Особливості виробництва слідчого експерименту за чинним кримінально-процесуальним законодавством

Важливим на даному етапі є інструктаж учасників експерименту, що включає: пояснення істоти майбутнього експерименту, конкретних дій кожного з учасників, роз'яснення їх прав і обов'язків, попередження про нерозголошення даних експерименту. Всіх учасників слідчого експерименту необхідно ознайомити з метою експерименту і з їх обов'язками в ході його проведення. Однак питання про інформування учасників експерименту, особливо осіб, які будуть здійснювати досвідчені дії, носить тактичний характер, і при його вирішенні слід керуватися значимістю для результатів експерименту знання його учасниками того, що станеться або коли станеться. У всіх випадках треба враховувати психологічний фактор - очікування події, оскільки з ним тісно пов'язане так зване довільна увага, яке є цілеспрямованим і дозволяє особі більш повно сприймати подія, при цьому важливу роль відіграє очікування події. Наприклад, у випадках очікування пострілу, крику, раптової появи перешкоди на дорозі тощо особи, які очікують цю подію, почують, або побачать його з більшим ступенем імовірності. Оскільки без інформацією учасників експерименту про майбутні дослідах обійтися не можна, мова може йти лише про ступінь подробиці такої інформації.

Слід також врахувати, що слідчий експеримент - сильний засіб психологічного впливу на його учасників, оскільки отримані результати нерідко свідчать про можливість або не можливості певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко. При визначенні умов слідчого експерименту, оцінці отриманих результатів треба виходити із знання психофізіологічних можливостей людини. У звичайних умовах багато фізичні процеси протікають інакше, ніж в спеціально підготовленої обстановці слідчого експерименту, коли від випробуваного очікують певних дій. Тут у людини виникають психічна напруженість, активізується увага, підвищується зосередженість, що вельми істотно позначається на результатах слідчого експерименту. З іншого боку, в незвичній ситуації злочину, відчуваючи сильне душевне хвилювання, потрясіння, страх, відчай, людина в змозі діяти так, як він не зможе в обстановці слідчого експерименту. Приміром, тікаючи з місця події, злочинець може перестрибнути через широкий рів, подолати високий паркан, але не зуміє повторити ці дії в процесі слідчого експерименту. Всі ці різноманітні психофізіологічні фактори точно повторити при проведенні слідчого експерименту, звичайно, немислимо. Слід також враховувати, що ефективність діяльності людини, особливості її поведінки в значній мірі залежать від його психічного стану. Відтворення цих станів у багатьох випадках неможливо. Так, у стані афекту людина здатна багато разів збільшувати свої фізичні можливості. Експериментальна перевірка таких дій нездійсненна. Моделювання суб'єктивних чинників - основна складність у проведенні слідчого експерименту. Присутність багатьох людей також може вплинути на чистоту експерименту: неминуче виникнення ефекту соціальної інгібіції - придушення активності індивіда у присутності інших осіб. Поряд з цим повторні дії несуть в собі ефект навчання. Повторно можна зробити те, що відразу не виходило. Повторні дії можуть здійснюватися значно швидше або повільніше, ніж у первинних умовах. Уповільнення дій може бути пов'язано з тим, що при перевірці його дій людина бере під свідомий контроль і все те, що спочатку могло здійснюватися на підсвідомому, стереотипному рівні, тобто більш прискорено. Все це обумовлює необхідність варіативності проведених дослідів.

Всі підготовчі заходи повинні знайти відображення в плані слідчого експерименту. При складних експериментах з великою кількістю учасників та різноманітними дослідами рекомендується складати письмовий план слідчого експерименту. Форма його зазвичай довільна, але з обов'язковим відображенням усіх питань, про які йшлося вище при перерахуванні підготовчих заходів.

Як свідчить слідча практика, з метою отримання більш точних і об'єктивних результатів слідчий експеримент доцільно проводити не менше трьох разів з складанням окремого протоколу по кожному з них і відображенням умов їх проведення.

Завершуючи розгляд глави ми прийшли до наступних висновків:

1. Слідчий експеримент - складне слідча дія. результати якого багато в чому залежать від підготовчої роботи. Проведення слідчого експерименту з двох великих етапів (стадій): підготовчого і здійснення досвідчених дій. На підготовчому етапі слідчий повинен вирішити цілий круг завдань, покликаних забезпечити належне проведення слідчого експерименту: визначити склад учасників, місце, час і умови його виробництва.

2. Після прибуття на місце проведення слідчого експерименту слідчий виконує організаційну роботу: розміщує учасників, розподіляє між ними функції, завдання, створює відповідні умови, тим самим, зводячи нанівець можливість психофізичних факторів людини вплинути на результат слідчого експерименту.

2.3 Психологічні особливості роботи слідчого під час відтворення обстановки і обставин події

Відтворення обстановки і обставин події як слідча дія складається з двох самостійних процесуальних дій: слідчого експерименту та перевірки показань на місці, кожна з яких має свої психологічні особливості.

Перейдемо до їх розгляду.

Змістом слідчого експерименту є проведення різних дослідних дій з метою встановлення можливості настання певної події, дії або явища за певних умов та у відповідній обстановці. Його психологічна своєрідність зумовлена тим, що він становить собою типовий зразок реального динамічного моделювання обставин розслідуваної події або її окремих фрагментів

Для правильної оцінки результатів слідчого експерименту важливе значення має підготовленість до виконання окремих дій, оскільки від цього залежить характер і спрямованість уваги. Так, водій, який бере участь у слідчому експерименті, очікуючи появи перешкоди на дорозі, буде краще підготовлений до подолання цієї перешкоди, ніж водій, перед яким вона виникла несподівано. Тому рекомендується так організувати експеримент і так проінструктувати його учасників, щоб їх психічний стан по можливості наближався до стану учасників події, що відбулась. Для цього можна використати інструкцію-легенду, а також кілька інструкцій для різних учасників експерименту, приховати від декого з них окремі деталі події, що перевіряється. Зрозуміло, що все це повинно бути відображене в протоколі відтворення обстановки і обставин події.

Слід мати на увазі, що обстановка слідчої дії, особлива значимість ситуації, присутність, крім слідчого, інших осіб іноді може викликати в учасника експерименту стан емоційної напруги, який відрізняється за своєю психологічною природою від того стану, в якому перебувала людина в момент події. Підйом, що виник у ході дійсної події, може змінитись пригніченим станом, або, навпаки, замість розгубленості настане нервове збудження.

В присутності інших осіб, людина може відчувати збентеження (так званий ефект соціальної інгібіції). Сором'язливість в одних осіб впливає на моторику, роблячи рухи некоординованими, незграбними, в інших -- на інтелектуальні функції, знижуючи увагу, пам'ять, мислення. Побоюючись не впоратись з поставленим завданням, людина часом виявляється нездатною зробити те, що їй вдавалось раніше.

Думаючи про те, як вона виконує ті чи інші добре засвоєні операції, особа втрачає легкість виконання. При цьому навіть звичайні та повністю автоматизовані види діяльності (наприклад, хода) істотно утруднюються, стають менш досконалими, відбувається деавтоматизація навиків. У подібних ситуаціях рекомендується, наскільки це можливо в умовах слідчого експерименту, зробити обстановку менш напруженою, вивести людину з пригніченого або надто збудженого стану [2].

Перевірочні дії в ході слідчого експерименту проводяться з урахуванням характеру психічних процесів та психічного стану виконавців. Так, частина дослідів для перевірки можливості бачити може бути проведена, коли сприймаючий ще не звик до умов спостереження, а інша частина, коли він вже освоївся з ними. Для того, щоб з'ясувати роль індивідуальних відмінностей, буває доцільно змінювати виконавців експериментальних дій, залучаючи з цією метою декількох осіб, які володіють різними психічними даними.

В експериментах, що проводяться для перевірки наявності у конкретної особи певних здібностей, вмінь, навиків, вправності важливе значення має її пристосування, звикання до обстановки та умов експерименту. Для цього необхідні достатня кількість пробних дій та розминка, що дозволяють освоїтись та внутрішньо підготуватись до майбутньої діяльності [3].

Якщо особа не бажає виявити свої можливості, то проводити слідчий експеримент немає сенсу, оскільки негативний результат тут нічого не підтверджує та не спростовує. Якщо ж, судячи з обставин справи, таке бажання у неї є, то нездатність зробити при експерименті те, що їй начебто вдалось зробити в минулому, може мати подвійну причину. Або таке твердження не відповідає дійсності, і людина фактично не володіє такими здібностями, або описані дії, виконувались нею раніше, але згодом можливості їх виконання були втрачені (наприклад, через зниження гостроти органів відчуття, втрати навиків, вправності тощо).

Не виключені також тимчасові несприятливі стани особи під час експерименту, а також неможливість повторення психічних явищ, що мали місце в минулому, коли нервова напруженість, сильне душевне хвилювання часто надають людині неймовірних сил та здібностей. Так, у стані афекту людина здатна багатократно збільшити свої фізичні можливості. Експериментальна перевірка таких дій нездійсненна. Моделювання суб'єктивних факторів -- основна складність у проведенні слідчого експерименту [4].

У справах осіб з фізичними вадами слідчий експеримент проводиться не тільки для перевірки показань обвинуваченого, але й для перевірки здатності бачити, чути, розрізняти шум, тони, звуки, сприймати людську мову, бачити об'єкти, їх деталі, колір, форму, а також спостерігати певні явища. Слідчі експерименти у справах вказаних осіб переважно проводяться для виявлення суб'єктивних можливостей та індивідуальних особливостей обвинувачених.

Для прикладу, слідчий експеримент може допомогти перевірити твердження обвинуваченого, потерпілого, свідка, який страждає короткозорістю, дальтонізмом, астигматизмом, що він бачив предмет або явище та їх особливості; твердження далекозорого, короткозорого, астигматика, що він не бачив обличчя або предмет (зокрема тому, що був без окулярів).

Показання глухонімого про те, що він чув, або показання свідків та потерпілих про те, що глухонімий володіє розмовною мовою, завжди викликають сумніви, їх слід перевірити за допомогою слідчого експерименту. При цьому варто враховувати, що туговухі погано чують людську мову, але бурхливо реагують, коли у ній є згадки про них. Це пояснюється як підвищеною спостережливістю, так і недовірою. При сприйнятті мови у туговухих утворюються слухові прогалини (люки), знижується чутливість до високих тонів. Якщо особа повідомляє про підслухану нею розмову, то необхідно з'ясувати, чи випадково вона почула мову або ж прислухалася, який був її тон.

Загалом форми участі осіб з фізичними вадами у слідчому експерименті можуть бути різноманітними -- від пасивної присутності до активної участі у проведенні дослідних дій.

Перевірка показань на місці полягає у вказівці раніше допитаної особи, на місця та об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, описі цієї події, демонстрації окремих дій, дослідженні фактичної обстановки даного місця та порівняння з нею вже одержаних даних з метою перевірки наявних та встановлення нових доказів.

Перевірка показань на місці істотно збагачує можливості слідчого щодо повнішого, яскравішого мисленого відтворення минулої події, полегшує процес пізнання цієї події.

У літературі звертається увага на необхідність прогнозування мотивів участі підслідного у перевірці показань на місці. Це дозволяє слідчому передбачити небажані мотиви (наприклад, бажання обвинуваченого заплутати слідство, переконатися в тому, що докази, які мають значення для справи, не були виявлені при огляді місця події, втекти під час проведення слідчої дії і т. п.) [5].

До психологічних особливостей перевірки показань на місці належать:

1) індивідуальна здатність особи до сприйняття і запам'ятовування обставин, за яких відбулась подія;

2) просторова (топографічна) орієнтація особи;

3) психологічний вплив на особу, що дає показання, місця події, на якому вона повторно присутня.

Перша з названих особливостей може бути з'ясована в ході допиту, що передує перевірці показань на місці, слідчого експерименту, спрямованого на перевірку особливостей сприйняття та запам'ятовування особи, а також за результатами судово-психологічної та судово-медичної експертизи.

Запам'ятовування оточуючої обстановки та її окремих елементів може бути довільним та мимовільним. Злочинець після вчинення злочину ховає у певному місці використану ним зброю, спеціально (довільно) запам'ятовує обстановку, щоб згодом знайти сховане. Однак найчастіше слідчому доводиться мати справу з мимовільним запам'ятовуванням, коли особа не ставить перед собою мету запам'ятати обстановку та обставини минулої події.

Одним з найважливіших психічних актів для перевірки показань на місці є топографічна орієнтація особи, показання якої перевіряються.

Топографічна або просторова орієнтація -- це вміння людини визначати основні пункти, межі, характерні риси, комунікації, взаєморозташування окремих ділянок місцевості та місцевих предметів, а також своє розташування відносно них [6].

Людині, яка постійно проживає в місті, усі дерева, як правило, здаються подібними. Вона у кращому випадку визначить їх породу, але не зможе розрізнити окремі екземпляри чи групи. Натомість сільський житель легко схоплює індивідуальну різницю в рослинності, але, потрапивши в місто, йому буде важко розібратись в особливостях того чи іншого району, вулиці чи будівлі, зокрема, якщо вони віддалені від центральної частини міста.

Зазвичай жителю рівнинної місцевості важко орієнтуватись в горах, а людина, яка проживає та працює у невеликих та невисоких будівлях, губиться у багатоповерховому будинку.

Здатність до орієнтування багато в чому залежить від професійної діяльності та улюблених занять людини. Мисливцю, грибнику, рибалці досить часто доводиться орієнтуватись у малознайомій чи незнайомій місцевості, у них розвивається звичка до запам'ятовування. Кабінетний працівник може неодноразово проходити або проїжджати по одному й тому ж маршруту і не запам'ятати дороги, тоді як водію, особливо таксистові, буває достатньо одного разу, щоб зберегти її в пам'яті.

Вибірковість сприйняття місцевості приводить до того, що різні люди запам'ятовують різні орієнтири. Водій краще зберігає в пам'яті дорожні знаки, заправки, станції технічного обслуговування, складні ділянки дороги, повороти, перехрестя. Домогосподарка швидше використовує як орієнтири магазини, ринки та інші об'єкти, що відповідають її інтересам і пов'язані з характером діяльності в момент перебування її в даному місці.

Сприйняття місцевості носить вибірковий характер залежно від ракурсу, в якому сприймалась окрема ділянка місцевості. Якщо людина проходила певною дорогою тільки в одному напрямі, то при зворотньому русі вона може і не впізнати місця, де перебувала раніше [7].

У топографічному сприйнятті відповідну роль відіграють і сезонні ознаки (стан рослинності, сніговий покрив), що сильно змінюють як пейзаж в цілому, так і вид окремих ділянок, місцевих предметів, характер орієнтирів.

Розглянуті явища, слідчому необхідно враховувати при плануванні проведення перевірки показань на місці.

Однак топографічне запам'ятовування місцевості не зводиться лише до одностороннього впливу на органи відчуттів. Слід брати до уваги характер взаємодії людини з реальною обстановкою цього місця.

Найкраще запам'ятовуються такі особливості місцевості та місцевих предметів, які пов'язані з початком чи закінченням дій, поворотні пункти маршруту руху, тобто входили до змісту діяльності людини. Наприклад, місце, вибране для засідки, лаз, що використовувався для проникнення у сховище, -- дані елементи, що відносяться до мотивів та мети діяльності, завжди запам'ятовуються конкретніше і точніше.

При виході на місце для перевірки показань, часто слідчий має справу з такими елементами місцевості, які, не володіючи властивостями орієнтирів, мають особливе значення лише у зв'язку з даною подією. Ними є так звані опорні пункти: місце зустрічі співучасників, місце нападу на потерпілого, місце схову викраденого, початковий та кінцевий пункт пересування, точка здійснення пострілу тощо.

У топографічних уявленнях розрізняються дві форми: мислена карта-шлях (карта-пересування) та мислена карта-огляд [8].

На карті-шляху місцевість, що уявляється, відтворюється сукцесивно відповідно до мисленого маршруту пересування людини на місцевості.

Карта-огляд є симультанним зображенням місцевості, коли людина відтворює просторові співвідношення між ділянками та предметами та їх особливості незалежно від руху по даній території.

Перехідною формою від карти-пересування до карти-огляду є мислений обхід території. У такому випадку людина постійно пов'язує навколишнє оточення з пунктами свого власного перебування.

Повторне сприйняття обстановки події посилює роботу пам'яті. Тому слідчий при перевірці показань на місці пропонує особі, яка дає показання, виконувати ті ж дії, які виконувались нею раніше, і з'ясовує характер емоцій, що проявляються в цей момент. При перевірці показань на місці у підозрюваного може мати місце широка амплітуда психічних станів (страх, фрустрація, стрес тощо). Такі емоційні переживання в окремих випадках можуть перешкодити належному проведенню слідчої дії. У такому разі слідчому необхідно проявити особливий такт, використати методи психологічного впливу (приклад, переконання тощо) для нейтралізації нервової напруги.

Під час перевірки показань на місці необхідно уважно спостерігати за діями особи, показання якої перевіряються. Таке спостереження повинно включати в себе оцінку дій (напрям руху, темп ходьби, мотивовані та немотивовані зупинки, активний зацікавлений пошук або байдужість, впевненість або невпевненість), міміки, висловлювань, психофізіологічних реакцій та має на меті з'ясувати впевненість, надійність впізнання місця події, а також бажання особи показати це місце.

Слідчій практиці відомі випадки, коли допитані особи, виявивши згоду взяти участь у перевірці показань на місці, під час цієї слідчої дії вказують на зовсім інші місця. У такий спосіб вони намагаються: а) затягнути слідство неправдивими відомостями, спрямувати його по хибному шляху; б) встановити зв'язок між співучасниками; в) здійснити втечу з-під варти; г) знищити сліди злочину на місці його вчинення, не виявлені слідчим до проведення перевірки показань на місці [9].

Варто наголосити, що слідчий, організовуючи та керуючи перевіркою показань на місці, повинен у той же час, виключити все, що містить елементи підказки та навіювання. Переходячи від одного пункту до іншого разом з особою, показання якої перевіряються, слідчий надає їй можливість спершу вільно викласти обставини, пов'язані з даним місцем, а згодом вже задає необхідні питання.

Дослідники виділяють наступні критерії допустимості засобів психологічного впливу при перевірці показань на місці: 1) такий вплив не може бути спрямований на примушування особи, показання якої перевіряються, до участі в перевірці її показань на місці; 2) вплив не повинен обмежувати самостійність дій цієї особи при демонстрації обстановки і окремих дій; 3) не допускається передача їй інформації навідного характеру.

РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

3.1 Загальні положення тактики слідчого експерименту

Тактичні прийоми слідчого експерименту багато в чому визначаються виглядом і змістом досвідчених дій. Разом з тим існують деякі загальні тактичні умови, які можуть бути використані як орієнтують для конкретних випадків.

При проведенні слідчого експерименту слідчий зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для найсуворішого дотримання законності та норм моралі.

Оскільки слідчий експеримент потрібно виконувати в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалося перевіряється подія, слідчому необхідно враховувати сукупність факторів, що впливають на результати дослідів.

Одним з важливих тактичних умов (основною вимогою) проведення слідчого експерименту є досягнення максимальної схожості обстановки і змісту експериментального події з тими, в яких мали місце подія чи факт, що цікавлять слідчого.

Зазначене тактичне умова забезпечується наступними тактичними прийомами: проведення експерименту на тому ж місці, де відбувалося справжнє подія; в подібне час доби, в тих же умовах освітлення (штучного, або природного) та з дотриманням інших факторів, максимально схожих з тими, в яких мало місце досліджуване явище; проведення експерименту в умовах схожості кліматичних умов справжнього і експериментального події; використанням при експерименті справжніх, або схожих з ними предметів; схожістю темпу дослідів з темпами справжнього події; схожістю звукових умов, шуму, його тональності, сили. Обстановка рідко залишається незмінною до моменту проведення експерименту. Тому необхідно вирішити який ступінь подібності (схожості) потрібно в даному випадку.

Модельовані повинні бути в першу чергу ті умови обстановки, які здатні істотно вплинути на хід дослідів і від яких залежить об'єктивність одержуваних результатів.

З урахуванням цього тактичного прийому - дотримання принципу подібності - можуть бути конкретизовані практичні рекомендації проведення слідчих експериментів.

Експеримент доцільно проводити в тому ж місці (в певному приміщенні, на конкретній ділянці (відкритій ділянці відкритій місцевості), де відбулася подія, якщо перевіряється можливість бачити кого - то або що - то з певною позиції; чути звуки з певної відстані; вчинити певні дії в цих умовах (пролізти, сховатися) або за певний час (дійти від станції метро до будинку) і т.п.

Проведення експерименту в той же час року (осінь, зима і т.д.) діб має істотне значення, коли належить перевірити можливість особи орієнтуватися на місцевості, наприклад в темряві. Дотримання принципу подібності пори року і доби може знадобитися і в тих випадках, коли перевіряється можливість взагалі пройти (наприклад, по болоту) або пройти за певний час по бруду, льоду, снігу і т.д. Важливим моментом є характер та інтенсивність освітлення. Дотримання принципу подібності погодних та кліматичних умов (сонце, дощ, сніг, спека, мороз і т.д.) може знадобитися при самих різних експериментах: у справах про ДТП (визначення гальмівного шляху, видимості); для встановлення характеру і швидкості зміни слідів ( крові, слідів взуття, транспортних засобів).

При перевірці можливості чути сигнал, крик, розмова, інший звук, важливо дотримати подобу звукових умов. Для цього використовують також сигнальний пристрій (звуковий сигнал автомобіля або його сигнально - пристрій проти викрадення, постріл з рушниці чи пістолета); при розмові - ступінь гучності, тембр, висоту; звертають увагу на перешкоди (шум жвавій вулиці, звук потягу, що проходить і т.д .), наявність перешкод на шляху проходження звуку (стіна, дерева, будівлі).

При проведенні слідчого експерименту, де потрібна реконструкція обстановки, виходять з принципу подібності. Однак, досить того, що б подібними були ті елементи обстановки, які важливі для дослідів з перевіряються подіями.

Використання тих же приладів, механізмів, матеріалів, коли це має принципово важливе значення. Бажано, що б предмети ці були справжні, але це забезпечити не завжди можливо, зокрема в тих випадках, коли ці предмети є речовими доказами і вимагають подальшого експертного дослідження. Однак, в тих випадках, коли проведення слідчого експерименту не може бути проведено без цих об'єктів, то після проведення експертизи їх використовують при дослідах, приймаючи всі запобіжні заходи проти їх пошкодження. У ряді випадків без шкоди для інтересів справи можна використовувати подібні предмети, а також макети і моделі справжніх предметів. відтворення подія слідчий обстановка

В процесі проведення слідчого експерименту слід враховувати й такі тактичні умови, як схожість темпу проведених дослідів з темпом, в якому протікало справжнє подія. Найбільш часто схожість темпу доводиться враховувати у справах про дорожньо-транспортних пригодах.

Використання тих же самих матеріалів, обладнання, барвників - неодмінна умова слідчого експерименту, коли обвинувачений погоджується виготовити фальшиві грошові знаки або цінні папери. Використання того ж самого знаряддя злому може знадобитися при перевірці можливості його використання в даних умовах (наприклад, чи можна зламати металеві двері за допомогою саморобного апарату для газорезкі).

Дотримання тих же характеристик дії, які мали місце при його реалізації в процесі злочину. Це може стосуватися величини і спрямованості застосування сили при експериментальному зломі, при перевірці можливості щось пересунути, перетягнути, перенести через перешкоду. Дотримання тих же характеристик може відноситися до темпу і тривалості дії, наприклад, можливість подолати дане відстань, зробити дану дію за певний час. Важливим є дотримання послідовності дій, операцій (при виготовленні підробленого документа, збірці вибухового пристрою, спорядженні патронів і т.п.)

Дуже важливим тактичним прийомом є неодноразове повторення дослідів для того, щоб виключити результати випадкові і отримувати достовірні. Для більшої наочності і переконливості в окремих випадках рекомендується проводити однорідні досліди в свідомо змінених умовах, що робить їх ще більш переконливими, при цьому умови можуть ускладнюватися або спрощуватися. Зокрема, ускладнення умов зазвичай проводиться при перевірці слідчих версій, тим самим доводиться, що навіть і в умовах, що змінилися факт може бути пояснений з точки зору висунутої версії. Спрощення умов дає найбільш переконливі результати при перевірці показань обвинувачених про обставини події.

Говорячи про багатократності виробництва дослідів, мається на увазі повторення однорідних дослідів. Якщо в процесі експерименту проробляється кілька різних дослідів, але кожен з них проведено лише один раз, то немає багатократності в розглянутому сенсі. Від поняття багатократності дослідів слід відрізняти і виробництво повторного експерименту.

Повторний експеримент проводиться у випадках, коли слідчий при першому допустив ті чи інші помилки, найчастіше у визначенні схожості умов експерименту і справжнього події. В даному випадку вся експериментальна робота проводиться заново.

Повторний експеримент - це вже нове процесуальна дія, що проводиться в інших умовах, ніж перший експеримент.

Проведення експерименту поетапно. Це дозволяє всім його учасникам вивчити послідовність проведення, наочно переконається в настанні певних результатів, отримати цілісне і правильне уявлення про експеримент в цілому. Природно, що таке розчленовування може бути проведено в тих випадках, коли від темпів досвіду не залежать його результати. Коли ж темп проробляємо дій не може бути сповільнений, таке розчленовування може бути умовним. Стадійність експерименту фіксується на кожному його етапі як документально, так і наочно (фото, відео). Якщо ж за умовами експерименту стадії невиделіми, то слідчий може заздалегідь запропонувати учасникам експерименту звернути увагу на певні вузлові точки експерименту, що дозволяють зафіксувати головні моменти процесу (проміжні результати, перехід однієї стадії в іншу, зміна характеру дії).

Тактичним прийомом можна вважати порядок дій слідчого в тих випадках, коли він не володіє точними даними про умови або будь - яких параметрах проверяемого події (силою впливу, спрямованості переміщення, завантаження транспортного засобу т. п.), або відбулися непоправні зміни на місці події ( експерименту) - об'єкт згорів, видозмінився і т.д. У подібних ситуаціях необхідно варіювати умови проведення досвідчених дій, неодноразово проводячи кожне з них стосовно кожного з змінених умов. Але навіть і в цих випадках слід враховувати характер і ступінь можливих розбіжностей умов перевіряється події та умов експерименту.

У цю ж категорію невідомих, або не піддаються відтворенню умов потрапляють випадки, коли немає можливості залучити до активної участі в експерименті саме обличчя, що здійснювало дії. Найчастіше такою особою є обвинувачений, відмовляється співпрацювати зі слідчим. В цьому випадку має бути обрано іншу особу, що збігається за своїми властивостями з обвинуваченим.

3.2 Тактичні прийоми виробництва слідчого експерименту

Виробництво слідчого експерименту проходить три етапи: підготовчий етап; етап виробництва експериментальних дій і заключний етап. Деякі автори виділяють два етапи: до виїзду (виходу) на місце проведення слідчого експерименту і після прибуття на нього.

На підготовчому етапі слідчий виконує такі дії:

1) представляється прибулим по його виклику особам, оголошує про початок виробництва слідчого експерименту і встановлює особистість кожного з його учасників;

2) роз'яснює потерпілому, обвинуваченому (підозрюваному) і його захисникові (якщо зазначені особи беруть участь у провадженні слідчого експерименту) право заявити відвід слідчому, перекладачеві і фахівцям, а також з'ясовує у перекладача і фахівців, чи немає у них підстав для заяв самовідводу;

3) роз'яснює понятим, перекладачу і фахівцям їх обов'язки і права, а також попереджає перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, а фахівців - за відмову або ухилення від виконання своїх обов'язків;

4) попереджає учасників слідчого експерименту про відповідальність за розголошення даних попереднього слідства;

5) повідомляє учасників слідчого експерименту про застосування технічних засобів фіксації ходу і результатів слідчого експерименту і про використання манекенів, муляжів і т.п.;

6) фіксує в протоколі факт виконання перерахованих дій, а також час початку слідчого експерименту, що засвідчується підписами учасників слідчого експерименту;

7) дає завдання співробітникам органа дізнання видалити сторонніх осіб з місця виробництва слідчого експерименту, а в разі потреби - призупинити рух транспорту на певний час і забезпечити безпеку учасників слідчого експерименту;

8) проводить інструктаж учасників слідчого експерименту, в ході якого:

а) роз'яснює мету слідчого експерименту, зміст і послідовність виконання дій кожним з учасників;

б) визначає місце знаходження кожного з учасників і маршрути їх пересування по команді слідчого;

в) встановлює способи зв'язку з учасниками слідчого експерименту;

г) визначає точки зйомки, приблизне розташування фахівців при виробництві експериментальних дій, а також фрагменти обстановки, які повинні бути зафіксовані.

Якщо експериментальні дії має виконувати обвинуваченому (підозрюваному), то інших учасників варто попередити про неприпустимість прояву на його адресу почуття обурення, презирства або жалості, так як це може привести до порушення психологічного контакту між слідчим і обвинуваченим (підозрюваним), а в результаті - до неможливості виробництва слідчого експерименту.

На етапі виробництва експериментальних дій здійснюється відтворення дій, обстановки або інших обставин певної події (ст. 181 КПК України). Слідчий може проводити певні дії, і ці дії можуть проводитися окремо і в різних поєднаннях.

Користуються муляжами знарядь злочину і манекенами. Їли для достовірності результатів слідчого експерименту мають значення ріст, вага й інші фізичні дані загиблого, то використовувані манекени повинні відповідати замінним ними об'єктам.

Прикладом вищевказаного можуть служити випадок виробництва слідчого експерименту, для встановлення можливості проникнення в квартиру громадянина С. громадянина Є. через кватирку. При виробництві даного слідчого експерименту обвинувачений не зміг відтворити дане проникнення до житла, у зв'язку з чим, наслідком був зроблений висновок про те, що у обвинуваченого були спільники, що в подальшому було підтверджено.

Для того щоб результати виробленого слідчого експерименту відповідали вимогам достовірності та допустимості, необхідно дотримуватися таких правил:

1) до початку слідчого експерименту обстановка події, що перевіряється не повинна залишатися в тому ж вигляді, в якому вона сприймалася особою, показання якого підлягають перевірці та уточненню способом відтворення обстановки або інших обставин певної події;

2) під час відтворення обстановки неприпустимі які б то не було підказки, а також неприпустима постановка навідних запитань.

Необхідність у проведенні слідчого експерименту може виникнути при розслідуванні різних кримінальних злочинів. Проте особливо часто це слідча дія проводиться при розслідуванні вбивств, розбоїв, крадіжок, автодорожніх пригод та статевих злочинів.

Характерними для справ про вбивства та розбійних нападах є слідчі експерименти, що проводяться для перевірки чутності пострілу, криків про допомогу, встановлення стану злочинця і потерпілого в момент заподіяння ушкоджень, можливості здійснення злочинцем без співучасників тих дій, які спричинили за собою смерть потерпілого. Крім того, ці та інші слідчі експерт.

Найбільш специфічним для розглянутих категорій справ є слідчий експеримент по встановленню стану злочинця і потерпілого в момент вчинення злочину. Підготовка до цього експерименту складна і включає в себе як обов'язковий елемент детальний аналіз судово-медичних документів, що містять характеристику виявлених на тілі потерпілого або на його трупі ушкоджень. Експеримент найбільш доцільно проводити за участю судового медика.

У справах про вбивства мета такого експерименту зазвичай полягає в перевірці показань обвинуваченого про те, за яких обставин були завдані поранення потерпілому. Найчастіше це буває тоді, коли обвинувачений, не заперечуючи самого факту вбивства, намагається зменшити ступінь своєї провини і видати умисне вбивство за вбивство з необережності.

У справах про розбійних нападах, коли встановлюється невідповідність характеру наявних на тілі «потерпілого» ушкоджень його поясненням про обставини нібито скоєного на нього нападу, проведення подібних експериментів служить зазвичай мети перевірки версії про симуляції нападу.

Зрозуміло, що при розслідуванні характерних при розслідуванні вбивств та розбійних нападів може зустрітися необхідність і в звичайних поширених слідчих експериментах: на видимість, на впізнання, для встановлення часу, необхідного на подолання того чи іншого відстані, і т.п. Ці експерименти в рівній мірі можуть проводитися при розслідуванні інших категорій злочинів.

Прикладом вищевказаного можуть служити випадок виробництва слідчого експерименту, для встановлення часу подолання відстані громадянина Є. від будинку громадянина В. до місця, де, за словами обвинувачуваного, він знаходився в момент вчинення злочину. При виробництві даного слідчого експерименту було спростовано алібі громадянина Є., що в подальшому було підтверджено в судовому засіданні і за показаннями свідків.

Дуже широко використовуються можливості слідчого експерименту при розслідуванні злочинів передбачених ст.ст. 113 і 286 ККУ.

Типовим для справ про автодорожніх пригодах є слідчі експерименти з перевірки видимості раптово виниклого на дорозі перешкоди, перевірці можливості зупинити автомашину, наступну з певною швидкістю, на заданій відстані від виниклого на дорозі перешкоди, щодо встановлення швидкості руху машини в момент дорожньої пригоди.

Аналіз слідчої практики у справах про статеві злочини свідчить, що найбільш поширеними у цих справах є експерименти на чутність, якими перевіряються показання потерпілих і свідків про те, чи можна було почути шум боротьби, заклики потерпілої про допомогу, стук падаючої меблів і т.п.

Є особливості і при проведенні слідчого експерименту у справах про незаконне обороні наркотичних засобів та психотропних речовин. У багатьох випадках проведення слідчого експерименту у справах про незаконний обіг наркотичних засобів вимагає участі спеціаліста в області хімії, іноді фармакології, ботаніки. Роль фахівця в галузі хімії воістину неоціненна, бо слідчий без його допомоги просто не зможе організувати і здійснити технологічну можливість виробництва наркотичних засобів при певних умовах. Допомога фахівця в галузі фармакології полягає в тому, що останній може підказати якісний і кількісний склад компонентів, що входять в основу лікарських препаратів, що містять наркотичні засоби. Фахівці в області ботаніки та агротехніки можуть посприяти у визначенні часу збору рослин, що містять наркотичні засоби, агротехнічних умов їх зростання і місць розміщення. Фахівці в області фармацевтики і медицини підкажуть слідчому технологію оформлення рецептів на отримання лікарських препаратів, що містять наркотичні засоби, процес виписки подібних рецептів; режим та умови зберігання подібних ліків в реальних умовах (на аптечному складі, в аптеці, лікувальному закладі). Спеціаліст-криміналіст може надати допомогу слідчому не тільки застосуванням технічних засобів фіксації (фото-, відео-, звукозапису) цієї слідчої дії, а й шляхом підбору необхідних технічних засобів виготовлення підроблених документів, печаток, штампів, здійсненням спостереження за процесом виготовлення підозрюваними (обвинуваченими) даних об'єктів.

Окрім фахівців в даному слідчій дії можуть брати участь підозрювані (обвинувачувані), потерпілі, свідки. Наприклад, слідчий проводив слідчий експеримент, який полягає в тому, що свідок визначав по запаху марихуану серед представлених рослин, що знаходяться в певному місці будинку обвинуваченого особи.

У ряді випадків у цій слідчій дії можуть брати участь представники громадськості наприклад, технолог, робітники, інші працівники підприємства, на якому відтворюється процес виготовлення наркотичних засобів.

Слідчий експеримент повинен бути по можливості проведено в реальних умовах місця і часу вчинення кримінального діяння (наприклад, слідчий експеримент з визначення спроможності таємного проникнення в аптечний кіоск, що працює цілодобово). У ряді випадків це слідча дія проводиться безвідносно до певного місця і часу (наприклад, визначення ваги екстракту опіуму, що міститься в мензурки). В інших випадках слідчий експеримент потрібно провести не тільки в певному місці, в конкретний час доби, але і в той же час року, при тих же (або аналогічних) погодних (атмосферних) умовах. (Наприклад, слідчий експеримент про можливість спостереження за діями особи, грузило коробки з морфієм в автомобіль вечірньої часом в листопаді під час снігопаду, бажано організувати на тому ж місці, в той же час доби і року і по можливості при тих же атмосферних умовах. Так як в цьому випадку на можливість спостереження впливають всі перераховані чинники. В крайньому випадку атмосферні умови можна реконструювати, використовуючи можливості театрального реквізиту, інші технічні засоби.)

Для проведення слідчого експерименту у справах про незаконний обіг наркотичних засобів слідчому доцільно приготувати не тільки технічні засоби фіксації (фото-, відео-, аудіоапаратуру), а й освітлювальні та оптичні прилади (наприклад, мікроскоп, лупу, бінокль, прилад нічного бачення і ін ), вимірювальні прилади (ваги, гирі, мірні судини, термометри та ін); прилади для визначення ступеня вологості, атмосферного тиску, напряму і сили вітру, температури навколишнього середовища; засоби зв'язку, охоронної сигналізації (прапорці, ліхтарі, знаки і т. п.); апаратуру, реактиви, набори посуду, нагрівальні прилади і інші пристосування для виготовлення наркотичних засобів в кустарних або виробничих умовах; інструменти для вживання наркотичних засобів (шприци, голки та ін Наприклад, для перевірки можливості: чи могло особа самостійно ввести наркотичні кошти в таких-то умовах, в такий-то ділянку свого тіла); набір інструментів для виготовлення підроблених печаток, штампів, документів і т.д.

Сам процес даної слідчої дії, на думку ряду криміналістів, складається з трьох етапів (стадій): підготовчий етап; етап виробництва дослідних дій; заключний етап.

Після прибуття на місце проведення слідчого експерименту (якщо останній проводиться не в кабінеті слідчого, наприклад, за визначенням маси рідкого опіуму, що знаходиться в 50 мл ємності) слідчий проводить наступні заходи: 1) перевіряє або організовує (якщо вона не була організована заздалегідь) охорону місця його проведення; 2) перевіряє наявність учасників майбутнього слідчої дії, 3) здійснює перевірку обстановки на місці проведення слідчого експерименту (якщо дана слідча дія здійснюється на місці події). У необхідних випадках проводиться реконструкція обстановки місця проведення зазначеного слідчої дії.

Є два різних думки на результати, отримані в ході проведення слідчого експерименту.

Ряд учених вважає, що отримані при проведенні даної слідчої дії позитивні (перевіряється факт, дія, подія - могло бути) або негативні (перевіряється факту, події не було і не могло бути) результати мають доказове значення.

Інша група криміналістів вважає, що результат тільки того слідчого експерименту має доказове значення, який підтвердив проверяемое подія, факт, процес, явище.

Вважаємо, що більш конструктивним і продуктивним є думка першої групи криміналістів про доказательственном значенні як негативних, так і позитивних результатів проведеного слідчого експерименту.

Підводячи підсумки розглянутої чолі необхідно зробити наступні висновки:

1. Тактика слідчого експерименту - це сукупність прийомів і способів, рекомендацій, що забезпечують дотримання основних умов, необхідних для його об'єктивного проведення та отримання достовірних результатів.

2. Тактичні прийоми слідчого експерименту визначаються виглядом і змістом досвідчених дій. Разом з тим існують загальні тактичні умови, які можуть бути використані як орієнтують для конкретних випадків.

3. Виробництво слідчого експерименту проходить три етапи: підготовчий етап; етап виробництва експериментальних дій і заключний етап.

4. Отримані при проведенні слідчого експерименту позитивні або негативні результати мають доказове значення.

РОЗДІЛ 4. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

4.1 Фіксація результатів слідчого експерименту

Заключний етап складається в завершенні складання протоколу слідчого експерименту, який оформляється відповідно до правил ст.166 і 167 КПК України, плану місцевості, де відбувається слідчий експеримент, і схем руху під час його виробництва, графіків, засобами фотографування, відео - чи кінозйомки.

Протокол слідчого експерименту - це основний процесуальний документ, в якому знаходить у своєму відображенні експериментальна робота особи, яка провадить розслідування у даній кримінальній справі. Можливе застосування звукозапису. Протокол слідчого експерименту служить головним джерелом відомостей про умови і порядок проведених дослідів, їх зміст і отримані результати.

У протоколі фіксується тільки те, що сприймається при спостереженні за дослідами. Він складається особою, яка проводить слідчий експеримент, тобто слідчим, або представником органу дізнання; повинен містити докладні описи тих дій, які були виконані при провадженні слідчого експерименту, і ті результати, які були отримані. При цьому послідовність фіксації ходу проведення слідчого експерименту повинна відповідати послідовності виконану експериментальної роботи.

Протокол слід складати безпосередньо на місці проведення слідчого експерименту або відразу ж після його завершення. В ньому не робляться висновки з результатів слідчого експерименту, а також не наводяться слідчі версії.

При складанні протоколу виділяють, зазвичай, дві частини. У вступній частині відображається дата проведення експерименту, погодні та інші умови його проведення, з тим щоб показати максимальну наближеність до реальних подій, перераховуються учасники експерименту, відображається попередження свідків і потерпілих про відповідальність за відмову від дачі показань і за неправдиві свідчення.

В основній частині протоколу описується хід експерименту, послідовність проведення досвідчених дій, кожне дослідне дію і його результати.

В цілому в основній (описової) частини міститися відомості про те, які обставини відтворювалися, які підготовчі дії, дії при реконструкції обстановки. Далі наводяться відомості про використані речових доказах чи інших предметів. Викладаються дані про розподіл обов'язків між учасниками експерименту, засобах зв'язку застосованих при експерименті, розташування осіб і використаних предметів.

Нарешті, описується зміст, послідовність і повторюваність досвідчених дій, хто їх виконував, за яких умов, в чому виражалося зміна умов і дій, докладний опис кожного досвіду і отриманого результату.

До недавнього часу виділяли також і заключну частину протоколу, в якій вказувалися зауваження і заяви учасників експерименту, робилися посилання на плани, схеми, відео-, фотофіксації, дані про ознайомлення з протоколом всіх учасників та їх підписи. Зараз це включено в основну частину протоколу.

Плани та схеми при слідчому експерименті складаються тільки тоді, коли є необхідність графічно відобразити або ту обстановку, в якій експеримент проводиться, або розташування учасників експерименту перед його початком, у процесі виробництва дослідів або після їх проведення.

Плани складаються за загальними правилами складання подібних документів. Плани та схеми головним чином відображають розташування об'єктів, учасників експерименту або певну ситуацію. На них зазначаються: найменування об'єкта, умовні позначення, вказівку сторін світу; якщо план складено в масштабі, то його масштаб; підпису слідчого і понятих, дата складання. Крім того, для фіксації результатів слідчого експерименту в необхідних випадках виготовляються моделі (макети). Відеозапис є засобом фіксації ходу слідчого експерименту в його динаміці, вона дає можливість досить точно зафіксувати зміст дослідів, а потім, в разі необхідності, вона може бути показана на слідстві і в суді. Спеціаліст, який здійснює відеозапис повинен заздалегідь мати уявлення про зміст експерименту і ознайомитися з місцем його проведення. Фотозйомка, кінозйомка або відеозапис здійснюються в кілька етапів; фіксується загальний вид місця проведення слідчого експерименту (до його реконструкції), потім фіксується обстановка його проведення, зміст дослідів, і нарешті, результати проведених дослідів. В окремих випадках в якості засобу фіксації слідчого експерименту може бути використана магнітна запис звуку.

По завершенню експерименту протокол прочитується слідчим вголос.

Кожен учасник експерименту може прочитати його особисто. Всі зауваження учасників заносяться до протоколу. У протоколі відображаються всі труднощі, що виникли в ході експерименту, і відмова від участі в ньому підозрюваного або обвинуваченого, якщо він мав місце. Як зазначалося вище, оцінка результатів експерименту в протокол не вноситься. Але, якщо метою експерименту була перевірка показань обвинуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого, присутніх при експерименті, а підсумки експерименту спростували їхні свідчення, то зазначених осіб необхідно допитати відразу ж після складання протоколу. У протоколі відзначається застосування технічних засобів, результати застосування та залучення їх до протоколу. Наслідком експерименту може бути виготовлення різних предметів, муляжів, зліпків, речей-аналогів. Вони приєднуються до протоколу.

4.2 Оцінка результатів слідчого експерименту

Результати слідчого експерименту повинні розглядатися лише в сукупності з іншими матеріалами розслідуваної кримінальної справи. Їх службова роль полягає в тому, що вони або підтверджують або спростовують існувала у слідчого припущення, або самі стають базою для знову виникає припущення про факт чи явище. Щоб результати експерименту могли служити підставою чи спростуванням фігурував в справі версії, висновки слідчого або суду з результатів експерименту повинні бути достовірні, тобто істинні, повинні відображати об'єктивно існуючу дійсність. У тому випадку, якщо результати експерименту служать базою для висунення нової версії, нового припущення про факт чи явище, висновки, зроблені з них, можуть бути як достовірними, так і вірогідними. Для того, щоб детально розглянути ці положення, зупинимося спочатку на поняттях достовірності та ймовірності в кримінальному судочинстві.

Достовірність в кримінальному судочинстві означає повну відповідність висновків слідчого і суду об'єктивної реальності, тобто встановлення у цій справі об'єктивної істини, єдино правильне рішення питання, тому що істина завжди одинична, конкретна. Імовірність же завжди означає тільки припущення, гіпотезу. Причому це припущення, навіть якщо воно володіє найвищим ступенем імовірності, не перестає бути припущенням, а тому не виключено іншого, навіть прямо протилежного припущення.

Викладене відмінність між достовірністю і ймовірністю пояснює, чому висновки з результатів слідчого експерименту тільки тоді можуть служити підтвердженням або спростуванням версій, коли вони достовірні.

У тих випадках, коли висновки з результатів слідчого експерименту служать підставою лише для висунення тих чи інших припущень, вони можуть бути як достовірними, так і вірогідними, так як наявність вірогідних за своїм характером даних не є перешкодою для висунення слідчих версій.

Ймовірний характер виведення їх результатів слідчого експерименту не є перешкодою для висунення припущення.

Достовірність висновків з результатів експерименту залежить від достовірного характеру цих самих результатів. Достовірний висновок може бути зроблений тільки з достовірних результатів експерименту. Якщо одна частина дослідів призводить до одного результату, а інша - до іншого з таких результатів не може бути зроблений достовірний висновок.

Достовірність висновків з результатів експерименту залежить, далі, від ступеня подібності тих умов, в яких проводиться експеримент, з умовами справжнього події.

Стосовно до окремих видів слідчого експерименту питання про достовірність висновків з їхніх результатів практично перетворюється на питання про достовірну цінності результатів проведених дослідів. З цієї точки зору, всі зазначені раніше види слідчих експериментів можуть бути розділені на дві групи: слідчі експерименти, якими встановлюється можливість або неможливість того чи іншого факту чи явища (можливість спостереження, сприйняття факту чи явища, можливість вчинення будь - які дії, можливість існування явища), і слідчі експерименти, якими встановлюється зміст самого факту, або процес його походження.