+316.776

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Комісаров Олександр Геннадійович

Харків - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович

Національний авіаційний університет, заступник директора юридичного інституту з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Бєляков Костянтин Іванович Науково-дослідний інститут інформатики і права НАПрН України, завідувач наукового відділу правових проблем інформаційної діяльності;

доктор юридичних наук, професор

Дубко Юрій Валентинович

Кримський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри соціально-економічних та гуманітарних дисциплін;

доктор юридичних наук, доцент Кунєв Юрій Дем'янович

Академія митної служби України, завідувач кафедри адміністративного та митного права.

Захист відбудеться 13 травня 2013 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27). З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 12 квітня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невід'ємною складовою сучасного світу стала інформатизація. Ця проблема привертає дедалі пильнішу увагу дослідників багатьох галузей знань, зумовлює її домінування в сучасній епістемології. Особливо актуальною вона стає й для України, яка намагається досягти стратегічної мети - увійти до кола провідних цивілізованих країн сучасності.

Постановка інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ) на службу суспільству - завдання, яке поставили перед собою як Україна, так і світове співтовариство на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства, - робить проблему інформатизації однією з найбільш складних загальнонаукових проблем, що розглядаються теорією права та галузевими правовими науками. Інформатизація в Україні як суспільний процес уже пройшла декілька початкових етапів, пов'язаних переважно із вирішенням складних технічних завдань: локальну комп'ютеризацію, створення окремих регіональних та функціональних систем, підключення окремих об'єктів до мереж, подібних до локальних, галузевих, регіональних, міжрегіональних енергосистем. Подальший прорив України в усіх сферах суспільного життя, який очікується в результаті глобалізації процесу інформатизації, є можливим лише за умови чіткого визначення перспективних імперативів з урахуванням глобального напряму розвитку людства - розбудови інформаційного суспільства.

Безумовними імперативами сучасного суспільства залишаються правопорядок та необхідність його дотримання всіма членами суспільства, що, у свою чергу, знайшло відображення як у системі прав та свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України, обов'язках держави щодо його охорони, так і в ефективності функціонування правоохоронної системи країни та компетенції державних правоохоронних органів. Поряд з цим розбудова інформаційного суспільства дедалі більше перетворює охорону правопорядку на прикладний напрям життєдіяльності пересічної людини, яка завдяки комп'ютерним мережам, електронним та друкованим засобам масової інформації, вільному доступу до джерел інформації, обміну отриманими даними, можливості коментувати та оцінювати зміст цих даних, змінювати його сутність та іншим можливостям, що надають ІКТ, стає безпосереднім учасником охорони правопорядку, формує власну або приєднується до вже створеної інформаційної системи охорони правопорядку. Так, із заявами та повідомленнями до органів внутрішніх справ у 2012 р. зверталося 3163810 громадян, у 2011 р. - 3346539 громадян, у 2010 р. - 3139173 громадянина, у 2009 р. - 2907335 громадян, у 2008 р. - 2874355 громадян. При цьому Міністерством внутрішніх справ України у 2012 р. отримано 11490 запитів на інформацію, з яких 7068 від громадян, у 2011 р. - 3753 запити на інформацію, з яких 1874 від громадян.

Негативні зміни у стані правопорядку в країні протягом останніх років свідчать про те, що правоохоронним органам та, насамперед, органам внутрішніх справ до сьогодні не вдалося знайти засоби протидії порушенням громадського порядку, адекватні перехідному стану суспільства, забезпечити надійний захист особистості, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, а інформаційна діяльність правоохоронних органів перестала забезпечувати виконання їх завдань у повному обсязі. Разом з тим процес інформатизації суспільства завжди супроводжується стрімким зростанням інформаційної злочинності, використанням переваг ІКТ як зі злочинною метою, так і для уникнення покарання або протидії законним вимогам правоохоронців. Така ситуація, поряд з об'єктивними причинами, зумовлена також тим, що потужні та інтегровані інформаційні системи правоохоронних органів, які були спрямовані лише на боротьбу зі злочинністю, залишаються переважно засобами відновлення порушених прав або забезпечення притягнення винних до відповідного покарання, що в сучасних умовах є свідченням низької ефективності та суттєвим звуженням ролі держави щодо охорони і захисту прав людини.

Саме тому уявляється необхідним подолати існуюче штучне обмеження ролі держави щодо забезпечення належної охорони прав і свобод людини, спрямувавши увагу на багатопланову проактивну роботу щодо утвердження правопорядку та верховенства права в країні, перехід до системного створення умов для повної реалізації людиною своїх прав і свобод. Відтак необхідним є комплексне оновлення уявлень щодо інформаційної природи правоохоронної діяльності, ролі і місця в її складі системи охорони громадського порядку, інформаційної компетенції і повноважень кожного її суб'єкта, розробка пропозицій щодо вдосконалення їх правового статусу.

Визначальна роль людини в інформаційному суспільстві та надані їй широкі правові можливості щодо розбудови правової держави, громадянського суспільства, охорони правопорядку, правоохоронної діяльності визначили основну ідею цієї роботи - в умовах інформаційного суспільства ефективність охорони громадського порядку визначається місцем і роллю в ній забезпечення інформаційних потреб окремої людини, об'єднаних в індивідуальному інформаційному просторі. З огляду на зміст сучасної ліберальної правової доктрини людина в інформаційному суспільстві розглядається не стільки як об'єкт охорони, скільки як її суб'єкт, а правоохоронні органи, з одного боку, покликані виконувати вимоги законів, що закріплюють права і свободи людини, а з іншого - наділені відповідними розпорядчими повноваженнями, в тому числі і правом розробляти та приймати рішення організаційного й нормативного характеру, які спрямовані на регулювання використання окремих ІКТ охорони громадського порядку.

Додатковим спонукальним мотивом дослідження є та обставина, що подальший розвиток правоохоронних органів Української держави пов'язується з їх переходом на "сервісну" модель функціонування та посиленням соціальної функції, зростанням значення не лише як суб'єктів захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, а й як суб'єктів усебічного забезпечення.

Саме тому розробка зазначених теоретичних та практичних проблем інформатизації вбачається достатньо актуальною та такою, що заслуговує на увагу вчених і практиків.

Обґрунтування важливості та першочерговості інформатизації правоохоронної діяльності знаходили своє відображення в окремих наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, фахівців з теорії управління, державного та соціального управління, починаючи з 1960-х рр. Біля витоків цієї роботи стояли концепції та теорії Д. Белла, З. Бржезинського, Р. Дарендорфа, П. Друкера, В. Іноземцева, Г. Канна, М. Кастельса, І. Масуди, Ф. Махлупа, М. Пората, Б. Смарта, Т. Стоунера, А. Тоффлера, А. Турена та інших, однак безпосередньо щодо системи охорони громадського порядку дослідження інформатизації як організованого соціально-економічного і науково-технічного процесу, що має базуватися на об'єднанні людських і матеріальних ресурсів, ІКТ, створенні умов для задоволення потреб громадян у доступі до інформації, розпочато лише сьогодні.

Загальновідомі перші спроби надання правової оцінки проблематиці інформатизації суспільства, які були пов'язані з кібернетикою та висвітлювалися у працях Н.Т. Абрамової, Б.В. Бірюкова, О.В. Брушлінського, В.М. Глушкова, О.І. Кочергіна, В.С. Тюхтіна, А.Д. Урсула, С.М. Шалютіна, Ю.А. Шрейдера та інших учених, присвячених проблемам інформації, автоматизації управління тощо. Важливе значення для сучасної юридичної науки мали дослідження І.В. Арістової, І.Л. Бачило, К.І. Бєлякова, В.М. Брижка, В.М. Бутузова, В.Д. Гавловського, О.А. Звєрєва, Р.А. Калюжного, Б.А. Кормича, О.В. Кохановської, Л.В. Кузенко, В.А. Ліпкана, О.В. Логінова, В.М. Лопатіна, Є.Д. Лук'янчикова, А.М. Новицького, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.П. Рябченко, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та інших учених, які займалися проблемами інформаційного забезпечення як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівні. Крім того, практично в кожній із галузевих правових наук було здійснено спроби визначити специфіку конкретних інформаційних правовідносин, яка зумовлюється відповідним предметом та методом правового регулювання.

Дослідження системи охорони громадського порядку ґрунтуються на сучасних теоретико-методологічних розробках у галузі теорії права, конституційного та адміністративного права, постулатах теорії управління, які знайшли своє відображення у працях В.Б. Авер'янова, С.М. Алфьорова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, Ю.В. Дубка, Б.М. Лазарєва, Д.П. Калаянова, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, М.В. Корнієнка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, С.О. Кузніченка, Ю.Д. Кунєва, Р.С. Мельника, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, В.М. Плішкіна, Д.В. Приймаченка, О.Ю. Синявської, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших учених. Попри багатоманітність правових ідей щодо адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку в наукових розробках попередніх часів піднімались важливі, проте лише часткові аспекти цього явища правової дійсності. Не можна не враховувати й тієї обставини, що праці радянських правників були певним чином заідеологізованими, а правові ідеї більшості сучасників розроблялися в умовах індустріального (доінформаційного) суспільства. Відповідно завдання комплексного, системного дослідження проблеми адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку, здійсненого в умовах розбудови в Україні інформаційного суспільства, набувають особливої актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на реалізацію основних положень Закону України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", окремих положень Національної програми інформатизації, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, Концепції реформування органів внутрішніх справ України.

Дисертацію виконано відповідно до пп. 3, 5, 9, 22 додатку 10, пп. 7, 19, 35, 37, 45 додатку 13, п. 1 додатку 18 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010-2014 років, затвердженого Наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, а також п. 3.2 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009 р.

Тема дисертаційного дослідження є складовою планової теми "Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні" (номер державної реєстрації 0112U003548), затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 27.03.2008 (протокол № 3).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці адміністративно-правових засад інформатизації в системі охорони громадського порядку, здійсненні на їх основі аналізу чинного законодавства, практики його застосування в умовах розбудови в Україні інформаційного суспільства, узагальненні наукових праць, наданні оцінки зарубіжному досвіду інформатизації в системах охорони правопорядку із наступним обґрунтуванням теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо напрямів і заходів удосконалення охорони громадського порядку в Україні.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- встановити соціальну роль та функції інформації в управлінні суспільством і державою;

- визначити проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини інформатизацією в системі охорони громадського порядку;

- з'ясувати концептуальні засади державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- окреслити методологічні підходи щодо вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- встановити особливості реалізації влади в умовах інформаційного суспільства;

- охарактеризувати систему охорони громадського порядку як об'єкта інформатизації;

- окреслити коло суб'єктів управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку;

- надати характеристику змін, яких має зазнати система охорони громадського порядку в умовах інформаційного суспільства;

- з'ясувати питання державного контролю інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- встановити механізм забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- визначити роль масової інформації в забезпеченні та удосконаленні інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення системи наукових знань для об'єднання юридичної науки, управлінської практики та ІКТ в інтересах охорони громадського порядку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність підходів та методів наукового пізнання. Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань під час проведення дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові (діалектичний, порівняльний, історичний, системний, структурний, узагальнення) та спеціальні (порівняльно-правовий, формально-логічний, експеримент) методи наукового пізнання. Методологічна конструкція засновувалася на системному підході до розгляду й оцінювання суспільних процесів та явищ, що і визначило стратегію дослідження інформатизації в системі охорони громадського порядку як об'єкта адміністративно-правового впливу в єдності його соціального змісту та юридичної форми.

Системно-структурний та системно-функціональний методи застосовано для опису системи охорони громадського порядку, її підсистем, елементарного складу, здійснення інформаційного масштабування охорони громадського порядку (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1, розділи 3, 4). За допомогою діалектичного методу проведено дослідження юридичного змісту відносин у сфері інформатизації суспільства та сфері реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 3.1, розділи 2, 4). Метод класифікації дав змогу визначити основні завдання інформатизації суспільства, вимоги, що висуваються до суб'єктів інформаційної влади, перелік носіїв інформаційної влади, види інформації в системі охорони громадського порядку (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1 - 2.3, розділ 3). Застосування історичного методу дало змогу здійснити аналіз наукових поглядів на формування та сучасний стан охорони громадського порядку, становлення та розвиток інформаційного суспільства, проблеми інформаційної діяльності та інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів, походження та зміст інформаційних прав людини і законних інтересів особи в інформаційній сфері (підрозділи 1.1 - 1.3, 2.1, 5.1). Порівняльно-правовий метод застосовано для дослідження співвідношення категорій "інформаційні потреби людини" та "інформаційні права людини", а також для оцінювання зарубіжного досвіду правового регулювання та організаційного забезпечення діяльності інформаційно-аналітичних підрозділів в системі охорони громадського порядку і поглиблення на цій основі змісту поняття "інформатизація" (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 5.4, розділ 3). Структурно-логічний метод використано при визначенні основних засобів забезпечення та удосконалення інформатизації в системі охорони громадського порядку (розділи 4, 5). Статистичний метод використано для ілюстрації стану, досягнень і недоліків розвитку інформаційного суспільства й України загалом та інформатизації правоохоронних органів зокрема. Методи моделювання, аналізу та синтезу дали змогу визначити інформаційні ресурси, межі поведінки та обсяги правоздатності особи на кожному рівні охорони громадського порядку (розділи 3, 4). Застосування формально-логічного та логіко-семантичного методів дало можливість поглибити понятійний апарат. Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків.

Ефективність інформатизації в системі охорони громадського порядку з'ясовано шляхом констатуючого експерименту (підрозділ 5.4).

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять положення філософії, феноменології, герменевтики, концепції людиноцентризму, наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного, інформаційного права та інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах у сфері інформатизації.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності міліції громадської безпеки, правова публіцистика, довідкові видання, результати анкетування та інтерв'ювання 1312 працівників ГУМВС України в Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Львівській областях та м. Києві, матеріали, що використовувалися робочою групою з підготовки Концепції реформування органів внутрішніх справ України (Наказ МВС України від 02.12.2011 № 889), досвід організації та функціонування Центрального футбольного інформаційного пункту МВС України (Наказ МВС України від 28.09.2009 № 417), а також результати його діяльності у підготовці до забезпечення безпеки та правопорядку під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року (ЄВРО 2012).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем інформатизації в системі охорони громадського порядку як цілісного явища, яке має важливе значення для функціонування всієї правоохоронної системи. У результаті проведеного дослідження визначено адміністративно-правові засади інформатизації в системі охорони громадського порядку, які в сукупності становлять нову концепцію інформаційного масштабування охорони громадського порядку, а також пропозиції й рекомендації щодо її реалізації. Основні з них такі:

вперше:

- відносини управління та забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку стали об'єктом наукового дослідження на рівні дисертації;

- сформульовано авторське визначення поняття "інформатизація в системі охорони громадського порядку" як сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення кожним суб'єктом охорони громадського порядку власних інформаційних потреб, реалізації прав і законних інтересів громадян, розвитку інформаційного суспільства, упровадження сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки в систему охорони громадського порядку;

- встановлено зумовленість цілісності системи охорони громадського порядку та її підсистем законністю інтересу особи на потрапляння в межі певного громадського місця або виходу за такі межі з подальшим закріпленням такого інтересу в нормах адміністративного, цивільного та кримінального законодавства;

- запропоновано позначення меж правомірної поведінки як рівнів інформації про охорону громадського порядку та їх використання особою в якості інформаційного ресурсу в системі охорони громадського порядку;

- наявність первинної інформації про стан правопорядку, вихідної інформації, інформаційного документа, засобів доведення вихідної інформації до користувача, зворотної інформації, шляхів та засобів своєчасного здобування, забезпечення надійності інформації, контролю за її проходженням, перевірки вірогідності, місця, методів, технічних засобів, людських ресурсів, призначених для роботи з інформацією, способів її зберігання, переробки та використання визначено умовами впливу на систему охорони громадського порядку в інформаційному суспільстві, що розвивається;

- деталізацію інформації щодо правил поведінки, меж громадського місця та способів виходу за ці межі визнано умовами охорони громадського порядку;

- запропоновано введення в науковий обіг понять: "охорона статичного громадського порядку" як особливий, незалежний від поведінки особи та реалізації нею власних інтересів правовий режим окремого громадського місця, спрямований на забезпечення дотримання правил, які регулюють відносини людей у сфері життя та побуту, профілактику і припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності, захист прав, свобод і законних інтересів громадян, держави та суспільства від злочинних й інших антисуспільних посягань; "охорона динамічного громадського порядку" як комплекс заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів особи залежно від її поведінки та інтересів поза межами громадського місця;

- розвиток інформатизації в системі охорони громадського порядку запропоновано забезпечувати механізмами публічно приватного партнерства та іншими механізмами, рекомендованими Туніською програмою для інформаційного суспільства;

удосконалено:

- погляди на зміст адміністративно-правового впливу на інформатизацію суспільства;

- системно-правову характеристику тлумачення інформації як "відбитої різноманітності";

- співвідношення понять "потреби", "інформаційні потреби людини", "права і свободи людини", "законні інтереси людини";

- погляди на феномен інформатизації як державоутворюючий чинник, здатний забезпечити зміни в соціально-економічній структурі суспільства;

- погляди на порядок та способи формування державної політики інформатизації;

- перелік підсистем, з яких складається система охорони громадського порядку;

- нормативно-правову характеристику окремих громадських місць та правил поведінки, зафіксованих у їх межах;

- оцінку можливості проникнення в інформаційний простір України явищ екстремізму, тероризму, сепаратизму тощо, а також їх розвитку в окремих інформаційних спільнотах;

- характеристику інформації, яка надходить каналами засобів масової інформації;

дістали подальшого розвитку:

- погляди на "інформаційне суспільство" та "інформаційну цивілізацію" як феномен розвитку людської цивілізації;

- сприйняття побудови орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства як одного з головних пріоритетів України;

- стратегічні напрями інформатизації в Україні;

- виділення інформаційно-комунікаційної основи прав людини та їх розподіл за поколіннями;

- характеристика адміністративно-правового статусу суб'єктів інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- методи і прийоми несення служби з охорони громадського порядку;

- розгляд причин, умов та основних факторів, що зумовлюють державний контроль інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки загальнотеоретичних та організаційно-правових питань регулювання інформаційних відносин, сприяти подальшому вивченню та розробці проблем інформатизації в системі охорони громадського порядку;

- у правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють питання інформатизації та охорони громадського порядку; пропозиції і рекомендації, розроблені автором, можуть бути використані для усунення протиріч між нормами окремих законодавчих та підзаконних актів;

- у правозастосовній діяльності - для оптимізації системи інформаційного забезпечення міліції громадської безпеки, регіональних та відомчих програм інформатизації, удосконалення практики застосування норм чинного законодавства в системі охорони громадського порядку, посилення ефективності діяльності суб'єктів інформатизації;

- у навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних посібників та інших навчально-методичних матеріалів з дисциплін "Адміністративне право", "Інформаційне право", "Основи управління в ОВС", "Тактико-спеціальна підготовка", "Застосування комп'ютерних технологій в ОВС", "Інформаційне забезпечення юридичної діяльності", а також під час викладання зазначених дисциплін;

- у правовиховній роботі - положення і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для правового навчання й виховання населення, професійної підготовки та перепідготовки персоналу правоохоронних органів та членів громадських формувань з охорони громадського порядку, недержавних правоохоронних структур.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, висновки та рекомендації, які становлять наукову новизну та практичне значення роботи, розроблено автором особисто. У співавторстві опубліковано: навчально-методичний посібник "Основи державної служби в Україні" (частка дисертанта - 3,75 д.а.); навчальний посібник "Основи діловодства: документування та документообіг" (частка дисертанта - 3,5 д.а.); монографію "Управління правоохоронними органами: сучасний стан, проблеми розвитку" (частка дисертанта - 2,1 д.а.); навчальний посібник "Тактика діяльності міліції громадської безпеки" (частка дисертанта - 1,2 д.а.); навчальний посібник "Менеджмент у державному управлінні: загальна частина" (частка дисертанта - 3,45 д.а.); навчальний посібник "Менеджмент у державному управлінні: особлива частина" (частка дисертанта - 1,36 д.а.).

При підготовці у співавторстві статті "Теоретичні основи дослідження інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ у сучасній правовій науці" дисертантом окреслено основні напрямки дослідження інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України, "Концептуальні засади формування в Україні державної політики інформатизації охорони громадського порядку" - визначено зміст окремих складових частин концепції інформатизації охорони громадського порядку, "Європейський досвід охорони громадського порядку під час проведення масових спортивних заходів" - узагальнено досвід країн-членів ЄС у сфері охорони громадського порядку під час проведення масових спортивних заходів, "Документообіг і статистична звітність у системі охорони громадського порядку" - проаналізовано законодавство, яке регулює діловодство в системі охорони громадського порядку, "Шляхи оптимізації національної нормативно-правової бази спеціальних операцій з охорони громадського порядку під час проведення масових заходів спортивного характеру" - окреслено основи вимоги до організації та проведення спеціальних операцій з охорони громадського порядку при масових заходах спортивного характеру, "Узагальнення досвіду роботи поліції країн-членів ЄС у середовищі футбольних уболівальників" - узагальнено організаційні засади інформаційної діяльності спеціалізованих підрозділів та посадових осіб поліції у середовищі футбольних уболівальників. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, узагальнені та сформульовані в дисертації, оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та інших наукових і науково-практичних конференціях, "круглих столах" та семінарах, зокрема: "Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства" (Запоріжжя, 2004), "Роль Державтоінспекції (дорожньої поліції) у забезпеченні безпеки дорожнього руху, розкритті злочинів, попередженні та протидії терористичним актам" (Донецьк, 2007), "Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції" (Одеса, 2007), "Національно-культурні традиції України в контексті європейської інтеграції" (Запоріжжя, 2008), "Актуальні питання охорони громадського порядку під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів" (Донецьк, 2008), "Запорізькі правові читання" (Запоріжжя, 2008), "Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука" (Суми, 2008), "Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку" (Ірпінь, 2008), "Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2008), "Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року" (Донецьк, 2009), "Інформатизація вищих навчальних закладів МВС України" (Харків, 2009), "Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2009), "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (Запоріжжя, 2009), "Захист прав і свобод людини під час масових маніфестацій" (Кишинів, 2010), "Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку" (Дніпропетровськ, 2010), "Актуальні питання адміністративного права та адміністративного процесу" (Дніпропетровськ, 2010), "Юридична наука Придніпров'я: соціально-економічні витоки сьогодення" (Дніпропетровськ, 2010), "Проблеми вдосконалення службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ" (Сімферополь, 2010), "Техніка та безпека об'єктів кримінально-виконавчої системи - 2010" (Воронеж, 2010), "Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки" (Дніпропетровськ, 2010), "Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (Запоріжжя, 2010), "Проблеми психологічної безпеки особового складу сил охорони правопорядку під час підготовки та проведення Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році" (Харків 2010), "Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (Київ, 2010), "Актуальні проблеми адміністративної діяльності дільничного інспектора міліції" (Запоріжжя, 2011), "Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки" (Кіровоград, 2011), "Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні" (Запоріжжя, 2011), "Охорона громадського порядку під час проведення чемпіонату з футболу ЄВРО-2012" (Львів, 2011), "Удосконалення організації службової діяльності штабних підрозділів, чергових частин та груп швидкого реагування ОВС в умовах реформування системи МВС України" (Кривий Ріг, 2011), "Забезпечення охорони громадського порядку і безпеки під час проведення матчів чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (Донецьк, 2011), "Актуальні проблеми протидії тероризму" (Бєлгород, 2011), "Формування корпоративного іміджу сил охорони правопорядку як чинника психологічної безпеки" (Харків, 2011).

Публікації. Основні результати дослідження, положення і висновки дисертації викладено в індивідуальній монографії, 5 навчальних посібниках, 25 публікаціях у фахових та зарубіжних наукових виданнях, а також у 20 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, які об'єднують 21 підрозділ, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 408 сторінок. Список використаних джерел складається з 670 найменувань та займає 73 сторінки. Додатки займають 25 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мету і задачі дослідження, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та опублікування результатів дослідження, його структури та обсягів.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні засади інформатизації в системі охорони громадського порядку в Україні" присвячено методології та стану наукової розробленості проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 1.1 "Соціальна роль та функції інформації в управлінні суспільством і державою" наголошено на революційності розвитку засобів нагромадження й обробки інформації, який значно випередив його соціально-правову оцінку і відповідне її відображення у правовій науці та практиці управління суспільством і державою.

Інформацію розглянуто як властивість співвідношення будь-яких двох систем, одна з яких, як правило, є складноорганізованою та здатна реагувати на відносні, закодовані значення. Визначено, що така складноорганізована конструкція (структура) є активним суб'єктом віддзеркалення, а всі відомі аспекти інформації об'єднуються та взаємодоповнюють один одного у процесах відображення. Утримання суб'єктом віддзеркалення певного місця в соціальній системі, володіння здатністю сприймати, переробляти та цілеспрямовано використовувати відповідні відомості пов'язане з його здатністю до цілепокладання та високорозвиненими інтелектуальними здібностями.

Наголошено на необхідності врахування розподілу джерел та каналів обміну інформацією на офіційні й неофіційні, державні, громадські й суспільні, а також швидкого неконтрольованого "нарощування" інформаційного впливу з боку третіх осіб, зокрема блогерів чи дописувачів соціальних мереж.

У підрозділі 1.2 "Публічно-правові відносини інформатизації в системі охорони громадського порядку" до змісту публічно-правових відносин інформатизації включено аспекти збору та аналізу інформації про реальний стан громадського порядку, можливі загрози та визначення шляхів їх ліквідації; визначення та прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз інтересам громадян, суспільства та держави; здійснення комплексу оперативних та стратегічних заходів із запобігання їм та їх нейтралізації; створення та підтримку в готовності сил та засобів охорони громадського порядку; здійснення планової та оперативної діяльності щодо охорони громадського порядку; управління силами і засобами охорони громадського порядку як у звичайних умовах, так і при надзвичайних ситуаціях; здійснення системи заходів з відновлення громадського порядку; організації взаємодії між окремими особами, державними органами та громадськими об'єднаннями, що залучаються до охорони громадського порядку; забезпечення широкої участі громадськості в охороні громадського порядку.

Запропоновано здійснювати виділення та упорядкування публічно-правових відносин інформатизації в системі охорони громадського порядку за Переліком обов'язкових етапів робіт під час проектування, впровадження та експлуатації засобів інформатизації.

Наголошено, що за своєю природою охорона громадського порядку здійснюється на підставах її інформаційної насиченості, із застосуванням принципу гласності, представництва інтересів громадян, надання їм консультації щодо умов, процедур реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Розглянуто технологію інформаційного супроводження охорони громадського порядку в її співвідношенні з інформатизацією.

У підрозділі 1.3 "Співвідношення інформатизації та забезпечення реалізації прав і свобод людини в системі охорони громадського порядку" розглянуто генезис, соціальні корені, призначення прав людини відповідно до їх інформаційно-комунікаційної основи, здійснено розподіл за поколіннями прав і свобод людини, з яких останнє - права людини в інформаційному суспільстві (комунікаційні права).

Наголошено на кількісному збільшенні прав людини завдяки інформаційному поглибленню змісту окремих з них, а також на збільшенні обсягів інформації про людину та суспільство. Запропоновано вирішувати проблеми охорони громадського порядку шляхом поєднання інформації про зміст окремих прав і свобод людини в єдину інформаційну систему з обов'язковим наданням статусу суб'єкта інформаційних відносин усім суб'єктам охорони громадського порядку.

Наведено авторське бачення доцільності використання поняття "законні інтереси в інформаційній сфері" (інформаційні інтереси) в процесах інформатизації в системі охорони громадського порядку. Наголошено, що інформаційні інтереси опосередковуються правом і можуть визначатися як законні або охоронювані законом інтереси. Обґрунтовано, що розгляд категорії "інформаційний інтерес" доцільно проводити з огляду на процес цілепокладання, який базується на правових принципах або правових приписах (юридичних обов'язках).

У підрозділі 1.4 "Методологічні підходи до вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку" акцентовано увагу на тому, що з розвитком ІКТ має збільшуватись кількість інформаційних потоків, що проходять повз людину, інформації, яка не має перероблятися людським мозком, виникати нові типи суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Здійснено групування таких відносин в системі охорони громадського порядку щодо окремих видів інформаційної діяльності. Наголошено на адміністративно-правовому регулюванні окремих інформаційних потоків у межах реалізації державної політики у сфері інформатизації.

Виділено "технологічний" та "гуманітарний" підходи до вирішення проблеми інформатизації, підкреслено притаманну сучасним авторам крайню багатозначність визначень та, як наслідок, змішування буденних і технічних знань. "Гуманітарний" підхід до сприйняття природи інформатизації визнано ключовим аспектом адміністративно-правового впливу на інформатизацію суспільства на початку ХХІ ст. та основним напрямом вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Констатовано, що у сфері інформатизації перманентно зростатиме значення авторського права, права інтелектуальної власності, патентно-ліцензійного права на результати інтелектуальної власності, тендерного (конкурсного), господарського, підприємницького, комерційного, інвестиційного та інших міжгалузевих інститутів.

Розділ 2 "Державне управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку" присвячено розгляду та комплексному аналізу змісту державної політики, законів та принципів державного управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика системи охорони громадського порядку як об'єкта державного управління інформатизацією" систему охорони громадського порядку розглянуто як результат інформатизації процесів виконання кожною зі сторін своїх обов'язків, які склалися під впливом правових та інших соціальних норм у межах суспільних відносин та за своїм змістом забезпечують недоторканність життя, здоров'я і гідності громадян, власності, умов нормальної діяльності установ, підприємств, посадових осіб і громадян. Зазначено, що основу громадського порядку становлять суспільні відносини в сім'ї, трудових колективах, громадських місцях, поєднані ознаками стійкості та єдності.

Наголошено, що невиконання окремими суб'єктами своїх обов'язків може відбуватися з різних причин, у тому числі й через сприйняття власного рішення чи дії як такої, що за моральними, психологічними, правовими, економічними, організаційними та іншими характеристиками відповідає духу громадського порядку. Визнано, що реальний прояв громадського порядку залежить від інформаційних та комунікаційних чинників і забезпечується комплексом організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих дій із задоволення інформаційних потреб громадян.

Надано ґрунтовну характеристику елементів громадського порядку: мети встановлення і підтримання, засобів регулювання, змісту, гарантій, сфери.

У підрозділі 2.2 "Суб'єкти управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку" наголошено, що сучасний етап розбудови інформаційного суспільства (інформатизація) забезпечується функціонуванням системи органів державної влади й управління в інформаційній сфері, скорегованим Національною програмою інформатизації.

Зроблено висновок, що інформатизація в системі охорони громадського порядку є сукупністю окремих проектів Національної програми інформатизації, у межах реалізації кожного з яких має визначатися окремий керівник проекту, формуватися проектна організаційна структура, налаштовуватися окремі зв'язки між її елементами. Надано ґрунтовну характеристику адміністративно-правового статусу керівників проектів інформатизації в системі охорони громадського порядку. На підставі встановлення перманентного зменшення значення Національної програми інформатизації на кожному етапі розбудови інформаційного суспільства запропоновано виконання обов'язків керівника програми інформатизації безпосередньо керівником відповідного центрального органу виконавчої влади або керівником Генерального державного замовника Національної програми інформатизації.

У підрозділі 2.3 "Особливості реалізації влади в умовах інформаційного суспільства" наголошено, що національна модель інформаційної влади, яка має бути сформована в умовах інформаційного суспільства, передбачає суттєве поширення відносин інформаційної субординації як втілення принципів "допуску до інформації", "доступу до джерела інформації", "розпорядження інформацією", "цільового користувача інформації" замість відносин владної субординації, заснованих на принципі "влада-підкорення".

Формою "інформаційної влади" визначено автоматизовані інформаційні системи (АІС), автоматизовані управлінські інформаційні системи (АУІС), автоматизовані системи управління підприємствами (АСУП), які відповідають потребам у підвищенні якості управління, прискоренні документообігу, спрощують прийняття управлінських рішень, контролюють їх виконання. Зазначено, що питання остаточного формування моделі інформаційної влади є можливим лише завдяки широкому запровадженню автоматизованих систем підтримки прийняття рішення та відповідному наділенню повноваженнями прийняття рішення окремого громадянина. За таких умов представницькі органи влади мають перетворитися на "сервісні" служби - об'єкти владно-організуючого впливу.

У підрозділі 2.4 "Концептуальні засади державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку" запропоновано державну політику інформатизації в системі охорони громадського порядку формувати як складову соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовувати на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України.

Визначено завдання, які доцільно включити до змісту державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку: формування правових та організаційних передумов розвитку інформатизації; застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій; формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг; інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Наголошено, що інформатизація в системі охорони громадського порядку має бути спрямована на її трансформацію у спосіб забезпечення громадянином власних прав і свобод та формування інформаційного простору практичної охорони громадського порядку.

Розділ 3 "Концепція інформаційного масштабування охорони громадського порядку" присвячено розгляду ключових підсистем системи охорони громадського порядку.

У підрозділі 3.1 "Система охорони громадського порядку в умовах інформаційного суспільства" акцентовано увагу на інформаційному режимі охорони громадського порядку. Запропоновано особливий, незалежний від поведінки особи та реалізації нею власних законних інтересів режим, який пов'язаний із поняттям "громадське місце" розглядати як охорону статичного громадського порядку. Розглянуто характеристику окремих громадських місць та фіксацію правил поведінки в цих межах. Зроблено висновок, що перебування особи у цих межах передбачає збір та обробку нею достатньої кількості інформації щодо правил поведінки для юридичної кваліфікації останньої. Необхідною умовою охорони статичного громадського порядку визнано детальну інформацію щодо правил поведінки та загальну інформацію щодо меж громадського місця.

Охорону динамічного громадського порядку запропоновано проводити залежно від поведінки або наявності законних інтересів особи загалом. Встановлено, що останню можна охарактеризувати за допомогою категорій "переміщення" та "відображення" й пов'язаних з ними законних інтересів людини. Наголошено, що охорона динамічного громадського порядку залежить від наявності детальної інформації щодо меж громадського місця, у тому числі й внутрішніх, та загальної інформації щодо способу виходу за ці межі.

Результатом здійсненого масштабування охорони громадського порядку є групування спеціальних правил поведінки та визначення меж правомірної поведінки як інформаційного ресурсу людини. Виділено три базові виміри як рівні інформації про охорону громадського порядку: 1) сім'я; 2) робоче місце; 3) здійснення переміщення між "сім'єю" та "робочим місцем".

У підрозділі 3.2 "Концептуальні засади інформатизації місця проживання особи" відомості щодо насильства в сім'ї, передані за її межі, відомості щодо протиправної поведінки членів сім'ї, передані за її межі, відомості щодо правил поведінки членів сім'ї, отримані безпосередньо третіми особами, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

На підставі аналізу інформаційних ресурсів охорони громадського порядку встановлено, що інформаційна система охорони громадського порядку є замкненою, а доступ до інформації щодо способів (порядку) задоволення власного інтересу одним із членів сім'ї щодо інших членів сім'ї може надаватися у разі, наявності у його діях ознак насильства в сім'ї.

Виявлене домінування статичного підходу в питаннях охорони громадського порядку на рівні сім'ї пов'язане із дією конституційного принципу "недоторканності особи", свободою її розвитку.

У підрозділі 3.3 "Концептуальні засади інформатизації місця виконання особою трудових функцій" відомості щодо порушень трудової дисципліни, передані за межі трудового колективу, відомості щодо дій власника або уповноваженого ним органу, отримані третіми особами з джерел, доступ до яких не обмежувався, відомості щодо дій власника або уповноваженого ним органу, доступ до яких був обмежений, отримані третіми особами під час виконання їх функцій з охорони громадського порядку чи боротьби зі злочинністю, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

Виявлено паритетність та рівнозначність для загальної системи охорони громадського порядку зазначених підсистем. Наголошено на високому рівні інформаційної відкритості поведінки власника або дій уповноваженого ним органу оточуючому середовищу та представникам контролюючих і правоохоронних органів.

У підрозділі 3.4 "Концептуальні засади інформатизації безпеки переміщення особи" відомості щодо меж "сім'ї" та "робочого місця", отримані під час охорони громадського порядку, формулювання мети (напряму) "переміщення", здійснене людиною відповідно до системи координат ("сім'я - робоче місце", "робоче місце - робоче місце", "сім'я - сім'я"), відомості щодо внутрішніх кордонів охорони громадського порядку, перетинання яких людина вважає доцільним під час "переміщення" у власній системі координат, інформацію щодо наявності загальновизнаних та затверджених нормативними актами правил поведінки у внутрішніх межах - громадських місцях доведена до відома людини під час їх перетинання, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

Виявлено тенденцію до збільшення відкритості інформації про громадський порядок із збільшенням масштабів його охорони, відзначено домінування охорони динамічного громадського порядку.

У підрозділі 3.5 "Концептуальні засади протидії інформаційному екстремізму в системі охорони громадського порядку" надано ґрунтовну оцінку можливості проникнення в інформаційний простір України явищ екстремізму, тероризму, сепаратизму, а також їх розвитку в окремих інформаційних спільнотах.