Актуальність теми. Реалізація норми ст.8 Конституції України про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права вимагає запровадження та функціонування інститутів держави як гарантів здійснення державної влади на відповідних засадах. Серед усіх інститутів держави система адміністративних судів посідає особливе місце, оскільки її завдання полягає у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, що прямо визначене ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України). З набуттям чинності КАС України не лише на рівні законодавчого акту було закріплено правову основу процесуального порядку вирішення публічно-правових спорів за участі суб'єктів владних повноважень. Поряд із цим виникло багато питань, пов'язаних із недостатнім опрацюванням у доктрині адміністративного права і процесу категоріального апарату судового адміністративного процесу, внаслідок чого окремі норми сприймаються неоднозначно, що, у свою чергу, тягне проблеми правозастосовної діяльності. Так, у довідці Вищого адміністративного суду України від 29.10.2010 "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності" увагу судів звернено на те, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Окремо наголошено на фактах ускладнень при розмежуванні юрисдикції судів щодо вирішення справ стосовно оскарження постанов, прийнятих у справах про порушення митних правил. Є і інші приклади наявності проблемних питань правозастосовної діяльності суддів адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, які виникли внаслідок або недостатньо чіткого врегулювання правовою нормою відповідних процедур, або впровадженням у КАС України норм, якими закріплено дефініції, щодо яких у доктрині адміністративного права і процесу відсутня єдина точка зору.

Слід відмітити, що науковцями в сфері адміністративного судочинства питання адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції досліджувались фрагментарно, як правило, в межах дослідження інших питань, зокрема питань формування та запровадження адміністративної юстиції, правового статусу адміністративних судів. Вивчались також окремі проблеми вдосконалення процесуального порядку відправлення правосуддя адміністративними судами, але вони проводились в рамках дослідження проблем розгляду судами адміністративних справ в цілому. Слід відзначити роботи В.Б. Авер'янова, Н.В. Александрової, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Ю.В. Георгієвського, І.П. Голосніченка, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, І.Б. Коліушка, Р.О. Куйбіди, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.М. Пасенюка, Ю.С. Педька, В.Г. Перепелюка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка та ін. Останнім часом були підготовлені роботи, присвячені окремим аспектам вдосконалення правового регулювання відносин у сфері адміністративного судочинства: О.В. Анпілоговим, О.В. Бачуном, П.В. Вовком, В.С. Зайцем, М.О. Сорокою, Е.Ю. Шведом, Ю.Л. Шереніним та ін.

Отже, тема дисертації є актуальною як з теоретичної точки зору, так і з позицій необхідності розробки теоретично обґрунтованих змін до адміністративного процесуального законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до "Основних напрямів Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року". Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України - "Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0105U000657), а також "Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0112U001826).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні сутності адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції, визначенні видів цих процедур, форм звернення до адміністративного суду за захистом як підстав їх ініціювання, виявленні недоліків у правовому регулюванні питань адміністративних процедур звернення до адміністративного суду за захистом та обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо внесення змін до адміністративного матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

- визначити коло прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб як предмету захисту в адміністративних судах;

- охарактеризувати адміністративне судочинство як спосіб захисту прав, свобод, законних інтересів у публічно-правових відносинах;

- визначити види форм звернення до адміністративного суду першої інстанції за захистом, визначити їх співвідношення, спільні та відмітні риси;

- встановити види форм звернення до адміністративного суду щодо перегляду судового рішення, визначити їх співвідношення, спільні та відмінні риси;

- виділити підстави звернення до адміністративного суду першої інстанції за захистом та здійснити їх характеристику;;

- розкрити сутність, зміст позову та подання як форм звернення за захистом до адміністративного суду першої інстанції;

- надати характеристику адміністративних процедур звернення за захистом до адміністративного суду першої інстанції;

- визначити підстави звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення;

- розкрити сутність, зміст форм звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення;

- надати характеристику адміністративним процедурам звернення за захистом до адміністративного суду для перегляду судового рішення;

- обґрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному адміністративному матеріальному і процесуальному законодавстві України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства.

Предметом дослідження є адміністративні процедури порушення справи адміністративної юрисдикції.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи і прийоми наукового пізнання. Застосування системно-структурного методу у взаємозв'язку із діалектичним методом аналізу дозволило простежити динаміку позову, подання, звернень щодо перегляду судових рішень протягом відповідних проваджень (Розділ 2, підрозділ 2.2, Розділ 3, підрозділ 3.2). Застосування порівняльного методу дало змогу визначити спільні й відмінні риси окремих форм звернення до адміністративного суду, визначити співвідношення між ними (Розділ 2, підрозділ 2.2, Розділ 3, підрозділ 3.2). За допомогою формально-юридичного методу визначено види адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції (Розділ 2, підрозділ 2.3, Розділ 3, підрозділ 3.3). За допомогою методу аналізу визначено підстави звернення до адміністративного суду, а за допомогою формльно-юридичного методу зазначені підстави систематизовано (Розділ 2, підрозділ 2.1, Розділ 3, підрозділ 3.1). За допомогою методів аналізу, індукції, аналогії та формально-юридичного методу визначено види форм звернення до адміністративного суду (Розділ 1, підрозділи 1.3, 1.4). Застосування методу аналізу та логіко-семантичного методу дало змогу сформулювати визначення позову, подання як форм звернення до адміністративного суду (Розділ 1, підрозділ 1.3), а також визначення елементів таких форм звернення, як скарга до апеляційного адміністративного суду, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тощо (Розділ 2, підрозділ 2.2, Розділ 3, підрозділ 3.2).

Нормативну базу роботи склали Конституція України, основні міжнародні акти у сфері судочинства та основних прав людини, інше адміністративне процесуальне законодавство України. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних судів протягом 2010 року і по теперішній час, дані судової статистики Управління узагальнення судової практики судової статистики, надання методичної допомоги та контролю за єдністю судової практики Вищого адміністративного суду України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

уперше:

здійснена класифікація форм звернення до адміністративного суду за захистом за критерієм інстанційності суду, до якого спрямоване звернення. За цим критерієм виділено дві групи форм:

1) форми звернення до адміністративного суду першої інстанції (адміністративний позов, подання);

2) форми звернення до суду, що здійснює перегляд рішень адміністративних судів першої інстанції (скарга до апеляційного адміністративного суду, скарга до Вищого адміністративного суду України, скарга до Верховного Суду України, заява про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами);

доведено притаманність елементної структури не тільки позову, але й іншим формам звернення до адміністративного суду. Скарги та заяви як форми звернення до адміністративного суду розглядаються у нерозривній єдності матеріальної та процесуальної сторони. Склад та зміст елементів їх матеріальної сторони зумовлені складом та змістом елементів матеріальної сторони позову, щодо якого винесено рішення, яке має бути переглянуто: предмет, підстава та сторони. Елементами процесуальної сторони є зміст, підстава, оформлення. Разом із тим, в окремих випадках скарги мають тільки процесуальну сторону. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами завжди має як матеріальну, так і процесуальну сторони;

систематизовано адміністративні процедури звернення до адміністративного суду за захистом на стадії відкриття провадження у справі за критерієм виду провадження, в рамках якого відбувається адміністративна процедура. Виділено такі адміністративні процедури:

1) відкриття провадження у справі;

2) повернення позовної заяви (подання, скарги, заяви);

3) повернення позовної заяви (подання, скарги) за заявою позивача;

4) залишення позовної заяви без розгляду;

5) прийняття нових доказів у справі за ініціативою позивача (скаржника, заявника) (його представника). Зазначений склад адміністративних процедур притаманний не всім видам провадження на стадії відкриття провадження у справі;

удосконалено:

- підхід щодо визначення сутності позову враховуючи його динаміку та значення протягом розгляду справи судом залежно від стадій адміністративного судочинства. Доведено, що адміністративний позов є динамічною категорією, зміст якої змінюється в ході провадження у справі у елементах матеріально-правової та процесуальної сторін;

- поняття форм звернення до адміністративного суду для перегляду судових рішень шляхом визначення їх сутності, елементів, співвідношення із позовом, спільних та відмітних рис із формами звернення до адміністративного суду першої інстанції за захистом та між собою, а також динаміки протягом розгляду справи. Сутність скарг, заяв щодо перегляду судового рішення можливо характеризувати виходячи з:

- 1) змісту (як елементу) скарги, заяви;

- 2) співвідношення скарги, заяви та позову;

- 3) спрямованості інтересів особи, яка подає скаргу, заяву;

- 4) значення скарги, заяви стосовно відповідного провадження;

- систематизацію підстав звернень до адміністративного суду за захистом, яку запропоновано здійснити за такими критеріями, як:

- 1) характер підстав (фактичні чи юридичні);

- 2) правова природа норм права, якими передбачені підстави (матеріальні норми чи процесуальні);

- визначення рис форм звернень до адміністративного суду за захистом. Встановлено наявність спільних та особливих рис. Спільними названі такі риси: усі форми звернення являють собою певну вимогу до суду, забезпечують здійснення правосуддя у справі, зумовлені однотипними вимогами процесуального законодавства тощо. Особливі риси зумовлені призначенням відповідних проваджень, підставами звернення, межами перегляду, повноваженнями відповідних судів за наслідками розгляду справи. Ці відмінності безпосередньо позначаються на змісті усіх елементів зазначених форм звернень;

дістало подальшого розвитку:

- узагальнення прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб як предмет захисту в адміністративних судах;

- визначення сутності адміністративної юстиції як діяльності щодо реалізації функції судового контролю за діями (бездіяльністю) суб'єктів публічної влади;

- поняття позову, подання шляхом визначення їх сутності як форм звернення до адміністративного суду першої інстанції за захистом. У зв'язку з цим доведено необхідність внесення змін до ч.1 ст.2 КАС України, якою встановлено завдання адміністративного судочинства;

- визначення структури позову. Доведено, що при визначенні структури адміністративного позову (його елементів) необхідне врахування того, що позов являє собою єдність матеріальної та процесуальної сторони. Елементами позову з процесуально-правової сторони визначено зміст, підставу та оформлення позову. Елементами позову з матеріально-правової сторони визначено предмет, підставу та сторони. Центральним елементом позову є його зміст як вимога до суду про здійснення правосуддя. У випадку ініціювання позивачем, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору провадження для перегляду судового рішення до визначених елементів позову тимчасово (на час відповідного провадження) додається відповідна заява або скарга як додатковий елемент з процесуальної сторони;

- пропозиції щодо вдосконалення адміністративного процесуального законодавства, яке стосується адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - для удосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства щодо адміністративних процедур порушення справ адміністративної юрисдикції;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів правозастосування - суддів адміністративних судів;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань вдосконалення адміністративних процедур в адміністративному судочинстві;

- у навчальному процесі - при викладанні дисципліни "Адміністративний процес", "Адміністративне судочинство" у юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Усі результати цієї роботи, сформульовані у ній положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора та мають самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були оприлюднені протягом 2013 року на двох міжнародних науково-практичних конференціях:

1)"Особливості розвитку законодавства України у контексті євроінтеграційних процесів" (15-16 листопада 2013 р, м. Донецьк);

2)"Нові завдання та напрямки розвитку юридичної науки у ХХІ столітті" (15-16 листопада 2013 р, м. Львів).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у шістьох статтях, вміщених у фахових юридичних виданнях (в тому числі дві - у іноземному), та тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації складає 201 сторінку з них основний текст - 178 сторінок, список використаної літератури (195 найменувань) - 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 "Теоретико-правові основи здійснення адміністративних процедур порушення справи адміністративної юрисдикції" містить чотири підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Права, свободи, законні інтереси фізичних і юридичних осіб як предмет захисту в адміністративних судах" вказано, що чинне адміністративне законодавство не визначає, які саме права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб є порушеними публічною адміністрацією. Разом із тим, визначаються конкретні категорії справ, що виникають з публічно-правових відносин та підпадають під юрисдикцію адміністративних судів.

Виходячи з тлумачення сутності категорій "права", "свободи" та спираючись на правову позицію Конституційного Суду України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі про охоронюваний законом інтерес, стверджено, що у випадку звернення юридичної особи до адміністративного суду, доцільне застосування категорії "інтерес" чи "законний інтерес".

На підставі проведеної систематизації прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб як предмет захисту в адміністративних судах, визначення їх характерних властивостей, зумовлених правовою природою як публічних прав зазначено, що усі вони чітко визначені у законодавстві. Визначено принципову особливість правовідносин, права учасників яких підлягають захисту в адміністративному судочинстві, а саме обов'язкова наявність як сторони в таких відносинах суб'єкта владних повноважень (органа публічної адміністрації). У справах за зверненнями суб'єктів владних повноважень до адміністративного суду захисту підлягають не тільки публічні інтереси (держави, територіальної громади), а й інтереси протилежної сторони.

У підрозділі 1.2 "Адміністративне судочинство як спосіб захисту прав, свобод, законних інтересів у публічно-правових відносинах" спираючись на доктринальну основу формування концепції адміністративної юстиції В.Б. Авер'яновим, Д.М. Бахрахом, Ю.П. Битяком, В.С. Васильєвим, І.П. Голосніченком, Н.Р. Нижник, А.О. Селівановим, Ю.М. Стариловим, М.М. Тищенком, В.Д. Чечотом та іншими, вказано, що основним способом захисту публічних прав є судовий спосіб захисту. Окреслено проблему правосуб'єктності у адміністративному судочинстві громадських об'єднань, що здійснюють діяльність без статусу юридичної особи. Обґрунтовано, що в таких випадках до адміністративного суду мають право звертатись та брати участь члени цих об'єднань від свого імені. Обґрунтовано, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та перевірка їх судом на законність, неупередженість, цілеспрямованість, розсудливість, пропорційність та добросовісність є формою контролю за діяльністю публічної адміністрації.

У підрозділі 1.3 "Види форм звернення до адміністративного суду першої інстанції за захистом" визначено, що цими формами є адміністративний позов та подання. Ці форми попередньо охарактеризовано як визначену в процесуальному законі дію, що вчиняється відповідно позивачем чи органом доходів і зборів (уповноваженою особою), спрямовану на досягнення певного правового результату. У випадку адміністративного позову цим результатом є відкриття провадження в адміністративній справі. У випадку подання результатом є виконання органом доходів і зборів визначених у законодавстві вимог. Зовнішнє вираження цієї дії зумовлене законодавчими вимогами щодо: а) порядку подання позовної заяви (подання), її форми та змісту; б) юрисдикції адміністративних судів; в) підсудності; г) строків звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом, поданням. Разом із тим, процесуальне законодавство дає змогу у виняткових випадках не дотримуватись окремих вимог до розглядуваної форми звернення (зокрема, окремі вимоги щодо підсудності, форми та змісту позовної заяви, строків звернення до адміністративного суду).

Обґрунтовано що хоча зазначеним формам звернення притаманна істотна кількість спільних рис, але мають місце також істотні відмінності. Так, форма звернення із поданням характеризується більш скороченими строками як щодо самого звернення, так і щодо виправлення недоліків в його оформленні, що можна пояснити специфікою даних справ. Відмінності зумовлені також тим, що якщо вирішення адміністративного позову означає вирішення спору про право, розгляд подання - перевірку законності рішення суб'єкта владних повноважень.

У підрозділі 1.4 "Види форм звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення" визначено чотири форми таких звернень:

1) скарга до апеляційного адміністративного суду;

2) скарга до Вищого адміністративного суду України;

3) скарга до Верховного Суду України;

4) заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В результаті аналізу спільних та відмінних рис форм звернення як до суду першої інстанції, так і щодо перегляду судових рішень обґрунтовано, що ці форми мають багато спільних рис як між собою, так і з такими формами, як адміністративний позов та подання. Разом із тим, вони характеризуються також істотними особливостями, що зумовлені специфічними змістом та значенням дій, що вчиняються в таких формах.

Надано спільне визначення зазначеним вище скаргам та заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як формам звернення за захистом. Таку скаргу (заяву) можливо визначити як передбачену процесуальним законом дію, спрямовану на виконання визначених у процесуальному законодавстві вимог, що вчиняється скаржником (заявником) (уповноваженою особою) з метою відкриття відповідного провадження щодо перегляду судового рішення. Зовнішнє вираження цієї дії зумовлене законодавчими вимогами щодо: а) порядку подання скарги (заяви), її форми та змісту; б) юрисдикції адміністративних судів; в) підсудності; г) строків звернення до адміністративного суду щодо перегляду судового рішення. Разом із тим, процесуальне законодавство дає змогу у виняткових випадках не дотримуватись окремих вимог до досліджуваної форми звернення (зокрема, окремі вимоги щодо підсудності, строків звернення до адміністративного суду). Обґрунтовано, що перелік форм звернення до адміністративного суду за захистом є вичерпним.

Розділ 2 "Підстави та форми звернення до адміністративного суду першої інстанції" містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 "Підстави звернення до адміністративного суду першої інстанції" систематизовано підстави звернення із адміністративним позовом та поданням. Залежно від характеру таких підстав визначено дві їх види: фактичні та юридичні. Фактичні підстави адміністративного позову є факти реального порушення прав, свобод фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб у публічно-правових відносинах. Юридичними підставами є факт порушення правових норм, якими визначено (регламентовано) поведінку учасників публічно-правових відносин, серед яких обов'язковим учасником виступає суб'єкт владних повноважень.

Розмежовано категорії "підстава позову" та "підстава звернення до адміністративного суду першої інстанції" за ознакою правових наслідків наявності та відсутності таких підстав. Визначено також, що звернення до суду можна характеризувати як певний стан позову, в якому позов перебуває до відкриття провадження у справі. Фактичною підставою звернення до адміністративного суду із поданням визначено наявність відповідного рішення органу доходів і зборів. Юридичною підставою є порушення норм законодавства, що відображають відповідні інтереси держави. При відкритті провадження у справі (як за позовом, так і за поданням) суд повинен виходити з припущення про наявність таких фактів, істинність якого перевіряється в ході розгляду справи.

У підрозділі 2.2 "Сутність і зміст адміністративного позову, подання" визначено сутність цих форм звернень та охарактеризовано їх зміст виходячи з їх структури (елементів) та взаємного співвідношення.

Сутність позову як форми звернення до адміністративного суду першої інстанції визначено як вимогу до суду про здійснення правосуддя. Обґрунтовано необхідність визначення елементів позову як з процесуальної, так і з матеріальної його сторін. Елементами позову з процесуально-правової сторони слід визначити зміст, підставу та оформлення позову. Елементами позову з матеріально-правової сторони слід визначити предмет, підставу та сторони. Центральним елементом позову є його зміст як вимога до суду про здійснення правосуддя. Зовнішня форма такої вимоги визначається формою процесуальної дії, визначеної у підрозділі 1.3.

Позов є динамічною категорією, яка змінюється в ході провадження у справі. Зміни виражаються у зміні змісту його елементів з матеріально-правової сторони. В динаміці позову можливим є визначення певних станів, що змінюють один одного відповідно до стадій та етапів адміністративного судочинства та значення позову на цих стадіях та етапах. Такими станами в суді першої інстанції є:

1) звернення до суду;

2) джерело орієнтуючої інформації про обставини справи;

3) джерело достовірної інформації про обставини справи. На стадії перегляду судового рішення залишається значення позову як вимоги до суду про здійснення правосуддя.

Сутність подання можливо охарактеризувати як виконання органом доходів і зборів обов'язку щодо надання суду можливості здійснити вказаний контроль за законністю свого рішення що впливає або може вплинути на права та інтереси осіб (насамперед, платників податків) у публічних правовідносинах.

У підрозділі 2.3 "Адміністративні процедури звернення до адміністративного суду першої інстанції" визначено види адміністративних процедур, що провадяться в адміністративному суді на стадії відкриття провадження у справі. Виділено наступні види адміністративних процедур:

1) відкриття провадження у справі;

2) повернення позовної заяви;

3) залишення позовної заяви без розгляду;

4) повернення позовної заяви за заявою позивача;

5) прийняття нових доказів. Дві останні адміністративні процедури не характерні для провадження щодо подання. Обґрунтовано тезу про необхідність внесення змін до КАС України в напрямку закріплення повноваження суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду у випадку заперечення особи, в інтересах якої особами, передбаченими ст.60 КАС України подано позовну заяву, проти цього адміністративного позову (п.6 ч.1 ст.155 КАС України). Обґрунтовано, що у випадку закріплення такого повноваження можливим буде казати про наявність додаткової адміністративної процедури.

Розділ 3 "Підстави та форми звернень при перегляді судового рішення" містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 "Підстави звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення" систематизовано підстави звернення до адміністративного суду для перегляду винесеного судового рішення. Зазначені підстави систематизовано за критеріями:

1) характеру (фактичні та юридичні);

2) правової природи норми, якою передбачено ці підстави (порушення матеріальних прав особи; порушення процесуальних прав особи; порушення права на законне та обґрунтоване судове рішення). Обґрунтовано, що зазначене стосується таких форм звернення як скарги. В окремих випадках скарга може обґрунтовуватись порушенням тільки матеріальних прав або тільки процесуальних прав особи. Порушення права на законне та обґрунтоване судове рішення є неодмінною складовою підстав будь-якої скарги. Обґрунтовано, що із звуженням меж перегляду істотним чином звужується коло обставин, якими допускається обґрунтування звернення до відповідного суду. Разом із тим, з точки зору наведених вище груп прав склад підстав оскарження залишається незмінним.

Окремо систематизовано підстави звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Такі підстави поділено на дві групи:

1) фактичні та юридичні підстави щодо спірних прав та обов'язків;

2) факти, передбачені ч.2 ст.245 КАС України. Взаємодія цих груп проявляється в тому, що факти другої групи дають можливість відкрити провадження і з'ясувати факти першої. Виходячи з правової природи фактів другої групи доцільним уявляється поділити їх на такі підгрупи:

1) факти, передбачені п.1 ч.2 ст.245 КАС України;

2) факти, передбачені п.3 ч.2 ст.245 КАС України;

3) факти, передбачені п. п.2, 4, 5 ч.2 ст.245 КАС України.

У підрозділі 3.2 "Сутність і зміст форм звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення" обґрунтовано, що зміст як скарги, так і заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обумовлений їх структурою яка є аналогічною до структури позову.

Сутність скарги може бути визначено як вимогу до суду про усунення недоліків оскаржуваного судового рішення. Зазначена вимога становить такий елемент скарги з процесуальної сторони, як її зміст. Разом із тим, у скарзі можуть бути викладені також інші вимоги про: здійснення правосуддя; вказівку на недоліки у оскаржуваному судовому рішенні; закриття апеляційного або касаційного провадження тощо. Зазначені вимоги визначені повноваженнями суду, який має розглядати відповідну скаргу. В одній скарзі може бути одночасно поєднано кілька вимог. Сутність скарги можна визначити виходячи не тільки з її змісту, але й з:

1) співвідношення скарги та позову;

2) спрямованості інтересів особи, яка подає скаргу;

3) значення скарги стосовно відповідного провадження.

Сутність заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також характеризується її змістом (як елементом) і полягає у вимозі включити додаткові докази до матеріалів справи та вирішити спір заново з урахуванням доданих матеріалів. Обґрунтовано, що скарга може бути стосовно адміністративного позову як самостійною формою звернення, так і елементом адміністративного позову з процесуальної сторони. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може бути самостійним зверненням, завжди є елементом позову під час відповідного провадження. Для відповідного провадження значення скарги, заяви може бути охарактеризоване виходячи з етапів такого провадження. Скарга, заява є засобом: а) відкриття провадження; б)"підтримання" провадження; в) захисту процесуальних прав особи шляхом можливості прийняття відповідним судом рішень, передбачених КАС України.

У підрозділі 3.3 "Адміністративні процедури звернення до адміністративного суду для перегляду судового рішення" визначено види адміністративних процедур, що провадяться в адміністративному суді на стадії відкриття провадження у справі для перегляду судового рішення.

Визначено наступні види адміністративних процедур:

1) відкриття провадження у справі;

2) повернення скарги (заяви);

3) повернення скарги на підставі її відкликання скаржником;

4) адміністративна процедура вирішення питання щодо прийняття додаткових доказів у справі. Слід зауважити, що зазначений склад адміністративних процедур притаманний не всім розглядуваним провадженням на стадії відкриття провадження у справі. Так, наприклад, при перегляді за підставами, встановленими у ст.237 КАС України можливо виділити лише дві процедури: повернення заяви заявнику та відкриття провадження у справі.

Обґрунтовано можливість поставити на обговорення питання щодо надання заявнику прав щодо відмови від позову, відмови від заяви про перегляд чи її відкликання в провадженні щодо перегляду судового рішення з підстав, передбачених ст.237 КАС України та внесення відповідних змін до законодавства. Одразу слід зауважити, що внесення таких змін, безперечно, стосується не тільки безпосереднього закріплення таких прав заявника у КАС України, але й закріплення необхідних повноважень Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України щодо відповідних звернень заявника. Обґрунтовано необхідність закріплення повноважень суду апеляційної (касаційної) інстанції, а також суду, який відкриває провадження за нововиявленими обставинами щодо залишення апеляційної (касаційної) скарги, заяви без розгляду у випадку якщо зазначена скарга відкликана особою, в інтересах якої вона подана особою, передбаченою ст.60 КАС України. Обґрунтовано необхідність закріплення повноважень суду, який відкриває провадження за нововиявленими обставинами щодо повернення, заяви у випадку якщо вона відкликана заявником. У разі закріплення зазначених повноважень доцільно вказувати про наявність додаткових адміністративних процедур.

Висновки