Дисциплінарна відповідальність

3. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

В даний момент в Україні працює Кодекс законів про працю, ратифікований Законом УРСР від 10 грудня 1971 року, котрий зазнав істотних змін ще за часів радянської влади, а в корені був змінений в незалежній Україні[38].

На положення трудової дисципліни серед інших причин, безумовно, впливає і недосконалість державного трудового законодавства. Перехід до ринкових взаємовідносин, створення основ приватної власності, ринку праці, що не могли впливати на формування трудових взаємин. Все це вимагає реформування трудового законодавства, в основу якого має бути покладено новий Трудовий кодекс України, котрий би відповідав ринковим відносинам. Так як на обговорення ВРУ було багато разів винесено новий план Трудового кодексу України, то є потреба перевірити його норми і викласти судження згідно вдосконалення зазначеного плану[39, 40, 41]. Книжка Трудового кодексу приурочена до правового врегулювання відповідальності сторін трудового договору. Пункт 1 розділ1 регулює дисциплінарний обов'язок трудівників.

Слід зазначити, що питання дисциплінарної відповідальності постійно перебували в центрі інтересу експертів трудового права. Зокрема, вони висвітлені у творчості В.С. Венедиктова, А.Р. Мацюка, М.І. Данченко, З.К. Симорот, В.І. Щербини та багатьох інших.

Але аналіз правового врегулювання питань дисциплінарної відповідальності в новоспеченому Трудовому кодексі України та пропозиції по його вдосконаленню ще не знайшли свого відображення в науці трудового права. Метою даного дослідження вважається формулювання на складі розробки плану Трудового кодексу України послуг, націлених на поліпшення норм, що регулюють дисциплінарний обов'язок працівників перед наймачем. Як і в минулому плані викликає ряд зауважень стаття 399 «Підстави і умови дисциплінарної відповідальності працівників». У статті 399 плану Трудового кодексу помічено, що базою для залучення працівників до дисциплінарної відповідальності вважається порушення ними трудової дисципліни, то є своїх обов'язків (дисциплінарний проступок), що виливається з трудового законодавства, корпоративних і трудових угод. Таким чином, у ч.1 даної статті не тільки визначено підставу залучення працівника до дисциплінарної відповідальності, однак і зроблено спробу дати поняття порушення трудової дисципліни (дисциплінарний проступок), як порушення обов'язків, що виливаються з трудового законодавства, корпоративних та трудових догорів. Це визначення вважається недостатнім, так як виділяє тільки один признак дисциплінарного проступку - злочинність. Але для порушення трудової дисципліни (дисциплінарний проступок), як причини дисциплінарної відповідальності характерні і інші симптоми або складові, такі як: соціальна шкода,причинний зв'язок. Слід також зазначити, в чому полягає сутність порушення: це є недотримання чи неналежне виконання трудових обов'язків, а ніяк не будь-яких обов'язків [42, с. 371-377; 43, 44].

Крім того, виходячи з пояснення терміну законодавство, яке дало Конституційний Суд України, ним охоплюються закони України, діяльні міжнародних домовленостей України, одностайності на послужливість яких надана Верховною Радою України, а ще розпорядженням Верховної Ради України, наказами Президента України, декретами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і згідно з Конституцією України і законів України. Тож, як бачимо, Конституційний Суд звузив велике тлумачення терміну «законодавство», так як у нього ніяк не інтегровані відомчі нормативно-правові акти, деякі нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади та інші. Якщо розуміти і пояснювати трудове законодавство, як напевно роз'яснює його Конституційний Суд України, котрий вважається єдиним органом, котрий наділений повноваженнями офіційно тлумачити Конституцію України та закони України (ст. 150 Конституції), то в ч.1 ст. 399 не вказані нормативно-правові акти, які Конституційний Суд не відносить до законодавства, в тому числі і трудового.

В ньому йдеться про відомчі і локальні (не рахуючи колективного договору) нормативно-правові акти, зокрема розташування, анотації, в тому числі і посадові, в яких ще орієнтуються трудові права і обов'язки працівників. Виходячи з тексту, в ч.1 ст.399 планом не передбачені інші нормативно-правові акти, що не мають відношення до законодавства, проте в них визначені права і обов'язки сторін трудового контракту.

У той час, корпоративний контракт відноситься конкретно до цих інших нормативно-правових актів, тому його не слід відокремлювати [45, с. 180-187]. У взаємозв'язку з цим, на мій погляд, в ч.1 ст.399 плану Трудового кодексу доцільно викласти в наступній редакції: Базою дисциплінарної відповідальності вважається порушення трудової дисципліни (дисциплінарний проступок) - суспільно шкідливе, винне невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків, передбачених чинним законодавством, іншими нормативно-правовими актами і трудовим договором виходячи з назви ст.399 «База і умови дисциплінарної відповідальності працівників», у ч.2 повинно йтися про кілька умов, насправді йдеться лише про одну умову дисциплінарної відповідальності -- вину, яка по суті є не умовою, а елементом підстави -- дисциплінарного проступку. Згідно ч.2 ст.399 проекту Трудового кодексу залучення працівників до дисциплінарної відповідальності може бути лише за наявності вини працівника. Працівник буде невинним, якщо при виконанні трудових обов'язків даний працівник знайшов ту сходинку дбайливості, котра буде йому потрібна і буде вести його відповідно до трудового законодавства, корпоративним і трудовим договорам, а також якщо він діяв за наявності обставин необхідної оборони або крайньої необхідності. Тож, виходячи з протилежного, вина працівника є наявною, тобто, працівник вважається винним, якщо він не виявив при виконанні трудових обов'язків ту степінь дбайливості, який вимагається від нього відповідно до трудового законодавства, колективного і трудового договорів. Таким чином, причина орієнтується як виявлення працівником при виконанні трудових обов'язків відповідного значення дбайливості [46].

По-перше, така думка провини цілком суперечити загальнотеоретичному поняттю провини, яка дана в теорії держави і права, а також в галузевих науках -- в кримінальному і врешті трудовому праві. По-друге, причина в даному випадку об'єктивується, тобто, змішується з таким елементом об'єктивної сторони, як протиправне діяння, оскільки не виявлення при виконанні трудових обов'язків такого рівня дбайливості, який вимагається від нього відповідно до трудового законодавства, колективного і трудового договорів, характеризує діяння (неналежне виконання або взагалі недотримання трудових обов'язків), а не вольовий і розумовий чинник.

Протиправною є поведінка (діяння або без діяння) працівника, при якій він не виконує або неналежним чином виконує трудові обов'язки, покладені на нього трудовим законодавством, корпоративними або трудовими домовленостями. В юридичній науці групи, які вважаються єдиними для права взагалі не мають шансів в одній гілці права розбиратися так, а в іншій - по іншому.

На мою думку, при визначенні загальнотеоретичних думок, зокрема вини, експерти і законодавець повинні прагнути до досягнення ідентичності в категоріальному апараті, який притаманний для всіх секторів економіки права, в тому числі і для трудового. При цьому зовсім не потрібно в даному випадку побоюватися порівняння кримінальних, цивільних та інших видів провини, так як особою усвідомлюється різна протиправна поведінка і її результат. При кримінальній провині усвідомлюється злочинність діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, при громадянській вині - порушення цивільно-правових норм, при вині в трудовому праві - порушення трудових обов'язків. Причина характеризується 2-ма аспектами: інтелектуального - розуміння працівником шкідливого для іншої сторони вдачі власних діянь (дії чи бездіяльності) і вольовим, то є бажанням пришестя шкідливих наслідків або байдужим до них ставлень.

Провину працівника можна знайти як в психічному ставленні до здійснюваного протиправного діяння чи без діяння, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, і його результатами, які втілені у формі задуму або необачності.

У проекті Кодексу доцільно визначити ще визначення форм вини: задуму (прямого і непрямого), необачності (протиправної недбалості і протиправної самовпевненості). Стаття 400 проекту передбачає види дисциплінарних стягнень, які використовуються до працівника. Ними вважаються:

- попередження;

- догана;

- звільнення через дисциплінарні проступки, передбачені ч.1 та пт 1-4 ч.2 статті 104 проекту Кодексу. У чинному КЗпП України (ст.147) передбачено лише 2 виду дисциплінарного стягнення - догана та звільнення. Як показує практика, лімітування заходів дисциплінарного стягнення лише 2-ма видами не відчужується від здатності обрати дію, яка б відповідала ступеню тяжкості дисциплінарного проступку, ступеню провини, особливостям персони порушника трудової дисципліни. Так як незначне порушення трудової дисципліни зовсім не вимагає застосування таких твердих заходів, як догана чи звільнення. Тому слід оцінити позитивно, прагнення авторів проекту Трудового кодексу розширити види дисциплінарного стягнення, що дасть можливість враховувати зазначені вище обставини [8].

У ч.2 ст. 400 проекту Трудового кодексу зазначається, що для окремих категорій працівників законами можуть вводитися інші види дисциплінарних стягнень. Слід підмітити, що в працюючому КЗпП України і минулих проектах Трудового кодексу помічено, що для окремих категорій працівників дисциплінарні стягнення можуть вводитися не тільки Кодексом, законами, однак і іншими нормативно-правовими актами. Зараз особливе законодавство про дисципліну для окремих категорій працівників в одних випадках, наприклад, для суддів, державних службовців, регулюють питання дисциплінарної відповідальності законодавством, а в інших - до зразку для працівників жд автотранспорту, - підзаконним актом є відповідне положення. Правове регулювання дисциплінарної відповідальності підзаконним актам, що суперечить пт 6 і пт 22 статті 92 Конституції України, що встановлюють, що тільки законами України орієнтуються бази регулювання праці та обов'язок за дисциплінарні злочини. Тому правове регулювання дисциплінарної відповідальності окремих категорій працівників повинно здійснюватися на рівні закону [47, с. 100-104].

Тільки такий підхід дозволить забезпечити справедливість, аргументованість і неупередженість при використанні заходів дисциплінарного стягнення. Але напевно це один з шляхів кодифікації: коли те чи інше питання регулюється не тільки кодексом або взагалі не Кодексом, а одиничним законодавством, однак при цьому розкладі досягається 1-е з головних завдань втілення кодифікації, котре орієнтоване на подолання протиріч та інших неузгодженостей в законодавстві, видалення множинності нормативних актів, прогалин і колізій в регулюванні публічних відносин.

Регулювання відповідальності нарівні з Кодексом окремими законами щодо окремих категорій працівників не лише не усуває множинність нормативно-правових актів, однак і має можливість привести до протиріч і колізій у правовому регулюванні. Тому одним з різновидів, вважається угода питань дисциплінарної відповідальності окремих категорій працівників в тому ж Трудовому кодексі, а не в окремому законодавстві.

Важливе значення має ще ч.3 ст.400 проекту, згідно з якою не дозволяється використання дисциплінарних стягнень, котрі не передбачені Кодексом та законами. Тому слід позитивно поставитисядо завзяття законодавця при проведенні кодифікації дотримуватися співвідношення норм Конституції України. Слід зазначити, що автори проекту вдосконалили порядок накладення дисциплінарних стягнень, котрий в ??даний момент врахований працюючим КЗпП України. У ч.1 ст.401 проекту передбачено, що дисциплінарне стягнення до працівника може використовуватися наймачем не пізніше ніж на протязі місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку у відсутності обліку часу відсутності працівника на праці незалежно від обставин, а ще часу виготовлення згідно кримінального заняття або згідно заняття про адміністративний злочин у взаємозв'язку з протиправними діяннями працівника.

Дисциплінарне стягнення, згідно ч.2 ст.401 проекту, не має можливості бути накладеним пізніше ніж 6 місяців з дня вчинення проступку, а в разі розкриття прецедентів, які надають причини для притягнення до дисциплінарної відповідальності, в результаті проведення перевірки, аудиторської перевірки - не пізніше 1-го року з дня вчинення проступку. Час провадження згідно кримінальної або справи про адміністративний злочин в підтверджений термін не включається. В ч.3 зазначеної статті передбачено, що для застосування дисциплінарного стягнення роботодавець зобов'язаний вимагати від працівника, який порушив трудову дисципліну, надання письмових роз'яснень. У чинному КЗпП України не було врегульовано питання, як поводитися в таких випадках, коли працівник відмовляється давати роз'яснення. Тому принципова норма плану, згідно якої відмова працівника від надання таких роз'яснень не рахується перешкодою для застосування дисциплінарного стягнення. Така відмова фіксується наймачем або посадовою особою, яка відповідно до його доручення вимагає від працівника в письмовій формі роз'яснень згідно приводу порушень трудової дисципліни, про що оформляється відповідний документ. У плані не помічено, хто підписує документ, розумно, що працівник категорично відмовиться поставити підпис в документі про відмову надати роз'яснення.

Тому, на мій погляд, така відмова зобов'язана бути доведеною актом за підписом роботодавця і 2-х очевидців, так як на практиці були випадки, коли наймач фіксуватиме в акті відмову працівника від роз'яснення в тому числі і звертаючись до нього.

Частина 4 ст.401 проекту відображує норму працюючого КЗпП України, відповідно до якої через будь-яке порушення до працівника має можливість бути використане лише одне дисциплінарне стягнення. Справляння відповідно до ч.5 зазначеної статтіпроекту оголошується наймачем в наказі (постанові) та повідомляється працівникові під розписку не пізніше ніж протягом тижня з дня підписання наказу (розпорядження). У разі відмови працівника від ознайомлення з указом (постановою) оформляється відповідний документ. День надання працівнику для ознайомлення зазначеного наказу (постанови), як день накладення дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення має можливість оскаржитися працівником в порядку, встановленому Кодексом (ч.6 ст.401). Умовно даної норми слід зазначити, що якщо залишити індивідуальності правового регулювання притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих категорій працівників іншими законами, то вони можуть містити відмінний від передбаченого в Трудовому кодексі порядок оскарження дисциплінарного стягнення. Тому доречно в ч.6 ст. 401 проекту допустити, що дисциплінарне стягнення має можливість бути оскаржене працівником в порядку, встановленому Трудовим кодексом або окремими законами.

Згідно ч.7 розглядаємо статті, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення на працівника не буде накладено нове дисциплінарне стягнення, працівник не буде мати його. Згідно ч.8 проекту, якщо в майбутньому працівник допустив порушень трудової дисципліни і сумлінно виконує свої обов'язки, дисциплінарне стягнення має можливість бути знято по закінченню року. Про зняття дисциплінарного стягнення видається указ (наказ). На мій погляд, в ч.8 ст. 401 плану доцільно передбачити осіб і органів, які мають перевагу ставити питання про передчасне зняття дисциплінарного стягнення і викласти дану частину в такий редакції: «Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе чесним та сумлінний працівником, то роботодавець має право зняти дисциплінарне стягнення до закінчення 1-го року з власної ініціативи, на прохання працівника, за клопотанням профспілкового органу або безпосереднього керівника працівника».

На мою думку, в ст.401 безпідставно не врахована норма, прикріплена в ч.3 ст.149 працюючого КЗпП України, відповідно до якої при обранні виду стягнення наймач зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості абсолютного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких здійснено проступок і попередню роботу працівника. Стаття 402 плану визначає органи (осіб), які правомочні використовувати дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом (особою), якому надано перевагу рішення трудового контракту. До працівників, які займають виборні посади, дисциплінарні стягнення застосовуються органами, які їх обрали, якщо інше не передбачено статутами або іншими установчими документами юридичних осіб [48].

Тож, знову ж, статутами та іншими установчими документами є можливість передбачити врахований і інший порядок впровадження дисциплінарних стягнень щодо працівників, які займають виборні посади. Як види дисциплінарних стягнень, так і порядок їх впровадження зобов'язані складатися тільки Кодексом та законами. Саме цим обумовлено, як уже зазначалося, п 22 ст. 92 Конституції України. У взаємозв'язку з цим, необхідно буде привести у відповідність ч.2 ст.402 Трудового кодексу України та норму п.3 ст.14 Закону України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року, згідно якій дисциплінарні стягнення (включаючи звільнення з роботи) осіб, які займають виборні комерційні посади в споживчому співтоваристві або об'єднанні споживчі товариства і їх відсторонення від роботи використовуються в порядку, передбаченому їх статутами та чинним законодавством. Те є, порядок впровадження має можливість складатися не тільки законодавством, однак і статутами. На мій погляд, для уникнення беззаконня порядок впровадження дисциплінарних стягнень зобов'язаний складатися тільки за нормами закону.

Згідно цього, облік даних зауважень в плані Трудового кодексу України сприятиме його вдосконалення, однозначному тлумаченню практичними працівниками після його прийняття, збільшення застави трудових прав працівників [49, 50].

ВИСНОВКИ

Таким чином, підсумовуючи розглянутий матеріал, можемо зауважити наступне. По-перше, дисциплінарний обов'язок є одним з видів юридичної відповідальності. Він є в обов'язках працівника, що вчинив дисциплінарний проступок, давати пояснення перед власником або уповноваженим органом за власні протиправні винні діяння і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Дисциплінарний обов'язок накладається при виконанні дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком вважається невиконання або неналежне виконання працівником без поважних на те причин своїх обов'язків, які покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Цей різновид відповідальності несе примусовий характер. До того ж це вважається односторонністю. Слід ще зазначити, що використання конкретного дисциплінарного стягнення є перевагою керуючого, власника або уповноваженого ним органу, а не обов'язком.

Основним недоліком правового регулювання дисциплінарної відповідальності вважається потреба поліпшення трудового законодавства. Застарілість норм КЗпП не підходить сучасним умовам становлення держави. Саме тому, слід викроїти істотний інтерес Трудового кодексу, котрий в ??даний момент знаходиться в процесі дослідження. Він охоплює ряд положень, що стосуються дисциплінарної відповідальності. Зокрема, ці положення вважаються найбільш уточненими, а ще охоплюють новели умовно дисциплінарних стягнень, а саме ймовірність впровадження зауваження, не рахуючи доган і звільнення. При введенні в дію ТКУ у роботодавця буде можливість врахувати ступінь тяжкості злочину, його результати, і з-за порушення невеликої тяжкості або при його скоєнні в таких несприятливих умовах - накласти на працівника стягнення у вигляді зауваження, і навпаки, через порушення більшої тяжкості - догану. Такий підхід дає можливість, як виховного, так і соціального значення.

Що стосовно держслужбовців, то використання дисциплінарної відповідальності орієнтовано на використання заходів дисциплінарного впливу у вигляді списку для службового підпорядкування через винні порушення правил державної служби, які не підпадають під діяння кримінальної відповідальність. Вона визначена на єдиних причинах для всіх людей. Нарівні з цим, характер професійної діяльності держслужбовців передбачає конкретні індивідуальності регулювання їх відповідальності.

Законодавством України «Про державну службу» поставлені індивідуальності дисциплінарної відповідальності держслужбовців, органів справної влади і їх апарату. Суть її полягає в тому, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за недовиконання або неналежне виконання службової дисципліни, перевищення власних можливостей, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а ще через проступок, що порочить його як держслужбовця або дискредитує муніципальний орган, в якому він діє.

Значні індивідуальності є в порядку впровадження і видах дисціплінарних стягнень, передбачених дисциплінарними статутами або спеціальними положеннями про дисципліну в окремих сферах (секторах економіки) діяльності. Вони з'єднані з характером тих функцій і завдань, що вирішуються відповідними органами, їх службовцями. В деяких випадках дисциплінарний обов'язок регулюється відповідними кодексами (Повітряний кодекс, Митний кодекс та ін.).

З метою застереження і знищення причин і умов, що сприяють вчиненню і уникнення втілення держслужбовцями при виконанні ними службової дисципліни злочинів або діянь, які мають всі шанси привести до вчинення протиправних діянь, які потребують нормативного врегулювання питань профілактики злочинів такими особами.

Вдосконалення механізму дисциплінарної відповідальності слугуватиме прийняттю Закону про дисциплінарну відповідальність держслужбовців, в якому слід нормативно знайти рамки допустимої і забороненої поведінки зазначених осіб. Даний закон повинен передбачити точний список причин дисциплінарної відповідальності, встановлення єдиної процедури дисциплінарного провадження, системи дисциплінарних стягнень. Згідно дисциплінарних стягнень важливо відзначити, що варто було б передбачити список всіх дисциплінарних стягнень, які можуть бути використані до держслужбовців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993 з редакцією від 14.04.2006 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців» від 13 червня 2000 р. N 950, Редакція від 26.09.2017 р. // Київ - 37 с.

3. Кабаченко, М. О. Особливості дисциплінарної відповідальності / М. О. Кабаченко //Право та державне управління. -- 2013. -- № 1. -- 87 с.

4. Петрушин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ / А. В. Петрушин. - Харьков : Факт, 1998. - 168 с.

5. Скобелкин В. Н. Дисциплинарная и материальная ответственность рабочих и служащих / В. Н. Скобелкин. - Воронеж, 1990. - 310 с.

6. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади / Ю. П. Битяк. - Х. : Право, 2005. - 304 с.

7. Андрушко А В. Основні проблеми загальної дисциплінарної відповідальності у трудовому праві [Текст] / А. В. Андрушко // Держава i право : зб. наук. пр. -- 2007. -- Вип. 37. --371-377.

8. Кодекс законів про працю України від 20.01.2018 р.

9. Гаращук В. М. Дисципліна в державному управлінні / В. М. Гаращук // Проблеми законності. - 2000. - Вип. 43. - 315 с.

10. Дмитренко Ю. П. Трудове право України : навч. посіб. / Ю. П. Дмитренко // - К., 2004. - 288 с.

11. Коваленко К.В. Щодо визначення поняття службової дисципліни в органах внутрішніх справ / К.В. Коваленко // Держава і право : збірник наукових праць, юридичні і політичні науки. - Вип.. 44. - Київ : Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2009. - 598 с.

12. Корнута Л.М. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні як інституту адміністративного права / Л.М. Корнута // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (16-17 травня 2013 р., м. Одеса). - Т. 2 / відп. за випуск д-р юрид. наук, проф. В.М. Дрьомін ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». - О. : Фенікс, 2013. - 253 с.

13. Мельник М. О. Загальні засади юридичної відповідальності працівника митної служби України / М. О. Мельник // Право та державне управління. - 2012. ? № 3. ? С. 133 с.

14. Вапнярчук Н. М. Актуальні питання дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні / Н. М. Вапнярчук // Форум права. - 2009. - № 3. - 157 с.

15. Дисциплінарний статут прокуратури України / затв. пост. Верховної Ради України, від 15.07.2015 р.

16. Закон України “Про державну податкову службу в Україні“// Відомості Верховної Ради від 26.04.2015 року, №33

17. Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»: від 24.03.1999 р., № 551-XIV, Редакція від 16.04.2017 р. // ВВР України. - 1999.

18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб» : від 12.10.2000 р., № 1540, Редакція від 19.11.2012 р. // Офіційний вісник України. - 2000 - 1781 с.

19. Угрюмова Г. Дисципліна праці: розвиток та удосконалення інституту / Г. Угрюмова // Право України. - 2006. - №1. - 196 с.

20. Галиця О. Деякі новели проекту Трудового кодексу.\№4 2006 р. // Юридичний журнал// Юстініан.

21. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців / Н. Неумивайченко // Право України. - 2001. - № 2. - 213 с.

22. Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» від 05.08.2016 р.

23. Закон України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту» : від 05.03.2009 р., № 1068-VI, Редакція від 19.04.2014 р. // ВВР України. - 2009. - № 29. - 398 с.

24. Процевський В. Виникнення трудових та дисциплінарних правовідносин з державними службовцями // Право України. -- 2001. -- №11. -- С. 75

25. Закон України «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»: від 09.04.2014 № 1194-VII // ВВР України. - 2009. - № 9. - 114 с.- 197 с.

26. Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко, В. В. Зуй та ін. за ред. Ю. П. Битяка. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 544 с.

27. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»: від 22.02.2006 р., № 3460-ІV, Редакція від 09.06.2013 р. // ВВР України. - 2006. - № 29. - 245 с.

28. Грузінова Л. Огляд проекту Трудового кодексу.\ № 11 (11) 10 грудня 2003 року// Юр. Газета.

29. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР. -М.: «Юридическая литература», 1999. -176 с.

30. Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»: від 04.07.2013 № 406-VII, Редакція від 12.04.2017 р. // ВВР України. - 2005. - № 42. - 467 с.

31. Коваленко К.В. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність Форум права. -2008. -№ 2. - 345 с.

32. Закон України «Про державну службу»: від 16.12.1993 р., № 3724-ХІІ // Редакція від 11.10.2017

33. Про судоустрій і статус суддів : закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.

34. Корнута Л.М. Проблеми правового регулювання етики державного службовця : адміністративно-правовий аспект / Л.М. Корнута // Принципи верховенства права і законності : проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні : зб. матеріалів круглого столу молод. учених (18 травня 2010 р., м. Київ) / відп. ред. доктор політ. наук В.П. Горбатенко. - К. : Ін-тут. держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - С. 197 с.

35. Статус суддів : навч.-практ. посіб. / І. Є. Марочкін, Ю. І. Крючко, Л. М. Москвич та ін.] ; за ред. І. Є. Марочкіна. - Х. : Право, 2006. - 120 с.

36. Бородін І. Дисциплінарна відповідальність та дисциплінарне провадження / І. Бородін // Право України. - 2006. - № 12. - 256 с.

37. Прилипко С. М., Трудове право України : підручник / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. - 2-ге вид. перероб. і доп. - Х. : Фінн, 2009. - 728 с.

38. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство. -Саратов, 1999. -128 с

39. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. - М.: Юрид. лит., 1990. - С. 44-45

40. Чумак, О. О. Дисциплінарна відповідальність працівників державної виконавчої служби України / О. О. Чумак // Актуальні проблеми права: теорія i практика. -- 2013. -- № 26. -- 732 с.

41. Болотіна Н. Б. Трудове право України : підручник / Н. Б. Болотіна // - 4-е вид. - К., 2006. - 725 с. 21.

42. Шамшина І.І. Суб'єкти трудового права: правове регулювання в умовах ринкових відносин: Монографія. -- Луганськ: Вид-во "Література", 2010. -- 448 с.

43. Щербина В. І. Дисциплінарні санкції: проблеми ефективності в умовах ринкових відносин / В. І. Щербина // Підприємництво, господарство і право. 2006. - № 10. - 285 с.

44. Петков, В. П. Дисципліна як гарант у профілактиці правопорушень Текст П. Петков, О. В. Кривенко // Запорізький юридичний інститут. -- 2001. № 3. -- 123 с

45. Виноградова Л. Є. Юридична відповідальність суддів загальних судів України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Виноградова Людмила Євгенівна. - О., 2004. - 187 с.

46. Вапнярчук Н. М. Реалізація положень міжнародно-правових актів щодо права рівного доступу до державної служби / Н. М. Вапнярчук // Вісник Акад. правових наук України. - 2009. - № 1 (56). - 215 с.

47. Ярошенко О. М. Дисципліна праці і відповідальність за її порушення / О. М. Ярошенко // Проблеми законності. -1998. - Вип. 34. - 318 с.

48. Маляренко А. В. Деякі аспекти дисциплінарної відповідальності суддів А. В. Маляренко // Адвокат. - 2011. ? № 11. - 77 с.

49. Паньков Д.А. Принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин // Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць. -- Вип. 24. -- Одеса, 2004. -- 398 с.

Размещено на Allbest.ur