Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Юридичні особи як суб'єкти адміністративного права

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Успішне та системне реформування галузі адміністративного права, що відбувається сьогодні в нашій державі, є неможливим без створення нової адміністративно-правової доктрини, головним завданням якої є забезпечення спрямованості адміністративного права на пріоритет прав фізичних і юридичних осіб, забезпечення дотримання конституційних принципів у всіх без винятку сферах суспільного життя та остаточна відмова від застарілих догм радянського адміністративного права, яке було орієнтоване, перш за все, на задоволення потреб держави.

Такий розвиток та трансформаційні процеси адміністративно-правової науки вимагають якісно нових, зорієнтованих на утвердження принципу верховенства права, підходів до дослідження проблематики інститутів публічного адміністрування, суб'єктного складу адміністративно-правових відносин, проблем державної служби, різних аспектів адміністративного та судового порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів публічної адміністрації та їх посадових осіб тощо. Такі обставини стали передумовою для перегляду не тільки сутності адміністративного права, а й його предмету та методу. Безумовно, це справило вплив не тільки на систему суб'єктів адміністративного права, яка має тенденції до збільшення кількості її елементів, але й на засади та підходи наукового дослідження цієї проблематики. Тому, беззаперечним є той факт, що суттєвого значення набувають питання аналізу правого статусу суб'єктів адміністративного права, в тому числі й переосмислення їх ролі та значення саме в сучасних реаліях та у найближчому майбутньому.

В різні історичні періоди становлення та розвитку адміністративно-правової доктрини проблематика суб'єктного складу адміністративного права привертала увагу багатьох вчених-юристів. Зокрема, цими питаннями займалися В.Б. Авер'янов, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.М. Бевзенко, М.М. Биргеу, Ю.П. Битяк, М.Ю. Віхляєв, Н.В. Галіцина, В.В. Галунько, В.М. Гаращук, В.М. Горшенев, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, І.С. Гриценко, А.А. Довгополик, Є.В. Додін, О.О. Дьомін, Ю.А. Дорохіна, Д.М. Лук'янець, А.І. Єлістратов, О.Ф. Євтихієв, О.Т. Зима, О.Є. Луньов, С.В. Ківалов, В.Л. Кобалевський, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, С.Ф. Константінов, М.В. Костів, О.В. Кузьменко, Т.О. Мацелик, Р.С. Мельник, В.І. Олефір, А.В. Пасічник, Н.Г. Саліщева, В.Ф. Сіренко, І.Й. Слубський, Ю.М. Старілов, С.С. Студенікін, М.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомиров, О.В. Шоріна, В.Є. Чіркін, О.М. Якуба, Ц.А. Ямпольська та інші.

У поле наукового пошуку згаданих вчених-юристів, як правило, потрапляли певні суб'єкти, їх групи, узагальнена характеристика всієї сукупності суб'єктів адміністративного права тощо. Однак, на жаль, лише в окремих роботах приділялась достатня увага проблематиці, пов'язаній з участю юридичних осіб чи окремих їх різновидів в тих чи інших адміністративно-правових відносинах (зокрема, праці Н.В. Галіциної, Є.Є. Додіної, Ю.А. Дорохіної, Д.М. Лук'янця, О.Т. Зими, Т.О. Коломоєць, М.В. Костіва, А.В. Пасічника, І.Й. Слубського та інших), однак комплексно питання адміністративно-правового статусу юридичних осіб та їх місця в загальній системі суб'єктів адміністративного права, ґрунтовно не вивчались, у зв'язку з чим, варто констатувати відсутність в адміністративно-правовій доктрині загальновизнаних або бодай уніфікованих підходів до розкриття вказаної проблематики.

Враховуючи це, а також практику правозастосування, можна стверджувати, що назріла необхідність у прийнятті комплексного програмного акту, що не тільки визначив би наукові та теоретичні засади інституту юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права, але й на підставі розроблених та уніфікованих наукових положень, передбачив би загальні вектори реформування та розвитку адміністративного законодавства про юридичну особу. У цьому контексті варто зазначити, що за даними Державної служби статистики України кількість зареєстрованих юридичних осіб станом на 01 січня 2013 р. становила 1 287 570 осіб, а станом на 01 березня 2013 р. їх кількість зросла до 1 291 646. Разом з тим, аналіз сфери публічного адміністрування, узагальнення правозастосовчої практики та тенденцій у законотворчій діяльності, а також вищевказаної мільйонної кількості зареєстрованих юридичних осіб свідчить про те, що ці суб'єкти у вигляді різноманітних органів публічної адміністрації, державних підприємств і установ, приватних суб'єктів господарювання та підприємництва, організацій та громадських об'єднань є найактивнішими учасниками всього комплексу адміністративних правовідносин.

Таким чином, враховуючи викладене, дослідження юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права та визначення на підставі наукового базису концептуальних векторів розвитку вітчизняного законодавства у цій сфері набуває надзвичайної актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. №810, відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 р.

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці концептуальних засад реформування адміністративно-правового статусу та системи юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права та обґрунтуванні на цій основі необхідності удосконалення нормативно-правового забезпечення у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- окреслити предмет адміністративного права, як сфери об'єктивізації участі юридичних осіб, його складових та їх трансформацію в історичній ретроспективі;

- встановити та охарактеризувати основні етапи формування сучасної наукової думки про юридичну особу як суб'єкта адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки;

- визначити поняття та ознаки юридичної особи як суб'єкта адміністративного права;

- поглибити сучасні наукові дослідження проблематики адміністративно-правового статусу юридичних осіб та адміністративної правосуб'єктності як його основи;

- здійснити класифікацію юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права та визначити систему юридичних осіб - суб'єктів адміністративного права;

- охарактеризувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб;

- окреслити характерні риси реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

- визначити, крізь призму взаємодії з детермінуючими юридичними особам, специфіку реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб;

- окреслити особливості адміністративної відповідальності детермінуючих юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права;

- виробити конкретні пропозиції теоретичного та практичного характеру, спрямовані на удосконалення нормативного закріплення інституту юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані із нормативним закріпленням адміністративно-правового статусу юридичних осіб та їх участю в адміністративних правовідносинах.

Предмет дослідження становлять юридичні особи як суб'єкти адміністративного права.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2, 4), зокрема з'ясовано сутність термінів «предмет адміністративного права» (підрозділ 1.1), «юридична особа як суб'єкт права» та «юридична особа як суб'єкт адміністративного права» (підрозділ 2.1), «адміністративно-правовий статус юридичних осіб» та «адміністративна правосуб'єктність юридичних осіб» (підрозділ 2.2), «система юридичних осіб», «детермінуючі юридичні особи» та «детерміновані юридичні особи» (підрозділ 2.3), «державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (підрозділ 4.1), «ліцензійно-дозвільні процедури», «контрольно-наглядові процедури», «адміністративний договір» (підрозділ 4.1). За допомогою історично-правового методу встановлено історіографію вчення про юридичну особу як суб'єкта адміністративного права, виявлено зв'язок минулого і сьогодення (підрозділ 1.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані для розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства (підрозділи 2.1-2.3, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Метод групування та системно-структурний підхід допомогли з'ясувати внутрішню структуру системи юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права, класифікацію різновидів юридичних осіб (підрозділ 2.3). Потенціал соціологічного методу щодо з'ясування думки фахівців-практиків стосовно проблеми, яка досліджується (підрозділи 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Специфіка досліджуваного об'єкту, його комплексний характер передбачає застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії й практики, поєднання критичного і раціонального, порівняльно-ретроспективного, єдності логічного та системного підходів.

Нормативною базою дисертації є Конституція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, Генеральною прокуратурою України та іншими органами публічної адміністрації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням, у якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням здобутків вітчизняної та російської адміністративно-правової науки розкрито сутність, основні риси, адміністративно-правовий статус, систему юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права. В результаті проведеного дослідження визначено загальні тенденції розвитку вказаного інституту адміністративного права та сформульовано концептуально нові напрями удосконалення законодавства у цій сфері, що запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

- отримали подальший розвиток теоретичні положення щодо визначення предмету адміністративного права, під яким запропоновано розуміти сукупність врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що виникають під час діяльності публічної адміністрації, в тому числі, під час процедур надання її органами адміністративних послуг та укладання адміністративних договорів, оскарження рішень, дій та бездіяльності органів публічної адміністрації та її посадових осіб в адміністративному порядку, відносини, що виникають у сфері публічної служби, під час застосування заходів адміністративного запобігання, заходів адміністративного припинення, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил та вимог, встановлених органами публічної адміністрації і дотримання яких контролюється цими органами;

- вперше визначено історіографію дослідження юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки. Зокрема, встановлено, що процес доктринального дослідження суб'єктів адміністративного права, в тому числі і юридичних осіб, можна поділити на декілька самостійних етапів, загальний аналіз яких дозволяє виявити чітку тенденцію розвитку наукових вчень з порушеної проблематики, яку умовно можна порівняти з коливальним процесом, який відображає початкову поширеність використання терміну «юридична особа» із поступовою відмовою від нього та подальшим еволюційним поверненням цієї дефініції до термінологічного ряду адміністративно-правової науки та класифікації суб'єктів адміністративного права;

- вперше сформульовано визначення юридичної особи як суб'єкта адміністративного права із визначенням її ознак. До характеристик юридичної особи як суб'єкта адміністративного права віднесено: встановлений законодавством порядок створення та державної реєстрації юридичних осіб; адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність як властивості адміністративної правосуб'єктності юридичної особи; участь юридичних осіб в адміністративних правовідносинах, як правило, опосередковується реалізацією публічного інтересу, зокрема його захистом, забезпеченням тощо; здатність юридичної особи бути позивачем та відповідачем в адміністративному суді (адміністративна процесуальна правосуб'єктність); організаційна єдність юридичної особи; організаційно-правова форма;

- отримали подальший розвиток наукові положення щодо визначення адміністративно-правового статусу юридичних осіб та його складових елементів, у зв'язку з чим доведено, що структуру адміністративно-правового статусу юридичних осіб становлять такі елементи: адміністративна правосуб'єктність (адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність, складовою якої є адміністративна деліктоздатність); суб'єктивні права та обов'язки юридичної особи, закріплені нормами адміністративного права (компетенція, повноваження);

- вперше базовим критерієм класифікації юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права визначено обсяг їх адміністративно-правового статусу, що зумовлює їх роль та місце в адміністративно-правових відносинах, а саме здатність юридичної особи детермінувати адміністративно-правовий статус інших юридичних осіб за допомогою форм та методів публічного адміністрування. На підставі цього обґрунтовано думку про те, що юридичних осіб, які мають здатність впливати на адміністративно-правовий статус та визначати межі адміністративної правосуб'єктності інших, слід називати юридичними особами, які детермінують адміністративно-правовий статус інших, а тих, що піддаються такому впливу - юридичними особами, чий статус детермінується, або детермінуючими та детермінованими юридичними особами відповідно; визначено систему юридичних осіб - суб'єктів адміністративного права як побудовану на стійких взаємозв'язках внутрішнього і зовнішнього характеру, що встановлюються в сфері публічного адміністрування, розгалужену сукупність детермінуючих та детермінованих юридичних осіб, які, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, взаємодіють між собою з метою забезпечення та захисту публічного інтересу;

- удосконалено наукові підходи з окреслення характерних рис реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб;

- удосконалено характеристику особливостей реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

- удосконалено наукові положення щодо визначення особливостей реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб, а саме крізь призму їх взаємодії з детермінуючими юридичними особам;

- одержали подальший розвиток наукові підходи щодо визначення засад адміністративної відповідальності детермінуючих юридичних осіб. При цьому запропоновано пропозиції та рекомендації з реформування адміністративно-деліктного законодавства, що визначає засади відповідальності юридичних осіб, а також інших питань їх участі в адміністративно-деліктних відносинах;

- вперше обґрунтована необхідність розробки та прийняття Концепції реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу, метою якої є уніфікація як доктринальних, так і законодавчих положень про юридичну особу, що дозволить планомірно, без попереднього непродуманого революційного перетворення, поетапно лише на підставі чітко виписаної так званої «дорожньої карти», здійснити реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, і використовуються:

- у науково-дослідній сфері для подальшої розробки теорії суб'єктів адміністративного права, подальших наукових досліджень, спрямованих на визначення місця і ролі юридичних осіб в системі суб'єктів адміністративного права (акт впровадження Донецького юридичного інститут МВС України від 18 березня 2013 р., акт впровадження юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка від 08 квітня 2013 р.);

- у правотворчості для визначення основних напрямів розвитку адміністративного законодавства про юридичну особу (акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради України від 08 липня 2013 р., акт впровадження Запорізької міської ради від 18 березня 2013 р.);

- у правозастосовчій діяльності для покращення діяльності суб'єктів публічного адміністрування, пов'язаної із застосуванням норм адміністративного права, що визначають статус юридичних осіб (акт впровадження Запорізької обласної ради від 26 листопада 2012 р., акт впровадження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 14 лютого 2013 р., акт впровадження Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 17 грудня 2012 р., акт впровадження Запорізької торгово-промислової палати від 27 березня 2013 р., акт впровадження Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 р., акт впровадження Державної податкової інспекції Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 11 квітня 2013 р.);

- у навчальному процесі для підготовки лекцій, навчальних посібників, а також підручників з дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний судочинство України», «Адміністративна відповідальність» «Юридична діяльність підприємств та установ», «Сучасні проблеми адміністративного права та процесу» (акт впровадження Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 18 березня 2013 р., акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 22 березня 2013 р.; акт впровадження Кримського економіко-правового інституту Міжнародного гуманітарного університету від 25 березня 2013 р., акт впровадження Економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» від 26 березня 2013 р., акт впровадження Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування Кабінету Міністрів України від 28 березня 2013 р., акт впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління КПУ від 25 жовтня 2012 р., акт впровадження Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 13 лютого 2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків вітчизняної та російської науки адміністративного права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України (2009 р.) (здобувачу належать коментарі до статей 50-52, 60-61 глави 5 розділу ІІ «Учасники адміністративного процесу»), опубліковано навчальний посібник «Адміністративне судочинство» (2009 р.) (здобувач підготував розділ 3 «Загальні засади адміністративного судочинства України»), опубліковано навчальний посібник «Словник базової термінології з адміністративного права» (2010 р.) (здобувач розробив термінологію від слів на літеру «Т» до літери «Я»), навчальний посібник «Адміністративна відповідальність» (2011 р.) (здобувачем підготовлено підрозділ 1.4 «Адміністративна відповідальність юридичних осіб»), навчальний посібник «Адміністративне право України» (2012 р.) (здобувач підготував підрозділи 3 «Адміністративно-правовий статус інших органів публічної адміністрації» та 4 «Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади України» розділу 2 «Суб'єкти адміністративного права»), наукові статті ? «Сучасна система суб'єктів тлумачення норм адміністративного законодавства: аналіз основних складових» (здобувачем проаналізовано відповідні повноваження юридичних осіб як складових вказаної системи суб'єктів тлумачення); «Адміністративно-юрисдикційний процес - сфера об'єктивізації участі особи у відносинах із органами публічної адміністрації (доктринальний аналіз проблемних питань)» (здобувачем з'ясовано місце та роль органів публічної адміністрації у відповідних взаємовідносинах); «Органи місцевого самоврядування як особливий різновид колективних суб'єктів адміністративного права» (здобувачем охарактеризовано адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування як юридичних осіб); «Адміністративна правосуб'єктність юридичних осіб як основа їх адміністративно-правового статусу: теоретико-правовий аналіз (здобувачем проаналізовано адміністративну правосуб'єктність юридичних осіб); тези доповідей на конференції» - «Актуальные вопросы толкования административного законодательства (в аспекте административной деликтоспособности юридических лиц)».

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на п'ятнадцяти всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 2011 р.), «Перспективы оптимизации административного процесса» (Російська Федерація, м. Москва, 2011 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 2011 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2010 р.), «Актуальные проблемы публичного права в России и за рубежом» (Російська Федерація, м. Москва, 2011 р.), «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Харків, 2011 р.), «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (м. Київ, 2011 р.), «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (м. Донецьк, 2012 р.), «Актуальные проблемы профилактики наркомании и противодействия правонарушениям в сфере легального и нелегального оборота наркотиков» (Російська Федерація, м. Красноярськ, 2012); «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (м. Київ, 2012 р.), «Инновационная Россия: вызовы, цели, приоритеты» (Російська Федерація, м. Єкатеринбург, 2012 р.), «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки - прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Право, суспільство і держава: форми взаємодії» (м. Київ, 2013 р.), «Молода наука - 2013» (м. Запоріжжя, 2013 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в монографії, у одному науково-практичному коментарі, підготовленому у складі авторського колективу, чотирьох навчальних посібниках у співавторстві, 25 наукових статтях, 23 з яких опубліковано у вітчизняних наукових фахових виданнях, 2 - у зарубіжних наукових виданнях, одне з яких включено до переліку фахових, та 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 454 сторінки. Список використаних джерел складається з 509 найменувань і займає 54 сторінки, 17 додатків, які займають 27 сторінок.

Основний зміст роботи

адміністративний право юридичний примус

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Адміністративне право України як особлива сфера об'єктивізації участі юридичних осіб» складається із двох підрозділів, в яких досліджено трансформацію предмету адміністративного права та його складових як сфери об'єктивізації участі юридичних осіб, а також визначено основні етапи історіографії дослідження юридичної особи як суб'єкта адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки.

У підрозділі 1.1 «Трансформація предмету адміністративного права та його складових як сфери об'єктивізації участі юридичних осіб» підкреслено, що серед наук юридичного циклу адміністративно-правова наука є, напевно, тією галуззю, яка найбільше піддавалася трансформаціям, докорінним переглядам постулатів та численним змінам підходів до визначення концептуальних засад. Автором зазначено, що фактично, кожна система управління - чи-то командно-адміністративна, чи-то ринкова вимагала абсолютно нових орієнтирів дослідження адміністративно-політичного сектору держави, структури державного апарату, методів та форм адміністрування тощо, які (орієнтири), власне, ставали базою і науковим підґрунтям для відповідного нормативного закріплення та інституціоналізації правовідносин, які виникають у державі. Таким чином, під впливом різних чинників та факторів зазнавали своєї модифікації, переформатування та оновлення й базові характеристики адміністративного права як галузі права - його предмет та метод. І якщо метод адміністративного права з його перманентним імперативним характером залишається завжди майже незмінним та основним під час регулювання адміністративних правовідносин (хоча останнім часом В.Б. Авер'янов, В.К. Колпаков, Т.О. Коломоєць та інші вчені цілком слушно акцентують увагу на необхідності збільшення засад диспозитивності в цій сфері регулювання), то предмет адміністративного права з комплексом складових відносин на різних етапах становлення адміністративно-правової науки систематично змінювався, а часом істотно.

У зв'язку з цим, детальному аналізу піддано історичні передумови формування сучасного предмету адміністративного права із ґрунтовним розглядом виділених етапів процесу становлення адміністративно-правової доктрини. Зокрема, автором здійснено узагальнений огляд наукових праць І.Є. Андрієвського, М.М. Белявського, Е.М. Берендтса, В.М. Гессена, В.Ф. Дерюжинського, А.І.Єлістратова, В.В. Івановського, І.Т. Тарасова та інших (вчених так званого «дореволюційного періоду розвитку адміністративно-правової науки» - кін. ХІХ ст. - 1917 р.); І.М. Ананова, О.Ф. Євтихієва, А.І. Єлістратова, В.І. Ігнатьєва, Г.С. Гурвіча, М.П. Карадже-Іскрова, В.Л. Кобалевського, А. Колеснікова, С.С. Студенікіна, О.М. Турубінера та інших (вчених «перехідної доби радянського періоду становлення адміністративно-правової доктрини - період з 1917 р. до кінця 30-х рр. ХХ ст.); С.І. Аскназія, Д.М. Бахраха, С.М. Братуся, М.І. Єропкіна, Ю.М. Козлова, А.П. Клюшніченка, О.Є. Луньова, В.М. Манохіна, І.М. Пахомова, Г.І. Петрова, С.С. Студенікіна, В.А. Юсупова, О.М. Якуби, Ц.А. Ямпольської та інших (вчених «радянського періоду» 40-80-х рр. ХХ ст.); В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, І.С. Гриценка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, О.І. Миколенка, Р.С. Мельника, В.І. Олефіра, С.Г. Стеценка, В.К. Шкарупи та багатьох інших (вчених «сучасного періоду» - з 1991 і по теперішній час).

На підставі аналізу адміністративної-правової літератури різних періодів її розвитку та становлення здобувачем обґрунтовано власний підхід до визначення предмету адміністративного права та його складових. Зокрема, обґрунтовано, що предмет адміністративного права - це сукупність врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що виникають під час діяльності публічної адміністрації, в тому числі під час процедур надання її органами адміністративних послуг та укладання адміністративних договорів, оскарження рішень, дій та бездіяльності органів публічної адміністрації та її посадових осіб в адміністративному порядку, відносин, що виникають у сфері публічної служби, під час застосування заходів адміністративного запобігання, заходів адміністративного припинення, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил та вимог, які встановлені органами публічної адміністрації і дотримання яких контролюється цими органами.

Підрозділ 1.2 «Вчення про юридичну особу як суб'єкта адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки: основні етапи та їх характеристика» присвячений аналізу історіографії доктринального дослідження суб'єктів адміністративного права, в тому числі і юридичних осіб, яку умовно можна поділити на декілька самостійних етапів, що детально охарактеризовані автором.

Так, здобувачем встановлено, що в юридичній літературі дореволюційного періоду (кін ХІХ ст. - до 1917 р.), незважаючи на відсутність в ній самого терміну «суб'єкт адміністративного права», вченими фактично виокремлювались серед таких суб'єктів юридичні особи приватного та публічного права, з їх доволі ґрунтовною та детальною класифікацією, яка, щоправда, відрізнялась умовним характером. Юридичні особи виокремлювались в якості домінуючих, основних суб'єктів, які здійснювали суттєвий вплив на динаміку публічних відносин (зокрема, праці Е.М. Берендтса, І.Т. Тарасова).

Автором зазначено, що, у свою чергу, з 1917 р. до кінця 30 рр. ХХ ст. термін юридична особа, на відміну від минулого етапу, вже практично не вживався як окремий самостійний та домінуючий суб'єкт адміністративного права, хоча при характеристиці окремих різновидів так званих «публічно-правових» суб'єктів часом згадувалось про їх організаційно-правову форму. Однак сам термін «юридична особа» стає більш типовим для приватно-правової сфери, що, у першу чергу, було зумовлено новими для держави соціальними, економічними та політичними факторами.

У радянський період розвитку адміністративно-правової науки (40-80 рр. ХХ ст.), як підкреслено дисертантом, підходи до систематизації суб'єктів адміністративного права дещо змінились у зв'язку з модифікацією предмету адміністративного права та підходів до сутності та призначення адміністративного права в цілому. У цей період вчені-адміністративісти зосереджували свою увагу, поряд із фізичними особами, на окремих різновидах так званих колективних суб'єктів із максимальним акцентом на державних органах, при цьому, як правило, плюралістичності в поглядах вчених не було. Така категорія як «юридична особа» (у значенні суб'єкта адміністративного права) фактично не зустрічалась на шпальтах адміністративно-правової літератури радянської доби.

Натомість, у роботі зазначено, що на сучасному етапі доктринального дослідження юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права (1991 - і до сьогодні) відбувається видозмінення ролі та місця суб'єктів адміністративного права в цілому, та окремих їх різновидів у тій чи іншій складовій оновленого адміністративного права. У векторі дослідження правосуб'єктності юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права намітилася тенденція дослідження вказаних осіб та їх різновидів як реальних, безспірних суб'єктів адміністративної відповідальності та як суб'єктів певних адміністративних правовідносин (зокрема, роботи В.М. Бевзенка, А.Ю. Дорохіної, О.Т. Зими, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Г. Лукашевича, Д.М. Лук'янця, В.П. Тимощука та інших). У адміністративно-правовій літературі кінця 90-х рр. - початку ХХІ століття увага приділяється окремим різновидам колективних суб'єктів адміністративного права, які є юридичними особами, хоча безпосередньо цей термін, як правило, не використовується (праці Є.Є. Додіної, пізніше - М.Ю. Віхляєва, Н.В. Галіциної, А.А. Довгополик та інших).

В результаті проведеного аналізу вказаного процесу доктринального дослідження, автором зроблено ряд висновків щодо наявних в сфері адміністративно-правової науки тенденцій розгляду та вивчення юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права.

Розділ 2 «Юридичні особи як суб'єкти адміністративного права: загальнотеоретичний аналіз» складається із трьох підрозділів, які присвячено з'ясуванню сутності юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права через розкриття їх ознак, адміністративно-правового статусу та здійснення їх класифікації.

У підрозділі 2.1 «Поняття та ознаки юридичної особи як суб'єкта адміністративного права» здійснено аналіз адміністративно-правової літератури та існуючих у ній підходів до визначення категорій «суб'єкт адміністративного права» та «юридична особа», а також наголошено, що серед галузевих наук найбільш ґрунтовну увагу питанням юридичних осіб приділяє цивільно-правова, а інститут юридичної особи є традиційним інститутом цивільного права. У цьому контексті у підрозділі здійснено узагальнений огляд праць тих вчених-цивілістів, що ґрунтовно вивчали цей блок питань (наприклад, праці В.М. Амельченка, В.І. Борисової, Л.В. Винаря, С.О. Іванова, В.М. Кравчука, Д.С. Лещенка В.Д. Примака, О.Є. Харитонова, В.Д. Фролова, І.Б. Шицького, Р.Б. Шишки, П.П. Черевка та інших).

Разом з тим, автором акцентовано увагу на тому, що єдиного підходу до визначення юридичної особи як суб'єкта адміністративного права в адміністративно-правовій доктрині наразі немає. Проте на шпальтах юридичної літератури відповідного спрямування можна зустріти кілька варіантів визначення дефініції «юридична особа». Як правило, переважна більшість вчених-адміністративістів йде шляхом цитування положень цивільного законодавства (зокрема, роботи Ю.А Дорохіної, О.Л. Жильцова, В.Г. Лукашевича і т.д.), інші, враховуючи специфіку та предмет їх досліджень, - виділяють характерні риси окремої групи юридичних осіб приватного або публічного права (як приклад, можна навести роботи А.В. Пасічника, Н.Ф. Ільницької, В.Є. Чіркіна), треті (їх кількість також доволі значна) - взагалі уникають відповіді на питання, що таке «юридична особа» та не розкривають її ознак. При цьому зазначено, що в адміністративно-правовій літературі зустрічається дещо поглиблений аналіз вказаного питання із наведенням авторської дефініції «юридична особа» (наприклад, роботи М.В. Костіва, С.І. Саєнка, І.Й. Слубського та інших) та окресленням її рис, проте такий підхід, на жаль, не є системним явищем для доктрини адміністративного права.

У зв'язку з цим встановлено, що задля правильного тлумачення цього поняття необхідним є вироблення як загального, уніфікованого для всіх галузей права, розуміння юридичних осіб, так і їх розуміння у вузькому значенні, тобто як суб'єкта тих чи інших правовідносин або галузі права. В аспекті окреслених проблем, здобувачем підтримано та розвинуто тезу про необхідність застосування «міждисциплінарного підходу» до формулювання визначення юридичної особи як суб'єкта права в цілому. На цій підставі автором юридичну особу як суб'єкта права визначено як суб'єкта правовідносин, який має відповідну організаційно-правову форму (підприємство, установа, організація, орган тощо) будь-якої форми власності, що створений та зареєстрований у встановленому законом порядку, володіє необхідним обсягом правоздатності та дієздатності (в тому числі деліктоздатності), вступає у правовідносини від свого імені, має достатній для участі у правовідносинах ступінь відокремленості майна, може бути позивачем і відповідачем в суді.

Обґрунтовано авторський варіант дефініції «юридична особа як суб'єкт адміністративного права», окреслено її ознаки.

Підрозділ 2.2 «Адміністративно-правовий статус юридичних осіб та адміністративна правосуб'єктність як його основа» присвячено характеристиці складових елементів адміністративно-правового статусу юридичних осіб (адміністративній правоздатності та адміністративній дієздатності, складовою якої є адміністративна деліктоздатність, суб'єктивним правам та обов'язкам юридичних осіб, закріплених нормами адміністративного права).

Проаналізовано існуючі в теорії права та в адміністративно-правовій літературі підходи щодо визначення структури та змісту правого статусу, адміністративно-правового статусу, правосуб'єктності та адміністративної правосуб'єктності, суб'єктних прав та обов'язків осіб, в тому числі юридичних.

Здобувачем встановлено, що адміністративна правосуб'єктність юридичних осіб - це здатність юридичної особи мати закріплені адміністративно-правовими нормами суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки, а також здатність своїми діяннями набувати та реалізовувати права, створювати для себе або інших суб'єктів обов'язки та здатність юридичної особи нести за порушення адміністративно-правових норм адміністративну відповідальність, які (здатності) можуть змінюватись під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів і умов. Зміст даного поняття складають адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність. У свою чергу, складовою адміністративної дієздатності є адміністративна деліктоздатність особи. Різновидами адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб визнано загальну та спеціальну правосуб'єктність.

Моментом виникнення адміністративної правосуб'єктності юридичної особи визнано її державну реєстрацію, а саме - внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Встановлено, що всі дії, які вчиняються особами до моменту державної реєстрації юридичної особи - вчиняються від імені окремих суб'єктів правовідносин (акціонерів, засновників, учасників та інших), які на той момент діють від свого власного імені або від імені групи таких суб'єктів, однак не від імені ще нествореного суб'єкта права - юридичної особи. Автором підтримано точку зору про те, що адміністративна дієздатність, як правило, виникає одночасно із адміністративною правоздатністю - в момент створення особи, їх обсяг залежить від певних факторів та умов. При цьому, обґрунтовано, що вони є динамічними, коливними величинами, тому висновок про те, що правоздатність є стійкою, а дієздатність динамічною ознакою правосуб'єктності є не зовсім логічним, як про це стверджується у значній кількості наукових робіт.

Доведено, що суб'єктивне право юридичної особи у сфері публічного адміністрування - це індивідуально-визначений, залежно від адміністративної правосуб'єктності юридичної особи, обсяг її дозволеної правової поведінки в сфері публічного адміністрування, який у передбачених законом випадках може забезпечуватися заходами адміністративного примусу.

Аргументовано, що суб'єктивний обов'язок юридичної особи у сфері публічного адміністрування - це обсяг конкретно-визначеної, залежно від адміністративної правосуб'єктності юридичної особи, суспільно-необхідної правової поведінки, встановленої в адміністративному нормативному або індивідуальному правовому акті, виконання якої забезпечується в передбачених законом випадках заходами адміністративного примусу.

У підрозділі 2.3 «Класифікація юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права. Система юридичних осіб» наголошується на тому, що класифікація відіграє важливу роль у процесі дослідження будь-якого явища, оскільки є способом поглиблення знань про об'єкт дослідження, виявлення його специфічних рис, а також спрощує розгляд об'єкту як певної системи із стійкими зв'язками внутрішнього та зовнішнього характеру.

На підставі аналізу наукових та нормативних джерел, дисертантом запропоновано декілька можливих варіантів критеріїв класифікації юридичних осіб як суб'єктів адміністративного права. Зокрема: 1) за порядком створення; 2) залежно від мети діяльності; 3) за організаційно-правовою формою; 4) залежно від правового режиму закріпленого за ними майна; 5) за видом (предметом) діяльності; 6) за формою власності; 7) за територією функціонування; 8) за терміном (часом) дії; 9) за наявністю контрольних повноважень; 10) за наявністю владних повноважень.

Разом з тим, зазначено, що жоден з окреслених критеріїв не може вважатись базовим, оскільки вони не розкривають всю сукупність юридичних осіб, стосуються лише, як правило, їх певних ознак, а окремі з них не характеризують юридичних осіб саме як суб'єктів адміністративного права. Відправною точкою для класифікації юридичних осіб саме як суб'єктів адміністративного права є їх адміністративно-правовий статус та адміністративна правосуб'єктність. На підставі визначеного здобувачем базового критерію класифікації юридичних осіб, останні поділено на детермінуючих та детермінованих юридичних осіб.

Доведено, що систему юридичних осіб - суб'єктів адміністративного права можна визначити як побудовану на стійких взаємозв'язках внутрішнього і зовнішнього характеру, що встановлюються в сфері публічного адміністрування, розгалужену сукупність детермінуючих та детермінованих юридичних осіб, які, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, взаємодіють між собою з метою забезпечення та захисту публічного інтересу.

Автором окреслено існуючі між юридичними особами внутрішні зв'язки вертикального та горизонтального характеру, а також зв'язки, що інтегрують юридичних осіб до загальної системи суб'єктів адміністративного права, а також визначено склад підгруп детермінованих та детермінуючих юридичних осіб.

Розділ 3 «Особливості адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб в адміністративних правовідносинах» складається з двох підрозділів, присвячених з'ясуванню характерних рис участі детермінуючих юридичних осіб у вищезазначеній групі суспільних відносин, врегульованих нормами адміністративного права.

У підрозділі 3.1 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу у сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб» зазначено, що серед детермінуючих юридичних осіб можна виокремити органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші органи публічної адміністрації, що мають особливі детермінуючі повноваження (Національний Банк України, органи прокуратури, суди тощо). Аналіз особливостей адміністративно-правового статусу вказаних суб'єктів здійснено через конкретні прояви правової здатності детермінувати статус інших юридичних осіб та, через розкриття змісту складових адміністративно-правового статусу юридичної особи.

Окреслено найбільш суттєві особливості реалізації Кабінетом Міністрів України свого адміністративно-правового статусу як детермінуючої юридичної особи, як-то: стабільність адміністративної правосуб'єктності Уряду, зміна якої може бути здійснена лише шляхом внесення Верховною Радою України змін до Конституції України, а в окремих, визначених законом випадках адміністративно-правовий статус Уряду України може модифікуватися судом та органами прокуратури; специфічний порядок створення та діяльності, які закріплюються на рівні Основного Закону України та спеціального законодавства, що визначає засади діяльності Уряду; відсутність вказівки в законодавстві на організаційно-правову форму Кабінету Міністрів України як юридичної особи публічного права; детермінуючі повноваження Уряду України, як правило, спрямовані на модифікацію адміністративно-правового статусу інших органів виконавчої влади та державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій тощо.

На підставі аналізу правових основ діяльності та правозастосовчої практики також окреслено особливості реалізації адміністративно-правового статусу у сфері публічного адміністрування центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, юридичних осіб з особливими детермінуючими повноваженнями та органів місцевого самоврядування як детермінуючих юридичних осіб.

Запропоновано ряд пропозицій та рекомендацій до чинного вітчизняного законодавства у цій сфері, що спрямовані на підвищення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб в сфері публічного адміністрування.

У підрозділі 3.2 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності» вказано, що у цій сфері відносин детермінуючі юридичні особи, як правило, виступають у ролі так званих юрисдикційних органів, тобто тих, що мають повноваження застосовувати заходи адміністративного примусу, в тому числі й адміністративні стягнення.

Здобувачем підкреслено, що під такий вплив з боку юрисдикційних органів, наслідком якого може бути зміна адміністративно-правового статусу суб'єкта, підпадають як фізичні, так і юридичні особи. При цьому перелік таких органів є досить широким і закріплюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, спеціальними законами України та підзаконними нормативно-правовим актами, що визначають правовий статус центральних органів виконавчої влади. Зокрема, здобувачем проаналізовано положення Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (в редакції Закону від 26 червня 2004 р.), Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», Закону України «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», а також нормативно-правових актів, що визначають правовий статусу відповідних органів публічної адміністрації, що можуть застосовувати заходи адміністративного примусу, включаючи накладення адміністративних стягнень.

На підставі проведеного аналізу зазначеного нормативного масиву, дисертантом окреслено особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та запропоновано відповідні рекомендації до вітчизняного законодавства у цій сфері.

Зокрема, встановлено, що під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності проявляються такі особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб:

· по-перше, детермінуючі повноваження юридичних осіб, у тому числі й ті, що спрямовані на модифікацію адміністративно-правового статусу юридичних осіб, закріплюються на рівні спеціального галузевого законодавства, є несистематизованими та розпорошеними;

· по-друге, повноваження детермінуючих юридичних осіб, які спрямовані на зміну обсягу адміністративно-правового статусу інших суб'єктів, що здійснюються у формі адміністративно-попереджувальних заходів, пов'язані із запровадженням особливих правових режимів, а також можуть бути пов'язані з необхідністю попередження вчинення протиправних діянь та забезпеченням правопорядку;

· заходи адміністративного припинення, які змінюють адміністративно-правовий статус інших суб'єктів, у тому числі юридичних осіб, мають терміновий характер і спрямовані на переривання відповідної протиправної поведінки, встановлення особи порушника, а також забезпечення в подальшому з'ясування всіх обставин справи й застосування адміністративного стягнення;

· адміністративні стягнення, що застосовуються детермінуючими юридичними особами у вигляді анулювання або зупинення дії ліцензії (дозволу), припинення діяльності підприємств, штрафів та інших стягнень, є реакцією на порушення законодавства з боку юридичних осіб, яка спрямована на зміну адміністративно-правового статусу останніх в імперативному порядку.

Розділ 4 «Особливості адміністративно-правового статусу детермінованих юридичних осіб в адміністративних правовідносинах» складається з двох підрозділів, в яких окреслюються характерні риси участі детермінованих юридичних осіб у вищезазначеній групі суспільних відносин, врегульованих нормами адміністративного права.

У підрозділі 4.1 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу у сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб (крізь призму їх взаємодії з детермінуючими юридичними особам)» досліджено відповідні аспекти прояву адміністративно-правового статусу приватних підприємств, господарських товариств, об'єднань підприємств та інших юридичних осіб приватного права; державних, казенних, комунальних підприємств, установ, організацій, закладів та інших юридичних осіб публічного права, що не мають детермінуючих повноважень; громадських об'єднань; органів самоорганізації населення, що мають статус юридичних осіб, та інших суб'єктів.