Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.9:342.565.4(477)

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративному судочинстві

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Сасевич Олександр Михайлович

Львів - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права».

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Чистоклетов Леонтій Григорович, Львівський університет бізнесу та права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Зозуля Ігор Вікторович, Харківський національний університет внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент, Середа Валерій Вячеславович, Львівський державний університет внутрішніх справ.

Захист відбудеться «__» червня 2014 року о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79026, м. Львів, вул.Кульпарківська, 99, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79026, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 201а.

Автореферат розісланий «__» травня 2014 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцентЧистоклетов Л.Г.

судовий контроль адміністративний рішення

Анотація

Сасевич О.М. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративному судочинстві. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права», Львів, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу судового контролю за виконанням судових рішень в порядку адміністративного судочинства. Визначено правову природу інституту судового контролю за виконанням рішення суду. Охарактеризовано становлення та розвиток інституту судового контролю за виконанням рішень в адміністративному процесі України. Досліджено вплив практики Європейського суду з прав людини на нормативне визначення контролю за виконанням судових рішень в порядку адміністративного судочинства. Проаналізовано порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в Україні. Запропоновано класифікацію способів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративному процесі України. З'ясовано особливості застосування судами спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в адміністративному процесі: зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду. Розглянуто правові наслідки здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві. Окреслено компетенцію суду за наслідками застосування спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства. З'ясовано особливості оскарження судових рішень, ухвалених судом в порядку реалізації контрольних повноважень за виконанням рішення суду. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення Кодексу адміністративного судочинства України.

Ключові слова: адміністративне судочинство, судовий контроль, виконання судового рішення, постанова суду, суд, способи здійснення контролю, контрольні повноваження суду, оскарження, суб'єкт владних повноважень.

Аннотация

Сасевич А.М. Судебный контроль за исполнением судебных решений в административном судопроизводстве. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Частное высшее учебное заведение «Львовский университет бизнеса и права», Львов, 2014.

Диссертация посвящена анализу судебного контроля за исполнением судебных решений в порядке административного судопроизводства. Охарактеризованы становление и развитие института судебного контроля за исполнением решений в административном процессе Украины. Проанализирована регламентация судебного контроля за исполнением решения суда в разные исторические периоды, в частности за период с момента провозглашения независимости Украины и до сих пор.

Определены четыре возможные пути дальнейшего развития института судебного контроля за исполнением решения суда в порядке административного судопроизводства в Украине, проанализированы их преимущества, недостатки.

Разграничены такие понятия как «контроль за властью», «судебный контроль», «контроль за исполнением решения суда». Сформировано авторское определение судебного контроля за исполнением решения суда в порядке административного судопроизводства.

Охарактеризована правовая природа института судебного контроля за исполнением решения суда.

Исследовано влияние практики Европейского суда по правам человека на нормативное определение контроля за исполнением судебных решений в порядке административного судопроизводства.

Сформировано определения способа осуществления судебного контроля за исполнением решения суда в порядке административного судопроизводства как совокупности действий суда, направленных на обеспечение надлежащего выполнения принятого им решения, путем применения своих контрольных полномочий.

Осуществлено разделение способов осуществления судебного контроля за исполнением решения суда в порядке административного судопроизводства на общие и специальные , определены их различия. Предложено разделять способы осуществления судебного контроля за временем их применения.

Выяснены особенности применения судами специальных способов осуществления судебного контроля за исполнением решений суда в административном процессе: обязательства ответчика - субъекта властных полномочий подать отчет об исполнении судебного решения; наложение штрафа на руководителя субъекта властных полномочий; признания противоправными решений, действий или бездействия, совершенных субъектом властных полномочий - ответчиком во исполнение постановления суда.

Обоснована необходимость применения судами своих контрольных полномочий по обязательства субъекта властных полномочий подать отчет об исполнении судебного решения в каждом случае вынесения постановления суда, которым ответчик - субъект властных полномочий обязан к совершению определенных действий в пользу истца - физического или юридического лица

Определены условия, при соблюдении которых возможно наложение штрафа на руководителя субъекта властных полномочий, а также условия, при совокупности которых возможно повторное наложение штрафа.

Доказано, что заявление о признании незаконными решений, действий или бездействия, совершенных субъектом властных полномочий - ответчиком на выполнение постановления суда, должно рассматриваться в одном производстве с делом, бездействие по исполнению решения в которой оспаривается.

Рассмотрены правовые последствия осуществления судебного контроля в административном судопроизводстве. Определена компетенция суда по результатам применения специальных способов осуществления судебного контроля за исполнением решений суда в порядке административного судопроизводства. Выяснены особенности обжалования судебных решений, принятых судом в порядке реализации контрольных полномочий за выполнением решения суда. Сформулированы перспективные направления совершенствования Кодекса административного судопроизводства Украины.

Ключевые слова: административное судопроизводство, судебный контроль, исполнение судебного решения, постановление суда, суд, способы осуществления контроля, контрольные полномочия суда, обжалования, субъект властных полномочий.

Annotation

Sasevych O.M. Judicial control over the execution of court decisions in administrative proceedings. - On the manuscript rights.

Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of legal sciences on specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - Private higher educational institution “Lviv University of Business and Law”, Lviv, 2014.

The theses are dedicated to the analysis of judicial control over the execution of court decisions within administrative proceedings. Legal nature of a judicial control over the execution of court decisions is defined. Formation and development of the institute of judicial control over the execution of court decisions in administrative proceedings of Ukraine is characterized. Influence of the European Court of Human Rights practice on the normative definition of control over the court decisions within administrative proceedings is researched. Procedure of carrying out a control over the execution of court decisions in Ukraine is analyzed. Classification of ways of carrying out a judicial control over the execution of court decisions within administrative proceedings in Ukraine is suggested. Peculiarities of courts' application of special ways of carrying out a control over the execution of court decisions within administrative proceedings: duty of a respondent - subject of authority to submit a report about the execution of the court decision; imposing a fine on a head of the subject of authority; recognition of the decisions, actions or inaction, which was committed by a subject of authority illegal - by the respondent in order to execute a court ruling, are elucidated. Legal consequences of carrying out a judicial control within administrative proceedings are studied. Powers of the court as a result of applying special ways of carrying out judicial control over the execution of court decisions within administrative proceedings are defined. Peculiarities of appealing against court rulings, passed by the court when fulfilling the control powers over the execution of court decision are elucidated. Proposals as regards to improving the Code of Administrative Proceedings of Ukraine are made.

Key words: administrative proceedings, judicial control, execution of a court decision, court ruling, court, ways of carrying out a control, supervisory powers of the court, appeal, subject of authority.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення своєчасного виконання рішень національних судів вже кілька років поспіль являється одним із пріоритетних завдань, що стоїть перед нашою державою. Проблема невиконання рішень суду незмінно залишається у списку найбільш обговорюваних тем як професійної громадськості, так і широких верств населення, привертаючи увагу не лише національних експертів, а й міжнародної спільноти. За даними статистики, в Україні виконується близько третини з ухвалених судових рішень, при цьому значну частку з невиконаних становлять рішення, виконання яких покладено на представників держави - органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Спробою вирішення існуючої проблеми з невиконанням судових рішень в Україні стало нормативне закріплення нового для вітчизняного законодавства інституту - судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративних справах, який є своєрідною гарантією виконання рішення, яку надає судова влада.

Актуальність дослідження підвищується й тим, що судовий контроль за виконанням рішення суду є запорукою дотримання конституційного права на судовий захист, а також процесуальною гарантією реалізації принципу обов'язковості судового рішення.

Положення щодо судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства сьогодні недостатньо апробовані, не є результатом глибоких теоретичних розробок, що викликає труднощі у правозастосуванні. Тому проведення наукових досліджень щодо з'ясування сутності судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, вивчення практики застосування подібних процедур у зарубіжних країнах дозволять чіткіше усвідомити призначення даного процесуального інституту, уникнути помилок суддів при здійсненні судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства.

Наукова література щодо правової природи судового контролю за виконанням рішень суду в адміністративних справах на сьогодні обмежується деякими статтями в періодичних виданнях (О.Івасина, О.Ільницького, В.Кравчука, та ін.), окремими розділами в підручниках для вищих юридичних навчальних закладів та кількох практичних посібниках.

Серед сучасних українських науковців, які детальніше зосереджувалися на дослідженні інституту судового контролю за виконанням рішень суду, можна назвати В.Бобрика, Б. Гудзя, І.Зозулю, В. Кравчука, Д. Луспеника, О. Пасенюка, В.Середу, В.Стефанюка, Л.Сушко, Л.Чистоклетова, О. Угриновську, С. Фурсу, О.Хотинську, М. Штефана, С.Щербак. Проте системного аналізу названої проблематики українські науковці ще не здійснювали.

Все викладене підтверджує, що дисертаційне дослідження судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства є важливим для вдосконалення адміністративного процесуального законодавства України, відповідає потребам практики та є нагальним завданням розвитку вітчизняної теорії адміністративного судочинства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з Планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2012 - 2015 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз судового контролю за виконанням рішень судів в порядку адміністративного судочинства, формулювання теоретичних висновків та розробка конкретних обґрунтованих пропозицій, спрямованих на розвиток теорії адміністративного процесуального права, вдосконалення інституту судового контролю за виконанням рішень суду й усунення колізій і прогалин в законодавстві з досліджуваних питань, вдосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства України та підвищення ефективності його застосування. Тому для реалізації зазначеної мети необхідно було розв'язати такі завдання:

- виявити значення судового контролю за виконанням рішення суду в реалізації принципів адміністративного судочинства, а також визначити поняття судового контролю за виконанням рішення суду, його форму і способи здійснення;

- дослідити становлення та розвиток судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративному процесуальному законодавстві України та відповідних ідей в доктрині адміністративного процесуального права;

- з'ясувати вплив практики Європейського суду з прав людини на нормативне визначення контролю за виконанням судових рішень у порядку адміністративного судочинства;

- розкрити умови, додержання яких є необхідним для застосування спеціальних способів судового контролю за виконанням рішення суду;

- розглянути порядок здійснення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі різними нормативно встановленими способами;

- проаналізувати особливості застосування судами спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в адміністративному процесі, а саме: зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання постанови суду; накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду;

- дослідити компетенцію суду за наслідками застосування спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішення суду;

- встановити особливості оскарження судових рішень, ухвалених судом в порядку реалізації контрольних повноважень за виконанням рішення суду.

Об'єктом дослідження є сукупність адміністративних процесуальних правовідносин, пов'язаних із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень.

Предметом дослідження є судовий контроль за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства, його фундаментальні основи й ознаки, теоретична основа і практична реалізація.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.

Основою філософського пізнання є діалектичний метод, за допомогою якого розглядалися тенденції розвитку інституту судового контролю.

Загальнонауковими є методи емпіричних та теоретичних досліджень. За методом спостереження, що є одним із методів емпіричного дослідження, ми отримали первинну інформацію про судовий контроль за виконанням судових рішень; за методом порівняння ми зіставили українське і зарубіжне правове регулювання схожих адміністративних процесуальних інститутів.

Методи аналізу та синтезу використовувалися у формулюванні таких основних понять, як «контроль за владою», «судовий контроль», «судовий контроль за виконанням рішення суду», «спеціальні способи здійснення судового контролю» тощо. Серед методів теоретичних досліджень можна відзначити метод гіпотези і припущення, який дозволив систематизувати надбані знання та запропонувати свій варіант формулювання ряду статей Кодексу адміністративного судочинства України.

З-поміж спеціально-юридичних методів часто використовувався статистичний метод при опрацюванні статистичних даних судового контролю за виконанням рішень судів в Україні; історико-правовий метод дозволив зосередитися на процесі виникнення, розвитку та становлення інституту судового контролю за виконанням рішень судів в адміністративних справах, формально-юридичний - при аналізі змісту правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення матеріалів справ, в яких судами використовувались повноваження щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, відповідні постанови та ухвали, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, статистичні матеріали й узагальнення судової практики Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, результати опитування, проведеного дисертантом в рамках періодичної підготовки суддів з метою підвищення кваліфікації на базі Львівського регіонального відділення Національної школи суддів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації, яка є першим дисертаційним дослідженням судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства, висунуто низку нових у концептуальному плані наукових та практично-прикладних положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного Кодексу адміністративного судочинтсва України, деякі з яких уже враховані законодавцем, а інші - виносяться на захист. Зокрема, вперше:

- сформульовано авторське визначення поняття судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як сукупності процесуальний дій суду та інших учасників адміністративного процесу, спрямованих на реалізацію основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, а саме на забезпечення належного виконання судового рішення;

- запропоновано розділити контрольні повноваження за виконанням рішення суду між судом та компетентним органом державної влади. При цьому у віданні суду залишити т. з. спірні справи, пов'язані з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби України (ст. 181 КАС України), а також заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень на виконання постанови суду (ч. 9,10 ст. 267 КАС України), а до повноважень компетентного органу віднести т. з. технічні функції, мова йде про повноваження щодо прийняття звітів про виконання судового рішення від суб'єктів владних повноважень та накладення штрафів на їх керівників (ч.1-8 ст. 267 КАС України);

- аргументується потреба включити до штатного розпису судів посаду спеціаліста, до відання якого належатимуть питання щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень. До повноважень цієї посадової особи слід віднести: прийняття звіту про виконання судового рішення; накладення штрафу, у випадку неподання такого звіту. У разі незгоди сторін виконавчого провадження з діями компетентного органу щодо прийняття звіту чи накладення штрафу, тобто у разі виникнення спору, вони вправі звернутися до суду з заявою, яка розглядатиметься в судовому засіданні в межах провадження по раніше вирішеній справі;

- сформульовано визначення способу здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як сукупності дій суду, спрямованих на забезпечення належного виконання ухваленого ним рішення, шляхом застосування своїх контрольних повноважень;

- проаналізовано можливість віднесення до способів здійснення судового контролю за виконанням рішення суду повноваження щодо постановлення окремої ухвали. Вказано на недоцільність розглядати окрему ухвалу як один із способів здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, адже вона є заходом реагування суду на будь-яке порушення закону, в т.ч. і те, що мало місце на стадії виконання судового рішення;

- визначено умови, при додержанні яких можливе накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень: штраф накладається за невиконання рішення суду; передумовою накладення штрафу є зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення;

- обґрунтовано неможливість накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за умови, якщо невиконання судового рішення зумовлене поважними причинами, незалежними від волі керівника суб'єкта владних повноважень;

- запропоновано перелік умов, за сукупності яких можливе повторне накладення штрафу, а саме: неподання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду у встановлений судом строк; наявність ухвали суду про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за невиконання судового рішення; подальше невиконання постанови суду та неподання звіту про таке виконання у встановлений судом строк. З огляду на наведене, відзначено неправильною практику накладення штрафу у подвійному розмірі у випадках, коли судом встановлювався новий строк для подачі звіту;

- акцентовано увагу на тому, що серед реквізитів заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача по виконанню постанови суду законодавець передбачив необхідність подання документу про сплату судового збору, а от розмір такого збору, який підлягає сплаті - не визначив;

- запропоновано поширювати правила, передбачені ст. 108 КАС України, на випадки недодержання заявником реквізитів заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду;

- висловлена позиція щодо недоцільності винесення постанови за результатами розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності відповідача по виконанню судового рішення. Так, це питання доцільніше би було вирішувати ухвалою, а не постановою, яка, на думку автора, у справі може бути лише одна;

- аргументовано, що за наявності підстав для задоволення заяви, поданої в порядку, передбаченому ч.9-10 ст.267 КАС України, суд може: 1) визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення або порушення прав позивача, підтверджених постановою суду; 2) стягнути з відповідача компенсацію за порушення права на виконання судового рішення в розумний строк.

Удосконалено:

-теоретичні конструкції, які визначають правову природу судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства, зокрема запропоновано розглядати його як специфічний вид судової діяльності, правовий інститут, гарантію тощо. Сформульовано визначення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як самостійного специфічного правового інституту, який характеризується відокремленою системою правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають щодо контролю за виконанням судового рішення, та визначають учасників такого контролю, повноваження органів державної влади, права і обов'язки фізичних та юридичних осіб, процедуру (форму, строки, порядок) та відповідальність за невиконання розпоряджень суду, спрямованих на здійснення судового контролю;

-положення, які визначають умови, додержання яких є необхідним для застосування такого спеціального способу здійснення судового контролю за виконанням рішення в порядку адміністративного судочинства як зобов'язання подати звіт про виконання постанови суду.

Набули подальшого розвитку:

- міркування щодо того, що способи здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства поділяють на загальні, які вправі застосовувати усі суди, незалежно від спеціалізації, та спеціальні, застосування яких належить до виключних повноважень адміністративних судів;

- положення про необхідність використання судами свого контрольного повноваження по зобов'язанню відповідача подати звіт про виконання судового рішення у всіх справах, в яких постановою суду суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певну дію;

- ідеї про те, що підставою накладення штрафу за невиконання судового рішення є наявність у діях винної особи, складу правопорушення. Тому штраф можна розглядати як санкцію, яка застосовується до правопорушника за подвійне невиконання рішень суду: постанови суду та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження містить положення, спрямовані на продовження вдосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства України. Висновки та рекомендації, які містяться в роботі, використані для подальшої наукової розробки цілої низки питань теорії адміністративного судочинства у Львівському окружному адміністративному суді (акт впровадження), в практичній діяльності суддів, адвокатів, а також при викладанні курсу адміністративного судочинства (судового адміністративного процесу) студентам юридичного факультету ПВНЗ Львівського університету бізнесу та права (акт впровадження).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій представлено авторський підхід, а також особисто отримані науково-теоретичні і практичні результати.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права та процесу, фінансового і інформаційного права юридичного факультету Львівського університету бізнесу та права, де одержала позитивну оцінку й рекомендована до захисту. Більшість сформульованих у дисертації положень отримали апробацію на 4 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях. Наводимо їх перелік: ІX Міжнародна науково-практична конференція "Перспективи розвитку і актуальні проблеми України та країн світу" (м. Львів, 10.11.2012 року); Міжнародна науково-практична конференція "Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин" (м. Одеса, 10-11.05.2013 року); Міжнародна науково-практична конференція "Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства" (м. Київ, 18-19.05.2013 року); Міжнародна науково-практична конференція «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Запоріжжя, 22-23.11.2013 року).

Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлені у 10 публікаціях, зокрема - 6-ти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 4-х тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінки, з яких основний текст - 172 сторінки, список використаних джерел - 20 сторінок (152 найменування), додатки - 5 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки теми дослідження, визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дослідження, його методологічні засади, розкривається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про апробацію отриманих результатів.

Розділ І «Загальнотеоретична характеристика судового контролю за виконанням за виконанням судових рішень в адміністративних справах» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Становлення та розвиток інституту судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративному процесі України» аналізується регламентація судового контролю за виконанням рішення суду в різні історичні періоди, зокрема з'ясовано, що судовий контроль за виконанням рішення адміністративного суду в Україні за час її незалежного існування здійснювався:

- судовими виконавцями, які працювали при судах (порядок їх роботи визначався, зокрема Цивільним процесуальним кодексом 1963 року, Інструкцією про виконавче провадження, затвердженою наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 р. № 22);

- у 1999 році прийнято Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до норм якого примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України ;

- у 2005 році у ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження судів щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень. Відтак, виконання судових рішень покладено на Державну виконавчу службу України, проте, певні повноваження з контролю за вказаним процесом наявні в адміністративних судів.

Проаналізовано чотири можливі шляхи подальшого розвитку інституту судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства: 1) виконання судового рішення як і здійснення контролю за таким виконанням належить до виключних повноважень Державної виконавчої служби України, а тому втручання суду в цей процес недоцільне; 2) вказаний вид контролю може здійснювати орган, до повноважень якого належить нагляд за додержанням законів в Україні, а саме прокуратура; 3) чинна модель судового контролю найбільше підходить для України, відсутні підстави для її зміни чи удосконалення; 4) можливість наділення контрольними повноваженнями за виконанням судових рішень іншого органу.

Доведено, що існуюча модель, за якої виконання судового рішення здійснюється Державною виконавчою службу, а контрольними повноваженнями за цим процесом наділені суди є найбільш вдалою для України. На підтвердження цієї позиції наведено такі доводи: 1) активна позиція суду на стадії виконання судового рішення є історично зумовленою та звичною для України; 2) виконавче провадження - це стадія адміністративного процесу, тому обмежувати вплив суду на одній із стадій процесу є недоцільно; 3) лише суд, зважаючи на високий авторитет в суспільстві, може вплинути на підвищення рівся виконання судових рішень.

Водночас, запропоновано розділити контрольні повноваження за виконанням рішення суду між судом та іншим компетентним органом державної влади. При цьому у віданні суду залишити т. з. спірні справи, пов'язані з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби України (ст. 181 КАС України), а також заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень на виконання постанови суду (ч. 9,10 ст. 267 КАС України), а до повноважень компетентного органу віднеси т. з. технічні функції, мова йде про повноваження щодо прийняття звітів про виконання судового рішення від суб'єктів владних повноважень та накладення штрафів на їх керівників (ч.1-8 ст. 267 КАС України).

У підрозділі 1.2 «Поняття судового контролю за виконанням судових рішень, його значення у реалізації принципів адміністративного судочинства» судовий контроль за виконанням рішення суду розглядається як специфічний вид судової діяльності, правовий інститут, гарантія тощо.

Розмежовано такі поняття як «контроль за владою», «судовий контроль», «контроль за виконанням рішення суду». Так, контроль за владою - це гарантія державної влади, заснована на суспільному договорі, яка застосовується для того, щоб усі органи державної влади та їх посадові особи належно працювали, не виходячи при цьому за межі наданих їм повноважень та не припиняючи виконання покладених на них обов'язків. Розрізняють два види контролю за владою: внутрішній (державний або «контроль влади за владою») та зовнішній («контроль громадськості за владою»). Своєю чергою, внутрішній контроль поділяється на політичний та юридичний або ж судовий контроль. Одним із видів судового контролю є контроль за виконання рішень суду, який здійснюється в порядку адміністративного, цивільного та господарського судочинства.

Відзначено, що судовий контроль за виконанням рішення суду має двояку природу. Так, з однієї сторони, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби розглядаються в порядку адміністративного судочинства з певними особливостями, притаманними провадженню лише у вказаній категорії справ та визначеними у ст. 181 КАС України. З іншого боку, судовий контроль за виконанням рішення суду, який реалізується відповідно до ст.267 КАС України, можна назвати сукупністю процесуальних дій суду, які вчиняються лише на одній стадії адміністративного процесу, а саме на стадії виконання судового рішення.

Сформовано авторське визначення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства.

У підрозділі 1.3 «Вплив практики Європейського суду з прав людини на нормативне визначення контролю за виконання судових рішень в порядку адміністративного судочинства» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини стали каталізатором внесення змін до національного законодавства, спрямованих на запровадження ефективного механізму контролю за виконанням судового рішення, в т.ч. ухваленого в порядку адміністративного судочинства, а саме:

1) 07.07.2010 р. прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким викладено в новій редакції ст. 267 КАС України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах», зокрема розширено повноваження контрольні повноваження суду за виконанням судових рішень, описано механізм здійснення такого контролю, визначено конкретні «адресні» санкції за невиконання судового акта;

2) згаданим вище законом внесено зміни до КК України, а саме викладено у новій редакції ст. 382 Кодексу «Невиконання судового рішення», шляхом змінити суб'єкта вказаного злочину, посилення відповідальності за невиконання судового акту;

3) 04.10.2011 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», яким викладено в новій редакції Закон України «Про виконавче провадження».

4) 05.07.2012 р. прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, особливості їх виконання. Вказаним нормативно-правовим актом визначена процедура виконання рішень національних судів, відповідальність за виконання яких несе держава, зокрема, відповідачем у яких є державні структури. Метою прийняття цього закону є усунення проблеми невиконання рішень суду та запровадження механізму погашення заборгованості за рішеннями, відповідальність за виконання яких несе держава.

Розділ ІІ «Порядок здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративних справах» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Способи здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства» сформовано визначення способу здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як сукупності дій суду, спрямованих на забезпечення належного виконання ухваленого ним рішення, шляхом застосування своїх контрольних повноважень.

Здійснено поділ способів здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства на загальні і спеціальні, визначено їх відмінності. Запропоновано поділяти способи здійснення судового контролю за часом їх застосування на ті, які застосовуються:під час ухвалення судового рішення (зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення відповідно до ч.1 ст.267 КАС України); після набрання судовим рішенням законної сили (накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень згідно з ч. 2-8 ст. 267 КАС України, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду відповідно до ч. 9-11 ст.267 КАС України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців згідно з ст. 181 КАС України).

Підрозділ 2.2 «Особливості застосування судами спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в адміністративному процесі» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.2.1 «Зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення» обґрунтовано необхідність застосування судами своїх контрольних повноважень щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у кожному випадку винесення постанови суду, якою відповідача - суб'єкта владних повноважень зобов'язано до вчинення певних дій на користь позивача - фізичної чи юридичної особи. З огляду на наведене, запропоновано внести зміни до ст.267 КАС України, а саме трансформувати право суду щодо зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в обов'язок.

Акцентовано увагу на неточності, допущеній в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 09.1.2013 року, а саме на тому, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення повинно зазначатись, зокрема і в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції, а лише в постановах судів першої та апеляційної інстанцій, як це зазначено у вказаному інформаційному листі.

Визначено умови, необхідні для застосування такого спеціального способу здійснення судового контролю за виконанням рішення в порядку адміністративного судочинства як зобов'язання подати звіт про виконання постанови суду.

У підрозділі 2.2.2 «Накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень» визначено підстави накладення штрафу за невиконання судового рішення, а саме: наявність у діях винної особи, складу правопорушення. З огляду на наведене, штраф можна розглядати як санкцію, яка застосовується до правопорушника за подвійне невиконання рішень суду: постанови суду та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.

Визначено умови, при додержанні яких можливе накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, а також умови, за сукупності яких можливе повторне накладення штрафу.

Доведено, що встановлення нового строку для подання звіту можливе виключно за клопотанням відповідача та, виходячи з принципу диспозитивності судового розгляду, суд не вправі розглядати це питання за власною ініціативою. Для задоволення вказаного клопотання відповідачу слід навести поважні причини невиконання судового рішення, а також надати докази, які б підтверджували вжиття ним заходів, спрямованих на таке виконання.

У підрозділі 2.2.3 «Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду» зазначено, що серед реквізитів заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача по виконанню постанови суду законодавець передбачив необхідність подання документу про сплату судового збору, а от розмір такого збору, який підлягає сплаті - не визначив. Таким чином, запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» та передбачити розмір судового збору за подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Доведено, що заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду, повинна розглядатись в одному провадженні зі справою, бездіяльність по виконанню рішення в якій оскаржується.

Розділ ІІІ «Правові наслідки здійснення судового контролю в адміністративному судочинстві» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Компетенцію суду за наслідками застосування спеціальних способів здійснення судового контролю за виконанням рішень суду в порядку адміністративного судочинства» відзначено, що до компетенції суду за наслідками реалізації контрольного повноваження щодо зобов'язання подати звіт належить постановлення однієї з трьох ухвал: про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення та долучення його до матеріалів справи; про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, за умови, що суб'єкт владних повноважень обґрунтує неможливість подання звіту у первісно встановлений строк; про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за невиконання постанови суду, штрафу.

Обґрунтовано, що розгляд заяви про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зумовленого невиконанням рішення суду, слід здійснювати в порядку реалізації судом своїх повноважень щодо судового контролю за виконанням рішення суду, передбаченому чч.9, 10 ст.267 КАС України. Відповідно, завершується розгляд вказаного питання винесенням постанови суду.

Запропоновано запозичити позитивний досвід Російської Федерації, в якій у 2010 році було прийнято Закон «Про компенсацію за порушення права на судочинство в розумний строк або права на виконання судового акта в розумний строк». Вказаним законом передбачена можливість виплати компенсації, її умови та розмір, а також право органу, який здійснив відповідні виплати, звернутися до винної посадової особи з регресним позовом.

У підрозділі 3.2 «Оскарження судових рішень, ухвалених судом в порядку реалізації контрольних повноважень за виконанням рішення суду» встановлено, що жодне з судових рішень, ухвалених судом при здійсненні контролю за виконанням постанови суду, не може бути переглянутим в касаційному порядку. Відзначено, що така позиція щодо обмеження можливості оскарження судового рішення лише апеляційною інстанцією відповідає, міжнародним стандартам а саме Рекомендації відносно введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження по цивільних та торгових справах, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 7 лютого 1995 р.

Обґрунтовано необхідність нормативно закріпити можливість оскарження всіх ухвал, постановлених при здійсненні судового контролю за виконанням постанови суду, а не лише тих, оскарження яких прямо передбачено в КАС України. В обґрунтування цієї позиції вказано, що буквальне тлумачення п.8 ч.3 ст.129 Основного Закону держави дає підстави дійти висновку про те, що передбачена можливість апеляційного оскарження всіх рішень суду (у тому числі і складених у формі ухвали), окрім випадків, встановлених законом. Оскільки законом не встановлено прямої заборони на апеляційне оскарження ухвал, постановлених за наслідками здійснення судового контролю за виконання постанови суду, то, відповідно, такі ухвали підлягають апеляційному оскарженню.

Висновки

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні інституту судового контролю за виконанням судових рішень в порядку адміністративного судочинства в Україні. Зокрема, сформульовані такі результати дослідження:

1. Судовий контроль за виконанням рішення суду можна розглядати як специфічний вид судової діяльності, правовий інститут, гарантію тощо. Сформульовано визначення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як самостійного специфічного правового інституту, який характеризується відокремленою системою правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають щодо контролю за виконанням судового рішення та визначають учасників такого контролю, повноваження органів державної влади, права і обов'язки фізичних та юридичних осіб, процедуру (форму, строки, порядок) та відповідальність за невиконання розпоряджень суду, спрямованих на здійснення судового контролю.

2.Розмежовано поняття «контроль за владою», «судовий контроль», «судовий контроль за виконанням рішення суду». Контроль за владою - це гарантія державної влади, заснована на суспільному договорі, яка застосовується для того, щоб усі органи державної влади та їх посадові особи належно працювали, не виходячи при цьому за межі наданих їм повноважень та не припиняючи виконання покладених на них обов'язків. Розрізняють два види контролю за владою: внутрішній (державний або «контроль влади за владою») та зовнішній («контроль громадськості за владою»). Своєю чергою, внутрішній контроль поділяється на політичний та юридичний або ж судовий контроль. Одним із видів судового контролю є контроль за виконання рішень суду, який здійснюється в порядку адміністративного, цивільного та господарського судочинства.

3.Сформульовано авторське визначення поняття судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як сукупності процесуальний дій суду та інших учасників адміністративного процесу, спрямованих на реалізацію основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, а саме на забезпечення належного виконання судового рішення.

4. Зазначено, що розробка української моделі контролю за виконанням рішень в порядку адміністративного судочинства повинна здійснюватись з урахуванням європейського досвіду виконання судових рішень суб'єктами владних повноважень та особливостей, притаманних вітчизняному законодавству. Описано чотири можливих шляхи подальшого розвитку інституту судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства: а) виконання судового рішення як і здійснення контролю за таким виконанням належить до виключних повноважень Державної виконавчої служби України, а тому втручання суду в цей процес недоцільне; б) вказаний вид контролю може здійснювати орган, до повноважень якого належить нагляд за додержанням законів в Україні, а саме прокуратура; в) чинна модель судового контролю найбільше підходить для України, відсутні підстави для її зміни чи удосконалення; г) можливість наділення контрольними повноваженнями за виконанням судових рішень іншого органу.

5. Запропоновано розділити контрольні повноваження за виконанням рішення суду між судом та компетентним органом державної влади. При цьому у віданні суду залишити т.з. спірні справи, пов'язані з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби України (ст. 181 КАС України), а також заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень на виконання постанови суду (ч. 9,10 ст. 267 КАС України), а до повноважень компетентного органу віднеси т.з. технічні функції, мова йде про повноваження щодо прийняття звітів про виконання судового рішення від суб'єктів владних повноважень та накладення штрафів на їх керівників (ч.1-8 ст. 267 КАС України).

У зв'язку з цим пропонується включити до штатного розпису судів посаду спеціаліста, до відання якого належатимуть питання щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень. До повноважень цієї посадової особи слід віднести: прийняття звіту про виконання судового рішення; накладення штрафу, у випадку неподання такого звіту. У разі незгоди сторін виконавчого провадження з діями компетентного органу щодо прийняття звіту чи накладення штрафу, тобто у разі виникнення спору, вони вправі звернутися до суду з заявою, яка розглядатиметься в судовому засіданні в межах провадження по раніше вирішеній справі.

Використання описаної моделі судового контролю за виконанням рішення суду дозволить виконати низку завдань:

а) забезпечити належний судовий контроль за виконанням постанов адміністративного суду у всіх справах, в яких на відповідача - суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок вчинити певні дії;

б) ми не завантажуватимемо суд виконанням невластивих йому технічних повноважень щодо прийняття звітів чи накладення штрафів. Водночас, суд розглядатиме лише спірні випадки незгоди сторін з рішенням компетентного органу.

6. Сформульовано визначення способу здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку адміністративного судочинства як сукупності дій суду, спрямованих на забезпечення належного виконання ухваленого ним рішення, шляхом застосування своїх контрольних повноважень.

7. Визначено відмінності між загальними та спеціальними способами здійснення судового контролю. Так, застосування загальних способів завжди спрямоване на посадових осіб органів Державної виконавчої служби України, які не виконують (неналежно виконують) судове рішення. Водночас, спеціальні способи здійснення судового контролю спрямовані на відповідача - суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення. Відмінністю є також і те, що загальні способи вправі застосовувати усі суди, незалежно від спеціалізації, а застосування спеціальних способів належить до виключних повноважень адміністративних судів.