Доведено, що основні європейські правові традиції, які утверджують демократичність провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема під час застосування адміністративного затримання, доставлення та приводу, знайшли своє закріплення в національному законодавстві та реалізацію в практичній діяльності органів виконавчої влади України. В разі виявлення порушень у цій галузі, уповноваженими органами вживаються відповідні заходи, спрямовані на поновлення порушених прав особи та покарання винних у порушенні осіб.

Під вдосконаленням законодавства запропоновано розуміти діяльність законодавця, спрямовану на внесення змін до діючих законодавчих актів і прийняття нових з метою поліпшення регулювання окремих сфер суспільних відносин.

Запропоновано низку змін у Кодекс України про адміністративні правопорушення:

по-перше, ст. 261 КпАП України доповнити наступним положенням:

“Адміністративне затримання є заходом адміністративного примусу та полягає в тимчасовому позбавленні волі особи правопорушника в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України”, а

по-друге, ст. 261 КпАП України доповнити частиною, яка б закріплювала наступне:

“Адміністративне затримання застосовується з метою:

1) припинення протиправної діяльності;

2) встановлення особи правопорушника;

3) складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці виявлення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;

4) запобігання знищенню чи приховуванню доказів;

5) забезпечення виконання адміністративного покарання у вигляді адміністративного арешту”;

по-третє, ст. 261 КпАП України доповнити положенням - “Затриманому потрібно повідомити причину його затримання та роз'яснити його права, зокрема право на захист”.

по-четверте, в ст. 261 КпАП України визначити:

“Особа підлягає затриманню в адміністративному порядку лише за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали на місці під час вчинення правопорушення або одразу після його вчинення;

2) коли очевидці та/або потерпілий прямо вказують на особу як таку, яка вчинила правопорушення;

3) коли особа намагалася втекти;

4) коли не встановлено особи порушника;

5) коли місце проживання чи перебування особи не зареєстровано;

6) коли є рішення про застосування щодо особи адміністративного покарання у вигляді адміністративного арешту”;

по-п'яте, в ст. 263 КпАП України доповнити таким положенням:

“У виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою можуть бути встановлені наступні строки адміністративного затримання:

1) стосовно неповнолітніх осіб віком до шістнадцяти років - до передачі їх законним представникам або до влаштування в установленому порядку;

2) стосовно осіб, які перебувають у стані сп'яніння, - до їх передачі у спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження;

3) стосовно осіб з ознаками вираженого психічного розладу - до передачі їх в лікувальні заклади, але не більш як на двадцять чотири години;

4) стосовно іноземців і осіб без громадянства - на строки, передбачені законодавством України та міжнародними договорами України;

5) стосовно військовослужбовців - до їх передачі військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування”.

До особистісних заходів адміністративного примусу також відноситься доставлення. Цей захід виконує забезпечувальну функцію адміністративного провадження. Проте, законодавець у ст. 260 КпАП України до переліку заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення не вніс доставлення. На нашу думку, вказана прогалина потребує вирішення. Окрім того, стаття, яка регламентує порядок доставлення повинна знаходитися в главі 20 КпАП України “Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення”;

по-шосте, ст. 259 КпАП України викласти наступним чином:

“Доставлення є заходом, який полягає в примусовому супроводі особи до місця адміністративного провадження у разі та в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими актами законодавства України”;

по-сьоме, в ст. 259 КпАП України доповнити наступним положенням:

“Доставлення порушника можливе за наявності однієї з таких підстав:

1) коли особу застигли при вчиненні правопорушення або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці та/або потерпілий прямо вказують на особу як таку, яка вчинила правопорушення;

3) коли неможливо встановити особу порушника;

4) коли на місці виявлення правопорушення неможливо скласти протокол про адміністративне правопорушення, в разі обов'язковості складання протоколу;

5) коли виникла підозра щодо справжності пред'явлених для перевірки документів, що посвідчують особу”;

по-восьме, доповнити главу 20 КпАП України статтею під назвою “Особи, які не підлягають адміністративному затриманню та доставленню”, в якій чітко сформулювати перелік таких осіб і викласти її у наступні редакції:

“ Адміністративному затриманню та доставленню не підлягають:

1) Президент України в період виконання повноважень;

2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

3) народні депутати України;

4) судді всіх рівнів;

5) працівники дипломатичних і консульських установ, представництв міжнародних організацій і члени їх сімей, які мають відповідний імунітет;

6) особи, які знаходяться в непритомному стані, мають небезпечні для життя тілесні ушкодження, симптоми гострих захворювань внутрішніх органів, отруєння сурогатами алкоголю, ужили отруйні або сильнодіючі речовини, заражені небезпечними для здоров'я оточуючих інфекційними хворобами, перебувають у тяжкому стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, втратили здатність самостійно пересуватися чи можуть завдати шкоди оточуючим або собі, вагітні жінки з ознаками близьких пологів”;

по-дев'яте, доповнити главу 20 КпАП України статтею, під назвою “Привід” в наступній редакції:

“Привід є заходом адміністративного примусу, який полягає в примусовому супроводженні особи, участь якої є обов'язковою, до місця розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою гарантування явки останньої задля забезпечення адміністративного провадження та судового розгляду.

Приводу підлягають тільки ті особи, які не явилися за викликом без поважних на те причин до місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Не підлягають приводу неповнолітні особи у віці до шістнадцяти років; вагітні жінки; хворі особи, які за станом свого здоров'я не можуть або не повинні залишати місце свого перебування, у разі наявності належно оформленого підтвердження лікаря; або особи, які мають явно виражені ознаки захворювання, що перешкоджають їх приводу.

Привід виконується уповноваженими особами органів внутрішніх справ за місцем проживання чи за місцем перебування особи, яка ухиляється від явки за викликом. Якщо ж особа, яка підлягає приводу, фактично перебуває чи проживає за межами України, то її привід здійснюється у відповідності до міждержавних угод.

У разі неможливості приводу особи про це робиться відповідний запис уповноваженою особою органів внутрішніх справ у постанові про привід, яка долучається до справи про адміністративне правопорушення”.

Обґрунтовано необхідність затвердити Інструкцію про порядок приводу, в якій були б закріплені підстави та порядок застосування приводу як у кримінальному провадженні, адміністративному судочинстві (процесі), так і в адміністративному провадженні та прийняти міжвідомчу інструкцію, яка б закріплювала підстави та порядок застосування затримання (в кримінально-процесуальному й адміністративному порядку) та доставлення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Наукові праці в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Курочка М.І. Поняття та організаційні засади здійснення приводу / М.І.Курочка // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2012. - Вип. № 10. - С. 374-377.

2. Курочка М.І. Європейський досвід адміністративного затримання, доставлення та приводу та можливості його використання / М.І.Курочка // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2012. - Вип. № 11. - С. 32-35.

3. Курочка М.І. До проблем визначення заходів адміністративного примусу / М.І.Курочка // Наука і правоохорона. -2012. - Вип. №4(18),ч.ІІ. - С.127-132.

4. Kurochka M. Procedure of delivery: legal framework / M.Kurochka // Международный научно-практический правовой журнал «Закон и жизнь». - 2013. - Вип.№ 9/2(261). -С.234-238.

5. Курочка М.І. Адміністративні процедури затримання, доставлення та приводу / М.І.Курочка // Науковий журнал «Форум права».-2013.-Вип. №1.С. - 567-570.

6. Курочка М.І. Організаційно-правові засади адміністративного затримання / М.І.Курочка // Науковий журнал «Наше право». - 2013. - Вип. № 5. С. 85-89.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Курочка М.І. Щодо поняття адміністративного примусу: IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії». - Львів : Львівський університет бізнесу та права, 2012. - С. 291-294.

2. Курочка М.І. Співвідношення адміністративного затримання, доставлення та приводу з суміжними заходами адміністративного примусу: Х Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку і актуальні проблеми україни та країн світу» 15-16 листопада 2012р. - С.140-143.

3. Курочка М.І. Правове регулювання адміністративного примусу: ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» 16-17 травня 2013р. - Львів : Львівський університет бізнесу та права, 2012. - С. 71-76.

4. Курочка М.І. Строки адміністративного затримання: : ХІІ Mezdzinaronej vedeckej konferencii «Strategie bezpecnostej politiky v 21.storoci» 24-25 Oktober 2013, Lvov, Ukrajina: Львівський університет бізнесу та права, 2013. - С.45-48.

Размещено на Allbest.ru