Правові та організаційні засади фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Правові та організаційні засади фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Драна Ірина Валентинівна

Київ - 2013

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Користін Олександр Євгенійович, Національна академія внутрішніх справ, секретар Вченої ради

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Ковальчук Андрій Трохимович, Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, завідувач кафедрою транспортного права

кандидат юридичних наук, с.н.с., Гавдьо Юрій Романович, Національна академія служби безпеки України, провідний науковий співробітник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України проголосила Україну демократичною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава є відповідальною перед нею. Важливим аспектом захисту державою прав та законних інтересів громадян є створення ефективної системи запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема у сфері нотаріальної діяльності. Це підтверджують 97 % респондентів, які взяли участь в анкетуванні.

Нотаріат є одним з найефективніших інститутів правового забезпечення у межах своєї компетенції, захисту, охорони прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, але нотаріальна діяльність довгий час залишалася поза увагою національного законодавства у сфері фінансового моніторингу, що було однією з причин включення України до так званого «чорного списку».

Варто наголосити, що до початку нового століття Україна взагалі не мала системи фінансового моніторингу, вона лише частково відповідала окремим рекомендаціям світової спільноти. На сьогодні фінансовий моніторинг в Україні відіграє значну роль у протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів. 28.12.2002 р. був прийнятий Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон України про протидію відмиванню коштів), а 18.05.2010 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України про протидію відмиванню коштів» (далі - Закон України про внесення змін), чим забезпечено імплементацію в національне законодавство вимог Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (далі - FATF), Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму, а також Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи 2005/60/ЄС від 26.10.2005 р. про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму. Їх прийняття стало переломним моментом на шляху формування в Україні системи фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності.

Орієнтація на світові стандарти розвитку фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності потребує впровадження та постійного удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в рамках виконання вимог світової спільноти у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та протидії фінансуванню тероризму. Це є необхідною передумовою для сприйняття України повноцінним та надійним партнером на міжнародній арені.

Аналізування адміністративного законодавства, теоретичних напрацювань вчених-адміністративістів і практичної нотаріальної діяльності свідчить, що існує досить широке коло проблем і прогалин у сфері організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, що потребує його суттєвого удосконалення та набуває особливого значення в контексті гармонізації законодавства у сфері запобігання відмиванню коштів з вимогами міжнародних спільнот, зокрема з вимогами FATF.

Зазначену проблему неможливо вирішити без ретельного аналізування теоретичних, законодавчих і практичних проблем, що стосуються визначення та розроблення концепції адміністративно-правового регулювання організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності.

Фундаментальним питанням урегулювання найширшої низки публічних відносин присвячені праці провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме: В.Б. Авер'янова, А.І. Берлача, І.Л. Бородіна, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, Д.І. Голосніченка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.В. Коваленка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, Д.В. Приймаченка, Т.О. Проценка, О.П. Рябченко, В.О. Шамрая, М.Ю. Яковчука, Х.П. Ярмакі та ін. Окремі питання щодо проблематики даного дослідження розроблялися у працях науковців: В.Т. Білоуса, Г.М. Бірюкова, А.П. Гаврилишина, І.М. Гаєвського, В.А. Забродського, А.Г. Загороднього, А.Т. Ковальчука, О.В. Копана, О.Є. Користіна, Е.М. Короткова, Б.Г. Литвака, Ю.А. Литвина, А.І. Марущака, І.П. Мойсеєнка, Т.В. Молчанової, Л.В. Hовікової, А.С. Олексюка, К.І. Федотової, Л.Л. Фітуні, Л.М. Чуніхіної, К.І. Чижмарь, М.Ю. Яковчука та ін.

Однак у сучасних наукових працях окреслена тема висвітлюється лише фрагментарно, хоча вона має важливе наукове і практичне значення. Саме тому вивчення правових та організаційних засад фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні видається актуальним, необхідним і своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до Концепції розвитку запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму на 2005-2010 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 р. № 315-р); Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 р. № 190-р); тематики Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347); планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010-2013 роки; плану науково-дослідної роботи кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ. Тема дисертаційного дослідження затверджена відділенням державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України (п. 919, 2011 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, специфіки форм та методів адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності. На цій основі виробленні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в указаній сфері та підвищення ефективності його практичної реалізації.

Зазначена мета дослідження конкретизується такими задачами:

- визначити поняття, зміст фінансового моніторингу та його місце у сфері адміністративно-правого регулювання нотаріальної діяльності;

- проаналізувати адміністративно-правове забезпечення та організацію фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні;

- охарактеризувати сучасні світові тенденції розвитку адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- визначити основні елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні;

- проаналізувати особливості адміністративно-правових відносин щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності;

- розробити рекомендації та надати пропозиції, спрямовані на організацію та вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні;

- проаналізувати адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

- охарактеризувати адміністративну відповідальність нотаріуса за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Предмет дослідження - правові та організаційні засади фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності.

Методи дослідження. Обґрунтованість та достовірність наукових результатів забезпечувалися використанням загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Абстрактно-логічний метод застосовувався для виділення основних понять, їх логічного поєднання, встановлення закономірностей розвитку організаційно-правового механізму фінансового моніторингу в Україні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3). Системний метод дозволив з'ясувати внутрішню побудову адміністративно-правового механізму регулювання нотаріальної діяльності, зокрема фінансового моніторингу в зазначеній сфері (підрозділи 2.1, 2.3). Історико-правовий метод застосовувався при аналізуванні основних тенденцій розвитку нормативно-правового забезпечення регулювання нотаріальної діяльності в сфері фінансового моніторингу в Україні (підрозділи 1.3, 2.3). Порівняльно-правовий метод використовувався для визначення змісту адміністративно-правових норм міжнародних нормативних актів, спеціального законодавства України та зарубіжних країн, виявлення їх загальних та особливих рис, а також вивчення правового забезпечення функціонування спеціальних інститутів державного управління в зазначеній сфері суспільних відносин (підрозділи 1.3, 3.2). Метод структурно-функціонального аналізу (підрозділи 2.3, 3.2) дав змогу визначити основні напрями вдосконалення вітчизняного законодавства в сфері протидії відмиванню коштів, його відповідність міжнародно-правовим стандартам, а також шляхи адаптації до законодавства Європейського Союзу як багатоаспектного і системного процесу.

Емпіричну базу дослідження склали статистичні й аналітичні матеріали Державної служби фінансового моніторингу України, Міністерства юстиції України за період 2009-2012 років; матеріали перевірок та вжиття заходів адміністративного впливу зазначеними державними органами з питань дотримання нотаріусами - суб'єктами первинного фінансового моніторингу відповідного чинного законодавства, а також результати анкетування 254 осіб, фахова діяльність яких пов'язана з фінансовим моніторингом, нотаріальною та правоохоронною діяльністю в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням проблем правових та організаційних засад фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні, на базі якого автор сформулював висновки, рекомендації та пропозиції, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

- зроблено комплексний аналіз адміністративно-правового забезпечення та організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності;

- сформульовано визначення поняття фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності як інструменту державного регулювання, що є комплексом взаємопов'язаних та взаємообумовлених дій, спрямованих на своєчасну, повну і об'єктивну протидію відмиванню коштів шляхом запобігання фактам, і виявлення операцій, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, врегульованих нормами спеціального законодавства у цій сфері, з метою охорони прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, суспільства і держави, встановленого правопорядку;

удосконалено:

- підходи до визначення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності;

- понятійний апарат у сфері адміністративно-правового регулювання та організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а саме: сформульовано авторські визначення понять: «фінансовий моніторинг у нотаріальній діяльності», «підозра», «мотивована підозра», «адміністративно-правове регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності», «адміністративно-правові відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності», «механізм адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності», «адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу», «адміністративно-правова відповідальність нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу»;

- законодавство України щодо адміністративної відповідальності нотаріусів за порушення вимог у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

дістали подальшого розвитку:

- загальні положення характеристики особливостей адміністративно-правових відносин щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності;

- засади дослідження спеціального адміністративно-правового статусу та відповідальності нотаріуса в системі фінансового моніторингу;

- підходи до організації та удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання у сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів в Україні.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони відіграють методологічну роль для нормотворчої діяльності в сфері запобігання відмиванню коштів, створюють основу для адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні. Окремі положення одержаних результатів використані та впроваджені у:

правотворчій сфері - під час підготовки Державною службою фінансового моніторингу України матеріалів і пропозицій щодо удосконалення національного законодавства у сфері протидії відмиванню коштів, а також розробки нормативно-правових актів, що стосуються діяльності нотаріусів як суб'єктів первинного фінансового моніторингу (акт впровадження від 28.03.2012 р.);

науковій діяльності - під час дослідження науково-дослідницьких тем «Кримінологічна безпека людини, суспільства, держави як складова національної безпеки України» науковцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю РНБО України (акт впровадження від 04.04.2012 р.);

навчальному процесі навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції НАВС щодо підготовки лекційних та інших навчально-методичних матеріалів, а також під час викладання нормативних та спеціальних курсів для курсантів і слухачів, а саме: «Економічна безпека» й «Оперативно-розшукова діяльність» (акт впровадження від 18.04.2012 р. № 1/111).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на наукових конференціях, семінарах, зокрема: міжвузівському науково-практичному семінарі «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання економіки» (м. Київ, 2011 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми діяльності ДСБЕЗ та підготовки фахівців для її підрозділів» (м. Львів, 2012 р.); регіональній міжвузівській науково-практичній конференції «Економіка та право: актуальні проблеми теорії й практики» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми наукових публікаціях, з яких п'ять опубліковано у наукових фахових виданнях, з них одна у зарубіжному, та трьох тезах у збірниках наукових праць за матеріалами наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (253 найменування) та шести додатків. Повний обсяг дисертації становить 268 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 232 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й задачі, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження й публікацій, в яких викладено основні положення дисертації.

Розділ 1 «Фінансовий моніторинг як інститут адміністративно-правового регулювання» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Сутність фінансового моніторингу та його місце у сфері адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності» автором проаналізовано дві основні категорії - «моніторинг» та «фінансовий моніторинг» та зазначено, що поняття «моніторинг» є більш загальним, з огляду на сферу застосування та коло суб'єктів моніторингу.

На підставі аналізу наукових досліджень та положень вітчизняного законодавства у сфері фінансового моніторингу автор розмежовує поняття фінансового моніторингу в широкому та вузькому значеннях. У широкому сенсі фінансовий моніторинг є інструментом державного регулювання в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також економічної безпеки держави загалом. У вузькому сенсі - це своєрідний контроль, пов'язаний з проведенням різних фінансових операцій.

У вітчизняному законодавстві виділяють шість підвидів фінансового моніторингу: державний фінансовий моніторинг; державний фінансовий моніторинг Спеціально уповноваженого органу; державний фінансовий моніторинг інших суб'єктів державного фінансового моніторингу; первинний фінансовий моніторинг; обов'язковий фінансовий моніторинг; внутрішній фінансовий моніторинг.

Автор наголошує на тому, що сьогодні нормами законодавства у сфері протидії відмиванню коштів нотаріуси віднесені до категорії спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу. За цих обставин виникає проблема організації фінансового моніторингу в їх діяльності, яка передбачає унормування обов'язків нотаріуса в межах інформаційного процесу щодо фінансових потоків за нотаріальними правочинами.

У підрозділі 1.2. «Адміністративно-правове забезпечення та організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні» визначено особливості категорії «адміністративно-правове забезпечення» та зміст цієї дефініції щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а також розглянуто основні форми організації цього процесу.

У роботі обґрунтовано положення стосовно того, що забезпечення фінансового моніторингу передбачає створення належних умов для його реалізації, насамперед регулювання за допомогою норм адміністративного права суспільних відносин, що виникають для та в процесі реалізації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, вплив на них за допомогою передбачених у законодавстві елементів. Організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності - це процес створення, передбачених законодавчими нормами, відповідних дій, які дають можливість нотаріусам ефективно виконувати вимоги фінансового моніторингу та взаємодіяти для досягнення мети запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Зазначено, що адміністративно-правове забезпечення та організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності - це сукупність відносин, що складаються в процесі державного регулювання фінансового моніторингу та/або реалізації заходів щодо запобігання нотаріусами легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у процесі організації первинного фінансового моніторингу.

У процесі адміністративно-правового забезпечення та організації фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності свідомо розробляються, плануються, доручаються конкретним виконавцям адекватні заходи з метою запобігання противоправним діям щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а якщо вони стали реальними, заходи щодо їх попередження. Адміністративно-правове забезпечення та організація фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності здійснюється через видання відповідних правових актів суб'єктами управління в указаній сфері.

У підрозділі 1.3. «Сучасні світові тенденції розвитку адміністративно-правового забезпечення та організація запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» проаналізовано досвід інших країн, акцентовано увагу на тому, що майже в усіх країнах світу прийняті відповідні закони з питань протидії відмиванню коштів; існують спеціальні уповноважені суб'єкти контролю за такими операціями, серед яких окреме місце посідають нотаріуси, незалежно від їх місця, правового статусу, традицій у суспільстві; впроваджена система моніторингу та інформування відповідних органів щодо підозрілості окремих фінансових операцій та встановлена адміністративна відповідальність за невиконання вимог цього контролю. Зроблено висновок, що кожна країна створює свою власну систему адміністративно-правового регулювання забезпечення протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, на основі та з врахуванням Рекомендацій FATF та вимог інших міжнародно-правових актів. Досвід цих країн свідчить, що така діяльність ефективна лише за наявності відповідної юридичної бази, дієвої системи збирання й надання фінансової інформації та ідентифікації клієнтів.

Зазначено, що названі заходи у нотаріальній діяльності - справа виняткової ваги. Більшість країн у цьому дійшло згоди. Тому з метою запобігання і протидії легалізації злочинних доходів у нотаріальній діяльності країни світу використовують відповідний механізм адміністративно-правового регулювання з покладанням права та обов'язку на нотаріуса щодо оцінювання ризику використання правочинів у процесі відмивання коштів та повідомлення про підозри, у такій неправомірній діяльності, спеціально визначені органи влади.

У роботі обґрунтована точка зору, що використання зарубіжного досвіду сприятиме розвитку вітчизняної системи заходів регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності та її узгодженості з міжнародною політикою у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття, об'єкт, мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні» проаналізовано основні складові адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні.

Автором запропоновано власне визначення поняття «адміністративно-правове регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності», тобто об'єктивного процесу, основою якого є наділення суб'єкта первинного фінансового моніторингу - нотаріуса спеціальним правовим статусом, а також вплив нормами адміністративного права на забезпечення запобігання відмивання коштів через правочини у нотаріальній сфері. У роботі визначено основні елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а саме: суб'єкт адміністративно-правового регулювання, об'єкт адміністративно-правового регулювання, відносини та заходи адміністративно-правового та організаційного характеру.

До об'єктів фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності віднесено окремі дії з активами та на основі узагальнення досвіду і думки респондентів, які взяли участь в анкетуванні, визначено рівень ризику окремих об'єктів щодо використання їх у відмиванні коштів, зокрема, активи пов'язані з купівлею-продажем нерухомості (63 %); управлінням активами клієнта (31 %); управлінням банківським рахунком або рахунком у цінних паперах (42 %); залученням коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними (25 %); утворенням юридичних осіб, забезпеченням їх діяльності чи управлінням ними, а також купівлею-продажем юридичних осіб (57 %).

Метою адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу у зазначеній сфері визначено створення ефективної системи своєчасного повідомлення та інформування відповідних органів про підозрілі щодо відмивання фінансові операції для з'ясування зв'язку правочинів з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Вона вимагає єдності конкретних завдань і функцій органу регулювання, а її досягнення в реальному житті виступає критерієм ефективності виконання органом цих функцій і завдань.

Здобувачем визначено перелік завдань адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, а саме: створення необхідного підґрунтя для розвитку, стимулювання, покращення стану фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні шляхом удосконалення чинного законодавства; створення ефективної системи заходів адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні; розроблення та забезпечення сфери нотаріальної діяльності ефективними методами виявлення суб'єктів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; сприяння співпраці нотаріусів України з іншими суб'єктами фінансового моніторингу, а також з правоохоронними органами.

На підставі аналізу чинного законодавства в роботі класифіковано функції адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності на загальні та специфічні. До загальних функцій віднесено прогнозування; планування; організація; контроль; до специфічних - координація діяльності центральних органів виконавчої влади та інших державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; аналітична функція; інформаційна функція; запобіжна.

У підрозділі 2.2. «Особливості адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, в нотаріальній діяльності» розглянуто основні елементи адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності: суб'єкти адміністративно-правових відносин; об'єкти адміністративно-правових відносин; зміст адміністративно-правових відносин; юридичні факти як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.

Суб'єктами адміністративно-правових відносин щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у сфері нотаріальної діяльності є нотаріуси України, Міністерство юстиції України та Держфінмоніторинг України. Об'єктом зазначених відносин є правочини щодо купівлі-продажу нерухомості, управління активами клієнта, щодо яких у нотаріусів виникла підозра у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників. Змістом цих відносин визнається взаємозв'язок суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників цих відносин.

Поряд із загальними ознаками автор акцентує увагу на наявності специфічних рис, які визначають видову відмінність адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності, зокрема: нерозривна пов'язаність з адміністративно-правовими нормами, виникнення та поширення на їх основі; основною їх метою є забезпечення прав та свобод людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави; виникають у процесі здійснення органами державної влади публічно-владних повноважень у сфері фінансового моніторингу в нотаріальної діяльності, і виступають їх правовою формою; опосередковують процеси, пов'язані з участю держави у сфері фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності; врегульовують коло суспільних відносин у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом; особливість їх суб'єктивного складу пов'язана з обов'язковою участю держави як неодмінного учасника цих відносин; відзначаються владно-розпорядчим характером, тобто суб'єкти державного регулювання фінансового моніторингу наділені владною компетенцією, а об'єкти зобов'язані виконувати їх законні вимоги; поряд із цим сторони адміністративно-правових відносин завжди мають суб'єктивні права та несуть юридичні обов'язки, які взаємопов'язані між собою: кожному суб'єктивному праву однієї сторони відповідає юридичний обов'язок іншої, й навпаки; можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін як незалежно від згоди або бажання другої сторони, так і за умови погодження взаємовідносин сторін; не відносяться до адміністративно-правових відносини між публічною адміністрацією та об'єктами державного регулювання, якщо вони не засновані на праві; за своїм характером складні та мають такі складові частини: правові відносини, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням нотаріального процесу; правовідносини, що стосуються організаційної структури нотаріату; правові відносини щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності.

На підставі проведеного аналізу запропоновано визначати адміністративно-правові відносини в сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності як суспільні відносини у цій галузі у вигляді стійких правових зв'язків між їх сторонами (суб'єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб'єктивних прав та обов'язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими вони встановлені та гарантовані.

У підрозділі 2.3. «Організація та удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів в Україні» визначено недоліки вітчизняного законодавства у зазначеній сфері та запропоновано напрями його вдосконалення.

Автор доводить, що під механізмом адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності необхідно розуміти систему адміністративно-правових засобів, способів та форм, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин у сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів, що виникають у процесі здійснення, з метою захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави. Зазначено, що основною метою організації адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є визначення комплексних підходів до розробки фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, що передбачає реалізацію: механізму запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму виявлення сумнівних операцій; механізму передачі інформації; механізму контролю за виконанням діючого законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму відповідальності за порушення вимог фінансового моніторингу.

У роботі визначені прогалини національного законодавства, які обумовлюють низьку ефективність запобіганню у нотаріальній сфері відмиванню коштів. Так, Законом про протидію відмиванню коштів зазначено, що нотаріуси подають до Держфінмоніторингу України інформацію про фінансові операції у випадках, якщо є підстави вважати, що вони є підозрілими або такими, що можуть бути причетними до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому тлумачення терміну «підозра» у базовому законі відсутнє. Спираючись на результати дослідження чинного законодавства, автор стверджує, що підозра нотаріуса є суто психологічним критерієм. Таким чином, під підозрою він пропонує розуміти припущення відносно фінансової операції, чесність якої викликає сумнів, і яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу або інші ризики.

Здобувач робить висновок, що недоліки функціонування окремих процедур у межах проведення фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, викликані помилками в побудові та організації механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній сфері.

Розділ 3 «Адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Поняття і структура адміністративно-правового статусу нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу» досліджено сукупність елементів, які формують адміністративно-правовий статус нотаріуса.

У роботі висвітлено адміністративна правосуб'єктність; права; обов'язки; відповідальність, а також адміністративно-правові гарантії нотаріуса як суб'єкта фінансового моніторингу. Адміністративну правосуб'єктність утворюють адміністративна право- та дієздатність. Адміністративна правоздатність нотаріуса виникає з моменту одержання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Адміністративна дієздатність нотаріусів у сфері фінансового моніторингу - це здатність нотаріусів своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки щодо забезпечення запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Вона може виникати неодночасно з загальною адміністративною правоздатністю, тобто з моменту реєстрації нотаріуса у Держфінмоніторингу України як суб'єкта первинного фінансового моніторингу. У роботі визначено основні ознаки адміністративно-правового статусу нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

За своєю специфікою адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу автор поділяє на: загальний, як громадянина; галузевий, як учасника адміністративно-правових відносин, пов'язаних безпосередньо з займаною посадою; спеціальний, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

У підрозділі 3.2. «Спеціальний адміністративно-правовий статус нотаріуса в системі фінансового моніторингу» розглянуто особливості спеціального адміністративно-правового статусу нотаріуса в системі фінансового моніторингу та акцентовано увагу на обов'язках нотаріуса.

Автор доводить, що спеціальний адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу є системним поняттям, що включає в себе суб'єктивні права та спеціальні обов'язки, передбачені чинним законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Водночас важливими особливостями зазначеного статусу є особливості подання інформації Держфінмоніторингу України, передбачені для нотаріусів як спеціально визначених суб'єктів первинного моніторингу в Законі про протидію відмиванню коштів. До таких особливостей також віднесено відсутність для нотаріуса обов'язку автоматичного звітування до Держфінмоніторингу України, а лише за наявності відповідних підозр. Якщо ж до нотаріуса звертається особа, яка є в переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, - нотаріус має негайно подати до Держфінмоніторингу України відповідну інформацію про проведення такою особою фінансової операції.

Важливим обов'язком нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу визнається своєчасне повідомлення Держфінмоніторингу України про фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

У підрозділі 3.3. «Адміністративна відповідальність нотаріуса за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» досліджено особливості адміністративної відповідальності нотаріуса як спеціально визначеного суб'єкта первинного фінансового моніторингу, під якою запропоновано розуміти відносини між державою в особі спеціально уповноважених органів в галузі фінансового моніторингу та нотаріусом, який здійснив правопорушення щодо вимог фінансового моніторингу, по застосуванню до порушника відповідного стягнення, передбаченого адміністративним законодавством.

Зазначений різновид юридичної відповідальності має специфічні особливості, які пов'язані з підставою її виникнення, характером заходів її впливу та процедурою застосування, до яких треба віднести, насамперед те‚ що її підставою є особливий вид правопорушення - адміністративний проступок, а також те, що вона полягає у застосуванні до нотаріусів, що вчинили адміністративні правопорушення, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, адміністративних стягнень, що накладаються уповноваженими на те органами (посадовими особами) на підставах і порядку, встановлених нормами права.

Адміністративна відповідальність за порушення нотаріусом вимог фінансового моніторингу характеризується: а) оперативністю розгляду справ; б) тим, що зазначений порядок застосовується для вирішення ситуацій, які виникають у сфері адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу; в) тим, що справи розглядаються на підставі спеціальної процедури, спрощеної порівняно з цивільним судочинством, що виключає більшість процесуальних дій. Водночас автором наголошено на певних труднощах у виявленні правопорушень щодо дотримання вимог фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, зокрема недосконалість сучасної законодавчої бази щодо фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, яка б у певній мірі відповідала міжнародним нормам, у тому числі вимогам FATF, відсутність ефективного запровадження механізмів реалізації норм вказаного законодавства, що потребує подальшого удосконалення.

Спираючись на отримані результати, запропоновано внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р., «Підстави зупинення нотаріальної діяльності», шляхом доповнення п. 9 викладеного в такій редакції такого тексту: «за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусами вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28.12.2002 р. та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; до підпункту 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. «Підстави припинення нотаріальної діяльності», шляхом викладення в такій редакції: «неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених п. 1, 2 і 9 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28.12.2002 р.; ст. 24 КУпАП «Види адміністративних стягнень» шляхом внесення підпункту 8 до ч. 1 «За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення», викладеного в такій редакції: «зупинення діяльності, анулювання свідоцтв, ліцензій або іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності у порядку, встановленому законом».

фінансовий моніторинг нотаріальний

ВИСНОВКИ

У висновках дослідження, проведеного на основі історичних аспектів, аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду праць у різних галузях знань, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у необхідності вдосконалення правових та організаційних засад фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні:

1. Визначаючи сутність фінансового моніторингу та його місце у сфері адміністративно-правого регулювання нотаріальної діяльності, запропоновано авторське визначення фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності як інструменту державного регулювання, що є комплексом взаємопов'язаних та взаємообумовлених дій, спрямованих на своєчасну, повну і об'єктивну протидію відмиванню коштів шляхом запобігання фактам і виявлення операцій, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, врегульованих нормами спеціального законодавства у цій сфері, з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, суспільства і держави, встановленого правопорядку.

2. Проаналізувавши адміністративно-правове забезпечення та організацію фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні, обґрунтовано, що під адміністративно-правовим забезпеченням фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності треба розуміти комплекс правових та інших заходів, який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення адміністративно-правового механізму регулювання протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам та іміджу країни, що є необхідною умовою для економічного розвитку суспільства.

Автором визначено, що організацією фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є процес створення передбачених законодавчими нормами відповідних дій, які надають можливість нотаріусам ефективно виконувати вимоги фінансового моніторингу та взаємодіяти для досягнення мети запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

3. Характеризуючи сучасні світові тенденції розвитку адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом автор обґрунтовує доцільність використання світового досвіду, на чому акцентують свою увагу і 93 % опитаних респондентів під час анкетування, що сприятиме розвитку вітчизняної системи заходів регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності та її узгодженості з міжнародною політикою у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. Крім цього, дисертантом наголошено на готовності зарубіжних країн брати участь у боротьбі з глобальними економічними проблемами, що зумовлює необхідність України прийняти відповідні заходи щодо імплементації вимог нових Рекомендацій FATF (лютий 2012 р.) у сфері фінансового моніторингу в національну політику й адаптації її до європейського простору, а також гармонізації національних вимог у зазначеній сфері фінансового моніторингу, стандартів і обмежень з відповідними міжнародними вимогами.

4. Визначаючи основні елементи адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні зазначено, що адміністративно-правове регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є складовою частиною державного управління, одним із елементів державного правового впливу на суспільні відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, який представляє собою складну систему взаємопов'язаних елементів, що представлені суб'єктами, об'єктом адміністративно-правового регулювання, відносинами та заходами адміністративно-правового та організаційного характеру.

З-поміж іншого, до об'єктів фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності віднесено окремі дії з визначеними законодавством активами, а на основі узагальнення досвіду і думки респондентів, які взяли участь в анкетуванні, визначено рівень ризику окремих об'єктів щодо використання їх у відмиванні коштів, зокрема, активи пов'язані з купівлею-продажем нерухомості (63 %); управлінням активами клієнта (31 %); управлінням банківським рахунком або рахунком у цінних паперах (42 %); залученням коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними (25 %); утворенням юридичних осіб, забезпеченням їх діяльності чи управлінням ними, а також купівлею-продажем юридичних осіб (57 %).

Метою адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в зазначеній сфері визначено створення ефективної системи своєчасного повідомлення та інформування відповідних органів про підозрілі щодо відмивання фінансові операції для з'ясування зв'язку правочинів з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

5. Проаналізувавши особливості адміністративно-правових відносин щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності, зосереджено увагу на предметі адміністративно-правових відносин у нотаріальній діяльності щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чим є захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом виконання покладених завдань та обов'язків, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти та запобігати злочинам, пов'язаним з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Автором запропоновано під адміністративно-правовими відносинами щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у нотаріальній діяльності розуміти суспільні відносини в цій галузі у вигляді стійких правових зв'язків між їх сторонами (суб'єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб'єктивних прав та обов'язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими вони встановлені та гарантовані.

6. Розроблюючи рекомендації та пропозиції, спрямовані на організацію та вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності в Україні визначено, що під механізмом адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності необхідно розуміти систему адміністративно-правових засобів, способів та форм, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин у сфері нотаріальної діяльності щодо протидії відмиванню коштів, що виникають у процесі здійснення, з метою захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави. Основною метою адміністративно-правового регулювання фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є визначення комплексних підходів до розробки фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності, що передбачає реалізацію: механізму запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму виявлення сумнівних операцій; механізму передачі інформації; механізму контролю за виконанням діючого законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; механізму відповідальності за порушення вимог фінансового моніторингу. Послідовне проведення перелічених заходів у нотаріальній діяльності в межах системи фінансового моніторингу, а також внесення до законодавства України запропонованих у роботі пропозицій дозволить покращити стан запобігання та протидії легалізації злочинних доходів в Україні та буде сприяти розвитку цієї діяльності в найближчий час та довгостроковій перспективі.

7. Проаналізувавши адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зазначено, що адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу - це сукупність прав і обов'язків, та відповідальності, а також правових гарантій їх реалізації, закріплених у нормах адміністративного права у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

За своєю специфікою адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, можна структурно поділити на: загальний, як громадянина; галузевий, як учасника адміністративно-правових відносин, пов'язаних безпосередньо з займаною посадою; спеціальний, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Спеціальний адміністративно-правовий статус нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу є системним поняттям, що включає в себе суб'єктивні права та спеціальні обов'язки, передбачені чинним законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Основною сферою практичного застосування фінансового моніторингу в нотаріальній діяльності є інформаційне обслуговування відповідних органів державного регулювання щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

8. Характеризуючи адміністративну відповідальність нотаріуса за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, запропоновано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема внесення змін:

- до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» вiд 02.09.1993 р. шляхом доповнення текстом, викладеним у такій редакції:

«Нотаріус не несе відповідальності за виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму».

Нотаріуси не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам внаслідок розголошення нотаріальної таємниці у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов'язків та у спосіб, що передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»;

до ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», «Підстави зупинення нотаріальної діяльності», шляхом доповнення п.9 викладеного в такій редакції такого тексту:

«за повторне аналогічне протягом одного року порушення нотаріусами вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28 грудня 2002 року та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»;

до підпункту 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат», «Підстави припинення нотаріальної діяльності», шляхом викладення в такій редакції:

«неусунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених п. 1, 2 і 9 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» від 28 грудня 2002 року»;

- до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»: