Верховенство права як принцип адміністративного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.97 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК ПРИНЦИП АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Рибченко Анатолій Олексійович

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Науковий керівник:

РЯБЧЕНКО Олена Петрівна, доктор юридичних наук, професор, Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності.

Офіційні опоненти:

МІНКА Тетяна Павлівна, доктор юридичних наук, доцент, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ;

ЛИТВИН Наталія Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент, Науково-дослідний центр з питань оподаткування Національного університету державної податкової служби України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться "____" листопада 2013 року о "_____" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий "___" жовтня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Сопілко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після набуття Україною незалежності постала нагальна проблема формування дієвих засобів і заходів захисту прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, юридичної особи. Незважаючи на значні кроки у цьому напрямку за роки незалежності, на сьогоднішній день доводиться констатувати, що ця проблема залишається актуальною і досі, адже Україна пройшла, порівняно із такими державами сталої демократії як Англія, нетривалий шлях запровадження і утвердження демократичних традицій і цінностей. З усіх засобів і заходів захисту прав, свобод, законних інтересів особи найбільш дієвим та надійним на сьогоднішній день є судовий спосіб захисту.

На сьогоднішній день в Україні функціонує окрема гілка спеціалізованих судів - адміністративні суди. У контексті реалізації принципу верховенства права їх створення має особливе значення - адже головним завданням цих судів є захист прав, свобод, законних інтересів особи від порушень з боку органів публічної влади, процесуальна форма здійснення якого врегульована нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який розроблено з урахуванням новітніх міжнародних стандартів правосуддя. Існуюча судова практика довела необхідність вдосконалення норм цього законодавчого акта, про що свідчить, зокрема, істотна кількість роз'яснень вищих судових органів щодо змісту положень цього Кодексу

Характеризуючи як саме законодавство, норми якого регламентують процесуальні відносини у сфері судової адміністративної юрисдикції, так і практику його застосування зазначеними судами, доводиться констатувати наявність істотних проблем реалізації принципу верховенства права. Лише окремими з них є перевага позитивістського підходу у правозастосуванні, відсутність керівних роз'яснень вищих судових інстанцій щодо правильного розуміння та застосування зазначеного принципу судами, неповна реалізація цього принципу у процесуальному законодавстві. За таких умов доктринальне тлумачення та практична реалізація принципу верховенства права у діяльності судів і суддів набуває особливого значення.

Аналіз наукових напрацювань щодо реалізації принципу верховенства права в адміністративному судочинстві показує, що дослідження вчених у зазначеному напрямку пов'язано, в основному, із розглядом інших правових інститутів або категорій, і тому є певною мірою поверховим. Так, у сучасних наукових дослідженнях з адміністративного права та процесу питання способів захисту прав, свобод, інтересів на засадах принципу верховенства права вивчалось, в основному, у контексті здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження зі звернень громадян, дисциплінарного провадження (А.В. Баб'як, Д.М. Бахрах, І.П. Голосніченко, А.Т. Комзюк та інші). Певною мірою, зазначене питання досліджувалось під час вивчення загальних проблем формування доктрини адміністративного процесу із врахуванням новітнього адміністративного процесуального законодавства - Кодексу адміністративного судочинства України (В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, В.Г. Перепелюк та інші). У цьому напрямку слід окремо відзначити дисертаційне дослідження П.В. Вовка "Захист прав, свобод та інтересів громадян у суді першої інстанції" (2009 р.). Серед сучасних наукових робіт, присвячених дослідженню сутності принципів адміністративного судочинства, слід відзначити дисертаційне дослідження С.В. Потапенка "Диспозитивність як принцип адміністративного процесу" (2010 р.), в якому розглянуто сутність принципу диспозитивності.

Доктринальне підґрунтя дослідження проблеми принципу верховенства права в адміністративному судочинстві складають наукові дослідження з загальних питань адміністративного права, принципів права, міжнародного судочинства, зокрема таких вчених, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.С. Васильєв, Н.Р. Нижник, А.О. Селіванов, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков та інших. Основою дослідження адміністративних процесуальних відносин стали праці І.П. Голосніченка, Е.Ф. Демського, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко та інших. Також опрацьовано наукові здобутки вчених, які аналізували сутність процесуальних категорій права: В.М. Горшеньова, Н.Г. Саліщева, М.С. Студенікіна, В.І. Туровцева, І.Б. Шахова та інших. У цьому зв'язку окремо слід відзначити дисертаційну роботу Ю.Л. Шереніна "Процесуальні форми перегляду судових рішень адміністративними судами" (2012 р.), в якій було досліджено зміст процесуальних форм перегляду судових рішень адміністративними судами.

Отже, значною мірою актуальність дослідження зумовлена новизною теми, її значенням для розвитку науки адміністративного права і процесу та адміністративного процесуального законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 глави 4, та абз. 1-2 глави 9). Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України - "Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0105U000657), а також "Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування" (державний реєстраційний номер УкрНТІ 0112U001826).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності, змісту, особливостей принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, обґрунтуванні напрямів розвитку адміністративного процесуального законодавства.

Окреслена мета визначила такі задачі дослідження:

- охарактеризувати еволюцію принципу верховенства права та визначити тенденції його запровадження в адміністративне судочинство;

- визначити місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства;

- встановити сутність співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві;

- здійснити характеристику процедур провадження в адміністративному суді першої інстанції на засадах принципу верховенства права;

- обґрунтувати, що зміст принципу верховенства права є основою процедур перегляду судових рішень;

- визначити та здійснити систематизацію гарантій реалізації принципу верховенства права у міжнародному судочинстві;

- обґрунтувати шляхи подолання прогалин і колізій чинного адміністративного процесуального законодавства як гарантії реалізації принципу верховенства права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства.

Предмет дослідження складає верховенство права як принцип адміністративного судочинства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали методи і прийоми наукового пізнання - як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні. Застосування історичного методу у взаємозв'язку із методом аналізу дозволило охарактеризувати еволюцію принципу верховенства права (Розділ 1, підрозділ 1.1). Застосування системно-структурного методу у взаємозв'язку із методом аналізу дозволило визначити зміст та основні характерні риси принципу верховенства права в адміністративному судочинстві (Розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). За допомогою діалектичного, структурно-логічного методів охарактеризовано реалізацію принципу верховенства права під час провадження в адміністративному суді першої інстанції, а також в ході процедур перегляду судових рішень (Розділ 2, підрозділи 2.1, 2.2). формально-юридичний метод застосовувався при дослідженні та розкритті таких понять, як принципи адміністративного процесуального права, учасники адміністративного процесу, гарантії тощо (Розділ 1, підрозділ 1.1; Розділ 2, підрозділ 2.1; Розділ 3, підрозділ 3.1). Застосування методу аналізу у взаємозв'язку із системно-структурним методом дало також можливість визначити гарантії принципу верховенства права у міжнародному судочинстві (Розділ 3, підрозділ 3.1), а застосування порівняльно-правового (компаративного) методу у взаємодії із системно-структурним дозволило обґрунтувати пропозиції та напрямки вдосконалення адміністративного процесуального законодавства.

Нормативну базу роботи склали Конституція України, КАС України, основні міжнародні акти у сфері судочинства та основних прав людини, інше адміністративне процесуальне законодавство України. Використано правові позиції Конституційного Суду України, Вищого адміністративного суду України. Емпіричну базу дослідження становить судова практика адміністративних судів протягом 2006 року і по теперішній час. Особлива увага надана практиці перегляду ухвал нижчестоящих судів вищими як гарантії права особи на такий перегляд - в аспекті реалізації принципу верховенства права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень сутності і змісту принципу верховенства права як засади адміністративного судочинства, відображає авторську позицію у розв'язанні конкретних правових проблем, пов'язаних із здійсненням адміністративного судочинства на засадах принципу верховенства права, за результатами проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема, до них відносяться такі:

уперше:

- визначено специфіку змісту принципу верховенства права в адміністративному судочинстві. Специфіка змісту принципу верховенства права в адміністративному судочинстві порівняно із загальним його розумінням полягає у відображенні основних положень цього принципу в основних правах людини у сфері судочинства, закріплених у основних міжнародних нормативних актах, передусім у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- доведено, що принцип верховенства права щодо адміністративного судочинства має самостійне значення не тільки в аспекті правотворення, а й в аспекті правозастосування;

- виділено особливості реалізації принципу верховенства права на кожній стадії судового адміністративного процесу;

удосконалено:

- визначення місця принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства;

- перелік основних (природних) прав людини у сфері судочинства як основи змісту принципу верховенства права. Основними правами людини у сфері судочинства слід вважати права: 1) на розгляд справи в адміністративному суді; 2) на справедливий суд; 3) на розгляд справи упродовж розумного строку; 4) на розгляд справи незалежним і безстороннім судом; 5) на розгляд справи компетентним судом; 6) рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; 7) на перегляд рішень нижчестоящих судів; 8) на ефективне поновлення особи у своїх правах;

- визначення найбільш істотних гарантій основних (природних) прав людини у сфері адміністративного судочинства, які отримали закріплення в нормах КАС України на всіх стадіях адміністративного судочинства;

- положення щодо сутності гарантій принципу верховенства права у міжнародному судочинстві. Доведено, що такими слід вважати заходи, спрямовані на вдосконалення розгляду судових справ, виходячи з пріоритету основних прав людини у міжнародному судочинстві;

- систематизацію гарантій принципу верховенства права у міжнародному судочинстві та виділено дві групи гарантій: 1) організаційну; 2) функціональну;

отримали подальший розвиток:

- положення щодо напрямків удосконалення реалізації принципу верховенства права в адміністративному процесуальному законодавстві України, які доцільно запровадити в напрямку створення гарантій реалізації основних прав людини у сфері судочинства. Додатковому забезпеченню, зокрема, підлягають такі права: 1) на звернення до суду; 2) на перегляд судових рішень; 3) на справедливий розгляд справи судом; 4) на розгляд справи компетентним судом;

- інститут представництва в адміністративному процесі - шляхом обґрунтування можливості запровадження у майбутньому до адміністративного судочинства загального правила щодо обов'язковості участі представника при розгляді адміністративної справи, за окремими винятками, передбаченими законом;

- правовий статус учасників адміністративного процесу - шляхом обґрунтування доцільності запровадження інституту процесуальної відповідальності за їх неналежну поведінку в ході провадження в адміністративній справі;

- положення про вдосконалення правового регулювання системи безоплатної правової допомоги.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності для удосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства щодо реалізації у ньому засад принципу верховенства права;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів правозастосування - суддів адміністративних судів;

- у наукових дослідженнях - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань сутності і змісту принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, а також вдосконалення реалізації його в адміністративному судочинстві;

- у навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Адміністративне право", "Адміністративний процес", "Адміністративне судочинство" у юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були оприлюднені протягом 2010-2012 років на науково-практичному семінарі "Адміністративне судочинство в державному механізмі захисту прав платників податків" (9 грудня 2010 р., м. Ірпінь), засіданні "круглого столу" "Адміністративна реформа в Україні та її вплив на реалізацію програми економічних реформ 2010-2014" (23 листопада 2010 р., м. Київ), науково-практичному семінарі "Адміністративно-процесуальна діяльність органів ДПС України у сфері взаємовідносин з платниками податків: сучасний стан та напрямки модернізації" до 90-річчя навчального закладу (30 вересня 2011 р., м. Ірпінь), міжнародних науково-практичних конференціях "Тенденції та пріоритети реформування законодавства України" (30 червня 2012 р., м. Запоріжжя), "Право, суспільство і держава: форми взаємодії" (15-16 березня 2013 р., м. Київ). верховенство право адміністративне процесуальне

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у шести статтях, п'ять з яких вміщені у фахових юридичних виданнях України і одна - у фаховому виданні Республіки Казахстан, та тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації складає 196 сторінок, з них основний текст - 176 сторінок, список використаної літератури (179 найменувань) - 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора в їх одержанні, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. "Принцип верховенства права як конституційний принцип та конкретизація його змісту в адміністративному судочинстві" містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. "Еволюція принципу верховенства права та тенденції його запровадження в адміністративне судочинство" на підставі результатів проведеного дослідження коротко розкривається історичний розвиток ідеї верховенства права.

Уперше зазначена ідея виникла та отримала розвиток у Великій Британії як засіб стримування абсолютній владі монарха. Розвиткові ідеї верховенства права у англо-американській правовій системі в значній мірі сприяли її природно-правові основи. У країнах романо-германської правової системи внаслідок її, переважно, позитивістського характеру шлях становлення ідей верховенства права був значно складнішим і остаточно зазначені ідеї отримали своє закріплення лише після другої світової війни, в першу чергу у законодавстві Німеччини. В законодавстві України ідеї верховенства права отримали своє безпосереднє закріплення як загальноправовий принцип, на рівні норм Конституції України. У юридичній доктрині вичерпне визначення принципу верховенства права відсутнє. Як правило, його зміст пов'язують із пріоритетом природних прав людини. Одним з найбільш змістовних визначень цього принципу є його визначення, наведене Конституційним Судом України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року, де вказано не тільки на пріоритет прав людини, а й на такі категорії, як справедливість, рівність, моральність як на складові змісту цього принципу. Виходячи з положень міжнародних актів з питань захисту прав людини, а також основних національних нормативних актів визначено основні права людини у сфері судочинства. Ними є права: 1) на справедливий суд; 2) на розгляд справи упродовж розумного строку; 3) на розгляд справи незалежним і безстороннім судом; 4) рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; 5) на розгляд справи компетентним судом.

У підрозділі 1.2. "Місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства" обґрунтовується теза про особливе місце принципу верховенства права серед інших принципів. Зазначена теза обґрунтовується, передусім, його первинним, формуючим характером щодо інших принципів адміністративного судочинства. Зазначений принцип зумовлює особливості адміністративного судочинства передусім з боку таких характеризуючих принципів, як диспозитивність та змагальність.

Істотною особливістю цього принципу є складність застосування до нього усталених у доктрині критеріїв класифікації принципів адміністративного судочинства. Так, за цільовою спрямованістю цей принцип є одночасно як організаційно-функціональним так і функціональним. За критеріями закріплення та поширеності (застосування) це загальноправовий принцип. Разом із тим, його специфічний зміст в адміністративному судочинстві та істотність його впливу на формування специфіки адміністративного судочинства дають підстави для наукової дискусії щодо визнання його одночасно галузевим принципом адміністративного судочинства. Та обставина, що за більшістю критеріїв, які виділяються у юридичній літературі, цей принцип можна віднести до усіх груп одночасно, лише підтверджує зазначену вище тезу про його особливий, первинний характер.

У підрозділі 1.3. "Співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві" обґрунтовується теза, що співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві доцільно розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні принцип законності вимагає законодавчого закріплення цінностей, обумовлених принципом верховенства права. Крім того, зміст законодавства в широкому сенсі значною мірою залежить від політичного курсу держави на конкретному етапі її розвитку, і відповідних цінностей цього курсу. Принцип законності не висуває конкретних вимог щодо змісту законів. Він вимагає, передусім, їх неухильного виконання та взаємної узгодженості. Принцип же верховенства права визначає, передусім, саме зміст законодавства, його цінності відносяться до таких, які не міняються із зміною політичного курсу. У вузькому значенні співвідношення зазначених принципів залежить від урегульованості певного процесуального питання в адміністративному процесуальному законодавстві. У випадку урегульованості відповідного процесуального питання ці принципи застосовуються одночасно й у тісному взаємозв'язку, що висвітлено вище. У випадку ж його неврегульованості, або необхідності застосування судового розсуду, суд керується принципом законності лише у питаннях: 1) встановлення підстав для застосування засад принципу верховенства права; 2) попередній вибір конкретного положення ст. 8 КАС України, виходячи з їх буквального та системного тлумачення з іншими нормами процесуального законодавства. Засадами ж принципу верховенства права суд керується при з'ясуванні та застосуванні поглибленого змісту положень, що закріплені у ст. 8 КАС України. Такий поглиблений зміст може бути з'ясований виходячи з: 1) відповідної практики Європейського суду з прав людини; 2) змісту справедливості, моралі щодо конкретного випадку. Хоча, як зазначено вище, застосуванню повинні підлягати лише ті цінності принципу верховенства права, які передбачені законом, але, як уявляється, суд повинен принаймні уникати явно несправедливих рішень, або рішень, що грубо порушують чинні норми моралі, навіть якщо вони і не опосередковані законодавством; 3) роз'яснень вищих судових органів стосовно основних засад принципу верховенства права. На сьогоднішній день такі роз'яснення відсутні, але необхідним є їх якнайшвидше видання. Разом із тим, слід враховувати, що зазначені роз'яснення або практика Європейського суду з прав людини мають застосовуватись у тісному взаємозв'язку із національним процесуальним законодавством. Тому можна зробити висновок, що принцип верховенства права, хоча й має певне самостійне правозастосовне значення в адміністративному судочинстві, але практично застосовується лише в тісному взаємозв'язку із принципом законності.

Доведено, що застосування основних засад верховенства права у законодавчо неврегульованих процесуальних ситуаціях істотно відрізняється від застосування аналогії права.

Розділ 2. "Процедури реалізації принципу верховенства права на окремих стадіях судового адміністративного процесу" містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. "Принцип верховенства права як основа провадження в адміністративному суді першої інстанції" проаналізовано реалізацію принципу верховенства права у процесуальному законодавстві, зокрема в основних інститутах КАС України - в рамках провадження в адміністративному суді першої інстанції.

Засади верховенства права справили не тільки формуючий, а й в деякій мірі утворюючий вплив на більшість інститутів загальної частини адміністративного процесу. Саме так можна охарактеризувати вплив цього принципу щодо таких інститутів, як, наприклад, склад суду, відводи, процесуальні строки, учасники адміністративного процесу. Щодо інших інститутів, таких як докази, адміністративна юрисдикція тощо зазначені засади істотно вплинули на зміст окремих основних їх положень. Прояви цього принципу можна віднайти також у нормах, що спрямовані на регулювання безпосередньо процедур провадження у окремих стадіях адміністративного судочинства. Вплив цього принципу на зазначені процедури проявляється у таких напрямках, як: забезпечення максимально можливої оперативності провадження, забезпечення рівних можливостей учасникам процесу щодо захисту своїх прав у суді; забезпечення компетентності суду, що розглядає справу тощо. Одночасно відповідні нормативні положення можна вважати гарантіями основних прав людини у сфері судочинства: на розгляд справи протягом розумного строку, на справедливий розгляд справи судом, на розгляд справи компетентним судом відповідно. Найбільш повною мірою засади принципу верховенства права проявляються під час розгляду справи у судовому засіданні.

У підрозділі 2.2. "Принцип верховенства права як основа процедур перегляду судових рішень" проаналізовано реалізацію принципу верховенства права у зазначених процедурах. Обґрунтовано висновок, що до переліку основних прав людини у сфері судочинства додається право на перегляд рішень нижчестоящих судів, а також право на ефективне поновлення особи у своїх правах судом.

Як зазначалось вище, у адміністративному судочинстві принцип верховенства права отримав закріплення саме у процесуальних нормах. Тому, можливість перегляду судового рішення з мотиву порушення суддею при розгляді справи норм процесуального права можна розглядати як важливу гарантію цього принципу в адміністративному судочинстві. Перегляд судових рішень Верховним Судом України у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (наприклад, Європейським судом з прав людини), порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, як гарантія принципу верховенства права займає особливе місце серед інших процедур перегляду судових рішень. Особливе місце зазначеної процедури обумовлене тим, що по-перше вона, в певному сенсі, має виконавчий характер стосовно рішення відповідної міжнародної судової установи, і по-друге, за результатами такого перегляду може бути скасоване рішення суду останньої - касаційної інстанції, яке за загальним правилом оскарженню в рамках національної системи засобів правового захисту не підлягає.

Принцип верховенства права має в адміністративному судочинстві не тільки формуюче значення щодо інших принципів, а є, скоріше, основоположним началом, що має безпосереднє значення для всього процесу в цілому. Прояви цього принципу можна знайти у будь-якому інституті і майже в будь-якій нормі КАС України.

Розділ 3. "Вдосконалення реалізації принципу верховенства права в адміністративному судочинстві" містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. "Гарантії реалізації принципу верховенства права у міжнародному судочинстві" на основі міжнародних актів у сфері судочинства та відповідно до визначених раніше засад принципу верховенства права в національному адміністративному судочинстві проаналізовано та систематизовано заходи, що рекомендуються до запровадження державам-учасникам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, здійснення яких сприяє реалізації принципу верховенства права у сфері судочинства. Обґрунтована думка про те, що зазначені заходи можна розглядати як гарантії принципу верховенства права в міжнародному судочинстві.

Більша частина заходів, розглянутих у дослідженні, мають безпосереднє відношення до сфери судочинства, хоча певна увага приділена заходам у сфері судоустрою, чи організації державної влади в цілому, що теж мають істотне значення для реалізації принципу верховенства права у адміністративному судочинстві.

Гарантії у сфері судочинства можна умовно згрупувати за наступними найбільш важливими напрямками: оперативність розгляду судових справ; незалежність та безсторонність суддів під час розгляду судових справ; відповідальність учасників процесу за неналежну поведінку в ході розгляду справи; використання технічних засобів під час розгляду судових справ; ефективність судочинства в цілому; належна якість судових рішень, що виносяться судами за результатами розгляду справ; належна якість перегляду рішень нижчестоящих судів судами вищих інстанцій; належна реалізація рішень Європейського суду з прав людини відносно справ щодо України. Інші гарантії стосуються таких сфер, як: 1) незалежність суддів; 2) належна професійна підготовка суддів, включаючи знання міжнародного та європейського права; 3) пріоритет положень Європейської конвенції з прав людини над законами (окрім Конституції); 4) розвиток прямих контактів як між національними судовими установами, так і міжнародними інституціями тощо.

У підрозділі 3.2. "Подолання прогалин і колізій чинного адміністративного процесуального законодавства як гарантія реалізації принципу верховенства права" на основі проведеного дослідження обґрунтовуються напрямки та конкретні заходи вдосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства стосовно вдосконалення реалізації у його положеннях принципу верховенства права.

Пропозиції щодо вдосконалення зазначеного законодавства систематизовано як окремі заходи та напрямки, виходячи, передусім, з необхідності забезпечення основних прав людини у сфері судочинства, а також гарантій принципу верховенства права у міжнародному судочинстві. Заходи щодо вдосконалення визначено виходячи з конкретних основних прав людини у сфері судочинства, на забезпечення яких вони спрямовані. Доведено, що в першу чергу зазначені заходи повинні здійснюватись у сфері наступних основних прав людини: 1) на звернення до суду; 2) на перегляд судових рішень; 3) на справедливий розгляд справи судом; 4) на розгляд справи компетентним судом.

Заходами, спрямованими на вдосконалення забезпечення права на звернення до суду, є: а) вдосконалення підстав звернення до адміністративного суду; б) закріплення обов'язку судді щодо роз'яснення позивачу чи третій особі, до якого адміністративного суду їм необхідно звернутись із своєю позовною заявою або до якої юрисдикції (цивільної чи господарської) відноситься їх справа - у разі, відповідно, повернення заяви у зв'язку з порушенням при її поданні правил підсудності або відмови у відкритті провадження у справі з тієї підстави, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. У разі, якщо порушуване позивачем питання не належить до жодної судової юрисдикції, суддя повинен обґрунтувати такий висновок вдосконалення процедур повернення позовної заяви та відмови у відкритті провадження у справі; в) створення у КАС України правових передумов прийняття адміністративними судами позовних заяв, викладених у формі електронного документа, підписаного електронним цифровим підписом; г) усунення колізій у законодавчому регулюванні питань повернення позовної заяви та залишення її без руху шляхом встановлення чітко визначених строків для прийняття судом рішень щодо зазначених питань.

Заходами, спрямованими на вдосконалення забезпечення права на перегляд судових рішень, є: а) створення у КАС України правових передумов прийняття адміністративними судами апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, викладених у формі електронного документа, підписаного електронним цифровим підписом, або надісланих поштою; б) закріплення у КАС України обов'язку службовця відповідного адміністративного суду надати допомогу в оформленні апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами на прохання заявника за аналогією до відповідного положення ч. 3 ст. 105 КАС України.

Заходами, спрямованими на вдосконалення забезпечення права на справедливий розгляд справи судом є: 1) надання заявникові можливості заявити у апеляційній чи касаційній скарзі, заяві про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами клопотання про забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги - у разі необхідності; 2) встановлення повноваження апеляційного адміністративного суду відмовляти у прийнятті доказів, наданих з порушенням строку, встановленого судом без поважних причин цього порушення.

Заходом, спрямованим на вдосконалення забезпечення права на розгляд справи компетентним судом є покладення на суддю, який відкриває провадження у справі, обов'язку вказувати своє повне прізвище, ім'я та по батькові з метою забезпечення особам, які беруть участь у справі, права на відвід на стадіях відкриття провадження у справі та підготовчого провадження до проведення попереднього судового засідання.

Напрямками вдосконалення реалізації принципу верховенства права у адміністративному судочинстві, є: а) запровадження до КАС України інституту відповідальності учасників процесу за неналежну поведінку в ході розгляду справи; б) усунення існуючих недоліків правового регулювання системи безоплатної правової допомоги з наступним закріпленням у КАС України вимоги обов'язкової участі процесуального представника сторони чи третьої особи, за винятком окремих встановлених у законі випадків, перелік яких доцільним уявляється викласти як вичерпний.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері здійснення адміністративного судочинства на засадах принципу верховенства права, у результаті чого отримані такі найважливіші результати:

1. Встановлено, що еволюція принципу верховенства права достатньо тривала у часі. Зміст цього принципу зазнав змін - від тези вузького доктринального змісту, яка не мала правозастосовчого значення, до одного з основоположних принципів двох найбільш поширених у світі правових систем: романо-германської та англо-американської. Україна, як представник романо-германської правової системи, не є винятком. Принцип верховенства права в Україні безпосередньо закріплений на конституційному рівні, а отже притаманний і адміністративному судочинству.

2. Доведено, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права є: а) за закріпленням - одночасно і загальноправовий, і міжгалузевий, і галузевий; б) за поширеністю (застосуванням) - одночасно загальноправовий та галузевий (щодо адміністративного судочинства); в) за цільовою спрямованістю - одночасно організаційно-функціональний та функціональний; г) за способом закріплення - писаний. Визначаючи місце принципу верховенства права серед інших принципів адміністративного судочинства зазначено, що він є "надпринципом" оскільки має утворюючий та формуючий характер щодо інших принципів.

3. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права має як правотворче, так і правозастосовне значення. В правотворчому аспекті принцип верховенства права на законодавчому рівні вводить нові основоположні цінності до регулювання адміністративного судочинства, і тому має первинний, формуючий характер щодо інших принципів адміністративного судочинства. Принцип верховенства права зумовлює особливості адміністративного судочинства порівняно із цивільним та господарським судочинством, передусім з боку таких характеризуючих принципів, як диспозитивність та змагальність. В правозастосовному аспекті принцип верховенства права найбільш яскраво проявляється у наступних ситуаціях: 1) тлумачення та застосування судами норм процесуального закону з урахуванням основних засад, що складають зміст принципу верховенства права; 2) застосування зазначених основних засад у процесуальних ситуаціях, коли необхідним є застосування судового розсуду; 3) застосування основних засад верховенства права у процесуальних ситуаціях, пряме законодавче регулювання яких відсутнє, і немає також вказівок щодо наявності в судді повноважень на застосування судового розсуду при розгляді судом тих процесуальних питань, вирішення яких законодавством віднесено до судового розсуду.

4. Найбільш істотними гарантіями основних (природних) прав людини у сфері адміністративного судочинства, які отримали закріплення в нормах КАС України на всіх стадіях адміністративного судочинства, є наступні: 1) встановлення підстав повернення позовної заяви або звернень щодо перегляду судових рішень, а також строків для суду на вчинення окремих процесуальних дій (право на розгляд справи судом); 2) встановлення складу суду для розгляду справи на кожній стадії адміністративного судочинства (право на розгляд справи компетентним судом); 3) надання рівних можливостей особам, які беруть участь у справі щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів у суді, зокрема інформування про хід розгляду справи, процесуальні дії, що вчиняються судом, роз'яснення особам, які беруть участь у справі їх процесуальних прав (право на справедливий розгляд справи); 4) широке застосування процедури розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі (право на розгляд справи протягом розумного строку).

5. Особливості реалізації принципу верховенства права на кожній стадії судового адміністративного процесу проявляються у наступному. На стадії провадження у суді першої інстанції зазначений принцип реалізується через процедури відкриття провадження у справі і спрямовані на забезпечення, передусім, доступності правосуддя у адміністративних справах, реалізацію права особи на справедливий розгляд її справи у суді, забезпечення рівних можливостей особами, що беруть участь у справі для відстоювання своїх прав та інтересів в адміністративному суді, розгляд справи упродовж розумного строку. При перегляді справи адміністративної юрисдикції верховенство права реалізується, насамперед, через право на перегляд судових рішень, безсторонність та неупередженість суду. Зазначене має своє втілення під час вирішення майже кожного процесуального питання, дослідження доказів, винесення рішення по справі в цілому, і отже, відображене майже у кожній процесуальній нормі, що викладені у КАС України. Такі засади цього принципу, як виваженість, розумність тощо стали основою для побудови усіх норм КАС України.

6. Реалізація принципу верховенства права в чинному адміністративному процесуальному законодавстві полягає у: спрямованості законодавця під час побудови процедури адміністративного судочинства на поєднання таких характеристик судочинства, як ефективність, оперативність та невелика вартість; безпосередньому встановленні у законодавстві гарантій міжнародних прав особи у сфері судочинства; безпосередньому встановленні у законодавстві гарантій реалізації таких вимог цього принципу, як сумірність судових рішень та заборона надмірності.

7. Гарантії принципу верховенства права у міжнародному судочинстві за своєю правовою природою можуть бути умовно поділені на дві групи: 1) організаційні; 2) функціональні. Функціональними гарантіями принципу верховенства права у міжнародному судочинстві слід вважати заходи, спрямовані на забезпечення: оперативності розгляду судових справ; незалежності та безсторонності суддів під час розгляду судових справ; відповідальності учасників процесу за неналежну поведінку в ході розгляду справи; наявності правових умов використання найсучасніших технічних засобів під час розгляду судових справ; окремі заходи, спрямовані на забезпечення ефективності судочинства в цілому; належної якості судових рішень, що виносяться судами за результатами розгляду справ; належної якості перегляду рішень нижчестоящих судів судами вищих інстанцій; підвищення ефективності діяльності Європейського суду з прав людини. Організаційними гарантіями принципу верховенства права в міжнародному судочинстві можна вважати: 1) незалежність суддів; 2) належну професійну підготовку суддів, включаючи знання міжнародного та європейського права; 3) примат положень Європейської конвенції з прав людини над законами, проте вони є нижчими за юридичну силу Конституції; 4) розвиток прямих контактів як між національними судовими установами, так і міжнародними інституціями; 5) скорочення відмінностей у застосуванні принципу верховенства права в системах, пов'язаних однаковими міжнародними стандартами; 6) доступність інформації про законодавство; 7) дотримання правил юридичної техніки при підготовці законів, що означає, насамперед, його зрозумілість, чіткість правових приписів; 8) взаємозв'язок між право обмеженнями і метою, задля реалізації якої вони встановлюються; 9) цілеспрямованість законів; 10) стабільність правових норм; 11) наявність державних заходів недопущення будь-яких проявів дискримінації; 12) автономність судової системи в цілому.

8. Напрямками вдосконалення реалізації принципу верховенства права в адміністративному судочинстві є: а) закріплення та врегулювання інституту відповідальності учасників процесу за неналежну поведінку в ході розгляду справи; б) усунення існуючих недоліків правового регулювання системи безоплатної правової допомоги; в) за умови успішної реалізації попереднього напрямку - закріплення у КАС України як загального правила обов'язкової участі процесуального представника сторони чи третьої особи. При формуванні правових засад такої участі необхідно враховувати Висновок № 6 (2004) щодо залишення питання участі у справі представника на розсуд сторони або третьої особи у нескладних або фінансово незначних випадках. При цьому законодавчому визначенню підлягає також перелік таких випадків, який доцільним уявляється зробити вичерпним.

9. Пропозиціями щодо вдосконалення законодавства обґрунтовано:

- з метою вдосконалення підстав звернення до адміністративного суду ч. 3 ст. 8 КАС України викласти в такій редакції: "звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень чи інших передбачених законом осіб гарантується.";

- з метою вдосконалення порядку звернення до адміністративних судів як першої, так і вищих інстанцій внести зміни до ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 248 КАС України в напрямку створення правових передумов звернення як через пошту, так і шляхом оформлення відповідної заяви чи скарги у вигляді електронного документа, скріпленого електронним цифровим підписом;

- з метою забезпечення допомоги юридично необізнаній особі у визначенні підсудності її справи або необхідної судової юрисдикції: 1) доповнити ст. 108 КАС України частиною 8, яку пропонується викласти в такій редакції: "у разі повернення позовної заяви на підставі порушення позивачем при її поданні правил підсудності суддя повинен вказати в ухвалі про повернення позовної заяви інформацію стосовно суду, до якого належить подати цю позовну заяву"; 2) доповнити ст. 109 КАС України частиною 1-1, яку пропонується викласти у такій редакції: "У разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, якщо справа відноситься до іншої судової юрисдикції, ухвала про відмову у відкритті провадження повинна містити обґрунтоване роз'яснення щодо відповідної юрисдикції.";

- з метою усунення колізії у регулюванні строків вирішення суддею питання повернення позовної заяви або залишення її без руху, таким чином доповнити ч. 4 ст. 107 КАС України, виклавши її в такій редакції: "Питання про відкриття провадження в адміністративній справі, повернення позовної заяви або залишення заяви без руху …";

- з метою створення можливості отримання особами, що звертаються із заявами чи скаргами стосовно перегляду судового рішення, допомоги в оформленні відповідних заяв або скарг внести зміни до ст.ст. 187, 213, 248 КАС України в напрямку закріплення правових передумов надання такої допомоги службовцем апарату відповідного адміністративного суду;

- з метою підвищення гарантій отримання особою правової допомоги для перегляду судового рішення внести зміни до ст.ст. 187, 213, 248 КАС України в напрямку закріплення права заявника у разі необхідності викласти у відповідній заяві або скарзі клопотання про забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги;

- з метою закріплення повноваження апеляційного адміністративного суду не приймати докази, подані із порушенням встановленого ним строку, якщо це порушення відбулось не з поважної причини, внести зміни до ст. 190 КАС України, доповнивши її ч. 1-1, яку викласти у такій редакції: "Питання про прийняття доказів, наданих з порушенням строку, встановленого судом, вирішується судом з урахуванням поважності причин несвоєчасного надання доказів.";

- з метою забезпечення особам, які беруть участь у справі, умов реалізації права на відвід на ранніх стадіях провадження у адміністративній справі внести зміни до п. 1 ч. 5 ст. 107 КАС України та викладення його в такій редакції: "найменування адміністративного суду, прізвище, ім'я та по батькові судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи";

- запровадити до КАС України інститут відповідальності учасників процесу за неналежну поведінку в ході розгляду справи;

- провести реформування системи безоплатної правової допомоги з метою усунення існуючих недоліків її правового регулювання і за умови успішної реалізації цього - запровадити до КАС України загальне правило щодо обов'язкової участі процесуального представника сторони чи третьої особи. При формуванні правових засад такої участі враховувати Висновок № 6 (2004) щодо залишення питання участі у справі представника на розсуд сторони або третьої особи у (по) окремих категоріях справ, наприклад нескладні або фінансово незначні випадки. При цьому законодавчому визначенню підлягає також перелік таких випадків, який доцільним уявляється зробити вичерпним.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рибченко А.О. Принцип верховенства права та специфіка його реалізації у адміністративному судочинстві// Право та управління. - 2011. - №2. - с. 292-296: Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2011_2/zmist.html

2. Рибченко А.О. Гарантії реалізації принципу верховенства права у міжнародному судочинстві// Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. - №3. - с. 59-62

3. Рибченко А.О. Співвідношення принципів верховенства права і законності у адміністративному судочинстві// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науковий збірник. Серія: Право та державне управління. - 2012. - 3(7). - с. 126-129

4. Рибченко А.О. Застосування принципу верховенства права судом при вирішенні адміністративних справ// Митна справа. - 2013. - №1 (85). - Ч.2. - Кн.1. - с. 286-291

5. Рибченко А.О. Забезпечення належного застосування адміністративними судами принципу верховенства права при здійсненні правосуддя (на прикладі роз'яснень Вищого адміністративного суду України)// Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (Серія: Право та державне управління) - 2013. - №1 (9). - с. 126-130

6. Рыбченко А.А. Применение принципа верховенства права в административном судопроизводстве// Вестник Казахского Национального университета. Серия Юридическая. - 2013. - №1(65). - с. 48-54

7. Рибченко А.О. Принцип верховенства права як основа процедур перегляду судових рішень// Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 30 червня 2012 р. - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація "Істина", 2012. - с. 92-94

8. Рибченко А.О. Подолання прогалин і колізій чинного адміністративного процесуального законодавства як гарантія реалізації принципу верховенства права// Право, суспільство і держава: форми взаємодії: Міжнародна науково-практична конференція, м. Київ, 15-16 березня 2013 р. - Київ: Центр правових наукових досліджень, 2013. - с. 109-111.

АНОТАЦІЯ

"Верховенство права як принцип адміністративного судочинства". - Рукопис.

Рибченко А.О.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2013.

Дисертація присвячена визначенню сутності, змісту, особливостей принципу верховенства права в адміністративному судочинстві, обґрунтуванню напрямів розвитку адміністративного процесуального законодавства щодо реалізації у ньому положень принципу верховенства права, і на цій підставі - формулюванню пропозицій щодо вдосконалення зазначеного законодавства.

Охарактеризовано еволюцію принципу верховенства права у англо-саксонській та романо-германській правовій системах. Визначено тенденції його запровадження в адміністративне судочинство, виходячи, насамперед, зі змісту ст. 8 КАС України та відповідної практики Європейського суду з прав людини. Визначено місце принципу верховенства права у системі принципів адміністративного судочинства. Доведено, що зазначений принцип займає особливе місце у системі принципів адміністративного судочинстві, має щодо них первинний та формуючий вплив. Визначено співвідношення принципів верховенства права та законності в адміністративному судочинстві. Доведено, що співвідношення принципів законності та верховенства права можна умовно порівнювати із співвідношенням форми та змісту законодавства відповідно. Принцип верховенства права має істотне значення щодо адміністративного судочинства як в аспекті правотворення, так і в аспекті правозастосування. Охарактеризовано реалізацію принципу верховенства права під час провадження в адміністративному суді першої інстанції, а також в ході процедур перегляду судових рішень. Така характеристика надається виходячи, передусім, з основних прав людини у сфері судочинства, а також загальних вимог до юридичних процедур. Визначено та здійснено систематизацію гарантій реалізації принципу верховенства права у міжнародному судочинстві. На основі проведеного дослідження пропонуються зміни щодо вдосконалення чинного адміністративного процесуального законодавства у напрямку реалізації у ньому принципу верховенства права.