Адміністративно-правовий статус морських портів України

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Адміністративно-правовий статус морських портів України

Валуєва Людмила Василівна

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Одеській національній морській академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Берлач Анатолій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, еський державний університет внутрішніх справ, ректор;

кандидат юридичних наук, доцент Басов Андрій Віталійович, Кримський економіко-правовий інститут Міжнародного гуманітарного університету, доцент кафедри галузевих дисциплін.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю державного регулювання діяльності морських портів, від роботи яких залежить функціонування національного морського транспорту.

Однією з основних проблем діяльності морських торговельних портів в Україні є невідповідність рівня ефективності управління сучасним міжнародним вимогам попиту на портові послуги та вимогам міжнародних стандартів державної системи забезпечення безпеки судноплавства.

Оскільки морській галузі України потрібні значні капіталовкладення, розпочате на даний час державне реформування її економіки змінило правовий статус морських портів: почалася їх приватизація, сам термін «морський порт» зведено до географічного поняття, утворено нове державне підприємство «Адміністрація морських портів України», метою якого є управління майновими активами всіх портів та забезпечення їх безпеки, тобто виникли умови для оновлення адміністративно-правового статусу морських портів, що вимагає істотної зміни галузевого законодавства. Законом України «Про морські порти України» закладено нові принципи діяльності морських портів, однак механізм їх реалізації на практиці ще не має необхідних передумов, так само як і законодавче визначення поняття «морський порт» не виражає його правової сутності. Отже, комплексне наукове дослідження зазначених питань з прийняттям вищевказаного Закону не втратило своєї актуальності.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, таких як: В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, А.В. Басов, А.І. Берлач, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.Є. Вілінов, А.М, Волощук, В.В. Галунько, І.П. Голосніченко, І.І. Дахно, П.В. Діхтієвский, Є.В. Додін, А.К. Жудро, Г.Г. Іванов, Д.П. Калаянов, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, С. О. Кузнєцов, Н.М. Конін, С.О. Кузніченко, В.І. Курило, Д.М. Лук'янець, А.В. Міцкевич, Р.С. Мельник, В.І. Олефір, Ю. Парфенов, Д.В. Приймаченко, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов, В.В. Серафімов, Ю. М. Старилов, О.М. Шемякін, Х.П. Ярмакі та ін. В роботі було також враховано наукові позиції авторів, які більш детально досліджували вказану проблематику: Є. Бєлоус, С. Горчаков, В. Іванов, О. Зима, О. Клепікова, С. Курган, В. Лебедев, О. Лосевська, М. Мельников, О. Нирко, А. Ніцевич, В. Развадовський, В. Стецюк, Т. Цабієва та ін. Проте концептуальні питання адміністративно-правового статусу морських портів України ще не вирішені остаточно і потребують подальшого вивчення.

Таким чином, наукове значення дослідження питань адміністративно-правового статусу морських портів України зумовило вибір теми дисертаційної роботи, визначило мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і кримінального права Одеської національної морської академії (номер державної реєстрації 0112U003398) на тему «Правове забезпечення управління морегосподарським комплексом України: актуальні питання», згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р., затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 р. №2174-р., а також проектом Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 р.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити сутність адміністративно-правового статусу морських портів, а також окреслити проблеми його практичної реалізації, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування.

Зазначена мета зумовила постановку та вирішення таких основних задач:

- визначити поняття морського порту та його статусу за національним міжнародним і зарубіжним законодавством;

- обґрунтувати підстави включення морських портів до кола суб'єктів адміністративного права;

- охарактеризувати генезу становлення та функціонування морських портів на території України, урахувавши міжнародний досвід управління морськими портами;

- розкрити адміністративно-правовий статус морських портів, виділивши його особливості;

- охарактеризувати завдання, функції та принципи діяльності морських портів з оцінкою можливостей їх практичного втілення;

- виявити проблеми в системі державного управління та організації діяльності морських портів і запропонувати шляхи їх вирішення;

- охарактеризувати форми, методи та засоби реалізації адміністративно-правового статусу морських портів, виділивши їх особливості;

- визначити коло суб'єктів державного управління морськими портами та напрями їх взаємодії з іншими органами публічної влади щодо забезпечення їх адміністративно-правового статусу;

- сформулювати рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання та організації діяльності морських портів України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації адміністративно-правового статусу морських портів України.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус морських портів України.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали системний підхід і засновані на ньому методи загального й спеціального наукового пізнання, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. За допомогою історичного методу досліджено становлення і розвиток морської портової галузі та діяльність суб'єктів державного управління портами, а також правові акти різних періодів, що регулюють відносини в даній галузі (підрозділи 1.1, 1.3). Формально-логічний метод використано для дослідження конструкції нормативно-правової моделі понять, їх загальних і особливих ознак, структури правового статусу морських портів, діяльність органів державної влади, що забезпечують його реалізацію (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити положення нормативних актів щодо статусу морського порту, питання розмежування компетенції суб'єктів державного управління морськими портами, елементи адміністративно-правового регулювання їх діяльності та зарубіжний досвід в аналогічній сфері (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.3, 3.2). Системний та функціональний методи застосовувались для вивчення системи форм, методів та принципів діяльності морського порту; напрямів взаємодії з органами публічної влади, реформування організації діяльності портів, вдосконалення чинного законодавства і т. ін. (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). За допомогою методу документального аналізу здійснено зовнішню наукову обробку правового матеріалу та формулювання окремих змін і доповнень до національного законодавства (підрозділ 3.1). Викладені вище методи наукового дослідження використовувались у взаємозв'язку.

Нормативною основою роботи є міжнародні документи, Конституція України, закони України, укази й розпорядження Президента України, а також інші правові акти, норми яких регулюють відносини у сфері реалізації адміністративно-правового статусу морських портів України.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані Мінінфраструктури, Державної служби статистики, Укрморрічінспекції України, відомості з інтернет-сайтів відповідних державних органів, неурядових і міжнародних організацій.

Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки теоретичних і практичних питань щодо сутності адміністративно-правового статусу морських портів та у формулюванні низки висновків, пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення їх статусу і діяльності, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема: вперше:

- обґрунтовано позицію щодо необхідності віднесення Адміністрації морських портів України до органів управління, зважаючи на історико-правові традиції діяльності морських портів на території України та зміст функцій даних суб'єктів;

- запропоновано авторське визначення понять «морський порт у широкому розумінні» та «морський порт у вузькому розумінні» спосіб нормативного їх закріплення у п.6 ст.1 Закону України «Про морські порти України»;

- обґрунтовано необхідність чіткого розмежування повноважень суб'єктів управління господарською і контрольно-наглядовою діяльністю в морських портах, беручи до уваги законодавче закріплення цього принципу, який на практиці не реалізується належним чином;

- досліджено становлення і розвиток морських портів на території України, на основі чого виокремлено історичні періоди ґенези їх діяльності та доведено можливість використання такого досвіду для України;

удосконалено:

- понятійний апарат, зокрема визначення термінів «морський порт у широкому розумінні», «морський порт у вузькому розумінні», у спосіб їх нормативного закріплення у відповідних законодавчих актах;

- наукові підходи шодо організації діяльності морських портів, що полягає в конкретизації їх управлінських функцій;

- пропозиції щодо внесення змін у законодавство у сфері діяльності морських портів з метою системного закріплення структури завдань та функцій морських портів України в контексті окреслення управлінської сторони їх діяльності;

- наукові положення щодо механізму взаємодії морських портів з органами публічної влади, зокрема з органами місцевої влади та неурядовими інституціями, на предмет підвищення соціальної ролі портів;

набули подальшого розвитку:

- положення про використання зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці, зокрема щодо регулювання адміністративних відносин в організації діяльності морських портів України;

- дослідження особливостей адміністративно-правових режимів, що діють у морських портах України, зважаючи на специфіку їх функціонування;

- положення щодо діяльності органів управління морськими портами України в частині здійснення ними контрольно-наглядових функцій.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому що викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у правотворчій сфері - для вдосконалення чинного законодавства щодо забезпечення та реалізації адміністративно-правового статусу морських портів;

- у правозастосовчій сфері - для вдосконалення діяльності органів публічної адміністрації та неурядових організацій у сфері реалізації адміністративно-правового статусу морських портів (довідка Укрморрічінспекції від 17.04.2013 р.; довідка морпрофспілки від 28.08.2013 р.).

- у науково-дослідній сфері - при проведенні подальших адміністративно-правових досліджень проблем діяльності морських портів (акт впровадження НДР ОНМА від 05.02.2013 р.).

- у навчальному процесі - при викладанні курсів «Транспортне право», «Податкове право», «Митне право», «Юридична відповідальність на морському транспорті» в Одеській національній морській академії (акт впровадження результатів ОНМА від 04.03.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 11 наукових та науково-практичних конференціях: «Морское право: история, современность, перспективы развития» (г. Одесса, 2002 г.), «Зона вільної торгівлі Україна-Європейський Союз та європейська інтеграція» (м. Одеса, 2007 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2008 р.), «Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри» (м. Одеса, 2008 р.), «Морське право: актуальні питання теорії і практики» (м. Одеса, 2008 р.), «Морское право: история, современность, перспективы развития» (г. Одесса, 2011 г.), «Тенденции развития мирового транспортного рынка» (г. Одесса, 2011 г.), «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Харків, 2011 р.), «Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного морського і транспортного права» (м. Київ, 2012 р.), «Тенденції і пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2012 р.), «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 2012 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення в 1 навчальному посібнику, в 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, в 5 наукових статтях, опублікованих у нефахових виданнях, а також у 11 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 229 сторінок. Список використаних джерел налічує 281 найменувань і займає 29 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність і наукова новизна теми дослідження, визначається її зв'язок з науковими програмами, темами, мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні, науково-теоретичні, нормативні основи, характеризуються використані методи, формулюються висновки, що виносяться на захист. Показано теоретичне і практичне значення одержаних результатів, містяться відомості про їх апробацію, дані про публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади діяльності морських портів у системі суб'єктів адміністративного права» складається з трьох підрозділів, в яких зроблено огляд вітчизняного та зарубіжного законодавства на предмет визначення терміну «морський порт як об'єкт адміністративного права», «морський порт як суб'єкт адміністративного права», досліджено становлення і функціонування морських портів на території України.

У підрозділі 1.1 «Поняття морського порту та його статусу за міжнародним правом, національним і зарубіжним законодавством» досліджено поняття «морський порт» і здійснено його порівняльний аналіз відповідно до норм міжнародного права, вітчизняного та іноземного законодавства. Доведено, що морський порт як правова категорія має подвійну правову природу і, зважаючи на це, на думку автора, може розглядатися з двох позицій: як об'єкт і як суб'єкт права. Зокрема, як об'єкт права морський порт визначається законодавством США, Сінгапуру, Російської Федерації. При цьому наголошено на відмінностях, які характеризують поняття «морський порт», як-то: розташованість на суші інфраструктури, призначеної для прийняття осіб та матеріалів, що пересуваються морем…; узбережжя, де функціонує обладнання та надаються послуги із перевалювання, зберігання, транспортування товарів та обслуговування пасажирів…; сукупність об'єктів інфраструктури… і т. ін.).

Підкреслено, що в Законі України «Про морські порти України» від 17.05.2012 р. (чинний з 13.06.13 р.) морський порт визначається теж об'єктом права. Результатом такої законодавчої новели стала реорганізація 18 морських торговельних портів у державне підприємство «Адміністрація морських портів України» зі своїми філіями в кожному порту, яке є правонаступником морських портів у частині майна (об'єктів інфраструктури), прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

При визначенні поняття «морський порт» автором взято до уваги не лише його функціональне призначення, але й адміністративно-правовий статус як учасника правовідносин. Такий підхід, окрім теоретичного, має і практичний аспект, оскільки порт поділяється на власне морський торговельний порт, від імені якого здійснюється державне управління (адміністрація), та відповідні організації, які функціонують на території порту. У цьому зв'язку надається авторське визначення понять «морський порт у широкому розумінні» та «морський порт у вузькому розумінні».

Обґрунтовано висновок про те, що в законодавстві зарубіжних країн зміст адміністративно-правового статусу морського порту представлений правовими характеристиками об'єктів власності, розташованих на його території, і визначається їх приналежністю до однієї з трьох основних її форм: змішаної, приватної, державної або комунальної.

Підрозділ 1.2 «Морські порти в системі суб'єктів адміністративного права» присвячено аналізу вітчизняного законодавства, яке регламентує діяльність морського порту як суб'єкта адміністративного права. Встановлено, що наразі морські порти за Законом України «Про морські порти України» вже не розглядаються як суб'єкти права, а виступають об'єктами права, в силу того що порти позбавлені функцій управління від імені держави, а їх функції здійснює новостворене державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Разом із тим детальний аналіз практики функціонування морських портів, а також напрацювань вчених-адміністративістів дозволив обґрунтувати висновок про те, що морські порти все ж таки є суб'єктами адміністративного права, виходячи з таких критеріїв:

1) морський порт є носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків;

2) діяльність морського порту та підпорядкованих йому підрозділів, а також інших суб'єктів, розташованих на його території, регулюється нормами адміністративного права;

3) морському порту як суб'єкту управління відповідають кореспондуючі обов'язки підконтрольних йому суб'єктів транспортної сфери;

4) керівництво морського порту (зокрема, начальник, капітан) має владні повноваження, забезпечені примусовою силою держави, і їх повноваження реалізуються в позасудовому порядку та ін.

Визначено, що морський порт як суб'єкт адміністративного права, з одного боку, здійснює контрольні функції щодо мореплавців, а з іншого боку, він є підконтрольним Міністерству інфраструктури України.

У підрозділі 1.3 «Ґенеза становлення та функціонування морських портів на території України» на основі дослідження наукової літератури, законодавства запропоновано авторський варіант періодизації адміністративно-правового забезпечення діяльності морських портів та виділено її етапи, які характеризують історію становлення системи управління портами на території України.

Обґрунтовано висновок про те, що основні етапи становлення і розвитку портового комплексу характеризують національні особливості державного управління цією сферою економіки, які доцільно врахувати при пошуку найбільш адаптованих для України шляхів розвитку морського портового господарства.

Підкреслено, що з проголошенням незалежності України, проведенням приватизаційних процесів і ліквідації пароплавств змінилася система управління морськими портами, в результаті чого порти залишились у державній власності, тоді як функції оперативного управління ними покладено на профільні міністерства, а на локальному рівні - на морські адміністрації (начальників) торговельних і рибних портів, що, на думку автора, спричинило розбалансування функцій державного контролю і нагляду у сфері діяльності морських портів.

У результаті аналізу особливостей правового регулювання діяльності морських портів встановлено приорітетне використання адміністративних механізмів управління, що суттєво вплинуло на формування сучасної державної системи управління морськими портами України.

Розділ 2 «Юридична природа та зміст адміністративного-правового статусу морських портів України» складається з трьох підрозділів, в яких надано загальну характеристику статусу морських портів України, їх завдань, функцій, принципів діяльності, а також форм, методів та засобів реалізації їх правового статусу.

У підрозділі 2.1 «Характеристика адміністративно-правового статусу морських портів» розглядається морський порт із позиції суб'єкта права як система прав, обов'язків та його відповідальності.

Зазначено, що морський порт як господарюючий суб'єкт - це державне підприємство, що було створене відповідно до Господарського кодексу України, здійснювало господарську діяльність, було суб'єктом ЗЕД та фактично інтегрувалося з органом виконавчої влади - профільним міністерством.

Наголошено, що адміністративну право- і дієздатність, окрім законодавчих актів, визначали норми Статуту державного підприємства, цим самим формуючи адміністративно-правовий статус морських портів.

Доведено, що забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу морського порту досягається застосуванням системи гарантій, під якими запропоновано розуміти засоби (нормативи) і умови, що забезпечують реалізацію охорони захисту прав, обов'язків, законних інтересів морського порту.

З'ясовано, що на адміністративну правоздатність морського порту впливає обсяг компетенції його керівників, права, обов'язки, повноваження яких мають адміністративний характер і визначаються їхніми завданнями, функціями та юридичною відповідальністю.

Аналіз адміністративно-правового статусу морського порту як підприємства дозволив виділити такі його особливості:

1) морський порт є державним підприємством;

2) відноситься до юридичних осіб публічного права;

3) створений профільним міністерством і входить до його структури;

4) належить до суб'єктів ЗЕД;

5) на території/акваторії порту діють спеціальні адміністративно-правові режими;

6) діють державні та приватні підприємства, організації, установи, а на частинах територій/акваторій портів можуть бути розміщені спеціальні економічні зони.

У підрозділі 2.2 «Завдання, функції та принципи діяльності морських портів» визначено, що основні завдання морських портів полягають у забезпеченні транспортної складової національної безпеки, функціонуванні портової інфра- та суперструктури з метою формування такої сукупності об'єктів морського порту, яка оптимально відповідала б інтересам держави в цій сфері. Функції морського порту виходять з його основних завдань і розподіляються на управлінські (забезпечення безпеки мореплавства, надання реєстраційно-дозвільних послуг від імені держави, державний портовий нагляд, контроль) та частково-господарські (утримання і використання інфраструктури порту, здійснення портових робіт з обслуговування суден і пасажирів; операції з вантажами та ін.).

Встановлено, що функції морського порту визначаються також правовими характеристиками об'єктів, які розташовані на його території. Дані об'єкти автор поділяє на дві групи, як-то:

1) об'єкти державної власності (майно порту), які необхідні адміністрації порту і державним контролюючим органам для виконання покладених на них функцій;

2) інші об'єкти власності в портах. Перша група підприємств необхідна для виконання безпосередніх функцій держави, таких як: управління держпідприємствами (морські порти, судноремонтні заводи, судноплавні фірми тощо); здійснення наглядової діяльності в порту; забезпечення безпеки судноплавства, суден, терміналів, гідрографічних споруд на підходах до порту; модернізація портової інфраструктури та ін.

Друга група - підприємства недержавної форми власності, які незалежно від форми власності мають діяти відповідно до вимог адміністративно-правових режимів порту, розпоряджень адміністрації порту та положень нормативних актів.

Аналізуючи галузеве законодавство та практику діяльності портів і можливість практичного впровадження закладених у ст. 4 Закону України «Про морські порти України» принципів, автор наголошує на недоліках системи управління та організації діяльності портів, до яких відносить:

1) неефективність системи управління державним майном;

2) поєднання господарських і управлінських, контрольно-наглядових функцій у межах підприємства;

3) недосконалість системи управління пошуком і порятунком на морі та відсутність програми виконання міжнародних зобов'язань у цій сфері;

4) відсутність організаційних документів для членів екіпажів морських суден, що перебувають у портах;

5) відсутність сталого механізму мобілізації фінансових коштів для морської портової галузі на загальнодержавному рівні з метою забезпечення безпеки в морських портах та ін.

У підрозділі 2.3 «Форми, методи та засоби реалізації адміністративно-правового статусу морських портів» встановлено, що реалізація статусу портів характеризується зовнішніми проявами і різним видам діяльності портів відповідає характерна для них система форм, методів та засобів управління.

Зазначено, що у правових формах найбільш яскраво розкривається владно-розпорядчий характер діяльності портів. Оскільки морський порт є об'єктом управління, що підпорядкований Мінінфраструктури України, його реалізація проводиться органом виконавчої влади шляхом унормування діяльності портів відповідними правовими актами.

Аналіз системи методів, які характеризують процес управлінського впливу на порти, свідчить про використання не тільки адміністративних, але й економічних методів регулювання, зокрема застосування пільгових тарифів, державного кредитування та ін.

Аналізуючи особливості застосування адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням на морському транспорті (приписи, заборони, дозволи майнового, організаційного, особистісного характеру) в діяльності морських портів, автор дійшов висновку, що, оскільки такі засоби складають розгалужену чисельність і їх вправі застосовувати багато державних підприємств, організацій, служб, їх доцільно класифікувати та закріпити в єдиному нормативному акті галузевого законодавства з перерахуванням суб'єктів, які мають право на застосовування таких засобів.

Розділ 3 «Удосконалення адміністративно-правового регулювання та взаємодії з органами публічної влади й недержавними інституціями у сфері реалізації статусу морських портів України» складається з двох підрозділів, присвячених удосконаленню правового регулювання й організації діяльності портів та взаємодії з органами публічної влади.

У підрозділі 3.1 «Удосконалення правового забезпечення та організації діяльності морських портів України» запропоновано напрями вдосконалення організації діяльності і правового забезпечення статусу порту, що передбачає проведення заходів із поліпшення системи контролю за управлінськими процесами в портах і підвищення кваліфікації персоналу, який надає послуги в портах.

Зазначено, що оскільки до стратегічних завдань України відноситься реалізація морської політики та виконання міжнародних зобов'язань як держави прапора, прибережної держави та держави порту і такі цілі потребують урахування міжнародних стандартів та досвіду розвинених морських країн, то одним із перших завдань є вдосконалення системи державного управління морським транспортом. Доведено, що для вирішення цього завдання необхідне проведення таких заходів:

1) практичне відокремлення функції державного нагляду та контролю за безпекою мореплавання від функцій забезпечення безпеки мореплавання і комерційної діяльності портів;

2) створення регіональних координаційних органів управління стратегічними об'єктами державної й комунальної власності з метою вирішення питань вибору і залучення інвестицій у портову інфраструктуру та цільового використання прибережної території в промислових зонах морських міст;

3) розробка дієвого механізму контролю за допуском до здачі в оренду портової інфраструктури тільки в морегосподарчих цілях;

4) запровадження економічно обґрунтованої системи стимулювання розвитку конкурентного середовища на ринку портових послуг;

5) розробка в порядку законодавчої ініціативи змін і доповнень до Закону України «Про морські порти України».

Встановлено, що реформування потребує й організація діяльності морських портів у частині: підпорядкованості морських портів державним органам; визначення складу та повноважень посадових осіб порту; управління державним майном, що належить порту; забезпечення організації роботи орендарів (концесіонерів), стивідорів; надання портових послуг; інвестування і фінансування операцій щодо закупівлі обладнання й регламентних робіт; забезпечення виконання правил портової безпеки тощо.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія морських портів з органами публічної влади і недержавними інституціями» доведено, що взаємодія полягає не тільки у внутрішньо-організаційній діяльності системи, але й у зовнішніх її функціях. адміністративний правовий управління морський порт

Зазначено, що з метою забезпечення законності морські порти взаємодіють з органами публічної влади, які автор поділяє на такі групи:

1) підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки портів (Служба регулювання руху суден, Лоцманська служба, Держгідрографія, Морська пошуково-рятувальна служба та ін.);

2) наглядові органи у сфері морського транспорту (Укрморрічінспекція, служби капітанів морських портів), у тому числі й спеціалізовані (відомчі) контрольно-наглядові органи загальної юрисдикції (органи доходів і зборів, митні пости, прикордонники, транспортна міліція та ін.)

Автором систематизовано суб'єктів адміністративних відносин, що забезпечують законність діяльності морського порту як об'єкту, у дві групи: державні органи виконавчої влади і державні підприємства, що надають послуги, пов'язані з портовими функціями. За недержавними структурами, у разі виявлення фактів порушень законодавства та перевищення повноважень, нормативно закріплено право інформувати компетентні державні органи і звертатися до судів загальної юрисдикції.

На основі аналізу законодавства і практики його застосування у морській сфері виділено основні напрями взаємодії морських портів з органами публічної влади та недержавними інституціями:

1) забезпечення безпеки в портах;

2) розробка нормативів та нагляд за їх дотриманням;

3) прийняття та вдосконалення профільних правових актів;

4) обробка технічної документації щодо будівництва і утримання портових споруд;

5) реєстрація, облік, зняття з обліку, сертифікація технічних і транспортних засобів, розташованих у морських портах або на їх територіях;

6) навчання та верифікація діяльності персоналу, членів екіпажів;

7) інформування компетентних державних органів про порушення режиму законності в портах;

8) надання адміністративних послуг та ін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності адміністративно-правового статусу морських портів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Аналіз теоретичних джерел і галузевих законодавчих актів України свідчить про необхідність розробки понятійного апарату. У зв'язку з цим автором запропоновано викласти п.6 ст.1 Закону України «Про морські порти України» в такій редакції:

- морський порт у широкому розумінні - це визначені межами територія/акваторія з комплексним правовим режимом, обладнані для обслуговування суден і пасажирів та здійснення іншої портової діяльності суб'єктами господарювання і державними органами, установами, основним завданням якого є нормальне функціонування порту і забезпечення вимог безпеки.

- морський порт у вузькому розумінні - це публічна адміністрація, представлена правлінням ради директорів (в особі начальника, капітана порту та ін.), яка здійснює забезпечення функціонування об'єктів портової інфраструктури і безпеки в морському порту.

2. Зазначено, що в зарубіжних правових системах, в умовах змішаної форми власності на морські порти, портова влада виступає посередником між економічними інтересами приватних власників терміналів і держави. Державні й комунальні порти перебувають під адміністративним та господарським управлінням спеціально створених органів державної (регіональної чи муніципальної) влади.

3. Автором запропоновано критерії для визнання та закріплення за морськими портами статусу суб'єкта адміністративного права:

1) наявність підконтрольних порту установ транспортної сфери;

2) підпорядкованість і підконтрольність відповідним державним органам;

3) владні повноваження керівництва морського порту реалізуються в позасудовому порядку, забезпечуються примусовою силою держави, спрямовані на забезпечення законності й мають профілактичну спрямованість;

4) поточна діяльність морського порту регулюється адміністративно-правовими нормами та ін.

4. Визначено етапи становлення системи портів на території України: І етап (1878-1879 рр.) - утворення морського флоту на Чорному морі; ІІ етап (1879-1918 рр.) - розширення діяльності суден та портової інфраструктури і регулювання їх діяльності державним органом; ІІІ етап (1918-1924 рр.) - націоналізація майнового комплексу морських портів; уніфікація республіканського законодавства із загальносоюзним; паралельне об'єднання розрізнених пароплавств і портів; ІV етап (1924-1950-ті рр.) - утворення та розвиток вертикально інтегрованих галузевих державних структур, що об'єднували управління портами та пароплавствами; V етап (1950-ті-1991 рр.) - поступова реабілітація адміністративного права, в т. ч. й у сфері морського права, що супроводжувалася неконцептуальними реформами морського господарства в УРСР; VІ етап (1991 р. - теперішній час) - реорганізація українських республіканських морських галузевих установ у державні органи, технологічна зміна систем управління морськими портами, перебування морських портів України в стані постійної реорганізації органів управління.

5. У результаті аналізу основних періодів становлення і розвитку морського портового комплексу на території України, а також національних особливостей правового регулювання та організації його діяльності зроблено висновок про необхідність формування сталої державної системи управління морськими портами з приорітетним використанням адміністративно-правового механізму управління.

6. Визначено, що адміністративно-правовий статус морського порту як наукова категорія регламентується нормами адміністративного права та має систему структурних елементів, зокрема: компетенція керівника (адміністрації), що доповнюється здійсненням адміністративних процедур, завданнями, функціями, організацією та порядком діяльності морського порту. Забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу морського порту досягається застосуванням системи гарантій - нормативів і умов, що забезпечують реалізацію захисту прав і законних інтересів морського порту. Завдяки аналізу структурних елементів адміністративно-правового статусу морських портів виділено притаманні йому особливості.

7. Встановлено, що виходячи із основних завдань, покладених на морські порти, функції можна згрупувати в такі види:

1) управлінські (щодо портових операторів, об'єктів інфраструктури, залучення інвестицій, кадрової політики);

2) контрольно-наглядові (проведення інспекцій та контролю відповідно до вимог міжнародних стандартів за судноплавством, лоцманського проведення, стану морських шляхів, безпечної експлуатації майнового комплексу, безпечного плавання і стоянки суден у порту та на підхідних каналах тощо);

3) реєстраційно-дозвільні (проведення реєстрації морських суден, видача посвідчень особи моряка, суднових та ін. документів);

4) справляння портового (адміністративного) збору.

8. Обґрунтовано висновок щодо організаційно-правових недоліків системи управління морськими портами, які уповільнюють упровадження задекларованих Законом України «Про морські порти України» принципів. Основними з них наразі є: поєднання в морських портах адміністративних та господарських функцій; недосконалість діючої системи управління пошуком і порятунком на морі; неналежний рівень забезпечення безпеки мореплавства; відсутність сталого механізму агрегування фінансових коштів морської галузі для забезпечення безпеки експлуатації об'єктів державної власності в морських портах; потреба в інвестуванні в галузь та ін.

9. Обгрунтовано, що здебільшого за змістом діяльності морського порту використовується нормозастосовча форма діяльності морських портів, тоді як методи адміністративного й економічного впливу використовуються майже пропорційно, хоча наразі перевага надається останнім (одержання податкових, майнових пільг, матеріального заохочення тощо).

10. На підставі аналізу застосування адміністративно-правових засобів протидії правопорушенням на морському транспорті в діяльності портів зроблено висновок про доцільність їх систематизації та закріпленні в єдиному галузевому акті.

11. Внесено пропозиції щодо вдосконалення організації діяльності морського порту:

- до Закону України «Про морські порти України» запропоновано розробити плани розвитку морських портів та морських терміналів, які б спиралися на концепцію державної морської політики України та більш детально враховували рекомендації міжнародних організацій і Євросоюзу;

- зважаючи на зміст положень ст.15 Закону України «Про морські порти України», норми якої свідчать, що метою створення ДП «Адміністрація морських портів України» у складі Мінінфраструктури є, перш за все, здійснення управлінських функцій від імені держави в морських портах, запропоновано змінити її організаційно-правову форму з підприємства на установу;

- створити регіональні органи державного управління стратегічними об'єктами державної й комунальної власності в портах з метою підвищення ефективності реалізації державних ініціатив розвитку морських портів, вирішення питань щодо залучення інвестицій у портову інфраструктуру та цільового їх використання.

- створити умови для інвестування в порти, в тому числі у спосіб роздержавлення об'єктів морського портового комплексу, і ввести економічно обґрунтовану систему стимулювання розвитку конкурентного середовища на ринку портових послуг.

12. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України відносно адміністративно-правового статусу морських портів України.

Зокрема, запропоновано внести зміни до Закону України «Про морські порти України»:

- п.1 ст.1 Закону викласти в такій редакції: «Адміністрація морських портів України - це державна установа, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики на морському і річковому транспорті, та займається забезпеченням функціонування портів і безпеки в морських портах безпосередньо та через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту)»;

- п.6 ч. 3 ст.13 Закону викласти в такiй редакцiї: «забезпечення безпеки мореплавства», виключивши слова «призначення капітанів морських портів»;

- у п.16 ч.1 ст.15 Закону слово «контролю» замінити словом «забезпечення»;

- п.2 ст.8 Закону після слів «Кабінетом Міністрів України» доповнити словами «за попереднім погодженням з органами місцевого самоврядування», виклавши в такій редакції: «Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України за попереднім погодженням з органами місцевого самоврядування, виходячи з положень Земельного кодексу України»;

- в абзаці третьому п.2 ст.18 Закону після словосполучення «інших суб'єктів господарювання, що надають послуги у морському порту» вставити словосполучення «а також представників союзу морських профспілок і місцевих органів самоуправління». В останньому реченні цього абзацу після слів «очолює» вставити слова «голова правління, який обирається з членів Ради на встановлений строк, згідно регламенту, і забезпечує організацію її роботи».

13. Запропоновано внести зміни до Кодексу торговельного мореплавства України, зокрема:

- викласти ст.77 Кодексу «Призначення капітана морського порту» в такій редакції: «Капітан морського порту призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті і підпорядковується його керівнику».

14. Обґрунтовано необхідність спрямування портового (адміністративного) збору, що перераховується до загального фонду Державного бюджету, на оновлення технічних засобів, що беруть участь у забезпеченні безпеки мореплавства. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема: п.37 ч.2 ст.29 Кодексу: «портовий (адміністративний) збір» - виключити. Беручи до уваги вищезазначені зміни до Бюджетного кодексу, запропоновано також внести відповідні зміни до Закону України «Про адміністративні послуги» щодо зобов'язання сплати адміністративного збору до Держбюджету (п.4 ст.11 «Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету»), зауваживши на можливій наявності виключень для деяких видів адміністративних зборів, зокрема для портового адміністративного збору.

15. Встановлено, що основними напрямами взаємодії морських портів з органами публічної влади і недержавними інституціями є: забезпечення безпеки; забезпечення надходжень до державних бюджетів; розробка нормативів, правил тощо та нагляд за їх дотриманням; прийняття та вдосконалення профільних нормативно-правових актів; обробка технічної документації щодо портових споруд, транспортних засобів, що розташовані в морських портах, сертифікація; навчання та верифікація діяльності персоналу, членів екіпажів; надання адміністративних послуг; інформування компетентних державних органів про порушення законності в портах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Бикова Л.В. Юридична відповідальність на морському транспорті: [навчальний посібник] / Людмила Василівна Бикова. - Одеса: Фенікс. - 2010. - 112 с.

2. Бикова Л.В. Проблемні питання організаційно-правової системи управління морськими портами України / Л.В. Бикова // Правова держава. - 2002. - №5. - С. 174-179.

3. Бикова Л.В. Вдосконалення управління морським портовим господарством / Л.В. Бикова // Правова держава. - 2005. - №8. - С.41-47.

4. Бикова Л.В. Формування поняття портів та їх визначення / Л.В. Бикова // Митна справа. - 2008. - №3 (57). - С. 57-62.

5. Бикова Л.В. Адміністративно-правова спрямованість формування правового режиму портів / Л.В. Бикова // Митна справа. - 2009. - №5 (65). - С. 87-92.

6. Валуєва Л.В. Адміністративний статус морських портів / Л.В. Валуєва // Актуальні проблеми політики. Збір. наукових праць. - 2012. - №46. - С. 309-319.

7. Валуєва Л.В. Основні напрями удосконалення адміністративно-правового статусу морських портів України / Л.В. Бикова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2012. - №20. - Ч.1. - Т. 3. - С. 93-98.

8. Быкова Л.В. Регламентация полномочий администраций портов / Л.В. Бикова // Морское право: история, современность, перспективы развития: материалы научно-практической конференции, (г. Одесса, 18-20 сентября 2002 г.). - Одеса: ИздатИнформ ОНМА, 2002. - Вип. 1. - С. 64-68.

9. Бикова Л.В. Українська модель управління портом в контексті забезпечення інтеграції до європейської транспортної системи / Л.В. Бикова // Зона вільної торгівлі Україна - Європейський Союз та європейська інтеграція: правові та економічні аспекти : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса, 08 червня 2007 р.). - Одеса: Фенікс, 2007. - С. 86-95.

10. Бикова Л.В. Особливості правового положення портових територій / Л.В. Бикова // Правове життя сучасної України: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (м. Одеса, 18-19 квітня 2008 р.). - Одеса: Фенікс, 2008. - С. 226-228.

11. Бикова Л.В. Формування режиму портів (адміністративно-правові напрями) / Л.В. Бикова // Сучасний правопорядок, національний, інтегративний та міжнародний виміри: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса, 13-14 червня 2008 р.). - Одеса: Фенікс, 2008. - С. 150-151.

12. Бикова Л.В. Українська модель управління портом в контексті забезпечення інтеграції до європейської транспортної системи / Л.В. Бикова // Морське право: актуальні питання теорії і практики: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса,17-18 квітня 2008 р.). - Одеса: ВидавІнформ ОНМА, 2010. - С. 91-97.

13. Бикова Л.В. Морські порти як суб'єкти адміністративного права / Л.В. Бикова. // Морское право: история, современность, перспективы развития: материали международной научно-практической конференции, (г. Одесса, 08-09 декабря 2011 г.). - Одеса: ИздатИнформ ОНМА, 2011. - С. 161-162.

14. Бикова Л.В. Правовий режим відкритих морських портів України і безпека мореплавства / Л.В. Бикова // Тенденции развития мирового транспортного рынка: материалы научно-практической конференции, (г. Одесса, 14-15 апреля 2011 г.). - Одесса: ОНМА, 2011. - С. 158-163.

15. Бикова Л.В. Законодавче визначення поняття морського порту / Л.В. Бикова // Актуальні питання сучасної юридичної науки: матеріали міжнародної наукової конференції, (м. Харків, 11-12 червня 2011 р.). - Харків: Асоціація аспірантів-юристів, 2011. - Том 1. - С. 67-70.

16. Валуєва Л.В. Оганізаційно-правові проблеми в системі державного управління морськими портами України. / Л.В. Валуєва // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : матеріали міжнародної наукової конференції, (м. Черкаси, 04-05 жовтня 2012 р.). - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, 2012. - С. 113-117.

17. Валуєва Л.В. Врегулювання повноважень капітана порту щодо розслідування аварійних морських подій / Л.В. Валуєва // Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного морського і транспортного права: матеріали міжнародної наукової конференції, (м. Київ,12-13 квітня 2012 р.) - Київ: КДАВТ. - 2012. - С. 161-165.

18. Валуєва Л.В. Забезпечення адміністративно-правового статусу морських портів / Л.В. Валуєва // Тенденції і пріоритети реформування законодавства України: матеріали міжнародної наукової конференції, (м. Запоріжжя, 30 червня 2012 р.). - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина». - 2012. - С. 69-72.

19. Бикова Л.В. Проблеми врегулювання повноважень деяких контрольно-наглядових органів в портах України / Л.В. Бикова // Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем. Збірник наукових праць. - 2004. - №6. - С. 122-130.

20. Бикова Л.В. Законодавче визначення поняття морського порту / Л.В. Бикова // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Збірник статей з питань європейської інтеграції та права. - 2011. - №6. - С. 65-68.

21. Бикова Л.В. Адміністративно-правова складова в регулюванні діяльності морських портів / Л.В. Бикова // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Збірник статей з питань європейської інтеграції та права. - 2011. - №7. - С. 94-97.

22. Валуєва Л.В. Становлення державної системи управління морськими портами: міжнародний досвід / Л.В. Валуєва // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Збірник статей з питань європейської інтеграції та права. - 2012. - №9. - С. 48-54.

23. Валуєва Л.В. Удосконалення системи управління морськими портами у світлі прийнятого Закону України «Про морські порти України» / Л.В. Валуєва // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Збірник статей з питань європейської інтеграції та права. 2012. - Випуск 10. - С. 75-83.

АНОТАЦІЇ

Валуєва Л.В. Адміністративно-правовий статус морських портів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013.

У дисертації зроблено аналіз поняття морського порту та його статусу за міжнародним правом, національним і зарубіжним законодавством та сформульовано авторське визначення поняття «морський порт».

У дисертації досліджено складові адміністративної правосуб'єктності морських портів; висвітлено процес становлення державного регулювання діяльності морських портів на території України; охарактеризовано мету, завдання, функції морських портів, принципи їх діяльності з оцінкою ефективності практичного впровадження; здійснено характеристику форм, методів, засобів діяльності морських портів із виділенням їх особливостей; визначено коло суб'єктів адміністративно-правового регулювання в галузі діяльності морських портів і напрями їх взаємодії з іншими органами та недержавними інституціями.

На підставі дослідження окреслено напрями вдосконалення правового регулювання діяльності морських портів та їх управлінського механізму, а також сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Ключові слова: адміністративна діяльність, адміністративно-правовий статус, адміністративно-правові форми, методи, засоби, вдосконалення, морський порт, управління, особливості, об'єкт, регулювання, поняття, повноваження, суб'єкт.

Валуева Л.В. Административно-правовой статус морских портов Украины. - Рукопись