Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТОКАРЄВА КСЕНІЯ СЕРГІЇВНА

УДК 342.95.046 (043.3)

ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного і адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Національний авіаційний університет, професор кафедри теорії та історії держави і права Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Остапенко Олексій Іванович, Національний університет «Львівська політехніка», заступник директора Навчально-наукового інституту права та психології;

кандидат юридичних наук, доцент Заяць Олександр Михайлович, Одеський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри конституційного та міжнародного права.

Захист відбудеться «22» липня 2015 року о «___» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий «___» червня 2015 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. М. Сопілко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення займають особливе місце в інституті адміністративної відповідальності в Україні. Адже, гарантуючи захист фізичної особи від необмеженого у часі переслідування і довготривалого перебування у стані правової невизначеності, вони безпосередньо пов'язані із забезпеченням прав людини, а це вимагає якнайбільш посиленого та досконалого законодавчого регулювання.

Згідно офіційних даних Державної служби статистики України кількість осіб притягнутих до адміністративної відповідальності, щодо яких розглянуто справи та винесені рішення про накладення адміністративних стягнень, становила станом на 2012 рік усього по Україні - 4 621 064 особи, у 2013 році - 4 435 323 особи, у 2014 році - 2 656 966 осіб. Таким чином, за ці роки до адміністративної відповідальності було притягнуто майже 10 % від загальної чисельності населення України.

Статистичні узагальнення показали, що в Україні у 2012 році закрито на підставі закінчення строків накладення адміністративних стягнень 55 166 справ про адміністративні правопорушення. У 2013 році цей показник збільшився до 58 010 справ, а у 2014 році він становив 48 586 справ. Це свідчить про те, що предмет дослідження має широку сферу застосування.

Однак, не зважаючи на таку значну кількість випадків реалізації норм статті 38 КУпАП, законодавство України передбачаючи лише вимогу про виключення провадження та закриття справи, не здатне забезпечити ефективного правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Наразі у цій сфері існують значні правові проблеми, які окрім поодиноких вказівок на їх існування тривалий час не мають науково-практичного вирішення. Одна з них полягає у невиправданому визнанні вини особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, в постанові про закриття справи за закінченням строків статті 38 КУпАП. Недосконалі правові конструкції, прогалини Кодексу України про адміністративні правопорушення, створюють передумови для практичних помилок у діяльності суддів та інших органів (посадових осіб) уповноважених на закриття справ за закінченням строків накладення адміністративних стягнень і призводять до порушення прав людини.

Очікування суспільства на формування єдиного підходу у вирішенні нерозв'язаних науково-практичних задач, а також нагальна потреба у більш досконалому правовому забезпеченні правовідносин, що виникають під час закриття справ про адміністративні правопорушення на підставі закінчення строків статті 38 КУпАП, свідчать про актуальність теми дослідження.

Науково-теоретичним підґрунтям для написання дисертації стали праці таких провідних фахівців у галузі адміністративного права як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, А. І. Берлач, Ю. П. Битяк, В. І. Бобрик, В. В. Богуцька, В. В. Богуцький, І. Л. Бородін, В. В. Галунько, В. М. Гаращук, С. Т. Гончарук, Т. О. Гуржій, Р. А. Калюжний, З. Р. Кісіль, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, С. Ф. Константінов, С. О. Короєд, О. В. Кузьменко, А. П. Купін, М. В. Лошицький, Д. М. Лук'янець, Н. Р. Нижник, В. І. Олефір, О. І. Остапенко, Є. В. Петров, С. Д. Подлінєв, О. П. Рябченко, С. Г. Стеценко, Н. В. Хорощак, С. А. Ширіна, В. К. Шкарупа та інші. Питання, що стосуються нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Європи досліджували: А. О. Байда, О. А. Банчук, Ю. В. Гродецький, О. В. Капліна, С. В. Пєтков, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін та інші.

Теоретичним підгрунттям дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення є також розробки зарубіжних науковців, які у своїх працях торкалися деяких аспектів цієї теми. Це, зокрема, напрацювання: М. Ф. Бойко, Д. І. Босого, A. Остерхаус, Б. В. Слипенського, Б. І. Сосни.

Однак, не зважаючи на наявність наукових праць у яких частково розглядались проблеми правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, не знайшли достатнього ступеня опрацювання: причини їх виникнення та шляхи подолання, підходи до визначення сутності і значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, обґрунтування невинуватості осіб, які притягались до адміністративної відповідальності і щодо яких справа була закрита з вищевказаних підстав. До цього часу в українській науці адміністративного права не існувало комплексного фундаментального дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, що і зумовило вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках тем наукових досліджень Юридичного інституту Національного авіаційного університету, відповідно до пунктів 4.4.2.1, 4.4.2.2 Постанови Президії Національної академії наук України «Про основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 рр.». Робота спрямована на реалізацію вимог Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 року № 810/98 (із змінами від 28 травня 2006 року), Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006.

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Юридичного інституту Національного авіаційного університету 17 грудня 2012 року Протоколом № 17.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу наукових та нормативних джерел, в тому числі досвіду європейських держав, визначити шляхи вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні задачі:

сформувати методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення;

встановити місце правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в системі строкових обмежень адміністративної відповідальності;

розкрити значення причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень;

обґрунтувати предмет доказування та довести обставини, що підлягають встановленню під час закриття справи за закінченням строків статті 38 КУпАП;

визначити поняття «постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення» та вимоги до її змісту;

здійснити порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи;

окреслити особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення в Австрії, Франції, Англії та Уельсі;

запропонувати шляхи вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі закриття справи про адміністративне правопорушення і застосування строків накладення адміністративних стягнень.

Предмет дослідження становлять правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на діалектиці та системному підході. Метод діалектики дозволив проаналізувати розвиток способів правового регулювання строків накладення адміністративних стягнень, встановити наявність науково-практичних проблем і був використаний під час дослідження суперечності прийняття суддівських постанов (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3). Системний підхід надав можливість вивчення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення у єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Загальнонаукові методи аналізу та синтезу дозволили здійснити визначення понять, сформувати сутність правових категорій, з'ясувати причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Порівняльний метод використовувався під час аналізу нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень зарубіжних країн (підрозділи 3.1, 3.2), у розділі 1 для співставлення існуючих наукових думок у досліджуваній сфері. Метод контент-аналізу якісного типу дозволив вивчити матеріали законодавчої, наукової та практичної бази та інтерпретувати віднайдені результати (розділи 1-3). Комплексне застосування вищеописаних методів надало повноцінну основу для проведення даного дослідження та розв'язання поставлених науково-практичних задач.

Нормативно-правовою основою стали: положення Конституції України, законів та підзаконних актів України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України, постанови органів судової влади України усіх ланок, а також законодавство таких європейських республік як: Молдова, Латвія, Литва, Естонія, Польща, Чехія, Хорватія, Австрія, закони і судова практика Франції, Англії та Уельсу.

Емпіричним фундаментом дослідження є: наукова література; статистична інформація Державного комітету статистики України, Державної судової адміністрації України; дані щодо розгляду справ і матеріалів про адміністративні правопорушення місцевими загальними судами, апеляційними судами; статистика кримінального правосуддя Міністерства юстиції Англії і Уельсу; результати анкетного опитування 411 осіб; матеріали справ про адміністративні правопорушення, що були закриті за закінченням строків накладення адміністративних стягнень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним науковим дослідженням правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. У роботі проведено аналіз теоретичних і практичних проблем обраного предмету дослідження, виявлені недоліки законодавчого забезпечення прав осіб, щодо яких справа підлягає закриттю за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, запропоновані варіанти вирішення поставлених задач, зокрема:

вперше:

- сформовано методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням законодавчого, міжнародно-правового та теоретико-практичного аспектів. Розроблено підходи до визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які запропоновано розглядати як: 1) правовідносини, що виникають у зв'язку із вчиненням діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення і спливом передбаченого законом часу для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) результат специфічного реагування держави в особі уповноважених органів (посадових осіб) на момент часу, який минув з дня вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження, шляхом прийняття постанови про закриття справи; 3) обов'язок держави не вчиняти жодних дій із переслідування особи за вчинення діянь, що мають ознаки адміністративного правопорушення; 4) стан припинення суспільного осуду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, у зв'язку із закінченням встановленого законом часу для його застосування;

обґрунтовано предмет доказування справи про адміністративне правопорушення під час її закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, який полягає у встановленні: 1) виду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення та передбаченого для нього строку накладення адміністративного стягнення; 2) моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 3) строку, що сплив з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту розгляду справи;

доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. Невиправданість її одночасного визнання і закриття справи за вищезазначених підстав, аргументована: 1) відмовою держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності; 2) порушенням права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості; 3) зміною цілі та предмету розгляду справи; 4) виключенням провадження; 5) відсутністю права суду на вчинення додаткових процесуальних дій; 6) відсутністю правових підстав у Кодексі України про адміністративні правопорушення; 7) можливістю доведення вини в порядку цивільного судочинства;

запропоновано розглядати правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення як елемент системи строкових обмежень адміністративної відповідальності;

удосконалено:

поняття «строку накладення адміністративного стягнення» через врахування у визначенні таких ознак як: «встановленого законом періоду часу з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження», «моменту винесення законної постанови про накладення адміністративного стягнення»;

класифікацію строків накладення адміністративного стягнення за критерієм виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення;

систему причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень шляхом узагальнення сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення та їх класифікацію залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу;

основні дефініції, зокрема: «постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення», «закриття справи про адміністративне правопорушення»;

критерії диференціації підстав закриття справ про адміністративні правопорушення шляхом врахування наявності ознак адміністративного правопорушення;

вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, які доповнені положеннями про необхідність зазначення: дати вчинення (а для триваючих правопорушень - дати виявлення) адміністративного правопорушення або дати прийняття рішення про закриття кримінального провадження; дати закінчення строку накладення адміністративного стягнення; частини статті 38 КУпАП, що встановлює строк накладення адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню;

дістали подальшого розвитку:

результати порівняльного аналізу нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи, який дозволив встановити їх спільні та відмінні риси;

підходи до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення країн усталеної західної демократії, які базуються на положенні про неможливість вчинення будь-яких юридичних дій в межах переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку;

уявлення щодо основних напрямків вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати, пропозиції та висновки дисертації мають науково-теоретичне та практичне значення і можуть бути використані:

- у правозастосовчій діяльності - під час реалізації статей 38, 247 КУпАП та вдосконалення порядку дій уповноважених органів (посадових осіб) з розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення (лист Управління громадської безпеки МВС України в Київській області від 21.01.15 р. № 16/б-380; акт впровадження Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві від 27.12.14 р.);

- у нормотворчій сфері - під час підготовки змін та доповнень до законів та нормативно-правових актів України у сфері притягнення до адміністративної відповідальності (лист Комітету Верховної ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/11-72 від 21.01.15 р.; акт впровадження Адміністрації Президента України від 26.12.14 р.);

- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень загальнотеоретичних питань правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень (акт впровадження Адміністрації Президента України від 26.12.14 р.);

- у навчальному процесі - теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані для викладання дисциплін «Адміністративне право», «Конституційне право», «Право Європейського Союзу» та при підготовці підручників, навчальних посібників, начально-методичних матеріалів (акт впровадження Національного авіаційного університету від 15.12.14 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено на десяти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: 1) «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (м. Одеса, 12-13 вересня 2014 р.); 2) «Шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку суспільства» (м. Донецьк, 3 жовтня 2014 р.); 3) «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Запоріжжя, 3-4 жовтня 2014 р.); 4) «Вплив сучасної юридичної науки на політичні й соціально-економічні процеси в Україні» (м. Одеса, 24 жовтня 2014 р.); 5) «Законодавство України: історія розвитку, соціальна обумовленість, якість, застосування та вдосконалення» (м. Запоріжжя, 5-6 грудня 2014 р.); 6) «Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє» (м. Донецьк, 5-6 грудня 2014 р.); 7) «Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики» (м. Одеса, 12-13 грудня 2014 р.); 8) «Юридична наука і практика: виклики часу» (м. Київ, 12 березня 2015 р.); 9) «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (м. Одеса, 10-11 квітня 2015 р.); 10) «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства» (м. Київ, 10-11 квітня 2015 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертації було опубліковано у семи наукових статтях (дві з них у виданнях зарубіжних держав) та десяти тезах доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації побудована відповідно до мети та задач дослідження і складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, семи додатків (49 сторінок) та списку використаних джерел (253 найменування, 31 сторінка). Загальний обсяг дисертації складає 270 сторінок з яких 190 сторінок основного тексту.

адміністративний стягнення правовий наслідок

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено обґрунтування актуальності теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, задачі, об'єкт та предмет дослідження, перераховані використані наукові методи, визначено змістовно, що саме досліджувалось кожним методом, викладено наукові положення, які виносяться на захист, вказано на ступінь новизни одержаних результатів, а також наведено відомості про практичне значення одержаних результатів, опубліковані наукові праці, апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади закінчення строку накладення адміністративного стягнення» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Методологія дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення» здійснено огляд літератури за темою, розроблені підходи до визначення основних понять, в тому числі сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати у законодавчому, міжнародно-правовому та теоретико-практичному аспектах. Законодавчий аспект досліджує правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які випливають із статей 247, 284 КУпАП, надає тлумачення понять «виключення провадження», «закриття справи про адміністративне правопорушення». Міжнародно-правовий аспект заснований на практиці Європейського суду з прав людини та аналізі презумпції невинуватості в структурі права людини на справедливий суд. Теоретико-практичний аспект розглядає правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення з точки зору їх реалізації у судовій практиці, визначає їх науково-теоретичне значення. Досліджена історична хронологія змін правового регулювання строків накладення адміністративних стягнень, які поступово збільшувались та варіювались за спеціальними ознаками.

У підрозділі 1.2. «Місце правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в системі строкових обмежень адміністративної відповідальності» надано визначення поняття системи строкових обмежень адміністративної відповідальності як сукупності встановлених законом часових відрізків вчинення уповноваженими органами (посадовими особами) або судом конкретно визначених дій під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення яких призводить до визнання цих дій незаконними або виникнення інших юридично значимих наслідків. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати як елемент даної системи. Класифіковані строкові обмеження притягнення до адміністративної відповідальності в залежності від моменту накладення адміністративного стягнення. Визначено поняття строків накладення адміністративних стягнень, надано їх характеристику. Проведено класифікацію строків накладення адміністративних стягнень залежно від виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення, визначені особливості їх застосування.

Розділ 2 «Адміністративно-правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Значення причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень» розглянуто і систематизовано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень, які полягають у сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. До них віднесено: несвоєчасне направлення матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення в суд; неналежну підготовку матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) та повернення судом справ на дооформлення (доопрацювання); зволікання судів при перевірці обставин вчинених діянь; відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою учасників процесу; відкладення розгляду справи з метою проведення експертизи; оскарження постанов до суду апеляційної інстанції; відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; значне навантаження суддів. Класифіковано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу.

У підрозділі 2.2. «Предмет доказування та обставини, що підлягають встановленню під час закриття справи за закінченням строку статті 38 КУпАП» визначено поняття «закриття справи про адміністративне правопорушення», здійснено класифікацію підстав закриття справи залежно від критерію наявності ознак адміністративного правопорушення. Розкрито зміст закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративних стягнень як відмови держави (в особі уповноважених органів) від притягнення особи до адміністративної відповідальності, що реалізується шляхом припинення будь-яких процесуальних дій спрямованих на накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтовано предмет доказування справ про адміністративні правопорушення під час їх закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. Наведено положення про те, що суд повинен описати факти, що наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, однак він позбавлений права здійснювати будь-яку оцінку встановлених обставин справи на предмет наявності вини особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Невиправданість одночасного визнання вини та закриття справи за вищезазначених підстав підтверджена сімома науково-практичними аргументами.

У підрозділі 2.3. «Поняття та зміст постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення» обґрунтована доцільність закриття справи за статтею 247 КУпАП до моменту її передачі на розгляд суду та під час підготовки до судового розгляду. Розкрито поняття «постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення» як процесуальної форми рішення суду чи іншого уповноваженого органу (посадової особи) про припинення вчинення будь-яких дій спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що призводить до неможливості встановлення її вини в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення. Визначені вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Обґрунтована пропозиція заміни вживаних КУпАП термінів із «закриття справи» на «закриття провадження», роз'яснено порядок використання понять «термін» та «строк».

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Україні» складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. «Порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи» присвячений дослідженню правових наслідків закінчення строків накладення адміністративних стягнень країн: Східної Європи (Молдова, Польща), Прибалтики (Литва, Латвія, Естонія), Центральної Європи (Чехія), Південно-Східної Європи (Хорватія). Виявлено, що строки накладення адміністративних стягнень в Україні тривалістю у два місяці, які відраховуються з дня вчинення (виявлення) правопорушення, серед порівнюваних держав є найкоротшими. Встановлено, що не зважаючи на термінологічні розбіжності, правові наслідки закінчення строків накладення адміністративних стягнень для всіх країн однакові - це припинення провадження, закриття справи, неможливість призначення покарання за порушення. Виявлено, що окремі кодекси передбачають такі особливі правові наслідки як: 1) звільнення від відповідальності - особа вважається такою, що не притягалась до адміністративної відповідальності (Молдова); 2) покарання вважається неіснуючим (Польща); 3) залишення справи без розгляду (Чехія).

У підрозділі 3.2. «Особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Австрії, Франції, Англії та Уельсі» узагальнені нормативно-правові визначення строку накладення адміністративного стягнення у законодавстві досліджуваних країн, встановлена специфіка їх термінології. Виявлено, що в Австрії строк накладення адміністративного стягнення характеризується часом протягом якого уповноважений орган може вчинити дії з переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку. Доведено, що у Франції його закінчення є однією з підстав для припинення (погашення) публічного переслідування, що здійснюється з метою застосування покарання. З'ясовано, що строк накладення адміністративного в українському контексті стягнення в Англії та Уельсі передбачений як давність притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення найлегших порушень типу «summary offences» і являється не часом притягнення до відповідальності в повному сенсі цього слова (яка б завершувалась винесенням остаточного рішення (вироку) із присудженням покарання), а часом на звернення до суду з наміром ініціювати процес публічного переслідування.

У підрозділі 3.3. «Вдосконалення законодавства України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС» запропоновано: визначити на рівні закону обставини, які повинні підлягати обов'язковому встановленню під час закриття справи за закінчення строків ст. 38 КУпАП; встановити заборону здійснення будь-якої оцінки обставин вчиненого діяння на предмет наявності вини особи щодо якої справа підлягає закриттю за закінченням строків накладення адміністративних стягнень; передбачити, що у разі закінчення строків накладення адміністративних стягнень доведення вини чи невинуватості особи повинно здійснюватись в окремому порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Окрім того, обґрунтовано пропозиції: збільшити тривалість строків накладення адміністративних стягнень ст. 38 КУпАП; встановити, що у будь якому випадку адміністративне стягнення не може бути накладено пізніше двох років з дня вчинення адміністративного правопорушення; закріпити на рівні закону можливість закриття справи за статтями 38 та 247 КУпАП до моменту її передачі на розгляд суду, під час підготовки до розгляду в суді та безпосередньо під час судового розгляду. У роботі сформульовано детальні вимоги до постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наголошено на необхідності запровадження двох систем імперативних та диспозитивних підстав зупинення перебігу строків накладення адміністративних стягнень, пов'язаних і не пов'язаних із зупиненням провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ВИСНОВКИ

Дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним науковим дослідженням правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення. У висновках сформульовано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових задач щодо визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення; порівняльно-правового аналізу правового регулювання наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в Україні та зарубіжних державах; виявлення недоліків законодавчого забезпечення прав осіб, щодо яких справа підлягає закриттю за закінченням строку накладення адміністративного стягнення; обґрунтування пропозицій внесення змін до національного адміністративного законодавства з урахуванням досвіду країн ЄС. У підсумку отримані такі найбільш важливі та практично значущі наукові результати:

1. Сформовано методологію дослідження правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням законодавчого, міжнародно-правового та теоретико-практичного аспектів. Розроблено підходи до визначення сутності та значення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення, які запропоновано розглядати як: 1) правовідносини, що виникають у зв'язку із вчиненням діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення і спливом передбаченого законом часу для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) результат специфічного реагування держави в особі уповноважених органів (посадових осіб) на момент часу, який минув з дня вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження, шляхом прийняття постанови про закриття справи; 3) обов'язок держави не вчиняти жодних дій із переслідування особи за вчинення діянь, що мають ознаки адміністративного правопорушення; 4) стан припинення суспільного осуду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, у зв'язку із закінченням встановленого законом часу для його застосування.

2. Встановлено місце правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення в системі строкових обмежень адміністративної відповідальності, що визначена як сукупність встановлених законом часових відрізків вчинення уповноваженими органами (посадовими особами) або судом конкретно визначених дій під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення яких призводить до визнання цих дій незаконними або виникнення інших юридично значимих наслідків. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення запропоновано розглядати як елемент даної системи.

Охарактеризовано поняття «строку накладення адміністративного стягнення» як встановленого законом періоду часу з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту винесення законної постанови про накладення адміністративного стягнення уповноваженим органом (посадовою особою) або судом, із закінченням якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. Строки накладення адміністративних стягнень класифіковано на загальні та спеціальні залежно від виду та ступеня шкідливості адміністративного правопорушення. Особливості застосування строків накладення адміністративних стягнень визначені у наявності спеціальних умов їх правової реалізації, а саме: 1) розмежуванні загальних та спеціальних правових норм; 2) існуванні окремого правового режиму строків накладення адміністративних стягнень для юридичних осіб; 3) визначенні моменту з якого розпочинається їх відлік.

3. Розкрито значення причин пропуску строків накладення адміністративних стягнень, які полягають у сукупності умов, що призводять до затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. До них віднесено: несвоєчасне направлення матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення в суд; неналежну підготовку матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) та повернення судом справ на дооформлення (доопрацювання); зволікання судів при перевірці обставин вчинених діянь; відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою учасників процесу; відкладення розгляду справи з метою проведення експертизи; оскарження постанов до суду апеляційної інстанції; відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень; значне навантаження суддів.

Класифіковано причини пропуску строків накладення адміністративних стягнень залежно від таких критеріїв як: момент виникнення, джерело походження та суб'єкт впливу.

4. Обґрунтовано предмет доказування справи про адміністративне правопорушення під час її закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, який полягає у встановленні: 1) виду діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення та передбаченого для нього строку накладення адміністративного стягнення; 2) моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 3) строку, що сплив з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту розгляду справи.

Доведено, що до обставин, які підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків статті 38 КУпАП, не належить вина особи. До аргументів, які підтверджують невиправданість її одночасного визнання і закриття справи за вищезазначених підстав, віднесено: 1) відмову держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності; 2) порушення права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості; 3) зміну цілі та предмету розгляду справи; 4) виключення провадження; 5) відсутність права суду на вчинення додаткових процесуальних дій; 6) відсутність правових підстав у Кодексі України про адміністративні правопорушення; 7) можливість доведення вини в порядку цивільного судочинства.

5. Визначено поняття «постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення» як процесуальної форми рішення суду чи іншого уповноваженого органу (посадової особи) про припинення вчинення будь-яких дій спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що призводить до неможливості встановлення її вини в межах розгляду даної справи про адміністративне правопорушення.

Сформовані вимоги до змісту постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, яка повинна містити: дату; місце складення; посаду; прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову; дату, серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення; подані матеріали справи про адміністративне правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, місце роботи, посаду особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення; посилання на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення; посилання на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, що надає право уповноваженому органу (посадовій особі) приймати постанову; дату вчинення (а для триваючих правопорушень - дату виявлення) адміністративного правопорушення або дату прийняття рішення про закриття кримінального провадження; дату закінчення строку накладення адміністративного стягнення; посилання на частину статті 38 КУпАП, що встановлює строк накладення адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню; постановлене рішення про закриття справи із зазначенням особи, якої воно стосується, діяння, що мало ознаки адміністративного порушення, вчиненого цією особою та правової підстави його прийняття; порядок оскарження постанови; підпис посадової особи, яка розглянула справу.

6. Здійснено порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення окремих країн Прибалтики, Східної, Південно-Східної та Центральної Європи та виявлено, що не зважаючи на термінологічні розбіжності та різні тривалості строків накладення адміністративних стягнень, правові наслідки їх закінчення в Молдові, Латвії, Литві, Польщі, Естонії, Чехії та Хорватії є однаковими - це припинення провадження та закриття справи. Відмінними правовими наслідками закінчення строку накладення адміністративного стягнення визначені такі як одночасне: звільнення від відповідальності, не існування покарання, залишення справи без розгляду.

7. Окреслені особливості підходів до визначення правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного в українському контексті стягнення країн усталеної західної демократії і встановлено, що під змістом цього поняття розуміється: 1) неможливість уповноваженого органу вчинити дії щодо переслідування особи за вчинення діяння, що має ознаки проступку (Австрія); 2) обов'язок уповноваженого органу або суду не вчиняти жодних подальших юридичних дій (кроків), які були б спрямовані на здійснення розслідування чи реалізацію публічного обвинувачення (Франція); 3) заборона на звернення до суду з наміром ініціювати процес публічного переслідування (Англія та Уельс).

8. Запропоновано вдосконалити законодавство України у сфері реалізації правових наслідків закінчення строку накладення адміністративного стягнення з урахуванням досвіду країн ЄС шляхом надання пропозицій:

доповнити частиною 2 статтю 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення такого змісту: «Під час вирішення питання застосування строків накладення адміністративних стягнень, передбачених статтею 38 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, встановленню підлягають: 1) вид діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення та передбачений для нього строк накладення адміністративного стягнення; 2) момент вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 3) строк, що сплив з моменту вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення або прийняття рішення про закриття кримінального провадження до моменту розгляду справи»;

доповнити частинами 3, 4 статтю 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення такого змісту: «У разі закриття провадження на підставі закінчення строку накладення адміністративного стягнення, встановлення вини особи у вчиненні діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, не допускається. Доведення вини чи невинуватості особи в таких випадках здійснюється в порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством»;

внести зміни до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом збільшення тривалості строків накладення адміністративних стягнень до чотирьох та шести місяців (у частинах 1, 2); до одного року з дня виявлення адміністративного правопорушення та до двох років з дня його вчинення (у частині 3); до шести місяців з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (у частині 4). Встановити, що: «У будь якому із вказаних у цій статті випадків, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох років з дня вчинення адміністративного правопорушення»;

доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтями 38-1, 280-1, 280-2 та запровадити дві системи імперативних та диспозитивних підстав зупинення перебігу строків накладення адміністративних стягнень, пов'язаних і не пов'язаних із зупиненням провадження у справі про адміністративне правопорушення;

доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 284-1 «Постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення» з частиною 2 такого змісту: «У постанові про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративних стягнень, окрім вимог частини 1 цієї статті, підлягають встановленню: дата вчинення (а для триваючих правопорушень - дата виявлення) адміністративного правопорушення або дата прийняття рішення про закриття кримінального провадження; дата закінчення строку накладення адміністративного стягнення; посилання на частину статті 38 КУпАП, що встановлює строк накладення адміністративного стягнення, який підлягає застосуванню»;

у тексті Кодексу України про адміністративні правопорушення словосполучення «закриття справи» замінити на «закриття провадження у справі».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Токарєва К. С. Правові наслідки закінчення строку накладення адміністративного стягнення згідно законодавства України // К. С. Токарєва / Наукові праці Національного авіаційного університету: зб. наук. праць. - 2013. - № 4 (29) - С. 67-71. - (Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право»).

2. Tokareva K. European experience of legal regulation of prescription of imposing administrative liability in certain post-socialist countries / Ksenia Tokareva // Visegrad journal on human rights. Vedeckэ иasopis fakulty prбva Paneurуpskej vysokej љkoly. - 2014 - № 2/2. - Р. 70-75.

3. Токарєва К. С. Окремі питання застосування строків накладення адміністративних стягнень [Електронний ресурс] / К. С. Токарєва // Форум права. - 2014. - № 1. - С. 479-483. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2014_1_84.pdf.

4. Токарєва К. С. Специфіка предмета доказування й обставин, що підлягають встановленню під час закриття справи про адміністративне правопорушення за спливом строку статті 38 КУпАП / К. С. Токарєва // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету: зб. наук. праць. - 2014. - Випуск № 10-2. - Т. 1. - С. 138-140. - (Серія: Юриспруденція).

5. Токарєва К. С. Давність як строкове обмеження статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порівняння досвіду України, Англії та Уельсу / К. С. Токарєва // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014. - Випуск № 6-1. - Т. 3 - С. 58-61. - (Серія: Юридичні науки).

6. Токарєва К. С. Причини пропуску строків накладення адміні-стративних стягнень / К. С. Токарєва // Право: наук. вісник Ужгородського національного університету. - 2015. - № 30. - С. 85-88.

7. Токарева К. С. Сравнение давности привлечения к административной ответственности в Украине, Молдове и Франции / К. С. Токарева // Междунар. науч.-практ. правовой журнал «Legea si Viata». - 2015. - № 4. - С. 98-101.

8. Токарєва К. С. Закриття провадження як наслідок спливу строку накладення адміністративного стягнення: проблеми правової визначеності / К. С. Токарєва // Актуальні питання правової теорії та юридичної практики: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції, м. Одеса, 12-13 верес. 2014 р. - Одеса: ПФП, 2014. - С. 86-89.

9. Токарєва К. С. Встановлення вини після закінчення строків статті 38 КУпАП як порушення принципу презумпції невинуватості / К. С. Токарєва // Шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку суспільства: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції, м. Донецьк, 3-4 жовт. 2014 р. - Донецьк: СНЮО, 2014. - С. 68-72.

10. Токарєва К. С. Теоретико-правові аспекти прийняття постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі статей 38, 247 КУпАП / К. С. Токарєва // Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції, м. Запоріжжя, 3-4 жовт. 2014 р. / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2014. - С. 196-198.

11. Токарєва К. С. Вплив судової практики закриття справ про адміністративні правопорушення на дотримання принципу законності в Україні / К. С. Токарєва // Вплив сучасної юридичної науки на політичні й соціально-економічні процеси в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Одеса, 24 жовт. 2014 р. / відп. ред. Т. С. Ківалова; ред. кол. А. Ф. Крижановський [та ін.]. - Одеса: МГУ, 2014. - С. 174-177.

12. Токарєва К. С. Пропозиції визначення моменту застосування строку накладення адміністративного стягнення / К. С. Токарєва // Законодавство України: історія розвитку, соціальна обумовленість, якість, застосування та вдосконалення: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції, м. Запоріжжя, 5-6 груд. 2014 р. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2014. - С. 152-154.