Загальна характеристика злочинів у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Суб'єктами злочину є тільки військовозобов'язані

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Висновок

Захист державного кордону та охорони державної таємниці, забезпечення призову та мобілізації є домінантною основою забезпечення національної безпеки країни, що, у свою чергу, передбачає необхідність глибокого аналізу та врахування багатьох факторів.

Національна безпека України безпосередньо залежить від стану інформаційної безпеки. Оскільки інформація в сучасному світі стала вирішальним чинником прогресу, багатства, політичної сили держав.

Державна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Світовий досвід свідчить, що ключовим стратегічним завданням національної безпеки є врегулювання питань договірно-правового оформлення державного кордону із суміжними державами, що має забезпечити суверенітет, територіальну цілісність та незалежність кожної держави.

Таким чином, у досить динамічній геополітичній, геостратегічній і геоекономічній ситуації Україна, виходячи із власних національних інтересів, потребує ефективного державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону, значних зусиль і постійної уваги з боку органів державної влади, науковців, кожного громадянина.

Аргументовано що, державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України ґрунтується на дотриманні трьох основних принципів, а саме:

1) територіальної цілісності;

2) непорушності (недоторканності) державних кордонів;

3) мирного врегулювання прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на державному кордоні

На даному етапі розвитку політики України, спрямованої на забезпечення власної військової безпеки, викликає велике занепокоєння.

Військова безпека вимагає такого кількісного й якісного стану збройних сил, який створює можливості у разі агресії не лише відбиття ударів з суші, моря та повітря, а й завдання ударів у відповідь по ударних угрупованнях військ, резервах, системах управління держави і збройних сил, об'єктах тилу з такими збитками, коли війська втрачають боєздатність, а системи управління -- можливість ефективного впливу на події. Високий рівень навчання збройних сил, здатність у разі війни здійснювати не лише активні бойові дії в захисті, а й контрнаступальні та наступальні дії, повинні вказувати на активний характер військової безпеки.

Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що основними причинами порушень чинного законодавства у сфері державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, що організаційний рівень діяльності керівництва окремих структур державної служби України має безсистемний характер роботи щодо забезпечення режимних заходів. Вони здійснюються епізодично, без обґрунтованого аналізу та довгострокового планування, частина заходів тривалий час залишається не реалізованою.

Безперечно таке ставлення до цих режимних питань у разі витоку секретної інформації не дозволить встановити джерело витоку інформації та прийняти рішення про своєчасне та адекватне реагування, особливо, що стосується оперативно-розшукової діяльності.

У сфері захисту інформації з обмеженим доступом сучасне суспільство має право вимагати, щоб законодавство забезпечувало досягнення балансу інтересів громадян, оскільки у країнах із розвиненою демократією охорона державної таємниці відповідає інтересам не лише держави, а й суспільства, конкретної особистості.

Список використаної літератури

Законодавча база

1. Конституція України. - К.: Велес, 2006. - 78 с.

2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України , 2001, № 25-26, ст.131

3. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-XII Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - ст. 429.

4. Статут ООН // Організація Об'єднаних Націй: основні документи. - К.: Велес, 1999. - 244 с.

5. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII // Офіційний вісник України, 1999. № 42. Ст. 2075 с. 19.

6. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України , 1992, №48, ст.650

7. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 № 3857-XII // Відомості Верховної Ради України, 1994, N 18, ст.101

Теоретична база

1. Александров Ю. В Кримінальне право. Особлива частина: Підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов., М. В. Володько. - К.: Юрінком, 1999. - c. 475.

2. Александров Ю.В. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров. - К. : Атіка, 2009. - 744 с.

3. Андрушко П.П.Кримінальне право України : Навчальний посібник / П. П. Андрушко, П. С. Берзін, В.П. Кобзаренко. - К.: Текст, 2010. - 640 c.

4. Андрушка П.П. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренко, Є. В. Фесенко.- К. : Алерта, 2009. - 624 с.

5. Артемов В. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху до НАТО // Підприємство, господарство і право. - Київ, 2006. - № 10.

6. Баулін Ю.В. Кримінальне право України Особлива частина: Підручник/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін. - Х. : Право, 2010. - 608 с.

7. Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш. - Х. : Одісей, 2008. - 1208 с.

8. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення / П. С. Берзін. - К. : Дакор, 2009. - 733 с.

9. Благодатний А.М. Деякі проблеми адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю // Збірник наукових праць. - Київ, 2002. - № 16.

10. Задорожній О. В. Поняття, види та правовий режим державних кордонів/ О. В Задорожній . - К. : Юрінком, 2004. - с. 359.

11. Кузнецов В. В. Кримінальне право України : Посібник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко. - К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2009. - 304 с.

12. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : Підручник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко. - К. : КНТ, 2007. - 300 с.

13. Ліпкан В.А. Національна і міжнародна безпека / В.А. Ліпкан. - К., 2006 - 238 с.

14. Марченко Л.С. Інформаційна безпека України: Монографія /Л.С. Марченко. - К., 2004 - 98 с.

15. Мельник М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. - К. : Юридична думка, 2009. - 1236 с.

16. Мірошник Ю. Державна таємниця як складова забезпечення національної безпеки // Право України. - Київ, 2004. - № 9.

17. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : Навчальний посібник / Навроцький В. О. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 704 с.

18. Попович В. М., Актуальні проблеми кримінального права:Навчальний посібник / В. М. Попович, П. А.Трачук, А. В. Андрушко. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 256 с.

19. Скрипнюк О. В. Державний суверенітет: ґенеза доктрини та визначення поняття / О. В. Скрипнюк. - Х. : Публічне право, 2013. - 455 с.

20. Скрипнюк О. В. Теоретико-правові засади забезпечення державного суверенітету в Україні / О. В. Скрипнюк. - К. : Юридична література, 1997. - 332 с.

21. Тищенко Є.Ф. Допуск і доступ до матеріалів кримінальних справ, що становлять державну таємницю: окремі організаційно-правові проблеми // Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. - К., 2001. - № 22.

Размещено на Allbest.ru