Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.98:35.082.3:342.98

Приватний вищий навчальний заклад

«Львівський університет бізнесу та права»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративне затримання, доставлення та привід у системі заходів адміністративного примусу

Спеціальність 12.00.07- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Курочка Михайло Іванович

Львів-2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Ортинський Володимир Львович, Навчально-науковий інститут права та психології Національного університету «Львівська політехніка», директор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Завальна Жанна Вікторівна, Сумська філія Харківський національний університет внутрішніх справ України, завідувач кафедри юридичних дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент, Новіков Віталій Вікторович, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться «___» червня 2014 р. о ________ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021 м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 201а.

Автореферат розісланий «___» травня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Г.Чистоклетов

правовий затримання адміністративний

Анотація

Курочка М.І. Адміністративне затримання, доставлення та привід у системі заходів адміністративного примусу. -- На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права», Львів, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу правового регулювання адміністративного затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади визначення адміністративного затримання. Визначено правову природу адміністративного затримання, доставлення та приводу. Сформульовано співвідношення адміністративного затримання, доставлення та приводу з суміжними заходами адміністративного примусу. Охарактеризовано організаційно-правові засади адміністративного затримання. Уточнено процедуру доставлення. Визначено поняття та організаційні засади приводу. Охарактеризовано Європейський досвід адміністративного затримання, доставлення та приводу та можливості його використання. З'ясовано напрямки вдосконалення законодавства, що регулює адміністративне затримання, доставлення та привід.

Ключові слова: адміністративне затримання, доставлення, привід, примус, організаційно-правові засади, правове регулювання, адміністративне законодавство, адміністративно-процесуальне законодавство, Європейський досвід, удосконалення.

Аннотация

Курочка М.И. Административное задержание, доставление и привод в системе мер административного принуждения. -- На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Частное высшее учебное заведение «Львовский университет бизнеса и права», Львов, 2014.

Диссертация посвящена исследованию проблемных моментов применения административного задержания, доставления и привода.

Охарактеризовано соотношение административного задержания, доставления и привод с такими смежными мерами административного принуждения как административный арест, личный досмотр, освидетельствование на состояние опьянения и административный арест, в связи с чем отмечается, что их сходство выражается как в общности их задач, так и в личностном и принудительном характере этих мер.

Сформулировано авторское видение совершенствования законодательства, регламентирующего применение мер административного задержания, доставления и привода, в частности обоснована необходимость внести ряд изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях, предложено утвердить Инструкцию о порядке привода, в которой были бы закреплены основания и порядок применения поводу как в уголовном производстве, административном судопроизводстве (процессе), так и в административном производстве и принять межведомственную инструкцию, которая закрепляла основания и порядок применения задержания (в уголовно-процессуальном и административном порядке) и доставки;

Усовершенствовано содержание юридической природы мер административного принуждения - это совокупность признаков, которые характеризуют основные правовые основы применения административного задержания, доставления и привода.

Доказано, что юридическая природа административного задержания, доставления и привода характеризуются своей многогранностью. Указанные меры являются принудительными по своему характеру. Они посягают на физическую свободу личности и регламентируются административными материально-процедурными нормами права.

Установлено, что в КоАП Украины не приводится перечень оснований применения административного задержания. Также в КоАП Украины не указаны лица, в отношении которых человек такой меры административного принуждения может применяться.

Определено, что административное задержание - это мера административного принуждения, который заключается во временном лишении свободы личности правонарушителя в установленном законом порядке с целью прекращения административного правонарушения и обеспечения административного производства.

Выяснено, что привод может применяться при производстве по делам как об административных, так и об уголовных правонарушениях. К тому же, он может применяться как при реализации внесудебного разрешения дела, так и ее судебного разбирательства. Однако эти понятия не следует отождествлять и путать. Ведь основания их применения несколько отличаются, хотя сама процедура основном является общей.

Определено, что привод - это мера административного принуждения, который заключается в принудительном сопровождении лица, участие которого является обязательным, к месту рассмотрения дела об административном правонарушении в целях обеспечения явки последней для обеспечения административного производства и судебного разбирательства.

Установлено, что заимствования опыта европейских государств состоит в совершенствовании украинского законодательства в области административных процедур. Указанная сфера для украинского государства является еще новой и неисследованной. Поэтому первоочередной задачей украинского законодателя является принятие Административно-процедурного кодекса, который регулировал бы сферу применения такого закона, понятийный аппарат, принципы административной процедуры, круг участников процедуры и правоотношения между ними, обеспечение их прав и реализации ими своих обязанностей, сроки осуществления отдельных официальных действий, ответственность должностных лиц и т.п..

Предложен ряд изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях.

Ключевые слова: административное задержание, доставление, привод, принуждение, организационно-правовые основы, правовое регулирование, административное законодательство, административно-процессуальное законодательство, Европейский опыт, совершенствование.

Annotation

Kurochka M. Administrative detention, delivery and drive system of administrative enforcement. - On the right of manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of juridical sciences, specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance; information law. - Private Higher Educational Institution "Lviv University Business and Law", Lviv, 2014.

The thesis deals with problematic issues administrative detention, and the drive is brought.

Characterized by the ratio of administrative detention, and the drive is brought to such related measures of administrative coercion as administrative detention, personal inspection, survey on the state of intoxication and administrative arrest, in connection with what is noted that the similarity is expressed in their common problems, and in personal and compulsory nature of these measures.

The author's vision of improving the legislation regulating the use of administrative detention, and the drive is brought, in particular the necessity to make some changes to the Code of Administrative Offences, to approve the proposed Instruction on the drive, which would have secured the grounds and procedures regarding the use of both in the criminal manufacturing, administrative proceedings ( the process ) and in administrative proceedings and take interdepartmental instruction which the base and application of detention ( in the criminal and administrative ) and delivery ;

Improved maintenance of the legal nature of administrative coercive measures - a set of features that characterize the main legal basis for the use of administrative detention, and the drive is brought.

It is proved that the legal nature of administrative detention, and the drive is brought characterized by their versatility. These measures are coercive in nature. They impinge on the freedom of the individual physical and material are governed by administrative procedural rules of law.

Found that the Administrative Code of Ukraine does not provide the list of grounds administrative detention. Also in the Administrative Code of Ukraine are not the person against whom such persons of administrative enforcement measures can be applied.

Determined that the administrative detention - a measure of administrative enforcement, which is a temporary imprisonment the offender in accordance with the law in order to stop an administrative offense and providing administrative proceedings.

It was found that the drive can be used in production for both on administrative and criminal offenses on. Besides, it can be used as the implementation of an out of court settlement of the case and its proceedings. However, these concepts should not be confused and confused. After all grounds for their application differ, although the procedure is basically the total.

Determined that the drive - it is a measure of administrative enforcement, which is compulsory accompanied by a person whose participation is mandatory, to the place of an administrative case in order to ensure the appearance of the latter to provide the administrative proceedings and litigation.

Keywords: administrative detention, delivering drive, coercion, organizational and legal framework, regulation, administrative law, administrative procedural law, the European experience improvement.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна є відносно молодою незалежною державою, яка проголосила себе демократичною, правовою та соціальною. Проте, самого проголошення не достатньо. Держава в особі свого апарату повинна розвивати шляхом удосконалення існуючих або впровадження нових механізмів захисту прав і свобод своїх громадян. І не менш важливим є питання щодо приведення у відповідність до міжнародних стандартів всіх правових норм української держави.

Вищевказане безпосередньо стосується й адміністративного примусу. Адже неможливо забезпечувати права та законні інтереси всіх не звертаючись до певних обмежень по відношенню тих, які своєю поведінкою порушують усталені норми співжиття. Такі обмеження носять часто примусовий характер і посідають невід'ємне місце в державному апараті, яке прийнято іменувати апарат примусу. В такому випадку йдеться про переважання добробуту більшості по відношенню до меншості. Проте, й у такому випадку обмеження повинні застосовуватися з дотриманням норм закону й не перевищувати тієї міри, яка є необхідною та достатньою.

Окремі аспекти затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу досліджено в роботах В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Г.П. Бондаренко, Ю.П. Битяка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Ж.В.Завальна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Є.Б. Кубка, А.Т. Комзюка, Д.М. Лук'янця, І.В. Мартьянова, Р.С. Мельника, О.М. Музичука, В.В.Новіков, В.Ф. Опришка, В.Л.Ортинський, І.М. Пахомова, І.А. Тимченко, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.І. Шишкіна, О.М. Якуби та інших вчених. Однак, незважаючи на пильну увагу науковців до зазначеної проблеми і суттєвий теоретичний доробок у цій сфері, є ряд питань, які все ще потребують уточнення та доопрацювання.

Таким чином, необхідність якісного перегляду та удосконалення організаційних, правових, управлінських та інших питань застосування затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу, з одного боку, відсутність відповідних наукових досліджень з цієї проблематики та неналежне правове забезпечення затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу -- з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Програми науково-дослідних робіт, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2010 р. № 639; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Дисертація безпосередньо пов'язана з виконуваною Львівським університетом бізнесу та права комплексною темою «Проблеми реформування правової системи України». Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 23 травня 2012 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

– охарактеризувати теоретико-методологічні засади визначення адміністративного затримання;

– визначити правова природа адміністративного затримання, доставлення та приводу;

– сформулювати співвідношення адміністративного затримання, доставлення та приводу з суміжними заходами адміністративного примусу;

– охарактеризувати організаційно-правові засади адміністративного затримання;

– уточнити процедуру доставлення;

– визначити поняття та організаційні засади приводу;

– охарактеризувати Європейський досвід адміністративного затримання, доставлення та приводу та можливості його використання;

– з'ясувати напрямки вдосконалення законодавства, що регулює адміністративне затримання, доставлення та привід.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань адміністративно-правового забезпечення адміністративного затримання, доставлення та приводу.

Предмет дослідження становить адміністративне затримання, доставлення та привід у системі заходів адміністративного примусу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їхнє застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративного затримання, доставлення та приводу. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод широко використано для з'ясування особливостей адміністративного затримання, доставлення та приводу (підрозділи 1.2, 1.3). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення системи суб'єктівщо застосовують заходи адміністративного затримання, доставлення та приводу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів охарактеризовано сучасний стан застосування заходів адміністративного затримання, доставлення та приводу (підрозділи 3.1, 3.2). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для визначення особливостей адміністративного затримання, доставлення та приводу (підрозділ 1.1, 1.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади як застосування заходів примусу взагалі, так і адміністративного затримання, доставлення та приводу, зокрема. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів виконавчої влади, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблемні моменти застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу та сформулювати авторське бачення шляхів їхнього вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

_ охарактеризовано співвідношення адміністративного затримання, доставлення та привід з такими суміжними заходами адміністративного примусу як адміністративний арешт, особистий огляд, огляд на стан сп'яніння та адміністративний арешт, у зв'язку з чим наголошено, що їх подібність виражається як у спільності їх завдань, так і в особистісному та примусовому характері цих заходів;

_ запропоновано розрізняти доставлення як стадію (етап) реалізації іншого заходу примусового характеру та як самостійний захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводі особи до місця адміністративного провадження у разі та в порядку, визначеному законодавством України;

_ сформульовано авторське бачення вдосконалення законодавства, яке регламентує застосування заходів адміністративного затримання, доставлення та приводу, зокрема обґрунтовано необхідність внести низку змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, запропоновано затвердити Інструкцію про порядок приводу, в якій були б закріплені підстави та порядок застосування приводу як у кримінальному провадженні, адміністративному судочинстві (процесі), так і в адміністративному провадженні та прийняти міжвідомчу інструкцію, яка б закріплювала підстави та порядок застосування затримання (в кримінально-процесуальному й адміністративному порядку) та доставлення;

удосконалено:

_ зміст юридичної природи заходів адміністративного примусу - це сукупність ознак, які характеризують основні правові засади застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу;

_ визначення поняття адміністративне затримання - це захід адміністративного примусу, який полягає в тимчасовому позбавленні волі особи правопорушника в установленому законом порядку з метою припинення адміністративного правопорушення та забезпечення адміністративного провадження;

_ характеристику приводу в системі заходів адміністративного примусу, у зв'язку з чим наголошено, що привід може застосовуватися під час провадження у справах як про адміністративні, так і про кримінальні правопорушення, в адміністративних правовідносинах запропоновано виділяти привід як адміністративно-процедурний примусовий захід, так і адміністративно-процесуальний;

_ розуміння поняття «привід»- це захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводженні особи, участь якої є обов'язковою, до місця розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою гарантування явки останньої задля забезпечення адміністративного провадження та судового розгляду

дістали подальший розвиток:

_ позиція тих учених, які вказують на поділ заходів адміністративного примусу на заходи адміністративної відповідальності й на заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

_ теза, що станом на сьогоднішній день відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який би чітко закріплював процедуру застосування тієї категорії заходів адміністративного примусу, дослідженню якій і присвячується ця праця. Застосовуються вказані заходи, базуючись на нормах різних відомчих актів, у тому числі й за аналогією закону, зокрема кримінально-процесуального, а також, використовуючи емпіричні знання й навики;

_ з'ясування можливості використання Європейського досвіду застосування досліджуваних заходів примусу. Встановлено, що запозичення досвіду європейських держав полягає у вдосконаленні українського законодавства в галузі адміністративних процедур. Указана царина для української держави є ще новою та недослідженою. Тому першочерговим завданням українського законодавця є прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який регулював би сферу застосування такого закону, понятійний апарат, принципи адміністративної процедури, коло учасників процедури й правовідносини між ними, забезпечення їх прав і реалізацію ними своїх обов'язків, строки провадження окремих офіційних дій, відповідальність посадових осіб тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

-у науково-дослідній сфері -- положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу;

-у правотворчості -- в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу;

-у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо реалізації спільних заходів органів виконавчої влади та правоохоронних органів щодо застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.09.2012);

-у навчальному процесі -- матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Львівському університеті бізнесу та права. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дослідження в навчальний процес Львівського університету бізнесу та права від 30.01.2014 № 6).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на 4 науково-практичних конференціях: ; IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії». - Львів, 2012; Х Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку і актуальні проблеми України та країн світу» 15-16 листопада 2012р. - Львів, 2012; ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» 16-17 травня 2013р. - Львів, 2013; ХІІ Mezdzinaronej vedeckej konferencii «Strategie bezpecnostej politiky v 21.storoci» 24-25 Oktober 2013, Lvov, Ukrajina, 2013.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, 3 розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 191 сторінку, з них основного тексту - 171 сторінка. Список використаних джерел складається з 183 найменувань і займає 20 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ I «Місце та роль адміністративного затримання, доставлення та приводу в системі заходів адміністративного примусу» присвячено встановленню поняття заходів адміністративного примусу та окресленню їх системи; розгляду змісту юридичної природи адміністративного затримання, доставлення та приводу як окремих заходів адміністративного примусу, а також аналізую їх співвідношення з іншими суміжними заходами адміністративного впливу.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні засади визначення адміністративного затримання» зазначається, що з метою недопущення порушення цінностей Української демократичної правової соціальної держави, у ній діє система заходів адміністративного примусу. Вказано, що поняття адміністративного примусу включає в себе узагальнення властивостей, які характеризують його як правовий інститут.

Наголошено на нерозривному зв'язку примусу із державною владою, яка має монополію на його застосування.

На підставі аналізу існуючих наукових думок, зроблено висновок про те, що зміст примусу полягає в наступному - це спосіб впливу суб'єкту управління на підконтрольний йому об'єкт за допомогою обмеження його основних прав задля забезпечення верховенства права, законності та справедливості. Тобто це є суворий спосіб впливу, який застосовується виключно після застосування заходів переконання, якщо останні не дали бажаного результату.

Проаналізувавши наявний у юридичній літературі науковий доробок, виокремлено ознаки притаманні державному примусу. Наголошено на важливому значенні адміністративного примусу у системі державно-правового примусу. За результатами розгляду наукових позицій щодо особливостей адміністративного примусу зроблено висновок, що велика кількість ознак, які вказують на специфіку адміністративного примусу, характеризує цей правовий інститут як багатогранний і складний. Тому визначення адміністративного примусу обов'язково повинне включати в себе висвітлення його специфіки.

Здійснено аналіз трактувань адміністративного примусу, та сформовано визначення адміністративного примусу. Проаналізовані наявні у правознавстві підходи до класифікації заходів адміністративного примусу, в результаті чого сформулювали приблизний перелік заходів, які утворюють систему заходів адміністративного примусу.

Зроблено висновок про те, що заходи адміністративного примусу слід ділити на дві окремі групи - заходи адміністративної відповідальності й на заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наголошено, що формулювання вичерпного переліку заходів адміністративного примусу, які в своїй сукупності формують його систему, є неможливим у силу великого різноманіття нормативно-правових актів, які регулюють сферу застосування адміністративного примусу, та суб'єктів, уповноважених застосовувати такого роду заходи.

У підрозділі 1.2 «Правова природа адміністративного затримання, доставлення та приводу» здійснено аналіз наукових підходів до розуміння поняття та ознак адміністративного затримання, доставлення та приводу, а також їх правової регламентації.

Зазначається, що зміст юридичної природи заходів адміністративного примусу - це сукупність ознак, які характеризують основні правові засади застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу. Особливості ж такого змісту можна виразити виключно через властивості, які підкреслюють саме їх природу. Тобто особливість формують ті властивості явища чи процесу, які дозволяють віднести їх до певного роду (групи) і в той же час відрізняють від інших аналогічних.

Зауважено на тому, що основна особливість змісту юридичної природи обумовлюється характером правових норм, які встановлюють підстави, порядок і наслідки застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу. Тому розглянуто специфіку матеріальних та процесуально-процедурних норм права. Наголошено, що проблема з визначення змісту юридичної природи заходів адміністративного примусу може бути вирішеною з прийняттям Адміністративно-процедурного кодексу України. Підтримується позиція, відповідно до якої питання, пов'язані зі сферою реалізації адміністративного примусу та безпосередньо з його застосуванням, регламентуються адміністративними матеріально-процедурними нормами права.

Здійснено дослідження підстав та умов адміністративного затримання, доставлення та приводу, за результатами якого стверджується про визначеність підстав застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу відповідно до їх завдань, а це породжує необхідність під час вибору конкретного адміністративного примусового заходу аналізувати й враховувати законодавчо закріплені підстави, завдання й умови їх застосування в комплексі.

Наголошено, що належне застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу можливе тільки за чіткого і неухильного дотримання правил їх застосування. Тобто порядок їх реалізації складається з окремих вимог до проведення певних дій, їх послідовності та поєднання. Сукупність таких вимог і формує процедуру реалізації (застосування) того чи іншого адміністративного примусового заходу, у нашому випадку мова йде про адміністративне затримання, доставлення та привід.

Акцентовано увагу на тому, що адміністративне затримання, доставлення та привід як заходи адміністративного примусу застосовуються уповноваженими на те посадовими особами з метою запобігання, припинення адміністративних правопорушень, а також задля забезпечення своєчасного й ефективного адміністративного провадження шляхом вчасного виявлення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника та всебічного й об'єктивного збору доказів, необхідних для прийняття правильного й законного рішення у провадженні по справам про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 1.3 «Співвідношення адміністративного затримання, доставлення та приводу з суміжними заходами адміністративного примусу» присвячено виділенню суміжних адміністративному затриманню, доставленню та приводу заходів адміністративного примусу, а також їх співвідношенню.

В роботі зроблено висновок, що адміністративне затримання, доставлення та привід як елементи адміністративного примусу характеризуються деякою спільністю. Остання проявляється насамперед у обмеженні прав особи вільно пересуватися, розпоряджатися своїм часом, на особисту недоторканність тощо.

Наголошено, що суміжними із адміністративним затриманням, доставленням і приводом є наступні заходи адміністративного примусу: адміністративний арешт; адміністративний нагляд; особистий огляд; відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Їх спільність визначається не тільки цілями, які вони переслідують, а й тим, що вони застосовуються по відношенню до особи. Відповідно їм притаманний поряд із примусовим і особистісний характер.

Проаналізовано зазначені суміжні заходи адміністративного примусу. За результатами опрацювання законодавчого підґрунтя, на основі якого реалізуються досліджувані заходи, а також враховуючи наявні у юридичній літературі погляди на їх сутність, наголошено, що адміністративний арешт і адміністративне затримання є заходами адміністративного примусу. Тільки перший є заходом адміністративного стягнення (мірою адміністративної відповідальності), а другий - заходом забезпечення адміністративного провадження (заходом адміністративного припинення). Адміністративний арешт може застосовуватися виключно судом (суддею), в той час як адміністративне затримання - правоохоронним органом. Також різняться ці два заходи адміністративного примусу строком, на який вони можуть застосовуватися: адміністративний арешт - до п'ятнадцять діб, а адміністративне затримання - до трьох годин, а у виключних випадках від однієї до трьох діб.

Зроблено висновок про те, що подібність адміністративного затримання, доставлення та привіду з такими заходами адміністративного примусу як адміністративний арешт, особистий огляд, огляд на стан сп'яніння та адміністративний арешт виражається як у спільності їх завдань, так і в особистісному та примусовому характері цих заходів.

Розділ 2 «Організаційно-правові основи реалізації адміністративного затримання, доставлення та приводу» містить три підрозділи, в яких проведено аналіз кожного з заходів адміністративного примусу окремо, уточнені їх поняття, розглянуто підстави та порядок здійснення цих заходів, встановлено коло суб'єктів, як тих що їх застосовують, так і тих, по відношенню до яких вони реалізуються.

У підрозділі 2.1 «Організаційно-правові засади адміністративного затримання» проаналізовано положення Кодексу України про адміністративні правопорушення з приводу встановлення основних вимог до порядку застосування адміністративного затримання.

Розглянуто порядок та здійснення адміністративного затримання, а також строки, на які воно здійснюється. Зроблено висновок про те, що у КпАП України не наводиться перелік підстав застосування адміністративного затримання. Також у КпАП України не вказані особи, по відношенню до яких такий захід адміністративного примусу може застосовуватись. Проте, такого роду “прогалини” вирішуються іншими нормативно-правовими актами. Одним із таких є закон України “Про міліцію”, в якому закріплено перелік осіб, до яких застосовується затримання, права суб'єктів, які здійснюють затримання, а також по суб'єктів, по відношенню до яких здійснюється затримання.

Окрему увагу приділено питанням парової допомоги та процедурі складання протоколу. Наголошено, що зміст протоколу про адміністративне затримання повинен висвітлювати всі відомості про хід і результати затримання та відповідно складатися з наступних елементів.

Проаналізовано положення нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови тримання затриманих у адміністративному порядку. Охарактеризовано викладені у юридичній літературі погляди на ознаки адміністративного затримання.

Визначено адміністративне затримання як захід адміністративного примусу, який полягає в тимчасовому позбавленні волі особи правопорушника в установленому законом порядку з метою припинення адміністративного правопорушення та забезпечення адміністративного провадження. Відтак адміністративне затримання є суворим примусовим заходом, який застосовується у виняткових випадках, якщо вирішення основних завдань адміністративного провадження іншим чином неможливе. У зв'язку з цим порядок адміністративного затримання регламентується не тільки нормами КпАП України, а й рядом відомчих нормативних актів. Це вказує на складність і багатоетапність цього заходу.

У підрозділі 2.2 «Процедура доставлення: правові засади» зосереджено увагу на аналізі сутності доставлення як одного з видів адміністративного примусу. Встановлено, що в адміністративному праві, як правило, доставлення порушника в міліцію відносять до заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які є допоміжними заходами впливу.

Наголошено на необхідності розрізняти доставлення як стадію (етап) реалізації іншого заходу примусового характеру та як самостійний захід адміністративного примусу. У першому випадку, наприклад, може йти мова про адміністративне затримання, привід тощо.

Проаналізовано норми КУпАП щодо стану регламентації ними основних вимог та порядку застосування такого заходу адміністративного примусу як доставлення порушника. Розглянуто коло осіб, які можуть здійснювати адміністративне доставленння, а також перлік суб'єктів, до яких не підлягають ані адміністративному затриманню, ані доставленню. Запропоновано у КпАП України регламентувати реалізацію доставлення в тій його частині (главі 20), де визначаються заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Досліджено способи доставлення осіб, а також права та обов'язки як тих суб'єктів, які здійснюють доставлення, так і тих, по відношенню до яких воно виконується. Акцентовано увагу на тому, що результати будь-якого заходу адміністративного примусу, в тому числі й доставлення, повинні закріплюватися у відповідних протоколах. Тож хід і результати доставлення порушника повинні оформлятися у вигляді протоколу про доставлення.

Зроблено висновок, що доставлення як стадію (етап) реалізації іншого заходу примусового характеру та як самостійний захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводі особи до місця адміністративного провадження у разі та в порядку, визначеному законодавством України.

У підрозділі 2.3 «Поняття та організаційні засади приводу» досліджено зміст терміну “привід”, його місце в системі заходів адміністративного примусу, а також його значення під час адміністративного провадження, охарактеризовано його співвідношення із приводом в адміністративному судочинстві.

Проведено аналіз етимологічного та правового змісту терміну «привід». Встановлено, що привід може застосовуватися під час провадження у справах як про адміністративні, так і про кримінальні правопорушення. До того ж, він може застосовуватися як під час реалізації позасудового вирішення справи, так і її судового розгляду.

Запропоновано розрізняти привід у сфері врегулювання адміністративних і кримінальних правовідносин. Зауважено на необхідності виділяти привід як адміністративно-процедурний примусовий захід, так і адміністративно-процесуальний. Охарактеризовано особливості кожного із зазначених видів приводу.

Розглянуто порядок та умови застосування приводу. Досліджено порядок виконання приводу органами внутрішніх справ. За результатами якого констатовано, що процедура реалізації приводу в Україні залишилася нормативно не регламентованою, що звичайно потребує нагального вирішення.

Наприкінці підрозділу привід визначено наступним чином - це захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводженні особи, участь якої є обов'язковою, до місця розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою гарантування явки останньої задля забезпечення адміністративного провадження та судового розгляду.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративного затримання, доставлення та приводу» містить два підрозділи, в яких проаналізовано досвід ряду високорозвинених світових країн з питань врегулювання адміністративного затримання, доставлення та приводу, з урахуванням якого розроблено рекомендації щодо поліпшення національного законодавства у цій галузі.

Підрозділі 3.1 «Європейський досвід адміністративного затримання, доставлення та приводу та можливості його використання» присвячено аналізу закордонного досвіду з питань правової регламентації застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу.

Зазначено, що під європейськими правовими традиціями прийнято розуміти історично усталені правові демократичні цінності, які передаються з покоління в покоління та підлягають імплементації в правовій системі кожної європейської правової держави.

Наголошено, що основні європейські правові традиції знайшли своє відображення в таких міжнародних документах як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Резолюції і Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи тощо. Здійснено загальний аналіз положень деяких нормативно-правових актів.

Зроблено висновок про необхідність удосконалення законодавчого врегулювання порядку діяльності державних органів та інших суб'єктів, що виконують владно-розпорядчі функції, спрямовані на гарантування прав і свобод громадян. Одним із способів вирішення цього питання є прийняття кодифікованого нормативно-правового акта - Адміністративно-процедурного кодексу України.

Зосереджено увагу на адміністративній процедурі забезпечення реалізації заходів адміністративного примусу, та розвитку процедурного права у європейських країнах. Зауважено на тому, що запозичення досвіду європейських держав має позитивно вплинути на вдосконалення українського законодавства в галузі адміністративних процедур.

Досліджено цілі адміністративного примусу у деяких європейських країнах та країнах СНД. Зроблено висновок про те, що основні європейські правові традиції, які утверджують демократичність провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема під час застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу, знайшли своє закріплення в національному законодавстві та реалізацію в практичній діяльності органів виконавчої влади України.

Відзначається, що право адміністративних процедур є сьогодні саме тією галуззю, в якій право Європейського Союзу найінтенсивніше впливає на утворення відповідної його системи, а в адміністративному законодавстві України саме процедурна частина є найменш розвиненою. Тому вважаємо за необхідне прийняти Адміністративно-процедурний кодекс України.

У підрозділі 3.2 «Напрямки вдосконалення законодавства, що регулює адміністративне затримання, доставлення та привід» під вдосконаленням законодавства запропоновано розуміти діяльність законодавця, спрямовану на внесення змін до діючих законодавчих актів і прийняття нових з метою поліпшення регулювання окремих сфер суспільних відносин.

Акцентовано увагу, що одним із засобів удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання є систематизація адміністративного законодавства, що спрямована на впорядкування чинних інститутів даної галузі права, усунення протиріч у змісті правових норм, вилучення застарілих та створення нових норм права, які відповідатимуть потребам суспільного розвитку.

Аналіз діючого адміністративного законодавства дозволив виокремити недоліки правового регулювання адміністративного затримання, доставлення та приводу, а також навести способи їх вирішення (усунення). Зокрема запропоновано здійснити: закріплення на рівні КпАП України визначення понять адміністративного затримання та доставлення; визначення та оформлення мети адміністративного затримання; встановлення детального переліку підстав затримання та доставлення; уточнення кола суб'єктів, що його здійснюють доставлення, а також конкретизацію та закріплення у КУпАП переліку осіб, які не підлягають затриманняю та доставленню; уточнення строків затримання.

Наголошується на значній розпорошеність нормативно-правових і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов'язані із застосуванням заходів адміністративного примусу, в тому числі й адміністративного затримання, доставлення та приводу.

За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що чинне законодавство України, яке регулює адміністративне затримання, доставлення та привід, є недосконалим і потребує вдосконалення. Останнє полягає як у необхідності прийняття нових нормативних актів, так і у внесенні змін до вже існуючих. Запропоновано відповідні зміни до законодавства України.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання -- удосконалення адміністративно-правового регулювання затримання, доставлення та приводу. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Доведено: (а) примус є необхідною ознакою й умовою утверження та забезпечення правових норм і права в цілому в суспільстві; (б) адміністративному примусу притаманний комплексний, акумулюючий характер; (в) заходи адміністративного примусу слід ділити на дві окремі групи - заходи адміністративної відповідальності й на заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; (г) формулювання вичерпного переліку заходів адміністративного примусу, які в своїй сукупності формують його систему, є неможливим у силу великого різноманіття нормативно-правових актів, які регулюють сферу застосування адміністративного примусу, та суб'єктів, уповноважених застосовувати такого роду заходи.

Визначено, що зміст юридичної природи заходів адміністративного примусу - це сукупність ознак, які характеризують основні правові засади застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу. Особливості ж такого змісту можна виразити виключно через властивості, які підкреслюють саме їх природу. Тобто особливість формують ті властивості явища чи процесу, які дозволяють віднести їх до певного роду (групи) і в той же час відрізняють від інших аналогічних.

Констатовано факт, що станом на сьогоднішній день відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який би чітко закріплював процедуру застосування тієї категорії заходів адміністративного примусу, дослідженню якій і присвячується ця праця. Застосовуються вказані заходи, базуючись на нормах різних відомчих актів, у тому числі й за аналогією закону, зокрема кримінально-процесуального, а також, використовуючи емпіричні знання й навики. Причому останні можуть бути як власними, так і запозиченими в колег.

Доведено, що юридична природа адміністративного затримання, доставлення та приводу характеризуються своєю багатогранністю. Вказані заходи є примусовими за своїм характером. Вони посягають на фізичну свободу особи та регламентуються адміністративними матеріально-процедурними нормами права.

З'ясовано, що адміністративне затримання, доставлення та привід є суміжними з такими заходами адміністративного примусу як адміністративний арешт, особистий огляд, огляд на стан сп'яніння та адміністративний арешт. Причому їх подібність виражається як у спільності їх завдань, так і в особистісному та примусовому характері цих заходів.

Встановлено, що в КпАП України не наводиться перелік підстав застосування адміністративного затримання. Також у КпАП України не вказані особи, по відношенню до яких осіб такий захід адміністративного примусу може застосовуватись.

Визначено, що адміністративне затримання - це захід адміністративного примусу, який полягає в тимчасовому позбавленні волі особи правопорушника в установленому законом порядку з метою припинення адміністративного правопорушення та забезпечення адміністративного провадження.

Запропоновано у КпАП України регламентувати реалізацію доставлення в тій його частині (главі 20), де визначаються заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовано необхідність, перелік підстав для доставлення особи закріпити у відповідній статті КпАП України.

Запропоновано розрізняти доставлення як стадію (етап) реалізації іншого заходу примусового характеру та як самостійний захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводі особи до місця адміністративного провадження у разі та в порядку, визначеному законодавством України.

З'ясовано, що привід може застосовуватися під час провадження у справах як про адміністративні, так і про кримінальні правопорушення. До того ж, він може застосовуватися як під час реалізації позасудового вирішення справи, так і її судового розгляду. Однак, ці поняття не слід ототожнювати та плутати. Адже підстави їх застосування дещо відрізняються, хоча сама процедура здебільшого є спільною.

В адміністративних правовідносинах запропоновано виділяти привід як адміністративно-процедурний примусовий захід, так і адміністративно-процесуальний. Перший як захід адміністративного примусу застосовується під час провадження у справах про адміністративно правопорушення та спрямований на їх забезпечення, в той час як другий - під час адміністративного судочинства і спрямований на забезпечення належності та справедливості вирішення справи в судовому порядку. Таким чином, привід як адміністративно-процедурний примусовий захід регулюється нормами КпАП України, а привід як адміністративно-процесуальний примусовий захід - КАС України. Проте, обидва види приводів слід відносити до заходів адміністративного примусу.

Визначено, що привід - це захід адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводженні особи, участь якої є обов'язковою, до місця розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою гарантування явки останньої задля забезпечення адміністративного провадження та судового розгляду.

Встановлено, що запозичення досвіду європейських держав полягає у вдосконаленні українського законодавства в галузі адміністративних процедур. Указана царина для української держави є ще новою та недослідженою. Тому першочерговим завданням українського законодавця є прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який регулював би сферу застосування такого закону, понятійний апарат, принципи адміністративної процедури, коло учасників процедури й правовідносини між ними, забезпечення їх прав і реалізацію ними своїх обов'язків, строки провадження окремих офіційних дій, відповідальність посадових осіб тощо.