Організаційно-правові аспекти санації банківської установи
Аналіз правової природи відносин санації банківської установи та аналіз їх структурних елементів. Особливості та класифікація правовідносин санації банківської установи, юридичні підстави їх виникнення та припинення. Вдосконалення чинного законодавства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2018 |
| Размер файла | 43,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія наук України
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
Організаційно-правові аспекти санації банківської установи
12.00.07 - Адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
кандидата юридичних наук
Василенко Юлія Василівна
Київ, 2013
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений юрист України Нагребельний Володимир Петрович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, заступник директора.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Чернадчук Віктор Дмитрович, Українська академія банківської справи Національного банку України, завідувач кафедрою цивільно-правових дисциплін та банківського права (м. Суми);
кандидат юридичних наук, Кротюк Володимир Леонідович, Національний банк України, заступник голови Правління у відставці (м. Київ).
Захист дисертації відбудеться 27 вересня 2013 р. о 14:30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601. м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розісланий «22» серпня 2013 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук Т.І. Тарахонич
Анотація
Василенко Ю. В. Організаційно-правові аспекти санації банківської установи. - На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2013.
У дисертації здійснене комплексне дослідження теоретичних та прикладних аспектів правового регулювання санації банківських установ в Україні. Зокрема, розкрито зміст основних понять, що використовуються у сфері санації та банкрутства банків, досліджено правовий статус учасників правовідносин санації банків, проаналізовано історико-правові аспекти розвитку інституту санації банківських установ в Україні.
Особливу увагу приділено дослідженню правової природи відносин санації банківської установи та аналізу їх структурних елементів. Окреслено особливості та проведено класифікацію правовідносин санації банківської установи, проаналізовано юридичні підстави їх виникнення та припинення.
У дисертаційному дослідженні розкрито особливості правового регулювання та проблеми застосування окремих заходів санації банківських установи, сформульовані та обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини санації банківських установ.
Ключові слова: банківська установа, санація, правова природа санації, правовідносини санації, інститут санації банківських установ, рекапіталізація банку, реструктуризація активів банківської установи, реорганізація банківської установи, тимчасова адміністрація.
Аннотация
Василенко Ю. В. Организационно-правовые аспекты санации банковских учреждений. - На правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное прав. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2013.
В диссертации осуществлено комплексное исследование теоретических и прикладных аспектов правового регулирования санации банковских учреждений в Украине, раскрыта сущность и содержание основных понятий, которые используются в сфере санации и банкротства банков, исследован правовой статус участников правоотношений санации банков, проанализированы историко-правовые аспекты развития института санации банковских учреждений в Украине.
Выявлены особенности правового статуса банковского учреждения как объекта санации. Рассмотрены существующие в научной литературе подходы к определению понятий «несостоятельность», «неоплатность», «банкротство», «санация» и сформулировано авторское определение понятия «санация банковского учреждения».
На основании изучения и обобщения соответствующих научных источников, действующего законодательства и практики его применения, предложено авторское определение санации банковского учреждения как системы экономических и организационно-правовых мер, которые осуществляются в установленном законодательством порядке руководством банка, участниками банковского учреждения, временной администрацией, кредиторами и инвесторами для возобновления платежеспособности банка и удовлетворения в полном объеме или частично требований кредиторов.
Осуществлена классификация санационных мер, которые применяются к банковскому учреждению и условно делятся на: 1) меры экономического характера, направленные на улучшение финансового состояния банка (например, реструктуризация капитала банка, реорганизация, реструктуризация проблемных активов банка); 2) меры организационно-правового характера, направленные на совершенствование организационной структуры и повышения качества банковского менеджмента (смена руководства банка и назначение временного администратора).
Особое внимание уделено исследованию правовой природы отношений санации банковских учреждений и анализу их структурных составляющих. Обосновано, что органичным элементом структуры банковского права является правовой институт санации банковского учреждения, который состоит из законодательно обособленной группы юридических норм, которые регулируют однородные банковские отношения - отношения, которые возникают по поводу предотвращения неплатежеспособности (банкротства) и возобновления финансовой состоятельности банковского учреждения, а также удовлетворения требований его кредиторов.
Исследованы исторические этапы развития института санации банковского учреждения в Украине, что позволило обобщить опыт правового регулирования отношений банкротства и санации банков и определить предпосылки для последующего усовершенствования данного института.
Определены особенности и осуществлена классификация правоотношений санации банковских учреждений в современных условиях.
Исследован правовой статус участников правоотношений санации банковского учреждения, а также проанализированы права и обязанности, которые у них возникают во время процедуры санации банка. Значительное внимание уделено анализу действующего законодательства Украины, регулирующего правовой статус Национального банка Украины как особенного субъекта правоотношений санации, исключительные полномочия которого обусловлены административно-правовым порядком урегулирования отношений банкротства банков в Украине, необходимость которого связана с повышенным публичным значением банков для финансово-кредитной системы государства.
В работе также проанализированы правовые основания возникновения и прекращения правоотношений санации банковского учреждения. Отмечено, что поскольку правовые основания применения санации по инициативе собственников (владельцев) банковского учреждения в действующем банковском законодательстве Украины не установлены, целесообразно установить обязанность собственника (владельца) банка принять решение о начале санации в случае возникновения признаков ухудшения финансового состояния банковского учреждения.
В диссертационном исследовании раскрыты особенности правового регулирования и проблемы применения отдельных мер санации банковских учреждений. Проанализировано состояние действующего банковского законодательства, регулирующее порядок увеличения капитала банка, принципы, методы и этапы его осуществления.
Кроме того, в работе проанализирована и обобщена практика рекапитализации банковских учреждений в Украине за счет финансовых ресурсов государства в рамках программы рекапитализации банков, осуществленной правительством в 2009-2010 и последующих годах, направленной на минимизацию возможных убытков для экономики и финансовой системы Украины от финансового кризиса в целом, который охватил большую часть промышленно развитых стран.
В результате диссертационного исследования сформулированы и обоснованы научные положения, касающиеся правоотношений санации, а также предложения по усовершенствованию действующего законодательства Украины в сфере санации банковских учреждений.
Ключевые слова: банковское учреждение, санация, правовая природа санации, правоотношения санации, институт санации банковских учреждений, рекапитализация банка, реструктуризация активов банковского учреждения, реорганизация банковского учреждения, временная администрация.
Annotation
Vasylenko Y. V. Organizational-legal aspects of the bank sanitation. - On the right of the manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Legal Sciences, speciality - 12.00.07 - administrative law; financial law; information law. - Institute of State and Law named by V. M. Koretskyi of the National Academy of Sciences in Ukraine, Kyiv, 2013.
The thesis presents a comprehensive research of problems about theoretical and practical aspects of legal regulation of bank sanitation in Ukraine. The research is intended to discover core essences of basic notions used in the lending area; to study the legal status of subjects of bank sanitation relations; to make analysis of evolution of the legal regulation of bank sanitation.
Particular attention was paid to research the legal nature of bank sanitation relations and to investigate the structural elements of bank sanitation relations. Considered classification of types and particularities of legal relations of bank sanitation.
Undertaken analysis of the particularities of legal regulation of individual measures of bank sanitation in Ukraine.
As an outcome of the research the general conclusion has been drawn up and practical recommendations were made regarding improvement of the Ukrainian legislation in bank sanitation lending area.
Key words: bank, sanitation, bankruptcy, legal nature of sanitation, sanitation relation, bank recapitalizaion, bank reorganization, temporary administration.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Вивчення стану та аналіз тенденцій розвитку банківської системи України свідчить, що вона є достатньо сформованою і в цілому відповідає вимогам нинішнього перехідного періоду. Прийняття наприкінці 1990-х - на початку 2000 років Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та ін., а також використання зарубіжного досвіду, сприяло перетворенню банків на важливу складову фінансово-кредитної системи держави.
Притаманна банківським установам здатність до накопичення і перерозподілу капіталу, організації та здійснення розрахунків обумовлює надзвичайну важливість банківської діяльності для розвитку вітчизняної економіки.
Починаючи з 2000 року, банківська система України розвивалась прискореними темпами. Значне погіршення ситуації на ринку банківських послуг України викликала світова фінансова криза 2008-2009 років. Зокрема, з вересня 2008 року банки зіткнулися з такими проблемами, як збільшення частки «проблемних кредитів», відсутність доступу до міжнародних ринків кредитних ресурсів, необхідність значних виплат за зовнішніми боргами, високі ризики несприятливих коливань валютних курсів. Дані проблеми викликали відтік депозитів з банківських установ.
Однією з основних перешкод для запобігання погіршенню фінансової ситуації в банках та швидкого відновлення їх стабільної діяльності стала відсутність чіткого правового механізму роботи з проблемними банками.
В Україні, на відміну від багатьох зарубіжних країни, на момент початку фінансової кризи нормативно-правова база, що регламентує порядок санації банківських установ, була досить недосконалою і лише в загальних рисах визначала в Законі України «Про банки і банківську діяльність» порядок застосування процедур реорганізації та тимчасової адміністрації банків.
Розробка ж необхідних нормативно-правових актів, що регулюють основні заходи санації банківських установ, почалася лише у 2008 році в рамках реалізації антикризової політики держави. Зокрема, 31 жовтня 2008 р. було прийнято Закон України № 639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Даний закон регламентував порядок та особливості застосування окремих заходів санації банків, передусім, збільшення та зменшення статутного капіталу банківської установи, умов її реорганізації. Відповідно до вимог цього закону Національним банком України (далі - НБУ) було розроблено Спеціальний порядок здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, Порядок участі держави у капіталізації банків та Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників. Було також прийнято Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нове Положення НБУ про застосування заходів впливу до порушників банківського законодавства і внесено низку змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Незважаючи на прогресивний характер зазначених нововведень, багато теоретичних та практичних питань, що виникають в сфері санації банків, залишаються на даний час неврегульованими, а положення законодавства - неузгодженими. Недостатньо уваги вивченню та розробці даних проблем приділяється і у вітчизняній юридичній літературі.
До теоретичної бази дослідження увійшли праці науковців у галузі адміністративного, фінансового та банківського права, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяка, Л. К. Воронової, В. Л. Кротюка, Є. Б. Кубка, М. П. Кучерявенка, Д. М. Лук'янця, В. П. Нагребельного, О. П. Орлюк, П. С. Пацурківського, Л. Л. Попова, А. О. Селіванова, В. Д. Чернадчука, Г. Ю. Шемшученка та ін.
Проблемам правового регулювання банкрутства юридичних осіб приділялась увага вчених-юристів дореволюційного періоду: А. Х. Гольмстена, К. І. Малишева, Є. А. Нефедьєва, А. І. Уланського, Г. Ф. Шершеневича. Вчені дореволюційної юридичної науки досліджували існуючі на той період концепції правової природи банкрутства. У юридичній науці радянського періоду детальне вивчення та розробка даної проблеми фактично не здійснювались, хоча певною мірою питання правового регулювання неспроможності в цивільному та торгівельному праві капіталістичних держав були висвітлені Є. А. Васильєвим.
Окремі аспекти банкрутства та санації юридичних осіб, у тому числі банківських установ, висвітлювалися у працях таких вітчизняних та російських юристів, як: О. М. Бірюков, В. В. Джунь, А. А. Дубинчин, В. В. Зайцева, В. Б. Крикун, Г. К. Лунтовський, І. С. Михайленко, Б. М. Поляков, В. В. Радзивілюк, М. В. Телюкіна, М. І. Тітов, В. Н. Ткачов, Н. В. Федоренко та ін.
Вивчення особливостей управління банками в умовах фінансової неспроможності є традиційною сферою економічних досліджень, зокрема в працях таких українських та зарубіжних вчених як: Л. П. Бєлих, Р. Брейлі, І. М. Вядрова, С. О. Горін, В. В. Кисельов, С. М. Козьменко, І. В. Ларіонова, Д. А. Лебедєв, В. І. Міщенко, А. М. Мороз, П. Роуз, М. І. Савлук, В. В. Салтинський, Дж. Сінкі, А. В. Шаповалов та ін.
Натомість, в українській правовій науці практично не досліджувалися організаційно-правові аспекти санації банківських установ як особливих суб'єктів господарювання, що зумовлює актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось як складова частина тематики досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а саме: «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728) та «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми удосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0104U007588).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження організаційно-правових аспектів санації банківських установ та розроблення науково-теоретичних висновків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
Відповідно для досягнення мети дослідження було поставлено наступні завдання:
- з'ясувати особливості правового статусу банківської установи як об'єкта санації;
- проаналізувати правовий зміст базових понять та категорій, що використовуються у сфері правовідносин санації банківських установ;
- висвітлити історико-правові аспекти виникнення та розвитку інституту санації банківських установ;
- визначити поняття, правову природу та структурні елементи правовідносин, що виникають в процесі санації банків та регулюються нормами банківського права України;
- розглянути особливості правового статусу учасників правовідносин санації банківських установ;
- встановити організаційні процедури і правові підстави виникнення та припинення правовідносин санації банківських установ;
- охарактеризувати особливості правового регулювання та проблеми застосування окремих заходів санації банківських установ.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі санації банківської установи.
Предметом дослідження є сукупність норм чинних законодавчих та підзаконних актів, які виступають засобами правового регулювання відносин у сфері санації банківських установ, практика їх застосування та наукові джерела з даної проблематики.
Методи дослідження. Достовірність та обґрунтованість наукових результатів проведеного дослідження базується на використанні філософсько-світоглядних підходів до вивчення організаційно-правових аспектів санації банківських установ, а також застосуванні загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Зокрема, в ході дослідження використані діалектичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий методи, метод системно-структурного аналізу, історичний та інші методи. Основним серед них є загальнонауковий метод пізнання, на базі якого проблеми дисертаційної роботи розглядаються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Метод логіко-семантичного аналізу був використаний при формулюванні визначення поняття «санація банківської установи». За допомогою методів аналізу та синтезу було сформульовано ознаки правовідносин санації, здійснено їх класифікацію та розглянуто їх види. Історико-правовий метод надав можливість простежити генезис правового регулювання відносин санації та банкрутства банків. Використання методу системно-структурного аналізу надало можливість розглянути правовідносини у сфері санації банківської установи у їх діалектичному взаємозв'язку та взаємодії, як органічне ціле, а також визначити та з'ясувати їх основні складові елементи. Порівняльно-правовий метод застосовувався для дослідження досвіду правового регулювання санації банків у інших країнах для раціонального його використання в Україні та для пошуку нових шляхів удосконалення правового регулювання санації банківських установ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні здійснене комплексне монографічне дослідження правового регулювання суспільних відносин у сфері санації банківських установ, в процесі якого аналізується організаційно-правові аспекти санації банків, правова природа відносин санації банківських установ, їх види та структурні елементи, розкриваються особливості правового регулювання та проблеми застосування окремих заходів санації банківських установ. Внесок здобувача у розробку даної проблематики визначають такі основні положення проведеного дослідження:
Вперше:
сформульовано авторське визначення санації банківської установи як системи фінансово-економічних та організаційно-правових заходів, які здійснюються у встановленому законом порядку керівництвом банку, тимчасовим адміністратором, учасниками банківської установи, кредиторами та інвесторами для відновлення платоспроможності банку та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів;
обґрунтовано, що правовідносини санації банківської установи - це врегульовані нормами правового інституту санації банку відносини, які виникають в процесі застосування керівництвом банку, тимчасовим адміністратором, учасниками банківської установи, кредиторами, інвесторами або державою в особі Міністерства фінансів України економічних та організаційно-правових заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності банку і задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів; правовий банківський санація юридичний
здійснено комплексний аналіз правового статусу суб'єктів правовідносин санації банківської установи, до кола яких належать: 1) банківська установа; 2) Національний банк України; 3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 4) тимчасова адміністрація; 5) учасники банківської установи; 6) кредитори та інвестори банківської установи;
досліджено й виокремлено етапи історичного розвитку правового інституту санації банківських установ в Україні: 1) зародження інституту санації банківських установ (1884-1917 рр.); 2) призупинення розвитку правового інституту санації банківських установ (1917-1992 рр.); 3) відновлення розвитку правового інституту санації банківських установ (1992 р. - до тепер);
Удосконалено:
положення щодо необхідності внесення змін до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», доповнивши її наступним чином: «Керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за невжиття своєчасних та необхідних заходів для попередження неплатоспроможності банку несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банківської установи»;
рекомендовано доповнити главу 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» статтею наступного змісту: «Спостережна рада банку зобов'язана прийняти рішення про звільнення голови та членів правління банківської установи після відновлення платоспроможності банку в результаті застосування санаційних заходів з ініціативи власників банківської установи або Національного банку України»;
рекомендовано поширити дію норм банківського законодавства, які встановлюють вимоги до майбутніх інвесторів банківської установи в разі примусової санації також на випадки добровільної санації;
Набули подальшого розвитку положення щодо:
комплексної правової природи відносин санації як різновиду фінансових (банківських) правовідносин, яким притаманний свій об'єкт, суб'єкти, зміст та юридичні підстави виникнення та припинення, що дозволяє відокремити їх в окрему групу, яка регулюється нормами правового інституту санації банківських установ;
класифікації правовідносин санації банківської установи, які за характером зв'язків між учасниками поділяються на організаційні та майнові, за своєю метою - на профілактичні та реабілітаційні, за суб'єктним складом - на вертикальні та горизонтальні.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні висновки та положення розширюють й поглиблюють теоретичні знання про організаційно-правові аспекти санації банківських установ та можуть бути використані:
у науково-дослідній діяльності - для подальшого розвитку положень правового інституту санації банківських установ в межах адміністративного, фінансового та банківського права, а також цивільного та господарського права;
у сфері правотворчості - для удосконалення нормативно-правового регулювання правовідносин санації банківських установ, зокрема, шляхом внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також при підготовці проектів нормативно-правових актів, що безпосередньо стосуються врегулювання процесу санації банків уповноваженими суб'єктами;
у навчальному процесі - при викладенні курсів адміністративного, фінансового, банківського права у вищих навчальних закладах, а також при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, методичних розробок із курсу «Банківське право»;
у безпосередній практичній діяльності учасників правовідносин санації банківських установ.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також на науково-практичних конференціях: «Конституційні засади державотворення в Україні: проблеми теорії і практики (до 10-річчя Конституції України)» (м. Київ, 26 червня 2006 р.; тези опубліковано); «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 р.; тези опубліковано); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 26 листопада 2010 р.; тези опубліковано); «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин» (м. Суми, 10-11 червня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані у дисертаційному дослідженні, відображені у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України та у чотирьох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація включає вступ, три розділи, які поділені на десять підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 189 сторінок, у тому числі список використаних джерел - на 24 сторінках (240 джерел).
Основний зміст роботи
У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; мета та задачі дисертаційної роботи, визначено об'єкт і предмет, методологію дослідження; сформульовано основні теоретичні, практичні результати дослідження, наукову новизну та особистий внесок здобувача у розробку цієї проблеми; наведено відомості про апробацію та опублікування результатів дослідження, його структуру та обсяг.
Розділ 1 «Теоретико-правові засади санації банківської установи» складається з трьох підрозділів і присвячений: характеристиці правового статусу банківської установи як об'єкта санації; визначенню поняття санації банківської установи; аналізу історико-правових аспектів виникнення та розвитку інституту санації банківської установи.
У підрозділі 1.1 «Правовий статус банківської установи як об'єкта санації» автором проведено аналіз існуючих у правовій, фінансовій та економічній літературі підходів до розуміння поняття банківської установи. В дисертаційному дослідженні банківська установа розглядається як особливий суб'єкт господарювання, який в процесі виконання трьох основних операцій (залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення вільних коштів від свого імені та на відповідних умовах, відкриття та ведення рахунків фізичних та юридичних осіб), виробляє власний специфічний продукт (платіжні засоби) і надає різноманітні послуги. З'ясовано, що низка специфічних ознак економічного, фінансового, соціального та правового характеру зумовлюють особливість правового статусу банківської установи у правовідносинах санації порівняно з іншими суб'єктами господарювання. Визначальною ознакою банківської установи, з якою пов'язана специфіка її правового статусу, є публічне значення банківської діяльності та ключова роль, яку банки відіграють у фінансово-кредитній системі держави. З економічної точки зору банківська установа відрізняється від інших суб'єктів господарювання змістом діяльності, структурою та шляхами формування його капіталу, значно більшою питомою вагою позичкових коштів, підвищеною вразливістю до різноманітних ризиків. Юридичними факторами, що обумовлюють особливості правового статусу банківської установи як об'єкта санації, є спеціальна правоздатність банку, підвищені вимоги до керівництва та засновників банківської установи, перебування банку під постійним наглядом та контролем з боку НБУ, встановлений законодавством особливий порядок санації і ліквідації банків, а також обмежена кількість правових та організаційних засобів фінансового оздоровлення, які можуть застосовуватися до банку,
У підрозділі 1.2 «Поняття та правова природа санації банківської установи» проаналізовано існуючі в науковій літературі підходи до визначення правових аспектів понять «неплатоспроможність», «неоплатність», «банкрутство», «санація». Встановлено, що в чинному законодавстві України поняття неплатоспроможності суб'єкта господарювання не є тотожним поняттю неплатоспроможності банківської установи.
На основі вивчення та узагальнення відповідних наукових джерел, чинного законодавства та практики його застосування, запропоновано авторське визначення санації банківської установи як системи економічних, фінансових та організаційно-правових заходів, які здійснюються у встановленому законом порядку керівництвом банку, учасниками банківської установи, тимчасовою адміністрацією кредиторами та інвесторами для відновлення платоспроможності банку і задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Санаційні заходи, які застосовуються до банківської установи, можна класифікувати наступним чином: 1) заходи економічного характеру, спрямовані на покращення фінансового стану банку (зокрема, реструктуризація капіталу банку та консолідація банківського капіталу через процедуру реорганізації, реструктуризація проблемних активів банку); 2) заходи організаційно-правового характеру, спрямовані на вдосконалення організаційної структури та підвищення якості банківського менеджменту (зміна керівництва банку та призначення тимчасового адміністратора).
У підрозділі 1.3 «Історико-правові аспекти розвитку інституту санації банківської установи» досліджено історичні етапи розвитку інституту санації банківської установи, що дало можливість узагальнити досвід правового регулювання відносин банкрутства і санації банків та визначити передумови і шляхи щодо його подальшого вдосконалення. Встановлено, що протягом всього часу функціонування інституту неплатоспроможності застосовувалися заходи, спрямовані на покращення становища боржника: відстрочка виконання зобов'язання; визнання нікчемними угод боржника; відмова боржника від виконання договорів; зменшення боргу; заміна одних зобов'язань іншими; розстрочка платежів, участь в управлінні справами боржника; процедура «адміністрації у справах торгових». Однак, якщо на початку становлення інституту санації до банків застосовувалися загальні норми законодавства про юридичні особи, то з часом відбулося виокремлення банківських установ у самостійний об'єкт правового регулювання банкрутства та санації. Значна увага приділена аналізу сучасного етапу розвитку законодавства України у сфері банкрутства та санації банківських установ, який характеризується значною кількістю законодавчих та підзаконних актів, що суттєво ускладнює практичну реалізацію заходів санації банківських установ.
Розділ 2 «Характеристика правовідносин санації банківської установи» складається з трьох підрозділів, у яких досліджується правова природа та особливості правовідносин санації банківської установи, їх суб'єкти та зміст, а також юридичні підстави їх виникнення та припинення.
Підрозділ 2.1 «Правова природа, структура та особливості відносин, що виникають в процесі санації банківської установи» присвячено дослідженню місця інституту санації банківської установи в системі фінансового і банківського права, його галузевої належності, а також визначенню поняття правовідносин санації банківської установи, їх структури та особливостей.
Автором здійснено критичний аналіз основних підходів науковців до визначення галузевої належності банківського права. Встановлено, що предмет банківського права як комплексної галузі складається з двох різних за методом правового регулювання видів суспільних відносин: 1) приватно-правові відносини, які виникають в процесі банківської діяльності, що полягає у залученні у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщенні зазначених коштів від свого імені, на певних умовах та на власний ризик, відкритті і веденні банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»); 2) публічно-правові відносини між банківською установою та: а) НБУ як особливим центральним органом державного управління, який реалізує державну грошово-кредитну політику в країні; б) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб як установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Обґрунтовано, що органічним елементом структури банківського права як комплексної галузі є правовий інститут санації банківської установи, що складається із певним чином відособленої групи юридичних норм, яка регулює сукупність однорідних банківських відносин - відносин, що виникають з приводу запобігання банкрутству та відновлення платоспроможності банківської установи, а також задоволення вимог її кредиторів.
В роботі визначено, що під правовідносинами санації банківської установи слід розуміти врегульовані нормами про санацію банківської установи відносини, які виникають в процесі застосування керівництвом банку, тимчасовим адміністратором, кредиторами та інвесторами економічних та організаційно-правових заходів, спрямованих відновлення платоспроможності банку та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Проаналізовано характерні особливості, притаманні правовідносинам санації банківських установ, а також здійснено їх класифікацію: за характером зв'язку між учасниками правовідносини - організаційні та майнові; за своєю метою - профілактичні та реабілітаційні; за суб'єктним складом - вертикальні та горизонтальні.
У підрозділі 2.2 «Суб'єкти, об'єкт та зміст правовідносин санації» досліджено правовий статус учасників правовідносин санації та проаналізовано права та обов'язки, що виникають у них в процесі здійснення санації банківської установи. На основі аналізу чинного банківського законодавства України встановлено, що до суб'єктів правовідносин санації належать: 1) банківська установа; 2) Національний банк України; 3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 4) тимчасова адміністрація; 5) учасники банківської установи; 6) кредитори та інвестори банківської установи. Встановлено, що об'єктом правовідносин санації банку є результати дій учасників даних правовідносин, а саме: відновлення платоспроможності банку та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів внаслідок застосування фінансово-економічних та організаційно-правових санаційних заходів.
Значну увагу приділено аналізу чинного законодавства, що регулює правовий статус НБУ як особливого суб'єкта правовідносин санації, виключні повноваження якого зумовлюються адміністративно-правовим врегулюванням порядку банкрутства банків в Україні, необхідність якого пов'язана з підвищеним публічним значенням банків для фінансово-кредитної системи нашої держави. Зокрема, саме НБУ приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Встановлено, що повноваження НБУ у правовідносинах санації банківської установи можна класифікувати наступним чином: 1) повноваження, які має НБУ як ініціатор санації проблемного банку; 2) контрольні та наглядові повноваження, якими НБУ наділений під час застосування процедури санації з ініціативи керівництва банківської установи.
Істотні зміни у системі банківського нагляду в Україні відбулися із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого повноваження з банківського нагляду розподілилися між НБУ та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Зокрема, до виключних повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить нагляд за банками, віднесеними НБУ до категорії неплатоспроможних та призначення тимчасового адміністратора. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Проведений аналіз чинного законодавства України засвідчив, що досі не у повній мірі вирішені проблемні питання правового регулювання становища таких суб'єктів правовідносин санації як учасники банківської установи, її кредитори та інвестори. Зокрема, неврегульованим залишається порядок участі інвесторів в санації у разі, якщо санація відбувається з ініціативи власників банку і без призначення тимчасової адміністрації, а також не встановлено чітких вимог, яким повинен відповідати інвестор у разі добровільної санації банківської установи.
З'ясовано, що недостатня ефективність рекапіталізації «проблемних» банків державою в особі Міністерства фінансів України пов'язана з відсутністю необхідного досвіду та недосконалістю правового регулювання даних правовідносин, у зв'язку з чим існує нагальна необхідність вивчення вітчизняними правознавцями, фінансистами та економістами досвіду іноземних держав у здійсненні рекапіталізації банківських установ.
Підрозділ 2.3 «Правові підстави виникнення та припинення правовідносин санації банківської установи» присвячено аналізу чинного законодавства України, що встановлює правові підстави застосування процедури санації до банківської установи.
Детальний аналіз законодавства України про банківську діяльність дозволяє зробити висновок про те, що правовими підставами для виникнення правовідносин санації є: 1) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних, на підставі якого банк зобов'язаний розпочати процедуру санації для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами чинного законодавства України; 2) рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запроваджує тимчасову адміністрацію та затверджує план врегулювання; 3) рішення керівних органів банківської установи про застосування санаційних заходів, спрямованих на відновлення фінансового стану банківської установи.
Оскільки правові підстави застосування санації з ініціативи власників банківської установи в чинному банківському законодавстві чітко не визначено, доцільним є встановлення обов'язку власника банку прийняти рішення про початок санації у разі виявлення ознак погіршення фінансового стану банківської установи відповідно до плану антикризових заходів, що має розроблятися в кожній банківській установі України, як того вимагають норми міжнародного банківського права.
Відповідно до положень діючого банківського законодавства підставами припинення правовідносин санації є: 1) рішення НБУ про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних; 2) рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення тимчасової адміністрації у зв'язку із здійсненням інвестором капіталізації банку в обсязі, що забезпечує виконання вимог нормативно-правових актів НБУ, у тому числі щодо економічних нормативів, та вжиття інших заходів для відновлення платоспроможності і стабільної діяльності банку; 3) рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 4) завершення строку дії плану санації (плану антикризових заходів) або відновлення в результаті застосування санаційних заходів належного фінансового стану та стабільної діяльності банку у разі санації банківської установи з ініціативи її власників.
Розділ 3 «Правове регулювання окремих заходів санації банківської установи» складається з чотирьох підрозділів, присвячених правовим засадам здійснення рекапіталізації банку шляхом реструктуризації його активів та консолідацію капіталу через процедуру реорганізації (злиття та поглинання); реструктуризації проблемних активів банку, а також аналізу організаційно-правових аспектів зміни керівництва банком та призначення тимчасової адміністрації.
У підрозділі 3.1 «Реструктуризація капіталу банківської установи» наголошено на тому, що реструктуризація капіталу банків залишається одним із найефективніших заходів санації, спрямованих на збільшення капіталу банку до необхідного рівня та поліпшення його якості. Реструктуризація банківської установи здійснюється двома способами: 1) збільшення статутного капіталу банківської установи; 2) часткова чи повна зміна участі в статутному капіталі учасників банку на користь інвесторів. В роботі проаналізовано чинне законодавство України, що регулює порядок збільшення статутного капіталу банку, методи та етапи його здійснення. Значну увагу приділено вивченню практики рекапіталізації банківських установ України за рахунок фінансових ресурсів держави в рамках програми рекапіталізації банків, запровадженої урядом у 2009-2010 роках, спрямованої на мінімізацію можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн.
Підрозділі 3.2 «Реорганізація банківської установи» присвячено дослідженню правових засад реорганізації банківської установи. На підставі аналізу чинного банківського законодавства та практики його застосування автором висвітлений порядок реалізації основних етапів процедури реорганізації банку, до яких можна віднести: 1) підготовчий етап; 2) етап проведення власне реорганізаційних заходів; 3) завершальний етап реорганізації.
У підрозділі 3.3 «Реструктуризація проблемних активів банківської установи» встановлено, що необхідним кроком на шляху до фінансового оздоровлення банківської установи є ефективне управління проблемними активами банків. У зв'язку з цим в дисертації проаналізовано зарубіжний досвід правих засад діяльності установ з управління проблемними активами, врахування якого є необхідним при розробці вітчизняної нормативно-правової бази регулювання реструктуризації проблемних активів банківської установи.
В контексті досліджуваних проблем в роботі зазначено, що правова база функціонування санаційного банку в Україні на даний час перебуває на стадії формування. Зокрема, у червні 2011 року Верховною Радою України було прийнято за основу проект Закону України «Про санаційний банк», який визначає правовий статус санаційного банку, його функції, порядок створення, діяльності та припинення. Водночас, слід зауважити, що належне законодавче регулювання сприяло б підвищенню ефективності функціонування санаційного банку, створеного у 2011 році на базі публічного акціонерного товариства «Родовід банк» для роботи з проблемними активами державних банків, а також банків, капіталізованих за участю держави.
Окрім санаційного банку, чинним законодавством України також передбачено створення у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку так званого перехідного банку, номінальним власником і управителем акцій якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до дня продажу цього банку інвестору.
Перехідний банк створюється шляхом виділу частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку у формі публічного акціонерного товариства і в порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Умовою договору купівлі-продажу акцій перехідного банку є зобов'язання інвестора у визначені договором терміни (але у будь-якому разі у строк, що не перевищує трьох місяців) здійснити заходи з приведення діяльності перехідного банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України або здійснити приєднання (злиття) перехідного банку до існуючого платоспроможного банку. Дана новела українського законодавства має позитивне значення, оскільки виведення працюючих активів з неплатоспроможного банку дозволяє забезпечити безперервність здійснення банківських операцій.
У підрозділі 3.4 «Зміна керівництва банку та призначення тимчасової адміністрації» проаналізовано передбачені чинним законодавством види відповідальності керівництва банку за дії, пов'язані з виникненням загрози неплатоспроможності банківської установи. Встановлено, що на даний час законодавством України за дії керівників банківських установ, пов'язані з виникненням загрози неплатоспроможності банків, передбачено притягнення їх до адміністративної та кримінальної відповідальності, а також застосування заходів впливу у вигляді накладення штрафу на керівника банку у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії неплатоспроможних, в результаті чого відбувається передача функцій управління банком тимчасовій адміністрації, призначеній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Проведений аналіз засвідчив, що кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством України не передбачено відповідальності керівників банку за бездіяльність в разі виникнення загрози неплатоспроможності банківської установи. У зв'язку з цим автором пропонується встановити у вітчизняному цивільному законодавстві субсидіарну відповідальність керівництва банку за зобов'язаннями банківської установи у випадку невжиття ним заходів щодо попередження неплатоспроможності (банкрутства) банку.
У Висновках сформульовані найбільш важливі результати і наукові положення дисертаційного дослідження, обґрунтовано теоретичні узагальнення щодо вирішення завдання стосовно концептуальних засад правового регулювання санації банківських установ та внесені пропозиції і рекомендації для їх впровадження в законодавстві України.
Висновки
1. Особливість правового статусу банківської установи як об'єкта санації зумовлюється низкою ознак економічного, соціального та правового характеру, що відрізняють банки від інших суб'єктів господарювання. Визначальною ознакою банківської установи, з якою пов'язана специфіка її правового статусу, є публічне значення банківської діяльності та ключова роль, яку банки відіграють у фінансово-кредитній системі держави. З фінансово-економічної точки зору банківська установа відрізняється від інших суб'єктів господарювання структурою та чинниками формування його капіталу, значно більшою питомою вагою позичкових коштів, підвищеною вразливістю до різноманітних фінансових ризиків.
2. Юридичними факторами, що обумовлюють особливості правового статусу банківської установи як об'єкта санації, є спеціальна правоздатність банку, підвищені вимоги законодавства до керівників та засновників банківської установи, перебування банку під постійним наглядом та контролем з боку НБУ, встановлений законодавством особливий порядок санації та ліквідації банків, а також обмежена кількість засобів фінансового оздоровлення, що можуть застосовуватися до банківської установи.
Подобные документы
Умови переходу до ринкових відносин. Економічні злочини. Витоки та специфіка банківської злочинності. Досвід роботи підрозділів банківської безпеки. Найпопулярніші сфери та види банківської злочинності. Участь юридичних осіб у банківському шахрайстві.
реферат [12,9 K], добавлен 22.07.2008Поняття трудових правовідносин, як предмету регулювання Трудового права України. Умови, зміст та підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти трудового права: особливості правової природи та способи закріплення, способи деталізації змісту.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 06.02.2011Поняття і класифікація джерел податкового права. Норми чинного законодавства України, що регулюють податкові правовідносини: підзаконні нормативні акти, міжнародні договори. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.
курсовая работа [89,2 K], добавлен 20.11.2015Історичний розвиток інституту неплатоспроможності та його місце у системі галузей права. Матеріально-правові та процесуальні особливості відновлення платоспроможності боржника через застосування процедури санації. Зарубіжний досвід санації підприємств.
дипломная работа [83,5 K], добавлен 24.02.2013Поняття та зміст правовідносин. Загальна характеристика складових елементів правовідносин. Суб'єкти й об'єкти правовідносин. Поняття змісту та види об'єктів правовідносин. Юридичні факти, як підстава виникнення, зміни та припинення правовідносин.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 07.11.2007Поняття цивільних правовідносин - аналіз та класифікація. Поняття, ознаки, складові частини цивільних правовідносин й підстави їх виникнення. Майнові та особисті немайнові правовідносини. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 04.05.2008Сутність та зміст цивільних правовідносин як врегульованих нормами цивільного права майнових відносин, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Їх структура та елементи, класифікація та типи. Підстави виникнення, зміни, припинення правовідносин.
курсовая работа [42,1 K], добавлен 04.01.2014Учасники цивільних немайнових та майнових відносин: фізичні та юридичні особи, права та обов'язки. Класифікація цивільних правовідносин за їх ознаками. Умови і підстави цивільно-правової відповідальності. Речові позови та судовий захист права власності.
контрольная работа [30,8 K], добавлен 01.05.2009Місце правовідносин в системі суспільних відносин. Поняття та ознаки цивільного правовідношення. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, специфіка їх правового регулювання. Зміст, види та елементи цивільних правовідносин.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 12.03.2011Поняття та завдання безпеки банківської діяльності. Законодавство України, яке регламентує діяльність банків щодо захисту їх безпеки на ринку банківських послуг. Захист права банківської діяльності – частина захисту права інтелектуальної власності.
реферат [141,6 K], добавлен 22.07.2008
