Загальна характеристика злочинів у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
Ознайомлення з теоретичним аспектом режиму державної таємниці й охорони державного кордону. Розгляд кримінально-правової характеристики злочинів у сфері забезпечення призову та мобілізації. Аналіз правових основ режиму охорони державних кордонів України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.04.2017 |
| Размер файла | 49,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ
Кафедра кримінального права та правосуддя
Курсова робота з дисципліни: «Кримінальне право (особлива частина)»
На тему: «Загальна характеристика злочинів у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації»
Студентки 3 курсу
Групи 3413-1
Гаряги Анни Олександрівни
напряму підготовки: «Правознавство»
Керівник: Узунова Оксана Василівна
Запоріжжя - 2016
Зміст
Вступ
1. Теоретичний аспект режиму державної таємниці та охорони державного кордону
1.1 Поняття та правовий режим державної таємниці
1.2 Правові основи режиму охорони державних кордонів України
2. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
2.1 Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК України)
2.2 Втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК України)
2.3 Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК України)
2.4 Незаконне переправлення осіб через державний кордон України ( ст. 332 КК України)
2.5 Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК України)
2.6 Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК України)
2.7 Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України)
2.8 Ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК України)
2.9 Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК України)
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Сучасна доба характеризується прагненням світу до відкритості економічних, культурних, наукових зв'язків на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. За таких умов дедалі більше зростає значення інформації, що становить державну таємницю.
В усі часи найважливішим завданням держави була охорона державної таємниці. В інтересах охорони державних таємниць в Україні встановлена загальнодержавна система організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання захисту. Недостатня увага на сьогодні приділяється охороні та недоторканості державного кордону. Державний кордон є не лише природним, а й найважливішим політичним правовим чинником у відносинах держав, правовою межею, у якій знаходить своє самовизначення нація . Нині охорона Державної кордону України державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладено на Державну прикордонну службу України, а в повітряному просторі -- на війська протиповітряної оборони України.
Актуальність дослідження кримінально правових аспектів охорони режиму державної таємниці та державного кордону визначаються необхідністю численних досліджень цих явищ. Як показали останні події, наша держава має великі проблеми із територіальною цілісністю та недоторканістю кордонів. Їх накопичення врешті призвело до того, що було порушено державний суверенітет і Україна втратила контроль над значною частиною своєї території.
Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації - це передбачені кримінальним законом суспільне небезпечні діяння, які посягають на суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Метою дослідження проблематики курсової роботи є розроблення кримінально-правових засад щодо охорони правових режимів державної таємниці та кордону, а також повна кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Для досягнення цієї мети поставлені та вирішувалися такі основні завдання дослідження:
1. визначити поняття, види і дати загальну характеристику злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;
2. описати злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;
3. охарактеризувати злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації в інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній напрямках;
4. проаналізувати злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, які забезпечують обороноздатність, незалежність, територіальну цілісність та не-доторканість України.
Предметом дослідження є кримінально-правові основи забезпечення охорони економічних, науково-технічних та інших відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.
При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: метод спостереження, монографічний, хронологічний і порівняльний.
Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у ньому, можуть бути використані при викладанні відповідної теми з кримінального права України.
Результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок цієї проблематики, підготовки наукових семінарів, конференцій тощо.
1. Теоретичний аспект режиму державної таємниці та охорони державного кордону
1.1 Поняття та правовий режим державної таємниці
Найбільш важливою і відповідно, максимально захищеною вважається інформація, оголошена державною таємницею. Основним нормативно-правовим актом, що визначає режим державної таємниці, є Закон України «Про державно таємницю». Він регулює суспільні відносини, що виникають з приводу віднесення певних відомостей до державної таємниці, їх розсекреченням та захист в інтересах національної безпеки України, зокрема, цей закон визначає:
· компетенцію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у галузі охорони державної таємниці:
· здійснення права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії;
· порядок віднесення інформації до державної таємниці.
· порядок засекречення і розсекречення матеріальних носіїв інформації:
· порядок охорони державної таємниці.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», державна таємниця (секретна інформація) є видом таємної інформації, що охоплює відомості у галузі оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
При встановленні режиму секретності інформації, що становить державну таємницю, слід виділити дві основні процедури: віднесення інформації до державної таємниці та засекречування матеріальних носіїв інформації. кримінальний правовий злочин державний
Віднесення інформації до державної таємниці - це процедура ухвалення рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього [14, C.45].
Процедура віднесення інформації до державної таємниці стосується не конкретних відомостей або документів, а саме категорій відомостей. Тобто передбачає визначення певного змісту інформації, наявність якого зумовлює необхідність обмеження доступу до конкретної інформації чи документів.
Засекречування матеріальних носіїв інформації означає введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.
Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється на підставі рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці. Рішення про засекречування матеріальних носіїв інформації ухвалюється у випадку належності інформації, що зафіксована на них.
Законодавством визначено перелік інформації, що не може бути засекречена. Згідно Закону України «Про державну таємницю» не належить до державної таємниці інформація:
· про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
· про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечений, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
· про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
· про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
· інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.
Форми допуску до державної таємниці встановлюються залежно від ступеня секретності інформації. Законодавство передбачає три форми такого допуску: перша форма - для роботи із секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно», яка має термін дії 5 років; друга форма - для ступенів секретності «цілком таємно» і «таємно» з терміном дії 10 років; третя форма - для ступеня секретності «таємно» з терміном дії 15 років.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску громадян до державної таємниці передбачає:
· визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;
· перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці;
· взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
· отримання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці;
· ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Безпосередньо перелік відомостей, які надає громадянин для оформлення допуску до державної таємниці, а також текст зобов'язання, яке він віддає, затверджено Наказом Голови СБУ «Про затвердження зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці та анкети для оформлення допуску до державної таємниці».
Окремою процедурою е надання допуску до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, допуск до державно таємниці якого передбачений його службовими обов'язками. В таких випадках допуск до державної таємниці надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду [21, C. 132].
За наявності у громадянина відповідним чином оформленого допуску до державної таємниці та відповідної потреби або у зв'язку з виконанням службових обов'язків ухвалюється рішення про надання доступу до державної таємниці.
Рішення про доступ до державної таємниці передбачає надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Існує також механізм надання доступу до державної таємниці за посадою, що її займає особа. Так. доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністру України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного Суду України, Генеральному прокурору України, Голові Служби безпеки України, народним депутатам України [ 16, C. 308].
Таким чином, режим державної таємниці забезпечує національні безпеку України шляхом здійснення певної політики, як у середині держави, так і за її межами. Однак іноді відбувається порушення даного режиму. Щоб цього не сталося, необхідно, перш за все, треба вимагати, щоб законодавство забезпечувало досягнення балансу інтересів громадян, оскільки у країнах із розвиненою демократією охорона державної таємниці відповідає інтересам не лише держави, а й суспільства, конкретної особистості. Адже інформація, цінність володіння якої в умовах бурхливого і безперервного розвитку процесів інформатизації, які пронизують всі можливі сфери людської життєдіяльності, так само безупинно зростає, стає предметом не тільки побуту, повсякденного життя.
1.2 Правові основи режиму охорони державних кордонів України
Охорона державного кордону є однією із найважливіших функцій держави з тієї причини, що державний кордон - це ознака, яка повинна бути притаманна будь-якій державі і без якої неможливе її існування.
Сфери здійснення територіального верховенства держав визначаються за допомогою кордонів, установлених між ними. Отже, кордони встановлюють межі державної території, і в цьому полягає їхнє основне призначення.
Державні кордони - це справжні або умовні лінії, які відповідають конфігурації території держави і відділяють її від території інших держав, а також від території з міжнародним режимом (відкритого моря, повітряного простору над ним, космічного простору) .
Кордони можуть бути класифіковані за такими критеріями:
а) за своєю природою кордони поділяються на:
- природні, або орографічні, кордони, які встановлені з урахуванням рельєфу місцевості (наприклад, за річищами річок або каналів, по берегах озер, по гірських хребтах та ущелинах тощо);
- геометричні кордони, тобто кордони, проведені по прямій, яка перетинає місцевість від однієї точки до іншої, незважаючи на характер місцевості (але оминаючи поселення). Особливим видом геометричних кордонів є так звані астрономічні кордони, тобто такі, лінія яких збігається з паралеллю або меридіаном земної географічної сітки;
б) за складовими елементами території кордони поділяються на:
- сухопутні, які розділяють суходіл між двома державами;
- річкові, які розділяють річку між двома державами;
- морські, які позначають зовнішнє обмеження територіального моря і бокове обмеження щодо територіальних вод сусідніх держав;
- повітряні, які вважаються умовними (уявними) площинами, поставленими перпендикулярно до земної поверхні по сухопутному та водному кордонах [ 10, C. 300].
Чинне законодавство визначає Державний кордон України лінією і вертикальною поверхнею, що проходить по цій лінії, які позначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Державний кордон України встановлений Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів [13, C. 170].
Координація діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави із захисту державного кордону здійснюється Державною прикордонною службою України.
Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Говорячи про Державний кордон, зазвичай згадують таке поняття, як недоторканність кордону, яке трактують у двох аспектах. В одному випадку, коли говорять про недоторканність державного кордону, мають на увазі недоторканність самої державної території. Державні кордони недоторканні тому, що недоторканна сама державна територія.
В іншому випадку під недоторканністю кордонів розуміють недоторканність самої лінії кордону на місцевості, яка позначена прикордонними знаками, а також заборону перетину лінії кордону без дозволу компетентної влади або поза встановленими правилами.
На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Основними функціями Державної прикордонної служби України є:
- охорона державного кордону України на суші, морі, річках,озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
- здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення;
- охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
- ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;
- участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів;
- участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб, визначених у Законі України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (160/98-ВР);
- охорона закордонних дипломатичних установ України;
- координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України. Діяльність Державної прикордонної служби України провадиться на основі дотримання прав і свобод людини і громадянина. Органи, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України зобов'язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.
Керівництво Державною прикордонною службою України та діяльністю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону здійснює Голова Державної прикордонної служби України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Державну прикордонну службу України [13, C. 188].
Не допускається застосування зброї в напрямку території суміжної держави, за винятком випадків відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань, припинення збройних провокацій, а також для відбиття нападу або припинення збройного опору осіб, які незаконно перетинають чи намагаються незаконно перетнути державний кордон України.
Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов'язків керуються тільки законами, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна прикордонна служба України в межах встановлених законодавством повноважень координує діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.
Орган охорони державного кордону - це оперативно-службова та адміністративно-господарська ланка Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо виконує поставлені перед ДПСУ завдання у межах визначеної ділянки щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.
Органом охорони державного кордону є прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.
Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою ДПСУ, на яку покладаються охорона визначеної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою ДПСУ, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Авіаційна частина є оперативно-службовою ланкою ДПСУ, на яку покладаються охорона державного кордону у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону і Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
З метою забезпечення режиму державною кордону в прикордонній смузі встановлюється прикордонний режим, який регламентує права в'їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях суден, їх плавання у внутрішні* водах. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, до неї не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Отже, режим державною кордону -- це встановлені законодавством порядок перетинання державного кордону України. Всі особи, їх транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюються також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль.
2. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
2.1 Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК України)
Об'єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави.
Предмет злочину - певним чином матеріалізовані відомості, що становлять державну таємницю.
Віднесення інформації до державної таємниці - це процедура ухвалення рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього [5, C. 169].
3 об'єктивної сторони злочин передбачає розголошення певних відомостей, що становлять державну таємницю.
Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю - це таке розголошення відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб) [ 6, C. 967].
Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом документа, виробу чи іншого матеріалу, що становлять державну таємницю.
У зв'язку з тим, що існують різні ступені секретності і відповідні форми допуску до інформації ("особливої важливості", "цілком таємної" і "таємної"), розповідь про інформацію більш високого ступеня секретності особі, яка, хоча й має допуск, але не допущена до інформації такого ступеня, також має розцінюватися як розголошення державної таємниці. При цьому наявність допуску в адресата розголошення державної таємниці може бути врахована як обставина, що пом'якшує відповідальність.
Ступінь секретності - це категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони.
Суб'єктом злочину є особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Такою визнається особа, що має відповідний допуск (першої, другої або третьої форм) до державної таємниці, наданий відповідно до законодавства України. Для кваліфікації злочину не має значення, були такі відомості довірені вказаній особі (надані за реєстром, іншим обліковим документом) чи стали відомі за інших обставин (за специфікою служби певні відомості, що становлять державну таємницю, можуть стати відомі такій особі і випадково).
Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов'язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за ч.1 ст.422 КК України. За ст.328 КК України вказані особи несуть відповідальність лише у випадку розголошення ними інформації у сфері економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, яка становить державну таємницю [ 9, C. 191].
Іноземець або особа без громадянства можуть бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 328 КК України, у випадку, коли відповідний доступ до державної таємниці їм було надано як виняток на підставі міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України відповідно до законодавства України/
Допуск до державної таємниці надається тільки осудним особам віком, як правило, від 18 років. Якщо особа, яка не досягла 18-річного віку, фактично отримала відповідний допуск і розголосила відомості, що становлять державну таємницю, вона, відповідно до ст. 21, є суб'єктом цього злочину. Недосягнення нею 18-річного віку саме по собі не виключає особу із сфери суспільних відносин, пов'язаних з охороною державної таємниці, і не припиняє ці відносини [ 14, C. 34].
З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений як умисно, так і з необережності. Непрямий умисел є характерним для випадків, коли фактичні наслідки як сприйняття сторонніми особами відомостей, що становлять державну таємницю, особа, якій такі відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, передбачає не як бажаний, а як можливий результат, і ставиться до цього байдуже. Для прямого ж умислу характерним є бажання ознайомити сторонніх осіб із вказаними відомостями.
З необережності цей злочин може бути вчинений, наприклад, коди відповідні відомості повідомляються особою надто голосно без врахування того, що їх можуть почути сторонні особи, або в присутності інших осіб, яких вона помилково вважає такими, що мають допуск до цих відомостей.
Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є розголошення державної таємниці, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Чи є ті або інші наслідки тяжкими - питання факту, яке має вирішуватися залежно від сукупності обставин, що характеризують ступінь секретності інформації, її якість і кількість, до кого вона потрапила, чи була фактично використана на шкоду інтересам України, правам та законним інтересам громадян тощо.
До тяжких наслідків можна віднести випадки, коли внаслідок розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об'єктів, систему зв'язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.
2.2 Втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК України)
Об'єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави.
Предметом злочину є :
· документи, що містять державну таємницю,
· інші матеріальні носи секретної інформації, що містять державну таємницю,
· предмети, відомості про які становлять державну таємницю.
Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно, відео, фотоплівці або на іншому носієві. Це можуть бути книги, брошури, рукописи, окремі листи паперу, карти, схеми, плани, фотонегативи та фотознімки кіно та відео стрічки, магнітні диски тощо [1, C. 398].
До інших матеріальних носіїв секретної інформації можуть бути віднесені не передбачені законом форми зберігання таємної інформації (незареєстровані у встановленому порядку блокноти "чернетки" тощо, в яких зроблено виписки із відповідних документів)
Предмети, відомості про які становлять державну таємницю - це комплекси, системи, засоби окремі агрегати блоки, вузли, прилади, матеріали, хімічні продукти, апаратура, устаткування, макети, зразки та інші матеріальні носи інформації, що становить державну таємницю, які не є документами.
3 об'єктивної сторони цей злочин сформульований як злочин з матеріальним складом і полягає у двох взаємопов'язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:
1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними;
2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.
Між цими фактами обов'язково має бути безпосередній причинний зв'язок.
Порушення порядку поводження із вказаними матеріальними носіями інформації або предметами містить склад злочину, передбаченого ст. 329, лише у випадку якщо воно стосувалось порядку, встановленого законом, а не будь-яким іншим нормативне правовим актом, і може полягати в недотриманні:
а) режиму секретності при роботі з відповідними документами чи предметами неправильна організація обліку таємних предметів, відсутність належної охорони приміщень де зосереджені таємні документи, недотримання належних умов транспортування таких документів (предметів), робота з таємними документами в умовах, що не гарантують їх збереження;
б) правил таємного діловодства передавання таємних документів на доповідь, ознайомлення чи виконання без належного оформлення, несанкціоноване виготовлення копій таємних документів і т. ін.
Втрата - це вихід хоча б одного носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, поза волею особи, якій вони були довірені, із її правомірного володіння назавжди або на певний час [2, C. 690].
Злочин слід вважати закінченим з моменту втрати носія інформації (предмета), незалежно від того, чи ознайомились з ним сторонні особи. Проте, якщо в результаті втрати такого носія інформації (предмета) з ним реально не мали можливості ознайомитися сторонні особи (наприклад, якщо втрата предмета була поєднана з його негайним знищенням), склад цього злочину відсутній, адже шкода об'єкту у такому випадку не заподіюється.
Якщо порушення порядку поводження з зазначеними носіями інформації (предметами) не потягло їх втрати, або якщо їх втрата не була результатом порушення вказаного порядку, кримінальна відповідальність за ст. 329 КК України виключається [2, C. 692]
Суб'єктом злочину є особа, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю.
Суб'єктивна сторона злочину передбачає тільки необережну вину - злочинну самовпевненість або злочинну недбалість. При цьому ставлення до порушення правил поводження з вказаними документами (предметами) може бути й умисним,
Для кваліфікації цього злочину має істотне значення, чи сталася втрата вказаних матеріальних носіїв секретної інформації (предметів) внаслідок дій або бездіяльності особи, яка здійснювала володіння ними, чи внаслідок умисних дій інших осіб або їхньої необережності. Оскільки кримінальна відповідальність базується на принципі суб'єктивного ставлення у вину, відсутність вини особи виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. При цьому вина, як і в інших складах злочинів, розглядається окремо стосовно дій і стосовно наслідків. Так, якщо особа не прибрала таємний документ у сейф у час, коли вона не працює з ним, вона умисно або з необережності порушила порядок поводження з цим документом. Вини ж особи у тому, що документ вкрадено або знищено третьою особою, немає. Адже діяння інших осіб, якщо суб'єкт не перебуває з ними у змові, взагалі знаходяться за межами його психічного ставлення. Наявність вини тільки стосовно порушення зазначеного порядку може потягнути лише дисциплінарну відповідальність особи [ 2, C. 699].
Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є втрата матеріального носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, яка спричинила тяжкі наслідки.
2.3 Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК України)
Об'єкт злочину - встановлений режим конфіденційної інформації, що е власністю держави, який забезпечує державну безпеку.
Режим конфіденційності інформації - це встановлений згідно з вимогами Закону України «Про державну таємницю» та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці.
Предмет злочину - економічні, науково-технічні та інші відомості (до останніх можна віднести інформацію в сфері державного управління, громадської безпеки, про кадрову політику, технологічну інформацію тощо), які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, та матеріалізовані в певному документі.
Конфіденційною інформацією, що є власністю держави, має визнаватися інформація, для якої характерна сукупність таких ознак:
· не є інформацією, яка становить державну, комерційну або іншу таємницю, що охороняється КК;
· не є відкритою інформацією, загальнодоступність якої охороняється законодавством України;
· є такою, що являє певну цінність та її передавання іноземним організаціям або їх представникам може завдати шкоди державі;
· є інформацією, порядок обігу та захисту якої визначено відповідними державними органами (міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної. Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями), в яких вона утворюється або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває відповідно до Закону України "Про інформацію";
· закріплена на матеріальному носієві інформації.
З об'єктивної сторони злочин полягає у діях та може виразитися у таких двох формах:
1) передача іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави;
2) збирання таких відомостей.
Передача секретної інформації - доведення до іноземної сторони секретної інформації у будь-якому вигляді (тексти, знаки, символи, образи, сигнали, технічні рішення, процеси тощо) шляхом передачі, пересилання, ознайомлення тощо[ 3, C. 601].
Суб'єкт злочину поряд із загальними має спеціальні ознаки. Категорії працівників, які допускаються до роботи з виданнями з грифом "Для службового користування", визначаються керівниками організацій. Інші особи можуть бути допущені до конфіденційної інформації з грифом "Для службового користування", що є власністю держави, у відповідному порядку (зокрема за письмовим клопотанням керівників відповідних організацій. в яких вони працюють), і факт надання допуску означає, що вказані відомості довірені їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
3 суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом: особа усвідомлює, що передає відповідні відомості іноземній організації чи її представникові, або що збирає ці ж відомості для передачі їм, і бажає це зробити. Обов'язковою ознакою такої форми злочину, як збирання відомостей, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, є мета їх передачі іноземним організаціям або їхнім представникам.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
· з корисливих мотивів;
· повторно;
· за попередньою змовою групою осіб, а так само,
· спричинення в результаті його вчинення тяжких наслідків для інтересів держави
2.4 Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК України)
Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок перетинання державного кордону України.
Державні кордони - це справжні або умовні лінії, які відповідають конфігурації території держави і відділяють її від території інших держав, а також від території з міжнародним режимом (відкритого моря, повітряного простору над ним, космічного простору)
3 об'єктивної сторони передбачений злочин може виявитися у трьох формах:
1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України;
2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України;
3) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає виявлення осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, підшукування провідників для переправлення їх через кордон, розробку планів такого перетинання, їх реалізацію [ 10, C.345].
Керівництво незаконним, переправленням осіб через державний кордон України - це розпорядження діями осіб, які незаконно перетинають державний кордон України, осіб, які сприяють вчиненню цього злочину, тощо. Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон може бути одна і та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша -- за погодженням з нею безпосередньо керувала їх виконанням, їхні дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332 як вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод може полягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо [ 20, C. 273].
Переправлення через державний кордон України -- це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.
Злочин є закінченим у момент, коли виконано відповідні дії:
· організаційні дії для переправлення осіб через державний кордон України;
· дії по керівництву таким переправленням;
· надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились певні особи за межами України.
Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 р.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Мотивом вчинення цього злочину є корисливість - одержання від осіб, яких незаконно переправляють через державний кордон України, грошей або інших матеріальних цінностей.
Кваліфікованими видами злочину є:
· вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб;
· вчинення його організованою групою;
· вчинення з корисливих мотивів;
· вчинення його щодо кількох осіб;
· вчинення службовою особою з використанням службового становища;
· вчинення способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
2.5 Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК України)
Предметом злочину є товари в військового призначення та подвійного використання. До перших належать вироби, послуги з розроблення, виробництва тощо вказаних виробів чи технологій, самі технологи, а до других - вироби, обладнання, матеріали, програмне забезпечення і технологи, роботи і послуги, пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробни-цтва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв [ 7, C. 1900].
3 об'єктивної сторони злочин полягає у будь-якому порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Експортний контроль - система організаційно-правових та економічних заходів держави, спрямованих на заборону, обмеження і контроль експорту товарів.
Порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю:
· проведення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволу, висновку чи доку-мента про гарантії або з порушенням умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах;
· умисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
Злочин є закінченим з моменту, коли фактично порушено по-рядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, хоча ці товари ще не були вивезені з України.
Суб'єкт злочину - загальний. Як правило, ним є особа, яка дозволяє,
оформляє, проводить міжнародну передачу повару, приховує відомості,які мають значення для вирішення питання про надання дозволу. чи імпортного сертифіката. Це службові чи приватні особи, які досягли 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованими видами злочину є :
· вчинення злочину повторно;
· вчинення злочину організованою групою.
2.6 Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК України)
Об'єктом цього злочину є безпека міжнародних польотів і порядок перетинання державного кордону України.
Міжнародний політ - це здійснюваний у повітряному просторі України запланований або незапланований політ повітряного судна, який виконується з перетинанням державного кордону України (у т.ч. кордону, щодо якого не проведено делімітацію і демаркацію).
З об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у таких формах:
1) вліт в Україну або виліт із України без відповідного дозволу;
2) недодержання зазначених у дозволі маршрутів, трас і коридорів, а також ешелонів і місць посадки.
Термін повітряна траса - це диспетчерський район або його частина, що являють собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом [ 11, C. 249].
Повітряна лінія - визначений та сертифікований встановленим порядком маршрут польоту між погодженими пунктами для здійснення повітряних перевезень.
Місце посадки - це земельна чи водна ділянка, спеціально обладнана для зльоту, посадки, руління, стоянки та обслуговування повітряних суден.
Закінченим злочин є:
· з моменту фактичного незаконного перетинання повітряним судном лінії державного кордону України у повітрі;
· з моменту, відповідно, вильоту за межі повітряної траси, коридору перельоту або не вильоту з них, посадки у необумовленому аеропорту (на аеродромі), зниження нижче або підняття вище дозволеного ешелону.
Суб'єкт злочину спеціальний - член екіпажу (або пілот-одинак) іноземного чи українського повітряного судна, що здійснює політ міжнародними авіалініями, для якого правила міжнародних польотів є обов'язковими [ 15, C. 1207].
З суб'єктивної сторони злочин у формі вльоту в Україну або вильоту із України без відповідного дозволу може бути вчинений лише з прямим умислом. Для інших його форм характерним може бути і непрямий умисел, а також необережність.
2.7 Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України)
Об'єкт злочину - порядок комплектування ЗС та інших військових формувань.
Об'єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).
Призов на строкову військову службу - це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування ЗС та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування).
Суб'єктом злочину є:
· громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу;
· призовник або офіцер, що призивається із запасу, у тому числі такий, що перебуває на тимчасовому обліку у військовому комісаріаті або без законних підставне перебуває на військовому обліку взагалі.
Не піддягають призову на строкову військову службу особи:
· які не досягли 18 років або на день відправки на строкову військову службу вже досягли 25 років (офіцери - 3О років);
· які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
· батько (мати), рідний брат чи сестра яких загинули чи померли або є інвалідами, якщо інвалідність настала під час проходження військової служби;
· які пройшли військову службу в інших державах;
· які закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу або прапорщиків в навчальних закладах МВС, СБ, інших військових формувань;
· яких засуджено до позбавлення волі (при цьому повторне ухилення від призову на строкову військову службу після відбуття покарання (крім позбавлення волі) за такий злочин не звільняє особу від кримінальної відповідальності);
· особи жіночої статі.
Особи, виконання якими військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять невійськову (альтернативну) службу на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб'єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване у зв'язку з тим, що ці особи ухилилися від проходження альтернативної служби або під час її проходження брали участь у страйку, займалися підприємницькою діяльністю, навчалися в установах освіти (крім середніх або вищих установ освіти з вечірньою чи заочною формами навчання) [ 17, C. 699].
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. Якщо призовник не з'явився на призовний пункт у зв'язку з тим, що, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
2.8 Ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК України)
Об'єкт цього злочину, а також його і суб'єктивна сторони збігаються з відповідними елементами складу злочину, передбаченого ст. 335 КК України.
Об'єктивна сторона цього злочину може полягати не тільки у нез'явленні суб'єкта до призовної дільниці, а й безпосередньо до військової частини, військової установи, які зазначені у повістці або наказі військового комісара.
Суб'єктами злочину є громадяни України чоловічої або жіночої статі - військовозобов'язані, що перебувають в запасі першої (військовозобов'язані, які перебували на військовій службі й отримали під час її проходження військово-облікову спеціальність) або другої (військовозобов'язані, які не отримали військово-облікової спеціальності, які проходили військову службу в інженерно-технічних частинах, які взагалі не призивалися на військову службу, а також військовозобов'язані-жінки) категорій [18, C. 140].
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
2.9 Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК України)
Об'єктом злочину є встановлений з метою забезпечення нормальної діяльності органів державної виконавчої влади порядок ведення військового обліку й організації відповідних зборів.
З об'єктивної сторони злочин може мати дві форми:
1) ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом;
2) ухилення від навчальних (перевірних) або спеціальних.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, не заброньовані за органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями на період мобілізації і на воєнний час, а на спеціальному - заброньовані.
Військовозобов'язані повинні стати на військовий облік у військовому комісаріаті в 7-денний строк з дня прибуття на нове місце постійного або фактичного проживання. Невиконання цього обов'язку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, протягом терміну, необхідного для проїзду до військового комісаріату, містить закінчений склад злочину у першій його формі.
Способами ухилення військовозобов'язаного від військового обліку або від зборів можуть бути самокалічення, симуляція хвороби, підроблення документів, які, скажімо, можуть свідчити про наявність поважних причин на постановки на військовий облік або нез'явлення на збори, інший обман, пряма відмова від постановки на Військовий облік або від з'явлення на збори, а так само фактичне неприбуття у відповідний строк до військового комісаріату без поважних причин [ 8, C. 651].
Подобные документы
Поняття та правові ознаки державної таємниці. Проблемні аспекти віднесення інформації до державної таємниці. Узагальнене формулювання критерію визначення шкоди національній безпеці внаслідок розголошення секретної інформації, метод аналізу і оцінки шкоди.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.07.2013Соціальні та правові підстави криміналізації порушення у сфері господарської діяльності. Поняття комерційної або банківської таємниці. Механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Розголошення комерційної таємниці.
курсовая работа [99,0 K], добавлен 07.10.2011Суспільна небезпека злочинів проти довкілля. Загальна характеристика злочинів проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 09.09.2010Аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правового регулювання захисту державної таємниці. Аналіз норм Кримінального кодексу Німеччини. Знаходження оптимальних варіантів напрацювання ефективних механізмів захисту державних секретів в Україні в майбутньому.
статья [21,7 K], добавлен 10.08.2017Складові системи кримінально-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів відповідних злочинів. Головні санкції кримінально-правових норм, шо полягають в умисному невиконанні судових рішень.
автореферат [52,7 K], добавлен 25.03.2019Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади.
дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011Стан та розвиток законодавства у сфері охорони земель. Аналіз правового забезпечення основних заходів у галузі охорони земель. Проблеми правового забезпечення охорони земель в умовах земельної реформи. Шляхи вирішення проблем правового забезпечення.
дипломная работа [346,8 K], добавлен 03.08.2014Формування теоретико-правової системи злочинів проти довкілля. Відмінності в охоронюваних засобами кримінального права природних об’єктах. Чотириступенева класифікація об’єкта злочину. Логічність й несуперечливість правових норм у сфері охорони довкілля.
статья [30,6 K], добавлен 17.08.2017Поняття та види адміністративно-правових режимів, їх нормативно-правове забезпечення. Сутність та ознаки надзвичайного та військового станів. Характеристика та види зони надзвичайної екологічної ситуації. Основне значення режиму державної таємниці.
курсовая работа [31,8 K], добавлен 05.09.2014Аналіз та визначення діянь, що містять ознаки кримінальних злочинів, об'єктом яких є відносини, що складаються у зв'язку із застосуванням режиму комерційної таємниці. Відповідальність за її розголошення. Суб'єктивні та об'єктивні ознаки злочину.
курсовая работа [94,9 K], добавлен 13.09.2012
