Дисциплінарна відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Оголошення України демократичним, соціальним і правовим гравцем на світовій арені, є найвищою суспільною цінністю, до якої прийшов український народ, це пояснює потребу реформування трудового законодавства, зведення законодавства у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.

Незважаючи на довгий час автономії України, з часів СРСР законодавство про становлення дисциплінарної відповідальності в нашій країні практично не зазнало зміни [1].

У чинному Кодексі законів про працю України (далі КЗпП) ретельно врегульовано лише обов'язок працівників, окремі випадки відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і ніяк не врегульовані в ньому в окремому розділі; в чинному законодавстві не знайшли ще свого зміцнення питання відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України ті чи інші питання відповідальності регулюються із зміщенням позиції на користь однієї зі сторін у відсутності обліку інтересів іншої сторони трудових правовідносин.

Підготовка плану нового Трудового кодексу України вимагає вивчення концепції зведення Кодексу в цілому і кожного з його розділів, одним з яких вважається розділ, який стабілізує обов'язок сторін трудових взаємин. Напевно, у власну черговість дослідження концепції становлення, як трудових правовідносин взагалі, так і будь-якого з видів трудових правовідносин, особливе місце серед яких - правовідносини відповідальності.

Відповідно до законодавства України працівники наділені не тільки майже всіма правами, проте на них покладено і повинності: дотримуватися Конституції України та інших актів законодавства України; гарантувати успішну роботу і виконання завдань відповідно до їх відповідності; для держслужбовців не допускати порушень прав і свобод людини; берегти державну таємницю, інформацію про городян, котра стала їм відома при виконанні обов'язків державної служби, а ще іншу інформацію, котра відповідно до законодавства не підлягає розголошенню; безперервно покращувати якості власної роботи і збільшувати професійну кваліфікацію.

Частиною механізму реалізації власних конституційних прав і обов'язків вважається інститут юридичної відповідальності. До вказаних осіб можна використовуватися різні види відповідальності, зокрема, заходи дисциплінарного впливу[2].

Правові основи дисциплінарної відповідальності працівників і держслужбовців зараз містить Кодекс законів про працю України та Закон України «Про державну службу». Дані нормативно-правові акти акцентують увагу на індивідуальності дисциплінарної відповідальності, однак ні жодна з них не надає тлумачення даного виду юридичної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає в їх обов'язку відповісти за вчинене ними порушення трудової дисципліни і зазнати дисциплінарних стягнень. Базою притягнення до дисциплінарної відповідальності вважається вчинення дисциплінарного проступку.

Незважаючи на глибокі дослідження, проблеми відповідальності в трудовому праві не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися. Згідно цього дня, залишається спірним питання думки про юридичну відповідальність взагалі та дисциплінарної відповідальності зокрема. У взаємозв'язку з цим виникає необхідність вивчення відповідальності в трудовому праві з метою розкриття в ньому наявності не тільки негативного, але і позитивного аспекту.

Даною проблемою тією чи іншою мірою займалися такі науковці, як І.Л. Бородін, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.В. Зуй, Н.М. Неумивайченко, О.В. Петришин, Г. Угрюмова, О.І. Щербак, В.В. Цвєтков, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін. Але, на жаль системного, комплексного адміністративно-правового дослідження дисциплінарної відповідальності державних службовців у вітчизняній доктрині поки що бракує.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні особливостей дисциплінарної відповідальності в Україні.

Відповідно до цієї мети були поставлені і розв'язувались наступні основні завдання:

· проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди науковців щодо дисциплінарної відповідальності;

· визначити поняття «дисциплінарна відповідальність» та дати йому характеристику;

· дати правовий аналіз дисциплінарної відповідальності працівників суду;

· внести пропозиції щодо вдосконалення механізму дисциплінарної відповідальності.

Об'єктом дослідження є дисциплінарна відповідальність як один із видів відповідальності працівників.

Предметом дослідження є особливості дисциплінарної відповідальності робочих та держслужбовців України.

Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких, як монографічний, порівняльний, системний аналіз, метод спостереження.

Практичне значення даної роботи, є зміст та висновки курсової роботи, які можуть бути використані у навчально-виховному процесі, при підготовці відповідних навчальних курсів, що викладаються студентам. Також можливе використання і в практичній діяльності.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 49 сторінки, має одну таблицю. Список використаних джерел має51 найменування, яке викладено на 5-ох сторінках.



РОЗДІ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1 Дисциплінарна відповідальність як різновид юридичної відповідальності

Трудове право у власній текстурі передбачає 2 види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність по трудовому праву - одиничний аспект юридичної відповідальності, котрий міститься в передбаченому нормами трудовому праві в обов'язках працівника, відповідати за скоєний трудовий злочин і понести відповідні покарання [2]. Базою такої відповідальності вважається трудовий злочин, то є, протиправна дія, яка міститься в невиконанні або недотриманні трудових обов'язків працівником. Трудовий злочин складається з 2-ух видів: дисциплінарного проступку і трудово-майнового злочину. Загальною підставою для даних злочинів вважається невиконання конкретно трудових зобов'язань працівником. Але індивідуальності кожного з зазначених видів злочину зумовлюють використання 2-ох видів відповідальності в рамках трудового права - дисциплінарної і матеріальної [3,4 с. 89-90].

Згідно думку Л.А. Сироватської, відмінність таких злочинів стимульована тим, що [5]:

1) сфера дії норм про матеріальну відповідальність працівників істотно просторіша сфери дії покарань дисциплінарного характеру, так як дисциплінарні покарання використовуються лише при дисциплінарних проступках, а матеріальні зобов'язання впроваджуються і при адміністративному злочині, і при кримінальному правопорушенні, якщо крайні з'єднані з заподіянням шкоди підприємству, з яким працівник перебуває у трудових відносинах;

2) дисциплінарні покарання можуть бути змінені іншими заходами впливу, так як вони по своїй суті вважаються карними, а покарання матеріальною відповідальністю, є правовідновлюючими, і не мають всіх шансів бути зміненими;

3) дисциплінарні покарання вимагають присутності акту їх впровадження з боку уповноважених органів, в той час як обов'язок працівника відшкодувати заподіяні збитки може бути реалізованої без такого акту.

Дисциплінарний обов'язок є одним з видів юридичної відповідальності [2]. Вона міститься в обов'язках працівника, відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто у трудових правовідносинах власник має дисциплінарну владу щодо працівника, і працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед власником (роботодавцем), а не перед державою (державним органом), тому це має місце при адміністративній та кримінальній відповідальності [6].

Законний апарат дисциплінарної відповідальності складається з правових норм, що враховують базу дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження.

дисциплінарний відповідальність стягнення правовий

1.2 Поняття та характеристика загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарний обов'язок має можливість бути єдиним і особливим. Цей поділ, згідно думки Ю. Адушкіна, обумовлений 3-ма причинами [7]:

По-перше, підключенням особи в той чи інший вид колективу.

По-друге, пристосування громадянина до організації конкретного виду (наприклад, в спеціальному регулюванні обов'язку працівників компаній і системних установ різних автотранспортних міністерств, працівників прокуратури, суддів та ін.).

По-третє,особливістю функцій, виконаних особою в цій організації.

Особливо регламентується обов'язок тих працівників, активність яких складає основний час даної організації -прокурори, судді, слідчі прокуратури та інші (на відміну від осіб, які виконують в тій же організації запасні функції). «Зазначені причини, обумовлюють (умовно різних суб'єктів) специфіку причин відповідальності, різноманітності стягнень, ієрархії дисциплінарної влади, процесуальних форм, і тому характеризують диференціацію дисциплінарної відповідальності. Таким чином, громадський дисциплінарний обов'язок починається на підставі норм КЗпП України і правил внутрішнього трудового порядку [8, 9, 10]. Поширення здебільшого відбувається на більшість працюючих, підключаючи сезонних і короткострокових працівників, на яких не поширюється діяння статутів і положень про дисципліну і інших спеціальних положень. У тому числі і в тих секторах економіки народного господарства, де працюють статути або положення про дисципліну, значуща частка працівників дотримується єдиного дисциплінарного обов'язку.

Особливість дисциплінарного обов'язку враховується не лише для безпосередньо конкретних категорій працівників на підставі статутів, а й для положень про дисципліні та спеціальні нормативні акти. Він характеризується особливим суб'єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення і оскарження дисциплінарного стягнення [11].

Спеціальним суб'єктом вважається працівник, котрий дотримується дисциплінарного обов'язку згідно особливим нормативно-правовим актам, статутам, положенням та законам. Спеціальний дисциплінарний обов'язок працівників відрізняється від єдиної дисциплінарної відповідальності найбільш широким входженням дисциплінарного проступку і найбільш жорстокими покараннями. Так, для конкретних категорій працівників, запити морального змісту інтегровані в їх трудові зобов'язання. Це стосується суддів, прокурорів, державних службовців, працівників, які виконують виховні функції. Невиконання таких норм - це аморальна поведінка що відбувається не тільки під час роботи, однак і в побуті, та вважається базою для залучення такого працівника до дисциплінарної відповідальності аж до моменту звільнення з посади [12].

Законодавством, статутами і станом передбачено широке коло дисциплінарних стягнень. Так, до суддів використовуються наступні дисциплінарні стягнення: догана, пониження в класовому чині; до адвокатів - попередження, зупинення дії ліцензії на право займатися адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання ліцензії на право займатися адвокатською діяльністю. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися не тільки органом, який проводить прийомом на роботу, а також спеціальними органами, зокрема - щодо суддів - кваліфікаційними комісіями суддів[13].

Таким чином, громадський дисциплінарний обов'язок є зізнання особи, у вині при недотриманні норми трудової дисципліни, негативних результатів з боку уповноваженого суб'єкту, що виражається в дисциплінарні стягнення, види та причини впровадження яких передбачено КЗпП [8]. Спеціальний дисциплінарний обов'язок,є зізнання особою, винною в недотриманні норм трудової дисципліни, негативних результатів з боку уповноваженого суб'єкта, що виражається в дисциплінарні стягнення, види та причини впровадження яких передбачено особливими нормативно-правовими актами (закони, статути, розпорядження).

1.3 Дисциплінарні стягнення ,порядок та умови їх застосування

Дисциплінарним проступком визнається невиконання або неналежне виконання конкретних трудових обов'язків, то є якщо мова йде про невиконання публічних доручень, невиконання моральних або етичних норм, що не має можливості нести за собою дисциплінарний обов'язок. Хоча працівників окремих категорій за не виконання моральних, етичних або інших норм, втілення яких передбачено спеціальними нормативними актами, можуть притягнути до такої відповідальності.

Заходи дисциплінарного стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження прямо зафіксовані в трудовому законодавстві [8]. Стаття 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни передбачає використання до працівника лише 1-го з таких заходів стягнення:

· догана;

· звільнення.

Використання інших дисциплінарних стягнень може бути тільки в разі залучення працівників до особливої ??дисциплінарної відповідальності.

Догана має можливість бути використаною до працівників за недотримання трудової дисципліни, тобто правил поведінки під час виконання трудових обов'язків, які прописані правилами внутрішнього трудового розпорядку, корпоративним чи трудовим договором. У деяких випадках такі правила поведінки можуть бути встановлені й посадовою інструкцією працівника[4]. Показником порушення працівників трудової дисципліни, з базою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діяннях або бездіяльності

Звільнення, як мірка дисциплінарного стягнення - розірвання трудового контракту з ініціативи роботодавця, використовується у випадках, поставлених трудовим законодавством [14]. Зокрема, згідно КЗпП, скорочення (звільнення) дозволяється в разі [8]:

· регулярного недотримання працівником за відсутності поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п.3 ст. 40 КЗпП).

· прогулу (в тому числі і відсутність на місці роботи більш ніж 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП).

Під відсутністю на роботі слід розуміти перебування працівника без поважних причин поза територією підприємства, з яким він перебуває у трудових відносинах, або за межами території об'єкта, де він відповідно до трудових обов'язків зобов'язаний виконувати роботу, а не бути відсутнім на робочому місці.

Згідно значущості передумови, згідно з якою працівник був відсутній, то її описує в кожному конкретному випадку як наймач, так і профспілковий орган, котрий, як зазначалося раніше, зобов'язаний розглянути питання про надання згоди на звільнення працівника.

Звільнення через прогул без поважних причин дозволяється застосовувати самостійно в залежності від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вихід на роботу в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП)[8].

Поява працівника на роботі (в будь-який час робочого дня на робочому місці, на території підприємства або на території об'єкта, де він зобов'язаний виконувати доручену роботу у нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння вважається базою для його звільнення з роботи не залежно, чи був він відсторонений від роботи або продовжував робити власні трудові обов'язки.

Не може бути підставою для звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП поява працівника в такому стані на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки, а також направлення працівника до медвитверезника, якщо він у нетверезому вигляді на роботу не з'являвся.

На відміну від інших аспектів за пунктом 7 статті 40 КЗпП можуть бути звільнені працівники з ненормованим робочим днем навіть тоді, коли вони перебували на роботі в нетверезому стані після закінчення робочого дня.

Роботодавцеві надане право на звільнення працівників за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння він може реалізувати лише за умови підтвердження такого стану певними доказами (медичний висновок; акт, складений представниками роботодавця і громадських організацій; інші докази, передбачені цивільно-процесуальним законодавством).

· виконання за місцем роботи розкрадання (в тому числі малого) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, або розпорядженням органу, в зону відповідальності якого входить поєднання адміністративного стягнення або використання заходів впливу суспільства (п. 8 ст. 40 КЗпП);

· одноразового зухвалого порушення трудових обов'язків керівником підприємства (відділення, представництва, філії та іншої філії підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, а ще посадовими особами митних органів, державних податкових інспекцій [15], яким присвоєні індивідуальні звання, і казенними особам держконтрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП) [16].

Відповідно до статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення використовується наймачем конкретно за виявленням проступку, але не пізніше 1-го місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у взаємозв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. У той же час дисциплінарне стягнення не має можливостібути покладеним на працівника пізніше ніж 6 місяців, з дня вчинення проступку [8].

На стадії впровадження дисциплінарного стягнення наймач обирає вид стягнення, беручи до уваги ступінь тяжкості абсолютного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких здійснено проступок, попередню роботу працівника і тому подібне. Потім видається відповідний указ або наказ, з яким працівника знайомлять під розписку. Дотримання поставленої частиною 4-юстатті 149 КЗпП запиту про ознайомлення працівника під розписку вважається важливою умовою дисциплінарної відповідальності, так як дисциплінарне стягнення повинно мати тільки виховний характер і в разі оскарження працівником стягнення, відсутність підтвердження такого ознайомлення може розцінюватися, як відсутність накладення стягнення взагалі. У той же час відмова працівника підтвердити власний підпис в указі про використання дисциплінарного стягнення, не рахується перешкодою для його впровадження. Згідно частки 2-їстатті 149 КЗпП, за будь-яке порушення трудової дисципліни є можливість використати лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення має можливість бути оскаржене працівником в порядку розгляду трудових спорів, встановлених розділом 15 КЗпП. Порядок розгляду трудових спорів, що з'являються між працівником і наймачем. Попередньо в статті 221 КЗпП, використовується незалежно від форми трудового контракту. Порядок зняття дисциплінарного стягнення врегульовано статтею 151 КЗпП, відповідно до якої працівник автоматично вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню.

З метою застереження і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню, і застереженню здійснення державними службовцями при виконанні ними службових обов'язків, злочинів або діянь, які мають всі шанси привести до вчинення протиправних дій, які потребують нормативного врегулювання питань профілактики злочинів такими особами [17].

У цьому нормативному акті по даному питанню слід передбачити втілення заходів єдиної профілактики повідомлення органів державної влади, зацікавлених міністерств та інших органів виконавчої влади про наявні події, які можуть сприяти вчиненню правопорушень, пов'язаних з втіленням службової дисципліни, для вжиття заходів згідно знищення даних подій, інформування особового складу щодо відповідальності за службові злочини, а також про стан дотримання законності, про результати службових розслідувань та наслідки правопорушень, вчинених співробітниками; проведення нарад профілактичного напряму уповноваженими посадовими особами у разі наявності негативних явищ чи обставин у трудових колективах тощо, так і індивідуальної профілактики - індивідуального впливу на свідомість і поведінку осіб, дії яких можуть призвести до скоєння правопорушень, пов'язаних із виконанням покладених на них службових обов'язків [12, с. 231-236].



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРАЦІВНИКІВ

2.1 Дисциплінарна відповідальність суддів

Особливістю дисциплінарної відповідальності суддів вважається те, що вона накладається або ініціюється специфічними суб'єктами, пов'язаними з особливими причинами дисциплінарної відповідальності і особливістю дисциплінарних стягнень [13].

Відповідно до Конституції України [1] та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»[18] судді визнані носіями судової влади, вони є незалежними (ст. 129 Конституції України), недоторканними (ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та незмінюваними (ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Однією з гарантій незалежності суддів є особлива процедура притягнення їх до юридичної та дисциплінарної відповідальності, яка регламентується Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Базою дисциплінарної відповідальності для суддів вважається виконання ним дисциплінарного проступку, то є винного протиправного порушення своїх обов'язків. Слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність суддів вважається одним з напрямків забезпечення виконання їх професійних обов'язків, а слідчо і суддівської дисципліни [19, c. 4].

Загальним об'єктом дисциплінарних проступків є дисципліна - становище, за якого усі суб'єкти правовідносин влади і підпорядкування неухильно повинні додержуватися певних правил та встановленого порядку, які визначені законами, статутами та положеннями.

Суддівська дисципліна є одним із видів спеціальної (статутної) дисципліни, оскільки пов'язана з професійною діяльністю носіїв судової влади. Суддівська дисципліна у вузькому змісті - це соціальні правила поведінки суддів і фактична їх реалізація [20, c. 39].

Особливий статус судді потребує від нього не тільки особливого контролю за своєю поведінкою, однак і відповідних діянь з боку держави, так як престиж судової влади і його допомога все ж є муніципальним заняттям - судові рішення проголошуються ім'ям держави.

Дисциплінарна відповідальність міститься в офіційному реагуванні на виконання суддею діянь, які компрометують його як суддю, незалежно від того, здійснені вони в суді при здійсненні своїх повноважень або за межами суду. Тому з метою уникнення дискредитації судової влади в особі судді, не дозволено негідну поведінку, закон повинен містити причини для відповідної кваліфікації діянь адептів суддівського корпусу [21].

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів України відрізняється від загального порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності власним суб'єктним складом, видами стягнень, у осіб, уповноважених залучати до дисциплінарної відповідальності і наказувати дисциплінарними стягненнями, а ще базою і порядком накладення і оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідальність за діяння, які є дисциплінарними проступками, встановлюється виключно законами України. Розділ VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає загальні засади притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності [1]. У ст. 83 Закону визначено (конкретизовано) коло підстав, за наявності яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження:

1) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

2) значні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з запереченням в доступі осіб до правосуддя відповідно до причин, котрі не передбачені законодавством, порушення вимог згідно розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності або підвідомчості, бездоказове вжиття заходів забезпечення позову;

3) порушення вимог згідно неупередженого розгляду справи, зокрема порушення вимог до самовідводу;

4) неподання або несвоєчасне поняття для оприлюднення декларації про майновий стан і заробітки, чи вказання неправильних відомостей;

5) систематичне або грубе одноразове порушення канонів суддівської етики, що підриває престиж правосуддя;

6) розголошення таємниць законодавства, в тому числі відомостей з дорадчої кімнати.

Однією з гарантій незалежності судді є особлива процедура (дисциплінарне провадження) притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яка регламентується ст. 126 Конституції України та ст. 84 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» [1].

Згідно зі ст. 84 Закону дисциплінарне провадження є операція розгляду органом, конкретним законодавством, звернення, в якому є відомості про недотримання суддею вимог його статусу, посадових обов'язків або присяги судді.

Право на звернення з заявою, щодо поведінки судді, яка має можливість привести до дисциплінарної відповідальності суддю, може кожний. Вища кваліфікаційна комісія суддів України заявляє і має в своєму розпорядженні на власному офіційному інтернет-порталі зразок заяв згідно неналежної поведінки суддів, котрий може використовуватися для повідомлення у Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.

Дисциплінарна справа щодо суддів має можливість бути порушеною згідно із заявою або повідомленням, але не мати відомостей про наявність показників дисциплінарного проступку судді, а також не мати заяв і повідомлень.

До органів, які здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді, належать:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Дисциплінарне провадження щодо суддів передбачає здійснення перевірки цих даних про наявність причин для залучення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, його обговорення та прийняття рішення органом, виконуючим дисциплінарне провадження.

Перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому Законом

України «Про судоустрій і статус суддів». Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заслуховуються повідомлення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, а також інших заінтересованих осіб.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та/або його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Перебіг розгляду дисциплінарної справи стосовно судді та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції»[13].

Вища кваліфікаційна комісія суддів України обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. Рішення у дисциплінарній справі приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України більшістю від загального складу комісії.

При виборі дисциплінарного стягнення, щодо суддів передбачаються характер проступку, особистість судді, його результати, ступінь його вини, обставини, що впливають на ймовірність залучення суддів до дисциплінарної відповідальності. Якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відсутність причин для залучення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія закінчує дисциплінарне провадження та повідомляє про ці дані зацікавлених осіб.

Дисциплінарне стягнення до судді використовується не пізніше 6 місяців з дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України створення дисциплінарної справи, однак не пізніше року з дня вчинення проступку, при цьому не рахуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Згідно підсумкамдисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про спрямованість рекомендацій до Верховного комітет юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення з роботи судді з посади за наявності відповідних причин.

Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вручається судді, стосовно якого розглядалася дисциплінарна справа, а в разі його відсутності під час оголошення рішення надсилається у семиденний строк поштою.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани. Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Така інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладене дисциплінарне стягнення та копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддя не буде підданий новим дисциплінарним стягненням, він вважатиметься тим у кого не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за пропозицією відповідної ради суддів.

Суддя районного або апеляційного суду має можливість апелювати висновок зроблений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Верховного адміністративного суду України або Верховного комітету юстиції не пізніше 1-го місяця з дня вручення йому або отримання згідно поштою копії рішення.

Підсумовуючи, підкреслимо, що використання заходів дисциплінарної відповідальності до суддів має на власній меті відновлення порушених державно-службових взаємин і уникнення негативних результатів проступку. Крім того, дисциплінарна відповідальність суддів має на меті юридичну відповідальність, а саме: законність, охорону правопорядку,виховання у суддів поваги до законодавства, прав і свобод людей.

2.2 Дисциплінарна відповідальність працівників державних органів в окремих сферах (галузях) діяльності

Загальновідомо, що одним із засобів забезпечення службової дисципліни в державних органах є застосування (можливість застосування) заходів дисциплінарного впливу. Це є єдиний, однак дуже дієвий і продуктивний спосіб боротьби з порушеннями дисципліни.

Дисциплінарний статут служби цивільного захисту описує суть службової дисципліни, обов'язки та права осіб рядового і керівного складу органів і підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів центрального органу виконавчої влади відповідно до питань цивільного захисту, згідно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування. Його діяння поширюється на всіх осіб рядового і керівного складу, які зобов'язані суворо дотримуватися його обов'язків [22].

Відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, службова дисципліна повинна бути ідеальною та неухильною для виконанням осіб рядового і керівного складу службових обов'язків, поставлених Законодавством України «Про правові засади цивільного захисту», зазначені Статутом, іншими нормативно-правовими актами та договором про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту. Службова дисципліна базується на усвідомленні особами рядового і керівного складу власних обов'язків і справедливості у клятві, що складається особами рядового і керівного складу відповідно до законодавства.

У той час, як службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов'язує будь-яких осіб рядового і керівного складу при проходженні служби: виконувати накази керівників, контракти, Присягу, дотримуватися Статуту та інших нормативно-правових актів; оберігати життя, здоров'я, права і власність людей, місцевість, інтереси співтовариства і країни в разі виникнення надзвичайних ситуацій; бути правдивим, чесним і дисциплінованим; терпіти всі проблеми і обмеження, пов'язані зі службою, та не шкодувати сил при виконанні поставлених завдань; безперервно покращувати професійну справу, збільшувати власний професійний рівень; дотримуватися норм професійної та державної етики, не виконувати діянь, які мають всі шанси привести до неналежного виконання державних обов'язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій; поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати допомогу людям; сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; зберігати державну і службову таємницю; берегти та підтримувати в належному стані передані йому у користування майно і техніку. Крім того, особи рядового і начальницького складу зобов'язані з гідністю та честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у додержанні етичних норм поведінки, утримуватися від порушень громадського порядку. Саме порушення державної витримки вважається дисциплінарним злочином [13, с. 30-33].

Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Службова дисципліна є дотриманням особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, наказів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також Присяги, що складається особами рядового і начальницького складу відповідно до закону [23].

Службова дисципліна в зазначеній службі досягається: дотриманням відповідних критеріїв проходження служби особами рядового і керівного складу; надбанням найвищого значення майстерності; забезпеченням гласності та об'єктивності при проведенні оцінки підсумків державної діяльності; дотриманням законності; щоденної вимогливості керівників до підвладних, незмінною турботою про них, проявом поваги до їх власної гідності; прищеплення у осіб рядового і керівного складу високих морально-етичних та ділових якостей; постачанням громадської вірності, найвищого значення законного та громадського захисту; безпомилковим використанням заходів дисциплінарного впливу; відповідним виконанням умов контракту про проходження служби. Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, через вчинення дисциплінарних правопорушень особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. При цьому особи рядового і керівного складу, які в установленому законом порядку притягнуті до адміністративної, кримінальної чи матеріальної відповідальності, несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту. Службова дисципліна ґрунтується на найвищій свідомості і зобов'язує будь-яку особу рядового і керівного складу: дотримуватися Конституції і законів України, Присяги, що складається особами рядового і керівного складу відповідно до законодавства, та указів керівників; дотримуватися норм професійної і службової етики; берегти державну таємницю; мужньо терпіти всі проблеми і обмеження, пов'язані зі службою; безперервно збільшувати власний професійний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни; виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час; берегти та підтримувати в належному стані передані їй у користування майно і техніку [24].

Дисциплінарний статут митної служби України визначає сутність службової дисципліни, права і обов'язків посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання в тому числі керівників митних органів, призначених митних установ та організацій, згідно забезпеченню і дотриманню дисципліни, а ще види і порядок впровадження заохочень і дисциплінарних стягнень [25, с. 86-89]. Службова дисципліна у митній службі України міститься в неодмінному виконанні посадовими особами митної служби дисципліни, а ще в реалізації прав і дотриманні обмежень і заборон, встановлених законом відповідно до питань проходження служби в митних органах, і базується на власній відповідальності через доручену справу і на базі єдиноначальності і централізації управління [26].

У зазначеному Статуті підкреслюється, що посадові особи митної служби власне виконують покладені на їх обов'язки. Делегування своїх обов'язків іншим посадовим особам митної служби, так само як і дотримання дисципліни інших посадових осіб митної служби, у випадках, які не передбачені цим Статутом, Митним кодексом України та іншими законами України, вважається порушенням дисципліни. Через неправомірні рішення, дії або недбалість посадові особи митної служби, несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність відповідно до законів.

Відповідний ступінь дисципліни гарантується шляхом: дотримання чинного законодавства в службовому напрямку та абсолютного виконання правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу; зміцнення будь-якою посадовою особою митної служби високого значення власної кваліфікації; прищеплення посадовими особами митної служби у своїх підлеглих великих професійних та ділових якостей, чесного ставлення до виконання власних обов'язків, поваги до прав і волі людей, їх честі та гідності [27].

Крім того, в специфічних обов'язках посадових осіб митної служби (щодо інших державних органів) відносяться:

1) шанобливе ставлення до городянам, виключення прецедентів порушення їх прав і свобод, приниження їх честі та гідності;

2) неприпустимість вчинення діянь, які мають всі шанси привести до приниження честі і гідності людей;

3) правильне збереження державної документації і державного посвідчення.

Також кожна посадова особа митної служби повинна бути прототипом виконання державних обов'язків, виявляти високий рівень культури, компетентність, витримку і делікатність. На мою думку, ці положення повинні бути неодмінно передбачені і в інших дисциплінарних статутах муніципальних органів.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України описує суть військової витримки, обов'язки військових щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів згідно їх використання, а ще порядок подання та розгляд заяв, послуг і претензій [28]. Всі військові Збройних Сил України незалежно від своїх звань, службового становища та нагород зобов'язані неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на людей, позбавлених роботи з військової служби у відставку або в резерв з правом носіння військової форми одягу, при носінні ними військової форми одягу. Діяння Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільного захисту України і інші військові формування, розроблені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу автотранспорту.

Військова дисципліна - бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України [29]. Військова дисципліна базується на усвідомленні військовими власного військового обов'язку, відповідальності за оборону Вітчизни, автономії і територіальної єдності України, на їх справедливості та військової клятви. Військова дисципліна зобов'язує будь-якого військового: дотримуватися Конституції і законів України, військової присяги, неухильно дотримуватися військових статутів, наказів командирів; бути уважним, берегти муніципальну і військову таємницю; дотримуватися визначених військовим статутом правил відносин між військовими, зміцнювати військове товариство; показувати повагу командирам і один для одного, бути вихованими і дотримуватися військового етикету; вести себе з гідністю та честю, не дозволяти особисто і стримувати інших від недостойних дій [29].

За стан дисципліни у військовому з'єднанні, підрозділі, закладі та установі конкретно дає відповідь командир. Інтереси до захисту Вітчизни зобов'язують командира безперервно підтримувати військову дисципліну, вимагати її дотримання від підлеглих, не залишати без інтересу ні 1-го дисциплінарного злочину [28, 30]. Стан військової дисципліни у військовому підрозділі, закладі, установі та організації орієнтується можливість власного складу керувати в певному розмірі та в термін поставленого завдання, морально-емоційним станом особового складу, можливістю командирів (керівників) тримати на належному рівні військову дисципліну.

Статут про дисципліну працівників спеціальних аварійно-рятувальних служб описує суть дисципліни працівників особливих аварійно-рятувальних служб незалежно від відомчої підпорядкованості, обов'язків працівників, їх підрозділів, види заохочень та дисциплінарних стягнень і права командирів (керівників) згідно їх використання. Всі працівники служб незалежно від службового становища зобов'язані неухильно керуватися вимогами цього Статуту, їх трудова дисципліна базується на навмисному, професійному виконанні та дотриманні державної дисципліни, норм і правил, встановлених законом і галузевими нормативними актами. Складовими трудової дисципліни вважаються: підпорядкування осіб, що займають найнижчі посади, старшим командирам (начальникам); професійна підготовка на рівні вимог державних стандартів; дбайливе ставлення до технічного оснащення та іншого майна служб; дотримання моральних норм поведінки; виконання внутрішнього трудового розпорядку. Дисциплінарні стягнення до працівників служб застосовуються за невиконання, неналежне виконання службових обов'язків або порушення трудової дисципліни.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України описує суть дисципліни, повинності осіб рядового і керівного складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, розпорядок і права керівників відповідно до їх використання, а ще порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Прицьому посадовою дисципліною вважається втілення особами рядового і керівного складу Конституції і законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, указів і інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників органів внутрішніх справ України [31].

За виконання дисциплінарних проступків особи рядового і керівного складу несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до зазначених Статутів. Проте зазначені особи не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкоди завдано правомірними діяннями в результаті виконання наказу керівника або виправданого за певних умов службового ризику.

Службова дисципліна ґрунтується на найвищій свідомості і зобов'язує будь-кого з рядового і керівного складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів керівників; оберігати і захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права і свободи людей, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави; поважати людські амбіції, виявляти турботу до городян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; оберігати державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; мужньо терпіти всі проблеми і обмеження, пов'язані зі службою; безперервно збільшувати власний професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передану для користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку [32, с. 354-359].

Згідно ст.1 Дисциплінарного статуту прокуратури України принциповим посилом вдалого виконання покладених на прокуратуру функцій вважається професіоналізм і власна дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури [33]. Разом з тим, працівники прокуратури зобов'язані володіти високими моральними якостями, бути принциповими і непримиренними до порушень законів. Вони зобов'язані власне вимогливо дотримуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, збільшувати її властивість і віддачу і сприяти своїй діяльності утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості людей, поваги до законів, норм і правил суспільного життя. Всілякі порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності і службової дисципліни підривають престиж прокуратури, завдають шкоди інтересам держави і суспільства.

Також вказаний Статут встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників і працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають відповідні чини. Дисциплінарні стягнення щодо зазначених працівників за недовиконання або неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Виставлення виправдувального вердикту, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного придушення та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарний обов'язок прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені неуважність або недбалість [34].

Щодо видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути покладені на працівників органів державної влади, то для наочності вони наведені в таблиці 1.1 [35].



Таблиця 1.1 Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути покладені на працівників органів державної влади

Вид стягнення	АРС	ЗСУ	МСУ	ОВС	ДССЗ	СЦЗ	ПУ
усне зауваження				*
зауваження	*	*	*	*	*	*
догана	*	*	*	*	*	*	*
затримання на період до одного року присвоєння чергового спец. звання			*
сувора догана		*		*	*	*
попередження про неповну служб. (посад.)відповідність		*	*	*	*	*
звільнення з посади				*		*
пониження в посаді		*			*		*
Пониження класного чину, спец. (військ.) звання на один ступінь		*	*	*	*	*	*
позбавлення нагрудного знаку							*
звільнення розірвання контракту)	*	*	*	*	*	*	*
позбавлення військ. Звання		*
звільнення з позбавленням класного чину							*

Частиною механізму реалізації державними службовцями своїх конституційних прав і обов'язків вважається інститут юридичної відповідальності. До вказаних осіб можуть використовуватися різні види відповідальності, зокрема, заходи дисциплінарного впливу на підставі службових розслідувань [2].

Дисциплінарний обов'язок держслужбовців полягає в їх обов'язку відповісти за явне порушення трудової дисципліни і провести дисциплінарне стягнення.

У правовідносинах згідно дисциплінарної відповідальності беруть участь 2 суб'єкта: суб'єкт відповідальності і суб'єкт дисциплінарної влади. Суб'єктом відповідальності має бути лише особа, що є в трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом, до якого використовується або спільний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності (спільний суб'єкт), або особливі норми [36].

Неупереджену сторону дисциплінарного проступку складає протиправна поведінка суб'єкта, шкідливі результати і причинний зв'язок між ними і поведінкою злочинця. Злочинність поведінки міститься в недотриманні трудових обов'язків, прикріплених до норм трудового права. Слідчо, недовиконання публічних доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не має можливості нести за собою впровадження юридичної відповідальності. Згідно з законодавством порушення трудової дисципліни діє за умови, якщо воно вийшло в робочий час. Однак в окремих випадках, це порушення негативно впливає на виробничий цикл, перешкоджає виконанню трудового доручення, судова практика розцінює його, як дисциплінарний проступок. Для працівників, які працюють в режимі ненормованого робочого часу, робочим часом вважається весь час перебування на робочому місці та на території підприємства. Будь-яке порушення трудової дисципліни завдає відчутної матеріальної шкоди та шкоди правопорядку [37].

Таким чином, незважаючи на конкретну специфіку дисциплінарної відповідальності працівників різних державних органів - розподіл дій по дисциплінарному статуту згідно з категоріями осіб, видами, а ще термінами впровадження дисциплінарних стягнень, умови досягнення службової дисципліни, це є положення дисципліни і законності, що вважається необхідною умовою службової дисципліни і знаходиться в залежності від керуючого державного органу і його заступника згідно виховної роботи. Дисциплінарний статут будь-якого державного органу має передбачати, не тільки види і порядок впровадження заохочень і дисциплінарних стягнень, однак і порядок оскарження дисциплінарних стягнень. На мою думку службова дисципліна вважається не тільки ідеальним і неухильним виконанням працівників державних органів якихось законодавчих актів (наприклад, Митного кодексу України, Закону України «Про правові засади цивільного захисту»), а до цього тільки Конституції і законів України, розпоряджень Верховної Ради України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України. Разом з тим, дисциплінарний статут державного органу зобов'язаний затверджуватися винятково Законодавством України.